гуманіст виразник народних дум і прагнень
Работа добавлена на сайт samzan.net:
МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ
Михайло Коцюбинський — великий письменник-гуманіст, виразник народних дум і прагнень. Він посідає одне з чільних місць в історії української літератури. Його повісті, оповідан ня та новели яскраво відтворюють не тільки глибинні соціаль ні зрушення в суспільстві кінця XIX — початку XX ст., а й активні пошуки, якими характеризувався літературний про цес на межі двох століть: він приніс в українську літературу елементи декадентства, символізму, неоромантизму, — усього того, що за аналогією з німецькою та польською літературою дістало назву модернізму.
Народився Михайло Коцюбинський 1864 р. — у той лихо вісний час, коли офіційною мовою на українській землі була мова російська. Цією ж мовою говорили в родині майбутнього автора славетних творів. Але «занедужавши, — як писав пізні ше сам автор, — на дев'ятому році на запалення в легенях, я в гарячці почав говорити по-українському. Чим немало здиву вав батьків». Уже пізніше, після цього випадку, десятирічний хлопець, розбуджений цікавістю до українського слова, почав складати українські пісні, беручи за взірець народні. А коли на тринадцятому році випадково Коцюбинський дістав кілька примірників журналу «Основа», оповідання Марка Вовчка, а згодом — Шевченкового «Кобзаря», то це, за визнанням са мого письменника, уже безповоротно скерувало його на сві домий український шлях.
Звичайно, Михайло Коцюбинський дійшов до вершини свого хисту не одразу, а вибоїстою та крутою стежкою довгих, невтомних шукань, що привели до вершин аж у зрілий період його творчості. Найбільший, а тому найглибший слід у розви тку письменницької свідомості Михайла Коцюбинського, з якої вже виросло й розцвіло все те, що дав письменник, навчаю чись художньої майстерності, без сумніву, залишив Тарас Шевченко. Як молодий письменник Коцюбинський наполег ливо вивчав, не раз перечитував і Панаса Мирного. Отже, у процесі творчого пошуку письменник розвивався не без впли ву з боку інших письменників.
Коцюбинський вважається найвидатнішим стилістом укра їнської прози. Він почав як реаліст і народник під впливом Панаса Мирного й Івана Нечуя-Левицького, пізніше, на поча тку XX ст., відійшов від цього напрямку й, хоча симпатизував народницьким поглядам, однак схилявся до імпресіоністичної манери. Тут не було метаморфози чи суперечності — адже ім пресіонізм, цей останній великий стиль XIX ст., був об'єктив ним мистецтвом, побудованим на точному відображенні від чуття, враження, спостереження. Як психолог Коцюбинський найчастіше писав про людську та мистецьку роздвоєність, ам бівалентність, свідомо чи підсвідоме відбиваючи свою пись менницьку й людську драму.
Засвоївши традиції та досвід своїх славних попередників, Коцюбинський орієнтувався й на зразки світового письменст ва, був чутливий до тих нових віянь, що панували тоді в євро пейській літературі. З одного боку, був новатором щодо стилю та психологізму, з іншого — надмірного новаторства остеріга вся. У пристрасних дискусіях про нове та старе, модернізм і тра дицію, які захопили буквально всіх його сучасників, Коцюбин ський участі не брав. Він був справді природженим художни ком, «який має трохи інші очі, ніж другі люди, і носить в душі сонце, яким обертає дрібні дощові краплі в веселку, витягає з чорної землі на світ божий квіти і перетворює в золото чорні закутки мороку», — писав сам автор. Усе його Чесне, працьовите життя та його творчість підтверджують: він був і залишився назавжди великим Сонцепоклонником і великою Людиною. Таким людяним, добрим, лагідним постає Михайло Коцюбин ський перед нами зі спогадів його сучасників.
Коцюбинський написав небагато. Серед оповідань та ПО' вістей, як правило, виділяють «Раїа тог§апа» та «Тіні забутих предків». Під кінець життя він- став широко відомим, і його твори видавалися російською, чеською, польською, німецьке: шведською та іншими мовами. Життя письменника в основне му проминуло в провінційних містах і містечках України, також у Молдавії та Криму, де він був на урядовій службі. 1898 року Коцюбинський ос'елився в Чернігові. Тут він пра цював ЧИНОВНИКОМ у СТаТИСТИЧНОМу бюро ГуберНСЬКОГО ЗЄМ-
ства. Активним суспільним, культурним або науковим життя; місто не відзначалося, єдиною перевагою була відносна близь кість до Києва. У 1906—1908 рр. письменник очолював черні гівську «Про.світу», багато уваги приділяв діяльності літера турній молоді, влаштовував традиційні «понеділки» та «субо ти», на яких обговорювалися нові твори, був одним із упоряд ників літературних збірників альманахів: «Хвиля за хвилею», «Дубове листя», «З потоку життя».
Коцюбинський постійно стежив за розвитком сучасної українською літератури та багато читав із зарубіжної. Він го ворив, що є в нього «любимі» письменники: Гамсун, Шніцлер, Лі, Ахо, Стрінберг, Метерлінк. У різний час на нього тако: справляють враження Достоєвський, Золя, Ібсен. Роздуми н; шляхами розвитку української літератури Коцюбинський під сумовує у відозві 1903 р. до українських письменників, ді закликає розширювати тематичні обрії рідного письменст: не обмежуватися лише селянською тематикою, порушува' історичні, філософські, психологічлі проблеми, сюжети буду вати по-новому — оригінальніше, орієнтуючись на досвід ропейської літератури.
Як реаліст Михайло Коцюбинський звертав у своїх тві рах увагу на змалювання зовнішніх подробиць, бачених в жигті. Натомість як натуралістичний імпресіоніст, а пізніше як психологічний імпресіоніст, він змальовував найтонші й най глибші порухи людської душі. Цей стиль психологічного ім пресіонізму (або, як сказав С. Черкасенко, «чистої води ім пресіонізму») такий самобутній, що його можна вважати ви робленим самим письменником.
У 1900-ті роки Коцюбинський пише три твори, що відкри вають новий етап у його творчості: новелу «Лялечка», акварель «На камені» й етюд «Цвіт яблуні». У цих творах подано глиб ший психологічний аналіз, ніж у попередніх, вони показують, що Коцюбинський вийшов на цілком нову стежку — стежку ім пресіонізму. На початку XX ст. відбувається якісний злам у творчості Михайла Коцюбинського. Він створює жанр психо логічної новели, виробляє імпресіоністичну манеру письма.
У них відчутна рука вже зрілого майстра, який творить
новий жанр — жанр психологічної новели. Сюжет у психоло
гічній новелі відходить на другий план. Портретні описи май
же відсутні, мінюється функція обставин, усе підпорядкову
ється одній меті — тонкому проникненню в психологічний світ
людини, нюанси душевних поривів і глибокі переживання, які
й становлять справжню драматургічну колізію новели. Пись
менник водночас виробляє нові художні принципи зображен
ня героя: він переходить від знаковості сюжету до знаковості
мікрообразу — його смислотворчої сутності. Усезнаючий ав
тор зникає, замість нього всевладне панує слово та почуття
персонажа, його суб'єктивне бачення себе та навколишнього
світу. • .
Стає дуже яскравою й індивідуальна особливість майстра слова: відбувається привнесення живопису до літератури, під порядкування його ідейно-художній концепції твору, вироб лення імпресіоністичних прийомів письма. Під впливом пси хологічної літератури та внаслідок спостережень у письмен ника складається уявлення про внутрішній світ людини як безперервний процес, який має свої періоди, спади та підйоми, що, власне, і становлять справжній сюжет багатьох його тво рів — у Коцюбинського формується художньо-психологічна композиція героя, яку він називає «кільця психологічного процесу».
Кожний персонаж у Коцюбинського має свою окрему мову, він індивідуальний до найтонших дрібниць. Описаний індивід зазнає переживань При дуже напружених нервах, коли вони реагують на зовнішні показники. Для Коцюбинського це були дуже важливі думки, і він враховував їх у своїх імпресіоністи чних творах.
Принципово новою стає й система поетики: письменник наче переломлює все те, що він зображує, крізь призму внутрі шніх переживань персонажів. Коцюбинський змальовує не сті льки вчинки, поведінку героя, навколишній світ, скільки його враження про самого себе та цей світ. Як ніхто в європейській літературі до й після Коцюбинського, він умів підпорядкову вати колір твору розкриттю внутрішнього світу героя або тим ідейно-художнім завданням, які він перед собою" ставив.
Акварель «На камені» — новаторський твір у жанровому плані. У ньому нескладна фабула, автор зосереджений на вну трішніх переживаннях героїв, що й становлять сюжетну колі зію. Композиція акварелі надзвичайно оригінальна: даючи ні бито малюнок з життя, автор жодного епізоду не виносить на перший план, а примушує читача головні епізоди переживати в собі, у своїй уяві. У цьому виявляється перша риса імпресі онізму: замість детальних реалістичних описів давати тільки окремі натяки, «плями»,.що вже показують шлях читачевій уяві. Друга ж риса імпресіонізму — висувати на перший план Психічні переживання героїв, а не фабулу творів. Письменник робить спробу вийти за межі традиційного оповідання та ство рити новий жанр — психологічну новелу, розвинути свою ін дивідуальну стильову манеру. Жанрова характеристика цього твору — акварель — відкриває задум автора: наблизити слово-пис.до живопису; згадана новела наче спеціально присвячена цьому мистецькому експерименту. Акварель — одна з найбільш колористичних у прозі того часу, і не тільки українській. У цьому творі письменник-ставить перед собою важливе завдан ня: надати кольору смислової функції. Тут слово виступає тіль ки інструментом творення мікрообразу, який і передає пере живання героїв або служить реалізації задуму автора. Не див но, що новелу «На камені» автор назвав аквареллю: у ній спра вді переважають зорові образи, картини моря й гір виринають перед очима читачів, наприклад змалювання бурі на морі.
Мікрообраз, винесений у назву, проходить через усю пер шу частину новели «На камені». Він створює сіре колористи чне тло, на фоні якого розгортається сюжетна дія: «татарське село здавалось грудою дикого каміння», «кам'яні оселі», «со нце і камінь», «люди на камені». На цьому тлі кожний новий колористичний мікрообраз.набуває особливого значення: змі ни, що відбулися в душевному стані мовчазної татарської дів чини Фатьми після її зустрічі з гарним молодим турком Алі, символізує розквітла квітка — гірський крокус. Драматична колізія (втеча закоханих Фатьми й Алі) також знаходить своє особливе розв'язання в протилежності кольорів різної гами — мікрообраз «дух цих диких, ялових, голих скель». На цих ске лях закарбувалася споконвічна історія страждань «людей на камені», існування яких — постійна боротьба з природою, па нує лише один закон — жорстокість. Безбарвним скелям, го лому каменю автор протиставляє червоний колір пов'язки на голові Алі та зелений колір фередже Фатьми, червоний — си мвол кохання, а зелений — життя. Яскраві, насичені кольори контрастують з кольорами мертвої застиглої скелястої поро ди, посилюють драматизм подій, сірі скелі зрадливо виказують яскраве вбрання Фатьми й Алі. Колористичні штрихи злива ються в єдину імпресіоністичну картину з драматичним малю нком і водночас піднесеним гімном коханню.
Часто зорові образи переплітаються зі звуковими, зокре ма тоді, коли описується гра Алі, то розповідь пронизує мело дія зурни, ясно відчуваються елементи поетичного ритму, так званої ритмічної прози. Ця тонка фіксація вражень, лаконіч ність вислову, глибокий ліризм, ритмічність чи плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний ана ліз стають характерною рисою творчості Михайла Коцюбин ського.
«Цвіт яблуні» — цілком психологічна новела. Батько, го ловний персонаж твору, крім того, ще й письменник, митець слова. У хвилини, коли душа зранена горем, його пам'ять, під силена силою творчості, усе фіксує.
Етюд Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні» — викінче но імпресіоністичний. Цей етюд — новий стильовий крок у поєднанні психологізму «Лялечки» та живопису «На камені». У «Цвіті яблуні» відчувається й мопассанівська проблемати ка психології творчості письменника, і шніцлерівський потік свідомості, і гамсунівська увага до порухів людської душі, і властива тільки Коцюбинському заглибленість у надра підсві домості, й імпресіоністичний малюнок, який складається зі сві тлотіні, колористичних мікрообразів, символіки квітів. Іван Франко вважав етюд Михайла Коцюбинського «Цвіт яблуні» психологічною студією, яка виявляє руку майстра та дуже тонку обсервацію складного психологічного процесу — вра Уже в новелах «Сміх» і «Він іде» помітні спроби Коцю бинського щодо змалювання психології маси. Страх, що охо плює Валеріана Чубинського під час чорносотенного погрому, передається через звукові враження від натовпу, якого він не бачить, не чує. У новелі «Він іде» подібний настрій (страх) єврейського населення перед погромом передається через осо бливе сприйняття пейзажу. Імпресіоністичні образи, що пере дають уявлення про дику розбурхану юрбу, яка, наче ураган, змітає все на своєму шляху, були підготовкою до показу пси хології селянської стихії, яку так майстерно змалював Коцю бинський у другій частині «Раіа тогдапа».
Ця повість за новизною та складністю поетичних обра зів і художнього психологізму стала новим явищем в украї нській літературі. Задумавши цей твір, Коцюбинський мірку вав, як процеси, соціально-економічні події переломити че рез психологію, переживання героїв. Автор писав: «Я тепер остільки вибився із звичайної колії, так занурився в роботу, що реальне життя для мене майже не існує. Я весь серед своїх героїв, живу їх життям, поділяю їх горе і радість, гово рю їх мовою і віддаюсь їх інтересам». Письменник робить спробу розкрити глобальний конфлікт людини та світу, що став особливо відчутним на межі століття. В образі Андрія та Маланки Воликів постає трагедія краху сподівань бідного
селянина на власну землю або найману працю на фабриці. Повість вінчає тему відчуження людини від землі в україн ській літературі.
Найголовніше в стиді Михайла Коцюбинського — це його особливий самобутній характер імпресіонізму. Вишуканий ім пресіонізм письменника виявляється в надзвичайній тонкості психологічного заглиблення в усі душевні порухи та все те, що творить силу осяйності барв самого зображення.
У його творчості, як ні в кого із сучасників, природно поєдналися два протилежні полюси: народницький стиль і зо браження духовних порухів простолюддя, що пізніше було злито з вишуканим естетизмом самого зображення. Імпресіо нізм виділяє Коцюбинського з плеяди класичних письменни ків. Так письменник повертає своєму стилю прикмети, власти ві мистецтву, розвиненому класиками. Тому у творах Коцю бинського, крім імпресіоністичності, помітні також романтика, риси символізму та «ідеального реалізму». Але все ж таки в доробку письменника домінує й переважає струм імпресіоніс тичності — картинного передавання настроїв, вражень і пору хів людської душі. Михайло Коцюбинський немов кидає про мінь свого мистецького освітлення, виявляючи чуттєві пору хи та вдачу людини, найсуттєвіші явності хвилини, у яких досягається просто музична поетика зображення.
2. ТЕМА 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки
3. Естественная монополия возникает вследствие объективных причин
4. Социологические теории Зиновьева
5. Однако эффективность этого препарата доказана и многими клиническими исследованиями
6. тематична статистика Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата фі
7. тема налогового права его место в системе права
8. Коммуникативные качества речи
9. по теме Степени сравнения прилагательных Учитель английского языка В
10. Фактори регіональної економіки та розміщення продуктивних сил
11. РЕФЕРАТ Арттерапия в школе
12. оно представляет собой разновидность хищения; 2 размер хищения мелкий т.html
13. тема качества АлтГТУ Образовательный стандарт высшего профессионального образования АлтГТУ ОБРАЗОВА
14. От макросъемки до портретов в приглушенном свете фотокамера сама выполняет оптимальные настройки для ваше
15. Сущность и методы социального партнерств
16. Реферат Пирамида Хеопса Выполнил- Дампилов Т
17. Географиялы~ ізденістердегі аэрокосмосты~ ~дістері мен оларды~ негізгі т~сініктерін ата~ыз ~уе~ары
18. тематичних наук Харків ~ Дисертацією є рукопис
19. Тема- Turbo Pscl Простейшие программы
20. варианты ответов которые вы можете дополнить по вашему желанию