Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
«Основи лікувального масажу»
Лекції
Тема Поняття масажу. Механізм дії. Класифікація. Гігієнічні основи. Показання та протипоказання.
Загальні поняття масажу
Масаж – це механічний вплив на організм людини за допомогою рук масажиста або спеціальних апаратів. Слово «масаж» походить від латинського «маса» - прилипаюче до пальців, або грецького «массо» - стискати руками. Сутність масажу зводиться до нанесення тканинам організму різноманітних механічних впливів у вигляді погладжування, розтирання, розминання, вібрацій в певній системі і послідовності.
Механічний вплив тканинам може наноситися руками (мануальний масаж) або за допомогою спеціальних апаратів (апаратний масаж) – безпосередньо, через воду, повітря. Масаж може бути загальним, коли впливи направляються на всю поверхню тіла, і місцевим, коли впливу піддається якась частина тіла (кисть, стопа, колінний суглоб, поперекова ділянка і т. ін.).
Лікувальний масаж можуть практикувати дипломовані медичні працівники – лікарі, фельдшера, акушерки, медичні сестри, методисти лікувальної фізкультури.
Механізм лікувальної дії масажу
Дозовані механічні подразнення тіла людини, виконувані руками масажиста чи спеціальними апаратами, викликають місцеві і загальні нейрогуморальні зрушення в організмі, що зумовлені рефлекторними реакціями і виділенням біологічно активних речовин. У надзвичайно складному процесі дії масажу на організм людини виділяють три основних механізми: нервово-рефлекторний, гуморальний і механічний.
Нервово-рефлекторний механізм дії масажу полягає в механічному подразненні різних рецепторів, закладених в шкірі (екстерорецептори), сухожилках, зв’язках, м’язах (пропріорецептори), судинах (ангіорецептори), внутрішніх органах (інтерорецептори). Потік імпульсів від збуджених рецепторів проходить до різних відділів центральної нервової системи (ЦНС), де вони синтезуються у загальну відповідну реакцію, що викликає функціональні зміни у системах і внутрішніх органах організму за типом моторно-вісцеральних рефлексів. Залежно від мети і методики масажу, перебігу захворювання, вихідного рівня функціонального стану нервової системи, можна знижувати чи підвищувати її збудливість, що сприяє утворенню пристосувальних реакцій.
Гуморальний механізм дії масажу пояснюється надходженням у крові біологічно активних речовин – гістаміну, ацетилхоліну, продуктів розпаду білка (амінокислоти та поліпептиди), що утворюються у шкірі безпосередньо механічно і тепловою дією масажу. Важливим є те, що вони акумулюються не тільки у ділянці проведення масажу, а з потоком крові і лімфи розносяться по всьому організму. Біологічно активні речовини розширюють судини і підвищують їх активність, поліпшують кровопостачання і процеси обміну, передачу нервових імпульсів м’язам, що стимулює їх діяльність.
Механічна дія масажу полягає у зміщенні та розтягненні тканин, видаленні злущених поверхневих клітин шкіри, підвищенні температури ділянки тіла,що масажують, надходженні біологічно активних продуктів, розкритті і розширенні просвіту капілярів, видавлюванні, проштовхуванні і подальшому просуванні міжтканинної рідини, крові та лімфи, посиленні крово- і лімфообігу. Він також сприяє ліквідації застійних явищ і набряків, збільшенню рухливості тканин і суглобів, відновленню їх функцій.
Залежно від мети, масаж має такі різновиди:
1. Лікувальний (класичний) - використовується з лікувальною і профілактичною метою.
2. Гігієнічний - використовують як активний засіб зміцнення здоров'я, для профілактики захворювань і для збереження життєдіяльності організму.
3. Косметичний - можна розглядати як один із різновидів гігієнічного і рекомендувати для догляду за нормальною і хворою шкірою, для профілактики передчасного старіння шкіри, тому що під впливом масажу шкіра стає більш стійкою до зовнішніх подразників (температури, сонця, морозу і т.п.).
4. Спортивний - використовують для збереження спортивної форми, для більш швидкого зникнення втоми і відновлення сил.
5. Самомасаж.- використовують з профілактичною та лікувальною метою.
Гігієнічні основи масажу
Вимоги до пацієнта. Перед проведенням сеансу масажу пацієнт повинен прийняти теплий душ, а якщо це неможливо, то досить помити ноги і обтерти усе тіло вологим рушником. Для локального (місцевого) масажу ділянки тіла, на якій буде виконуватись масаж, потрібно протерти спиртом або одеколоном. Під час сеансу масажу пацієнту дозволяється залишати нижню білизну, але для досягнення кращого ефекту рекомендується шкіру залишати відкритою. Якщо з будь-яких причин це зробити неможливо, а також при значному волосяному покриві на тілі пацієнта, масаж можна проводити через тонку чисту тканину з природних волокон. Місце ушкоджень шкіри (подряпини, дрібні рани) необхідно обробити йодом, зеленкою або клеєм БФ-6. Під час масажу ці ділянки необхідно обходити. При деяких захворюваннях шкіри (лишай, екзема та ін.) масаж протипоказаний. Під час проведення масажу пацієнт повинен прийняти зручне положення і намагатися повністю розслабити м'язи. Якщо не дотримуватися цих умов, масаж не дасть бажаного результату.
Однією з найважливіших умов для правильного проведення масажу є максимальна фіксація ділянки тіла, на якій потрібно виконувати масаж. Якщо міцна основа для ділянки, яка масажується, відсутня, то досягти повного розслаблення м'язів неможливо.
Внаслідок численних досліджень було точно встановлено, які повинні
бути кути згинання і відведення для того, щоб кінцівки прийняли середньо-фізіологічного положення. Якщо пацієнт займає положення лежачи на
спині, то для надання середньо-фізіологічного положення необхідно відвести
нижню кінцівку від вертикалі на кут у 35 градусів і зігнути її у колінному
суглобі під кутом 45 градусів. Шляхом відведення плеча від вертикальної
площини на 45 градусів, згинання передпліч у ліктьовому суглобі під кутом
110 градусів і згинання кисті у променевозап'ястковому суглобі під кутом 100 градусів досягається середньо-фізіологічне положення для м'язів верхньої кінцівки. Якщо пацієнт лежить на животі, то для того щоб досягти
розслаблення м'язів нижньої кінцівки потрібно підкласти валик під гомілку.
Залежно від висоти масажного столу кут згинання у колінному суглобі може
змінюватися від 25 до 40 градусів. Також на кут згинання у колінному суглобі впливає зріст масажиста. Щоб досягти максимального розслаблення м'язів верхньої кінцівки пацієнт повинен прийняти таке початкове положення, при якому рука буде розташована вздовж тулуба, кут згинання між передпліччям і плечем повинен бути 110 градусів.
Вимоги до масажиста
Для досягнення максимальної ефективності масажу не менш важливим є створення зручних умов для роботи масажиста. Він повинен навчитися приймати правильне положення відносно пацієнта, стежити за правильною висотою масажного столу, рівномірно навантажувати обидві руки (для цього потрібно одразу вчитися масажувати однаково обома руками), вчасно переносити центр ваги з однієї ноги на іншу ("змінювати опорну ногу"), стежити за частотою свого дихання (ні в якому разі не затримувати). Після кожного сеансу необхідно сидячи відпочивати 5-7 хвилин, після 3-4 процедур масажу бажаний 20-хвилинний відпочинок, під час якого рекомендується піднімати ноги.
Дуже важливо правильно планувати свій робочий день: найскладніші масажі (наприклад, масаж при ожирінні) призначати на початок робочого дня, щоб до кінця робочого дня навантажування зменшувалося. Масажисту необхідно прискіпливо виконувати правила асептики та антисептики, ретельно дотримуватися особистої гігієни, стежити за станом шкіри рук, і взагалі стежити за своїм здоров'ям, пам'ятаючи про небезпеку професійних захворювань. Серед них: варикозне розширення вен, тендовагініти, радикуліти, періартрити, остеохондроз, сплощення стопи. Масажисти дуже вразливі до простудних захворювань, які слід попереджати, а в разі захворювання необхідно інтенсивно лікуватися і не працювати з пацієнтами до повного одужання. Масажист постійно працює з хворими людьми, які часто роздратовані, вередливі, вимогливі. Особливо про це повинні пам'ятати студенти медики і лікарі, що практикують масаж. Тому, якщо масажист дійсно зацікавлений в успішності своєї діяльності, він повинен вміти встановити довірливі стосунки з пацієнтом. Завоювати повагу він може лише демонструючи впевнене і чітке володіння своїм мистецтвом, але цього мало.
Під час спілкування з пацієнтом він має продемонструвати делікатність, ерудованість і обов'язкове колегіальність.
Масажист повинен пам'ятати, що його успіх насамперед залежить від власної поведінки. У разі будь-яких ускладнень, якщо масажист впевнений у тому, що суб'єктивна неадекватна реакція пацієнта, він зобов'язаний проконсультуватися з лікарем. Під час сеансу масажу пацієнта не повинні відволікати сторонні звуки, допускається тиха музика, але і вона повинна бути вимкнена, якщо масажист помітить, що пацієнту це не подобається. Під час сеансу недопустима присутність сторонніх людей. Розмовляти з пацієнтом можна, але потрібно робити це так, щоб пацієнт із задоволенням слухав і не помічав, що це монолог масажиста. Якщо розмова "збиває" ваше дихання, краще робити масаж мовчки.
Показання до проведення масажу.
Масаж показаний усім здоровим людям, проте слід ураховувати їхній вік і реактивність нервової системи. Масаж, який проводять дітям, має бути менш тривалим і енергійним ніж той, що йог виконують дорослим. Більш щадним повинен бути масаж для людей похилого віку і ослаблених, перші сеанси повинні бути менш тривалими і інтенсивними.
Масаж застосовують у комплексному лікуванні пацієнтів з підгострими і хронічними захворюваннями органів кровообігу, захворюваннями внутрішніх органів, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкірними захворюваннями тощо.
Масаж застосовують із профілактичною метою для відновлення працездатності в разі перевтоми, як засіб боротьби з професійними розладами, як гігієнічний і косметичний засіб. Його застосовують також при головному болю, порушенні сну, статевій слабкості, захворюванні зубів і підвищеній дратівливості.
Протипоказання до проведення масажу.
Масаж протипоказаний при: підвищеній температурі тіла; гострих запальних процесах; у разі кровотеч і схильності до них; за наявності хвороб крові; гнійних процесів; захворювань шкіри інфекційної та грибкової етіології; при гангрені; запаленні і значному варикозному розширенні вен. Протипоказаннями можуть бути також: трофічні виразки; атеросклероз периферійних судин; тромбангіїт у поєднанні з атеросклерозом мозкових судин; аневризми судин; тромбофлебіт; запалення лімфатичних вузлів; активна форма туберкульозу; сифіліс; хронічний остеомієліт; доброякісні та злоякісні пухлини різної локалізації (до хірургічного лікування); нестерпний біль після травми; психічні захворювання; недостатність кровообігу ІІІ ступеня; гіпер- і гіпотензивні кризи; нудота; блювання; біль нез’ясованого характеру під час пальпації живота; бронхоектази; легенева, серцева, ниркова, печінкова недостатність.
Тема: Загальні фізіологічні основи масажу.
Вплив масажу на органи і тканини.
Вплив масажу на окремі системи організму
Вплив масажу на нервову систему
Масаж різнобічно діє як на периферійну нервову систему, так і на центральну нервову систему. Подразнення рецепторів передається у нервові центри, змінюючи, залежно від характеру масажу, рівень збудження і швидкість перебігу нервових процесів. Так, погладжування знімає підвищену чутливість ЦНС, заспокоює пацієнта, а поплескування, рубання, постукування – підсилюють збудливість. Масаж стимулює функціональну здатність ЦНС, підсилює її регулюючу і координуючу функції, стимулює регенеративні процеси, відновлює функцію периферійних нервів, попереджуючи судинні і трофічні розлади, загалом діє болезаспокійливо. Разом з гімнастичними вправами він прискорює утворення рухових умовних процесів. Масаж діє на організм тонізуюче, підвищує настрій і самопочуття пацієнта.
Вплив масажу на шкіру
Вплив масажу на шкіру не обмежується очищенням її від злущених клітин епідермісу, пилу, мікробів, поліпшенням функцій сальних та потових залоз. Він посилює кровопостачання і кровообіг у шкірі, стимулює лімфо обіг, обмінні процеси, активізує шкірне дихання і шкірно-м'язовий тонус. Внаслідок цього шкіра стає більш пружною, еластичною, щільною, що позитивно впливає на її стійкість до несприятливих чинників.
З масажу шкіри починаються всі згадані вище позитивні зміни в організмі, які рефлекторно змінюють функціональний стан органів і систем залежно від прийомів, різновиду лікувального масажу, характеру захворювання або травми, загального стану пацієнта.
Вплив масажу на м’язову систему
Полягає у збільшенні скорочувальної здатності, сили і працездатності м’язів, швидкості перебігу відновних процесів у них, нормалізації їх тонусу, розсмоктуванні крововиливів і набряків, прискоренні процесів регенерації, відновленні еластичності м’язів. Основою цих змін є подразнення рецепторів, покращення кровообігу і окисно-відновних процесів у м’язах.
Вплив масажу на зв’язково-суглобовий апарат
Полягає у сприянні поліпшенню еластичності і міцності зв'язок і сухожилків, рухливості у суглобах. Поліпшуючи кровопостачання суглобів і навколишніх тканин, масаж стимулює утворення і циркуляцію синовіальної рідини, попереджуючи набряк і зморщення суглобових сумок, зміни і ушкодження хрящів. Все це прискорює розсмоктування крововиливів і випотів, допомагає ліквідувати патологічні зміни у суглобах і відновити їх функції.
Вплив масажу на кровоносну і лімфатичну системи
Пов’язується, насамперед, у розширенні та збільшенні числа функціонуючих капілярів. Кількість розкритих капілярів зростає в кілька разів, швидкість кровообігу прискорюється, покращується венозний кровообіг, зменшується периферійний опір. Разом з цим йде збільшення кількості видтікаючої лімфи з ділянки, що масажується, прискорюється її пересування по судинах, підвищується лімфоток у 6-8 разів. Все це сприяє ліквідації набряків, застійних явищ. За рахунок нервово-рефлекторних і гуморальних шліхів регуляції гемодинаміки підвищується кровопостачання серця, активізується його скорочувальна функція, усуваються застійні явища у великому і малому колі кровообігу, поліпшується транспорт кисню до клітин і поглинання його тканинами, що стимулює окисно-відновні процеси
Вплив масажу на дихальну систему
Пов’язується як із загально-рефлекторним впливами, що зменшують або збільшують частоту дихання, його глибину, покращують легеневу вентиляцію та газообмін, так і місцево діють на дихальні м’язи. Масаж інтенсифікує кровообіг у малому колі, сприяє ліквідації застійних явищ у легенях і, підсилюючи кровообіг, покращує транспорт газів кров’ю.
Вплив масажу на обмін речовин
Сприятлива дія масажу полягає в інтенсифікації доставки тканинам поживних речовин і кисню, виведенню продуктів розпаду і вуглецю, активізації окисно-відновних і обмінних процесів, вилученні з потом мінеральних солей, а з сечею азотистих органічних речовин. Масаж сприяє швидкому видаленню з організму молочної кислоти після фізичного навантаження. Підсилюючи трофічні і обмінні процеси у тканинах, він прискорює розсмоктування продуктів запалення і стимулює регенеративні процеси у тканинах.
Тема : Загальна техніка і методика масажу: прогладжування, розтирання.
Загальна техніка і методика мануального лікувального масажу
До основних прийомів масажу належать погладжування, розтирання, розминання, вібрація. Кожний з них має допоміжні прийоми, які, зберігаючи сутність основного руху, дають можливість досягти найбільшого ефекту відповідно особливостей анатомічної конфігурації масажованої ділянки. Прийоми мануального масажу все ширше впроваджуються в практику підводного, механічного і інших видів масажу. Необхідно використовувати в основному здавна існуючі прийоми, перевірені практикою і науково обґрунтовані. Неодмінною вимогою є досконале знання техніки масажу. Всі чотири основні прийоми масажу - погладжування, розтирання, розминання, вібрації - відрізняються одне від одного характерними особливостями виконання і малюнком руху. Ці характерні особливості необхідно точно зберігати і при виконанні допоміжних прийомів. Техніка дії на тканини і визначає сутність прийому, його фізіологічну дію на організм. Нерозуміння дії і не опанування елементів техніки окремих прийомів приводить до дефектів практики і відсутності очікуваного від масажу ефекту. Всі ці прийоми можуть робитися почергово однією або обома руками, або порізно. Наприклад: права рука виконує розтирання, а ліва - погладжування. Такі прийоми називаються комбінованими.
Погладжування
Історично більш стародавній прийом масажу, який полягає в ковзанні руки масажиста по шкірі, причому вона не зсувається під час виконання цього прийому. Дія масажу перш за все виявляється на шкірі: вона очищається від лусочок епідермісу, залишків секрету потових і сальних залоз, покращується шкірне дихання, обмін речовин, підвищується тонус шкіри, покращується відтік крові, що сприяє зменшенню набряку. Погладжування виявляє знеболюючу і виражену розсмоктуючу дію.
Погладжування можна виконувати:
- подушечками великих пальців (на обличчі, міжкісткових м'язах на кисті, стопі, в місцях виходу нервів на поверхню, а також за ходом нерва);
- подушечками кількох пальців - другим або третім, або другим, третім, четвертим, п'ятим (на обличчі, при масажі пальців, слизових оболонок, окремих м'язів, сухожиль);
- тильною поверхнею кисті;
- опорною поверхнею долоні;
- кулаком.
Погладжування можна виконувати однією або двома руками : порізно одночасно, коли обидві руки рухаються одночасно, порізно послідовно, коли одна рука прямує за другою, сумісно (обтяженою кистю), коли одна кисть накладається на другу. Погладжування виконується поздовжньо, поперечно, зигзагоподібно, спіралеподібно, колоподібно або циркулярно.
Основні прийоми погладжування:
1.Площинне поверхневе і глибоке.
2.Обхоплююче безперервне і переривчасте.
При площинному погладжуванні долоні масажиста вільно, без напруги ковзають по поверхні шкіри пацієнта, не викликаючи шкірно-судинних реакцій (почервоніння) як за ходом, так і проти течії лімфи.
При обхоплюючому погладжуванні кисть і пальці масажиста мають форму жолобу, вільно розслаблені, великий палець максимально відведений. Кисть, обхоплюючи масовану поверхню тіла, щільно прилягає поверхнею долоні до масажованої ділянки. Прийом використовується, в основному, на кінцівках, бокових поверхнях тулуба, сідницях та ін. поверхнях тіла округлої конфігурації.
Глибоке погладжування стимулює течію крові, лімфи, активно впливає на кровообіг в масажованій ділянці, сприяє швидкому видаленню із тканин продуктів обміну, застійних та набрякових явищ. Під час площинного глибокого погладжування долоня масажиста більш щільно прилягає до тіла пацієнта і ковзає по шкірі, не зсуваючи її.
Обхоплююче переривчасте прогладжування виконується у вигляді стрибкоподібних ритмічних рухів.
Допоміжні прийоми погладжування
1.Граблеподібне погладжування. Виконується кінцями випрямлених і широко розведених пальців. Можна виконувати цей прийом обтяженою кистю, коли пальці однієї руки накладаються на пальці другої. Граблеподібне погладжування застосовують під час масажу волосистої частини голови, міжреберних проміжків, живота, спини, грудей, а також при ураженні окремих ділянок шкіри, при варикозно розширених венах на кінцівках, коли потрібно обходити осередки ураження.
2.Гладіння. Виконується тильною поверхнею кисті, зігнутої під прямим кутом до долоні. Прийом використовується при масажі обличчя, на ділянках з підвищеною чутливістю шкіри і м'язів, на шиї, спині, грудях, животі. '
3.Гребенеподібний прийом. Виконується кістковими виступами основних фаланг зігнутих в кулак пальців. Пальці вільно, без напруги зігнуті, розслаблені і злегка розведені. Погладжування виконується міжфаланговими суглобами. Прийом використовується для глибокого погладжування великих м'язів і товстих м'язових пластів, при великому відкладенні жиру, на долонній і підошвовій поверхнях, де м'язи і сухожилля покриті щільним апоневрозом.
4.Хрестоподібний прийом. Виконується долонними поверхнями обох рук. Пальці скріплені в замок. Застосовують, в основному, на кінцівках, частіше в спортивній практиці. Спортсмен кладе вільно руку або ногу на плече масажиста, край столу або підкладний валик.
5.Щипцеподібний прийом. Виконується щипцеподібно складеними пальцями. Захопивши черевце м'яза, сухожилля, складку шкіри великим і вказівним пальцями або великим і решта, роблять погладжувальні рухи у прямолінійному напрямку.
Методичні вказівки при погладжуванні
1. М'язи мають бути розслабленими.
2. Погладжування застосовують самостійно при травмах м'яких тканин, при підвищеній чутливості, а також в комплексі з іншими масажними прийомами.
3. Поверхневе погладжування є підготовкою до глибокого.
4. Погладжуванням починається і закінчується кожний сеанс масажу.
5. Площинне поверхневе погладжування можна робити як за ходом, так і проти течії лімфи тому, що в поверхневій лімфатичній мережі клапани відсутні, а в глибокій є в незначній кількості, через що течія лімфи може відбуватися в цих мережах по всіх напрямках.
6.Для розвантаження лімфатичної та кров'яної мережі погладжування здійснюється за ходом лімфатичних та кровоносних судин до регіональних лімфатичних вузлів.
7.При набряках обхоплююче глибоке погладжування має починатися з вищерозташованого сегменту.
8. Погладжування здійснюється повільно, ритмічно.
9. При масажуванні м’язів погладжування робиться за ходом м'язових волокон.
10.Сила тиску збільшується в місцях проходження великих судин на згинаючій поверхні, а також в місцях, покритих додатковим шаром м'язів та жиру, і зменшується в ділянках кісткових виступів, за наявності болючості і підвищеної чутливості.
Розтирання
Розтирання полягає в пересуванні, зміщенні або розтягуванні тканин в різних напрямках. При розтиранні рука масажиста не ковзає по шкірі, як при погладжуванні, а шкіра зсувається разом з рукою. Масажні рухи при розтиранні можуть робитися як за ходом, так і проти ходу течії лімфи і крові.
Розтирання можна робити подушечками великих пальців, подушечками 2-3-4-5-го пальців, міжфаланговими суглобами, опорною поверхнею кисті, ліктьовим краєм кисті, променевим краєм кисті.
Розтирання можна робити в різних напрямках: поздовжньо, поперечно, зигзагоподібно, колоподібно або циркулярно, однією або обома руками.
Розтирання пальцями застосовують при масажі обличчя, волосистої частини голови, суглобів, сухожиль, міжреберних проміжків, спини в ділянці остистих відростків, гребенів клубових кісток, кистей і стоп. Розтирання ліктьовим краєм кисті застосовується у ділянках великих суглобів (колінному, плечовому, кульшовому, на животі, спині, грудях). Розтирання опорною поверхнею кисті застосовується на великих м'язових пластах (сідницях, спині, стегнах). Розтирання - це основний прийом масажних маніпуляцій при лікуванні суглобів, контрактур, рубців, зрощень. Розтирання сприяє збільшенню рухливості тканин, розтягненню рубців, зрощень. При зрощенні шкіри з тканинами, які розташовані під нею, розтирання посилюють приток крові, швидше розсмоктуються патологічні відкладення в тканинах. Розтирання збуджує скоротливу діяльність м'язів, підвищує їх тонус.
Прийоми розтирання
1. Граблеподібний прийом.
Виконується подушечками випрямлених і розведених пальців в циркулярних напрямках.
2. Гребенеподібний прийом
Виконується кістковими виступами міжфалангових суглобів на долоні, підошві, попереково-крижовій ділянці, спині, сідницях, на передній і зовнішній поверхнях стегон.
3. Пиляння
Виконується ліктьовим краєм однієї або обох кистей, однією або двома руками, які розташовані одна від одної на відстані 1-2 см. Рухи робляться в протилежних напрямках, між кистями рук повинен бути утворений валик з масажованих тканин. Застосовують пиляння на спині, животі, стегнах, гомілках, великих суглобах.
4.Перетинання.
Виконується променевими краями кистей рук, повернутих тильними
сторонами при максимально відведених великих пальцях. Рухи робляться в протилежних напрямках, відстань між руками 2-3 см; як і при пилянні, між кистями повинен бути утворений валик із масажованих тканин.
Перетинання застосовують в основному на кінцівках, при масажі трапецієподібного м'яза, зовнішнього краю найширшого м'яза спини, м'язів черевного преса, великих суглобів.
5. Штрихування .
Роблять подушечками пальців. Пальці мають бути випрямленими і розташованими під кутом ЗО° до масажованої поверхні тіла. Руки зміщують підлеглі тканини поздовжньо, поперечно, зигзагоподібно. Штрихування застосовується при відновному лікуванні контрактур, рубцевих зрощень після опіків, ушкоджень внутрішніх органів. В результаті штрихування ліквідуються післяопераційні зрощення, збільшується еластичність тканин.
6. Стругання
Відрізняється більшою амплітудою рухів уперед, ніж назад. Вихідне положення рук таке саме, як при штрихуванні. Пальці, складені разом і максимально розігнуті в суглобах, короткими поступальними рухами занурюються подушечками у тканини і швидким натискуванням, утворюючи попереду валик, роблять їх розтягування і зміщення. Такими прийомами впливають на всю ділянку. Стругання застосовують при масажі великих ділянок, рубцевих уражень шкіри, при великих відкладеннях жиру в підшкірній основі. Стругання застосовують для стимуляції і підвищеному тонусі м'язів.
7. Щипцеподібний прийом
Виконується кінцями пальців, складеними у вигляді щипців. Щипцеподібним прийомом розтирають сухожилля, невеликі м'язи, вушні раковини, рубцеві зрощення.
Методичні вказівки
1. Розтирання є підготовкою до розминання.
2. Розтирання залежно від показань може бути поверхневим або глибоким.
3. Сила тиску при розтиранні тим більша, чим більший кут між пальцями масажуючої руки і поверхнею шкіри.
4. Розтирання робиться повільніше, ніж погладжування.
5.Розтирання слід комбінувати з погладжуванням за наявності патологічних відкладень з метою прискорення видалення їх з тканин.
Тема : Загальна техніка і методика масажу: розминання і вібрація.
Розминання
Розминання призначене, головним чином, для впливу на м'язи. Суть цього прийому полягає в тому, що масажист захоплює руками м'язи, піднімає і відтягує, стискає і ніби віджимає їх. Посилюючи кровопостачання масажованої ділянки, розминання активизує живлення тканин, видалення продуктів втоми, посилює тонус та зміцнює м'язи, а також сприяє відновним процесам. Розминання підвищує еластичні властивості тканин і посилює скоротливу функцію м'язів. Прийоми розминання ефективні за умови максимального розслаблення м'язів. Темп розминань тільки повільний. Вплив повинен бути глибоким, але абсолютно безболісним, недопустимі різкі ривки і перекручування м'язів.
Основні прийоми розминання
1.Розминання у поздовжньому напрямку.
2.Розминання у поперечному напрямку.
3.Розминання в спіралеподібному напрямку.
Розминання у поздовжньому напрямку проводяться однією або двома руками. М'язовий вал захоплюється між великими пальцями по один бік і рештою по другий, щільно захоплюючи м'яз. Кисть масажиста повинна долонями нібито прилипати до тканин, уникаючи повітряних зазорів. М'яз припіднімають, відтягують його від кісток, і, не відпускаючи з рук, поступовими віджимаючими рухами роблять поздовжнє його розминання за напрямком до центру. Поздовжнє розминання найчастіше використовують для масажу м'язів кінцівок, країв трапецієподібних і найширших м'язів спини, великого грудного м'яза, прямого м'яза живота, сідничних м'язів. Техніка переривчастого розминання така ж сама, що й при безперервному розминанні, тільки рука масажиста переміщується по масажованому сегменту стрибкоподібно (вибірково). Ритмічними короткими рухами роблять розминання окремих ділянок м'язів.
Розминання в поперечному напрямку. Руки встановлюють під кутом 45° до масажованої поверхні так, щоб з одного боку були розташовані великі пальці, а з другого - решта. Захоплений м'яз відтягують обома руками вверх, стискують і віджимають однією рукою в напрямку від себе, а другою рукою - до себе, потім в зворотньому напрямку, поступово переміщуючись вздовж сегмента. Поперечне розминання застосовують на кінцівках, спині, животі.
Розминання в спіралеподібному напрямку. Руки масажиста розташовуються поздовжньо або поперечно і роблять спіралеподібні рухи. Руки не повинні торкатися одна одної. Застосовується прийом на великих поверхнях у тих випадках, коли потрібно щадити шкіру, обходити її окремі ділянки.
Допоміжні прийоми розминання
1. Валяння
Тканини піддаються стисканню і перетиранню між витягнутими долонями обох рук масажиста, які рухаються в протилежних напрямках. Валяння застосовують в основному на кінцівках для розминання м'язів плеча, передпліччя, стегна і гомілки, при великому ожирінні або коли інші види розминання болючі.
2. Накочування
Ліва рука масажиста ліктьовим краєм кисті, ніби врізуючись, занурюється в товщу черевної стінки, по можливості якнайглибше, а в цей час права рука, захопивши м'які тканини (шкіру, підшкірну клітковину), накочує їх на ліву долоню і відтак колоподібними рухами розминає їх. Прийом застосовується в основному при масажі передньої стінки живота.
3.Зрушення
Великими пальцями припіднімають і захоплюють підлеглі тканини в складку, відтак ритмічними рухами зміщують складку вбік. Застосовують прийом на спині, тилі стопи, кисті, при рубцевих зрощеннях.
4. Розтягування (витягування)
Масажист розташовує руки по краях м'язового пласта і, натискаючи на тканини, робить їх розтягання в різних напрямках. Розтягування еластичних волокон шкіри, шкірних рубців і зрощень роблять великими пальцями обох рук, які розташовують одна проти одної на ділянці, що підлягає впливу.
5. Натискання
Виконується подушечками пальців долонної або тильної поверхні, або опорною поверхнею кисті. Прийом виконується у вигляді переривчастих натискань на тканини. На волосистої частині голови натискання роблять подушечками пальців, граблеподібно розставлених, на передній поверхні живота - долонею або тильною поверхнею кисті.
6. Граблеподібне розминання
Пальці кисті вільно зігнуті в усіх суглобах і злегка розведені. Легким рухом, натискаючи підлеглі тканини, захоплюють, ніби защемляючи, між пальцями і роблять в напівколових напрямках розминання. Прийом застосовують при масажі передньої і бокових поверхонь шиї, обличчя, передньої стінки живота, а також при відновному лікуванні млявих паралічів і парезів, різкому зниженні м'язового тонусу і м'язових атрофій.
7. Щипцеподібне розминання
Виконують пальцями, складеними у вигляді щипців. Тканини захоплюють по можливості глибше, відтягують вверх і відтак ніби пропускають між великим і вказівним пальцями або між великим пальцем і рештою. Застосовують при масажі невеликих м'язів, країв долонь, підошов.
8. Посмикування (пощипування, поскубування)
Прийом виконують великим і вказівним пальцями. Тканини захоплюють, відтягують і відпускають. Рух нагадує посмикування струни. Застосовують при масажі обличчя для стимуляції мімічних м'язів і підвищення тургору шкіри, при парезах і паралічах м'язів кінцівок, на передній стінці живота. Для підвищення еластичних властивостей шкіри, при рубцях і зрощеннях посмикування використовується в основному у відновному лікуванні опіків.
9. Стискання
Роблять кистями або пальцями у вигляді ритмічних короткочасних рухів, стискуючих і віджимаючих тканини. Застосовується на обличчі для підвищення еластичності і покращення живлення шкіри.
Методичні вказівки
1. Розслаблення м'язів при добрій фіксації кінцівки.
2.Розминання може робитися як у висхідному, так і в низхідному напрямках.
3.При виконанні розминання слід пам’ятати про підвищену чутливість тканин.
4.Починати треба з легких і поверхневих розминань і тільки після кількох процедур переходити до більш енергійних і глибоких розминань.
5.Розминання потрібно робити повільно, плавно, ритмічно, без ривків, різкого посмикування, перекручування м'язів.
6. Чим повільніше розминання, тим сильніший його вплив.
7. Після розминання має проводитись погладжування.
Вібрація
Вібрацією називають такі прийоми масажу, за допомогою яких масажовані тканини приводяться в коливальні рухи з різноманітною швидкістю і амплітудою. Розрізняють безперервну і переривчасту вібрацію. Безперервна вібрація полягає в наданні тілу серій безперервних коливальних рухів, під час яких рука масажиста, натискуючи на тканини, не відривається від масажованої ділянки. При безперервній вібрації рука масажиста і масажована частина складають ніби одне ціле. Безперервна вібрація може виконуватись у формі площинного і обхоплюючого погладжування або розтирання.
Техніка виконання: подушечками одного або кількох пальців; опорною поверхнею кисті, або всією долонею, або кулаком. Вібрація виконується однією або обома руками в різних напрямках: поперечно, поздовжньо, зигзагоподібно, спіралеподібно. Розрізняють вібрацію стабільну, коли рука масажиста не переміщується по тілі пацієнта, і лабільну, коли рука масажиста переміщується по поверхні масажованої ділянки.
Прийоми безперервної вібрації
1. Потрушування
Масажованому сегменту надають максимально розслабленого стану. Рука масажиста з широко розведеними пальцями, обхоплюючи м'язи, робить потрушування. При цьому коливальні рухи роблять в поперечному або поздовжньому напрямках. Прийоми потрушування ефективні при лікуванні наслідків поранень і травм м'яких тканин, при рубцях і зрощеннях в м'язах.
2. Струс
Розташовують кінці великого і вказівного пальців або великого пальця і долоні з обох сторін масажованого сегменту. При струсі в горизонтальному напрямку тканини зміщуються вправо і вліво. При струсі у вертикальному напрямку тканини зміщуються вверх і вниз.
3. Струшування
Застосовують на кінцівках для швидкої активізації кровообігу і для зниження м'язової напруги, а також для збільшення рухливості суглобів, зв'язкового апарату і м'язів при контрактурах і спайкових процесах.
Для струшування верхньої кінцівки масажист бере обома руками кисть пацієнта, злегка натягує його руку і вслід один за одним коливальними рухами у вертикальному напрямку робить ритмічно з невеликою амплітудою струшування руки, повільно відводячи її і повертаючи на місце.
Для струшування нижньої кінцівки одна рука масажиста охоплює ногу з боку п'яткового (ахілового) сухожилля, друга - тил стопи. Злегка натягуючи ногу, щоб не відбувалося згинання у суглобах, масажист повільно робить ритмічні струшуючі рухи, відводячи і приводячи її на місце.
4. Підштовхування
Прийом застосовують при масажі внутрішніх органів - шлунка, кишок. При цьому ліва рука масажиста злегка натискає на ділянку масажованого органа, а права короткими ритмічними поштовхами на сусідню ділянку, намагаючись підштовхнути її до лівої руки.
Переривчаста вібрація
Переривчаста вібрація являє собою такі впливи, коли тканинам наносять поодинокі ритмічні удари. Рука масажиста після кожного удару відокремлюється від поверхні тканин, щоб нанести наступний удар.
Прийоми переривчастої вібрації
1. Пунктування
Застосовують на невеликих ділянках тіла, які щільно лежать на кістковій основі, в місцях перелому або в ділянці кісткового мозоля, на невеликих м'язах, зв'язках, на нервових стовбурах і в місцях виходу нервів. Пунктування виконують подушками вказівного і середнього пальців або подушечками ІІ-Ш-ІУ-У-го пальців. При цьому удари пальців слідують не одночасно, а послідовно, як на друкарській машинці. Пунктування виконують стабільно (на одному місці) або лабільно, коли рука масажиста переміщується по масажованій ділянці. Сила удару залежить від кута нахилу пальців відносно масажованої поверхні.
2. Постукування
Підвищує тонус м'язів і покращує їх кровопостачання, через що при атонії і атрофії м'язів, при їх парезі постукування в сполученні з розминанням є основними прийомами масажу. Протипоказаннями є центральні спастичні паралічі і гіпертонус м'язів. Постукування виконують кінцями пальців, кистю або кулаком, звичайно двома руками. Постукування кулаком застосовують на великих ділянках: спині, сідницях, стегнах. Виконується ліктьовим краєм кулака (перпендикулярно) або поперечно, коли пальці вільно зігнуті, залишаючи всередині пустий простір.
3.Поплескування
Виконують долонною поверхнею кисті при злегка зігнутих пальцях, однією або двома руками по черзі. Цей прийом виконують на спині, сідницях, стегнах, гомілках, плечах, грудній клітці, животі. Слабкі поплескування викликають звуження кровоносних судин і сповільнюють пульс. При енергійних і більш інтенсивних ударах відбувається розширення судин, гіперемія, місцеве підвищення температури, зниження чутливості нервових закінчень.
4.Рубання
Виконується ліктьовими краями кисті, пальці злегка розведені і розслаблені, що пом’якшує удар. При стулених пальцях рубання стає грубим та болючим, що може травмувати тканини. Прийом застосовують на широких поверхнях тіла: спині, грудній клітці, кінцівках. Прийоми рубання стрясають шкіру, вібрація поширюється вглиб тканин, чинячи вплив на внутрішні органи.
5.Стьобання
Являє собою прийом, коли тканинам наносять удари в косому напрямку одним або кількома пальцями, а також всією долонею. Такий масаж застосовують при парезах м'язів і в косметологічній практиці у вигляді „підхльостуючих" рухів. Стьобання всією долонею показано на великих поверхнях тільки при ожирінні. Цей прийом викликає активну гіперемію шкіри, підвищує її тургор і еластичність, посилює обмінні процеси і покращує видільну функцію шкіри.
Ні один з прийомів мануального масажу окремо в лікувальній практиці майже не застосовують, а використовують їх у вигляді комплексів, включаючи як основні, так і допоміжні прийоми погладжування, розтирання, розминання, вібрації. Масажні прийоми поєднують з активними і пасивними фізичними вправами.
Дозування
Дозування масажу здійснюється: вибором прийомів, локалізацією впливів, площею впливу на тканини, кількістю масажних маніпуляцій, швидкістю і ритмом рухів, їх амплітудою, тривалістю процедури, чергуванням процедур з іншими впливами (теплолікуванням, водолікуванням, лікувальною фізкультурою, фізіотерапією та ін.), інтервалами відпочинку між процедурами, кількістю процедур на курс лікування.
Тема : Техніка масажу окремих частин тіла: масаж голови, обличчя, шиї.
Техніка масажу окремих анатомічних ділянок
Техніка масажу волосистої частини голови
Масаж голови можна робити зверху волосся без оголення шкіри і з оголенням шкіри. При масажі голови зверху волосся без оголення шкіри масажні рухи проводять від тім'я вниз, назад і в сторони до лімфатичних вузлів, що розташовані в ділянках потилиці, вух і на шиї. При масажі з оголенням шкіри напрям масажних рухів має відповідати напрямку росту волосся і за ходом вивідних протоків сальних залоз.
При масажі голови зверху волосся застосовують такі прийоми. Обхоплююче поверхневе і глибоке погладжування паралельно двома руками або послідовно в напрямку від лоба до потилиці, від тім'я до завушних ділянок.
Граблеподібне прогладжування волосистої частини голови двома руками паралельно або послідовно від лоба до потилиці і до скроневих ділянок.
Граблеподібне розтирання подушечками пальців шкіри черепа циркулярними рухами, обходячи всю поверхню волосистої частини голови.
Розтирання кінцями пальців лобового і потиличного м'язів. Обхопивши голову з обох боків долонями і кінцями граблеподібно розставлених пальців, здійснюється переривчасте натискання.
Пунктування поверху волосся кінцями пальців, послідовне і поперемінне постукування , обходячи всю поверхню волосистої частини голови.
Глибоке погладжування опорною поверхнею кисті двома руками паралельно від скроневих ділянок, дугоподібно обходячи зверху вушні раковини, до сосковидних відростків за вухами і до кутів нижньої щелепи.
Зрушення м'яких покривів черепа поздовжньо і поперечно.
Кожний прийом триває в середньому від 3-х до 5 разів. Всі прийоми розтирання, розминання, вібрації чергують з прийомами площинного і обхоплюючого погладжування. Тривалість всієї процедури масажу голови від 3-х до 10 хвилин.
Показання: захворювання і травми центральної нервової системи (неврози, безсоння, мігрень, перевтома); захворювання органів кровообігу; гіпертонічна хвороба І-ІІ стадії; хвороби шкіри; а також в комплексі гігієнічного і косметичного масажів.
Масаж волосистої частини голови з оголенням шкіри
Перший проділ роблять гребінцем від середини волосистої межі лоба до потилиці.
Використовують такі прийоми
Поверхневе і глибоке погладжування подушечками пальців по 3-5 разів. Руки можуть рухатися одночасно, розташовуючись одна за одною, або паралельно, розташовуючись поряд.
Відтак роблять розтирання шкіри в ділянці проділу в напівколових і зигзагоподібних напрямках. Розтирання можна робити граблеподібно поставленими пальцями на проділі, а також прийомом ніжного штрихування. На одній ділянці виконують 3-4 рухи і таким чином обходять весь проділ.
Розминання роблять прийомами натискання кінцями пальців, обходячи весь проділ. Великими пальцями робиться зрушення шкіри проділу в різних напрямках, пунктування пальцями послідовно.
На одній ділянці кожний прийом виконують 3-5 разів. Промасувавши таким чином один проділ, переходять на інші ділянки шкіри. Проділи роблять на відстані 2 см.один від одного спочатку в поздовжньому, а потім у поперечному напрямку. Всього по 10-12 проділів в кожному напрямку. Тривалість процедури від 15 до 30 хвилин.
Показання: суха себорея волосистої частини голови, рубцеві зміни шкіри після опікових уражень, травм, облисіння.
Техніка масажу обличчя
Напрям масажних рухів на обличчі узгоджується з напрямком кровоносних судин (вен), які відводять кров, і з напрямком м’язових волокон мімічних м’язів. Масаж обличчя роблять двома руками, які рухаються паралельно. Пацієнт розташовується в спеціальному кріслі з підголовником навпроти дзеркала, масажист стає позаду. Шкіра обличчя повинна бути очищена водно-спиртовим розчином або лосьйоном і зігріта вологм компресом. На обличчі виконують прийоми масажу з урахуванням схеми напрямку масажних рухів на обличчі.
Масаж лобової частини голови.
Виконуються такі прийоми.
Площинне погладжування долонною поверхнею всіх пальців від середини лобової частини голови до скроневих ділянок, де закінчується колоподібними прогладжуваннями.
Обхоплююче погладжування почергово руками в напрямках знизу вверх, від надбрівних дуг до лінії роста волосся. Скроневі ділянки погладжують опорною поверхнею кисті від лобової частини голови назад вище вушних раковин.
Розтирання кінцями пальців в напівколових або спіралеподібних напрямках від середини лобової частини голови до скронь.
Переривчасте натискання долонною поверхнею пальців лобової частини голови.
Стискання пальцями у вигляді короткочасних рухів, стискуючи і віджимаючи тканини.
Пунктування і постукування пальцями всієї лобової поверхні.
Прийоми розтирання, розминання, вібрації чергують з погладжуванням. Кожний прийом повторюють 3-4 рази.
Масаж ділянки орбіт.
У ділянці орбіт масажують коловий м’яз і зморщувач брови одночасно обома руками. Спочатку роблять погладжування нижньої частини колового м’яза ока від скроневої ямки по нижньому краю орбіти до внутрішнього кута ока. Прийом виконують подушечками другого і третього пальців: третіми пальцями, піднімаючись вверх до брови, роблять погладжування кореня носа. Погладжування верхньої частини колового м’яза роблять по верхньому краю орбіти від внутрішнього кута ока до його зовнішнього кута і закінчують у скроневій ямці. Прийом виконують кінцями 2-го і 3-го пальців, котрі охоплюють і пропускають між собою брову так, щоб третій палець був під бровою, ковзаючи бічною поверхнею кінцевої фаланги, а другий палець – над бровою, обходячи всю орбіту. Рухи повторюють 3-5 разів. Крім погладжування застосовують циркулярні розтирання долонною поверхнею другого пальця, пунктування подушечками пальців і постукування пальцями.
Всі рухи у ділянці орбіт виконують ніжно, без зміщення і розтягування шкіри.
Масаж у ділянці щік
Погладжування щік виконують зверху донизу в напрямку краю нижньої щелепи. .
Виконується площинне погладжування долонною поверхнею пальців; гладіння тильною поверхнею пальців; погладжування опорною поверхнею кисті і підвищенням великого пальця донизу від носа і нижнього краю орбіти.
Розтирання долонною і тильною поверхнею кінцевих фаланг 2-го і 3-го пальців в циркулярних напрямках.
Переривчасте натискання долонною і тильною поверхнею пальців, обходячи в колових напрямках всю поверхню щік; посмикування, стискання, гребнеподібне розминання.
Потрушування щік долонною і тильною поверхнею кисті, пунктування подушечками пальців, почергове постукування долонною і тильною поверхнею пальців в колових напрямках, поплескування долонною поверхнею пальців, стьобання.
Прийоми підбирають залежно від цілей масажу.
Масаж у ділянках підборіддя і верхньої губи
Починають з площинного погладжування від середини підборіддя по краю нижньої щелепи до завушної ділянки, від крил носа до мочки вуха. Колове погладжування долонною поверхнею пальців в ділянці підборіддя роблять з- під краю нижньої щелепи до підборідної ямки і далі в напрямку кута рота.
Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках ділянки підборіддя і верхньої щелепи. Розтирання чергують з поперемінним обхоплюючим погладжуванням зверху донизу від верхньої губи через край нижньої щелепи.
Переривчасте натискання долонною і тильною поверхнею пальців, обходячи всю ділянку підборіддя і верхньої губи. Щипцеподібне розминання; посмикування виконують великим і вказівним пальцями.
Послідовне пунктування подушечками пальців; почергове постукування долонною поверхнею пальців, обходячи ділянки підборіддя і верхньої губи; поплескування долонною поверхнею стулених разом пальців в колоподібних напрямках; стьобання пальцями.
Всі прийоми чергують з погладжуваннями.
Показання: захворювання і травми лицевого і трійчастого нервів, травми м'яких тканин і ушкодження кісток черепа, захворювання і опіки обличчя, після оперативних втручань, а також з косметичною метою.
Масаж шиї
Виконуються такі прийоми
Площинне погладжування задньої поверхні шиї двома руками. Поставити кисті поряд на задній поверхні шиї так, щоб пальці розташувались на потиличній кістці, рухом донизу роблять погладжування спочатку задньої поверхні шиї, відтак обходять в сторони по верхньому краю трапецієподібних м'язів, через ділянки ключиць до пахвових западин спереду.
Обхоплююче погладжування задньої поверхні шиї виконують однією рукою. Масажист стоїть збоку пацієнта. Масажуюча рука слідує від потиличної на протилежну сторону по верхньому краю трапецієподібного м'яза до пахвової западини спереду.
Обхоплююче погладжування бічних поверхонь шиї виконується почергово однією рукою. Масажист стоїть позаду пацієнта.
Погладжування передньої поверхні шиї виконується почергово руками, масажист збоку або позаду пацієнта.
Погладжування бічної і передньої поверхонь шиї виконують почергово однією рукою, положення масажиста ззаду. Права рука починає рух від лівої завушної ділянки вниз і доходить до кута нижньої щелепи. В цей момент великий палець, відходячи від решти до підборіддя, робить погладжування краю нижньої щелепи від лівого кута до правого, переходить на протилежний бік щелепи. Обхопивши таким чином передню поверхню шиї, кисть далі рухається вниз, робить обхоплююче погладжування передньої поверхні шиї і переходить на ділянку пахвової западини. Відтак цей прийом виконують лівою рукою, вільна рука притримує під час масажу голову пацієнта.
Розтирання ділянок сосковидних відростків (за вухами) і потиличної ділянки у місці прикріплення м'язів шиї і спини виконують в циркулярних напрямках подушечками пальців і опорною поверхнею кисті.
Кінцями пальців щипцеподібним прийомом розтирають ключиці: верхні краї великими пальцями, нижні - рештою. Роблять пиляння ключиць одночасно з правої і лівої сторони. Щипцеподібне розтирання грудино-ключично-сосковидних м'язів виконують однією рукою зверху донизу. Розтирання кінцями пальців м'язів, розташованих на задній поверхні шиї і верхніх краях трапецієподібних м'язів. Розтирання ділянки грудино-ключичних і акроміально-ключичних суглобів кінцями пальців. Поперечне розминання м'язів задньої поверхні шиї, поздовжнє і прперечне розминання верхніх країв трапецієподібних м'язів.
Колове і гребенеподібне розминання широкого підшкірного м'яза шиї. Масажист працює двома руками, стоячи позаду пацієнта. Ніжними коловими рухами, натискуючи на м'які тканини шиї, уникаючи зрушення шкіри, роблять розминання, починаючи на рівні 3-го і 2-го ребер, піднімаються вверх по передній поверхні шиї до підборіддя, далі переходять під нижньою щелепою до підвушної ділянки і кута нижньої щелепи, відтак спускаючись по бічних поверхнях шиї до підключичних ділянок. Повторюють весь цикл 3-4 рази, обходячи всю поверхню розташування широкого підшкірного м'яза шиї.
Розминання грудино-ключично-сосковидного м'яза виконують щипцеподібним прийомом зверху донизу і в зворотньому напрямку, застосовують натискування пальцями і посмикування.
Пунктування і постукування пальцями передньої і бічної поверхонь шиї, поплескування долонною і тильною поверхнею пальців, стьобання.
Кожний прийом виконують від 3 до 5 разів, чергуючи з погладжуванням.
Показання: захворювання серцево-судинної системи, захворювання і травми центральної і периферійної нервової системи, захворювання органів дихання, захворювання і травми хребта, косметичний і гігієнічний масаж.
Тема : Техніка масажу окремих частин тіла:спини, попереку, сідниць.
Техніка масажу спини
Положення пацієнта лежачи на животі. Напрями масажних рухів від крижів і попереку вверх вздовж хребта, через верхній край трапецієподібного м'яза до надключичних і пахвових лімфатичних вузлів спереду; від остистих відростків до пахвових западин позаду.
Виконуються такі прийоми.
Поверхневе і глибоке площинне погладжування і гладіння поверхні спини, обхоплююче погладжування бічних поверхонь тулуба, зовнішніх країв найширших м'язів спини і верхніх країв трапецієподібних м'язів, погладжування м'язів спини опорною поверхнею кисті у ділянці паравертебральних зон, гребенеподібне погладжування, гладіння, граблеподібне погладжування .
Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках і штрихування ділянок остистих відростків, крижів, внутрішнього краю і кута лопатки, розтирання пальцями і опорною поверхнею кисті паравертебральних зон, гребенів клубових кісток, найширших м'язів спини і трапецієподібних м'язів, гребенеподібне і граблеподібне розтирання, розтирання ліктьовим краєм кисті внутрішніх країв і кута лопатки, для чого руку пацієнта треба закласти за спину, пиляння і стругання м'язів спини, перетинання зовнішніх країв найширших м'язів спини і верхніх країв трапецієподібних м'язів.
Натискання у ділянці паравертебральних зон, найширших м'язів спини і трапецієподібних м'язів, зрушення, поперечне розминання зовнішніх країв найширших м'язів спини і верхніх країв трапецієподібних м'язів.
Вібраційне погладжування і потрушування м'язів спини, пунктування подушечками пальців у ділянці остистих відростків і міжреберних проміжків, постукування кулаком поперечно і перпендикулярно до м'язів спини ( в ділянках нирок не рекомендується), поплескування м'яких тканин спини, рубання найширших м'язів спини і трапецієподібних м'язів, міжреберних проміжків, стьобання.
Показання: захворювання і травми хребта, ушкодження грудної клітки, захворювання органів дихання, захворювання органів кровообігу, захворювання і травми центральної і периферійної нервової системи.
Масаж сідничних м'язів
Виконується погладжування від крижів, куприка і крил клубових кісток в напрямку до пахових лімфатичних вузлів. Застосовують глибоке площинне і обхоплююче погладжування, погладжування опорно поверхнею кисті і обтяженою кистю.
Розтирання в ділянці крижів, куприка і крил клубових кісток виконують циркулярно кінцями пальців, опорною поверхнею кисті і ліктьовим крає кисті, штрихування і пиляння. Розтирання сідничних м'язів граблеподібно гребенеподібно, штрихування, стругання, пиляння, перетинання.
Поздовжнє розминання великих сідничних м'язів від крижів і крил клубових кісток в напрямку до великого вертела. Поперечне розминання здавлювання, натискування, зрушення, гребенеподібне розминання.
Потрушування сідничних м'язів, пунктування і постукувань пальцями, кулаком поперечно і перпендикулярно, поплескування, рубання, стьобання.
Всі прийоми чергують з погладжуванням.
Масаж кульшових суглобів
Підготовчим є короткочасний, протягом 2-3 хвилин, масаж у вигляд погладжування і розминання широкими штрихами сідничних м'язів верхньої частини стегна. На ділянці, найбільш доступній до суглоба (між сідничним бугром і великим вертелом), роблять циркулярі погладжування і розтирання кінцями пальців, штрихування, активні пасивні рухи.
Показання: захворювання серцево-судинної системи; захворювання травми м'яких тканин, кісток, суглобів, периферійних нервів; паралічі парези; облітеруючий ендартеріїт.
Тривалість процедури може бути при масажі окремих сегментів від 3-х до 15 хвилин, всієї кінцівки - від 5 до 20 хвилин.
Тема : Техніка масажу окремих частин тіла: грудей, живота.
Техніка масажу грудей
Положення пацієнта лежачи на спині або сидячи.
Масажні рухи на передній і бічних поверхнях грудної клітки роблять від поперекової лінії до пахвових і надключичних лімфатичних вузлів.
На передній поверхні грудної клітки виконується площинне погладжування і гладіння, на бічних поверхнях і на ділянках великих грудних м'язів обхоплююче погладжування, граблеподібне погладжування міжреберних проміжків від грудини в напрямку до хребта.
Розтирання великих грудних м'язів: у чоловіків - кінцями пальців, опорною поверхнею кисті і ліктьовим краєм кисті в колових напрямках, пиляння двома руками за ходом м'язових волокон; у жінок - граблеподібне розтирання місць прикріплення м'язів, обходчи грудну залозу. Розтирання кінцями пальців і опорною поверхнею кисті місць початку передніх зубчастих м'язів в колових напрямках. Циркулярні розтирання кінцями пальців грудини, ключиць, реберних дуг. Розтирання подушечками пальців, штрихування і пиляння міжреберних м'язів.
Ритмічні натискання долонями передньої і бічних поверхонь грудної клітки; ритмічні стискання грудної клітки на видиху. Натискання кінцями пальців на міжреберні м'язи за ходом міжреберних проміжків. Поздовжнє і поперечне розминання великих грудних м'язів, натискування, зрушення.
Постукування великих грудних м'язів і передньої поверхні грудної клітки кулаком перпендикулярно і поперечно. У чоловіків рубання великих грудних м'язів вздовж м'язових волокон і міжреберних проміжків, струшування грудної клітки, стьобання.
Техніка масажу живота
Положення пацієнта на спині з трохи піднятою головою, коліна зігнуті і злегка розведені.
Використовуються такі прийоми
Площинне поверхневе погладжування в колових напрямках передньої і бічних поверхонь живота, площинне і обхоплююче погладжування від поясної лінії в напрямку до пахвинних і пахових лімфатичних вузлів •
ІЦипцеподібне розтирання м'язів живота, пиляння, перетинання, стругання м'язів передньої стінки живота.
Ритмічні натискання долонями на передню стінку живота, зрушення, розтягання, стискання, поперечне розминання м'язів живота і накочування, поздовжнє розминання прямих м'язів живота.
Вібраційне погладжування і потрушування, поплескування, постукування кулаком поперечно, рубання, струшування. Всі прийоми чергують з погладжуванням.
Показання: хронічні коліти, які супроводжуються спастичними і атонічними закрепами; дискинезії жовчного міхура, кишок, шлунка; виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки; ожиріння, зрощення, післяопераційний період, наслідки травм.
Тема : Техніка масажу окремих частин тіла:верхніх кінцівок.
Масаж верхніх кінцівок
Положення пацієнта сидячи або лежачи. Кінцівці надають середньофізіологічного положення.
Масаж виконується однією або обома руками. При масажі однією рукою друга фіксує кінцівку і допомагає захоплювати м'язи, на який проводиться вплив. Під кисть і пальці під час масажу підкладають валик. Масажні рухи слідують від периферії до центру за ходом лімфатичних судин до лімфатичних вузлів у ліктьовому згині і до пахвової западини.
Масаж кисті
Площинне та обхоплююче погладжування тильної поверхні кисті; на долонній поверхні - площинне погладжування опорною поверхнею кисті і гребенеподібним прийомом в напрямку від кінців пальців до променевозап'ясткового суглоба. Бічні поверхні пальців погладжують щипцеподібним прийомом. Долонною поверхнею великого пальця погладжують міжкісткові проміжки кисті.
Розтирання пальців, тильної поверхні кисті і ділянки променевозап'ясткового суглоба роблять подушечками пальців в циркулярних напрямках. Щипцеподібним прийомом розтирають долонну і бічні поверхні пальців, краї кисті, підвищення м'язів великого пальця і мізинця. Штрихування застосовують на тильній поверхні кисті і пальців. Крім того, опорною поверхнею кисті розтирають тильну поверхню кисті, ділянку променевозап'ясткового суглоба.
На долонній поверхні кисті застосовують гладіння, гребенеподібне погладжування і розтирання.
Щипцеподібне розминання показане у ділянці м'яких тканин долонної і бічних поверхонь пальців, ліктьових і променевозап'ясткових країв кисті, м'язів підвищень великого пальця і мізинця. На кисті застосовують натискання, стискання, розтягання м'язів і сухожиль, вібраційне погладжування, поплескування, струшування кисті. При ушкодженні кисті - пунктування, постукування пальцями.
Масаж передпліччя
Погладжування площинне і обхоплююче від кисті до лімфатичних вузлів в ділянці ліктьового згину, гладіння, погладжування опорною поверхнею кисті, щипцеподібне погладжування окремих м'язів і сухожиль передпліччя.
Розтирання подушечками пальців в циркулярних напрямках тильної поверхні променевозап'ясткового суглоба, ділянки шилоподібних відростків ліктьової і променевої кісток, головки променевої кістки, суглобової сумки, окремих м'язів і сухожиль. Штрихування в ділянці суглобів і м'язів. Пиляння згиначів і розгиначів м'язів передпліччя, стругання, перетинання.
Поздовжнє і поперечне розминання м'язів передпліччя, щипцеподібне розминання окремих м'язів, валяння, натискання, стискання. Розтягування окремих м'язів, посмикування при парезах і паралічах.
Вібраційне погладжування і потрушування м'язів, пунктування і постукування пальцями, постукування кулаком поперечно, поплескування, рубання, струшування, стьобання.
Масаж ліктьового суглоба
Площинне і обхоплююче погладжування в напрямку до лімфатичних вузлів у пахвовій западині, колові погладжування задньої і бічних поверхонь ліктьового суглоба долонною поверхнею кисті.
Розтирання подушечками пальців в циркулярних напрямках, масажуючи всю поверхню суглоба, штрихування подушечками пальців місць прикріплення сухожиль, бічних зв'язок, суглобової сумки позаду.
Розтягування м'яких тканин ліктьового суглоба захватом кисті і фіксацією другою рукою плеча. Пасивні і активні рухи у суглобі.
Масаж плеча
Погладжування площинне і обхоплююче починають нижче ліктьового суглоба, проводять в напрямку до пахвових лімфатичних вузлів; глибоке обхоплююче погладжування двоголового і триголового м'язів плеча. Застосовують площинне колове погладжування опорною поверхнею кисті, хрестоподібне погладжування, щипцеподібне погладжування головок м'язів і сухожиль.
Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках м'язів і сухожиль ліктьовим краєм кисті, щипцеподібне розтирання, пиляння у поздовжньому напрямку двоголового і триголового м'язів, дельтоподібного м'яза, перетинання і стругання.
Розминання поздовжнє і поперечне, валяння, натискання, зрушення і розтягування, щипцеподібне розминання, пощипування. Дельтоподібний м'яз розминають поздовжньо від плечової кістки верх.
Вібраційне потрушування окремих м'язів, струшування кінцівки, пунктування і постукування пальцями м'язів і сухожиль, пунктування і постукування плечової кістки після ушкоджень. Постукування кулаком поперечно і перпендикулярно, поплескування, рубання, стьобання м'язів плеча.
Масаж плечового суглоба
Спочатку роблять масаж м'язів і м'яких тканин надпліччя, масажують дельтоподібний м'яз, сухожилля великого грудного м'яза, найширшого м'яза спини, м'язів плеча. Застосовують погладжування і розтирання.
Суглобова сумка масажується з передньої, задньої і нижньої поверхані. Для кращого доступу до передньої поверхні суглобової сумки руку пацієнта закладають за спину; до задньої поверхні - руку пацієнта слід покласти на протилежне плече; при масажі нижньої поверхні сумки - руку відвести в сторону. Суглобову сумку масажують прийомами циркулярного розтирання і штрихування подушечками пальців. Пасивні і активні рухи в суглобі.
Показання: захворювання і травми м'яких тканин, кісток, суглобів, периферійних нервів; захворювання периферійних судин (хвороба Рейно).
Прийоми масажу широко комбінують з активними і пасивними рухами. Тривалість процедури від 3-х до 10 хвилин окремих сегментів, а всієї кінцівки - від 5-ти до 15 хвилин.
Тема : Техніка масажу окремих частин тіла:нижніх кінцівок.
Масаж нижньої кінцівки
Положення пацієнта лежачи в середньофізіологічному положенні з максимально розслабленими м'язами. Масажні рухи роблять за ходом лімфатичних судин в напрямку до підколінних і пахових лімфатичних вузлів. Методики можуть передбачати або загальний масаж всієї нижньої кінцівки або окремих її сегментів: стопи, гомілковостопного суглоба, м'язів таза та ін.
Масаж стопи
Площинне і обхоплююче погладжування тильної поверхні стопи від пальців через ділянку гомілковостопного суглоба по передній поверхні гомілки до підколінних лімфатичних вузлів; щипцеподібне погладжування зовнішнього і внутрішнього країв стопи; площинне погладжування долонною поверхнею кисті в поперечному напрямку; щипцеподібним прийомом погладжуються бічні поверхні пальців від нігтьових до основних фаланг; площинне погладжування ділянки гомілковостопного суглоба в колових напрямках. Захопивши стопу двома руками, проводять глибоке погладжування подушечками великих пальців міжкісткових м'язів на тильному боці стопи. Підошвову поверхню стопи погладжують опорною поверхнею кисті і гребенеподібним прийомом.
Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках тильної поверхні стопи і пальців, міжкісткових м'язів, ділянки кісточок і п'яткового сухожилля; розтирання опорною поверхнею кисті тильної і підошвової поверхонь стопи; розтирання підошвової поверхні стопи гребенеподібно; штрихування міжкісткових м'язів і сухожиль; щипцеподібне розтирання країв стопи.
Щипцеподібне розминання зовнішнього і внутрішнього країв стопи, підвищень великого пальця і мізинця, зрушення міжкісткових м'язів стопи.
Пунктування і постукування пальцями, поплескування, струшування стопи, стьобання.
Пасивні і активні рухи в суглобах пальців.
Масаж гомілковостопного суглоба
Обхоплююче поверхневе і глибоке погладжування передньої, бічних і задньої поверхні гомілковостопного суглоба у поздовжньому напрямку; площинне погладжування в колових напрямках у ділянках кісточок; щипцеподібне погладжування п'яткового сухожилля.
Розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках і штрихування задньої поверхні суглоба, в ділянці кісточок і п'яткового сухожилля; розтирання передньої і бічних поверхонь суглоба опорною поверхнею кисті. Прийоми розтирання чергують з погладжуванням.
Обхопивши правою рукою зі сторони підошви стопу в ділянці передплюсни і фіксуючи лівою рукою гомілку вище гомілковостопного суглоба, роблять без усиль ритмічні рухи на розтягання; при малорухомості і контрактурах - пасивні рухи. Закінчують масаж обхоплюючим погладжуванням всіх поверхонь суглоба в напрямку до підколінних лімфатичних вузлів.
Масаж гомілки
Площинне і обхоплююче погладжування передньої, бічних і задньої поверхонь гомілки від стопи до підколінних лімфатичних вузлів. Хрестоподібне погладжування гомілки, граблеподібне погладжування. Глибоке обхоплююче погладжування задньої поверхні від п'яткового сухожилля до підколінних лімфатичних вузлів; щипцеподібне погладжування п'яткового сухожилля і переднього гребеня великогомілкової кістки; глибоке погладжування великими пальцями переднього великогомілкового м'яза; обхоплююче погладжування колінного суглоба.
Розтирання в циркулярних напрямках кінцями пальців м'язів передньої поверхні гомілки. Розтирання опорною частиною кисті в циркулярних напрямках м'язів, розташованих на зовнішній і задній поверхнях гомілки; пиляння у поздовжньому напрямку м'язів гомілки, стругання, перетинання триголового м'яза гомілки.
Поздовжнє розминання від гомілковостопного суглоба до підколінної ямки роблять окремо: передню, задню і зовнішню групи м'язів. Розминання передньої і зовнішньої груп м'язів щипцеподібно; застосовують натискання опорною поверхнею кисті і зрушення, натискання пальцями на підлеглі тканини.
Розминання задньої групи м'язів роблять основними прийомами, застосовуючи поздовжнє розминання однією рукою і двома, поперечне розминання двома руками.
Потрушування окремих м'язових груп, пунктування і постукування пальцями і кулаком поперечно і перпендикулярно, поплескування, рубання, стьобання, струшування гомілки.
Масаж колінного суглоба
Площинне погладжування однією або двома руками передньої і бічних поверхонь суглоба; обхоплююче погладжування двома руками від верхньої третини гомілки по передній і бічних поверхнях суглоба в напрямку до підколінних лімфатичних вузлів і по стегну до пахових лімфатичних вузлів.
Щипцеподібне погладжування і розтирання сухожиль двоголового м'яза стегна (позаду). Розтирання подушечками пальців в циркулярних, поздовжніх і поперечних напрямках бічних зв'язок і сухожиль чотириголового м'яза стегна (спереду).
Розтирання в колових напрямках бічних поверхонь суглоба долонними поверхнями кистей обох рук; долонною поверхнею однієї руки - надколінок і передню поверхню суглоба, а долонною поверхнею пальців другої руки - розтирання задньої поверхні суглоба. Розтирання надколінка кінцями пальців, зрушення його зверху донизу і в сторони. Розтирання пальцями суглобової щілини роблять з внутрішнього боку суглоба в положенні зігнутого коліна.
Масаж поєднують з активними і пасивними рухами.
Масаж стегна
Площинне і обхоплююче погладжування обома руками передньої, бічних, задньої поверхні стегна від колінного суглоба в напрямку до пахових лімфатичних вузлів. Щипцеподібне погладжування сухожиль двоголового м'яза стегна і місць їх прикріплення.
Циркулярні розтирання пальцями і підвищенням великого пальця кисті крил клубових кісток в напрямку від нижньої ості до хребта. Погладжування підвищенням великого пальця і ліктьовим краєм гребенів клубових кісток від хребта до пахових складок; пиляння, перетинання, стругання окремих м'язових груп. Пиляння гребенів клубових кісток, гребенеподібне розтирання м'язів.
Розтирання м'язів стегна проводять окремо: передню, внутрішню зовнішню , задню групи.
Застосовують основні прийоми розминання - поздовжнє і поперечне. Сухожилля і головки м'язів розминають щипцеподібне. Використовують прийоми стискання, натискання, здавлювання, розтягання, зрушення, посмикування, валяння.
Потрушування окремих м'язових груп, пунктування, постукування пальцями і кулаком, поплескування, рубання і стьобання, струшування нижньої кінцівки. Прийоми розминання і вібрації чергують з погладжуванням.
Тема 10: Масаж при захворюваннях і травмах опорно-рухового апарату
Масаж при захворюванні суглобів.
Масаж при артрозах.
Велика група захворювань суглобів - це артози (остеоартрози) або деформуючі артрози (деформуючі остеоартрози), тобто дегенеративно-дістрофічні захворювання суглобів.
Частота розвитку артрозів збільшується з віком.
Залежно від патології артрози поділяються на первинні і вторинні. До первинних належать артози, які починаються без видимої причини у людей старіше 40 років в незміненому суглобовому хрящі і звичайно одночасно уражають кілька суглобів. До вторинних належать артрози, які розвиваються у будь-якому віці внаслідок різних причин (травми, судинні ураження,уродженні дисплазії, артрити та ін.) і уражають один або кілька суглобів.
Артрози кульшових суглобів (або коксартроз) є одним з найбільше частих і важких дегенеративних уражень суглобів. Найчастіше зустрічаються вторинні форми коксартозів, обумовлених дисплазіями, вивихами та підвивихами стегон, перенесеними захворюваннями і травмами головок стегон, вертлюжної западини та іншими причинами.
При коксартрозі в першу чергу з'являються клінічні симптоми: болі, відчуття втомлювання, скутість, хруст і обмеження рухомості у суглобах, швидко настає інвалідність хворих, обумовлена вираженим больовим симптомом і значним порушенням функції кульшових суглобів.
На відміну від артритів, артрози перебігають без загальних і місцевих ознак запалення (підвищенння температури, прискорене ШОЕ, диспротеїнемія, набряк суглобів, кахексія та інші симптоми), що дозволяє призначати масаж в ранні строки від початку захворювання і проводити його на всіх стадіях розвитку дегенеративно - дистрофічного процесу.
Відсутність запалення суглобів дозволяє робити масаж при артрозах в цілому більш інтенсивно, ніж при артритах.
В методиці масажу при артрозах суглобів в більшості випадків застосовуються всі основні прийоми класичного масажу.
При призначенні і проведенні масажу необхідно враховувати інтенсивність болів, тонус і стан м'язів, стадію хвороби, наявність супутніх порушень (судинних, суглобових та ін.) і захворювань (внутрішніх органів, остеохондроз хребта та ін.), вік та загальний стан пацієнта.
Масаж при артрозах суглобів зменшує болі, поліпшує крово- і лімфообіг, трофіку тканин, нормалізує м'язовий тонус та секрецію сіновіальної рідини, попереджує атрофію м'язів і зміцнює їх, поліпшує функцію суглобів, м'язів і сповільнює прогресування патологічного процесу в суглобах, тонізує та оздоровлює організм пацієнта.
Масаж при плечолопатковому периартрозі
(периартриті).
Це захворювання може виникнути не тільки на грунті шийного остеохондрозу, но і на грунті захворювань внутрішніх органів, наприклад, в результаті травми та інші причини. Ураженню шийного відділа хребта надається важливе значення у виникненні і прогресуванні плечового периартриту.
Плечовий периартит проявляється м'язово-тонічними, нейродистрофічними порушеннями. В клінічній картині захворювання на перший план виступають болі і обмеження об'єму рухів у плечевому суглобі. Болі виникають у ділянці плечового суглоба, надпліччя або плеча без видимої причини або після тривалого навантаження, посилюються при відведенні руки у бік і заведення її за спину, нерідко заважають у ночі, відбивають у шию і руку. Найбільша вираженість болей відмічається у місцях прикріплення сухожилок м'язів і зв'язок до кісткових виступів у ділянці дзьобоподібного (акроміальног) відростків лопатки, зовнішнього кінця ключиці, великого і малого бугорків плечових кісток і відходящих від них гребенів, ості лопатки, надоєної і підосної ямок, нижнього кута і зовнішнього кута лопатки.
В гострі фази захворювання відмічається підвищення тонусу м'язів, що приводять плече, а значить і всю руку до тулуба (велика грудна, велика кругла і підлопаткова м'язи), в результаті чого розвивається спочатку нестійка рефлекторно-больова, а через 1-2 місяця стійка міоартрогенна приводяща контрактура в плечевому суглобі.
При тривалому перебігу захворювання розвивається гіпо- і атрофія м'язів плечового поясу (особливо дельтоподібної, а також над -і підостної, підлопаткової, великої і малої круглих м'язів), м'язів плеча, а також у випадках, що далеко зайшли і всіх м'язів верхної кінцівки.
Одночасно з порушенням тонусу і сили м'язів в них можуть з'являтися болючи ущильнення - міогелози. Аналогічні болючі ущильненя з'являються також і в навколо-суглобових (періартикулярних) м'яких тканинах.
Методика масажу будується виходячи із патогенезу плечового периартрозу, віку і стану пацієнта.
При плечелопатковому періартрозі проводиться масаж шийно - комірцової зони за методикою, що застосовується при остеохондрозі хребта, і масаж верхньої кінцівки (при односторонньому ураженні - однієї, двосторонньому - обох верхніх кінцівок) з акцентом на проксимальні відділи (плечовий пояс, плечовий суглоб, плече).
Масаж верхніх кінцівок здійснюється за загальними принципами масажу при артрозах суглобів. Він має бути залежним від фази захворювання, зміни тонусу, атрофії м'язів, загального стану пацієнта.
Приблизно 2/3 всього часу процедури масажу повинно відводитись диференційованому масажу ділянки плечового суглоба і блищерозташованих зон, а 1/3-недиференційованому масажу окремих відділів верхньої кінцівки.
Плечовий суглоб масажують з усіх боків, для кращого доступу до внутрішньої поверхні суглоба руку пацієнта слід відвісти убік від тулуба; до задньої поверхні суглоба — покласти руку пацієнта на протилежне плече, для доступу до передьої поверхні суглоба руку пацієнта завести за спину.
Тривалість процедури від 15 до ЗО хв, в середньому 20-25 хв щоденно, як що можливо, то 2 рази на день. 15-20 процедур на курс.
Важливе значення має включати в процедуру масажу активних рухів у плечевому суглобі за наявністю рефлекторно-больової контрактури і всього комплексу рухів (активних, активно-пасивних, пасивних) при стійкої артроміогенній контрактурі, а також лікування положення для плечового суглоба. Добрий ефект дає сполучення масажу з теплом, світлолікуванням та іншими видами фізіотерепії, постізометричною релаксацією м'язів, у рідких випадках приходиться прибігати до редресації плечового суглоба, тобто до усунення контрактури суглоба під наркозом з наступним проведенням масажу, ЛФК та інших видів лікування.
Масаж при артрозі кульшових суглобів
Положення пацієнта лежачи на животі і спині, а при необхідності і на боці. У цих положеннях здійснюється масаж попереково - крижової ділянки та ураженої нижньої кінцівки (при двосторонньому процесі — обох нижніх кінцівок, використовуючи основні і ряд допоміжних прийомів погладжування, розтирання, розминання, вібрації).
Рекомендується починати масаж з поперекової ділянки в напрямі знизу вгору від підсідничної складки до попереку прийомами прямолінійного погладжування долонями, прямолінійного і циркулярного розтирання подушечками пальців, а потім ціми ж прийомами по верхніх краях кульшових кісток в напрямі від хребта до боків. Після обробки сідничних ділянок проводиться масаж куприка, крижів і попереку.
Із допоміжних прийомів розтирання дуже ефективний прийом штрихування.
Після погладжування і розтирання по тим же напрямкам проводиться розминання сідничних м'язів і м'язів попереку.
При масажі вказаних зон слід звернути увагу на больові точки в ділянці куприка, великих вертелів та підсідничних складок.
Після масажу попереково - крижової ділянки переходять до масажу нижніх кінцівок, починаючи зі стегон. На сідничних ділянках та стегнах здійснюється диференційований масаж: погладжування, легке розтирання, ніжна стабільна або лабільна вібрація , для м'язів з підвищеним тонусом більш інтенсивне погладжування, розтирання, вібрація, а також розминання; для атрофованих м'язів з пониженим м'язовим тонусом ( звичайно це сідничні м'язи і м'язи, що розташовані на задній поверхні стегон, тобто полусухожилкові та двоголові м'язи стегон).
Кульшові суглоби розташовані глибоко і обмежені з усіх боків м'язами, що утруднює доступ до цих суглобів. Тим не менш необхідно впливати прийомами прямолінійного і циркулярного погладжування, розтирання, а по можливості розминання на усю ділянку кульшових суглобів і навколо цієї зони. Відтак переходять до ретельного масажу капсул суглобів, зв'язок, слизових сумок, сухожилкових піхв, місць прикріплення сухожилок до кісток прийомами погладжування, розтирання, вібрації, особливо на ділянках між сідничними горбами та великими вертелами, де є можливість доступу до самих кульшових суглобів.
За наявності викоту у кульшових суглобах, їх набряклості масаж проводиться за „відсмоктуючою" методикою.
Диференційований масаж м'язів та спеціальний вплив на суглобово-зв'язковий апарат починають на 2-3-й процедурі, а на 1-2-й процедурі масажу обмежуються загальним недиференційованим впливом на тканини, включаючи погладжування, розтирання і легку вібрацію.
Після масажу ділянок кульшових суглобів і стегон переходять до масажу гомілок, стоп та інших суглобів нижніх кінцівок, використовуючи основні прийоми погладжування, розтирання, розминання, вібрації.
Інтенсивність і тривалість масажу поступово наростають від процедури до процедури. Особам молодого і середнього віку з ознаками деякого ожиріння, особам з гіперстенічною конституцією масаж з перших процедур можна проводити з достатньо більшою інтенсивністю і навіть з нерізким больовим відчуттям, в той же час особам похилого і старшого віку, схудлим, з астенічною конституцією, дітям, особливо дошкільного віку, масаж повинен проводитись обережно, бути щадним,не визивати больових відчуттів.
Тривалість процедури від 10 до 25 хв щоденно або через день, на курс лікування від 8 до 15, в середньому 10-12 процедур.
Слід підкреслити важливість включення в процедуру масажу елементів лікувальної фізкультури, пасивних і активних рухів у кульшових суглобах, лікування положенням, витягуванням.
За відсутністю протипоказань необхідно сполучати масаж із заняттями гімнастикою, механотерапією на апаратах тренажерах, фізіотерапію та іншими методиками лікування.
Масаж при артрозі колінних суглобів
Артроз колінних суглобів (гонартроз) зустрічається також часто, як і коксартроз, але не рідко пребіг безсимптомний.
Прояви гонартроза достатньо різні. Спочатку відмічаються болі при підвищеній напрузі на суглоби при виконанні фізичної роботи, при підйомі і переносі важкостей, потім болі в суглобах при ходьбі по сходах, особливо при спуске, при ходьбі, після тривалого перебуванні на ногах, а також в вологу холодну погоду.
Гонартроз, як і коксартроз, може бути вторинним, що визивається травмою, артритом та іншими причинами, і первинним, що виникає без причин, наприклад, в результаті старіння організма або тривалого професійного перенапруження. Часто гонартроз ускладнюється реактивним (вторинним) синовітом, тобто запаленням синовіальної оболонки колінного суглоба.
При односторонньому артрозі колінного суглоба проводиться масаж однієї ураженої нижньої кінцівки, при двосторонньому - обох нижніх кінцівок у положенні пацієнта на спині і животі. Застосовуються основні та допоміжні прийоми масажу. Процедуру починають з дії на дистальні відділи кінцівок (стопи, гомілки), відтак переходять до проксимальних відділів (стегна, тазового пояса), проводячи на перших масажних процедурах загальний легкий вплив на всі нижні кінцівки прийомами погладжування, розтирання, легкої вібрації.
Починаючи з 2 - 3 процедури масажу здійснюється диференційований вплив на м'язи і суглоби, особливо колінні, підбираючи відповідні масажні прийоми залежно від стадії хвороби, стану м'язів (змінення тонусу, ступеню атрофії та ін.), характеру і вираженості болю , наявності або відсутності ускладенень (синовіт, контрактури та ін.), віку і стану пацієнта.
Під час процедури масажу слід приділяти більшу частину часу і зусиль масажу ділянки колінних суглобів і стегон у ділянці колінних суглобів, Проводиться ретельний масаж капсули суглобів, зв'язкового апарату, слизових сумок, місць прикріплення сухожилок до кісток і самих сухожиль, періартрикулярних м'яких тканин.
Впливати на суглобово - зв'язковий апарат колінних суглобів краще всього у місцях найбільшого доступу до них, а іменно по задній поверхні нижніх кінцівок у ділянці підколінних ямок, а також з внутрішнього боку сухожилля чотириголового м'яза стегна. Вплив на суглобово-зв'язковий апарат здійснюється прийомами площинного, обхоплюючого безперервного погладжування, щипцеподібного погладжування подушечками пальців, основою долоні; щипцеподібного, граблеподібного розтирання всієї ділянки суглоба поздовжьо, спіралеподібно, циркулярно у висхідному і низхідному напрямках, а також розминання у вигляді натискання. Кожен прийом рекомендується повторити 3-6 разів.
При артрозі колінного суглоба розвивається вибіркова атрофія м'язів, особливо виражена у м'язах стегон різного ступеню. Із масажних прийомів при гіпо- і атрофії м'язів використовуються поперемінно основні та допоміжні прийоми погладжування (площинне поверхневе і глибоке, обхоплююче уривчасте і безперервне гребенеподібне, граблеподібне, гладіння, хрестоподібне, щипцеподібне); інтенсивне розтирання, включаючи допоміжні прийоми (гребенеподібне, щипцеподібне подушечками великих пальців рук, ліктьовим краєм кисті, передпліччя, кулаком); розминання повздовжнє і поперечне, валяння, вижимання, розтягування, натискання, інтенсивність якого має відповідати ступеню гіпотрофії м'язів; вібрація (безперервна і уривчаста), потрушування, рубання, постукування, поплескування), проводиться обережно на внутрішній поверхні стегон. Кожний прийом рекомендується повторювати від 3 до 6 разів 1-3 рази на день, тривалість процедури від 10 -15 до 25- ЗО хв. Курс лікування 10-15 процедур.
За наявності міогелозів (болючих ущільнень у м'язах), що зустрічається найчастіше всього на ділянках переходу м'язів в сухожилля, проводиться спеціальний вплив на ці ущільнення подушечками пальців у вигляді стабільного розтирання у поздовжньому, поперечному або циркулярному напрямках; розминання у вигляді уривчастого натискання, чергуючи з обхоплюючим погладжуванням, за наявністю болю інтенсивність впливу зменшується або тимчасово припиняється, а через кілька процедур масажу вплив на гелози відновляється за інтенсивністю, яка не визиває значного посилення болю.
За наявності набряклості тканин, вторинного синовіїта колінних суглобів масаж нижніх кінцівок проводиться за відсмоктуючою методикою, починаючи з тазового поясу, переходячи на стегна, потім на гомілки і стопи. Із масажних прийомів використовуються в основному глибоке погладжування та інтенсивне розтирання у повільному темпі суворо за ходом
відтоку лімфи, в напрямі від „периферії" до „центру", при цьому у більшості випадків колінні суглоби не масажуються.
У процедурі масажу рекомендується включати активні, а за необхідністю і пасивні рухи у колінних суглобах, комплекс лікувальної фізкультури, фізіотерапію, лікувальне положення та інше.
За наявністі супутнього остеохондрозу у поперековому відділі хребта у пацієнтів з артрозом колінного суглоба проводиться одночасний масаж попереково-крижової ділянки за методикою, що використовується при остеохондрозі хребта.
Масаж при травмах опорно-рухового апарату
При травмах опорно-рухового апарату, як при консервативному, так і оперативному лікуванні, масаж є одним з найважливіших лікувальних методів, що сприяють відновленню уражених рухових функцій і працездатності пацієнта, скорочуючи строки лікування і попереджуючи інвалідизації пацієнтів.
Масаж діє болетамуюче, протинабряково, розсмоктуюче діє на патологічні відкладення у тканинах і випоти у суглобах, регенеративну і зміцнюючу дію на тканини ( шкіру, м'язи , кістки).
Масаж широко використовується у травматології під час ураження м'язів, сухожилок, зв'язок, вивихів суглобів, закритих і відкритих переломів кісток, наслідків травм опорно-рухового апарату, контрактурах долонного апоневрозу (контрактурах Дюлюітрена), ампутаційних куксів кінцівок .
Масаж найбільш показаний при переломах кісток кінцівок, хребта уповільненій консолідації кісткового мозолю, наслідках травм опорно-рухового апарату, при супутніх ураженнях нервів і нервових сплетінь (травматичних невритах).
Масаж повинен використовуватися в основному у період розвитку регенеративних і репаративних процесів у тканинах, початком зрощення кісток після переломів та ін.
В гострому періоді травми, тобто в ранні строки після ураження, за наявністю набряків тканин, кровотеч, наявності рефлекторної напруженості м'язів, кісткових уламків і т. ін., показання до масажу обмеженні, тому що додаткові подразнення масажними прийомами може привести до посилення реактивних явищ і погіршенню стану зони ураження.
В гострому періоді травми для поліпшення крово- і лімфообігу, трофічних і обмінних процесів у тканинах допустимо лише легке погладжування вище місця ураження, так званий "відсмоктуючий " масаж. За відсутністю проти-показів можливо також вплив на сегментарні зони (шийно-комірцову - для верхніх кінцівок і попереково-крижову - для нижніх кінцівок) і симетрично уражену кінцівку (здорову), використовуючи основні масажні прийоми у щадному варіанті. Пізніше можуть застосовуватися прийоми розтирання і легкого розминання м'язів поза вогнища ураження.
При лікуванні травм опорно-рухового апарату масаж рекомендується застосовувати в комплексі з фізичними вправами, причому в більшості випадків масаж повинен призначатися в більш пізні строки, ніж лікування фізичними вправами, після загоєння рани м'яких тканин і за наявності ознак зрощення кісток. Це пояснюється тим, що масаж є контактним методом лікування, способом механічного впливу на тканини, котрі після зняття іммобілізації, як правило, атрофовані, ослаблені, на шкірі є подряпини, висипання, екскоріації і потому потрібен час для того, щоб тканини зміцніли і їх стан поліпшиться.
При лікуванні травматичних уражень інтенсивність масажу повинна бути адекватною стану м’яких тканин, м’язів, кровоносних і лімфатичних судин, шкірних покровів, котрі легко руйнуються в ранні строки після ураження.
З метою підготовки тканин до масажу, особливо після зняття гіпсової пов’язки, треба спочатку вимити ділянку масажу теплою водою і туалетним милом або зробити олійний компрес, або протерти спиртом. В процесі лікування масажем необхідно суворо стежити за чистотою травмованої ділянки шкіри пацієнта, застосувати обтирання, обмивання, душі, ванни, частіше міняти білизну.
При одночасному використанні масажу і ЛФК масаж в більшості випадків повинен проводитися перед ЛФК. Найбільш доцільним вважається такий порядок використання методів відновлювального лікування у фазі зрощення кісток: фізіотерапевтична процедура, масаж, ЛФК, лікування положенням.
Масаж при преломах
Травматичні переломи - це ураження кістки з порушенням її цілісності.
При переломах обидві частини зламаної кістки називають уламками, а маленькі частинки ураженої кістки - осколками. Травматичні переломи, залежно від стану шкірних покривів, поділяють на закриті й відкриті. За характером ураження кісток розрізняють переломи повні та неповні, поперечні, поздовжні, косі, вколочені, гвинтоподібні, осколкові, Т-подібні, І-подібні, зірчасті, дірчасті, переломи зі зміщенням і без зміщення уламків.
За локалізацією розрізняють діафізарні (переломи тіл кісток), епіфізарні (переломи епіфізів кісток), внутрішньосуглобні та метафізарні (переломи метафізів кісток, навколосуглобові).
З клінічної точки зору в поняття "перелом" вкладаються не тільки порушення цілісності кістки, але й одночасне ураження навколишніх м'яких тканин: м'язів, фасцій, кровоносних і лімфатичних судин, нервів, а при сполучних переломах - і внутрішніх органів.
Переломи характеризуються патологічною рухливістю кісток, кісткових уламків, деформацією кінцівки на місці перелому та її скороченням, болем при пальпації, крововиливом (гематомою), припухлістю, порушенням рухової функції. При тяжких множинних переломах страждає весь організм пацієнта.
У наш час загальноприйнятим методом лікування переломів є сполучення спокою (репозиція, консервативна або оперативна іммобілізація) і рухи (ЛФК, масаж та інші види). Таке поєднання лікувального спокою і лікування рухом забезпечує швидке і повноцінне відновлення структури і функцій ураженого опорно-рухового апарату та організму в цілому.
Особливе значення при лікуванні переломів надається масажу. Масаж, особливо у поєднанні з лікувальною фізкультурою, нормалізує діяльність центральної нервової системи, внутрішніх органів, поліпшує місцевий і загальний крово- та лімфообіг, стимулює обмін речовин і регенерацію тканин, сприяє більш швидкому утворенню повноцінного кісткового мозолю і відновленню нормальної функції ураженого сегмента опорно-рухового апарату, запобігає атрофії м'язів, сприяє розвиткові зрощень, справляє зміцнюючий і оздоровлюючий вплив на весь організм травмованого пацієнта.
Масаж при переломах у ділянці ліктьового суглоба
Названі переломи переносяться важко, супроводжуються гемартрозом ліктьового суглоба, вираженим набряком, швидко дають стійкі й виражені обмеження рухливості в ліктьовому суглобі, значну атрофію м'язів плеча і передпліччя та інші неприємні зміни. До уражень в ділянці ліктьового суглоба належать також переломи внутрішнього і зовнішнього надвиростків плечової кістки, це - навколосуглобові переломи.
Переломи в ділянці ліктьового суглоба виникають або в результаті дії прямої травми на цю зону (падіння, удар та ін.), або непрямої травми при розігнутому чи злегка зігнутому передпліччі в ліктьовому суглобі. Залежно від характеру перелому, ступеня зміщення уламків, віку пацієнта лікування переломів у ділянці ліктьового суглоба здійснюється консервативним шляхом (накладання гіпсової лонгети, відвідної шини ЦИТО, скелетного витягування) або оперативним шляхом (репозиція і остеосинтез).
При лікуванні переломів у ділянці ліктьового суглоба період іммобілізації поділяють на два: абсолютної і відносної іммобілізації. Тривалість цих періодів зумовлюється характером перелому та його локалізацією.
Для вказаних далі переломів рекомендується така тривалість іммобілізації (за З.М.Атаєвим, Т.В.Волковою, 1973 р.). Т і У-подібні переломи і переломи частини виростка плечової кістки: абсолютної -10-12 діб, відносної іммобілізації - 15-20 діб; переломи ліктьового відростка: 7-14 і 7-10 діб; переломи головки променевої кістки: 4-7 і 10-14 діб.
Масаж рекомендується починати ще в період абсолютної іммобілізації. В цей період використовують масаж шиї, ділянки надпліччя і плечового поясу збоку ураження, міжлопаткової ділянки за описаною вище методикою. Якщо вільні від іммобілізації дельтоподібний м'яз і ділянка плеча, то в цих зонах викоритсовується відсмоктуючий масаж. Прийоми вібрації при масажі всіх названих зон не використовують!
У період відносної іммобілізації на час проведення масажу гіпсова лонгета знімається і можна здійснювати масаж всієї травмованої верхньої кінцівки, обминаючи зону ураження, тобто ділянку ліктьового суглоба.
Слід підкреслити, що проведення масажу ураженої кінцівки в період відносної іммобілізації потребує особливої обережності.
На початку курсу масажу обмежуються лише обхоплюючим безперервним погладжуванням, поступово переходячи на наступних масажних процедурах до інших основних і деяких допоміжних прийомів погладжування (обхоплююче уривчасте, площинне поверхневе і глибоке погладжування, граблеподібне, гребенеподібне, гладіння) з поступово наростаючою інтенсивністю та тривалістю. При сприятливій дії масажу до кінця періоду іммобілізації може бути використане легке спиралеподібне розтирання кінчиками пальців. Розтирання і особливо ручна вібрація не застосовуються.
Після зняття іммобілізації відпадає необхідність проведення масажу шиї, надпліччя, лопатки і міжлопаткової ділянки, що дозволяє збільшити тривалість масажу травмованої верхньої кінцівки (в середньому 15-20 хв.).
При внутрішньосуглобових переломах кісток, що утворюють ліктьовий суглоб, масаж ділянки ліктьового суглоба в ранні строки після травми протипоказаний, тому що у період відносної іммобілізації і в ранній постіммобілізаціиний період можливий розвиток периартикулярної оссифікації м'яких тканин і надлишкового кісткового мозолю, що може порушити відновлення функції ліктьового суглоба. Ділянку ліктьового суглоба можна піддавати масажу лише через 2-2,5 місяця після травми, а також пізніше з метою усунення вторинних змін у капсулі суглоба і в навколосуглобових тканинах.
Застосування масажу в післяіммобілізаційному періоді передбачає поступове збільшення кількості масажних прийомів, їх інтенсивності і тривалості. Крім погладжування, застосовується розтирання і поздовжнє розминання з поступово наростаючою інтенсивністю та тривалістю, а в пізніші строки після травми - основні та допоміжні прийоми ручної уривчастої та безперервної вібрації.
При проведенні масажу травмованої кінцівки враховується стан м'язів верхньої кінцівки, масаж має бути зміцнююче-тонізуючим - для розтягнутих, гіпотонічних, ослаблених м'язів і розслаблюючий, легкий - для контрагірованих, гіпертонічних м'язів. Тобто йдеться про масаж вибіркового характеру.
Для ефективності реабілітації важливо включати в процедури масажу активні і пасивні рухи, а також поєднувати масаж з ЛФК, лікуванням положенням, фізіо- та механотерапією.
Масаж проводять щодня, повторними курсами по 15-20 процедур, з перервами 1,5-2 тижні між курсами. При проведенні третього курсу масажу, через 9-12 тижнів після травми, можна масажувати і зону ураження, тобтділянку ліктьового суглоба.
Масаж при переломах верхніх кінцівок
Масаж при переломі
хірургічної шийки плечової кістки
Переломи хірургічної шийки плечової кістки зустрічаються в осіб похилого віку при падінні на руку (відведеною від тулуба або приведеною до нього).
Залежно від характеру перелому, віку пацієнта і деяких інших факторів лікування перелому здійснюється або одномоментним вправленням уламків плечової кістки з наступним накладанням торакобрахіальної гіпсової пов'язки, або скелетним витягуванням за ліктьовий відросток на відводящій шині на термін від 4 до 6 тижнів.
У пацієнтів похилого віку з переломами хірургічної шийки без зміщення репозиція у більшості випадків не проводиться; накладається пов'язка Дезо з ватним валиком у підпахвовій ділянці, або травмована кінцівка фіксується на клиноподібній подушці з наступною заміною пов'язки Дезо пов'язкою типу змійки з бобовидним валиком у підпахвовій ямці.
Кістковий мозоль утворюється досить швидко внаслідок доброго кровопостачання, однак страждає функція плечового суглоба - що пояснюється навколосуглобовим характером перелому і вираженими реактивними змінами в капсулі суглоба та навколосуглобової сумки.
Масаж починається зі зняття іммобілізації. Спочатку проводиться відсмоктуючий масаж ділянки плечового пояса і надпліччя збоку ураження в положенні пацієнта сидячи з опорою на спинку стільця або підлокотника масажного крісла. Використовуються прийоми обхоплюючого, площинного і щипцеподібного погладжування, спиралеподібного розтирання, легкого щипцеподібного розтирання. В міру відновлення структури і функцій травмованої верхньої кінцівки розпочинають масаж інших її відділів: кисті, передпліччя та плеча, проводячи основні та допоміжні прийоми погладжування, розтирання і розминання поступово наростаючої тривалості та інтенсивності.
У перші дні після зняття іммобілізації у ділянці плеча застосовують тільки легке уривчасте погладжування, обходячи місця перелому, щоб не викликати біль, крововилив, набряк. Через декілька днів у процедуру масажу включають поверхневе площинне, а потім і глибоке площинне і обхоплююче безперервне погладжування. При поліпшенні стану тканин у променевої кістки, а також масаж у ділянці його розгалуження по тильній поверхні передпліччя і кисті - погладжування, розтирання, легке розминання ослаблених м'язів, вібрація ручна і механічна.
Тривалість процедури масажу поступово збільшують з 5-10 хв. на початку курсу до 15-20 хв. в кінці курсу. Масаж проводять щодня протягом тривалого часу до повного відновлення рухової функції травмованої верхньої кінцівки (на курс - від 20 до 40 процедур). За необхідності після тимчасових перерв (1-3 тижні) проводять повторні курси.
За відсутності протипоказань важливо включати в процедури масажу активні й пасивні рухи, а також поєднувати масаж з ЛФК, фізіотерапією, механотерапією та іншими методами лікування.
Масаж при переломах діафіза (тіла)
плечової кістки
Переломи діафіза плечової кістки зустрічаються часто в середньому відділі в основному у пацієнтів молодого та середнього віку. При переломах плечової кістки в середній третині кістковими уламками нерідко уражається променевий нерв, в результаті чого виникає параліч або парез м'язів, що інервуються цим нервом.
Лікування переломів діафіза плечової кістки може бути консервативним (накладання торакобрахіальної пов'язки, скелетного витягування за ліктьовий відросток на шині, тракційна гіпсова пов'язка) і оперативним (остеосинтез штифтами, пластинами, накладання дістракційно-компресійних апаратів і т.ін.).
При переломі діафіза плечової кістки з ураженням променевого нерва вибір методу лікування залежить від ступеня ураження нерва (струс, забій, стиснення, надрив, розрив).
За відсутності протипоказань масаж можна починати у перші дні після травми. У ранні строки після травми спостерігається рефлекторне напруження м'язів травмованої руки, котре незабаром змінюється на розслаблення і гіпотонію м'язів. При призначенні масажу після травми проводять масаж шиї, надпліччя і плечового пояса збоку ураження, міжлопаткової ділянки, а також вільних від іммобілізації ділянок кінцівки (кисть, передпліччя). На цих ділянках застосовують прийоми обережного погладжування, розтирання, розминання у шийно-комірцової зоні за напрямком до підпахвових западин, на верхній кінцівці - від кінчиків пальців до ліктьового суглоба.
При зміні постійної іммобілізації на знімну або зняття її у перші дні проводять масаж вище місця перелому (відсмоктуючий) і нижче його, обминаючи місце самого перелому. Через кілька днів здійснюється масажний влив і на ділянку перелому прийомами спочатку обхоплюючого погладжування - уривчастого, а потім і безперервного, а також площинного поверхневого і глибокого. Ще через кілька днів - несильного розтирання, а коли місце перелому зміцніє, то і легкого розминання.
Приблизно через 2-2,5 місяця після травми, в стадії консолідації уламків і перебудови кісткової тканини, інтенсивність і тривалість масажу посилюється, включаючи прийоми стимуляції м'язів і вібрації. Прийоми вібрації, особливо уривчастої (постукування, пунктування, стьобання), рекомендується застосовувати в ділянці перелому при уповільненому утворенні кісткового мозолю, проводячи їх ніжно, легко, безболісно.
Особливо показано застосування масажу при супутньому ураженні променевого нерва; використовуються ручна і апаратна вібрація задньої поверхні плеча за ходом стовбура променевого нерва, ділянки головки у місці перелому і зміцнення самого перелому, додається неінтенсивне прямолінійне і циркулярне розтирання подушечками пальців, а через кілька днів і несильне поздовжнє і поперечне розминання. В ранні строки після зняття іммобілізації прийоми ручної вібрації в ділянці перелому не проводяться через небезпеку зміцнення кісткових уламків, прийоми погладжування, розтирання і особливо розминання в цій зоні проводяться обережно.
Вибірковий вплив масажем на плечовий суглоб здійснюють тільки при повільному зрощенні перелому. При нормальному утворенні кісткового мозолю або зайвого кісткового мозолю, вибірковий масаж плечового суглоба не проводять. Вибірковий вплив на плечовий суглоб може проводитися в пізні терміни після травми (через 2-2,5 міс.) за наявності контрактури плечового суглоба.
Тривалість масажу на перших процедурах - 7-10 хв., на наступних процедурах подовжується до 15-20 хв. Масаж робиться щодня, на курс лікування - від 10 до 30 процедур, за необхідності після двох-трьох тижнів перерви курс масажу повторюється.
Масаж повинен поєднуватися з активними і пасивними рухами у суглобах травмованої кінцівки, ЛФК, фізіотерапією, механотерапією, трудотерапією та іншими методами за показаннями.
Масаж при переломах променевої кістки у типовому місці
Механізм цього перелому найчастіше пов'язаний з непрямою травмою - падіння на витягнуту руку з упором на долоню; при цьому може бути зміщення кісткових уламків. Неправильне співвідношенню кісткових уламків відновлюється ручною репозицією з наступним накладанням гіпсової пов'язки від основи пальців до середньої третини плеча на термін 4-5 тижнів. Іноді для утримання кісткових уламків у правильному положення використовується фіксація спицями для витягування на строк до 6 тижнів.
Порівняно частим ускладненням перелому променевої кістки в типовому місці, особливо в осіб похилого та старечого віку, є розвиток синдрому Зудека, або трофоневротичного синдрому, що проявляється сильними болями, сильними набряками, остеопорозом (атрофією, розрідженням кісткової тканини), ранніми і стійкими контрактурами суглобів пальців, променево-зап'ясткового суглоба та іншими патологічними змінами.
З метою зменшення реактивних явищ, профілактики трофоневротичного синдрому (тугорухомості суглобів, кісткової атрофії та інших синдромів) рекомендується ранній масаж травмованої верхньої кінцівки, вільної від іммобілізації, а також масаж шиї, надпліччя, лопатки збоку ураження, міжлопаткової ділянки. В цій зоні застосовуються основні масажні прийоми (погладжування, розтирання, розминання) у щадному режимі. Вже на другий-третій день після травми призначається відсмоктуючий масаж плеча і дельтоподібної ділянки з використанням площинного поверхневого і глибокого погладжування, глибокого безперервного обхоплюючого погладжування, спиралеподібного розтирання, інтенсивного поздовжнього і поперечного розминання. Вільні від іммобілізації пальці також необхідно починати масажувати приблизно в той самий період після травми. На пальцях достатньо застосовувати погладжування і спиралеподібне розтирання великим пальцем протягом 3-5 хв., щодня, два-три рази на день, що запобігає застійним явищам, або ж усуває їх, а також болі й тугорухомість у суглобах пальців.
Після повного зняття іммобілізації інтенсивність і тривалість масажу поступово зростають, додається неінтенсивне поздовжнє безперервне розминання в напрямі від пальців до ліктьового і плечового суглобів. Масаж шиї, лопатки, міжлопаткової ділянки і надпліччя в більшості випадків припиняють, а більше часу приділяють масажу вільної верхньої кінцівки.
Через 2-2,5 міс. і більше масаж проводять за загальним планом з використанням основних і допоміжних прийомів погладжуваня, розтирання, вібрації.
Необхідно підкреслити необхідність щадного проведення масажу ділянки перелому (нижня третина передпліччя і зона променевозап'ясткового суглоба).
Колове розтирання зони ураження в ранні строки після зняття іммобілізації не проводиться, розминання здійснюється обережно, без сильного натискання на тканини, прийоми вібрації, особливо переривчастої, застосовуються тільки в пізні строки після травми.
Особливо важливе застосування масажу при трофоневротичному синдромі. Відомо, що в клінічній картині синдрому Зудека є три фази (запалення, дистрофія, атрофія). В той же час розвиток синдрому може припинитися в будь-якій фазі і, таким чином, наслідки синдрому Зудека і строки відновлення працездатності можуть бути різними (від 3-6 міс. одного року). За наявності першої та другої фази, що ускладнює перелом променевої кістки в типовому місці, масаж проводиться з більшою обережністю, без натискання на тканини, спочатку вище зони ураження (плече, середня і верхня частини передпліччя), а відтак і самої зони (нижня частина передпліччя, кисть), з використанням у цій зоні тільки погладжування і легкого розтирання. В третій фазі показане активне реабілітаційне лікування: масаж із використанням прийомів погладжування, несильного розтирання, легкого розминання, ніжної уривчастої вібрації в поєднанні з активними і пасивними рухами, фізіотерапевтичними процедурами (парафіно-озокеритові аплікації, теплі водяні ванни та ін.), трудотерапією, ЛФК та іншими методами за показаннями.
Масаж при лікуванні переломів променевої кістки в типовому місці із синдромом Зудека повинен проводитися повторними курсами по 15-20 процедур із 2-3-тижневими перервами між ними до повного відновлення функцій травмованої верхньої кінцівки.
Масаж при ураженнях нижніх кінцівок
Масаж при переломах стегнової кістки
З переломів верхнього кінця стегнової кістки найбільш практичне значення мають переломи шийки стегна і верхньої ділянки. Переломи шийки стегна належать до найбільш поширених уражень кісток у осіб похилого та старечого віку. Залежно від локалізації, згідно з класифікацією А.В.Каплана, переломи шийки стегна поділяються на медіальні (внутрішньосуглобові) і латеральні або вертельні (зовнішньосуглобові). Медіальні переломи частіше виникають у результаті падіння на бік, навіть при падінні на розведені ноги, і тоді перелом може бути вклиненим.
У зв'язку з недостатнім кровопостачанням у ділянці шийки стегна кістковий мозоль утворюється повільно, особливо в осіб старечого віку. Порушення кровообігу, лімфообігу і трофіки тканин ускладнюється тривалим вимушеним спокоєм внаслідок іммобілізації.
Якщо є остеопороз і раннє навантаження на стегнову кістку, на місці перелому утворюється хибний суглоб. Переломи шийки стегна лікують скелетним витягуванням на строк не менше двох місяців, накладанням високої циркулярної гіпсової пов'язки з тазовим поясом (скорочена кокситна пов'язка) на 3-4 міс, або методом позасуглобового закритого остеосинтезу з використанням різних засобів.
За відсутності протипоказань масаж при лікуванні перелому шийки стегна методом скелетного витягування можна починати в різні строки, приблизно на 3-4-й день після травми. Від масажиста при проведенні масажу вимагається велика обережність. Головне правило при проведенні масажу травмованої нижньої кінцівки протягом усього періоду використання скелетного витягування - не порушувати умови іммобілізації. Виходячи з цього, у всіх пацієнтів, котрі перебувають на скелетному витягуванні, масаж обмежується, в основному, щадними прийомами (погладжуванням і легким розтиранням).
Для зменшення реактивних явищ у процедурах масажу застосовують лише поверхневе площинне погладжування і легке обхоплююче безперервне погладжування. При значному зменшенні реактивних явищ в процедури масажу можна включити ніжне спиралеподібне розтирання травмованої ноги, що перебуває на витяжінні. Причому розтирання слід проводити в проксимальному напрямі, другою рукою в цей час необхідно фіксувати ногу.
Масажу по можливості піддається вся уражена кінцівка, але травмована нога має бути при цьому нерухомою. Коли біль, підвищений тонус м'язів та інші реактивні явища зменшуються, а стан зони перелому поліпшується, можна поступово збільшувати силу тиску рук масажиста при виконанні погладжування та розтирання.
В пізні строки після травми, або під час перебування пацієнта на скелетному витягуванні, при задовільній переносності погладжування і розтирання і доброму стані перелому, можливе застосування легкого поперечного розминання (не порушуючи умов іммобілізації).
Всі види уривчастої і безперервної ручної вібрації на травмованій нозі в іммобілізаційному періоді протипоказані.
З метою профілактики пролежнів з перших же днів застосування масажу масажують ділянку їх виникнення (задня поверхня куприка, ділянка сідничних бугрів). В цих зонах використовують погладжування, спиралеподібне розтирання кінцями пальців, почергове натискання. Для цього масажист обережно заводить свою руку під тазову ділянку пацієнта, не змінюючи положення його тіла, і повільно пересуває свою руку, виконуючи вказані прийоми на ділянках можливого утворення пролежнів.
Тривалість процедури масажу поступово збільшується від 3-5 до 12-15 хв.
Крім масажу травмованої ноги, можливе також застосування масажу здорової нижньої кінцівки з використанням основних масажних прийомів, виключаючи глибоку ручну вібрацію, тому що при застосуванні цього прийому має місце струс таза, що може призвести і до порушення консолідації.
Після зняття витягування у пацієнтів з переломом шийки стегна спостерігається контрактура колінного і кульшового суглобів, атрофія м'язів тазового пояса і нижніх кінцівок та інші неприємні зміни, пов'язані з тривалою іммобілізацією. Для зменшення цих патологічних змін іще до підняття пацієнта на ноги і навчання ходьбі рекомендується застосовувати достатньо енергійний масаж попереково-крижової ділянки і спини за загальним планом з використанням основних і допоміжних прийомів розминання. Крім масажу вказаних зон, проводять також масаж нижніх кінцівок, приділяючи основну увагу травмованій нозі, дотримуючись обережності при виконанні масажних прийомів у передньоверхньому відділі стегна.
Відразу ж після зняття витягування не слід застосовувати глибоке розминання в цій зоні; щодо вібрації, то в ранній післяіммобілізаційний період може бути використана ніжна безперервна ручна вібрація і допоміжні прийоми уривчастої ручної вібрації (рубання, поплескування, постукування, постьобування), але тільки за наявності м'якого первинного кісткового мозолю. Виконувати ці прийоми труба м'яко, ніжно, щоб не пошкодити місце перелому. При накладанні кокситної гіпсової пов'язки масажу піддають здорову ногу з використанням основних масажних прийомі, але у щадному варіанті. Якщо стопі і гомілка (або частина гомілки) травмованої ноги вільні від гіпсу, то їх теж масажують, застосовуючи всі основні масажні прийоми, за винятком прийому ручної вібрації. Для запобігання тугорухомості колінного суглоба його можна масажувати у ділянці надколінка через віконце, вирізане в гіпсі. Використовуються, головним чином, прийоми розтирання та погладжування.
Після зняття гіпсової пов'язки можливості масажу поширюються. Масажу піддається вся травмована кінцівка, але треба враховувати, що в покривних тканинах (шкіра, м'язи та ін.) іще мають місце порушення трофіки, тканини ослаблені, легко ушкоджуються при застосуванні масажу, тому в перші дні після зняття гіпсу роблять легкий масаж травмованої ноги, застосовуючи поверхневе площинне погладжувння, обхоплююче уривчасте погладжування і лише через декілька процедур застосовують поверхневе глибоке обхоплююче безперервне погладжування й неінтенсивне розтирання. Поступово, коли поліпшиться стан шкіри, м'язів, судин, збільшують силу тиску рук при виконанні вказаних масажних прийомів і додають несильне поздовжнє і поперечне розминання, котрі в ділянці перелому потрібно проводити з обережністю. Також, як і при лікуванні переломів шийки стегна скелетним витягуванням, в післяіммобілізаційному періоді може бути використаний прийом вібрації, інтенсивність якого може зростати під час перебудови кісткової структури і зміцнення зони перелому.
В пізні строки після травми, в пізньому післяіммобілізаційному періоді, як при лікуванні переломів шийки стегна скелетним витягуванням, так і гіпсовою пов'язкою, застосовуються основні та допоміжні прийоми погладжування, розтирання, розминання, вібрації, питома вага котрих у процедурах масажу різна, залежно від ускладнень (контрактура суглобів, атрофія м'язів, набряк тканин та ін.).
При оперативному лікуванні переломів шийки стегна описану методику масажу застосовують після загоєння операційної рани.
Масаж пацієнтам з переломом шийки стегна при лікуванні їх у стаціонарі проводиться щодня, тривалий час, аж до виписки їх із стаціонару.
При амбулаторному лікуванні масаж здійснюється окремими повторними курсами по 10-15 процедур, з перервами в 3-4 тижні, до повного відновлення травмованої кінцівки.
Для підвищення ефективності лікування в процедури масажу, за відсутності протипоказань, повинні включатися активні і пасивні рухи. Важливо також поєднувати масаж із фізіотерапією, лікуванням положенням, механотерапією.
Масаж при переломах у ділянці колінного суглоба
Всі переломи у ділянці колінного суглоба виникають у результаті як прямого, так і непрямого впливу великої сили (падіння з висоти на ноги, транспортні аварії та ін.) і нерідко сполучаються з підвивихами гомілки. Залежно від локалізації і характеру перелому, віку пацієнта, лікування переломів проводиться консервативним або оперативним накладанням гіпсової пов'язки, скелетного витягування, застосуванням металоостеосинтезу, компресіонного дистракційного остеосинтезу та інших методів. При лікуванні цих переломів важливо не тільки відновити цілісність кістки, а й відновити конгруентність суглобових поверхонь, що беруть участь в утворенні колінного суглоба.
Одним із важливих завдань масажу є відновлення нормального обсягу рухів у колінному суглобі. Рухи у колінному суглобі дозволяється проводити лише при задовільному положенні і консолідації уламків, для чого необхідна тривала іммобілізація травмованої кінцівки. В той же час тривала іммобілізація призводить до різного обмеження рухів у колінному суглобі та до інших неприємних змін. Своєчасно розпочатий та цілеспрямований масаж значно скорочує термін відновлення функції колінного суглоба і всієї травмованої кінцівки.
В умовах скелетного витягування легкий масаж травмованої ноги можна розпочинати в ранньому періоді після травми, при лікуванні цих переломів іншими методами масаж призначається після зняття іммобілізації. Масаж при переломах кісток у ділянці колінного суглоба проводиться так само, як масаж при переломах стегнових кісток. Масаж колінного суглоба, як і при інших внутрішньосуглобових переломах, проводиться в пізні строки після травми через 2-2,5 місяця. Рекомендують ретельний масаж ділянки колінного суглоба: навколосуглобових м'яких тканин, сухожильних м'язів, зв'язок, слизових сумок капсули суглоба, використовуючи в основному, прийоми погладжування і різні види розтирання. Доступ до капсули суглоба краще здійснювати по передньобоковій поверхні при зігнутому коліні. Вплив на капсули колінного суглоба здійснюється також по задній поверхні суглоба і по передній між сухожиллям чотириголового м'яза стегна і боковими (колатеральними) зв'язками.
Тривалість масажу травмованої нижньої кінцівки - 12-15 хв., курс -10-15 процедур. Процедури - щоденні. Масаж проводиться повторними курсами, з перервами між ними 2-3 тижні, до повного відновлення функції нижньої кінцівки.
Масаж при переломах кісток гомілки
Найчастіше зустрічаються переломи обох кісток гомілки, рідше -ізольований перелом великогомілкової кістки, а ще рідше - ізольований перелом малогомілкової кістки. Розрізняють переломи верхньої, середньої, нижньої третини діафіза. Подвійні переломи великогомілкової кістки. Непряма травма (ротація гомілки при фіксованій стопі, падіння на ноги) зазвичай викликає косий або спіралеподібний перелом великогомілкової кістки або обох кісток гомілки. Рідше зустрічаються поперечні, косопоперечні і осколкові переломи, що виникають в результаті прямої травми (удар, стискання, згинання). Основним методом лікування переломів кісток гомілки є консервативний метод: гіпсова пов'язка і скелетне витягування, за необхідності застосовується консервативний метод - металоостеосинтез з наступною гіпсовою іммобілізацією, або позавогнищевий компресійно-дистракційний остеосинтез різними апаратами. Середні строки іммобілізації при переломах кісток гомілки - 2-2,5 місяця, при уповільненій консолідації строки можуть бути більшими.
Масаж при переломах діафіза кісток гомілки призначається після зняття іммобілізації. Роблять масаж усієї травмованої кінцівки, включаючи колінний і гомілковостопний суглоби. На перших 2-3-х процедурах масажу застосовується тільки легке обхоплююче уривчасте погладжування, надалі, коли поліпшиться стан шкіри та інших м'яких тканин, включається неінтенсивне спиралеподібне розтирання кінчиками пальців, а потім, при добрій переносимості цих прийомів, і легке напівколове, поздовжнє і поперечне розминання, валяння. Сила натискання рук масажиста поступово, від процедури до процедури, збільшується, однак у місці перелому масажні прийоми повинні виконуватися обережніше, як на інших ділянках нижньої кінцівки.
У пізні строки після травми, коли зміцніє кістковий мозоль, на травмованій нозі можна також використовувати прийоми вібрації як безперервної, так і уривчастої. Колінний і гомілковостопний суглоби масажують за загальнометодичними принципами.
Тривалість масажу ноги - від 12 до 20 хв. щодня, курс - 15-20 процедур. За необхідності курс масажу може бути повторений через 2-3 тижні.
Масаж при переломах кісточок
З усіх уражень у ділянці гомілкостопного суглоба найчастіше зустрічаються переломи. Більшість переломів кісточок відносяться до внутрішньо суглобових.
Лікування переломів кісточок проводиться як консервативно, так і оперативно - залежно від локалізації, характеру та ступеня тяжкості травми. Більшість свіжих закритих уражень лікують консервативно - накладанням гіпсової пов'язки типу «чобіток» з додатковою лонгетою в 5-6 шарів на підошву. Лонгетні пов'язки накладають на строк від 4-5 до 8-10 тижнів і навіть 10-12 тижнів. У деяких випадках використовують скелетне витягування (черезкісткова фіксація спицями, гвинтами, спеціальним гвинтом із контргайкою).
Після операції також проводиться іммобілізація гіпсовою пов'язкою на строк 8-12 тижнів із наступним відновним лікуванням.
Масаж можна почати ще в період іммобілізації при лікуванні переломів гіпсовою пов'язкою. За відсутності протипоказів із перших днів після травми можна робити відсмоктуючий масаж тазового пояса з боку ураження і стегна травмованої нижньої кінцівки (глибоке погладжування, спіралеподібне розтирання, поперечне безперервне, спіралеподібне розминання у повільному темпі за ходом току лімфи і венозної крові).
Після зняття гіпсової пов'язки масажують всю травмовану ногу, включаючи суглоби, крім гомілковостопного, котрий необхідно обминати. На перших двох-трьох процедурах на гомілці і стопі обмежуються легким обхоплюючим уривчастим погладжуванням, на стегні в цей час можна застосовувати інтенсивний масаж прийомами погладжування, розтирання, розминання, вібрації. Надалі при масажі гомілки включають спіралеподібне розтирання кінцями пальців, а потім і напівколове, поздовжнє і поперечне розминання, валяння. Сила тиску рук при виконанні вказаних прийомів поступово - від процедури до процедури - збільшується, однак у ділянці перелому масажні прийоми повинні виконуватися обережно, у щадному режимі.
З появою можливості застосування глибокого масажу гомілки (але не в ділянці перелому) необхідність у масажі стегна поступово зменшується.
У пізні строки після травми, при добрій консолідації уламків, але за відсутності зайвого костного мозолю, здійснюють масаж зони перелому, тобто ділянки гомілковостопного суглоба, використовуючи переважно погладжування і різні види розтирання.
На гомілці і стопі водночас, крім погладжування, розтирання і розминання, можна застосовувати різні види безперервної і уривчастої вібрації.
Тривалість процедури масажу - від 12 до 20 хв., щодня, курс - 12-15-20 процедур. За необхідності після 2-3-тижневої перерви курс масажу повторюється. Масаж необхідно поєднувати з активними і пасивними рухами у суглобах, з ЛФК, механотерапією та іншими методами за показами.
Масаж при переломах кісток таза
Таз - це кісткове кільце, що утворене двома тазовими кістками, крижами і куприком. Таз - це опора для тулуба і нижніх кінцівок і є місцем для деяких внутрішніх органів.
Переломи кісток таза, як і переломи інших частин скелета, можуть бути відкритими і закритими. Переломи кісток таза є тяжким ураженням опорно-рухового апарату. Вони виникають найчастіше при автокатастрофах і падінні з висоти. Переломи окремих кісток таза можливі внаслідок безпосереднього удару, або різкого напруження м'язів. У 25 - 40 відсотках випадків переломи кісток таза сполучаються з ураженням інших кісток або внутрішніх органів. Комбіновані ураження в основному виникають при переломах кісток таза з
порушенням безперервності тазового кільця. Симптоматика при переломах
кісток таза, залежить від характеру перелому і наявності супутніх уражень.
Більшість переломів кісток таза проявляється деформацією тазової
ділянки, сильними болями при пальпації і рухах, рухливістю тазових кісток і
крепітацією кісткових уламків, гематомою у місці ураження, або за поза
очеревиною.
У зв'язку з анатомічними особливостями кровопостачання кісток таза і розвиненою мережею судинних сплетінь, кровотеча при переломах таза
зазвичай буває сильною і тривалою, що обумовлює деформацію масивних позачеревних або внутрішньо-тазових гематом (2 - 3 л. крові) і розвиток травматичного шоку. Лікування тяжких уражень таза часто починається з проведення протишокових заходів (інфузійна терапія, внутрішньотазова новокаїнова блокада). Переломи тазового кільця без порушення його безперервності , але без зміщення кісток таза в більшості випадків лікують консервативним методом у так званому положенні „жабки". Пацієнта, укладають на спину на матрац, підкладають під нього дерев'яний щит, ноги пацієнта злегка розведені і зігнуті у стегнових і колінних суглобах, під котрі підкладають товсті м'які валики. При краєвих переломах кісток таза з вираженим діастазом необхідна відкрита репозиція або остеосинтез гвинтом з наступною укладкою пацієнта в положення „жабки" на 3-4 тижні. Найбільш складним є лікування пацієнтів з переломами кісток таза з порушенням
безперервності тазового кільця (особливо з одночасним ураженням переднього і заднього відділів) і зміщенням кісток таза.
При тяжких переломах найчастіше проводиться консервативне лікування підвішуванням пацієнта на гамачку з вантажем, закріпленому на балканській рамі, або скелетним витягуванням, інколи накладанням гіпсової пов’язки на ділянку таза і верхню третину стегна. При переломах вертлюжної западини також проводиться в основному консервативне лікування шляхом накладання скелетного або нашкірного витягування на шині Белера.
В лікуванні практично всіх переломів таза застосовується масаж. Залежно від характеру перелому, методу лікування, періоду травматичної хвороби ціль і методика масажу різні. Так при лікуванні переломів кісток таза консервативним методом, коли пацієнт лежить в положенні „жабки" , масаж може бути призначений у ранні строки після травми, ще в першому періоді лікування (іммобілізаційному), при затуханні гострих реактивних явищ і задовільному загальному стані пацієнта. В ранні строки після травми масаж протипоказаний за наявністю супутніх позачеревних гематом і загальних протипоказань до масажу. Основні задачі масажу у першому періоді лікування: зменшення реактивних явищ (біль, набряклість тканин та ін.), поліпшення крово - і лімфообігу, профілактика тромбозу, пролежнів, закрепів, тугорухомості суглобів, атрофії м'язів. Масажують обидві нижні кінцівки, передньобокову черевну стінку і місця можливого утворення пролежнів (крижі, сідничні бугри). При призначенні масажу в ранні строки після травми на нижніх кінцівках проводять тільки легкий масаж гомілок і стегон, використовуючи прийоми поглажування і неінтенсивного розтирання. У пізніші строки після травми, але ще у періоді іммобілізації, проводять масаж всіх відділів нижніх кінцівок, включаючи стегна, застосовуючи прийоми поглажування, розтирання, легкого розминання. Масаж нижніх кінцівок по можливості роблять з усіх боків (спереду, ззаду, з боків), але положення ніг при цьому не повинно мінятись. Прийоми поглажування, розтирання, розминання виконуються у повільному темпі без сильного натискання на тканини. Прийоми ручної вібрації не застосовуються. Основна увага у масажі нижніх кінцівок в іммобілізаційний період приділяється ділянці гомілок, гомілковостопним і колінним суглобам (кульшові суглоби не масажуються). Ці суглоби масажують за принципом загальної методики масажу суглобів. При масажі черевної стінки також використовують площинне поверхневе і глибоке погладжування, глибоке обхоплююче безперервне, а також щипцеподібне і зигзагоподібне розтирання в коловому напрямі, пиляння, перетинання, м'яке повздовжнє і поперечне розминання, валяння, накочування. Прийоми ручної вібрації не використовуються. Загальна тривалість процедури масажу у першому періоді лікування 18-25 хв. (нижні кінцівки 10-15 хв., передньобокова черевна стінка 8-10 хв.), масаж проводиться щоденно, на курс 10-15 процедур. Перерви між курсами один - два тижні. В другому періоді лікування (ранньому післяіммобілізаційному, або відновлювальному), котрий починається після зняття валика і дозволу пацієнту повертатися на живіт, задачі масажу і його методика міняються. Основні задачі в цей період: зменшення атрофії м'язів, підвищення їх тонусу, сили і зміцнення, збільшення рухомості суглобів, усунення залишкових явищ травматичної хвороби та застійних явищ, пов’язаннях з тривалим постільним режимом. Основну увагу в процедурі масажу приділяють диференційованому масажу м'язових груп нижніх кінцівок, тазового пояса, живота, спини, тобто тим з них, котрі беруть найбільшу участь в утриманні тіла, стоянні, ходьбі (м'язи передньобокової черевної стінки, зовнішня група м'язів таза особливо сідничні м'язи, задня група м'язів стегна, м'яз - випрямляч хребта.)
Для зміцнення вказаних м'язів використовуються різні прийоми поглажування, розтирання, і особливо основні та допоміжні прийоми розминання. Прийоми ручної вібрації у цьому періоді не використовуються.
У другому періоді лікування пацієнтам похилого віку з ослабленим фізичним розвитком з метою підготовки до вставання і ходьби додатково призначають масаж верхніх кінцівок і плечового пояса. Масаж цих зон спрямований на зміцнення м'язів верхніх кінцівок і плечового пояса і проводиться за загальнометочним планом з використанням основних і допоміжних прийомів поглажування, розтирання, розминання, вібрації. У відновлювальному періоді лікування інтенсивність виконання масажних прийомів більша ніж у іммобілізаційному періоді, розтирається ділянка масажу, додається масаж тазового пояса і спини, котрий проводиться обережно в ділянці перелому і з виключення прийомі ручної вібрації, збільшується тривалість процедури масажу до 45 — 50 хв. (нижні кінцівки з тазовим поясом 20 - 25 хв., передньобокова черевна стінка 8-10 хв., спина 12-15 хв.).
Масаж проводиться щоденно, на курс від 10 до 20 процедур.
У третьому періоді лікування (пізній відновлювальний або тренувальний) основною задачею масажу є повне відновлення функцій ураженого опорно -рухового апарату і організму. В цілому масаж диференціюється залежно від наявності і ступеню вираженності наслідків перенесеної травми: в одних випадках це атрофія м'язів, тоді у методиці масажу робиться акцент на прийоми розминання та уривчастої вібрації, в других - контрактури суглобів, і акцент робиться на прийом» розтирання і поглажування суглобів, в третіх -набряк тканин - використовується методика відсмоктуючого масажу.
Протягом тренувального періоду масаж проводиться повторними курсами з 2 - 4 тижневими перервами між ними до повного відновлення функцій опорно - рухового апарату і всього організму.
Переломи кісток зі зміщенням уламків зазвичай лікують накладанням скелетного витягування за стегно чи гомілку збоку зміщення. Масажують нижні кінцівки, передньобокову черевну стінку і місця можливого утворення пролежнів.
Масаж при переломах хребта
Хребет - основна частина скелета тулуба, він є органом опори і руху, у якому розміщується спинний мозок.
Хребет складається з 33 - 34 хребців, котрі умовно поділяються на відділи: шийний - 7 хребців;
грудний - 12 хребців;
поперековий - 5 хребців;
крижовий - 5 хребців;
куприковий - 3 - 4 хребця.
Переломи хребта належать до важких уражень опорно – рухового апарату. Переломи хребта виникають в результаті непрямої травми: при падінні з висоти на ноги, сідниці, голову або при падінні вантажу на спину , голову і прямі травми - при безпосередньому ударі в спину. Переломи можуть бути з ураженням і без ураження спинного мозку і корінців спинномозкових нервів, з ураженням міжхребцевого диска ( проникаючи) і без ураження його.
Клінічні прояви перелому хребта різні - від повної відсутності симптоматики при деяких видах уражень до тяжкої клінічної картини: сильні болі, парез кишечника, неврологічні розлади і порушення функцій органів малого таза при важких переломах хребта з ураженням спинного мозку або корінців спинномозкових нервів. При пальпації виникає сильний біль на місці перелому, там не утворюється гематома.
Вибір методу лікування та його тривалість залежить від характеру, локалізації, ступеня тяжкості перелому, наявність або відсутність ускладнень, віком і станом пацієнта. Переломи хребта лікують різними методами: тривалим витягуванням, методом одномоментної репозиції з наступним накладанням гіпсового корсету, оперативним методом із застосуванням різних засобів остеосинтезу, комбінованим методом із застосуванням витягування з наступною іммобілізацією гіпсовою пов’язкою або ортопедичним корсетом, функціональним методом. Функціональний метод сполучає в собі способи реклінації (декомпресії), витягування і раннє відновлювальне лікування. Пацієнта кладуть на спину на ліжко з щитом, головний кінець котрого піднімається на 25 – 30 см від підлоги, і проводиться витягування за допомогою підпахових лямок (при переломах у грудному і поперековому відділах) або петлі Глиссона (при переломах шийного і верхньогрудного відділі хребта). У ділянках шийного і поперекового відділів хребта підкладають невеликі валики (реклінація).
Основу відновлювального лікування і всього функціонального методу складають вправи і масаж. Курс масажу, так само як і ЛФК, поділяються на чотири періоди (класичний варіант).
У класичному варіанті масаж призначається вже у першому періоді лікування, котрий триває до двох тижнів від моменту травми. За відсутністю протипоказів з 5 - 7 дня після травми проводиться масаж нижніх кінцівок, а по можливості і верхніх. Ціль масажу у першому періоді лікування -загальнотонізуючий вплив, профілактика неприємних впливів вимушеного положення і гіподинамії, стимуляція регенеративних процесів. На нижніх кінцівках починають масаж з обхоплюючого безперервного погладжування від пальців стоп до пахових складок, чергуючи зі спіралеподібним розтиранням подушечками пальців, безперервним повздовжнім і поперечним безперервним погладжуванням. Тривалість масажу кожної ноги 7-10хвилин. Такі самі прийоми масажу застосовують на верхніх кінцівках в напрямі від пальців до підпахових западин. Тривалість масажу кожної руки 5-7 хвилин. При масажі кінцівок ручну вібрацію не застосовують.
З перших днів застосування масажу з метою профілактики пролежнів, особливо у осіб похилого і старого віку, у важких пацієнтів, масажують місця можливого утворення пролежнів.
Особам похилого і старечого віку і пацієнтам зі зхильністю до закрепів масажують також передньобокову черевну стінку.
Другий період починається з моменту дозволу пацієнтові повертатися на живіт.
Масаж в цьому періоді спрямований на зміцнення м'язів тулуба, кінцівок, утворення м'язового корсету для хребта, прискорення утворення кісткового мозолю у ділянці перелому, протидія негативному постільному режиму, підвищення загального тонусу організму і поліпшення самопочуття пацієнта.
Після повертання на живіт перші 2-3 дні проводять легкий масаж задньої поверхні шиї, бокових відділів спини і попереково - крижової ділянки. Виконують площинне поверхневе і глибоке погладжування, обхоплююче безперервне погладжування, спіралеподібне розтирання подушечками пальців. У наступні дні впливають на усю задню поверхню тулуба, включаючи паравертебральні ділянки, але обходячи ділянку перелому.
Поступово масажист підвищує силу тиску рук при виконанні
вказаних масажних прийомів. Розтирання проводять кінцями пальців, фалангами зігнутих пальців (гребенеподібно), основою долоні, додають пиляння і напівколове поперечне розминання, накочування, не впливаючи на ділянку перелому і щадне, обережне на паравертебральні ділянки.
Масаж нижніх кінцівок у другому періоді роблять лише особам похилого віку і ослабленим пацієнтам. Масаж ніг проводиться з більшою інтенсивністю, ніж у першому періоді, акцент приділяється на прийоми розминання. Тривалість масажу кожної ноги також збільшується до 10 - 12 хвилин.
Третій період займає в середньому два тижня і продовжується до вставання пацієнта і початку ходьби. Задачі масажу такі ж самі, як і у другому періоді, плюс підготовка пацієнта, до вставання і наступної ходьбі по навантаженню на хребет. В цьому періоді продовжується поступове збільшення навантаження у масажі і тривалість процедур. Основна увага приділяється зміцненню м'язів шиї, спини, поперековій ділянці і кістковому мозолю, для чого робиться акцент на масаж паравертебральних ділянок прийомами погладжування, розтирання, розминання (здавлювання, натискання) і легкої вібрації (рубання, поплескування).
Крім масажу задньої поверхні тулуба у третьому періоді з метою підготовки пацієнта до вставання і ходьбі також проводиться масаж нижніх кінцівок. Тривалість масажу нижніх кінцівок в цьому періоді 25 - ЗО хвилин, тобто по 12 - 15 хвилин на кожну ногу.
Четвертий період з моменту вставання пацієнта і початку ходьби продовжується до 6 - 12 місяців після травми. В цьому періоді продовжується масаж задньої поверхні тулуба, використовуючи основний
ряд допоміжних прийомів погладжування, розтирання, розминання і вібрації, виконуючи їх з обережністю у ділянці перелому (особливо це торкається прийомів ручної вібрації). За необхідністю продовжують масаж нижніх кінцівок за принципами загальної методики.
ї
Масаж протягом усіх періодів лікування проводиться повторними курсами по 10 - 15 процедур з перервами 1-2 тижня. У четвертому періоді перерви можуть бути довшими. У першому періоді лікування тривалість процедур становить від 15-20 хвилин (нижні кінцівки) до 25 - 35 хвилин (верхні і нижні кінцівки); у другому періоді від З0 - 40 хвилин (на початку періоду) до 40 - 50 хвилин в кінці періоду; у третьому періоді від 45 - 55 хвилин (задня поверхня тулуба 20 – 25 хвилин, нижні кінцівки 25 - 30 хвилин); у четвертому періоді від 25-30 хвилин (задня поверхня тулуба), до 50 - 60 хвилин (задня поверхня тулуба і нижні кінцівки).
Переломи хребта у шийному і верхньошийному відділах лікують витягуванням петлею Гліссона або скелетним витягуванням за кістки черепа з наступним накладанням краніоторакальної гіпсової пов'язки, коміра Шанца або пластмасового головотримача. Тривалість періоду іммобілізації варіює від 4 до 6 тижнів.
При лікуванні пацієнтів з переломами шийних хребців проводять масаж
шиї, основну увагу приділяють трапецієподібним і грудинно - ключично -сосковидним м'язам. Застосовують площинне поверхневе, глибоке і щипцеподібне погладжування, несильне спіралеподібне розтирання кінцями
пальців. Прийоми зручніше виконувати однією рукою, другою рукою масажист фіксує голову пацієнта. Масаж шиї посилює крово - і лімфообіг, стимулює регенеративні процеси, зменшує болі, нормалізує тонус м'язів. За наявністю пареза і слабкості м'язів верхніх кінцівок проводять масаж верхніх кінцівок за методикою масажу, що застосовують при млявих паралічах
парезах.
Після зняття іммобілізації продовжують масаж передньобокової поверхні шиї і надпліччя. На передній поверхні шиї, у висхідному положенні пацієнта сидячи, застосовують площинне поверхневе і глибоке погладжування, обхоплюючи погладжування обома руками від підборіддя до кутів нижньої щелепи, відтак по грудинно-ключично-сосковидним м′язам до грудини і далі над ключицями вбік, до плечових суглобів.
Стоячи позаду пацієнта, по цих же напрямках проводять спіралеподібне розтирання чотирма пальцями обох рук одночасно і роздільно, почергово, погладжування то однією, то другою рукою. Масажують грудинно - ключично - сосковидні м'язи одночасно з обох боків зверху униз від сосковидних відростків до грудини і ключицям, при цьому кінці пальців масажиста спрямовані униз. Застосовують площинне і глибоке погладжування подушечками другого - четвертого пальців, чергуючи зі спіралеподібним розтиранням трьома пальцями, щипцеподібним погладжуванням подушечками великого і вказівного пальців і щипцеподібним розминанням тими ж пальцями.
Після масажу передньобокової поверхні шиї переходять до масажу задньої поверхні шиї, де виконують такі прийоми: погладжування площинне поверхневе і глибоке, обхоплююче, чергуючи зі спіралеподібним розтиранням кінцями пальців в напрямі від потиличної кістки до плечових суглобів. Проводять також погладжування і спіралеподібне розтирання зверху вниз великими пальцями м'яких тканин по паравертебральних лініях між остистими і поперечними відростками шийних хребців, обходячи ділянку перелому.
При міцній консолідації місця перелому і добрій переносимості погладжування і розтирання у процедури масажу вводять щипцеподібне розминання, а у пізні строки після травми - і легку вібрацію.
Прийоми ручної вібрації не застосовують у осіб похилого і старечого віку, при супутньому атеросклерозі мозкових судин, підвищеному артеріальному тиску, ураженні серця; прийом розминання у таких випадках проводять обережно у щадному режимі.
Тривалість процедури масажу передньої і задньої поверхні щиї і надпліч 12-15 хвилин, щоденно, на курс в середньому 12-15 процедур, за необхідністю курс масажу може бути більш тривалим.
При переломах поперечних і остистих відростків хребців пацієнта кладуть на постіль з щитом строком на 2 - 4 тижня.
Масаж призначають з перших днів лікування і проводять за методикою, що застосовується при переломах тіл хребців по періодах: перший 4-6 днів, другий до 12 - 18 днів, третій 2 - 3дні і четвертий до 3 - 4 місяців від моменту травми.
Масаж шиї, спини, поперекової ділянки проводять щоденно по 15 - 25 хвилин за весь час перебування пацієнта у лікарні, а за необхідністю продовжують амбулаторно.
Обов'язково необхідно сполучати масаж, ЛФК, фізіотерапію та інше.
Масаж при переломах хребта, ускладнених ураженням спинного мозку
В легких випадках ураження спинного мозку і його корінців спостерігаються нестійке порушення чутливості, легкі парези м'язів та інші нетяжкі, відносно швидко проходячи порушення.
Важки ураження спинного мозку ведуть до стійкого порушення чутливості, з'явленню млявих або спастичних паралічів (парезів), порушення функцій тазових органів (актів сечовиділення і дефекації) та іншим порушенням.
Рухомість пацієнта різко обмежена, тонус організму значно знижений. До порушень, пов'язаних з травмою хребта і ураженням спинного мозку, приєднаються порушення, що виникли внаслідок відсутності рухової активності пацієнта. Нерідко пацієнти з переломами хребта і ураженням спинного мозку піддається оперативним втручанням з наступним консервативним лікуванням за допомогою масажу, ЛФК та інших реабілітаційних заходів.
іповерхні шиї і надпліччя. На передній поверхні шиї, у висхідному положенні пацієнта сидячи, застосовують площинне поверхневе і глибоке погладжування, обхоплюючи погладжування обома руками від підборіддя до кутів нижньої щелепи, відтак по грудинно - ключично - сосковидним м'язам до грудини і далі над ключицями вбік, до плечових суглобів.
Тема 11. Масаж при захворюваннях і травмах центральної та периферичної нервової системи.
Масаж при центральних (спастичних) паралічах і парезах
Спастичні паралічі і парези,як правило,центрального походження, тобто виникають під час ураження центральної нервової системи (головного або спинного мозку) на різному рівні і з різних причин.
Причинами спастичних паралічів і парезів можуть бути порушення кровообігу, травми, пухлини, запальні та інші процеси.
Характерними признаками спастичного параліча і пареза є підвищення м'язового тонусу, сухожилкових і надокистних рефлексів, наявність патологічних і захисних рефлексів, співдружніх рухів, зниження або відсутність шкірних рефлексів.
Основними причинами порушення мозкового і спинального кровообігу є інсульти церебральні і спинальні.
Факторами ризику інсультів є:
-генетична схильність до судинних захворювань і порушення центрального і коронарного кровообігу;
-гіперліпідемія,пов'язана з порушенням метаболізму ліпідів;
-артеріальна гіпертензія;
-гіперглікемія;
-ожиріння;
-недостатня фізична активність;
-куріння;
-вік пацієнтів;
-наявність в анамнезі повторних регіонарних церебральних судинних кризів;
- індивідуальні особливості конституції, режиму життя і харчування (зловживання цукром,повторні стреси і тривалі нервово-психічні напруження).
Інсульти найчастіше виникають при гіпертонічній хворобі і артеріальній гіпертензії, обумовленої хворобою нирок, наднирників (феохромоцитома), деякими ендокринними розладами, а також при атеросклерозі внутрішньочерепних або не черепних кровоносних судин. Нерідко відмічається сполучення атеросклерозу з гіпертонічною хворобою або артеріальною гіпертензією, а також з цукровим діабетом. Порівняно рідше причиною інсульту можуть бути ревматизм, вади серця, аневризми, злоякісні пухлини, різні васкуліти (сифілітичний,алергічний та інші), захворювання крові (еритремія, лейкози, апластична анемія та ін), травми магістральних судин голови та шиї, судинні аномалії, шийний остеохондроз, який сполучається з атеросклеротичними зміненнями у хребтових і базилярних артеріях.
За характером патологічного процесу інсульти поділяють на дві основні групи: ішемічний (інфаркт мозку) і геморагічний (крововилив). Ішемічний інфаркт поділяється на тромботичний (емболічиий) і нетромботичний (спастичний). Геморагічний же інсульт поділяється на крововиливи: паренхиматозні ( речовина мозку) під і над оболонки мозку (субарахноїдальні, субдуральні, епідуральні).
За поширеністю ураження виділяють: моноплегію(монопарез), параліч (парез) двох кінцівок (верхніх або нижніх), триллегію (трипарез)-параліч (парез трьох кінцівок,тетраплегію(тетрапарез)- параліч (парез) чотирьох кінцівок і геміплегію(геміпарез)-параліч (парез) однієї половини тіла.
Внаслідок підвищення м'язового тонусу в окремих м'язових групах у пацієнтів з геміплегіями і геміпарезами розвивається типова патологічна установка руки і ноги: рука приведена до тулуба, зігнута в ліктьовому і променевозап'ястковому суглобах, пальці рук зігнуті, великий палець зігнутий і приведений до долоні, нога розігнута у кульшовому і колінному суглобах, зігнута в гомілковостопному суглобі (тобто за напрямком до підошви).
Така поза пацієнтів з геміплегіями і геміпарезами називається позою Вернике-Манна. В результаті розгинальної контрактури ноги пацієнт при ходьбі окреслює ураженою ногою напівколо- „нога косить",а „рука просить" в результаті згинальної контрактури руки.
В той же час при мозкових інсультах в гострому періоді тонус м'язів знижений. Однак, коли минає гострий період захворювання, тонус мязів починає зростати.
Масаж при спастичних паралічах має за мету зменшення рефлекторної збудливості і підвищеного тонусу контрагованих мязів, зміцнення розтягнутих і ослаблених м'язів, попередження тугорухомості суглобів і поліпшення їх функцій, поліпшення крово- і лімфообігу в уражених ділянках тіла, зменшення і усунення синкінезій,поліпшення і відновлення порушених і відсутніх рухів, загальне зміцнення і оздоровлення організму пацієнта. Використання масажу при спастичних паралічах і парезах, в тому числі при порушенні мозкового кровообігу, повинно засновуватися на принципах диференційованоності і щадіння, що полягає в різному впливі на різні групи м'язів.
Для м'язів з підвищеним тонусом застосовується короткочасний ніжний, розслаблюючий масаж у повільному темпі, для м'язів-антагоністів спастичних м'язів, як правило розтягнутих і ослаблених, застосовується більш інтенсивний і більш тривалий масаж у швидкому темпі, але без використання прийомів переривчастої вібрації, без зусиль, не визиваючи болей, підвищення тонусу спастичних м'язів та інших неприємних реакцій.
Принцип щадіння при спастичних паралічах і перезах полягає у виборі і
застосуванні неінтенсивних масажних прийомів як основних, так і
допоміжних, в скороченій тривалості виконання процедури масажу.
Масаж при спастичних паралічах і парезах, в тому числі при мозкових і спинальних інсультах, треба починати по можливості раніше, ще в гострому періоді захворювання, за відсутності погрози життю пацієнта і ускладнень, перш за все з боку кардіореспираторної системи, а також загальних протипоказів до масажу. Практично масаж рекомендується починати в кінці першого тижня при ішемічному інсульті і в середині другого тижня при крововиливі у мозок (в середньому при інсультах на 5-10-й день від початку захворювання).
Методика масажу при інсультах повинна будуватися з урахуванням причини інсульту, строків від його початку, клінічної форми, поширення, локалізації інсульту, характеру і ступеню рухів, порушення чутливості, наявності супутних захворювань і ускладнень, віку і стану пацієнта.
Обов'язково треба робити масаж паралізованих кінцівок. За відсутністю протипоказань проводиться також масаж спини;поперекоко-крижової ділянки і грудей збоку ураження. Ділянки застосування масажу необхідно поширювати поступово, поетапно. На початку курсу масажу (приблизно перша-третя процедури) відмежовуються впливом на проксимальні відділи уражених кінцівок (стегно, плече), не повертаючи пацієнта.
Під час проведення процедури масажу положення пацієнта - лежачи на масажному столі. Під колінні суглоби підкладаються валики. Якщо пацієнтові дозволяється повертатися, то можна використовувати положення лежачи на здоровому боці або на животі з підкладеною під нього подушкою і воликом під гомілковостопними суглобами.
Рекомендується починати масаж з нижніх кінцівок, в котрих нервово-рефлекторна збудливість менш виражена ніж на верхніх. На передній і внутрішній ділянці стегна обмежуються розслабляючими прийомами масажу (погладжування, легке розтирання, безперервна вібрація лабільна використовується у повільному темпі. На задній поверхні стегна застосовуються більш інтенсивні масажні прийоми (глибоке погладжування, інтенсивне розтирання, розминання поздовжнє і поперечне) у швидкому темпі.
Після масажу стегна переходять до масажу надпліччя і плеча. У ділянці надпліччя і задньої поверхні плеча проводяться доволі інтенсивні масажні прийоми як основні, так і допоміжні (глибоке погладжування, інтенсивне розтирання, в тому числі гребенеподібне, щипщеподібне погладжування і розтирання, штрихування, пиляння, стругання, розминання поперечне і поздовжнє, валяння, натискання. На передній поверхні плеча масажні прийоми виконуються ніжно у повільному темпі.
При добрій переносимості масажу, починаючи з 4-ої-5-ої процедури ділянка
масажу поширюється, здійснюється масаж дистальних відділів (гомілка, стопа,
передпліччя, кисть) . На передній поверхні гомілки і тильній поверхні стопи
використовуються прийоми погладжування і розтирання з достатньо великою
інтенсивністю, розминання середньої інтенсивності. Використовуються також
деякі допоміжні прийоми: гребенеподібне і щипцеподібне прогладжування і
розтирання, штрихування, стругання, натискання, валяння. На задній поверхні
гомілки і підошвовій поверхні стопи обмежуються легким масажем, розслаблюючими прийомами (погладжування, легке розтирання, ніжна безперервна лабільна вібрація) у повільному темпі.
На задній поверхні передпліччя і тильній поверхні кисті проводиться доволі енергійний масаж у швидкому темпі, а на передній поверхні передпліччя і долонній поверхні кисті - щадний, розслаблюючий масаж у повільному темпі.
При приємному перебігу захворювання у відносно ранні строки після інсульту, пацієнта можна перевертати на здоровий бік, а відтак і на живіт
Якщо дозволяє стан пацієнта, то з поворотом на здоровий бік, ділянка масажу поширюється. До масажу уражених кінцівок додається масаж шийно-комірової зони, стопи, попереково-крижової ділянки, в основному з боку ураження.
У процесі всього курсу масажу важливо дотримуватися принципу щадіння і диференційованості, починаючи масаж з легкої дії на розтягнуті, гіпотонічні мязи паретичних кінцівок прийомами погладжування і легкого розтирання,подалі поступово підвищити силу натискання рук масажиста при виконанні вказаних масажних прийомів, включаючи неінтенсивне напівколове, поздовжнє і поперечне розминання мязів-антагоністів спастичних мязів, і закінчуючи щадним масажем задньої поверхні тулуба з боку ураження.
Проводячи масаж гіпотонічних ослаблених мязів, треба враховувати, що дуже інтенсивні масажні прийоми і їх енергійне виконання, можуть визвати втомленість і подальше ослаблення цих м'язів, посилення їх атрофії і утруднення відновлення рухів.
Дуже важливо також у процесі всього курсу масажу при лікуванні рухових розладів при інсультах притримуватися принципів диференційованості. При масажі спастичних, напружених, скорочених м'язів застосовувати у більшості випадків легке погладжування, легке розтирання, ніжну безперервну лабільну вібрацію, неінтенсивні і нетривалі впливи у повільному темпі. Це важливо перш за все тому, що однієї з основних цілей використання масажу є зниження підвищеного м'язового тонусу.
При спастичних паралічах і парезах спеціальному впливу підлягають також суглоби уражених кінцівок з метою попередження або ліквідації їх нерухомості.
При геміпарезах після інсульту спеціальному впливу піддається плечовий суглоб у зв'язку з дистрофічними зміненнями у суглобі і раннім розвитком контрактури, а також інші суглоби паралізованих (паретичних) кінцівок. З масажних прийомів для впливу на суглоби застосовують головним чином погладжування і особливо розтирання в сполученні з пасивною гімнастикою, лікування положенням, якщо ці методи не протипоказані пацієнту.
Якщо дозволяє стан пацієнта, то для рефлекторного впливу на уражені кінцівки при спастичних паралічах і парезах бажано проводити масаж здорової симетричної кінцівки за загальним планом з використанням основних масажних прийомів, але в щадному варіанті.
Спастичні паралічі і парези розвиваються також при захворюваннях і травмах спинного мозку.
При ураженні верхньошийного відділу спинного мозку (на рівні з 2-го по 4-й шийний спинномозковий сегмент) розвивається тетраплегія (тетрапарез), тобто параліч (парез) верхніх і нижніх кінцівок, параліч діафрагми, задишка, гикавка, порушуються всі види чутливості нижче рівня ураження, зявляються корінцеві болі, ірадіюючи у потилицю.
При ураженні нижньошийного відділу спинного мозку (на рівні від 5-го шийного по 2-й грудний спинномозковий сегмент) розвивається млявий паліч (парез) верхніх кінцівок і спастичний параліч (парез) нижніх кінцівок, порушуються всі види чутливості, розлади сечовипускання, зявляються
корінцеві болі, що ірадіюють у верхні кінцівки.
При ураженні грудного відділу спинного мозку ( з З-го по 12-й спинномозковий сигмент) розвивається спастичний параліч (парез) нижніх кінцівок, порушується чутливість нижче рівня ураження, розлад сечоаиділення, дефекації, виникають корінцеві болі, котрі ірадіюють в нижні кінцівки.
Тривалість процедур масажу паретичних кінцівок в середньому 15-20 хвилин (5-10 хвилин на початку курсу масажу, до 20-25 хв в кінці курсу). При великій площі масажу тривалість процедури може бути більша.
Масаж при спастичних паралічах і парезах має проводитися щоденно по можливості 2 рази на день тривалими курсами по 25-30 і навіть 40 процедур. Тривалі і часті курси масажу ( з перервою в 10 - 14 днів) повинні проводитися за відсутністю протипоказань пацієнтам у відновлювальному періоді захворювань і травмах головного і спинного мозку, тобто протягом року від початку захворювання або від моменту травми. Після року в період наслідків можна здійснювати не такі тривалі і такі часті курси масажу ( 1 -2 курси на рік по 10-15-20 процедур на курс лікування).
Масаж при спастичних паралічах і парезах використовується не ізольовано, а в сполученні з лікуванням положенням, пасивною гімнастикою, всім комплексом ЛФК, якщо дозволяє стан пацієнта і його рухові можливості, а також з фізіотерапією, голкорефлексотерапією та іншими методами.
Масаж не застосовується за наявності неоперованої пухлини центральної нервової системи, абсцесу головного мозку, загострення ревматичного процесу і при інших запальних протипоказів до масажу.
Виконують прийоми валяння, поздовжнього розминання і натискування. Спочатку розминання застосовують на розтягнутих гіпотрофованих м'язах. Прийоми переривчастої вібрації - поплескування, постукування, рубання -протипоказані. В той же час можуть застосовуватись ніжна безперервна вібрація за допомогою електровібратора, якщо вона не викликає посилення м'язового тонусу. Крім того проводиться масаж паравертебральних зон: в ділянці крижової, поперекової, нижньогрудної для впливу на нижні кінцівки; верхньогрудної і шийної зони, для впливу на верхні кінцівки. Тривалість процедур спочатку 5-10 хвилин, в подальшому 15-20 хвилин. На курс лікування не менше 25-30 процедур. Перерви між курсами не більше 10-12 днів.
Масаж при дитячих церебральних паралічах (ДЦП)
Дитячі церебральні паралічі виникають в результаті неправильного розвитку і різних патологічних процесів внутрішньоутробного розвитку, під час пологів, в результаті різноманітних інфекцій, інтоксикацій.
Найбільш велику групу складають хворі спастичним паралічем або хвоообою Ляттля, яка характеризується спастичним парезом рук і ніг. Відзначається різке підвищення м'язового тонусу, що призводить до появи характерних постав нижніх кінцівок, розвитку контрактур.
Велику роль в комплексній терапії має масаж і лікувальна гімнастика. Масаж підвищує працездатність і витривалість м'язів, покращує функцію суглобів і зв'язкового апарату, покращує кровообіг.
Методика
Спочатку проводиться масаж паравертибральних зон: нижньогрудної, попереково-крижової для впливу на нижні кінцівки; нижньошийної і верхньогрудної зони для впливу на верхні кінцівки.
Для зміцнення, покращення кровопостачання і живлення ослаблених м'язів робиться масаж м'язів спини, грудної клітки і живота, впливаючи поверхневими, ніжними, в повільному темпі прийомами погладжування, розтирання, розминання, а також стабільного і лабільного потрушування м'язів. Використовують активні і пасивні рухи, ніжний струс грудної клітки і живота, дихальні вправи. На кінцівках масаж застосовують строго диференційовано з врахуванням того, що одні прийоми діють заспокійливо на нервову систему, рефлекторно розслаблюючи м'язи. До них належать: погладжування, розтирання, розминання, які застосовують ніжно в повільному темпі і безперервному ритмі.
Ефективність масажу значно підвищується, якщо його застосовують в поєднанні з бальнеофізіотерапевтичними процедурами (мінеральні і прісні ванни) температура води 36-37° С, протягом 7-10-12 хвилин. Пасивні і активні рухи безпосередньо у воді і масаж під водою, коригуючі укладки на шинах від 10 хвилин до 1 години. В той же день після відпочинку через 2-4 години проводять сеанс лікувальної фізкультури.
Для зниження тонусу спастичних м'язів і їх розслаблення застосовують опромінення лампами солюкс в світло-теплових ваннах, парафіно-озокеритові аплікації, грязелікування та інші фізіотерапевтичні процедури (індуктотермія,
магнітотерапія.) На курс лікування 20-25 процедур з інтервалами не більше одного місяця.
Масаж при захворюваннях і травмах нервової системи
Масаж при неврологічних проявах остеохондрозу хребта
Остеохондроз хребта - захворювання, яке характеризується дегенеративно-дистрофічним ураженням міжхребцевих дисків і підлеглої кісткової тканини.
В результаті різних причин: травм, неадекватних фізичних навантажень, малорухомості, уроджених вад розвитку кісток і зв'язок хребта, настає розлад трофіки різних елементів хребта, перш за все міжхребцевих дисків, їх дегенерація, зниження або втрата еластичності, зменшення висоти дисків, їх деформація, розшарування, а іноді і порушення частки або диска.
Остеохондроз хребта - широко поширене захворювання, до сорокарічного віку з'являється у більшості людей. Найчастіше дегенеративно-дистрофічні зміни хребта розвиваються у похилому і старечому віці, а у більш молодих людей під час занять деякими видами спорту (важка атлетика , гімнастика та ін.) або за наявністю шкідливих професій (водії, вантажники, друкарки, швачки). Остеохондроз нерідко зустрічається і у дитячому віці.
Найчастіше клінічними проявами остеохондрозу є радикулярні (корінцеві) синдроми, при яких болі в зоні інервації корінців спинномозкових нервів сполучаються із симптомами периферичних паралічів, порушенням чутливості в кінцівках, вегетативно-трофічні порушення. Крім того, шийний остеохондроз може викликати рефлекторний спазм судин головного мозку (у вертебробазилярному басейні, що живить кров'ю задньонижні відділи головного мозку) або спинного мозку, що потім приводить до стійкого порушення мозкового або спинального кровообігу.
Масаж використовується, звичайно, в підгострій і хронічній фазах захворювання і спрямований на поліпшення трофіки міжхребцевих дисків і м'яких тканин ураженого відділу хребта, нормалізацію тонусу і сили м'язів, зменшення або ліквідацію застійних явищ, поліпшення кровообігу в головному, спинному мозку, кінцівках, зниження або усунення болей, профілактику прогресування остеохондрозу.
Масаж при шийному остеохондрозі проводиться в положенні пацієнта сидячи на стільці або лежачи на животі і спині. Масажист стоїть ззаду або збоку від пацієнта. В усіх випадках піддається шийнокомірова зона, за необхідності також проводиться масаж спини, верхніх кінцівок, волосистої частини голови. У процедурі масажу особлива увага приділяється масажу м'язів, трапецеподібних, найширших м'язів спини, м'язів плечового пояса, грудинно-ключично-соскоподібних м'язів, а також масажу больових зон і точок.
При шийногрудному остеохондрозі застосовуються основні і ряд допоміжних прийомів масажу, які треба диференціювати залежно від стану і ступеню тяжкості захворювання, віку пацієнта, наявності або відсутності супутніх захворювань та ускладнень.
При легкому ступені тяжкості захворювання в початковій стадії у пацієнтів молодого і середнього віку за відсутністю супутньої патології використовуються всі основні і більшість допоміжних прийомів масажу з достатньо великою інтенсивністю. При добрій витривалості акцент в масажі робиться на інтенсивне розминання м'язів, особливо паравертебральних зон шийного і верхньогрудного відділу хребта. За відсутності протипоказань застосовується н інтенсивна безперервна вібрація, а також обережні активні рухи в уражених сегментах хребта.
При другій (середній) стадії, особливо у людей похилого і старечого віку, треба значно обмежити або виключити вібрацію, а прийоми розминання проводити легко, м'яко, ніжно.
При третій (важкій) стадії захворювання за наявності супутньої патології, найчастіше захворювань серцево-судинної системи, необхідна більша обережність при проведенні масажу. Із масажних прийомів використовуються поглажування та інтенсивне розтирання, за відсутності протипоказань і добрій витривалості допустимо легке розминання.
На початку курсу масажу на 1/3 масажних процедур проводиться недиференційований вплив в основному прийомами поглажування на вибрану для масажу зону, на наступних же процедурах здійснюється цілеспрямований масаж даної зони з використанням всіх можливих прийомів. Ціленаправлений масаж починається із диференційованого масажу м'язів прийомами розтирання, розминання, вібрації. Починаючи з четвертої - шостої процедури здійснюється також спеціальний вплив на больові зони, точки і нервові стовбури. Проводиться послідовний масаж болючих точок, зон, нервових стовбурів спочатку прийомами поглажування, а потім розтирання і безперервної вібрації. Під час зменшення болей і поліпшення стану пацієнта збільшується набір масажних прийомів, зростає інтенсивність і тривалість процедур масажу. Тривалість процедур масажу залежить від характеру і тяжкості хвороби, віку і стану пацієнта, а також від площі поверхні: від 5-10 хв. до 25-30 хв. щоденно. На курс від 8-10 до 12-15 процедур.
За наявністю виражених болей, пов'язаних із вторинним ураженням різних відділів симпатичної нервової системи, необхідна методика масажу, що передбачає вибір щадних масажних прийомів, слабку інтенсивність використання їх, скорочену тривалість процедури, сувору послідовність і поступовість в поширенні методики масажу.
При стійких виражених болях і відсутності протипоказань до застосування масажу для підвищення його ефективності і посилення знеболюючої дії допустимо використання мазей, гелів, рідин, що мають знеболюючу дію.
Масаж при поперековому остеохондрозі
Масаж призначається у підгострому періоді захворювання після значного зменшення гострих явищ, стихання болей, зменшення вираженості симптомів натяжіння нервових стовбурів, зниження пальпаторної болючості больових зон і точок, ослаблення рефлекторного напруження м'язів.
Масаж повинен широко використовуватися в хронічному періоді остеохондрозу при залишкових явищах захворювання , що прявляється наявністю окремих , нерізко виражених симптомів (незначних болей , пошкодження чутливості, помірних парезів тощо).
Масаж проводиться у положенні пацієнта лежачи на животі (з підкладеною під нього подушкою , злегка зігнутими колінами , з валиком підкладеним під гомілковостопні суглоби ).
В більшості випадків масажу піддається попереково-крижова ділянка і уражена нижня кінцівка (при двохсторонньому ураженні - обидві нижні кінцівки).
Методика масажу будується з урахуванням клінічних даних: характеру, стадії, локалізації і ступеня вираженості патологічного процесу, стану м'язів; уражених нервових стовбурів, супутніх порушень чутливості, трофіки тканин, вегетативних функцій, віку і загального стану пацієнта.
Масаж повинен зменшувати, а по можливості і усувати клінічні прояви остеохондрозу, знижувати підвищений тонус м'язів, відновлювати їх силу, усувати порушення кровообігу і поліпшувати трофіку тканин, відновлювати чутливість, зменшувати біль, поліпшувати стан і самопочуття пацієнтів. Неприпустимо посилення болю та інших проявів захворювання під час використання масажу у пацієнтів з остеохондрозом хребта.
Методика масажу при попереково-крижовому остеохондрозі така сама, як і при шийногрудному.
Враховуючи можливість спеціального впливу на нервові стовбури, больові зони, точки - це вплив прийомами масажу на стовбур сідничного нерва та його гілок, а також на стегновий нерв. На стовбур сідничного нерва діють на задній поверхні стегна за лінією від середини підколінної ямки до середини сідничної складки прийомами площинного поверхневого і глибокого поглажування, глибокого розтирання, розминання (в тому числі натискання), вібрації безперервної і уривчастої, а також пунктування, постукування, рубання підвищують силу натискання в напрямку до сідничної ділянки. Аналогічному впливу піддається малогомілковий нерв у ділянці головки малогомілкової кістки, кінцеві розгалуження великогомілкового нерва в ділянці медіальної і латеральної борозен підошви. На стегновий нерв діють в зоні стегнового трикутника (верхня частина передньовнутрішньої поверхні стегна). При дії на стегновий нерв обмежуються прийомами поглажування і легкого розтирання. За наявністю показань вплив на нервові стовбури завершуються їх обережним витягуванням.
Описана методика масажу застосовується також для впливу на болючі точки в паравертебральних ділянках, міжостистих проміжках, в ділянці крижово-хребтових сполучень, великих вертлюгів стегнових кісток.
Проводячи масаж нервових стовбурів, больових зон і точок, враховують переносимість пацієнтом цих впливів, і за наявністю вираженої болючості спочатку здійснюють масаж навколо зон і точок і лише при зменшенні болючості переходять до безпосереднього впливу на нервові стовбури, больові зони і точки.
Тривалість процедури масажу залежить від різних причин: від характеру, локалізації, стадії і ступеню тяжкості захворювання, наявності і відсутності ускладнень і супутніх захворювань, зони масажу, віку і стану пацієнта.
На початку курсу тривалість процедур становить всього 5-10хв., наприкінці може сягати 35-40хв., в середньому 25-30хв. На курс лікування від 8-10 до 15-20 процедур, в середньому 12-15 процедур, які проводяться щоденно або через день. Ефективність масажу підвищується, якщо сполучати його з тепловими процедурами (солюкс, парафіно-озокеритові аплікації, сауна) та іншими фізіотерапевтичними методами, з лікувальною фізкультурою, відповідним ортопедичним режимом, звичайно за відсутністю протипоказань до їх застосування.
Протипоказання до масажу.
Крім загальних протипоказань до масажу - це сильні болі у хребті, кінцівках, та інших ділянках, що потребують використання наркотиків та інших сильнодіючих ліків; наявність пухлин або підозру на пухлини спинного мозку або периферійних нервів, супутні ураження відділів (стовбурів, вузлів) симпатичної нервової системи.
Масаж при невралгії і невриті сідничного нерва
Захворювання може розвинутися як ускладнення при грипі, ангіні, бруцельозі, а також при остеохандрозі, травмах хребта, при запальних процесах в малому тазі.
План масажу: вплив на паравертибарльні зони крижових, поперекових і нижньогрудинних спинно-мозкових сегментів; масаж сідничних м'язів, крижів, гребенів клубових кісток, реберних дуг, нижніх кінцівок. Положення пацієнта лежачи на животі в середньофізіологічному положенні з максимально розслабленими м'язами тулуба і кінцівок.
Методика.
Масаж паравертибральних зон від нижчерозташованих сегментів до вищерозташованих. В ділянці таза, виконується погладжування, розтирання, розминання, вібрації сідничних м'язів. Розтирання і вібрації ділянки сідничних бугрів і суглобів.
В гострій стадії при різкому больовому синдромі починають масаж на здоровій кінцівці. Широкими штрихами роблять погладжування, розтирання, розминання, вібрацію, безперервну вібрацію м'язів гомілки і тегна, потрушування м'язів стегна, струшування здорової кінцівки.
При масажі хворої ноги в гострій стадії уражений нерв потрібно щадити, через що застосовують тільки такі прийоми: погладжування поверхневе площинне і обхоплююче, розтирання суглобів і м'язів передньої групи стегна і гомілки, ніжнє валяння м'язів; вібраційне поверхневе погладжування і безперервна з малою амплітудою вібрація м'язів гомілки і стегна.
В підгострій стадії, при стиханні різко-болючих явищ робиться масаж ураженого сідничного нерва; площинне глибоке погладжування подушечкою великого пальця за ходом нерва від середини підколінної западини до сідничної складки і до нижнього краю сідничного горба.
Розтирання за ходом нерва обома великими пальцями, які рухаються один за одним в наапівколових напрямках. Пунктування кінцями другого і третього пальців.
Масаж больових точок на задній поверхні стегна в ділянці сідничної складки, на межі верхньої і середньої третини стегна і на межі середньої і нижньої третини стегна. Робиться погладжування і розтирання циркулярно, безперервна вюрація кінцями пальців, пунктування.
Активні і пасивні рухи у суглобах ураженої кінцівки. Рухи на витягування задньої групи м'язів стегна. Тривалість процедури 10-20 хвилин щоденно або через день. На курс лікування 12-15 процедур.
Масаж при травмах периферичних нервів
Ураження периферичних нервів спостерігається у вигляді повного або часткового розриву, забою або стискування (крововилив, стороннє тіло, пухлини, рубці). Ураження нервового стовбура приводить до параліча або парезу м'язів (млявий параліч), порушення чутливості, трофіки; зникнення м'язових і сухожилкових рефлексів.
При легких формах ураження без анатомічних порушень (розривів нервового стовбура) проводять консервативне лікування: застосування фізіотерапії, масажу, ЛФК та інших методів забезпечує загоєння травмованих тканин і відновлення функції.
Потерпілі з неповним або повним розривом потребують спочатку спеціалізованої нейрохірургічної допомоги.
Показання.
Масаж починають в період анатомічного відновлення, коли гострі явища зменшуються, небезпека кровотечі і інфекції минула. Задачею масажу є прискорення процесів відновлення нерва, зменшення атрофії м'язів і больових відчуттів.
Ще до загоєння рани призначають сегментарно-рефлекторний масаж. Після загоєння, коли на перший план виступають параліч або парез м'язів з ознаками атрофії, переходять до місцевого масажу.
Масаж поєднують з фізіотерапією. Якщо консервативне лікування проводиться протягом 2-3-х місяців і не дає позитивних результатів, при цьому збільшуються різкі болі і розлади трофіки тканин, показано зшивання нерва.
На 2-Зй день після операції, як тільки мине небезпека кровотечі і інфекції, слід приступати до масажу. Ніжними обережними маніпуляціями впливають на паралізовані м'язи і стимулюють кровообіг; добиваються м'язових скорочень.
Методика
При ураженні променевого, серединного і ліктьового нервів масажують спочатку верхньогрудні і шийні паравертибральні зони. При ураженні сідничного, великогомілкового і малогомілкового нервів масажують попереково-крижові і нижньогрудні паравертибральні зони спинно-мозкових сегментів.
В післяопераційний період всі прийоми масажу проводять ніжно, без зусиль, в повільному темпі, виконують поверхневе площинне і охоплююче погладжування, напівколове кінцями пальців розтирання, натискування, стискання.
Тривалість процедури 3-5 хвилин. Лікування положенням (гіпсова лонгета, мішечки з піском), лікувальна гімнастика. Коли післяопераційний рубець достатньо зміцніє, застосовують глибоке погладжування, розтирання, розминання, зсування, валяння, розтягування, пунктування, постукування, лабільну вібрацію за ходом нервового стовбура, потрушування. Тривалість процедури 15-20 хвилин щоденно або через день. На курс лікування 15-20 процедур.
Тема 12: масаж при захворюваннях серцево-судинної системи, органів дихання. Органів травлення.
Масаж при захворюваннях серцево-судинної системи
Стенокардія (лат.стискання серця) є однією з основних форм ішемічної хвороби серця і характеризується нападом гострого болю за грудиною або в ділянці серця. Біль може ірадіювати (віддавати) в ліву руку, лопатку або підлопаткову ділянку, в шию і нижню щелепу. Крім болю напад стенокардії супроводжується загальною слабкістю, відчуттям туги або почуттям страху смерті. Прийом таблеток нітрогліцерину знімає біль через 1-3 хвилини.
Масаж при стенокардії
Показання: атеросклероз з первинним ураженням коронарних судин. План масажу: вплив на паравертибральні зони шийного, грудного і верхньопоперикових сегментів, масаж грудини, ділянки серця, міжлопаткової ділянки і лівого плеча, дихальні вправи, масаж верхніх і нижніх кінцівок.
Методика.
Масаж спини: площинне погладжування паравертибральних зон від нижчерозташованих сегментів до вищерозташованих, тобто від поясної зони вверх до трапецеподібних м'язів, задньої поверхні шиї і грудинно-ключично-сосковидних м'язів, зсування м'язів спини, переривчаста вібрація кінцями пальців, ніжне поплескування долонею. Масаж верхньої частини грудини спереду, ділянки серця, міжлопаткової ділянки і верхньої поверхні лівого плеча у вигляді поверхневого і глибокого колового погладжування, граблеподібного погладжування міжреберних проміжків від грудини до хребта; розтирання ділянки серця, грудини, міжлопаткової ділянки і міжреберних проміжків від грудини до хребта. Розминання великих грудних м'язів і валяння лівого плеча; погладжування міжлопаткової ділянки серця.
Масаж нижніх і верхніх кінцівок проводять в положенні пацієнта лежачи на спині. Застосовують прийоми погладжування і розминання широкими штрихами. Тривалість процедури 15-20 хвилин через день, курс лікування 10-12 сеансів.
Масаж при хронічній ішемічній хворобі серця і її ускладненні
Масаж при інфаркті міокарда
Показання: масаж при поєднанні з лікувальною гімнастикою показаний при різній локалізації і різній тяжкості захворювання.
Інфаркт міокарда - це гостре захворювання, обумовлене розвитком осередків ішемічного некрозу в серцевому м'язі внаслідок порушення його кровопостачання. Інфаркт міокарда є основною формою ішемічної хвороби серця. Інфаркт виникає в результаті спазму кровоносних судин, живлячих серце або тромбозу гілки коронарної артерії. Найчастіше ранньою ознакою гострого інфаркту міокарда є гострий біль інтенсивного тривалого характеру, який знімається нітрогліцерином. Біль триває від 20-30 хвилин до доби і більше. Виникає різка загальна слабкість, холодний піт, блідість шкіри. У пацієнта з'являється відчуття страху смерті, збудження, неспокій.
Невідкладна долікарняна допомога зводиться до забезпечення фізичного і психічного спокою, необхідно дати таблетку нітрогліцерину під язик без затримки. Застосовувати гірчичник на місце болю, занурити руки в гарячу воду або зігріти їх грілкою.
При раптовій зупинці серця і дихання негайно почати робити непрямий масаж серця і штучне дихання.
Питання про термін початку масажу вирішується індивідуально.
Показанням є задовільний стан пацієнта, зникнення болю у ділянці серця, нормальний артеріальний тиск, ритмічний пульс.
При легкому перебігу хвороби масаж можна починати через 7-10днів; при середній тяжкості, якщо перебіг хвороби без ускладнень - через 15-20 днів; при тяжкому перебігу через 4-6 тижнів від початку хвороби. Хворим після інфаркту призначають методики масажу поетапно.
I-й етап: масаж в період лікування в лікарні. Положення пацієнта лежачи на спині.
Методика
Масаж нижніх кінцівок. Виконують такі прийоми: поверхневе погладжування стоп і гомілок, ніжні циркулярні розтирання подушечками пальців тильних поверхонь стоп, гомілковостопних, колінних суглобів, чергуючи з погладжуванням; неглибоке розминання м'язів гомілок у поздовжньому напрямку, валяння м'язів.
Поверхневе погладжування і розтирання кистей, передпліч, ліктьових суглобів, ніжнє поздовжнє розминання м'язів передпліч; площинне погладжування бічних поверхонь грудної клітки. Через 5-7 днів від початку процедур масажу, якщо хворому дозволяють повернутися на правий бік, роблять масаж спини і ділянки сідниць; ніжні погладжування чергуються з поверхневими розтираннями паравертебральних зон попереково-крижової ділянки і сідничних м'язів. Тривалість процедур 3-7 хвилин щоденно.
II-й етап: масаж в післялікарняний період лікування (санаторно-курортне
лікування).
Положення пацієнта сидячи з опорою голови на руки, на валик або подушку і лежачи. Масаж спини: погладжування і розтирання паравертибральних зон від нижчерозташованих до вищерозташованих сегментів, найширших м'язів спини і м'язів шиї; граблеподібне розтирання міжреберних проміжків в напрямку від грудини до хребта. Розтирання лівої лопаткової і міжлопаткової ділянок; розминання м'язів спини і верхніх країв трапецеподібних м'язів.
Масаж нижніх кінцівок. Широкими штрихами погладжування і переривчасте розминання гомілок і стегон; погладжування і розтирання стоп і суглобів нижніх кінцівок; зсування міжкісткових м'язів стопи. Пасивні рухи. Розтирання гребенів клубових кісток і ділянки крижів. Масаж ділянки серця.
Погладжування ділянки серця, грудини, реберних дуг, розтирання лівого великого грудного м'яза грудини; розминання великих грудних м'язів і м'язів лівого плеча; вібраційне погладжування ділянки серця. Дихальні вправи. Площинне поверхневе колове погладжування м'язів черевного преса.
Масаж верхніх кінцівок.
Масаж верхніх кінцівок загальними штрихами (погладжування, розминання). Тривалість процедур 10-15 хвилин щоденно або через день, на курс 12-15 процедур. Застосовують також лікувальну гімнастику, дозовану ходьбу, плавання в теплій воді в морі або басейні.
Пацієнтам із хронічною ішемічною хворобою серця (ІХС) і її ускладненнями показаний щадний масаж, який виключає енергійні впливи. Прийоми, які викликають больові відчуття, не застосовуються, тому що больові подразнення рефлекторно викликають ряд несприятливих реакцій, що може сприяти погіршенню стану здоров'я пацієнта.
Масаж при гіпертонічній хворобі
Гіпертонічна хвороба (ессенціальна артеріальна гіпертензія) - це хронічне захворювання, яке характеризується постійним або майже постійним підвищенням артеріального тиску.
Підвищення артеріального тиску може мати місце при різних захворюваннях внутрішніх органів і залоз внутрішньої секреції (нирок, наднирків, щитоподібної залози та ін.) і також розрізняють гіпертонію (гіпертензію) як хворобу, обумовлену порушенням регуляції артеріального тиску. Пусковим механізмом гіпертонічної хвороби вважається нервове перенапруження.
Першопричиною цього механізму є негативні емоції, психоемоційні стреси різного походження. У осіб, маючих гіпертонічну хворобу, у відповідь на психоемоційну напругу відмічається значне підвищення артеріального тиску.
Встановлені фактори ризику гіпертонічної хвороби. Крім психоемоційних стресів це ожиріння, спадкова схильність, куріння, зловживання алкоголем, тривалий і інтенсивний вплив деяких неприємних факторів (високий рівень шуму, вібрація, інтоксикація).
Виділяють дві основні форми гіпертонічної хвороби: швидко прогресуючу і повільно прогресуючу, остання зустрічається значно частіше і має три стадії, кожна з яких в свою чергу поділяється на дві фази.
В 1стадії виділяються наступні фази:
А - латентна абопередгіпертензійна
В - лабільна.
У фазі А артеріальний тиск звичайно нормальний і підвищується більше ніж у здорових людей лише у момент емоційного напруження, під впливом болю, холоду і деяких інших зовнішніх чинників.
У фазі Б рівень артеріального тиску не стабільний, а періодично підвищується в середньому до 160-180 на 95-105 мм.рт.ст, головним чином під впливом зовнішніх чинників і вертається до нормального рівня без лікувальних заходів (після сну, відпочинку і т.д.)
У другій стадії також виділяється дві фази: А -лабільна, В - стабільна.
У фазі А - артеріальний тиск підвищений постійно, під впливом щадного способу життя (відпочинок, нормальний сон, режим праці) артеріальний тиск на деякий час може нормалізуватися.
У фазі Б рівень артеріального тиску значно і стійко підвищений до 180 — 200 на 105 -115 мм.рт.ст. і знизити його можна лікуванням. В 2 стадії хвороби, особливо у фазі Б, нерідко виникають гіпертонічні кризи.
Пацієнти скаржаться на головний біль, запаморочення, швидку втомлюваність, приливи крові до голови, поганий сон, серцебиття, ниючі болі в ділянці серця, шум у вухах, «мерехтіння комах» перед очима.
Розвиваються дистрофічні зміни з боку внутрішніх органів (серця, нирок) і головного мозку внаслідок розладу кровообігу в них.
Третя стадія хвороби відповідає тому періоду захворювання, коли в різних органах внаслідок тривалого підвищення артеріального тиску формуються атеросклеротичні зміни. Артеріальний тиск сягає високого рівня 200 - 230 на 115 - 130 мм.рт.ст. Можливі і більш високі підйоми артеріального тиску, що звичайно спостерігається при часто виникаючих гіпертонічних кризах.
У третій стадії часто відмічаються ускладнення гіпертонічної хвороби у вигляді інсультів, інфарктів міокарду, стенокардії та ін. В окремих пацієнтів, не дивлячись на значне і стійке підвищення артеріального тиску, протягом багатьох років не спостерігається важких судинних ускладнень.
Лікування гіпертонічної хвороби повинне бути всебічним і комплексним. Використання одних лише ліків, спрямованих на зниження артеріального тиску, недостатньо і повинно сполучатися з рядом загально терапевтичних заходів. Всім пацієнтам, хворим на гіпертонічну хворобу, показані заходи загального характеру: боротьба зі стресами, аутогенне тренування, правильний режим праці, достатній відпочинок, повноцінний сон, заняття лікувальною фізкультурою під наглядом лікаря, загартовування, масаж.
Проведення цих заходів найбільш ефективне на ранніх етапах розвитку захворювання ( у 1-й і 2-й А стадіях) і дозволяє нормалізувати артеріальний тиск навіть без використання ліків. На більш пізніх стадіях захворювання ( 2 Б і З стадія), не дивлячись на постійне вживання ліків, також необхідно застосовування загально терапевтичних заходів, включаючи масаж.
Застосування масажу при гіпертонічній хворобі спрямовано на нормалізацію діяльності центральної нервової системи і апарату кровообігу, зниження тонусу судин і артеріального тиску, поліпшення обміну речовин і загального стану пацієнта.
Показання до масажу: перша і друга стадії гіпертонічної хвороби, якщо немає загострення, за відсутністю виражених склеротичних змін у внутрішніх органах і загальних протипоказань до масажу.
Як правило, проводиться масаж шийно-комірцової зони, тобто задньої поверхні шиї, ділянки надпліччя, верхньої частини спини до рівня 4-го грудного хребця і грудей до рівня 2-го ребра. Крім масажу шийнокомірцової зони може також проводитись масаж спини, волосистої частини голови, обличчя, живота.
Положення пацієнта - лежачи на животі з опорою голови на кушетку або сидячи з опорою голови пацієнта на підголовник, на спинку стільця, на валик.
В цілому при гіпертонічній хворобі проводиться щадний масаж. Принцип щадіння полягає у виключенні інтенсивних масажних прийомів, щадному і скороченому виконанні масажних прийомів, обмеженою тривалістю процедури масажу. Прийоми вібрації не використовуються. Велике значення має виконання масажних прийомів в суворій послідовності і повільному темпі.
Застосовуються в основному такі прийоми: погладжування, розтирання, розминання (з обмеженням). Дуже обережно повинен проводитись масаж задньої поверхні шиї, особливо у осіб похилого і старечого віку із супутньою патологією з боку серця.
Починають масаж паравертебральних зон шийних, верхньогрудних спинномозкових сегментів за напрямком зверху вниз і від «центру» до «периферії», тобто від шиї і хребта до лопаток і плечових суглобів. Використовується поверхневе і глибоке погладжування, в тому числі гребенеподібне, граблеподібне, гладиння; розтирання прямолінійне, циркулярне, спіралеподібне, гребенеподібне, штрихування, стругання; несильне розминання, в тому числі натискання, зсування, розтягування, щипцеподібне розминання, легка безперервна лабільна вібрація.
На задній поверхні шиї і ділянці надпліч масаж проводиться за ходом м'язових волокон трапецеподібних і дельтоподібних м'язів зверху вниз і зсередини назовні, використовуючи такі самі прийоми, що і на паравертебральній зони.
На верхній частині грудей в напрямі від грудини до підпахвових западин за ходом волокон великих грудних м'язів здійснюється погладжування, розтирання, розминання.
При масажі голови застосовують прийоми:
охоплюючи поверхневе і глибоке погладжування паралельно двома руками в напрямку до потилиці, від тім'я до завушних ділянок;
граблеподібне погладжування двома руками від лоба до потилиці і до скроневих ділянок;
граблеподібне розтирання подушечками пальців шкіри черепа циркулярно;
розтирання кінцями пальців лобового і потиличного м'язів;
переривчасте натискання кінцями пальців;
глибоке погладжування опорною поверхнею кисті двома руками;
зрушення м'яких покровів черепа поздовжньо і поперечно.
Проводячи масаж голови, звертають увагу на больові точки і зони, що розташовуються по середній лінії голови і тім'яної ділянки, між бровами, а також у місцях прикріплення грудинно-ключично-соскоподібних мязів і в ділянках, розташованих ззовні від потиличного горба. Погладжування, розтирання і ніжна безперервна вібрація вказаних зон і точок зменшує болі у цих місцях.
Процедуру масажу рекомендується закінчувати широкими штрихами погладжування голови, шиї, надпліч, міжлопаткової зони.
Тривадість процедури – від 8-12 хв. до 18-22 хв. масаж проводиться щоденно (по можливості 2 рази на день), на курс від 10-12 до 20-24 процедур, в середньому 12-15 процедур.
За відсутністю протипоказань масаж поєднують з ЛФК, фізіотерапією, аутогенним тренуванням. Не проводиться масаж у період загострення гіпертонічної хвороби (гіпертонічний криз).
Масаж при гіпотонічній хворобі
Показання: нейро-циркуляторна дистонія (гіпотонічна хвороба), котра характеризується пониженням АТ, загальною слабкістю, головними болями, болями в ділянці серця, запамороченям, особливо при зміні положення тіла, зниженням працездатності, розумовою втомою.
План масажу: вплив на паравертебральні зони попереково-крижових і нижньогрудних, масаж ділянки крижів, сідничних м'язів і гребенів клубових кісток, масаж нижніх кінцівок, масаж живота і кишок. Положення пацієнта лежачи.
Методика
Масаж паравертебральних зон від крижів до середини грудної клітки: виконується погладжування площинне і обхоплююче; колоподібне розтирання кінцями пальців, ліктьовим краєм і опорною частиною кисті, штрихування, пиляння, перетинання, розтирання гребенів клубових кісток; поздовжнє розминання поперекової ділянки, попереково-бічних поверхонь стінки живота; вібраційне погладжування, ніжне поплескування.
Масаж задніх поверхонь нижніх кінцівок.
Площинне і обхоплююче погладжування гомілок і стегон кінцями пальців, долонею, стругання, пиляння. Розминання в поздовжньому і поперечному напрямках; струшування, поплескування, постукування долонями і кулаком поперечно, ніжне рубання в поздовжньому напрямку, вібраційне погладжування.
Масаж передніх поверхонь нижніх кінцівок.
Площинне і обхоплююче погладжування гомілок і стегон. Циркулярне розтирання долонною поверхнею і кінцями пальців. Розминання в повздовжньому і поперечному напрямках, валяння. Вібраційне погладжування, поплескування, рубання, струшування кінцівок.
Масаж живота
Площинне колове глибоке погладжування; обхоплююче погладжування в напрямку: верхню половину живота до пахвових, а нижню - до пахових лімфатичних вузлів; розтирання пальцями, ліктьовим краєм, долонною поверхнею, штрихування; розминання передньої стінки живота у поздовжньому і поперечному напрямках, накочування, струшування живота. Тривалість процедур 15-20 хвилин через день. На курс 15-20 процедур. Процедури масажу поєднуються з лікувальною фізкультурою, дозованою ходьбою, бальнеотерапією (обливання, обтирання, плавання); ванни кисневі, хвойні, перлинні.
Масаж при захворюваннях органів дихання
Показання: хронічні неспецифічні захворювання легенів (емфізема, пневмосклероз, бронхіальна астма між нападами, хронічна пневмонія) при нормальній температурі тіла.
План масажу: вплив на паравертебральні зони грудної клітки, масаж найширших м'язів спини, міжлопаткової ділянки, над - і підключичних зон, грудино-ключичних і плечових суглобів.
Методика
Спочатку масаж паравертебральних зон поперекових, грудних і шийних. Виконуються погладжування площинне поверхневе і глибоке, напівколове розтирання пальцями і ліктьовим краєм долоні (пиляння), штрихування, стругання, розминання в поздовжньому напрямку, зсування, натискування, розтягання і стискання, вібрація безперервна у вигляді потрушування, пунктування.
Масаж найширших м'язів спини і трапецеподібних м'язів. Виконується погладжування, розтирання, розминання, вібрація, поперечне розминання знизу вверх найширших м'язів спини у ділянці пахвових западин і надверхівкових країв трапецеподібних м'язів від потилиці до плечових суглобів.
Масаж грудинно-ключично-сосковидних м'язів: виконується щипцеподібне погладжування і розминання, пунктування і безперервна вібрація кінцями пальців. Масаж міжлопаткової ділянки і надлопаткових зон: погладжування подушечками пальців і долонею в напівколових напрямках; розтирання кінцями пальців, опорною поверхнею кисті і ліктьовим краєм кисті, пунктування кінцями пальців, безперервна вібрація у вигляді потрушування.
Масаж над - і підключичних зон: погладжування кінцями пальців і ліктьовим краєм долоні від грудини до плечових суглобів, розтирання кінцями пальців в циркулярному напрямку, штрихування, пиляння, пунктування пальцями і безперервна вібрація.
Масаж грудино-ключичних і плечових суглобів, великих грудних і зубчастих м'язів. Масаж міжреберних проміжків у вигляді граблеподібного погладжування кінцями пальців від грудини до хребта.
Розтягування і стискання грудної клітки на видиху. Дихальні вправи. Тривалість процедури 12-18 хвилин через день. Курс лікування 10-12 процедур. Протипоказання до масажу при захворюваннях органів дихання: ексудативний плеврит в гострій стадії, гострий гарячковий стан; бронхоектатична хвороба в стадії тканинного розпаду; легенево-серцева недостатність III ст; гнійні захворювання легенів; туберкульоз легенів в гострій та підгострій стадії; новоутворення (пухлини).
Масаж при захворюваннях шлунково-кишкового тракту
Масаж при хронічному гастриті
Показання: хронічний гастрит, порушення обміну речовин, ендокринні розладі. План масажу: вплив на паравертебральні і рефлексогенні зони спини, шиї і живота, масаж шлунка, масаж м'язів черевного преса. Положення пацієнта - лежачи.
Методика
Масаж паравертебральних зон спинно-мозкових сегментів Д12-Д5 і С4-С3: площинне глибоке погладжування, розтирання циркулярно кінцями пальців, штрихування, пиляння, поздовжнє розминання, вібрація безперервна у вигляді потрушування, поплескування.
Масаж найширших м'язів спини і трапецеподібних м'язів: погладжування, розтирання, штрихування, пиляння, розминання, вібрація. Погладжування, розтирання пальцями і ліктьовим краєм кисті внутрішнього краю і кута лівої лопатки. Масаж грудино-ключично-сосковидних м'язів.
Масаж передньої поверхні грудної клітки; погладжування великих грудних м'язів, погладжування міжреберних проміжків З-4-го ребер зліва, граблеподібне розтирання від грудини до хребта, погладжування і розтирання над - і підключичних зон зліва і реберних дуг від грудини до хребта.
Масаж рефлексогенних зон сонячного сплетіння: погладжування і розтирання циркулярно кінцівками пальців і долонною поверхнею кисті від грудини до пупка. Масаж шлунка: колові погладжування зправа наліво в ділянці шлунка, спочатку ніжні погладжування, потім, при розслабленні м'язів, глибоке погладжування. Граблеподібне ніжне розтирання м'яких тканин в ділянці лівого підребір'я. Безперервна вібрація шлунка долонею; струс шлунка граблеподібно поставленими пальцями на епігастральній ділянці зліва, підштовхування шлунка. Ніжна поверхнева переривчаста вібрація в ділянці сліпої кишки. Масаж м'язів живота: погладжування, стругання, пиляння, перетинання; розминання поздовжнє і поперечне, стискання, зсування, накочування; безперервне вібраційне погладжування, ніжне поплескування. Струшування живота. Тривалість процедури 10-15 хвилин через день.
Курс лікування 12-15 процедур.
Масаж при хронічних колітах і дискінезіях шлунково-кишкового тракту
Показання: хронічні коліти, які супроводжуються спастичними і атонічними закрепами, послаблення рухової функції шлунка і кишечника, посилення рухової функції шлунка. План масажу: вплив на паравертебральні і рефлексогенні зони тулуба, масаж живота і таза, дихальні вправи і рухи для зміцнення м'язів черевного пресу. Положення пацієнта - лежачи.
Методика
Масаж паравертебральних зон спинно-мозкових сегментів Д12-Д5,С4-С3: площинне поверхневе і глибоке погладжування; розтирання кінцівками пальців циркулярне, штрихування, пиляння, розминання поздовжнє, зсування, натискування; безперервна вібрація долонею, переривчаста вібрація кінцями пальців, поплескування, рубання. Погладжування, розтирання і розминання найширших м'язів спини і трапецеподібних м'язів.
Масаж лопаткової ділянки зліва: розтирання, вібрація, погладжування і розтирання внутрішнього краю і кута лопатки, реберних дуг і гребенів клубових кісток. Масаж живота: площинне поверхневе і глибоке колове погладжування зправа наліво навколо пупка; погладжування в напрямку до підпахвових і пахвинних залоз. Розтирання тканин передньої черевної стінки:штрихування,пиляння, перетинання. Поздовжнє розминання прямих м'язів живота в напрямку знизу вверх. Погладжування і розминання косих м'язів живота, пунктування, ніжне поплескування долонями, вібраційне погладжування. Струс живота в поздовжньому і поперечному напрямках. Струс таза.
Масаж ділянки сонячного сплетіння: колове погладжування, розтирання і ніжна вібрація від мечоподібного відростка до пупка. Масаж ділянки шлунка; площинне колове погладжування, ніжне розтирання кінцями пальців шкіри, підшкірної клітковини і м язів лівої підреберної ділянки; легке потрушування тканин кінцями пальців, поставлених граблеподібно. Підштовхування шлунка, вібраційне погладжування.
Масаж кишечника: колове погладжування передньої стінки живота, переривчаста вібрація кінцями пальців і почергове натискування на черевну стінку. Масаж товстої кишки здійснюються за ходом годинникової стрілки. Застосовують погладжування кінцями пальців за ходом кишечника і гладіння тильною поверхнею кисті поверхневе і глибоке; колове розтирання кінцями пальців і обтяженою кистю, штрихування, вібрація безперервна і переривчаста кінцями пальців, ніжне натискування, струшування і підштовхування окремих ділянок товстої кишки; ніжна вібрація ділянки сліпої кишки. Закінчують масаж прийомами ніжного поплескування і струшування живота, колового площинного погладжування. Дихальні рухи.
Вправи для зміцнення м'язів черевного преса. Тривалість процедури 12-15 хвилин через день. Курс лікування 10-12 процедур.
Масаж при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів
Показання, хронічний гепатит в стадії ремісії. План масажу:
вплив на рефлексогенні зони грудної клітки, масаж ділянки сонячного сплетіння, масаж живота, печінки і жовчного міхура. Дихальні вправи. Положення пацієнта лежачи.
Методика
Масаж паравертебральних зон спинно-мозкових сегментів С3-С4, Д6-Д10, виконується площинне і обхоплююче погладжування, розтирання циркулярне кінцями пальців, штрихування, гребенеподібне розтирання, пиляння, поздовжнє розминання, зсування, розтягування, вібрація, пунктування, поплескування, постукування кулаком поперечно, вібрація трапецеподібних м'язів, погладжування і розтирання ділянки правої лопатки, кута і внутрішнього її краю; граблеподібне погладжування і розтирання міжреберних м'язів в ділянці 7-9-го ребер справа і в ділянці правої підпахвової западини. Масаж шиї: поперечне розминання, розтирання і погладжування; щипцеподібне погладжування і розминання грудино-ключично-сосковидних м'язів.
Масаж грудної клітки: погладжування площинне і обхоплююче від білої лінії живота до підпахвових западин; розтирання і розминання великих грудних м'язів; погладжування і розтирання над - і підключичних зон справа і ділянки грудини, вібраційне погладжування грудної клітки. Погладжування і розтирання реберних дуг.
Масаж ділянки сонячного сплетіння: колове погладжування, розтирання і переривчаста вібрація від мечоподібного відростка до пупка. Струс грудної клітки.
Масаж живота: площинне поверхневе погладжування в напрямку справа наліво навколо пупка, ніжне колоподібне розтирання і штрихування шкіри кінцями пальців, підшкірної клітковини і м'язів правої підреберної ділянки.
Розминання пердньої черевної стінки поздовжньо і поперечно, зсування і розтягування. Масаж правого прямого м'яза живота: розтирання, розминання, вібрація. Ніжний, малої амплітуди струс живота в поздовжньому і поперечному напрямі.
Масаж печінки: ніжне погладжування кінцями пальців і долонею в ділянці печінки знизу зліва і направо вверх в напрямку до воріт печінки; розтирання кінцями пальців в циркулярних напрямках правого підребір'я, ніжна переривчаста вібрація кінцями пальців краю печінки під реберною дугою, переривчаста ніжна вібрація ділянки печінки долонею. Підштовхування печінки. Струс печінки. При атонії стінок жовчного міхура - масаж жовчного міхура: ніжне площинне циркулярне погладжування, розтирання і безперервна вібрація кінцями пальців, ритмічне легке неглибоке натискування. Закінчується масаж погладжуванням живота і грудної клітки, дихальними вправами. Тривалість процедури 12-15 хвилин через день. Курс 12 процедур.
Масаж при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки
Показання: виразкова хвороба шлунка та 12-ти палої кишки в стадії ремісії за відсутності болючості при пальпації, нудоти, блювання та інших симптомів загострення запального процесу.
План масажу: вплив на рефлексогенні зони спини, грудної клітки та ділянки шийних симпатичних вузлів, масаж ділянки шлунку; дихальні вправи. Положення пацієнта - сидячи або лежачи.
Методика
Масаж паравертебральних зон спинно-мозкових сегментів Д9-Д5, С7-СЗ; виконується площинне глибоке погладжування, розтирання ліктьовим краєм долоні, пиляння, стругання, поздовжнє розминання, зсування, натискування, поплескування, рубання, вібраційне погладжування. Масаж найширших і трапецеподібних м'язів: погладжування, розтирання і розминання, вібрація.
Щипцеподібне прогладжування і розминання грудинно-ключично-сосковидних м'язів. Погладжування і розтирання міжлопаткової і лівої лопаткової ділянок, внутрішнього краю і кута лівої лопатки, міжреберних проміжків і реберних дуг. Погладжування і розминання грудних м'язів. Розтирання кінцями пальців грудини; погладжування і розтирання під - і надключичних зон зліва від мечоподібного відростка грудини до пупка. Масаж живота, поверхневе погладжування справа наліво навколо пупка. Ніжне розтирання кінцями пальців лівої підреберної ділянки. Розминання передньої черевної стінки поздовжньо, поперечно, зсування, розтягування, накочування. Ніжні малої амплітуди струси ділянки шлунка і товстої кишки від правої здухвинної ділянки вверх до правого реберного краю в напрямку до лівого підребір'я вниз по низхідній ободочній кишці. Закінчують масаж живота коловими площинними погладжуваннями. Стискання і розтирання грудної клітки, струс грудної клітки і живота з малою амплітудою в напрямку зліва направо і знизу вверх . Струс таза. Дихальні вправи. Тривалість процедури 15 хвилин через день. Курс лікування - 12 процедур.
Масаж протипоказаний в гострій стадії захворювань внутрішніх органів, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту із схильністю до кровотеч, при туберкульозних ураженнях, при новоутвореннях органів черевної порожнини, при гострих і підгострих запальних процесах жіночих статевих органів, при вагітноеті, у післяабортний період протягом 2-х тижнів.
Масаж при ожирінні
Під ожирінням розуміють порушення обміну речовин, що характеризується зайвим відкладанням жирової тканини в організмі - підвищенням маси тіла людини.
Завдання масажу: покращення кровообігу і лімфообігу в тканинах і органах, зменшення жирових відкладень в окремих ділянках тіла.
Методика залежить від особливостей тіла пацієнта і можливості проведення одного виду масажу. Якщо пацієнт не може лежати на животі через великі відкладення жиру в даній ділянці, ядусі, то його кладуть на спину, підклавши під голову валик або подушку, можна також підкласти валик під коліна. Починають масаж з нижніх кінцівок одночасно по передній і задній поверхні стегна, переходячи на гомілку і стопу за відсмоктуючою методикою. Використовують прийоми: погладжування, розтирання, розминання, вібрації. Слід звернути особливу увагу на місця переходу м'язів у фасції; прийоми вібрації комбінувати з прийомами розминання. Закінчують масаж нижніх кінцівок охоплюючими погладжуваннями по всій поверхні нижніх кінцівок від стопи до тазу Якщо пацієнт може лягти на живіт, то масаж починають робити на спині, після цього переходять на шийний відділ, спину, таз; всі прийоми проводять з акцентом на розминання, особливо бокових поверхонь. Після цього проводять масаж кінцівок за відсмоктуючою методикою. Далі пацієнт повертається на спину. Масаж проводять на лівій нозі по передній її поверхні, потім на лівій руці від плеча до пальців кисті. Після цього переходять на праву ногу і руку. Закінчують сеанс масажем грудей і живота, стоячи справа від пацієнта. На животі всі рухи роблять за годинниковою стрілкою. В кінці струшують нижні і верхні кінцівки і живіт.
Курс лікування 15-20 процедур, чергуючи загальний масаж з прийомами місцевого - масаж ділянки живота, стегон і грудей. Щоденно проводиться масаж в поєднанні з іншими видами впливу.
Методичні вказівки
Щоденне дотримання дієти протягом багатьох місяців і років - найбільш раціональний шлях поступово, а так і безпечного зниження маси тіла і позбавлення ожиріння.
Масаж при цукровому діабеті
Цукровий діабет (цукрова хвороба) - це ендокринне захворювання в результаті недостатності інсуліну. (Інсулін - гормон підшлункової залози).
Задачі масажу: покращити загальний стан пацієнта. Масаж з використанням дихальних вправ сприяє утилізації глюкози із крові і її повному використанні, мязами, що значно зменшує вміст цукру в крові.
Методика.
Положення пацієнта - лежачи на животі. Починають масаж з ділянки спини. Всі прийоми проводять з незначною силою і інтенсивністю, застосовуючи погладжування, розтирання, розминання, вібрацію безперервну лабільну, звертаючи особливу увагу на місце переходу м'язів в сухожилля, апоневрози, великі м'язові групи, проводячи прийоми вибірково (щипцеподібне розминання, циркулярні розтирання, накочування). Всі маніпуляції проводять за напрямком до найближчих великих лімфатичних вузлів. Роблять масаж надпліччя комірової зони - рухи в напрямку від нижньої ділянки потилиці до плечових суглобів; погладжування охоплююче, щипцеподібне, граблеподібне, розтирання щипцеподібне колове, перетинання, пиляння; розминання поперечне, щипцеподібне, натискання, зсування, розтягування; вібрація лабільна безперервна однією або двома руками. При масажі ділянки попереку, таза і нижніх кінцівок по задній поверхні,всі прийоми проводять в напрямку до найблищих лімфатичних вузлів, акцентуючи увагу на переходи м'язів в сухожилля і місця прикріплення м'язів до кісток, особливо великих м'язів. Масаж нижніх кінцівок починають із задньої поверхні стегна, відтак переходять на гомілку, стопу. Продовжують масаж по передній поверхні стегна, гомілки, стопи. Завершують сеанс масажем ділянки грудей і живота, чергуючи його з дихальними вправами. Тривалість процедури 30-40 хвилин, краще через день. На курс лікування 12-15 сеансів.
Масаж при подагрі
Це захворювання обумовлено порушенням пуринового обміну, яке характеризується підвищенням рівня сечової кислоти в крові і відкладенням уратів в епіфізах кісток, суглобових хрящах, навколосуглобових тканинах, нирках та інших органах.
Задачі масажу: сприяти видаленню із організму сечової кислоти, поліпшити крово- і лімфообіг в ураженій кінцівці. Масаж проводиться в період між нападами.При захворюванні верхніх кінцівок масаж починають з комірної зони в ділянці сегменту Д5-1, С7-2. Далі масажують плечовий суглоб, плече, ліктьовий суглоб, передпліччя, променевозапястковий суглоб, кисть, пальці.
Методика
Положення пацієнта - сидячи. Застосовують всі прийоми. Проводять масаж за відсмоктуючою методикою, роблячи акцент на ділянки суглобів і місця прикріплення сухожиль до кісток. Тривалість процедури 15-20 хвилин, можна через день. На курс 12-15 сеансів.
При захворюваннях нижніх кінцівок положення пацієнта лежачи на животі. Починають масаж з поперекової ділянки, включаючи паравертебральний вплив. Відтак масують сідниці, кульшові суглоби, задню поверхню стегна, гомілки, стопи обох ніг. По передній поверхні окремо масують колінний і гомілковостопний суглоби, місце прикріплення п'яткового сухожилля до п'яткового бугра, внутрішню і зовнішню кісточки. Тривалість процедури 20-25 хвилин. На курс 15-20 процедур, можна через день.
Методичні вказівки.
4 Застосовувати активні і пасивні рухи.
5 Рекомендувати комплексне лікування з ЛФК, теренкуром, (дозована ходьба), водними процедурами і дієтотерапією.
PAGE 1