Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Питання до іспиту
Усне слово в професійній діяльності менеджера.
Ораторська мова як вид публічної мови.
Соціальні функції усної публічної мови.
Роди та види красномовства.
Ораторське мистецтво у Стародавній Греції.
Урочиста промова «Похвала Олені» Горгія. Відомі горгіанські фігури.
Судова промова «Виправдальна промова у справі про вбивство Ератосфена» Лісія.
Лісій як відомий оратор та логограф Греції.
Соціально-політичне красномовство Демосфена.
«Риторика» Аристотеля.
Ораторське мистецтво Стародавнього Риму.
Історичні зразки промов римського оратора Марка Тулія Цицерона.
Риторика і раннє християнство.
Історичні зразки християнських проповідей як форми монологічного виступу.
Ораторське мистецтво західноєвропейських країн епохи середньовіччя і Відродження.
Ораторське мистецтво в Росії ХVІІ–ХХ ст.
Ораторське мистецтво в Україні.
Києво-Могилянська Академія як культурно-освітній центр становлення і розвитку українського ораторського мистецтва.
Функціональні стилі в системі усного публічного мовлення.
Основні стилістичні шари.
Засоби мовної виразності.
Типи побудови фраз.
Значення для оратора логіки як науки про закони та форми правильного мислення.
Логічні закони в мистецтві красномовства.
Логічні помилки в усному мовленні.
Логічні методи викладу матеріалу.
Композиційно-логічна побудова усного публічного виступу.
Психолого-педагогічні основи ораторського мистецтва.
Раціональні та емоційні особливості впливу усного слова.
Особливості психологічної культури українців (М. Шлемкевич, В.Липинський, О. Кульчицький)
Оратор та аудиторія. Врахування особливостей аудиторії.
Поняття про «Зворотній зв’язок».
Прийоми стимулювання уваги аудиторії.
Техніка мовлення оратора.
Постановка дихання, голосу, дикції, інтонації.
Врахування техніки мовлення в підготовці і проведенні усного публічного виступу.
Мистецтво виконання промови і техніка тілесних рухів оратора.
Особливості жестової комунікації.
Монологічні форми, їх особливості та мовні характеристики.
Проведення науково-практичних семінарів. Наукова доповідь.
Загальна характеристика діалогічних форм усного виступу.
Види бесід, їх класифікація і характеристика.
Комунiкативність як необхідна професійна риса менеджера. Приклади проведення комунікативних тренінгів.
Комунікативна стратегія. Механізми створення довіри.
Створення позитивного іміджу оратора. Самопрезентація оратора.
Одяг як складова іміджу оратора.
Мистецтво постановки запитань і відповідей і маніпулювання масовою свідомістю.
Типи запитань.
Види відповіді.
Полілогічні форми усного виступу, їх особливості та загальні характеристики.
Риторика парламентських дебатів, її дискусійний характер.
Застосування технологій проведення дискусії в телевізійних ток-шоу.
ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ ДО ІСПИТУ
ТЕСТИ
Назвати основні функції мовлення:
а) інформаційна, комунікативна, агітаційна, виховна, емоційно-волюнтативна;
б) розвиваюча, комунікативна, агітаційна, виховна, рекреаційна;
в) інформаційна, комунікативна, виховна, ціннісно-орієнтаційна, рекреаційна;
г) інформаційна, комунікативна, агітаційна, ціннісно-орієнтаційна, рекреаційна.
2. Обрати відомих вам ораторів:
а) Горгій, Лісій, Ератосфен, Демосфен, Сократ, Платон, Арістотель, Цицерон, Публій, Квінтіліан, Іоанн Златоуст, Іларіон, Кирило Туровський, М. В. Ломоносов, М. М. Сперанський, Т. М. Грановський, В. О. Ключевський, П. Сергеїч, А. Ф. Коні, І. Франко;
б) Горгій, Лісій, Демосфен, Сократ, Платон, Арістотель, Цицерон, Секст Росцій, Веррес, Квінтіліан, Іоанн Златоуст, Іларіон, Кирило Туровський, М. В. Ломоносов, М. М. Сперанський, Т. М. Грановський, В. О. Ключевський, П. Сергеїч, А. Ф. Коні, І. Франко;
в) Горгій, Лісій, Євфілет, Демосфен, Сократ, Платон, Арістотель, Цицерон, Квінтіліан, Іоанн Златоуст, Іларіон, Кирило Туровський, М. В. Ломоносов, М. М. Сперанський, І. Я. Острозький, Т. М. Грановський, В. О. Ключевський, П. Сергеїч, А. Ф. Коні, І. Франко;
г) Горгій, Лісій, Демосфен, Сократ, Платон, Арістотель, Цицерон, Квінтіліан, Іоанн Златоуст, Іларіон, Кирило Туровський, М. В. Ломоносов, М. М. Сперанський, Т. М. Грановський, В. О. Ключевський, П. Сергеїч, А. Ф. Коні, І. Франко.
3. Визначити основні стилі мови:
а) офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, літературно-художній, розмовно-побутовий;
б) офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, соціально-політичний, академічний;
в) соціально-політичний, академічний, духовно-богословський, офіційно-діловий, науковий;
г) академічний, духовно-богословський, офіційно-діловий, науковий, соціально-побутовий.
4. Обрати основні закони логіки, які застосовуються в ораторському мистецтві:
а) тотожності, протиріччя, виключеного другого, недостатньої підстави;
б) тотожності, протиріччя, виключеного другого, достатньої підстави;
в) тотожності, протиріччя, виключеного третього, достатньої підстави;
г) недостатньої тотожності, протиріччя, виключеного третього, достатньої підстави.
5. Визначити загальні логічні помилки в усному публічному мовленні:
а) болтологія, полісемія, підміна теми, визначення невідомого за допомогою невідомого, первинна неправда, учетверіння терміну тощо;
б) тавтологія, полісемантика, підміна висновку, визначення невідомого за допомогою невідомого, первинна правда, подвоєння значення тощо;
в) тавтологія, полісемія, підміна тези, визначення невідомого за допомогою невідомого, первинна неправда, учетверіння терміну тощо;
г) тавтологія, поліманітність, підміна тези, визначення невідомого за допомогою невідомого, вторинна неправда, потроєння терміну тощо.
6. Назвати основні методи викладу матеріалу в усному публічному виступі:
а) індуктивний, дедуктивний, аналогічний, проблемний, сконцентрований, ступінчастий, історичний тощо;
б) індуктивний, дедуктивний, аналогії, проблемно-педагогічний, концентричний, ступінчастий, історичний тощо;
в) індуктивний, недедуктивний, аналогічний, проблемний, концентричний, ступінчастий, історичний тощо;
г) індуктивний, дедуктивний, аналогії, проблемний, концентричний, ступінчастий, історичний тощо.
7. Визначити складові голосового апарату:
а) дихальні органи, вібрато, резонатори, артикулятори;
б) дихальні органи, вібратори, резонатори, артикулятори;
в) дихальні органи, вібрації, резонатори, артикуляції;
г) дихальні органи, вібратори, резонери, артикулятори.
8. Обрати найбільш уживані жести в усному публічному мовленні:
а) ритмічні, емоційні, вказівні, зображальні, символічні, наслідувальні;
б) ритмічні, неемоційні, вказівні, зображальні, надсимволічні, наслідувальні;
в) творчі, емоційні, вказівні, зображальні, символічні, наслідувальні;
г) ритмічні, емоційно-художні, вказівні, зображальні, символічні, наслідувальні.
9. Назвати основні форми усного публічного виступу:
а) монологічні, діалогічні, полілогічні;
б) монологічні, нелогічні, полілогічні;
в) монологічні, діалогічні, дебатологічні;
г) неологічні, діалогічні, патологічні.
10. Обрати характерні дозволені та недозволені прийоми суперечки:
а) «відтягування на себе», ставка на помилковий сором, «підмазування аргументу», посилання на вік та освіту, інсинуація тощо;
б) «відтягування заперечення», ставка на помилковий сором, «підмазування аргументу», посилання на вік та освіту, інсинуація тощо;
в) «відтягування заперечення у бік», ставка на помилковий сором, «підмазування опонента», посилання на вік та освіту, інсинуація тощо;
г) «відтягування заперечення», ставка на іподромі, «підмазування аргументу», посилання на вік та освіту, інсинуація тощо.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПІДГОТОВКИ
СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
Семінар, як одна із форм навчальних занять з предмету «Основи ораторського мистецтва», розрахований на глибоке та повне розкриття студентами певної проблеми на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури, сприяє усвідомленню студентом красномовства як важливого феномену культури.
На семінарських заняттях студенти аналізують становлення ораторського мистецтва; вивчають історію розвитку ораторського мистецтва в світі; виявляють різні концептуальні підходи до вивчення мистецтва усного публічного виступу; аналізують різні історичні зразки промов відомих ораторів; опановують психолого-педагогічні аспекти ораторського мистецтва; вивчають логічні та стилістичні особливості ораторського мистецтва; формують знання з актуальних питань красномовства; набувають практичний досвід організації і проведення різних форм публічних виступів у культурно-дозвіллєвих закладах тощо.
На семінарських заняттях студенти глибше опановують складні питання, беруть участь в їх колективному творчому обговоренні, оволодівають науковими методами аналізу певних явищ і проблем. Систематична підготовка до семінару привчає студентів до самостійної роботи з періодичними виданнями, науковою, навчальною, навчально-методичною літературою.
Під час занять створюються умови для перевірки та виявлення інтелектуального рівня студентів, для набуття уміння виступати, логічно висловлюватись, колективно обговорювати актуальні проблеми, обстоювати власну точку зору, аргументувати свою позицію, дискутувати, брати участь у дебатах.
Для ґрунтовного засвоєння матеріалу необхідно вдумливо конспектувати його, вдаючись до різних видів запису (витяги, тези, цитати). Готуючись до відповіді, важливо, в першу чергу, визначити напрями наукових досліджень з певної проблеми та впровадження їх результатів у практику. Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Мета самостійної роботи – навчити студентів правильно працювати з науковими та методичними джерелами, документами та публікаціями, здійснювати аналіз практичного досвіду проведення усних публічних виступів у культурно-дозвіллєвих закладах, на телебаченні; сприяти ствердженню позитивної установки на науково-дослідну чи педагогічну організаторську діяльність, пов’язану з організацією ораторських промов; набуті під час самостійної роботи професійні якості можуть стати підґрунтям діяльності майбутніх менеджерів, педагогів-організаторів роботи з дітьми, підлітками, молоддю, сім’єю і людьми похилого віку.
Самостійна робота є однією із складових навчального процесу, на яку відводиться значний обсяг навчального часу. При цьому студент є активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень. Правильна організація самостійної роботи дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищити ефективність навчального процесу в цілому.
Одним із видів самостійної роботи є опрацювання лекційного матеріалу, визначення головного у змісті лекції, засвоєння її основних моментів. При цьому не слід дослівно записувати за лектором, а своїми словами фіксувати найсуттєвіше: тему, її основні питання та положення.
Щоб зрозуміти і добре засвоїти лекційний матеріал, до кожної наступної теми слід ретельно готуватись: систематично опрацьовувати матеріал попередньої лекції, і, якщо це необхідно, опрацювати рекомендовану літературу, повторювати пройдений матеріал, на який лектор посилається при викладанні нового. Якщо з певних причин лекція пропущена, її необхідно законспектувати і опрацювати самостійно, незрозумілі питання з’ясувати на консультації.
Професійному розвиткові студентів сприяє самостійне виконання творчих та практичних завдань, різноманітні форми пошукової, дослідної роботи. Викладач систематично контролює самостійну роботу студентів: перевіряє конспекти, виконання завдань творчого характеру, надає необхідну допомогу для активізації навчальної діяльності студентів.
Окремими формами самостійної роботи студента, передбаченими навчальним планом, є написання рефератів, контрольних робіт, а також підготовка творчих проектів.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДО ВИКОНАННЯ МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
Мета й завдання модульної контрольної роботи
Модульна контрольна робота є рубіжним контролем, який виявляє рівень підготовки студентів до комплексного вирішення завдань риторики, засвоєння питань з теорії та історії риторики, наукових досліджень красномовства; стилістичних, психолого-педагогічних, логічних особливостей публічного виступу, класифікації різних форм усних публічних виступів, специфіки техніки мовлення і особливостей жестів оратора, створення та організації усних публічних виступів.
Головні завдання модульної контрольної роботи
публічних виступів;
виступів;
Загальні вимоги
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ РЕФЕРАТУ
Реферат (від лат. referre – доповідати, повідомляти) підводить підсумок вивчення студентами як окремої теми, так і дисципліни в цілому.
Обсяг реферату визначається специфікою досліджуваного питання і змістом матеріалів (документів), їх науковою цінністю та практичним значенням. Оптимальний обсяг реферату складає 10–15 сторінок. Реферат має відповідати вимогам до оформлення рукопису кваліфікаційної роботи: вступ і висновки разом не повинні перевищувати 20% від її загального обсягу.
На титульному листі реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату (абревіатура навчальної групи); повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату. Після титульного листа подається зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфу) і вказуванням його сторінок.
Список використаних джерел складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку авторів. Монографії і збірники, які не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за алфавітним розміщенням заголовку.
Вибір теми реферату.
Тема реферату – це не лише повторення засвоєного матеріалу лекції або семінарського заняття. Вона повинна являти собою самостійне розроблення проблеми, достатньо чітко окресленої від інших. Неприпустиме поєднання декількох проблем або, навпаки, штучне виокремлення певної частини єдиного питання.
Важливими критеріями при доборі теми реферату, є її актуальність, широка джерельна база, наявність необхідного фактичного матеріалу, а також достатнє її висвітлення в науково-методичній літературі, що передбачає, в першу чергу, ознайомлення із загальною концепцією автора праці та його висновками.
Структура реферату:
- титульний аркуш;
- зміст (план);
- вступ;
- розділи (вони часто поділяються на параграфи);
- висновки;
- список використаних джерел;
- додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо);
- перелік умовних позначень.
У вступі реферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науково-методичної діяльності у сфері освіти. У вступі необхідно подати аналіз використаних джерел, назвавши при цьому авторів, які вивчали дану тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується, на недостатньо досліджені питання, з’ясувавши причини їх слабкої аргументації.
Основну частину реферату складають декілька розділів (які можуть бути розділені на параграфи), логічно поєднані між собою.
Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторень. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні для стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів, незвичних термінів і символів або пояснювати їх відразу, при першому згадуванні в тексті реферату. Терміни, окремі слова і словосполучення можна замінювати абревіатурами і сприйнятливими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміле з контексту реферату.
Неприпустимо використовувати цитати без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.
У рефераті необхідно визначити і викласти основні тенденції дослідження, підтвердити їх найтиповішими прикладами, відобразити сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті і спробувати проаналізувати позиції сторін, приєднавшись до однієї з них, чи висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення.
Кожен розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження даної проблеми.
Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; наукова та практична цінність; глибина розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження.
№ 7.
16