Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Вступ
На даному етапі розвитку суспільства процес навчання ( здобуття освіти) є необхідною складовою формування особистості кожного індивіда. Шкільна освіта –першочергова необхідність.
Підручники з педагогіки дають нам таке визначення:
Навчання –цілеспрямований двосторонній процес взаємодії учителя і учнів, у ході якого здійснюється засвоєння знань, формування вмінь і навичок.
Найважливіше завдання процесу навчання –знайти ефективні способи керівництва пізнавальною діяльністю учнів.
Вчитель повинен не тільки передавати знання, а й формувати у дітей вміння здобувати знання самостійно.
Я.А. Коменський писав: «Вся робота в школі залежить від вчителя, від його знань, умінь, освіти» [ 1 ].
Успіх у формуванні особистості дитини залежить від форм організації навчання, тобто від зовнішнього боку організації навчального процесу, який відображає характер взаємозв’язків його учасників.
Питанням вивчення, впровадження та реалізації різних форм організації навчання займається значна кількість вчених-педагогів протягом багатьох століть. Це : Я.А. Коменський, А.Белл , Дж. Ланкастер, Йозеф Зіккенгер, І.Я.Лернером, І.М.Чередов, О.Я. Савченко та багато ін.
І.М.Чередов справедливо констатує, що форма організації навчання зумовлює "упорядкування, налагодження, приведення в систему" взаємодії учителя з учнями при роботі над певним змістом матеріалу. Організація навчання переслідує мету забезпечити оптимальне функціонування процесу управління навчальної діяльності зі сторони вчителя [ 1 ].
І хоча це питання не нове, але досі актуальне та важливе.
В курсовій роботі ми намагалася, використовуючи літературу та досвід педагогів, дослідити, які форми організації навчання використовуються в загальноосвітній школі, проаналізувати їхні недоліки та переваги.
Мета дослідження: визначити, які організаційні форми навчання використовуються в загальноосвітній школі, теоретично обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційних форм навчання в загальноосвітній школі.
Об’єкт дослідження –дидактичний процес в загальноосвітній школі.
Предмет дослідження –форми організації процесу навчання в загальноосвітній школі.
Завдання:
1.Поняття форм організації навчання
Чіткого визначення в педагогічній науці понять "форма організації навчання" чи "організаційні форми навчання", як і поняття "форми навчальної роботи" як педагогічних категорій поки що немає. І.Ф.Харламов правий, констатуючи, що "на жаль це поняття не має в дидактиці чіткого визначення" і що "більшість вчених просто обходять це питання і обмежуються буденними уявленнями про сутність даної категорії".[ 9 ]
Ретельний аналіз різних позицій у визначенні даного поняття свідчить про те, що більшість вчених-педагогів дають цьому поняттю занадто загальне визначення. Приводом до такого висновку послужило визначення цього поняття І.Я.Лернером. Він пише: "Організаційну форму навчання ми визначаємо як взаємодію вчителя і учнів, що регулюється певним, заздалегідь встановленим режимом і порядком» [ 2,с.223 ].
Природно постає запитання: що таке форма організації навчання? В чому її суть? Що таке "організація" в даному контексті?
Форма - це вид ззовні, це зовнішнє окреслення, певний встановлений порядок.
Форма будь-якого предмета, процесу, явища зумовлена його змістом і, в свою чергу, виявляє на нього протилежний вплив.
З боку навчання, форма - це спеціальна конструкція процесу навчання. Характер цієї конструкції зумовлений змістом процесу навчання, методами, прийомами, засобами, видами діяльності учнів. Ця конструкція навчання представляє собою внутрішню організацію змісту, який в реальній педагогічній дійсності виступає як процес взаємодії, спілкування вчителя з учнями при роботі над певним навчальним матеріалом.
При цьому деякі вчені педагоги, а саме М.І.Махмутов, вважає, що в педагогіці є необхідність вказати на різницю двох термінів включаючи слово "форма" - "форма навчання"[ 3 ]. В першій своїй відмінності "форма навчання" означає колективну, фронтальну та індивідуальну роботу учнів на уроці. В цьому значенні термін "форма навчання" відрізняється від терміну "форма організації навчання", що означає який-небудь вид заняття - урок, предметний гурток і т.п.
Форма організації навчального процесу –спеціально організована діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в певному режимі.
За визначенням О.Я. Савченко, «форма організації навчання» означає певну взаємодію вчителя та учнів, що регулюється встановленим режимом та умовами роботи [ 1 ].
В.О. Сухомлинський зазначав: «Нема ні однієї педагогічної закономірності, нема ні однієї істини, яка була б абсолютно однаково вжита до всіх дітей» [ 7,с.11 ].
М.І. Пирогов у свій час писав: "Головне в навчанні не тільки те, що повідомляється, а й те, як повідомляється... Найзвичайніші щоденні предмети, які майстерно прищеплюються дитині, для неї у стократ корисніші в майбутньому, ніж високі істини, погано викладені й анітрохи не пристосовані до його понять" [ 1 ].
2. Історія організаційних форм навчання
Розвиток форм організації системи навчання збігається з розвитком суспільства, пов'язаний з його вимогами і потребами. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання.
Одна і та ж форма навчання (наприклад, урок) може мати різну модифікацію і структуру в залежності від завдань і методів навчальної роботи, організованої учителем. Про це впевнено свідчить історія розвитку організаційних форм навчання.
Найстарішою формою навчального процесу, що бере свій початок з глибокої давнини, є індивідуальна форма навчання.
Її суть полягає в тому, що учні виконують завдання індивідуально в домі учителя або учня. Допомога вчителя виступала або безпосередньо, або через вивчення учнем підручника, автором якого являється сам учитель. Прикладом безпосередніх та індивідуальних контактів учителя і учня в сучасних умовах є репетиторство.
Індивідуальна форма організації навчання була єдиною в античний час, в період Середньовіччя, а в деяких країнах широко використовувалась до ХVІІІ століття. В подальші періоди розвитку суспільства вона домінувала в практиці сімейного виховання заможних верств населення (наприклад, у дворянських сім'ях, в заможних сім'ях інших верств населення).
На нашу думку, головними достоїнствами індивідуального навчання є те, що воно дозволяє повністю індивідуалізувати зміст, методи і темпи навчальної діяльності дитини, слідкувати за кожною дією і операцією при розв'язуванні конкретних завдань, слідкувати за рухом учня від незнання до знання, вчасно вносити необхідні корективи як в діяльність учнів, так і в особисту діяльність вчителя. Звичайно, індивідуальне навчання передбачає наявність вчителя з високою педагогічною кваліфікацією.
Поряд з перерахованими достоїнствами індивідуальне навчання має і ряд недоліків, за що вже в ХVІ столітті воно було різко критиковане. До їх числа слід віднести його неекономічність, деяку обмеженість впливу вчителя, викликану тим, що, як правило, функція вчителя зводилась до надання завдання учню і перевірки його виконання. Вадою також являється обмеженість співробітництва в колективі, що негативно впливало на процес соціалізації та формування вміння працювати з іншими. Ось чому значення індивідуального навчання, починаючи уже з ХVІ століття дуже знижується і поступово звільняє місце індивідуально-груповій формі організації навчального процесу. Суть цієї форми –в тому, що вчитель веде заняття вже не з одним учнем, а з усією групою різних за віком дітей, рівень підготовки яких був різний. В силу цього вчитель вів навчальну роботу з кожним учнем окремо. Він по черзі питав у кожного учня вивчений матеріал, пояснював кожному окремо новий матеріал, давав індивідуальні завдання. Решта учнів в цей час займалися своїми справами. Це дозволяло учням приходити в школу в різний час - на початку, всередині і навіть в кінці навчального року і в будь-який час дня.
Відомо, що як індивідуальна, так і індивідуально-групова форми організації навчання вже в кінці ХVІ - на початку ХVІІ століть не задовольняли потреб суспільства як в кількісному, так і в якісному плані підготовки підростаючих поколінь. Більшість дітей залишались неохопленими навчанням, а ті, які були ним охоплені, одержували лише найпростіші навички читання, письма, рахунку.
На межі ХV і ХVІ століть в Європі відбувається сплеск нових потреб в освіті. Вони викликані розвитком різноманітних галузей, ремесел і торгівлі, підвищенням ролі духовного життя - відродженням в літературі, мистецтві, архітектурі, науці. Все це привело до виникнення масового навчання дітей. Виникла концепція колективного навчання, яка вперше була використана в братських школах Білорусії та України (у ХVІ столітті) і стала зародком класно-урочної системи навчання. Теоретично ця система була заснована і широко популяризувалась в ХVІІ столітті Я. А. Коменським. В наш час ця форма організації навчання, що витерпіла значну модифікацію та модернізацію, являється найпопулярнішою в школах світу, незважаючи на те, що класу та уроку як дидактичним поняття уже більше 350 років.
Особливості, притаманні цій системі:
- учні приблизно одного віку та рівня підготовки складають клас, який зберігає в основному постійний склад на весь період шкільного навчання;
- клас працює за єдиним річним планом і програмою згідно з постійним розкладом. Внаслідок цього діти повинні приходити до школи в один і той же час року і в заздалегідь визначені години дня;
- основною одиницею занять є урок;
- урок, як правило, присвячений одному навчальному предмету і одній темі, в силу чого учні класу працюють над одним і тим же матеріалом;
- роботою учнів на уроці керує учитель, він оцінює результати навчання свого предмету, рівень знань кожного учня окремо і в кінці навчального року приймає рішення про перевід учнів в наступний клас.
Навчальний рік, навчальний день, розклад уроків, навчальні канікули, перерви між уроками - це теж ознаки класно-урочної системи.
Достоїнства цієї системи:
Виділяючи ці достоїнства, не можна не бачити в цій системі і ряд суттєвих вад, а саме:
Першу спробу модернізації класно-урочної системи організації навчання використали в кінці ХVІІІ - початку ХІХ століть англійський священик А.Белл і учитель Дж. Ланкастер. Поштовхом до цього виявився перехід від мануфактури до крупної машинної індустрії, що потребували великої кількості робочих, які володіли хоча б елементарною грамотністю. Для їх підготовки необхідно було збільшити кількість шкіл, а відповідно, і контингент учителів, які б навчали значно більшу кількість учнів. Так виникла модифікована класно-урочна система організації навчання під назвою белл-ланкастерська система взаємного навчання, названа за іменами її засновників і використана вказаними авторами в Англії та Індії. Суть цієї системи полягала в тому, що старші учні спочатку під керівництвом вчителя самі вивчали матеріал, а потім, одержавши відповідну інструкцію, навчали тих, хто знає менше. Це дозволяло одному учителю навчати відразу багатьох дітей, здійснювати їх масове навчання, та сама якість цього навчання була дуже низькою. Цим і пояснюється те, що белл-ланкастерська система не одержала широкого розповсюдження.
В кінці ХІХ - на початку ХХ століть особливо актуальною в подальшій розробці організаційних форм навчання стає питання індивідуалізації навчання учнів з відмінностями в їх розумовому розвитку.
З'являються і відповідні форми вибіркового навчання. В США була заснована так звана батівська система, яка ділились на дві частини. Перша частина - це урочна робота з класом в цілому, а друга - індивідуальні заняття з тими учнями, які виявляли потребу в таких заняттях, або для того, щоб не відстати від вище прийнятих норм, або з тими, хто виявляв бажання поглибити свої знання, тобто з тими, хто вирізнявся порівняно розвиненими здібностями. З останньою категорією працював учитель, а з менш здібними учнями і з тими, що відстають у навчанні, займався помічник учителя.
Одночасно в Європі почала створюватися так звана маннгеймська система. Ця система, названа так за найменуванням міста Маннгейм, де вона вперше була використана, характеризується тим, що при збереженні класно-урочної системи організації навчання, учні, в залежності від їх здібностей, рівня інтелектуального розвитку і ступеня підготовки, ділилися за класами на слабших, середніх і сильних.
Засновник цієї системи, Йозеф Зіккенгер пропонував ділити дітей на чотири класи відповідно до здібностей учнів:
. Основні класи - для дітей, що мають середні здібності.
. Для менш здібних дітей, які "звичайно не закінчують школу".
. Допоміжні класи - для розумово відсталих дітей.
. Класи іноземних мов або "перехідні" класи для найбільш здібних учнів, які можуть продовжувати навчання в середніх навчальних закладах.
Відбір в класи відбувався на основі результатів психометричних обстежень, характеристик учителів і екзаменів. Зіккенгер вважав, що в залежності від успіхів учні зможуть переходити із однієї послідовності класів до іншої, але цього майже не відбувалося, оскільки система не давала можливості слабшим учням досягати високого рівня.
В цілому теоретичні постулати цієї системи в наш час підлягають справедливій критиці, підкреслюється, що вона побудована на помилковому уявленні про вирішальний вплив біопсихологічних факторів на кінцеві результати розвитку учнів; що вона знижує вплив цілеспрямованої виховної діяльності на формування особистості учня, руйнує можливості розвитку у нього соціально обумовлених потреб та інтересів. Єдиним елементом цієї системи, прийнятним для особливостей сучасного розвитку психолого-педагогічної науки і практики роботи передових шкіл, являється так зване спеціалізоване навчання.
В Європі і в США на початку ХХ століття було випробувано багато систем навчання, направлених на забезпечення індивідуальної активної самостійної навчальної роботи школярів. Найбільш радикальною серед них була система індивідуалізованого навчання, вперше використана вчителькою О.Паркхерст в першому десятиріччі ХХ століття в місті Дальтон (штат Масачусетс). Ця система ввійшла в історію педагогіки та школи під назвою Дальтон-план. Її ж нерідко називають лабораторною системою або системою майстерень.
Відповідно до змісту цієї системи, функції вчителя зводяться тільки до тактовної організації їх діяльності. Класи як такі замінюються лабораторіями або предметними майстернями, уроки відміняються , відміняється пояснення вчителем нового матеріалу. Учень займається в лабораторіях або майстернях індивідуально на основі одержаного завдання від учителя і при необхідності звертається за допомогою до вчителя, який постійно знаходиться в цих лабораторіях або майстернях.
Завдання давались учням на рік з кожного предмету на початку навчального року. Річні завдання потім конкретизувалися у вигляді щомісячних завдань і учні звітувалися за ними у встановлені строки.
В СРСР в 20-ті роки використовувалась модифікація Дальтон-плану під назвою бригадно-лабораторної системи. Завдання з вивчення курсу, теми брала група учнів (бригада). Вони працювали самостійно в лабораторіях і з консультаціями учителя, звітувались колективно. Однак дуже швидко ця система продемонструвала свою непрактичність. Рівень підготовки учнів невпинно знижувався, їх відповідальність за результати навчання падала перш за все тому, що їм було не під силу виконувати завдання без пояснення вчителя. Все це і привело до того, що існування в СРСР цієї системи організації в 1932 році завершилася.
На даному проміжку часу відбуваються спроби вдосконалення класно-урочної системи та інших систем організації навчання, відбуваються пошуки форм навчання у напрямку індивідуалізації, технізації навчання.
З наведеного вище історичного аналізу можна констатувати, що найбільш стійкою виявилась класно-урочна система і, що вона дійсно являється цінним завоюванням на педагогічній ниві.
3. Класифікація форм організації навчання.
Підставами для класифікації форм організації навчання являється: кількість і склад учнів,
місце навчання, протяжність навчальної роботи.
Відповідно до цього форми навчання діляться на:
Ця класифікація визнається далеко не всіма вченими-педагогами, тому не є суто науковою . але слід визнати, що такий підхід до класифікацій форм організації навчання дозволяє трохи упорядкувати їх різноманітність.
У сучасній дидактиці виділяють 4 форми організації навчальної діяльності:
Тому визначають такі основні організаційні форми навчання :
4. Аналіз форм організації навчання
4.1.Урок –основна форма організації навчання. Види уроків.
Урок –основна організаційна форма навчально-виховного процесу, яка є викінченою в смисловому, часовому й організаційному плані.
Урок –логічно завершений цілісний елемент навчально-виховного процесу, в якому в складному взаємозв’язку мають місце певні методи, прийоми і засоби навчання, проявляються особливість учителя і його майстерність, індивідуальні і вікові особливості учнів,здійснюється реалізація цілей і завдань навчання, виховання і розвитку [ 4 ].
У дидактиці під уроком розуміють основну одиницю освітнього процесу, чітко обмежену часовими рамками (45 хвилин), планом роботи та складом учнів (класом). Урок відіграє інтегруючу роль –відображає та поєднує його компоненти (мету, зміст, методи, засоби навчання, взаємодію вчителя та учнів).
На уроках проводиться вивчення всього програмового матеріалу у логічній послідовності, яка забезпечує системність його викладання, застосовуються навчальні методи (словесні, наочні і практичні), демонструються різні види унаочнення,проводяться досліди, використовуються відповідні методичні прийоми. Але уроки обмежені в своїх можливостях. Є об’єкти та явища, які неможливо показати на уроках у класі. Тому уроки доповнюються іншими формами навчальної роботи.
Від ефективності уроків залежить ефективність навчального процесу.
Кожен урок повинен мати триєдину мету: навчальну, виховну, розвивальну.
Мета уроку в сучасній школі повинна відрізнятися конкретністю, з вказаними засобами її досягнення і її переводом в конкретні дидактичні завдання. Для того, щоби досягти мети уроку, необхідно вирішити три основні дидактичні завдання: актуалізувати попередні знання, вміння і навички, безпосередньо пов'язані із темою уроку; сформувати в учнів нові поняття і способи дії; організувати використання учнями знань і досвіду діяльності з метою формування у них нових навчальних та пізнавальних умінь і навичок, нового досвіду пізнавальної діяльності [ 4 ].
Структура уроку і форми організації навчальної роботи на ньому мають принципове значення в теорії і практиці сучасного уроку, оскільки в значній мірі визначають ефективність навчання, його результативність.
Деякі вчені схильні виділяти в якості елементів уроку те, що найбільш часто зустрічається в практиці - а саме:
1) вивчення нового матеріалу;
2) закріплення вивченого;
3) контроль і оцінка знань учнів;
4) домашнє завдання;
5) узагальнення та систематизація знань.
Інші виділяють такі елементи:
Не можна обмежити навчальний процес і вчителя однією постійною схемою уроку, тому що це нанесе збиток навчальному процесу в цілому.
Структура уроку не може бути безликою, випадковою, вона повинна відображати закономірності процесу навчання як явища дійсності, логіку процесу навчання; закономірності процесу засвоєння, логіку засвоєння нових знань як внутрішнього психологічного явища; закономірності самостійної розумової діяльності учня як способів його індивідуального пізнання, логіку пізнавальної діяльності людини; логіку викладання; види діяльності учителя і учнів як зовнішні форми прояву сутності педагогічного процесу [ 1 ].
Елементами уроку, які при своєму взаємопов'язаному функціонуванні відображають ці закономірності, являються актуалізація, формування нових понять і способів дій і використання засвоєного [ 1 ].
В реальному педагогічному процесі вони виступають і як етапи процесу навчання і як основні, незмінні, обов'язково присутні на кожному уроці узагальнені дидактичні завдання і як компоненти дидактичної структури уроку. Кожний із компонентів дидактичної структури уроку пов'язаний з попередніми. Формування нових знань може бути успішним тільки з опорою на вже одержані знання, а відпрацювання навичок і вмінь успішно відбувається після засвоєння нового. При цьому їх послідовність на тому чи іншому уроці може бути різна. [ 1 ].
Вказаний підхід до структури уроку уникає шаблонності в проведенні уроків, рецептивність в діяльності вчителя, розширює рамки творчої майстерності учителя при розробці методичної підструктури кожного окремо взятого уроку.
Типології уроків присвячено багато наукових робіт. І тим не менше на сьогоднішній день ця проблема залишається спірною в сучасній дидактиці. Існує кілька підходів до класифікації уроків, кожний з яких відрізняється певною ознакою.
Уроки класифікують виходячи із:
Для вчителя вкрай важливо, розуміючи об'єктивну багатоплановість процесів на уроці, не задовольнятися їх стихійним ходом, а постійно шукати і знаходити оптимальні варіанти взаємодії елементів уроку один з одним.
За основною дидактичною метою уроки в загальноосвітній школі діляться на такі типи:
Кожен тип уроку характеризується певною будовою –структурою.
В поняття структура входить три основні ознаки:
В кожному уроці виділяють дві структури: макроструктуру та мікроструктуру [ 4 ].
Макроструктура –більш-менш постійні елементи уроків у межах одного типу.
Кожний елемент макроструктури має свою внутрішню мікроструктуру, яка складається з певних методів, прийомів і засобів навчання, якими досягається мета певного елемента макроструктури [ 4 ].
Стандартні уроки охоплюють основні етапи навчального процесу: підготовка до вивчення теми, сприймання і осмислення матеріалу, закріплення; перевірка, оцінювання знань, умінь і навичок; узагальнення і систематизація знань.
Комбінований урок - це найбільш поширений тип уроку в існуючій практиці роботи школи. На цих уроках центральне місце відводиться вивченню нового матеріалу, його осмисленню, запам`ятовуванню, узагальненню та систематизації . На них має місце і повторення раніше вивченого, перевірка домашнього завдання, закріплення нового матеріалу. На ньому вирішуються дидактичні завдання всіх типів уроків. Звідси він і одержав свою назву - комбінований.
Типова структура комбінованого уроку:
Компоненти структури комбінованого уроку в залежності від характеру навчальної ситуації і педагогічної майстерності учителя взаємодіють між собою і часто переходять один в одного, міняють свою послідовність в залежності від організації пізнавального процесу. В таких випадках структура комбінованого уроку стає гнучкою, рухомою. Це дозволяє вчителю уникати в своїй роботі шаблону, формалізму. Так, в досвіді передових учителів засвоєння нових знань відбувається в процесі виконання самостійної роботи, а перевірка знань вплітається в організацію занять і виступає як показник активності школярів в коментуванні ходу своєї роботи, їх знань.
Ефективність та результативність комбінованого уроку залежить не від абсолютизування його структури, а від чіткого визначення цільових установок уроку, як відповіді вчителя на запитання про те, чому він має навчити учнів, як використовувати заняття для розумної організації їх діяльності [ 4 ].
На уроках засвоєння нових знань перевірки домашнього завдання немає. Весь урок присвячений вивченню нового матеріалу.
Метою уроку вивчення нового матеріалу є оволодіння учнями новим матеріалом. Для цього школярі повинні підключатися до вирішення таких дидактичних задач як засвоєння нових понять і способів дій, самостійної пошукової діяльності, формуванню системи ціннісних орієнтацій.
Види уроків, що застосовуються в рамках цього типу уроків, являються досить різноманітними: урок-лекція, урок-семінар, кіно-урок, урок теоретичних і практичних самостійних робіт (дослідницького типу), урок змішаний (сукупність різних видів уроків на одному уроці). Спільним для всіх цих видів уроків являється те, що час уроку відводиться на роботу учнів з новим матеріалом, в ході якої використовуються всі можливі прийоми активізації пізнавальної діяльності школярів: надання викладу нового матеріалу проблемного характеру, використання учителем яскравих прикладів, фактів, підключення учнів до їх обговорення, підкріплення тих чи інших теоретичних положень особистими прикладами і фактами, використання наочно-образного матеріалу і технічних засобів навчання. Все це спрямоване на змістовне і глибоке роз'яснення нового матеріалу учителем і вміння підтримувати увагу і розумову активність учнів при роботі з ним.
Структура уроку засвоєння нових знань:
На уроках узагальнення і систематизації нових знань узагальнюються знання з відповідних тем.
Основні дидактичні завдання, які вирішуються на уроках вдосконалення знань, умінь і навичок, в основному наступні:
а) систематизація і узагальнення нових знань;
б) повтор і закріплення раніше засвоєних знань;
в) застосування знань на практиці для поглиблення і розширення раніше засвоєних знань;
г) формування умінь і навичок;
д) контроль за ходом вивчення навчального матеріалу і вдосконалення знань, умінь і навичок.
Однак уроки "чистого", повтору чи формування умінь і навичок, як засвідчує реальна шкільна практика, менше ефективні і тому вони входять до складу уроків вдосконалення знань, умінь і навичок. Видами цього типу уроків являються: а) уроки самостійних робіт (репродуктивного типу - усних або письмових вправ); б) урок практичних робіт; г) урок - екскурсія; д) урок - семінар.
Уроки узагальнення і систематизації нових знань проводяться після вивчення основних розділів програми. На уроках цього типу закріплюються знання про об’єкти, явища або процеси,узагальнюються окремі факти і формуються відповідні поняття, розкриваються причинно-наслідкові зв’язки.
Урок узагальнення і систематизації знань спрямований на вирішення двох основних дидактичних задач - встановлення рівня оволодіння учнями теоретичними знаннями і методами пізнавальної діяльності по вузловим питанням програми, що мають вирішальне значення для оволодіння предметом в цілому, і перевірки та оцінки знань, умінь і навичок учнів за всім програмним матеріалом, що вивчається на протязі довгих періодів - чверті, півріччя і за весь рік навчання.
В старших класах найбільш розповсюдженим видом уроків узагальнення і систематизації являються уроки, на яких проводяться проблемні дискусії, або уроки - семінари, на яких поглиблюється або систематизується певний зміст вивченого розділу програми або програмного матеріалу в цілому, а також уроки, на яких учні цілеспрямовано (окремо або групами) вирішують творчі завдання теоретичного або практичного характеру [ 4 ].
Структура уроку узагальнення і систематизації нових знань:
На уроках перевірки знань здійснюється поточна або підсумкова перевірка вивченого (самостійна робота, тести). Уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок призначені для оцінки результатів навчання, рівня засвоєння учнями теоретичного матеріалу, системи наукових понять, сформованості умінь і навичок, досвіду навчально-пізнавальної діяльності школярів.
Видами уроку контролю та корекції можуть бути: усне опитування (фронтальне, індивідуальне, групове) ; письмове опитування,; залік, залікова практична (лабораторна) робота; контрольна самостійна робота; екзамени та ін. Всі ці та інші види уроків проводяться після вивчення цілих розділів, тем. Вищою формою перевірки та оцінки знань учнів, рівня їх знань є екзамен з курсу в цілому.
Після проведення уроку контролю проводиться спеціальний урок аналізу та виявлення типових помилок, недоліків у знаннях, вміннях і навичках учнів, в організації їх навчально-пізнавальної діяльності.
Звичайно, в практиці роботи школи можливі й інші типи і структурні комбінації уроків. Крім того слід мати на увазі, що перераховані типи уроків у "чистому" вигляді рідко зустрічаються в практиці роботи учителя. Так чи інакше функції одного типу уроку часто вплітаються в структуру іншого типу уроку.
Стандартні уроки відіграли значну позитивну роль у навчанні школярів. Але вже в середині 70-х років ХХ століття з’явилася тенденція до зниження інтересу дітей до класних занять. Тому виникли нестандартні уроки, головною метою яких є пробудження інтересу школярів до навчання.
Нестандартний урок –імпровізоване навчальне заняття, що не має традиційної структури. Учитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, традиційних методів, видів роботи.
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні змісту і форми, яке б викликало зацікавлення в учнів, сприяло б їхньому оптимальному розвитку й вихованню.
Нестандартний урок максимально стимулює пізнавальну самостійність, творчу активність та ініціативу школярів. До того ж такі уроки більше подобаються дітям, ніж буденні навчальні заняття. Насамперед тому, що навчальний процес тут має багато спільного з ігровою діяльністю дітей.
Водночас не слід перетворювати нестандартні уроки в головну форму роботи в школі: вони не завжди характеризуються серйозною, вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю, їм властива велика витрата часу [ 16 ].
Нестандартні уроки поділяють на такі типи:
Інтерактивні уроки. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам [ 11 ].
Залежно від участі учнів у навчальній діяльності навчання у ХХ ст. ділили на активне і пасивне,а на початку ХХІ ст. виникло нове дидактичне поняття –інтерактивне навчання. Це –співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами. Педагог виступає лише в ролі організатора навчального процесу, лідера групи. Він не перебирає на себе розв’язання проблем, а лише допомагає учням повноцінно освоїти матеріал [ 13 ].
«Інтерактивний» (від англ. «inter» –взаємний і «act» –діяти) –здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання –специфічна форма організації пізнавальної діяльності, яка має передбачувану мету –створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.[ 11 ]
Під час інтерактивного навчання постійно спілкуються вчитель з учнями, учні з учнями. Цю модель можна назвати «Полілог».
Переваги:
Недоліки:
Якщо порівняти ці моделі, то інтерактивне навчання найефективніше і найцікавіше. Під час цього навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це формує внутрішню мотивацію до навчання та спонукає їх до саморозвитку та самоспостереження.
У сучасному суспільстві джерелом знань може виступати не тільки вчитель, а й комп’ютер, телевізор, відео. Учні повинні вміти осмислювати отриману інформацію, трактувати її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати, розуміти суть речей, вміти висловити думку. Саме цьому сприяють інтерактивні технології.
Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної, позитивної взаємодії всіх учнів. Відбувається колективне, групове, індивідуальне навчання, навчання у співпраці. В результаті організації навчальної діяльності у класі створюється атмосфера взаємодії, співробітництва.
Використання сучасних інноваційних технологій, зокрема технології інтерактивного навчання, значною мірою підвищує ефективність навчального процесу, сприяє високому інтелектуальному розвитку учнів, забезпечує оволодіння навичками саморозвитку особистості, можливістю думати, творити.
Така робота сприяє розвиткові навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння спільного вироблення рішення.
Інтерактивне навчання відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми ровесниками, дає змогу реалізувати природне прагнення людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і формування вмінь.
Інтерактивне навчання ділять на 4 групи:
Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків (11).
Структура інтерактивного уроку :
Розглянемо окремі, специфічні етапи.
Надання необхідної інформації. Мета цього етапу –дати дітям достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Для опанування інформацією часто використовують технічні засоби навчання або унаочнення.
Інтерактивна вправа –центральна частина заняття. Вона займає біля 50-60% його часу.
Мета –засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку.
Підбиття підсумків. Цей етап займає близько 20% часу. Він дуже важливий. На ньому порівнюються одержані знання з очікуваними результатами, робляться висновки, закріплюється матеріал, аналізуються власні дії. Отримані результати, складається план подальших дій.
Інтегровані уроки. Проблема інтеграції навчання і виховання важлива і сучасна як для теорії, так і для практики. Її актуальність зумовлена змінами у сфері науки і виробництва, новими соціальними запитами.
Доцільність інтегрованих уроків випливає із завдань інтеграції знань, умінь та навичок учнів з основ наук.
Інтегрований урок об’єднує блоки знань із різних навчальних предметів, тем навколо однієї проблеми з метою інформаційного та емоційного збагачення сприймання, мислення, почуттів учня, що дає змогу пізнавати певне явище різнобічно, досягати цілісності знань. Він спрямований на розкриття загальних закономірностей, законів, ідей, теорій, відображених у різних науках і відповідних їм навчальних предметах. Цей урок забезпечує формування в учнів цілісної системи уявлень про діалектико-матеріалістичні закони пізнання навколишнього світу у їх взаємозв’язку та взаємозумовленості і сприяє поглибленню та розширенню знань учнів, діапазону їх практичного застосування [ 14 ].
Мета інтегрованих уроків –формування в учнів цілісного світогляду про навколишній світ, активізація їх пізнавальної діяльності; підвищення якості засвоєння сприйнятого матеріалу; створення творчої атмосфери в колективі учнів; виявлення здібностей учнів та їх особливостей; формування навичок самостійної роботи школярів з додатковою довідковою літературою, таблицями міжпредметних зв’язків, опорними схемами; підвищення інтересу учнів до матеріалу, що вивчається; ефективна реалізація розвивально-виховної функції навчання [ 14 ].
Відмінність інтегрованого уроку від традиційного в тому, що предметом вивчення (аналізу) на такому уроці виступають багатопланові об’єкти, інформація про сутність яких міститься в різних навчальних дисциплінах; широка палітра використання міжпредметних зв’язків при різнобічному розгляді однопланових об’єктів; своєрідна структура, методи, прийоми і засоби, які сприяють його організації і реалізації поставлених цілей.
Інтегративна цілісність уроку потребує наявності однакового рівня спільності взаємодіючих елементів, спільної мети для всіх процесів взаємодії, спрямованої на досягнення кінцевого результату [ 14 ].
Інтегрований урок може будуватися в межах одного навчального предмета (внутрішньо-предметна інтеграція) внаслідок інтегрованого змісту кількох навчальних дисциплін (міжпредметна інтеграція) або на змістовій основі інтегрованого курсу.
Для уроків з внутрішньопредметною інтеграцією характерна спіральна структура на основі принципу концентричності. Процес пізнання за такої організації може здійснюватися від часткового до загального або від загального до часткового. Зміст поступово збагачується новими відомостями, зв’язками [ 14 ].
Особливість інтегрованих уроків також і в тому, що учні на таких уроках не гублять з поля зору вихідну проблему, а розширюють і поглиблюють коло пов’язаних з нею знань.
Міжпредметні зв’язки виступають як умова єдності навчання і виховання, як засіб комплексного підходу до предметної системи навчання. Вони мають особливе значення для формування природничо-наукових понять
Міжпредметні зв’язки дають змогу поглибити вивчення матеріалу без додаткових затрат, реалізувати взаємну систематизовану узгодженість, стимулювати учнів до використання набутих знань у повсякденній практиці. Однак не можна ототожнювати інтегрований урок і урок із міжпредметними зв’язками.
Особливий напрямок становлять інтегровані уроки, побудовані на основі змісту інтегрованих курсів,відповідно до інтегрованих програм ( наприклад, курс російської мови в початковій школі).
4.2. Домашні завдання
Домашня робота – форма організації навчання, при якій навчальна робота характеризується відсутністю безпосереднього керівництва вчителя. Домашні завдання тісно пов’язані з уроками.
При виконанні домашніх завдань учні продовжують своє навчання. Треба, щоб воно відповідало вимогам, які вчитель ставить на уроці. Це –пізнавальний інтерес, науковість, розкриття причинно-наслідкових зв’язків і т.д.
Школа повинна не тільки дати учням певну суму знань, а й сформувати у них вміння і навички самостійно набувати знань. Цьому сприяє виконання домашніх завдань.
Домашні завдання можуть бути різними. Крім обов’язкового читання тексту підручника, додаткової літератури, повторення відповідної теми, виконання вправ, домашнє завдання повинно носити творчий характер, збуджувати мислення і творчість дітей –включати практичні роботи, елементи спостережень, моделювання, логічні висновки і т.д.
Види самостійної домашньої роботи учнів повинні бути найрізноманітнішими, де б переважали завдання продуктивного характеру, які збуджують мислення дітей, їхню творчість.
Правильна організація домашніх завдань сприяє поглибленню знань, вихованню умінь і навичок самостійно працювати, проводити спостереження за предметами і явищами, стимулює робити особисті висновки, а також вихованню відповідальності і самоконтролю, психологічно готує учнів до сприймання нового матеріалу на уроці.
Навчити учнів самостійно працювати –одна з важливих проблем школи. Але за фронтальною роботою з класом учителю важко організувати індивідуальне навчання. Під час виконання домашніх завдань створюються для цього сприятливі умови. Тому важливо пов’язати у єдиний навчальний процес роботу дітей у класі і вдома, систематично контролюючи виконання домашніх завдань, вміло підбирати матеріал і види домашніх завдань [ 4 ].
Урізноманітненню домашніх завдань сприяє органічне пов’язання їх з іншими предметами.
Як домашнє завдання пропонують складання плану прочитаного, що допомагає самостійно працювати з книгою, а також свідомо читати і розуміти прочитане.
З метою глибшого осмислення матеріалу доцільно давати домашні завдання на порівняння і знаходження рис подібності й відмінності, виділення головного, розкриття закономірностей явищ та ін.
Працюючи з дитячою художньою книжкою, періодикою, учні й самі можуть добирати повідомлення. Це також становитиме зміст домашніх завдань.
Домашні завдання за підручником необхідно пов’язувати з роботою із зошитом, що сприяє кращому запам’ятовуванню матеріалу.
4.3. Позаурочна робота
Позаурочна робота спрямована на розв’язання завдань, передбачених програмою.
Позаурочна робота обов’язкова,за її виконання учні одержують оцінки. Наслідки дослідів і спостережень, зібраний матеріал демонструються на уроці. Сюди відносять семінари, факультативи, консультації.
Семінар –форма навчання, яка передбачає обговорення питань з теми чи розділу програми. Семінарські заняття проводять здебільшого в старших класах після вивчення певних розділів предметів гуманітарного циклу. Вчитель заздалегідь визначає тему і мету семінару, планує його проведення, розподіляє завдання між учнями, проводить групові та індивідуальні консультації. Отримавши завдання, учні в позаурочний час вивчають програмовий матеріал, користуючись різноманітними джерелами і способами опрацювання навчальної інформації. Результати самостійної роботи учні оформлюють у вигляді плану або тез виступу, конспекту, реферату.
Семінар складається з:
- вступного слова вчителя ( оголошує тему та завдання, повідомляє порядок проведення, вказує, що слід занотувати ).
- розгляду питань семінару (може проходити у формі бесіди, повідомлень, коментованого читання першоджерел, доповідей або рефератів ).
- заключного слова вчителя (доповнення до відповідей учнів, відповіді на питання учнів, оцінювання виступів ).
Таким чином, семінар складається з двох взаємопов’язаних етапів: самостійного вивчення учнями програмового матеріалу та обговорення результатів їх пізнавальної діяльності. Дана форма організації навчання дозволяє систематизувати і узагальнити теоретичний матеріал, навчити учнів виступати з повідомленнями, дискутувати, сприяють формуванню умінь і навичок організації самоосвіти.
Факультативи –позапрограмові навчальні заняття, які добровільно вибирають та відвідують учні. Їхнє призначення –поглиблене вивчення окремих навчальних предметів, розвиток пізнавальних інтересів, творчих здібностей та підвищення пізнавальної активності учнів.
Консультації (і додаткові заняття ) призначають для повторного чи детальнішого опрацювання розглянутого на уроках навчального матеріалу. Вони виконують дидактичну функцію попередження та ліквідації відставання учнів у навчанні, а також поглибленого вивчення окремих питань чи тем. Форма і час проведення консультацій жорстко не регламентується (може бути від 20 до 60 хвилин).
4.4 Позакласна робота
Позакласна робота –необов’язкова, основана на добровільних засадах. Вона спрямована на розширення і поглиблення знань, умінь та навичок, розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення кожного предмету загальноосвітньої школи, сприяє найкращому розвитку індивідуальних здібностей учнів. Зміст цієї роботи виходить за межі програмового матеріалу, доповнюючи і розширюючи його.
До неї можна віднести: дослідницькі групи, лабораторії, експедиції, гуртки, клуби, олімпіади, конкурси, виставки, трудові неформальні об'єднання, та ін.
Ця робота повинна бути цікавою, задовольняти запити й інтереси учнів. Обов’язково , щоб дитина, вперше прийшовши на заняття, побачила не продовження уроку з певного предмету, а прийняла участь у цікавій пошуковій роботі. Викликавши зацікавленість, можна вважати, що дитина, в якій закладено зерно дослідника, знову повернеться.
Мета позашкільного роботи –не просто давати знання, а формувати особистість, яка вміє і хоче вчитись, займає позицію активного суб’єкта діяльності. Керівник гуртка повинен розвивати активність, самостійність дітей, їх творчі здібності, формувати пізнавальні інтереси. Сформована пізнавальна активність стає фундаментом для творчого ставлення учнів до явищ навколишнього світу [ 4 ].
Позакласна робота включає індивідуальну, масову і гурткову роботу.
Індивідуальна робота проводиться з окремими учнями, які виявляють особливий інтерес до вивчення певного предмету. Учителеві необхідно виявити зацікавлених дітей, розвивати їхні інтереси, спрямовувати в потрібне русло, щоб потім спиратись на цих дітей у гуртковій і масовій позакласній роботі. Їм можна давати окремі завдання: прочитати книжку, провести спостереженні, не передбачені програмою, виготовити наочність. Для заохочення учнів до виконання індивідуальних завдань слід використовувати на уроках знання і практичні вміння,яких діти набули в процесі позакласної роботи.
До гуртків треба залучати як учнів , що добре навчаються,так і тих, що відстають у навчанні. Робота в гуртку сприяє розвитку інтересу до навчання: навіть учні з поганою поведінкою починають поводитися краще, у багатьох з них виявляються здібності, ініціатива. У гуртку треба поєднувати індивідуальну творчу роботу кожного учня з колективною. Робота повинна бути організована так,щоб в учнів виховувалось почуття колективізму, відповідальності за доручену справу. Заняття гуртка проводять двічі на місяць.
Розпочинати заняття гуртка краще з якоїсь конкретної справи, наприклад, організації куточка. Під час занять гуртка необхідно організовувати сезонні екскурсії в природу, виготовляти наочні посібники, використовувати ігри, загадки, вікторини. Також необхідно залучати гуртківців до читання спеціальної літератури.
У масовій позакласній роботі важливу роль відіграють масові заходи, які проводяться в окремих класах або в загальношкільному масштабі. Вони зближують школярів, розвивають у них почуття колективізму, згуртовують дитячий колектив.
Широко проводилася позакласна робота в Павлиській школі, коли директором в ній був Сухомлинський. Він разом з дітьми заклав «Сад вдячності» на честь тих, хто відпрацював для суспільства 40-50 років. Також у Павлиші склалася традиція садити в присадибному садку дерева, кущі, виноградну лозу, присвячені матері, батькові, бабусі, дідусеві. Дбаючи про посаджене, діти створювали красу й цим дарували радість людям. Традицією в школі було на осіннє свято Матері приносити матусі перші грона винограду, перші яблука, квіти, колоски пшениці та інші плоди своєї праці, а в день народження батьків дарувати їм квіти, вирощені вдома або в шкільній теплиці. В Павлиській школі часто проводилися свята, присвячені квітам, пісням, пташкам.[ 6 ]
4.5 Уроки –екскурсії
Екскурсія - це така форма організації навчання, яка об'єднує навчальний процес в школі з реальним життям і забезпечує учням через їх безпосередні спостереження знайомство з предметами і явищами в їх природному оточенні.
В системі уроків екскурсія виконує ряд важливих дидактичних функцій:
- реалізує принцип наочності навчання;
- підвищує науковість навчання і закріплює його зв'язок із життям, практикою;
- розширює технологічний кругозір учнів; їм надається можливість спостерігати реальне виробництво і знайомитися з використанням наукових знань в промисловому і сільськогосподарському виробництві;
- відіграють значну роль у профорієнтаційній роботі школи.
В залежності від дидактичної мети екскурсії бувають:
Ввідні екскурсії призначені для попереднього набуття відповідних знань, необхідних для вивчення нової теми. Заключні екскурсії використовуються для закріплення, поглиблення і розширення набутих знань.
Часто буває і так, що одна екскурсія одночасно в собі поєднує кілька навчальних предметів. Такі екскурсії називаються комплексними. На таких екскурсіях учні отримують можливість знайомитися і вивчати об'єкти в їх цілісності.
Великого значення надавав екскурсіям В.О. Сухомлинський, вважаючи кожну подорож у природу уроком розвитку розуму, почуттів, моралі [ 6 ].
Екскурсії мають велике навчально-виховне значення. Вахтеров вважав, що екскурсії зближують школу з життям,збуджують інтерес до рідного краю, до своєї країни [ 4 ]. Екскурсії цінні тим,що на відміну від уроків в класі,учні можуть сприймати речі безпосередньо різними органами чуттів.
Екскурсії розширюють кругозір учнів, розвивають спостережливість, уміння бачити те, що раніше відбувалося поза їх увагою, виробляють практичні навички і вміння .
Екскурсії викликають у дітей інтерес і любов до природи, сприяють вихованню естетичних почуттів, бережливого ставлення до наслідків людської праці.
Підготовка до екскурсій:
На місці екскурсії вчитель нагадує мету і завдання.
Під час екскурсії учні повинні добре розглянути об’єкти вивчення, зробити записи . Вчитель дає вичерпні відповіді на запитання, докладно розповідає про об’єкт, що вивчається, пояснює причини виникнення явищ.
Після екскурсії обов’язково треба закріпити набуті знання, опрацювати зібраний матеріал. На наступному уроці вчитель підбиває підсумки екскурсії і пропонує учням зробити записи про свої враження від екскурсії.
5. Дослідно-експериментальна робота з використання форм організації навчання в загальноосвітній школі
Конспект уроку англійської мови, проведеного в 3-му класі.
Тема: My friend. My toys. Питальні слова.
Мета: закріпити лексику з теми; повторити вживання питальних
слів; розвивати діалогічне мовлення, навички письма, увагу,
спостережливість, пам'ять; виховувати бажання вивчати
англійську мову; відповідальність, комунікативність.
Обладнання: картки зі словами, тексти диктанту, ілюстрації.
( на перерві клас ділиться на 2 групи по 6 учнів )
Тип уроку: інтерактивний (технологія роботи в групах).
Хід уроку
I Greeting. (фронтально)
II Speaking training. (кооперативна форма навчання)
- Do you know any English poems? Let’s remember them. (кожна група розповідає по черзі). You must recite each poem all together. Do it in turn.
III Lexical work. (кооперативна форма навчання)
You can see two houses on the blackboard. One house has the name “School”, and other is “Toys”. Each group must inhabit one house with the word which you can see on the blackboard.
Зараз протягом 1 хвилини ви можете поспілкуватись в групі і вирішити, які ж слова «живуть» у вашому будиночку. Потім виходите по одному з групи і вписуєте кожен по одному слову. Зрозуміли? У вас є хвилина для спілкування.
Sf1hoeel
Teeys
Your time is over. Go to the blackboard and write down the words in corresponding house. Then you must translate each wor
*
*
*
*
*
*
*
*
*
*
book doll drum
ruler pen letter
ball robot car
vocabulary
IV Розвиток діалогічного мовлення.
1) Робота з підстановчою карткою.
- Now, you will get cards with questions, but they are not complete. The first interrogative word is missed. You must put the right word at the beginning of the sentence. First of all, let’s translate these words, then translate the sentances. Після цього визначіть, які слова слід вписати в речення, і призначений учень виконує це. (робота в групі)
What (3) When How
… is your friend’s name?
… was he(she) born?
… old is he (she)?
… form is your friend in?
… is your friend’s favorite toy?
2)«Діалог між групами».
- Now, you must ask each other these questions and answer them.
(робота в групі)
- Зараз групи по черзі ставитимуть питання представникам іншої групи. Той учень, якому адресували питання, відповідає і ставить питання члену іншої групи і т. д.
P 1( g.1 ) – Oxana, what is your friend’s name?
P2 ( g.2 ) – His name is Ihor. How old is your friend?
P 3( g.1 ) – My friend Diana is 11.What is your friend’s favourite toy?
P 4( g.2 ) - My friend’s favourite toy is monkey .Wher was your friend born?
P 5(g.1) – My friend was born in Odesa.What form is your friend in?
….
V. Диктант “у русі”. (кооперативна форма навчання)
- Now, you will write a dictation about Tommy’s friend. The pupils from your group will dictate you the sentences .
- На дошці прікріплено два примірники тексту. Ваше завдання: один учень з групи підходить до дошки, читає речення тексту, намагається запамятати його, повертається до групи, диктує своє речення (що запам'ятав), а група записує його в зошити. Потім іде наступний учень і т.д.
Tommy’s friend.
“ My friend’s name is Bill. He is a pupil. He studies in the 5th form. Bill is a very good friend. He is always ready to help me. I know him from my early age. We like to do lessons and to play together. Our favourite toys are robots.”
- It is the end of dictation. Let’s check your works. Give your neighbour your copy-books.
- Зараз ви отримуєте примірники з диктантом, перевірте слова на наявність орфографічних помилок.
( на перерві зошити перевіряє вчитель)
VI Game «Football».
- Do you like to play football?
-Зараз ми пограємо у словниковий футбол. На дошці поле з словами-м’ячами, по краям – ворота. Вам потрібно забити гол у ворота іншої групи, тобто до слова у воротях дібрати з поля переклад - м'яч. Зараз протягом 1 хвилини ви можете поспілкуватись в групі і визначити, які слова вам потрібно назвати. Потім називаєте по однму слову з поля і його переклад з воріт по черзі. Якщо це зроблено вірно, то група «забиває гол». Будьте уважні, щоб не забити гол у свої ворота. Ваша хвилина почалась.
(робота в групі)
коричневий to read red good сірий
білий gray to run clean червоний
хороший shirt nice rain поганий
читати white snow count бігти
спідниця dress rain socks рубашка
дощ brown skirt bad сніг
VII. Summary.(фронтальна робота)
Конспект уроку англійської мови, проведеного в 3 класі.
Тема: Meals. Вживання заперечної форми в Present Simple.
Мета: повторити ЛМ та ознайомити з новими словами;
закріплювати уміння використовувати заперечні структури в
мові; розвивати діалогічне мовлення, пам'ять, мислення, увагу; виховувати бажання вивчати англійську мову, колективізм.
Обладнання: ілюстрації, картки зі словами, підстановчі таблиці.
Тип уроку: комбінований.
Хід уроку.
I Greeting. (фронтально)
III Speaking training.(індивідуальна та колективна форми роботи)
- Do you know any poems about meals? Let’s remember them.
- Who wants to be the first? You are welcome.
- Let’s repeat all together.
ІІІ. Повторення ЛМ. (індивідуальна форма роботи)
- Look at the blackboard. You can see some words in transcription. Your task is to spell these words under transcription.
- У вас є 2 хвилини, ви визначаєтесь як правильно написати всі слова. Потім по черзі за годинниковою стрілкою кожен виходить до дошки і записує слова під відповідною транскрипцією.
(Подано транскрипції слів: meat, butter, fruit, fish, apple, dinner, orange, drink, chees, cook, pizza, onion, carrot.)
- Your time is over. Come to the blackboard one by one and write down the words. Follow your turn.
Прошу всіх приготуватися до виконання завдання. Будьте уважними, слідкуйте, коли ваша черга виходити до дошки.
IV. Check on homework. (колективна форма роботи)
- What was your homework?
- I know that you have prepared reading for today. Now we shall check your home task in game “Interpreter”.
- Один ряд читає текст «Making salads» «ланцюжком», а інший перекладатиме теж «ланцюжком». Члени групи відповідають за годинниковою стрілкою.
P1 (g1) – On Sundays my sister and I like to make salads.
P2 g(2) – Щонеділі моя сестра і я любимо рoбити салати.
P 3 (g1) – I like making fruit salad.
P4 (g2) - … .
V. Розвиток навичок читання.
1) Читання.(фронтальна форма роботи)
- Look at the ex.1, p.110. You can see some pictures. What do think is this dialogue about?
- Listen to me. (вчитель читає діалог)
- А зараз ви читатимете діалог по черзі по одному реченню, а ваші товариші виправлятимуть помилки. Зверніть увагу, що виправляти помилки слід після того, як учень прочитає речення, при чому кожен висловлюється по черзі (від того, хто читав за годинниковою стрілкою). Ті помилки, що вже називали – не повторювати.
2) Перевірка усвідомлення прочитаного. Робота індивідуальними картками.
And now we shall check how well you understood the dialogue. I shall give you the cards with the sentences.
-. Ви повинні визначити, які з них відповідають змісту діалогу
Nick likes pizza. (+)
Mary likes pizza.(-)
Vicky likes pizza.(-)
Vicky likes ice-cream.(+)
Vicky is busy at the moment.(+)
VI Вивчення ЛO.
а) Представлення. (фронтально)
- Look at the blackboard. Let’s read the words all together and translate them.
Hot-dog – хот-дог
Sandwich - бутерброд
Pizza - піца
Sausage – сосиски, ковбаса
Hamburger - гамбургер
Potato - картопля
б)Закріплення ЛO. (Робота в парах).
- Кожна пара за схемою складає питання, використовуючи нові слова і ті, що ви вже знаєте. Потім один учень відповідатиме на питання, а інші ставитимуть їх йому по одному кожен.
Схема
Do you like… ?
Yes, I like.
No, I don’t like … .
Робота в парах.
P 1 – Diana, do you like potatoes?
P 2 – No, I don’t like potatoes.
P 1 - Do you like pizza?
P 2 – Yes, I like pizza .
VII Розвиток діалогічного мовлення. (колективна форма навчання)
Рольова гра “We are in a cafe”.
- Have you ever been in cafe?
- What did you eat there?
- Who works in the cafe?
- На дошці ви бачите діалог – підстановку таблицю і меню – перелік страв. Кожен учень повинен скласти діалог і потім проінсценізувати його з кимось із товаришів. Дійові особи: відвідувачі і офіціант. Продумайте діалоги, зверніть увагу на використання слів Twо/ Some.
(підготовка учнів)
Menu: pizza, sandwich, fruit salad, cake, juice, tea.
Dialogue.
Friend 1: - I don’t like … , but I like … .
Friend2: - Let’s take … . Twо/ Some … please.
Waiter: - Here you are. What about … ?
Friend1: - Yes, please./ No, thanks.
(інсценізація)
VIIІ. Summary.(фронтально)
Інтелектуальна гра «Турнір правознавців»
Мета:в ігровій формі виявити рівень знань дітей з правознавства і визначити кращого правознавця; виховувати в учнів інтерес до правових знань.
Учасники:учні 9-11 класів.
Умови гри:Турнір проводиться в III тури і фінального змагання.
У першому турі приймають участь всі бажаючі, у II турі - чотири учасники, які набрали найвищу суму балів у І турі; у III турі -3 учні,
фінал проводиться між 2-ма найкращими учнями, знавцями права.
Хід турніру:
І тур
12..Особа, що надає юридичну допомогу? (адвокат).
3.Закінчіть уривок із «Салічевської правди»: «Якщо вільна дівчина за власним бажанням піде за рабом, то вона ... .» (втратить свободу)
4. Закінчіть уривок із «Салічевської правди»: «Якщо вільний франк у чомусь провинився, то він повинен сплатити штраф, якщо він не зможе, то в нього заберуть майно, але якщо й воно не покриє потрібної суми, то франк заплатить ... .(своїм життям).
5.Один із талмудистів твердив: «.. .Якщо чоловік побачив жінку, красивішу за його власну, то він має право ... .» (на розлучення).
б.Закінчіть фразу із землеробського закону Візантії : «Якщо хтось, побачивши в лісі вола, вб’є його і забере м'ясо, то хай йому ... . (відрубають руку).
1 .Який злочин вчинили проти Дюймовочки за казкою Г.Х. Андерсена?
Визначити, які з наведених форм належать до моральних, а які - до правових.
|
Норми права |
Норми моралі |
ІІІ тур.
Розташувати правильно букви й визначити слова:
За три хвилини написати якнайбільше прав, які ви маєте.
Фінал.
1- й конкурс. « Єдність прав та обов’язків.».
1 .Учні вирішили зруйнувати пам’ятник письменнику. Який обов’язок вони порушили?
2-й конкурс. «Світлофор»
У кожного учасника фіналу є червона та зелена картки.
Підтвердьте твердження зеленою карткою,
спростуйте твердження червоною карткою., підняттям карток вгору.
З- й конкурс. «Я-Президент України»
Конкурс ораторського мистецтва. Протягом 3-х хвилин необхідно переконати журі, що в майбутньому ви станете найкращим президентом України.
Підбиття підсумків, нагородження переможця.
Засідання клубу правових знань « Юний правознавець»
Тема:Перше і остання знайомство з Кримінальним Кодексом України.
Мета: продовжити роботу щодо свідомого засвоєння учнями правових знань з теми « Кримінальне право в Україні», вироблення в учнів стійких переконань у необхідності дотримання правомірної поведінки, розвивати вміння орієнтуватися в життєвих ситуаціях, проводити профорієнтаційну роботу.
Форма проведення: «круглий стіл» .
Обладнання:
Хід засідання
1) Вступне слово вчителя.
- Пропонуємо вашій увазі перше і, сподіваємось, останнє знайомство з кримінальним законодавством України.
Про існування Кримінального кодексу ви всі знаєте, але хотілося би дещо детальніше, на конкретних прикладах з життя ознайомити вас із суттю цього документа.
Отже, перегорнемо сторінки Кримінального кодексу України...
Учень 1. Нині діючий Кримінальний кодекс України набрав чинності 1 вересня 2001 року і має завдання охороняти державний лад, осіб та права громадян, правопорядок від злочинних посягань.
Учень 2. Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, яка винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кодексом суспільне небезпечне діяння. Кримінальне покарання застосовується тільки за вироком суду. Особи, які вчинили злочин, піддягають відповідальності на підставі цього кодексу.
Головуючий: Але давайте спочатку визначимо, що означає саме поняття «злочин», «тяжкий злочин», вчинення злочину умисно або з необережності? І Звернімося за відповіддю до сторінок Кримінального кодексу.
Підготовлений заздалегідь виступ учня
Злочином визнається передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на власність, особу, права громадян, на правопорядок.
Тяжкими злочинами визнаються умисні діяння, що являють собою підвищену суспільну небезпеку. До тяжких злочинів належать: особливо небезпечні державні злочини, бандитизм, контрабанда, масові безпорядки, виготовлення або збут підроблених грошей, умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, грабіж за обтяжуючих обставин, зґвалтування, одержання хабарів.
Злочин вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільне небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання небезпечних наслідків своєї дії, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Головуючий : Отже, ми з'ясували, що таке злочин і тепер поговоримо про відповідальність неповнолітніх, яка передбачена Кримінальним кодексом.
Виступ учня (пояснення до таблиці):
Повній кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, несуть часткову відповідальність лише за вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад здоров'я, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне хуліганство, знищення майна, що спричинило тяжкі наслідки, а також за умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію поїзда. Коли суд визнає, що злочин, який вчинила особа у віці до 18 років, не становить великої суспільної небезпеки, можливе не застосування кримінального покарання, а лише заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.
Сам факт неповноліття винного у скоєнні злочину враховується судом як пом'якшуюча обставина. Для осіб, що вчинили злочин уперше в неповнолітньому віці, передбачено полегшені, порівняно з дорослими злочинцями, умови відбування покарання.
Дуже часто для підлітка, що вперше вчинив злочин, замість кримінального покарання застосовують наступні примусові заходи виховного характеру: зобов'язання попросити пробачення, застереження, передача під нагляд, але найбільш суворий захід виховного характеру — направлення до спеціальних навчально-виховних установ (школи, професійні училища соціальної реабілітації для порушників 11—18-річного віку).
Головуючий: Кримінальний кодекс як офіційний документ визначає мету та види покарань. Це також треба знати кожному громадянину України. Нині в Україні функціонує 120 тюрем на 160 тис. місць. Засуджено понад 100 тис. підлітків, 527 тис. взято на облік у КМСН.
Учень. Покарання не тільки є карою за вчинення злочину, але й має на меті виправлення і перевиховання засуджених, точне виконання законів, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами,
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принижувати людську гідність.
До осіб, які вчинили злочин, можуть застосовуватись такі основні покарання; позбавлення волі, вправні роботи, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф, догана та інші.
Крім основних до засуджених можуть застосовуватись такі додаткові покарання; конфіскація майна, позбавлення батьківських прав.
Треба окремо відзначити, що у нашій країні вже немає виняткової міри покарання — смертної кари , що замінена по життєвим ув'язненням. Де-юре (юридичне) це закріплено в новому Кримінальному Кодексі, а де-факто (фактично) мораторій на цю міру покарання в Україні введено з 11.03,1997 року.У 72 країнах світу заборонено застосовувати цю міру покарання до неповнолітніх.
Головуючий: Кримінальний кодекс України досить об’ємний за своїм змістом. Неможливо за одне засідання його вивчити чи перечитати. Окремо, в кожній частині кодексу мова йдеться про;
•державні злочини;
•злочини проти власності;
•злочини проти життя, здоров'я, честі і гідності особи;
•злочини проти політичних, трудових прав громадян;
•службові злочини;
•військові злочини;
•злочини проти правосуддя;
•злочини проти громадської безпеки, громадської порядку та людського здоров'я.
Зупинимося на розділі, де мова йде про злочин проти громадської безпеки. Які злочини тут фігурують, яка міра покарання передбачена за скоєння саме такого роду злочинів?
Пропонуємо ознайомитися з деякими статтями цього розділу.
(Учні по черзі зачитують статті з кодексу закріплюють їх).
1 .Хуліганство. Хуліганство, тобто навмисні дії, ш грубо порушують громадський порядок. Карається позбавленням волі на строк від 6 місяців.
2.3лісне хуліганство. Дії, що визначаються цинізмом, зухвалістю, вчинені раніше судимою особою. Карається позбавленням волі на строк д 3 років.
позбавлення волі.
Головуючий. Тепер перейдемо до реальних прикладів з життя. Я зачитаю вам ситуації, а ви спробуйте самі визначити міру покарання. А потім заслухаємо коментарі працівника правоохоронних органів, який присутній на нашій годині спілкування.
Приклад 1
Пізно ввечері на неосвітленій ділянці вулиці, в 50 метрах від підземного пішохідного переходу, автомобілем, який рухався із швидкістю 40 км/год, було збито громадянина Р. Водій і свідки-пішоходи кинулися на допомогу постраждалому, який непритомним лежав на дорозі. Разом з усіма до постраждалого підбіг хлопець, який раптом схопив його шапку і барсетку, що лежали на дорозі, та кинувся навтьоки. Люди викликали «швидку допомогу» та надали першу допомогу постраждалому.
Зразок відповіді. У діях водія немає порушень Правил дорожнього руху. Він не винний у тому, що сталося, тому не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Хлопець, який схопив речі постраждалого, скоїв пограбування. При цьому злочин завершений, до того ж наявна обтяжуюча обставина — скоєння злочину щодо особи, яка знаходиться в безпорадному стані.
Приклад 2.
Група хлопців — 16-річні Андрій (керівник групи), Євген, Дмитро, 14-річний Віктор і 12-річні Руслан та Павло вечорами майже кожного дня збиралися на подвір'ї школи, вживали алкоголь, а часом і наркотичні речовини. Одного разу, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння і скориставшись відсутністю охоронця, який захворів, вони розбили камінням шибки у вікнах школи та кількох кіосків неподалік, розкидали товари з цих кіосків, розчавили пакети з молоком та соком. Коли двоє перехожих спробували їх зупинити, Андрій, Євген і Дмитро накинулися на них, намагаючись збити з ніг, і лише поява наряду міліції допомогла припинити їх дії.
Зразок відповіді. Група хлопців скоїла хуліганські дії. При цьому дії старших скоріше за все будуть кваліфіковані за ч. З ст. 296 Кримінального кодексу України у зв'язку з опором громадянам, які намагалися припинити хуліганські дії. До відповідальності можуть бути притягнуті лише ті, хто досягнув 14 років, щодо молодших будуть застосовуватися виховні заходи примусового характеру.
Приклад 3.
На сімейне свято до громадянина К. завітали кілька друзів. Час минав непомітно, невдовзі декілька гостей разом з господарем зайшли до однієї з кімнат, де господар
вирішив похвалитися колекцією вогнепальної зброї різних часів. Гості зацікавлено роздивлялися на зброю, часом зазираючи у стволи, натискаючи на спускові гачки. Раптом з одного з мушкетів, який здавався небоєздатним від віку, пролунав постріл, куля влучила в гостя, що стояв навпроти. Незважаючи на надану допомогу, постраждалий помер.
Зразок відповіді Сталося вбивство з необережності. Винний — гість, який здійснив постріл, буде притягнутий до кримінальної відповідальності. Можливе також притягнення до відповідальності і господаря — за незаконне зберігання вогнепальної зброї (якщо він не мав дозволу на зберігання зброї) або за недбале зберігання зброї, якщо такий дозвіл був.
Приклад 4.
Група підлітків віком від 13 до 17 років вночі, зламавши замок, проникла до магазину і вкрала товарів на суму 5 тисяч гривень.
Зразок відповіді: злочин скоєно, до кримінальної відповідальності будуть притягнуті підлітки, які досягли 14 років, щодо молодших можуть бути вжиті примусові заходи виховного характеру.
Приклад 5.
Група молодиків уночі намагалася відкрити автомобіль з метою його викрадення, їх було затримано нарядом патрульно-постової служби міліції.
Зразок відповіді: йдеться про замах на злочин, винні будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.
( Виступ представника правоохоронних органів, дільничного інспектора)
Ось і закінчилось наше перше і, сподіваюсь, останнє знайомство з Кримінальним кодексом України. Сьогодні нам вдалось перегорнути тільки деякі сторінки кодексу, ознайомившись лише з окремими його статтями. Сподіваюсь, що всі ви зрозуміли, що було вкладено в поняття «останнє знайомство». Бажаю вам ніколи більше до нього не звертатись, крім випадків, якщо ви будете працювати в правоохоронних органах. Треба бути законослухняними, поважати і не порушувати закони, що діють у нашій державі. Завжди пам'ятайте, що незнання законів не звільняє від відповідальності. Будьте розсудливими, обмірковуйте свої вчинки, вчіться на помилках інших людей.
Висновки:
У курсовій роботі нами були досліджені форми організації навчання, їх структурні компоненти та доцільність функціонування.
Зроблений нами аналіз педагогічної літератури щодо досліджуваної проблеми дозволив говорити про те, що педагогічна наука за всіх часів прагнула знайти шляхи передачі знань, умінь та навиків дітям. Вченими висвітлено багато інформації з даного питання.
Історії світової педагогічної думки і практиці навчання відомі найрізноманітніші форми організації навчання. Їх виникнення, розвиток, поступове відмирання окремих із них пов'язане з вимогами, потребами суспільства, що розвивається. Кожний новий історичний етап в розвитку суспільства накладає свій відбиток і на організацію навчання. В результаті педагогічна наука накопичила значний емпіричний матеріал в цій області.
Всі організаційні форми навчання взаємозв’язані між собою і спрямовані на виконання
навчально-виховних завдань. Під час уроків розвиваються наукові поняття і практичні вміння. Їх розвиток триває і поглиблюється під час виконання домашніх завдань, позаурочної роботи і на екскурсіях, під час позакласної роботи.
Узагальнивши все, можна зробити висновок, що найбільш стійкішою формою організації навчання виявилась класно-урочна система, яка й сьогодні є основною в загальноосвітній школі. Вона полягає в тому, що навчальна робота проводиться з групою учнів постійного складу, однакового віку і рівня підготовки (класом), протягом певного часу і за встановленим розкладом (у формі уроку).
Позитивним у класно-урочній системі навчання є:
а) керівна роль вчителя;
б) зміна видів занять;
в) можливість використання різних методів навчання;
г) забезпечення активності учнів;
д) раціональне використання часу;
е) забезпечення послідовного, систематичного вивчення матеріалу.
Недоліками класно-урочної системи навчання є:
а) вчитель у процесі навчання розраховує на середнього учня;
б) ніхто з учнів не може "спішити" відповідно до своїх можливостей;
в) важко здійснювати індивідуальний підхід до учнів;
г) учні залишаються на повторний курс, якщо не засвоїли якісь предмети.
Організаційні форми навчання дуже різноманітні за змістом, структурою, способами організації навчальної діяльності.
Визначаючи методику проведення уроків, вчителю слід врахувати змістові особливості різних предметів, істотні відмінності розвитку дітей різного шкільного віку, умови, в яких працюють класи в різних типах шкіл, матеріальне забезпечення тощо.
Отже, не можна сліпо застосувати єдину структуру, підганяти зміст конкретного уроку під універсальний тип комбінованого, механічно йти за методичними розробками, а необхідно пристосовуватися до кожної ситуації, до кожного учня. Для якісного оновлення уроку у центрі уваги вчителя має бути організація навчальної діяльності учнів залежно від її змісту і готовності дітей. Саме це особливо впливає на навчальні результати, розвиток особистості, її емоції та почуття.
І скільки б не було методичних рекомендацій, щоразу, коли виникає потреба їх застосувати, учителеві слід обміркувати різні варіанти. Щоб не помилитися, маємо добре орієнтуватися в тому надбанні, яке є в сучасних посібниках, статтях, збірниках із досвіду роботи найкращих учителів. Щоб опанувати на творчому рівні нові методики, потрібно, аби на окремому уроці й у системі уроків класовод досягав взаємозв’язку навчального розвивального й мотиваційного компонентів навчальної діяльності, утверджував гуманні взаємовідносини в класі, активно використовував різні форми співробітництва з учнями. Для цього в процесі підготовки та проведення уроку мудрий учитель не тільки орієнтується на його зміст, а й одночасно продумує, як це зробити з найбільшою користю для розвитку особистості дітей, збереження їх емоційного благополуччя, оптимізму, розвитку позитивного ставлення до навчання, уміння вчитися.
Використана література: