Будь умным!


У вас вопросы?
У нас ответы:) SamZan.net

Тема 8. Правові засади захисту національного товаровиробника в зовнішньоекономічних відносинах Мета занят

Работа добавлена на сайт samzan.net:

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 2.11.2024

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедри

господарсько-правових дисциплін

_________________М.О.Мацелик

«____»_________________2009 р.

РОБОЧИЙ ПЛАН

проведення лекційного заняття з навчальної дисципліни

«Правове регулювання ЗЕД»

Тема 8. Правові засади захисту національного товаровиробника в зовнішньоекономічних відносинах

Мета заняття:навчальна Ознайомити студентів з загальними умовами захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту,

Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Українувиховна-виховувати почуття відповідальності за свою професійну підготовку

Місце проведення заняття: аудиторія №______________________________

Обсяг часу: 2 години________________________________________________

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри

господарсько-правових дисциплін

Протокол № 1 від « 29 » серпня 2009 року.

м. Ірпінь-2009


ІІІ.
Розгорнутий план заняття

№№

з/п

Перелік основних і допоміжних питань

Час, хв

Методичне відпрацювання і матеріальне забезпечення навчального питання

1

2

3

4

1

2

3

4

Загальні умови захисту національного товаровиробника

Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту

Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну

15 хв.

15 хв.

15 хв

15 хв.

1. В.В. Поєдинок Правове регулювання зовнішньоекономіческої діяльності  - К.,Юрінком Інтер 2006

ІV. Прізвища студентів, яких необхідно запитати:

___________________________________________________________________Завдання для самостійної роботи по підготовці до наступного заняття:

Вивчити матеріали лекції та додатково:

1. За яких умов допускається захист національного товаровиробника відповідно до угод COT?

  1.   Що таке демпінговий імпорт?
  2.   Що розуміється під поняттям національного товаровиробника?
  3.   Якими органами і у якому порядку проводиться антидемпінгове розслідування?
  4.   Що являють собою антидемпінгові заходи? У якому порядку вони застосовуються?
  5.   Що таке субсидований імпорт?
  6.   За яких умов субсидія визнається нелегітимною?
  7.   У якому порядку проводиться антисубсидиційне розслідування?
  8.   Що таке компенсаційні заходи? У якому порядку вони застосовуються?
  9.   За яких умов застосовуються спеціальні заходи щодо імпорту в Україну?
  10.   Охарактеризуйте порядок проведення спеціального розслідування.
  11.   Які види спеціальних заходів ви знаєте? У якому порядку вони застосовуються?

Ст.викладач _____________   А.О.Яфонкін

(посада)  (підпис)


Тема 8. Правові засади захисту національного товаровиробника в зовнішньоекономічних відносинах

Лекція

План

1.  Загальні умови захисту національного товаровиробника

2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту

3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

4. Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну

Семінар

План

  1.  Поняття та ознаки ЗЕД.
  2.  Види джерел правового регулювання ЗЕД.
  3.  Принципи, на основі яких здійснюється ЗЕД.
  4.  Коло субєктів ЗЕД.
  5.  Зміст понять «постійне місце проживання» та «місцезнаходження».
  6.  Види ЗЕД.
  7.  Експорт та імпорт
  8.  Зовнішньоекономічна операція.

Самостийна робота

План

1. Характеристика правового становища підрозділів іноземних субєктів господарювання в Україні.

Індивідуально-консультативна робота

Відпрацювати Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. N 959-XII

Рекомендована література:

основна

Поєдинок В.В. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності.- К., Юрінком Інтер 2006 р.

Додаткова

1. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»


Тема 8. Правові засади захисту національного товаровиробника в зовнішньоекономічних відносинах

1.  Загальні умови захисту національного товаровиробника

Визначення граничних рівнів митних тарифів та однакове їх застосування до усіх торговельних партнерів (принцип найбільшого сприяння) є основоположним принципом системи COT. Разом з тим угоди СОТ передбачають винятки з цього принципу, спрямовані на захист національного товаровиробника, до яких належать:

  1.   застосування антидемпінгових заходів (ст. 6 ГАТТ, Угода про застосування статті VI ГАТТ (Угода про антидемпінг);
  2.   застосування компенсаційних заходів (Угода про субсидії та компенсаційні заходи);
  3.   застосування захисних (спеціальних) заходів у разі раптового та різкого зростання імпорту (Угода про захисні заходи).

Угода про антидемпінг та Угода про субсидії та компенсаційні заходи надають право країнам-учасницям стягувати особливі види мит (антидемпінгове та компенсаційне) з імпортних товарів, постачальники яких припускаються недобросовісної торговельної практики. Проте країна-імпортер може стягувати такі мита тільки тоді, коли у результаті проведених нею розслідувань було встановлено, що відповідний імпорт завдає «матеріальної шкоди» вітчизняній промисловості. Розслідування з метою застосування особливих видів мит мають розпочинатися на підставі подання скарги галуззю вітчизняної промисловості або від її імені про те, що імпортні товари завдають їй шкоди.

Обидві Угоди встановлюють подібні критерії для визначення шкоди. Так само є подібними і процедури розслідувань за скаргами з метою застосування антидемпінгових або компенсаційних мит.

Угода про антидемпінг встановлює, що товар повинен вважатися демпінговим, якщо його експортна ціна нижча від ціни аналогічного товару, що реалізується для споживання в країні-експортері. Згідно з Угодою про субсидії та компенсаційні заходи субсидією вважається фінансове сприяння, що надається урядом або іншим державним органом, або будь-яка форма підтримки доходів і цін, у результаті яких надається пільга (існування такої пільги занижує експортну ціну товару порівняно з його нормальною вартістю). Положення останньої Угоди стосуються лише так званих «специфічних» субсидій - тобто субсидій, доступ до яких мають лише певні підприємства, галузі економіки, або групи підприємств чи галузей економіки країни. Угода визначає дві категорії субсидій - заборонені (надання яких обумовлене результатами експорту або використанням вітчизняних товарів замість імпортних) та ті, що дають підстави для вжиття компенсаційних заходів (щодо цих субсидій країна-імпортер повинна довести заподіяння ними шкоди, інакше вони визнаються дозволеними).

Основним правилом, встановленим Угодою про антидемпінг та Угодою про субсидії та компенсаційні заходи, є те, що антидемпінгові та компенсаційні мита повинні стягуватися тільки тоді, коли в ході розслідувань були виявлені такі обставини:

а) мало місце значне зростання імпорту демпінгових або
субсидованих товарів в абсолютних показниках або стосовно виробництва або споживання;

б) ціни на такі товари знизили ціни на аналогічні товари, стримали ціну на аналогічний товар або перешкодили її зростанню, та

в) в результаті галузі вітчизняної промисловості країни-імпортера завдана шкода або існує загроза заподіяння такої шкоди.

Обидві Угоди вказують, що, визначаючи, чи завдає імпорт шкоди вітчизняній промисловості, до уваги слід брати «відповідні економічні фактори, які впливають на стан галузі». Окрім того, необхідно чітко встановити факт причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим чи субсидованим імпортом та шкодою галузі промисловості. Якщо така шкода зумовлена скороченням попиту або змінами у структурі споживання, антидемпінгові чи компенсаційні мита не повинні накладатися. Такі мита не повинні накладатися також у разі, коли зростання імпорту негативно впливає лише на декількох виробників. Вони можуть застосовуватися лише тоді, коли буде встановлено, що імпорт завдає шкоду виробникам, «сумарний обсяг виробництва яких становить основну частку загального вітчизняного виробництва» галузі промисловості.

Угода СОТ про захисні заходи дозволяє країнам вживати захисних заходів для обмеження імпорту протягом певних періодів, коли вітчизняній промисловості країни-імпортера завдається шкода в результаті раптового та різкого зростання імпорту. Зростання імпорту, охоплене правилами цієї Угоди, не пов'язане з недобросовісною торговельною практикою іноземних постачальників.

Нормативно-правова база захисту вітчизняного товаровиробника в Україні відповідає вимогам СОТ і складається з трьох спеціальних законів від 22 грудня 1998 р.: «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну».

2. Захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту

Стаття VI ГАТТ встановлює, що демпінг, який полягає в тому, що товари однієї країни надходять на ринок іншої країни за ціною нижче нормальної ціни товарів, підлягає осуду, якщо він спричиняє або загрожує спричинити матеріальну шкоду промисловості, створеній на території договірної сторони, або істотно затримує створення вітчизняної промисловості.

Механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань визначено Законом України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», який регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.

Цей Закон застосовується щодо імпорту товару, який є об'єктом демпінгу, якщо такий імпорт заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару.

Демпінг - це ввезення на митну територію України товару за цінами, нижчими від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, що заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару (ст.1 Закону). При цьому:

порівнянною ціною є ціна подібного товару у країні експорту, що практикується у звичайних торговельних операціях;

подібним товаром є ідентичний товар, тобто схожий за всіма характеристиками на товар, що є об'єктом розслідування, або, у разі відсутності цього товару, інший товар, який не є схожим за всіма характеристиками, але має показові ознаки, дуже подібні до характерних ознак товару, що є об'єктом розслідування;

країною експорту є країна походження товару, що імпортується в Україну. Країною експорту може вважатися також країна-посередник (митний союз або економічне угруповання), за винятком випадків, коли зазначений товар перевозиться транзитом через цю країну, в ній не виробляється або в цій країні немає порівнянної ціни для цього товару.

Сума, на яку нормальна вартість товару перевищує його експортну ціну, становить демпінгову маржу. Порядок визначення демпінгової маржі встановлений у ст. 9 Закону.

Україна може застосовувати антидемпінгові заходи, лише коли в ході проведеного нею розслідування було встановлено, що демпінговий імпорт завдає шкоди національному товаровиробнику. Окрім того, повинен бути встановлений причинно-наслідковий зв'язок між демпінговим імпортом та шкодою галузі вітчизняної промисловості.

Шкода може заподіюватися національному товаровиробнику в одній із таких форм:

а) істотна шкода, заподіяну національному товаровиробнику;

б) загроза заподіяння істотної шкоди національному товаровиробнику;

в) істотне перешкоджання створенню чи розширенню національним товаровиробником виробництва подібного товару.

Національний товаровиробник - це сукупність виробників подібного товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва в Україні цього товару.

При визначенні національного товаровиробника враховуються особливості, встановлені ст.11 Закону:

  1.   у разі, якщо виробники подібного товару в Україні пов'язані з експортерами чи імпортерами або одночасно є імпортерами товару, про який стверджується, що він є об'єктом демпінгу, національним товаровиробником може вважатися решта виробників, за винятком зазначених;
  2.   у відповідних випадках територія України може поділятися на два або більше конкурентоспроможних ринки виробництва подібного товару, а виробники кожного такого ринку можуть вважатися національним товаровиробником за таких умов:

а) у межах кожного такого ринку виробники продають весь або більшу частину виробленого подібного товару саме на цьому ринку;

б) попит на кожному такому ринку на товар, який є об'єктом розгляду, не задовольняється повною мірою виробниками з інших регіонів України. За таких обставин доводиться наявність шкоди, навіть якщо вона не завдається більшості підприємств, що входять до складу національного товаровиробника, за умов, що демпінговий імпорт зосереджується на такому окремому ринку та заподіює шкоду виробникам усіх або більшої частини цих підприємств, які виробляють подібний товар у межах такого окремого ринку.


Проведення антидемпінгового розслідування
в Україні здійснюється Міністерством економіки України (далі у цьому розділі - Міністерство), Державною митною службою України, а також Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі (далі у цьому розділі - Комісія).

Правовий статус Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі визначає ст. 5 Закону. Комісію очолює Голова, яким за посадою є Міністр економіки України. Персональний склад Комісії затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Комісії.

На засіданнях Комісії приймаються рішення:

  1.   про порушення антидемпінгового розслідування;

про позитивні або негативні висновки стосовно наявності демпінгу та методи, що дають можливість визначити демпінгову маржу;

про позитивні або негативні висновки щодо наявності шкоди та її розмір;

щодо визначення причинно-наслідкового зв'язку між демпінговим імпортом та шкодою;

  1.   про застосування антидемпінгових заходів;

з інших питань в межах повноважень, передбачених цим Законом.

Рішення Комісії приймаються простою більшістю голосів, а в окремих випадках, передбачених цим Законом, двома третинами (кваліфікованою більшістю) голосів її членів.

Розслідування з метою встановлення наявності та впливу демпінгу, про який стверджується, що він має місце, а також величини демпінгової маржі розпочинається Міністерством з порушення антидемпінгової процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені у письмовій формі (ст. 12 Закону).

Скарга вважається поданою національним товаровиробником або від його імені, якщо вона підтримується українськими виробниками, сукупне виробництво яких становить понад 50 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару, виробленого тією частиною підприємств національного товаровиробника, яка підтримує скаргу або висловлює заперечення. Розслідування не порушується, якщо сукупне виробництво виробників, які підтримують скаргу, становить менше ніж 25 відсотків загального обсягу виробництва подібного товару національним товаровиробником. У цьому разі, якщо на дату подання до Міністерства скарги заявника підтримують виробники, сукупне виробництво яких становить 25 або більше (але менше ніж 50) відсотків загального виробництва подібного товару національним товаровиробником, цей заявник повинен протягом антидемпінгової процедури одержати підтримку (або безпосередні чи опосередковані заперечення) інших українських виробників.

Скарга повинна містити докази наявності:

а) демпінгу;

б) шкоди;

в) причинно-наслідкового зв'язку між ними.

У процесі антидемпінгової процедури Міністерство водночас розглядає докази наявності демпінгу та шкоди, які містяться у скарзі, оцінює їх достатність та обґрунтованість з метою прийняття рішення про порушення антидемпінгового розслідування або про відмову в його порушенні.

У разі, якщо у процесі антидемпінгової процедури Міністерство встановлює, що докази наявності демпінгу або шкоди або причинно-наслідкового зв'язку між ними не є достатніми для порушення антидемпінгового розслідування, зокрема, що фактичний чи потенційний обсяг демпінгового імпорту з країни експорту є незначним або демпінгова маржа вважається мінімальною, воно рекомендує Комісії не порушувати антидемпінгове розслідування та відхилити скаргу.

Скарга може бути відкликана заявником під час проведення антидемпінгової процедури до порушення антидемпінгового розслідування. У цьому разі антидемпінгова процедура припиняється, а скарга вважається такою, що не подавалась, крім випадків, якщо припинення антидемпінгової процедури суперечить національним інтересам.

Міністерство подає Комісії звіт про результати проведення антидемпінгової процедури. Рішення про порушення антидемпінгового розслідування приймає Комісія за поданням Міністерства, як правило, в 30-денний строк з дня подання скарги. Таке рішення приймається на підставі доказів, що підтверджуються фактичними даними антидемпінгової процедури.

У разі, якщо Комісія за поданням Міністерства приймає рішення про припинення антидемпінгової процедури у зв'язку з недостатністю доказів для обґрунтування скарги, Комісія доручає Міністерству повідомити заявника про таке рішення в 45-денний строк від дати подання скарги до Міністерства.

Відповідно до рішення Комісії Міністерство розпочинає антидемпінгове розслідування і проводить його разом з іншими органами виконавчої влади в Україні (ст. 13 Закону).

Антидемпінгове розслідування проводиться з метою встановлення фактів демпінгу та шкоди. Період розслідування обирається, як правило, строком до одного року, але не менше шести місяців, що безпосередньо передують порушенню антидемпінгової процедури. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Відомості, які не стосуються періоду розслідування, як правило, не враховуються. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством.

Міністерство разом з повідомленням про порушення антидемпінгового розслідування надсилає відомим експортерам, імпортерам, іншим сторонам антидемпінгового розслідування, яких вважає за необхідне залучити, або компетентним органам країни експорту запитальники з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антидемпінгового розслідування. Відповіді на запитальник направляються до Міністерства, за загальним правилом, у 30-денний строк з дати його отримання.

Міністерство має право:

- одержувати від органів виконавчої влади в Україні інформацію, документи, матеріали, необхідні для проведення антидемпінгового розслідування;

для виконання рішень Комісії доручати іншим органам виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяльністю імпортерів, продавців і українських виробників;

здійснювати в інших країнах перевірки інформації, одержаної від заінтересованих сторін, за згодою відповідної заінтересованої сторони та при відсутності заперечення з боку офіційно повідомлених компетентних органів заінтересованої країни.

Заінтересовані сторони, які повідомили Міністерство про свою заінтересованість, мають право звертатися до Міністерства з вимогою щодо проведення слухань з питань антидемпінгового розслідування.

Заінтересованим сторонам на їх запит надається можливість провести консультації із стороною, яка подала відповідну скаргу або має протилежні інтереси. Відмова сторін антидемпінгового розслідування від участі у консультаціях не тягне за собою ніяких наслідків.

Строк проведення антидемпінгового розслідування не повинен перевищувати одного року з дня набрання чинності рішенням про його порушення. Такий строк може бути продовжений за рішенням Комісії, але не може бути більшим, ніж 18 місяців.

У разі, якщо у ході антидемпінгового розслідування Міністерство зробило попередній позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є його наслідком, та якщо цього вимагають національні інтереси, можуть застосовуватися попередні антидемпінгові заходи (ст. 14 Закону).

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються за рішенням Комісії, як правило, не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через дев'ять місяців після порушення антидемпінгового розслідування.

Попередні антидемпінгові заходи полягають у запровадженні справляння попереднього антидемпінгового мита. Розмір ставки попереднього антидемпінгового мита встановлюється рішенням Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану демпінгову маржу та може бути нижчим, ніж ця маржа за умови, що така ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяній національному товаровиробнику.

Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), утому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів.

Попередні антидемпінгові заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжений Комісією на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.

Застосування попередніх антидемпінгових заходів не повинно створювати перешкод для здійснення митного оформлення товару, що є об'єктом антидемпінгового розслідування.

Експортери товарів, які є об'єктом антидемпінгового розслідування, можуть запропонувати добровільні письмові зобов'язання про перегляд цін або припинення експорту за демпінговими цінами товару до регіону України, що є об'єктом розгляду, таким чином, щоб вплив демпінгу, який заподіює шкоду, буде ліквідований (ст. 15 Закону). У разі, якщо Комісія приймає рішення про прийняття зобов'язання експортера, антидемпінгове розслідування припиняється без застосування антидемпінгових заходів.

Рішення про припинення антидемпінгового розслідування без застосування антидемпінгових заходів приймається Комісією за поданням Міністерства також у разі, коли у процесі антидемпінгового розслідування робиться висновок, що докази наявності демпінгу або шкоди або причинно-наслідкового зв'язку між ними не є достатніми для обґрунтування продовження антидемпінгового розслідування, зокрема, що фактичний чи потенційний обсяг демпінгового імпорту є незначним або демпінгова маржа вважається мінімальною.

Антидемпінгове розслідування припиняється, як правило, відповідно до рішення Комісії про застосування остаточних антидемпінгових заходів (ст. 16 Закону). Остаточні антидемпінгові заходи застосовуються, якщо Міністерство зробило остаточний позитивний висновок щодо наявності демпінгу та шкоди, яка є наслідком цього демпінгу, та національні інтереси потребують застосування таких заходів.

Остаточні антидемпінгові заходи полягають у запровадженні справляння остаточного антидемпінгового мита.

Розмір ставки остаточного антидемпінгового мита встановлюється відповідним рішенням Комісії і не повинен перевищувати величину демпінгової маржі, розрахованої відповідно до цього Закону, та може бути меншим за величину цієї маржі, якщо такий розмір ставки є достатнім для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.

Остаточне антидемпінгове мито сплачується незалежно від сплати інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються при імпорті в Україну товарів.

Антидемпінгові заходи згідно з відповідним рішенням Комісії застосовуються протягом строку та у розмірі, необхідному для усунення демпінгу, що заподіює шкоду.

Рішення про застосування антидемпінгових заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення Комісією останнього рішення про перегляд антидемпінгових заходів, результатом якого було встановлення факту наявності демпінгу та шкоди (ст. 18 Закону).

3. Захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту

Закон України від 22 грудня 1998 р. «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» визначає механізм захисту національного товаровиробника від субсидованого імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, регулює засади і порядок порушення та проведення антисубсидиційних розслідувань, а також застосування компенсаційних заходів.

Субсидованим імпортом є ввезення на митну територію країни імпорту товару (товарів), що користується пільгами від субсидії, яка надається для виробництва, переробки, транспортування або експорту такого товару.

Під субсидією розуміється фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання подібного товару, в результаті якої суб'єкт господарювання країни експорту одержує пільги (прибутки).

Вважається, що факт надання субсидії має місце у разі, якщо:

а) є фінансовий внесок державних органів або надається в будь-якій формі підтримка бюджетних надходжень чи підтримка цін;

б) в результаті цього надається пільга. Фінансовий внесок державних органів може мати такі форми:

  1.   здійснення державним органом прямого переведення грошових сум (у формі дарування, дотації, позики та участі в акціонерному капіталі тощо) або взяття зобов'язань щодо прямого переведення цих сум або грошових зобов'язань (гарантія тощо);
  2.   відмова державного органу від справляння податків з доходів, що, як правило, підлягають справлянню (у разі встановлення податкових пільг, зокрема, відстрочення сплати податку тощо).

Звільнення операцій з експорту товару від оподаткування податками, зборами тощо, які справляються з подібного товару, якщо такий призначається для споживання на внутрішньому ринку країни експорту, або зменшення сум цих податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, не вважається субсидією за умов, передбачених у додатках 1-3 до Закону;

  1.   забезпечення державним органом суб'єктів господарювання майном (у тому числі товарами) чи послугами, крім призначених для створення загальної інфраструктури, або купівля майна (у тому числі товарів);
  2.   участь державного органу у фінансуванні суб'єктів господарювання, або доручення недержавній організації здійснити одну або більше функцій, передбачених пунктами 1 - 4, що належать до повноважень цього державного органу; або наказ зазначеній організації здійснити такі функції на умовах, які фактично не відрізняються від умов, на яких ці функції здійснюються державними органами.

Закон розрізняє легітимні та нелегітимні субсидії. Підстави для застосування компенсаційних заходів дає лише нелегітимна субсидія.

Нелегітимними є субсидії, які є специфічними для певних підприємств, що перебувають у межах юрисдикції державного органу, що надає субсидію.

Стаття 8 Закону закріплює ознаки специфічних субсидій:

  1.   якщо державний орган, що надає субсидію, або законодавство, на підставі якого діє цей орган, недвозначно надає доступ до субсидії тільки певним підприємствам, така субсидія вважається специфічною, тобто нелегітимною;
  2.   якщо державний орган, що надає субсидію, або законодавство, на підставі якого діє цей орган, ставить у залежність від об'єктивних критеріїв або умов право на користування субсидією та її сумою, така субсидія не вважається специфічною за умов, що:

право на використання субсидії є обов'язковим;

зазначені вище критерії або умови неухильно додержуються.

Під об'єктивними критеріями або умовами слід розуміти нейтральні критерії або умови, відповідно до яких не надаються переваги певним підприємствам за рахунок інших і які є економічно доцільними та однотипними у застосуванні, зокрема кількість робітників, розміри підприємства тощо. Ці критерії або умови повинні бути чітко сформульовані в законодавчих або інших нормативно-правових актах таким чином, щоб була можливість їх перевірити;

3) якщо незважаючи на ознаки відсутності специфічності у застосуванні загальних принципів, зазначених у пунктах 1 і 2, є підстави вважати, що ця субсидія є специфічною, можуть братися до уваги інші фактори, а саме:

використання субсидій обмеженою кількістю певних підприємств;

переважне використання субсидій певними підприємствами;

надання непропорційно значних сум субсидій певним підприємствам;

спосіб здійснення державним органом, що надає субсидію, дискреційного права у рішенні про надання субсидії.

У цьому разі беруться до уваги відомості про частоту відхилення або задоволення заяв щодо субсидування та підстави прийняття рішень з цих питань, а також диверсифікованість економічної діяльності у сфері повноважень державного органу, що надає субсидію, та період, протягом якого надається субсидія;

  1.   специфічною є субсидія, до якої мають доступ тільки певні підприємства, розташовані у географічно визначеному регіоні у межах юрисдикції державного органу, що надає субсидію;
  2.   незалежно від правил, викладених вище, вважаються специфічними:

а) субсидії, надання яких відповідно до законодавства або фактично (виключно або як одна з інших умов) залежить від результативності експортної операції. Субсидії вважаються такими, що фактично залежать від результативності експортної операції, якщо за допомогою відповідних фактів доводиться, що надання субсидії згідно із законодавством не залежить від результатів експорту, але фактично пов'язується з експортом або надходженнями від експорту, що здійснюється чи передбачається здійснювати;

6) субсидії, надання яких виключно або як одна з інших
умов залежить від переважного використання національних товарів.

Наявність лише факту надання субсидії підприємствам, що експортують товар, не є підставою для визначення експортної субсидії нелегітимною.

Встановлення або зміна розміру ставок оподаткування у загальному порядку уповноваженим державним органом не вважається специфічною субсидією.

Проведення антисубсидиційного розслідування за своїм порядком подібне до проведення антидемпінгового розслідування, зокрема здійснюється тими самими державними органами - Міністерством економіки України, Державною митною службою України, Міжнародною комісією з міжнародної торгівлі.

Розслідування з метою встановлення наявності, величини та впливу субсидії, про яку стверджується, що вона має місце, розпочинається Міністерством економіки України з порушення антисубсидиційної процедури за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені (ст. 15 Закону).

Скарга, що подається заявником, повинна містити докази наявності:

а) нелегітимної субсидії (включаючи, якщо це можливо, її суму);

б) шкоди;

в) причинно-наслідкового зв'язку між ними.

У ході антисубсидиційної процедури Міністерство розглядає докази, що містяться у скарзі, з метою визначення, чи є ці докази достатніми для порушення антисубсидиційного розслідування.

Антисубсидиційне розслідування порушується з метою визначення, чи є специфічними субсидії, про які стверджується, що вони мають місце. Антисубсидиційне розслідування може також порушуватися щодо легітимних субсидій з метою встановлення, чи відповідають вони умовам, визначеним у ст. 9 Закону (тобто вимогам, що висуваються до легітимних субсидій).

Міністерство подає до Комісії звіт про результати проведення антисубсидиційної процедури. Рішення про порушення антисубсидиційного розслідування приймає Комісія за поданням Міністерства, як правило, в 30-денний строк від дати подання скарги. Таке рішення приймається на підставі доказів, що підтверджуються фактичними даними антисубсидиційної процедури.

У разі, якщо Комісія за поданням Міністерства приймає рішення про припинення антисубсидиційної процедури у зв'язку з недостатністю доказів для обґрунтування скарги, Комісія доручає Міністерству повідомити заявника про таке рішення в 45-денний строк від дати подання скарги до Міністерства.

Відповідно до рішення Комісії Міністерство розпочинає антисубсидиційне розслідування і проводить його разом з іншими органами виконавчої влади в Україні (ст. 16 Закону).

Антисубсидиційне розслідування проводиться з метою встановлення наявності субсидування та шкоди. За період розслідування, як правило, береться останній звітний рік реципієнта (суб'єкта господарювання, який отримує субсидію), але може братися і інший строк мінімальною тривалістю шість місяців, який безпосередньо передує порушенню антисубсидиційного розслідування і щодо якого є надійні фінансові та інші дані. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Інформація, яка не стосується зазначеного періоду розслідування, як правило, не враховується.

Міністерство разом з повідомленням про порушення антисубсидиційного розслідування направляє відомим експортерам, імпортерам, іншим сторонам антисубсидиційного розслідування, яких воно вважає за необхідне залучити до участі в антисубсидиційному розслідуванні, або компетентним органам країни експорту запитальники з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антисубсидиційного розслідування. Відповіді на запитальник направляються Міністерству у 30-денний строк з дати його отримання.

Міністерство має право:

одержувати від органів виконавчої влади в Україні інформацію, документи, матеріали, необхідні для проведення антисубсидиційного розслідування;

для виконання рішень Комісії доручати іншим органам виконавчої влади в Україні здійснювати перевірки або заходи контролю за діяльністю імпортерів, продавців та українських виробників;

здійснювати в інших країнах перевірки інформації, одержаної від заінтересованих сторін антисубсидиційного розслідування, за згодою відповідної заінтересованої сторони та за відсутності заперечення з боку офіційно повідомлених компетентних органів заінтересованої країни.

Заінтересовані сторони, які повідомили Мінекономіки про свою заінтересованість, мають право звертатися до Міністерства з вимогою щодо проведення слухань з питань антисубсидиційного розслідування.

Сторонам, які повідомили Міністерство про свою заінтересованість, а також компетентним органам на їх запит надається можливість провести консультації із стороною, яка подала відповідну скаргу або має протилежні інтереси. Відмова сторін від участі у консультаціях не тягне ніяких наслідків.

Строк проведення антисубсидиційного розслідування не повинен перевищувати одного року з дня прийняття рішення про його порушення. Такий строк може бути продовжений за рішенням Комісії, але не може бути більшим, ніж 14 місяців.

У разі, якщо у ході антисубсидиційного розслідування Мінекономіки зробило попередній позитивний висновок, що товар, який імпортується в Україну, користується пільгами від нелегітимної субсидії, внаслідок чого національному товаровиробнику заподіюється шкода, можуть застосовуватися попередні компенсаційні заходи (ст. 17 Закону).

Попередні компенсаційні заходи застосовуються за рішенням Комісії не раніше ніж через 60 днів і не пізніше ніж через дев'ять місяців від дати порушення відповідного антисубсидиційного розслідування.

Попередні компенсаційні заходи полягають у запровадженні справляння попереднього компенсаційного мита. Розмір ставки попереднього компенсаційного мита встановлюється відповідним рішенням Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та повинен бути нижчим, ніж ця сума за умови, що така ставка мита буде достатньою для запобігання шкоді, заподіяної національному товаровиробнику.

Попереднє компенсаційне мито справляється незалежно від сплати інших податків та зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію України певних товарів.

Попередні компенсаційні заходи застосовуються протягом чотирьох місяців. Цей строк може бути продовжено Комісією ще на два місяці, але загальний строк їх застосування не повинен перевищувати шести місяців.

Застосування попередніх компенсаційних заходів не повинно створювати перешкод для здійснення митного оформлення товару, що є об'єктом антисубсидиційного розслідування.

Антисубсидиційне розслідування може зупинятися без застосування попереднього або остаточного компенсаційного мита у разі прийняття добровільного та достатнього зобов'язання експортера щодо припинення субсидованого імпорту (ст. 18 Закону).

Рішення про припинення антидемпінгового розслідування без застосування антидемпінгових заходів приймається Комісією за поданням Міністерства також у разі, коли застосування компенсаційних заходів не є необхідним і відмова від застосування не викликає заперечення з боку членів Комісії.

Якщо у процесі антисубсидиційного розслідування Мінекономіки зробило остаточний позитивний висновок стосовно наявності нелегітимної субсидії та шкоди, яка є її наслідком, та за умови, що цього потребують національні інтереси, застосовуються остаточні компенсаційні заходи (ст. 19 Закону).

Остаточні компенсаційні заходи полягають у запровадженні справляння остаточного компенсаційного мита. Розмір ставки остаточного компенсаційного мита встановлюється у відповідному рішенні Комісії і не повинен перевищувати попередньо розраховану загальну суму нелегітимної субсидії та може бути нижчим, ніж ця сума, за умови, що така ставка є достатньою для запобігання шкоді, що заподіюється національному товаровиробнику.

Остаточне компенсаційне мито сплачується незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які, як правило, справляються з імпорту в Україну.

Компенсаційні заходи застосовуються згідно з відповідним рішенням Комісії тільки протягом строку та у розмірі, необхідних для усунення дії нелегітимної субсидії, що заподіює шкоду.

Рішення про застосування компенсаційних заходів втрачає чинність через п'ять років від дати їх застосування або через п'ять років від дати винесення Комісією останнього рішення про перегляд компенсаційних заходів, результатом якого було одночасне встановлення факту надання субсидії та заподіяння шкоди (ст. 21 Закону).

4. Застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну

Законом України від 22 грудня 1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» з метою запровадження механізмів захисту інтересів національного товаровиробника регулюються засади і порядок порушення та проведення спеціальних розслідувань фактів зростання імпорту в Україну незалежно від країни походження та експорту товару, що заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи.

Спеціальні розслідування здійснюються за фактами зростаючого імпорту, під яким розуміється здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють значну шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів. На відміну від демпінгового та субсидованого імпорту зростаючий імпорт не є проявом недобросовісної конкуренції в ЗЕД.

У разі, якщо тенденція зростання обсягів імпорту в Україну може викликати необхідність застосування передбачених Законом заходів, Державна митна служба України, відповідний орган виконавчої влади в Україні інформує про це Міністерство економіки України. Міністерство може за власною ініціативою зібрати таку інформацію. Національний товаровиробник може подати до Міністерства заяву, що містить клопотання про застосування щодо імпорту в Україну спеціальних заходів.

Зазначені інформація або заява повинна містити обґрунтовані докази наявності таких факторів:

  1.  обсяг імпорту в Україну товару (товарів), якщо цей обсяг імпорту значною мірою зростав у період розслідування у відносних або в абсолютних величинах стосовно обсягів виробництва чи споживання в Україні подібних або безпосередньо конкуруючих товарів;
  2.  ціна імпорту в Україну цього товару (товарів), якщо у період спеціального розслідування мало місце значне зниження його ціни стосовно ціни подібного товару в Україні.

Міністерство подає цю інформацію та/або копії заяви Кабінету Міністрів України та членам Комісії у п'ятиденний строк від дати одержання інформації та/або заяви.

Таким чином, на відміну від антидемпінгового та антисубсидиційного розслідування, спеціальне розслідування може ініціюватися не лише галуззю вітчизняної промисловості, а й компетентними державними органами України.

Спеціальне розслідування проводиться з метою визначення, чи заподіює значну шкоду або загрожує заподіянням значної шкоди національному товаровиробнику імпорт в Україну.

У процесі спеціального розслідування Міністерство проводить дослідження всіх відповідних факторів об'єктивного та кількісного характеру, що впливають на національного товаровиробника, зокрема:

  1.   тенденцій імпорту в Україну, що є об'єктом розслідування, зокрема зростання обсягів імпорту та (або) умов здійснення такого імпорту;
  2.   факту (фактів) заподіяння значної шкоди та (або) виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, що є наслідком цього імпорту;
  3.   наявності причинно-наслідкового зв'язку між зростанням обсягу імпорту товару та (або) умовами його здійснення та заподіянням значної шкоди та (або) виникненням загрози заподіяння значної шкоди.

У разі коли крім зростання обсягу імпорту одночасно існують інші фактори заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, шкода, завдана іншими факторами, не вважається шкодою, заподіяною внаслідок зростання обсягу імпорту.

Якщо стверджується, що має місце загроза заподіяння значної шкоди, Міністерство, як правило, вивчає ймовірність заподіяння шкоди як наслідку конкретної ситуації.

Період розслідування становить, як правило, від одного до трьох років. В окремих випадках цей строк може перевищувати три роки. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством.

Строк проведення спеціального розслідування не повинен перевищувати 270 днів від дати його порушення. За надзвичайних обставин цей строк може бути продовжено Комісією до 330 днів.

Комісія розглядає:

- заяву та (або) інформацію, які подані їй Міністерством;

- докази, наведені в заяві, або об'єктивну інформацію, доступну для розгляду в Комісії, щодо зростання імпорту в Україну товару та заподіяння значної шкоди або наявності загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику внаслідок такого імпорту.

Якщо за результатами такого розгляду Комісія дійшла висновку про достатність доказів зростання імпорту в Україну, внаслідок чого може мати місце заподіяння або виникнення загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику, Комісія приймає рішення про порушення спеціального розслідування і доручає Міністерству провести таке розслідування та опублікувати інформацію про порушення спеціального розслідування.

Якщо Комісія встановлює, що докази є недостатніми для порушення спеціального розслідування, вона приймає рішення про недоцільність порушення такого розслідування і доручає Міністерству поінформувати Держмитслужбу, відповідний орган виконавчої влади в Україні або національного товаровиробника про свої висновки.

Рішення про порушення або недоцільність порушення спеціального розслідування приймається Комісією протягом 30 днів від дати одержання Міністерством інформації або заяви.

Міністерство має право вимагати від Служби та інших органів виконавчої влади в Україні, заінтересованих сторін надання інформації, необхідної для проведення спеціального розслідування. Така вимога є обов'язковою для органів виконавчої влади та заінтересованих сторін і підлягає виконанню ними у строк, встановлений Міністерством.

Заінтересовані сторони, які повідомили Мінекономіки про свою заінтересованість, мають право звертатися до Міністерства з вимогою щодо проведення слухань з питань спеціального розслідування.

Комісія за висновками Міністерства може прийняти рішення про припинення спеціального розслідування. Зазначене рішення має ґрунтуватися на недостатності доказів стосовно необхідності проведення такого розслідування.

Під час проведення спеціального розслідування Комісією може бути прийнято рішення про застосування попередніх спеціальних заходів та (або) заходів нагляду.

Попередні спеціальні заходи (ст. 11 Закону) застосовуються, якщо Міністерством попередньо встановлено, що існують обставини, коли зволікання із застосуванням попередніх спеціальних заходів може призвести до заподіяння шкоди, наслідки якої буде важко усунути в подальшому.

Строк застосування попередніх спеціальних заходів не може перевищувати 200 днів та строку проведення спеціального розслідування.

Попередні спеціальні заходи застосовуються шляхом запровадження справляння спеціального мита. У рішенні Комісії про застосування попередніх спеціальних заходів визначається ставка спеціального мита, що сплачується імпортером товару в Україну. Зазначене мито сплачується незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі мита, митних зборів тощо, які справляються при імпорті в Україну.

Наприкінці строку застосування попередніх спеціальних заходів Міністерство подає Комісії звіт та висновки про результати їх застосування.

Попередні спеціальні заходи щодо імпорту в Україну скасовуються у випадку:

  1.  прийняття рішення про те, що внаслідок імпорту в Україну товару, який є об'єктом спеціального розслідування, не заподіяно значну шкоду або немає загрози заподіяння значної шкоди національному товаровиробнику; Відповідні рішення Комісії можуть передбачати повернення імпортеру сплачених сум спеціального мита;
  2.  або прийняття рішення про застосування спеціальних заходів відповідно до розділу V Закону (тобто остаточних спеціальних заходів).

Якщо у процесі спеціального розслідування Мінекономіки встановлюється загроза заподіяння значної шкоди, Комісія під час проведення цього розслідування за поданням Міністерства приймає рішення про застосування заходів нагляду (статті 14, 15 Закону).

Комісія може прийняти рішення про запровадження:

а)режиму нагляду за імпортом на всій території України;

б) режиму регіонального нагляду за імпортом в Україну в одному або кількох регіонах України, якщо встановлена недоцільність запровадження режиму нагляду на всій території України.

Строк застосування заходів нагляду є обмеженим і не може перевищувати строку проведення спеціального розслідування.

Ввезення на митну територію України товару, стосовно якого прийнято рішення, що він є об'єктом застосування заходів нагляду або регіонального нагляду за імпортом в Україну, здійснюється у разі подання відповідному митному органу України дозволу на імпорт, який видається Міністерством у встановленій ним формі протягом семи робочих днів від дати подання заінтересованим імпортером відповідної заяви за встановленою Міністерством формою.

Ввезення на митну територію України товару, що є об'єктом застосування заходів нагляду або регіонального нагляду, здійснюється лише за умови встановлення митними органами України, що:

  1.   загальна вартість чи обсяг товару в цілому не перевищує більше ніж на п'ять відсотків вартість або обсяг, зазначені у дозволі на імпорт;
  2.   товар, що ввозиться, строки та умови такого ввезення відповідають іншим відомостям, які містяться в дозволі на імпорт.

Рішення Комісії про застосування заходів нагляду за імпортом в Україну може передбачати подання заінтересованим імпортером митним органам України сертифіката про походження товару, що є об'єктом застосування заходів нагляду або регіонального нагляду.

Якщо зростання обсягу імпорту в Україну відбувається у таких розмірах та (або) у такі строки або на таких умовах, що заподіюється або існує загроза заподіяння значної шкоди, з метою захисту національних інтересів Комісія може прийняти рішення про застосування таких спеціальних заходів (ст. 16 Закону):

  1.  запровадження режиму квотування імпорту в Україну, що є об'єктом спеціального розслідування, з визначенням обсягів квот та порядку їх розподілу;
  2.  установлення спеціального мита щодо імпорту в Україну, який є об'єктом спеціального розслідування.

Встановлене Комісією спеціальне мито сплачується імпортером товару в Україну незалежно від інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються при імпорті в Україну.

Спеціальне мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі, незалежно від країни експорту.

Квотування імпорту в Україну товарів, які є об'єктом спеціальних заходів, здійснюється шляхом видачі Мінекономіки спеціальних ліцензій. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 1 серпня 2002 р. № 232 затверджений Порядок ліцензування імпорту товарів в Україну, які є об'єктом застосування спеціальних заходів.

У разі встановлення квоти Комісією враховуються інтереси підтримки традиційних товаропотоків та (або) обсяги продажу за контрактами, укладеними на імпорт в Україну, про який Мінекономіки та Держмитслужба інформували Комісію.

Застосування заходів нагляду зупиняється від дати прийняття Комісією рішення про застосування спеціальних заходів.

Спеціальні заходи можуть застосовуватися щодо імпорту товару, що є об'єктом спеціального розслідування, на всій території України або в одному, або кількох її регіонах. Якщо цей товар уже доставляється в Україну, ввезення його на митну територію України дозволяється за таких умов:

  1.   цей товар не буде переадресовуватися імпортером;
  2.   цей товар ввозитиметься в Україну при пред'явленні митному органу України імпортером дозволу на імпорт цього товару, виданого відповідно до ст. 15 Закону.

У ході проведення розслідування Комісія може прийняти рішення про припинення спеціального розслідування без застосування спеціальних заходів.

Спеціальні заходи застосовуються протягом періоду, необхідного для запобігання або усунення наслідків значної шкоди та полегшення процесу економічного пристосування національного товаровиробника до умов конкуренції. Цей період не може перевищувати чотирьох років. Однак строк застосування спеціальних заходів може бути продовжений за рішенням Комісії, якщо буде встановлено, що:

продовжує існувати потреба в застосуванні заходів для запобігання або усунення наслідків значної шкоди;

є докази того, що заінтересований національний товаровиробник перебуває в процесі адаптації до умов конкуренції.

Щодо країн - членів COT строк застосування спеціальних заходів продовжується за наявності двох зазначених умов.

Спеціальні заходи, строк застосування яких продовжується, не можуть бути більш обмежувальними, ніж це передбачалося попереднім рішенням Комісії.

У разі коли строк застосування спеціальних заходів перевищує один рік, такі заходи повинні бути поступово лібералізовані через регулярні (рівні) інтервали протягом строку їх застосування.

Загальний строк застосування спеціальних заходів, включаючи строк застосування попередніх спеціальних заходів, строк початкового застосування спеціальних заходів та будь-яке його продовження, не повинен перевищувати вісім років.




1. Особенности системы крови у детей разных возрастных групп
2. реферату- Демко Многогрішний козацький полководецьРозділ- Українознавство Демко Многогрішний козацький
3. темами В связи с тем что Фаэтон отражал мистерию вышестоящих вселенных а также в связи с собственным разви
4. Лабораторная работа 7 Изучение изменения энтропии в неизолированной системе Молекулярная физика
5. Лабораторная работа 1Создание таблиц [4] Лабораторная работа 2Реляционные базы данных [5] Л
6. . Устно ответьте на вопросы- 1 Определение и классификация потребностей
7. это последовательная смена явлений состояний в развитии чеголибо; 2 совокупность действия для достижения
8. Участие несовершеннолетних в уголовном судопроизводстве
9. Информатика это наука изучающая методы приема хранения обработки и передачи данных средствами вычислит
10. Гидроэлектростанция на Гольфстриме
11. Кимаки - народ Ураанхай-Саха
12. Соціально-психологічна компетентність дітей дошкільного віку
13.  150 Група 1 Ауд
14. Реферат Что мы знаем о финансах шесть важнейших финансовых концепций
15. МУРМАНСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ ТЕХНИЧЕСКИЙ УНИВЕРСИТЕТ Вечернезаочный факультет Кафедра Микроби
16. З КУРСУ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Становлення і розвиток людського суспільства на території України
17. Деньги в нашей жизни
18. Министерство юстиции РФ и его органы
19. Exmple- strnge ~ queer ~ odd ~ quint
20. Отладка систем реального времени