Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
78. Малоземелля і безземелля в селі, низька заробітна плата і сваволя підприємців щодо робітників у містах революціонізували селянське і робітниче середовище.
В економіці України активно зростала роль іноземного капіталу.
Виникали банківські монополії, посилювався процес зрощування промислового та банківського капіталу, з'явився фінансовий капітал.
На початку XX ст. не кращим, а де в чому ще залежнішим було становище західноукраїнських земель під гнітом Австро-Угорщини.
Соціально-економічний і політичний розвиток України на початку XX ст. 193
Так, у Прикарпатті на початку 90-х років XIX ст. видобувалося нафти 91—96 тис. т на рік, а в 1909 р. — 2053,2 тис. т. Нафтова промисловість Прикарпаття цілком перебувала в руках іноземного капіталу. На другому місці стояла деревообробна промисловість, розвивалися металообробка та машинобудування (виготовлення залізничних і трамвайних вагонів, парокотлового, насосного устаткування, сільськогосподарських машин тощо). Швейна, взуттєва, килимарська промисловість, а також виробництво фарб, мила, соди, паперу були представлені, головним чином, дрібними підприємствами ремісничого типу.
Політичний устрій обох імперій був надто архаїчним, щоправда з деякими відмінностями. Необмеженим було самовладдя російського царя, не було жодної сили чи представницького органу, здатних хоч якоюсь мірою стримати чи обмежити свавілля правлячої верхівки, не могло бути й мови про громадянські права та свободи.
Усі верстви населення Росії були пригноблені, але особливо важкого економічного і політичного гніту зазнавав робітничий клас, у тому числі і в Україні.
Розвиток капіталізму в Україні на початку XX століття сприяв соціальному оновленню суспільства. Українську буржуазію представляли переважно власники з дрібним капіталом, куркульство, але напередодні Першої світової війни з'являються мільйонери, представники монополістичного капіталу — Терещенко, Харитоненко, Симеренко, Римаренко.
У процесі капіталістичного розвитку в Україні, як і в інших регіонах Росії, сформувався робітничий клас, який налічував понад 2 млн. осіб. Робочий день становив 11,5 години на добу, застосовувалися понаднормові роботи. Була відсутня охорона праці, медична допомога. Зростали штрафи. Житлово-побутові умови були жахливі.
Отже, на початку XX ст. український народ, як і всі трудящі Російської імперії, зазнавав капіталістичного, феодально-поміщицького та національного гноблення, постійно страждав від репресивно-каральних заходів царизму, що штовхало його на боротьбу за повалення царського самодержавства, за демократичні перетворення в країні. В поміщицько-деспотичній імперії назрівав революційний вибух.
79. Україна в роки революції 1905-1907 рр
причини революції:
1. погіршення соціально-економічного становища внаслідок економічної кризи 1900-03рр.
2. невдоволення політикою самодержавства(нерозв’язані аграрне,робітниче, національне питання, необхідність здійснення політичної реформи)
3. поразка у війні з Японією 1904-05 рр.
4. поширення ідей марксизму, діяльність революційних організацій.
Революція 1905-1907 рр. мала свої особливості. По-перше , це була перша революція ХХ ст., коли протиріччя капіталізму досягли апогею, і Російська імперія стала символом цих протиріч. По-друге, хоча революція була буржуазною за характером, буржуазія не могла в ній грати вирішальну роль, як це було у країнах Європи раніше, оскільки була недостатньо організованою і занадто прив’язаною до царизму. По-третє, у революції існували не два політичні табори (революційний і контрреволюційний (урядовий), як у Європі, а три, крім зазначених, ще й ліберально-буржуазний табір.
Три етапи революції:
I етап (Кривава неділя — жовтень 1905)
II етап (Маніфест Миколи II від 17 жовтня 1905 року — 10 грудня)
III етап (січень 1906 — 3 червня 1907)
80. Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — ряд законодавчих актів, спрямованих на перерозподіл селянської земельної площі в Російській Імперії та на підвищення продуктивності сільського господарства.1906-1911 рр згідно якої кожному селянину надовалося право закріпити свій земельний наділ в особисту приватну власність; господарям що закріпили наділ у свою власність, надавалася можливість продавати і купувати землю; передбачалася ліквідація аграрного перенаселення європейської частини країни шляхом переселення селян у східні р-ни Росії.
Суперечливі наслідки столипінської реформи: знищення общинного землекористування і перетворення селян на індивідуальних власників землі,створення великих фермерських господарств, які зуміли залучити до с/г виробництва передові технології та найновіші технічні заходи; зростання валового збору зернових, товарності сільського господарства; погіршення становища малоземельних селян і сільської бідноти; подальше розшарування укр. Села та загострення соціальних суперечностей; малопродуктивність та мало товарність бідних господарств.
Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст. Невирішена аграрна проблема була однією з причин революції 1917 року.
81. Зх- укр. Землі на по 20ст.
Політична сфера: відсутність органів самоврядування. Заборона укр. Представниками обіймати адміністративні посади в державі, керівні посади в армії. обмеження політичних прав українців. Економічна сфера: колоніальний характер економіки, штучне гальмування економічного розвитку. Панівне становище іноземного капіталу. Переважання аграрного сектора. Екстенсивний характер сільського господарства. Аграрня реформи 1919( селяни землі не отримали). Міграція та еміграція населення як результат безземелля та безробіття. Розвиток кооперативного руху. Національне життя: асиміляція українського населення. Обмеження у сфері освіти та культури. національне гноблення українського населення.
82.Україна в роки 1 св
Причини1 св:загострення суперечностей між провідними державами світу внаслідок нерівномірності їх економічного та соціально - політичного розвитку; загарбання нових територій, контроль над ринками збуту та джерелами сировини; гонка озброєнь; наявність у міжнародних відносинах двох ворогуючих блоків - Троїстого союзу та Антанти.; бажання урядів ворогуючих країн відвернути увагу народу від внутрішніх проблем; боротьба проти національно-визвольних та соціальних рухів. Характер війни: загарбницький, несправедливий для всіх сторін-учасників війни.
Наслідки війни: великі демографічні втрати(понад 500т чол.); 1 св стала загальнонаціональною трагедією українського народу, адже українці за відсутності власної держави опинилися у двох конфігуруючи таборах і змушені були вести братовбивчу війну; занепад промисловості, сільського господарства , скорочення посівних площ, зубожіння населення; послаблення Російської та Австро-угорської імперії, що стало могутнім каталізатором майбутніх революційних подій в Україні; зростання національної свідомості, висунення ідей створення незалежної української держави. Піднесення нац. Визвольного руху підневільного українського народу
83. Культура на початку 20 століття: становлення тоталітарного режимі та культу особи Сталіна. Масові репресії. Продовження процесів ліквідації не писемності. Згортання українізації. Ідеологічний тиск, партійний контроль.
Риси культури 30х років: ідеалізація. Головна мета показати велич радянського режиму і зміцнити культ вождя. Чітка визначеність форм, стилів і напрямків. Репресії проти тих хто своєю творчість не підтримував сталінський режим. Складові культурної рееволюції: охоплення освітою всіх прошарків населення. Формування нової радянської інтелігенції з робітничо-селянського середовища. Розширення мережі культурно- просвітних установ. Створення сист. Партійних шкіл та університетів марксизму-ленінізму. Атеїстична пропаганда.
З кінця 20-х років відбуваеться процес згортання українізації, який в історії отримав назву «Розстряляне відродження». Заходи влади: боротьба з українською мовою і культурою під гаслом боротьби з укр. Націоналізмом. Панівне становище соціалістичного реалізму. Державний контроль і сувора цензура. Переслідування інтелігенції як джерела вільнодумства.
Друга п’ятирічка оголошена Сталіним, п’ятирічкою знищення релігії.
Як і раніше, болючою була освітня проблема. В роки революції 1905—1907 рр. розширилася шкільна мережа, але цього не вистачало. Революція 1905—1907 рр. сприяла полегшенню розвитку науки. Великий крок уперед в дослідженні історії України зробили М. Грушевський , Олександра Єфименко , Дмитро Багалій .
84.Лютнева революція
Лютнева революція розпочалася на початку березня 1917. 7 березня[1] застрайкували робітники Путиловського заводу в Петрограді. В наступні дні страйк став загальноміським. Страйкарі висували політичні вимоги - зміну уряду, припинення війни. 15 березня цар Микола II відрікся від престолу.
Лютнева революція дала поштовх активізації національно-визвольної боротьби народів імперії. В Україні 17 березня 1917 була створена Центральна Рада, яка очолила рух за самостійність.
Лютнева буржуазно-демократична революція 1917, друга російська революція, в результаті якої було повалено самодержавство і створені умови для переходу до соціалістичного етапу революції.
Лютнева революція породжена в основному тими ж соціально-економічними протиріччями, що і Революція 1905–07 в Росії . Перед нею стояли корінні завдання демократичного перетворення країни: скидання царської монархії, встановлення демократичної республіки, ліквідація поміщицького землеволодіння, знищення національного гніту Подальший розвиток капіталізму поглибив соціально-економічні протиріччя, ще більше зближує демократичні і соціалістичні завдання, що стояли перед пролетаріатом. Перша світова війна 1914–18 прискорила процес переростання монополістичного капіталу в державно-монополістичний і зростання політичної організованості буржуазії.
Не дивлячись на історичну своєрідність, Лютнева революція 1917 підтвердила правильність ленінського стратегічного курсу і тактичних гасел, розрахованих на перемогу буржуазно-демократичної революції з подальшим переростанням в соціалістичну. Революція дала могутній поштовх антивоєнному, революційно-демократичному руху у всьому світі. Удар по царизму, нанесений робітниками і селянами Росії, був ударом і по світовій системі капіталізму. Ліквідувавши царську монархію і викликавши до життя Ради робітників, солдатських і селянських депутатів, Лютнева революція створила необхідні суспільно-політичні передумови для переходу до нового, соціалістичного етапу революції.