Реферат- Цариці Карпатських гір - смерека і береза
Работа добавлена на сайт samzan.net:
ЦАРИЦЯ КАРПАТСЬКИХ ГІР
Хто хоч раз побував у Карпатах, той ніколи не забуде чарівливих смерекових шат, які сповивають гори від долів до верховин. Смерека є головною лісоутворюючою породою цих гір з прадавніх часів. Сього дні вона займає 40,4 % вкритої лісом площі Українських Карпат, а за запасами деревини — понад 126 млн. м3.
Невибагливість смереки (ялини) до ґрунту справді вражаюча. Вона міцно вросла у непідвладний багатьом деревам кам'янистий ґрунт, ут ворюючи щільні лісові масиви, і на голих кам'янистих розсипах та ске лях, і на багатих на поживні речовини супіщаних та суглинистих ґрунтах. Добре розгалужена коренева система проникає у тріщини між ка мінням, розповзається, скріплюючи ґрунт, далеко по поверхні. На мало-кам'янистих землях смерека менш стійка проти вітровалу порівняно з ялицею, тому домішка останньої (до 20—ЗО %) тут дуже доречна. Найчастіше смерека сусідує в Карпатах з явором та ільмом, буком та ялицею. Тіньовитривала, призвичаєна до надмірної вологості клімату, найкращі умови для зростання смерека знаходить на багатих, свіжих, добре дренованих, але не надто сирих землях та в лісах, зволожених протічними водами. Найкращі деревостани вона утворює в середній та нижній частинах схилів (до 1100—1200 м н.р.м.) на суглинках та су-піщаниках. Тут зростають високопродуктивні насадження, що мають в середньому 700—800 м3/га деревини у віці 120—150 років. Запас де ревини смереки на 1 га площі у стиглих і перестійних лісостанах пере вищує 400—500 м3, а в окремих випадках становить 1000 м3 і навіть більше. У Рахівському лісокомбінаті зустрічаються окремі екземпляри висотою 50 м і діаметром 180 см. їх вік — 300—350 років.
Нижня межа смереки у Карпатах проходить на висоті 600—700 м (Прикарпаття) і 700—800 м (Закарпаття), верхня ж — 1400—1500 м н.р.м. Оптимальні умови зростання цієї породи спостерігаються на висоті 850—1100 м. Смеречники там відзначаються високою продук тивністю, швидким ростом і малою ураженістю стовбурів серцевинною гниллю.
На потужних бурих лісових ґрунтах в умовах Карпат на висоті від .700 до 1100—1200 м смерека росте швидко. У віці 120—130 років вона виростає на 40 м у висоту. Взагалі за весь свій вік рідко коли дося гає 40—50 м.
Крім Карпат та Прикарпаття, смереку, або ялину європейську, як декоративну породу культивують на всій території України. У при родних умовах невеликими ділянками вона росте у хвойних лісах на Поліссі та в Західному Лісостепу.
Стовбур смереки вкритий порівняно тонкою з дрібними тріщинами корою. Крона у молодих та стиглих дерев різко вираженої пірамідаль ної форми. Гілки та хвоя густі, довжина хвої коливається від 1 до 2,5 см, у поперечному розрізі вона ромбічної форми. Хвоя опадає через 5—7 років. Стільки ж часу триває перерва між урожайними роками. Цвіте смерека в травні — червні. Чоловічі і жіночі шишечки з'являю ться на кожному дереві. Насіння дозріває до жовтня, але випадає з ши шок лише у другій половині зими. Шишки звисаючі, довжиною 8—16 см. Насіння бурувате, з світло-коричневими крильцями, добре розно ситься вітром. Його схожість досить висока — від 60 до 95 %, збері гається протягом чотирьох-п'яти років. Воно дуже любить тепло і проростає лише тоді, коли ґрунт прогрівається до 18—20 °С. Крім на сіння, смерека розмножується ще й відводками — вкоріненими ниж німи гілками, вершини яких підіймаються угору і дають початок новій рослині.
Великої шкоди насадженням смереки завдають шовкопряд-монашка та типограф. Часто вона уражується і грибними хворобами — опеньком та кореневою губкою (спричинюють гниття).
У мішаних високопродуктивних та щільних смеречниках буре ломи бувають рідко, переважно на гірських вітроударних хребтах та во логих ґрунтах. У цих місцях необхідно створювати мішані лісостани з домішкою ялиці та модрини європейської (до 20 %).
Слід зазначити, що з 1945 по 1965 р. обсяг рубок головного кори стування в смерекових лісах Карпат перевищував 2—3 розрахункові норми, що призвело до різкого виснаження лісостанів, посилення еро зійних процесів на суцільних вирубках і стало однією з причин виник нення вітровалів та повеней, які завдали великих збитків народному господарству. Щорічне змивання верхнього родючого шару грунту на вирубках досягло величезних розмірів (500—600 т/га) і призвело до зменшення продуктивності сучасних смерекових молодників.
Для підвищення вітростійкості і продуктивності смерекових лісів потрібно приділяти належну увагу рубкам догляду в молодниках і середньовікових лісостанах, реконструювати чисті смерекові молод ники і відтворювати біологічно стійкі корінні типи смерекових лісів.
Деревина смереки має велике народногосподарське значення. Вона м'яка, легка, не надто насичена смолистими речовинами, її використо вують у будівництві, в целюлозно-паперовій промисловості. Рідкісні ек земпляри мають дуже щільну деревину, річні кільця її рівномірно при тиснуті одне до одного. З таких смерек роблять музичні інструменти.
Кора смереки містить значну кількість танінів. Високо цінується також олія, яку добувають екстрагуванням або пресуванням з насіння. З хвої смереки також одержують ефірну олію для парфюмерії і кон центрат вітаміну С. Скипидар та каніфоль, видобуті з живиці смереки, не поступаються за якістю сосновим. Смерека — також і медоносна рослина.
Для людей, які мешкають у горах, густі смерекові ліси завжди були і тереном проживання та промислів, і надійним захисником від ворогів. Не випадково ж саме у Карпатських лісах горяни зуміли зупинити й не пропустити вглиб Європи монголо-татарської орди. Буковинці, бой ки, гуцули та лемки здавна використовували деревину смереки для гос подарських потреб, з глибокою пошаною ставились до цього гордого дерева. Власне кажучи, чому — ставились? Адже народна традиція жива і сьогодні. Уродженець Карпат, молодий поет Василь Герасим'юк пише:
...коли в тобі зрубали
щось високе і горде, як смерека,
ти поглянь, як рубають смереки,
рубають на хату,
бо на хату в горах — тільки смерека,
як, до речі, і на труну...
Отож, коли в тобі зрубали
високу і горду смереку,
не притримуй — хай падає .
і боляче придавить серце...
Тоді обітни їй гілля,
але залиш верхівку,
бо й таке верхів'я ще пригодиться,
бо навіть повержене верхів'я смереки
витягне з дерева убитого всі соки,
зробить його легким і теплим
і непридатним для шашеля —
вивільнить твою душу...
і тоді відітни верхів'я,
бо з поверженим — не підведешся,
навіть із верхів'ям смереки.
Відітни!
На Україні назва смерека поширена на Прикарпатті та в Карпатах. У Лісостепу і на Поліссі це дерево називають ялиною. Перша назва по ходить, очевидно, від слів «смерк», «смеркання», адже під покровом густого смерекового лісу і в день панують сутінки. До того ж смерека погано переносить літню спеку, під час якої її хвоя підсихає. Смерека дуже чутлива до вологості повітря, в суху погоду гілки никнуть, а перед дощем вигинаються догори. Особливо добре почуває себе це дерево в сутінках. Тож, можливо, саме ця особливість вплинула на виникнення назви смерека.
Справді легендарне дерево у Карпатах — смерека. Поважають його не лише за хорошу деревину, а й за цілющі властивості. Відвар з бруньок, заготовлених рано навесні до їх розпускання, вживають при туберкульозі легенів. При мікроінфарктах, міо- і ревмокардитах п'ють сироп, тобто настій бруньок смереки на цукрі, вистояний 3—4 тижні. Із смоли, одержаної в результаті підсочки, перевареної із свиня чим жиром і змішаної з воском, одержують мазь, яку вживають при фурункульозі та інших наривах. Лапки смереки варять з сіллю і роблять ванни при радикуліті.
БІЛОКОРА КРАСУНЯ
Немає, мабуть, у наших лісах дерева, поетичнішого і привабливі шого, ніж береза. Скільки добрих слів про неї мовлено, скільки пісень складено. Впродовж багатьох століть на Україні береза є символом ніжності й чистоти, вірності і щедрості, граціозності та краси, а нерід ко — уособленням народної долі:
В чистім полі береза стояла, на березі зозуля кувала. Питається зозуля берези:
Чом, березо біла, не зелена?
Як я маю зеленою бути —
піді мною стояли рекрути,
піді мною стояли татари,
шабельками гілля обтинали.
З того гілля ярий вогонь клали. З-під коріння води добували.
Здавна люди шанували березу за корисні властивості, якими щедро наділила її матінка-природа. З незапам'ятних часів береза зігрівала, поїла, лікувала людей.
Ледь-ледь почне сходити сніг, а вона вже прокидається зі сну. Не дарма ж і перший місяць весни у нас називається березнем,— у дереві починається рух соку. Потужним насосом постачає коріння життє дайну вологу кроні — гіллю і брунькам. Але листків — споживачів соку ще немає, тому протягом двох-трьох тижнів, поки вони не роз пустяться, із стовбурів через щонайменшу щілину у корі виділяється сік.
У цей період ще у княжі часи проводився збір соковиці — солод кого березового соку. Не забутий цей промисел і в наші дні. Березовий сік — справжній еліксир здоров'я. Він приємний на смак, добре освіжає і тонізує, містить вітаміни С та групи В, мінеральні солі й мікроеле менти, а також цукор (1,1 % ), окис кальцію, магній, мідь, калій, залізо, яблучну кислоту, сполуки сапоніну, бутулол, ефірну олію, дубильні, ароматичні та інші корисні речовини. Це дуже цінний лікувально-діє тичний продукт. Особливо потрібен він організмові ранньою весною, коли в їжі мало вітамінів. У хворих з високою температурою він добре вгамовує спрагу. Сік активізує обмін речовин, видільні функції, зміц нює нервову систему, а також діє сечогінно. Використовують його як вітамінний, протисклеротичний, глистогінний і загальнозміцнюючий засіб. Він корисний при цинзі, золотусі, подагрі та ревматизмі, хворо бах нирок, печінки і шлунково-кишкового тракту. Із соку, заправле ного підсмаженим ячменем або сухими грушами чи лимоном, виготов ляють квас, який зберігає свої властивості кілька місяців. Сік викори стовують також на виготовлення пива, сухих вин, зокрема й шампан ського.
Народна медицина рекомендує пити березовий сік при захворюван нях суглобів, трофічних язвах, фурункульозах, вуграх, екземах, інших хворобах шкіри. Соком виводять пігментні плями. Для живлення шкі ри, підвищення загального її тонусу, розгладжування зморщок соком корисно зранку і ввечері протирати обличчя, руки, шию. Для виведення лупи, зміцнення волосся і запобігання його випаданню голову миють березовим соком або настоєм листя. Лікувально-дієтичні властивості березового соку підвищуються, якщо його настояти на цілющих травах, наприклад звіробої, чи змішати із соком плодів або ягід — горобини, чорниці, клюкви, буяхів, яблук, вишні, груші, сливи, малини, ожини.
Із «сліз берези» роблять не лише напої, їх успішно використовують у парфюмерній промисловості при виготовленні кремів, лосьйонів, шам пунів.
Береза щедро дарує людям свої багатства, однак нерідко їй платять за це чорною невдячністю. Подивіться на берези, які зростають до вкола міст і сіл. Майже на кожній з них — сліди підсочки. Часто це глибокі незагойні рани. Через порушення елементарних правил під сочки гине чимало беріз. Кожна рана на стовбурі — ворота для спор грибів-трутовиків, які швидко руйнують деревину. Береза беззахисна проти гнилизни і невдовзі гине. Отже, добування соку — це передусім перевірка порядності людини. Навіть в експлуатаційних лісах збір соку дозволено проводити лише на стиглих деревах, які підлягають вирубу ванню через два-три роки. Для інтенсивного соковиділення немає по треби робити глибокі та великі надрізи, пошкоджувати деревину глибше 5—8, максимум 20 мм від поверхні стовбура. Після закінчення соковиділення отвори забивають дерев'яними кілками і замазують са довим варом. Велику кількість соку дають пні зрубаних дерев і їх можна підсочувати без обмежень.
Лікарську цінність мають і березові бруньки. їх слід заго товляти рано навесні, коли вони уже набрякли, але ще не розпустилися. Бруньки містять дубильні речовини, гіперозид, каротин, цукор, бето-лоретинову і аскорбінову кислоти, сапоніни, смоли, фітонциди, інші антибіотичні речовини, які вбивають мікробів. У народній медицині настій бруньок берези застосовують при захворюваннях шкіри (вуграх, висипу, подразненні шкіри), гострому ревматизмі, запаленні печінки, гастриті, язві шлунка і дванадцятипалої кишки, як сечогінний засіб; при бронхітах, грипі і гострих респіраторних захворюваннях п'ють чай з березових бруньок.
У народній медицині широко застосовують і молоді листочки. З них виготовляють настій проти набряків, захворювань нирок, недокрів'я, неврозів, вживають як сечогінний і потогінний засіб. При радикуліті з відвару листя берези роблять ванни. Вітамінний напій з молодого листя добре діє на шлунок і покращує обмін речовин.
З молодих гілок берези бородавчастої роблять банні віники. У га рячій парі з бруньок та листя виділяються ароматичні речовини, які у поєднанні з високою температурою і фізичною дією віника на розпа рене тіло сприятливо впливають на людину. Після такої процедури у лазні від людини три дні пахтить свіжим березовим духом.
На стовбурі берези іноді можна побачити чорні тверді округлої форми нарости. Це безплідна форма гриба-трутовика — інонатуса, ві дома під назвою чаги. У народній медицині він вважається лікувальним і вживають його при шлунково-кишкових захворюваннях, у тому числі гастриті й язві. Проте слід пам'ятати, що препарати з чаги протипо казані при коліті, хронічній дизентерії, а також при введенні пеніцилі ну. Застосовують чагу і для заспокоєння нервової системи, покращення апетиту і сну.
Березовий дьоготь, який виготовляють з берести, застосовують зовні при паразитарних захворюваннях шкіри, опіках, гнійних ранах. Він входить до складу ряду мазей, у тому числі — мазей Вишневського та Вількенсона. Дьоготь використовують як антисептик. Березове вугілля вживають при отруєннях.
Дьоготь широко використовують і у виробничій сфері. Старше по коління людей ще пам'ятає напівфанерні післявоєнні автомобілі-полу-торки. У ті сутужні часи не бензин, а багата на дьоготь березова дере вина слугувала за паливо у полуторках.
З берести — цього унікального гнучкого і міцного матеріалу виго товляють козуби, кошики тощо.
Славиться береза і високою якістю деревини. Довго вважалось, що годиться вона лише на дрова та вугілля, шевські кілки і копили, ручки для інструментів. Нині ж з березової деревини виготовляють целюлозу, фанеру, папір, спирт, оцет, меблі, арболіт, лижі, різноманітні точені вироби, сувеніри, музичні інструменти, посуд, деревний (метиловий) спирт. Деревина берези відмінно пресується, і це дає можливість ви користовувати її для виготовлення деталей машин, втулок і прокладок замість бронзи і бабіту. Біла, тверда, міцна, з красивим візерунком бе реза знаходить якнайширше застосування. Сьогодні деревину з'єд нують з пластичними масами, металом і бетоном. Так з'являються нові матеріали — деревопластик, деревобетон, навіть деревометалопластик. З'єднання берези з пластмасою дає матеріал, який за міцністю не по ступається залізобетону і легший від останнього у кілька разів. Тепло провідність деревометалопластика у 40 разів вища, ніж самої деревини берези. Отже, з кожним роком цінність березової деревини і можли вість її використання зростають.
На жаль, багато березової деревини не використовується, гниє і пропадає. Розрахункова лісосіка по березі не виконується — деревина її не знаходить збуту. Тільки в європейській частині Радянського Союз}' щорічно залишається невирубаними 40 млн. м3 стиглих і пере стиглих березняків та осичників. Адже береза — порода швидкоросла і недовговічна. Обганяючи у рості сосну, дуб і навіть смереку, вона ро сте у висоту 80—84 дні, тоді як, наприклад, сосна тільки ЗО—35, і сере дньодобовий приріст берези у кілька разів більший. Вік стиглості бе рези 50—80 років (хоч зрідка вона доживає до 120). Сосна і смерека до цього часу тільки набирають сили, тому вони поступово витісняють березу з лісостану. Разом з тим у борах і суборах, на ділянках із знач ною домішкою берези вона витісняє сосну. Відбувається так званий процес зміни порід. Невелика ж домішка берези в сосняках та смеречниках (до 20 %) позитивно впливає на продуктивність і біологічну стійкість лісостанів. Береза — ґрунтополіпшуюча порода. Змішуючись з хвоєю, її листя утворює не щільну, а шарову, пухку підстилку, яка перегниває у 1,5—2 рази швидше, ніж у чистих сосняках та смеречниках.
Береза — дерево світлолюбне. Навіть у похмуру днину у березо вому гаї світло й радісно. Чому ж білі стани у цих вабливих красунь? Якщо зняти із стовбура верхній її шар — бересту, можна побачити, що він легко розділяється на тонкі пластівці з тонкостінних клітин. Пер ші — світло-жовті, блискучі, другі — заповнені білим порошком — бетуліном. Він і надає бересті білого кольору.
Плодоносити береза починає рано: поодинокі дерева з 10—15-річ-ного віку і з 20—ЗО — в насадженнях. У неї два види сережок: тичин кові — довгі пониклі, по дві-три на кінцях гілок і маточкові — малень кі, зелені з трьома квітками. Перші утворюються восени, другі весь цей час сховані в бруньках. Цвіте береза у квітні — травні в середньому 10 днів. Тичинкові сережки опадають, а жіночі перетворюються у горішки з двома перетинчастими крильцями і наприкінці літа та восени роз носяться вітром (середній урожай — ЗО кг, або 150 млн./га насі нин).
Рід берези дуже різноманітний. Всього у світі відомо 140 її видів, з яких 73 росте в СРСР, у тому числі 8 — на Україні. Найпоширеніші у нас берези бородавчаста та пухнаста. Береза утворює чисті й мішані лісові насадження на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах. Вона була і зали шається однією з основних лісоутворюючих порід.
Площа березових лісостанів у республіці становить близько 290 тис. га. Цю цінну ґрунтополіпшуючу породу доцільно ширше впро ваджувати при створенні соснових культур у борах і суборах Полісся. Формування мішаних сосново-березових лісостанів у цих умовах не тільки підвищує біологічну стійкість і продуктивність деревостанів, а й одночасно зменшує небезпеку виникнення пожеж у сухих лісорослинних умовах.
Чисті соснові культури, створені у післявоєнний період, часто по шкоджуються шкідниками і уражаються хворобами. Домішка ніжної білокорої красуні-берези оберігатиме сосну від захворювань і підви щить естетичність ландшафту.
Велике значення має береза і при залісенні кам'янисто-щебнюватих схилів Українських Карпат, де питома вага Ті становить 20 % і більше. Вона першою з'являється на вітровальниках у смерековій зоні, формує свої молодники, під наметом яких створюються спри ятливі умови для відновлення смереки.
2. Тема 10 Учет срочных операций Срочные сделки ~ это сделки куплипродажи различных финансовых активов ин
3. тематическая разработка диалектики и диалектического метода Переориентация философии на сущность челов
4. Он включает в себя ряд крупных философских систем берущих свое начало в философии Владимира Сергеевича Сол
5. реферату- Загартування його принципиРозділ- Фізкультура Загартування його принципи Загартувальні вплив
6. Тема- Материальнотехническая база автотранспортного предприятия Цель работы- изучение структуры основных
7. Сучасна структура банківської системи та її роль в здійсненні державної грошово-кредитної політики
8. вариант пророссийские олигархи
9. Психологизм в русской литературе
10. Неметаллические полезные ископаемые
11. тематическое описание процесса формирования закона надежности
12. УТВЕРЖДАЮ УТВЕРЖДАЮ
13. Эмоции
14. Нравственные устои и поэзия декаданса. С. Я. Надсон.html
15. на тему - Совершенная и несовершенная конкуренция экономическая теория
16. Реферат Особенности производства картонной упаковки
17. Институт коррекционной педагогикиРоссийской академии образования Предис.html
18. МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ ldquo;ЕЛЕКТРИЧНЕ ОС
19. Амортизация Виды амортизируемого имущества
20. Вольное экономическое общество