Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Варіант 1.
1. Бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами бюджету, якими є податки й обов'язкові платежі, віднесені до доходів бюджету. Причинами бюджетного дефіциту в Україні є надмірно роздута бюджетна сфера, спад виробництва, зниження ефективності функціонування галузей економіки і підприємств, не виважена соціально-економічна політика.
За формою прояву розрізняють відкритий і прихований дефіцит. Відкритий дефіцит — це офіційно зафіксований стан бюджету під час його затвердження у відповідному документі: Законі про Державний бюджет чи в рішенні місцевих органів влади. Прихований дефіцит офіційно не визнається і фактично означає фальсифікацію основного фінансового плану держави. Такий підхід відображує бажання органів влади й управління давати обіцянки, які не можуть бути виконані, тобто штучно підвищувати свій імідж. Існування напів-прихованого дефіциту характеризує фінансову казуїстику, ігнорування загальноприйнятих визначень, термінів і підходів.
За причинами виникнення бюджетний дефіцит поділяється на вимушений і свідомий. Вимушений бюджетний дефіцит пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності, і є наслідком економічної та фінансової кризи. Свідомий бюджетний дефіцит пов'язаний з проведенням політики так званих «позикових» фінансів, що ґрунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності вільних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави, фінансовий же стан підприємств і громадян у цілому може бути задовільний або й дуже добрий.
Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:
1) удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;
2) посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;
3) удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;
4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу способом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;
5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;
6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;
7) запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.
Тести
1 – а
2 – а
3 =- б
4 – в
5 – б
6 - а
7 – б
8 – б
9 –г
10 – в
Задача.
у міських школах: [(360*8+350*4):12]*4,87*210 = 364763 грн.
у сільських школах: [(180*8+210*4):12]*3,73*210 = 148827 грн.
всього: 364763 + 148827 = 513590 грн.
Варіант 2
Міжбюджетні трансферти — це кошти, що безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Наприклад, доходи бюджетів районів формуються за рахунок трансфертів з обласного бюджетів та трансфертів з бюджетів для виконання делегованих повноважень територіальних громад села, селища, міста та територіальних громад за об'єктами, що спільно використовуються.
Міжбюджетні трансферти поділяються на
Бюджетна дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує. Бюджетні дотації вирівнювання можуть направлятися з Державного бюджету України місцевим бюджетам, а також можуть бути передбачені у бюджетах міських та районних Рад для бюджетів районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань.
Субвенція — це міжбюджетний трансферт, що має цільовий характер у порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про її надання. Субвенції широко застосовуються як інструмент бюджетного регулювання для збалансування державних бюджетів. Субвенція видається бюджету нижчого рівня з чітко визначеним призначенням як державна фінансова допомога для здійснення програм і заходів, спрямованих на підтримку гарантованого законодавством мінімуму соціальної забезпеченості населення регіонів, де такий мінімум не забезпечується власними бюджетними доходами з незалежних від них причин економічного розвитку.
Субвенція надається на компенсацію недоотриманих доходів у зв'язку з нерівномірністю їх розподілу між регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування заходів, пов'язаних із вирівнюванням соціального розвитку територій.
Субвенції можуть призначатися як з Державного бюджету України місцевим бюджетам, так і з бюджетів АРК та інших місцевих бюджетів для бюджетів нижчих рівнів.
Основні види субвенцій з Державного бюджету України:
- субвенція на здійснення програм соціального захисту;
- субвенція на компенсацію витрат доходів бюджетів місцевого самоврядування для виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, встановлених державою;
- субвенція на виконання інвестиційних проектів.
Основні види субвенцій з місцевих бюджетів:
• субвенція на утримання об'єктів спільного користування та ліквідацію недоліків діяльності об'єктів спільного користування;
• субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;
• інші субвенції.
У сучасній практиці бюджетного регулювання доходів значна роль належить субсидіюванню, інструментами якого є державні субсидії.
Субсидія — грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним та фізичним особам, місцевим державним органам, іншим державам. Як інструмент бюджетного регулювання субсидія застосовується з метою збалансування регіональних та місцевих бюджетів, зміцнення їх дохідної бази та завжди передається безповоротно і безвідплатно з вищих ланок бюджетної системи нижчим ланкам. Субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Поки що субсидії не знайшли в Україні такого широкого застосування, як це має місце у США, Англії, Франції, ФРН та ряді інших країн. Розрізняють прямі та непрямі державні субсидії. Прямі субсидії скеровуються на фінансування капітальних вкладень у галузі, розвиток яких необхідний для економіки в цілому, на фундаментальні дослідження, перепідготовку кадрів, створення нових місць у найбільш відсталих регіонах, на підтримку військово-промислового комплексу. Непряме субсидіювання здійснюється, в основному, шляхом податкової та кредитної політики.
Найпоширенішим методом субсидіювання в Україні нині є податковий кредит — відстрочка сплати податку на доходи, що надається підприємству податковою інспекцією на умовах зворотності, строковості, відплатності за наявності згоди фінансового органу, який контролює виконання бюджету.
1 – в
2 – в
3 – в
4 – д
5 – б
6 – г
7 – г
8 – а
9 – а
10 –в
Задача
240+80*2/12=240+13=253*320=80 960 ліжко/днів.
Варіант 3
Доходи Державного бюджету — це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Доходи бюджету відображають економічні відносини держави з підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які виникають у процесі стягнення бюджетних платежів.
Залежно від конституційного устрою держави може бути кілька рівнів доходів бюджету — від загальнодержавного до нижчих адміністративно-територіальних угруповань. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, і тому доходи бюджету мають два рівні — державний та місцеві.
Головним джерелом доходів бюджету є національний дохід.
Основними методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу національного доходу і утворення бюджетних доходів, є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей.
Джерела доходів Державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік. Розглянемо класифікацію доходів.
|
|
• закріплені — згідно з чинним законодавством |
|
зарахування доходів |
повністю зараховуються до бюджету; |
|
до бюджету |
• регулюючі — зараховуються у певному |
|
відсотковому відношенні |
|
За частотою появи |
• звичайні — регулярно включаються в доходи; |
|
• надзвичайні — з'являються в доходах за |
|
|
виняткових, але обґрунтованих обставин |
|
За методами залучення |
• податки; |
|
• збори; |
|
|
• обов'язкові платежі; |
|
|
• інші надходження |
|
|
За способом зараху- |
• загальний фонд; |
|
вання |
• спеціальний фонд |
|
За розділами відповідно |
• податкові надходження; |
|
до Бюджетного кодексу |
• неподаткові надходження; |
|
• доходи від операцій з капіталом; |
|
|
• трансферти |
У першому розділі бюджетної класифікації "Класифікація доходів бюджету" визначені такі джерела доходів:
1) податкові надходження;
2) неподаткові надходження;
3) доходи від операцій з капіталом;
4) офіційні трансферти;
5) цільові фонди.
1 – г
2 – а
3 – в
4 – б
5 – б
6 – а
7 – г
8 – б
9 – в
10 –г
Задача
35, 8* 606=21694,8 кВт ; 21694*0, 125=2711,85 грн.
18472* 0, 125=2309 грн. 2711,85 грн.+ 2309 грн.=5020, 85 грн.
Варіант 4
Видатки Державного бюджету — це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.
Напрями використання бюджетних видатків обумовлюються цілою низкою факторів, основними з яких є:
• необхідність утримання державних установ;
• рівень розвитку регіонів держави;
• зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів;
• форми надання бюджетних коштів.
Функціональна класифікація видатків дає змогу відстежувати динаміку зміни державних видатків різного функціонального призначення залежно від основних функцій держави. Класифікація поділяється на розділи, підрозділи та групи. Нумерація розділів відповідає нумерації загальних цілей державного управління, а нумерації підрозділів і груп визначають засоби досягнення цих загальних цілей, наприклад, розділ 09 — "Освіта"; підрозділ 0920 — "Загальна середня освіта"; групи: 0921 — "Загальноосвітні навчальні заклади", 0922 — "Загальноосвітні спеціалізовані школи-інтернати", 0923 — "Загальноосвітні спеціальні навчальні заклади".
В економічній класифікації видатки поділяють за предметними ознаками — заробітна плата, нарахування на заробітну плату, оплата комунальних послуг, усі види господарської діяльності, виплати населенню та інші категорії, що дозволяє виділити захищені статті видатків бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх розпорядників та одержувачів коштів. Видатки бюджету зведено в єдині економічні категорії, які поділяють на поточні, капітальні, нерозподілені видатки та кредитування.
Поточні видатки — це платежі, не призначені для придбання капітальних активів. Капітальні видатки включають придбання основного капіталу, створення державних запасів і резервів, придбання землі та нематеріальних активів і капітальні трансферти. Склад нерозподілених видатків визначає закон про державний бюджет чи рішення відповідної місцевої ради, до них належать видатки з резервних фондів державного та місцевих бюджетів.
Кредитування включає платежі з бюджету, внаслідок яких з'являються вимоги до інших фінансових об'єктів, що передбачають обов'язкове повернення коштів. Це платежі для виконання державної економічної політики, які не передбачають отримання прибутків чи управління ліквідністю.
Відомча класифікація витрат відображає розподіл бюджетних призначень з головними розпорядниками коштів бюджетів. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи реєструють усіх розпорядників коштів. Метою відомчої класифікації видатків є оптимізація кількості головних розпорядників коштів бюджетів, поліпшення бюджетного планування та побудова чіткої, організаційно досконалої системи державного управління.
Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і щорічно визначається у законі про Державний бюджет України
Видатки бюджету здійснюються через бюджетне фінансування. Під бюджетним фінансуванням розуміють певну систему надання коштів підприємствам, установам і організаціям на виконання заходів,передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на відповідних принципах. Розглянемо їх.
1 – в
2 – б
3 – а
4 – в
5 – в
6 – в
7 – б
8 – г
9 – б
10 –в
Задача
52*8/12 +59*4/12=55 учнів.
Варіант 5
У процесі виконання бюджету в окремих ланках місцевих бюджетів може утворюватися касовий розрив. Він може бути плановим, коли об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і одержання доходів, а також при запланованому дефіциті, і позаплановим — внаслідок невиконання плану з надходження доходів і допущення перефінансування за окремими видами видатків.
Для покриття касових розривів у місцевих бюджетах призначені, насамперед, кошти оборотної касової готівки, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет. У тих випадках, коли коштів оборотної касової готівки не досить, даний бюджет може одержати позичку від вищестоящого бюджету.
Позички, які надає один бюджет іншому, називають бюджетними. Вони безпроцентні, мають суто цільовий характер — призначені для покриття тимчасових касових розривів.
Бюджетні позички може надати тільки вищестоящий бюджет нижчестоящому, безпосередньо пов'язаному з ним. Так сільські й селищні бюджети одержують позички з районного бюджету, районні — з обласного, обласні — з Державного бюджету.
"Бюджетні позички короткострокові — надаються терміном максимально на рік і мають бути погашені до 31 грудня, тобто до кінця бюджетного року. Бюджетні позички надають тільки в розмірах, які не перевищують фактичну потребу, тобто на суму утвореного касового розриву.
Бюджетну позичку відображають одночасно на балансі двох бюджетів: вищестоящого — як надану і нижчестоящого — як одержану, при цьому на балансі одного бюджету можуть бути як позички надані, так і одержані. Наприклад, обласний бюджет одержав позичку від Державного і надав її нижчестоящим районним бюджетам для покриття касових розривів.
Право вирішувати питання про надання позички мають органи державного управління, які в свою чергу можуть передати його відповідним фінансовим органам. Так, міністру фінансів надано право вирішувати питання про надання позичок з Державного бюджету. Право надання позичок з місцевих бюджетів мають виконавчі органи Рад народних депутатів, які можуть також передати його фінансовому органу.
Первинними документами, якими оформляють надання й погашення бюджетних позичок, є платіжні доручення.
Для одержання позички виконком (держадміністрація) місцевої Ради народних депутатів звертається з клопотанням до вищестоящого виконкому або до Кабінету Міністрів України (держави), а у відповідних випадках до фінансового органу, який має вправо видавати позички. Повний перелік документів, що надаються з метою отримання бюджетної позички, наступний:
1. Лист-заявка виконавчого органу місцевої влади, де обґрунтовуються необхідність надання позички та умови її повернення.
2. Розрахунок обсягу бюджетної позички у зв'язку з тимчасовим касовим розривом бюджету адміністративно-територіальної одиниці.
3. Довідка про виконання показників бюджету адміністративно-територіальної одиниці за звітний період поточного року.
4. Дані про динаміку бюджетної заборгованості за попередні 12 місяців та заборгованості за неповернутими бюджетними позичками починаючи з моменту її виникнення.
5. Стан заборгованості підприємств зі сплати податків і зборів до бюджету за основними дохідними джерелами та дані щодо втрат бюджету.
6. Заходи щодо додаткової мобілізації доходів бюджету та економії у видатках.
7. Стан взаєморозрахунків з Державним бюджетом України за період, що передує наданню позички.
Фінансовий орган, який здійснює виконання того бюджету, з якого буде надана позичка, перевіряє доцільність надання позички, встановлює термін її погашення. Надання позичок здійснюється на підставі відповідних рішень. Вищестоящий фінансовий орган здійснює контроль за вчасним погашенням заборгованості по позичці.
Документооборот платіжних доручень, пов’язаний із наданням позичок.
1. Вищестоящий фінансовий орган виписує платіжне доручення про надання позички в чотирьох примірниках і подає його в установу банку, яка обслуговує цей фінансовий орган.
2. Установа банку виконує перерахування коштів із даного бюджету на рахунок бюджету, який одержує позичку, і як підставу для цього перерахування залишає у себе перший примірник платіжного доручення.
3. Другий примірник повертається до фінансового органу і є первинним документом для обліку позичок наданих.
4. Третій і четвертий примірники надсилають в установу банку, яка обслуговує нижчестоящий фінансовий орган.
Ця установа банку зараховує позичку на рахунок бюджету, який її одержує, і залишає у себе третій примірник як підставу для зарахування.
5. Четвертий примірник направляють у фінансовий орган, що здійснює виконання бюджету, який одержує позичку. Він є повідомленням про одержання позички і є первинним документом для її обліку.
1 – д
2 – б
3 – г
4 – б
5 – а
6 – д
7 – б
8 – а
9 – б
10 –в
Задача
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї складає: (800 гривень + 900 гривень) х 6 місяців / 6 місяців = 1 700 гривень.
Розмір обов'язкового відсотка платежу (10 % від сукупного доходу сім'ї) становить 170 гривень.
Розмір субсидії: 220 гривень - 170 гривень = 50 гривень щомісячно протягом 6 місяців.