функція організації у менеджменті
Работа добавлена на сайт samzan.net:
Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Питання 1. Поняття «функція організації» у менеджменті. Створення організаційної структури та розподіл повноважень. Побудова організації.
Функція організації взаємодії – це форма виявлення цілеспрямованого впливу на колективи людей, що передбачає формування об’єкта і суб’єкта управління, їх підрозділів і зв’язків між ними, створення структури управління підприємством.
Дана функція має 3 аспекти:
- розподіл роботи між працівниками відповідно до їх кваліфікації;
- поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегій;
- установлення взаємовідношень повноважень, які пов’язують вищі рівні з нижчими і забезпечують можливість розподілу і координацію завдань.
На базі цього виникає система підпорядкованості, або система владних взаємовідносин, що виражає спрямованість надходжень наказів та розпоряджень в організації. Підпорядкованість будується на взаєминах повноважень, що потребує виявлення сутності делегування.
Функції організації:
- Організаційна структура – це система взаємозв’язків та підпорядкованість організаційних одиниць (підрозділів) апарату управління, які виконують різні функції управління підприємством.
- Організаційний процес:
- поділ організації на підрозділи відповідно до цілей і стратегії;
- взаємовідношення повноважень, які пов’язують вище керівництво із низовими рівнями і забезпечують можливість розподілу та координації завдань.
Повноваження – це обмежене право використовувати ресурси підприємства та спрямовувати зусилля підлеглих співробітників на виконання певних завдань:
- визначаються політикою, процедурами, правилами;
- делегують посаді, а не собі;
Делегування повноважень – це передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їх виконання; є основним процесом, із допомогою якого керівництво встановлює формальні взаємини працівників в організації.
Види управлінських повноважень:
- За характером делегування:
- Лінійні – передаються від вищої посадової особи до підлеглих. Це узаконена влада, формує ієрархію рівнів управління (скалярний принцип).
- Функціональні (штабні) – делегуються менеджером вищого рівня управління менеджеру нижчого рівня, який керує аналогічною функцією.
- За особливістю функціонування:
Узаконені – функціональний керівник діє в межах законодавчих норм, статутних документів, наказів;
Рекомендаційні – спрямовані на вироблення конкретних рекомендацій;
Обов’язкові – функціональний керівник з’ясовує свої рішення з лінійними керівниками різних рівнів;
Паралельні – рішення функціонального керівника діють незалежно і одночасно з рішенням лінійних керівників;
Формальні – чим вища посада в ієрархії, тим більше повноважень;
Неформальні – повинні збігатися з формальними;
Реальні – залежать від ефективності повноважень;
Офіційні (неофіційні) отримує особа, яка перебуває на посаді.
Не підлягають делегуванню такі функції та напрями діяльності керівника:
встановлення цілей; прийняття рішень; контроль результатів; перспективне планування; керівництво робітниками; завдання особливої складності; завдання високої міри ризику; незвичайні, виняткові справи; актуальні, термінові справи; завдання суворо довірчого характеру; остаточне визначення організаційної структури організації; остаточні рішення щодо напрямів фінансової, кадрової та соціальної політики; рішення щодо концепції маркетингу.
Розподіл відповідальності
Відповідальність – це покладений на посадову особу обов’язок виконувати поставленні завдання та забезпечувати їх задовільне рішення.
Відповідальність не може делегуватися.
Відповідальність вказується в нормативних документах трьох видів: положення про структурні підрозділи, регламентах виконання робочих операцій і персональних посадових інструкціях.
Типова схема службової інструкції включає в себе такі розділи:
1. Загальні положення.
2. Обов’язки (функції, роботи, завдання).
3. Права (повноваження).
4. Відповідальність (перелік функцій, за які несе відповідальність посадова особа).
Питання 2. Принципи побудови організаційної структури.
Структура управління – це упорядкована сукупність взаємопов’язаних елементів систем, що визначає поділ праці та службових зв’язків між структурними підрозділами і працівниками апарату управління з підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень.
Елементи організаційної структури управління:
- професійно-кваліфікаційний склад працівників апарату управління;
- кількість працівників для реалізації кожної управлінської функції;
- інформаційні зв’язки;
- кількість рівнів управління та розподіл працівників між ними;
- склад самостійних структурних підрозділів;
- склад і структура функцій управління.
Значення організаційної структури:
- забезпечує поєднання складових підприємства, його стійке та стабільне функціонування;
- відображає просторово-часове розміщення частин підприємства: відділів, секторів, рівнів управління, лінійних підрозділів;
- фіксується у графічних схемах, штатних розписах персоналу, положеннях про підрозділи підприємства, посадових інструкція окремих виконавців;
- із допомогою відповідної структури здійснюється перехід від стратегічних планів до координованих дій співробітників щодо їх виконання;
- дає змогу працівникам усвідомити своє місце на підприємстві, завдяки чому вони спільно працюють над досягненням цілей компанії.
Структуру управління по горизонталі поділяють на окремі ланки, а по вертикалі – на ступені управління.
Ланки управління становлять організаційно відособлені структурні підрозділи (відділи, служби, групи), кожний із яких виконує визначену сукупність завдань згідно з вимогами функціонального поділу праці та її кооперації при опрацюванні, прийнятті та реалізації рішень.
Ступінь (рівень) управління – сукупність управлінських ланок, які перебувають на відповідному ієрархічному рівні управління та відображають послідовність їх підрозділів знизу доверху.
Принципи побудови організаційних структур:
- Всеосяжність – охоплення всієї управлінської діяльності;
- Гнучкість і динамічність – здатність своєчасно реагувати на зміни;
- Економічність – мінімальна кількість рівнів і ланок;
- Економія часу – мінімальні витрати часу на прийняття і проходження рішень;
- Поєднання централізації та децентралізації функцій управління;
- Оптимальна чисельність керівників і виконавців;
- Рівномірність навантаження на кожну ланку та рівень управління.
Питання 3. Види організаційних структур управління: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, дивізійні, змішані.
Організаційні структури управління:
- Ієрархічні структури:
- Елементарна організаційна структура:
- Змішані (комбіновані):
- лінійно-штабна
- лінійно-функціональна
- Дивізіональна структура управління:
- продуктова
- регіональна
- організаційна на базі стратегічних одиниць бізнесу.
- Адаптивні структури:
- Проектна
- Матрична
- Програмно-цільова, проблемно-цільова
- Організаційні структури, основані на груповому підході (командна, бригадна)
- Мережева організаційна структура управління.
Переваги та недоліки лінійної структури управління підприємством:
Переваги:
- Єдність розпорядництва, простота і чіткість підпорядкування.
- Повна відповідальність керівника за результати діяльності підлеглих йому підрозділів.
- Оперативність у прийнятті рішень.
- Погодженість дій виконавців.
- Отримання нижчими за підпорядкуванням ланками погодження між собою розпоряджень і завдань.
Недоліки:
- Значне інформаційне перевантаження керівника, велика кількість контактів із підлеглими.
- Високі вимоги до керівника, адже він має бути висококваліфікованим фахівцем.
- Структуру може бути пристосовано тільки до вирішення оперативних і поточних завдань.
- структура не гнучка. Не дає змоги вирішувати завдання, обумовлені умовами функціонування, які постійно змінюються.
Переваги та недоліки функціональної структури управління:
Переваги:
- Висока компетентність фахівців, які відповідають за виконання конкретних функцій.
- Спеціалізація підрозділів на виконанні визначеного виду управлінської діяльності, ліквідація дублювання у виконанні завдань управління окремими службами.
Недоліки:
- Порушення принципом повноправного розпорядництва принципу єдиноначальності.
- Труднощі підтримки постійних взаємозв’язків між різними функціональними службами.
- Тривала процедура прийняття рішень.
- Зниження відповідальності виконавців за роботу, оскільки кожен виконавець отримує вказівки від кількох керівників.
- Неузгодженість і дублювання вказівок та розпоряджень.
- Кожен функціональний керівник і функціональний підрозділ ставлять свої питання на перше місце, не погоджуючи з іншими.
Переваги та недоліки лінійно-штабної структури управління:
Переваги:
- Стимулювання ділової та професійної спеціалізації
- Висока виробнича реакція підприємства, тому що вона побудована на вузькій кваліфікації фахівців.
- Зменшення дублювання зусиль у функціональних сферах.
- Покрашення координації діяльності у функціональних сферах.
- Дану структуру доцільно використовувати, коли вирішуються стандартні управлінські проблеми.
- Дана структура ефективна у стабільних зовнішніх умовах.
Недоліки:
- Підрозділи мають можливість ставити власні цілі вище за цілі підприємства.
- Відсутність тісних взаємозв’язків і взаємодії на горизонтальному рівні між підрозділами.
- різке збільшення обсягу роботи керівника підприємства та його заступників у зв’язку із необхідністю узгодження дій різних функціональних служб.
- Надмірно розвинута система взаємодії по вертикалі.
- Втрата гнучкості у взаєминах працівників апарату управління, скільки застосовуються формальні правила та процедури.
- Слабка інноваційна та підприємницька реакція підприємства.
- Неадекватне реагування на вимоги зовнішнього середовища.
- Утруднення й уповільнення процесу передачі інформації, що позначається на строках прийняття управлінських рішень.
- Ланцюг команд від керівника до виконавця стає занадто довгим, що ускладнює комунікацію.
Переваги та недоліки лінійно-функціональної структури
Переваги:
- Чіткі функціональні зв’язків на різних рівнях управління.
- Звільнення лінійного менеджера від перевантаження інформацією та виконання невластивих його посаді функцій.
Недоліки:
- Недостатньо чіткі межі відповідальності.
- Тенденція до централізація.
Переваги та недоліки продуктової структури
Переваги:
- Чітка спеціалізація керівника за певним видом продукції.
- Конкурентна боротьба, що стимулює до пошуку напрямів удосконалення виробничо-реалізаційної діяльності.
Недоліки:
- Збільшення витрат зв’язку з можливим дублюванням робіт для різних видів продукції.
- Негнучкість організаційної структури управління.
Переваги та недоліки організаційної структури, орієнтованої на споживача
Переваги:
- Визначена спеціалізація за певним споживчим ринком.
- Орієнтована на максимальне задоволення потреб певних споживачів.
Недоліки:
- Зростання витрат на більш деталізоване вивчення ринку.
- Можливість виникнення конфліктів між керівниками.
Переваги та недоліки регіональної структури
Переваги:
- Структура дає змогу швидше реагувати на зміни, що відбуваються в зовнішньому середовищі.
- Комплексний підхід до реалізації проекту, вирішення проблем.
- Концентрація всіх зусиль на вирішенні одного завдання.
- Велика гнучкість структури.
- Активізація діяльності керівників проектів і виконавців у результаті формування проектних груп.
- Посилення особистої відповідальності керівника.
Недоліки:
- За наявності кількох проектів, розпорошуються ресурси, ускладнюється підтримка як єдиного цілого.
- Формування проектних груп, які не є стійкими утвореннями.
- Керівник повинен не лише управляти всіма стадіями життєвого циклу проекту, а й враховувати місце проекту в даній організації.
- Виникнення труднощів із перспективним використанням фахівців.
- Часткове дублювання функцій.
Переваги та недоліки матричної структури
Переваги:
- Інтеграція видів діяльності.
- Отримання якісних результатів із великою кількості проектів.
- Значна активізація діяльності керівників і працівників, формування команд, які взаємодіють із функціональними підрозділами.
- Скорочення навантаження на керівників шляхом передавання повноважень.
- Збереження єдності координація та контролю на вищому рівні.
- Особиста відповідальність керівника за проект та його елементи.
- Швидше реагування на зміну зовнішнього середовища.
- Подолання внутрішніх бар’єрів.
Недоліки:
- Складна структура, необхідність підготовки високваліфікованих працівників та високо організаційна культура.
- Дорога структура впровадження.
- Важка й інколи незрозуміла форма.
- Система подвійного підпорядкування, підрив принципу єдиноначальності.
- Виникнення напруги та конфліктів між членами колективу.
- Нечітко розподілені права та відповідність між елементами.
- Для даної структури характерна боротьба за владу, тому що не визначено владні повноваження.
- Виникнення труднощів із перспективним використанням фахівців.
- Дублювання функцій.
- Характерне групове прийняття рішень.
- Практичне відсутній контроль за рівнями управління.
- Неефективність у кризових періодах.