Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
PAGE \* MERGEFORMAT 34
Запорукою ефективного функціонування та сталого розвитку економіки будь-якої країни або регіонального об’єднання є її стабільна та надійна банківська система. Головне завдання банківської системи полягає в підтримці економічного зростання шляхом підкріплення економіки кредитними ресурсами, переміщення грошових ресурсів до тих секторів, в яких відчувається їх нестача. Саме такі завдання у сьогоденні вирішує й банківська система України в умовах стратегічного орієнтування країни на приєднання до європейських структур.
Функціонування банківської системи країни або регіонального об’єднання залежить від стабільності банківських інститутів, їхньої здатності чинити опір негативному впливу різноманітних факторів: макроекономічних, інформаційних, організаційних, регулятивних тощо, які стають причиною виникнення різноманітних банківських ризиків. Тобто, лише усвідомлення ризиків, що оточують банківську діяльність, досконале управління ними здатні забезпечити функціональну надійність банківських установ.
Найпоширенішою операцією комерційних банків є надання кредитів і проведення кредитної політики. Однак іноді банки зазнають фінансового краху в зв'язку з надзвичайно ризиковою кредитною політикою. У зв'язку з цим актуального значення набуває вирішення проблеми мінімізації ризиків кредитної діяльності комерційних банків. Банки повинні управляти кредитним ризиком таким чином, щоб отримувати максимально можливий прибуток, одночасно намагаючись максимально знизити ризик, безпосередньо пов'язаний з механізмом надання і погашення банківських кредитів.
Оскільки кредити залишаються найприбутковішими банківськими активами, серед усіх різновидів ризиків у банківській діяльності кредитний ризик є для неї визначальним, бо саме він характеризує економіко-правові відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів.
Мета роботи: поглиблення та узагальнення теоретико-методичних засад з дослідження кредитних ризиків та способів його мінімізації.
Основними завданнями курсової роботи є:
Об'єктом дослідження є сфера економічних відносин, що виникають між кредиторами і позичальниками з приводу перерозподілу вартості у грошовій формі на умовах повернення та платності.
Предметом дослідження є діяльність комерційного Промінвестбанку, спрямована на кредитування юридичних та фізичних осіб для забезпечення їх тимчасових потреб у грошових ресурсах.
Теоретико-методологічну основу курсової роботи становить сучасна економічна теорія ризиків, синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце та роль кредитних ризиків у діяльності комерційних банків. При виконанні досліджень залежно від конкретних цілей і завдань використовувались аналітично-графічна формалізація кредитної діяльності комерційних банків, порівняльний аналіз динаміки показників.
Інформаційною базою є законодавчі та нормативні акти, періодичні видання, а також дані статистичних щорічників Національного банку України, комерційного банку Промінвестбанк.
1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМИ РИЗИКАМИ
1.1 Сутність кредитного ризику як складової банківських ризиків
Банківська діяльність за своєю природою пов'язана з ризиками, тобто ризик є притаманною складовою у функціонуванні комерційних банків - універсальних кредитних установ, які створюється для залучення грошових ресурсів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення і платності.
Розуміння суті ризиків, правильне оцінювання й управління ними дає змогу уникнути або значно зменшити неминучі втрати, які виникають у банківській діяльності, тому спочатку розглянемо економічну сутність ризиків.
Як економічна категорія ризик виник з появою товарно-грошових відносин і відображає подію, яка може відбутися або ні. До того ж, для події, що відбулася, можливі три варіанти економічного результату: позитивний (вигода, прибуток), нульовий (результат не змінився), від’ємний (збиток, втрата).
В господарській та фінансово-економічній діяльності суб’єкта, під ризиком розуміють “усвідомлену можливість небезпеки виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, майна, грошей у зв’язку з випадковими змінами умов економічної діяльності, несприятливими обставинами. Вимірюють частотою, ймовірністю виникнення того чи іншого рівня витрат” [1, с.157].
Якщо перевести поняття ризику в площину фінансових категорій, до яких належить і банківська діяльність, можна сказати, що ризик - це ймовірність виникнення збитків, втрат або недоотримання прибутку порівняно з прогнозним варіантом.
В умовах ринку характер діяльності банку докорінно змінився. Банк став комерційним підприємством, а значить, поставивши головною своєю метою отримання прибутку, банк у той же час повинен забезпечити покриття своїх витрат власними доходами, і при цьому, здійснюючи свої операції, постійно пам'ятати про небезпеку втрат (тобто про ризики) щоб уникнути збитків, неліквідності та банкрутства.
Ризикованість банків пов’язана з характером їх діяльності, тому що вони працюють, в основному, з чужими коштами (зрозуміло, що ризикувати своїми коштами і ризикувати чужими коштами - це не одне і те ж), тобто жодна банківська операція не може вважатися вільною від ризику. Крім цього, банки - це «кровоносна система» економіки. Вони тісно пов'язані з усіма її сферами, тому банкрутство навіть одного великого банку може викликати «ланцюгову реакцію» банкрутств багатьох банків (бо банки, як і їхні клієнти, пов'язані між собою). Цей факт негативно вплине на стан усієї економіки.
Ризик (з точки зору банку) - це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Такі збитки можуть бути прямими (втрата доходів або капіталу) чи непрямими (накладення обмежень на здатність організації досягати своїх бізнес-цілей). Зазначені обмеження стримують здатність банку здійснювати свою поточну діяльність або використовувати можливості для розширення бізнесу.
Ризик (з точки зору Національного банку) - це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку. Таке ж визначення ризику наведено і в «Методичних вказівках з інспектування банків "Система оцінки ризиків"[11].
1.2 Сучасна класифікація кредитних ризиків
Кращому розумінню ризиків в банківській діяльності, виявленню найбільш характерних рис тих, чи інших видів, сприяє класифікація банківських ризиків, на основі якої розробляються та застосовуються механізми управління ними за певних умов.
Як бачимо, більшість підходів вчених зведено до висновку, що у банківській діяльності виникають дві основні групи ризиків:
а) зовнішні, або загальні ризики - ризики, які виникають у зовнішньому щодо банку середовищі, не пов'язані з діяльністю банку чи конкретного клієнта, проте вплив їх може бути вирішальним і суттєво погіршить фінансовий стан банку;
б) внутрішні, або суто банківські ризики, це - ризики, які безпосередньо пов'язані з функціонуванням банку як комерційної структури. Що ширше коло клієнтів, партнерів, зв'язків банку, банківських операцій, послуг, то більше внутрішніх ризиків супроводжує його роботу. Порівняно із зовнішніми внутрішні ризики краще піддаються ідентифікації та квантифікації (кількісне визначення якісних ознак).
До кола зовнішніх ринків належать: політичні, правові, соціальні та загальноекономічні ризики, що виникають у разі загострення економічної кризи в країні, політичної нестабільності, війни, заборони на платежі за кордон, консолідації боргів, запровадження ембарго, скасування імпортних ліцензій, стихійного лиха (пожежі, повені, землетруси), приватизації, націоналізації, неадекватного правового регулювання та ін.
Серед великої кількості зовнішніх ризиків за «Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України» [4], виділені п'ять основних груп:
а) ризик форс-мажорних обставин - пов'язаний з виникненням непередбачених обставин, які негативно впливають на діяльність банку та/або його партнерів (стихійні лиха та інше).
б) ризик країни - пов'язаний з можливістю настання несприятливих для діяльності банку умов в політичній, правовій, економічній сфері країни, в якій проводить свою діяльність банк;
в) зовнішньо - політичний ризик - обумовлений змінами міжнародних відносин, а також політичної ситуації в одній із країн, які впливають на діяльність банку або його партнерів (війни, міжнародні скандали, імпічмент главі держави, закриття кордонів);
г) правовий ризик - пов'язаний зі змінами законодавства різних країн;
д) макроекономічний ризик - виникає через несприятливі зміни кон'юнктури на окремих ринках або всієї економічної ситуації в цілому (економічна криза). Окремо слід виділити складову макроекономічного ризику - інфляційний ризик, який пов'язаний з можливою втратою первісної вартості активів.
Класифікація ризиків проводиться залежно від покладеної в основу класифікаційної ознаки, але багатогранність такого явища, як ризики, створює можливості для різноманітних підходів щодо вирішення цього питання, хоча навряд чи зможе охопити його повністю.
Для банку основні види ризику пов`язані зі структурою його портфелю, тобто з набором фінансових активів, в які вкладено ресурси банку. В економічній теорії існує три види портфельних ризиків: кредитний, ризик ліквідності, ризик зміни процентних ставок [5, с. 86-88].
Кредитний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання. Кредитний ризик є в усіх видах діяльності, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Він виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти або іншим чином ризикує ними відповідно до умов реальних чи умовних угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом.
Ризик ліквідності визначається як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність банку виконати свої зобов'язання в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат. Ризик ліквідності виникає через нездатність управляти незапланованими відтоками коштів, змінами джерел фінансування та/або виконувати позабалансові зобов'язання.
Ризик зміни процентної ставки - це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зобов'язань та позабалансових інструментів.
Ринковий ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, які є в торговельному портфелі.
Валютний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали.
Операційно-технологічний ризик - це потенційний ризик для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, системи внутрішнього контролю або неадекватність інформаційних технологій і процесів оброблення інформації з точки зору керованості, універсальності, надійності, контрольованості і безперервності роботи.
Такі недоліки можуть призвести до фінансових збитків через помилку, невчасне виконання робіт або шахрайство або стати причиною того, що інтереси банку постраждають у якийсь інший спосіб, наприклад, дилери, кредитні працівники або інші працівники банку перевищать свої повноваження або здійснюватимуть операції в порушення етичних норм або із занадто високим ризиком. Операційно-технологічний ризик виникає також через неадекватність стратегії, політики і використання інформаційних технологій. До інших аспектів цього ризику належить імовірність непередбачених подій, наприклад пожежі або стихійного лиха.
Ризик репутації - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливе сприйняття іміджу фінансової установи клієнтами, контрагентами, акціонерами або органами нагляду. Це впливає на спроможність банку встановлювати нові відносини з контрагентами, надавати нові послуги або підтримувати існуючі відносини.
Юридичний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, прийнятої практики або етичних норм, а також через можливість двозначного їх тлумачення. Банківські установи наражаються на юридичний ризик через те, що мають відносини з великою кількістю зацікавлених сторін, наприклад, клієнтами, контрагентами, посередниками тощо, органами нагляду, податковими та іншими уповноваженими органами. Юридичний ризик може призвести до сплати штрафних санкцій та адміністративних стягнень, погіршення репутації, погіршення позицій банку на ринку, звуження можливостей для розвитку і зменшення можливостей правового забезпечення виконання угод.
Стратегічний ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну реалізацію рішень і неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі. Цей ризик виникає внаслідок несумісності стратегічних цілей банку, а також - розроблених бізнес-стратегій та задіяних ресурсів для досягнення цих цілей, якості їх реалізації.
Отже, проблема виникнення ризиків в банківській діяльності існуватиме завжди: висока доходність неодмінно супроводжується підвищеним ризиком. В практиці банків виникає велика кількість різноманітних ризиків. Але оскільки кредити залишаються найприбутковішими банківськими активами, серед усіх різновидів ризиків у банківській діяльності кредитний ризик є для неї визначальним.
1.3 Особливості кредитної політики комерційного банку
Акціонерно-комерційні банки, керуючись статутом банку, Законом України “Про банки і банківську діяльність “, нормативними документами НБУ та іншими законодавчими нормами надає короткострокові і довгострокові кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським структурам, які мають самостійний баланс і власні кошти.
Банківський кредит надається для забезпечення, розвитку і розширення сфери виробництва і обігу, задоволення споживчого попиту населення, інших напрямків господарської діяльності. Надання кредитів здійснюється в межах наявних кредитних ресурсів за умови обов’язкового дотримання економічних нормативів діяльності [3, с. 18].
Умови кредитної угоди визначаються для кожного позичальника індивідуально, при цьому ступінь ризику кредитуємого заходу повинен бути мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна, нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в кредитних коштах.
Кредитування позичальника здійснюється згідно принципів кредитування. Принципи кредитування – це правила поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитових операцій. Отже, банківське кредитування здійснюється на умовах платності, терміновості, гарантованості поверненням, цільового і ефективного використання позичок на основі кредитної угоди [1, с. 165].
Дотримання принципу цільового кредитування допомагає комерційному банку приймати більш зважене рішення про можливість та обгрунтованість надання позик, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.
Принцип строковості – уявляє собою необхідну форму досягнення повернення кредиту. Принцип означає, що позичка повинна бути повернена в строго визначений строк, який обумовлений в кредитній угоді.
З принципом строковості (терміновості) щільно пов’язані такі принципи кредитування, як диференціювання та забезпеченості.
Диференційність – означає, що кредит повинен надаватися тільки тим суб’єктам, які в змозі його своєчасно повернути. Диференціація здійснюється на основі аналізу та балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і в перспективі. Це дає змогу підстрахувати себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту і пов’язаних з цим для банків збитків.
Принцип забезпеченості має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і незабезпечені майном кредити (бланкові), однак вони мають обмежене застосування, оскільки пов’язані з великим ризиком для банку та надається під високий відсоток.
Лімітування – це спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позикам конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою заздалегідь встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати від банку. Акціонерні комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів як кредитна лінія (овердрафт). Кредитна лінія являє собою юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити при тривалому співробітництві банку з позичальником і має ряд переваг як для банку, так і для клієнта.
Диверсифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл наданих кредитів між різними суб’єктами. Чим більше позичальників отримає кредит, тим при інших різних умовах, буде меншим ступінь ризику неповернення боргу, оскільки імовірність багатьох позичальників значно менша ніж декількох. Для дотримання цього принципу комерційними банками, НБУ встановив максимальний розмір ризику на одного позичальника, яка не повинна перевищувати 25% власних коштів банку.
Оцінка кредитоспроможності проводиться перед укладанням кредитної угоди, тобто перевіряється здатність своєчасно повернути кредит, вивчаються фактори, що можуть вплинути на цей процес. Оцінюючи персональні якості позичальника, банк зосереджує увагу на таких моментах, як його репутація, чесність, професійні здібності, матеріальна забезпеченість. Детальніше оцінка кредитоспроможності розглядається в Розділі 3 курсової роботи.
Я вважаю, що кожний банк розробляє і здійснює свою кредитну політику, що складається під впливом поточних та перспективних задач банку, а також економічної кон’юнктури. В процесі проведення кредитних операцій банк дотримується кредитної політики і тому періодично аналізує склад та структуру кредитного контролю.
2 АНАЛІЗ СТАНУ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ БАНКУ
2.1 Організаційно-правова та економічна характеристика діяльності
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі – «Банк») було створене в Україні 26 серпня 1992 року. Банк здійснює діяльність згідно з банківською ліцензією №1 від 22 червня 2012 р., виданою Національним банком України (далі – «НБУ»).
Основною діяльністю Банку є залучення вкладів, надання кредитів та гарантій корпоративним клієнтам, здійснення торгових операцій з іноземними валютами та операцій з цінними паперами, платіжне обслуговування в Україні та переказ коштів за кордон, здійснення операцій з обміну валют і надання інших банківських послуг юридичним та фізичним особам. Головний офіс Банку розташований у м. Києві. У 2012 році внаслідок реорганізації, ініційованої Банком, було зачинено кілька неприбуткових філіалів, а головним філіалам кожного регіону було надано статус відділень. Станом на 31 грудня 2012 р. Банк мав 5 філіалів в Україні (2011 р.: 27 філіалів).
Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво учасника Фонду №116 від 2 вересня 1999 року). Фонд гарантує кожному вкладнику Банку відшкодування коштів у розмірі загальної суми вкладу (з урахуванням процентів) у разі якщо Банк не зможе самостійно повернути вкладені кошти. Гарантована сума для депозитів Банку не може перевищувати еквівалент 200 000 гривень.
З 1 січня 2012 року згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фінансова звітність публічних акціонерних товариств, банків та страхових компаній має бути складена у відповідності до МСФЗ. Таким чином, починаючи з 1 січня 2012 року Банк не складає звітність у відповідності до вимог з «Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банківських установах України», затвердженого НБУ.
Таблиця 2.1 - Перекласифіцація даних
|
Стаття Фінансової звітності |
За попередньою звітністю |
Перекласифікація |
Перекласи- фіковано |
|
Звіт про фінансовий стан на 31 грудня 2011 р. Кошти у банках |
328 716 |
(168 986) |
159 730 |
|
Звіт про фінансовий стан на 31 грудня 2011 р. Обов’язковий резерв в Національному банку України |
168 986 |
168 986 |
|
|
Звіт про фінансовий стан на 31 грудня 2010 р. Кошти у банках |
234 336 |
(77 649) |
156 687 |
|
Звіт про фінансовий стан на 31 грудня 2010 р. Обов’язковий резерв в Національному банку України |
77 649 |
77 649 |
Фінансова звітність складена на основі принципу історичної вартості, за винятком зазначеного в основних положеннях облікової політики нижче. Наприклад, цінні папери, наявні для продажу, та похідні фінансові інструменти оцінювалися за справедливою вартістю.
Україна вважалася країною з гіперінфляційною економікою до 31 грудня 2000 року. Таким чином, Банк застосовував МСБО (IAS) 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції». Вплив застосування МСБО (IAS) 29 полягає в тому, що немонетарні статті, включаючи компоненти капіталу, були перераховані в одиниці виміру, які були дійсні на 31 грудня 2000 р., шляхом застосування відповідних індексів споживчих цін до первісної вартості, і в наступні періоди облік здійснювався на основі отриманої перерахованої вартості.
До даних за 2011 рік були внесені наведені нижче зміни для приведення їх у відповідність до формату представлення даних за 2012 рік.
Протягом року Банк застосував наведені нижче змінені МСФЗ та нові інтерпретації IFRIC. Основний вплив цих змін є таким.
Зміни до МСФЗ (IFRS) 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації». Зміни були випущені в жовтні 2010 року та набувають чинності для річних звітних періодів, що починаються 1 липня 2011 року чи пізніше. Зміни вимагають додаткового розкриття інформації щодо фінансових активів переведених з метою інформування користувачів фінансової звітності щодо оцінки впливу ризику щодо цих активів. Зміни стосуються лише розкриття інформації та не мають впливу на фінансовий стан або результати діяльності Банку.
Інші зміни, що випливають з Удосконалень наступних стандартів не мають жодного впливу на облікову політику та фінансову звітність Банку:
1. Поправки до МСБО (IAS) 12 «Податок на прибуток» – Відстрочений податок: Відновлення базових активів
2. Поправки до МСФЗ (IFRS) 1 «Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності» – гіперінфляція та зміна фіксованих дат для суб'єктів господарювання, які вперше застосували МСФЗ.
Асоційовані підприємства – це підприємства, в яких Банку, як правило, належить від 20% до 50% акцій з правом голосу, або на діяльність яких Банк має іншу можливість суттєво впливати, але які при цьому не знаходяться під контролем Банку або під спільним контролем Банку та інших сторін. Інвестиції в асоційовані підприємства обліковуються за методом дольової участі і спочатку відображаються за вартістю придбання, яка включає гудвіл. Подальші зміни в балансовій вартості відображають зміни частки Банку в чистих активах асоційованого підприємства, що відбулися після придбання. Частка Банку в прибутках та збитках асоційованих підприємств відображається у звіті про прибутки та збитки, а його частка у змінах резервів відноситься на інший сукупний дохід. Проте, якщо частка Банку в збитках асоційованого підприємства дорівнює або перевищує його частку участі в асоційованому підприємстві, Банк не визнає подальших збитків, за винятком випадків, коли Банк зобов’язаний здійснювати платежі асоційованому підприємству або від його імені.
Нереалізований прибуток за операціями між Банком та його асоційованими підприємствами виключається в частині, що відповідає частці Банку в асоційованих підприємствах; нереалізовані збитки також виключаються, окрім тих випадків, коли відповідна операція свідчить про зменшення корисності переданого активу.
Згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність» з метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності НБУ встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи. Економічні нормативи об'єднані у три групи:
І група - нормативи капіталу:
1. Норматив капіталу комерційного банку(Н1) – показник мінімального обсягу регулятивного капіталу банку. Він розраховується як сума основного (капітал 1-го рівня) і додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.
До основного капіталу включаються: статутний капітал; емісійні різниці (різниці між ціною первинного розміщення акцій та їх номінальною вартістю); резервні фонди, які створюються за рахунок прибутку банку; прибуток минулих років.
До додаткового капіталу включаються: загальні резерви; результати переоцінки основних засобів; результат поточного року.
До відвернень належать: цінні папери в портфелі банку на інвестиції та вкладення банку в асоційовані компанії та дочірні установи.
Загальна сума регулятивного капіталу визначається за формулою:
, (2.1)
де ОК - основний капітал;
ДК - додатковий капітал;
В - відвернення.
При розрахунку сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суму основного капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу повинен бути не менше 10 млн. євро.
До складових частин регулятивного капіталу Промінвестбанку входять:
До складу основного капіталу входять: зареєстрований статутний капітал банку, резервні фонди, інші фонди банку, коригування (мінус) на нематеріальні активи та на капітальні вкладення у нематеріальні активи.
До складу додаткового капіталу входять: резерви під стандартну заборгованість, прибуток та збитки минулих років, результати переоцінки, розрахунковий прибуток зменшений на суму доходів не отриманих понад 31 день та прострочених нарахованих доходів.
До складу відвернень входять: вкладення в асоційовані банки, вкладення в інші асоційовані компанії та вкладення в інші дочірні компанії.
Норматив Н1 Промінвестбанку становить (дивись додаток П):
За звітній 2012 рік:
Основний капітал = 200 175+129 420+1 0979 08 – 15 572 - 991 = 1 410 940 тис. грн.
Додатковий капітал = 64 849+763+953 684+12 472=1 031 768 тис. грн.
Відвернення = 16 168+40+95 = 16 303 тис. грн.
Коригування на суму перевищення нормативу Н7, Н9 = 768049 тис. грн.
РК=Н1 = 1 658 356 тис. грн./12 = 13,8 млн. євро > 10 млн. євро.
Нормативне значення дотримується.
За попередній 2011 рік:
Основний капітал = 200 175+117 069+1 0979 08 - 13 302 - 136 = 1 401 714 тис. грн.
Додатковий капітал = 20 849+631+954 333+227 766=1 203 579 тис. грн.
Відвернення = 14 050+42+95 = 14 187 тис. грн.
Коригування на суму перевищення нормативу Н7, Н9 = 0.
РК=Н1 = 2 591 106 тис. грн./12 = 21,6 млн. євро > 10 млн. євро.
Нормативне значення дотримується.
2. Норматив платоспроможності (Н2) – показник адекватності регулятивного капіталу. Він розраховується як співвідношення капіталу банку і активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику:
, (2.2)
де К - капітал банку;
ЗP - активи, зважені щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.
Нормативне значення нормативу Н2 не може бути нижчим за 8%.
Норматив Н2 Промінвестбанку (Додаток Б, В, П):
За 2012 рік:
< 8%
Головною причиною зниження рівня платоспроможності банку стала кризова ситуація із ліквідністю, що була спричинена зовнішніми чинниками.
За 2011 рік:
>8%
Нормативне значення дотримується.
3. Норматив достатності капіталу ( Н3) – показник адекватності основного капіталу. Він розраховується як співвідношення капіталу банку і загальних активів банку, зменшених на створені відповідні резерви:
, (2.3)
де ОК – основний капітал банку;
ЗА - загальні активи банку;
ЗР - загальні резерви.
Нормативне значення показника Н4 має бути не менше ніж 4%.
Норматив Н3 Промінвестбанку (Додаток А, Б, Н):
За 2012 рік:
> 4%
Нормативне значення дотримується.
За 2011 рік:
> 4%
Нормативне значення дотримується.
Спираючись на те, що норматив Н1 відповідає нормативному значенню, Н2 знаходиться в рамках 8-17%, а Н3 в рамках 4-8%, можна зробити висновок, що Промінвестбанк достатньо капіталізований банк.
II група - нормативи ліквідності:
Ліквідність банку - це його здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Визначається збалансованістю між строками і сумами погашення активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку.
4. Норматив миттєвої ліквідності (Н4) – встановлюється для контролю за здібністю банку забезпечувати своєчасного виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів в касі та на кореспондентських рахунках). Він розраховується як співвідношення суми коштів на кореспондентському рахунку в НБУ та в касі банку до поточних зобов'язань:
, (2.4)
де Ккр - кошти на коррахунку в НБУ;
Ка - кошти в касі;
Пр - поточні зобов’язання.
До поточних зобов'язань відносяться: кошти НБУ в банку, кошти до запитання інших банків, строкові депозити інших банків, кошти бюджету та позабюджетних фондів України, кошти на поточних рахунках клієнтів банку.
Нормативне значення показника Н4 має бути не менше 20%.
Норматив Н4 Промінвестбанку (Додаток Д, З, К):
За 2012 рік:
Нормативне значення дотримується.
За 2011 рік:
Нормативне значення дотримується.
Спираючись на значення нормативу, яке є відповідним до нормативного значення, встановленого НБУ, можна казати про своєчасне виконання банком своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів.
5. Норматив загальної ліквідності (Н5) – встановлюється для визначення збалансованості термінів та сум ліквідних активів до зобов’язань банку. Він розраховується як співвідношення загальних активів до загальних зобов'язань банку, помножене на 100%:
, (2.5)
де Ав - активи банку на вимогу та менше 1-го місяця;
3в - зобов'язання банку на вимогу та менше 1-го місяця.
Нормативне значення показника Н5 має бути не менше 40%.
Норматив Н5 Промінвестбанку (Додаток М, Н):
За 2012 рік:
< 40%
Нормативне значення не дотримується, але відхилення є незначним.
За 2011 рік:
>40%
Нормативне значення дотримується.
Спираючись на значення нормативу, яке є відповідним до нормативного значення, встановленого НБУ, можна казати про збалансованість термінів та сум ліквідних активів до зобов’язань Промінвестбанку.
6. Норматив короткострокової ліквідності (Н6) – визначає можливість банку виконувати свої короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Він розраховується як співвідношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань:
, (2.6)
де Ва - високоліквідні активи;
Кз – короткострокові зобов’язання.
Нормативне значення показника Н6 має бути не менше 20%.
Норматив Н6 Промінвестбанку (Додаток А, Е, Ж, З):
За 2012 рік:
Нормативне значення дотримується.
За 2011 рік:
Нормативне значення дотримується!
Спираючись на значення нормативу, яке є відповідним до нормативного значення, встановленого НБУ, можна казати про те, що банк виконує свої короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів.
III. Нормативи кредитного ризику.
7. Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н7) – встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, виникаючого у слідстві невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Він розраховується як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх за балансових зобов’язань, щодо даного контрагента до капіталу банку:
, (2.7)
де Зс - сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника плюс 100% суми позабалансових зобов'язань, наданих щодо цього позичальника;
К - капітал банку.
Нормативне значення показника Н7 не повинно перевищувати 25%.
8. Норматив великих кредитних ризиків (Н8) – встановлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику по окремому контрагентові. Цей норматив розраховується як співвідношення всіх великих кредитних ризиків, наданих банком до регулятивного капіталу.
, (2.8)
де Ск - сукупний розмір великих кредитів, наданих банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку;
К- капітал банку.
Нормативне значення показника Н8 не повинно перевищувати восьмикратного розміру капіталу банку.
Великим кредитом вважається сукупний розмір кредитів з урахуванням облікованих векселів та 100% позабалансових вимог щодо одного позичальника, який перевищує 10% капіталу банку.
Рішення про надання великого кредиту має бути оформлено висновком кредитного комітету банку, затвердженим правлінням банку. Якщо сума всіх великих кредитів перевищує восьмикратний розмір капіталу не більше ніж на 50%, то вимоги до платоспроможності банку подвоюються (не менше 16%), а якщо перевищує 50%, - потроюються (не менше 24%).
9. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) – це норматив який встановлюється для обмеження ризику, який може призвести до прямого або непрямого впливу діяльності банку. Він розраховується за формулою:
, (2.9)
де Ркі - сукупний розмір наданих банком кредитів, поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера;
К - капітал банку.
Максимальне значення Н9 не повинно перевищувати 5%. Розмір кредитів, наданих акціонеру (засновнику) банку без відповідного забезпечення, не може перевищувати 50% його внеску до статутного капіталу банку.
10. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) – це показник, який визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань всіх інсайдерів перед банком до його капіталу. Він розраховується за формулою:
, (2.10)
де Рк - сукупний розмір наданих банком кредитів, поручительств, врахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо всіх інсайдерів банку;
К - капітал банку.
Максимальне значення Н10 не повинно перевищувати 40%.
Згідно з річною фінансовою звітністю Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку станом на 31.12.2012 р. нормативи кредитного ризику становили: норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) – 38,08% (при нормативному значенні показника не більше 25%), норматив “великих” кредитних ризиків (Н8) – 532,76% (не більше 8-кратного розміру регулятивного капіталу), норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) – 1,26% (нормативне значення – не більше 5%), норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) – 13,66% (при нормативному значенні не більше 30%).
Невиконання нормативу Н7 обумовлене девальваційними процесами національної валюти у 4 кварталі 2012 року, переоцінки кредитів, виданих в іноземній валюті, що призвело до перевищення нормативу кредитного ризику на одного контрагента за ТОВ «Альтцем», ТОВ «Фірма «ДАР» та ВАТ «Енергомашспецсталь». Додаткової видачі кредитних коштів цим контрагентам Банк не здійснював.
Оцінка прибутковості банківських активів здійснюється за допомогою наступних показників:
1) ROA – показник прибутковості банківських активів, який характеризує співвідношення чистого прибутку банку ( після виплати всіх податків) до активів банку. Іншими словами він показує скільки чистого прибутку дає одиниця активів.
Мінімальне значення 0,75%, максимальне – 1,5%. Цей показник розраховується за формулою:
, (2.11)
де ЧП – чистий прибуток;
А – усього активів.
2) ROE - показник, який характеризує прибутковість акціонерного капіталу банку. Він розраховується як співвідношення чистого прибутку до акціонерного капіталу. Йога значення найбільш важливо для акціонерів, тому що він вказує на приблизний обсяг чистого прибутку, який отримають акціонери від інвестування свого капіталу на одну акцію банку, тобто дивіденди.
Чим більше значення цього показника – тим краще. Він розраховується за формулою:
, (2.12)
де ЧП – чистий прибуток;
Кс – статутний капітал.
3) SPRED – відсоткова маржа – це показник, що показує на скільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками і позичальниками, і наскільки гостра конкуренція на грошовому ринку, учасниками якого є банківські установи. Посилення конкуренції призводить до скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами.
Оптимальне значення не менш ніж 1,25%. Цей показник розраховується за формулою:
, (2.13)
де %Д – відсоткові доходи;
%З – відсоткові затрати;
Да – доходні активи;
П% - пасиви, за якими сплачується відсоток.
Щодо прибутковості активів Промінвестбанку (Додаток А, Б):
За 2012 рік:
<0,75%
Нормативне значення не дотримується! Головною причиною цього стала чутливість банку до зміни відсоткової ставки в кризовому періоді.
Достатньо велике значення цього показника дає змогу затверджувати, що акціонерний капітал банку прибутковий.
>1,25%
Нормативне значення дотримується.
За 2011 рік:
Нормативне значення дотримується: 0,75%<0,89%<1,5%.
Велике значення цього показника дає змогу затверджувати, що акціонерний капітал Промінвестбанку прибутковий.
>1,25%
Нормативне значення дотримується.
2.2 Управління кредитним ризиком
Управління кредитним ризиком в Промінвестбанку спрямоване на забезпечення ефективності розміщення кредитних ресурсів з метою отримання прибутку та своєчасного повернення коштів банку.
Управління кредитним ризиком в Промінвестбанку здійснювалося відповідно до вимог положення “Про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку” (затверджене рішенням Правління банку від 24.07.2006 р. №1475) [15] на рівні кредитного портфелю банку та на рівні окремого кредиту. Щодо управління ризиком на рівні кредитного портфелю, застосовувалися такі методи, як диверсифікація, лімітування, створення резервів.
З метою диверсифікації кредитних вкладень та недопущення їх надмірної концентрації управління ризиками концентрації кредитних вкладень здійснювалося за наступними напрямками:
- концентрація кредитних вкладень на одного позичальника,
- концентрація кредитних вкладень по споріднених позичальниках,
- концентрація кредитних вкладень по інсайдерах,
- концентрація кредитних вкладень під гарантію (поруку) однієї особи,
- географічна концентрація
- галузева концентрація.
Промінвестбанк в 2012 році продовжив політику лімітування кредитних ризиків шляхом визначення максимальних обсягів надання кредитів на одного позичальника, в межах яких філії банку самостійно можуть приймати рішення щодо здійснення кредитних операцій. Понад встановлені ліміти рішення приймаються за поданням Головного кредитного комітету Правлінням банку, за кредитами фізичним особам - інсайдерам у передбачених нормативними вимогами Національного банку України – за рішенням Правління банку, та в окремих випадках спільно із Спостережною радою банку.
Враховуючи негативні наслідки фінансово-економічної кризи, що призвели до погіршення платоспроможності позичальників, та з метою забезпечення нормативного рівня ліквідності банку, окремими рішеннями Правління банку з ІІ кварталу 2012 року було встановлено ряд відповідних обмежень лімітів кредитування позичальників для забезпечення мінімізації кредитних ризиків.
Для управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту застосовувалися методи:
- аналіз кредитоспроможності позичальника;
- аналіз та оцінка кредиту;
- визначення умов кредитування;
- документування кредитних операцій;
- контроль за наданим кредитом та станом застави.
Управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту здійснювалося відповідно до положення “Про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку” (затверджене рішенням Правління банку від 24.07.2006 р. №1475) [15], яке поєднує внутрішні правила та вимоги щодо кредитних операцій, визначає процедуру прийняття рішень, правила формування та ведення кредитної справи, вимоги щодо забезпечення та супроводу кредитів тощо. Регулювання кредитних ризиків на етапі прийняття рішення про кредитування здійснювалося:
- кредитним працівником на підставі проведеного аналізу фінансового стану клієнта, його кредитної історії, експертизи кредитного проекту, перевірки достовірності інформації щодо заборгованості перед банками та іншими кредиторами, аналізу наявності реальних джерел погашення та можливості своєчасного погашення кредиту, проведення аналізу ліквідності застави та можливості контролю за її наявністю;
- юридичною службою банку шляхом перевірки установчих документів позичальника, повноважень відповідних представників позичальника на підписання договорів, наявності державної реєстрації та документів, що підтверджують право власності на заставлене майно, наявності обтяжень на предмет застави, нотаріального посвідчення договорів застави у встановлених законом випадках;
- працівниками підрозділу банківської безпеки шляхом перевірки наявності (відсутності) фактів порушень норм цивільного, кримінального та адміністративного законодавства позичальником (підприємством, його керівниками тощо), попередження позичальника про кримінальну відповідальність за надання банку відомостей та документів, що завідомо не відповідають дійсності.
Регулювання кредитних ризиків під час супроводу кредитів здійснюється через:
- забезпечення контролю за цільовим використанням кредиту позичальником;
- отримання та проведення аналізу звітності позичальника для відстеження його фінансового стану;
- проведення перевірок наявності, стану та вартості застави;
- здійснення контролю за своєчасністю сплати позичальником відсотків, що підлягають погашенню згідно з умовами кредитного договору.
Активним операціям з цінними паперами притаманний кредитний ризик, зокрема ризик неплатоспроможності емітентів цінних паперів та зобов’язаних за векселями осіб. Мінімізація кредитного ризику здійснюється в системі Промінвестбанку шляхом досконалого вивчення фінансового стану емітентів (позичальників), супроводу інвестиційних проектів, концентрації грошових потоків в Промінвестбанку та забезпечення погашення боргу.
2.3 Резерви під кредитні операції
З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, який регламентується Положенням НБУ від 6 липня 2000 р. № 279.
Кредитні операції – це вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручництв, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу. видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій РЕПО.
Створення резерву під кредитні ризики – це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій. З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника ( контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників та вартість застави в межах чинного законодавства.
Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора. Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятого забезпечення. Банки зобов’язані створювати і формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземній валютах.
Для підвищення надійності та стабільності банку, захисту кредиторів і вкладників банку філіями Промінвестбанку протягом року забезпечувалося в повному обсязі формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Класифікація виданих кредитів за ступенями ризику здійснювалася з урахуванням оцінки фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і процентів за ним, рівня забезпечення кредитів. При визначенні класу позичальників філії банку керувались Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 279 від 06.07.2000 р. (із змінами і доповненнями) [14] та “Методикою оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника” по позичальниках-суб’єктах господарювання - затвердженою рішенням Правління Промінвестбанку від 24.07.2006 р. № 1475 [16].
2.4 Ефективність управління кредитним портфелем банку
Управління кредитним портфелем полягає у: визначенні основних параметрів кредитного портфеля; диверсифікації портфеля за галузями кредитування, термінами, обсягами кредитних угод, механізмами погашення та ставками; створенні та управлінні портфелем [16].
Ефективне управління портфелем передбачає правильний вибір основних характеристик портфеля, його диверсифікацію щодо ринків та їх сегментів, параметрів кредитів і позичальників, кредитних інструментів. До основних характеристик портфеля належать: цільові ринки кредитування, види позичальників, види кредитів та кредитних інструментів. Цільові ринки можуть класифікуватись як за галузевими, так і за географічними ознаками. Це можуть бути підприємства, що належать певній галузі чи розміщені на визначених територіях.
Диверсифікація кредитного портфеля проводиться з метою мінімізації ризиків за портфелем. Ризики мають бути такого рівня і характеру, щоб банк міг не тільки прийняти їх на себе, а й кваліфіковано управляти ними. До основних методів формування диверсифікованого кредитного портфеля, що відповідає поточним потребам кредитного ринку та вимогам конкурентного середовища, є структурування та лімітування позик. Лімітуванням позик називають спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальнику, що здійснюється через встановлення лімітів кредитування. Структуруванням позик називають процес визначення основних характеристик позики, які б відповідали цілям кредитування та потребам банку. Потреби банку будуть задоволені, якщо структура кредиту задовольнятиме вимоги до параметрів кредитного портфеля та вимоги щодо розміру кредитного ризику, який згоден прийняти на себе банк.
Нарощення обсягу наданих кредитів пов'язане із залученням додаткових коштів і з можливими змінами в таких важливих показниках роботи банку, як ліквідність, платоспроможність, адекватність капіталу, рівень кредитного та процентного ризику. Тому швидке зростання кредитного портфеля свідчить частіше про невисоку якість управління кредитним портфелем, а не про його ефективність.
Стосовно діяльності Промінвестбанку в 2011 році пріоритетним напрямком було інвестиційне кредитування інноваційного розвитку економіки (таблиця 2.2), розширення споживчого кредитування, безперебійне обслуговування грошового обігу клієнтів банку. Цьому сприяло збільшення власного капіталу банку, який зріс за рік на 204735 тис. грн. (в 1,15 рази) і склав 1572981 тис. грн. Джерелом нарощування капіталу став власний прибуток, який банк отримав у розмірі 222782 тис. грн.
Дані таблиці свідчать про збільшення кредитів в структурі кредитного портфелю станом на 01.01.2012 року у порівнянні зі станом на 01.01.2011 року майже вдвічі (з 1118123 тис. грн. до 2022057тис.грн., що на 903934 тис. грн. більше попереднього року).
Таблиця 2.2 - Аналіз структури кредитного портфеля Промінвестбанку
|
Статті заборгованості |
На 01.01 2012 року |
Питома Вага статті |
На 01.01 2011 року |
Питома Вага статті |
Відхил Пунктів структури |
|
Овердрафт |
83711 |
0,6 |
51205 |
0,5 |
0,1 |
|
Операції РЕПО |
0 |
0,0 |
0 |
0,0 |
0,0 |
|
Враховані векселі |
2583 |
0,0 |
3895 |
0,0 |
0,0 |
Продовження таблиці 2.2
|
Статті заборгованості |
На 01.01 2012 року |
Питома Вага статті |
На 01.01 2011 року |
Питома Вага статті |
Відхил Пунктів структури |
|
Вимоги, що придбані за операціями факторингу |
843 |
0,0 |
205 |
0,0 |
0,0 |
|
Кредити в поточну діяльність |
11500357 |
79,3 |
9752689 |
86,2 |
6,9 |
|
Кредити в інвестиційну діяльність |
2022057 |
14,0 |
1118123 |
9,9 |
4,1 |
|
Іпотечні кредити |
884435 |
6,1 |
381945 |
3,4 |
2,7 |
|
Фінансовий лізинг (оренда) |
0 |
0,0 |
0 |
0,0 |
0,0 |
|
Кредити, які надані органам державної влади |
0 |
0,0 |
0 |
0,0 |
0,0 |
|
Сумнівна Заборгованість За виплаченими гарантіями |
0 |
0,0 |
0 |
0,0 |
|
|
Усього кредитів |
14494004 |
100,0 |
11308062 |
100,0 |
Х |
В 2011 році банк надав кредитів клієнтам у різних валютах на загальну суму 36 953 321 тис. грн.
3 ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ ВІД КРЕДИТНОГО РИЗИКУ
Високих результатів у своїй діяльності Промінвестбанк досяг завдяки вмілому управлінню банківськими ризиками, які є одними із ключових елементів стратегії його розвитку. Банк реалізує комплекс процедур з управління ризиками, використовуючи пропозиції та рекомендації Базельського Комітету (Базель II) й інших міжнародних організацій щодо контролю за банківською діяльністю. Банком сфокусовано увагу на вимогах щодо мінімального розміру власного капіталу, сформульованих у “Базель ІІ”, які зобов’язують банки калькулювати розміри збитків із кредитних ризиків, формувати резерви для їх покриття і пропонують схеми оцінювання кредитних ризиків [16].
З метою створення максимально ефективної системи управління ризиками банком проводиться цілеспрямована робота з удосконалення системи оцінки, аналізу й управління усіма видами ризиків. Розроблені положення: Політика управління ризиком платоспроможності; Політика управління кредитним ризиком; Політика управління ризиком ліквідності.
Для ефективного управління ризиками в банку розроблені та діють процедури управління ризиками ліквідності, операційними, процентними, валютними, кредитними і ринковими ризиками. Дані процедури обмеження ризиків застосовуються для забезпечення стійкості і надійності Банку при досягненні запланованих результатів діяльності.
Промінвестбанк постійно вдосконалює методології оцінки і управління ризиками, що дозволяє приймати найбільш ефективні рішення за різними напрямками діяльності банку в ринкових умовах. Ефективність розроблених і впроваджених в банку процедур з управління ризиками підтверджується спроможністю завчасно виявляти і кількісно вимірювати позиції Промінвестбанку у випадку виникнення непередбачуваних ситуацій.
Управління кредитним ризиком в Промінвестбанку спрямоване на забезпечення ефективності розміщення кредитних ресурсів з метою отримання прибутку та своєчасного повернення коштів банку та здійснюється відповідно до вимог положення “Про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку” (затверджене рішенням Правління банку від 24.07.06 №1475) [15] - на рівні кредитного портфелю банку та на рівні окремого кредиту. Щодо управління ризиком на рівні кредитного портфелю, застосовуються такі методи як диверсифікація, лімітування, створення резервів.
З метою диверсифікації кредитних вкладень та недопущення їх надмірної концентрації, управління ризиками концентрації кредитних вкладень банком у 2011-2012 роках здійснювалося по наступних напрямках:
Промінвестбанк в 2012 році продовжив політику лімітування кредитних ризиків шляхом визначення максимальних обсягів надання кредитів на одного позичальника, в межах яких філії банку самостійно можуть приймати рішення щодо здійснення кредитних операцій. Понад встановлені ліміти рішення приймаються за поданням Головного кредитного комітету Правлінням банку, за кредитами фізичним особам інсайдерам у передбачених нормативними вимогами НБУ - за рішенням Правління банку, та в окремих випадках спільно із Спостережною радою банку.
Для підвищення надійності та стабільності банку, захисту кредиторів і вкладників банку філіями Промінвестбанку протягом року забезпечувалося в повному обсязі формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями. Класифікація виданих кредитів за ступенями ризику здійснювалася з урахуванням оцінки фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості за основним боргом і процентів за ним, рівня забезпечення кредитів.
При визначенні класу позичальників філії банку керувались Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 279 від 06.07.06 (із змінами і доповненнями) та «Методикою оцінки фінансового стану та визначення класу позичальника» (затвердженої рішенням Правління банку №1475 від 24.07.2006 року).
Для управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту застосовувалися методи:
Управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту здійснювалося відповідно до положення "Про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку" (затверджене рішенням Правління банку від 24.07.10 №1475) [15], яке поєднує внутрішні правила та вимоги щодо кредитних операцій, визначає процедуру прийняття рішень, правила формування та ведення кредитної справи, вимоги щодо забезпечення та супроводу кредитів.
Регулювання кредитних ризиків під час супроводу кредитів здійснюється через: забезпечення контролю за цільовим використанням кредиту позичальником; отримання та проведення аналізу звітності позичальника для відстеження його фінансового стану; проведення перевірок наявності, стану та вартості застави; здійснення контролю за своєчасністю сплати позичальником доходів, що підлягають погашенню згідно з умовами кредитного договору.
Як додатковий засіб мінімізації кредитних ризиків при кредитуванні фізичних осіб Промінвестбанком застосовується страхування іпотеки від її пошкодження, псування або знищення, страхування автомобілів, що надаються в заставу, за програмою «Повне «Каско» та страхування життя і здоров‘я позичальників-фізичних осіб в страхових компаніях з бездоганною репутацію на ринку страхових послуг.
Активним операціям з цінними паперами притаманний кредитний ризик, зокрема ризик неплатоспроможності зобов‘язаних за векселями осіб та емітентів інших цінних паперів. Мінімізація кредитного ризику здійснюється в системі Промінвестбанку шляхом досконалого вивчення фінансового стану емітентів (позичальників), супроводу інвестиційних проектів, концентрації грошових потоків в Промінвестбанку та забезпечення погашення боргу.
Розуміння ризику, його оцінка і методи управління ним в Промінвестбанку є пріоритетними, тому система управління ризиками постійно вдосконалюється і розвивається.
При наданні кредитів будь-який банк стикається з необхідністю оцінки кредитоспроможності позичальників. Ця процедура є обов'язковою, і її результати істотно впливають як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку в цілому. Для позичальника оцінка кредитоспроможності також важлива, оскільки від її результату залежить в якому обсязі буде наданий кредит і чи буде він наданий взагалі.
Для розгляду механізму проведення аналізу кредитоспроможності, спочатку визначимо, що мається на увазі під терміном «кредитоспроможність».
Кредитоспроможність - це прогноз здатності позичальника до погашення боргу на найближчу перспективу - якісна оцінка позичальника, яка дається банком до розгляду питання про можливість і умови кредитування і дозволяє передбачити ймовірність своєчасного поверненні позичок та їх ефективного використання. [7,с. 54-57] Кредитоспроможність - наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [10, с. 54-56] .
Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розраховуватися за раніше одержаними кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти [4, с. 54-59] .
Отже, всі ці визначення говорять про необхідність аналізу кредитоспроможності позичальника з врахуванням умов кредитування. Але й якісно проведений аналіз стовідсотково не гарантує повернення боргу позичальником. Це, в свою чергу, з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників, вимагає від банків створювати резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями.
Механізм проведення такого аналізу і визначення величини резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків встановлює «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків». [14]
Відповідно до Положення [14] банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Внутрішніми положеннями щодо проведення кредитних операцій кожним банком самостійно встановлюються критерії оцінки фінансового стану позичальника та методика проведення оцінки його фінансового стану з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо.
Вимоги Положення [14] для здійснення оцінки фінансового стану позичальника-юридичної особи - врахування таких основних економічних показників діяльності позичальника:
Нормативні значення та відповідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників, що можуть свідчити про найбільшу ймовірність виконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за кредитними операціями, банки встановлюють самостійно.
Для оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи банки встановлюють показники та їх оптимальні значення залежно від виду кредиту (на придбання або будівництво житла, придбання транспортних засобів, товарів тривалого використання, на інші потреби), його обсягу й строку, виду забезпечення (застави) за кредитом.
Аналіз прострочених кредитів за строками погашення наведений нижче. Більшість прострочених кредитів не вважаються такими, що їх корисність зменшилась в результаті оцінки на індивідуальній основі. Політика Банку передбачає підтримання чітких та послідовних кредитних рейтингів за кредитним портфелем, що забезпечує цілеспрямоване управління відповідними ризиками та порівняння кредитних ризиків за всіма напрямками господарської діяльності, географічними регіонами та видами продуктів. Система рейтингів підтримується різними фінансовими аналітиками з урахуванням обробленої ринкової інформації для встановлення визначальних факторів оцінки, пов’язаного з контрагентами ризику. Усі внутрішні категорії ризиків визначені згідно з політикою присвоєння рейтингу Банку. Відповідні рейтинги ризиків регулярно аналізуються та оновлюються.
31 грудня 2012 року |
До30 днів |
Від 31 до60 днів |
Від 61 до90 днів |
Понад90 днів |
Усього |
Кредити юридичним особам |
219 330 |
235 316 |
11 124 |
95 160 |
560 930 |
Кредитування малого бізнесу |
482 |
482 |
|||
Споживчі кредити |
1 557 |
71 |
3 |
27 |
1658 |
Іпотечне житловекредитування |
91 |
300 |
391 |
||
Автокредити |
7 |
16 |
23 |
||
Інше |
118 |
325 |
1 |
6781 |
7225 |
Усього |
221103 |
235712 |
11128 |
102766 |
570709 |
31 грудня 2011 року |
До30 днів |
Від 31 до60 днів |
Від 61 до90 днів |
Понад90 днів |
Усього |
Кредити юридичним особам |
39003 |
153883 |
40695 |
105538 |
339119 |
Кредитування малого бізнесу |
809 |
659 |
60 |
2473 |
4001 |
Споживчі кредити |
7338 |
2333 |
556 |
1281 |
11508 |
Іпотечне житловекредитування |
24744 |
3715 |
429 |
12207 |
41095 |
Автокредити |
6285 |
1383 |
923 |
2377 |
10968 |
Інше |
4411 |
832 |
1157 |
16158 |
22558 |
Усього |
82590 |
162805 |
43820 |
140034 |
429249 |
В даній курсовій роботі досліджена тема: «Управління кредитними ризиками комерційними банками», яка є актуальною у сьогоденні для здійснення банківської діяльності в нашій країні і навіть в країнах з розвинутою ринковою економікою.
Актуальність теми пов’язана з тим, головними завданнями банківської системи є підтримка економічного зростання країн шляхом підкріплення економіки кредитними ресурсами, переміщення грошових ресурсів до тих секторів, в яких відчувається їх нестача. Такі завдання у сьогоденні вирішує й банківська система України в умовах стратегічного орієнтування країни на приєднання до європейських структур.
Функціонування банківської системи країни або регіонального об’єднання залежить від стабільності банківських інститутів, їхньої здатності чинити опір негативному впливу різноманітних факторів, що оточують банківську діяльність, і які стають причиною виникнення різноманітних ризиків. І лише усвідомлення ризиків, досконале управління ними здатні забезпечити функціональну надійність банківських установ.
Найпоширенішою операцією комерційних банків є надання кредитів і проведення кредитної політики, тому що кредитні операції дають комерційним банкам основну частину доходу. У зв'язку з цим актуальне значення має вирішення проблеми мінімізації ризиків кредитної діяльності комерційних банків. Підтвердженням не вирішеності проблеми є чисельна увага до неї багатьох вчених-економістів як України, так і за кордоном. Отже не випадково питання банківської діяльності та пов’язані з нею знайшли своє відображення в нормативних актах чинного законодавства України.
Оскільки кредити залишаються найприбутковішими банківськими активами, серед усіх різновидів ризиків у банківській діяльності кредитний ризик є для неї визначальним, бо саме він характеризує економіко-правові відносини, що виникають між кредитором та позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів.
Більшістю дослідників кредитного ризику кредитний ризик визначено як наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов'язання виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов'язання.
Кредитний ризик за конкретною кредитною угодою (індивідуальний) – імовірність понесення банком збитків від невиконання позичальником конкретної угоди.
Кредитний ризик за всім портфелем – це середньозважена величина ризиків за всіма угодами кредитного портфелю, де вагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля.
Для зменшення величини кредитних ризиків у банках застосовується їх оцінка, яка повинна враховувати джерела виникнення таких ризиків: нездатність позичальника виконати свої зобов'язання за рахунок поточних грошових надходжень чи від продажу активів; репутація позичальника в діловому світі, його відповідальність і готовність виконати взяті зобов'язання; недоліки в складанні і оформленні кредитного договору, гарантійного листа, договору страхування; зміни в економічній системі, які можуть здійснити вплив на фінансовий стан позичальника тощо.
Розвиток банківської системи України в останні роки характеризується динамічним зростанням обсягів кредитного портфеля, що об'єктивно спричиняє зростання рівня кредитного ризику. Цілком очевидно, що за такими умовами комерційні банки змушені постійно вдосконалювати стратегію та тактику своєї кредитної діяльності. У зв'язку з цим актуальним за сучасних тенденцій розвитку банківського сектору є аналіз і управління кредитним ризиком з метою зниження його рівня.
Управління кредитним ризиком банку здійснюється на двох рівнях відповідно до причин його виникнення – на рівні кожної окремої позички та на рівні кредитного портфеля в цілому.
До методів управління ризиком окремого кредиту відносять: аналіз кредитоспроможності позичальника; оцінка кредиту; структурування позики; документування кредитних операцій; контроль за наданим кредитом і станом застави.
Для ефективного управління ризиками банк має забезпечити систематичне здійснення аналізу кредитних ризиків, спрямованого на виявлення та оцінку їх величини. Проведення аналізу ризиків повинно базуватися на вищенаведених методах та має охоплювати всі продукти, послуги та процеси банку і передбачати як якісну оцінку відповідних ризиків, так і оцінку їх кількісних параметрів (у разі можливості).
Досвід застосування механізмів управління кредитним ризиком та методів аналізу процесу банківського кредитування розглянуто в курсовій роботі на прикладі комерційного банку Промінвестбанк, який є одним із лідерів кредитування української економіки.
Слід відзначити, що Промінвестбанком, з метою створення максимально ефективної системи управління ризиками, проводиться цілеспрямована робота з удосконалення системи їх оцінки, аналізу й управління. Управління кредитним ризиком в Промінвестбанку спрямоване на забезпечення ефективності розміщення кредитних ресурсів з метою отримання прибутку та своєчасного повернення коштів банку. Вивчення кредитоспроможності клієнта є одним з найважливіших методів, що застосовується банком, для зниження кредитного ризику і успішної реалізації кредитної політики, оскільки дозволяє уникнути необґрунтованого ризику ще на етапі розгляду заявки на надання кредиту.
І безумовно, до головних напрямків мінімізації кредитних ризиків у банках належить впровадження новітніх інформаційних технологій керування кредитними ризиками на базі скорінгових моделей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко, І. М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2009.
2. Банки України: підсумки // Україна-бізнес. - 20010. – №30.
3. Банківські кредити: одержання, оформлення застави, облік, погашення / Школа банкіра. Інформаційний випуск. - № 315. - 2009.
4. Бугель Ю. Основні шляхи вдосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника // Банківська справа. -2008. -№4. -с.54-59
5. Версаль Н.І., Олексієнко С.М. Кредитні ризики як важлива складова ризиків банківської діяльності // Фінанси України (укр.) - 2009 - № 8 - C.86-96
6. Вітлинський В.В. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. Посібник. – К.: Знання, 2006 – С.251
7. Галасюк В. Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників // Вісник НБУ. - 2006 - №9 -с.54-57
8. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-III. Із змінами, внесеними згідно із Законом України N 997-V (997-16) від 27.04.2010, / Вісник Верховної Ради N 33, 2010. - с. 440.
9. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-ХІУ. Зі змінами і доповненнями станом на 01.12.2006 р.
10. Каласюк В. В., Галасюк В. В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: Що оцінюємо? // Вісник НБУ. - 2009. - №5. - С. 54-56.
11. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків" (Постанова Правління Національного банку України 15.03.2004 N 104).
12. «Методичними рекомендаціями щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України» (Постанова Правління Національного банку України 14.09.2010 N 147).
13. Павлюк С.М. Кредитні ризики та управління ними // Фінанси України (укр.). - 2009. - № 11. - C.105-112
14. «Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків». Затверджено рішенням Правління Промінвестбанку України. Протокол № 25 від 24.01.2002 р.
15. Положення "Про порядок кредитування в філіях Промінвестбанку України". Затверджено рішенням Правління Промінвестбанку України. Протокол № 25 від 24.01.2002 р.
16. Офіційний сайт Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.pib.com.ua/index.php.ua/ (Промівестбанк)