Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
15
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Гринь Дмитро Костянтинович
УДК 93/99 (4 Укр) + 312 (4 Укр)
СОЦІАЛЬНО-ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ
В МІСТАХ УКРАЇНИ (1920-1930-і рр.)
Спеціальність 07.00.01 –Історія України
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі історії слов’ян Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор історичних наук, професор
Бойко Микола Корнійович,
Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри історії слов’ян
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
Кульчицький Станіслав Владиславович,
заступник директора Інституту історії України НАН України, завідувач відділу історії України 1920-30-х рр. Інституту історії України НАН України;
кандидат історичних наук
Верба Ігор Володимирович,
старший науковий співробітник відділу джерел історії України ХІХ –ХХ ст. Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, кафедра історії УкраїниМіністерство освіти і науки України, м. Харків.
Захист відбудеться “18” грудня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради
Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:
м. Київ, вул. Володимирська 60, ауд.349.
Автореферат розісланий “17” листопада 2000 р.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська 58)
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат історичних наук, доцент О.І. Божко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить 247 сторінок. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел та літератури (35 сторінок, 438 назв), 27-ми додатків (на 27-ми стор.)
Вступ. Актуальність дослідження. Дисертація присвячена одному з ключових періодів вітчизняної історії, коли склалася нова соціально-економічна та суспільно-політична система, яка в середовищі науковців та політиків отримала діаметрально протилежні оцінки. Однією з причин цього була багаторічна заборона доступу до деяких історичних джерел, і особливо архівних, зокрема, матеріалів статистики. Це унеможливило дослідження соціальної структури та складу населення за всіма параметрами. Історіографічний аналіз переконує, що вивчення проблеми набуватиме системного характеру лише за умови залучення до наукового обігу матеріалів демографічних переписів, яке донедавна відбувалось невиправдано повільними темпами.
Протягом досліджуваного періоду визначилися причини формування і розвитку урбанізації новітнього типу з її чітко вираженим форсованим характером, що різко відбилося на соціально-демографічній структурі суспільства. Актуальність теми дисертаційного дослідження посилюється необхідністю залучення до наукового обігу комплексу статистичних підсумків Всесоюзних переписів 1920, 1926, 1939 рр., Всесоюзного міського перепису 1923 р. та обліку міської людності УСРР 1931 р. з метою системного вивчення соціально-демографічних процесів впродовж 1920-30-х рр. в зазначених територіально-поселенських межах. Значущість вказаних історичних джерел визначена тим, що методологія їх проведення передбачала не тільки характеристику населення за демографічними та національними ознаками в цілому, а й в розрізі його економічної активності, соціальних верств та їх галузево-професійної зайнятості, що випливає з різноплановості та взаємопов’язаності статистичної інформації. Тому вивчення динаміки соціально-демографічних процесів як невід’ємної складової соціальної історії України 1920-
-х рр. при неупередженому та об’єктивному підході є безсумнівним і назрілим.
Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз соціальних і демографічних процесів у середовищі міського населення України протягом 1920-30-х рр., а для її досягнення передбачено вирішити такі наукові завдання:
– визначити науково-теоретичний рівень дослідженості проблеми в радянській, зарубіжній та сучасній українській історіографії; оцінити значення переписів населення 1920-30-х рр. як історичного джерела;
– дослідити динамічні процеси та структурні зміни у статево-віковому складі міського населення на основі аналізу статистичних даних;
– виявити зміни в етнічному складі населення та регіональному розміщенні окремих національностей;
– дослідити динаміку економічної активності, галузево-професійної зайнятості, соціальної структури населення міст у поєднанні з демографічними ознаками.
Об’єктом дослідження обрано міське населення України, його розвиток в процесі реалізації політичного та економічного курсу більшовицької партії протягом 1920-30-х рр.
Предметом дослідження є динаміка демографічного, національного складу та соціальної структури міст України на базі підсумків переписів населення, здійснених у 1920-30-і рр.
Територіальні межі дослідження визначаються виключно територією УСРР (УРСР) у кордонах до 17 вересня 1939 р., і назва "Україна" вживається стосовно цієї території.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1920-
30-х рр., в якому нижньою межею є час проведення перепису міського населення 1923 р. Саме статистичні підсумки цього обстеження є базовими для вивчення соціально-демографічних процесів. Верхня межа досліджуваного періоду окреслена демографічним переписом 1939 р.
Методологічною основою дисертації є принципи історизму та об’єктивності, які дають можливість виявити діалектику взаємодії структурних елементів системи суспільного розвитку, відтворити процес адекватно історичній дійсності. Методика дисертаційного дослідження обумовила опрацювання масивів наукової літератури, насамперед методично-джерелознавчого змісту. Лабораторія наукового аналізу передбачала зведення, групування архівних матеріалів та перегрупування опублікованих підсумків статистичних обстежень з метою визначення узагальнюючих показників у формі відносних та середніх величин, виявлення динаміки, взаємозалежностей, що подано в авторських таблицях та графіках і проаналізовано в тексті. Всі етапи взаємопов’язані і являють неподільне ціле, що дозволило перехресно контролювати достовірність висновків.
Наукова новизна дисертації визначається метою, предметом, завданням та перспективою дослідження соціально-демографічних процесів у середовищі міського населення України впродовж 1920-30-х рр. Вперше у вітчизняній історіографії введено до наукового обігу комплекс статистичної інформації, сконцентрованої у підсумках переписів 1923, 1926, 1939 рр. та обліку міської людності 1931 р. На відміну від попередніх досліджень, в яких ці матеріали, як правило, залучені фрагментарно, з ілюстративною метою, в дисертації здійснено їх системний аналіз, що дозволило комплексно відтворити соціально-демографічні процеси. Підтвердженням цього є пояснення причин, які вплинули на деформацію демографічної структури міст на кінець 1930-х рр.; наповнення змісту соціально - класової структури шляхом характеристики соціальних верств (службовці, прислуга, особи вільних професій, хазяї з найманими робітниками, члени сім’ї, що допомагають у занятті, хазяї-одинаки, рантьє тощо) у поєднанні з демографічними ознаками, що не знаходило відображення у працях попередніх дослідників.
Системний підхід до аналізу соціально-демографічних процесів в обраному хронологічному відрізку та територіальних межах здійснюється вперше. Шляхом застосування методів групувань, горизонтального та вертикального аналізу динамічних рядів, визначення відносних та середніх величин, статистичного вивчення варіації, порівняльно-історичного та проблемно-хронологічного методів вдалося виявити так звану приховану інформацію, що призвело до виявлення факторів, які прямо чи опосередковано впливали на формування соціально-демографічної структури українського міста.
Практичне значення результатів дисертації полягає в можливостях їх використання при підготовці посібника для дослідників, які базують свої наукові пошуки на матеріалах демографічної статистики. З цією метою сформульовані висновки щодо репрезентативності статистичних матеріалів, здійснено розробку методичних прийомів по використанню статистичної інформації. Положення й висновки дисертації можуть використовуватись при підготовці вузівських і шкільних курсів вітчизняної історії, географії, історичної демографії тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати та висновки дисертації обговорені на Міжнародній науково-практичній конференції “Історія та культура Лівобережжя України” (Ніжин, 1996), Сьомій Всеукраїнській науковій конференції “Історичне краєзнавство в Україні: традиції і сучасність” (Черкаси, 1995), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії” (Чернігів, 1999), Міжвузівській науково-практичній конференції (Чернігів, 1995), Ювілейній науковій конференції, присвяченій 80-річчю Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г. Шевченка “Людина, суспільство, культура: історія та сучасність” (Чернігів, 1996), апробовані в навчальному процесі при викладанні спецкурсу "Соціальні та етнодемографічні процеси в Україні ХХ століття".
Фактичний матеріал, висновки та теоретичні узагальнення дослідження відображені у десяти наукових публікаціях загальним обсягом 4,7 друк. арк.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У першому розділі “Історіографія та характеристика джерельної бази дисертаційного дослідження” проаналізовано сучасний стан розробки обраної автором теми у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, подано критику джерельної бази та методику дослідження.
Історіографія проблеми. Питання соціальних змін належали до одних з пріоритетних напрямів радянської історичної науки. Проте монографічні дослідження динаміки соціальної структури означеного дисертантом періоду з’явились лише на рубежі 1970-80-х рр.2, а в українській радянській історіографії єдина спроба створити узагальнюючу працю з історії соціальної структури України обмежена “Очерками развития социально-классовой структуры УССР 1917-1937” (К., 1987). У цих працях узагальнено певний доробок досліджень кількісних та якісних зрушень у розвитку класів і соціальних верств. Серед них, за висновками В.Ф. Колесника3, М.В. Різницької4, Є.П. Шаталіної5, найбільш інтенсивно вивчалася історія робітничого класу, хоча його демографічні характеристики, як правило, до уваги не бралися.
Свідченням необхідності переосмислення підходів до вивчення соціальної історії є поява ґрунтовних наукових публікацій та дисертаційних досліджень, висновки і положення яких сприяють широкомасштабному вивченню періоду 1920-30-х рр. Серед них помітне місце посідає монографія С.В. Кульчицького6, а також нещодавно захищені в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка докторські дисертації7.
Спрощеною залишалась і проблема вивчення інтелігенції. Це пов’язано з радянською концептуальною схемою “робітничий клас –селянство –інтелігенція”, де останній відводилось місце соціального прошарку. Як наслідок, в працях істориків ця верства ідентифікувалась зі службовцями чи з працівниками окремих галузей культури. В працях істориків 1990-х рр.8 домінує вивчення соціального становища, громадської позиції та радянської політики щодо інтелігенції. Очевидно, досліднику необхідно комплексно підходити до вивчення категорій осіб інтелектуальної праці, оскільки тих, хто мав заняття інтелектуального характеру, фіксували не тільки як службовців, а й як “осіб вільних професій” (приватні спеціалісти). Фрагментарно, на нашу думку, висвітлені в історичній літературі і соціальне походження інтелігенції, її демографічні характеристики, галузева концентрація тощо.
Вимагає поглибленого вивчення і проблема, пов’язана з групами населення, зайнятого підприємницькою діяльністю. Ф.Г. Турченко, який досліджував тему, констатував, зокрема, що в історіографії питання про ліквідацію експлуататорських класів декларується в загальному вигляді і на цю тему не створено жодної праці9. Причини недостатнього рівня їх висвітлення можна пояснити нечітким визначенням соціального стану різних верств підприємців у переписах населення, що, безперечно, впливає на повноту вивчення структури суспільства. Проте, як показує практика джерелознавчого аналізу, при більш ретельному вивченні даних соціально-демографічного порядку проблему можна реалізувати в аспекті, близькому до історичної дійсності.
Прямий зв’язок з дисертаційним дослідженням має наукова література, яка базується на статистичних даних загальних та вибіркових переписів. Спроби залучення цього джерела стали здійснюватись відомими вітчизняними демографами та статистиками невдовзі після їх проведення10. Проте з середини 1930-х рр. історико-демографічна проблематика фактично зникла з дослідницької практики.
Лише в 1970-х рр. з’явилися історичні праці, які базуються на комплексному, системному аналізі даних демографічної статистики як основи джерельної бази дослідження11. Свідченням посилення інтересу істориків до проблеми стали дослідження В.Б. Жиромської12 та В.В. Підгаєцького13. Наукова перспективність залучення статистичних підсумків демографічних переписів для дослідження соціальної історії підтверджується й тематикою кандидатських дисертацій, захищених протягом останнього десятиріччя14. Зміст цих досліджень переконує, що найбільш ефективна віддача матеріалів переписів виявляється при їх системному та багатомірному аналізі.
Правомірність такого підходу вже намітилась, що підтверджується історичними працями, яким властиве ситуативне залучення підсумків демографічних переписів 1920-30-х рр. для вивчення соціальних, етнічних процесів, національного складу населення тощо15.
Історіографічний аналіз переконує, що розвиток соціальної структури в Україні 1920-30-х рр. з достатньою повнотою можна вивчати при умові динамічного аналізу статистичних підсумків демографічних переписів, архівні та опубліковані дані яких і склали джерельну базу дисертаційного дослідження. Значний обсяг матеріалів вміщено у багатотомному виданні “Труды ЦСУ”, в яких, зокрема, опубліковані основні підсумки перепису населення 1923 р.16
Слід наголосити, що матеріали жодного з радянських переписів не опубліковані в такому обсязі, як підсумки Всесоюзного перепису населення 1926 р. Основна публікація підсумків перепису включає 56 томів, які видавалися протягом 8-ми років, і поділялась на сім відділів. Відомості про міське населення України у відповідності з відділами вміщені в ХІ-ХІІІ та ХVІІІ - ХХХ тт., а однотомний четвертий відділ повністю присвячений соціально-демографічній характеристиці безробіття17.
Названі публікації продовжують і доповнюють підсумки обліку міського населення УСРР 1931 р.18, здійснюваного за аналогічною попереднім переписам програмою, що дає змогу застосування порівняльно-історичного методу. Залучення до наукового обігу підсумків цього обстеження дозволяє динамічно вивчити зайнятість населення в усуспільненому та індивідуальному секторах міського господарства протягом 1920-х та на початку 1930-х рр.
Нещодавно почали публікуватись деякі підсумки перепису 1937 р.19, матеріали якого вважались знищеними. Однак публікації лише вибірково відобразили регіональний аспект обстеження.
Фрагментарно опубліковані і підсумки перепису населення 1939 р.20. Видання представлені загальною чисельністю населення по областях за національним та статевим складом, відомості ж про вік, професійну зайнятість, рівень освіти та сімейний стан подані без розподілу на міські та сільські категорії.
Такий стан вимагає звернення до архівних матеріалів переписів, які потребують окремої характеристики, що і здійснено в дисертаційному дослідженні. Зокрема, оригінали документів стосовно підготовки та статистична розробка підсумків переписів 1923 та 1926 рр. зберігаються в Центральному Державному архіві вищих органів влади та управління України (фонд 582 –ЦСУ УРСР). Статистичні дані згруповані у відповідності з програмами переписів, а порівняльний аналіз архівних і опублікованих матеріалів переконує, що перевагу слід віддати останнім.
В центральних та місцевих архівосховищах України нами не виявлено статистичних підсумків перепису 1937 р., оскільки вони в централізованому порядку зосереджувалися в Москві, а доступ дослідників до них був повністю закритий. Натомість автором введено до наукового обігу великий обсяг статистичних показників за підсумками перепису населення 1939 р.21. В них вміщені статистичні дані про чисельність міського та сільського населення в розрізі областей і населених пунктів, а також відомості про професійну зайнятість населення за статтю та віком. Весь масив підсумків (майже 1,2 тис. одиниць зберігання) перепису 1939 р. зосереджений у фонді Центрального Управління Народногосподарського обліку (ЦУНГО) Держплану СРСР Російського державного архіву економіки (РДАЕ. –Ф. 1562). В перемонтованих таблицях підсумків цього перепису згруповані відомості про самодіяльне, економічно активне населення як у територіальному розрізі, так і за галузями праці, а також типами населених пунктів, місцем роботи і заняттям, що дозволяє грунтовно дослідити соціально-класову структуру.
Окрему групу джерел складають публікації зведеного характеру –довідники, щорічники та збірники. Їх відрізняє однотипність структури, що базується на галузевому принципі. Серед довідникових видань ЦСУ УСРР та УНГО Держплану республіки слід виділити серію цільового призначення під назвою "Народне господарство", що вміщувала в основному матеріали відомчої статистики22. На особливу увагу в контексті дисертаційного дослідження заслуговує статистичний довідник “Міські селища УСРР”23, що характеризує соціально-демографічні процеси в містах. Інформація подібного характеру властива й виданням 1930-х рр.24. Чільне місце в системі зведених статистичних видань належить щорічникам25, що обумовлено їх компактністю, узагальненим характером матеріалу, чіткою структурою, широкими методологічними та методичними роз'ясненнями. На відміну від довідників та щорічників статистичні збірники26 містять, як правило, прості статистичні групування, що не супроводжуються коментарями або примітками, а основні показники в них найчастіше заокруглено, що вимагає виваженого та уважного ставлення до їх відбору. Нарешті, останню підгрупу зведених видань складають тематичні публікації27.
Оскільки публікація одного й того ж статистичного обстеження обумовлена різною цільовою установкою, надзвичайно важливою проблемою є синтез джерел, що прямо вплинуло на результати і якість висновків. Саме такий підхід реалізовувався в наступних розділах дисертації.
У другому розділі “Зміни в демографічному та національному складі населення” досліджуються динаміка чисельності міського населення, його демографічна структура та національний склад. Аналіз первинних та похідних рядів динаміки доводить, що темпи приросту чисельності городян у 1930-х рр. вчетверо перевищували показник попереднього десятиріччя. З’ясування факторів впливу на формування міського населення дозволило зафіксувати негативні напрями в демографічній ситуації впродовж 1930-х рр.
В дисертації з’ясовано особливості урбанізації в розрізі типів міських поселень за чисельністю населення в них. У такий спосіб виявлено пряму залежність динамічних змін чисельності городян від їх галузевої структури зайнятості у поселеннях різних категорій.
Вивчення динаміки кількості міських поселень за розмірами залюдненості в поєднанні з даними про регіональну концентрацію та статево-віковий склад населення підтверджує, що домінантним фактором у зростанні чисельності міського населення було форсоване промислове будівництво.
У розділі зазначається, що традиційно найбільш численними у середовищі міського населення впродовж досліджуваного періоду були українці, росіяни та євреї. Встановлено, що з розгортанням індустріалізації відбулося зростання чисельності осіб української національності втричі, росіян - удвічі, при стабільності кількості євреїв (за переписом 1939 р. українці становили 60%, росіяни –%, євреї –% міського населення).
Дослідження регіональної концентрації окремих національностей свідчить, що збільшення чисельності українців в середовищі міського населення інтенсивніше відбувалось там, де до початку індустріалізації вони були в меншості, що насамперед стосується промислових районів. Статистично це виявилося у зростанні питомої ваги українців серед населення міст майже по всій території України, крім Одеської області та Молдавської АРСР, де у містах вони становили відносну більшість. Авторські підрахунки засвідчили, що протягом досліджуваного періоду концентрація і питома вага росіян серед міського населення майже не змінювалась. Натомість серед них постійно зростала частка городян (на кінець 1930-х рр. у містах мешкало 64% росіян, що були жителями України). Географія розселення євреїв протягом 1920-30-х рр. також помітно не змінилася. Серед малочисельних етносів частка міського населення також кількаразово зросла, проте питома вага кожного з них не перевищувала десятих відсотка.
Третій розділ “Взаємовплив соціальних факторів та демографічних ознак в процесі формування структури міського населення” присвячений дослідженню соціально-класового, соціально-виробничого та соціально-професійного факторів у поєднанні з демографічними ознаками. Аналіз статистичних показників доводить, що підсумки переписів населення забезпечують відповідь на питання про неминучий вплив цих факторів на соціальну структуру і в кількісному, і в якісному аспекті.
Аналіз динаміки вікової структури населення переконує, що зростання його чисельності відбувалось в основному за рахунок осіб, які залучались до виробничої діяльності, оскільки темпи приросту економічно активного населення перевищували відповідний показник серед самодіяльного.
Економічна структура українського міста до середини 1920-х рр. обумовила вищий рівень економічної активності чоловіків. Проте в наступні роки і абсолютно, і відносно зросла роль жіночого населення при одночасній виробничій активізації молоді.
Протягом 1920-х рр. фабрично-заводська промисловість не відігравала вирішальної ролі у галузевій структурі. Але вже на початок 1930-х рр. зменшилась чисельність городян, які мали заняття у сільському господарстві, кустарно-ремісничій промисловості та торгівлі, а половина кількості працюючих була зайнята у великій промисловості, на залізничному транспорті та в будівництві. За переписом 1939 р. зайнятість у цих галузях в абсолютному обчисленні подвоїлася, і склала 70% серед самодіяльних чоловіків та 50% серед жінок.
У розділі підкреслюється, що форсовані темпи індустріалізації обумовили розвиток промисловості на екстенсивній основі, чим і пояснюються випереджаючі темпи зростання чисельності робітників порівняно з природнодемографічним фактором.
Матеріали демографічних переписів переконують у нерівномірності промислового розвитку регіонів України, адже на кінець 1930-х рр. 3/4 чисельності робітників концентрувалися у надвеликих містах та в індустріальних центрах Донецько-Придніпровського економічного району. При зростанні чисельності робітників усіх професійних груп особливо швидко цей процес відбувався у великій промисловості, будівництві, на транспорті та в нематеріальній сфері при негативній динаміці у кустарно-ремісничій промисловості.
Як переконують статистичні дані переписів, дефіцит робочої сили в процесі форсованого промислового будівництва долався переважно за рахунок сільської молоді України: на початку 1930-х рр. серед робітників-чоловіків молодь віком до 25 років складала 40%, а серед робітниць - 60%, а на кінець 1930-х рр. (на відміну від 1920-х) українці абсолютно переважали в усіх галузевих та професійних групах робітників.
У роботі доведено, що переписи населення зафіксували соціальну неоднорідність службовців, оскільки до них включалися особи, характер виконуваної роботи яких вимагав різної кваліфікаційної підготовки. Вивчення ж національного складу службовців доводить, що на кінець 1930-х рр. серед осіб, зайнятих інтелектуальною працею, та керівного персоналу республіканських установ і підприємств, українці не складали більшості. Слід категорично стверджувати, що механічне об’єднання робітників та службовців у нову структуру радянського суспільства недоцільне внаслідок соціальної неоднорідності останніх.
Відмінності у соціальному становищі були властиві і приватно-підприємницьким верствам міста, спектр яких мав широкий діапазон –від власників заводів до хазяїв-одинаків, які за даними перепису 1923 р. сумарно складали найчисельнішу групу населення. Проте частка суто приватнокапіталістичних елементів, або, як прийнято було їх називати, непманської буржуазії, виявилась мізерною. Більшість приватних власників була представлена самостійними хазяями, що вели господарство за допомогою тільки членів власної родини та “членами сім’ї, що допомагають у занятті”, абсолютна більшість яких була зайнята в сільському господарстві.
Основними сферами, в які спрямовувався приватний капітал, стали торгівля та кустарно-реміснича промисловість, тобто ті галузі, діяльність яких державі було найскладніше контролювати та регулювати. Дрібнобуржуазні верстви –категорія господарів, що використовували тільки працю родичів –протягом першої половини 1920-х рр. характеризувались незмінністю як чисельності, так і концентрації трудової діяльності (в сільському господарстві). Натомість чисельність хазяїв-одинаків у процесі майнової диференціації зазнала скорочення.
Для глибшого розуміння причин, що викликали зміни в середовищі приватно-підприємницьких елементів міського населення, нами залучено статистичні підсумки перепису міської промисловості 1923 р. Їх вивчення показало, що обмеження функціонування приватного капіталу в економіці країни було зумовлено не тільки політичними, а й суто економічними важелями, закладеними ще при введені непу. В результаті виявилась мізерною кількість приватно-капіталістичних верств населення за обліком 1931 р., а за програмою перепису 1939 р. вони навіть не передбачалися.
В результаті проведеного дослідження автор дійшов наступних висновків, основний зміст яких виноситься на захист:
- Проблема соціально-демографічних процесів у містах України 1920-30-х рр. не була предметом спеціального вивчення внаслідок тривалої недоступності до статистичних джерел. В масивах статистичної інформації особливе місце посідають матеріали демографічної статистики з її серцевиною –суцільними чи вибірковими переписами населення. Саме статистичні підсумки переписів населення дають можливість ліквідувати лакуни у вивченні соціальної історії України 1920-30-х рр. Методологічні засади та статистичні підсумки переписів 1920-30-х рр. створюють можливості для побудови динамічних рядів, що і здійснено у вигляді таблиць, діаграм та графіків цільового призначення.
- Аналіз статистичного матеріалу показав, що у формуванні міського населення чітко прослідковуються два етапи, розділені рубежем 1920-30-х рр. Першому етапу властиві плавні тенденції урбанізації, другому –стрімке зростання чисельності городян, особливо надвеликих, великих міст та міських селищ з населенням до 10 тис. Вивчення статево-вікової структури населення свідчить, що зростання його чисельності відбувалося переважно за рахунок осіб продуктивного віку. При цьому на середину 1920-х рр. переважав попит на чоловічі професії, в той час як наприкінці 1920-х –у 1930-х рр. відбулося значне підвищення рівня зайнятості жіночого населення.
- Переважна більшість національних груп України зазнали впливу урбанізації, хоча в структурі населення чисельно домінували українці, росіяни та євреї. Основний резерв робочої сили за соціально-демографічними характеристиками складали українці, внаслідок чого на кінець 1930-х рр. вони переважали у містах на всій території республіки, а серед робітників і в усіх галузево-виробничих та професійних групах.
- Головною тенденцією у галузевій структурі зайнятості виявилась концентрація наприкінці 1930-х рр. 2/3 активного самодіяльного населення у великій промисловості та галузях, що її обслуговували. Серед зайнятих найчисельнішу групу складали робітники, темпи кількісного зростання яких були наслідком не природно-демографічного фактора, а міграційних процесів. Механічне об’єднання робітників та службовців у категорію найманих працівників неправомірно ідентифікує поняття “службовці” та “інтелігенція”, що методологічно хибно, адже призводить до нівелювання їх суттєвих відмінностей. Темпи приросту чисельності службовців у 1920-х та
1930-х рр. майже не змінювалися навіть при інтенсивному зростанні їх абсолютної кількості в нових промислових районах. Соціальною неоднорідністю характеризувались категорії населення, які репрезентували приватний сектор міської економіки –від власників промислових підприємств до кустарів. Виявилося, що в цілому приватні власники складали найчисельнішу групу самодіяльного населення міст на середину 1920-х рр., підсумки ж переписів 1930-х рр. їх не зафіксували.
Основні положення і висновки дисертації викладені в публікаціях:
Статті
Динаміка чисельності та складу підприємницьких верств міського населення України у 1920-х –на початку 1930-х років. // Сіверянський літопис. –. - № 6. –С.124-130.
Динаміка чисельності та складу міських робітників України у 1920-1930-х роках // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету ім. М.В. Гоголя. –Ніжин, 1999. –С.97-104.
Урбанізаційні процеси в Україні у 1920-1930 рр. // Сіверянський літопис. –. - №1. – С.139-144.
Деякі методичні підходи до аналізу підсумків переписів населення 1920-1930-х рр. як історичного джерела // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. –Випуск ХІ. –Запоріжжя: РА “Тандем-У”, 2000. –С.114-129.
Динаміка чисельності та зміни у складі міського населення України у 20-30-х рр. ХХ ст. // Україна і Росія в панорамі століть. –Чернігів: Сіверянська думка, 1998. –С.294-300.
Зміни в національному складі міського населення України у
20-30-х рр. ХХ ст. // Україна на порозі ХХІ століття: актуальні питання історії: Збірник наукових праць. –К.: Стилос, 1999. –С.196-202.
Тези
1. Промисловий перепис 1923 року як джерело для дослідження економіки України на початку НЕПу // Тези доп. та повід. міжвузівської науково-практичної конференції. –Чернігів, 1995. –С.207-208.;
. Професійний склад населення Чернігівської губернії за підсумками міського перепису 1923 року // Тези доп. та повід. міжвузівської науково-практичної конференції. –Чернігів, 1995. –С.286-287.
. Чисельність та склад населення України за підсумками Всесоюзного міського перепису 1923 р. // Людина, суспільство, культура: Історія та сучасність. Матеріали конференції, присвяченої 80-річчю Чернігівського державного педагогічного інституту ім. Т.Г.Шевченка. –Чернігів.: Сіверянська думка, 1996. –С.91-94.;
. Чисельність, розміщення та склад населення Лівобережної України за підсумками Всесоюзного перепису населення 1939 року // Історія та культура Лівобережжя України: Матеріали міжнародної конференції. Травень 1996. –Київ-Ніжин: НДПІ, 1997. - С.179-181.
АНОТАЦІЇ
Гринь Д.К. Соціально-демографічні процеси в містах України (1920-1930-і рр.). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2000.
Дисертацію присвячено проблемі розвитку соціальних та демографічних процесів у містах України 1920-30-х рр. Характер та мета дослідження обумовили залучення до наукового обігу комплексу статистичних підсумків переписів населення (як опублікованих, так і архівних), проведених протягом досліджуваного періоду. В роботі аналізуються динаміка чисельності, регіональної концентрації, демографічної структури та національного складу міського населення, його самодіяльна та економічно активна категорії, виробничо-галузева та професійна характеристика соціально-класових груп.
Ключові слова: Українська СРР 1920-30-х рр., міське населення, урбанізація, демографічні переписи, статево-вікова структура, національний склад, самодіяльність та економічна активність, виробничо-галузева та професійна зайнятість, соціальна група.
Гринь Д.К. Социально-демографические процессы в городах Украины (1920-
-е гг.). - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - История Украины. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2000.
Диссертация посвящена проблеме развития социальных и демографических процессов в среде городского населения Украины 1920-30-х гг. Характер и цель исследования обусловили введение в научный оборот комплекса статистических итогов переписей населения (как опубликованных, так и архивных), проведенных в течение исследуемого периода. В работе анализируется динамика численности, региональной концентрации, демографической структуры и национального состава городского населения, его самодеятельная и экономически активная категории, производственно-отраслевая и профессиональная характеристики социально- классовых групп.
В диссертации в качестве главного исторического источника привлечены материалы демографической статистики и её основы - всеобщих и выборочных переписей населения. Источниковедческий анализ их итогов показал методологические возможности конструирования целевых динамических рядов, что предусматривало как группировку архивных статистических материалов, так и перегруппировку опубликованных итогов в соответствии с задачами диссертационного исследования.
Автор пришёл к аргументированному выводу о наличии двух этапов в урбанизационном процессе, разделённых рубежом 1920-
-х гг. Первому из них свойственны плавные тенденции, второму - стремительный рост больших городов, а также городских поселений с численностью населения до 10 тыс. человек, приведший к заметным аномалиям в половозрастном составе городского населения к концу 1930-х гг. В составе населения городов численно преобладали украинцы, русские и евреи как исторически сформировавшиеся на территории Украины представители коренных национальностей.
Формирование численности, профессионального состава и производственно-отраслевой структуры городского населения происходило преимущественно под влиянием миграционных процессов, а не естественно-демографического фактора.
Автор считает неправомерным идентификацию понятий “служащие” и “интеллигенция”, что может привести к нивелированию их различий. Диссертантом дифференцированы социальные группы, представлявшие частный сектор городской экономики –от владельцев промышленных предприятий до кустарей, составлявших в 1920-х гг. наиболее многочисленную группу самодеятельного городского населения.
Диссертантом предложены некоторые практические рекомендации относительно применения методических приёмов анализа статистических источников целевого назначения, а также определены проблемы, представляющие интерес и перспективу в качестве научного исследования.
Ключевые слова: Украинская ССР 1920-30-х гг., городское население, урбанизация, демографические переписи, поло-возрастная структура, национальный состав, самодеятельность и экономическая активность, производственно-отраслевая и профессиональная занятость, социальная группа.
Grin D.K. Social-demographic processes in cities of Ukraine (1920-1930). –Manuscript.
The dissertation on competition of a scientific degree of the Candidate of historical sciences on a speciality 07.00.01.–History of Ukraine. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2000.
The dissertation is devoted to a problem of development of social and demographic processes in environment of the urban population of Ukraine in 20-30 years of the 20th century. The purpose of research has caused attraction in a scientific revolution of a complex of statistical results of Census of the Population (both published and archival), which were carried out during the research period. The most important questions of the put problem is analysed: the dynamics of number, of settlement and regional concentration, demographic structure and national structure of the urban population, amateur performance and economic activity, employment in various branches of industry of social groups.
Key words: Ukrainian SSR of 1920-30, urban population, urbanisation, demographic census, semi-age structure, amateur performance and economic activity, professional employment in various branches of industry and agriculture, social group.
2 Изменения социальной структуры советского общества (октябрь 1917 -1920). - М., 1976; Изменения социальной структуры советского общества (1921 - середина 30-х годов). - М., 1979.
3 Колесник В.Ф. Робітничий клас України наприкінці 20-30-х років: історіографія проблеми: Автореф. дис. … д-ра істор. наук: 07.00.02, 07.00.09 / Київ. держ. ун-т. – К., 1991.
4 Резницкая М.В. Рабочий класс Украины в период социалистической реконструкции народного хозяйства (1926 - 1937). Очерк историографии проблемы. - К., 1977.
5 Шаталина Е.П. Развитие социальной структуры рабочего класса Украинской ССР (30-е годы). - К., 1988.
6 Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996.
7 Див.: Коцур В.П. Соціальні зміни та політичні процеси в Україні 1920-30-х років: Історіографія. Автореф. дис … д-ра іст. наук: 07.00.06 / Київський університет імені Тараса Шевченка. - К., 1999; Новохатько Л.М. Соціально-економічні і культурні процеси в Україні у контексті національної політики радянської держави (20-ті – середина 30-х рр. ХХ ст.). Автореф. … д-ра іст. наук / Київський університет імені Тараса Шевченка. - К., 1999.; Хорошун Б.І. Продовольча політика в Україні в 1920-1930-х роках. Автореф. … д-ра іст. наук / Київський університет імені Тараса Шевченка. - К., 1999.
8 Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30-ті роки. – К., 1991; Касьянов Г.В., Даниленко В.М. Сталінізм і українська інтелігенція (20-30-ті роки). – К., 1991; Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет та історична доля. – К., 1992.
9 Турченко Ф.Г. Начало ликвидации класса буржуазии на Украине // Вопросы истории СССР. - Харків,1986. - Вып.31. - С.16.
10 Див. напр.: Гіршфельд А. Міграційні процеси на Україні (в світлі перепису 1926 р.). - Харків, 1930; Корчак-Чепурківський Ю.О. Відтворення населення Української РСР до початку першої п’ятирічки // Демографічні дослідження. - К., 1975. - Вип.3. - С.78-114; Мінаєв С.В. Наслідки Всесоюзного перепису населення 1926 року на Україні. - Харків, 1928; Хоменко А. Сучасне українське місто в класовому відношенні (спроба соціальної
характеристики). – Харків, 1925.
11 Васькина Л.И. Материалы Всесоюзной переписи населения 1926 года как источник по истории рабочего класса СССР: Автореф. дис. ... канд. ист. наук: 07.00.09 / Мос. Гос ун-т. - М.,1972. – 27 с. – М., 1972.
12 Жиромская В.Б. Советский город в 1921-1925 гг.: Проблемы социальной структуры. - М., 1988; Її ж. После революционных бурь: Население России в середине 20-х годов. – М., 1996.
13 Подгаецкий В.В. Социальная структура населения городов Украины в годы НЭПа (опыт многомерного статистического анализа материалов переписей 1923 и 1926 гг.): Дис. ... д-ра ист. наук. - Днепропетровск, 1991.
14 Див., напр.: Воронко О.Г. Розвиток етнодемографічних процесів та формування соціальної структури суспільства в Україні 20-х рр. ХХ ст.: Дис... канд. істор. наук.: 07.00.05. – К., 1998; Максимов С.В. Безработица в советском обществе середины 20-х годов (Опыт количественного анализа переписи 1926 года). Автореф. дис. ... канд. ист. Наук: Моск. гос. ун-т. - М.,1991. та ін.
15 Бойко Н.К. Рабочий класс Украины в период строительства социализма (анализ массовых статистических источников 20-30-х годов). - К., 1990; Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ ст. / Пер. з англ. – К., 1997; Наулко В.І. Етнічний склад населення Української РСР: Статистично-картографічне дослідження. - К., 1965; Поляков Ю.А. Советская страна после окончания гражданской войны: территория и население. - М., 1986.
16 Итоги Всесоюзной городской переписи 1923 года. Население городов Союза ССР по занятиям. – Вып 4. Распределение городского населения по главным отраслям труда // Труды ЦСУ. – Т.ХХ. – Ч.2. – Вып.4. – М., 1925; Итоги Всесоюзной городской переписи 1923 года. Население городов Союза ССР по возрасту, занятиям и семейному состоянию // Труды ЦСУ. – Т.ХХ. – Ч.3. – Вып.1. – М., 1926; Итоги Всесоюзной городской переписи 1923 года. Побочные занятия городского населения. Несамодеятельное население по занятиям самодеятельного (кормильцев). Национальный состав населения. Итоги переписи семей // Труды ЦСУ. – Т.ХХ. – Ч.4. – М., 1927 (Підсумки перепису володінь, забудов та квартир, а також результати промислового перепису опубліковані відповідно у XVII та XXVII томах “Трудов ЦСУ”).
17 Всесоюзная перепись населения 17 декабря 1926 года. Окончательные итоги. В семи отделах, 56 томах. – Отдел І. Народность, родной язык, возраст, грамотность. В 17 томах. – Т.ХІ. Украинская Социалистическая Советская Республика. Итоги по республике. Полесский подрайон. - М., 1929; Т.ХІІ.
То же. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон. - М. 1928; Т.ХІІІ. То же. Степной подрайон. Днепропетровский подрайон. Горнопромышленный подрайон. - М., 1929; Отдел ІІ. Занятия. В 17 томах. – Т.ХХVІІІ. Украинская Социалистическая Советская Республика. Итоги по республике. Полесский подрайон. - М., 1930; Т.ХХІХ. То же. Правобережный подрайон. Левобережный подрайон. - М., 1930; Т.ХХХ. То же. Степной подрайон. Днепропетровский подрайон. Горнопромышленный подрайон. - М., 1930; Отдел 4. Безработные. - Т.LІІ. – М.-Л., 1931.
18 Підсумки обліку міської людності УСРР 1931 року. - Харків, 1933.
19 Вестник статистики. - 1990. - № 7, 8; Всесоюзная перепись населения 1937 года. Краткие итоги. - М., 1991.
20 Численность населения СССР с подразделением на городское и сельское по СССР, союзным республикам, численность городов с населением свыше 50-ти тысяч человек. - Правда. - 1939. - 2 июля; Возрастной состав, грамотность уровень образования и распределение населения по национальным и общественным группам. - Правда. - 1940. - 29 апреля; Численность наличного населения СССР и распределение его по полу, а также на городское и сельское по республикам 17 декабря 1926 и на 17 января 1939 гг. Возрастной состав, грамотность и уровень образования населения по переписи 1939 г.// Вестник статистики. - 1956. -№6. - С.89-90); Всесоюзная перепись населения 1939 года. Основные итоги. - М., 1992.
21 ЦДАВО України. - Ф.582. - Оп.11. - Спр. 1760-1765.
Доступ до фонду був відкритий у 1987 р.
22 Народное хозяйство Украины в 1921 г.: Отчёт Украинского Экономического Совета Совету Труда и Обороны. - Харьков,1922.; Народное хозяйство Украины в 1921-22 гг. – Харьков, 1923.; Народне господарство УСРР: Стат. довідник. – К., 1935. та ін.
23 Міські селища УСРР. Збірник статистично-економічних відомостей. – Харків, 1929.
24 Україна та її нові адміністративні райони. – Харків, 1930.; Нові адміністративні райони УСРР. – Харків, 1930.; Райони УСРР: Стат. довідник. – Харків, 1936.; Праця в УРСР. Статистичний довідник. – К.,1937.
25 Див., наприклад: Україна 1929. Статистичний щорічник. – Харків, 1928. та ін.
26 Україна в цифрах 1927 р. – Харків, 1927. та ін.
27 Див., наприклад: Жіноча праця на Україні. Статистичний довідник. - Харків, 1930.; Молодь УСРР. – К., 1936.