Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КАНАДА
Національний девіз: «А Mari Usque Ad Mare («Від моря до моря»)»
Державний Гімн: «0 Canada!»
Дата проголошення незалежності: 1 липня 1867 р.
(Акт про Британську Північну Америку)
Офіційні мови: англійська, французька
Столиця: м. Оттава
Форма правління: парламентарна монархія
Форма державного устрою: федерація
Форма політичного режиму: ліберальна демократія
Територія: 9 984 670 км2 (2-е місце у світі)
Населення (2007): 33 091 228 чол. (37-е місце у світі)
Середня тривалість життя (2005): чоловіки 76,4;
жінки 83,4;
в середньому . . 79,3
ВВП (2007): загалом 1 265,8 млрд. дол. (12-е місце у світі);
на душу населення 43 484 дол. (14-е місце у світі)
Грошова одиниця: канадський долар (1 дол. США = 1,57 кан. дол.)
348 КАНАДА
ВСТУПНА СТАТТЯ
Історія політико-правового розвитку Канади
Канадська державність пройшла у своєму становленні доволі складний шлях, нерозривно пов'язаний з європейською колонізацією Північно американського субконтиненту. Вікінги, які перши ми з європейців (близько 1000 р. н.е.) ступили на канадську землю, колонізувати її не змогли. Друга хвиля європейців прибула сюди тільки через п'ятсот років — у період між 1480 і 1540 рр. У 1497 р. де кілька вдалих експедицій на острів Ньюфаундленд поклали початок претензіям Британії на канадську територію. Проте в 30-40-х рр. XVI ст. французь кий мореплавець Жак Картьє здійснив декілька експедицій по річці Св. Лаврентія й оголосив ці землі такими, що належать Франції. До 60-х років
Канадські колоністи час від часу заявляли про своє бажання вийти з-під британської опіки, проте безрезультатно. Безплідними залишилися й спроби силового вирішення проблеми. Антиколоніальне повстання 1837-38 рр. було придушене англійською владою, однак воно змусило британську корону всерйоз замислитися над питанням щодо надання колоніям більшої самостійності у вирішенні місце вих справ.
Власне канадські, більш чи менш самостійні, ор гани влади в Канаді почали виникати у 40-ві роки
до метрополії ця Рада поступово почала набувати риси справжнього уряду. Проте органів влади, які б охоплювали всю територію нинішньої Канади, не іс нувало, оскільки колонії й території в той час були слабо пов'язані один з одним.
Важливим кроком у становленні державності Канади було запровадження у 1848 р. власної валю ти — канадського долара, що дало змогу створити власну фінансову систему, відокремлену від британ ського фунта і долара СІПА.
Офіційною датою створення Канадської держа ви вважається 1 липня 1867 р. — день набуття чин ності Акту про Британську Північну Америку, при йнятого британським парламентом. Згідно з цим Актом Канада першою з англійських колоній отри мала право формувати власний уряд, не виходячи зі складу Британської імперії, фактично отримала незалежність. Країна отримала власну державність, але главою держави залишався британський мо нарх, а за Великобританією зберігалося виключне право на зміну конституції Канади, право представ ляти її в міжнародних відносинах, укладати від її імені договори й згоди, вирішувати питання війни і миру. Канада не мала власного громадянства. Та кий державний устрій отримав найменування домі ніону. Слово «домініон» було запозичене з релігій ної термінології й означало «володіння».
Акт 1867 р. за своїм змістом був своєрідною кон ституцією нової держави. Його ще іноді називають Конфедеративним договором, оскільки реалізація його положень передбачала згоду всіх провінцій, що входили до складу домініону.
Основними причинами створення канадської фе дерації стали побоювання Північно-Американських колоній бути поглинутими СІЛА, а також бажання зберегти лояльність щодо метрополії — Великобри танії. Основним завданням стало створення тран сконтинентальної нації у формі конституційної мо нархії під юрисдикцією Британської Корони.
Мета батьків-засновників канадської консти туції полягала в тому, щоб створити сильний цен-
Втупна стаття 349
тральний уряд з мінімальною роллю провінцій, а також забезпечити умови, в яких будуть процвіта ти успадковані від Великобританії традиційні соці альні та конституційні (політичні) цінності.
На той час територія держави включала чотири провінції: англомовну — Онтаріо та франкомовну — Квебек, що мали спільну назву «Канада», а також Нову Шотландію1 і Нью-Брансвік. Пізніше до скла ду Канади увійшли значні території на північному заході Північної Америки, де в 1870 р. була утворена провінція Манітоба, а потім Саскачеван й Альберта. У 1871 р. до складу Канади увійшла Британська Ко лумбія, в 1873 р. — острів принца Едварда, і тільки в 1949 р. — острів Ньюфаундленд.
У 1-й і 2-й світових війнах Канада брала участь на боці Великобританії. Згідно з Вестмінстерським статутом 1931 р., Канада та інші британські домініо ни здобули політичний суверенітет, зовнішньополі тичну незалежність і на них більше не поширювали ся британські закони.
Після Другої світової війни посилився вплив на економіку й політику Канади з боку США (при одночасному послабленні англійських позицій). У 1949 р. Канада вступила до НАТО. Починаючи з 2-ї половини 60-х рр. позначився поворот у бік не залежного політичного курсу. В 60-70-х рр. XX ст. загострилася внутрішня боротьба щодо питання становища франко-канадців.
Особливості утворення Великобританією Пів нічно-Американських колоній у XVIII ст. зумовили існування двох суспільств і двох правових систем: на території Східної Канади з франкомовним насе ленням (Квебек) — французького цивільного права; на території Західної Канади з англомовним насе ленням — британського загального права.
Загалом політичний устрій Канади є певною мірою комбінацією англійської та американської систем, однак володіє й власними, притаманними тільки йому особливостями. На відміну від США в Канаді не відбулося революційного розриву з ми нулим; на протязі XIX ст.. вона йшла за Великобри танією шляхом конституційної еволюції. При цьому процес формування політичного устрою Канади збагачувався ідеями та інститутами, котрі були за позичені у США, включаючи принцип федералізму.
У 1982 р. набула чинності нова Конституція Ка нади, проте уряд франкомовної провінції Квебек відмовився її підписати, не задоволений умовами цього федерально-провінційного документа. У під сумку за повної відсутності будь-яких конститу ційних норм, які б регулювали подібну ситуацію, Квебек до теперішнього часу фактично вважає себе вільним (хоча й за власною волею) від будь-яких зобов'язань у межах конституційного процесу, який відбувається в країні, що не може не накладати свій негативний відбиток на всю атмосферу в рамках ка надської федеративної державності та її конститу ційне оформлення.
У 1986-1987 рр. федеральний уряд консерватив ної партії на чолі з Б.Малруні здійснив рішучу спробу досягти прогресу на федерально-провінційних пере говорах в конституційній сфері й спробувати карди нально змінити наявну тут кризову ситуацію. Оста точний варіант тексту федерально-провінційного конституційного документу (який отримав назву «Мічлейкська угода») був узгоджений і підписаний у червні 1987 р. Його першооснову й найбільш супереч ливу частину склало положення, яке вперше в консти туційній практиці країни закріплювало за Квебеком статус «самобутної спільноти» в межах федерації. Цей крок став як безпосередньою поступкою сепаратист ським настроям і націоналістичним амбіціям впливо вих політичних течій у франкомовній провінції, так і визнанням утвердження нових політичних реалій, які склалися в межах канадської федерації.
У червні 1990 р. легіслатури Манітоби й Ньюфа ундленда висловилися проти прийняття Мічлейкської угоди, що означало автоматичний провал її ратифікації. Стало цілком очевидним, що ситуація значною мірою вийшла з-під контролю федераль них властей і переросла у затяжну конституцій но-політичну й національно-правову кризу, яка супроводжується помітними ознаками зростання кризових явищ у федеративному устрої Канади.
Наступний етап конституційних переговорів і дискусій в Канаді являв собою черговий виток у поглибленні конституційної кризи. Поряд із тим він відображав настійливі спроби федерального уряду і провінційних властей мобілізувати і скоординува ти зусилля політичних кіл і широких кіл громадсь кості щодо пошуку варіантів і шляхів стабілізації тієї ситуації, що склалася, і виходу з виниклого тупика.
На цей раз кабінет Малруні обрав шлях не по ступового, крок за кроком, а комплексного підходу до вирішення проблеми, що, за підрахунками ка надських аналітиків, скоріш за все;. мало полегши ти пошуки конституційного компромісу. При цьому головні зусилля були зосереджені на визначенні й узагальненні орієнтирів для формування якісно ін шої ідейно-філософської концепції побудови єдиної федерації (на відміну від попереднього принципу •«рівності всіх провінцій») і забезпеченні її масової громадської підтримки. У вересні 1991 р. Малруні оприлюднив широкий «пакет» щодо конституційної реформи під загальною назвою «Спільно створюючи майбутнє Канади». Він охоплював такі масштабні питання й різні сфери економічної, соціальної, по літичної, правової, національної, культурної вза ємодії, як надання статусу «самобутньої спільноти» Квебеку, проведення реформи Сенату федерального парламенту, створення Ради Федерації як найви щого дорадчого органу з федерально-провінційних
У літературі іноді зустрічається також назва «Нова Скотія».
350 КАНАДА:
відносин, надання статусу самоврядування корінним народам, перерозподіл повноважень між центром і провінціями в галузі економіки, імміграції, соціаль них програм тощо.
Робочі наради, на яких погоджувалися позиції сторін і було досягнуто попередньої угоди, прохо дили в період з березня по липень 1992 р. Всього було проведено 12 раундів зустрічей у різних містах країни. Основним «каменем спотикання» на кон сультаціях стало подолання протиріч у позиціях Альберти й Квебека у питанні про масштаби їхнього політичного впливу на сукупний процес розробки і прийняття рішень в основних владних структурах канадської федерацій Практично повністю були за доволені вимоги Альберти в галузі реформи Сенату федерального парламенту, а Квебеку відводилося не менше чверті місць у Палаті громад. Крім того, Квебеку надавався статус «самобутньої спільноти», троє суддів — членів Верховного суду Канади — з дев'яти мали представляти франкомовну провін цію. Перерозподіл повноважень між Оттавою й про вінціями з широкого кола питань також створював для Квебека передумови отримати додаткову само стійність всередині федерації. Поступки Квебеку значною мірою досягли тієї межі, яка є припусти мою в межах федеративного державного утворення.
У підсумку федерально-провінційних перего ворів на найвищому рівні були в кінцевому рахун ку вироблені й 28 серпня 1992 р. у м. Шарлоттауні прийняті «Погоджені пропозиції щодо конститу ції» (так звана Шарлоттаунська угода). Документ вінчав собою процес найбільш широких суспільно-політичних дискусій, які будь-коли проводилися в Канаді у конституційній сфері, й тривалу серію переговорів між різного рангу представниками федерального уряду, провінцій, територій та або ригенних народів Канади. Шарлоттаунська угода складалася з шести основних розділів, які узагаль нювали погоджені поправки (але не їх конкретний текстовий зміст) до конституції країни і питання, які вимагали подальшого розгляду й доробки. Слід особливо відзначити, що укладена угода мала насам перед характер політичного компромісу, оскільки не містила будь-яких погоджених юридичних норм. Передбачалося, що в подальшому проект тексту відповідної конституційної поправки, що випливає з Шарлоттаунської угоди, надійде на розгляд феде рального парламенту й легіслатур провінцій для їх остаточної ратифікації.
Але проект угоди не витримав випробування за гальнонаціональним плебісцитом у жовтні 1992 р.: 54% його учасників проголосували проти.
Новий федеральний уряд на чолі з Ж Кретьєном, лідером Ліберальної партії Канади, яка перемогла у жовтні 1993 р. на загальнонаціональних виборах, також не намагався форсувати події в конституційній сфері, пам'ятаючи про жорстокі провали консервато рів і виходячи з пануючої в суспільстві апатії по від
ношенню до конституції. Разом з тим невирішеність, гострота й актуальність питань державно-правового устрою країни та її національного розвитку не до зволяли повністю абстрагуватися від них навіть на короткий час. Не випадково вже в січні 1994 р. у Тронній промові Прем'єр-міністр Канади однознач но відніс наполегливу роботу з удосконалення існую чої в країні федеративної системи до розряду основ них пріоритетів сформованого ним Кабінету. Однак прихід до влади в жовтні 1994 р. у франкомовній провінції сепаратистської Квебекської партії та про ведення там наприкінці 1995 р. нового (другого піс ля 1980 р.) референдуму про політичну незалежність Квебека остаточно позначили масштаби національно-правової кризи. Адже «проти» суверенітету проголо сувало 50,6% виборців, а «за» — 49,4%. Результати, коли прибічникам відокремлення для загальної пе ремога не вистачило всього кількох десятих часток відсотка голосів, наочно продемонстрували всім його глибину і той розкол, який панує як у самій провінції Квебек, так і в країні в цілому.
У вересні 1997 р. глави урядів 9 з 10 провінцій (усіх, крім Квебека) підписали заклик до збереження єдності Канади (так звану «Декларацію Калгарі»).
Підкресливши рівність усіх провінцій, вони зно ву визнали «своєрідність» Квебека, яка має бути ві дображена в конституційному компромісі. У серпні 1998 р. Верховний суд, за зверненням федерально го уряду, відкинув право Квебека на одностороннє оголошення незалежності, висунувши ряд критері їв для проведення переговорів про відокремлення. У листопаді 1998 р. на провінційних виборах лібе рали випередили сепаратистів за кількістю отрима них голосів, однак через особливості виборчої си стеми Квебекська партія зберегла владу в провінції, а її лідер Бушар залишився на посту глави уряду Кве бека. Він відкинув проект нової угоди між центром і провінціями про розширення повноважень остан ніх у галузі фінансів, соціальної політики та осві ти, вважаючи поступки федерального уряду недо статніми. У грудні 1999 р. Прем'єр-міністр Канади Ж. Кретьєн заявив про готовність розпочати пере говори про надання незалежності Квебеку, за умови, що більшість населення провінції висловиться за це на референдумі й будуть додержані критерії, сфор мульовані Верховним судом.
На сьогодні Канада являє собою одну з най більш інтригуючих загадок сучасної світової по літичної географії та конституційно-правового розвитку. Країна з високорозвиненою економікою (яка входить до провідної сімки світу), завидним рівнем добробуту населення (за статистичними даними ООН, упродовж останніх десятиліть вона посідає 1-3 місця за таким базовим показником, як обсяг ВВП на душу населення), з розвиненою, «усталеною» федеративною системою тим не менш піддається впливу дуже жорстоких катаклізмів державно-політичного й національно-правового
351
Вступна стаття
характеру. Повною мірою і без будь-яких пере більшень перед суспільством стоїть питання про подальше збереження єдності канадської феде рації. При цьому широко відомі сепаратистські устремління певної частини пересічних громадян
і політичних діячів франкомовного Квебека яв ляють собою «лише» найбільш помітну частину складного клубка протиріч, які породжують ни нішню кризу в рамках федеративного розвитку Канади.
Загальна характеристика Конституції Канади
У Канаді діє писана некодифікована Конститу ція, яка складається із цілої низки актів, прийнятих упродовж XIX—XX століть. Двома основними кон ституційними документами Канади є Конституцій ні Акти 1867 і 1982 рр.
Конституційний акт 1867 р., який до 1982 р. мав назву Акт про Британську Північну Америку, поклав початок канадській державності, закріпив федеральний устрій (хоча сам термін «федерація» в ньому не використовувався) і парламентарну форму правління, врегулював стосунки між про вінціями та федеральним центром, визначив су дову систему країни. У подальшому до нього було внесено декілька десятків змін і доповнень, зумов лених приєднанням до Канади нових територій та відповідними змінами в організації представниць ких установ, прагненням вирішити мовні проблеми тощо. Водночас цей Акт містить багато приватних, казуїстичних питань, які, як правило, залишаються поза межами конституційного регулювання (на приклад, ст. 124 говорить про обкладання податка ми будівельного лісу).
У другій половині XX ст. Канада вступила у пе ріод затяжної кризи державно-правової структури країни, що виявлялося переважно у зростанні децентралістських, сепаратистських тенденцій. В ос нові цього лежали деформація розвитку окремих регіонів, порушення балансу економічних сил на користь західних провінцій, посилення дезінте- граційних процесів, невирішеність національно-культурного питання. Один із шляхів вирішення назрілих проблем вбачався у прийнятті нової Кон ституції, що й було зроблено за допомогою британ ської метрополії.
Після того, як на референдумі в Квебеку в 1980 р. близько 2/3 учасників висловилися проти відокрем лення від Канади, уряд запропонував проект нової конституції країни на заміну Акту про Британську Північну Америку 1867 р.
Первинний проект був відкинутий усіма провін ціями, за виключенням Онтаріо і Нью-Брансвіка. Однак у 1981 р. усі провінції, крім Квебека, дійшли згоди з федеральним урядом. За умовами угоди, внесення будь-якої поправки до конституції має отримати схвалення не менш як семи провінцій, населення яких складає не менше 59% населення країни; крім того, провінція могла не застосовувати поправку на своїй території за умови, що вона бере на себе фінансові наслідки такої відмови. Білль про
права, як складова частина проекту, включав гаран тії для англомовних жителів Квебека і франкомов них жителів інших провінцій отримувати освіту своєю рідною мовою. В такому вигляді проект був прийнятий Парламентом Великобританії і опублі кований 17 квітня 1982 р. як Акт про Канаду. Він об'єднав усі інші акти конституційного характеру, ніби звів їх у єдиний блок. У вигляді додатку до Акту про Канаду був оформлений Конституційний Акт 1982 р., який, власне, завершив формування в Канаді повноцінної писаної Конституції.
У результаті прийняття Акту про Канаду 1982 р. остання отримала Конституцію, яка суттєво від різняється від усіх інших конституцій як за фор мою, так і за змістом. Насамперед, до складу цієї Конституції згідно з п. 2 ст. 52 Конституційного Акту 1982 р. входять, поряд з названим Актом, Акт про Канаду 1982 р., видані раніше акти, зазначені в додатку (останні включають законодавчі акти ан глійського парламенту і королівські укази в Раді починаючи з 1867 р.), а також поправки до того чи іншого акту чи указу, зазначеного вище.
Конституційний акт 1982 р. (п. 1 ст. 52) проголо сив, що Конституція (тобто вищезгадана сукупність актів) є найвищим законом країни і будь-який за кон, що їй не відповідає, не є чинним. Якщо в цілому розглядати коло питань, які регулюються названою сукупністю актів, і порівняти його з традиційним, то можна побачити, що поза межами конституційно го регулювання опинилися такі важливі інститути, як громадянство, значна частина виборчого права, основи організації судової влади, законодавча про цедура, інститут конституційного контролю та деякі інші.
Якщо розглядати Конституційний Акт 1982 р. як самостійний, то він вніс деякі нові елементи в конституційний правопорядок, що існував до того. Він закріпив основні права і свободи громадян, встановив процедуру внесення поправок до Консти туції, а також вніс уточнення в розподіл компетен ції між федеральними властями і суб'єктами феде рації — провінціями щодо використання природних ресурсів.
Принципово важливим у цьому документі стало й те, що ним нарешті була проведена репатріація, «повернення на батьківщину» канадської Конститу ції, оскільки жоден акт парламенту Об'єднаного ко ролівства Великобританії та Північної Ірландії піс ля набуття чинності Конституційним Актом 1982 р.
352 КАНАДА:
не може бути частиною права Канади (розділ 2 Акту про Канаду). Тим самим була ліквідована будь-яка можливість приймати закони для Канади парламен том Великобританії; віднині всі зміни Конституції проводяться виключно повноважними канадськими органами, а не колишньою метрополією. Частина V Конституційного Акту 1982 р. закріпила п'ять різ них способів внесення поправок до Основного закону в залежності від характеру змінюваних норм. Ця час тина в цілому свідчить про значне посилення позицій провінцій у процедурі перегляду Конституції. Однак загальна структура уряду і розподіл повноважень між національним парламентом і легіслатурами провінцій практично повністю залишилися незмінними.
Другою частиною "Конституції Канади 1982 р. стала сукупність раніше прийнятих парламентом Великобританії актів про Британську Північну Америку (1867, 1871, 1886, 1907, 1915, 1930, 1940, 1949, 1960, 1964, 1965, 1974 рр.( два акти 1975 р.), інші законодавчі акти (Акт про Парламент 1875 р., Вестмінстерський статут 1931 р. та ін.), ряд коро лівських указів у Раді. Більшість із названих актів у додатку до Конституційного акту 1982 р. були пе рейменовані; багато з них отримали назву «Консти туційний Акт». Ряд законів, що діяли раніше, було скасовано. Таким чином, в якості конституційних додаток називає 24 акти. Якщо ж до них додати й сам Акт 1982 р., то загальний конституційний блок включає 25 документів.
Акти, згадані в додатку до Конституційного Акту 1982 р., можна розподілити на декілька груп: 1) акти про Британську Північну Америку; 2) дев'ять актів про провінції; 3) Акт про Парламент 1875 р.; 4) Вест мінстерський статут 1931 р. Якщо перейменовані
акти про Британську Північну Америку в осно вному регулюють відносини на федеральному рів ні (хоч є й виключення) та відносини між центром і провінціями, то акти про провінції мають двоїстий характер. Насамперед акти про приєднання провін цій до Канади регулюють засади устрою самих про вінцій; вони являють собою найважливіший закон у конституціях провінцій. Водночас у цих же актах містяться норми, котрі по праву мають міститися в законах більш високого, тобто федерального, рів ня. Наприклад, у ст. З і 4 Акту про Манітобу сказано про чисельність і порядок надання провінції місць у Сенаті та Палаті громад Канади, а ст. 5 і 6 Акту про Саскачеван говорять про те ж, що й ст. 8 додат ку до Умов приєднання Британської Колумбії.
Конституційний Акт 1982 р. певною мірою став результатом компромісу між федерацією і провін ціями, відображенням нового співвідношення по літичних сил на початку другої половини XX ст. Поряд із суверенітетом Канади та конституційною незалежністю від Великобританії він відобразив компроміс між Канадою й колишньою метрополі єю. Главою канадської держави й надалі залиша ється англійський монарх, представлений в країні генерал-губернатором (таким чином, за формою правління Канада продовжує залишатися монар хією). В цілому конституційна реформа 1982 р. ознаменувала собою певний період у розвитку кра їни. Численні поправки до діючих конституційних актів, декілька конституційних конференцій, про ведених у країні, зростання сепаратистського руху в Квебеку свідчать про нестійкість існуючого кон ституційного правопорядку. Еволюція Конституції Канади, очевидно, буде продовжуватися.
Статус вищих органів державної влади Канади.
Канада — парламентарна монархія, яка входить до Співдружності націй, тому офіційним главою держави є Її Величність Королева Великобританії, яка з 6 лютого 1952 р. носить також титул «Коро лева Канади». Офіційним представником Короле ви в Канаді є генерал-губернатор. Його величність генерал-губернатор є також Верховним Головноко мандувачем Збройних Сил Канади і виконує коро лівські обов'язки за відсутності Королеви. Генерал- губернатор призначається Королевою за порадою Прем'єр-міністра строком на чотири роки. Револю ційною для політико-правового життя Канади по дією стало призначення 25 вересня 2005 р. на поса ду генерал-губернатора жінки — Мікаель Жан.
Генерал-губернатор має повноваження двох ви дів. В силу особливих прерогатив них повноважень, формально переданих йому англійською Короною, він має право вирішувати важливі питання зовніш ньої політики, включаючи ратифікацію міжнарод них договорів, оголошення війни та укладення миру. Фактично ці повноваження здійснюються Прем'єр-міністром, що приймає рішення після консультацій із членами Кабінету, а в ряді випадків — на підставі особливих декларацій, схвалюваних обома палатами Парламенту. Інша група повноважень реалізується при виданні генерал-губернатором нормативних ак тів за прямим чи непрямим дорученням парламенту. На практиці ця нормотворча діяльність здійснюєть ся урядом, а глава держави лише оформлює рішення кабінету особливими актами — наказами в раді. Всі акти генерал-губернатора набирають сили тільки піс ля їхнього підписання Прем'єр-міністром або іншим членом Кабінету. Конституція передбачає створен ня особливого органу — ради (аналог британської Таємної ради), члени якого призначаються генерал-губернатором. Офіційною функцією Таємної ради є надання допомоги главі держави, але фактично вона не грає серйозної ролі. Генерал-губернатор призначає одного чи декількох своїх заступників.
Функції генерал-губернатора мають здебільшо го формальний характер. Теоретично він може від мовитися схвалити законодавчий акт, прийнятий
Вступна стаття 353
канадським парламентом, але на практиці ніколи не робив цього. Рішення уряду передаються на затвер дження генерал-губернатору у вигляді «рекомен дацій», але той зазвичай просто санкціонує їх. Він може відмовитися розпустити нижню палату пар ламенту за рекомендацією прем'єр-міністра, якщо партія останнього зазнала поразки на виборах. До повноважень генерал-губернатора належить при значення прем'єр-міністра, але практично на цей пост завжди призначається лідер партії чи коаліції, яка отримала більшість на парламентських виборах.
Федеральний парламент складається з Королеви і двох палат. Верхня палата — Сенат — складається з осіб, призначених генерал-губернатором за по радою прем'єр-міністра (не більше 105 сенаторів). Вони можуть залишатися на посаді до досягнення 75-річного віку. Встановлена норма представництва для кожної з провінцій Канади. На практиці Сенат стоїть пообіч політичної боротьби, не виступає про ти будь-яких пропозицій уряду, обмежуючись пере віркою й вивченням законопроектів і внесенням до їхнього тексту незначних змін.
Нижня палата — Палата громад — складається з 301 члена. Вони обираються на п'ятирічний строк за мажоритарною системою відносної більшості шляхом загальних, рівних і прямим виборів таєм ним голосуванням громадян, які досягли 18-річного віку і проживають в Канаді не менше одного року. Вибори проходять в один тур в одномандатних ви борчих округах, які іноді називають графствами.
Вибори до Палати громад призначаються генерал-губернатором з наступних підстав:
Кількість членів Палати громад визначається, ви ходячи з чисельності населення у кожній провінції чи території, однак уряд тих чи інших провінцій не за вжди суворо пропорційний чисельності місцевих жи телів. Кількість депутатів від провінції не може бути меншою від кількості її сенаторів і не може зменши тися в результаті нового перепису населення більш як на 15%. Кількість голосів, необхідних для обрання одного кандидата (виборча квота) в кожній провінції визначається співвідношенням між чисельністю її на селення і кількістю парламентарів, які обираються від цієї провінції. Чисельність виборців у кожному виборчому окрузі не може відрізнятися від виборчої квоти більш як на 25%. Особливості виборчої системи можуть призводити до випадків, коли більшість місць у Палаті громад завойовувала партія, яка отримала менше голосів, ніж її суперниця.
Парламент приймає закони та законодавчі акти, а також державний бюджет. Основна законодавча ініціатива при цьому належить урядові.
Виконавчу владу в Канаді здійснює уряд — Ка бінет міністрів. До складу уряду входять Прем'єр-міністр і 37 міністрів. Особливість становища уряду Канади полягає в тому, що його існування не ви знається Конституцією; він діє на основі так званої конституційної угоди (звичаю).
Глава уряду — Прем'єр-міністр, якого призначає генерал-губернатор. Ним стає лідер партії чи коалі ції, яка має більшість місць у Палаті громад. Глава уряду може бути усунений з посади у будь-який час, якщо зазнає поразки на виборах лідера власної партії або не отримає підтримки при голосуванні в Палаті громад.
Принципи формування уряду, його відповідаль ності перед парламентом тощо запозичені з англій ської конституційної практики. Усі члени уряду призначаються генерал-губернатором за рекоменда цією (поданням) Прем'єр-міністра. Члени Кабінету належать зазвичай до партії Прем'єр-міністра, дово лі часто ними стають депутати Палати громад, іноді сенатори, і тільки в рідких випадках - особи, які ні коли не працювали до призначення у жодній з палат парламенту. Перш ніж вступити на посаду, Прем'єр-міністр Канади і всі члени його Кабінету міністрів приводяться до присяги генерал-губернатором спо чатку в якості членів Таємної ради при Королеві Канади, а потім як члени Кабінету.
Кабінет міністрів приймає рішення консенсусом і лише зрідка — більшістю голосів. При цьому всі його члени зобов'язані підкорятися прийнятому рі шенню і підтримувати його, або піти у відставку
До основних функцій уряду належать: управ ління державним апаратом; виконання прийнятих парламентом законів; нормотворча діяльність; скла дання бюджетного законопроекту, його внесення в палату громад і виконання прийнятого закону про бюджет; заповнення вакансій у державному апара ті; скликання парламенту і розпуск палати громад. Частина цих функцій формально здійснюється генерал-губернатором.
Прем'єр-міністр володіє численними повнова женнями, особливо щодо призначення керівників органів виконавчої влади. За традицією прем'єр- міністр Канади іменується «найшанованіший». Однак при всьому домінуванні Прем'єр-міністра в уряді та правлячій партії, він не може признача ти і звільняти міністрів, прислухатися до них чи ігнорувати, не побоюючись за наслідки. Приклади з канадської історії показують, що Прем'єр-міністр, який намагається впливати на членів свого Кабіне ту в наказовому порядку або втручається в роботу очолюваних ними міністерств, ризикує втратити свій пост; якщо міністри вчинять «бунт», то їхній загальний вплив у партії та парламенті призведе до швидкого політичного фіаско глави уряду.
Урядові відомства очолюють заступники міні стра. Вони призначаються за поданням Прем'єр-міністра, однак призначення й підвищення всіх
354 КАНАДА:
державних службовців здійснюється не за по літичною належністю, а на основі їхніх ділових якостей, тому зміна уряду не означає відставки заступників міністра. За призначенням і пере міщенням державних службовців слідкує Неза лежна комісія з питань державної служби, яка складається з трьох членів, котрі призначаються на 10-річний строк. Контроль за фінансовою ді
Судова система Канади
Судова система Канади визначена в Консти туційному акті 1867 р. На федеральному рівні та у переважній більшості провінцій вона базується на англійському загальному праві, тоді як у Кве беку — на французькому праві. Судова система відіграє важливу роль у тлумаченні законів і має право визнавати не чинними закони, які супер ечать Конституції.
Усі провінціальні й федеральні суди організовані за принципом чотирирівневої піраміди. Верховний суд Канади, заснований у 1875 р., — є останньою й остаточною інстанцією при розгляді апеляцій щодо всіх цивільних і кримінальних справ. У його компетенції перебувають спори, що виникають у всіх галузях права, він контролює Федеральний апеляційний суд, а також усі провінціальні апеля ційні суди. Він складається з головного судді та 8 суддів (троє з них мають представляти Квебек). Усі члени Верховного суду призначаються генерал-гу бернатором за поданням Прем'єр-міністра Канади.
Нижче йдуть Федеральний суд, Канадський по датковий суд, а також вищі суди загальної компетен ції в провінціях і територіях. Далі, в основі піраміди, перебувають суди, зазвичай іменовані провінціаль- ними. Не будучи офіційно частиною канадської су дової системи, через те, що вони не є «трибуналами справедливості», адміністративні суди також явля ють собою невід'ємну частину системи, створеної в Канаді урядом для вирішення спорів, зокрема тих, що стосуються трудових відносин.
яльністю міністерств і відомств здійснює Казна чейство, до якого входить декілька міністрів уря ду. Воно також представляє уряд на переговорах з профспілками державних службовців. Функції державних органів виконуються також держав ними корпораціями, котрі діють самостійно, але в цілому підпорядковані парламенту, а члени їхніх правлінь призначаються урядом.
Розглядом апеляцій, що надходять від федераль них управлінь і служб, а також наглядом за діяльні стю провінціальних судів займається Федеральний суд. Він поділяє з провінціальними судами юрис дикцію в галузі кримінального права й судочинства, займається питаннями, які виходять за межі компе тенції провінціальних судів, питаннями морського права і розглядом позовів до федерального уряду. В його складі діє Федеральний апеляційний суд на чолі з головним суддею.
У провінціях Канади діють три види судів. Суди вищої категорії включають суди першої інстанції та апеляційні суди; вони заслуховують найбільш важ ливі кримінальні й цивільні справи. Більш низькі інстанції — суди графств та округів.
Існують також і спеціальні суди, які розглядають справи про спадкування, дрібні правопорушення та позови, а також муніципальні суди, які розглядають порушення рішень місцевих органів влади. Кримі нальні справи розглядаються судами присяжних.
Усі судді провінціальних і федеральних апеля ційних, а також вищих судів складають присягу в той же спосіб, що й судді Верховного суду, — за порадою Прем'єр-міністра й міністра юстиції після консультацій з неурядовими організаціями. Суддів вищих провінціальних і територіальних судів при значає Кабінет міністрів. Суддівські посади на провінціальному й територіальному рівнях в основі «судової піраміди» займають чиновники відповід них урядових рівнів.
Територіальний устрій та територіальна організація влади в Канаді
За задумом «батьків-засновників» Конституцій ного акту 1867 р. федеральний уряд мав зайняти по відношенню до провінцій те ж положення, яке за ймав імперський уряд по відношенню до колоній.
Основа для федерально-провінційних проти річ була закладена самою Конституцією, котра не була ретельно пророблена і містила нечіткі норми з принципових питань, як-то офіційна назва держави та її фактичне становище, система центральних ор ганів влади, їхні повноваження й представництво, а також розмежування компетенції федерального й провінційного рівнів влади.
На даний момент Канада розподілена на 10 про вінцій (із заходу на схід — Британська Колумбія, Альберта, Саскачеван, Манітоба, Онтаріо, Квебек, Нью-Брансвік, Острів Принца Едварда, Нова Шот ландія, Ньюфаундленд і Лабрадор) та 3 території (із заходу на схід — Юкон, Північно-Західні території, Нунавут). Найновішою адміністративною одини цею Канади є територія Нунавут, утворена в 1999 р.
Правовий статус провінцій і територій дещо різниться. Насамперед, вони відрізняються за сту пенем своєї автономії. Провінція отримує владні повноваження безпосередньо з Конституційного
355
акту 1867 р., їхнє коригування федеральним уря дом можливе тільки шляхом зміни Конституції. Те риторіям повноваження делегує федеральна влада шляхом прийняття відповідного закону, а тому вони більшою мірою підконтрольні центральному уряду. Всі провінції й території мають власні офіційні сим воли (емблеми).
У межах своєї території провінції відповідають за більшість таких соціальних програм, як охорона здоров'я, освіта і «взагалі за все, що стосується приро ди виключно місцевого значення або перебуває в їхній власності». Загалом, усі провінції, разом узяті, отри мують більше прибутків, ніж федеральний уряд, — унікальна, так би мовити, структура серед федерацій в усьому світі. Хоча тільки провінція може видавати за кони «щодо предметів зі сфери їхніх інтересів», феде ральний уряд може розпочати проведення державної політики в галузі компетенції провінцій (наприклад, Канадський закон про здоров'я). Однак кожна про вінція має право відмовитися від цієї програми або не приймати її. Федеральним урядом надаються дота ції вирівнювання з метою забезпечення прийнятних стандартів громадських і податкових служб, єдині як для багатших, так і для бідніших провінцій.
Адміністративні органи провінцій Канади побу довані за тим самим принципом, що й федеральні.
У кожній провінції є власна легіслатура; у деяких провінціях — це однопалатна законодавча асамблея, а в інших — двопалатний парламент. Наприклад, у провінції Квебек парламент складається із Зако нодавчої ради і Законодавчої асамблеї.
У кожній провінції є також свій лейтенант-губернатор, який представляє Корону і має той самий статус, що й генерал-губернатор, але на провінцій ному рівні. Лейтенант-губернатор призначається за поданням Прем'єр-міністра Канади і після кон сультацій з провінційними урядами. Фактично ви конавча влада в провінціях належить провінційним урядам, що створюються партією, яка здобула біль шість у місцевій асамблеї, і очолюються прем'єр-міністрами.
Одним із найбільш складних питань у визначен ні становища канадських провінцій є відмежування компетенції їхніх органів від компетенції органів федерації. У Канаді провінції мають тільки ті права, котрі їм були надані Конституційним актом 1867 р. Цей документ надав кожній провінції виключну компетенцію з більшості питань регіональної полі тики. Усі інші функції та права, не віддані провін ціям, перебувають у компетенції федерації. За наяв ності сумніву презумпція тлумачиться на користь компетенції федерації.
Загальним правилом у канадській моделі фе дералізму є виключна компетенція федерації або її суб'єктів, а спільна компетенція федерального цен тру й провинний розглядається як виключення. До того ж у конституційних актах немає прямої вказів ки на можливість взаємного делегування предметів відання. Однак, встановивши загальний принцип роздільного визначення компетенції двох рівнів влади, «батьки-засновники» вважали за потрібне надати перелік функцій федерації (ст. 91 Консти туційного акту 1867 р.), який має лише примірник характер. До компетенції федерації входять такі пи тання, як оборона, державний борг, емісія грошей, оподатковування, регулювання торгівлі, поштова служба, банківська система, проведення перепису населення, статистична служба, видача патентів, відносини з індіанцями, правове положення інозем ців та ін. Навпаки, перелік провінційної компетенції (ст. 92 Конституційного акту 1867 р.) через прин циповий підхід до роздільного визначення компе тенції має жорстко обмежувальний характер. До компетенції провінцій належать: внесення поправок до провінційних конституцій, місцеве оподаткову вання, створення провінційних державних органів і регулювання діяльності муніципалітетів, питання власності і цивільних прав, місцеве правосуддя і т.д.
Спільна юрисдикція провінцій і федерального уряду встановлена у питаннях пенсійного забезпе чення і грошової допомоги на утриманців (страху вання від безробіття залишилося у віданні федера ції). Федеральний уряд встановлює єдині стандарти і порядок розподілу витрат на оплату таких послуг, як медичне обслуговування, виплата пенсій, соці альне забезпечення і будівництво федеральних ав томобільних шляхів.
Чимало важливих рішень приймається на феде рально-провінційних нарадах і конференціях, які жодним чином не регламентовані в конституційному порядку. Питання оподаткування, виплати пенсій, медичного обслуговування, а також конституційні проблеми часто обговорюються главами федерально го й провінційних урядів. Внесення поправок до кон ституції може здійснюватися за спільним рішенням федерального парламенту і семи провінційних легіс- латур, в яких проживають не менш як 50% населення. Прем'єр-міністри провінцій володіють такою владою, що нерідко віддають перевагу цьому посту перед при значенням на посаду федерального міністра.
Для більш точного з'ясування розмежування в компетенції провінційних і федеральних властей сторони спору вдаються до допомоги судової практи ки, оскільки законодавчі повноваження федеральних і провінційних рівнів влади змінювалися не тільки за вдяки внесенню змін до Конституції, але й шляхом їх тлумачення судовою владою Канади. Важливе місце в розвитку канадського федералізму в даному аспекті посідає Верховный суд Канади, який отримав за Кон ституційним актом 1982 р., окрім попередніх повнова жень останньої інстанції у кримінальних та цивільних справах, повноваження конституційного суду (прав да, ті ж повноваження він частково виконував і рані ше на підставі конституційного звичаю).
Робота органів місцевого самоврядування здій снюється згідно з провінційним законодавством. У містах діють мери і міські ради, що обираються прямими виборами. Великі міста розбиті на муні ципальні округи, які володіють певною самостійні стю. Представники окремих муніципальних округів входять до центральних міських рад, котрі є відпо відальними за міське планування, утримання муні ципальної поліції тощо. Деякі дрібні муніципальні округи управляються безпосередньо представником міської адміністрації.
Управління провінціями здійснюють федеральні органи і служби, але є й деякі елементи самовряду вання. Федеральний уряд призначає уповноваже них, які несуть перед ним відповідальність за стан справ у відповідних територіальних одиницях. Те риторії мають власні територіальні збори та обрані ними виконавчі органи.
Основи правового статусу особи
Головним документом, що визначає основи правового статусу особи в Канаді, є Хартія прав і свобод, включена до Конституційного Акту 1982 р. Ця Хартія замінила Білль про права 1960 р., що діяв раніше, і надала закріпленим у ній правам та свободам найвищу юридичну силу порівняно з ін шими правами та свободами, в ній не зазначеними. У самій Хартії, однак, не зачіпаються соціальні та економічні права та свободи; в ній робиться наго лос на особистих та політичних правах і свободах (таких, як свобода совісті, віросповідання, думки, переконань, включаючи свободу друку та інших засобів масової інформації, а також свобода збо рів, об'єднань — ст. 2; право обирати й бути об раним — ст. 3; свобода пересування — ст. 6 тощо) з наданням громадянам гарантій юридичного, але не економічного характеру.
При цьому достатньо детальне регулювання пе редбачене тільки для особистих прав і свобод, які стосуються особистої недоторканності та прав особи при судовому переслідуванні. Чимало прав і свобод мають називний (декларативний) характер; їхнє до кладне регулювання віднесено до інших юридичних актів і судової практики. Безсумнівним позитивом Хартії стала заборона дискримінації за ознаками раси, національного чи етнічного походження, ко льору шкіри, релігії, статі, віку, розумових чи фізич них вад (ст. 15 Конституційного Акту 1982 р.).
Вступна стаття 357
Хартія прав і свобод гарантує канадцям означені в ній права і свободи, котрі не можуть бути поруше ні на жодному рівні державного апарату. «Вони мо жуть бути обмежені тільки в установленому зако ном порядку, в розумних межах, правильність яких може бути доведена у вільному й демократичному суспільстві» (витяг з першої статті Хартії). Крім того, «спеціальна стаття» надає Федеральному пар ламенту й провінційним легіслатурам можливість встановлювати закони у будь-який час і в тій мірі, котра підходить законодавцям, переступаючи на час деякі положення Хартії (у фундаментальних сво бодах, юридичних гарантіях, у праві на рівність — один раз на п'ять років).
Хартія проголосила офіційними англійську і французьку мови, надавши їм рівний статус і звів ши, таким чином, проблему рівноправності франко- канадців та англо-канадців до питання про рівноправ ність мов. Провінція Нью-Брансвік, окрім Квебека, є єдиною, в якій франкомовне населення є доволі значним (у місцевостях, що прилягають до Квебеку). В Хартії закріплено двомовність у цій провінції (п. 2 ст. 16; п. 2 ст. 17; п. 2 ст. 19; п. 2 ст. 20).
На відміну від федеральної мовної політики, про вінції самі встановлюють офіційну мову на своїй тери торії. Офіційною мовою в усіх провінціях і територіях, за виключенням Квебека і Нью-Брансвіка, є англій ська. У Квебеку офіційна мова — французька. 85 % франкомовних канадців проживають саме в Квебеку. Значні групи франкомовного населення проживають у північному Нью-Брансвіку (це єдина провінція, де обидві мови визнані офіційними), а також у східному та північному Онтаріо, у південній Манітобі, а також у Саскачевані. В англомовних провінціях Канади біль шою популярністю користуються школи з викладан ням кількох або всіх предметів французькою мовою, батьки задовго до початку занять записують до них своїх дітей, оскільки двомовність — велика перевага при влаштуванні на державну службу. Численні міс цеві мови визнані офіційними у Північно-Західних територіях. У Нунавуті, новій канадській території на крайній півночі, рідною мовою для більшості населен ня (інуїтів) є інуктітут (ескімоська мова), одна з трьох офіційних мов цієї території.
Спроби надати українській мові статус третьої офіційної мови, розпочаті декілька десятиліть тому,коли відсоток слов'янського населення, для якого ця мова була рідною, був вельми значним, втратили свою актуальність у зв'язку з тим, що третє-четверте покоління українських іммігрантів розмовляє тіль ки англійською, а також у зв'язку з круто зміненою за останні тридцять років імміграційною політикою, зверненою тепер у бік Азії.
Не можна не звернути увагу на те, що в Хартії основами прав і свобод проголошено «верховенство Бога і панування права»; у ній же міститься вимога тлумачити Хартію з урахуванням цілей збереження й примноження багатокультурної спадщини канад ців (ст. 27). Викликає певний подив мовчання Хартії з приводу культурного надбання франкомовних ка надців, хоча стосовно прав і свобод корінних наро дів — індіанців, інуїтів (ескімосів), метисів — є спеці альні приписи. В цілому за своїм змістом Хартія прав і свобод являє собою документ обмежено демокра тичного характеру, який не вніс корінних змін до того статусу особи, який існував до її прийняття.
Попри всі позитивні моменти включення Хар тії до Конституційного Акту 1982 р. ініціювало ак тивізацію самостійної діяльності значної кількості формальних і неформальних громадських форму вань в обхід основних політичних інститутів країни і провінцій, а також поширення атмосфери індиві дуалізму, розрізненості на шкоду колективним заса дам і тенденції до об'єднання сил у психології всьо го суспільства.
Важливою, на перший погляд,є друга частина Конституційного акту 1982 р. «Права корінного населення Канади», яка встановлює (п. 1 ст. 35), що «існуючі споконвічні або такі, що випливають з договорів, права корінного населення Канади визнаються й підтверджуються». Згодом до цієї частини були включені норми про регулювання земельних відносин, про рівноправність чолові ків і жінок. Далі цих декларацій Акт не йде і не містить будь-яких вказівок про перелік цих прав і свобод. Ст. 35-1 говорил, лише про способи вре гулювання прав і свобод корінних народів у май бутньому (про конституційну конференцію, про її склад, про участь у цій конференції представ ників корінних народів). Іншими словами, перед бачається, що ці проблеми мають бути вирішені у невизначеному майбутньому.
358 КАНАДА:
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ КАНАДИ
КОНСТИТУЦІЙНИЙ АКТ 1867 р. (консолідований зі змінами)
АКТ
(від 29 березня 1867 р.)
Приймаючи до уваги, що провінції Канада, Нова Шотландія та Нью-Брансвік висловили бажання об'єднатися в єдиний Домініон під короною Об'єднаного королівства Великобританії та Ірландії з Консти туцією, у принципах подібною до Конституції Об'єднаного королівства;
і приймаючи до уваги, що такий Союз буде сприяти процвітанню провінцій та сприяти інтересам Бри танської Імперії;
і приймаючи до уваги, що одночасно із заснуванням Союзу владою Парламенту належить не тільки опі куватися встановленням законодавчої влади в Домініоні, але й визначити характер його виконавчої влади;
і приймаючи, далі, до уваги, що необхідно передбачити можливість приєднання до Союзу інших частин Британської Північної Америки:2
Коротке на іменування І. ПОПЕРЕДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.Даний Акт може цитуватися як Конституційний акт 1867 р.4
2.Скасований.5
Оголошення про Союз II. СОЮЗ
3.Королева в силу й на підставі думки високоповажної Таємної ради Її Велич ності матиме право оголошувати шляхом Прокламації, що з дня, в ній за значеного, але не пізніш як через шість місяців після прийняття цього Акту, провінції Канада, Нова Шотландія та Нью-Брансвік утворюють і будуть входити до єдиного Домініону під назвою Канада; і починаючи з цього дня названі три провінції складатимуть єдиний Домініон під вказаною назвою.6
Інтерпретація по дальших положень Акту 4.Поскільки інше точно не визначено чи не передбачається, найменування Ка нада присвоюється Союзу, створеному згідно з даним Актом.7
Переклад конституційних актів Канади здійснено з автентичних текстів, розміщених на офіційному сайті Міністерства юстиції Канади. —http://iaws.justice.gc.ca/en/const/index.html
2Преамбула мала ще один, заключний абзац, вилучений Актом про перегляд статутного права 1893 р.
3 Структурні частини Конституційного акту 1867 p., нумеровані арабськими цифрами, в канадській літературі називаються розділами (sections). — Прим, перекл.
4 Розділ 1 в ред. Конституційного Акту 1982 р.; у первинному варіанті ця стаття звучала наступним чином: «Даний Акт може цитуватися як Акт про Британську Північну Америку 1867 р.»
5 Розділ 2 скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
6 Згідно з Прокламацією від 22 травня 1867 р. таким днем було визначено перший день липня 1867 р.
7 В редакції Акту про перегляд статутного права 1893 р.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 359
Чотири провінції 5.Канада розподіляється на чотири провінції, іменовані: Онтаріо, Квебек, Нова Шотландія та Нью-Брансвік.1
Провінції Он таріо і Квебек 6. Частини провінції Канада (як вона існує на час прийняття цього Акту ), котрі раніше відповідно становили провінції Верхня Канада і Нижня Канада, бу дуть вважатися розділеними і складатимуть дві різні провінції. Частина, ко тра раніше становила провінцію Верхня Канада, складає провінцію Онтаріо, а частина, котра раніше становила провінцію Нижня Канада, складає провін цію Квебек.
Провінції Нова Шотландія і Нью-Брансвік 7. Провінції Нова Шотландія та Нью-Брансвік будуть мати ті ж кордони, які вони мали при прийнятті цього Акту.
Переписи на селення кож ні 10 років 8. Під час загального перепису населення Канади, котрий в силу цього Акту має бути проведений у тисяча вісімсот сімдесят першому році й потім про водитися кожні десять років, буде здійснено окреме обчислення населення кожної з чотирьох провінцій.
Ш. ВИКОНАВЧА ВЛАДА
Королева наді ляється вико навчою владою 9. Дійсним встановлюється, що Королева продовжує здійснювати виконавчу владу й управління Канади і над Канадою.
Застосуван ня положень про Генерал- губернатора 10.Положення цього Акту, які стосуються Генерал-губернатора, поширюють ся й застосовуються до перебуваючого в теперішній час на посаді Генерал- губернатора Канади, або до будь-якої іншої вищої посадової особи, яка стоїть на чолі виконавчої влади, або до Адміністратора, який в теперішній час здійснює управління Канадою від імені й особи Королеви, яким би не був його титул.
Заснування Таємної ради для Канади 11. Буде створена Рада для надання допомоги й порад в управлінні Кана дою; ця Рада буде називатися Таємною радою Королеви для Канади; особи, котрі будуть членами цієї Ради, час від часу будуть обиратися й запрошуватися Генерал-губернатором і приводитися ним до присяги як та ємні радники; члени цієї Ради можуть у будь-який час звільнятися з посади Генерал-губернатором.
Усі повноваження на підставі актів мають вико нуватися Гене рал-губернатором за порадою Таємної ради або одноосібно 12. Уся влада, повноваження й функції, котрі на підставі певного акту Парламен ту Великобританії, або Парламенту Об'єднаного королівства Великобританії й Ірландії, або легіслатури Верхньої Канади, Нижньої Канади, Канади, Нової Шотландії чи Нью-Брансвіка на час утворення Союзу були представлені або здійснювалися відповідними губернаторами чи лейтенант-губернаторами цих провінцій за порадою чи порадою й згодою відповідних виконавчих рад цих провінцій, або спільно із цими радами, або з певною кількістю членів останніх, або цими губернаторами, або лейтенант-губернаторами одноосіб но, будуть, якщо існуватимуть після заснування- Союзу щодо управління Ка надою, здійснюватися Генерал-губернатором і можуть ним здійснюватися за порадою чи за порадою і згодою чи в співробітництві з Таємною радою Її Ве личності для Канади чи когось із членів цієї Ради або Генерал-губернатором одноосібно, в залежності від обставин; однак ця влада, повноваження й функції (за виключенням існуючих на підставі актів Парламенту Велико британії чи Парламенту Об'єднаного королівства Великобританії й Ірландії) можуть бути скасовані чи змінені Парламентом Канади.2
1.Тепер Канада складається з десяти провінцій (Онтаріо, Квебека, Нової Шотландії, Нью-Брансвіка, Манітоли, Британської Колумбії, Острова Принца Едуарда, Альберти, Саскачевана і Ньюфаундленда) та двох територій (Юкону й Північно-Звахідної території). Першими територіями, які були приєднані до Союзу, були Земля Уперта і Північно-Західна територія), допущені згідно з Актами 1868 та 1870 рр. відповідно. Британську Колумбію було допущено до Союзу в 1871 р, Острів Принца Едуарда — в 1873 р., Альберту і Саскачеван — у 1905 р., Ньюфаундленд — у 1949 р. Юкон був утворений у 1898 р., а Нанавут — із Північно-Західних територій у 1999 р.
2.Див. примітку до розділу 129. — Прим. укл.
30 КАНАДА:
Застосування положень про Генерал-губер- натора у Раді 13. Положення цього Акту щодо Генерал-губернатора у Раді мають тлумачити ся як такі, що стосуються Генерал-губернатора, який діє на підставі й згідно з висновком Таємної ради Королеви для Канади.
Повноваження Її Величності до зволяти Генерал- губернатору призначати уповноважених 14. Королева має право, якщо Її Величність вважатиме це за необхідне, уповно важувати Генерал-губернатора призначати час від часу якусь особу чи осіб, разом чи окремо, сво'ім представником чи представниками у певній частині чи частинах Канади для здійснення, доки на це є воля Генерал-губернатора, тієї влади, повноважень і функцій Генерал-губернатора, котрі останній вва жатиме за необхідне йому чи їм передати із додержанням обмежень чи вка зівок, встановлених чи повідомлених Королевою; однак призначення такого уповноваженого й уповноважених не може заважати Генерал-губернатору самому здійснювати владу, повноваження й функції, котрими він наділений.
Командування збройними сила ми продовжує на лежати Королеві 15. Цим установлюється, що Королеві як і раніше належатиме головнокоманду вання сухопутною й морською міліцією та усіма сухопутними й морськими силами Канади і в Канаді.
Місце перебування Уряду Канади 16. До того часу, поки Королева не забажає постановити інше, Оттава буде міс цем перебування Уряду Канади
IV. ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА
Устрій Парла менту Канади 17. Для Канади буде заснований один Парламент, який складатиметься з Коро леви, верхньої палати, іменованої Сенатом, і Палати громад.
Привілеї па лат тощо 18. Привілеї, імунітети та повноваження, котрими володітимуть, користувати муться і котрі будуть здійснювати Сенат, Палата громад і члени цих палат, будуть такими, які час від часу встановлюватимуться актом Парламенту Ка нади з тією, однак, умовою, щоб жоден акт Парламенту Канади, встановлю ючий такі привілеї, імунітети та повноваження, не буде їх надавати поверх тих, якими на час прийняття цього Акту користувались і які здійснювали Па лата громад Парламенту Об'єднаного королівства Великобританії та Ірландії і члени цієї Палати.1
Перша сесія Пар ламенту Канади 19. Парламент Канади буде скликаний не пізніше шести місяців після заснуван ня Союзу.2
Щорічна сесія 20. Скасований.3
Парламенту
Канади
Число сенаторів 21. Згідно з положенням цього Акту Сенат складатиметься зі ста чотирьох чле нів, іменованих сенаторами.4
Представни цтво провін цій у Сенаті 22. З метою створення Сенату Канада вважатиметься такою, що складається з чотирьох частин:
1.Онтаріо;
2.Квебек;
3.Приморські провінції — Нова Шотландія, Нью-Брансвік, а також Острів Принца Едуарда;
4.Західні провінції — Манітоба, Британська Колумбія, Саскачеван і Альберта.
Розділ 18 в ред. Акту про Канадський Парламент 1875 р.
2Перша сесія першого Парламенту Канади розпочалася 6 листопада 1867 р.
3 Розділ 20 скасовний і замінений розділом 5 Конституційного акту 1982 р., яким встановлено, що засідання Парламенту мають відбуватися принаймні один раз на дванадцять місяців.
4 Зі змінами, внесеними Конституційним актом 1915 р., Актом про Ньюфаундленд, Конституційним актом 1975 р. та Конституційним актом 1999 р. Первинна редакція розділу 21 передбачала, що Сенат складатиметься із 72 сенаторів.
Конституційні акти 361
Чотири частини (за умови додержання положень цього Акту) мають бути в рівній мірі представлені в Сенаті наступним чином: Онтаріо — двадцятьма чотирма сенаторами, Квебек — двадцятьма чотирма сенаторами; Приморські провінції та Острів Принца Едуарда — двадцятьма чотирма сенаторами, з яких десять представляють Нову Шотландію, десять — Нью-Брансвік і чо тири — Острів Принца Едуарда; Західні провінції — двадцятьма чотирма се наторами, з яких шість представляють провінцію Манітоба, шість — Британ ську Колумбію, шість — Саскачеван і шість — провінцію Альберта; провінція Ньюфаундленд має право бути представленою в Сенаті шістьма сенаторами; територія Юкон и Північно-Західні території мають право бути представле ними в Сенаті одним сенатором кожна.
Що стосується провінції Квебек, то кожен із двадцяти чотирьох сенаторів, які її представляють, буде призначатися по одному від 24 виборчих округів Нижньої Канади, перелічених у додатку А до глави І Передбачених статутів Канади.1
Кваліфікації, що вимагаються
для сенаторів 23. Установлюються наступні кваліфікації для сенаторів:
(1) він повинен мати повних ЗО років;
(2) він має бути підданим Королеви або за народженням, або за натуралізаці єю на підставі акту Парламенту Великобританії, або Парламенту Об'єднаного королівства й Ірландії, або легіслатури однієї з провінцій Верхньої Канади, Нижньої Канади, Канади, Нової Шотландії чи НьюБрансвіка, до заснування Союзу, або на підставі акту Парламенту Канади — після заснування Союзу;
(3) він повинен володіти за законом або за правом справедливості як власник для власного користування або отримання прибутку землями або володін нями по праву вільного й загального користування або володіти для свого власного користування чи отримання прибутку землями чи володіннями по праву аллодіального чи вільного володіння у провінції, від якої він призна чається, вартістю в чотири тисячі доларів окрім і поверх усіх рент, боргів, зобов'язань, іпотечних плат, які належать чи виплачуються з усіх зазначених видів майна або лежать на них або стосуються їх;
(4) його рухоме й нерухоме майно повинно в сумі складати чотири тисячі до ларів окрім і поверх його боргів і зобов'язань;
(5) він має проживати у провінції, від якої призначається;
(6)наскільки це стосується провінції Квебек, він повинен володіти кваліфі каціями щодо нерухомого майна в тому виборчому окрузі, від якого він при значається, або повинен проживати в цьому окрузі.2
Призначення сенаторів 24. Час від часу від імені Королеви шляхом видання акту з прикладенням великої печатки Канади Генерал-губернатор буде залучати до Сенату осіб, які володі ють необхідними кваліфікаціями; і за умови додержання положень цього Акту кожна особа, таким чином залучена, стане й буде членом Сенату й сенатором.
25. Скасований.3
Збільшення кіль кості сенаторів у деяких випадках 26. Якщо в якийсь час за рекомендацією Генерал-губернатора Королева благово лить видати указ про те, щоб число членів Сенату було збільшено на чотири чи вісім членів, Генерал-губернатор може залучити до Сенату чотирьох чи вісьмох осіб, які володіють відповідними кваліфікаціями, які порівну пред ставляють чотири частини Канади.4
Збільшення кількості сенато рів до нормаль ної кількості 27. У випадку, коли таке збільшення буде зроблено, Генерал-губернатор не пови нен залучати будь-яку іншу особу до Сенату, крім випадку нового подібного благовоління Королеви, даного на підставі такої ж рекомендації, поки кожна з чотирьох частин Канади не буде представлена двадцятьма чотирма сенато рами, але не більше.
Зі змінами, внес. Конституційним актом 1915 р., Актом про Ньюфаундленд та Конституційним актом 1975 р.
2Згідно з розділом 44 Конституційного акту 1999 р. термін «провінція» в даному випадку поширюється також на Юкон, Північно-Західні території та Нанавут.
3Скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
4В ред. Конституційного акту 1915 р.
33 КАНАДА:
Максималь на кількість сенаторів 28. Кількість сенаторів ніколи не перевищуватиме ста дванадцяти.1
Сенатори призна чаються довічно 29. (1) При додержанні положень параграфу другого даної статті й постанов цьо го Акту сенатор обіймає свій пост у Сенаті довічно.
(2) Сенатор, призначений до Сенату після набуття чинності даним парагра фом, за умови додержання постанов цього Акту, займає свій пост у Сенаті до досягнення сімдесяти п'яти років.
Відмова від місця в Сенаті 30. Листом з власноручним підписом, адресованим Генерал-губернатору, сенатор може відмовитися віт свого поста в Сенаті, після чого місце цього сенатора стає вакантним.
Дискваліфіка ція сенаторів 31. Місце сенатора стає вакантним у кожному з наступних випадків:
(1)якщо протягом двох сесій Парламенту поспіль він не був присутній на за сіданнях Сенату;
(2)якщо він складає присягу або робить заяву чи запевнення у вірності, покірності чи відданості будь-якій іноземній державі, або якщо він ско їть будь-який акт, в силу якого він стає підданим чи громадянином або отримує права чи привілеї підданого або громадянина будь-якої іноземної держави;
(3)якщо він буде визнаний банкрутом чи неспроможним боржником, або якщо він скористається вигодами, які надаються будь-яким законом неспро можним боржникам, або якщо він буде визнаний винним у розкраданні гро шових коштів з використанням службового становища;
(4)якщо він засуджений за зраду або визнаний винним у тяжкому чи будь- якому ганебному злочині;
(5)якщо він перестав володіти кваліфікаціями щодо майна чи місця прожи вання; але сенатор не вважається таким, що втратив кваліфікацію щодо міс ця проживання тільки внаслідок того, що він проживає у місці перебування Уряду Канади під час перебування на посаді в цьому Уряді, що вимагає його присутності в цьому місці перебування.
Призначення у випадку вакантності 32. Коли в Сенаті відкривається вакансія внаслідок відставки, смерті чи з якоїсь іншої причини, Генерал-губернатор буде заміщувати вакансію шляхом при значення, передаючи мандат якійсь прийнятній особі, яка володіє необхідни ми кваліфікаціями.
Питання щодо кваліфікацій і вакансій 33. Якщо виникає якесь питання щодо кваліфікацій певного сенатора чи щодо вакансії в Сенаті, то ці питання будуть розглянуті й вирішені Сенатом.
Призначення Спікера Сенату 34. Час від часу шляхом видання акту з прикладенням великої печатки Ка нади Генерал-губернатор може призначати певного сенатора на посаду Спікера Сенату й відкликати його, а на його місце призначати іншого сенатора.2
Кворум у Сенаті 35. До тих пір, поки Парламент Канади не постановить інше, присутність принай мні п'ятнадцяти сенаторів, включаючи Спікера, буде необхідною для того, щоб могло відбутися засідання Сенату для здійснення ним своїх повноважень.
Голосуван ня в Сенаті 36. Питання, що виникають у Сенаті, будуть вирішуватися більшістю голосів, і в усіх випадках Спікер матиме право голосу; при розподілі голосів порівну рішення вважається негативним.
Зі змінами, внес. Конституційними ашми 1915,1975 та 1999 p.p. Первинна редакція розділу 28 передбачала, що кількість сенаторів не повинна перевищувати 78 осіб.
2Положення щодо виконання функцій Спікера за його відсутності внесено Актом про Канадський Парламент 1985 р.
Конституційні акти 363
ПАЛАТА ГРОМАД
Устрій Палати громад Канади 37. Згідно з положеннями цього Акту Палата громад буде складатися з двохсот вісімдесяти двох членів, з яких дев'яносто п'ять обирається від провінції Он таріо, сімдесят п'ять — від провінції Квебек, одинадцять — від провінції Нова Шотландія, десять — від провінції Нью-Брансвік, чотирнадцять — від провін ції Манітоба, двадцять вісім — від провінції Британська Колумбія, чотири — від провінції Острів Принца Едуарда, двадцять один — від провінції Альберта, чотирнадцять — від провінції Саскачеван, сім — від провінції Ньюфаундленд, один — від території Юкон і два — від Північно-Західних територій.1
Скликання Палати громад 38. Час від часу шляхом видання акту з прикладенням великої печатки Канади Генерал-губернатор буде скликати Палату громад від імені Королеви.
Сенатори не можуть засідати в Палаті громад 39. Сенатор не може ні бути обраним, ні засідати, ні голосувати як член Палати громад.
Виборчі окру ги чотирьох провінцій 40. До того часу, поки Парламент Канади не постановить інше, провінції Онта ріо, Квебек, Нова Шотландія і Нью-Брансвік з метою обрання членів Палати громад будуть розділені на виборчі округи так, як це слідує нижче:
(1)Онтаріо
Онтаріо буде розділене на графства, округи графства, міста, частини міст і селища міського типу таким чином, як це зазначено у першому додатку до цього Акту; кожна із цих одиниць буде складати виборчий округ і кожен з округів, зазначених у цьому додатку, матиме право обирати одного члена Палати громад.
(2)Квебек
Квебек буде розділений на шістдесят п'ять виборчих округів, якими стануть ті шістдесят п'ять виборчих округів, на які на час прийняття цього Акту Ниж ня Канада розділена згідно з главою другою Консолідованих статутів Канади, з главою сімдесят п'ять консолідованих статутів Нижньої Канади і згідно з главою першою Акту про провінції Канада від 23-го року правління Її Велич ності Королеви або з усяким іншим актом, який змінював названі акти і був чинним на час заснування Союзу, з тим щоб кожний виборчий округ утво рював з метою виконання цього Акту один виборчий округ, який має право обирати одного члена Палати громад.
(3)Нова Шотландія
Кожне з вісімнадцяти графств Нової Шотландії буде складати один вибор чий округ. Графство Галіфакс матиме право обирати двох членів, а кожне з інших графств — одного члена Палати громад.
(4)Нью-Брансвік
Кожне з чотирнадцяти графств, на які розділений Нью-Брансвік, включаючи місто й графство Сент-Джон, буде складатиме один виборчий округ. Місто Сент- Джон також складатиме окремий виборчий округ. Кожен із цих п'ятнадцяти виборчих округів буде мати право обирати по одному члену Палати громад.2
Продовження дії існуючих ви борчих законів, поки Парламент Канади не по становить інше 41. До того часу, поки Парламент Канади не постановить інше, всі закони, що ма ють чинність у різних провінціях на час заснування Союзу і стосуються на ступних питань або деяких з них, а саме: здатності чи нездатності кандидатів бути обраними або права засідати чи голосувати членів палати зібрання або законодавчої палати в різних провінціях; виборців на виборах цих членів; присяги, яку складають виборці; посадових осіб з проведення виборів; їхніх прав та обов'язків; порядку проведення виборів; часу, протягом якого ці ви бори можуть тривати; розгляду спірних виборів і порядку такого розгляду;
Кількісні показники, зазначені в розділі 37, випливають зі змісту розділу 51, як це передбачено Конституційним актом 1985 р. та Актом про реорганізацію виборчих кордонів 1985 р.
2Здійснено. Виборчі округи тепер встановлені згідно з Прокламаціями, що проголошуються періодично згідно з Актом про реорганізацію виборчих кордонів 1985 р.
364 КАНАДА:
вакантності місць у Парламенті й призначення нових виборів у випадках, коли вакансії відкриваються не внаслідок розпуску, — будуть відповідно за стосовуватися до виборів членів Палати громад від окремих провінцій. Однак до того часу, поки Парламент Канади не постановить інше, при будь- яких виборах члена Палати громад від округу Альгома, крім осіб, які володі ють правом голосу згідно із законом провінції Канада, таке ж право матимуть будь-який британський підданий чоловічої статі, який досяг 21-річного віку й більше та є домовласником.1
42.Скасований.2
43. Скасований.3
Як обирати Спіке ра Палати громад 44. Палата громад на своєму першому засіданні після загальних виборів проводить з усією можливою терміновістю вибори Спікера з числа своїх членів.
Як заповнити вакантну по саду Спікера 45. У випадку вакантності поста Спікера внаслідок його смерті, відставки чи з якоїсь іншої причини Палата громад з усією можливою терміновістю проведе вибори якогось іншого члена зі свого складу на посаду Спікера.
Спікер пови нен головувати 46. Спікер головує на всіх засіданнях Палати громад.
Постанова на випадок відсут ності Спікера 47. До того часу, поки Парламент Канади не постановить інше, у випадку відсут ності з якоїсь причини Спікера на місці головуючого Палати громад протя гом безперервного 48-годинного строку, остання може обрати іншого члена зі свого складу для здійснення обов'язків Спікера; таким чином, обраний член у період відсутності Спікера буде мати і здійснювати всі повноваження, при вілеї та обов'язки Спікера.4
Кворум у Па латі громад 48. Для того, щоб відбулося засідання Палати громад для здійснення нею сво їх повноважень, необхідна присутність принаймні двадцяти членів палати; і в цьому випадку Спікер буде вважатися членом палати.
Голосування в Палаті громад 49. Питання, що виникають у Палаті громад, будуть вирішуватися більшістю го лосів; голос Спікера при цьому не буде враховуватися; при розподілі голосів порівну, і тільки в цьому випадку, Спікер має право брати участь у голосуванні.
Строк повно важень Пала ти громад 50. Кожний склад Палати громад працюватиме тільки протягом п'яти років і не більше, рахуючи з дня опублікування припису про вибори палати, якщо вона не буде розпущена у більш ранній строк Генерал-губернатором.5
Коригування представництва у Палаті громад 51. (1)3 моменту набуття чинності цим параграфом і в майбутньому після кож ного десятирічного перепису населення здійснюється коригування чисель ності членів, які представляють провінції у Палаті громад тією владою, в тому порядку і з такого часу, про які постановить Парламент Канади, з додер жанням наступних правил:
Здійснено. Порядок проведення виборів тепер визначається Актом про канадські вибори 1985 p., кваліфікація та дискваліфікація депутатів — Актом про Канадський Парламент 1985 р. Суб'єктивне виборче право передбачено в розділі 3 Конституційного Акту 1982 р.
2озділ 42 скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
3Розділ 43 скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
4Положення щодо здійснення функцій Спікера під час його відсутності тепер визначається Частиною III Акту про Канадський Парламент 1985 р.
5Термін повноважень Парламенту 12-го скликання був продовжений Актом про Британську Північну Америку 1916 p., скасованим у 1927 р. Актом про перегляд статутного права. Додатково див. підрозділи 4 (1) та 4 (2) Конституційного Акту 1982 р.
Конституційні акти 365
2.Загальна кількість членів від будь-якої провінції залишається незмін ною по відношенню до представництва, яким ця провінція володіє на день набуття чинності цим параграфом, якщо в результаті застосування правила, зазначеного в п. 1, у цієї провінції це представництво буде більш низьким.1
(2) Територія Юкон і Північно-Західні території в кордонах згідно з описом, наведеним у додатку до глави У-2 і статті 2 глави N-22 Пере глянутих статутів Канади 1970 р., мають право на одного і двох членів відповідно.2
Склад Пала ти громад. 51. А. Незалежно від будь-яких положень цього Акту провінція завжди повинна мати право на таку кількість місць у Палаті громад, яка має бути не меншою від кількості сенаторів, які представляють цю провінцію.3
Збільшення кількості членів Палати громад. 52. Час від часу кількість членів Палати громад може збільшуватися Парламен том Канади з тією умовою, щоб пропорційність представництва провінцій, встановлена цим Актом, не порушувалась.
ФІНАНСОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО; КОРОЛІВСЬКА САНКЦІЯ
Біллі про по датки і збори 53. Біллі про асигнування будь-якої частини державних доходів або про вста новлення податків чи зборів будуть виходити від Палати громад.
Рекомендація про асигнування грошових коштів 54. Палата громад не матиме права схвалювати чи приймати будь-яке рішен ня, резолюцію чи білль про асигнування будь-якої частини державних доходів або про будь-які податки чи збори із цією метою, котре не було попередньо рекомендоване цій Палаті Генерал-губернатором у його по сланні під час сесії, в якому були запропоновані ці рішення, резолюція, звернення чи білль.
Королівська санкція на білль тощо 55. Коли білль, прийнятий палатами Парламенту, поданий Генерал-губернатору для отримання королівської санкції, то Генерал-губернатор за власним роз судом, але з додержанням положень цього Акту й інструкцій Її Величнос ті або санкціонує названий білль від імені Королеви, або відмовляє в такій санкції, або подає білль на розсуд Королеви.
Відмова за нака зом у Раді у за твердженні акту, на який Генерал-губернатор лав санкцію 56. Коли Генерал-губернатор дає санкцію на білль від імені Королеви, то він повинен при першій нагоді передати завірену копію акту одному з головних державних секретарів Її Величності, і якщо Королева у Раді протягом двох років після отримання акту державним секретарем вважатиме за потрібне дезавуювати цей акт, то таке несхвалення (зі свідченням державного се кретаря про день його отримання) після сповіщення Генерал-губернатором про це несхвалення у промові чи в посланні до кожної палати Парламенту або шляхом видання Прокламації призводить до анулювання акту в День і з дня такого сповіщення.
Сповіщення про розсуд Королеви щодо резерво- ваного білля 57. Білль, залишений на розсуд Королеви, не матиме сили й не буде діяти, поки й поскільки впродовж двох років, рахуючи з дня надання цього білля Генерал-губернатору для санкції Королеви Генерал-губернатор не оголосить у промові або в посланні до кожної з двох палат Парламенту або шляхом видання Прокламації, що білль отримав санкцію Королеви в Раді.
Запис про такі промови, послання чи прокламації буде вноситися до про токолів кожної з палат, а належним чином завірені копії таких записів мають бути передані відповідній посадовій особі для зберігання в архівах Канади.
З урахуванням положень Частини І Конституційного акту 1985 р.
2к визначено Конституційним актом 1999 р. (про Нанавут).
3Як визначено Конституційним актом 1915 р.
366 КАНАДА:
V. КОНСТИТУЦІЇ ПРОВІНЦІЙ ВИКОНАВЧА ВЛАДА
Призначення лейтенант- губернаторів провінцій 58. Для кожної провінції буде призначатися посадова особа, іменована лейтенант-губернатором; вона призначається Генерал-губернатором у актом з прикладенням великої печатки Канади.
Строк перебу вання на по саді лейтенант- губернатора 59. Лейтенант-губернатор буде виконувати свої обов'язки, поки на це є ласка Генерал-губернатора; але кожний лейтенант-губернатор, призначений після початку першої сесії Парламенту Канади, не може бути відкликаний протя гом п'яти років, наступних за його призначенням, за виключенням випадків, що мають певні підстави, про які йому повідомляється у письмовій формі у місячний строк після того, як був виданий наказ про його відкликання, і про які також шляхом послання сповіщається Сенат і Палата громад упродовж тижня після цього відкликання, якщо Парламент засідає в цей час; а якщо сесії нема — то упродовж тижневого строку після початку найближчої сесії Парламенту.
Платня лейтенант-губераторам 60. Платня лейтенант-губернаторам буде встановлюватися й сплачуватися Пар ламентом Канади.1
Присяга й т. ін. лейтенант-гу бернатора 61. Кожний лейтенант-губернатор перед вступом на посаду складає й підписує перед Генерал-губернатором або перед ним уповноваженою особою при сягу на вірність і присягу за посадою, подібні до тих, які складає Генерал- губернатор.
Застосування положень, які стосу ються лейтенант-губернатора 62. Положення цього Акту, які стосуються лейтенант-губернатора, поширюють ся й застосовуються до лейтенант-губернатора кожної провінції, як і до кож ної іншої вищої посадової особи виконавчої влади чи адміністратора, який в даний час здійснює управління у провінції, як би вони не іменувалися.
Призначення посадових осіб виконавчої влади в Онта ріо та Квебеку 63. Виконавча рада Онтаріо та Квебеку буде складатися з осіб, котрих лейтенант- губернатор час від часу вважатиме за потрібне призначити, і в першу чергу з наступних посадових осіб: Генеральний атторней, Секретар і Реєстратор про вінції, Скарбничий провінції, Комісар земель Корони і Комісар у справах сільського господарства і громадських робіт, а в провінції Квебек, крім того, Спікер законодавчої ради і Генеральний солісітор.2
Виконавча влада в Новій Шотландії та Нью-Брансвіку. 64. Устрій виконавчої влади у кожній з провінцій Нью-Брансвік і Нова Шот ландія — буде з додержанням положень цього Акту залишатися таким, яким він був на час заснування Союзу, до того часу, поки цей устрій не буде зміне но на підставі повноважень, наданих цим Актом.3
Повноваження, які здійснюються лейтенант-гу бернаторами Онтаріо і Кве беку в Раді чи одноосібно. 65 . Всі повноваження, владу й функції, котрі на підставі певного акту Парла менту Великобританії, або Парламенту Великобританії й Ірландії, або легіс латури Верхньої Канади, Нижньої Канади, або Канади до заснування чи на час заснування Союзу належали чи були ввірені відповідним губернаторам чи лейтенант-губернаторам цих провінцій або могли ними здійснюватися за порадою чи за порадою і згодою відповідної виконавчої ради або у спів робітництві з цими радами або з певною кількістю членів цих рад або осо бисто цим губернатором чи лейтенант-губернатором будуть, поскільки вони можуть здійснюватися після заснування Союзу щодо управління відповід но Онтаріо й Квебеком, належати чи можуть здійснюватися лейтенант-гу бернаторами Онтаріо й Квебеку відповідно за порадою, за порадою і згодою.
Передбачено Актом про винагороди 1985 р.
2На сьогодні ці питання визначаються в Онтаріо Актом про Виконавчу раду 1990 р., а в Квебеку — Актом про виконавчу владу 1977 р.
3Така умова включалася до кожного з документів про входження відповідної територіальної одиниці до складу Канади.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 367
або у співробітництві з відповідними виконавчими радами або певною кіль кістю їхніх членів або лейтенант-губернаторами особисто, в залежності від обставин; але ці повноваження, влада й функції можуть бути скасовані чи змінені відповідними легіслатурами Онтаріо й Квебеку (крім тих, ко трі існують в силу актів Парламенту Великобританії чи актів Парламенту Об'єднаного королівства Великобританії й Ірландії).1
Застосування положень про лейтенант-губернаторів у раді. 66. Положення цього Акту, які стосуються лейтенант-губернатора в раді, можуть тлумачитися як такі, що стосуються лейтенант-губернатора провінції, діючо го за порадою і з урахуванням думки її виконавчої ради.
Управління під час відсутності тощо лейтенант- губернатора. 67. Генерал-губернатор у раді може час від часу призначати адміністратора для виконання посадових обов'язків і функцій лейтенант-губернатора у випадку його відсутності, хвороби чи будь-якої неможливості для останнього викону вати обов'язки.
Місце перебування уряду провінцій. 68. До того часу, поки органи виконавчої влади певної провінції не розпорядяться інакше щодо даної провінції, місце перебування урядів провінцій буде наступ ним, а саме: для Онтаріо — місто Торонто, для Квебеку — місто Квебек, для Нової Шотландії — місто Галіфакс і для Нью-Брансвіку — місто Фредериктон.
ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА
1. ОНТАРІО
Легіслату ра Онтаріо 69.В Онтаріо буде існувати легіслатура, яка включатиме лейтенант-губернатора й одну палату, іменовану Законодавчими зборами Онтаріо.
Виборчі округи 70. Законодавчі збори Онтаріо будуть складатися з вісімдесяти двох членів, які представлятимуть вісімдесят два виборчих округи, зазначених у першому до датку до цього Акту.2
2. КВЕБЕК
Легіслату ра Квебеку 71. У Квебеку існуватиме легіслатура, яка включатиме лейтенант-губернатора і дві палати, іменовані Законодавчою радою і Законодавчими зборами.3
Організація За конодавчої ради 72. Законодавча рада Квебеку буде складатися з двадцяти чотирьох членів, призна чуваних лейтенант-губернатором від імені Королеви актом з прикладенням ве ликої печатки Квебеку з таким розрахунком, аби кожний член Ради представ ляв один із двадцяти чотирьох виборчих округів Нижньої Канади, зазначених у цьому Акті; причому кожний член обіймає свою посаду довічно, якщо тільки легіслатура Квебеку не постановить інакше згідно з положеннями цього Акту.
Кваліфікації, яким мають відповідати члени Законо давчої ради 73. Кваліфікації щодо членів Законодавчої ради Квебеку будуть таким ж, як і кваліфікації сенаторів від Квебеку.
Вихід у від ставку, дисква ліфікація тощо 74. Місце члена Законодавчої ради може виявитися вакантним у тих же випад ках, в яких mutatis mutandis стає вакантним місце сенатора.
Вакансії 75.У випадку відкриття вакансії в Законодавчій раді Квебеку внаслідок відставки, смерті чи з інших причин лейтенант-губернатор від імені Королеви призначить шляхом видання акту з прикладенням великої печатки Квебеку підходящу й во лодіючу належними кваліфікаціями особу для зайняття цього вакантного місця.
3Див. прим, до розділу 129.
3Виконано. На сьогодні відповідні положення передбачені Актом про народне представництво 1990 р.
3Означені питання на сьогодні охоплені Актом про Законодавчий орган 1977 р., а тому розділи 72-79 вважаються виконаними.
368 КАНАДА:
Питання, що стосуються вакансій, тощо.76. При виникненні якогось питання, що стосується кваліфікацій члена Законо давчої ради Квебеку чи стосовно вакансії в дій Раді, таке питання буде роз глянуте й вирішене Законодавчою радою.
Спікер Законо давчої ради 77. Лейтенант-губернатор може час від часу шляхом видання акту з прикладен ням великої печатки Квебеку призначати одного з членів Законодавчої ради Квебеку в якості її Спікера і в рівній мірі йому належить право його відкли кання й призначення Спікером іншої особи.
Кворум Зако нодавчої ради 78. До того часу, поки легіслатура Квебеку не постановить інакше, присутність принаймні десяти членів Законодавчої ради, включаючи Спікера, буде необ хідною для засідання з метою здійснення її повноважень.
Голосування в Законодавчій раді 79. Питання, що виникають у Законодавчій раді Квебеку, будуть вирішуватися більшістю голосів і в усіх випадках Спікер матиме голос; при розподілі голо сів порівну буде вважатися, що прийнято негативне рішення.
Устрій Зако нодавчих збо рів Квебеку 80. Законодавчі збори Квебеку будуть складатися з шістдесяти п'яти членів, котрі обираються для представництва шістдесяти п'яти виборчих районів чи округів Нижньої Канади, зазначених у цьому Акті, з правом легіслату ри Квебеку змінювати райони чи округи. При цьому не може надаватися лейтенант-губернатору Квебеку для отримання його санкції будь-який білль з метою зміни меж виборчих районів чи округів, зазначених у другому додат ку до цього Акту, якщо цей білль не буде прийнятий у другому та третьому читанні Законодавчими зборами за участі більшості членів, які представля ють усі ці виборчі райони чи округи; і санкція не буде надаватися жодному такому біллю, якщо тільки лейтенант-губернатору не буде подано Законо давчими зборами звернення, яке вказуватиме, що такий білль був прийня тий саме за названих умов.1
3. ОНТАРІО Й КВЕБЕК
81. Скасована.2
Скликання зако нодавчих зборів. 82. Лейтенант-губернатори Онтаріо й Квебеку повинні час від часу від імені Ко ролеви шляхом видання акту з прикладенням великої печатки своєї провінції скликати Законодавчі збори провінції.
Обмеження щодо обрання осіб, які обіймають посади 83. До тих пір, поки легіслатури Онтаріо чи Квебеку не постановлять інакше, будь-яка особа, яка прийняла чи обіймає у провінції Онтаріо чи Квебек, тимчасово чи постійно, за призначенням лейтенант-губернатора певну посаду, виконує доручення чи якусь роботу, із якими пов'язане отриман ня з коштів провінції річного жалування чи якоїсь винагороди, грошової допомоги, виплата чи отримання прибутку, яким би не був їхній характер і розмір, не можуть обиратися членами Законодавчих зборів цієї провін ції, засідати у цих зборах і голосувати в якості їхніх членів; але ніщо в цій статті не позбавляє права бути обраною будь-яку особу, котра є членом виконавчої ради відповідної провінції чи обіймає одну з наступних посад: Генерального атторнея, Секретаря й Реєстратора провінції, скарбничого провінції, Комісара земель Корони та Комісара у справах сільського гос подарства й громадських робіт, а в провінції Квебек також і Генерального соліситора, і ніщо не позбавляє їх права засідати й голосувати в палаті, до якої вони обрані, якщо тільки вони були обрані в той час, коли вони обі ймали таку посаду.3
Збереження в силі існуючих законів 84. До тих пір, поки існуючі легіслатури Онтаріо й Квебеку не постановлять інакше, всі закони, які є чинними в цих провінціях на час заснування Союзу
Акт про затвердження виборчих округів 1970 р. встановив, що кількісні показники цього розділу діють і надалі.
2Розділ 81 скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
3Вірогідно виконано. Питання, врегульовані розділом 83, на сьогодні визначаються в Онтаріо Актом про Законодавчі збори 1990 р., а в Квебеку — Актом про Національні збори.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 369
і стосуються наступних питань чи одного з них, а саме: умов щодо кваліфі кацій та неможливості обрання осіб в якості кандидатів, права засідати чи голосувати в якості члена Зборів Канади, кваліфікацій чи їх відсутності у виборців; присяги, яку складають виборці, посадовими особами з організації виборів, їхніх прав та обов'язків; порядку проведення виборів; часу, протягом якого ці вибори можуть відбуватися; розгляду оспорюваних виборів та по рядку такого розгляду; вакантності місць членів, видання й виконання при писів про проведення нових виборів у випадку, коли місця стають вакантни ми з причин, не пов'язаних із розпуском Зборів, — будуть застосовуватися відповідно до виборів членів законодавчих зборів Онтаріо й Квебеку. Однак до тих пір, поки легіслатура Онтаріо не постановить інакше, при обранні чле на Законодавчих зборів Онтаріо від округу Альгома окрім осіб, які мають право голосу за законом провінції Канада, таким же правом буде володіти кожний, хто є британським підданим чоловічої статі і домовласником.1
Строк повнова жень легіслатур. 85. Кожні Законодавчі збори Онтаріо і кожні Законодавчі збори Квебеку мати муть повноваження строком у чотири роки і не більше, рахуючи з дня опуб лікування звіту про проведення виборів, якщо тільки до закінчення цього строку вони не будуть розпущені генерал-губернатором провінції.2
Щорічна сесія легіслатури. 86. Сесія легіслатури Онтаріо й сесія легіслатури Квебеку відбуватимуться при наймні один раз на рік із тією умовою, щоб не спливало 12 місяців між остан нім засіданням будь-якої сесії легіслатури в кожній провінції й першим за сіданням наступної сесії.3
Спікер, кво рум і т. д. 87. Наступні постанови цього Акту щодо Палати громад Канади, будуть поширю ватися й застосовуватися до законодавчих зборів Онтаріо й Квебеку, а саме: положення про обрання Спікера (первинному та у випадку вакантності його поста), про його обов'язки; про випадки відсутності Спікера; про кворум і по рядок голосування. Усі ці положення будуть поширюватися й застосовувати ся, як ніби вони були в цьому Акті спеціально передбачені до застосування в кожному із цих законодавчих зборів.
4. НОВА ШОТЛАНДІЯ ТА НЬЮ-БРАНСВІК
Устрій законодав чих зборів Нової Шотландії та Нью-Брансвіку. 88.Устрій законодавчих зборів у провінціях Нова Шотландія і Нью-Брансвік буде з додержанням положень цього Акту залишатися таким, яким він був на час утворення Союзу, поки цей устрій не буде змінений на підставі повнова жень, що надаються цим Актом.4
89. Скасована.5
6. ЧОТИРИ ПРОВІНЦІЇ
Застосування до законодавчих зборів положень про голосуван ня з фінансових питань тощо. 90. Наступні положення цього Акту, які стосуються Парламенту Канади, а саме: положення про біллі, про асигнування й податки, про законодавчу ініціативу з фінансових питань, про схвалення біллів, про несхвалення актів та про (коро лівський) розсуд щодо зарезервованих біллів, будуть поширюватися й засто совуватися до законодавчих зборів окремих провінцій, як якщо б ці положен ня даним Актом були спеціально передбачені до застосування у відповідних провінціях та їхніх законодавчих зборах із тією, однак, умовою, що слово «лейтенант-губернатор провінції» замінює слово «генерал-губернатор», слово «генерал-губернатор» замінює слова «Королева і державний секретар», слова «один рік» замість «двох років» і слово «провінція» замінює слово «Канада».
Вірогідно виконано. Питання, врегульовані розділом 84, на сьогодні визначаються в Онтаріо Актом про вибори 1990 р. та Актом про Законодавчі збори 1990 р., а в Квебеку — Актом про Національні збори.
2Максимальна тривалість легіслатур Онтаріо і Квебеку була подовжена до п'яти років Актом про Законодавчі збори 1990 р. та Актом про Національні збори відповідно. Див. також розділ 4 Конституційного акту 1982 р.
3ив. також розділ 5 Конституційного акту 1982 р.
4і змінами, внес. Актом про перегляд статутного права 1893 р.
5Скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
370 КАНАДА:
VI. РОЗПОДІЛ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ ПОВНОВАЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ
Законодавча влада Парламенту Канади 91. Королеві належить право за порадою і згодою Сенату й Палати громад видавати закони для підтримання миру, порядку й доброго управління Канадою в усіх галузях, які не підпадають під категорії питань, цим Актом віднесених до виключного відання законодавчих зборів провінцій, але з метою більшої ясності, а не з метою обмеження згаданих загальних положень даної статті, цим проголошується, що (незважаючи на будь-які положення у цьому Акті) виключні законодавчі повноваження Парламенту Канади поширюються на всі питання, які входять до нижче поіменованих, а саме:
1.Скасований.1
1А. Державний борг і державна власність.2
2.Регулювання торгівлі й обміну.
І жодне з питань, що належить до категорії справ, перелічених у даній стат ті, не буде розглядатися як таке, що належить до категорії справ місцевого чи приватного характеру, включених до переліку категорій справ, наданих цим Актом до виключного відання законодавчих зборів провінцій.4
Скасований Конституційним актом 1982 р.
2Перенумерування здійснено Актом про Британську Північну Америку 1949 р.
3Доповнено Конституційним Актом 1940 р.
4Законодавча влада була надана Парламенту Канади іншими Актами, у т.ч. Конституційним актом 1871 р., Актом про Землі Рупперта 1868 р., Конституційним актом 1886 р., Вестмінстерським Статутом 1931 р. та Конституційним актом 1982 р.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 371
ВИКЛЮЧНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ПРОВІНЦІЙНИХ ЛЕГІСЛАТУР
Галузі виключного законодавства провінцій 92. У кожної провінції легіслатура може видавати закони з перелічених нижче питань, а саме:
1. Скасований.1
2.Пряме оподаткування в межах провінції з метою отримання доходів на її потреби.
3.Грошові позики виключно за рахунок кредиту провінції.
4.Заснування і строк здійснення провінційних посад, призначення й оплата посадових осіб провінції.
5.Управління й продаж державних земель, які належать провінції, а також будівельних та інших лісів на них.
6.Заснування, утримання й управління державними тюрмами та виправними будинками в провінції та для провінції.
7.Заснування, утримання й управління шпиталями, притулками, благочин ними й богоугодними установами в провінції та для провінції, за виключен ням морських шпиталів.
8.Муніципальні установи в провінції.
9.Патенти на торговельні заклади, бари, готелі, аукціони та інші патенти на провінційні, місцеві чи муніципальні потреби.
10.Роботи й підприємства, які за своїм характером мають місцеве значення, за виключенням тих, що належать до наступних категорій:
А)пароплавні лінії та інше судноплавство, залізниці, канали, телеграф та інші засоби і підприємства, які пов'язують одну провінцію з іншою чи інши ми провінціями або такі, що виходять за межі провінції;
Б)пароплавні лінії між провінцією та якоюсь британською чи іншою краї ною;
В)такі роботи, котрі цілком перебувають у межах провінції, але котрі, до чи після їх виконання, будуть оголошені Парламентом Канади корисними для всієї Канади або для двох чи більшого числа провінцій.
11.Реєстрація компаній, що мають завдання провінційного характеру.
12.Укладення шлюбу в провінції.
13.Право власності та громадянські права у провінції.
14.Відправлення правосуддя у провінції, включаючи заснування, утримання й організацію провінційних цивільних та кримінальних судів, а також судо чинство у цивільних справах у цих судах.
15.Накладення стягнень у вигляді штрафу, каральних заходів, тюремного ув'язнення з метою виконання будь-якого закону провінції, виданого щодо категорій справ, зазначених у цій статті.
16.Загалом усі питання, які за своїм характером мають місцеве чи приватне значення в провінції.
Невідновлювані природні ресурси, лісові ресурси й електрична енергія
Закони про невідновлювані природні ресурси, про лесові ресурси й електрич ну енергію 92.А 1) Законодавчі збори кожної провінції мають виключну компетенцію здій снювати законодавчу діяльність в наступних галузях:
а)розвідування природних невідновлюваних ресурсів у провінції;
б)користування, збереження й управління природними невідновлюваними ресурсами й лісовими ресурсами у провінції, включаючи законодавство щодо обсягів їх первинного виробництва;
в)користування, збереження й управління місцями знаходження й установ ками, призначеними для вироблення електричної енергії в провінції.
Скасований Конституційним актом 1982 р.
372 КАНАДА:
Експорт ресурсів за межі провінції (2)Законодавчі збори кожної провінції володіють компетенцією щодо ви дання законів стосовно експорту з провінції в інші частини Канади первин ної продукції, виробленої з природних невідновлюваних ресурсів і лісових ресурсів провінції, а також стосовно виробництва електричної енергії в про вінції з тим, щоб такі закони не могли запроваджувати й передбачати відмін ностей у цінах чи в поставках, призначених для інших частин Канади.
Повноваження Парламенту (3) Ніщо в пункті 2 не посягає на повноваження Парламенту здійснювати за конодавчу діяльність у галузях, зазначених у цьому пункті; і положення за кону Парламенту, прийнятого в цих галузях, мають вищу юридичну силу по відношенню до закону провінції, якщо їх положення суперечать один одному.
Оподаткування за користуван ня ресурсами (4) Законодавчі збори кожної провінції володіють правом видавати закони про стягнення грошових коштів шляхом встановлення способів чи системи оподаткування стосовно:
а)природних невідновлюваних ресурсів і лісових ресурсів провінції, а також первинної продукції, що виробляється з названих ресурсів; і
б)місць знаходження й установок, призначених для виробництва електрич ної енергії, а також самого виробництва цієї енергії в провінції.
Дана компетенція може здійснюватися незалежно від того, чи експортується продукція, повністю або частково, за межі провінції, але такі прийняті в цих галузях закони не можуть дозволяти запровадження чи передбачати оподат кування, котре установлювало б відмінності між продукцією, призначеною на експорт в інші частини Канади, і продукцією, не призначеною на експорт за межі провінції.
«Первинна продукція» (5) Вислів «первинна продукція» має значення, яке надається йому в шосто му додатку.
Існуючі повнова ження або права (6) Ніщо в пунктах 1-5 не скасовує жодних повноважень чи прав, наявних у законодавчих зборів або уряду провінції до набуття чинності цією статтею.1
Освіта
Законодавство в галузі освіти 93. У кожній провінції законодавчі збори мають виключне право видавати зако ни щодо освіти згідно і з додержанням наступних положень:
1)Ніщо в таких законах не повинно завдавати шкоди будь-яким правам чи привілеям, які діяли на час утворення Союзу, а також стосовно шкіл для окремих віросповідань будь-якої категорії осіб у провінції й містяться у пев ному законі.
2)Усі права, привілеї та обов'язки, надані чи передбачені законом у Верхній Канаді на час заснування Союзу щодо окремих шкіл і шкільних піклуваль- ництв римсько-католицьких підданих Її Величності, залишатимуться в силі й поширюватися також на дисидентські школи протестантських і римсько- католицьких підданих Королеви в провінції Квебек.
3)Якщо в якійсь провінції на момент заснування Союзу існує за законом система особливих чи дисидентських шкіл або якщо такі будуть в подальшо му засновані законодавчими зборами провінції, то будь-яка апеляція стосов но освіти може подаватися Генерал-губернатору в Раді на будь-який акт чи рішення тієї чи іншої провінційної влади, які зачіпають якісь права чи приві леї протестантської чи римсько-католицької меншини підданих Її Величності.
4)У випадку, якщо подібний провінційний закон не буде виданий, а необ хідність його видання в той чи інший час буде визнана Генерал-губернатором у Раді з метою виконання положень цієї статті, або у випадку, коли якесь рішення Генерал-губернатора у Раді за тією чи іншою апеляцією, поданою на підставі цієї статті, не буде виконуватися відповідною компетентною провінційною владою, то тоді і в кожному такому випадку і лише постільки,
Розділ 92 А внесений Конституційним актом 1982 р.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 373
поскільки того вимагають обставини у кожному окремому випадку, Парла мент Канади може видавати допоміжні закони з метою виконання положень цієї статті, а також певних рішень, прийнятих Генерал-губернатором у Раді на підставі цієї статті.1
Квебек 93А Параграфи з (1) по (4) Розділу 93 не стосуються Квебеку.2
Одноманітність законів в Онтаріо, Новій Шотландії та Нью-Брансвіку
Законодавство
для забезпечення одноманітності законів у трьох провінціях 94. Незалежно від змісту цього Акту Парламент Канади може вживати заходи з метою встановлення одноманітності всіх або частини законів щодо власності й громадянських прав в Онтаріо, Новій Шотландії та Нью-Брансвіку, а також щодо судочинства в усіх чи деяких судах у цих трьох провінціях; і з прийнят тям та після прийняття якогось акту з названих питань право Парламенту Ка нади видавати закони з питань, зазначених у такому акті, не підлягає обме женням, незважаючи на будь-що, що міститься в цьому Акті; однак будь-який акт Парламенту Канади, який містить положення щодо названої одноманіт ності, матиме силу у певній провінції тільки після того, як він буде прийня тий і затверджений в якості закону законодавчими зборами даної провінції.
Пенсії за віком
Законодавство про пенсії за ві ком і додаткову грошову допомогу 94 А. Парламент Канади може приймати закони про пенсії за віком та про додатко ву грошову допомогу, включаючи допомогу на одиноких та непрацездатних, незалежно від їх віку, але жоден таким чином виданий закон не повинен по сягати на застосування якогось чинного чи такого, що може бути прийнятий легіслатурою провінції, закону з названих питань.3
Землеробство та імміграція
Конкуруюча за конодавча компе тенція про зем леробство тощо 95. У кожній провінції легіслатура може видавати закони, що стосуються земле робства в провінції та імміграції до цієї провінції; і цим оголошується, що Пар ламент Канади час від часу може видавати закони, які стосуються землероб ства в усіх чи деяких провінціях та про імміграцію до всіх чи деяких провінцій, і всякий закон, виданий легіслатурою провінції стосовно землеробства чи ім міграції, матиме силу в провінції й для провінції лише до тих пір і постільки, поки й поскільки він не суперечить якомусь акту Парламенту Канади.
VII. ВІДПРАВЛЕННЯ ПРАВОСУДДЯ
Призначення суддів 96. Генерал-губернатор буде призначати суддів вищих судів, окружних судів і судів графств у кожній провінції, судів у справах про заповіти в Новій Шот ландії та Нью-Брансвіку.
Відбір суддів в Онтаріо і т. д. 97. До тих пір, поки закони, які стосуються власності й громадянських прав в Онтаріо, Новій Шотландії та Нью-Брансвіку, і закони про судочинство в су дах цих провінцій не стануть одноманітними, судді судів названих провінцій Генерал-губернатором будуть відповідно відбиратися з числа членів колегій адвокатів цих провінцій.
Відбір суддів у Квебеку 98. Судді судів Квебеку будуть відбиратися з числа членів колегії адвокатів цієї провінції.
Альтернатива була забезпечена для Манітоби розділом 22 Акту про Манітобу 1870'р., підтвердженого Конституційним актом 1871 р., для Альберти, для Альберти роділом 17 Акту про Альберту 1905 р., для Саскачевану — розділом 17 Акту про Саскачеван 1905 р. тощо.
Розділом 93А цей Акт був доповнений Конституційною поправкою 1997 р.
Розділом 94А цей Акт був доповнений Конституційним актом 1964 р.
374 КАНАДА:
Перебування суддів на посаді. 99. За умови додержання положень п. 2 цієї статті судді вищих судів зали шаються на посаді до тих пір, поки вони додержуються норм доброї поведін ки, але вони можуть бути звільнені з посади Генерал-губернатором у випадку відповідного звернення Сенату й Палати громад.
Припинення виконання обов'язків по досягненні 75 років. Суддя вищого суду, призначений до чи після набуття чинності цією статтею, припиняє ви конання своїх обов'язків по досягненні сімдесяти п'яти років або з набуттям чинності цієї статті, якщо вже настала зазначена вікова межа.1
Платня й т.ін. суддів. 100. Платня, грошова допомога і пенсії суддів вищих судів, окружних судів, су дів графств (окрім судів у справах про заповіти в Новій Шотландії та Нью- Брансвіку) і судів Адміралтейства, якщо судді останніх у теперішній час отримують платню, встановлюються й виплачуються Парламентом Канади.2
Головний апеляційний суд і т. д.. 101. Незалежно від положень цього Акту Парламент Канади час від часу вживає заходи до заснування, утримання й організації загального для всієї Канади.
Головного апеляційного суду і до заснування додаткових судів з метою кра щого виконання законів Канади.3
VIII. ПРИБУТКИ, БОРГИ; АКТИВИ, ПОДАТКИ
Утворення Кон солідованого по даткового фонду 102. Всі податки і прибутки, правом на отримання яких до утворення і на час утворення Союзу володіли відповідні законодавчі збори Канади, Нової Шот ландії та Нью-Брансвіку, за виключенням тих з них, котрі цим Актом заре зервовані за відповідними законодавчими зборами провінцій або котрі вони будуть отримувати на підставі спеціальних повноважень, наданих провінці ям цим Актом, утворюють Консолідований фонд, призначений на потреби державного управління Канади в порядку і згідно із зобов'язаннями, перед баченими цим Актом.
Видатки щодо стягнення тощо 103. Консолідований прибутковий фонд Канади буде призначатися на покриття ви датків і витрат, пов'язаних зі збиранням і стягненням податків та управлінням цим фондом; ці операції складатимуть першу видаткову статтю даного фонду і можуть бути переглянуті та перевірені в такому порядку, який буде встановле ний Генерал-губернатором у Раді, поки Парламент не постановить інше.
Відсотки по державним бор гам провінцій 104. Річні відсотки по державним боргам провінцій Канади, Нової Шотландії та Нью-Брансвіку, які існували на час заснування Союзу, складатимуть другу статтю видатків Консолідованого прибуткового фонду Канади.
Річна плат ня Генерал-губернатора 105. До того часу, поки Парламент Канади не постановить інше, платня Генерал- губернатора буде складати десять тисяч фунтів стерлінгів за курсом Об'єднаного королівства Великобританії й Ірландії; ця сума буде сплачува тися з Консолідованого прибуткового фонду Канади і складатиме третю ви даткову статтю цього фонду.4
Призначення Консолідованого прибуткового фонду Канади. 106. Поскільки цим Актом різні платежі покладаються на Консолідований при бутковий фонд Канади, цей фонд Парламентом Канади буде призначатися для оплати державних потреб.
Передача ка піталів і т. Д 107. Усі капітали, касова готівка, банківські баланси і цінності, які належать кож ній провінції на час заснування Союзу, за виключенням винятків, зазначених у цьому Акті, стають власністю Канади і їх вартість буде віднята від суми боргів, наявних у відповідних провінцій на час заснування Союзу.
В ред. Конституційного акту 1960 р..
2 Тепер передбачено в Акті про суддів 1985 р.
3 Див. Акт про Верховний Суд 1985 р., Акт про Федеральний Суд 1985 р. та Акт про Канадський Податковий Суд 1985 р.
4 На сьогодні ці питання охоплюються Актом про Генерал-губернатора 1985 р.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 375
Передача власності, зазначеної в додатку 108 Громадські роботи і державна власність кожної з провінцій, перелічені в тре тьому додатку до цього Акту, складатимуть власність Канади.
Земельна власність, шахти та ін. 109 Усі землі, шахти, корисні копалини і права на розробку надр, даровані коро лівською владою, які належать різним провінціям Канади, Нової Шотландії та Нью-Брансвіку на час заснування Союзу, і всі грошові кошти, заборговані чи такі, що належать до сплати, за ці землі, шахти, мінеральні копалини та за право розробки надр, будуть належати різним провінціям — Онтаріо, Квебе ку, Новій Шотландії та Нью-Брансвіку, в яких вони розташовані чи виникли з додержанням боргових зобов'язань, що лежать на них, і пов'язані з ними інтереси, крім тих, які є у провінцій стосовно цих земель, шахт, мінеральних копалин і прав на розробку надр.
Активи, пов'язані з боргами про вінцій 110 Усі активи, пов'язані з частками державного боргу кожної провінції, будуть належати цій провінції.
Канада відпові дає за борги провінцій 111. Канада буде нести відповідальність за борги і зобов'язання кожної провінції, які лежать на останніх на час заснування Союзу.
Борги Онта ріо і Квебека 112. Провінції Онтаріо і Квебек спільно будуть* нести відповідальність перед Ка надою за надлишки (якщо такі виявляться) боргу провінції Канада, якщо на час заснування Союзу цей борг перевищуватиме шістдесят два мільйони п'ятсот тисяч доларів, і ці провінції повинні сплачувати з цього надлишку п'ять відсотків річних.
Активи Онта ріо і Квебека 113. Активи, зазначені в четвертому додатку до цього Акту, які належать на час заснування Союзу провінції Канада, будуть спільною власністю Онтаріо і Квебека.
Борги Нової Шотландії 114. Нова Шотландія буде нести відповідальність перед Канадою за надлишки (якщо такі виявляться) свого державного боргу, якщо на час заснування Со юзу він буде перевищувати вісім мільйонів доларів, і ця провінція буде спла чувати з цього надлишку п'ять відсотків річних.1
Борги Нью-Брансвіка 115. Нью-Брансвік буде нести відповідальність перед Канадою за надлишки (якщо такі виявляться) свого державного боргу, якщо на час заснування Со юзу він перевищуватиме сім мільйонів доларів, і ця провінція повинна буде сплачувати з цього надлишку п'ять відсотків річних.
Відсотки для Нової Шотландії та Нью-Брансвіка. 116. У випадку, якщо на час заснування Союзу державні борги Нової Шотландії та Нью-Брансвіка будуть відповідно менше восьми і семи мільйонів доларів, то кожна з цих провінцій матиме право на отримання від Уряду Канади пів річних платежів наперед як відсотки з розрахунку п'яти відсотків річних з різниці між фактичними сумами їхніх боргів та обумовленими сумами.
Публічна влас ність провінцій 117. Різні провінції відповідно зберігатимуть за собою всю ту публічну власність, стосовно якої в цьому Акті не міститься іншого розпорядження, за умови, од нак, що Канада матиме право займати ті землі чи публічні володіння, котрі виявляться необхідними для фортифікації або для оборони країни.
118. Скасований.2
Додаткові субси дії Нью-Брансвіку 119. Нью-Брансвік буде отримувати від Канади у вигляді піврічних платежів на перед протягом десятирічного періоду, рахуючи з часу заснування Союзу, додаткову субсидію в шістдесят три тисячі доларів на рік; але до того часу, поки державний борг цієї провінції не буде менше семи мільйонів доларів,
Відповідні обов'язки у теперішній час можна знайти в Акті про провінційні субсидії 1985 р.
2 Розділ 118 скасований Актом про перегляд статутного права 1950 р.
376 КАНАДА:
із цієї суми в шістдесят три тисячі доларів здійснюватиметься щорічне утри мання, рівне п'яти відсоткам з тієї суми, якої не вистачає до семи мільйонів доларів.1
Форма платежів 120. Усі платежі, котрі мають здійснюватися на підставі цього Акту чи призначені для погашення зобов'язань, які виникли на підставі якогось акту провінцій Канада, Нова Шотландія та Нью-Брансвік і прийняті на себе Канадою, до тих пір, поки Парламент Канади не постановить інше, будуть здійснювати ся в такій формі й у такий спосіб, які час від часу будуть встановлюватися Генерал-губернатором у Раді.
Канадські ви роби тощо 121 Всі продукти землі, виробництва чи обробної промисловості будь-якої про вінції будуть з часу заснування Союзу і після його заснування отримувати вільний доступ до кожної з інших провінцій.
Збереження чин ності митних та акцизних законів 122 Митні й акцизні закони кожної провінції з додержанням положень цього Акту будуть залишатися чинними до тих пір, поки вони не будуть змінені Парламентом Канади.2
Експорт та імпорт з однієї про вінції до іншої 123 У випадках, коли на час заснування Союзу митні збори стягувалися з ванта жів, продуктів чи товарів у будь-яких з двох провінцій, ці вантажі, продукти чи товари після заснування Союзу будуть і в подальшому ввозитися з однієї з цих провінцій в іншу після пред'явлення посвідчення про сплату митного збору, яким обкладаються у провінції, яка вивозить, і після сплати такої до даткової суми (якщо така встановлена) до митного збору, котра може стягу ватися у провінції, яка ввозить.3
Податок на ліс у Нью-Брансвіку 124 Ніщо з того, що міститься в цьому Акті, не зачіпає привілей, гарантуючий Нью-Брансвіку стягування податку на будівельний ліс, встановлену в главі п'ятнадцятій третього розділу Переглянутих статутів Нью-Брансвіка чи яки мось іншим Актом, який вносить до цього Акту поправки, як до, так і після за снування Союзу, але не збільшує суму цього податку; але будівельний ліс з яко їсь іншої провінції, крім Нью-Брансвіка, не підлягає такому оподаткуванню.4
Виключення з оподаткування для державних земель тощо 125 Жодні землі й жодна державна власність, яка належить Канаді чи якійсь про вінції окремо, не можуть бути обкладені податком.
Провінційний консолідований податковий фонд 126 Ті частини податків і зборів, щодо розподілу яких відповідні легіслатури Канади, Нової Шотландії та Нью-Брансвіка до утворення Союзу мали від повідні повноваження, цим Актом закріплені за відповідними урядами чи легіслатурами провінцій, і всі податки і збори, отримані ними за спеціаль ними повноваженнями наданими їм цим Актом, будуть формувати єдиний податковий фонд, спрямований на забезпечення публічного обслуговування провінції.
IX. РІЗНІ ПОСТАНОВИ
ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ
127. Скасований.5
Здійснено. Тепер відповідні питання визначаються Митним Актом 1985 р., Актом про митний тариф 1997 р., Актом про акцизи 1985 р. та Актом про акцизний збір 1985 р.
2 Здійснено.
3 Ці податки були скасовані у 1873 р.
4Розділ 127 скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ З77
Присяга на вір ність тощо 128 Кожний член Сенату чи Палати громад Канади перед вступом на посаду пови нен скласти й підписати присягу перед Генерал-губернатором або якоюсь іншою уповноваженою Генерал-губернатором особою; так само члени законодавчої ради чи законодавчих зборів кожної з провінцій перед вступом на посаду пови нні скласти й підписати перед лейтенант-губернатором провінції чи якоюсь ін шою уповноваженою на це лейтенант-губернатором особою присягу на вірність, яка міститься у п'ятому додатку до цього Акту; і кожний член Сенату Канади, і кожний член законодавчої ради Квебеку зобов'язані перед вступом на посаду скласти й підписати перед Генерал-губернатором чи іншою ним уповноваженою особою декларацію про правомочність, яка міститься у тому ж додатку.
Збереження іс нуючих законів, судів, посадо вих осіб і т. д. 129 Якщо інше не постановлено цим Актом, усі закони, які були чинні на час за снування Союзу в Канаді, Новій Шотландії або в Нью-Брансвіку, всі суди ци вільної й кримінальної юрисдикції, і всі існуючі на законних підставах комісії, влади й органи, і всі посадові особи - судові, адміністративні й такі, що нале жать до міністерств, які існували в названих провінціях на час заснування Сою зу, будуть відповідно збережені в провінціях Онтаріо, Квебек, Нова Шотландія і Нью-Брансвік, як якщо б не був заснований Союз; однак названі вище установи й посадові особи (за виключенням тих, які засновані на підставі актів Парламен ту Великобританії або Парламенту Об'єднаного королівства Великобританії та Ірландії) можуть бути скасовані, ліквідовані чи піддані змінам Парламентом Ка нади або законодавчими зборами відповідної провінції на підставі повноважень, якими володіє Парламент або ці законодавчі збори на підставі цього Акту.1
Переведення по садових осіб на службу Канаді 130 До тих пір, поки Парламент Канади не постановить інакше, всі посадові осо би різних провінцій, які виконують обов'язки стосовно таких питань, які не входять до переліку повноважень, наданих цим Актом до виключного віда ння законодавчих зборів провінцій, будуть посадовими особами Канади і бу дуть продовжувати виконувати свої функції, відповідні їх обов'язкам, з тією ж вимогливістю й відповідальністю і під загрозою тих же санкцій, як якщо б Союз не був заснований.2
Призначен ня нових по садових осіб 131 До тих пір, поки Парламент Канади не постановить інакше, Генерал- губернатор у Раді може час від часу призначати посадових осіб, котрих Генерал-губернатор вважатиме необхідними чи підходящими для ефективно го виконання цього Акту.
Договірні зобов'язання 132 Парламент і Уряд Канади як частини Британської імперії будуть володіти усіма необхідними або належними повноваженнями для виконання по відношенню до іноземних держав зобов'язань Канади чи будь-якої з її провінцій, які випли вають з договорів, укладених між Імперією та цими іноземними державами.
Використання англійської та французької мов 133 У палатах Парламенту Канади і палатах законодавчих зборів Квебеку вжи вання англійської чи французької мови у дебатах є факультативним; але обидві названі мови мають вживатися при складанні відповідних протоколів і журналів цих палат, і будь-яка з цих мов можб вживатися будь-якою особою у будь-яких судових процесах чи судових документах, які виходять від судів Канади, заснованих на підставі цього Акту, і в документах, які подаються до судів Квебеку чи виходять від останніх.
Акти Парламенту Канади і законодавчих зборів Квебеку мають друкуватися й публікуватися обома цими мовами.3
Обмеження щодо зміни чи скасування законів, прийнятих чи існуючих згідно зі статутами Великобританії, було ліквідовано згідно з Вестмінстерським Статутом 1931 р., окрім деяких конституційних документів.
2 Здійснено.
3 Подібна умова була передбачена для Манітоби розділом 23 Акту про Манітобу 1870 р. і підтверджена Конституційним актом 1871 р. Розділи 17-19 Конституційного акту знову проголошують мовні права, викладені в розділі 133 стосовно Парламенту й судів, а також гарантують їх щодо законодавчого органу Нью-Брансвіка та судів цієї провінції. Розділиіб, 20, 21 і 23 Конституційного акту 1982 р. визнають додаткові мовні права щодо англійської та французької мов. Розділ 22 охороняє мовні права та привілеї щодо інших мов, крім англійської та французької.
378 КАНАДА:
ОНТАРІО Й КВЕБЕК
Призначен ня посадових осіб виконавчої влади в Онта ріо та Квебека. 134 До тих пір, поки законодавчі збори Онтаріо чи Квебека не постановлять інак ше, лейтенант-губернатори Онтаріо та Квебека можуть кожен призначати з прикладенням до акту великої печатки провінції наступних посадових осіб, котрі залишаються в посаді до тих пір, поки лейтенант-губернаторам це буде завгодно: Генеральний атторней, Секретар і Реєстратор провінції, Скарбничий провінції, Комісар земель Корони, Комісар у справах сільського господарства та громадських робіт, а в Квебеку також Генеральний соліситор; лейтенант- губернатори також можуть шляхом видання наказу в Раді встановлювати час від часу обов'язки зазначених посадових осіб та обов'язки різних департамен тів, які перебувають під керівництвом названих посадових осіб чи департамен тів, до яких вони належать, а також інших посадових осіб та службовців таких департаментів. Так само лейтенант-губернатори можуть призначати інших додаткових посадових осіб на строк за своїм розсудом і можуть час від часу встановлювати посадові обов'язки цих осіб, як і посадові обов'язки тих депар таментів, котрі перебувають під керівництвом цих посадових осіб або до яких вони належать, а також посадових осіб і службовців таких департаментів.1
Повноваження, обов'язки тощо посадових осіб виконавчої влади. 135 До тих пір, поки законодавчі збори Онтаріо чи Квебеку не постановлять інак ше, всі права, повноваження, обов'язки, функції, зобов'язання чи влада, які надані чи покладені на час прийняття цього Акту на Генерального атторнея, Генерального соліситора, Секретаря і Реєстратора провінції Канада, міністра фінансів, Комісара земель Корони, Комісара громадських робіт і міністра сіль ського господарства та Генерального скарбничого в силу певного закону, стату ту чи постанови Верхньої Канади, Нижньої Канади або Канади і не суперечать положенням цього Акту, будуть надані чи покладені на будь-яку посадову осо бу, котра буде призначена лейтенант-губернатором для виконання зазначених вище функцій чи якихось із них; Комісар сільського господарства й громад ських робіт буде виконувати обов'язки й функції зазначеного міністра сільсько го господарства, покладені на останнього на час прийняття цього Акту законом провінції Канада, а також обов'язки й функції Комісара громадських робіт.2
Велика печатка. 136 До тих пір, поки лейтенант-губернатор у Раді не постановить інакше, відпо відні великі печатки Онтаріо й Квебеку будуть тими ж чи такого ж взірця, які використовувалися відповідно у провінціях Верхньої й Нижньої Канади до їх об'єднання в якості провінцій Канади.
Тлумачення тим часових актів 137 Слова «і з того часу до закінчення найближчої сесії законодавчих зборів» або слова того ж значення, які вживалися в якомусь тимчасовому акті провінції Канада, але не втратили чинності до заснування Союзу, будуть тлумачитися як такі, що поширюються й застосовуються до найближчої сесії Парламенту Канади, якщо регульована актом категорія питань належить до відання цьо го Парламенту, як це визначено даним Актом, або відповідно до найближчих сесій законодавчих зборів Онтаріо та Квебеку, якщо регульовані названим актом питання належать до компетенції, наданої названим законодавчим збо рам, як це визначено даним Актом.
Помилки у назвах 138. З часу заснування Союзу і після такого заснування вживання слів «Верхня Канада» замість «Онтаріо» і «Нижня Канада» замість «Квебек» у будь-якому акті, приписі, судових справах, у судових дебатах, документах, матеріалах чи ділових паперах позбавляє ці слова законної сили.
Прокламації, прийняті до за снування Союзу, не повинні втрача ти чинність після його заснування 139 Будь-яка Прокламація з прикладенням великої печатки провінції Кана да, видана до заснування Союзу, з тим щоб вона мала силу після його за снування незалежно від того, чи стосується ця Прокламація даної провін ції, чи Верхньої Канади, чи Нижньої Канади, і різні вказівки та відомості, в ній згадані, зберігають силу й будуть діяти, як ніби заснування Союзу не відбулося.3
Здійснено. Тепер ці питання охоплюються в Онтаріо Актом про Виконавчу раду 1990 р., а в Квебеку - Актом про виконавчу владу 1977 р..
2Скоріш за все здійснено.
3Скоріш за все здійснено.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 379
Прокламація, прийнята після заснування Союзу. 140 Будь-яка Прокламація з прикладенням великої печатки провінції Канада, видання якої було уповноважено якимось актом законодавчих зборів провін ції Канада, незалежно від того, чи стосується ця Прокламація даної провінції, або Верхньої Канади, або Нижньої Канади, і яка не була видана на час засну вання Союзу, може бути видана лейтенант-губернатором Онтаріо чи Квебе ку (в залежності від обставин) з прикладенням великої печатки провінції; і з часу видання цієї Прокламації різні вказівки і відомості, в ній згадані, будуть мати таку ж силу і діяти в Онтаріо чи Квебеку, як ніби заснування Союзу не відбулося.1
Пенітенціар ні установи 141 Пенітенціарні установи провінції Канада до тих пір, поки Парламент Канади не постановить інакше, зберігаються й будуть діяти в якості пенітенціарних установ Онтаріо та Квебеку.2
Розподіл архівів 143 Генерал-губернатор у Раді може час від часу видавати накази про те, щоб архіви, книги й документи провінції Канада, які він вважатиме за потрібне, виокремлювати й передавати Онтаріо чи Квебеку, і після цього вони стають власністю відповідної провінції; і будь-яка копія з них чи витяг із цих до кументів, належним чином засвідчені тією посадовою особою, до обов'язків якої належить зберігання оригіналів названих документів, повинні прийма тися як докази.
Заснування таун-шипів у Квебеку 144 Лейтенант-губернатор Квебеку може в той чи інший час шляхом видання Прокламації з прикладенням великої печатки провінції створювати з дня, за значеного у прокламації, тауншипи в тих частинах провінції Квебек, в яких вони ще не створені, та визначати їхні розміри й кордони.
Х МІЖКОЛОНІАЛЬНА ЗАЛІЗНИЦЯ
145. Скасований.3
Х І ДОПУЩЕННЯ ІНШИХ КОЛОНІЙ
Право допустити в Союз Нью фаундленд та ін. 146 Після проведення слухань і на підставі думки Таємної ради Її Величність Королева може за поданням послань палат Парламенту Канади і палат від повідних законодавчих зборів колоній чи провінцій Ньюфаундленд, Острів Принца Едуарда і Британська Колумбія прийняти ці колонії та провінції чи деякі з них в Союз, а також за поданням адресу палат — Парламенту Канади прийняти в Союз Землю Руперта і Північно-Західну територію або одну з них на таких же умовах і в такий же час, в які в кожному випадку буде за значено в поданнях і які Королева знайде підходящими згідно з положення ми цього Акту; і положення будь-якого наказу в Раді на цей рахунок будуть мати таку силу, як якщо б вони були видані Парламентом Об'єднаного ко ролівства Великобританії та Ірландії.4
Скоріш за все здійснено..
2Здійснено. Пенітенціарні заклади тепер передбачені Актом про виправлення та умовне звільнення 1992 р.
3Розділ 145 скасований Актом про перегляд статутного права 1893 р.
4Усі території, згадані в цьому розділі, тепер є частинами Канади.
380 КАНАДА:
Про представ ництво в Сенаті Ньюфаундлен да та Острова Принца Едуарда.
147 .У випадку прийняття в Союз Ньюфаундленда та Острова Принца Едуарда або однієї з цих колоній кожна з них має право бути представленою чотирма членами в Сенаті й (незалежно від будь-яких положень цього Акту) у випад ку прийняття Ньюфаундленда звичайна кількість сенаторів буде складати сімдесят шість, а максимальна — вісімдесят два; проте якщо буде прийнятий в Союз Острів Принца Едуарда, то він буде включений до складу третьої з тих трьох частин, на які Канада розподіляється цим Актом стосовно скла ду Сенату; внаслідок цього після вступу в Союз Острова Принца Едуарда, незалежно від того, увійде чи не увійде до складу Союзу Ньюфаундленд, представництво Нової Шотландії та Нью-Брансвіка в Сенаті у міру того, як звільняються місця, буде зменшуватися з дванадцяти до десяти членів для кожної провінції; представництво кожної з цих провінцій ніколи не може перевищувати десяти членів, за виключенням того випадку, коли на підставі постанов цього Акту можливе призначення трьох чи шести додаткових се наторів за вказівкою Королеви.
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 381
ДОДАТКИ1
Додаток третій
РОБОТИ І ПУБЛІЧНА ВЛАСНІСТЬ ПРОВІНЦІЙ, ЩО Є ВЛАСНІСТЮ КАНАДИ
1.Канали з прилеглими ділянками землі та пов'язана з ними гідроенергетика.
2.Державні гавані.
3.Маяки і пристані та острів Сабл.
4.Парові судна, драги і державні судна.
5.Удосконалення на річках та озерах.
6.Залізниці та залізничні акції, залоги та інші борги залізничних компаній.
7.Військові дороги.
8.Митні приміщення, приміщення для пошти та всі інші державні будинки, за виключенням тих, які Уряд Канади призначить для користування законодавчими зборами та урядами провінцій.
9.Власність, що передається імперським Урядом, іменована «власністю артилерії».
10. Арсенали, приміщення для військових вправ, військове обладнання та спорядження, і землі, заре зервовані для державних потреб загального призначення.
Додаток п'ятий
ПРИСЯГА НА ВІРНІСТЬ
Я,..., клянуся, що буду вірним та істинно відданим Її Величності Королеві Вікторії.
Примітка. Ім'я Короля чи Королеви Об'єднаного королівства Великобританії та Ірландії час від часу відповідно має змінюватися.
ЗАЯВА ПРО КВАЛІФІКАЦІЇ
Я, ..., заявляю і засвідчую, що я володію кваліфікаціями, які вимагаються законом для призначення членом Сенату Канади (в залежності від обставин), і я володію на законній і справедливій підставі як власник для мого власного використання й отримання прибутку землями чи земельною власністю у віль ному володінні (або — я введений у володіння чи володію для мого власного користування чи отримання прибутку землями чи земельною власністю на правах несеньйорального володіння або на правах недво- рянської землі — в залежності від обставин) у провінції Нова Шотландія (або іншій провінції) вартістю чотири тисячі доларів поверх усіх рент, боргів, обтяжувань, закладів та зобов'язань, котрі можуть бути нараховані, викликані й сплачені у зв'язку з цією нерухомістю або котрі можуть бути з нею призначені, і що я не отримував шляхом ?мови чи шляхом введення в оману право чи володіння на це нерухоме майно в цілому або в його частині з тим, аби стати членом Сенату Канади (чи іншого органа), і що моя рухома і нерухома власність має загальну вартість чотири тисячі доларів поверх моїх боргів і зобов'язань.
ПРОКЛАМАЦІЯ ПРО КОНСТИТУЦІЙНИЙ АКТ 1982 р.
Єлизавета Друга, Божою милістю Королева Великобританії, Канади та інших королівств і територій, Глава Співдружності, Захисниця Віри, усім, до кого можуть мати будь-яке відношення дані положення, Привіт.
Додатки перший «Виборчі округи Онтаріо», другий «Спеціально встановлені виборчі округи Квебеку» , четвертий «Активи, що належать до спільної власності Онтаріо та Квебеку» і шостий «Первинна продукція, що виробляється з природних невідновлюваних ресурсів і лісових ресурсів» не наводяться (прим. укл.).
382 КАНАДА:
ПРОКЛАМАЦІЯ
враховуючи, що на прохання та за згодою Канади Парламент Об'єднаного королівства в минулому змі нював деякі положення Акту з прикладенням великої печатки
що внаслідок своєї приналежності до суверенної держави канадці володіють усією повнотою влади змі нювати Конституцію Канади;
що бажано було б внести до Конституції Канади визнання деякого числа основних прав та свобод і здій снити ішпі зміни Конституції; що Парламент Об'єднаного королівства на прохання та за згодою Канади прийняв внаслідок цього Акт про Канаду, котрий передбачає патриацію Канадської конституції та її змін;
що стаття 58, яка міститься у додатку В Конституційного акту 1982 р., передбачає, що з додержанням положень статті 59 Конституційного акту 1982 р. набуває чинності в день, встановлений Прокламацією, за віреною великою печаткою Канади.
Ми цією нашою Прокламацією заявляємо за порадою нашої Таємної ради для Канади, що Конститу ційний акт 1982 р. набуває чинності з додержанням положень вищезгаданої статті 59 у сімнадцятий день квітня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят другого року від Різдва Христова.
Ми просимо Наших вірних підданих і всіх, до кого дані положення мають відношення, прийняти їх до відома і керуватися ними.
На посвідчення чого Ми передали даний патентний лист і до нього буде прикладена велика печатка Ка нади.
Здійснено в Нашому місті Оттаві у сімнадцятий день квітня місяця тисяча дев'ятсот вісімдесят другого року від Різдва Христова і в тридцять перший рік Нашого правління.
За дорученням Її Величності Андре Уїллет, Генеральний реєстратор Канади П'єр Трюдо, Прем'єр-міністр Канади
БОЖЕ, БОРОНИ КОРОЛЕВУ!
РЕЗОЛЮЦІЯ ПРО КОНСТИТУЦІЮ КАНАДИ, прийнята Парламентом Канади у грудні 1981 р.
Враховуючи, що в минулому Парламент Об'єднаного королівства вносив деякі поправки до Конститу ції Канади на прохання й за згодою останньої; що статус незалежної держави Канади узаконює всі повнова ження канадців щодо внесення змін до їхньої Конституції; і що бажано передбачити в Конституції Канади визнання деяких основних прав та свобод і внести інші зміни до Конституції, Шанобливо подається Її Величності Королеві адрес наступного змісту:
її ЯСНОВЕЛЬМОЖНІЙ ВЕЛИЧНОСТІ КОРОЛЕВІ НАЙМИЛОСТИВІШОМУ МОНАРХУ:
Ми, члени Палати громад Канади, що зібралися в Парламенті, вірні піддані Вашої Величності, шано бливо просимо Вашу Наймилостивішу Величність благоволити внести до Парламенту Об'єднаного коро лівства наступний законопроект:
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 383
Додаток А
ПРОПОНОВАНИЙ АКТ НА ПРОХАННЯ СЕНАТУ І ПАЛАТИ ГРОМАД КАНАДИ
Її Ясновельможна Величність Королева, враховуючи, що: на прохання і за згодою Канади Парламент Об'єднаного королівства запрошений прийняти Акт із тим, аби ввести в дію норми, зазначені нижче, і що Сенат та Палата громад Канади, які зібралися в Парламенті, подали звернення, що просить у її Наймилос- тивішої Величності дозволу внести до Парламенту Об'єднаного королівства законопроект із цією метою, за порадою та згодою духовних і світських лордів і Громад, що зібралися в Парламенті, і владою останнього встановлюємо:
1.Приймається розміщений у Додатку В Конституційний акт 1982 р., який виданий для Канади і має в ній законну силу та набуває чинності в порядку, передбаченому тим Актом.
2.Жоден акт Парламенту Об'єднаного королівства, виданий після набуття чинності Конституційним актом 1982 р. не буде частиною права Канади.
3.Редакція даного Акту англійською мовою, котра міститься в Додатку А, має таку ж силу закону в Ка наді, як і однойменна відповідна редакція французькою мовою.
4.Даний акт при посиланнях може називатися Актом про Канаду 1982 р.
Додаток В
КОНСТИТУЦІЙНИЙ АКТ 1982 РОКУ
ЧАСТИНА 1
КАНАДСЬКА ХАРТІЯ ПРАВ І СВОБОД
Оскільки Канада спирається на принципи, що визнають верховенство Господа і панування права, вста новлюються:
Гарантії прав і свобод
1.Канадська хартія прав і свобод гарантує права і свободи, згадані в ній. Ці права і свободи можуть об межуватись тільки нормами права в розумних межах, і виправдання яких може бути обґрунтоване у віль ному демократичному суспільстві.
Основні свободи
1.Кожен має право на такі основні свободи:
(а) свободу совісті й віросповідання; (б) свободу думки, переконання, думок і висловлювань, зхлючно зі свободою преси та інших засобів масової інформації; (в) свободу мирних зібрань; г) сво боду об'єднань.
Демократичні права
3.Кожен громадянин Канади має право голосувати і бути обраним на виборах членів Палати громад або законодавчих зборів провінцій.
4.(1) Максимальний термін повноважень Палати громад або будь-яких законодавчих зборів складає г ять років, починаючи від дня, встановленого для пересилки документів щодо відповідних загальних таборів1.
1.Див. Розділ 50 і виноски до Розділів 85 і 88 Конституційного акту 1867 р. (прим, перекл.)
67 КАНАДА:
(2) Продовження повноважень Палати громад або термін повноважень будь-яких законодавчих зборів може бути здійснено відповідно Парламентом або зборами понад п'ять років в дійсних чи мож ливих випадках війни, вторгнення чи бунту, якщо проти такого подовження не заперечує більше однієї третини членів Палати громад чи, відповідно законодавчих зборів (легіслатури).1
5. Засідання Парламенту та кожної легіслатури відбувається принаймні один раз за кожні дванадцять місяців.2
Свобода пересування та місця проживання
6.Кожен громадянин Канади має право в'їжджати до Канади, проживати в ній та виїжджати з неї.
(2).Кожен громадянин Канади та кожна особа зі статусом постійного мешканця Канади має право:
(а).пересуватися по всій країні та оселятися в будь-якій провінції; та
(б)заробляти на життя в будь-якій провінції.
(3)Обмеження. Права, зазначені в підрозділі (2), регламентуються:
(а)законами і загальними нормами, чинними в тій чи іншій провінції, за винятком тих, що розріз няють людей на таких, що мешкали в провінції раніше і тими, що проживають в ній в даний чаг-, та
(б)законами, які передбачають справедливі умови проживання з точки зору користування публічними і соціальними службами.
(4).Підрозділи (2) і (3) не мають за мету перешкоджати впровадженню законів, програм чи діяль ності, спрямованих на те, щоб у провінції поліпшилися умови існування осіб, які знаходяться в не сприйнятливих соціальних чи економічних умовах, якщо рівень зайнятості в цій провінції нижчий від рівня зайнятості у Канаді загалом.
Судові гарантії
7.Кожен має право на життя, свободу і безпеку своєї особистості; і цих прав не можна позбавити інакше ніж у відповідності з основними принципами відправлення правосудця.
8.Кожен має право на захист від необгрунтованого обшуку чи накладення арешту на майно.
9.Кожен має право захисту від свавільного позбавлення свободи чи ув'язнення.
10.Кожен має право на те, щоб у випадку арешту чи затримання:
(а)бути інформованим щодо мотиву свого арешту чи затримання.
(б)негайно звернутися за допомогою до адвоката, а також бути поінформованим про наявність такого права;
(в)мати можливість перевірити законність свого затримання і бути звільненим у випадку незаконного затримання.
11.Кожна особа, звинувачена у здійсненні будь-якого правопорушення чи злочину має право:
(а) бути поінформованою без необгрунтованих затримок про конкретне правопорушення чи злочин, що їй ставлять за вину:
бути судимим у розумних часових межах.
не зазнавати примусу стосовно дачі показань проти самого себе на будь-якій стадії процесу щодо право порушення, в якому звинувачується ця особа;
користуватися презумпцією невинності, доки вина не буде доведена згідно із законом у відкритому неупередженому слуханні незалежним і безстороннім судом:
бути випущеною на свободу під відповідну заставу, якщо відмовити в цьому бракує вагомих причин;
за винятком випадків скоєння правопорушення, підсудного на основі військового права органам вій ськової юстиції, бути підсудним суду присяжних у випадку, коли максимальний термін покарання за зло чин складає п'ять років позбавлення волі або передбачає більш тяжке покарання, правопорушення чи
не визнаватися винним за звинуваченням у діях чи бездіяльності, якщо такі в момент їх скоєння не визнавалися правопорушенням у відповідності з внутрішнім правом Канади чи міжнародним правом
Заміняє частину 1 Розділу 91 Конституційного акту 1867 р., який було скасовано, як зазначено в підпункті 1(3) Додатку до цього Акту (прим, перекп.)
2 Див. виноски до Розділів 20,86 і 88 Конституційного акту 1867 р. (прим, перекп.)
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 385
або такі, що не були кримінальними у відповідності з загальними принципами права, визнаних співтовари ством націй.
г) не бути знову судимим за правопорушення у здійсненні якого він був визнаний винним, і не бути знову судимим і покараним за правопорушення, за яке він був визнаний винним і покараним.
(і) якщо її визнають винною у правопорушенні чи злочині та якщо покарання, що передбачалося за зло чин на момент його скоєння відрізняється від того, що може призначатися на момент винесення вироку, на менше з двох покарань.
12. Кожен має право на те, щоб не зазнавати жорстокого або незвичайного обходження або покарання.
13. Кожен має право на те, щоб ніякі показання в якості свідка не були використані для звинувачення в іншому судовому процесі, крім випадків, які стосуються порушення присяги чи дачі неправдивих показань.
14.Сторона або свідок у будь-якому судовому процесі, що не розуміє або не розмовляє мовою, якою ведеться процес, або страждає на глухоту, має право на допомогу перекладача.
Право на рівність
(2)Підрозділ (1) не перешкоджає впровадженню будь-якого закону, програми чи виду діяльності, спря мованих на поліпшення умов існування окремих осіб чи груп населення, які знаходяться в несприйнятли вих умовах, зокрема, щодо раси, національності, етнічного походження, кольору шкіри, релігії, статі, віку, розумових чи фізичних вад.1
Офіційні мови Канади
16.Офіційними мовами Канади є англійська та французька, вони користуються однаковим статусом, правами і привілеями щодо вживання їх в усіх парламентських та урядових органах Канади.
(2)Офіційними мовами Нью-Брунсвіка є англійська та французька, вони користуються однаковим ста тусом, правами і привілеями щодо вживання в легіслатурі та уряді Нью-Брунсвіка.
(3)Жодне положення цієї Хартії не обмежує повноважень Парламенту чи легіслатури щодо досягнення рівного статусу або вживання англійської та французької мов.
17(1) Англомовна громада і франкомовна громада у Нью-Брунсвіку мають однаковий статус і рівні права та привілеї, включно з правом на навчальні заклади та такі культурні інститути, в яких існує потреба для збереження і розвитку цих громад.
(2) Затверджується роль легіслатури та уряду Нью-Брунсвіка у збереженні й посиленні статусу, прав і привілеїв, згаданих у Підрозділі (І).2
17.Кожен має право вживати англійську або французьку мови під час дебатів та в діяльності Парламенту.3
(2) Кожен має право вживати англійську або французьку під час дебатів та в діяльності легіслатури Нью- Брунсвіка.4
18.(1) Закони, архівні матеріали, звіти, протоколи засідань Парламенту друкуються і видаються ан глійською та французькою мовами, і обидва тексти мають однакову офіційну силу.5
(2) Закони, архівні матеріали, звіти та протоколи засідань легіслатури Нью-Брунсвіка друкуються і ви даються англійською та французькою мовами, і обидва тексти мають однакову офіційну силу.6
1 Підрозділ 32(2) передбачає, що Розділ 15 не набирає чинності протягом трьох років після набуття чинності Розділом 32-м. Розділ 32 набув чинності 17 квітня 1982 р., отже, Розділ 15 її набув 17 квітня 1985 р. (прим, перекл.)
2 Розділ 16.1 було додано Конституційною поправкою 1993 р. (прим, перекл.) :
3Див в Розділ 133 Конституційного акту 1867 р. та виноску до нього (прим, перекл.)
4Див. Розділ 133 Конституційного акту 1867 р. та виноску до нього (прим, перекл.)
5Див. Розділ 133 Конституційного акту 1867 р. та виноску до нього (прим, перекл.)
6.ДивРозділ 133 Конституційного акту 1867 р. та виноску до нього (прим, перекл.)
386 КАНАДА:
19.(1) Кожен має право користуватися англійською або ж французькою мовою в будь-якому суді, виступах і заявах у будь-якому суді чи судочинстві, впровадженому будь-яким судом, установленим Парламентом.1
(2) Кожен має право користуватися англійською або ж французькою мовою в будь-якому суді, виступах і заявах в будь-якому суді чи судочинстві, впровадженому будь-яким судом Нью-Брунсвіка.2
20.(1) Кожна особа, яка проживає в Канаді, має право використовувати англійську чи французьку мови для передачі повідомлень до будь-якої інституції Парламенту чи уряду Канади, а також отримувати пові домлення від цих органів; аналогічне право розповсюджується на любі інші органи цих установ, де:
(а)використання англійської чи французької мов обумовлено значною потребою; або
(б)використання англійської чи французької мов виправдовується призначенням служби.
(2) Кожна особа, яка проживає в Нью-Брунсвіку, має право використовувати англійську чи французьку мови для передачі повідомлень до будь-яких служб легіслатур або уряду, а також отримувати повідомлення від цих служб.
21.Жодне положення Розділів з 16-го по 20-ий не скасовує й не обмежує будь-якого права, привілею чи обов'язку стосовно англійської та французької мов, або однієї з них, який існує чи зберігається силою будь- якого положення Конституції Канади.3
22.Жодне положення Розділів з 16-го по 20-ий не скасовує чи не обмежує будь-якого заснованого на законі чи звичаї права чи привілею, які набули чи якими користувалися перед або після набуття чинності даною Хартією щодо будь-якої мови, відмінної від англійської або французької.
Права на освіту мовою меншин:
23(1) Громадяни Канади:
(а)для яких першою мовою, яка вивчається чи яку розуміють, є та, яку використовує англомовна чи франкомовна меншість провінції їх мешкання, або
(б)які отримали свою початкову шкільну освіту в Канаді англійською чи французькою мовою і нині мешкають у провінції, де мова, котрою вони отримали цю освіту, є мовою англомовної чи франкомовної меншини населення цієї провінції,
мають право на те, щоб їхні діти отримали початкову та середню шкільну освіту такою ж мовою у тій самій провінції.(91)
(2)Громадяни Канади, хоч одна дитина яких отримала чи нині отримує початкову чи середню шкільну освіту в Канаді англійською або французькою мовою, мають право, щоб усі їхні діти отримали початкову і середню шкільну освіту тією ж мовою.
(3)Права громадян Канади за Підрозділами (1) і (2) на отримання їхніми дітьми початкової та серед ньої шкільної освіти мовою англомовної чи франкомовної меншини населення у будь-якій провінції:
здійснюється повсюди в провінції, де чисельність дітей громадян, які мають таке право, достатнє для того, щоб забезпечити їм надання освіти мовою такої меншини населення державним коштом; і
(б) в разі, коли чисельність таких дітей це виправдовує, включає право навчати їх у шкільних освітніх закладах з викладанням мовою меншини, що фінансуються з державного фонду.
Примусове здійснення
24.Будь-хто, чиї права або свободи, гарантовані цією Хартією, було порушено, або кому в них було від мовлено, може звернутися до суду належної юрисдикції для отримання такого засобу судового захисту, який за рішенням суду вважатиметься відповідним і справедливим.
(2) У разі, якщо в перебігу судового процесу згідно з підрозділом (1) суд дійде висновку про те, що до кази зібрано було у спосіб, що порушує абр заперечує права чи свободи, гарантовані цією Хартією, такі докази не визнаються, якщо встановлено, що використання цих доказів по відношенню до обставин може вплинути на повагу до органів правосуддя.
Див. Розділ 133 Конституційного акту 1867 р. та виноску до нього (прим, перекл.)
2 Див. Розділ 133 Конституційного акту 1867 р, та виноску до нього (прим, перекл.)
3Див., напр., Розділ 133 Конституційного акту 1867 р. та посилання на Закон Манітоби 1870 р. у виносці до першого (прим, перекл,)
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 74
Загальні положення
25.Гарантування за цією Хартією певних прав і свобод не можна тлумачити у спосіб, що скасовує чи обмежує будь-які корінні, договірні чи інші права або свободи, що належать корінним народам Канади, у тому числі:
А)будь-які права або свободи, визнані Королівською прокламацією від 7 жовтня 1763 року; і
Б)будь-які права або свободи, що нині існують на основі угод щодо регулювання претензій про вико ристання земель або можуть надаватися таким чином.1
26.Гарантування цією Хартією певних прав і свобод не можна тлумачити як заперечення існування ін ших прав і свобод, що існують у Канаді.
27.Ця Хартія тлумачиться у спосіб, який не суперечив би збереженню і зміцненню багатокультурної спадщини канадців.
28.Незалежно від будь-яких положень даної Хартії права і свободи, що згадані в ній, гарантуються у рівній мірі особам чоловічої і жіночої статі.
29.Жодне положення цього закону не скасовує і не обмежує будь-яких прав або привілеїв, гаранто ваних Конституцією Канади стосовно шкіл з учнями одного віросповідання, відокремлених або сектант ських шкіл.2
30.Посилання в цій Хартії на будь-яку провінцію або на законодавчі збори чи легіслатуру провінції розглядається як таке, що включає посилання на територію Юкон та Північно-Західні території чи, відпо відно, на тамтешній законодавчий орган.
31.Жодне положення цієї Хартії не розширює законодавчих повноважень будь-якого органу чи зластей.
Застосування Хартії
32 (1) Ця Хартія застосовується:
(а)Парламентом і урядом Канади стосовно всіх питань в межах компетенції Парламенту, включно з усі ма питаннями, пов'язаними з територією Юкон і Північно-Західними територіями; і
(б)законодавчими зборами і урядом кожної провінції стосовно всіх питань в межах компетенції законо давчих зборів кожної провінції.
(2) Розділ 15, що не порушує смислу підрозділу (1), набуває чинності через три роки після того, як на буває чинності дана стаття.
33.(1) Парламент або легіслатура провінції може у прямій формі проголосити в законі Парламенту чи, відповідно, легіслатури, що такий закон або його положення діють, незалежно від положень, які містяться з статті 2 або статтях 7-15 даної Хартії.
(2) Закон або законоположення, стосовно яких набуває чинності декларація, здійснена відповідно до іаної статті, впроваджується так, як і впроваджувалась би, але з урахуванням положення даної Хартії, на пе робиться посилання в декларації.
(3)Декларація, видана відповідно до підрозділу (1), втрачає силу через п'ять років після набрання нею нності чи раніше, якщо така дата обумовлена в декларації.
(4)Парламент або легіслатура провінції можуть повторно прийняти в законодавчому порядку нову де- їларацію відповідно до даного підрозділу (1).
(5)Підрозділ (3) застосовується у відношенні повторного видання декларації на основі підроз ділу^).
Найменування
34. Дана частина може іменуватися Канадською хартією прав і свобод.
1.параграф 25 (Ь) було скасовано і знову проголошено Прокламацією про поправку до Конституції 1983 р. (прим, перекл.) іув Розділ 93 2.Конституційного акту 1867 р. та виноску до нього (прим, перекл.)
388 КАНАДА:
ЧАСТИНА II
ПРАВА КОРІННИХ НАРОДІВ КАНАДИ
35.(1) Цим визнаються і підтверджуються існуючі й договірні права корінних народів Канади.
(2)У цьому Акті поняття «корінні народи Канади» включає індіанців, інуїтів та метисів Канади.
(3)Задля більшої ясності, поняття «договірних прав», ужите в підрозділі (1), включає права, що існують нині або можуть набуватися силою угод про використання земель.
(4)Незалежно від будь-яких інших положень цього Закону, існуючі та договірні права, на які посила ється підрозділ (1), гарантуються у рівній мірі особам чоловічої і жіночої статі.1
35.1 Уряд Канади й уряди провінцій зобов'язані додержуватися того принципу, що, перш ніж вносити будь-яку поправку до пункту 24 статті 91 Конституційного акту 1867 року, до статті 25 цього Акту або до положень даної частини:
(а)Прем'єр-міністром Канади скликаються конституційні перемовини за участю Прем'єр-міністра Ка нади та прем'єр-міністрів провінцій, до порядку денному яких вноситься питання, пов'язане з пропонова ною поправкою; і
(б)Прем'єр-міністр Канади запрошує представників корінних народів Канади для участі в обговоренні такого питання.2
ЧАСТИНА III
УРІВНЕННЯ І РЕГІОНАЛЬНІ РОЗБІЖНОСТІ
36.(1) Парламент та легіслатури, разом з урядом Канади та урядами провінцій, що не змінює законодавчих повноважень Парламенту чи провінційних легіслатур, або відповідних прав будь-якого з цих органів щодо користування ними своїми законодавчими повноваженнями, мають обов'язок:
(а)сприяти встановленню рівних можливостей заради добробуту канадців;
(б)підтримувати економічний розвиток заради зменшення відмінностей в можливостях;
(в)надавати основні громадські послуги прийнятної якості усім канадцям.
(2) Парламент та уряд Канади зобов'язані шанувати принцип здійснення стабілізаційних виплат заради забезпечення того, що провінційні уряди мають достатній прибуток, аби надавані ними громад ські послуги були загалом порівняної якості при загалом порівняному оподаткуванні.(96)
ЧАСТИНА IV
КОНСТИТУЦІЙНІ ПЕРЕМОВИНИ
37.— Скасована3.
ЧАСТИНА І V.І
37.1 — Скасована.4
ЧАСТИНА V
ПОРЯДОК ВНЕСЕННЯ ПОПРАВОК ДО КОНСТИТУЦІЇ КАНАДИ5
Загальний порядок внесення поправок до Конституції Канади
38.(1) Поправки до Конституції Канади вносяться через декларацію, виголошену Генерал-Губернатором і затверджену Великою Печаткою, коли такі дії санкціонуються:
Підрозділи 35 (3) та (4) додані згідно з проголошенням Конституційної поправки 1983 р. (прим, перекл.)
2Розділ 35.1 додано згідно з Проголошенням Конституційної поправки 1983 року (прим, перекл.)
3Розділ 54 передбачив скасування Частини IV через рік після набуття чинності Частиною VII. Частина VII набула чинності 17 квітня 1982 р., отже 17 квітня 1983 р. Частина IV її втратила.
4 Частину IV.І, яку було додано до Декларації про поправки до Конституції 1983 р., було скасовано 18 квітня 1987 р. розділом 54,1
5 До введення в дію Частини V поправки до деяких положень Конституції Канади та конституцій провінцій могли вноситися згідно з Конституційним актом 1867 р. Див. виноски до статті 1 Розділу 91 та статті 1 розділу 92 Акту. Інші поправки до Конституції могли вноситися тільки з ухвалення Парламенту Великобританії
КОНСТИТУЦІЙНІ АКТИ 389
(а) Резолюціями Сенату та Палати громад; і
(б) резолюціями законодавчих зборів не менше, ніж двох третин провінцій, сукупне населення лхих, згідно з даними останнього перепису, становить принаймні п'ятдесят відсотків населення усіх провінцій.
(2)Для поправки, яка вноситься згідно з положеннями розділу (1), і якою частково скасовуються законодавчі повноваження, майнові права або інші права чи пільги законодавчого органу або державних зоганів управління провінції, вимагається прийняття постанови більшістю членів Сенату, Палати громад та законодавчих зборів згідно з вимогами підрозділу (1).
(3)Будь-яка поправка, згадана в підрозділі (2) не набуває чинності у тій провінції, де її законо- іавчі збори висловили незгоду на неї, про що більшість членів зборів прийняли постанову до виго лошення декларації про вказану поправку, якщо законодавчі збори згодом не приймуть підтриману іільшістю своїх членів постанову, яка скасовує незгоду зборів і ухвалює поправку.
(4)Постанова про незгоду, вказану в підрозділі 3, може бути відізвана в будь-який момент — до або піс- іл видання Прокламації, до якої ця постанова відноситься.
Обмеження, що поширюються на декларацію
39.(1) Прокламація згідно з положеннями підрозділу 38(1) не виголошується до закінчення однорічно- п терміну від прийняття постанови, якою ініціюється внесення поправки, якщо законодавчі збори кожної еювінції не прийняли постанови про погодження або незгоду.
(2) Прокламація згідно з положеннями підрозділу 38(1) не виголошується до закінчення трирічного терміну від прийняття постанови, якою ініціюється внесення поправки.
Компенсація
40.У випадку прийняття поправки згідно з положеннями підрозділу 38(1), якою від законодавчих орга на провінцій Парламенту передаються повноваження в галузі освіти або культури, Канада надає відповід ях компенсацію будь-якій провінції, на яку не поширюється дія поправки.
Внесення поправок за умови одноголосної згоди
41.Поправки до Конституції Канади відносно зазначених нижче питань вносяться через Проклама- ех. виголошену Генерал-губернатором і затверджену Великою Печаткою, лише у випадках, коли такі дії зезщіонуються рішенням Сенату та Палати громад, а також рішеннями законодавчих органів кожної про чутії з наступних питань:
а) повноваження Королеви, Генерал-губернатора та лейтенант-губернатора провінції;
б) право провінції на кількість представників в Палаті громад, не меншу, ніж кількість сенаторів, на яку ігжжінтря має право на момент надбання чинності цією частиною;
в) право на використання англійської або французької мови згідно зі статтею (43);
г) склад Верховного Суду Канади, і
д) внесення поправок до цієї частини.
Внесення поправок у загальному порядку
42. (1) Поправки до Конституції Канади відносно зазначених нижче питань вносяться лише згідно зі Енгтею 38(1):
а ) принцип пропорційного представництва провінцій в Палаті громад згідно з відповідними положен ное Конституції Канади;
б) повноваження Сенату та порядок висунення сенаторів;
в) кількість представників у Сенаті, на яке має право кожна провінція, та кваліфікаційні вимоги до міс іс жроживання сенаторів;
г) Верховний Суд Канади, у відповідності зі статтею 41 ;
д) розширення адміністративних кордонів існуючих провінцій за рахунок приєднання нових територій,
е) заснування нових провінцій, незалежно від чинних законів або поширеної практики,
(2) Підрозділи 2-4 статті 38 не застосовуються стосовно питань, зазначених в підрозділі (1).
Знесення поправок до положень, стосовно деяких провінцій
43.Поправки до будь-яких положень Конституції Канади, які стосуються однієї або кількох, але не всіх у - "а включаючи
А) затвердження будь-яких змін до адміністративних кордонів між провінціями, та
Б)поправки до будь-яких положень, які стосуються використання на території провінції англійської або французької мови, вносяться через Прокламацію, виголошену Генерал-губернатором
390
і затверджену Великою Печаткою, лише за умови, що такі дії санкціонуються відповідними рішеннями Сенату та Палати громад, а також рішеннями законодавчих органів тих провінцій, яких стосуються поправки, що вносяться.
Прийняття поправок парламентом
44.Згідно зі статтями 41 та 42, Парламент має виключне право приймати закони, які вносять поправки до Конституції Канади в тих її частинах, що стосуються державних органів виконавчої влади Канади або Сенату та Палати громад.
Внесення поправок законодавчими органами провінцій
45.Згідно зі статтею 41, органи законодавчої влади провінцій мають виключне право на внесення змін до конституцій своїх провінцій.
Ініціатива процесу внесення поправок
46(1) Процес внесення поправок згідно зі статтями 38, 41,42 та 43 може бути ініційовано Сенатом, або Палатою громад, або органами законодавчої влади провінцій.
(2) Резолюція згоди, яка видається у відповідності з метою даної частини, може бути відкликана в лю бий час до прийняття Прокламації, яку ця резолюція санкціонує.
Внесення поправок без резолюції Сенату
47(1) Поправки до Конституції Канади, які вносяться згідно зі статтями 38, 41, 42 та 43 через Про кламацію, можуть вноситись без рішення Сенату про санкціонування Прокламації, якщо по закінченні терміну в сто вісімдесят днів з моменту прийняття Палатою громад рішення про санкціонування такої Прокламації Сенат не прийме своє відповідне рішення про санкціонування Прокламації, і за умови, що в будь-який час по закінченні зазначеного вище терміну Палата громад вдруге приймає рішення про санкці онування Прокламації.
(2) При обчисленні зазначеного в підрозділі (1) терміну в сто вісімдесят діб дні, які випадають на період тимчасового припинення роботи Парламенту або його розпуску, не рахуються.
Поради стосовно доцільності виголошення декларацій
48.Таємна Рада Королеви з питань Канади надаватиме Генерал-губернатору поради стосовно до цільності виголошення Прокламації, які, згідно з положеннями, що містяться в цій частині, затвер джують прийняття рішень, необхідних для внесення поправок через Прокламацію у відповідності з цією частиною.
Конституційні перемовини
49Конституційні перемовини за участю Прем'єр-міністра Канади та прем'єр-міністрів провінцій мають бути скликані Прем'єр-міністром Канади з метою перегляду положень цієї частини протягом терміну, що не перевищує п'ятнадцять років з моменту набрання цією частиною чинності.
ЧАСТИНА VI. ЗМІНИ ДО КОНСТИТУЦІЙНОГО ЗАКОНУ 1867 РОКУ
50.( Текст ст.50 див. в ст. 92 А Конституційного Акту 1867 р)
51.( Див. шостий Додаток до Конституційного акту 1867 р.)
ЧАСТИНА VII. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Верховенство Конституції Канади
52.(1) Конституція Канади є основним законом Канади, і будь-який закон, який не узгоджується з по ложеннями Конституції, не має сили та чинності в тих його частинах, що не узгоджуються з положеннями Конституції.
2)Конституція Канади включає а) «Акт про Канаду 1982 року», включаючи цей Акт; б) акти та накази, на які є посилання в додатку, та в) будь-які поправки до всіх актів та наказів, зазначених в п. (а) та (б).
3)Конституція Канади може змінюватись тільки відповідними органами влади, вказаними в ній.
Скасування та нові назви
53(1) Правові приписи, вказані в колонці І Додатку, скасовуються чи змінюються так, як про це вка зано в колонці II. Крім відмінених, правові приписи залишаються чинними в якості законів Канади під на звами, вказаними в колонці III.
(2) Всі ухвали, за винятком «Акту про Канаду 1982 року», які посилаються на будь-які ухвали, назви яких згадані в Колонці 1 Додатку, вважаються зміненими таким чином, що відтепер зазначеним назвам відповідають нові назви, які наводяться в Колонці 3 Додатку, і на будь-який закон Велико британії, який стосується справ Північної Америки, але посилання на який не містяться в Додатку, можна посилатись як на «Конституційний акт» з подальшим наведенням року і номера його ухвали, якщо такий існує.
Скасування і коригуючі поправки.
54.Частина IV вважатиметься скасованою на момент закінчення терміну в один рік з моменту набуття зазначеною частиною чинності, і надалі цей розділ може бути скасовано, а Акт перенумеровано після, від повідно, скасування Частини IV та цього розділу через Прокламацію, виголошену Генерал-губернатором та затвердженою Великою Печаткою Канади.1
54.1. Відмінена.2
55.Французький текст тих частин Конституції Канади, які згадано в Додатку, має бути підготов лений Міністром юстиції Канади в найкоротший термін, і, як тільки буде підготовлено французькою мовою якусь частину Конституції, що є достатньою для підтвердження правових дій, зазначена части на французького тексту Конституції передаватиметься для її ухвали через Прокламацію, виголошену Генерал-губернатором І затверджену Великою Печаткою згідно з діючим на момент затвердження по рядком внесення поправок до Конституції Канади.
Англійські та французькі тексти окремих частин Конституції
56.У випадках, коли якусь частину Конституції Канади було ухвалено або ж вона ухвалюється англій ською або французькою мовою, а також у випадках, коли французький текст якоїсь частини Конституції ухвалюється у відповідності з розділом 55, англійський та французький тексти відповідної частини Кон ституції мають рівну юридичну силу.
Англійський та французький тексти цього Акту
57.Англійський та французький тексти цього Акту мають рівну юридичну силу.
Набуття чинності
58.Згідно з розділом 59, цей Акт набуває чинності з моменту, який визначається в Прокламації, виголо шеній Королевою або Генерал-губернатором і затвердженою Великою Печаткою Канади.3
Набуття чинності статтею 23(1)(а) по відношенню до Квебеку
59.(1) Стаття 23(1)(а) набуває чинності по відношенню до Квебеку з моменту, який визначається з Прокламації, виголошеній Королевою або Генерал-губернатором і затвердженій Великою Печаткою Канади.
2)Прокламації, зазначеної в підрозділі (1), виголошується лише за умови її схвалення органами зако нодавчої влади або урядом Квебеку.4
3)Дана стаття може бути скасована з моменту набуття чинності підпункту (а) пункту 1 статті 23 по відношенню до провінції Квебек, і відповідні зміни до цього Акту або в його нумерацію вносяться, по
Частина IV набула чинності 17 квітня 1982 р. (прим, перекл.)
2 Розділ 54.1, який було додано «Декларацією про поправки до Конституції 1983 року»,, стосувався скасування Частини IV. 1 та розділу 54,1 18 квітня 1987 року (прим, перекл.)
3 Цей Закон, за винятком параграфа 23(1 )(а) щодо Квебеку, набув чинності з 17 квітня 1982 р. через Прокламацію, виголошену Королевою.
4Прокламації по Розділу 59 виголошено не було (прим,
392
скасуванні цієї статті, через Прокламацію, виголошену Королевою або генерал-губернатором і затверджену Великою Печаткою Канади.
Скорочена назва та цитування
60.Надалі на цей Акт можна посилатись як на «Конституційний Акт 1982 року», а на Конституційні Акти 1867-1975 рр. та на цей Акт разом можна посилатись як на «Конституційні Акти 1867-1982 рр>
Посилання
61.Посилання на «Конституційні Акти 1867-1982 рр> вважатиметься таким, що містить посилання на «Прокламацію про поправки до Конституції 1983 року».1
Розділ 61 було додано «Прокламацією про поправки до Конституції 1983 року» (прим, укл.)