Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ТЕМА: ВСТУП. ЗАГАЛЬНА РЕЦЕПТУРА.
ЗАГАЛЬНА ФАРМАКОЛОГІЯ
План
1. Визначення фармакології, зв’язок її з іншими медичними та біологічними дисциплінами. Основні етапи розвитку фармакології.
2. Пошук медикаментозних засобів та їх клінічні випробування.
3. Поняття про лікарську сировину, лікарську речовину та джерела одержання. Поняття про лікарський (медикаментозний) засіб, препарат і лікарську форму.
4. Сучасні форми ліків.
5. Державна фармакопея (ДФ). Офіцинальні та магістральні форми ліків.
6. Основні відомості про аптеку.
7. Рецепт, його структура, правила виписування. Виписування ліків на вимогах для стаціонарів.
8. Лікарські форми. Тверді форми ліків.
9. Рідкі форми ліків.
10. М’які форми ліків.
11. Ін’єкційні форми ліків.
12. Фармакодинаміка.
13. Фактори, що впливають на дію лікарських речовин.
14. Значення особливостей взаємодії ліків для фармакотерапії.
1. Визначення фармакології, зв’язок її з іншими медичними та біологічними дисциплінами. Основні етапи розвитку фармакології. Розвиток вітчизняної фармакології. Внесок вітчизняних і зарубіжних учених у розвиток фармакології (М.І. Пирогов, С.П. Боткін, І.М. Сєченов, І.П. Павлов, М.П. Кравков, В.І. Дибковський, О.І. Черкес, Ю.О. Петровський, Ф.П. Тринус, Г.О. Батрак, М.С. Харченко, Г.Л. Шкавер, І.С. Чекман, М.П. Скакун).
Фармакологія (грец. рharmaсon - ліки, lоgos – вчення) - це наука, що вивчає взаємодію лікарських засобів з організмом.
Фармакологія як навчальна дисципліна ґрунтується на вивченні суміжних дисциплін: латинської мови, медичної хімії, медичної біології, анатомії людини, фізіології тощо; закладає основи вивчення всіх клінічних дисциплін, виробляє навички і вміння раціонально використовувати медикаментозні засоби при різних захворюваннях.
Основні етапи розвику фармакології:
1. Емпіричний етап. Завдяки досвіду людина ознайомлювалася з от руйними і лікувальними властивостями рослин та методами їх об робки.
У Стародавній Греції — Гіппократ вважав, що основною зброєю лікаря має бути ніж, слово і рослини (в незміненому виді).
У Стародавньому Римі Клавдій Гален вперше запропонував робити витя жки з рослин. До нашого часу застосовують такі лікарські форми і називають їх галеновими препаратами (настої, відвари, настойки, екстракти та ін.).
Таджикський лікар-філософ Абу Алі Ібн-Сіна (Авіценна) 980р.—1037р. Він описав майже 900 лікарських засобів, виготовлених з рослин, мінералів та орга нів тварин.
У Західній Європі пізнього середньовіччя Парацельс увів у медич ну практику солі металів. Особливу увагу приділяв дозуванню ліків. До нашого часу зберігся його афоризм: «Все є отрута, ніщо не позбавлено отруйності. Лише доза робить отруту непомітною».
2. Науковий етап розвитку фармакології почався з кінця XVIII — початку XIX ст. в Києво-Могилянській академії.
Засновник вітчизняної фармако логії — видатний учений і педагог В.І. Дибковський (1830—1870). Він є автором підручника «Фармакологія». Відомий фармаколог і токсиколог О.І. Черкес (1894-1974) створив українську школу фармакологів. Професор Ю.О. Петровський (1905-1957) видав першу в Україні монографію «Клінічна фарма кологія».
Значний внесок у розвиток фармакології зробили вчені М.І Пирогов, С.П. Боткін, І.М. Сєченов, І.П. Павлов, М.І. Кравков, Ф.П. Тринус, Г.О. Батрак, М.С. Харченко, Г.Л. Шкавер, І.С. Чекман, М.П. Скакун.
Пошук нових медикаментозних засобів здійснюється за такими напрямками:
1. Хімічний синтез препаратів.
2. Одержання препаратів з лікарської сировини і виділення окремих речовин.
3. Виділення лікарських речовин, що є продуктами життєдіяльності грибів і мікроорганізмів.
4. Біотехнологія (клітинна і генна інженерія).
Клінічні випробування проводяться на значному контингенті хворих із залученням різних методик. Для оцінки результатів використовують "плацебо", "сліпий" і "подвійний сліпий" методи. "Плацебо" - це індиферентна речовина, яка застосовується замість лікарського засобу. При "сліпому" методі хворий не знає, що замість ліків він вживає "плацебо". При "подвійному сліпому" методі про це не знає також лікуючий лікар, а знає третя особа (інший лікар). Такий підхід до зволяє об'єктивно оцінити ефективність нового препарату, оскільки часто "плацебо" проявляє лікувальну дію, що пов'язане з ефектом навіювання.
3. Поняття про лікарську сировину, лікарську речовину та джерела одержання. Поняття про лікарський (медикаментозний) засіб, препарат і лікарську форму.
Загальна рецептура — це розділ фармакології, який вивчає правила виписування рецептів і способи призначення лікарських засобів.
Лікарська сировина – це матеріал бактеріального, рослинного, мінерального, тваринного чи синтетичного походження з якого виготовляють лікарські препарати.
Лікарські речовини (субстанції) — біологічно активні речовини, які можуть змінювати стан і функції організму або чинять профілак тичну, діагностичну чи лікувальну дію та використовуються для виробництва готових лікарських засобів (визначення термінів від повідає Закону України про ліки).
Джерела отримання лікарських речовин
1. Органи і тканини тварин (інсулін, панкреатин, лейкоцитарний інтерферон).
2. Із рослинної сировини.
3. З продуктів життєдіяльності грибів та мікроорганізмів (антибіотики).
4. Препарати мінерального походження (натрію хлорид, магнію сульфат, сірка).
5. Метод направленого хімічного синтезу.
6. Методом генної інженерії.
Лікарські (медикаментозні) засоби — речовини природного, синте тичного чи біотехнологічного походження, які застосовують для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей, або зміни стану функцій організму. До лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції); готові лікарські засоби (лікарські препарати); гомеопатичні засо би;
Лікарський препарат — це лікарський засіб у вигляді певної лікарської форми.
Лікарська форма — це наданий лікарському засобу чи лікарсь кій рослинній сировині зручний для застосування стан, для досягнення потрібного терапевтичного ефекту.
Класифікація сучасних лікарських форм:
- Тверді ЛФ (порошки, таблетки, капсули, гранули, спансули, тощо);
- Рідкі ЛФ (розчини, настої, відвари, настойки, рідкі екстракти, емульсії, суспензії, сиропи, слизи, мікстури);
- М`які ЛФ (мазі, пасти, лініменти, супозиторії, пластири тощо);
- ЛФ для ін`єкцій;
Останнім часом з`явилися інші сучасні ЛФ: кахети (облатки), глосети (лінгвети), пастилки, цукерки, печиво, карамелі тощо.
Лікарські форми, виготовлені заводським способом, мають більший термін придатності, ніж ліки, виготовлені в аптеці.
5. Державна фармакопея (ДФ), її зміст і значення. Фармакопейна стаття. Офіцинальні та магістральні форми ліків.
Державна фармакопея України — правовий акт, який містить загальні вимоги до лікарських засобів, фармакопейні статті, а та кож методики контролю якості лікарських засобів, довідкові таб лиці, таблиці вищих разових та добових доз отруйних та сильно діючих лікарських засобів для дорослих і дітей.
ДФУ введена в дію 1 жовтня 2001 р.
Фармакопейна стаття — нормативно-технічний документ, який встановлює вимоги до лікарського засобу, його пакування, умов і терміну зберігання та методів контролю якості.
Лікарські засоби певного складу і способу виготовлення, зазначені у Державній фармакопеї, називають офіцінальними, а лікарські засоби, виготовлені за рецептами, складеними самим лікарем, називають магістральними.
6. Основні відомості про аптеку, її функції. Правила зберігання та відпуску ліків в аптеках і відділеннях стаціонару.
Аптека (грец. аротhеке - склад, комора) – це медична установа де зберігають, виготовляють та відпускають лікарські засоби населенню і лікувальним установам, а також проводять санітарно-освітню роботу.
Функції аптеки:
- надання населенню невідкладної медичної допомоги;
- розповсюдження серед населення санітарно-гігієнічних знань і проведення санітарно-просвітницької роботи;
- фармацевтична опіка;
- проведення інформаційної роботи серед медичних і фармацевтичних фахівців.
Правила зберігання та відпуску ліків в аптеках і відділеннях стаціонару:
Лікарські засоби поділяють за списками:
1. Отруйні — Vеnеnа, список А.
До них належать отруйні та наркотичні речовини, які зберіга ють під замком у сейфах з написом «Vеnеnа», «А» у спеціально об ладнаних кімнатах.
Вони підлягають предметно-кількісному обліку. Відпо відальними особами у стаціонарі призначають завідувачів від діленнями та старших медсестер. За порушення правил обліку, зберігання та використання наркотичних анальгетиків, отруйних речовин медичний персонал притягують до адміністративної та кримінальної відповідальності.
2. Сильнодіючі — Негоіса, список Б.
Зберігають їх окремо від інших лікарських засобів у шафі з на писом «Негоіса», «Б». Деякі з них, а також спирт етиловий підляга ють предметно-кількісному обліку.
3. Інші лікарські засоби — Vагіа. Зберігають відповідно до вимог Фармакопеї.
7. Рецепт, його структура, правила виписування рецептів згідно з чинним наказом МОЗ України. Виписування ліків на вимогах для стаціонарів.
Рецепт — це письмове звернення лікаря до фарма цевта про виготовлення та відпуск певній особі лікарського засобу із зазначенням способу його застосування. Це важливий медич ний, фінансовий та юридичний документ. Виписують рецепти за правилами, встановле ними наказом МОЗ України №360 від 19.07.05 р.
Існує 2 форми рецептурних бланків:
Форма № 1:
— для виписування ліків дорослим і дітям за повну вартість;
— для виписування ліків безкоштовно чи на піль гових умовах і засобів, що підлягають кількісному обліку;
Форма №3:
Структура рецепта:
Рецепт виписують на відповідному бланку, оформленому дру карським способом. Рецепт складається з таких частин:
1. Напис «inscriptio», до якого входять:
— назва лікувально-профілактичного закладу і його код;
— вказівка щодо рецепта (дитячий чи дорослий);
— дата виписування рецепта (число, місяць, рік);
— прізвище та ініціали хворого, вік;
— прізвище та ініціали лікаря.
2. Звернення лікаря до фармацевта — «гесіре», що означає «візьми». Скорочено — «Rр».
3. Після Rр.: іде перелік лікарських речовин латинською мовою у родовому відмінку із зазначенням їх кількості (дози).
Якщо у рецепті виписана одна речовина — то це простий ре цепт, а якщо кілька — складний. Під час виписування складного рецепта назви препаратів пишуть одна під іншою і в певному по рядку: спочатку основну лікарську речовину (bаsіs), на дію якої розраховує лікар, потім допоміжну (adjuvans), яка посилює дію основної, потім, якщо потрібно, речовину, яка зменшує неприєм ний смак і запах ліків (corrigens), і формівну речовину (constituens).
У рецептах кількість твердих та сипких речовин позначають у грамах або частках грама (1,0 – один грам; 0,1 – один дециграм; 0,01 – один сантиграм; 0,001 – один міліграм). Кількість рідких лікарських засобів у рецептах вказується в мілілітрах, краплях (1 ml; 100 ml; gtts X – 10 крапель), деякі в грамах. Якщо лікарська речовина дозується в одиницях дії (ОД), то в рецепті вказується кількість одиниць дії.
4. Приписка — вказівка фармацевту на технологію виготовлення, лікарську форму, кількість доз (латинською мо вою).
5. Сигнатура (Signatura). Починається зі слова Signa (познач). Цю частину пишуть державною чи іншими мовами, згідно з зако ном України «Про мови в Україні», без будь-яких скорочень.
6. Підпис лікаря і його особиста печа тка.
7. Рецепти на лікарські засоби, що виписують на бланку Ф-3, дійсні протягом 5 днів, на бланку Ф-1 — 1 міс.
Для лікувально-профілактичних закладів лікарські засоби отримують з аптек на вимогу-замовлення, яка містить інформацію про замовника (реквізити), його довірену особу, дату, торгову назву лікарського засобу, одиницю виміру, кількість упаковок замовлених та відпущених, тощо. Вимога-замовлення завіряється кутовим штампом, круглою печаткою лікувально-профілактичного закладу, підписом керівника закладу.
8. Тверді форми ліків (порошки, таблетки, драже, капсули, гранули, збори). Правила виписування в рецептах.
Лікарські форми розрізняють:
ТВЕРДІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
До них належать порошки, таблетки, капсули, драже, гранули, збори. Сучасні тверді ЛФ - пастилки, цукерки, печиво.
ПОРОШОК: Pulvis - наз. відм. однини
Pulveris - род. відм. однини.
Це тверда дозована ЛФ для внутрішнього i зовнішнього використання, до складу якої входять cyxi, сипучі, рівномірно подрібнені речовини. Для їx виготовлення використовують синтетичні речовини, продукти рослинного, тваринного походження, антибіотики.
Класифікація порошків:
1. За способом застосування:
а) для внутрішнього;
б) для зовнішнього;
2. За складом (в залежності від кількості інгредіентів)
а) пpocтi порошки (містять 1 ЛР)
б) складні (2 i більше ЛР);
3. Дозування:
а) недозовані - не поділені на дози в аптеці, a ix дозує сам хворий. Їх застосовують для зовнішнього i внутрішнього використання. Ix маса від 5 до 100 грам. Вони бувають npocтi i складні. В них не можна виписувати речовини сп. A i Б.
б) дозовані - поділені на окремі прийоми (дози) в аптеці. Для внутрішнього вживання. Маса дозованих порошків від 0,1 до 1,0 грама. Якщо маса речовини менша за 0,1 г, то в порошок необхідно додавати індиферентну речовину (цукор, молочний цукор, глюкозу) в кількості 0,2 - 0,3г.
4. За ступенем подрібнення:
а) великі (крупні, грубі) - усередину після попереднього розчинення;
б) дрібні - усередину i запивають водою;
в) для зовнішнього застосування;
Правила виписування порошків:
Скороченим способом - так виписуються порошки до складу яких входить одна речовина.
Розгорнутим способом - так виписуються складні дозовані порошки. Тут перелічуються вci інгредієнти і вказується маса кожного.
ТАБЛЕТКИ: Tabulettae - наз. відм. множ.
Tabulettas - род. відм. множ.
Це тверда дозована ЛФ, яку одержують шляхом пресування лікарських та індиферентних речовин (цукор, крохмаль, тальк, желатин). Вживаються переважно per os, та під язик (є також вагінальні, водорозчинні). Виготовляються фабрично-заводським способом. Розрізняють npoстi (з 1 ЛР), складні (2 i більше ЛР) i таблетки з патентованою назвою.
Таблетки виписують скороченим i розгорнутим способом.
ДРАЖЕ: Dragee – у всіх відмінках. Це тверда дозована ЛФ для внутрішнього застосування, яку одержують шляхом нашаровування (дражування) лікарських i допоміжних речовин на цукрові гранули. Виготовляють заводським способом. Ковтають не розжовуючи. Виписують розгорнутим i скороченим способом.
КАПСУЛИ: Capsulae - оболонки для дозованих порошкоподібних, гранульованих або рідких ЛР для застосування в середину. ЛР, які мають неприємний смак, запах, подразнювальну дію, виписуються в капсулах. Желатинові капсули бувають тверді i еластичні.
ГРАНУЛИ: Granulae – тверда недозована ЛФ, має вигляд однорідних частинок округлої, циліндричної або неправильної форми. Виготовляють на фармзаводах. Призначають всередину. Дозують чайними ложками.
ЗБОРИ: Species – тверда ЛФ, що є сумішшю подрібненої рослинної сировини (квітів, листя, коріння). Бувають дозовані (коли містять сильнодіючи речовини) і не дозовані. Виписують розгорнутим способом. Офіцинальні збори виписують скороченим способом.
9. Рідкі форми ліків (розчини, слизи, настої, відвари, настойки та екстракти, новогаленові препарати, емульсії, суспензії, мікстури). Переваги й недоліки рідких форм ліків. Правила виписування в рецептах
РІДКІ ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
До них відносяться розчини, витяжки з рослин (настої, відвари, настойки, екстракти, новогаленові препарати, слизи), емульсії, суспензії, мікстури.
Дозуються в мілітрах i краплях. Переваги: всмоктуються швидше, ніж тверді; зручні для призначення дітям, тяжкохворим. Недоліки: дозування не завжди точне (краплями, ложками, мензурками); швидше псуються; мало портативні;
РОЗЧИНИ: Solutio - наз. відм. одн.
Solutionis - род. відм. одн.
Найпростіша ЛФ, що використовується для зовнішнього застосування, всередину i парентерально. Готують шляхом розчинення твердих, рідких i газоподібних речовин в розчинниках.
Розчинники: Вода очищена - Aqua purificata
Спирт етиловий - Spiritus aethylicus Гліцерин - Glycerinum
Олії - Oleum
Розчини виписують скороченим i розгорнутим способом.
При розгорнутому cпocoбi перелічують вci інгредієнти, потім розчинник.
При скороченому рецепт починається зі слова Solutionis (Sol.), потім назва ЛР, концентрація в % i його кількість. Концентрацію розчину можна також виражати i у відносних одиницях (1:1500; 1:5000). Якщо розчинник не вказується, то застосовується вода.
СЛИЗИ: Mucilago – наз. відм. одн.
Mucilaginis - род. відм. одн.
Це колоїдні розчини, які одержують шляхом обробки водою лікарської сировини (насіння льону, коріння алтеї тощо). Застосовують всередину та ректально в клізмах для зменшення подразливої дії лікарських засобів.
ВИТЯЖКИ 3 ЛІКАРСЬКОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ (ЛРС):
HACTOЇ: Infusum - наз. відм. одн.
Infusi - род. відм. одн.
Це водна витяжка з ніжних частин ЛРС (листя, квіток, трави), яку готують в аптеці і дома шляхом настоювання на водяній бані 15 хв. i охолоджують 45 хв. Відпускають у флаконах по 100 - 200 мл. Для внутрішнього (столовими ложками) i зовнішнього застосування. Зберігають в холодильнику не більше 3 днів. Перед вживанням взбовтують.
ВІДВАРИ: Decoctum - наз. відм. одн.
Decocti - род. відм. одн.
Це водна витяжка грубих частин ЛРС (коріння, кореневища, кори). Нагрівають на водяній бані 30 хв. Фільтрують гарячим. Виписуються настої i відвари скороченим способом. Дозують i зберігають як i настої.
НАСТОЙКИ: Tinctura - наз. відм. одн.
Tincturae - род. відм. одн.
Це спиртові, спирто-водні, спирто-ефірні витяжки з ЛРС. Стійка форма. Має тривалий термін придатності. Готують із розрахунку 1:5, 1:10. Дозуються краплями (від 5 до 30 крапель на прийом). Дітям: скільки років – стільки i крапель на прийом. Рецепт починається з назви ЛФ, потім назва рослини i кількість настойки в мл.
ЕКСТРАКТИ: Extractum - наз. відм. одн.
Extracti - род. відм. одн.
Це більш концентровані витяжки, ніж настойки (1:1, або 1:2). Екстракти бувають рідкі (дозуються як i настойки - краплями), густi та cyxi. Вони виписуються у порошках, таблетках, свічках i т.п.
НОВОГАЛЕНОВІ ПРЕПАРАТИ - це такі ж витяжки з ЛРС, але вони максимально очищені від баластних речовин i мають більшу фармакологічну активність. Призначають всередину та парентерально. Виписуються в розчинах i ампулах.
МІКСТУРИ - це рідка ЛФ, що складається з 2 i більше компонентів. Розчинниками можуть бути вода, настої, відвари. Сюди додаються настойки, екстракти, емульсії, ароматні води, слизи, сиропи. Якщо до складу мікстури входить настій, відвар, емульсія, в рецепті їх пишуть першими.
ЕМУЛЬСЇЇ - це рідка ЛФ, яку утворюють із нерозчинних рідин (вода та жирні або ефірні олії). Природна емульсія - молоко. Для зовнішнього та внутрішнього застосування. Виписуються скороченим i повним способом.
СУСПЕНЗІЇ - рідка ЛФ, що складається з подрібненої ЛР, не розчинної в рідині (воді, олії, гліцерині та інш). Застосовується всередину, зовнішньо, а стерильні - в/м. Перед вживаниям взбовтують. Рецепти виписуються повним або скороченим способом.
10. М’які форми ліків (мазі, пасти, лініменти, супозиторії). Правила виписування в рецептах.
М`ЯК1 ЛІКАРСЬКІ ФОРМИ
MAЗI: Unguentum - наз. відм. одн.
Unguenti - род. відм. одн.
М`яка ЛФ для зовнішнього застосування. Мазі складаються з діючих речовин i основи. Мазеві основи:
Виписуються мазі скороченим i повним способом. Якщо мазь виписують скороченим способом, то її готують на вазеліні.
ПАСТИ: Pasta - наз. відм. одн.
Pastae - род. відм. одн.
Це густа мазь, що містить від 25% до 65% порошкових речовин. Для створення певної густини в пасти додають такі індиференті речовини, як тальк, крохмаль, оксид цинку, білу гліну та інше.
Виписуються 2 способами:
ЛІНІМЕНТИ: Linimentum - наз. відм. одн.
Linimenti - род. відм. одн.
Це рідка мазь. Складаються з ЛР i олії. Виписують скороченим i розгорнутим способом. Перед застосуванням взбовтують.
СУПОЗИТОРЇЇ - це дозована ЛФ, що має тверду консистенцію за кімнатної температури i плавиться при температурі тіла. Вони складаються з ЛР i основи (масло какао, желатинова маса та інш).
Розрізняють супозиторії ректальні та вагінальні. Ректальні у формі циліндра, конуса, сигари i мають масу від 1,4г до 4,0г. Вводять в пряму кишку для місцевої i резорбтивної дії. Вагінальні за формою сферичні, яйцеподібні або у вигляді плоского тіла з закругленими кінцями. Маса вагінальних свічок 1,5 - 6,0 г. Вводять у піхву для місцевої дії.
Виписуються супозиторії розгорнутим способом. Деякі мають патентовану назву i виписуються скороченим способом («Анузол», «Бетіол»)
11. Ін’єкційні форми ліків. Вимоги до ін’єкційних форм ліків. Методи стерилізації. Правила виписування в рецептах.
ІН`ЄКЦІЙНІ ФОРМИ ЛІКІВ.
Призначені для парентерального введення. Це водні, олійні розчини, суспензії, а та порошки, які перед введенням розчиняють у розчинниках. Розчинники - вода для ін`єкцій, ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду, 0,5% розчин новокаіну.
Вимоги до ЛФ для ін`єкцій:
ЛЗ для ін`єкцій бувають в ампулах i у флаконах. У флаконах ці ЛФ готують як на заводах, так i в аптеках. При виготовленні в аптеці в рецепті треба писати слово «Sterilisetur!» (Простерілізуй!), а на етикетках флаконів слово «Стерильно». На ампулах вказується назва розчину, його концентрація, але не пишеться слово «Стерильно».
Коли виписуються засоби для ін`єкцій у флаконах, то слово «флакон» у рецепті не пишеться. Якщо активність препарату зазначена в одиницях дії (ОД), це обов'язково позначається в рецепті. При виписуванні в ампулах або флаконах сухої речовини в сигнатурі вказують порядок розчинення речовин, шлях i періодичність введення.
Методи стерилізації:
12. Фармакодинаміка. Поняття про фармакологічний ефект і механізм дії лікарських речовин. Види дії ліків на організм — побічна й токсична. Побічні ефекти. Можливість токсичної дії та заходи щодо запобігання її розвитку.
ФАРМАКОДИНАМІКА - це сума фармакологічних ефектів, які розвиваються в організмі під впливом ліків.
Фармакологічний ефект — це зміни в opганізмі під дією лікарських засобів.
Механізм діі — це спocіб досягнення фармакологічного ефекту.
Види дії ліків на організм:
1. Місцева - дія препарату на місце застосування (місцевоанестезуюча);
2. Резорбтивна - після всмоктування і надходження у кров і тканини;
3. Рефлекторна дія на рецептори, проявляється зміною стану виконавчих органів (гіркоти для збудження апетиту; гірчичники при захворюваннях органів дихання);
4. Пряма дія - це безпосередній контакт лікарської речовини з тканинами;
5. Вибіркова - дія препарату тільки на певні рецептори;
6. Побічна дія ліків:
- Алергічні реакції.
- Реакції зумовлені передозуванням лікарських речовин.
- Ослаблення імунних реакцій.
- Ускладнення, зумовлені генетичними вадами.
- Синдром відміни (при тривалому застосуванні).
- Ускладнення внаслідок взаємодії лікарських засобів.
7. Токсична дія ліків:
Токсичні ефекти виникають унаслідок вживания препарату у високих дозах.
- ембріотоксична —виникає в пepші 3 тиж. вагітності (гормони,нікотин);
- тератогенну — спричинює аномаліі розвитку плода.
- фетотоксичну — реакція зрілого плода на вживання ліків вагітною.
- мутагенна дія виникає внаслідок впливу ЛП на статеві клітини i в період розвитку ембріона. Проявляється вадами розвитку.
- канцерогенна дія - здатність речовин викликати розвиток злоякісних пухлин.
13. Фактори, що впливають на дію лікарських речовин, залежність дії від властивостей і хімічної будови лікарських речовин, дози, біодоступності, режиму харчування та складу їжі, біологічних ритмів, віку, статі пацієнта, патологічних процесів, особливостей організму.
Фактори, які впливають на дію лікарських речовин
Ендогенні фактори:
- Вік. У дітей всмоктування лікарських речовин з травного каналу уповільнене.
У людей віком понад 65 років фармефект може або посилюватися, або послаблюватася порівняно з такою реакцією у молодих людей.
- Стать. У чоловіків біотрансформація відбувається у 2-3 рази швидше, ніж у жінок. Обережно слід призначати лікарські засоби у період вагітності і годування груддю.
- Патологічні процеси. При різних запальних процесах, захворюваннях печінки метаболізм ліків сповільнюється.
- Циркадні (добові, біологічні) ритми — це коливання активності органів і систем на протязі доби.
- Режим харчування i склад їжи. Зокрема, призначення протидіабетичних препаратів потребує обмеження надходження з їжею легкозасвоюваних вуглеводів.
- Доза. Будь-яка лікарська речовина, застосована у надмірній дозі, може бути токсичною.
- Психологічний стан людини. Призначення "модного" препарату за рахунок ефекту навіювання або колір таблеток можуть підвищувати ефективність лікування.
Екзогенні фактори:
Біодоступність, тобто хімічна будова, агрегатний стан, ступінь подрібнення, розчинність, ступінь дисоціаціі, а також доза визначають силу i швидкість діі лікарськоі речовини.
Важливою для виявлення фармефекту є лікарська форма.
14. Значення особливостей взаємодії ліків для фармакотерапії.
При комбінованій дії лікарських речовин можливі наступні ефекти:
Синергізм – це варіант реакціі організму на поєднане застосування ліків, при якому ефект перевищує дію кожного компонента.
Сумація ефектів - коли фармакологічна дія дорівнює простій сумі ефектів кожного лікарського препарату (1+1=2). Наприклад, при поєднаному застосуванні засобів для наркозу.
Потенціювання діі - якщо загальний ефект перевищує суму ефектів (1+1=3), (поєднане застосування нейролептиків, транквілізаторів або наркотичних анальгетиків із засобами для наркозу спричиняє підсилення дії останніх).
Антагонізм - зменшення або зникнення фармакологічного ефекту (адсорбція активованим вугіллям на своїй поверхні токсичних сполук).
Синергоантагонізм - коли при поєднаному застосуванні ліків одні фармакологічні ефекти зникають, a інші посилюються.
СПРС (самостійна робота до лекції 1):
Особливості дії ліків при повторних введеннях. Взаємодія лікарських засобів при їх комбінованому застосуванні.
(Приклад відповіді):
При повторному введенні лікарських засобів можливі наступні ефекти:
Матеріальна кумуляція — накопичення лікарської речовини. Цю властивість мають препарати, що повільно виводяться з організму (препарати наперстянки).
Функціональна кумуляція — це «накопичення» ефекту, а не речовини (при зловживанні алкоголем — зміни функцій ЦНС).
Толерантність (звикання) — це зниження ефективності препарату під час повторних застосувань (аналгетики, антигіпертензивні, снодійні).
Тахіфілаксія — толерантність, що виникає дуже швидко (наприклад, ефедрин під час повторних уведень з інтервалом 10-20 хв виявляє менш виражену гіпертензивну дію).
Сенсибілізація - шдвищення чутливості організму до ЛР.
Лікарська залежність – виникає при тривалому повторному (навіть нерегулярному!) введенні ліків, які змінюють психічні функціі.
Ейфорія - стан повного фiзичнoгo i психічного благополуччя.
Психічна лікарська залежність - коли після припинення прийому речовини хворий відчуває нестримний потяг до неї, порушення психічних функщй.
Фізична лікарська залежність - коли розвиваються тяжкі порушення функцій внутрішніх органів i систем.
Абстиненція – стан, який розвивається, якщо людині, в якої виникла лікарська залежність до речовини, вчасно не ввести чергову дозу наркотику, Bін проявляеться психічними i фізичними розладами.
Медикаментозна алергія - при цьому відсутня залежність між дозою речовини i тяжкістю алергічної реакціі. Іноді мізерні кількості ліків, до яких сенсибілізований хворий, провокують розвиток анафілактичного шоку.
Якщо в людини була алергічна реакція на якийсь препарат, його призначення даному хворому абсолютно протипоказане протягом усього життя.
Ідіосинкразія - спотворена чутливість організму до лікарських речовин.
Контрольні питання:
Література:
М.П. Скакун, К.А. Посохова «Основи фармакологіі з рецептурою» с. 7-14; 446-490;
І.В. Нековаль, Т.В. Казанюк «Фармакологія» с. 7-35;
Т.В. Казанюк, І.В. Нековаль «Основи фармакології та загальної рецептури» с. 3-22;