Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Фінанси - це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу ВВП і національного доходу. Отже, фінанси безпосередньо пов'язані з грошовими відносинами, але не тотожні їм.
Передумови виникнення фінансів:
1. Поява грошей та товарно-грошових відносин
2. Функціонування держави
3. Дія економічних законів
Функціонування фінансів забезпечується через фінансову систему. На практиці ця система включає різноманітні фінансові інститути, які суспільство використовує з метою забезпечення кругообігу фінансових ресурсів різної цілеспрямованості, і поділяється на: державні фінанси; фінанси підприємств і організацій; фінанси населення.
Фінанси виконують наступні функції: регулюючу, розподільчу та контрольну.
2.Фінансова політика: її суть і значення
Фінансова політика - це цілеспрямована діяльність держави з використанням фінансової системи, що направлена на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання для виконання державою свої функцій.
Фінансова політика має самостійне значення і водночас є важливим засобом реалізації політики держави в будь-якій сфері, військовій реформі, в міжнародних відносинах.
Фінансова політика проявляється у:
Залежно від тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань, фінансова політика поділяється на:
Фінансова стратегія - довготривалий курс фінансової політики, що розрахований на перспективу і передбачає рішення великомасштабних завдань, визначених економічною і соціальною стратегією, і стосується важливих великих змін фінансового механізму, пропорцій розподілу фінансових ресурсів.
Фінансова тактика спрямована на вирішення завдань конкретного етапу розвитку суспільства шляхом зміни способів організації фінансових відносин, перегрупування фінансових ресурсів. Фінансова тактика передбачає вирішення завдань поточного періоду (в межах року і менше), відрізняється гнучкістю, рухливістю.
3.Поняття фінансової системи, її структура та принципи побудови
Фінансова система – це сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП з метою формування і використання фін. ресурсів для задоволення суспільних потреб.
Фінансову систему можна розглядати за внутрішньою будовою та організаційною структурою.
Внутрішня структура складається із:
Виділяють такі 4 сфер:
Відокремленою ланкою фінансової системи виступає страхування.
За організаційною структурою — фінансова система — сукупність — фінансових органів та інститутів, які здійснюють управління грошовими потоками.
Структура фінансової системи визначається такими принципами:
4.Характеристика сфер і ланок фінансової системи
1. Фінанси СГ виступають базовою основою всієї фін. системи, оскільки саме тут створюється ВВП, який виступає об’єктом фін. відносин.
1.1 Фінанси комерційних підприємств працюють на засадах комерційного розрахунку, який передбачає отримання прибутку (доходу), відшкодування за рахунок власних коштів всіх затрат по основній діяльності, а також по її розширенню і розвитку. Комерційні підприємства є основними платниками податків в бюджет а також внесків в державні цільові фонди.
1.2 До некомерційних установ належать такі, які надають послуги, виконують роботи безкоштовно або за символічну плату, яка не відшкодовує їх видатків. Це лікарні, поліклініки, школи, дитячі дошкільні установи, музеї, середні і вищі навчальні заклади.
1.3 Фінанси громадських організацій та доброчинних фондів. Вони являють собою добровільні об'єднання громадян за професіями, інтересами, захопленнями. Головним джерелом доходів таких організацій є: вступні і членські внески, добровільні і спонсорські пожертвування.
2. У сфері державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП.
Основними ланками державних фінансів є:
2.1 Бюджетна система: державний бюджет та місцеві бюджети.
2.2 Цільові фонди держави призначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які мають особливе значення для економічного і соціального розвитку суспільства. Специфіка цільових фондів полягає у їх цільовому призначенні та чітко визначених джерелах формування.
2.3 Державний кредит характеризує відносини, при яких держава виступає позичальником, а кредиторами — юридичні й фізичні особи цієї та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути.
2.4 Фінанси державного сектора економіки відображають відносини, що характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів.
3.Фінансовий ринок - важлива забезпечуючи сфера складової фінансової системи.
3.1 Ринок грошей, на якому здійснюється купівля – продаж фінансових інструментів з терміном обороту до 1 року
3.2 Ринок кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби
3.3 Ринок ц.п - це мобілізація коштів на потреби господарської діяльності через випуск і реалізацію цінних паперів, які є гарантом повернення вкладених коштів і одержання доходу.
3.4 Ринок фінансових послуг
4. Сфера міжнародних фінансів відображає перерозподільні відносини на світовому рівні.
4.1 Фінанси міжнародних організацій характеризують формування і використання коштів цих фондів.
4.2 Міжнародні фінансові інститути надають фінансову допомогу іншим країнам, здійснюють перерозподіл фін. ресурсів
4.3 Міжнародні розрахунки характеризують рух вартості між окремими країнами та базується на валютному регулюванні.
5.Організація фінансів СГ
Фінанси суб’єктів господарювання представляють фінанси комерційних підприємств, і фінанси некомерційних установ і організацій.
Фінанси підприємств – це розподільні відносини, що пов’язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, призначених для забезпечення процесу відтворення.
Фінанси п- в виражають розподільні відносини, що виникають
Підприємництво – це самостійна ініціативна, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт організація підприємницької діяльності базується на таких принципах:
Ефективність господарювання визначається шляхом співставлення доходів і витрат, можливі такі ситуації:
6. Суть, функції та елементи податків
Податки – це фін. відносини між державою і платниками податків, з приводу примусового вилучення частини створеної вартості, з метою формування ЦФГК, необхідних для виконання державою її функцій.
Характерні ознаки податків:
1.Відсутність цільового призначення
2.Стягується на умовах безповоротності
3.Може бути сплачений лише до бюджету, а не до інших ФГК.
4.Одностороній рух вартості, від юридичних і фізичних осіб до держави.
Функції податків:
1.Фіскальна- з допомогою податків формуються фінансові ресурси держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів всіх рівнів. Відповідно до цієї функції податки повинні бути постійними, стабільними та рівномірно розподілятись по всій території.
2. Розподільчо - регулююча – податки пов’язані з процесом перерозподілу вартості нац. продукту між платниками податків і державою.
Елементи податку та їх характеристика
1. Платники податку - це фізичні та юридичні особи.
2. Обєкт оподаткування – майно, товар, дохід
3.База оподаткування – фізичний або вартісний вираз об’єкта оподаткування(шт., грн.)
4.Ставка податку – розмір податкових нарахувань. Виділяють такі види ставок податку:
7.Податкове законодавство України та основні засади його побудови
Податкове законодавство складається з: податкового кодексу, митного кодексу, та міжнародних договорів з питань оподаткування.
Податкове законодавство ґрунтується на таких принципах:
8.Соціально – економічна суть і функції бюджету держави. Бюджетна система.
Державний бюджет — складова ланка державних фінансів. Бюджет держави можна розглядати з таких позицій:
1.Бюджет являє собою сукупність грошових відносин між державою з одного боку та юридичними і фізичними особами з іншого боку з приводу розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування і використання ЦФГК, для забезпечення виконання державою її функцій.
2.Бюджет є ЦФГК держави. Бюджет, як ЦФГК перебуває у постійному русі, практично щоденно до нього надходять кошти та здійснюються видатки.
3.Бюджет є основним фінансовим планом держави, відображає надходження коштів у централізовані фонди та їх витрачання на реалізацію функцій держави
Відповідно до БК бюджет – це план формування і використання фін. ресурсів для забезпечення завдань і функцій які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Сутність бюджету реалізується через розподільчу і контрольну функції.
1.Завдяки розподільчій функції відбувається концентрація грошових коштів у руках держави і їх використання з метою задоволення суспільних потреб
2.Контрольна функція дає змогу дізнатись наскільки своєчасно та повно фінансові ресурси надходять у розпорядження держави, чи ефективно вони використовується.
Бюджетна система – це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів побудована з врахуванням економічних відносин та адміністративно територіального устрою.
Принципи побудови бюджетної системи України визначені БК:
9.Державні позики їх класифікація, умови розміщення та погашення.
Державні позики – це основна форма державного кредиту. Державний кредит – це сукупність грошових коштів. що мобілізовані державою, яка виступає позичальником і гарантом.
1.За правом емісії розрізняють:
2.За правом оформлення
3. Залежно від місця розміщення:
4.Залежно від термінів погашення державою своїх боргових зобов’язань
5.За характером використання цінних паперів
6.За характером виплати доходу:
Випуск державних позик ґрунтується на таких передумовах:
Джерелами погашення державних позик можуть бути:
10.Поняття державного боргу та його види. Управління боргом.
Державний борг – це загальна сума боргових зобов’язань держави з повернення отриманих та непогашених позик станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.
Розрізняють поточний та капітальний борг. Поточний борг – це сума заборгованості, що підлягає погашенню в поточному році з усіх випущених на даний момент позик. Капітальний борг – загальна сума заборгованості і %, що мають бути сплачені за позиками.
Державний борг поділяється на: внутрішній та зовнішній. Внутрішній борг – це сукупність зобов’язань держави перед резидентами. Зовнішній борг – це сукупність зобов’язань перед нерезидентами. В Україні існує 2 типи державного внутрішнього боргу: номінальний та реальний.
Номінальний борг – це сукупність державних запозичень на кредитних на фондових ринках, який передбачає погашення основної суми боргу з виплатою % у визначені терміни.
Реальний – включає номінальний борг та невиконані фінансові зобов’язання перед суб’єктами господарювання.
Управління державним боргом – це комплекс заходів, що здійснює держава по залученню, розміщенню і погашенню державних позик та забезпечення платоспроможності держави.
Методи управління державним боргом:
11. Місцеві фінанси: суть, склад, структура та розвиток.
Історично склалось так, що спочатку виникли державні фінанси, а потім від них відокремились місцеві фінанси. Причиною виникнення місцевих фінансів є наявність територіальних колективів, відокремлення функцій та завдань, які покладаються на їхні органи.
Місцеві фінанси – це система формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання місцевими органами влади покладених на них функцій та завдань
Місцеві фінанси складаються з:
Матеріальною основою місцевих фінансів є централізовані та децентралізовані фінансові ресурси.
Функції місцевих фінансів:
1.Розподіл та перерозподіл ВВП. Об’єктом виступають муніципальні витрати у ВВП.
2.Формування фіскальної політики на місцевому рівні. Повноваження місцевої влади зводяться до встановлення місцевих податків і зборів, надання пільг.
3.Фінансування громадських послуг. Ця функція передбачає фінансування заходів, закріплених за місцевими органами влади.
4.Забезпечення економічного зростання.
12.Державні цільові фонди: їх суть, необхідність, класифікація
Державні цільові фонди - це фонди грошових коштів, які формуються в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом сплати юридичними та фізичними особами обов‘язкових внесків та інших надходжень, а також використання коштів на фінансування державних економічних та соціальних програм.
Основним централізованим фондом грошових коштів держави є бюджет. Напрями витрачання коштів фондів визначаються за їх призначенням, конкретними економічними умовами та програмами, які реалізуються.
Цільові фонди поділяються на дві групи. Першу становлять постійні фонди, створення яких пов’язане з виділенням окремих функцій держави. Другу групу становлять тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.
В залежності від цільового призначення державні фонди поділяють на: економічні, соціальні, науково-дослідні, страхові, кредитні, військові. В Україні переважають соціальні фонди, до яких відносять: Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов‘язкового соціального страхування на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
В залежності від рівня управління фонди бувають: державні; регіональні.
13.Державні соціальні страхові фонди: джерела формування доходів та напрями використання коштів
1.Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.
Джерелами формування доходів бюджету Фонду є:
2.Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань провадить акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Цим фондом надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення:
3.Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом і статутом Фонду.
Кошти Фонду використовуються на:
14.Суть, призначення, функції та класифікація фінансового ринку
Фінансовий ринок — це сукупність економічних відносин, пов’язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів.
Об’єктами відносин на фінансовому ринку є грошово-кредитні ресурси, ц.п. та фінансові послуги, суб’єктами відносин — держава, СГ, фізичні особи.
Призначення фінансового ринку — посередництво в русі грошових коштів від інвесторів до емітентів; від кредиторів до позичальників і назад.
Функції фінансового ринку:
Класифікація фінансових ринків
1. За терміном обігу фінансових активів, що можуть бути в обігу на ринку, фінансовий ринок поділяють на ринок грошей та ринок капіталів
На ринку грошей здійснюється короткострокове інвестування коштів. На цьому ринку перебувають в обігу фінансові активи, термін обігу яких не перевищує одного року: короткострокові казначейські зобов'язання, ощадні та депозитні сертифікати, векселі, різні види короткострокових облігацій.
Структуру грошового ринку можна представити таким чином:
Ринок капіталів призначений для довгострокового інвестування коштів в основний капітал. На ринку капіталів надаються середньо - та довгострокові кредити, перебувають в обігу середньо - та довгострокові боргові цінні папери, а також інструменти власності — акції, для яких термін обігу не встановлюється.
2. За організацією торгівлі фінансовий ринок поділяється на кредитний та ринок цінних паперів. Кредитний відображає ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Він має договірний характер. Ринок цінних паперів являє собою особливу форму торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів.
Особливе місце займає ринок фінансових послуг – це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.
15.Субєкти фінансового ринку, їх характеристика
Основними суб'єктами фінансового ринку виступають:
Інститути позафінансової сфери — це юридичні особи, резиденти певної держави, які займаються виробництвом різноманітних товарів та наданням послуг, виключаючи фінансові послуги. До інститутів поза фінансової сфери належать промислові та сільськогосподарські підприємства, корпорації, установи, організації тощо.
Населення виконує на ринку роль інвестора, придбаваючи ті чи інші цінні папери або запозичуючи кошти на кредитному ринку.
Основними видами діяльності фінансових інститутів на ринку є:
Фінансові інститути поділяють на дві основні категорії — депозитні та недепозитні. До депозитних інститутів належать комерційні банки, ощадні банки, ощадні та кредитні асоціації, кредитні спілки. До недепозитних інститутів належать інвестиційні компанії, пенсійні фонди та страхові компанії
Значну роль на фінансовому ринку відіграють інститути інфраструктури — біржі та позабіржові системи, клірингові центри, інформаційні, рейтингові агентства тощо. Саме вони забезпечують стабільне функціонування ринку, купівлю-продаж фінансових активів на постійній та впорядкованій основі, контроль за якістю фінансових активів, що перебувають у обігу на ринку.
Держава виступає на фінансовому ринку позичальником, регулярно розміщуючи на зовнішньому та внутрішньому ринках свої боргові зобов'язання, а також виконує специфічну і дуже важливу функцію — регулювання фінансового ринку. Іноді держава виступає як інвестор.
16.Кредитний ринок та ринок цінних паперів як основні складові фінансового ринку
1.Кредитний ринок є одним із найстаріших і найважливіших сегментів фінансового ринку. Ринок кредитних ресурсів - це механізм залучення коштів у
грошовій формі на умовах повернення, платності та строковості.
Джерела коштів, що обертаються на кредитному ринку:
Використовуються мобілізовані фінансові ресурси для надання короткострокових, середньострокових та довгострокових позичок.
Суб'єкти ринку кредитів: кредитори;позичальники;держава, в особі центрального банку.
Посередницькі функції на кредитному ринку виконують комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інституції. Вони забезпечують міжгалузевий та міжрегіональний перерозподіл грошового капіталу.
2.Ринок цінних паперів або фондовий ринок - це особлива форма торгівлі фінансовими ресурсами, яка опосередковується випуском та обігом цінних паперів. Це сфера, в якій реалізуються відносини власності, здійснюється вільне переміщення цінних паперів між різними секторами економіки, формуються фінансові джерела економічного зростання.
Залежно від стадії обігу цінних паперів розрізняють первинний та вторинний ринок. Первинний ринок являє собою випуск цінних паперів в обіг, який здійснюється на основі оголошення про емісію. Вторинний ринок характеризується операціями перепродажу цінних паперів, тобто це обіг раніше
випущених цінних паперів.
З точки зору організації або місця торгівлі цінними паперами ринок цінних паперів поділяється на біржовий і позабіржовий.
Біржовий ринок пов'язують з поняттям фондової біржі. Фондова біржа є особливим посередником на ринку цінних паперів, вона виступає центром торгівлі цінними паперами і виконує три функції – посередницьку, індикативну та регулятивну.
На позабіржовому ринку торгівля цінними паперами здійснюється через торговельно-інформаційні системи, які створюються торговцями цінними паперами відповідно до законодавства конкретної країни. Торгівля акціями відбувається переважно на біржовому ринку, а облігаціями — на позабіржовому.
17.Міжнародні фінанси, їх суть та складові
Міжнародні фінанси – це сукупність перерозподільних відносин, що виникають у зв'язку з формуванням і використанням на світовому або міжнародному рівнях фінансових ресурсів.
Сфера міжнародних фінансів характеризується складною системою міжнародних фінансових відносин, що виникають між:
Складовими міжнародних фінансів є:
Міжнародний фінансовий ринок - це глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам. Головне призначення міжнародного фінансового ринку полягає в тому, аби за допомогою вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забезпечити їх перерозподіл для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.
Окремою складовою у сфері міжнародних фінансів виділяють фінанси міжнародних організацій та міжнародних фінансових інституцій. Провідними міжнародними організаціями є Організація Об'єднаних Націй (ООН) та Європейський Союз (ЄС).
Міжнародні фінансові інститути створюються на світовому та регіональному рівнях для сприяння розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордон. Найважливішу роль серед них у сучасний період відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), який сьогодні є головною установою Світового банку.