Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
?
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ
СТРИЖАК СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 378.13.026(072.2):373.545-057.875
НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРИРОДНИЧИХ ДИСЦИПЛІН
У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ
ЗАКЛАДАХ
.00.04 –теорія та методика професійної освіти
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ - 2005
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г.Короленка, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор
Гриньова Марина Вікторівна,
Полтавський державний педагогічний
університет імені В.Г.Короленка,
декан природничого факультету,
завідувач кафедри педагогічної майстерності
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,
Буринська Ніна Миколаївна,
Інститут педагогіки АПН України,
головний науковий співробітник лабораторії
хімічної і біологічної освіти;
кандидат педагогічних наук, доцент
Іваха Тетяна Сергіївна,
Національний педагогічний
університет імені М.П.Драгоманова,
доцент кафедри методики викладання
природничо-географічних дисциплін
Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені
Михайла Коцюбинського, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Вінниця.
Захист відбудеться “8” вересня 2005 року о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою 04053, м. Київ, вул. Артема 52-д.
З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема 52-д).
Автореферат розісланий “5” серпня 2005р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л. Д. Березівська
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Процеси становлення Європейського та міжнародного освітнього простору, що набувають обертів на сучасному етапі реформування професійної підготовки вчителя в Україні, вимагають адаптації педагогічних кадрів до зростаючих суспільних вимог, зумовлених збільшенням обсягу наукової інформації, необхідністю вирішувати складні завдання навчання та виховання підростаючого покоління. Суттєву роль у формуванні вчителя як творчої особистості відіграє його науково-методична підготовка - важлива складова всієї системи професійної підготовки.
Аналіз психологічної та педагогічної літератури свідчить, що дослідженню проблеми професійної підготовки вчителя приділяється належна увага, зокрема теоретичним і методичним аспектам підготовки вчителя, які висвітлені в працях О.А.Абдулліної, Ю.К.Бабанського, Л.Д.Березівської, М.І.Бурди, В.М.Галузинського, М.В.Гриньової, С.У.Гончаренка, М.Б.Євтуха, І.А.Зязюна, Н.В.Кузьміної, В.М.Мадзігона, О.Г.Мороза, О.М.Пєхоти, Н.Г.Ничкало, О.Я.Савченко, В.О.Сухомлинського, О.В.Сухомлинської, Л.О.Хомич; розробці психологічних основ підготовки вчителя, дослідженню закономірностей формування пізнавальної активності, самостійності, педагогічної майстерності –В.І.Андрєєв, П.П.Давидов, І.А.Зязюн, Н.В.Кічук, В.А.Кан-Калік, В.І.Лозова, В.Ф.Паламарчук, С.О.Сисоєва; визначення організаційних засад активізації навчального процесу –І.Д.Бех, Я.Я.Болюбаш, П.Я.Гальперін, В.В.Сєріков, В.А.Сластьонін, Н.Ф.Тализіна, І.С.Якиманська.
У роботах сучасних дослідників (К.Б.Авраменко, Н.М.Буринська, І.П.Жерносек, Т.С.Іваха, В.І.Кузнецова, Н.Ю.Матяш, О.С.Прокопова, В.І.Пуцов, О.Л.Сидоренко, Л.Л.Сущенкова, Л.Г.Таланова, Н.Н.Чайченко, Г.М.Чернобельська, О.Г.Ярошенко та інші) науково-методична підготовка вчителя розглядається як важлива передумова його професійної компетентності.
Оновлення і реорганізація системи освіти вимагає подолання формалізму в професійній діяльності педагога, проведення різноманітних форм науково-методичної роботи, експериментальних досліджень; засвоєння інновацій, які відповідають спрямованості конкретного загальноосвітнього навчального закладу; розробки довгострокових дослідно-експериментальних проектів; спільної з учнями творчо-пошукової діяльності тощо. Тому професійна підготовка майбутніх учителів у вищому педагогічному навчальному закладі потребує уваги до розвитку та формування їх науково-методичних знань, умінь і навичок; здібностей до творчої науково-дослідної роботи; вміння бачити педагогічні проблеми; враховувати динаміку навчально-виховного процесу, особливості дитячого колективу; вміння аналізувати та впроваджувати перспективний педагогічний досвід, сучасні технології навчання.
У ході дослідження було з’ясовано, що найбільш значущою і водночас складною ланкою науково-методичної діяльності для вчителів природничих дисциплін є організація науково-дослідної роботи зі школярами хіміко-біологічного профілю. Однією з причин такого стану є недостатня науково-методична підготовка майбутніх педагогів.
Аналіз опублікованих психолого-педагогічних праць, інших літературних джерел свідчить, що проблема інноваційної педагогічної діяльності доволі широко відображена в чисельних дослідженнях. Проте підготовка до участі у різноманітних формах науково-методичної діяльності, зокрема до спільної з учнями науково-дослідницької роботи, висвітлена вкрай недостатньо. Спектр суперечностей та низка існуючих в інноваційному освітньому просторі проблем породжують необхідність обґрунтування нових підходів до організації навчально-виховного процесу у вищому педагогічному навчальному закладі, спрямованих на формування вчителя-дослідника, якому притаманний високий рівень професійної майстерності. Запорукою успіху й упевненості майбутнього педагога в післявузівській професійній діяльності є науково-методична підготовка студента, його творчий потенціал, уміння швидко адаптуватись у швидкоплинних ситуаціях буття.
Таким чином, соціально-педагогічна актуальність проблеми, її наукове і практичне значення, недостатня теоретична і методична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Науково-методичні основи професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи кафедри педагогічної майстерності Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка з теми “Дослідження змістового компонента формування основ педагогічної майстерності майбутнього вчителя” (номер держреєстрації 0197U000065). Тема дисертації затверджена Вченою радою ПДПУ імені В.Г.Короленка (протокол № 2 від 26 вересня 2002 р.) і погоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №8 від 29 жовтня 2002 р.).
Об’єкт дослідження –професійна підготовка майбутніх учителів природничих дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах.
Мета дослідження полягає у розробці й теоретичному обґрунтуванні моделі й організаційних засад науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін.
Гіпотеза дослідження. Ефективність науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін до організації і керівництва науково-дослідницькою діяльністю школярів хіміко-біологічного профілю значно підвищиться, якщо реалізувати модель, спрямовану на формування та вдосконалення у студентів компонентів науково-методичної готовності, а саме: науково-методичних знань, умінь і навичок; мотивації; творчої активності, ініціативності, прагнення до самовдосконалення; самостійності; здатності до самоаналізу.
Об’єкт, предмет, мета і гіпотеза дослідження зумовили необхідність вирішення таких завдань:
Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення теорії пізнання; соціальної природи особистості; філософської, педагогічної, психологічної науки щодо врахування закономірностей розвитку особистості; теорії поетапного формування розумових дій; гуманізації навчально-виховного процесу; особистісно орієнтованого підходу; концепції безперервної освіти; методологічні висновки про взаємозв’язок теорії і практики, єдність навчання і виховання, діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість педагогічних явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності.
Теоретичну основу дослідження склали ідеї і наукові узагальнення модернізації вищої педагогічної школи, викладені у законодавчих актах і нормативних документах України про освіту; наукові праці, що розкривають структуру педагогічної діяльності та специфіку вчительського фаху (Ф.Н.Гоноболін, В.Г.Кремень, Н.В.Кузьміна, В.А.Сластьонін), теоретичні висновки щодо готовності особистості до професійно-педагогічної діяльності (А.М.Алексюк, Г.О.Балл, І.А.Зязюн, Н.В.Кічук, В.О.Моляко, В.А.Семиченко, С.О.Сисоєва, Л.О.Хомич); концептуальні дослідження проблеми особистісно орієнтованого навчання і виховання (О.В.Бондаревська, І.Д.Бех, С.У.Гончаренко, О.М.Пєхота, В.В.Сєріков, О.В.Сухомлинська, І.С.Якиманська); наукові положення змісту та форм науково-методичної підготовки вчителів (Ю.К.Бабанський, В.І.Бондар, Н.М.Бібік, І.П.Жерносек, Н.М.Буринська, Н.Ю.Матяш, О.С.Прокопова, Н.Н.Чайченко, Г.М.Чернобельська, О.Г.Ярошенко); ідеї і наукові узагальнення щодо оволодіння прийомами розумових дій, способів активізації розумової діяльності, раціональної організації навчального процесу (Я.Я.Болюбаш, В.М.Галузинський, П.Я.Гальперін, М.В.Гриньова, П.П.Давидов, М.Б.Євтух, В.І.Лозова, В.Ф.Паламарчук, М.М.Скаткін, О.Я.Савченко, Н.Ф.Тализіна, Г.І.Щукіна); основні положення методології педагогічного наукового дослідження (Ю.К.Бабанський, С.У.Гончаренко, В.І.Загвязинський, А.А.Киверялг, М.М.Скаткін).
Методи дослідження. Досягненню мети і розв’язанню поставлених завдань сприяло використання комплексу методів дослідження. Серед теоретичних методів: аналіз та узагальнення філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, опис процесу дослідження та узагальнення результатів експерименту; емпіричних: прогностичні (анкетування викладачів, учителів, студентів, інтерв’ю, бесіда, тестування, спостереження, ранжирування, самоспостереження), що сприяли практичному вивченню стану проблеми; аналіз продуктів діяльності (монографічне дослідження діяльності вчителів і навчальної діяльності студентів); експериментальні (констатувальний, формувальний педагогічні експерименти) дали можливість перевірити припущення, сформульоване в гіпотезі; методи оцінювання: самооцінка й експертна оцінка. Статистичний аналіз результатів проведеного дослідження здійснювався за допомогою методів кількісної обробки здобутих даних, що забезпечило достовірність результатів експерименту.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі Житомирського державного педагогічного університету імені І.Я.Франка, Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, Чернігівського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, Полтавського обласного інституту післядипломної підготовки педагогічних працівників імені М.В.Остроградського, 11 загальноосвітніх навчальних закладів м. Полтави, гімназії імені В.О.Нижниченка м. Комсомольськ Полтавської області, загальноосвітнього навчального закладу №5 м. Житомира. В експериментальній роботі на різних етапах брали участь понад 1000 студентів, 250 вчителів хімії і біології.
Дослідження проводилось у три етапи.
На першому, констатувальному етапі (1998-2000) –здійснювавсь аналіз специфіки й особливостей науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін. Вивчалися теоретичні аспекти проблеми з метою конкретизації предмета й завдань дослідження, розробки робочої гіпотези; визначались основні аспекти дослідницького задуму. Результатом першого етапу роботи було з’ясування психолого-педагогічної сутності й структури понять “науково-методична підготовка” та “науково-методична готовність вчителя” та огляд зробленого в цьому плані з літературних джерел і практики вищих педагогічних навчальних закладів.
На другому, пошуковому етапі (2000-2002) –досліджувався процес формування науково-методичних умінь і навичок у майбутніх учителів природничих дисциплін під час навчання їх у вищому педагогічному навчальному закладі, виявлялися дидактичні можливості його вдосконалення, розроблялися критерії визначення рівневої характеристики готовності до майбутньої науково-методичної діяльності. Результатом цього етапу була побудова моделі науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін, визначення логіки формувального експерименту, уточнення робочої гіпотези; розробка програми спецкурсу “Організація наукової роботи школярів хіміко-біологічного профілю”, навчально-методичного посібника, що містить курс лекцій, семінарських занять, завдання для самостійної роботи.
Третій, формувальний етап (2002-2005) –присвячений апробації моделі науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін у процесі якої експериментально перевірялися психолого-педагогічні чинники, що визначають формування у майбутніх вчителів готовності до здійснення професійної діяльності. Аналізувалися й узагальнювалися результати, здобуті у процесі формувального експерименту; запроваджувалися апробовані на їх основі рекомендації; здійснювалася математична обробка й інтерпретація отриманих експериментальних даних, формулювалися висновки дослідження.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що вперше розроблено та теоретично обґрунтовано модель науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін, в основу якої покладено взаємозв’язок ціле-мотиваційного, змістового, організаційно-управлінського, оцінювально-результативного компонентів, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на процес науково-методичної підготовки; у виокремленні психолого-педагогічних чинників, які сприяють цілеспрямованому формуванню стартової науково-методичної готовності майбутніх педагогів під час навчання у вищому педагогічному навчальному закладі; у розробці принципів науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін.
Уточнено сутність науково-методичної підготовки та науково-методичної готовності майбутнього вчителя природничих дисциплін, в основу якої покладено взаємозв’язок трьох сфер: когнітивної, операційно-діяльнісної, особистісної та їх компонентів, що охоплюють необхідну суму знань, умінь і навичок випускника та проявляються у практичній діяльності, самостійності, творчій активності, ініціативності, прагненні до самовдосконалення, професійній спрямованості. Удосконалено відбір основних науково-методичних умінь і навичок (конструктивно-проективних, організаційних, комунікативних, інформаційних, аналітичних, прогностичних, креативно-дослідницьких, рефлексивних) та рівнів і критеріїв їх сформованості.
Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про форми і методи навчання студентів, в основу яких покладений особистіно орієнтований підхід.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці теоретичних рекомендацій, які доцільні для використання у практиці вищих педагогічних навчальних закладів; у створенні та впровадженні у практику вищих навчальних закладів і закладів післядипломної освіти спецкурсу “Організація наукової роботи школярів хіміко-біологічного профілю”, спрямованого на підвищення рівня науково-методичних знань, умінь і навичок студентів і вчителів та у розробці на його основі навчально-методичного посібника “Організація наукової роботи школярів хіміко-біологічного профілю”, що містить програму спецкурсу, складену з урахуванням сучасних вимог щодо підготовки майбутнього вчителя і з орієнтацією на творчу діяльність вчителів і школярів, навчально-тематичний план і основний зміст спецкурсу (лекційна частина, плани семінарських занять, система завдань для самостійної роботи, список літератури, комплекс додатків, покликаних допомогти студентам під час підготовки індивідуального проекту науково-дослідницької роботи школяра хіміко-біологічного профілю).
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка (довідка № 1710/01 –/25 від 18 квітня 2005 року), Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, (довідка № 03-071 від 2 червня 2005 року), Полтавського обласного інституту післядипломної підготовки педагогічних працівників імені М.В.Остроградського (довідка № 583 від 18 жовтня 2004 року).
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві навчальних посібниках (Г.Ф.Джурка, В.І.Магда, В.І.Шинкаренко, О.М.Кривонос) полягає у: висвітленні особливостей викладання теми “Аерозолі” в сучасних загальноосвітніх навчальних закладах, розробці лабораторно-практичних занять з тем “Розчини. Електролітична дисоціація”, “Буферні розчини. Гідроліз”, “Окислювально-відновні реакції” для майбутніх учителів природничих дисциплін.
В опублікованих у співавторстві статтях (Г.Ф.Джурка, Л.В.Денисенко, О.Л.Гаркович, М.В.Гриньова) особистий внесок здобувача полягає в: обґрунтуванні особливостей індивідуальних форм роботи школярів на уроках хімії, особливостей науково-методичної роботи гімназії, шляхів співпраці вищого педагогічного та загальноосвітнього навчальних закладів, розробці напрямів індивідуальних завдань студентів і методики проведення індивідуальних екскурсій під час хіміко-технологічної практики майбутніх учителів природничих дисциплін.
Вірогідність результатів наукових узагальнень, висновків і рекомендацій забезпечена обґрунтуванням методологічних і теоретичних підходів до розв’язання проблеми формування науково-методичної готовності, ретельним підбором критеріїв і показників для діагностичних вимірів; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті та завданням; якісним і кількісним аналізом експериментальних даних; органічним поєднанням організаційних засад формування науково-методичних умінь і навичок під час усіх форм навчально-виховного процесу у вищому педагогічному навчальному закладі, тривалим і різноплановим експериментом, репрезентативністю вибірки й обробкою експериментальних даних з використанням методів математичної статистки.
Апробація результатів дослідження проводилася безпосередньо у педагогічній діяльності автора в процесі експериментальної роботи з науково-методичної підготовки студентів педагогічних університетів, шляхом публікації матеріалів дослідження та оприлюднення результатів на конференціях, семінарах тощо.
Основні положення дисертації доповідалися й обговорювалися на всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Хімічні науки і сучасність”(Полтава, 1999), “Валеологічна освіта як шлях до формування здоров’я сучасної людини” (Полтава, 1999), “Науково-методичні підходи до викладання природничих дисциплін в освітніх закладах ХХІ століття” (Полтава, 2001), “Сучасна хімія і вища школа” (Полтава, 2002), “Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя” (Полтава, 2002), “Професіоналізм педагога” (Ялта, 2003), “Природничо-наукова освіта школярів: реалії та перспективи” (Тернопіль, 2003), “Діяльність навчального закладу як умова розбудови освітнього простору регіону” (Чернігів, 2004), “Професіоналізм педагога (Проективна педагогіка: питання теорії та практики)” (Ялта, 2004), студентській науково-практичної конференції “Академік В.І.Вернадський і світ у третьому тисячолітті” (Полтава, 2003); міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні освітні технології у професійній підготовці майбутніх фахівців” (Львів, 2002), “Международное сотрудничество в области образования Inted –” (Ялта, 2003), “Педагогічні засади формування гуманістичних цінностей природничої освіти, її спрямованості на розвиток особистості” (Полтава, 2003), “Підготовка майбутнього вчителя природничих дисциплін в умовах моделювання освітнього середовища” (Полтава, 2004); міжнародних педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський у діалозі з сучасністю” та всеукраїнських педагогічних читаннях “Василь Сухомлинський і сучасність: особистість учителя” (Київ –Кіровоград –Павлиш, 2003); всеукраїнського науково-практичного семінару “Роль навчальних та виробничих екскурсій в професійній підготовці майбутнього вчителя природничих дисциплін” (Полтава, 2003).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 20 наукових працях (15 одноосібні). Серед публікацій: 3 науково-методичних посібника, 4 статті у фахових виданнях, що входять до переліку видань, рекомендованих ВАК України, 13 - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.
Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів та загальних висновків, списку використаних джерел (260 найменування на 22 сторінках). Повний обсяг –сторінок (основний –сторінок), у тому числі 7 рисунків, 21 таблиця та 17 додатків на 37 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, гіпотезу й етапи дослідження; сформульовано основні методологічні засади та методи роботи, наукову новизну, практичне значення, вказано експериментальну базу, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження.
У першому розділі “Теоретичні основи науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін” розглянуто теоретико-методологічні основи і тенденції вдосконалення означеного виду підготовки майбутніх учителів; проаналізовано основні дефініції дослідження; здійснено теоретичний аналіз понять “професійно-педагогічна підготовка”, “наукова підготовка”, “методична підготовка”, “науково-методична підготовка”; визначено стан вивчення проблеми науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін у психолого-педагогічній науці та практиці; обґрунтовано основні вимоги до особисті та професійної діяльності вчителя природничих дисциплін у загальноосвітньому навчальному закладі.
На основі проведеного аналізу сучасної педагогічної, філософської, психологічної та спеціальної літератури виділено напрями досліджень особистості вчителя природничих дисциплін, його професійної підготовки та діяльності: професійно-педагогічна підготовка як процес оволодіння знаннями, вміннями та навичками, що необхідні майбутньому вчителю для здійснення професійної діяльності (О.А.Абдулліна, К.Б.Авраменко, С.У.Гончаренко, І.А.Зязюн, М.Б.Євтух, В.П.Кузовльов, В.М.Мадзігон, О.М.Пєхота, О.Я.Савченко, В.А.Семиченко, Л.О.Хомич); методична підготовка як завершальний етап професійної підготовки вчителя у педагогічному навчальному закладі, що базується на основних положеннях дидактики, відповідає рівневі розвитку сучасної педагогічної науки і практики (К.Б.Авраменко, Н.М.Буринська, А.К.Грабовий, М.В.Гриньова, О.Е.Коваленко, В.Є.Прокопчук, Н.Н.Чайченко, Г.М.Чернобельська, О.Г.Ярошенко); поєднання наукової та методологічної підготовки, що спрямовані на формування широкого наукового світогляду, наукових інтересів, готовності їх творчого використання, оволодіння основами системного аналізу, озброєння системою різноманітних прийомів пізнання та перетворення дійсності у відповідності з її законами (Н.Б.Крилова, Л.Г.Квітка, І.С.П’ятницька-Позднякова); забезпечення творчих засад професійної підготовки майбутніх учителів (Ю.К.Бабанський, О.І.Виговська, В.І.Журавльов, В.К.Розов, В.Ф.Паламарчук, С.О.Сисоєва); підготовка вчителя природничих дисциплін, знання, вміння, навички та якості його особистості (С.А.Балєзін, Н.М.Буринська, Л.С.Ващенко, Л.П.Величко, Н.М.Верзілін, Б.В.Всесвятський, М.В.Гриньова, І.Л.Дрижун, О.В.Євсєєва, Т.С.Куратова, В.М.Корсунська, І.В.Мороз, В.М.Пакулова, С.В.Петрова, В.В.Половцев, Б.Є.Райков, Н.А.Риков, О.В. Сухомлинська, Д.І.Трайтак, Н.Н.Чайченко, О.Г.Ярошенко та інші); функціональний аналіз педагогічної діяльності (С.У.Гончаренко, І.А.Зимня, І.А.Зязюн, Н.В.Кузьміна, Д.І.Кузьминський, А.К.Маркова, В.Л.Омеляненко, В.Ф.Паламарчук, І.П.Підласий, О.Я.Савченко, С.О.Сисоєва, В.А.Сластьонін, В.І.Толкунов, О.І.Щербаков, Г.І.Щукіна).
У дисертаційному дослідженні на основі аналізу існуючої системи професійної підготовки вчителів пропонується поглибити методичну складову, створивши науково-методичний блок, основою якого є поєднання фахової та методичної підготовки майбутнього вчителя. Представлена структура професійної підготовки майбутнього вчителя природничих дисциплін, що містить взаємопов’язані психолого-педагогічний, науково-методичний та загальнокультурний блоки. Основними завданнями науково-методичної підготовки майбутніх учителів визначено:
Виділено такі шляхи забезпечення ефективності науково-методичної підготовки майбутніх учителів у вищому педагогічному навчальному закладі: вибір засобів та способів активного навчання студентів; створення умов навчально-пізнавальної діяльності, здатності до осмисленого просування етапами освоєння професійної діяльності; визначення форм та методів, реалізації оптимального співвідношення індивідуалізації навчання з колективним характером навчального процесу; конкретизація діяльності викладачів з професійного розвитку майбутніх учителів.
Ґрунтуючись на аналізі наукової літератури, науково-методичну підготовку майбутніх учителів розуміємо як процес набуття й використання об’єктивних знань окремої галузі науки з фаху, принципів та закономірностей її викладання в загальноосвітньому навчальному закладі, формування та творчого використання вмінь і навичок, необхідних майбутньому вчителю для здійснення науково-методичної діяльності.
У другому розділі “Організаційні засади науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін та впровадження їх у навчально-виховний процес” розглядається проблема науково-методичної готовності майбутніх учителів природничих дисциплін, розроблено та представлено модель, основні етапи науково-методичної підготовки, здійснено теоретичний аналіз понять “вміння”, “навички”, “професійно-педагогічні вміння”, “методичні вміння”, “дослідницькі вміння”, виділено групи науково-методичних умінь і навичок учителя природничих дисциплін, рівні та критерії їх сформованості, наведені результати констатувального експерименту.
У ході дослідження виділено три види та п’ять етапів науково-методичної підготовки: довузівська підготовка (пропедевтичний етап) –набуття майбутніми вчителями знань, умінь і навичок для здійснення дослідницької діяльності, орієнтації на професію вчителя, прагнення творчого розвитку та самовдосконалення; вузівська підготовка перший (1-2 курс), другий (3-4 курс), третій (5 курс і магістратура) етапи –опанування майбутніми вчителями знаннями, вміннями та навичками, необхідними для здійснення науково-методичної діяльності, участь у науково-дослідній роботі, творчих групах, студентській науковій раді; післявузівська науково-методична підготовка –безперервне самовдосконалення та професійний розвиток вчителя протягом усієї педагогічної діяльності.
Науково-методична готовність визначена як результат науково-методичної підготовки. У її основу покладено взаємозв’язок трьох сфер та їх компонентів: когнітивної –система науково-методичних знань про цілі, принципи, методи та засоби діяльності вчителя природничих дисциплін (нормативні, методологічні, дидактичні, методичні, природничонаукові); операційно-діяльнісної –знання, вміння та навички, необхідні для здійснення всіх функцій науково-методичної діяльності й участі майбутніх учителів у різноманітних формах її організації; особистісної –практичне спрямування науково-методичної діяльності та її оцінювання, мотиви, професійна спрямованість, самостійність, творча активність, ініціативність, прагнення до самовдосконалення.
Розроблено та теоретично обґрунтовано модель науково-методичної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін (рис. 1), вихідними, направляючими положеннями її реалізації визначено такі психолого-педагогічні чинники:
c2
e4
c2
c7
cd-
c2