Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
28
ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ФОРМУВАННЯ ПЛАСТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
СТУДЕНТІВ МИСТЕЦЬКИХ ФАКУЛЬТЕТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ УНІВЕРСИТЕТІВ
13.00.04 –теорія і методика професійної освіти
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Луганськ –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор
Ваховський Леонід Цезаревич,
Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка,
декан історичного факультету.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Глузман Олександр Володимирович,
Республіканський вищий навчальний
заклад “Кримський державний
гуманітарний університет” (м. Ялта),
ректор;
кандидат педагогічних наук, доцент
Забредовський Степан Григорович,
Державна академія керівних кадрів
культури і мистецтв (м. Київ),
професор кафедри хореографії.
Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний
університет імені Володимира Винниченка,
кафедра педагогіки, Міністерство освіти і
науки України.
Захист відбудеться 16 березня 2006р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.01 у Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).
Автореферат розісланий “16” лютого 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету й конкурентоспроможності держави на міжнародній арені. Національна доктрина розвитку освіти визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію й спрямованість її розвитку в першій чверті ХХІ століття. Одним з пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освітньої сфери є постійне підвищення якості, оновлення змісту та форм організації навчально-виховного процесу.
Особливої актуальності в сучасних умовах набуває розвиток професійної освіти. Соціальний і науково-технічний розвиток суспільства зумовлює суттєві зміни в різних сферах професійної діяльності, формує нові вимоги до рівня професійної культури, у першу чергу професій, пов’язаних з навчанням та вихованням.
Суттєвого вдосконалення потребує підготовка майбутніх учителів мистецького напрямку, акцент у навчанні яких переноситься на розвиток культури мислення, почуттів, поведінки. Особливість спеціальної підготовки майбутнього фахівця цього напрямку виявляється в безперервній творчій діяльності, без участі в якій оволодіння професією стає неможливим. Інакше кажучи, кожен студент мистецького факультету, з одного боку, є учасником традиційного, переважно репродуктивного навчального процесу, з іншого –виступає ще і як митець, який здобуває певний рівень професійної майстерності та вносить свою частку в розвиток культури.
Важливою ознакою професійної культури майбутніх учителів виступає педагогічна майстерність, одним з показників якої є пластична культура, що являє собою єдність внутрішньої та зовнішньої техніки, містить у собі злагодженість та гармонійність рухів, жвавість технічних процесів –здатність миттєво сприймати й відтворювати у фізичних діях певну ситуацію, виявляти внутрішнє самопочуття в кожний момент своєї дії. Вона визначає здатність адекватно сприймати й розуміти особистісні риси та поведінку учнів, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки з ними, формувати сприятливий емоційний мікроклімат у колективі, майстерно використовувати вербальні й невербальні засоби виховного впливу.
Проблемі формування культури особистості вчителя присвячена значна кількість наукових досліджень. Психологічні та методичні аспекти розвитку культурних, творчих здібностей та якостей розглядаються в роботах М. Бердяєва, Ю. Беренгарда, О. Запорожця, Е. Ільєнкова, С. Рубінштейна, В. Сластьоніна, С. Смирнова, О. Ухтомського, П. Якобсона.
Питання педагогічної майстерності як творчого процесу висвітлено в працях відомих українських та російських дослідників В. Гриньової, І. Зязюна, Н. Кузьміної, І. Синиці, М. Скаткіна. Педагогічну майстерність вони розглядають як вищий ступінь здійснення педагогічної діяльності, як синтез наукових знань, умінь, навичок, а також особистих якостей педагога, як рівень, міру, уміння володіти технікою, тобто засобами педагогічного спілкування: технікою й культурою мовлення, та невербальними засобами (міміка, пантоміміка, загалом зовнішній вигляд учителя).
Використання елементів театрального мистецтва в практиці педагогічної освіти з актуалізацією на розвиток творчого потенціалу майбутнього спеціаліста досліджували В. Абрамян, О. Булатова, П. Єршов, Г. Жураківський, М. Кнебель, О. Ковальчук. Учені дійшли висновку, що пластична культура особистості –це психофізична якість, яка характеризує розумне подолання “оборонного” рефлексу.
Проблемам пластики, невербальних мов присвячені дисертаційні дослідження А. Євкаускене, О Єршової, В. Завадич, Н. Лебедєвої, І. Рутберга. На цю проблему звертали також увагу у своїх творчих пошуках діячі культури й мистецтв С. Ардачников, А. Вербицька, Б. Голубовський, Г. Елькіс, В. Звьоздочкін, І. Кох, В. Мейєрхольд, Г. Морозова, О. Немеровський, К. Чернозьомова.
Пошуки нових методів і прийомів формування окремих аспектів пластичної культури знайшли відображення в наукових дослідженнях М. Бернштейна, Р. Бьордствістелла, Р. Лабана, Т. Ротерс, театральних експериментах видатних режисерів Е. Барби, А. Васильєва, Є. Гротовського.
Проаналізувавши попередні наукові дослідження, практику, а також власний досвід, ми можемо констатувати, що проблема формування пластичної культури на мистецьких факультетах ще не стала предметом спеціального дослідження. Враховуючи протиріччя між сучасними вимогами до рівня професійної підготовки майбутніх учителів мистецького напрямку і недостатнім рівнем сформованості їх пластичних якостей, вважаємо доцільними розробку, апробацію та практичну реалізацію педагогічних умов, спрямованих на формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів.
Отже, актуальність, практична значущість, а також недостатня науково-методична розробка даної проблеми в педагогічному аспекті зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до пріоритетного напрямку наукових досліджень Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка “Створення нових освітніх технологій на засадах сучасних концепцій підготовки професійно-педагогічних кадрів” (протокол №6 засідання вченої ради ЛДПУ імені Тараса Шевченка від 28. 01. 2000 р.).
Тема дисертації затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №10 від 23.12.2003р.).
Об’єкт дослідження –процес фахової підготовки студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів.
Предмет дослідження –педагогічні умови формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів.
Мета дослідження –теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів.
Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність формування пластичної культури в студентів мистецьких факультетів можна забезпечити, якщо цей процес базуватиметься на таких педагогічних умовах: а) наявність комплексного взаємозв’язку між творчою та навчально-виховною діяльністю студентів у розвитку пластичної культури;
б) зорієнтованість навчально-виховного процесу на морально-естетичне усвідомлення студентами мистецьких факультетів змісту пластичної культури як показника педагогічної майстерності; в) створення творчої атмосфери та сприятливого психологічного клімату в процесі формування пластичної культури на мистецьких факультетах педагогічних ВНЗ; г) виховання в студентів мистецького фаху потреби в саморозвитку та самовдосконаленні себе як творчої особистості з високим рівнем професійної й, зокрема, пластичної культури.
Відповідно до мети та гіпотези сформульовано основні завдання дослідження:
Методологічну і теоретичну основу дослідження складають загальні положення теорії наукового пізнання, філософські ідеї про взаємозв’язок культури та особистості (М. Бердяєв, Є. Бистрицький, В. Бунін, О. Даниленко, Н. Крилова, О. Рощин, П. Флоренський); психологічні закономірності творчого розвитку особистості (Є. Борисова, Л. Виготський, С. Вульфсон, М. Громкова, Д. Кирнос, С. Кисельгоф, Н. Кічук, Л. Лузіна, Ю. Львова, О. Мелік-Пашаєв, В. Романець, О. Ухтомський, П. Якобсон); положення про педагогічну майстерність як творчий процес (В. Абрамян, Є. Барбіна, В. Гриньова, В. Загвязінський, І. Зязюн, Н. Кузьміна, М. Кухарев, О. Мелік-Пашаєв, А. Мудрик, В. Міндікану, К. Платонов, Т. Різз, І. Синиця); дослідження з біомеханіки та фізіології рухів М. Бернарда, М. Бернштейна, Л. Вороніна, В Лабунської, В. Мейєрхольда, Т. Ротерс, І. Сєченова, П. Симонова; педагогічні аспекти театральних експериментів Л. Афонченка, Н. Барахтяна, Е. Барби, А Васильєва, Є. Гротовського, К. Станіславського; наукові розвідки в галузі професійної освіти та культури (А. Алексюк, В. Бутенко, О. Глузман, П. Гусак, О. Дем’янчук, В. Дряпіка, О. Дубасенюк, М. Євтух, В. Кан-Калик, О. Ковальова, О. Кучерявий, Г. Падалка, О. Рудницька).
У процесі дослідження було використано комплекс методів дослідження: теоретичні –аналіз філософської, культурологічної, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури, системний аналіз та узагальнення практики формування пластичної культури майбутнього вчителя мистецького профілю, ретроспективний аналіз особистого педагогічного досвіду в Луганському коледжі культури і мистецтв та Інституті культури і мистецтв ЛНПУ імені Тараса Шевченка для визначення теоретико-методологічних засад дослідження, висвітлення історико-педагогічних аспектів проблеми, обґрунтування педагогічних умов вдосконалення процесу формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів; емпіричні –довготривалі педагогічні спостереження, метод експертних оцінок, діагностичний аналіз –отримання інформації через тестування, бесіди, порівняльні характеристики, анкетування студентів контрольних і експериментальних груп, педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний) з метою перевірки ефективності розроблених педагогічних умов формування пластичної культури; статистичні методи для опрацювання результатів експериментальної роботи.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше: визначено сутність та зміст пластичної культури як складової педагогічної майстерності студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів; теоретично обґрунтовано педагогічні умови, спрямовані на вдосконалення процесу формування пластичної культури; розроблено критерії та показники оцінювання пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів. У процесі дисертаційного дослідження вдосконалено підходи до підвищення ефективності процесу фахової підготовки майбутніх учителів мистецького профілю; подальшого розвитку набули наукові уявлення про педагогічну майстерність учителя, однією з характеристик якої є пластична культура.
Практичне значення дослідження полягає в розробці й упровадженні в навчальний процес вищої школи педагогічних умов, які стимулюють розвиток пластичної культури студентів мистецьких факультетів; створенні спецкурсу “Основи пластичної культури” та комплексу відповідних творчих завдань, розробці методичних та практичних рекомендацій викладачам спеціальних навчальних дисциплін: “Культура мовлення”, “Основи режисури”, “Основи майстерності актора”, “Сценічний рух”, що також сприятиме вдосконаленню пластичної культури студентів мистецьких факультетів.
Результати дослідження впроваджено в освітньо-виховний процес Інституту культури і мистецтв Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 2/29 від 25.05.2005 р.), Кримському гуманітарному університеті –факультет естетичного виховання (довідка №372 від 12.05.2005 р.) та Слов’янському державному педагогічному університеті - факультет музики (довідка № 183 від 05.09.2005 р.). На базі різних факультетів ЛНПУ імені Тараса Шевченка в системі позанавчальної діяльності було створено школу пластичної культури “Image”, де практично втілювалася методика з формування пластичної культури (довідка №1/1232 від 02.06.2005 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри хореографії та музичного мистецтва Інституту культури і мистецтв Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, на Міжнародній науково-практичній конференції “Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів” (Київ, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми психолого-педагогічної підготовки фахівців освіти” (Львів, 2003), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи” (Луганськ, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 2004).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження відображені в 10 одноосібних публікаціях, з них 5 –у наукових фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (275 найменувань, з них іноземними мовами 7), 4 додатків на 39 сторінках, 9 таблиць, 4 рисунків. Повний текст дисертації викладено на 234 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету, завдання, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, наведено дані про апробацію й впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів” розглянуто генезис культури рухів як основи пластичної культури, розкрито сутність і зміст пластичної культури як складової педагогічної майстерності, обґрунтовано педагогічні умови формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів.
Сучасні тенденції розвитку освіти, зростаючі професійні вимоги до особистості вчителя мистецького фаху зумовлюють необхідність формування творчої індивідуальності педагога: професійних здібностей, педагогічної інтуїції, здатності до імпровізації, педагогічного артистизму й педагогічної культури. Аналіз літератури з теорії та методики формування культури спеціаліста (В. Бунін, М. Васильєва, М. Воробйов, Є. Гармаш, В. Грехнєв, І. Ісаєв, Н. Крилова) засвідчує, що культура спеціаліста –це інтегральний показник творчого підґрунтя поведінки й діяльності, єдність та взаємодія багатьох складових. Особливе місце в контексті культури спеціаліста належить культурі рухів, оскільки вона формує людську цілісність, дає можливість виявити свідоме й несвідоме протікання окремих елементів пластичної поведінки особистості.
Ретроспективний аналіз проблеми засвідчив, що ідея культури рухів набула актуальності ще з первісних часів. Початкові рухи-дії первісних людей були досить одноманітними. В основному вони складалися з найбільш необхідних фізичних та мімічних дій, що зумовлювалися переважно побутовою діяльністю людей. З появою язичництва в стародавні часи урізноманітнюється рухова й пластична діяльність людини та її функції. Антична епоха вносить значні корективи в рухову поведінку та пластичну виразність, яка тепер стала розглядатися в контексті формування гармонійної людини. Особлива увага приділяється вільній органічній поставі, легкості ходи, природності рухів. У часи Середньовіччя культура рухів була суворо регламентована, носила аскетичний характер. У добу Ренесансу об’єктом уваги знову стає пропорційне тіло, хороша постава, легкість, граціозність рухів. Епоха Просвітництва вимагала від пластики рухів виваженості, розміркованості. За часів романтизму культура рухів підлягає естетизації. Імпресіонізм добавив пластиці загадковості, нестереотипності. Ексцентричності та вишуканості в пластиці сприяв стиль “модерн”. Новаторським в історії культури рухів став період кінця ХІХ –початку ХХ ст. З’явилася ціла плеяда хореографів (Е.Ж. Далькроз, Ф. Дельсарт, Ж. Демені, Р. Лабан, А. Дункан), що висунула нові ідеї та теорії з розвитку пластики рухів. Психофізичною діяльністю цікавилися відомі театральні діячі К. Станіславський та В. Мейєрхольд (“Вчення про дію”, “Біомеханіка”). Помітним явищем у мистецтві рухів стала “евритмія” Р. Штейнера –учення про пропорційність, злагодженість та ритмічність рухів. Методи евритмії використовувалися у творчо-педагогічних експериментах Є. Вахтан-говим, С. Міхоелсом, Р. Симоновим, О. Таіровим, М. Чеховим. Відомі вчені також звертають увагу на застосування рухів у багатьох галузях наукової та прикладної діяльності. У другій половині ХХ століття досліджувались різні аспекти проблеми культури рухів: анатомо-фізіологічний, психолого-педагогічний, комунікативний, технічний та інші. У цей час набувають актуальності невербальні засоби спілкування, зокрема, з’являється така дисципліна, як “кінесика”, що вивчає семіотику рухів тіла. Виконуються педагогічні дослідження, присвячені формуванню рухо-вих навичок школярів у контексті ритмічного розвитку (Т. Ротерс), культури рухів у дівчаток старших класів (В. Завадич), розвитку творчих здібностей молодших школярів засобами музичної ритміки (Н. Георгян).
У ході дослідження встановлено, що саме культура рухів є важливою складовою педагогічної техніки студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів, яка дозволяє образно висловлювати свої думки завдяки пластиці, художньо-красивому жесту, мистецтву імпровізації. Це потребує від майбутнього вчителя артистичних здібностей, певного рівня майстерності у використанні кінесичних засобів, тілесної експресії, пластики поведінки, що й дозволяє говорити про пластичну культуру особистості.
У дисертації доведено, що пластична культура студентів мистецьких факультетів є одним з показників їх педагогічної майстерності - комплексу властивостей особистості, яка забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі. Вона включає в себе знання про якості організму, навички й уміння, на основі яких при виникненні правильного самопочуття може з'явитися органіка фізичних дій. Це поняття втілюється в гармонійності та виразності рухів, у майстерному володінні тілом. Установлено, що базовим підґрунтям пластичної культури є постава (поза), міміка (мікроміміка), пантоміміка (жести, хода, різноманітні рухи). Детальнішому розвитку пластичної культури сприяють кінесика (комунікація жестом, виразом обличчя), екстралінгвістичні засоби (сміх, зітхання, доторкання), проксеміка (просторова й часова організація, фізичне розташування комунікантів), артефакти (невербальні сигнали –використання стилю одягу, запахів, кольорів), строукси (знаки уваги: позитивні –негативні, фізичні –психологічні, зумовлені –необумовлені).
Суттєвими показниками пластичної культури є, з одного боку, прояв культури поведінки особистості, що допомагає розвивати фантазію, творчу уяву, складає враження про фізичну й духовну красу, а з іншого –естетична характеристика фізичних даних. Особливість пластичної культури полягає в інтегральному поєднанні техніки рухів та широти культурного розвитку особистості, які є чинниками високого рівня педагогічної майстерності. Аналіз сутнісної сторони досліджуваного процесу дозволив нам визначити, що пластична культура майбутнього педагога –це особливий показник його професійності, який синтезує перцептивні (сприймання), комунікативні (спілкування) та інтерактивні (взаємодія) методи педагогічної діяльності й детермінується його ціннісними орієнтаціями та установками.
Пластична культура студентів мистецького фаху включає в себе наступні складові: а) технічна майстерність (природність рухів, володіння психофізичними якостями); б) особистісні якості (комунікативність, перцептивні здібності, динамізм, емоційна стійкість, креативність); в) художнє виконання (художньо-виразне виконання різноманітних рухових дій, що підкреслюють творче обдарування особистості).
Підставою для визначення педагогічних умов формування пластичної культури, на нашу думку, є специфіка фахової підготовки студентів мистецьких факультетів, та сутнісні характеристики пластичної культури як компонента педагогічної майстерності.
У ході науково-дослідної роботи ми переконалися, що навчально-виховний процес на мистецьких факультетах педагогічних університетів має свої особливості. По-перше, студенти поряд з теоретичними знаннями здобувають спеціальну творчу освіту, яка передбачає орієнтування на особистісно-позитивне ставлення до цінностей мистецтва, розвиток морально-естетичної та загальної культури, здатності до самореалізації в художньо-творчому прояві, прагнення самовдосконалюватися через мистецтво. По-друге, важливим аспектом фахової підготовки на мистецьких факультетах є цілеспрямована діяльність з формування особистісних якостей майбутнього педагога, зокрема його пластичної культури.
До найважливіших характеристик пластичної культури майбутніх педагогів мистецького напрямку, які необхідно враховувати при обґрунтуванні педагогічних умов її формування, ми відносимо морально-естетичну зорієнтованість пластики вчителя, художнє виконання пластичних дій.
Ураховуючи особливості навчально-виховного процесу на мистецьких факультетах педагогічних університетів та сутнісні властивості пластичної культури, ми дійшли висновку, що ефективність процесу формування пластичної культури майбутніх учителів мистецького напрямку може бути забезпечена за таких умов:
– наявність комплексного взаємозв’язку між навчальною, виховною та творчою діяльністю студентів у розвитку пластичної культури;
–зорієнтованість навчально-виховного процесу на усвідомлення морально-естетичного змісту пластичної культури як показника педагогічної майстерності;
– створення творчої атмосфери та сприятливого психологічного клімату в процесі формування пластичної культури на мистецьких факультетах педагогічних ВНЗ;
– виховання в студентів мистецьких факультетів потреби в саморозвитку та самовдосконаленні себе як творчої особистості з високим рівнем професійної й, зокрема, пластичної культури.
У другому розділі “Експериментальна перевірка педагогічних умов формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів” було визначено критерії й показники пластичної культури, на підставі аналізу практики й результатів констатувального експерименту схарактеризовано рівні сформова- ності пластичної культури студентів мистецьких факультетів, розроблено й експериментально перевірено методику її формування у відповідності до обґрунтованих педагогічних умов.
У ході констатувального експерименту ми вивчали пластичні властивості та якості студентів мистецьких факультетів: здібності, ступінь психофізичної свободи (вивільнення м’язів від скутості), певні знання та вміння, які сприяють формуванню пластичної культури.
Для визначення рівня сформованості пластичної культури студентів мистецьких факультетів були розроблені критерії: цілісність знань з пластичної культури, усвідомлення їх значення в педагогічній діяльності; потреба в розвитку провідних ознак пластичної культури (особистісних якостей, технічної майстерності, художнього виконання); готовність і здатність до морально-естетичного вдосконалення пластичної культури як важливого компонента педагогічної майстерності; сформованість культури невербальної поведінки, що характеризується професійними чи спеціальними здібностями та загальним художнім обдаруванням.
Розроблені критерії дали змогу вимірювати основні структурні компоненти пластичної культури: раціонально-пізнавальний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний. При цьому перший критерій дозволяв визначити рівень сформованості раціонально-пізнавального (гносеологічного) компонента пластичної культури, другий – торкався емоційно-ціннісного (аксіологічного) компонента, третій –слугував для вимірювання поведінково-діяльнісного (онтологічного) компонента, четвертий –також використовувався для вимірювання поведінково-діяльнісного, але частково відбивав і раціонально-пізнавальний компонент. Відповідно до критеріїв та структурних компонентів були визначені рівні пластичної культури (високий, середній, низький) з відповідними показниками.
Констатувальний експеримент показав фрагментарність знань студентів щодо сутності й особливостей пластичної культури, засвідчив переважно неефективне використання невербальних засобів спілкування, слабке орієнтування на морально-естетичні установки, відсутність бажання саморозвитку й самовдосконалення пластичної культури. З’ясувалося, що студенти мають певні навички з пластичної культури (зауважимо, що це творчий контингент), однак більшість з них розглядає цей феномен виключно як артистичний прояв у сценічному мистецтві. За результатами констатувального діагностичного зрізу було зроблено висновок про недостатній рівень пластичної культури студентів мистецьких факультетів та про необхідність її формування.
Орієнтиром для створення програми формувального етапу експерименту стали розроблені нами педагогічні умови, які спеціально впроваджувались у навчально-виховний процес мистець-ких факультетів. Для забезпечення комплексного взаємозв’язку між навчальною, виховною та творчою діяльністю, усвідомлення студентами морально-естетичного змісту пластичної культури ми внесли зміни у викладання дисциплін, що передбачені навчальним планом (культури мовлення, режисури та майстерності актора, сценічного руху). Суттєвим доповненням до нормативних дисциплін став розроблений нами спецкурс “Основи пластичної культури”. Створенню творчої атмосфери та сприятливого психологічного клімату в процесі формування пластичної культури сприяли заняття школи пластичної культури “Image”, результатом яких були виступи на Міжнародній науковій виставці “Сучасна освіта України – 2002” (Київ), та під час святкування днів університету та Інституту культури і мистецтв. У процесі формування пластичної культури майбутніх учителів мистецького фаху також використовувались комунікативні ситуації, ділові ігри, індивідуальні завдання-практикуми, моделювання, пластичні та психофізичні вправи та тренінги, ігри-імпровізації, етюди, інсталяції. Усе це сприяло самопізнанню, умінню регулювати психофізичне навантаження, вдосконалювало невербальні засоби спілкування.
Практична робота з формування пластичної культури на всіх видах занять мала тренінговий характер і базувалася на методично-практичному алгоритмі, що складався з шести етапів. Перший етап починався з “розминки”, яка є складовою фізичного тренінгу, тобто вправ на звільнення від зайвої напруги, вироблення правильної постави, м’якості ходи та гнучкості ніг. На другому етапі студентам пропонувалися вправи з концентрації уваги на м’язовому апараті. Третій етап складали вправи пантомімної розминки, вправи для рук, ретельне опрацювання різноманітних “хвиль” в окремих частинах тіла. Четвертий етап був пов’язаний з роботою над елементами акторської майстерності та пластичними стилістиками. П’ятий етап складали вправи на пластичну характеристику образу. На шостому етапі студентам пропонувалися уривки з літературних творів. У наборі текстів повідомлялось про емоційний стан дійових осіб. Потрібно було визначити причину стану й знайти шляхи виходу з даної ситуації за допомогою невербальних засобів комунікації.
За результатами діагностичних досліджень, що систематично проводилися під час дослідно-експериментальної роботи (бесіди, інтерв’ю, тестування, анкетування, спостереження, практичні завдання, етюди та ін.), а також за даними підсумкового зрізу ми виявили, що зростання високого рівня пластичної культури за трьома її компонентами досить помітне. Високий рівень (раціонально-пізнавальний компонент) у експериментальних групах зріс на 21,5% порівняно з констатувальним (9,3%). Низький знизився на 31%. Емоційно-ціннісний компонент дав дещо менший результат. Ми пояснюємо це дещо слабкою орієнтацією студентів на певний культурний рівень міжособистісних стосунків та відповідне їх оцінювання. Поведінково-діяльнісний компонент –високий рівень зріс на 27%, а низький зменшився на 33,4%. Аналіз самооцінки рівня сформованості пластичної культури студентів також засвідчив про досить помітне зростання усвідомлення важливості пластичної культури як показника педагогічної майстерності.
Для підтвердження достовірності одержаних результатів ми використовували однофакторний дисперсійний аналіз Фішера. Порівняльна характеристика розподілу студентів експериментальної та контрольної груп за рівнями сформованості пластичної культури представлена в таблиці 1.
Таблиця 1
Динаміка зростання рівнів сформованості пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів (%)
|
Компоненти ПК |
Рівні сформо- ваності |
Констату- вальний експеримент |
Після формувального експерименту –підсумковий зріз |
||||
|
КГ |
ЕГ |
||||||
|
Раціонально- пізнавальний |
високий |
9,3% |
57,1% |
17,9% |
69,3% |
,8% |
,1% |
|
середній |
47,8% |
,4% |
,3% |
||||
|
низький |
42,9% |
,7% |
,9% |
||||
|
Емоційно- ціннісний |
високий |
21,7% |
,2% |
,9% |
,2% |
,3% |
,8% |
|
середній |
57,5% |
,2% |
,5% |
||||
|
низький |
20,8% |
,9% |
,2% |
||||
|
Поведінково- діяльнісний |
високий |
11,7% |
,4% |
,6% |
,9% |
,7% |
,8% |
|
середній |
46,7% |
,3% |
,1% |
||||
|
низький |
41,6% |
,1% |
,2% |
Загальний результат дослідно-експериментальної роботи дозволяє нам стверджувати про можливість та доцільність використання запропонованої нами методики у формуванні пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів.
Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:
1. У дисертації подано нове розв’язання проблеми формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів, що виявляється в обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов, які забезпечують ефективність цього процесу.
2. Суспільні перетворення, зростаючі вимоги до рівня загальнокультурної й спеціальної підготовки майбутніх учителів мистецького напрямку вимагають підвищення їх професійної культури та педагогічної майстерності. Особливе місце в контексті культури фахівця займає пластична культура, оскільки вона формує людську цілісність, зумовлює пластичну поведінку особистості, здатна поєднувати в собі фізичний і психічний стан особистості.
Ретроспективний аналіз проблеми засвідчив, що основою пластичної культури є культура рухів, яка почала формуватися ще з первісних часів і пройшла довгий еволюційний шлях. Кожна епоха вносила свої корективи, з’являлися нові стильові особливості в культурі поведінки, манерах, етикеті, пластиці. У ХХ столітті виникають нові ідеї та теорії щодо розвитку пластики рухів, набуває актуальності проблема невербальних засобів спілкування, з’являються педагогічні дослідження, присвячені формуванню культури рухів школярів, звертається увага на елементи пластичності в контексті формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя.
3. Дисертаційна робота довела, що творчий комунікативний процес майбутнього вчителя мистецького напрямку буде неповним, якщо викладач недостатньо володіє невербальними засобами спілкування, пластичною культурою. Визначено, що пластична культура педагога –це особливий показник його професійності, який синтезує перцептивні (сприймання), комунікативні (спілкування) та інтерактивні (взаємодія) методи педагогічної діяльності й детермінується його ціннісними орієнтаціями та установками.
Складовими пластичної культури вчителя мистецького фаху є такі ключові елементи, як технічна майстерність (природність рухів, володіння психофізичними якостями), особистісні якості (мотивація, індивідуальність, комунікативність, перцептивні здібності, динамізм, креативність), художнє виконання (оригінальність, образність, сюжетність). До її важливих характеристик належить також постава (поза), міміка (проксеміка), пантоміміка (жести, хода, рухи). Доведено, що пластичній культурі, з одного боку, притаманні естетичні стандарти фізичних даних та дій, а з іншого –вимоги до культури поведінки особистості, які складають враження про фізичну й духовну красу.
5. Під час дослідження нами теоретично обґрунтовано й практично підтверджено можливість розвитку пластичної культури як складової педагогічної майстерності в майбутніх викладачів мистецького фаху. Ураховуючи особливості навчально-виховного процесу на мистецьких факультетах педагогічних університетів та сутнісні характеристики пластичної культури, ми визначили педагогічні умови підвищення ефективності її формування.
6. Експериментальна робота була направлена на з’ясування початкового стану сформованості пластичної культури студентів та ступені її виразності, визначення перспективного її рівня та пошуку оптимальних шляхів переходу від початкового стану до більш високого рівня сформованості пластичної культури.
Розроблено критерії для вимірювання структурних компонентів пластичної культури студентів мистецьких факультетів (раціонально-пізнавального, емоційно-ціннісного, поведінково-діяльнісного). Визначено рівні пластичної культури (високий, середній, низький) з відповідними показниками.
Результати констатувального експерименту засвідчили, що в більшості студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів рівень пластичної культури є низьким і середнім, що зумовлено відсутністю цілеспрямованої діяльності з її формування, недостатнім усвідомленням студентами ролі пластичної культури в майбутній професійній педагогічній діяльності, слабкою мотивацією щодо саморозвитку та самовдосконалення елементів пластичності.
7. У контексті обґрунтованих педагогічних умов було розроблено й перевірено експериментальним шляхом певний методичний алгоритм формування пластичної культури в студентів мистецьких факультетів, що складається з шести етапів. Підготовлено спецкурс “Основи пластичної культури” з методичними рекомендаціями та практичними додатками, який сприяв засвоєнню невербальних засобів спілкування та підвищенню пластичної культури загалом. Розроблено методично-практичні рекомендації щодо розвитку пластичної культури студентів мистецьких факультетів для викладачів нормативних творчих дисциплін “Культура мовлення”, “Сценічний рух”, “Основи режисури”, “Основи майстерності актора”. Створено програму й навчально-тематичний план для школи пластичної культури “Image”, які рекомендовані для практичної реалізації в системі позанавчальної діяльності.
8. Результати дослідження підтвердили гіпотезу щодо забезпечення ефективності процесу формування пластичної культури в студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів. Зафіксована позитивна динаміка показників раціонально-пізнавального, емоційно-ціннісного, поведінково-діяльнісного компонентів пластичної культури. Підсумковий діагностичний “зріз” дозволив констатувати, що основні параметри розробленого алгоритму формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів та відповідна система педагогічних заходів є результативними.
9. Проведене дослідження не претендує на вичерпність даної проблеми й може бути базовим для подальшого вивчення важливої складової педагогічної майстерності майбутніх учителів –пластичної культури. Предметом подальшого наукового пошуку може стати пластична культура вчителя в контексті неперервної педагогічної освіти, розробка ефективної системи з саморозвитку та самовдосконалення пластичної культури студентів педагогічних ВНЗ. Перспективу подальшого вивчення проблеми вбачаємо також у більш глибокому осмисленні сутності, структурних компонентів пластичної культури майбутнього вчителя, розробці нових педагогічних технологій з її формування.
Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях автора:
1. Рожко М.М. Виховання почуття ритму у школярів // Освіта Донбасу. –. – №3 (89). –С. 80 –85.
2. Рожко М.М. Концепція формування пластичної культури студентів художнього профілю шляхом їх етичного та естетичного розвитку // Вісник Луганського нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. –. – №1(69). –С. 216 –.
3. Рожко М.М. Пластична культура як компонент професійних творчих здібностей учителя в процесі спеціальної підготовки // Вісник Луганського нац. пед. ун-ту імені Тараса Шевченка. –. –№8(76). –С. 118 – 122.
4. Рожко М.М. Формування професійних якостей у студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів шляхом їх етичного та естетичного розвитку // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. пр. – К., Житомир: Вид-во ЖДУ, 2004. –Вип. 6. –С. 275 –.
5. Рожко М.М. Формування пластичної культури майбутніх учителів у навчально-виховному процесі педагогічного університету // Вісник Львівського ун-ту ім. Івана Франка. –2005. –Вип. 19. –
С. 259 – 263.
6. Рожко М.Н. Методические и практические рекомендации по воспитанию пластической культуры для театральных отделений школ искусств // Метод. зб. Луганського коледжу культури і мистецтв –. –№4. –С. 17 – 22.
7. Рожко М.Н. Этическая и эстетическая стороны поведения современной молодёжи. Имидж-дизайн в стремлении к успеху // Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи: Зб. тез за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. 4 – 6 квітня 2001 р. –Луганськ, 2001. –С. 45 –.
8. Рожко М.Н. Мастерство актёра в хореографическом жанре сценического искусства // Педагогічні пошуки в галузі мистецької освіти в Україні на межі третього тисячоліття: традиції, сучасність, перспективи: Зб. тез за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. 4 – 6 квітня 2001р. –С. 199 – 202.
9. Рожко М.М. Науково-педагогічні дослідження у вихованні нової генерації фахівців культурно-мистецької ниви // Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 12 – 13 грудня 2000 р. –К., 2001. –С. 258 –.
10. Рожко М.М. Формування пластичної культури майбутніх викладачів мистецького фаху // Динаміка наукових досліджень 2004: Матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. (21 – 30 червня 2004 р.): Педагогіка. –Т. 26. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. –С. 43 -–.
Рожко М.М. Формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 –теорія і методика професійної освіти. – Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. –Луганськ, 2006.
Дисертація містить дослідження процесу формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів. У роботі здійснено теоретико-методологічний аналіз проблеми, сформульовано поняття “пластична культура”, виокремлено складові елементи та визначено структурні компоненти пластичної культури як показника педагогічної майстерності майбутнього вчителя. Обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів педагогічних університетів.
У дослідженні визначено критерії та показники рівнів сформованості пластичної культури. Розроблено та апробовано форми, засоби й методи формування пластичної культури студентів мистецького фаху Експериментально доведено ефективність їхньої реалізації через тренінгову діяльність, що відповідає певному методичному алгоритму, сформульовано деякі рекомендації щодо вдосконалення пластичної культури через предмети мистецького напрямку.
Ключові слова: педагогічна культура, культура рухів, пластика, пластична культура, невербальні засоби спілкування, формування пластичної культури студентів мистецьких факультетів.
Рожко М.Н. Формирование пластической культуры студентов творческих факультетов педагогических университетов. –Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата педа-гогических наук по специальности 13.00.04 –теория и методика про-фессионального образования. –Луганский национальный педаго-гический университет имени Тараса Шевченко. – Луганск, 2006.
Диссертационное исследование посвящено процессу формиро-вания пластической культуры студентов творческих факультетов педагогических университетов: развитию культуры движений, усовершенствованию невербальных средств общения, доведению их до уровня пластической культуры, которая является одним из показателей педагогического мастерства.
В диссертации осуществлён теоретико-методологический и историко-педагогический анализ проблемы, рассматривается генезис культуры движений, определено понятие “пластическая культура педагога”, раскрывается сущность и содержание пластической культуры как составляющей педагогического мастерства. Определены критерии пластической культуры: целостность знаний по пластической культуре, осознание их значения в педагогической деятельности; необходимость развития ведущих признаков пластической культуры (личностных качеств, технического мастерства, художественного исполнения); готовность и способность к морально-эстетическому усовершенствованию пластической культуры как важного компонента педагогического мастерства; сформированность культуры невербального поведения, характеризующегося профессиональными или специальными способностями и общей художественной одарённостью. Соответственно критериям были определены структурные компоненты пластической культуры студентов творческих факультетов: рационально-познавательный (гносеологический), эмоционально-ценностный (аксиологический), поведенческо-деятельностный (онтологический), а также описаны уровни каждого компонента (высокий, средний, низкий).
Исследование доказало, что для продуктивного формирования пластической культуры студентов творческих факультетов должны быть созданы определённые условия, способствующие творческому процессу, а именно: наличие комплексной взаимосвязи между учебно-воспитательной и творческой деятельностью, осознание студентами морально-эстетичекой направленности пластической культуры, наличие творческой атмосферы и психологического климата, которые будут способствовать желанию студентов к саморазвитию самосовершенствованию
Практическая работа по формированию пластической культуры носила тренинговый характер и базировалась на методически-практическом алгоритме.
Для формирования пластической культуры будущих учителей творческих факультетов использовались коммуникативные ситуации, деловые игры, индивидуальные задания-практикумы, моделирование, пластические и психофизические упражнения и тренинги, игры-импровизации, этюды.
Особое внимание уделялось усовершенствованию психофизи-ческой природы студентов творческих факультетов в учебном процессе. Для этого использовались упражнения, способствующие самопознанию, умению регулировать психофизические нагрузки; тренинги для усовершенствования невербальных средств общения как компонента педагогической техники, направленные на “проигрывание” педагогически-уместных ситуаций.
Результаты диссертационного исследования внедрены в учебно-воспитательный процесс Института культуры и искусств ЛНПУ имени Тараса Шевченко, Крымского гуманитарного института, Славянского государственного педагогического университета.
Экспериментально доказана эффективность формирования пластической культуры студентов творческих факультетов педагогических университетов как качественно нового показателя уровня педагогического мастерства будущих учителей дисциплин творческого цикла.
Ключевые слова: педагогическая культура, культура движений, пластика, пластическая культура, невербальные средства общения, формирование пластической культуры студентов творческих факультетов.
Rozshko M.N. Forming of plastic culture of art department students in Pedagogical Universities –Manuscript.
The thesis for the Candidate of Pedagogical Sciences Degree in speciality 13.00.04 –Theory and Methods of Professional Education. –Lugansk National Pedagogical University named after Taras Shevchenko. – Lugansk, 2006.
The manuscript contains the research process of forming of art department students’plastic culture in Pedagogical Universities. In the research the theoretical and methodological analysis of the problem is carried out, the notion “plastics culture” is defined; the compound elements are specified. Great attention is paid to the rationale of pedagogical terms of plastic culture forming.
The study specifies the rate standards and the level index of plastic culture formation. The methods and forms of forming of plastic culture are worked out and approved. The effectiveness of their working through the algorithm of the special method, particularly trainings, is experimentally proved. In the given thesis some recommendations as for students’plastic culture improvement by means of art cycle subject are given.
Key words: culture of a pedagogical, culture of movements, plastic art, plastic culture, nonverbal communicative methods, forming of plastic culture students of art departments.