Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
21.Реалізація повноважень прокурора щодо початку досудовоюрозслідування.
Повноваження прокурора у кримінальному провадженні передбачені КПК України. Він здійснює свої повноваження, починаючи з моменту надходження заяви чи повідомлення або інформації про кримін.правопорушенні і до правоохоронного органу, і до фактично с передумовою для поч.. досуд. розслідув.
Реалізовуючи свої повноваження щодо розгляду заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, а також початку досудового розслідування, керівник органу прокуратури районного рівня або його заступник вчиняє одну з таких дій:-самостійно вносить відомості про кримінальне правопорушення до СРДР за заявами, повідомленнями, що надійшли до органу прокуратури або на підставі рапорту, складеного за результатами наглядової перевірки;
-Визначає у формі резолюції слідчого прокуратури або прокурора для внесення відомостей про кримінальне право поруш. до ЄРДР та початку дос.розслідування або передачі дотриманням правил підслідності наявних у нього матеріалів до органу досудового розслідув.
До початкової стадії досудового розслідування можна віднести лише.
1.починати досудове розслідування;
2.мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що
3.стосуються досудового розслідування;
4.доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;5.органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих дій, негласних слідчих) дій, інших . процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в перелічених випадках - особисто проводити слідчі та процесуальні дії;6.доручати проведення слідчих дій та негласних слідчих дій відповідним оперативним підрозділам; 7.скасовувати незаконні та необгрунтовані постанови слідчих;
8.приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених КПК України. Одним із основних завдань прокурора, с забезпечення єдиної системи організації нагляду за додержанням законів усіма органами досудового розслідування, а також безумовне реагування на виявлені порушення закону з часу надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення до прийняття остаточного рішення у провадженні.
Керівникам прокуратур усіх рівнів і галузевих підрозділів апаратів, прокурорам - процесуальним керівникам досудового розслідування необхідно забезпечити виконання вимог закону при прийманні, реєстрації, розгляді та вирішенні в органах досудового розслідування заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, своєчасно внесення щодо них відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З цією метою вони зобов'язані не рідше ніж раз на місяць проводити відповідні перевірки.Керівники прокуратур повинні невідкладно призначати процесуальних керівників досудового розслідування кримінальних правопорушень з урахуванням складності їх кваліфікації, суспільного резонансу, прогнозованих обсягів процесуальної роботи та з огляду на професійну майстерність і досвід відповідних прокурорів, у разі необхідності створювати групи прокурорів і призначати старшого прокурора групи відповідною
постановою.
22.Основні засади ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до Кримінального процесуального кодексу України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань.
ЄРДР це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, що використовуються для формування звітності та надання інформації про
відомості, внесені до ЄРДР.
Об’ктивність та своєчасність обліку кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та здійснення нагляду ш органами досудового розслідування на цьому напрямі галузевим наказом ВИ иіачено одним з основних критеріїв оцінки діяльності прокурорів.
Ці завдання практично вирішено з прийняттям Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Положенням врегульовано порядок формування та ведення Єдиного реєстру Досудових розслідувань, надання відомостей із нього відповідно до вимог КПК України, удосконалено єдиний облік кримінальних правопорушень, прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які учинили такі правопорушення, та результатів судового провадження; забезпечено оперативний контроль за додержанням законів під час проведення досудового розслідування та аналізу стану і структури кримінальних правопорушень.
Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудо розслідування. Одержавши від керівника доручення про проведення досудового розслідування, слідчий одразу, не зволікаючи, повинен внести відомості до ЄРДР.
ЄРДР утворено та ведеться з метою забезпечення: єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб, які їх учинили, та результатів судовою провадження; оперативного контролю за додержанням законів під час проведення досудового розслідування: аналізу стану та структури кримінальних правопорушень, вчинених у державі.
Держателем ЄРДР є Ген.прок.України.
Користувачами ЄРДР є: керівники прокуратур та органів досудового розслідування, прокурори, слідчі ті інші уповноважені особи органів внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, і Державною бюро розслідувань, які виконують функції з інформаційно-аналітичного забезпечення правоохоронних органів та ведення спеціальних обліків відповідно до чинного законодавства.
Держатель здійснює розробку засобів організаційного, методологічного та програмно-технічного ведення Реєстру; виконує функції адміністратора електронної бази організує взаємодію з базами даних Міністерства внутрішніх справ України та Державної судової
адміністрації України; розробляє нормативні документи щодо створення, ведення та користування даними Реєстру.
Адміністратор забезпечує технічне й технологічне створення та супроводження програмного забезпечення ЄРДР, адміністрування і моніторинг використання системи, надання реєстраторам доступу до нього.
23.Порядок формування та ведення Єдиного реєстру до судових розслідувань. Дані , що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань на початку та під час досудового розслідування.
Внесення відомостей реєстратором здійснюється шляхом заповнення реквізитів статистичних карток або автоматичного вибору відповідних даних у довідниках та включення їх до документів первинного обліку про: кримінальне правопорушення; наслідки досудового розслідування кримінального правопорушення; заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності; особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та яка підозрюється у його вчиненні; рух
кримінального провадження.
До Реєстру вносяться відомості про:
1)час та дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення 2)прізвище, ім'я, по батькові потерпілого або заявника;
3)інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчиненнякримінального правопорушення;
4)короткий виклад обставин,
наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5)попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність;
6)передачу матеріалів та відомостей іншому органу досудового розслідування або за місцем проведення досудового розслідування 7)прізвище, ім'я, по батькові га посада слідчого, прокурора, який вніс відомості до Реєстру та розпочав досудове розслідування;8)дату затримання особи;9)обрання, зміну та скасув. запобіжного 10)час і а дату повідомлення про підозру, відомості про особу, яку повідомлено про підозру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якою підозрюється особа, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність;11) зупинення та відновлення досудового розслідування ;12)оголошення розшуку підозрюваного;13)об'єднання та виділення досудових розслідувань;14)продовження строків досудового розслідування та тримання під вартою;15)встановлені, відшкодовані матеріальні збитки, суми пред'явлених позовів у кримінальному провадженні, вартість арештованого майна;16)закінчення досудового розслідування.
Внесення відомостей здійснюється шляхом занесення реєстратором інформації до Реєстру та вибору даних у довідниках дія заповнення документів первинного обліку про:
-кримінальне правопорушення;
-наслідки досудового розслідування кримінального правопорушення;
-заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинноїдіяльності;
-особу, яка вчинила кримінальне правопорушення та яка підозрюється у його вчиненні;
-рух кримінального провадження.
У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та номер .
Строки внесення відомостей до Реєстру. які практично зводяться до 24 годин.
24.Підстави га порядок доступу до відомостей, внесених до Реєстру, їх захист. Нагляд прокурора за забезпеченням своєчасного, повного та достовірного внесення інформації до Реєстру.
Право доступу до відомостей, внесених до Реєстру, мають:
- Держатель - у повному обсязі з урахуванням повноважень, якими наділені прокурори та керівники підрозділів Генеральної прокуратури України;
- слідчі та керівники органів досудового розслідування - органів прокуратури, внутрішніх справ, безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, та органів державного бюро у межах кримінальних правопорушень,
Адміністратор здійснює комплекс програмних, технологічних та організаційних заходів щодо захисту відомостей, що містяться у Реєстрі, від несанкціонованого доступу.
За кожним фактом втрати або пошкодження реєстратором носія з електронним цифровим підписом Адміністратор невідкладно вживає заходів до його блокування та повідомляє про це Держателя Реєстру.
Адміністратор негайно інформує відповідного керівника прокуратури та органу досудового розслідування про намагання реєстратора отримати інформацію за межами наданого йому доступу.
На підставі відомостей про кримінальні правопорушення та результати досуд. розслідування адміністраторами Реєстру формується єдина звітність про кримінальні правопорушення, осіб, які їх учинили, та рух кримінпроваджень.
Прокурори, які здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, перед внесенням до Реєстру відповідно до ч. З сг. 283 КПК України даних про результати досудового розслідування особисто перевіряють правильність та повноту відомостей про кримінальне правопорушення, осіб, які його учинили, та руху кримінпроваджень.
Прокурори, які наділені повноваженнями контролю та нагляду за обліковою дисципліною, забезпечують систематичні перевірки повноти, правильності та своєчасності внесення відомостей до Реєстру.
У разі встановлення фактів невідповідності інформації, внесеної до ЄРДР, матеріалам кримінального провадження, вживаються заходи до усунення виявлених порушень. Реєстратори відповідають за об'єктивність внесених до Реєстру відомостей відповідно до вимог чинного законодавства про державну статистику та інформацію.
Порушення вимог Положення, втрата, пошкодження носіїв інформації з електронним цифровим підписом та незаконне втручання в роботу Реєстру тягнуть за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
34. Поняття, зміст та значення повідомлення про підозру. Повноваження прокурора щодо повідомлення про підозру.
Повідомлення особи про підозру – це одне із важливих процесуальних рішень, яке приймає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором до закінчення розслідування у кримінальному провадженні.. У межах реалізації принципу змагальності саме прокурором, як стороною обвинувачення, здійснюється повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом до суду та підтримання державногообвинувачення у суді. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом передусім саме прокурор як сторона обвинувачення, або як виняток – слідчий за погодженням з прокурором, складає та в день складання вручає особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Перед цим прокурор самостійно оцінює наявність відповідних підстав для письмового повідомлення про підозру, тобто: законність затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; законність обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення
Прокурором, або слідчим за погодженням з прокурором, складається письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, яке в день його складення вручається особі. При цьому прокурор або слідчий зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені Кодексом. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор. Особливе значення описуваній процесуальній дії надає те, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального провадження, починається саме з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення
Відповідно прокурор після повідомлення особі про підозру зобов'язаний у найкоротший строк здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Акт письмового повідомлення особи про підозру має важливе юридичне значення:
1. Він служить одним із засобів забезпечення невідворотності відповідальності осіб, які вчинили кримінальне правопорушення.
2. Обґрунтована підозра дозволяє призначити таким особам справедливе покарання відповідно до характеру і тяжкості скоєного кримін право поруш.
3. Акт повідомлення особи про підозру є початковим моментом реалізації прокурором функції обвинувачення.
4. Акт повідомлення особи про підозру є початковим моментом забезпечення кримінальної відповідальності особи, винуватої у вчиненні кримін право поруш.
5. Після повідомлення особи про підозру процесуальне становище даної особи погіршується .
35. Зміст і форма письмового повідомлення про підозру.
Таким чином, підозру у вчиненні кримінального правопорушення можна визначити як обґрунтоване допущення про причетність певної особи до вчинення діяння
Слідчий, прокурор вважають, що підозрювана особа своїми діями пов’язана із вчиненим злочином, допускається можливість вчинення нею цього злочину.
Підозра є складовою частиною, одним з елементів обвинувачення. Не тільки затримання, а й застосування усіх видів запобіжних заходів є елементами функції обвинувачення, оскільки вони застосовуються у зв’язку з підозрою і конкретним фактом, який викриває особу у вчиненні кримінального правопорушення.
Коли мова йде про процесуальний порядок виконання будь-якого процесуального акту, то на увазі мається сукупність ознак, які характеризують: суб’єкта, що здійснює цей акт; процесуальні документи, якими він оформлюється; строки, в які повинні бути вирішені необхідні процесуальні дії, процедуру виконання цих дій; спеціальні заходи, які застосовуються для забезпечення прав і законних інтересів осіб, яких стосується даний акт.
Письмове повідомлення особи про підозру особи складає прокурор або слідчий за погодженням з прокурором.
Повідомлення має містити такі відомості:
1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення;
2) анкетні відомості яка повідомляється про підозру;
3) найменування кримі.провадження, у межах якого здійснюється повідомлення;
4) зміст підозри;
5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті закону України про кримінальну відповід.
6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру;
7) права підозрюваного;
8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
36. Порядок повідомлення про підозру. Допит підозрюваного.
Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення прокур. або слідчим, а у випадку неможливості такого вручення шляхом виклику або приводу. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 год/з моменту її затримання.
У випадку, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після спливу 24 годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню.
Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, з зазначенням статті закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до ЄРДР.
Підозрюваний викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання, повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв'язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокур/
Підозрюваний зобов'язаний з'явитися за викликом слідчого у призначений строк.
Допит підозрюваного є слідчою дією, спрямованою на одержання від підозрюв. показань зі змісту підозри, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин, що мають значення для правильного вирішення крим пров.
Перед допитом встановлюється особа, роз'яснюються її права, а також порядок проведення допиту.
Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день.
У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов'язана його зупинити одразу після отримання заяви.
Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.
Слідчий може допитати підозрюваного за місцем проведення досудового слідства, а при необхідності і за місцем перебування підозрюваного, тобто за місцем його проживання, роботи, навчання, лікування, попереднього ув'язнення.Допит підозрюваного проводиться, як правило, вдень. Допит у нічний час можливий лише у виняткових випадках
Підозрювані допитуються окремо. Слідчий, прокурор повинен вживати заходів, щоб підозрювані в одному ж і тому кримінальному провадженні не могли спілкуватися між собою: викликати кожного з них на певний час; дати вказівку адмін..місця досуд. ув'язнення про окреме утримання підозрюваних.
Підозрюваний, не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, оскільки давати показання - це його процесуальне право.
Слідчий вислуховує показання підозрюваного і в разі необхідності ставить йому запит. для конкретизації і деталізації з'ясовуваних обставин кримінального провадження, визначення ролі даного підозрюваного та його співучасників у вчиненні злочину
. Зміна повідомлення про підозру.
Під час досудового розслідування після повідомлення особі про підозру можуть бути отримані нові докази, які тягнуть необхідність зміни повідомлення особі про підозру. Може бути також дана інша оцінка вже відомим доказам.
У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії.
Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Зміна – це поправка, яка змінює що-небудь попереднє. Зміна повідомлення про підозру в широкому розумінні цього поняття полягає у: 1) непідтвердженні частини повідомлення про підозру;2) доповненні раніше врученого повідомл про підозру;3) повній зміні раніше врученого повідомлення про підозру.
Найбільш повний і детальний перелік підстав для зміни повідомлення про підозру може включати:
- непідтвердження будь-якої події кримінального правопорушення що інкримінуєтьсяінкримінується|що інкримінується підозрюваному;
- відсутність в діях особи складу крим правоп - недоведеність участі підозрюваного у вчиненні одного або декількох злочинів з числа тих, що зазначались у повідомленні про підозру;
- непідтвердження обставин, що обтяжують відповідальність;
- встановлення обставин, що змінюють оцінку і кваліфікацію діяння
- встановлення обставин, що тягнуть зміну оцінки ступеню співучасті підозрюваного в злочині в тому числі закриття кримінального провадження за реабілітуючими підставами відносно інших осіб;- встановлення обставин, що пом’якшують відповідальність;
- наявність достатніх доказів, що вказуютьвказують|що зазначають на вчинення підозрюваним злочину, що не інкримінувався йому раніше.
^ Не підтвердження частини повідомлення про підозру означає, що:
- повідомлення про підозру за окремим епізодом чи самостійному діянню не підтвердилося;
- не знайшла підтвердження кваліфікуюча ознака;
- не знайшла підтвердження та чи інша дія в структурі окремого епізоду або діяння;
- виявилась зайвою кваліфікація діяння за сукупністю злочинів
Доповнення повідомлення про підозру необхідне у тих випадках, коли в процесі розслідування, після повідомлення про підозру, з’ясовуються нові факти злочинної діяльності особи. Додаткові обставини можуть обумовити підозру у новому кримінальному правопорушенні або заміну підозри в одному кримінальному правопорушенні на підозру в іншому.
Зміна повідомлення про підозру може обумовлюватися виявленням обставин, які змінюють характер відомостей, викладених в попередньому повідомленні про підозру. Можуть бути уточнені фактичні обставини виправлена раніше допущена помилка або неточність формулювання підозри.
В результаті іншої оцінки доказів може виникнути необхідність змінити кваліфікацію.
1.Нагляд прокурора на досудовихстадіях як навчальна дисципліна.
Прокурорський нагляд в Україні — це галузева юридична наука, яка вивчає соціальні закономірності, що обумовлюють розвиток, форми та методи діяльності прокурора щодо здійснення нагляду за додержанням та правильним застосуванням законів та його роль в механізмі правового регулювання суспільних відносин.
Як навчальна дисципліна курс «Прокурорський нагляд в Україні» має своєю метою надати студентам юридичних навчальних закладів допомогу в оволодіванні знаннями принципів організації та діяльності прокуратури, дослідженні змісту суспільних відносин, які виникаютьу процесі прокурорської діяльності, вивченні норм права, що регулюють ці відносини.
Прокурорський нагляд за додержанням та правильним застосуванням законів слід розглядати як одну з форм державної діяльності, яка одержала нормативне закріплення в Конституції України та в Законі «Про прокуратуру».
В навчальному курсі «Прокурорський нагляд в Україні» аналізуються завдання, повноваження, 'компетенція прокурорів. Розкривається зміст актів прокуратури, спрямованих на виявлення, усунення порушень законута притягнення виннихдо відповідальності, викладається їхня класифікація, вимоги, які до них пред'являються. Звертається увага на те, що акти прокурорського нагляду — протести, подання, постанови та ін. — за своєю природою універсальні, однак їхнє застосування має свою функціональну особливість.
В курсі «Прокурорський нагляд в Україні» особлива увага приділяється функціям прокуратури, визначеним Конституцією України, з врахуванням її Перехідних положень а також розглядаються загальні питання організації роботи в органах прокуратури, її кадрове забезпечення, робота за зверненнями громадян та юридичних осіб.
Курс «Прокурорський нагляд в Україні» тісно пов'язаний ізіншими юридичними дисциплінами. Перш за все, із загальною теорією держави і права, у курсі якої прокурорський нагляд розглядається як форма державної діяльності, визначається роль прокуратури у зміцненні законності та правопорядку.
Конституційне право досліджує місце прокуратури у системі органів держави та її взаємодію з ними, а адміністративне право—загальнонаглядову діяльність прокуратури у світлі забезпечення законності у державному управлінні.
Курси кримінального та цивільного процесів розглядають процесуальні повноваження прокурора під час провадження попереднього розслідування кримінальних справ, а також при розгляді справ у судах.
Таким чином, предметом курсу «Прокурорський нагляд в Україні» є правові норми, які визначають функції, завдання, принципи організації і діяльності прокуратури, систему і структуру її органів, правові засоби та методи здійснення прокурорського нагляду.
2. Система курсу дисципліни «Нагляд прокурора на досудових стадіях».
Прокурорський нагляд в Україні — галузева юридична наука, яка вивчає сукупність взаємопов’язаних положень загальнотеоретичного, правового та методичного характеру діяльності прокурора щодо забезпечення законності у державі.
Курс “Прокурорський нагляд в Україні” поділяється на Загальну та Особливу частини. У Загальній частині розкривається місце та роль прокуратури як державно-правового інституту у структурі органів державної влади. Окреме місце посідають правові засади, принципи організації та діяльності органів прокуратури, конституційні функції прокуратури. Також визначаються поняття та характеристика системи органів прокуратури, її організаційна структура.
В Особливій частині курсу послідовно розкриваються поняття, правове та організаційно-методичне забезпечення функцій прокуратури. Зокрема, це стосується нагляду за додержанням і застосуванням законів; нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-роз-шукову діяльність, дізнання та досудове слідство; нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; підтриманню державного обвинувачення в суді; представництву інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
3.Зв’язок дисципліни «Нагляд прокурора на досудових стадіях» з іншими навчальними дисциплінами
Зв’язок дисципліни з іншими навчальними дисциплінами. Поняття та правове регулювання прокурорського нагляду у стадії досудового розслідування у кримінальному процесі України.
Наука прокурорського нагляду мають тісний зв'язок з ба гатьма юридичними дисциплінами та науками, предметом яких є вивчення цих галузей права.
У КУРСІ "ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА" прокурорський нагляд розглядається як форма державної діяльності, зазначається роль прокуратури у забезпеченні режиму законності та правопорядку, у виконанні функцій держави.
КУРС "ДЕРЖАВНЕ (КОНСТИТУЦІЙНЕ) ПРАВО" вивчає місце прокуратури в системі органів держави та її взаємовідношення з ними.
КУРС "СУДИ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ" висвіт лює структуру та організаційну будову прокуратури.
КУРС "КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС" висвітлює повноваження про курора під час здійснення нагляду за додержанням та правильним і застосуванням законів органами дізнання та досудового слідства, і в ході його участі в розгляді судами кримінальних справ на різних стадіях кримінального правосуддя.
КУРСИ "ЦИВІЛЬНИЙ ТА ГОСПОДАРСЬКИЙ ПРОЦЕС" розгля дають повноваження прокурорів, що пов'язані з участю прокурора в цивільному та господарському судочинстві.
КУРС "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО" містить теми щодо від повідальності за невиконання законних вимог прокурора, за неявку за його викликом, а також щодо повноважень прокурора у справах про адміністративні правопорушення.
КУРС "КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО" І СПЕЦКУРС "ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ" передбачають вивчення повно важень прокурора, що випливають з норм Кримінально-виконавчого кодексу та Закону "Про оперативно-розшукову діяльність".
4. Загальні положення та правова основа прокурорського нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування.
Відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу
України прокурор, здійснюючи свої повноваження згідно з вимогами
Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку
осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи
державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи
та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні
вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Аналізуючи процесуальний статус прокурора згідно з КПК України,
слід пам’ятати, що участь прокурора у кримінальному процесі визначається
насамперед закріпленими ст. 121 Конституції України фундаментальними
положеннями щодо основних напрямків діяльності або функцій органів
прокуратури України. Серед них, зокрема: підтримання державного
обвинувачення в суді; нагляд за додержанням законів органами, які
проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство;
нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у
кримінальних справах, а також застосуванні інших заходів примусового
характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Концептуальною новелою КПК України 2012 року є передбачене
параграфом 2 Глави 3 положення щодо участі прокурора на стороні
обвинувачення на всіх стадіях кримінального провадження. Віднесення
прокурора до сторони обвинувачення, у тому числі й на стадії досудового
провадження, є втіленням у процес таких загальних засад кримінального
провадження, визначених КПК України 2012 року, як змагальність та
диспозитивність.
Відповідно змагальність передбачає самостійне обстоювання стороною
обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і
законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. При цьому
сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та
подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також
на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Диспозитивність передбачає, що сторони кримінального провадження є
вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених Кодек.
Реалізовуючи принцип змагальності, саме прокурор, як сторона обвинувачення здійснює повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом до суду та підтримання державногообвинувачення у суді. У випадках, передбачених
зазначеним Кодексом, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення може здійснюватися слідчим за погодженням із прокурором, а обвинувачення може підтримуватися
потерпілим, його представником. Відмова прокурора від підтримання
державного обвинувачення тягне за собою закриття кримінального
провадження, крім випадків, передбачених Кодексом.
7.Роль міжнародно-правових актів у правовому забезпеченні прокурорського нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування.
Прокуратура України активно користується міжнародно-правовими механізмами в розслідуванні кримінальних справ.
Для того, щоб викрити особу та довести її вину у скоєнні інкримінованих злочинів необхідно, за умови такої потреби, своєчасно і, головне, з дотриманням встановлених правил та процедур звернутись за отриманням міжнародної правової допомоги.
Система чинних в Україні нормативно-правових актів, які регламентують питання, пов’язані із взаємодією держав у галузі кримінальної юстиції:
- універсальні багатосторонні міжнародні договори з питань прав людини, зокрема Конвенція про захист прав людини та основних свобод;
- спеціальні багатосторонні міжнародні договори з питань боротьби з окремими видами правопорушень і злочинів
- універсальні багатосторонні міжнародні договори з питань правової допомоги, серед яких можна назвати Конвенцію про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінал.справах,
- спеціальні багатосторонні міжнародні договори з питань кримінального судочинства – Конвенція про видачу правопорушників; Конвенція про взаємну допомогу в кримінальних справах
- двосторонні договори України про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних і кримінальних справах;
- консульські конвенції та угоди, що регламентують окремі питання взаємодії держав у галузі кримінального судочинства,
- відомчі міжнародні договори
- закони України, що містять положення, які регламентують порядок надання правової допомоги у кримінальних справах;
- підзаконні нормативно-правові акти,
8.Нормативно-правові акти Генерального прокурора України їх види, зміст і значення для наглядової діяльності.
Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції;
Наказ — офіційний документ, нормативно-правовий акт, у якому викладається розпорядження, постанова і тому подібне, владного начальника, посадової особи, керівника установи,
Розпорядження — це документ, який видається посадовими особами, державними органами, установами, підприємствами в межах їх компетенції й має обов’язкову юридичну силу щодо громадян (працівників) та підлеглих установ, яким адресовано розпорядження.
Поло́ження — кодифікований нормативно-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу
Інструкція - це правовий акт ,що видається органом державного управління для встановлення правил, які регулюють організаційні, технологічні, фінансові та інші спеціальні сторони діяльності установ ,урядових осіб і громадян
Нормативні документи Генеральної прокуратури України:
-Галузеві накази Генерального прокурора України
Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України, Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність , Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів спеціальними підрозділами та іншими установами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян
12. Принципи прокурорського нагляду у стадії досудового розслідування.
До групи принципів, що визначають правову природу власне прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, завданої злочином, належать:
– принцип повного відшкодування шкоди, заподіяної злочином, який відображений в Конституції України, цивільному та кримінально-процесуальному законодавстві. Його зміст зводиться до забезпечення відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди;
– принцип обов’язкового й точного встановлення характеру і розміру шкоди, заподіяної злочином, України і означає, що на прокурора покладенобеззаперечний обов’язок прослідкувати за точним встановленням характеру та розміру заподіяної шкоди або вжити заходів до такого встановлення під час здійснення нагляду на стадії дізнання чи досуд.слідст
– принцип обов’язкового встановлення причинно-наслідкового зв’язку між шкодою та злочином, яким вона заподіяна. Адже в межах кримінального судочинства має місце і повинна відшкодовуватися лише шкода, що заподіяна саме злочином.
1. Принцип законності.Згідно «Про прокуратуру» органи прокуратури здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території держави законів. Знову ж таки, законодавець наголошує на суто законодавчій регламентації прокурорської діяльності
2.Принцип захисту прав і свобод людини і громадянина на основі їх рівності перед законом.Його суть полягає в тому, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням вимог законів щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, прокурор в жодному разі не може порушувати права, свободи та законні інтереси громадян, а навпаки, повинен їх захищати у межах своєї компетенції, на засадах рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак. Право звернення прокурора з цивільним позовом про відшкодування збитків в інтересах осіб, які з поважних причин не можуть зробити цього самостійно, є яскравим прикладом забезпечення рівності громадян перед зак.
3. Принципи єдності, централізації, єдиноначальності.Згідно з ними органи прокуратури становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим.
4. Принцип незалежності.Рівнозначно стосується прокурорського нагляду за додержанням вимог закону щодо відшкодування шкоди, заподіяної злочином, з тим, що втручання чи перешкоджання діяльності прокурора з питань забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної злочином забороня і тягне за собою юр. відповід;
5. Принципи публічності, гласності . Прокурор повинен самостійно реагувати на порушення закону шляхом винесення постанови про порушення кримінальної справи та вжиття заходів до забезпечення відшкодування шкоди
9. Сутність та основні ознаки нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням
вбачається як ефективний спосіб забезпечення законності дій та рішень
органів досудового розслідування та реалізації визначених Конституцією
України відповідних наглядових повноважень. Нагляд за додержанням
законів у формі процесуального керівництва дозволяє прокурору за
допомогою обов’язкових для виконання зазначеними органами вказівок,
доручень, процесуальних дій та рішень безпосередньо спрямовувати хід та
перебіг кримінального провадження на його досудових стадіях,
цілеспрямовано впливати на результат діяльності органів досудового
розслідування та виконання ними завдань кримінального судочинства,
насамперед щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних
правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників
кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та
неупередженого розслідування.
Здійснення нагляду за додержанням законів у формі процесуального
керівництва досудовим розслідуванням полягає у тому, що прокурор, на
відміну від суто наглядових повноважень, здійснює також діяльність,
пов’язану із визначенням кола доказів та способів їх отримання у конкретному кримінальному провадженні,проведенням із зазначеною метою певних слідчих дій, а також забезпеченням при цьому законності дій слідчого.
Тож Кримінальний процесуальний кодекс України певним чином корегує реалізацію зазначеної вище конституційної функції прокурора щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство. Зміщуючи акцент із суто наглядової діяльності прокурора на безпосереднє керівництво
процесуальною діяльністю органу досудового розслідування щодо
проведення слідчих дій, спрямованих на отримання доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні,
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим
розслідуванням, перебуває вже «поруч і разом зі слідчим». Прокурор у
такому разі безпосередньо керує діями органу досудового розслідування
щодо проведення певних процесуальних або слідчих дій, бере активну участь
у проведенні будь-якої процесуальної, слідчої дії або сам проводить їх.
Здійснюючи процесуальне керівництво, прокурор безпосередньо несе
відповідальність за своєчасність та законність прийняття органами
досудового розслідування процесуальних рішень, а також проведення
слідчих дій, спрямованих на встановлення та перевірку доказів у
кримінальному провадженні, отримання таких доказів з підстав та у порядку,
передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, дотримання правил їх належності та допустимості.
13. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.
Саме прокурор реалізуючі свої повноваження щодо процесуального керівництва досудовим розслідуванням складає та в день складання вручає особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Прокурор після повідомлення особі про підозру зобов’язаний у найкоротший строк здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження; звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до ЄРДР.
Саме прокурор, здійснюючи свої повноваження закриває кримінальне
провадження під час досуд.розслідув, приймаючи відповідну постанову.
Аналізуючи повноваження прокурора, слід зауважити що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: починати досудове розслідування; мати повний доступ до
матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового
розслідування; доручати органу досудового розслідування проведення
досудового розслідування; доручати слідчому, органу досуд.розслідування, відповідним оперативним підрозділам проведення у встановлений прокурором строк слідчих дій та негласних слідчих дій, давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а за потреби особисто проводити слідчі дії;скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих; приймати процесуальні рішення, у тому числі щодо продовження строків досудового розслідування; погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих дій, негласних слідчих дій, інших процесуальних дій чи самостійноподавати
слідчому судді такі клопотання; повідомляти особі про підозру;
затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання; звертатися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів мед. або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; використовувати інші .
Керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані
виконувати доручення та вказівки прокурора, а оперативні підрозділи –
доручення прокурора, які надаються у письмовій формі. Невиконання
законних вказівок та доручень прокурора, наданих у порядку, передбаченому
Кримінальним процесуальним кодексом, тягне за собою передбачену
законом відповідальність
14. Особливості процесуального статусу прокурора у кримін.провадж.
Прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, прокурори Автономної Республіки Крим,
областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у
містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники і
заступники, тобто керівники органів прокуратури, при здійсненні нагляду за
додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та підпорядкованих прокурорів у межах строків досудового розслідування, передбачених Кодексом. Про скасування таких постанов повідомляють прокурору, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування Варто наголосити, що за змістом відповідних норм Кримінального
процесуального кодексу України прокурори у конкретному кримінальному
провадженні, до яких належать і старші прокурори, прокурори прокуратур
міського та районного рівнів, можуть використовувати весь комплекс
наведених вище передбачених КПК України повноважень, у тому числі
владного характеру – з нагляду за додержанням законів під час проведення
досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим
розслідуванням.
При цьому прокурор у кримінальному провадженні реалізує визначені
законом повноваження самостійно і повністю несе відповідальність за
правильність, законність та обґрунтованість прийнятих рішень та проведених процесуальних дій. Насамперед це стосується: початку досудового розслідування; надання органам досудового розслідування обов’язкових для виконання вказівок та доручень; складання та вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
У КПК України 2012 року застосовуються і поняття «прокурора
вищого рівня» та «службової особи органу прокуратури вищого рівня», які
під час досудового розслідування у передбачених КПК України випадках
розглядають скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчих та
підпорядкованих прокурорів.
Прокурор вищого рівня погоджує відповідні процесуальні документи
керівника органу прокуратури, який брав участь у судовому засіданні і
дійшов переконання, що необхідно відмовитися від підтримання державного
обвинувачення, змінити його або висунути додаткове обвинувачення
Крім того, прокурор вищого рівня розглядає скарги
підозрюваного, обвинуваченого та потерпілого на недотримання розумних
строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування
15. Підстави для призначення та заміни прокурора у кримінальному провадженні
Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному
провадженні з його початку до завершення. Тим самим КПК України
закріплюється принцип «одного прокурора» або «незмінності прокурора»,
що здійснює повноваження уконкретному кримінальному провадженні з початку досудового розслідування і до його завершення у суді, у тому числі
до прийняття рішень судами вищих інстанцій. Як наслідок, визначений
Кодексом перелік підстав для заміни прокурора у конкретному
кримінальному провадженні є досить обмеженим.
Здійснення повноважень прокурора в цьому ж самому кримінальному
провадженні іншим прокурором можливе лише у кількох визначених КПК
України випадках.
Керівником органу прокуратури покладаються повноваження прокурора у
відповідному кримінальному провадженні на іншого прокурора, якщо
прокурор не може здійснювати свої повноваження у кримінальному 14
провадженні через задоволення заяви про його відвід, тяжку хворобу,
звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що
унеможливлює його участь у кримінальному провадженні. В інших випадках, що визначені як виняткові, повноваження прокурора можуть бути покладені керівником органу прокуратури на іншого прокурора цього органу
прокуратури через неефективне здійснення прокурором нагляду за
додержанням законів під час проведення досудового розслідування.
Заміна прокурора в цьому ж самому кримінальному провадженні
іншим прокурором під час досудового розслідування можлива також: у разі,
якщо Генеральний прокурор України, його заступники, прокурори
Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя і
прирівняні до них прокурори своєю вмотивованою постановою доручають
здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення
іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу
вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового
розслідування; службова особа органу
прокуратури вищого рівня за результатами розгляду скарги слідчого на
рішення, дію чи бездіяльність прокурора, у разі скасування рішення або
визнання незаконними вчинених дії чи бездіяльності підпорядкованих
прокурорів має право здійснити заміну одного прокурора на іншого з числа
службових осіб органів прокуратури того самого рівня в досудовому
провадженні, де було прийняте або вчинене незаконне рішення, дія чи
бездіяльність .
16. Методика прокурорського нагляду у стадії досудового розслідування.
Форми і методи прокурорського нагляду використовуються для виявлення, усунення і попередження порушень закону. Ці напрями прокурорської діяльності нерозривні, взаємо-обумовлені та являють собою ємний процес прокурорського нагляду в стадії досудового слідства. Однак у теоретичному плані ці види діяльності можуть бути розділені, тому розгляд форм і методів нагляду в кожному із вказаних напрямів доречно побудувати таким чином: передусім показати, як ці форми і методи використовуються з метою виявлення порушень закону при розслідуванні злочинів, а потім — як вони використовуються для їх усунення.
Для виявлення порушень закону при розслідуванні зл. прокурор застосовує такі форми нагляду і методи їх здійснення:
1) ознайомлення з матеріалами розслідування, що може здійснюватись: шляхом заслуховування доповіді слідчого про здійснення розслідування 2) безпосередня участь у розслідуванні злочинів. 3) розгляд скарг на дії та акти слідчого і органів дізнання. 4) вимога провадження вищестоящими органами перевірок діяльності органів ОВС з розслідування злочинів
5) участь у судовому розгляді кримінальних спра6) узагальнення практики розслідування злочинів.
7) вказівки органам дізнання і досудового слідства.
8) відміна незаконних і необумовлених постанов слідчого та осіб, які здійснюють дізнання.
9) відсторонення слідчого або особи, що здійснює дізнання, від подальшого розслідування, якщо вони допустили порушення закону.
10) затребування з органів дізнання кримінальної справи і передача й'слідчому або передача справи від одного слідчого іншому.
11) прокурор в межах своєї компетенції порушує кримінальну справу або відмовляє в її порушенні; зупиняє або призупиняє провадження по кримінальним справам; дає згоду на припинення кримі-нальних справ слідчим або органам дізнання
12) для попередження порушень законів при розслідуванні кримінальних справ важливе значення має така форма прокурорської діяльності, якзгода прокурора на провадження слідчих і процесуальних актів органів дізнання і слідчого. .
13) у разі необхідності прокурор може внести начальнику слідчого підрозділу подання про порушення законів при розслідуванні злочинів і вимагати усунення причин і підстав, що сприяли цим порушенням. .
14) вжиття заходів про притягнення до відповідальності слідчих і посадових осіб органів дізнання.
17.Правові основи оперативно-розшукової діяльності та прокур. нагляду за її здійсненням.
Правову основу оперативно-розшукової діяльності становлять Конституція України , Закон про орд, Кримінальний
, Кримінальний процесуальний ,Податковий та Митний кодекси України, закони України про прокуратуру, міліцію, Службу безпеки , Державну прикордонну службу України,
Державну кримінально-виконавчу службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, статус суддів, забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, державний захист працівників суду і
правоохоронних органів, інші законодавчі акти та міжнародно-правові угоди і договори,.
Нагляд за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукової діяльності здійснюється Генеральним
прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, обла., м. Києва і Севастополя
Прокурор в межах своєї компетенції:
1) безперешкодно входить в усі приміщення органів, які
проводять оперативно-розшук.діяльність;
2) вимагає для перевірки розпорядження, інструкції, накази та
інші акти щодо оперативно-розшукової діяльності,
оперативно-розшукові справи, реєстраційні, облікові, звітні,
статистичні, аналітичні документи та інші відомості щодо
здійснення оперативно-розшукових заходів;
3) доручає керівникам відповідних органів проведення у
підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень
закону;
4) дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів з метою попередження та виявлення злочинів, про розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно відсутні;
5) дає згоду на продовження строку проведення
оперативно-розшукової діяльності;
6) отримує пояснення щодо порушень вимог закону від посадових осіб органів, які проводять оперативно-розшукову діяльність;
7) перевіряє скарги на порушення законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, з ознайомленням у необхідних випадках з оперативно-розшуковими матеріалами;
8) скасовує незаконні постанови про заведення або закриття
оперативно-розшукової справи, зупинення або поновлення
оперативно-розшукової діяльності чи про інші рішення, що
суперечать закону;
9) вживає заходів щодо усунення порушень законності під час
проведення оперативно-розшукової діяльності і щодо притягнення
винних до встановленої законом відповідальності;
10) опротестовує незаконну постанову суду про дозвіл або відмову на проведення оперативно-розшукових заходів.
18. Особливості предмета та суб’єкта нагляду у сфері оперативно-розшукової діяльності.
Докладно предмет прокурорського нагляду за дотриманням законів підрозділами, що здійснюють ОРД визначений Наказом Генерального прокурора України “Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність”. Відповідно до наказу уповноваженому прокурору приписується перевіряти додержання вимог чинного законодавства щодо
а) підстав для проведення оперативно-розшукової діяльності, за-
ведення оперативно-розшукових справ;
б) наявності повноважень в осіб, що здійснюють оперативно-
розшукову діяльність;
в) відповідності оперативно-розшукових заходів цілям і завдан-
ням оперативно-розшукової діяльності, а також неприпустимості за-
стосування технічних засобів, психотропних, хімічних та інших речо-
вини, які пригнічують волю або завдають шкоди здоров’ю людей і навколишньому середовищу;
г) дотримання встановлених законодавством умов і порядку
проведення оперативно-розшукових заходів, а також залучення грома-
дян до їх здійснення на конфіденційній основі та засадах добровільнос-
ті. Відомості про осіб, які конфіденційно співробітничають або співробіт-
ничали з розвідувальним органом України, належність конкретних осіб до
кадрового складу розвідувальних органів, а також форми, методи і засоби розвідувальної діяльності та організаційно-штатна структура розвідувальних органів до предмета прокурорського нагляду не належить;
д) застосування окремих обмежень прав і свобод людини, обґрунто-
ваності подань до суду про надання дозволу на проведення оперативно-
розшукових заходів, зокрема на зняття інформації з каналів зв’язку;
е) продовження, припинення та закриття оперативно-розшукових
справ, поновлення строків ведення, а також використання результатів опе-
ративно-розшукової діяльності;
є) відповідності відомчих наказів, інструкцій, розпоряджень та
інших правових актів з питань проведення оперативно-розшукової діяльності.
У теорії об’єктом прокурорського нагляду визнаються: підпри-
ємства, організації, службові особи і громадяни; виконання означеними
організаціями, службовими особами і громадянами законів; діяльність,
пов’язана з виконанням і дотриманням законів; відносини, що виника-
ють у процесі виконання законів; учинок конкретного суб’єкту кримі-
Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)
нально-процесуальної діяльності; те, на що спрямований прокурорсь-
кий нагляд, те, що аналізує, оцінює прокурор з позицій законності до-
тримання вимог закону; сфера суспільних відносин, які виникають
у зв’язку з точним виконанням законів.
19. Повноваження прокурора щодо здійснення нагляду за законністю проведення оперативно-розшукових заходів.
У сфері ОРД прокурор здійснює нагляд: а) за всією системою ОРД, включаючи законність прийнятих піднаглядними посадовими особами управлінських ріш.
б) за діями підрозділів, що безпосередньо здійснюють ОРД, а також їх посадових ос.
в) за негласним апаратом, що сприяє від-
повідним органам в успішному вирішенні оперативно-розшукових завдань;
г) за технічними, інформаційними, фінансово-господарськими підсистема-
ми забезпечення ОРД
Розходження в реалізації кожної групи зазначених наглядових повноважень прокурора,проявляються в специфіці виявлення, попередження й усунення по-
рушень законів того чи іншого органу контролю за досягненням визначе-
них законом цілей конкретного операт. підрозділу, що здійсн. ОРД
Виходячи з аналізу норм законодавчих актів, які регулюють наглядові повноваження прокурора у зазначеній сфері, класифікація напрямів прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, суперечить чинному законодавству про ОРД і самій сутності ОРД.
Що стосується прокурорського нагляду за негласним апаратом, до складу якого входять як штатні співробітники оперативно-розшукових підрозділів, так і особи, які співробітничають з ними на негласній конфіденційній основі, то це
питання, на наш погляд, може бути предметом прокурорського нагляду
лише в разі порушення в цій сфері чинного законодавства, вчинення злоч.
Дотримання законності в ОРД значною мірою визначається рівнем прокурорського нагляду, ефективністю,врегульованістю та прави-
льною організацією останнього.
Особливу актуальність ці питання набувають саме сьогодні, коли якість функціонування органів прокуратури та їх посадових осіб у розглядуваній сфері потребує системного покращення. У Наказах Ге-нерального прокурора України постійно наголошується на
необхідності зосередження зусиль на підвищенні рівня організації про-
курорського нагляду з тим, щоб ефективно впливати на результатив-
ність і якість органів, які здійснюють ОРД, сприяти розкриттю злочинів, захисту особи, її конституційних прав, а також інтересів держави і суспільства від злочинних посягань при неухильному додержавні цими органами вимог закон.
Основним завданням нагляду за додержанням законів підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю є забезпечення ефективного впливу на результативність роботи цих підрозділів по виявленню та знешкодженню виключно організованих злочинних угрупувань, розкриттю та розслідуванню ними злочинів, усуненню причин і умов існування організованої злочинності, захисту конституційних прав та свобод громадян, інтересів держави та суспільства від злочинних посягань та забезпеченню відшкодування збитків при неухильному дотриманні вимог чинного законодавства.
20. Організація та методика прокурорського нагляду за законністю оперативно-розшукової діяльності.
Основним завданням нагляду за додержанням законів підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю є забезп. ефективного впливу на результативність роботи цих підрозділів по виявленню та знешкодженню виключно організованих злочинних угрупувань, розкриттю та розслідуванню ними злочинів, усуненню причин і умов існування організованої злочинності, захисту конституційних прав та свобод громадян, інтересів держави та суспільства від злочинних посягань
та забезпеченню відшкодування збитків при неухильному дотриманні вимог чинного законодавства. Особливу увагу слід приділяти додержанню оперативними підрозділами вимог законів щодо запобігання виникненню організованих злочинних угруповань, встановленню ними корумпованих зв’язків з державними службовцями та посадовими ос.
Разом з тим чимало прокурорів
недооцінюють небезпеку широкого проникнення корупції у державні
органи та органи самоврядування, неефективно використовують свої повноваження у боротьбі з цим негативним явищем, займаючи очікувальну позицію.
У прокурорській практиці при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, постає питання щодо правової основи ОРД та прокурорського нагляду за додержанням законів при її здійсненні.
Залежно від значимості, кола розв’язуваних питань, використовуваних сил, засобів та методів, усі нормативно-правові акти можна згрупувати у такий спосіб: загального характеру, що визначають основні цілі, завдання й аспекти оперативно-розшукової та наглядової діяльності; регламентують застосування гласних та негласних оперативно-розшукових сил та суб’єктів, які можуть проводити нагляд за доде-
ржанням законів при її здійсненні; встановлюють порядок застосуван-
ня специфічних засобів наглядової діяльності; передбачають застосу-
вання конкретних форм і методів наглядової діяльності; зобов’язують
працівників Генеральної прокуратури України та підпорядкованих ним
прокурорів проводити наглядову діяльність за додержанням законів
при здійсненні ОРД; регламентують порядок накопичення, системати-
зації та використання отриманої інформації.
Безсумнівно, правові норми, які містяться в цих документах і регла-
ментують проведення гласних чи негласних оперативно-розшукових захо-
дів, мають різну питому вагу. Але їхня сукупність та взаємозалежність
саме і визначає правову основу наглядової діяльності органів прокура-
тури за додержанням законів органами, які здійснюють ОРД.
Отже, правильне визначення об’єкту, предмету, меж та сутності
прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які здійс-
нюють ОРД, у справах про організовану злочинність, сприятиме ефек-
тивності їх діяльності у боротьбі з цим видом злочинності та захисту
прав і законних інтересів людини.
25. Нагляд прокурора за забезпеченням своєчасного, повного та достовірного внесення інформації до Реєстру.
Прокурорів усіх рівнів зобов’язано забезпечити:
– достовірність відображення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, та прийнятих під час досудового розслідування рішень прокурорами та слідчими органів прокуратури;
– удосконалення форм та методів нагляду за додержанням нормативних актів з питань обліку кримінальних правопорушень, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та формування звітності правоохоронними органами.
Об’єктивність та своєчасність обліку кримінальних правопорушень,
осіб, які їх учинили, руху кримінальних проваджень слідчими органів
прокуратури та здійснення нагляду за органами досудового розслідування на
цьому напрямі галузевим наказом визначено одним з основних критеріїв
оцінки діяльності прокурорів.
Ці завдання практично вирішено з прийняттям Положення про Єдиний
реєстр досудових розслідувань.
Положенням врегульовано порядок формування та ведення Єдиного
реєстру досудових розслідувань, надання відомостей із нього відповідно до
вимог КПК України, удосконалено єдиний облік кримінальних
правопорушень, прийнятих під час досудового розслідування рішень, осіб,
які учинили такі правопорушення, та результатів судового провадження;
забезпечено оперативний контроль за додержанням законів під час
проведення досудового розслідування та аналізу стану і структури
кримінальних правопорушень.
Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового
розслідування. Одержавши від керівника доручення про проведення
досудового розслідування, слідчий одразу, не зволікаючи, повинен внести
відомості до ЄРДР.
ЄРДР – це створена за допомогою автоматизованої системи електронна
база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист,облік, пошук, узагальнення даних, що використовуються для формування
звітності та надання інформації про відомості, внесені до ЄРДР.
26. Загальні вимоги щодо нагляду прокурора за додержанням законів у формі процесуального керівництва при проведенні слідчих дій.
Прокурор повинен досконало володіти
навичками і уміннями доведення перед судом в умовах змагального процесу
вини особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням уповноважений доручати
слідчому, органу досудового розслідування, відповідним оперативним
підрозділам проведення у встановлений прокурором строк слідчих дій, давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках – особисто проводити слідчі дії.
Визначення підстав для проведення
слідчих дій, якими є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення їх мети, тобто можливістю за їх результатами отримання або перевірки доказів. Оцінка наявності таких «достатніх відомостей» проводиться у кожному конкретному кримінальному провадженні з урахуванням встановлених
у ньому обставин, особливостей виконання окремих процесуальних, слідчих дій, їх обсягу та складності, поведінки учасників кримінального провадження, дотримання процес.строків
Закон передбачає проведення таких слідчих дій, як: Допит, пред’явлення особи для впізнання огляд ,ексгумація трупа,обшук ; слідчий експеримент; освідування особи проведення експертизи Слідчі дії необхідно відрізняти від негласних слідчих дій, які хоч і є їх різновидом, проте відомості про факт та
методи їх проведення не підлягають розголошенню.
Прокурори усіх рівнів повинні уживати заходів до покращення якості досудового розслідування та принципово реагувати на всі факти порушення вимог кримінального процесуального законодавства при проведенні слідчих дій.
Здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення
досудового розслідування у формі процесуального керівництва полягає в
тому, що прокурор у конкретному кримінальному провадженні визначає
коло доказів та способів їх отримання, проведення з вказаною метою
певного обсягу слідчих та негласних слідчих дій, а також забезпечення при цьому законності дій слідчого.
Слідчий, прокурор повинен
вжити належних заходів для забезпечення присутності під час проведення
слідчої дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути
обмежені або порушені.
Слідчі дії, не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування,
Будь-які слідчі дії, проведені з порушенням правила,
є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.
28. Особливості участі прокурора у допитах.
Допит – це слідча дія, у процесі якої слідчий одержує від свідка, потерпілого, експерта підозрюваного відомості, які надаються в усній або письмовій формі щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню. Прокурор під час досудового розслідування має право викликати свідка, потерпілого для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. При цьому
слідчий, прокурор мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов’язковою.
Прокурору необхідно не допустити, щоб у кримінальному провадженні особи, яким
повідомляється про підозру, допитувались до цього як свідки, що тягне за собою недопустимість доказів .
Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яку мають намір допитати. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад 8год на день.
Слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають.
Про допит свідка складається протокол з додержанням правил,
Допит особи згідно з положеннями цієї статті може бути також
проведений за відсутності сторони захисту, якщо на момент його проведення
жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні.
За необхідності прокурор може самостійно проводити допит особи. Особливо це стосується
неповнолітніх та інших учасників кримінального провадження, які
потребують додаткової уваги. Допит зазначеної категорії осіб проводиться
в присутності законного представника, педагога або психолога.
Необхідно також зазначити, що КПК України передбачає проведення допиту у режимі відеоконференції під час досудового розслідування.
Рішення про здійснення дистанційного досудового розслідування
приймається слідчим, прокурором
У разі якщо сторона чи потерпілий
заперечує проти здійснення дистанційного досудового розслідування,
слідчий, прокурор, слідчий суддя може прийняти рішення про його
здійснення лише мотивованою постановою, обґрунтувавши в
ній прийняте рішення. Рішення про здійснення дистанційного
досудового розслідування, в якому дистанційно перебуватиме
підозрюваний, не може бути прийняте, якщо він проти цього заперечує.
Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних
засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку.Учасникам слідчої дії повинна бути забезпечена можливість ставити запитання і отримувати відповіді осіб, які беруть участь у слідчій дії, дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процес. обов’язки
27. Особливості участі прокурора у слідчому огляді.
Огляд – це слідча дія, під час якої виявляють, безпосередньо сприймають, оцінюють і фіксують стан, властивості та ознаки матеріальних об’єктів з метою отримання фактичних даних, що мають
значення для встановлення істини у кримінальній справі.
Огляд проводиться слідчим, прокурором з метою виявлення та фіксації
відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При
цьому розрізняють огляд місцевості, приміщення, речей та, а також огляд трупа, у тому числі пов’язаний з
Огляд місця події
Своєчасне і якісне проведення огляду місця події здебільшого визначає успішний хід розслідування в цілому. Разом з тим прокурору необхідно
звернути увагу на те, що дана слідча дія може бути проведена до початку
кримінального провадження
Керівників органів
прокуратури зобов’язані виїжджати на місце події за фактами зазначених
кримінальних правопорушень, забезпечивши якісне проведення огляду,
організації невідкладних першочергових слідчих і негласних слідчих дій.
Спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України,
В особливий порядок виїзду прокурора на місце події,
пов’язаного з виявленням трупа людини та його огляду, з урахуванням
ст. 238 КПК України.
Ексгумація трупа
Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією, здійснюється за постановою
прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів
місцевого самоврядування.
Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з
правилами проведення обшуку житла чи іншого володіння особи.
29. Підстави, порядок та умови законності проведення обшуку. Участь прокурора Обшук
Обшук – слідча дія, що проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
2. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
3.У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості про:
1)найменування крим.провадження та його реєстраційний номер;
2)короткий виклад обставин крим правопор, у зв’язку з розслідуванням якого подається клопотання;
3) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з зазначенням статті закону України про кримінальну відповід.
4) підстави для обшуку;
5) житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку;
6) особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться;.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
4. Клопотання про обшук розглядається у суді в день його надходження за участю слідчого або прокурора.
5. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:
1)було вчинено кримінальне правопорушення;
2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;
3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;
Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.
Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.
2. Обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.
30. Дії прокурора під час слідчого експерименту.
Слідчий експеримент – слідча (розшукова) дія, що проводиться
слідчим або прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які
мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,
шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення
необхідних дослідів чи випробувань. Слідчий експеримент проводиться
відповідно до правил, визначених ст. 240 КПК України.
З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
2. За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
3. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
4. Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.
5. Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
6. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
31. Роль прокурора у призначенні та провадженні судових експертиз.
Експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.
2. Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:
1) встановлення причин смерті;
2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;
3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;
4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;
5) встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів,.
3. Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.
Стаття 243. Порядок залучення експерта
1. Сторона обвинувачення залучає експерта за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого.
2. Сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової.
3. Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту..
Стаття 244. Розгляд слідчим суддею клопотання про залучення експерта
1. У разі відмови слідчого, прокурора в задоволенні клопотання сторони захисту про залучення експерта особа, що заявила відповідне клопотання, має право звернутися з клопотанням про залучення експерта до слідчого судді.
2. У клопотанні зазначається:
1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв’язку з яким подається клопотання;
2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті закону України про кримінальну відповід.
3) виклад обставин, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
4) експерт, якого необхідно залучити, або експертна установа, якій необхідно доручити проведення експертизи;
5) вид експертного дослідження, що необхідно провести, та перелік запитань, які необхідно поставити перед експертом.
До клопотання також додаються:
1) копії матеріалів, якими обґрунтовуються доводи клопотання;
2) копії документів, які підтверджують неможливість самостійного залучення експерта стороною захисту.
3. Клопотання розглядається слідчим суддею місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не пізніше п’яти днів із дня його надходження до суду. Особа, яка подала клопотання, повідомляється про місце та час його розгляду, проте її неприбуття не перешкоджає розгляду клопотання, крім випадків, коли її участь визнана слідчим суддею обов’язковою.
32. Поняття, підстави та порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 року, виходячи з
характеру та обсягу повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням
законів при проведенні негласних слідчих дій, визначає, без перебільшення, ключову роль прокурора у забезпеченні законності під час проведення вказаних дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні. Як наслідок, збільшується і відповідальність прокурора щодо правових наслідків рішень, що приймаються у зв’язку із негласними
слідчими діями.
Кримінальний процесуальний кодекс України вперше в історії
вітчизняної юриспруденції надає процесуальний статус спеціальним
негласним заходам, спрямованим на пошук і фіксацію даних про підготовку і вчинення злочинів та осіб, які їх вчинили, визначаючи останні як негласні слідчі дії.
Відповідними нормами глави 21 КПК України передбачено підстави, умови та порядок проведення і використання результатів негласних слідчих дій, аналогічно тому, як це передбачено й для слідчих дій.
Законодавець не тільки надає процесуального статусу вказаним діям, а
й визначає їх як різновид слідчих) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню
При цьому негласні слідчі дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Це підтверджує винятковий характер таких дій порівняно із іншими слідчими діями.
Розгляд клопотань, який віднесено згідно з положеннями цієї глави до
повноважень слідчого судді, здійснюється головою чи за його визначенням
іншим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах
територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового
розслідування.
Проводити негласні слідчі (розшукові) дії відповідно до ч. 6 ст. 246
КПК України має право слідчий, який здійснює досудове розслідування
злочину, або за його дорученням – уповноважені оперативні підрозділи
органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль
за додержанням податкового законодавства, органів Державної
пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби
України, органів Державної митної служби України. За рішенням слідчого чи
прокурора до проведення негласних слідчих дій можуть
залучатися також інші особи.
Відповідно і повноваження прокурора щодо забезпечення законності
при проведенні негласних слідчих дій, які визначаються не
Законом, а КПК України, мають процесуальний характер, є одним з напрямів
нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва
досудовим розслідуванням.
33. Нагляд прокурора за додержанням вимог закону при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій.
Кодексом втілюється концептуальне положення про процесуальне керівництво прокурором всім досудовим провадженням, у тому числі й проведенням негласних слідчих дій, з його початку до завершення.
Так прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування, відповідним оперативним підрозділам проведення у встановлений прокурором строк негласних слідчих дій,
давати вказівки щодо їх
Доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих дій є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.
Прокурор, самостійно приймає рішення про проведення негласних слідчих дій, коли рішення про їх проведення приймає слідчий суддя, складає відповідне клопотання до слідчого судді, чи погоджує таке клопотання слідчого. .
Прокурор повинен довести під час розгляду клопотання слідчим суддею законність отриманої інформації, яка стала підставою для проведення названих заходів, що вчинений злочин є тяжким або особливо тяжким, а також, що під час проведення негласної слідчої дії можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами мають суттєве значення для з’ясування обставин зл. або встановлення ос, які його вчинили.
Кримінальним процесуальним кодексом України прокурору фактично
надано дозвільні повноваження щодо проведення певних негласних слідчих
дійПрокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих
Тобто прокурор, у разі якщо не забороняє або не припиняє проведення негласних слідчих дій, фактично погоджується з обґрунтованістю їх проведення і несе відповідальність за порушення прав та зак. інтересів осіб, допущених у зв’язку з їх проведенням.
Тільки прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої дії, як контроль за вчиненням тяжкого або особливо тяжкого злочину, що готується або вчиняється, у формі контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту,
У подальшому дії прокурора під час підготовки та проведення відповідних заходів спрямовані саме на запобігання та припинення провокацій особи на вчинення злочину з метою її подальшого викриття,впливу на поведінку особи, у тому числі шляхом насильства, погроз, шантажу, з метою вчинення злочину, який
вона не вчинила б без сприяння цьому.
Прокурор зобов’язаний прийняти рішення про припинення подальшого проведення негласної слідчої дії, якщо в цьому немає необхідності.
Прокурор вирішує завдання як щодо реалізації наглядової функції, спрямованої на забезпечення вимог закону і попередження можливих порушень конституційних прав і свобод громадян,
так і щодо дотримання положень закону про фіксацію ходу і результатів таких дій, збереження інформації, отриманої внаслідок їх проведення з подальшим її використанням для цілей кримінального провадження, як докази для обвинувачення особи у вчиненні злочину під час судового розгляду.
38. Нагляд прокурора за законністю застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:
1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;
2) накладення грошового стягнення;
3) тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом;
4) відсторонення від посади;
5) тимчасовий доступ до речей і документів;
6) тимчасове вилучення майна;
7) арешт майна;
8) затримання особи;
9) запобіжні заходи.
Стаття 132. Загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження
1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
3. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
4. Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
5. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
6. До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.
39.Загальний порядок застосування, зміни та скасування запобіж. заходів.
Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження – судом за клопот. прокур
Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досуд.розслідування, застосування зап.заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.
До клопотання мають бути додані копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; перелік свідків, яких вони вважають за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.
Якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу стали відомі обставини, що виключають обґрунтовану підозру у вчиненні особою кримінального правопорушення, чи обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, воно може бути відкликаним, зміненим або доповненим
Клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше 72 годин з моменту фактичного затриманняпідозрюваного,обвинуваченого; надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі; подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання .
Слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик.
Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відбувається за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника
За результатами розгляду клопотання слідчий суддя, суд може прийняти одне з таких рішень: постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, зобов’язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади
Ухвала суду, слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Втім, ухвала слідчого судді, суду про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тримання під вартою або відмову в їх застосуванні може бути оскаржена в апеляці. порядку.
Якщо під час кримінального провадження змінюються підстави застосування запобіжного заходу, а також обставини, які враховують при його обранні, він може бути скасований або замінений на інший запобіжний захід − більш або менш суворий. Така зміна здійснюється за результатами розгляду відповідного клопотання.
Запобіжний захід негайно припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу; ухвалення виправдувального вироку; закриття кримінального провадження.
40. Порядок застосування окремих видів запобіжних заходів та їх характери.
Особисте зобов’язання– запобіжний захід,
суть якого полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов’язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов’язки. Підозрюваному,обвинуваченомуписьмово під розпис повідомляють покладені на нього обов’язки та роз’яснюють, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грош. стягнення..
Особиста порука– запобіжний захід, суть якого полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Особиста порука ґрунтується на тому, що за поведінку підозрюваного, обвинуваченого відповідають інші особи − поручителі, які, як правило, мають особисті чи службові зв’язки з особою, за яку вони поручились, і морально можуть впливати на неї. На поручителя покладається обов’язок забезпечити не тільки явку підозрюваного, обвинуваченого до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу, а й виконання покладених на підозрюваного,обвинуваченогообов’язків.
Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Суть домашнього арешту полягає в тому, що за наявності достатніх підстав для обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за рішенням слідчого судді, суду встановлюються
обмеження, пов’язані зі свободою пересування поза межами житла цілодобово чи у визначений період часу.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення
Застава– запобіжний захід, суть якого полягає у внесенні коштів заставодавцем у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок з метоюзабезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків за умови звернення внесенихкоштів у дохід держави в разіневиконання цихобов’язків.
Застава є одним з ефективних засобів, в основу якого покладено економічну заінтересованість у збереженні грошової суми та моральні зобов’язання підозрюваного, обвинуваченого перед іншими фізичними або юридичними особами, які виступили заставодавцями.
Застава звертається в дохід держави. Таке питання вирішується слідчим суддею, судом, за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного,обвинуваченого,заставодавця в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запоб. заходу.
Тримання під вартоює винятковим
запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор
доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти
ризикам,.
41. Повноваження прокурора щодо застосування запобіжних заходів.
Запобіжні заходи є частиною заходів забезпечення кримінального
провадження, спрямованих на забезпечення належної поведінки
підозрюваного, обвинуваченого через певне обмеження їхніх особистих прав.
Правообмежувальний характер заходів забезпечення кримінального провадження обумовлює необхідність встановлення системи гарантій їх законного та обґрунтованого застосування.
У тому числі прокурор – процесуальний керівник погоджує або відмовляє у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про застосування запобіжних заходів чи самостійно подає слідчому судді такі клопотання.
Зазначене повноваження пов’язане з необхідністю проведення під час досудового розслідування процесуальних дій, що певною мірою обмежують або втручаються у конституційні права та свободи учасників кримінального провадження, або пов’язані із застосуванням до них визначених новим КПК примусових заходів.
Прокурор, або самостійно складаючи клопотання, або вирішуючи питання про погодження чи відмову у погодженні клопотання слідчого, має з’ясувати існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення особою, щодо якої застосовуються
зазначені заходи, наявність достатніх підстав для проведення відповідних заходів, наявність потреби у здійсненні саме таких дій для виконання завдань кримінального провадження тощо. Під час розгляду клопотання слідчим суддею прокурор у змагальному процесі зі стороною захисту наводить доводи на обґрунтування своєї правової позиції.
Питання організації прокурорського нагляду за додержанням законів при застосуванні запобіжних заходів регулюються наказом Генерального
прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному
провадженні,який має на меті забезп. ефективного нагляду за додержанням законів під час проведення досуд.
Розслідув., в тому числі у формі процес керівництва ним, підтримання державного обвинувачення, оскарження судових рішень і здійснення інших передбачених зак.повноважень з цих питань.
Наказ зобов’язує керівників органів прокуратури та галузевих підрозділів апаратів прокуратур усіх рівнів здійснювати контроль за законністю застосування заходів забезпечення кримін.провадження.
Враховуючи, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, клопотання про його застосування подавати виключно у разі, якщо іншими запобіжними заходами неможливо забезп. виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків чи запобігти передбаченим законом ризикам.
У кожному випадку погодження клопотань про продовження строків
тримання підозрюваних під вартою, якщо це пов’язано з неналежним
виконанням службових обов’язків, проводити відповідну перевірку,
результати якої розглядати на оперативних нарадах.
Прокурори зобов’язуються вживати заходів до запобігання незаконному адміністративному затриманню осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
42. Прокурорський нагляд за законністю затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду.
Затримання особи є тимчасовим запобіжним заходом, який застосовується з підстав та в порядку, визначених КПК України, суть якого полягає в поміщенні особи на короткий строк у спеціальне приміщення для тримання затриманих .
Незважаючи на короткочасність затримання, за характером право
обмежень воно є одним із найбільш суворих запобіжних заходів. Адже
застосування затримання безпосередньо пов’язане з обмеженням права людини на свободу та особисту недоторканність.
КПКУ дає можливість виділити такі види затримання: затримання на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання з метою приводу; затримання без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення: законне затримання та затримання уповноваженою службов. Ос.
Процесуальний порядок прийняття рішення про затримання: прокурор, слідчий за погодженням із прокурором звертається з клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинувачен.
Слідчий суддя, суд не має права відмовити в розгляді такого клопотання, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.
Таке клопотання розглядається слідчим суддею, судом негайно після
його одержання в закритому судовому засіданні за участю прокурора.
Слідчий суддя, суд відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого;є достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений переховується від органів досудового розслідування; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування
запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосув. запобіжн.заходу .
Ухвала про відмову в наданні дозволу на затримання з метою приводу може бути оскаржена . Уповноважена службова особа, яка затримала особу на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання або у якої під вартою тримається особа, щодо якої діє ухвала про дозвіл на затримання, негайно повідомляє про це слідчого, прокурора, зазначеного в ухвалі.
Не пізніше 36 годин з моменту затримання на підставі ухвали слідчого
судді, суду особа повинна бути звільнена або доставлена до слідчого судді,
суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу.
Особа вважається затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із
уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному
уповноваженою службовою особою.
43.Прокурорський нагляд за законністю затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.
Кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу, крім
1) при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення;
2) безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні.
3. Кожен, хто не є уповноваженою службовою особою і затримав відповідну особу зобов’язаний негайно доставити її до уповноваженої службової особи або негайно повідомити уповноважену службову особу про затримання та місцезнаходження особи, якапідозрюється у вчиненні кримінального право поруш.
Затримання уповноваж службовою ос.
1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:
1) якщо цю особу застали під час вчинення зл. або замаху на його вчинення;
2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила зл.
Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно вимагати перевірку обґрунтованості затримання .
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, , зазначаються: місце, дата і точний час затримання ,підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому,а також надсил.прокур. Особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
53. Реалізація повноважень прокурора при закритті кримінального провадження.
Закриття кримінального провадження варто розглядати як одну з правомірних форм закінчення досудового розслідування, що прирівнюється за своїм процесуальним значенням до звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Прокурор протягом
двадцяти днів з моменту отримання від слідчого копії про закриття кримінального провадження має погодитись із прийнятим рішенням або скасувати постанову у зв’язку з її незаконністю чи необґрунтованістю.
У випадку, якщо особі повідомлялось про підозру, рішення про закриття кримінального провадження за всіма підставами приймається прокурором.
Рішення прокурора про закриття кримінального провадження стосовно підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримін.правопор.
Прокурор копію постанови про закриття кримінального провадження зобов’язаний надіслати заявнику, потерпілому, його представнику, підозрюваному, захиснику.
КПК передбачено також оскарження під час досудового розслідування до слідчого судді рішень прокурора і слідчого про закриття кримінального провадження. .
Рішення прокурора може бути оскаржене заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником
Про закінчення досудового розслідування прокурором вносяться відомості до ЄРДР
Крім того, КПК України закріплює відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення як окрему підставу закриття кримінального провадження. Прокурор у цьому випадку звільняється від подальшої участі у судовому розгляді. У разі, якщо потерпілий висловив згоду напідтримання обвинувачення, йому надається час для підготовки до судового розгляду, і судове провадження продовжується в загальному порядку Водночас, якщо потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неприбуття, це прирівнюється до його відмови від обвинувачення і кримінальне провадження закривається судом
Закриття кримінального провадження або ухвалення вироку у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує .
У тих випадках, коли стосовно підозрюваного, обвинуваченого обирався
запобіжний захід, закриття кримінального провадження прокурором або судом є підставою для припинення його дії.
55. Повноваження прокурора при звільненні особи від кримін.відповід.
Особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність
Підозрюваному, обвинуваченому також повинно бути роз’яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримін..пров з цієї підстави. Звільнення від кримінвідповід. за вчинення криміна правопорушездійснюється судом.
Отримавши на стадії досудового розслідування згоду підозрюваного на
звільнення від кримінальної відповідальності, прокурор складає
клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без
проведення досудового розслідування у повному обсязі надсилає його до суду Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов’язаний ознайомити з ним
потерпілого та з’ясувати його думку щодо можливості такого звільненн підозрюван.
Якщо клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності
обвинуваченого надійде під час судового провадження, суд має невідкладно
розглянути таке клопотання
В обов’язковому порядку до клопотання повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінвідповд
Розгляд клопотання прокурора здійснюється в присутності сторін
кримінального провадження та потерпілого в загальному порядку.
Незалежно від висловленої думки під час досудового розслідування суд
зобов’язаний ще раз з’ясувати думку потерпілого щодо можливості
звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінвідповід.
За наявності підстав суд ухвалою закриває кримінальне провадження та
звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.
У разі необґрунтованості клопотання суд ухвалою відмовляє у його
задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального
провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження в
загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення
обвинувального акта до суду.
Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено
оскарження ухвали суду про закриття кримінального провадження та
звільнення особи від кримінальної відповідальності в апеляційному порядку.
Нововведенням є те, що у ст. 289 КПК України законодавець передбачив
норми по відновленню провадження при відмові від поручительства.
Переконавшись у порушенні особою умов передачі на поруки, суд своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею її
на поруки та направляє матеріали провадження для проведення досудового
розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в
загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної
відповідальності було прийняте після направлення обвинувального акта до
суду.
56. Реалізація повноважень прокурора щодо нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва при зверненні до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми
для складання обвинувального акта, клопотання про застосування
примусових заходів медичного або виховного характеру, прокурор або
слідчий за його дорученням зобов’язаний повідомити підозрюваному, його
захиснику, законному представнику та захиснику особи, щодо якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного
характеру, про завершення досуд розслідув та надання доступу до його мат.
Прокурор або слідчий за його дорученням зобов’язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, наявних у його
розпорядженні, у тому числі і будь-які докази, які самі по собі або в
сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення
невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або
сприяти пом’якшенню покарання.
Сторона захисту має право не
надавати прокурору доступ до будь-яких матеріалів, які можуть бути використані прокурором на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
КПК України зобов’язує прокурора одночасно з переданням обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Якщо прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який вперше вчинив кримінальний проступок або злочин невеликої тяжкості чи необережний злочин середньої тяжкості, без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про
застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного
характеру і надсилає його до суду.
Клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру має відповідати вимогам, КПК України щодо обвинувального акта та містити інформ. про пропонований захід виховного хар.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру закінчується закриттям кримінального провадження або складанням клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру .
Перед тим як затвердити клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, складене слідчим, чи розпочати його складання самому, прокурор повинен з’ясувати, що дійсно було вчинено суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення і саме цією особою, а також доведено, що ця особа вчинила суспільно небезпечне діяння чи кримінальне правопорушення та чи не відпала потреба в застосуванні примусових заходів медичного характеру. Встановивши наявність таких підстав, прокурор виносить постанову про закриття кримінального провадження.
57. Особливості закінчення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.
Законодавець у ч. 1 ст. 477 КПК України визначає, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого і щодо кримінальних правопорушень,
Глава 36. «Кримінальне провадження у формі приватного
обвинувачення», не містить окремо положень щодо форм закінчення
кримінального провадження у зазначеній категорії кримінальних
правопорушень.
Закінчення досудового розслідування у кримінальних провадженнях у
формі приватного обвинувачення відбувається відповідно до загальних
положень, викладених у ст. 283 КПК України.
Кримінальне провадження закривається прокурором, якщо потерпілий, а
у випадках, передбачених Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення У разі, якщо така обставина виникає під час судового провадження, тоді
суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження
Звільнення від кримінальної відповідальності відбувається у загальному
порядку, передбаченому щодо звільнення особи від кримінальної
відповідальності (статті 285–288 КПК України).
У кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення
передбачено і укладення угоди про примирення між потерпілим та
підозрюваним чи обвинуваченим відповідно до положень глави 35
«Кримінальне провадження на підставі угод».
63. Правове регулювання прокурорського нагляду за додержанням законів під час кримінального провадження щодо неповнолітніх
Прокурор, здійснюючи свої
повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення
прокурора. Самостійність прокурора насамперед полягає у тому, що він з
початку кримінального провадження і до прийняття судом рішення у ньому
уповноважений: а) здійснювати нагляд за нагляд за додержанням законів
під час проведення досудового розслідування у формі процесуального
керівництва ним; б) підтримувати державне обвинувачення у суді,
змінювати обвинувачення, висувати додаткове обвинувачення чи
відмовлятися від обвинувачення; в) оскаржувати незаконні та необґрунтовані
судові рішення до суду вищого рівня; г) звертатися до Верховного Суду
України та ініціювати перегляд кримінального провадження за
нововиявленими обставинами. Окрім того, прокурор має право повідомляти
особі про підозру в порядку, передбаченому КПК України.
Тільки прокурор у кримінальному провадженні наділений такими
повноваженнями, як складання обвинувального акта, нового обвинувального акта у разі зміниобвинувачення, висунення
додаткового обвинувачення та постанови про відмову відобвинувачення.
Положення, передбачені главою 38 КПК України, застосовуються у
кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, вчинених
особами, які не досягли вісімнадцятирічного віку. Кримінальне
провадження щодо неповнолітнього, в тому числі, якщо воно здійснюється
щодо кількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється
слідчим, спеціально уповноваженим керівником органу досудового
розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх.
Нині таких слідчих в Україні приблизно 2 тисячі. З метою якісного
провадження досудового розслідування прокурор, на якого покладено
обов’язок зі здійснення відповідного нагляду у формі процесуального
керівництва, повинен наполягати, щоб досудове розслідування у таких
кримінальних провадженнях проводили високопрофесійні, досвідчені слідчі,
які здатні працювати з дітьми.
Процесуальне керівництво
досудовим розслідуванням у зазначених категоріях кримінальних справ
доручається прокурорам, на яких покладено обов’язок щодо захисту
прав і свобод дітей. Безпосереднє виконання обов’язків щодо захисту прав і
свобод дітей повинно доручатися досвідченим працівникам, які мають стаж
роботи в органах прокуратури, як правило, не менше трьох років. У
прокуратурах районного рівня по можливості на цих прокурорів не
покладається виконання обов’язків з інших напрямів прокурорської 101
діяльності
64. Сутність та основні ознаки прокурорського нагляду за додержанням законів у формі процесуального керівництва під час кримінального провадження щодо неповнолітніх.
Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення
досудового розслідування у формі процесуального керівництва ним,
прокурор найперше повинен перевіряти виконання вимог матеріального і процесуального законів, якими врегульовано порядок, умови і підстави притягнення неповнолітніх до кримін. відповідальності, визначено гарантії захисту їхніх прав та законних інтересів.
Першочергово необхідно з’ясовувати:
• чи може неповнолітня особа бути притягнутою до кримінальної
відповід за віком; • чи буде доцільним застосування до даної особи міри покарання; • чи немає будь-яких інших обставин, що виключають з урахуванням вікових особливостей ос.неповнолітнього, караність вчиненого ним діяння.
Тому особливу увагу прокурору потрібно звернути на з’ясування повних і всебічних відомостей про особу неповнолітнього:
• його вік • стан здоров’я та рівень розвитку; • інші соціально-психологічні риси особи, які необхідно враховувати
при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру.
Прокурор повинен особливо зважати на додержанні пр неповнолітнього на захист.
Перевіряючи законність допуску захисника до участі у кримінальному
провадженні, прокурору варто пам’ятати, що захисником у кримінальному
провадженні може бути лише адвокат, відомості про якого внесено до
Єдиного реєстру адвокатів України і стосовно якого у Єдиному реєстрі немає
відомостей про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю .
Судова практика визнає порушенням права неповнолітнього на захист
не лише проведення без участі захисника окремих процесуальних дій, а й
порушення вимог процесуального закону щодо моменту допуску захисника
до участі у кримінальному провадженні.
Слід звернути увагу, що неповнолітній може відмовитись від конкретного захисника, але не від здійснення захисту. У цьому разі слідчий або прокурор повинні замінити захисника на іншого.
Необхідно звернути увагу, що неповнолітні підозрювані, обвинувачені є суб’єктами права на безоплатну правову допомогу
Порушення права неповнолітнього на захист є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і тягне за собою скасування судового ріш.
Якщо право на захист порушено при вчиненні окремих процесуальних дій,
доказ, отриманий в їх результаті, визнається недопустимим і не може бути
використаний при прийнятті процесуальних рішень КПК України.
Прокурору необхідно також звертати увагу на своєчасність та
обґрунтованість допуску до участі у кримінальному провадженні законного
представника неповнолітнього підозрюваного інтересам неповнолітнього, слідчий або прокурор повинні замінити такого законного представника іншим з числа осіб, зазначених вище.
65. Основні вимоги закону щодо процесуального керівництва при проведенні окремих слідчих дій під час кримінального провадження щодо неповнолітніх.
Здійснюючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням,
прокурор повинен також звертати увагу на додержання права на захист
неповнолітнього підозрюваного під час його допиту, який має відбуватися
виключно в присутності захисника. У допиті неповнолітнього, який не досяг
шістнадцятирічного віку чи визнаний розумово відсталим, повинна бути
забезпечена участь законного представника, педагога чи психолога, а в разі необхідності – лікаря. Законний представник, педагог, психолог, лікар мають право під час допиту ставити запитання неповнолітн. підозрюваному.
Допит малолітньої або неповнолітньої
особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом 2г.
Слід зазначити, що особливу увагу прокурор як керівник досудовим
розслідуванням повинен звертати на законність та обґрунтованість затримання неповнолітніх та застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовження строку тримання під вартою.
Затримання та тримання під вартою
можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він
підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо
тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу
не забезпечить запобігання ризикам.
Отже, найбільш важливими особливостями здійснення прокурором
процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних
правопорушень, вчинених неповнолітніми , є неухильне забезпечення дотримання права підозрюваних на захист,додержання вимог закону щодо участі у кримінальному провадженні законного представника підозрюваного, обрання неповнолітньому підозрюваному запобіжного заходу, виділення матеріалів досудового розслідування щодо
неповнолітнього.
Прокурору слід мати на увазі, що, виходячи з конкретних обставин провадження, тяжкості кримінального правопорушення, з урахуванням особи неповнолітнього, умов його життя і виховання, стосунків з батьками, а також даних про здатність батьків , опікунів, піклувальників забезпечити належний контроль за поведінкою неповнол., найбільш доцільним є передання неповнолітнього під їхній нагляд, а осіб, які виховуються в дитячих установах, – під нагляд адмін.. цих установ
Прокурори повинні особисто допитувати
неповнолітніх при вирішенні питання про застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального
правопорушення разом з дорослим, під час досудового розслідування необхідно з’ясувати, чи немає потреби у виділенні провадження щодо неповнолітнього в окреме Рішення про виділення матеріалів досудового розслідування має право прийняти лише прокурор. Однак при цьому він повинен зважати, перш за все, на те, чи не вплине негативно виділення провадження щодо неповнолітнього в окреме на повноту досудового розслідування та судового розгляду.