Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
педагогічна технологія — це вся сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення мети розвитку, виховання і навчання. Якщо цілі задані об'єктивно і несу-перечливо, ясно визначені характеристики вихованців і умови процесу, то технологію можна створити дуже ефективну, доступну для повторення. Чим конкретніша і вужча мета, тим більш детальну, а, отже, і більш повторювану технологію можна створити. Поставивши одне конкретне завдання, можна створити для його вирішення детальний і максимально ефективний алгоритм. Якщо ж одночасно ставиться багато завдань — їх вирішення втрачає чіткість і ускладнюється. Уже при двох завданнях обсяги діяльності, а заодно і невизначеність результату зростають у чотири рази. Тому для створення ефективної технології важливо звужувати завдання і ставити їх якомога точніше.
Зовсім просто поняття педагогічної технології можна визначити як усе, що міститься (відбувається) між завданням і результатом.
Зміст, сутність і місце педагогічної технології ілюструються схемою (мал. 1).
Зміст будь-якої нової технології, де б вона не застосовувалася, один — одержати вищий результат швидше і з меншими витратами сил та енергії в порівнянні з технологією, що застосовувалася раніше.
Технологією назвемо комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості і якості відповідно до запроектованих витрат часу, сил і засобів. Практично це означає прийняття чітких зобов'язань типу: я, учитель Підласий, гарантую, що такого-то учня, за такий-то час доведу до визначеного рівня навченості (вихованості, розвиненості), якщо будуть надані точні характеристики учня, параметри кінцевого продукту та умови, у яких буде здійснюватися навчально-виховний процес.
1. Технологія, як і все інше в нашому житті, «прив'язана» до місця і часу. До місця — фактом своєї появи на певному просторі, до часу — рівнем развитку наукового мислення та можливостями практики. Названими умовами переважно і створюються можливості для закономірної перебудови навчально-виховного процесу. В історії педагогіки прослідковуеться чітка залежність технологій від темпів соціального, економічного та науково-технічного прогресу.
«Будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво грунтується на інтуїції, технологія — на науці. З мистецтва усе розпочинається, технологією завершується, щоб потім розпочати все знову», — пише відомий російський педагог В.Беспалько. Поки технологія не створена, панує індивідуальна майстерність. Але рано чи пізно остання поступається місцем «колективній майстерності», концентрованим вираженням якого і є технологія.
Таблиця 1 ^ Порівняння індивідуальної майстерності з технологією
|
|
|
|
|
|
До останнього часу «інтелектуальні виробництва», серед яких і виховання людини, обходилися без поняття технології, залишаючи за нею галузі матеріального виробництва. Сучасна педагогічна теорія «дозріла» для технологічного підходу, визнає його доцільність і раціоналізм, не погоджуючись утім з механічним переносом усіх ознак виробничої технології на школу.
Виховання, розвиток і навчання поєднані у спільному процесі, різні частини якого по-різному піддаються технологізації. Якщо навчання можна технологізувати майже в повному обсязі, то розвиток і, особливо, виховання — лише частково.
Відмінна особливість значних самостійних аспектів виховання, розвитку та навчання — нерозривне з'єднання з особистою майстерністю вчителя, власним пед почерком. Тобто авторські технології, майже не доступні для повторення, тому що несуть у собі неповторний відбиток особистості і тих умов, у яких вони застосовуються. Поняття технології в цьому випадку наближається до понять раціоналізації, удосконалення, оптимізації.
^ ІЄРАРХІЯ ТЕХНОЛОГІЙ
Прикладами технологій першого, загальнопедагогічного рівня можуть бути такі, що істотно розрізняються між собою як в ідеях, так і засобах реалізації педагогічного процесу:
До другого, галузевого рівня можуть бути віднесеш технології: Трудового навчання; Проблемного навчання; Розвиваючого навчання; Навчання через здійснення відкриттів; Естетичного виховання й інші.
До технологій третього рівня (аспектних, компонентних, авторських) можуть бути віднесені:
Порівняємо дві класифікації технологій, у яких добре про-слідковуються суб'єктивні уподобання авторів. У першому випадку (збірник «Освітні технології», Київ, 2001) обходяться зовсім без основ класифікації, виділяючи як технології:
Вальдорфську педагогіку
Технологію саморозвитку
Організацію групової навчальної діяльності
Навчання як дослідження
Проектну технологію
Інформаційні технології
Колективне творче виховання
Створення ситуацій успіху
Сугестивну технологію
Аналіз образу-персонажу епічного твору.
Питань до цього переліку безліч. Головне — що є спільною підставою для виділення? Чому ці, а не інші? Чому інформаційні технології як напрямок у педагогіці виступають на тому ж рівні як і вирішення конкретнодидактичного завдання — навчання через дослідження? Чому загальною, а не конкретно методичною технологією виступає аналіз образу-персонажу етчного твору, де, як відомо, частка суб'єктивізму (авторської майстерності) дуже значна?
Професор В.Ликова (Смоленський державний інститут мистецтв, 2001) у складеній нею і відзначеній спеціальною премією програмі курсу, виділяє технології:
Педагогічного спілкування
Гуманістичної педагогічної взаємодії
Виховної корекційної взаємодії та деякі інші.
Бачимо такий самий безпідставний, але вже дещо з іншою орієнтацією суб'єктивний підхід.
Навряд чи подібні групування допомагають виокремленню справжніх технологій і допомагають відповісти на головне питання — які ж технології варто опановувати педагогам, які серед них найбільш ефективні і перспективні?
^ 34
Практична педагогіка або три технології
іуємо
Аналіз
Цікаво, що найбільш переконливою, невразливою і безпечною підставою для опису й аналізу педагогічних технологій є хронологічна послідовність їхнього виникнення. В історії педагогіки технології описані в часі, розглянуті в контексті наукового, соціального, культурного та економічного розвитку. Визнавши хронологічний критерій, ми побачимо, по-перше, як мало нових зірок зійшло на педагогічному небосхилі, по-друге, переконаємося, що в кожній наступній технології містяться тільки нові досягнення наукової думки без зміни глибинних першооснов виховання, сутність якого залишається постійною з найдавніших часів, як і сама людина, і, по-третє, на наш подив і розчарування, виявимо, що всі так звані нові технології у більшості випадків є тільки переспівом старих мелодій на новий лад, данина умовам, що змінилися, модним віянням та осучасненій термінології. Наочна ілюстрація до цих міркувань — зміна технології одягу. Тут, по суті, теж нічого не змінилося: і сорочки, і черевики залишилися, щоб виконувати своє первісне призначення. А підошви, шнурки, підбори можуть і будуть змінюватися до нескінченності, повторюючись у найнесподіваніших сполученнях. І технології їхнього виготовлення будуть удосконалюватися на догоду моді. Щось подібне відбувається і з педагогічними технологіями. Тому знання вчителем не чергової «модної заморочки», а фундаментальних основ виховання завжди було і буде запорукою успішної професійної діяльності.
Чи погодитесь Ви з цими міркуваннями?
Технологія для вчителя уособлює три компоненти: а) ідею, що вносить істотну зміну в організацію процесу; б) детальний опис процесу, усіх його особливостей; в) практичний результат, що має бути вищим (або особливим). Технологія має вписуватися в схему «ідея-процес-результат».
Українська педагогіка має у своєму арсеналі добрі зразки технологічного вирішення найскладніших проблем, що відповідає цій схемі. Хорошим прикладом ефективної педагогічної технології вітчизняного походження, може бути лекційно-практична система навчання математики, яку в 60-х роках минулого століття започаткував, науково обгрунтував і впровадив талановитий
35
^ Підласий І.П.
педагог і методист О.О.Хмура. Дещо пізніше її по-своєму сприйняв і успішно застосував при вивченні хімії М.П.Гузик. У нього вона називалася лекційно-семінарською системою. Поширення набула й тематична система обліку успішності учнів, розроблена на початку 60-х років С.Ф.Сухорським. Елементи цієї технології чітко проглядаються у «відкритому обліку знань», «принципі відкритих перспектив» В.Ф.Шаталова. Продовжуйте відомі Вам приклади.
'ПЕРЕЧАЄМОСЬ
ч-
Чи потрібна нам вальдорфська педагогіка ?
Життя обдурити неможливо. Логіка його проста і велична — хоч усе тече, зовні усе. змінюється, а глибинна сутність залишається незмінною. У річку справді не можна увійти двічі, але річка залишається і наші спроби увійти в неї — вічні також. Постійно змінними залишаються нові завдання, вищі вимоги, для вирішення яких у людей завжди бракує знань і технологій. Творення, удосконалення, оновлення, відхід від старого — вічні вимоги і супутники прогресу.
Як прогресують технології? їх або створюють заново, або пристосовують ті, що діють, для вирішення нових задач. У першому випадку можливий технологічний прорив на основі нових знань, а для другого залишається тільки поступове удосконалювання і косметичний ремонт. Досвід допомагає, застерігає, але знайдені в минулому рішення майже ніколи не шдходять для вирішення нових завдань в умовах, що змінилися. XXI століття запропонує нам для вирішення безліч складних, різнопланових і різнорівневих завдань. На його виклики треба зуміти відповісти. Чим допоможуть нам колишні технології, елементи яких ми радимо використовувати з великою обачністю, адже від епох, в яких вони застосовувалися, сучасна школа відійшла на значну відстань.
Ці філософські міркування виникли в нас у зв'язку з тим, що останніми роками на світ Божий інтенсивно витягаються старі, заяложені, ті, що віджили своє, викинуті на смітник історії педагогічні технології. їх без змін, як загальну панацею пропонують для вирішення педагогічних проблем сьогодення. Почалося таке собі повальне «педагогічне характерництво». Ентузіасти із захопленням
відкопують зотлілі рештки, абияк струшують з них порох і пропонують довірливим оптом і вроздріб. Добре б узяти їх задля ілюстрації, обміну ідеями, набуття досвіду. Ні. Нав'язливо рекомендують для повсякденного вжитку як останні досягнення педагогічної думки.
Розпочинаються, як то є звичайним на ринку, перегони на випередження: не відстати б, не проґавити, скористатися моментом. І от десь уже працюють за «винятково плідною системою Монтессорі», в іншому місці всього через три місяці пожинають багатий урожай маннгеймської педагогіки, найбільш неспокійні реанімують рештки то фуркації, то батавійського підходу, то ще якого-небудь екзотичного плану, оголошуючи їх непереверше-ним. Галасують, повчають, обмінюються досвідом. Є й комерційний інтерес. Що беруть, що просять, те негайно, відповідно до ринкових законів, оголошується найефективнішим і продається. Закликають рекламою, пропагують. І ніхто, схоже, не засумнівався — як же вдалося зупинити плин часу, повернути історію назад? Ніхто не запитує — чи приживуться чужоземні способи в малокомплектній школі на теренах Херсонщини або Чернігівщини, як вони «ляжуть» на наші нинішні реалії?
Усі рекорди популярності побила так звана вальдорфська педагогіка. Такий собі піонер серед реанімованих трупів. Фіалковим ароматом віє від її ідей, а в колючках трунок, згубний для української школи. Чим же вона так не сподобалася автору? Що бачить він крамольного у широкому впровадженні гуманістичних ідей і методів?
Нагадаємо: технологія не може подобатися чи не подобатися — у роботі слід керуватися іншими оцінками. До того ж, до покійників відносяться шанобливо, говорять про них лише тільки хороше. Не подобається не технологія, а непрофесійне клонування решток більше не життєздатних ідей.
Давайте згадувати. Жив-був у Німеччині філософ еклектичних поглядів Рудольф Штейнер (1861-1925). Щось запозичив з однієї філософської системи, дещо висмикнув з іншої. Став повчати, що людина триєдина, складається з тіла, душі і духу. Такою її й треба формувати. Своїми ідеями зумів зацікавити керівників тютюнової фабрики «Вальдорф-Асторія». Та так, що воно погодилося виділити гроші на відкриття навчального закладу. У Штутгарті, в 1919 році була відкрита школа для дітей фабричних робітників. Р.Штейнер так поставив справу, що незабаром усюди заговорили про створену ним «вальдорфську педагогіку».
37
^ Підласий І.П.
Головна мета її — виховання тіла, духу і душі. Що таке виховання тіла і душі відомо, останнім, тобто вихованням душі, завжди займалася церква, у наш час уже без особливого успіху. Школа від «щиросердного» виховання зазвичай відступає. Виховання «духу» — поняття невизначене, дуже непевне і розмите. Під цим розуміється і формування власного «Я», і розкриття «здібностей душі дитини», і «прояв духу людини в житті», і патріотизм, і національна самосвідомість, і ще багато чого іншого. Згідно Р.Штейнеру, кожна дитина приходить на Землю із визначеною місією. Звільнити душу дитини (від чого?), дати здійснитися цій місії — головне завдання школи. Навряд чи більшість наших вчителів і простих громадян, замовників школи зрозуміють це і беззастережно з цим погодяться. При уважнішому вивченні ідей Р.Штейнера з'ясовується, що виховання «духу» в нього зводиться до формування німецького характеру, чеснот справжнього арійця, великодержавного шовініста. «Дух» варто читати — «німецький дух». Під цю головну мету і була спроектована вся система заходів, створена цілеспрямована і досить ефективна технологія.
Давайте поміркуємо, чи підходить нам сьогодні вальдорфсь-ка ідея як головна мета українського виховання? Відповідаємо категорично — ні. Цілі у нас інші. Призначення сучасної школи інше. Завдання незмірно складніші. Умови не ті. Душа і дух — примари, з якими вчителі майже не спілкуються і навіть святі отці не знають, що з ними робити в освіченому XXI столітті. Яка вже тут вальфдорська педагогіка в двадцять першому — жорстокому, незатишному для підростаючих поколінь столітті.
Вальдорфська педагогіка, безумовно, пішла далі сучасних їй систем у розумінні процесу виховання, у виставленні співзвучних часові вимог. Концептуальні її положення, викладеш в очищеному теоретичному вигляді, досить привабливі. Виділяючи їх, відразу ж спробуємо оцінити і значимість для сучасного виховання, а також відповісти на питання — чи можна без змін, вихолощування ідеї, перекручування змісту й у повному обсязі реалізувати їх у сучасній українській народній школі.
От що вийшло у нас при спробі накласти вальдорфські ідеї і технології на українські реалії. З цього виведемо і загальне правило: накладати відомі технології на нові умови необхідно завжди. Ми не втратили часу, якщо погодимося з цим правилом і будемо тепер завжди застосовувати його при аналізі і виборі технології.
38
^ Практична педагогіка або три технології
Вальдорфська педагогіка, спроектована на сучасні українські реалії
Таблиця 2
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
39
^ Підласий Ї.П.
Не так важливі самі по собі технології, як цілі, що за допомогою них досягаються. Головна мета вальдорфської педагогіки — розвивати здібності, сили і обдарування, а не засвоювати знання. Кредо педагогів — відмова від влади над дітьми. Завдання — допомагати дитині в її духовному самовизначенні, створювати максимальні умови для розвитку і зміцнення індивідуальності. Якщо у вас ті самі цілі, завдання, педагогічне кредо, то вперед, колего, придивляйтесь до цієї технології уважніше.
А тепер зважимо, чи варто нам сьогодні копіювати і переносити без змін вальдорфську систему. Не забудемо лише: технологія дає належний ефект тільки тоді, коли вона упроваджується без змін, цілісно. Елементи, висмикнуті із системи, штучно пересаджені в незвичні умови, сполучені з іншими без належного узгодження, тільки погіршать результати.
З часу виникнення вальдорфської технології пройшло майже сто років. Обсяг і складність знань, що вивчаються в школі, виросли мінімум у 10 разів. Усе, що вивчається нинішнім школярем, необхідне для правильного розуміння життя, пристосування до все складніших умов людського існування. Найбільш вартують продуктивні знання, уміння як практична опора в житті. Ми не можемо дозволити собі вивчати сьогодні стільки матеріалу, скільки вивчали діти вальдорфської школи. Збільшення обсягів науки неминуче скорочує час на проведення всіх інших, насамперед, виховних справ, зводить деякі з них практично до нуля. А без них немає вальдорфської педагогіки, це буде вже зовсім інша система.
Р.Штейнер приймав до школи дітей з 7 років. А ми не від гарного життя, прагнемо з шести, а то й з п'яти, інакше не встигнути. У першому класі у Р.Штейнера вивчалися тільки читання і спів, ритміка і в'язання. Добре б і нам, але ж чи можемо? Запитаєте батьків, чи хочуть вони, щоб у школі навчали дітей плетінню? Чи захочуть наші замовники, щоб їхню дитину два роки навчали співу і ритміки?
Письмо і арифметика починалися в другому класі, дроби вивчалися в четвертому, десяткові — у п'ятому, відсотки в шостому. У сьомому починалися алгебра, елементи фізики і геометрії. Економіка, хімія йшли у восьмому, у дев'ятому додавалися екологія й історія, у десятому — політика і суспільствознавство. В одинадцятому і дванадцятому вивчалися література, історія культури. Обсяг матеріалу в цілому не складав і п'ятої частини того, що пропонується нашим школярам сьогодні.
40
^ Практична педагогіка або три технології
Ми можемо тільки помріяти про ті предмети, що пропонувалися дітям у вальдорфській школі: спів, малювання, в'язання, орна-ментовка, вишивка, оркестр, робота з деревом і металом, столярна справа, драматургія, кераміка, скульптура, палітурна справа, імпровізація. З першого класу вивчалися дві іноземні мови.
Училися діти хто як міг і хто як хотів. Чи можемо ми дозволити собі таку розкіш сьогодні?
Самопізнання, саморозвиток індивідуальності, розкріпачення власного «Я» — речі, звичайно, архиважливі. Але тільки не для сучасних реалій і не для наших умов. Звичайно, якщо ви хочете, щоб ваша дитина замість навичок грамотного викладу своїх думок набула досвіду самопізнання, то вам потрібно обов'язково віддати її до вальдорфської школи. Тільки в майбутньому ви повинні бути готові до того, що вона сяде біля дороги з простягнутою рукою. Самоспогляданням на життя сьогодні не заробити. А до чогось практичного людина самоспоглядаюча навряд чи буде пристосована.
Зробимо зауваження щодо усіх цих модних нині систем звільнення «Я», саморозвитку, самовираження й інших. Кому вони підходять, як узгоджуються з загальнолюдськими принципами і цінностями? Адже в їхній основі, якщо вдуматися, гординя, прагнення піднятися над іншими. А це один зі смертних гріхів. Задоволення власних примх неможливе без порушення прав і свобод інших людей. Подивіться навкруги: у нас уже натовпи вільних, розкріпачених, незалежних ні від кого молодих людей. їх «Я» звільнене. Я, мені, моє. Що ж нас чекає, коли усі поголовно стануть вільними, розкріпаченими і незалежними? І як з цим узгодити нашу національну традицію?
Звичайно, Р.Штейнер мріяв не про таку свободу, не про те самопізнання і розкріпачення, які ми маємо тепер. У кращі часи виховання завжди направлялося на придушення свого надмірного «Я», пристосування людини до соціуму, виховання толерантності і поваги до інших людей. Не те «Я», що звільняє людину від людського, а «Я», що робить людину людиною — мета правильного виховання в дусі християнських чеснот і споконвічної української традиції.
Навряд чи нашим сучасникам підійдуть і методи, якими кори-сталися вальдорфські педагоги. Власне, методів у них не було, було одне безупинне педагогічне спілкування, у якому бажання дітей займали чільне місце. Це як у гарній родині. Тим родинам, що
41
^ Підласий І.П.
готують своїх дітей до затишного майбутнього і безконфліктного життя, вальдорфські підходи можуть допомогти. Але тільки не родинам, що борються за існування, з проблемою відторгнення дітей. Для виживання в суворому, незатишному і непривітному світі пастельна вальдорфська педагогіка підходить мало.
Висновок не тільки з вальдорфської, але й з усіх інших запозичених за кордонами технологій один: якби ми захотіли, щоб їхня технологія працювала в нас, потрібно мати їхні умови. Але якщо зовнішній антураж, наприклад, розпорядок дня, ми ще зможемо забезпечити, то менталітет, відношення до навчання і свого майбутнього змінити відразу не можна. Спробуйте пристосувати хоча б вальдорфську педагогіку до генетично успадкованого нами списування, підказок, виканючування оцінок, несправедливих атестацій, хабарництва і т.ін.
Традиції нашої педагогіки славні. Наші проблеми вона дозволяє вирішувати краще від усіх самих знаменитих педагогічних систем світу. Навіщо ж шукати заморські рішення, слухатися порадників з-за океанів, які наших проблем не знають і зрозуміти не зможуть? Навіщо сліпо і бездумно приставати на їхні новації?
' ^ ПЕРЕЧ АЄМОСЬ
1. Хто заперечує, вчителеві треба знати і про вальдорфську педагогіку, і про талгенізм, і про інші педагогічні системи. Тільки викликати тіні минулого небезпечно. Відстанемо. Виволікають на світ Божий лише майбутнє — за зябра його, колеги! У річку не можна вступити двічі. Часи, що викликали до життя те чи інше технологічне рішення, минули. За законом циклів, усе коли-не будь ще повернеться на «круги своя», але вже на новому рівні, на новому витку життя, з іншими можливостями.
Повернуться, виходить, і забуті технології?
2. Чому західні технології малопридатні для сучасної ук раїнської школи? Відповідь відома: тому що в нас інші умови, інші традиції, інший менталітет. Те, що добре для німця чи амери канця, найчастіше погано для українця. Наші технології нітрохи не гірші. Немає ніякої необхідності від них відмовлятися, безглуз до міняти усталену систему на якусь іншу. Так і старе розвалимо,
^ 42
Практична педагогіка або три технології
і нового не створимо. Єдино правильний шлях — обережно, оглядаючись, багаторазово зважуючи проектувати і упроваджувати власні технології. Забігання вперед без усякої необхідності і без гарантій, що буде краще,— шлях дуже ризикований.
Але як же в такому випадку бути з так званим педагогічним пошуком, що дозволяє і навіть вітає «новаторські» підходи, які в мене чомусь завжди асоціюються з роботою «по-всякому»? Забороняти? Гасити ентузіазм? Прямо сказати педагогам — навчіться спершу працювати «по-правильному», а потім уже починайте «по-своєму»? Заново розтиражувати настанови про недопущення «педагогічного прожектерства», що обов'язково вивчалися на педрадах?
3. Усе некритично запозичене хоч із заходу, хоч зі сходу погано приживається на українському ґрунті. Виняток — колорадський жук. Навіщо нам технології їхнього життєтворення, коли реалії наші зовсім інші? Навіщо нам їхні гімнастики, йоги, дієти, системи аутотренінгу і розвитку внутрішнього Я, коли Я у нас зовсім інше? Скільки може тривати маніакальна мода ганити своє і звеличувати чуже? Навіщо нам усе треба неодмінно перебудовувати на їхній кшталт? Чому ми сьогодні так знехотя відстоюємо наші педагогічні рішення, поступаємося нашими пріоритетами, стаємо третьосорт ними споживачами їхнього затхлого психологічного марення?
Як думаєте, колего?
4. Незважаючи на те, що поняття технології вже застосовуєть ся у педагогіці і дає певну користь, сумніви щодо технологізації ви ховання остаточно не розвіялися. Визначилися прихильники і су противники цього підходу. Виникають непрості питання: чи не оз начає технологізація вихолощування педагогічної творчості, чи не веде вона до формалізму, знеособлювання й бездушності вихован ня, чи можна взагалі налагодити «промислове виробництво» вихо ваних людей, якою мірою це розумно і виправдано? Прихильники технологізації висувають не менш аргументовані заперечення. Се ред них і таке — творчість не передається і не успадковується.
Що ж у такому випадку передається від попереднього вчительського покоління до наступного?
На наших очах помирає народна педагогіка, що прославилася особливою ефективністю, педагогіка, що давала суспільству протягом багатьох століть здорові виховані покоління.
Як перейняти її технології без застосування самого поняття технології?
43
Підласий ІЛ.
Д
ІЄМО
Розчистимо шляхи
Сучасні технології тяжіють до прагматизму. Тому вони найбільше спираються на реалії. І найперший поштовх до проектування нової технології дає аналіз практики виховання. Мене такий аналіз привів до несподіваного висновку. Замість проектування нової технології, сформувався висновок — якби ми всього лише розчистили вузькі місця, прибрали завали на шляху до мети, оптимізували педагогічний процес, то ніякі нові технології нам би не знадобилися. Ріки не треба повертати назад. їх треба вчасно очищати від замулення. Чим нам не догодила традиційна технологія? Вона цілком життєздатна, бо у ній осіло все краще з тривалого досвіду виховання. Потрібно тільки вчасно і з розумом її підправляти.
Проста і надійна, нехитра і якісна технологія пояснювально-ілюстративного навчання, що панує в наших школах уже не одну сотню років, старіє і робиться непридатною, тому що обросла погано скоординованими прибудовами. У лабіринті заплутаних дій учитель на кожному кроці потрапляє в теоретичну безвихідь і завали, спотикається об суперечливі методичні настанови, змушений обходити адміністративні ями. Усе це стало звичним злом, яке перестають бачити і з яким марно боротися. Скільки разів намагалися, а дорога кращою не стала.
Якби знайшлася людина, яка ніколи не брала участі в нашому педагогічному процесі, вона була б дуже здивована, побачивши, якими безглуздостями обросла справа виховання. Застерігали давні мудреці: не ускладнюй, дивися просто, і буде тобі просто. Дивишся викривлено, амбітно, з власною вигодою, блудливими очима, і диявол буде забавлятися з тобою.
Найвужчі місця дороги, що веде до щастя мільйонів, природно, не всі бачать однаково. На мій погляд, вони такі:
44
Практична педагогіка або три технології
виникли вони не сьогодні. Багато чого давно виправили, але протистояння продовжується. Розумом збагнули — так бути не може, бо усе нове тільки від науки. Тільки на глибших і досконаліших знаннях можна вибудовувати успішніші навчально-виховні системи.
Як не парадоксально, але тільки ринок може суттєво вплинути на якість наукової продукції. На ньому є товар (науковий результат, технологія, методика і т.д.), є його виробник, є споживач. Якщо гарантії виробника не підтверджуються, то йому виставляються позови в судовому порядку за обман споживачів. Ось чому на ринок потраплятиме тільки об'єктивна інформація, на основі якої можна створювати реальні системи. Не вірилося, що педагогіка, де поки що превалює суб'єктивізм, до цього прийде. Але йти треба, бо іншого шляху зупинити потік недоброякісної педагогічної продукції не видно.
Пропоную розпочати ринковий аналіз придатності продукту з технології, яку ви зараз розбираєте.
Психологію, що усе ще нишпорить у пошуках свого предмета, і ніяк не може пояснити, чим же вона займається, пускати в педагогіку можна з великою пересторогою і обережністю. Збулися, на жаль, похмурі прогнози відомого філософа і педагога початку минулого століття П. Мюнстербергера про те, що психологія нічим не допоможе педагогіці, а лише остаточно заплутає знання про людину, зробить учителя заручником наукоподібної маячні. У своїй книзі «Психологія і вчитель» (1910) він вимагав викинути психологію зі шкіл, відмовитись від її послуг і вести процеси виховання на підставі нехай неповних, але ясних і цілісних знань про людину. Розкладаючи людину на елементи — мислення, волю, емоції — ми завжди більше втрачаємо, ніж здобуваємо. З частин, як би глибоко вони не були досліджені, неможливо знову зібрати ціле.
Прогрес психологізації школи не привів до прогресу виховання. Швидше, навпаки: ясні, здорові уявлення наших попередників поглинули штучно створені моделі і замінники. Що з того, що вчитель довідався про різні типи пам'яті, уваги чи емоцій?
45
^ Підласий І.ІТ.
Чим практично допомогло йому ранжування учнів за відмінними рисами? Адже навчати і виховувати йому треба всіх, в одному класі, спільно, не вибираючи. У процесі реальних навчально-виховних відносин навіть малодосвідчений учитель швидко і досить правильно визначає, хто перед ним, хто чого хоче і хто що може. Інша людина сприймається нами підсвідомо, без участі розуму відбувається і корекція спілкування з нею.
Психологія продовжує агресивний наступ на беззахисних учителів і дітей. Для виводу школи з психологічного туману доведеться чимало попрацювати, а до виваженості і поміркованості психологізації ми повинні прагнути вже сьогодні. Час і нерви вчителів треба берегти, ретельно зважуючи, наскільки корисними і необхідними будуть ті чи інші психологічні знання. Нехай свою придатність психологія покаже в бізнесі, сільському господарстві, промисловості, армії (куди її не пускають, зважаючи на повну марність і безпорадність) і залишить, нарешті, в спокої беззахисних дітей і трудяг-вчителів.
Продуктивна педагогічна технологія, про яку мова піде нижче, звільняє учителя від психологічних витребеньок. Педагогіці — великій науці зі своїм великим предметом — вихованням немає ніякої необхідності спиратися на штучну, створену психологами людину з нескінченним набором комплексів. Педагогіка бере живе в живому, формує людину для реального життя. Дивіться на світ, життя у ньому, дітей без лукавства. І ви побачите їх і зрозумієте їх такими, якими вони є насправді.
Якби ми не порушували класичних принципів навчання і виховання, виконували б у повному обсязі усі їхні вимоги, то на гарантований середній результат могли б розраховувати завжди. Але стійка тенденція порушувати, ігнорувати зрозумілі й очевидні принципи, на яку постійно вказують дослідники, починаючи з 20-х років минулого століття, заважає нам учити і виховувати краще. Справа тут, напевне, не стільки в підготовці вчителів, скільки в їхньому відношенні до справи. Не бажаємо підкорятися правилам. Волі нам, самостійності, творчості. Кожний прагне посоромити Коменського. На що ж сподіваємось?
Дзенькіт розбитих вщент ілюзій супроводжує наше суспільство і школу вже давно. Відмовитися від деяких дуже важко. Але необхідно. І у вашого автора є милі серцю фантазії, наприклад, про те, що вихованням можна перебудувати світ. Тільки життя чомусь цього не підтверджує. Чи треба йти наперекір? Педагоги,
46
^ Практична педагогіка або три технології
які не можуть або не хочуть позбуватися своїх ілюзій, небезпечні для майбутнього. Суворі прагматики, яких ми дуже не любимо і не бажаємо слухати, чомусь завжди мають рацію.
Мотивації до підвищення якості і продуктивності праці у державного вчителя немає. Немає її і в учня, якому висока вихованість і виучка не обіцяють сьогодні жодних благ і переваг. Але без належної мотивації не працює жодна технологія. Усі вони без винятку припускають високу обопільну зацікавленість. Підкріпіть високою мотивацією посередню, сіру технологію, і ви можете сподіватися на видатні успіхи.
Що б ви сказали про художника, який намалював пейзаж, де всі предмети рівновеликі й усі на передньому плані? А що ми скажемо про навчальний предмет, де в одній купі звалене головне і другорядне, необхідне усім і призначене лише декому, постійне і випадкове? Адже відомо, чим менше треба вчити, тим більше шансів вивчити. Будь-яка технологія завжди добре працюватиме на невеликому обсязі знань і умінь. І навіть найкраща безнадійно втопиться у безодні неструктурованої інформації. Обсяг змісту шкільного навчання треба зменшити як мінімум удвічі, одночасно на стільки ж підвищивши шанси засвоєння потрібних усім знань. Шлях до цього — структурування інформації.
Сама ж технологія навчання має бути еластичною, заздалегідь налаштованою на розтягування і стискання. Тверда регламентація завжди заважає досягненню високих результатів. Вузлові положення мають виконуватися завжди твердо і неухильно, а між ними — простір для творчості вчителя.
Реалізаця кожної технології відбувається на уроці, за яким зберігається статус основної форми. Якщо ми добре його розрахуємо, грунтовно до нього підготуємося, передбачимо всі наслідки наших дій, то продуктивність неодмінно зросте. А без належної підготовки або при підготовці абияк, до чого вже на жаль дійшла масова практика, успіху не буде. Сподівання на те, що якась нова технологія сама собою раптом усе виправить, зітре наші недоробки, й усе налагодиться само собою, відкидає нас за межі здорового глузду. Жодна технологія не звільняє учителя від виконання його професійних обов'язків.
У 2001 році в США залишалися незаповненими більш 6 тисяч учительських місць. Технології їхня наука пропонує високі, зарплатня вчителів також не мала, але необхідність щодня у всіх деталях прораховувати уроки відлякує претендентів. Люди з
47
^ Підласий І.П.
вулиці не можуть здолати високо підняту планку вимог. Високі технології, що допомагають її подолати, грунтуються на дуже ретельній підготовці кожного уроку.
Ту ж саму проблему маємо й у нас. Навряд чи 10 тисяч учительських вакансій, що існували в Україні напередодні минулого навчального року, будуть заповнені професіоналами, здатними готувати і проводити високоефективні заняття. А без цього жодна технологія не спрацює. Навіщо ж нам видумувати інші технології, якщо добрі результати ще в недалекому минулому ми мали завдяки належній підготовці до навчальних занять?
Без діагностики немає продуктивної технології. А діагностувати ми поки тільки вчимося. Не бачимо в ній користі. Бачимо частіше зайвий тягар та витрату часу. Ви захочете лікуватися в лікаря, який навіть не оглянув вас як слід? З діагностикою нерозлучний моніторинг — постійне цілеспрямоване спостереження за просуванням кожного по обраному ним шляху.
Стимули підштовхують нас, без них ми опираємося і тупцюємо на місці. Кожна нова технологія видумує більш дієві стимули. Якщо вони відсутні або не працюють, то надії на покращання результатів мало. Даймо належні стимули і наша традиційна технологія буде неперевершеною.
Навчання і виховання, що здійснюються з примусу, не завжди ефективні. Набагато краще, звичайно, коли людина діє, спонукувана внутрішніми прагненнями. їх неможливо задіяти без цілеспрямованого самовиховання, про яке ми згадуємо лише зрідка, а за умов вічного дефіциту часу організувати толком ніяк не можемо. Будь-яка технологія буде працювати добре, якщо учні будуть спонукувані власними прагненнями, сформованими самовихованням.
Оптимізація, про яку ми, на жаль, стали забувати, — це постійно діюча інновація, без якої немає поліпшення результатів. Загальна технологія усіх нюансів, місцевих умов, дії локальних факторів не враховує. Завжди є потреба пильніше придивлятися до того, що діється навколо, щоб зрозуміти, що ще потрібно і можна зробити для підвищення результатів.
Бачимо, небагато нам і потрібно. Усього лише, не змінюючи основ, «розшити» вузькі місця, розчистити дорогу, щоб продуктивність навіть традиційно організованого педагогічного процесу зросла. Не видумувати проблем, не ускладнювати завдань, а навпаки прояснювати і спрощувати їх треба в процесі педагогічного пошуку.
48
^ Практична педагогіка або три технології
Сьогодні ми, на жаль, відстала корумпована країна з розваленою економікою і знищеними цінностями, і школа наша відповідна. Дітей і шкіл меншає, то ж незабаром багато проблем відпадуть самі собою. Реальна допомога підростаючим поколінням — мета усіх наших технологій.
'ПЕРЕЧАШОСЬ
Вас, імовірно, подивувало моє ставлення до психологізації педагогіки на тлі інтенсивного і повального нарощування цього процесу. Та вдумаємося уважніше — що дала психологія вчителям? Чим допомогла у вирішенні споконвічних педагогічних проблем? Чи стали ми з повальною психологизацією краще вчити і виховувати?
Я дуже уважно співставив результати шкільного навчання і виховання «допсихологічного» періоду і стверджую, що вони були вищими за нинішні. Педагогічні праці «без психології» були набагато глибшими і людянішими.
Що вивчає психологія? Душу? Ні, її вже тривалий час намагається збагнути теологія. Людину? Також ні. Те, що сьогодні називають психологією, — всього лише суб'єктивні уявлення про суб'єктивне, накопичення беглуздих видумок, у яких людина постає як клубок комплексів. На ці «знання» покладатися небезпечно.
Продуктивна педагогічна технологія звільняє вчителя від психологічних видумок, як непотрібних, таких, що заплутують ясні уявлення про дитину і відволікають від правильних поглядів на її виховання. Педагогіці — великій науці зі своїм великим предметом — вихованням — немає ніякої необхідності покладатися на штучну, створену психологічною маячнею людину з безконечним набором комплексів. Педагогіка бере живе у живому, формує живе для життя. Дивіться на світ і на дітей без лукавства. І ви побачите їх, і зрозумієте їх такими, які вони є.
Ви іншої думки?
49
Підласий І.П.
Д
ІЄМО
Експертиза технологій
Ринок товарів і послуг швидко розвивається, бажання заробити підстьобує виробників. Істотні зміни відбуваються і на ринку педагогічних послуг. Місце гуманних виважених стосунків з батьками, педагогічного всеобучу, вивчення і запозичення кращого педагогічного досвіду займає нахраписта реклама, проштовхування нових цінностей і послуг. Запах наживи починає зваблювати школи й учителів. У цьому — значний прогрес і безсумнівна користь. Але тільки за однієї умови: товар доброякісний, а послуга корисна, гуманна і гарантована. На жаль, у вихованні ми поки не даємо належних гарантій, ця область гірше за інші захищена від підробок і фальсифікацій. Цим уже користуються пролазливі комерсанти. Це вони викинули на ринок зошити, що їх ні за яких умов не можна класти на парту учня, безглузді книжки, пенали і ранці. Комерціалізація освіти зачіпає вже глибинні основи школи і як далеко вона зайде, ніхто не знає. Питань якості виховання ніхто не підіймає, не обговорює і не регулює. Суспільству, здається, це не потрібно. Ніхто поки не збирається й платити за якісне виховання. І в цьому — велика небезпека. Учителі із сівачів розумного, доброго, вічного, принижені лихою долею, готові стати лоточниками, що продають свої знання оптом і вроздріб.
Страждають усі. Підтоптані ідеалісти, такі як я, вже не пристосуються ніколи. Молодим скрізь у нас дорога, а дорогу цю визначають реалії нашого життя. Молодь не поспішає до шкіл, не витрачає зусиль і часу на опанування новими технологіями. Рівень педагогічної кваліфікації суттєво знизився.
Та повернемося до якості технологій. «Що в упаковці?» — зобов'язані спитати ми у кожного, хто вийшов на ринок педагогічних послуг. У відповідь почуємо — освітня технологія прискореного вивчення, наприклад, іноземної мови. Про те, що завжди супроводжує освіту, — моральні цінності, вихованість, розвиток — мова не йде. Технології посприяли тому, що відбувся розрив знань і переконань, освіти і вихованості. Усіх цікавить лише освіта. Сьогодні навіть у духовних семінаріях навчаються атеїсти. Запитують тільки знання. Інші цінності не приваблюють споживачів. Як не дивно,
^ 50
Практична педагогіка або три технології
педагоги спокійно реагують на запити споживачів. Ось вони гримаси ринку: продається те, що беруть. Якщо процес піде далі, то про школу, де дітей ще й виховували, ми швидко забудемо.
Реклама технологій розгортається. За нею — попит споживачів, прибуток. Комерційні групи, що суперничають між собою, фірми, лабораторії пропонують свої розробки. Як виявити і придбати саме те, що вам потрібно? Можливо це питання ще не постало на повний зріст у зв'язку з бідністю нашої освітньої системи, але завтра педагогічні технології будуть вибиратися прискіпливо, як і будь-який інший товар.
Вибираючи технологію, варто провести її попередню експертизу, установити придатність для вирішення ваших завдань і у ваших конкретних умовах. Адже за допомогою нової технології ви сподіваєтеся одержати обіцяний приріст ефективності навчального процесу. Без спеціальної підготовки провести експертизу неможливо. Ви можете просто повірити розробникові, якщо він достатньо авторитетний. А якщо у вас виникають сумніви, то краще витратити час і сили на вивчення усіх деталей технології, щоб потім не пожинати гірких плодів нерозумних нововведень і фінансових втрат.
Експертиза технології — це, по-перше, підтвердження того, що ви маєте справу дійсно з технологією, по-друге, установлення переваг даної технології над іншими, аналогічними. Експертиза розпочинається з визначення критеріїв порівняння. Це на-укомістка і дуже громіздка процедура, розглядати яку ми тут не будемо. Вона зводиться до ретельної перевірки причинно-наслідкових залежностей, що забезпечують приріст педагогічного продукту. Експертиза ґрунтується на алгоритмі, що складається з послідовних кроків, на кожному з яких установлюється відповідність одному з критеріїв експертизи і виноситься однозначне рішення — «так» чи «ні».
Перевіряються не засоби, не методи, не організація, а насамперед закономірні основи, об'єктивні підвалини, педагогічні умови, покладені в основу технології. Це досить тривала і жорстка комп'ютерна процедура, що працює на встановлення логічних зв'язків і виявлення протиріч. Жалісливих доводів і суб'єктивних уподобань машина не приймає. Експертна система «Технологія» (розробник А.І.Підласий) разом з іншими технологіями комп'ютерної підтримки педагогічного процесу увійшла до складу компакт-диску «Віртуальний школяр», який незабаром можна буде придбати в торговій мережі.
51
^ Підласий І.П.
Перший крок: установлення цілісності технології. Технологія має охоплювати всю систему, процес у цілому. Якщо цикли повторюються, як це зазвичай має місце у навчально-виховному процесі, то ретельно балансується будь-який окремий цикл — від опису продукту до виміру того, що отримано на виході. Відразу ж визначається перший і головний логічний зв'язок: задум-про-цес-продукт. Чи у конкретному випадку: цілі-дії-результати. Коли вам пропонуються часткові зміни, вирвані із загальної системи, не ув'язані ні з початком, ні з завершенням процесу, продовженням його зв'язків, умовами і базою, про технологію мова не йде. Тут, швидше за все, ми будемо мати справу з раціоналізаторською пропозицією або оптимізацією окремого аспекту. Такі поліпшення теж необхідні, але використовуйте їх для «розшивання» окремих «вузьких» місць і як приклади для наслідування.
Другий крок: аналіз опису продукту, що створюється технологією. Не наміри, не декларації, а строгий і точний виклад за визначеним стандартом того, що гарантує виробник. Якщо ви станете на ґрунт логіки, позбудетесь емоцій і проігноруєте чарівність менеджера, то переконаєтесь, що в цифрах і фактах усе виглядає по-іншому.
Третій крок: повний і ретельний опис процедури з кількісними розрахунками. Аналізу підлягають насамперед витрати часу, структура робочого дня, коефіцієнт завантаженості (інтелектуального навантаження), обчислений за відношенням обсягу засвоєних знань, умінь до витрат часу, інші важливі об'єктивні характеристики. Якщо технологія забезпечує вищий результат за рахунок підвищення напруженості навчальної діяльності, то від неї краще відмовитися як від безперспективної. Уважний керівник неодмінно зверне увагу і на кількість уроків фізкультури, праці, можливості естетичного розвитку, закладені в технології. Сьогодні стан здоров'я учнів виступив на чільне місце, і можна брати лише такі технології, що, принаймні, не погіршують здоров'я.
Четвертий крок: повний опис характеристик учасників педагогічного процесу — яким вимогам повинні відповідати учні, учителі, що необхідно змінити в керуванні, організації процесу. Замовчування цих вимог часто приводить до непорозумінь. Ваша дитина не відповідає технології, прийнятій у нашій школі, — чуємо у відповідь. Ваш педагогічний колектив не в змозі виконати вимоги нашої технологи — виправдовуються менеджери. Краще з'ясувати все заздалегідь.
^ 52
Практична педагогіка або три технології
П'ятий крок: повний опис процедур мотивації і стимулювання учасників педагогічного процесу. Відомо: ніщо не рухається саме собою, усе має потребу в підштовхуванні. Найкращі учні і вчителі теж. Як це здійснюється у запропонованій вам технології, потребує детального розгляду.
Шостий крок: повний набір критеріїв діагностики — вихідних умов і досягнень. Щоб не було потім непорозумінь — ви не те, не там і не тоді контролювали, діагностували, застосовувалися не ті критерії — занижені чи завищені — погодьте все заздалегідь. Моніторингова підтримка технології також важлива річ, на яку слід звернути увагу.
Сьомий крок: супровід технології і загальна відповідальність виробників, педагогів та адміністрації за результати. У ринкових умовах ми нарешті переможемо головну недугу нашої педагогіки — відрив практики від науки, неузгодженість між ними, безвідповідальність і небажання йти назустріч один одному.
Ви звернули увагу, колего, що ніде не говориться про цілі і завдання виховання, ці рятівні круги, що традиційно підтримують наші нововведення? До чого вони? Хіба не зрозуміло кожному, до чого повинна прагнути хороша школа? Часто після перерахування того, що повинна робити школа, уже не залишається ні сил, ні бажання думати, як це можна зробити. Висувати завдання, намічати цілі значно легше, ніж їх вирішувати. Технологічний підхід під корінь рубає подібне, не підкріплене реальними можливостями, цілетворення. Ми ведемо мову тільки про реальний продукт. Покажіть нам його, обґрунтуйте, розкрийте точну процедуру отримання, і тоді ми вам повіримо.
На першому етапі експертизи можна скористатися частиною загального опитальника для оцінки придатності та ефективності технології (табл. 3).
Якщо на більшість запитань випливають відповіді «так», то до технології можна придивлятися уважніше.
Технологій пропонується багато — хороших і різних. Не завжди вдається забезпечити процедуру експертизи й атестації технології. Щоб звести до мінімуму ризик помилки і вибрати ту, що вам потрібна:
- намагайтеся насамперед збагнути ідеологію технології. Визначте соціальну групу, яку вона покликана обслуговувати. Для елітарних навчальних закладів і для простих шкіл однакові технології не підійдуть;
53
\т
Підласий І.П.
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
^ 54
Практична педагогіка або три технологи
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
55
^ Підласий Ї.П.
Аналізуємо
Звичайно, висока технологія веде до мети швидше. Але всі високі технології дуже складні і вимагають спеціальних умов. Надійніше працює те, що влаштовано простіше.
Одним з головних критеріїв ефективності педагогічної технології, який можна використовувати відразу, без підготовки, є час. До економії часу зводиться в кінцевому підсумку всяка економія. Простим збільшенням часу можна досягти будь-яких зрушень у навченості і вихованості, будь-якого рівня якості знань, умінь, навичок, що лежить у межах можливостей дитини. Прикро, але на цей параметр, що піддається точному виміру, звертається мало уваги. Педагоги-аматори, просуваючи свої проекти, міркують так, немов навчально-виховний процес здійснюється поза часом. І обсяги навчання, і можливості дітей, і продукти нечасто пов'язують з витратами часу. Хоча й з'явилися праці з проектування педагогічного процесу, далі загальних міркувань справа не пішла.
Значення має навіть не сам час, а різні коефіцієнти, співвідношення, виражені у часі. Хоча б цей, наприклад, коефіцієнт продуктивності, що зв'язує з часом обсяг виконаної роботи: Пр=О*Ч, де Пр — продуктивність, О — швидкість просування у навчанні, Ч — час.
Спробуйте, колега, співвіднести добре відомі вамя види навчально-виховної діяльності, не забуваючи порівнювати необхідні (за встановленими законами) і можливі витрати, і подивіться, що з цього вийде.
Iff
■■>>
СПЕРЕЧАЄМОСЬ
1. Навряд чи ви беззастережно погодитесь зі мною, що техно логія — лише комплекс засобів для досягнення наміченої мети.
А діяльність учителя входить до цього комплексу? Чи є педагог «засобом» для технології, «елементом» технології?
2. Чи справедливий вираз: «Скільки педагогів — стільки тех нологій». Обгрунтуйте роль педагога в технологічному процесі.
Чи є педагог носієм технології?
За яких відомих вам технологій роль учителя підвищується, за яких зменшується?
Чи можуть бути педагогічні технології без педагогів?
56
Практична педагогіка або три технології
^ К
ОНСУЛЬТАЩЯ
Як проводити усне опитування
Мистецтво педагога формулювати і ставити запитання в класі має велике значення. Хто правильно і вдало ставить питання, той домагається кращої якості продукту. На жаль, багато хто з учителів, навіть не будучи вже новачками, постійно допускається при цьому помилки, забуваючи, що у правильному і добре сформульованому запитанні — сутність навчання.
Шляхом попередніх запитань ми визначаємо знання своїх учнів, знайомимося і з тими умовами, за яких можна рухатися далі. За їх допомогою з'ясовуються поняття, уявлення, судження, словом, діагностується рівень розумового розвитку учня.
Найперша вимога до вчителя — висловлюватися зрозуміло і виразно. Для того, щоб поставити зрозуміле запитання, педагог має опертися на рівень розвитку учня. Для цього він намагатиметься визначити цей рівень заздалегідь. Тоді педагог відмовиться від незрозумілих, маловідомих, рідкісних виразів, іноземних слів, штучних зворотів, що самі вимагають пояснення. У молодших класах ми не повинні, наприклад, пропонувати таких запитань: «Які мотиви батьківської любові?», «Чи є закон всесвітнього тяжіння загальним?» Ми висловимося зрозуміліше, якщо поставимо запитання так: «За що ти любиш своїх батьків?», «Чи всі підкинуті вгору тіла упадуть на Землю?» Учня 2 класу не можна ставити в складну ситуацію, пропонуючи йому запитання: «Які характерні ознаки ворони?» Краще запитаємо в нього: «Чим відрізняється ворона від курки?»
Будемо уникати запитань, де одночасно запитується про дві чи навіть кілька ознак, що не мають загального між собою. Наприклад, «Яку форму має долина і який ландшафт вона представляє?», «З якими країнами межує Україна, і які в неї кордони?»
Важливе значення мають логічні наголоси. Хто неправильно ставить у запитаннях наголоси, той буде постійно одержувати відповіді, що не завжди відповідають сутності запитань. Незрозумілим для учнів запитання вчителя буває і у тому випадку, коли воно з'єднане з непотрібними доповненнями, є занадто довгим і багатослівним, а особливо важливий пункт затемнюється додатковими пропозиціями. Якщо вчитель полюбляє висловлюватися занадто
57
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Я здогадуюсь, що при нинішньому повальному захопленні української педагогіки модною західною «заморочкою»- осо-бистісно орієнтованим навчанням, я йду не в ногу з більшістю. Добре, хоч далі декларацій про упровадження цього навчання справа не пішла. Практики, киваючи головами на догодуадмінстрації, і пальцем не поворухнули, щоб відійти від традиційного навчання. Цим врятували освіту від повної розрухи, бо чомусь усе ж навчили. Та яке може бути особистісно орієнтоване навчання за спільних для всіх навчальних планів, програм, при збереженні вимог, оцінок, традиційного інспектування і звітності?
Порівняння особливостей технологій і продуктів, ними створених, засвідчує не про переваги одних технологій над іншими, а націлює лише на правильний вибір саме тієї, що відповідає вашим потребам. Особистісно орієнтована педагогіка — за м'яке, поблажливе навчання, але без гарантії, що дитина щось напевне знатиме. Продуктивна авторитарна — за важке, конкретне, результативне. Така гола правда. І не будемо від неї ховатися. На ринку знадобляться всі технології. Комусь більше підійде одна, комусь інша. Багатьом українцям до душі традиційне продуктивне навчання з присмаком авторитаризму. Не будемо розписуватися за усіх, вибір замовників незабаром покаже, де ми помиляємося і в чому маємо рацію.