Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Психологічне консультування
Психологічне консультування в закладах освіти різного типу.
Зміст та специфіка психологічного консультування в закладах різного типу освіти обумовлюється конкретними умовами, тобто специфікою освітнього середовища. Визначення особливостей консультування в освітніх закладах різного типу для різних вікових категорій потребує урахування двох показників:
1 – окреслення «проблемного поля», яке пов’язане з особливостями розвитку дитини в той чи інший віковий період, в тому чи іншому освітньому середовищі та виділення основних питань, які визначають зміст консультування в різних періодах життя людини;
2 – визначення специфіки змісту консультування «формуючих фігур», тобто тих, хто несе відповідальність за дитину.
Консультування на будь-якому віковому етапі проводиться з урахуванням соціальної ситуації розвитку дитини, провідного виду діяльності, психологічних новоутворень та потреб дитини і за своїм змістом має бути превентивним (тобто попереджати виникнення психологічних проблем).
Психологічне консультування в умовах дитячого дошкільного закладу визначається як система комунікативної взаємодії з особами, які потребують психологічної допомоги рекомендаційного характеру. Така взаємодія здійснюється за запитом адміністрації, батьків і педагогів, а також (у вкрай рідких випадках) самих дітей. Тому в дошкільних освітніх закладах психолог консультує перш за все дорослих – батьків дітей, педагогічний персонал, адміністрацію. Відповідно до цього у зміст консультативної роботи входять ті проблеми. Які існують у дорослих по відношенню до дитини. При цьому психологічне консультування в умовах дитячого садка має свою специфіку. Вона полягає в опосередкованому характері консультування, тобто спрямованому на проблеми розвитку, навчання і виховання дитини незалежно від осіб, яка дають запит на психологічну допомогу (психолог завжди враховує виключно інтереси дитини, надаючи психологічну допомогу дорослим).
Основним методом психологічного консультування є бесіда, а формою проведення – індивідуальна консультація.
Основним завданням психологічного консультування у дошкільному закладі є організація умов (через активну взаємодію з дорослими), які будуть сприяти зниженню впливу психологічно неблагоприємних факторів на особистість дитини.
Планування роботи в дошкільному дитячому закладі повинно мати у першу чергу превентивний (запобігаючий) характер і передбачає знання актуальної проблематики розвитку дитини дошкільного віку, яка обумовлює розгляд наступних аспектів:
Серед проблем психологічного консультування, які зустрічаються при роботі з дітьми дошкільного віку виділяють наступні:
Робота психолога-консультанта з дітьми молодшого шкільного віку будується на відповідних закономірностях розвитку особистості з урахуванням соціальної ситуації розвитку, провідного виду діяльності, психологічних новоутворень та основних потреб даного віку. Найбільш значущими характеристиками розвитку дитини даного віку є наступні:
Найчастіше психологічне консультування дітей молодшого шкільного віку спрямоване на вирішення наступних завдань:
- труднощі, пов’язані з новим режимом дня;
- труднощі адаптації дитини до класного колективу;
- труднощі, які локалізують в галузі взаємовідносин з учителем;
- труднощі, які обумовлені зміною домашньої ситуації дитини.
У ході вирішення завдань консультування в початковій школі особливу увагу слід звернути на попередження проблем емоційної нестабільності у дітей, які вступили до школи. Своєчасна робота щодо попередження цих проблем передбачає спільну роботу педагога та шкільного психолога і спрямована на розвиток у дітей правильного ставлення до результатів своєї діяльності, вміння оцінювати її незалежно від педагога, тобто формування навичок самоконтролю.
Крім загальної інформації, що відображає встановлені закономірності розвитку дитини даного віку, для ефективного консультування важливо мати конкретні дані про особливості стану і динаміки психологічного здоров’я особистості, які відображають специфіку її розвитку на даному етапі в тих чи інших соціокультурних умовах (мова йде в першу чергу про вплив соціальних факторів на розвиток дитини).
Загальною метою психологічного консультування є створення соціально-психологічних умов для включення суб’єктів освітнього середовища (батьків, вчителів, вихователів, адміністрації школи) в процес психологічного супроводу дитини, спрямованого на ефективну адаптацію до навчання в школі і подальший інтелектуальний та особистісний розвиток . Особливу увагу слід приділяти консультаціям батьків, які можуть виконувати різні функції:
Підсумком консультування має стати вироблення спільних дій психолога з батьками або психолога з вчителями (залежить від того, хто подав запит стосовно дитини) про вирішення завдань активного і ефективного психологічного супроводу дитини під час навчання в школі.
Консультування в середніх класах школи спирається на дані про найбільш значимі характеристики розвитку дитини на цьому віковому етапі. До числа таких характеристик у першу чергу відносять:
Основними завданнями психологічного консультування молодших підлітків, яке за своїм змістом повинно носити превентивний характер, враховувати конкретні дані про особливості стану та динаміки психологічного здоров”я особистості і відображати специфіку її розвитку на даному етапі у тих чи інших умовах, є наступні:
1. В контексті завдань, які стоять перед превентивною практикою, важливо звернути увагу на одне з найважливіших новоутворень підліткового віку – «почуття дорослості». Психологічний аналіз даного явища показав, що в ньому можна виділити три вазємопов”язані сторони: характер самостійності підлітка і її сфера; ставлення дорослих до підлітка (як до маленького і як до дорослого) та сфера дії цих відносин; відносини між підлітками (визнання або невизнання дорослості підлітка товаришами). Вивчення проблем, які виникають у підлітка в спільній діяльності, дозволило виявити той факт, що змістом провідної діяльності стає побудова системи соціальних відносин дитини з іншими людьми. При цьому спостерігається нерозривний зв'язок між «почуттям дорослості» і особливостями розвитку самосвідомості в цьому віці.
2. При плануванні превентивної роботи як передкризової профілактики, слід звернути увагу на висновки дослідження даного феномену: криза у розвитку дітей під час переходу від молодшого шкільного до підліткового віку може не мати яскравих зовнішніх проявів; перехід може здійснюватись без особливих труднощів у вихованні; труднощі можуть бути викликані як індивідуальними особливостями особистості, що склались до початку переходу в підлітковий період, так і конкретною ситуацією розвитку кожної окремої дитини; важливо з’ясовувати умови, за яких перехід з одного віку в інший відбувся без криз, зривів і труднощів у вихованні для формування оптимальної системи виховання в сім”ї та школі.
3. Забезпечення адекватного розвитку «Я-концепції» підлітка в рамках спеціальних «уроків психології» або через проведення різноманітних тренінгів, спрямованих на засвоєння знань про закономірності ефективного спілкування. Тут важливо звернути увагу на вирішення наступних завдань:
- орієнтація підлітків на об’єктивні критерії успішності і неуспішності;
- розвиток бажання у підлітків перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи їх розвитку та удосконалення;
- виявити специфіку структури рівня домагань та самооцінки учнів 9-х класів, які навчаються в умовах різного освітнього середовища;
- виявити найважливіші характеристики самосвідомості особистості, які забезпечують готовність дитини до переходу на новий щабель навчання і виходу в самостійне життя.
4. Мотивація навчання. Основним недоліком розвитку інтелектуальної сфери підлітків є несформованість навчальної діяльності, прийомів, способів та навичок інтелектуальної роботи; відсутність активного навчального інтересу.
5. Важливим аспектом консультативної роботи з дітьми підліткового віку є емоційна сфера, яка має такі особливості: інтенсивність і гострота емоційних реакцій, окрім позитивних моментів, можуть стати причиною відповідних труднощів у розвитку особистості; негнучкість, інертність, тенденція до самопідтримки.
Способами попередження проблем в даній сфері є спеціальні заняття з оволодіння регуляцією емоційних станів та розвиток пошукової активності. Зміст таких занять складає робота, спрямована на: укріплення у підлітка почуття власної гідності і розвиток позитивного уявлення про власну значущість; забезпечення підлітка вербальними та невербальними формами вираження впевненості в собі; навчання способам і прийомам подолання труднощів, невпевненості, страху, підвищеної тривожності в різних ситуаціях; формування засобів і форм самопізнання.
Найчастіше психологічне консультування дітей підліткового віку спрямоване на вирішення наступних завдань:
Цей етап у розвитку особистості відрізняється у першу чергу своєю спрямованістю в майбутнє. В цьому сенсі стан психологічного благополуччя юнаків та дівчат тісно пов'язаний з життєвими перспективами. Серед найбільш значимих характеристик розвитку особистості на даному віковому етапі виділяють: готовність до особистісного та життєвого самовизначення; характер спілкування з однолітками; характер спілкування з дорослими; характер психосексуального розвитку; особливості інтелектуальних властивостей.
Основними завданнями розвитку в ранній юності (і, відповідно, об’єктами психологічного консультування) є:
Створюючи програму попередження внутрішніх та зовнішніх конфліктів психолог повинен включити в неї такі напрямки консультативної роботи:
У будь-якому випадку, плануючи консультативну роботу в старших класах, психолог повинен спрямовувати її на попередження проблем, пов’язаних з переходом особистості від періоду шкільного життя до самостійного, враховуючи при цьому характер соціокультурних умов, у яких відбувається розвиток особистості.
В старших класах актуальними стають також проблеми, пов’язані з формуванням профільних класів та вступом після закінчення 9-го класу в інші освітні заклади – технікуми, коледжі і т.д. В кожному індивідуальному випадку спостерігається різна психологічна готовність до нової соціальної ситуації. У зв’язку з цим в консультативній роботі виділяється такий аспект, як профілактика дезадаптації.
Важливо також окреслити коло проблем, з якими стикається психолог у школі-інтернаті, де існує цілий ряд специфічних проблем: відчуження від сім”ї; неадекватна самооцінка; підвищена агресивність; труднощі у спілкуванні з однолітками.
В старшому шкільному віці коло проблем, які частіше стають предметом роботи на консультації, мають такий вигляд:
- труднощі у самовизначенні, виборі подальшого життєвого шляху та професії;
- суб’єктивні переживання, які створюють душевний дискомфорт та напругу у взаємодії зі світом і людьми;
- негаразди у сфері психосексуального розвитку і сексуальних відносин;
- труднощі самовиховання.
Спеціалісту, який працює в закладі, що забезпечує соціальну і психолого-педагогічну підтримку дітей, не слід забувати про те, що «до сліпої і глухонімої дитини, з точки зору психологічної та педагогічної, треба і можна підходити так само, як і до нормальної. По суті немає різниці ні в виховному підході до дитини дефективної, ні в психологічній організації її особистості» (Виготський Л.С., 1983, с. 53).
В той же час слід враховувати певні особливості психічного розвитку дітей, які знаходяться в особливих умовах, зокрема, встановлено, що діти, які з раннього віку знаходяться в дитячих закладах інтернатного типу, по ряду суттєвих психологічних характеристик відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях. За одними параметрами вихованці шкіл-інтернатів знаходяться на рівні своїх ровесників зі звичайних шкіл або навіть дещо випереджають їх, за іншими - різко відстають не тільки від ровесників, але навіть і від дітей молодшого віку.
1. У молодших школярів спостерігаються специфічні відхилення у розвитку інтелектуальної і мотиваційної сфер, які виражаються в затримці (або відсутності) розвитку у дітей образного мислення, яке потребує внутрішнього плану дій, що призводить до послідовного зростання труднощів у засвоєнні навчального матеріалу.
2. Діти характеризуються нерозвиненістю довільності у поведінці, саморегуляції, плануванні дій, збідненим мовленням, відставанням у оволодінні навичками письма, читання, рахунку, просторовими уявленнями.
3. У підлітковому віці особливості психічного розвитку вихованців дитячих будинків і інтернатів проявляються у першу чергу в системі їх взаємовідносин з оточуючими людьми:
а) відносини пов’язані зі стійкими властивостями особистості цих дітей:
- у 10-11 років у підлітків встановлюється ставлення до дорослих і однолітків, основане на їх практичній корисності для дитини;
- формується здатність не поглиблюватись у прихильності, поверховість почуттів;
- проявляється моральне утриманство (звичка жити за вказівкою);
- помітні ускладнення у становленні самосвідомості (переживання своєї ущербності);
б) значно зростають труднощі у оволодінні навчальним матеріалом, що ускладнюється грубими порушеннями дисципліни, які знаходять свій прояв у втечах, бродяжництві, крадіжках (до 30% підлітків) і інших формах девіантної поведінки.
4. Для всіх дітей характерні викривлення у спілкуванні з дорослими:
а) з одного боку, у дітей загострена потреба в увазі та доброзичливості дорослого, у позитивному емоційному контакті;
б) з іншого – повна незадоволеність цієї потреби: незначна кількість звертань дорослих до дітей (у 4-10 разів рідше, ніж до їх однолітків, які ростуть в сім’ях), заниженість в цих контактах особистісних, інтимних звернень, їх емоційна зрідненість і одноманітність змісту, в основному спрямованих на регламентацію поведінки, часті зміни дорослих, які взаємодіють з дитиною, переведення вихованців з однієї групи в іншу, з одного дитячого закладу в інший і т.д.
5. Вказані особливості спілкування з дорослими позбавляють дітей: 1) важливого для їх психологічного благополуччя переживання своєї потрібності і цінності для інших, спокійної впевненості в собі, які складають основу формування повноцінної особистості; 2) переживання цінності іншої людини, глибокої прихильності до людей.
6. Наслідком такого збідненого спілкування є викривлення у формуванні афективного аспекту загальної самооцінки – самоприйняття:
- самоприйняття дітей, які виховуються в умовах спеціального освітнього закладу значно нижче самоприйняття дітей, які виховуються в сім’ях (його показники підвищуються в початку підліткового віку;
- самоприйняття тісно пов’язане з наявністю емоційного включення в контакти зі значущими людьми;
- існує зв'язок між розвитком самоприйняття та процесами переробки психотравмуючого досвіду. Почуття горя втрати сім”ї (батьків), яке гостро переживається дитиною, ускладнює можливість встановлення близьких відносин з іншими людьми (тобто блокує процес ідентифікації), що, в свою чергу, стає перепоною для розвитку позитивного самоприйняття.
Всі ці особливості стають підставою для організації психопрофілактичної роботи в закладах інтернатного типу.
До консультанта, який працює з дітьми з порушеннями психофізичного розвитку повинні бути пред’явлені відповідні вимоги як до його особистісних, так і професійних якостей. Це:
Спеціалісту, який працює в закладі, що забезпечує соціальну і психолого-педагогічну підтримку дітей, не слід забувати про те, що «до сліпої і глухонімої дитини, з точки зору психологічної та педагогічної, треба і можна підходити так само, як і до нормальної. По суті немає різниці ні в виховному підході до дитини дефективної, ні в психологічній організації її особистості» (Виготський Л.С., 1983, с. 53).
В той же час слід враховувати певні особливості психічного розвитку дітей, які знаходяться в особливих умовах, зокрема, встановлено, що діти, які з раннього віку знаходяться в дитячих закладах інтернатного типу, по ряду суттєвих психологічних характеристик відрізняються від дітей, які виховуються в сім’ях. За одними параметрами вихованці шкіл-інтернатів знаходяться на рівні своїх ровесників зі звичайних шкіл або навіть дещо випереджають їх, за іншими - різко відстають не тільки від ровесників, але навіть і від дітей молодшого віку.
Консультування дітей з порушеннями психофізичного розвитку, які знаходяться в спеціальних освітніх закладах, повинно бути орієнтовано на їх соціальну та психолого-педагогічну підтримку. При цьому у першу чергу в психологічному консультуванні найважливіше місце займає проблематика психопрофілактичної роботи, яка потребує застосування попереджуючих програм.
Загальна попереджуюча програма, яка виходить з концепції психічної деривації, повинна відповідати таким основним вимогам:
Будь-який вид роботи практичного (спеціального) психолога, який працює в спеціальних освітніх закладах, що забезпечують соціальну і психолого-педагогічну підтримку дітей з порушеннями психофізичного розвитку, повинен бути спрямований на забезпечення психологічного благополуччя дитини. Оскільки якість та ефективність розвивальної чи корекційної роботи з дитиною повною мірою залежить від якості та ефективності її взаємодії з дорослим, то саме робота з дорослими («формуючими фігурами») є однією з найважливіших складових консультативної роботи психолога. При цьому практичний психолог повинен планувати консультації дорослих лише з тих питань, які безпосередньо пов’язані з конкретними проблемами розвитку дитини. На жаль, як батьки, так і педагогічні працівники в ситуації консультування частіше позиціонують себе як «слухач, який приймає пораду» або «людина, яка скаржиться і чекає чарівних рекомендацій». Саме тому найважливішим завданням, яке повинен вирішити психолог-консультант і яке може сприяти успішності психологічного консультування – це забезпечення активності консультованого, який повинен усвідомити зміст проблеми дитини і способи її вирішення, а також своє місце в системі психологічної допомоги дитині.
Виділяють три рівні консультування, в залежності від цілей, завдань та суті конкретної проблеми дитини:
Слід підкреслити, що в усіх варіантах консультування необхідно дотримуватись етичних принципів і методологічних підходів психологічного консультування, оскільки психологічний аспект в ситуації консультування завжди має бути врахований.
Серед психологічних параметрів психічного і особистісного здоров”я підлітків з порушеннями психофізичного розвитку спеціалісти виділяють наступні:
Узагальнення цих параметрів дає можливість виділити три основні проблеми підлітків, які вирішуються під час психологічного консультування:
1. Питання взаємовідносин з однолітками та батьками особливої гостроти набувають саме в підлітковому віці. Це пов’язано з кризою підліткового віку і появою специфічних психологічних новоутворень. Центральне новоутворення цього віку, відповідно теорії Д.Б.Ельконіна, - виникнення уявлення про себе не як про дитину; підліток намагається відчувати себе дорослим, бути і вважатись дорослим, причому ця остання потреба – в тому, щоб його вважали дорослим, - надзвичайно яскраво виражена. Провідна діяльність у підлітковому віці – інтимно-особистісне спілкування з однолітками. Саме в цій діяльності встановлюються норми поведінки та взаємовідносин, формується самосвідомість. Відповідно у підлітка виникають проблеми і у відносинах з дорослими (які не визнають його рівним собі), і у відносинах з ровесниками, оскільки у всіх дітей цього віку підвищується чуттєвість до нюансів взаємовідносин.
У консультуванні з цих питань доцільно окрім бесіди (інтерв’ю) активно використовувати різноманітні ігри, у тому числі і рольові (наприклад, консультант виступає в ролі підлітка, а сам підліток – в ролі матері або однолітка, і розігрується проблема чи ситуація, яка турбує підлітка). Доцільно також проводити групову роботу в формі дискусії на тему, яка є актуальною для підлітка (наприклад, «Я та мої друзі», «Що таке взаєморозуміння» і т.д.). Використовуючи ці методи необхідно обов’язково враховувати індивідуальні можливості дитини – мовленнєві, інтелектуальні, рухові і т.д. В ході роботи слід дуже делікатно підвести підлітка до розуміння причин того чи іншого конфлікту, до усвідомлення участі в ньому не лише батьків або однолітків, але й його самого. Групове консультування сприяє навчанню підлітків тактиці поведінки в конфліктних ситуаціях з оточуючими людьми.
Оскільки більшість проблем міжособистісних відносин пов’язані з невмінням стати на позицію іншої людини, оптимізації цих відносин може сприяти навчання емпатійному слуханню. Взагалі формування емпатійності у дітей підліткового віку є одним з ефективних напрямків корекційної роботи, орієнтованої на поліпшення взаємовідносин як з батьками, так і з однолітками.
2. Активне дозрівання психічних функцій у підлітковому віці, і насамперед мислення, ріст самосвідомості та самопізнання, можуть спричинити фіксацію дитини на своїх обмеженнях, а не на можливостях. Це призводить до появи серйозних особистісних проблем, пов’язаних з усвідомленням дефекту та його ролі в житті і заважає гармонійному розвитку особистості дитини. З’являється почуття неповноцінності, занижена (іноді – компенсаторно завищена) самооцінка, що ускладнює процес формування життєвої перспективи. Подібні особистісні реакції характерні у першу чергу дітям з дефіцитарним типом дизонтогенезу, особливо в умовах неблагоприємної соціальної ситуації розвитку, при неправильному вихованні. Саме у дітей цієї групи можуть формуватись акцентуації характеру по психастенічному типу (невпевненість, побоювання за майбутнє, схильність до тривалих роздумів замість активних дій); по сенситивному типу (вразливість, сором’язливість, почуття неповноцінності, дуже складна реакція на несхвалення); по астеноневротичному типу (дратівливість, схильність до афективних спалахів, побоювання за здоров’я).
Завдання консультанта – навчити підлітка приймати себе таким, яким він є, тобто повернути його до реальності. Консультування проводиться в рамках гуманістичного напрямку, основними принципами якого є: безоціночне прийняття клієнта, визнання унікальності та цілісності кожної особистості, її права на реалізацію потреби в само актуалізації та опори на свій власний досвід, а не на оцінку оточуючих. Головною метою консультативної роботи з підлітком є його фактичний особистісний ріст за рахунок підняття самооцінки, наближення її до реалістичної; підвищення впевненості в собі; активізації емоційної та пізнавальної сфер.
Консультант повинен приділити особливу увагу створенню атмосфери психологічної безпеки на основі активного емпатійного слухання, що сприятиме формуванню у підлітків уміння адекватно оцінювати свої недоліки та позитивні сторони, позбавить дитину від почуття заздрощів та ворожості до інших; допоможе досягти особистісної зрілості. Консультування підлітків з порушеннями психофізичного розвитку потребує дотримання деяких специфічних тактичних правил: 1) фіксувати і маркувати для дитини будь-який найменший крок у напрямку її особистісного росту, пізнання самої себе; 2) використовувати елементи непрямого навіювання (наприклад, розповісти про відомі випадки успішного вирішення особистісних і соціально-психологічних проблем при аналогічному дефекті), що може стати потужним імпульсом до переоцінки цінностей і особистісного росту.
3. Профконсультування ведеться в двох напрямках: 1) формування загальної готовності до професійного самовизначення; 2) допомога в конкретному виборі професії. При профконсультуванні дітей з порушеннями психофізичного розвитку використовують загальноприйняті у психології підходи, але при цьому обов’язково слід враховувати специфіку консультування, яка полягає в наступному.
По- перше, коло професій, якими підлітки можуть оволодіти значно звужується через психологічні та анатомо-фізіологічні обмеження.
По-друге, підлітки з обмеженими можливостями мають несприятливі особливості особистісної та емоційно-вольової сфер (первинні, обумовлені самою патологією, та вторинні, обумовлені соціальною ситуацією розвитку). Вони нерідко пасивні, інфантильні, не відчувають особистої відповідальності за свою подальшу долю (у тому числі і професійну), психологічно залежні від дорослих, мають нереалістичну самооцінку. Правильному професійному самовизначенню заважають такі потенційно небезпечні особливості, як уповільненість формування інтересів взагалі і професійних зокрема, зрідненість знань про оточуючий світ, неадекватність професійних інтересів та намірів. Ці особливості ускладнюють процес консультування.
По-третє, для більш точного визначення психофізичних можливостей підлітка та прогнозу його стану з метою формування адекватного професійного орієнтування психолог повинен залучати до процесу консультування інших спеціалістів (у першу чергу клініцистів).
По-четверте, діти з порушеннями психофізичного розвитку часто покладаються на думку та оцінки батьків, а ті в свою чергу часто теж неадекватно оцінюють можливості та перспективи підлітка. Тому доцільним є також консультування батьків підлітків з метою вироблення у них адекватних оцінок та установок стосовно дитини.
9.Стратегії консультативної роботи з підлітком-інвалідом.
На сьогоднішній день в психології розрізняють дві основні стратегії консультативної роботи з підлітками з порушеннями психофізичного розвитку – діагностико-рекомендаційна та активізуюча. Розглянемо кожну з них окремо.
І. Діагностико-рекомендаційна стратегія має на меті підбір людини до професії або професії до людини за допомогою діагностичних процедур. В основі цієї стратегії лежить положення про те, що професія, яку людина обирає, повинна відповідати її можливостям і (бажано) інтересам. Тактика роботи консультанта в рамках цієї стратегії включає вирішення трьох взаємопов’язаних завдань.
1. Оцінка психологічних і анатомо-фізіологічних можливостей підлітка з порушеннями психофізичного розвитку, а також виявлення його інтересів і схильностей. Це завдання вирішується за допомогою: а) традиційних методів психодіагностики, орієнтованих на визначення рівня розвитку пізнавальних інтересів дитини з акцентом на виявлення професійно значущих властивостей та якостей особистості з використанням кількісно-якісного підходу в аналізі результатів; б) різних опитувальників професійної спрямованості, які дають можливість виявити коло професійних інтересів дитини та типи діяльності, яким надається перевага.
2. Визначення вимог професії до психологічних та анатомо-фізіологічних можливостей підлітка. Це завдання вирішується за допомогою аналізу документації, присвяченій різним професіям (професіогам), де описується процес праці і необхідна кваліфікація, виходячи з чого можна спрогнозувати необхідні для даної професії якості працівника.
3. Співвіднесення вимог професії та можливостей підлітка, у разі необхідності – корекція його професійних намірів. Це завдання є найбільш складним, оскільки потребує аналізу максимальної кількості професійно значущих якостей і співвіднесення їх з усіма можливостями підлітка (особистісними, пізнавальними, анатомо-фізіологічними). На цьому етапі, як правило. Проводиться також складна корекційна робота, зміст якої полягає, з одного боку, в корекції неадекватних професійних намірів, а з іншого – у наданні інформації про інші можливі професії.
Основною практичною метою консультування в рамках діагностико-рекомендаційної стратегії є не лише рекомендація професії, яка відповідає анатомо-фізіологічним можливостям дитини, але й визначення протипоказаних видів праці.
ІІ. Активізуюча стратегія є стратегією переважно попереджуючого, профілактичного плану. В рамках цієї стратегії підлітка готують до професійного та особистісного самовизначення з орієнтацією на самопідготовку до професійного вибору. Тут мова фактично йде про особистісний розвиток, особливо у тих випадках, коли у підлітка взагалі не сформовані професійні інтереси і схильності, що призводить до формування пасивної життєвої позиції і ускладнює соціальну адаптацію. Дана стратегія передбачає вирішення наступних завдань:
10. Особливості психологічного консультування сімей, які виховують дитину з порушеннями розвитку.
Надання консультативно-психологічної допомоги сім’ям, які виховують дитину з порушеннями розвитку передбачає використання наступних моделей: педагогічної, діагностичної, психологічної (або психотерапевтичної). Розглянемо кожну з них окремо.
Фактично при роботі з сім’єю можуть бути використані всі вказані моделі, але слід підкреслити, що психологічна модель повинна завжди супроводжувати інші види допомоги.
Надання переваги тій чи іншій моделі залежить від конкретних завдань консультування, основними серед яких є наступні:
Консультування сімей, які виховують дитину з порушенням розвитку частіше проводиться в індивідуальній формі за допомогою методу бесіди у п’ять етапів.
На першому етапі встановлюється контакт з батьками та з’ясовується зміст їх скарг стосовно дитини. Дуже важливо, щоб консультант проявив щиру зацікавленість в проблемах сім”ї в цілому і дитини зокрема. Не слід прямо критикувати дії батьків, особливо під час першої зустрічі. Розпочинаючи консультативну роботу з батьками необхідно зорієнтувати їх в можливих цілях і завданнях консультування, сформувати установку на спільну роботу з дитиною і консультантом, попередити про можливі перепони і труднощі, обережно прогнозувати подальший розвиток дитини, уникаючи безапеляційних стверджень, не давати невиправданих очікувань.
Особливу увагу під час консультування батьків, які виховують дитину з порушеннями розвитку, слід звернути на зміст скарг, які стосуються наступного:
На другому етапі консультування здійснюється психолого-педагогічне вивчення дитини за допомогою традиційних діагностичних методик в рамках гуманістичного підходу і з’ясовується вплив сімейних відносин на характер формування рис дитини з порушеннями розвитку.
На третьому етапі психолог визначає реальну проблему на основі об’єктивного аналізу даних (цьому передує велика робота, орієнтована на переосмислення батьками ситуації дитини).
На четвертому етапі психолог пропонує батькам оптимальні способи вирішення їх проблем, до яких можна віднести наступні:
На п’ятому етапі підводяться підсумки первинного психологічного обстеження сім”ї, визначається готовність батьків до подолання проблем і ступінь допомоги, якої вони потребують. Слід зауважити, що батькам необхідно давати час для усвідомлення проблеми дитини і формування нового погляду на неї. Якщо ж у батьків виникає незадоволення результатами консультування, їх треба переконати у необхідності проведення додаткових бесід, а також в доцільності проведення психодіагностичної процедури стосовно їх самих.
Консультування батьків, які виховують дитину з порушеннями розвитку може проводитись також і в груповій формі. Особливо ефективними в цьому сенсі можуть бути батьківські семінари, на яких вони можуть поділитись своїми проблемами; групи тренінгу умінь та інші види батьківських груп.
PAGE 6