Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1: предмет етики як науки.
План:
1. Поняття етики, мораль, моральність.
2. Структура, властивості та функції моралі.
3. Взаємодія моралі з іншими формами суспільної свідомості.
4. “Золоте правило” моралі.
1. Термін етика грецього походження etoc яктй означає- звички, характер.
Термін етика зявився завдяки Аристотелю 4 ст. До н.е.
Який на основі етосу утворив слово етичний (він позначив цим терміном позначив
особливий клас якості людей так звані етичні чеснвоти :мужність, щедрість,
справедливість).
Римський філософ Цицирон переклав латиною еtoc і вийшло слово як mores від нього
moralis а потім moralitus.
Етика- це філосовська наука про мораль та моральне осовєння людини в дійсності.
Етика- наука що вивчає мораль і моральність.
Мораль- це всі загально прийняті норми поведінки у суспільстві.
Моральність- це сукупність духовних якостей людини, це оссленгя людини моралі.
Мораль це те як воно повинно бути, а оральність як воно є.
Аристотель вважав етику практичною філософією завдання якої виробництво цінностей.
Тобто етика не яких знать не утворюють.
Функції етики.
Етика як наука виконують 2 головні функції:
1. Пізнавальна. Сутність полягає у тому що етика полягає у вивченні людини що до
цінносних.
2. Нормативна. Розвязання моральних ситуаційх, які потребують нового розуміння
моралі.
2.
Структура моралі.
Існує 3 складові:
-моральна свідомість: індивідуальна і суспільна. Моральна свідомість сприймає будь-яке явище з точки зору оцінки. Індивід. свід. - це внутрішній світ людини і має такі складові: раціональна складова; емоційна складова( переживання, сором, совість). Сусп. св. - це досвіт поколінь людей, існує два рівні: будденний( життєва мудрісь); теоретичний.
- морал. діяльність. Основую є вчинок. Моральним вчиннок вважається тоді коли людина зробила його вперше свідомо; добровільно; безкорисливо.
- моральні відносини. Гольбах: " Етика - це наука про відносини які існують між людьми та обовязки які випливають з цих відносин".
Властивості моралі:
1. Імперативність - норми моралі формулюються в наказовуму способі.
2. Універсальність - норми мораллі є не змінними в будь-якій сфері.
3. Загально- значимість- мор. норми розповсюджуються на всіх без виключення.
4. Антиномічність - це суперечливість деяких тверджень моралі.
5. Позаінституціональність - мораль не фіксується в спец. документах; людина не забезпеч. заходами примусу.
6. Нормативність - регулює поведінку за допомогою норм.
7. Оціночність - схвалення і послуг.
Функціі моралі:
1. Регулятивна - регулює поведінку людей. ( релігія і право також входять до регулятивної системи. )
2. Виховна - це те чому людина може навчитися.
3. Пізнаваль - форм від покоління до пок. передаються.
4. Цінісно - орієнтуюча - певні ціності що являються орієнтиром.
3.
Мораль та інші форми суспільної свідомості:
- Мораль і наука. Наука обгрунтовує основні положення моралі тобто створюють вчення.
- Мораль і мистецтво. Мистецтво може мати виховну функцію впливати на внутрішній
світ людини.
Арістотель використовував термін катарсис і вважав що переглядаючи трагедію людина
може отримати духовне очищення.
- Мораль і політика. Арістотель вбачав удержаві джерело моральності і виступав за
гармонію інтересів держави та громодянина.
- Мораль і релігія. Для релігії кенцева мета це бог (теоцентризм) а мета моралі є
сама людина.
- Мораль і економіка. Доба середньовіча засуджувала з точки зору моралі торгівлю,
видачу грошей під процент а ектичним було виробництво. протестанти- морально
фінансовий успіх.
- мораль і право. якщо мораль регулює поведінку шляхом переконання, внутрішнього
через совість і зовньошнього через примус громадської думки, то право регулює
поведінку шляхим примусу. Звонішній - з боку держави, внутрішня- через
законослухняність. Норми чіткі визначенні у документі.
4. “Золоте правело” моралі.
1. (Негативне) не роби іншим того чого не бажав би щоб не робили тобі.
2. Стався до інших так як би ти хотів щоб чинили з тебе.
Тема 2: Східні етичні вчення.
1. Етичні вчення стародавньої Індії.
2. Етичні вчення Стародавнього Китаю.
1. Загальним для етичних вчень давньої Індії був релегійний характер, а також
містичний аспект.
Вчення Брахманізхму, в основі вчення є уявлення про брахму та атман.
Брахман- це абсолют або світова душа.
Атман- це частка божественного в кожній людині.
Сенс життя людини полягає в томк щоб на основі правелного диття отримати можливість
злиття з абсолютом.
В основі життя лихить сансара (коло перероджень).
Карма- це сукупність вчиннкиів та наслідків, це певний закон.
Кожна людина має свої виконувати обовязки- дхарма.
До моральних цінностей брахманізму належать: шанування предків та звичаєв, повага до
датьків та всіх старших за віком, доброзичлеве ставлення до всього живого;
правдивість; утримання від гніву та прагнень до задоволень.
Та людина яка виконує всі настонови вона може досягти стану злиття з вищою основою
буття з брахмою- мокша.
Локаята. Засновник Бріхаспаті.
Середени 1 тис до н.е.
Головний прынцип- гедонізсм. Матеріаліст. Засновник школи Локаята.
Вище благо, мета, сенс- це задоволення.
У дотриманні насолоди повина бути помірною.
Джаймізм 6 ст до н.е. Заснвоник локаята Вартхаяма “Джина” (переможець).
В основі вчення є аскетизм джанізм вимагав від людини слідування 5 обітицям. Спосіб
життя чинця:
1. Заборонялося вбивство
2. Заборона брехні.
3. Заборона крадіжок.
5. Заборонялося перелюбство.
6. Заборонялося володіння власністю.
Основний принци джанізму це принцип ахімса- не заподіяння школи живому.
2)Етика Буддизму.
6 ст до н.е. Сіддхартка Гаутама (будда).
Основним текстом будизму є текст під назвою типітака (трипітака)!!!! Три кошики.
Суть етики будизму- це відмова від бажань.
4 шляхетні істини:
1. Життя є страждання.
2. Причина страждань людини в її бажаннях.
3. Щоб позбутися страждань необхідно відмовитися від бажань.
4. Щоб відмовитися від бажань треба стати на путь спасіння будди.
Всімковий шлях будди:
1. Праведні погляди.
2. Праведна рішучість.
3. Праведна мова. (Від балаканини, брехні)
4. Праведна поведінка. Усі вони дають праведне життя, лише яесним шляхом.
5. Праведне зусилля.
6. Праведні думки.
7. Праведне життя
8. Праведне споглядання. (Зусередження)
Та людина яка пройшла всі 8 шляхів вона стає архотом і може підти у нірвану.
Нірвану- згасання пристростей, а за суттю це особлива форма існування.
До моральних норм буддизму відносяться:
- помірність і стриманість в усьому
- терплячість у спілкуванні з людьми.
- поважливе ставлення до старших
- не заподіяння шкоди живому.
- відмова від гніву
- не можна платити злом за зло.
2. Етичне вчення стародавнього Китаю.
Важливу роль в культурі мали ритуали. Це були суворі правела соцілаьної поведінки на
усі випадки життя.
Етичні вчення є соціально орієнтованими, воно орієнтовано на суспільство.
В індії людину на саму себе.
1) Даосизм. Зановником важається мудрець Лао Дзи 6 ст до н.е.
Основне поняття вчення це поняття Дао- перш основа буддя, космічний шлях яким іде
всесвіт.
Дао- шлях.
Небо
Земля
Людина.
Субординація.
Проявом Дао у світі є чеснота або доброчиність- де.
Сенс житя людини пізнати суть Дао жити відповідно до законів та ритмів природи та
йти шляхом розуму та совісті.
Моральний принцип Даосизму у-вей (активне недіяння).
“Будти обережні до своїх думок вони початок вчинків” Лао Дзи.
Конфуціанство.
Кун-дзи “бесіди та судження” (лунь-юнь).
Основою етичногов чення є вчення про шляхетну людину (благородний муж).
Основні чесноти шляхетних людей:
- Жень- це гуманінсть, людинолюбство
- Сао- синівська шанобливість (повага)
- Лі- ретуал та етикет.
- І- справедливість.
- Мінь- слідування долі та волі Неба.
Антиподом шляхетної- низька людина. Вона думає лише про власну вигоду, вимоглива
лишо до інших, їм не можна довірили великі справи.
Тема 3: античні вчення.
План’
1. Риси античного свтіогляду
2. Передумови атичної етики.
3. Етичні вчня софістів.
4. Етика Сократа
5. Етика Платон
6. Етика Арістотеля.
7. Етичні вченя Епікурейців та Стоїків.
Рисини:
- переважання евдимоністичних мотивів. Додрочена людина- повинна бути щасливою.
- ідея гармонії (духовного та тілесного)
- соц орієнтованість етичного мислення. Ваємозвязок етики та політики.
- Ріціональність світогляду. Рзумність та моральність ототожнюються.
Таким чином ідеалом для греків був ідеал щаслива людина, гармонійно розвинена,
розумна або знаюча та соціально значема.
Перші роздуми про мораль міститься у Гомера, Гейсіода та в перших грецьких мудриців.
Вни зазначали важливість золотого правела моралі. Зло на себе змислює той хто
замислює зло на ішних.
- Моральні цінності вимагали від людини служіння інтересам держави.
- Смообмеження міра найкще.
- Повага до звичаїв і авторитетів.
Перші грецькі фолософи, натур філософи (Піфагор, Гераклід, Парменід) 7-6 до н.е.
Вни важали що морал ність це космічний закон що гулює поведінку.
Етика софістів.
Софісти це викладочи мудрості (філософії та риторики).
Вони були першими скептиками.
Єдиної істини не має і єдиних морал них законів також не уснує, а є погляди людей.
Найвідомішиц софіст- Протагор.
Вислів: “Лдина є мірою всіх речей”.
Етика сократа 5-4 ст до н.е.
Могаль- основа суспіл ства та держави і вона повинна мати загально-обовязковий
характер.
Людські чесноти це різновид певного знання.
Істинним знанням Сократ вважав особисте ставлення людини до знання.
Етика Платона.
Чеснота у Платона мають ідеальний характре; та вродженний.
Поділяв світ на реальний та світ ідей.
Осередком моральних цінностей виступає людська душа.
Вна має 3 частину: розумну ; вольову; чуттєву.
І кожній частині диші відповідає певна чеснота.
Розумна- відповідає мудрість.
Вольовій- мужність.
Чуттєвій- помінність.
Кожен вид чеснот Платон закріпив за певним станом суспільства.
Сократичні школи:
1. Кіренська школа (Кіринаїки).
Найвідомішим був Арістіп.
Щастя людини бачили в насолоді, у задоволенні. Пинципи гедонізму.
2. Кініки. Найвідомішим був Діоген Синопський. Головним для цієї школи був аскетизм,
Внутрішня свобода, самодостатність і близькість до природи.
Етика Арістотеля.
Арістотель дав назву етиці як філосовській дісциплінні.
Першу праця мала назву “Нікомахова етика”.
Всі людські чесноти поділив на 2 группи:
- розумові (інтелектуальні). Ті яким можна навчитися.
- Етичні. Це чесноти характеру і їх людина набуває лише шляхом вчинків.
До основних етичних чеснот він відносив:
- мужність
- розсудливість
- щедрість
- пишність
- величавість.
- честолюбство.
- рівність.
- дружелюбність.
- правдивість
- любязність.
Кожна чеснота це золота середина між нестачою (недоліком) та надлишком будьякої
якості.
Етика Епікура. Метою житят ввжав щастя. Щастя розумів як насолоду, а насолода як
відсутність страждання.
Для щастя людині потрібно за епікуром позбутися страждання задовільняти лише
природні і необхідні бажання. Зберігати внутрішній спокій та усунутись від усіх
проблем світу.
Етика стоіцизму.
Сенека, Епіктет, Марк Аврелій.
Стоіки вимагали від людини відчуженість від пристрастей та зовнішніх благ як умого
внутрішньої свободи.
Апатія- безпрестрасне ставлення до всього.
Мета життя- це людське щасття, а щастя відповідно природі та закону (логосу).
“того хто погоджується доля веде, а того хто чиніть опір- тягне”.
Тема: Етичні вчення Середньовіччя, Відродження та Нового часу.
1. Релегійна етика середньовічча
2. Гуманізм етики доби відродження.
3. Особиливості етики нвоого часу.
1. Особливість середньовічної етики в тмоу що вона стала мати релегійний характер.
Відмінності середньовічноі від античноі:
1) Мораль набуває ірраціонал ниц характер, повязується із вірою.
2) Змінилися уявленян про чесноти: віра, надія і любов.
3) Астизм. (В анличності евдимонізм(пошук щастья))
4) Тілесне було протиставлене доховному і вимагало очищення.
5) змінюються уявлення про соцілаьне життя людини, земній державі було протиставлено
ідеальна небесна держава (“град божий” Августин).
6) Релегійна етика є теоцентричною. Моральні заповіді є тотожними релігійним. Не
змінні і чітко зафіксовані.
Основний текс Біблія: старий і новий заповіт.
Старозаповідна етика- це етика помсти. Ця етика нормативна. 10 заповідів Моісея.
Новозаповітна етика- це етика прощення і це вчення про любов.
В християснтві мова іде про любов до бога і до людей, до ближнього тобто до всіх,
навіт до ворога; людинолюбство.
З чеснотою любові повязують чесноту милосердя (прощення, образ готовність до
співчуття та допомоги тим кому вона потрібна)
Вища моральна інстанція це не обовязок а совість.
Середньовічна людина це образ і подоба Бога.
Моральний образ середньовічча це образ Іісуса Христа.
Ще один образ святого або подвижника (праведника)- чинці.
7) Християнська етика отримала обгрунтування у вчені Августина Аврелія та Фоми
Аквінського.
2.
Доба Відродження (Ренесанс - тому що намагаються відродити античність.) 14-16 ст.
В цей час етика спирається на вчення Аристотеля, Платона, Епікура.
Починають відновлювати античні зразки.
З'являється нова картина світу - антрипоцентрична, тобто в центрі є людина.
Етичними катергоріями в цей час стають самозбереження, любов до самого себе, відбувається ребілітиція реального зимного життя. Новими духовними якостями в цей час стають подолання людиною свого тваринного стану шляхом морального самовдосконалення.
Новим ідеалом людини стає - людина як творець культури та самої себе.
Ідеолагами Відродження стали італійці: Манетті, Міко дела Марадола, Петрарха, Данте.
Одним із теоритеків став Ніколо Макіавеллі "Государ" , він розриває зв'язок між етикою та політикою. Він визначив етику як сверу абсолютного, а політику - відносного. Політику не можна міряти мірками або ціностями абсолютного. Основний нагалос полягає в чіткій межі між етикою і політикою. " Мета виправдовує засоби".
3.
Етика Нового часу 17 ст.
Відбулося багато змін( соц., еконм) що призвело до домінування в етиці нових моральних принципів: індивідуалізм, раціоналізм, утилітаризм.
Першим представником був Рене де Карт "Пристрасті душі" - він формує правила моралі: підпорядкування законам та звичаям своеї країни, повага до релігії; твердість та рішучість в слідуваних обраним позиціях; перемагати скоріш самого себе ніж долю і змінювати скоріш власні бажання ніж світовий порядок, вірити що у нашій владі немає нічого окрім власних думок; вжити, використати своє життя на розвиток розуму.
Панівною наукую стає мехатіка, тому роль керма - розум тому завдання людини керувати розумом.
Томас Гобс "Левіафан" він ствердує такі ціності як єгоїзм, утелітаризм ( ореєнтована на користі), холодний раціоналізм. За своєю природою людина є злою, досуспільний природній стан людей - війна всіх проти всіх.
Умовою створення держави стала добровільна угода між людьми коли люди частково відмовились від своїх домагань та визнали рівність прав інших.
Спіноза ( голанський філософ) " За для щастя людина повинна стати моральною та подолати свій чуттєвий егоізм"; " В бажанні виявляється сутність людини"; " Якщо ви бажаєте щоб життя посміхнулося вам, то подаруйте йому гарний настрій".
4. Етичні погляди просвітництво.
Етичні погляди французьких просвітників. (Вольтер, Руссо, Дідро).
Вони розробили концепцію розумного егоїзму. Природний стан людини- це себолюбство. Розумний егоїзм визнання прав інших. Поивнна поважати інтереси інших і в цьому і є сутність розумногое егоїзму.
Сутність розумного егоїзму полягає в тому що егоїст визнає інших таких же егоїстів.
Емануіл Кант (нім. філ.) " Лекції з етики" . За Кантом мораль повинна навчити людину " яким тереба бути щоб бути людиною. Підстави моралі є в самій моралі. Кант сформулював " категоричний імператив" в основі нього лежав обов'язок ( етика Канта-етика обов'язки назив. ) Обов'язок - моральний закон в середині людини, що має безумовний і безкорисливий характер. Формулювання: " роби тільки відповідно до такоі максими керуючись якою в той же час ти можеш побажати щоб вона стала загальним законом" ;
Гегель ( нім. філ.). Мораль за Гегелем це сфера особичтих переживань, а моральний обов'язок " це мати розуміння добра, зробити його своїм наміром і здійснювати діяльність"
Тема: Етичні вчення 19-20 століть.
Перший напрям - Філософія життя. Пердствники: А. Шопенгауер, Ф. Ніцші.
Шопенгауер "Про основу моралі". В основі моралі лежить співчуття
" дурень ганяється за насолодами і .... А мудрець обережний"
" не кажи своєму другому того що не повинен знати твій ворог".
" на самоті кожен бачить у собі те ким він є насправді".
" Те що є в людині важливіше того що є у людині"( що вона має і ким вона є).
" одружитися це означає на половину зменшити права і на половину збільшить свої обов'язки"
Ф. Ніцше " Так говорим Заратустра", " Людське занатто людське", " По той бік добра і зла" , в основі світу лежить воля до влади. Ідеалом серед людей Нічше важає " надлюдину"- це людина яка є сильною духом від природи. Він кретикує реглігійну мораль (християнську) бо це мораль слабких духом людей.
"Що не вбиває мене те робить мене сильнишим"
Швейцер. Базою, фундаментом універсальної етики має стати особливий душевний стан - " благоговіння перед життям", тобто життя як єдинна ціність. І першо основою життя є бажання жити. Допогти тим хото потребує допомоги і не робити шкоди іншим. Людина повинна нести моральну відповідальність до всього живого.
Марксизм. Пердставники Маркс і Енгельс. Абсолютних моральних норм не існує, а кожному конкретному рівні розвитку суспільства відповідає конкретний розвиток моралі. Мораль це явище яке прогресивно розвиваєть. ( характер прогресу і історичний).
Позитивізм. ( це філ. напрямок який заперечував філософію) - знання яке є корисним і його можна перевірити. Виключають моральні судження з числа наукових.
Філософія існування - екзистеціонізм (існування). Пердставника Хайддегер, Саатр, Камю. Людина є вільною, може вільно оберати будь-які норми але її свободу обмежує лише відповідальність за її кроки.
Тема: Актуальні проблеми прикладної етики.
Ці проблеми називають "відкритими", бо вони мають дискусійний характер ( за і проти), це постійна суперечка. Ці проблеми не мають одного варіанта вирішення.
До проблем прикладної етики відносяття питання які виходять за межі етики і є важливими..... та вимагають лезалізації (закріплення)......
Перша проблема - проблема смертної кари. Смертна кара - це вбивство яке здійснює держава в рамках права на легітивне насильство.
Аргументи за смертну кару:
- смертна кара є справидливою відплатою, тому це моральне рішення.
- смертна кара має страхітливий вплив на інших, може запобігати ініші злочини.
- смертна кара звільняє суспільство від особливо небезпечних громадян.
- смертна кара це дишевий способ позбавлення від злочинця.
Аргументи проти:
- це вбивство.
- антиправовий акт
- проти кари у випадках судових помилках.
Проблеми етики і медицини: евтаназия, клонування, аборти, експеременти над людиною, твариною; транспанталогія органів.
Проблема евтаназії( легка/ блага смерть) - це безболісне приведення до смерті безнадійно хворого.
Евтаназію поділ. за формами на активну і пасивну. ( за позицією лікаря); добравільна і не добровільна ( за поз. паціента)
Аргументи за евтаназію:
- слід визнати право людини, навіть вибір смерті.
- людина має право полекшити страждання родичям.
- недоцільність використання коштів на безнадійного паціента.
Аргументи проти:
- легалізація евтаназії - легалізація вбивства.
- недопустимість у випадках діагностичних помилок (бо лікарі це перш за все люди).
- легалізація евтаназії може призвести до криміналізаціі медецини.
- проблема клонування (генна інженерія).
Аргументи клонування за:
- це реподуктивна технологія для тих хто немає дітей.
- за клонування видатних особистостей.
Аргументи прроти:
- недосконалість цієї технології.
- проти клонування соціально небезпечних людей ( агресія передається генетично)
- проти клонування лише для отримання органів.
Проблема на стику етики і екології.
1. Проблема екології.
2. Проблема питноі вод.
3. Забруднення повітря.
4. Проблема знищення дерев.
5. Утилізація синтетичних матеріалів ( пластики, полістерин, пластиковий посуд).
6. Проблема генно модифікованих продуктів.
Тема: основні етичні категорії.
- це основні елементи етики....
Видіяют групи:
1. Полярні( добро і зло).
2. Взаємоубумовлені ( обов'язок, гідність, совість)
3. Виражают вищі моральні цінності.( сенс життя, любов, щастя).
Категорія добра.
- це основне поняття моралі, позитивно оцінюється.
Близькі поняття доброта - якість людини яка є носієм добра; доброчесність- морально духовні, схвальні якості.
Протилежне поняття - зло, що повязане з деструктивним началом, тобто позбавляє життя, гідності і т. д.
Зло поділ.:
- природне зло, тобто це природні катоклізми, що не залежить від людини.
- соціальне зло - це війни, революції.
- моральне зло - те що є свідомим, що чинить людина за власнив вибором: ворожисть, розбещеність.
Добро і зло порізному тлумачаться культурах. Уявлення про добро і зло різниця й за епохами.
Категорія ідеалу.
Ідеал - вищий зразок. Ідеал моральної досконалості - досконала особистість,що служать прикладом для наслідування.
Категорія обов'язку. Це моральна форма усвідомлення необхідності дії.
Обов'язок - є завжди усвідомленим та безкорисливим.
Совість - це категорія яка пов'язана із здатністю людини- це здатність здійснювати внутрішній самоконтроль.
Справедливість виражає ідею належного та правельного прорядку речей у відносинах між людьми. Соціальна справидливість містить місце між .... Відповідність між працею і нагородою; між заслугами і визнанням;
Теорія справедливості Ролза. Праця "Теорія спарведливості".
" кожен повинен мати рівні права у відношенні найбільш загальної схеми рівних підстав свобод, сумісних з подібними схемами свобод для інших. "