реферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук До
Работа добавлена на сайт samzan.net:
25
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Харитонова Євгенія Сергіївна
УДК 811.14: 81’367.633 + 81’
ПРИЙМЕННИКОВІ КОНСТРУКЦІЇ ПРОСТОРОВОЇ СЕМАНТИКИ У ГРЕЦЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.15 –загальне мовознавство
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Донецьк –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі світової літератури і класичної філології Донецького національного університету, Міністерство освіти і науки України
Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор
Сенів Михайло Григорович,
Донецький національний університет,
кафедра світової літератури і класичної філології,
завідувач кафедри
Офіційні опоненти - доктор філологічних наук, професор
Новодранова Валентина Федорівна
Московський державний медико-стоматологічний університет
кафедра латинської мови та основ термінології
завідувач кафедри
кандидат філологічних наук, доцент
Мах Ганна Степанівна
Донецький державний медичний університет
кафедра латинської мови та основ медичної термінології
доцент кафедри
Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка
кафедра загального мовознавства і класичної філології
Захист відбудеться „9” червня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24, конференц-зал.
Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.
Автореферат розіслано 7 травня 2004 року.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. Л.М. Ягупова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
В останні роки у мовознавстві значна увага приділяється питанням загальної теорії граматичної будови мови, системно-структурному та системно-семантичному опису явищ граматики. При цьому особливо значущим є вивчення семантичної мотивованості морфологічних одиниць, співвідношення в них семантичного і формально-граматичного змісту, визначення специфіки системності морфологічних одиниць, їх внутрішньоструктурної і зовнішньоструктурної взаємодії та взаємозв’язку з іншими мовними рівнями. У цьому аспекті надзвичайної актуальності набуває дослідження особливостей функціонування та семантичного складу прийменників як елементів мовної системи, зокрема, на матеріалі грецької мови, яка дозволяє отримати дані про найбільш ранні етапи розвитку індоєвропейських мов.
Окремим аспектам становлення прийменників, аналізу їх функціонування, а також причинам розширення сфери їх вживання у грецькій мові присвячені роботи Й.М. Тронського, О. Добіаша, С.І. Соболевського, Р.М. Оленича, Ф. Бітера, А. Мейе, Ж. Вандрієса. Проте до цього часу відсутній єдиний структурний і функціонально-семантичний опис прийменникової системи грецької мови, хоча розробка цього питання має особливе значення для історичної граматики індоєвропейських мов, а також для розуміння основних факторів і закономірностей розвитку граматичної будови мови взагалі.
Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю здійснення системно-структурного аналізу лексико-граматичного класу прийменників, функціонально-семантичного аналізу прийменникових конструкцій у грецькій мові, оскільки цим питанням досі було приділено мало уваги.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов’язана з комплексною науковою темою факультету романо-германської філології Донецького національного університету „Діахронічне, типологічне і контрастивне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов’янських мов”. Шифр теми: 01 –вв / 74.
Мета роботи полягає у висвітленні системно-структурної і функціональної типології прийменникових конструкцій у різні періоди функціонування грецької мови, розгляді особливостей вживання прийменникових конструкцій і ролі службового слова в їх організації. У рамках дослідження увага приділяється в першу чергу розгляду прийменникових конструкцій просторової семантики, оскільки позначення відношень саме в цій сфері є первинною функцією прийменників, що зумовило різноманітність прийменникових конструкцій локативного значення як у кількісному, так і в якісному відношеннях.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
- розглянути проблему становлення прийменникової системи у стародавніх мовах;
- з’ясувати причини редукції відмінкової системи і заміни відмінкових форм прийменниковими конструкціями;
- дослідити явища препозиціоналізації, встановити причини формування вторинних (похідних) і адвербіалізованих прийменників, їх функціонально-семантичну значущість у класичний період розвитку грецької мови та у період койне;
- встановити формальну і семантичну природу прийменникових конструкцій і роль прийменника в їх організації;
- описати словосполучення адвербіальної семантики як складну систему грецької мови, що об’єднує підсистеми з просторовим значенням;
6) дослідити структурну організацію і типи лексико-семантичних груп дієслів руху і просторової локалізації у грецькій мові.
Об’єктом дослідження є система прийменників грецької мови раннього, класичного та періоду койне.
Предметом дослідження є система прийменниково-відмінкових конструкцій просторової семантики грецької мови трьох періодів: раннього, класичного та періоду койне.
Матеріал дослідження. Аналіз мовного матеріалу здійснюється на базі таких текстів: поеми „Іліада” та „Одіссея” Гомера (ранній період), „Анабасіс” та „Кіропедія” Ксенофонта, „Історія” Фукідіда (класичний період) та Новий Завіт (період койне). Окремі явища функціонування прийменників грецької мови проілюстровані прикладами з творів Гесіода, Геродота, Есхіла, Евріпіда, Софокла, Демосфена, Ісократа, Лісія, Платона. Вибір даних літературних пам’яток грецької мови зумовлений прагненням охопити систему прийменників як таку, що, з одного боку, зберігає свою тотожність протягом усієї античної епохи, а з другого, виявляє рухомість, тенденції до самовдосконалення. Дані інших мов (індоєвропейських та неіндоєвропейських) взяті з наукових досліджень з відповідних питань, словників.
Опрацювання вказаних джерел грецької мови дозволило виявити приклади функціонування сімдесяти прийменників. Загальна кількість проаналізованих прийменникових конструкцій складає 14 тисяч одиниць, на базі яких виводяться статистичні дані.
Методи дослідження. Аналіз досліджуваного об’єкта проводиться з позицій системного підходу, що передбачає розгляд мови як складного утворення, в якому можуть бути виділені певні компоненти і відношення між ними. Дослідження здійснюється шляхом поєднання структурного і функціонального підходів. Перший передбачає вивчення форм з погляду їх структури, складу, будови і под.; функціональний підхід грунтується на аналізі форм з погляду вираження ними граматичних значень в синтагматичному або парадигматичному плані. Значне місце в дослідженні мовних фактів посідає функціонально-семантичний аналіз, який забезпечує встановлення істотних взаємозв’язків між мовними елементами. У роботі використовуються також порівняльно-історичний, зіставно-типологічний метод, методика компонентного та дистрибутивного аналізу.
Наукова новизна дослідження. У роботі вперше здійснене комплексне дослідження прийменникової системи грецької мови, вивчені специфічні зв’язки між прийменником та відмінковою формою в рамках відповідних конструкцій у семантичному та функціональному плані. Вперше на базі грецької мови досліджені зв’язки між прийменником та дієслівним складником синтагми {дієслово –прийменник - іменник}, виділені лексико-семантичні групи дієслів руху та просторової локалізації, що беруть участь у формувані прийменникових конструкцій просторового значення.
Теоретичне значення. Результати дослідження мають велике значення для розробки таких питань загального мовознавства, як взаємодія картини світу і мовної картини світу, лексико-граматичний та лексико-семантичний зв’язок між мовними одиницями, співвідношення спільних закономірностей мовних процесів із специфічними явищами окремих національних мов.
Практичне значення дослідження визначається тим, що в роботі запропоновано систематизацію різних уживань грецьких прийменників на базі єдиних семантичних критеріїв, подано модель семантичної структури прийменникової системи, розглянуто етапи еволюції системи прийменників і пояснено причини тих змін, що вона зазнала. Тому результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у практиці викладання грецької мови, а також у спецкурсах з історичної граматики грецької мови, з грецької діалектології, у курсах з історичних граматик інших індоєвропейських мов, а також загального та порівняльно-історичного мовознавства.
Особистий внесок здобувача полягає у визначенні та систематизації на формально-морфологічному та семантичному рівнях прийменників грецької мови різних періодів; застосуванні для вивчення прийменниково-відмінкових форм грецької мови компонентного аналізу як методу семантичного дослідження, що грунтується на розумінні змістової сторони слова як набору специфічних семантичних диференційних ознак.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи відбито у доповіддях та повідомленнях на засіданнях кафедри світової літератури та класичної філології Донецького національного університету (2002 р.), на міжнародній конференції „Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія” (Київ, КНУ, 2001 р.), регіональній конференції молодих вчених „Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецьк, ДонНУ, 2003 р.), науковій конференції викладачів, співробітників та аспірантів філологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (2003 р.), міжнародній науковій конференції „Підсумки і перспективи розвитку літератури та літературознавчої думки XX ст.” (Харків, ХНУ, 2003 р.).
Публікації. Проблематику дисертаційного дослідження висвітлено у 5 статтях, з яких 4 –у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (238 позицій) та додатків. Повний обсяг дисертації складає 213 сторінок, з яких 185 займає основний текст.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи і джерела дослідження. Вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача та апробацію дослідження.
Перший розділ „Становлення прийменникової системи грецької мови” містить чотири підрозділи. У першому підрозділі „Статус прийменників як лексико-граматичного класу слів” розглядаються концепції щодо статусу прийменників як лексико-граматичного класу слів, їх місця і ролі серед інших мовних одиниць.
Сучасні дослідники вважають за необхідне з’ясувати природу прийменників, беручи до уваги їх системні внутрішні і зовнішні зв’язки на тлі частин мови, семантичної і морфологічної структури слова, семантико-синтаксичної структури мови. Вирішити це питання дозволяє застосування ряду критеріїв: 1) семантичний критерій, що виконує роль базового, оскільки зумовлює граматичну спеціалізацію слова в реченні або словосполученні; 2) синтаксичний критерій, що становить пункт перетину і взаємодії лексики і граматики; 3) морфологічний критерій (І.Р. Вихованець).
Застосування цих критеріїв з усією очевидністю виявляє морфемний характер прийменників, їх суто синтаксичне призначення. Функціональна співвіднесеність між прийменниками та іншими релятивними морфемами, їх семантична специфіка, що виявляється у відсутності номінативної функції, послужили підставою для кваліфікації прийменників як аналітичних синтаксичних морфем.
Базуючись на таких специфічних ознаках прийменника, в сучасній лінгвістиці сформувалось три підходи до визначення статусу прийменника, який розглядається як: 1) службове слово (А.М.Пашківський, О.С. Мельничук, А.С. Колодяжний, В.В. Виноградов); 2) особлива морфема (О.О. Потебня, І.О. Бодуен де Куртене, О.М. Пєшковський, В.О. Богородицький, Ж. Вандрієс, І.І. Мещанінов, А. Мартіне, Є. Курилович, І.Р. Вихованець); 3) окреме слово у прийменниково-відмінковій групі (І.К. Кучеренко, А.І. Смирницький, З.І. Іваненко).
У другому підрозділі „Питання взаємодії відмінкової і прийменникової системи” з’ясовується характер відношень між прийменником та відмінковою формою у відповідній конструкції. Прийменник функціонує в межах синтагми {дієслово –прийменник –іменник}. Більшість досліджень стосовно лінгвістичного статусу прийменника ведеться у рамках прийменниково-відмінкових конструкцій, в яких прийменник може відігравати роль морфеми і дорівнювати функції відмінкової флексії (Є. Курилович, О.С. Мельничук), або мати певні лексичні та граматичні значення (О.О. Шахматов, В. В. Виноградов, М.Г. Сенів), або бути головним, керуючим словом (А.М. Пашківський, В.І. Добош). При будь-якому тлумаченні цих конструкцій очевидно те, що поєднання службових слів з повнозначними, є складною семантичною структурою з необмеженими можливостями у плані вираження.
У третьому підрозділі „Первинні прийменники грецької мови” розглядаються концепції, які стосуються причин виникнення прийменників в індоєвропейських і, зокрема, у грецькій мові; подається класифікація прийменників грецької мови; вивчаються особливості функціонування прийменників на формально-морфологічному рівні в різні періоди розвитку грецької мови.
Походження прийменників тісно пов’язане із загальною тенденцією в розвитку індоєвропейських мов –переходом від синтетичного ладу до аналітичного. Цей процес характеризувався рядом зрушень в організації мовної системи: поступовим скороченням кількості відмінків, синкретизмом відмінкових форм та перенасиченістю їх різними значеннями. Подібні явища мали місце також у грецькій мові. Відмінкові форми могли замінюватись прийменниковими конструкціями, оскільки прийменники виявлялись, як правило, однозначнішими, а значить чіткіше і адекватніше передавали думки. Поєднання відмінкової форми з прийменником усувало питання семантичної недостатності відмінкової флексії.
З погляду морфології існує кілька думок щодо походження прийменників. За теорією двох класів коренів Франца Боппа прийменники походять від займенникових коренів, що є джерелами утворення флексій. А. Мейє вважає, що прийменники, як і прислівники, мають вигляд застиглих форм імені, що первісно відмінювались. Поширеною є теорія про походження прийменників від прислівників (В.М. Ліндсей, К. Бругман, Г. Пауль). Це твердження базується на випадках появи прийменників у мовленні в абсолютно самостійному значенні, тобто без відмінків поряд з ними.
У грецькій мові прийменники поділяються на класи залежно від їх походження та морфологічної будови.
За походженням прийменники грецької мови поділяються на :
1. Первинні, або непохідні, які існували протягом усієї історії мови. Ще античні граматики виділяли вісімнадцять таких прийменників : α)μφι /- довкола, α)να/ - по, α)ντι/ - навпроти, α)πο/ - від, δια/ - через, ει)ς –до, ε)κ –з, ε)ν –в, ε)πι/ - на, κατα/ - по, μετα/ - за, παρα/ - біля, περι/ - довкола, προ/ - перед, προ/ς –до, συ/ν –з, υ(πε/ρ –над, υ(πο/ - під. Ці прийменники можуть поєднуватись з одним, двома або трьома відмінками, а також виступати в ролі префіксів у складних словах.
. Вторинні, або похідні –пізнішого походження, утворені від інших частин мови: α)/νευ –без, ε(/νεκα –заради, πλη/ν –крім, α(//μα –разом, χωρι/ς –окремо від, λα/θρα –потай від кого-небудь та інші.
Первинні і вторинні прийменники по-різному диференціюють значення відмінкових форм: первинні –загальніше, з більшою кількістю окремих значень; вторинні характеризуються рядом конкретних, спеціалізованих значень. Переобтяження значеннями первинних прийменників призводить до появи вторинних (від повнозначних слів), які мають менший ступінь абстракції і виражають часто одне відношення, цілком певне і виразне.
За морфологічною будовою прийменники поділяються на прості і складні. Прості прийменники –це переважно первинні, хоча зустрічаються і вторинні: α)/νευ, πλη/ν, ο(μου=, χα/ριν та інші. Складні прийменники утворюються шляхом поєднання двох (значно рідше трьох) семантичних одиниць –первинних прийменників α)ντι/, α)πο/, δια/, ε)κ, ει)ς, ε)ν, ε)πι/, κατα/, προ/ς, υ(πε/ρ і семантично споріднених з ними прийменників або синтетичних прислівників: διαπρο/ - через, наскрізь; ε)/ναντι –в присутності, перед; α)ντιπε/ρας –по той бік; ε)νω/πιον –напроти; ε)πι/προσθεν –попереду; υ(περα/νω –вище та інші.
Для кожного із досліджуваних періодів грецької мови були властиві свої особливості функціонування прийменників. Вільне розташування прийменника щодо іменного й дієслівного складників у реченні в Гомера поступово замінюється сталою позицією в прозі Ксенофонта, що символізує відхід від адвербіальних коренів прийменника. Мова шліфується, скорочує зайві форми, обираючи кращий варіант. Тому вже в аттичній прозі деякі прийменники виходять з узусу. Подібні процеси відбиває й мова Нового Завіту. Головною рисою мови вказаних текстів періоду койне є широке використання вторинних прийменників і не характерних для більш ранніх періодів прийменникових конструкцій, що було зумовлено вимогами точного перекладу з єврейської мови.
У четвертому підрозділі „Вторинні (похідні) прийменники грецької мови” з’ясовуються причини виникнення вторинних прийменників у грецькій мові, вивчається специфіка їх складу та семантичного наповнення.
Перевантаження первинних прийменників різноманітними значеннями (від просторових до кавзально-фінальних), потреба у вираженні відношень між предметами у просторі і часі якомога точніше привели до утворення великої кількості вторинних і адвербіалізованих прийменників. Процес появи нових прийменників відбувався трьома шляхами. Перший представляє перехід ряду невласне прийменників до категорії прийменників у власному розумінні слова. Другий шлях полягає у залученні до сфери прийменникового вживання ряду нових слів з категорії прислівників та іменників. Третій шлях є формуванням складених прийменників.
Найбільшу групу складають адвербіалізовані прийменники, які утворились від синтетичних і аналітичних морфологізованих прислівників. У синтетичних і аналітичних прислівникових формах при нейтралізації визначальних для кожної несинтагматичної частини мови форм відмінка, числа, роду, часу, способу, особи і при наповненні цих форм абстрактною лексикою якоюсь мірою знебарвлюється лексичне значення, набуваючи більш узагальненого характеру, що уможливлює перехід прислівників у прийменники.
Одним із шляхів поповнення прийменникової системи є “нарощення” прийменників. Випадків поєднання двох семантично споріднених прийменників в грецькій мові не так вже й багато. Можна назвати лише кілька: διαπρο/ –“через”; ε)/ναντι –“в присутності, перед”; παρε/κ –“повз, далі”; α)πε/ναντι –“в присутності кого-небудь, напроти”. Дуже поширенним є явище злиття первинного прийменника з прислівником, напр.:
καθυ/περθεν / υ(/περθεν –зверху, раніше
κατα/ α)ντικρυ/ / καταντικρυ/ –одразу, прямо
α)ντι/ον / καταντι/ον –проти, навпроти
α)ντιπε/ρας / καταντιπε/ρας –проти, навпроти
ευ)θυ/ / κατευθυ/ –навпроти
ε)πι/ α)/νω / ε)πα/νω –більше, вище
α)/νωθεν / ε)πα/νωθεν –вище, над
ε)κει=να / ε)πε/κεινα –з того боку, за межі
υ(πε/ρθεν / ε)φυ/περθεν –зверху, з висоти
Другий розділ дисертаційного дослідження „Функціонально-семантичний аналіз прийменникових конструкцій із значенням руху” містить п’ять підрозділів. У першому підрозділі „Проблема визначення змістової суті слова” висвітлюються проблеми, пов’язані з вивченням змістової суті лексико-граматичного класу прийменників, що розглядаються як слова-знаки релятивного типу, які набувають змісту лише у конструкції, в результаті взаємодії граматичних та лексико-семантичних значень поєднуваних ними слів.
У другому підрозділі „Просторові значення в лексико-семантичній системі прийменників” вказується на важливість вивчення прийменникових конструкцій просторової семантики. Особлива увага до локативних прийменникових конструкцій обумовлена тим, що не тільки в найдавніші, доісторичні періоди, а й у періоди порівняно високого ступеня розвитку мов категорія прийменників формується в основному на ґрунті вираження суто просторових відношень. Саме у цій сфері прийменники репрезентують найбільш розгалужену систему значень, на базі якої відбувається подальший семантичний розвиток прийменників –вказівка на темпоральні, кавзальні та фінальні відношення.
У третьому підрозділі „Диференційні ознаки та побудова системи опозицій” подається модель опису семантики просторових прийменникових конструкцій. Запропонований підхід грунтується на розумінні значення прийменникових конструкцій як впорядкованої системи семантичних диференційних ознак, що є мінімальними сигналами значення (К.І. Ходова, З.І. Іваненко, І.Р. Вихованець). Таким чином, модель для опису семантики локативних прийменникових конструкцій включає такі ознаки (А.Н. Шаранда):
1. Спрямованість дії. Дія може бути спрямована на предмет (позитивна динаміка) чи від предмета (негативна динаміка) або відбуватись у певному просторі (нейтральна динаміка, статика).
2. Ознака контактності. Виявляється у наявності чи відсутності контакту з поверхнею предмета –орієнтира. Таким чином виділяють ознаку дистантного місцеперебування або руху, що відбувається без орієнтації або з орієнтацією на конкретну сторону предмета (верхню, нижню, лицьову, протилежну, бокову), та контактного, що реалізується звичайно у внутрішній або центральній частині предмета, на його поверхні або між рядом об’єктів.
3. Ознака межі. Характеризує форму предмета, оскільки останній може мати один, два або три виміри. Ця ознака оперує такими категоріями, як категорія вертикальності, горизонтальності, внутрішнього місцеперебування.
У четвертому підрозділі „Контекстуальна обумовленість значення прийменника” вказується на залежність значення прийменника від складників синтагми {дієслово –прийменник –іменник}, в рамках якої він функціонує. У дослідженні увага зосереджена на вивченні зв’язку між прийменниками просторової семантики та дієслівним компонентом указаної синтагми. Лексико-семантичні групи дієслів, які беруть участь в організації локативних прийменникових конструкцій, містять одиниці із значенням руху та просторової локалізації. Вони мають складну польову структуру, в якій виразно виділяються ядерні та периферійні зони. Ядерний елемент лексико-семантичної групи представлений тільки на лексико-семантичному рівні системи, а на периферійних ділянках груп має місце диференціація одиниць на основі відповідних абстрактних семантичних категорій. Периферійні одиниці конкретизують у своїй семантиці абстрактні семантичні категорії, які є відбиттям певних аспектів позамовної дійсності і містяться у чистому вигляді в значеннях ядерних елементів групи (М.Г. Сенів).
Так, лексико-семантична група дієслів руху виділяється на основі інваріантної ознаки „зміна місця перебування у просторі”, а також абстрактних категоріальних ознак: 1) характер руху; 2) спосіб пересування; 3) середовище пересування; 4) загальна спрямованість руху. На першому рівні диференціації дієслова руху розчленовуються на основі ознаки „характер руху”, утворюючи три основні класи: 1) дієслова поступального руху (ядерні елементи: i)e/nai - іти, e)/rxesqai - ходити, bai/nein – ступати, badi/zein –пересуватися, kinei/sqai –рухатися); 2) дієслова непоступального (коливального) руху (ядерний член: kuli/ndein –качати); 3) дієслова обертального руху (ядерний член: kuklei=sqai –обертатися).
Часто уточнення значення дієслова за певною ознакою відбувається за допомогою префіксів, система яких у грецькій мові була досить поширеною. Деривація дієслів руху за участю префіксів характерна для грецької мови, починаючи з класичного періоду. Важливим є те, що у системі прийменникового керування префіксованих дієслів спостерігається певна співвідносність (кореляція) між префіксом керуючого дієслова і прийменником, вжитим при відмінковій формі. Явище префіксально-прийменникової кореляції розвинулось на основі того, що більшість префіксів і прийменників мають спільне походження, внаслідок чого вони виконують у мові споріднені функції –виразників просторових відношень. Тому префіксально-прийменникова кореляція найповніше виявляється в конструкціях, у яких префікс дієслова та прийменник зберігають реальне просторове значення. Так, наприклад, дієслова просторового пересування набувають семантичного розвитку за допомогою такої системи префіксів:
e)/rxomai a)mfe/rxomai підходити звідусіль, оточувати
йти a)ne/rxomai підніматися, вирушати (вглиб країни)
a)pe/rxomai відходити, від’їжджати, повертатись
die/rxomai йти через, проходити, розходитися, розповсюджуватися
ei)se/rxomai входити, приходити, прибувати
e)ce/rxomai виходити, йти від, вирушати
e)pane/rxomai сходити, підніматися, переходити, повертатися
e)pe/rxomai приходити, підходити, наближатися, проходити,
переходити, обходити,
kate/rxomai сходити, спускатися, приходити, прибувати, повертатись
mete/rxomai входити, вступати, з’являтись, переходити, йти,
pare/rxomai проходити повз, пролітати, проноситися, випереджати
perie/rxomai ходити довкола, обходити, проходити, доходити
proe/rxomai йти або виступати вперед, просуватися, вирушати
prose/rxomai приходити, підходити (до кого), наближатися
sune/rxomai йти разом, приходити разом, збиратися
u(pane/rxomai поволі здійматися, повзти вгору
u(pere/rxomai переходити, підходити (під що-небудь), входити
Розгляд лексико-семантичної групи дієслів руху показав, що не всі ділянки цього класу мовних одиниць розвинуті однаковою мірою. Найбільш чисельним і диференційованим є клас дієслів переміщення. Класи дієслів коливального і обертального руху порівняно малочисельні і значно слабкіше диференційовані. Ця обставина відповідає реальностям самої дійсності, що відбивається в мові, адже людина частіше спостерігає саме просторове переміщення предметів порівняно з іншими видами руху.
У п’ятому підрозділі „Прийменникові конструкції категорії руху в просторі” подається класифікація прийменникових конструкцій, що вказують на рух, проведена на основі виділення семантичних диференційних ознак. Прийменникові конструкції категорії руху поділяються на три основні групи: 1) конструкції із значенням наближення (напр., „позитивна динаміка, контактність, верхня зовнішня межа”: a(/rmata d' a)\m bwmoi=si ti/qei kata\ li=ta peta/ssaj: (Hom.Il.8.441) –повіз підняв на поміст і покровом заслав полотняним); 2) конструкції із значенням віддалення (напр., „негативна динаміка, контактність, внутрішня межа”: Anasta\j de\ a)po\ th=j sunagwgh=j ei)sh=lqen ei)j th\n oi)ki/an Si/mwnoj. (Lc.4.38) –вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона); 3) конструкції, що вказують на рух, нейтральний щодо зовнішньої або внутрішньої межі об’єкта (напр., „нейтральна динаміка, дистантність, власне зовнішня межа”: polu\ ga\r ou)x oi(=o/n te h)=n a)po\ tou= a)/llou strateu/matoj diw/kein: (Xen. Anab.3.3.10) - одначе переслідувати далеко від війська було небезпечно).
Третій розділ дисертаційного дослідження „Функціонально-семантичний аналіз прийменникових конструкцій із значенням просторової локалізації” містить два підрозділи. У першомі підрозділі „Принципи організації лексико-семантичної групи дієслів просторової локалізації у грецькій мові” подається аналіз дієслів просторової локалізації, що здійснюється на підставі категоріальних семантичних ознак, які відбивають певні аспекти позамовної дійсності. Різні форми місцеперебування знаходять своє вираження у таких групах дієслів, як: 1) група дієслів, що вказують на власне положення предмета (вертикальне: i(sta/nai –стояти; горизонтальне: kei=sqai, katakei=sqai –лежати; підвішене: kre/masqai –висіти та сидяче: kaqh=sqai, kaqe/zesqai, e)fedreu/ein –сидіти); 2) група дієслів, що вказують на положення предмета по відношенню до іншого предмета (абстрактні: ei)=nai –бути, gi/gnesqai, u(pa/rxein –знаходитися; позиційні: між вертикальним і горизонтальним положенням: ku/ptein – нахилятися/ нагинатися, між сидячим, горизонтальним і висячим положенням: a)ni/stasqai, u(pani/stasqai –підніматися/ вставати; локативні: e)/xesqai, ta/ttesqai, a)fiknei=sqai –прилягати; xwri/zein, diaxwri/zein –відділяти; контрастні дієслова: diafe/rein, u(pere/xein –височіти). Ступінь розвиненості лексико-семантичних парадигм певних груп дієслів залежить від ступеня соціальної значущості того чи іншого виду просторового розташування. Так, наприклад, сидяче положення, притаманне тільки живим істотам, і висяче положення, характерне для неживих істот, набагато рідше відбиваються в семантиці певних груп дієслів порівняно з іншими видами місцеперебування.
Деривація дієслів цієї групи здійснюється за допомогою досить розгалуженої системи префіксів. Так, наприклад, ядерне дієслово описуваної групи ei)=nai –„бути” набуває такого семантичного розвитку:
ei)mi a)/peimi бути далеким, бути відсутнім
бути, di/eimi продовжувати, перебувати
знаходитися e)/neimi в чомусь бути, знаходитися, міститися,
знаходитися поміж
e)/peimi на чомусь, вгорі чогось, в когось бути,
знаходитися, знаходитися над головою, нависати
me/teimi знаходитися (бути) серед (посеред)
pa/reimi бути присутнім, знаходитися, бути в
наявності, бути під рукою
peri/eimi знаходитися довкола, оточувати
pro/eimi існувати раніше, бути раніше
pro/seimi бути доданим, додаватись, бути
в наявності, бути присутнім, існувати
su/neimi бути разом, знаходитися у спілкуванні,
мати зв’язок
u(/peimi знаходитися (під, внизу, всередині),
залишатися
У другому підрозділі „Прийменникові конструкції із значенням просторової локалізації” розглядаються прийменникові конструкції, що виражають статичні просторові відношення. Ступінь лексичної репрезентації конструкцій просторової локалізації залежить від значення дієслів, що беруть участь в їх організації. Так, незначною кількістю лексико-семантичних одиниць характеризуються конструкції на позначення відношень „статика, дистантність/ контактність, розташування навколо об’єкта” (to\n de\ xitw=n' e)no/hsa peri\ xroi\+ sigalo/enta, (Hom.Od.19.232) –бачив також і хітон я блискучий на тілі у нього; kai\ peri\ Tu/ron kai\ Sidw=na, plh=qoj polu/, a)kou/ontej o(/sa e)poi/ei h)=lqon pro\j au)to/n. (Mrc.3.8) –великий натовп тих, що мешкають довкола Тира та Сидона, почувши, що робив він, зібрався до нього); „статика, дистантність, місцеперебування між рядом об’єктів” (mo/noi te o)/ntej o(/moia e)/pratton a(/per a)\n met' a)/llwn o)/ntej, (Xen.Anab.5.4.34) –а насамоті вони поводились так, як інші поводяться на людях); „статика, дистантність/ контактність, зовнішня нижня межа” (au)ta\r u(po\ xqw\n/ smerdale/on kona/bize podw=n au)tw=n te kai\ i(/ppwn. (Hom.Il.2.466) –аж стугоніла страшно земля під ногами людей і під кінським копитом; kai\ ta\ kuna/ria u(poka/tw th=j trape/zhj e)sqi/ousin a)po\ tw=n yixi/wn tw=n paidi/wn. (Mrc.7.28) –але ж і щенята під столом їдять крихти від дітей).
У Висновках узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі.
I. Зіставлення даних, отриманих в ході вивчення прийменникової системи грецької мови, з даними інших мов дозволило виявити ряд спільних закономірностей у розвитку прийменників:
1. Появу прийменників і розповсюдження прийменникових конструкцій зумовила тенденція до редукції відмінкових форм. Синкопа кінцевих приголосних, що збільшувала число омонімічних відмінкових форм, синкретизм відмінків, переобтяження їх різними значеннями привели до того, що відношення, які досі позначались відмінками, почали виражатись за допомогою прийменникових конструкцій.
2. Грецька мова мала добре сформовану систему прийменників, яка складалась з первинних і вторинних прийменників. Кожен з цих розрядів відбивав певний етап розвитку прийменникової системи. Розвиток прийменникової системи відбувався на формально-морфологічному і на семантичному рівнях.
2.1. На формально-морфологічному рівні еволюція прийменників йшла від початкового поширення первинних прийменників, які поступово зайняли стійку позицію в реченні перед іменником, а також почали виступати в ролі префіксів у складних словах, що було однією з форм реалізації тенденції мови до аналітизму. Наступний етап характеризується поповненням системи новими одиницями - “нарощеннями”, адвербіалізованими прийменниками, що походять від синтетичних прислівників з абстрактним лексичним значенням.
.2. На семантичному рівні в розвитку прийменникової системи грецької мови можна виділити такі моменти: а) переобтяженість первинних прийменників значеннями та необхідність більш конкретної передачі характеру взаємодії між предметами привела до появи вторинних прийменників, які мали конкретне значення й передавали зміст більш точно; б) в ході історичного розвитку семантичне коло прийменників значно розширилось від первісної вказівки на просторові та близькі за значенням часові відношення між предметами до позначення більш абстрактних відношень.
II. Специфіка прийменникової системи грецької мови виявляється головним чином на семантичному рівні, розкривається в особливостях організації прийменникових конструкцій певного значення. Аналіз прийменниково-відмінкових форм просторової семантики, проведений шляхом виділення семантичних диференційних ознак, виявив, що:
. Первинні прийменники складають ядро просторової підсистеми; ним властива особлива семантична перенасиченість –до 13 лексико-семантичних варіантів.
. В ході історичного розвитку грецької мови спостерігається згортання просторових функцій у первинних прийменників. Співіснуючі одиниці, що рівнозначно вживаються для позначення однакових відношень, мають тенденцію до усунення з ужитку. Паралельно відбувається пошук так званого єдиного представника архісемеми, що набуває нового, більш узагальненого значення, позбавленого просторових відтінків.
. Для вторинних прийменників грецької мови характерне функціонування здебільшого у сфері просторових відношень. Найбільша кількість конструкцій з вторинними прийменниками зафіксована в ранній та пізній періоди розвитку грецької мови. Якщо в ранній період спостерігаються паралельні конструкції з первинним і вторинним прийменником на позначення того самого відтінку просторового значення, то в період койне, за умов згортання локативних функцій первинних прийменників, конструкції з вторинними прийменниками набувають більшого поширення, особливої чіткості й конкретності (пор., напр.: у конструкціях з вторинним прийменником a)/neu 30% припадає на форми з просторовим значенням у Гомера і 90% - у Новому Завіті; така ж частотність вживання у просторовому значенні в ранній період та у період койне спостерігається і в конструкціях з прийменником e)kto/j; прийменник pe/ran вказує на просторові відношення в 20% вживань у Гомера і в 60% - у Новому Завіті).
4. Семантика просторових прийменників у грецькій мові розкривається в межах прийменникових конструкцій у структурі {дієслово –прийменник –іменник}. Лексико-семантичні групи дієслів, які беруть участь у формуванні прийменникових конструкцій просторової семантики, мають складну структуру, де чітко виділяються ядерні та периферійні зони. Диференціація одиниць у межах лексико-семантичної групи здійснюється на основі абстрактних лексико-семантичних категорій, які відбивають певні аспекти позамовної дійсності. Так, у системі дієслів руху класифікація одиниць відбувається за ознаками: а) характер руху; б) спосіб пересування; в) середовище пересування; г) загальна спрямованість руху. Найбільш репрезентативною в лексичному відношенні за ознакою „характер руху” виявляється група дієслів поступального руху (23 безпрефіксальні ядерні елементи та 15 одиниць периферійної зони, напр.: іти/ ходити: i)e/nai, poreu/esqai, e)/rxesqai; іти/ ступати: bai/nein, badi/zein, o(deu/ein; везти/ возити: a)/gein, fe/rein, komi/zein, a)xqoforei=n; бігти/ бігати: tre/xein, qei=n), в межах якої відбувається подальша диференціація за іншими вказаними абстрактно-семантичними категоріями. У системі дієслів просторової локалізації визначальною категорією є „положення предмета у просторі” з подальшою конкретизацією його позиції: вертикально (30 одиниць, напр.: стояти/ ставити: i(sta/nai, tiqe/nai, ai)/rein, ta/ttein, i(dru/ein; нахиляти/ гнути: ka/mptein, kli/nein, ptu/ssein; будувати: oi)kodomei=n, teixi/zein, e)lau/nein, i(dru/ein, kti/zein), горизонтально (15 одиниць, напр.: лежати: kei=sqai, katakei=sqai; покоїтися: h(suxa/zein, qar)r(ei=n, h(suxi/an a)/gein; стелити: storennu/nai, strwnnu/nai, katastrwnnu/nai), у сидячому положенні (8 одиниць, напр.: сидіти: kaqh=sqai, kaqe/zesqai, e)fedreu/ein), у підвішеному положенні (6 одиниць, напр.: висіти: kre/masqai; звисати: a)pokre/masqai; підвішувати: kre/masqai).
5. Дієслова, що вживаються у прийменникових конструкціях просторової семантики мають складну, багатовимірну структуру. Проте не всі підгрупи цих дієслів мають однаковий ступінь реалізації лексико-семантичного потенціалу, що залежить від ступеня соціальної значущості того факту об’єктивної дійсності, що знайшов своє вираження в даних мовних засобах. Відповідно до цього і в системі прийменникових конструкцій виділяються групи, що характеризуються низьким рівнем лексичної репрезентації, вказуючи на певний вузько спеціалізований тип просторових відношень. Такими, наприклад, в системі динамічних просторових конструкцій є відношення „негативна динаміка, дистантність, зовнішня бокова межа” (e)/nqa ai( diw/ruxej, a)po\ tou= Ti/grhtoj potamou= r(e/ousai: (Xen.Anab.1.7.15) – саме тут канали, проведені від річки Тигр), „негативна динаміка, дистантність, зовнішня задня межа”(ou)/te/ tin' e)copi/sw nekrou= xa/zesqai a)nw/gei/ ou)/te/ tina proma/xesqai )Axaiw=n e)/coxon a)/llwn, (Hom.Il.17.358) –не відступати назад від убитого він заклинав, не вириватися з лав, не битись від інших ахейців окремо), „нейтральна динаміка, дистантність, рух між рядом об’єктів” (bh= d' i)e/nai kata\ nh=aj )Axaiw=n xalkoxitw/nwn. (Hom.Il.10.136) –так він помчав між кораблів міднозброїх ахейців); у системі статичних конструкцій - „статика, дистантність/ контактність, розташування довкола об’єкта” (to\n de\ xitw=n' e)no/hsa peri\ xroi\+ sigalo/enta, (Hom.Od.19.232) –бачив також і хітон я блискучий на тілі у нього), „статика, дистантність, місцеперебування між рядом об’єктів” (kai\ ai( a)delfai\ au)tou= ou)xi\ pa=sai pro\j h(ma=j ei)sin; (Mth.13.56) –хіба його сестри не всі між нами?), „статика, дистантність/ контактність, зовнішня нижня межа” (oi( de\ new/teroi e)n tai=j u(po\ to\ o)/roj kw/maij hu)li/zonto. (Xen.Anab.7.4.6) –а молоді люди залишились у селищах, розташованих під горою).
6. Як граматичні елементи мови прийменники зазнають менших змін, ніж слова повнозначні. Ця особливість пояснюється значно більшою широтою сфери їх застосування в мові порівняно зі словами повнозначними і через це значно тіснішим зв’язком способів їх вживання із загальним масивом даної конкретної мови. Тому переважна більшість прийменників зберігають свої основні синтаксичні функції. Як окремі, хоч і не повнозначні слова, прийменники виявляють значно більшу здатність до семантичних змін і значно більшу плинність у своєму складі, ніж граматичні форми словозміни.
Дослідження різних індоєвропейських мов доводять наявність спільних тенденцій і закономірностей в їх розвитку. Разом з тим, виявляється цілий ряд особливостей, характерних для кожної національної мови. Проте, існування деяких специфічних явищ часто не спростовує, а підтверджує наявність типових тенденцій, обумовлених внутрішніми закономірностями розвитку людської мови. З огляду на це, дослідження прийменникової системи грецької мови, яка репрезентує типові тенденції еволюції індоєвропейських мов на найбільш ранніх етапах їх розвитку і разом з тим виявляє власну специфіку окремих мовних явищ, має особливе значення для формування цілісного уявлення про розвиток, становлення та функціонування прийменників в індоєвропейських мовах, виходячи за межі вузьколінгвістичного питання і сягаючи рівня загальномовознавчої проблеми.
Вивчення семантико-синтаксичних функцій кожного прийменника, зокрема в їх відношенні до функцій інших прийменників, дослідження функціональних зв’язків прийменників зі словами інших частин мови та з іншими граматичними засобами, конкретних можливостей формування нових прийменників для вираження нових різновидів об’єктивних відношень між предметами і явищами, являє значний інтерес для досліджень у галузі теорії та історії мови і з точки зору побудови лексико-семантичної універсалії.
Список опублікованих праць за темою дисертації
- Деякі аспекти формування та функціонування системи вторинних прийменників давньогрецької мови // Дослідження різнорівневих одиниць романських, германських і слов’янських мов. –Донецьк: Вид-во ДонНУ, 2001. –Вип.1. –С.53-57.
- Прийменникова система давньогрецької мови в діахронії (Гомер –Ксенофонт –Новий Завіт) // Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць: У 2ч. –Київ: Київський університет, 2001. –ч.2. –С. 500-505.
- Аналіз семантики давньогрецького прийменника a)mfi/ // Вісник Харківського університету. –. - № 538. –серія: Філологія. –Вип.34. –С. 167-171.
- Просторові значення давньогрецьких прийменників kata/ й a)na/ // Вісник Харківського університету. –. - № 583. –серія: Філологія. –Вип.37. –С. 57-60.
- Темпоральна семантика прийменникових конструкцій (на матеріалі давньогрецької мови) // Вісник Харківського університету. –. - № 607. –серія: Філологія. –Вип.39. –С. 181-183.
АНОТАЦІЯ
Харитонова Є.С. Прийменникові конструкції просторової семантики у грецькій мові. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.15 –загальне мовознавство. –Донецький національний університет, Донецьк, 2003.
У дисертації виконано системний опис складу і семантичної структури системи прийменників грецької мови: висвітлені особливості системно-структурної та функціональної типології прийменникових конструкцій в різні періоди розвитку грецької мови, досліджені особливості вживання прийменникових конструкцій та ролі службового слова в їх організації. У рамках дослідження розглянуті прийменникові конструкції просторової семантики, вивчений зв’язок між прийменником та дієслівним складником просторових конструкцій, подана класифікація лексико-семантичних груп дієслів руху та просторової локалізації. Класифікація прийменникових конструкцій здійснена на основі виділення семантичних диференційних ознак. Материалом дисертації є тексти грецької мови раннього, класичного та періода койне, що дозволило вивчити систему прийменників у синхронії та діахронії. Результати дослідження на базі грецької мови сприяють формуванню цілісної картини виникнення, становлення та функціонування системи прийменників у індоєвропейських мовах.
Ключові слова: прийменник, прийменникова конструкція, семантична структура, лексико-семантична група, семантична диференційна ознака.
АННОТАЦИЯ
Харитонова Е.С. Предложные конструкции пространственной семантики в греческом языке. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 –общее языкознание. –Донецкий национальный университет, Донецк, 2003.
В диссертации выполнено системное описание состава и семантической структуры предлогов греческого языка: рассмотрены причины возникновения лексико-грамматического класса предлогов, исследованы явления препозиционализации, выявлены причины формирования вторичных (производных) и адвербиализованных предлогов, их функционально-семантической значимости в различные периоды развития греческого языка, освещены особенности системно-структурной и функциональной типологии предложных конструкций, исследованы особенности употребления предложных конструкций и роли служебного слова в их организации.
В рамках исследования основное внимание уделяется рассмотрению предложных конструкций пространственной семантики, поскольку выражение данного типа отношений является первичной функцией предлогов, что обусловило разнообразие предложных конструкций локативного значения как в количественном, так и в качественном отношениях.
Поскольку предлоги рассматриваются как слова-знаки релятивного типа, проявляющие значение только в конструкции, в результате взаимодействия грамматических и лексико-семантических значений связываемых ими слов, решение вопроса о значении предлогов возможно только с учетом семантики всех компонентов конструкции.
В диссертации рассматривается связь между предлогом и глагольным компонентом синтагмы {глагол –предлог –имя}, дается классификация лексико-семантических групп глаголов со значением движения и пространственной локализации, принимающих участие в организации предложных конструкций. Лексико-семантические группы глаголов имеют сложную структуру, где четко выделяются ядерные и периферийные зоны. Дифференциация единиц в рамках лексико-семантической группы осуществляется на основе абстрактных лексико-семантических категорий, отражающих определенные аспекты внеязыковой действительности. Так, в системе глаголов движения классификация единиц осуществляется по признакам: а) характер передвижения; б) способ передвижения; в) среда передвижения; г) общая направленность движения. В системе глаголов пространственной локализации основной категорией является „положение предмета в пространстве” с дальнейшей конкретизацией его позиции: вертикально, горизонтально, сидя, в подвешенном положении.
Классификация предложных конструкций производится на основе выделения семантических дифференциальных признаков. Модель для описания семантики предлогов пространственного значения включает следующие признаки: 1) направленность действия (позитивная, негативная и нейтральная динамика; статика); 2) признак контактности (контактность/ дистантность по отношению к границе предмета); 3) признак границы (внутренняя, внешняя, боковая, лицевая, задняя, верхняя, нижняя). Таким образом, выделяются основные группы конструкций: 1) конструкции, указывающие на динамические пространственные отношения (конструкции со значением приближения; конструкции со значением удаления; конструкции со значением движения, нейтрального по отношению к внешней границе объекта); 2) конструкции со значением пространственной локализации, выражающие статические отношения.
Материалом диссертации являются тексты греческого языка раннего, классического и периода койне, что позволило исследовать систему предлогов в синхронии и диахронии. Результаты проведенной работы на основе греческого языка способствуют формированию целостной картины процесса возникновения, становления и функционирования системы предлогов в индоевропейских языках.
Ключевые слова: предлог, предложная конструкция, семантическая структура, лексико-семантическая группа, семантический дифференциальный признак.
SUMMARY
Kharytonova E.S. The prepositional constructions in spatial semantics in Greek. Manuscript.
Thesis for a candidate degree in philology by speciality 10.02.15 –General linguistics. –Donetsk National University, Donetsk, 2003.
In the dissertation the systematic description of semantic structure of prepositions of Greek language is made. The peculiarities of systematically structured and functional typology of prepositional constructions in different periods of development of Greek language are covered; the peculiarities of usage of prepositional constructions and roles of auxiliary word in their organization were examined. In the context of analysis the main focus was concentrated on the examination of prepositional constructions of spatial semantics; the connection between preposition and verb component of syntagma (verb –preposition – name) was regarded, the classification of semantic vocabulary group of verbs with the meaning of movement and location is given. The classification of prepositional constructions is made on the basis of evolving the semantic differential features. The source of literature for dissertation were texts of Greek language of early, classical periods and the koine period which gave the opportunity to analyze the system of prepositions in synchronism and dyachronism. The results of dissertation on the basis of Greek language promote the formation of entire picture of the origin, coming into being and functioning processes of the system of prepositions in Indo-European languages.
Key-words: preposition, prepositional construction, semantic structure, semantic vocabulary group, semantic differential feature.
2. тематизации предприняли многие известные отечественные ученые
3. Референдум як основна форма безпосередньої демократії
4. К. ВЫБОР программных комплексов Стоимость эффективность СОЗДАНИя АИС предприятий На рынке
5. Тема 4 Химические реакции ~ связь химии физики и биологии Выполнил- Студент 2го курса гр
6. Тема- ІПОТЕЧНИЙ КРЕДИТrdquo; План- Сутність та особивості іпотечного кредиту Іпотечне кредитуван
7. Тема 1 ПРЕДМЕТ И ИСТОКИ ФИЛОСОФСКОГО МЫШЛЕНИЯ2 ч
8. реферативних досліджень Бабушкіна Биков Білай Бреславська Бойчук Гутаров
9. 1. Развитие и популяризация кикбоксинга как пропаганда здорового образа жизни среди молодежи и лиц других
10. ТЕМАХ СанктПетербург 2004 г
11. Виды и особенности антропогенных воздействий на природу
12. Самопрезентация Резюме Фамилия имя отчество
13. 2014 о~у жылына арнал~ан тест с~ра~тары С~ра~тар
14. Лабораторная работа 2 Определение деформаций при косом изгибе уголка Цель работы ~ экспериментал
15. Вона забезпечує приблизно 150 тис
16. тема нетарифного регулюванняРозділ- Економіка підприємства Система нетарифного регулювання Дійовими за
17. на тему- Экономический рост и проблемы экологии Выполнила студентка Факультета экономики и менеджмен
18. Ростовский государственный медицинский университет Минздравсоцразвития России СБОР
19. Сверхкраткая история Японии и самую малость - мира
20. Квант по методу вероятностных графов равна W[1[1[11Pbc1Pcd]z1] 1Pb2]z2