Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
48
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
ЛИСЕНКО ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 343.985:343.359.2
ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ПОДАТКОВИХ ЗЛОЧИНІВ
Спеціальність 12.00.09 –кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук
Київ-2006
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національній академії державної податкової служби України, Державної податкової адміністрації України
Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор Бахін Володимир Петрович, Національна академія державної податкової служби України, професор кафедри кримінального права, кримінального процесу та криміналістики
Офіційні опоненти:
–доктор юридичних наук, професор Волобуєв Анатолій Федотович, Харківський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри криміналістики
–доктор юридичних наук, професор Тіщенко Валерій Володимирович, Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри криміналістики
–доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України Гончаренко Владлен Гнатович, Академія адвокатури України, професор кафедри кримінального процесу і криміналістики
Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра криміналістики (м. Київ)
Захист відбудеться „23” березня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Київ-35, Солом’янська площа, 1.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м.Київ-35, Солом’янська площа, 1.
Автореферат розісланий „ 24” січня 2006 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Практика діяльності правоохоронних органів і дані статистики свідчать про значну питому вагу злочинів у сфері оподаткування і здійснення підприємницької діяльності в загальному обсязі злочинів. У 2004 р. у провадженні лише слідчих підрозділів податкової міліції знаходилося 6813 кримінальних справ (2003 р. –; 2002 р. –; 2001 р. –; 2000 р. –; 1999 р. –; 1998 р. –відповідно). При цьому слід зазначити, що статистичні дані не завжди можуть виступати чітким критерієм оцінки ситуації, що склалася у сфері оподаткування. На це впливає високий рівень латентності податкових злочинів. Більшість протиправних діянь, які виявляються і реєструються правоохоронними органами, вчинені 1-2 роками раніше. З іншої сторони, не за всіма матеріалами про порушення податкового законодавства обґрунтовано приймаються рішення про порушення кримінальної справи.
Способи злочинної діяльності у сфері оподаткування постійно змінюються та удосконалюються. Для підготовки до злочину та приховування його слідів виконується значний обсяг заходів, які сприяють полегшенню його вчинення та ускладнюють можливість виявлення злочинної діяльності контролюючими і правоохоронними органами.
Важливу роль у підвищенні ефективності діяльності щодо виявлення та розслідування злочинів відіграють наукові дослідження. Проблеми удосконалення слідчої діяльності були предметом досліджень вітчизняних науковців Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, В.Д. Берназа, Т.В. Варфоломєєвої, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, О.Ф. Долженкова, Ю.М. Грошевого, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, О.Р. Михайленка, В.Т. Нора, М.В. Салтєвського, М.Я. Сегая, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила.
Необхідність наукового дослідження проблем криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів обумовлена декількома чинниками. По-перше, податкова міліція як правоохоронний орган сформувалась зовсім недавно та має у підслідності специфічний перелік злочинів, ефективне виявлення та розслідування яких потребує спеціального наукового дослідження. По-друге, ця проблема у дослідженнях криміналістів комплексно ще не розглядалась. Існують лише окремі публікації, які розглядають проблематику діяльності податкової міліції. На сьогодні малодослідженою у науковому плані є низка ключових проблем організації виявлення та розслідування злочинів, які входять до підслідності податкової міліції. І врешті, самим головним, на наш погляд, є ріст рівня злочинності у сфері оподаткування та здійснення підприємницької діяльності, зміна якісної структури злочинності, високий рівень латентності злочинів та низький рівень їх виявлення. Практика свідчить про низьку ефективність діяльності податкової міліції щодо виявлення та розслідування злочинів. На це вказують також результати аналізу діяльності та статистичні дані щодо порушення кримінальних справ про ухилення від сплати податків, легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, фіктивне банкрутство та інші злочини. Значна кількість кримінальних справ підлягає закриттю з різних причин, хоча на їх провадження витрачається значний час. Наприклад, із зазначеної вище кількості кримінальних справ щодо порушень у сфері оподаткування та здійснення підприємницької діяльності, що знаходилися у провадженні слідчих підрозділів податкової міліції, у 2004 р. було закінчено провадженням лише 2371 кримінальна справа (2003 р. – 4590; 2002 р. –; 2001 р. –; 2000 р. –; 1999 р. –; 1998 р. –відповідно). У 2003 р. слідчими підрозділами податкової міліції було закрито провадженням 409 кримінальних справ лише за ст. 212 КК України (з них за п. п. 1 і 2 ст. 6 КПК України –справи) та направлено до суду для звільнення від кримінальної відповідальності осіб у 714 кримінальних справах.
Ще більш виразно про низький рівень ефективності діяльності податкової міліції свідчать статистичні дані щодо засудження осіб за вчинення ухилень від сплати податків, фіктивне банкрутство, фіктивне підприємництво, легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, та інші злочини. Адже не у кожній порушеній кримінальній справі винні притягаються до передбаченої законом відповідальності. У 2004 р. до кримінальної відповідальності за податкові злочини було притягнуто лише 514 осіб (2003 р. –; 2002 р. –; 2001 р. –; 2000 р. –; 1999 р. –; 1998 р. –відповідно). Такі дані, в цілому, свідчать про низький рівень ефективності діяльності підрозділів податкової міліції щодо виявлення та розслідування злочинів.
Складність ситуації, яка виникла у сфері виявлення та розслідування податкових злочинів, викликана специфічними способами їх вчинення та недостатнім рівнем спеціальної підготовки співробітників слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції. У зв’язку із зазначеним, за сучасних умов підрозділам податкової міліції без належно організованої та ефективно функціонуючої системи криміналістичного забезпечення їх діяльності щодо виявлення та розслідування злочинів неможливо виконувати покладені на них завдання та функції. Тобто, всі заходи, які виконуються оперативними та слідчими підрозділами у цьому напрямі, повинні мати відповідне забезпечення криміналістичними рекомендаціями. Виникла необхідність внесення певних коректив у наукові дослідження та зміст викладання спеціальних курсів з криміналістики у спеціалізованому навчальному закладі, який займається підготовкою, перепідготовкою та підвищенням кваліфікації кадрів для підрозділів податкової міліції.
Існує ціла низка проблем у формуванні методик розслідування злочинів, які входять до підслідності податкової міліції. Механізм злочинної діяльності таких протиправних діянь являє собою виконання різноманітних дій, кримінально-правова кваліфікація яких характеризується наявністю різних складів злочинів. У ході розслідування у одній кримінальній справі об’єднуються різні за характером злочини (ухилення від сплати податків, фіктивне банкрутство, фіктивне підприємництво, легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, тощо). Це, відповідним чином, вимагає від слідчого комплексних знань проблем розслідування злочинів. Така ситуація потребує комплексного підходу до розгляду проблем методик розслідування злочинів, забезпечення спеціалізації у підготовці співробітників оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції. Перераховані обставини обумовили вибір теми і напрями наукового дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося у відповідності з напрямами, які визначені Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр. (розділ VII, пункт 54/2), затвердженої Указом Президента України №837/96 від 17 вересня 1996 р. Необхідність розробки рекомендацій щодо виявлення та розслідування податкових злочинів передбачена також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр. (п.21, п.38, п.39), затвердженої Указом Президента України №1376 від 25 грудня 2000 р. та Програмою протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2004 р., затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2004 р. №45 (п. п. 3, 5, 6, 11, 14, 18, 20–, 33). Дослідження виконано відповідно до тематики наукових досліджень ДПА України, Національної академії державної податкової служби України, Науково-дослідного центру з проблем оподаткування (науково-дослідні теми: „Проблеми удосконалення взаємодії слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції ДПА України в рамках оперативних та процесуальних форм діяльності”(Реєстр УкрІНТЕІ №0101U000951), „Причини та умови, що сприяють латентності кримінальних ухилень від сплати податків” (Реєстр УкрІНТЕІ №0101U007654), “Теоретико-методологічний рівень розробки оперативно-розшукової діяльності та трансформація її функції на завдання підрозділів податкової міліції України”, “Проблеми розслідування легалізації (відмивання) коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” (Реєстр УкрІНТЕІ №0102U005028), „Протокольна форма досудової підготовки матеріалів у справах про ухилення від сплати податків”), де автор дисертаційного дослідження приймав участь як виконавець, відповідальний виконавець та керівник науково-дослідних робіт.
Підготовка наукових статей, навчальних посібників та монографій за темою дисертації проводилася відповідно до положень наказу МВС та ДПА України від 9 липня 2002 р. №660/321 „Про оголошення рішення спільного засідання колегій МВС та ДПА України від 27 червня 2002 р. (п.п.3.5–.7; п. 3.11; п. 3.19), наказу ДПА України від 30 грудня 2001 р. №531 “Про вдосконалення організації боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом”, Програми протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2004 р. (п.3).
Дослідження окремих аспектів виявлення та розслідування податкових злочинів проводилося дисертантом з 2000 до 2003 рр. у рамках співробітництва Харківського центру вивчення організованої злочинності та Центру вивчення транснаціональної злочинності і корупції (THE TRANSNATIONAL CRIME & CORRUPTION CENTER) Американського Університету (м. Вашингтон).
Тема дисертаційного дослідження „Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів” затверджена вченою радою Національної академії державної податкової служби України 24 лютого 2000 р. (протокол №7) та включена до „Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави та права Академії правових наук України”.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні науково-обґрунтованих теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо організації і вдосконалення криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів.
У відповідності до цього у дисертації були поставлені та вирішувалися наступні головні взаємопов’язані завдання:
1) визначення та наукове обґрунтування поняття, змісту і структури криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів;
) розробка криміналістичної класифікації податкових злочинів та визначення їх поняття;
3) визначення організаційних та тактичних заходів, спрямованих на оптимізацію діяльності підрозділів податкової міліції щодо виявлення податкових злочинів;
4) визначення сучасного стану, рівня та характеру організації взаємодії і координації діяльності контролюючих та правоохоронних органів у ході розслідування податкових злочинів та розробка науково-обґрунтованих пропозицій щодо належної організації їх діяльності;
5) удосконалення теоретичної моделі інформаційно-довідкового забезпечення діяльності податкової міліції та визначення порядку і форм використання інформації у ході виявлення та розслідування податкових злочинів;
6) визначення головних напрямів використання підрозділами податкової міліції спеціальних знань в процесі розслідування злочинів;
) удосконалення теоретичних положень методик розслідування фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України) та легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, (ст. 209 КК України):
.1) визначення головних напрямів діяльності податкової міліції щодо збору первинних матеріалів, їх оцінки та прийняття рішення про порушення кримінальної справи;
.2) визначення змісту слідчих ситуацій та відповідних комплексів процесуальних й інших дій, типових на початковому етапі розслідування фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) коштів злочинного походження;
.3) обґрунтування застосування та визначення змісту тактичних операцій на початковому етапі розслідування злочинів;
.4) розробка практичних рекомендацій стосовно протидії реєстрації фіктивних суб’єктів підприємництва та вчинення з їх використанням злочинних діянь;
8) розробка пропозицій, спрямованих на удосконалення викладання спеціальних курсів з криміналістики у ході підготовки співробітників слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції, які спеціалізуються на виявленні та розслідування податкових злочинів.
Об'єктом дослідження є відносини, які охоплюють теоретичні засади та практику організації і здійснення криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів.
Предметом дослідження є особливості криміналістичного забезпечення як окремого виду діяльності, спрямованого на оптимізацію та вдосконалення розслідування податкових злочинів.
Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням його об’єкта та предмета. Методологічною основою дослідження є сучасна теорія наукового пізнання соціальних явищ, що охоплює комплекс теоретичних методів.
Методи статистичного аналізу та соціологічні методи (опитування, анкетування) були застосовані для збору додаткової інформації та дозволили сформувати уяву про: а) існуючу модель організації діяльності податкової міліції у сфері виявлення та розслідування податкових злочинів; б) способи злочинної діяльності у сфері оподаткування та проблеми, які виникають у ході розслідування злочинів; в) зміст діяльності щодо протидії розслідуванню злочинів та ухилення винних осіб від відповідальності; г) недоліки чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства і деякі інші проблемні питання.
Методи логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) використані у ході дослідження та узагальнення матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, актів документальних перевірок, літературних джерел, точок зору авторів з окремих питань, що входять до предмету дослідження.
Історико-правовий метод застосовувався при дослідженні окремих положень криміналістичних теорій, концепцій, поглядів вчених-криміналістів на проблеми криміналістичної характеристики злочинів у сфері оподаткування та відповідних напрямів їх виявлення і розслідування підрозділами податкової міліції, а також реалізації у дослідженні положень загальної теорії криміналістики.
Застосування системно-структурного методу у ході аналізу способів вчинення податкових та суміжних злочинів, які тісно між собою пов’язані і утворюють певні технології злочинної діяльності у сфері оподаткування, дозволило сформувати уяву про криміналістично значимі характеристики такої діяльності та її відображення у навколишньому середовищу. Методи порівняння, типологічного, кількісного та якісного аналізу сприяли виділенню й розробці криміналістичної класифікації податкових злочинів.
Порівняльно–правовий метод був застосований у ході порівняння окремих положень кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного, цивільного, банківського законодавства України, Росії, США та деяких інших країн та сприяв визначенню змісту і структури правових норм, які визначають порядок діяльності правоохоронних органів щодо розслідування злочинів.
Результати дисертаційного дослідження ґрунтуються на: аналізі та узагальненні 80 кримінальних справ про фіктивне підприємництво та 70 кримінальних справ про легалізацію (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом; опитуванні 450 співробітників оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції з усіх регіонів України, які проходили підготовку та перепідготовку на факультеті податкової міліції Національної академії державної податкової служби України з 1998 до 2004 рр. та спеціалізуються на виявленні та розслідуванні податкових злочинів. У ході дослідження використані статистичні дані, огляди практики, аналітичні матеріали Слідчого управління податкової міліції ДПА України з питань досудового слідства, а також використано власний досвід автора, набутий під час роботи у слідчих підрозділах органів внутрішніх справ та податкової міліції.
У процесі написання роботи піддавалися вивченню нормативні акти, які регламентують діяльність правоохоронних і контролюючих органів (накази, рішення колегій, вказівки, розпорядження), постанови Пленуму Верховного Суду України, аналітичні матеріали, що стосувалися предмету дослідження. З окремих питань використовувалось кримінально-процесуальне та банківське законодавство зарубіжних країн, а також ряд міжнародних конвенцій, які стосуються предмета дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація являє собою перше у вітчизняній криміналістичній літературі комплексне монографічне дослідження проблем криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів. Робота містить низку теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо змісту криміналістичного забезпечення напрямів роботи податкової міліції, які сформульовані з урахуванням сучасних тенденцій на основі аналізу та узагальнення матеріалів практики і мають ознаки новизни. У дослідженні також надані пропозиції, спрямовані на вирішення існуючих проблем побудови методик розслідування злочинів окремих видів.
Зокрема, в дисертації наведені наступні положення, що мають ознаки новизни:
Таким чином у дисертації розроблені теоретичні положення та запропоновано низку практичних рекомендацій щодо напрямів криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація являє собою визначення головних напрямів діяльності податкової міліції щодо виявлення та розслідування злочинів, які входять до їх підслідності. Дослідження має комплексний характер та спрямування на удосконалення практики розслідування злочинів.
Теоретичні положення, рекомендації, висновки і матеріали, що містяться в дисертації можуть бути використані:
Матеріали дисертаційного дослідження у вигляді методичних рекомендацій були надані для впровадження у практику діяльності слідчих та оперативних підрозділів податкової міліції (всього 12 актів впровадження). Окремі результати дослідження направлені до Науково-експертного управління Секретаріату Верховної Ради України для використання у законотворчій роботі.
Результати дослідження впроваджені в навчальний процес з курсу криміналістики та спеціальних курсів факультету податкової міліції Національної академії державної податкової служби України, що підтверджується відповідними актами впровадження (всього 5 актів впровадження).
Результати дослідження використовувалися дисертантом також при проведенні занять із практичними співробітниками оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції, які з 1998 до 2004 рр. проходили перепідготовку з проблем виявлення та розслідування податкових злочинів у Національній академії державної податкової служби України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація „Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів” є результатом самостійної наукової праці автора. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувалися. Викладені положення і висновки розроблені на базі емпіричних матеріалів, узагальнень кримінальних справ та практики діяльності підрозділів податкової міліції, аналізу нормативних актів, спеціальної літератури за темою дослідження.
Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана на кафедрі кримінального права, кримінального процесу та криміналістики Національної академії державної податкової служби України, подана та обговорена на її засіданнях, схвалена нею й рекомендована до захисту.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися автором на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях і семінарах. Зокрема, міжнародній науково-практичній конференції „Злочини у сфері кредитно-фінансової та банківської діяльності” (м. Харків, 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції з питань протидії фактам легалізації грошових коштів, отриманих злочинним шляхом (м. Будапешт, Угорщина, 2000 р.); семінарі, присвяченому проблемам фінансової злочинності (м. Вашингтон, США, 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції з питань протидії організованій злочинності (м. Будапешт, Угорщина, 2001 р.); на регіональній міжвузівській науково-практичній конференції „Соціально-економічний розвиток та злочинність в Росії” (м. Санкт-Петербург, 2001 р.); Другому всесвітньому конгресі кримінологів (м. Толедо, Іспанія, 2002 р.); на міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми криміналістики (м. Харків, 2003 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Протидія відмиванню „брудних” коштів та фінансування тероризму”: громадська підтримка та контроль” (м. Київ, 2003 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (м. Київ, 2003 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені автором у 61 публікації, в тому числі в 5 монографіях, 2 навчальних посібниках, в 40 наукових статтях у фахових виданнях України, 14 статтях в інших наукових виданнях, а також в тезах виступів, доповідей на конференціях, круглих столах і семінарах.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, які поділені на 19 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (599 найменувань на 56 сторінках), 22 додатків (на 42 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 499 сторінок, із них основного тексту 400 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі: обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначено ступінь її наукової розробки, мету, завдання і методи дослідження; вказується на його зв’язок з державними програмами протидії злочинності та планами проведення науково-дослідних робіт ДПА України та Національної академії державної податкової служби України; визначена наукова новизна і практичне значення отриманих результатів дослідження, особистий внесок здобувача в їх одержанні; вказані форми впровадження та апробації одержаних результатів, а також структурна побудова дисертації.
Розділ 1. “Теоретичні та практичні проблеми криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів” складається із двох підрозділів, у яких детально розглядаються поняття, структура та зміст криміналістичного забезпечення розслідування злочинів та проблеми вдосконалення криміналістичного забезпечення діяльності податкової міліції.
У підрозділі 1.1. “Поняття, структура та зміст криміналістичного забезпечення розслідування злочинів у сучасних наукових дослідженнях” розглядаються теоретичні аспекти криміналістичного забезпечення розслідування злочинів (криміналістичного забезпечення діяльності правоохоронних органів щодо розслідування злочинів). Визначено поняття, зміст, структурні елементи категорії “криміналістичне забезпечення” та суб’єкти його застосування.
Розслідування злочинів –комплексна та складна проблема, пов’язана із необхідністю виявлення, встановлення, дослідження доказової інформації та доведення участі конкретної особи у вчиненні злочину. Одним із важливих напрямів у розслідуванні злочинів є дослідження криміналістичних аспектів цього процесу. Головним завданням науки криміналістики є задоволення потреб практичної діяльності (слідчої практики) найбільш оптимальними, науково-обґрунтованими, ефективними засобами та методами розслідування злочинів й вирішення в цілому завдань кримінального судочинства. Виходячи із наведеного можна говорити про самостійний напрям у розслідуванні злочинів –забезпечення діяльності правоохоронних органів відповідними криміналістичними рекомендаціями щодо виявлення та розслідування злочинів. На сучасному етапі діяльності правоохоронних органів без належно організованої системи забезпечення їх роботи відповідними криміналістичними рекомендаціями неможливо вирішити завдання, виконання яких на них покладається.
У дослідження вітчизняних вчених (В.П. Бахін, В.І. Галаган, А.В. Іщенко, І.П. Красюк, В.Г. Лісогор, В.В. Матвієнко, Ж.В. Удовенко, О.І. Чучукало) криміналістичне забезпечення розглядається як комплексна проблема, спрямована на підвищення результативності протидії вчиненню злочинів, якісну підготовку кадрового потенціалу, оптимізацію належного забезпечення розслідування та озброєння практики дієвими криміналістичними рекомендаціями.
Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів (діяльності правоохоронних органів) може бути визначено як система розробки та впровадження у практику розслідування злочинів криміналістичних рекомендацій, техніко-криміналістичних засобів та інформаційних технологій з метою оптимізації та підвищення ефективності процесу виявлення, розслідування та попередження злочинів. За змістом криміналістичне забезпечення характеризується сукупність взаємопов’язаний дій: розробка криміналістичних рекомендацій; доведення до відома співробітників правоохоронних органів результатів аналізу діяльності щодо виявлення та розслідування злочинів, змісту злочинної діяльності та даних про ефективні методи і засоби протидії злочинності; безпосереднє використання співробітниками правоохоронних органів криміналістичних рекомендацій у практиці виявлення та розслідування злочинів.
Суб’єктами криміналістичного забезпечення розслідування злочинів, на думку автора, є наукові установи та навчальні заклади, окремі науковці та співробітники практичних підрозділів правоохоронних органів. Не можна погодитися з думкою вчених (О.І.Чучукало), які значно розширюють зміст криміналістичного забезпечення, включаючи невластиві функції для такої діяльності як “створення належних умов застосування кримінально-процесуальних положень та криміналістичних знань”, а також значно розширюють коло суб’єктів криміналістичного забезпечення, включаючи до переліку всіх учасників розгляду кримінальної справи в суді. Інші дослідники (Ж.В.Удовенко) розглядають криміналістичне забезпечення досить вузько, лише як створення необхідних умов щодо криміналістичних знань.
Криміналістичне забезпечення має широкий спектр застосування: забезпечення процесу розслідування злочинів; забезпечення діяльності окремих правоохоронних органів чи їх підрозділів; техніко-криміналістичне, медико-криміналістичне, психолого-криміналістичне забезпечення проведення окремих слідчих дій, експертних досліджень; забезпечення профілактики злочинів тощо.
У підрозділі 1.2. „Сучасний стан та проблеми вдосконалення криміналістичного забезпечення діяльності податкової міліції України” проаналізована правова основа діяльності підрозділів податкової міліції, історичний аспект її створення, визначені її головні функції та завдання. Розкрито зміст кримінально-процесуальної та профілактичної функцій податкової міліції. Наведено поняття криміналістичного забезпечення діяльності податкової міліції та розкрито зміст його структурних елементів.
На даний час штатна чисельність податкової міліції України складає понад 14 тис. співробітників. Специфічним в організаційній структурі є те, що до складу податкової міліції входять також не атестовані співробітники, зокрема ревізори, штатна чисельність яких складає понад 3 тис. осіб. Поєднання в одній структурі зусиль оперативних співробітників, слідчих та ревізорів сприяє ефективній протидії вчиненню злочинів та збільшенню надходжень до бюджету як податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Специфіка діяльності підрозділів податкової міліції має також прояв у тому, що вони виконують завдання як структурний підрозділ ДПС України, а також спеціальні завдання, які визначаються іншими законодавчими актами і не пов’язані із структурною підпорядкованістю податковим інспекціям, наприклад, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна функції.
Правова основа діяльності податкової міліції України характеризується недосконалістю та неузгодженістю окремих нормативних актів, певним чином, звужує можливості підрозділів податкової міліції щодо здійснення моніторингу та проведення оцінки фінансового стану платників податків. На даний час відсутня нормативна база, яка б надавала можливість оперативного вивчення фінансового стану платників податків. Така процедура здійснюється лише за окремими запитами. Існує необхідність у створенні єдиної інформаційної бази, яка б давала змогу накопичувати та відслідковувати інформацію про діяльність окремих платників податків. Зазначається про необхідність прийняття спеціального нормативного акту, який би регламентував діяльність підрозділів податкової міліції та визначав зміст функцій цього правоохоронного органу у сфері виявлення та розслідування злочинів, які входять до його підслідності.
Податкова міліція, діяльність якої регламентується Кримінально-процесуальним кодексом України, Законами України “Про міліцію”, “Про оперативно-розшукову діяльність” в адміністративному плані підпорядкована підрозділам (податковій інспекції), які фактично не мають права виконувати кримінально-процесуальну та оперативно-розшукову функції. Для усунення проблемних ситуацій нормативно-правого регулювання, підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів, на думку автора, податкова міліція повинна бути виділена із структури податкової інспекції, бути самостійним відомством або бути у структурі органів внутрішніх справ як відповідний підрозділ. Такі зміни дозволять правоохоронному органу (податковій міліції чи відповідному підрозділу МВС України) ефективніше виконувати безпосередні функції та завдання щодо протидії злочинності у сфері оподаткування. Існування самостійних спеціальних підрозділів щодо виявлення та розслідування податкових злочинів або знаходження їх у структурі МВС України дозволило б більш ефективно використовувати ресурси (людські, оперативно-розшукові, інформаційні тощо).
Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції є важливим інструментарієм оптимізації практики розслідування злочинів та підвищення її ефективності. Головними ознаками криміналістичного забезпечення діяльності податкової міліції є: 1) системний характер (розробка та впровадження відповідних криміналістичних рекомендацій; концепція криміналістичної освіти (підготовка та перепідготовка кадрів) і відповідне технічне та інформаційне забезпечення процесу реалізації на практиці криміналістичних знань) та є пріоритетним напрямом удосконалення діяльності правоохоронних органів; 2) підвищення ефективності діяльності щодо виявлення та розслідування податкових злочинів пов’язано із необхідністю постійного аналізу діяльності відповідних підрозділів та проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, вивчення та аналізу технологічних процесів здійснення окремих видів підприємницької діяльності, документообігу, який утворюється як результат такої діяльності; 3) криміналістична освіта та відповідна підготовка кадрового потенціалу співробітників податкової міліції повинні бути спрямовані на впровадження результатів сучасних наукових досліджень і систематичної перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів (протягом терміну роботи в правоохоронних органах).
Значна кількість співробітників податкової міліції не мають спеціальної підготовки. Відповідно постає завдання: з урахуванням особливостей діяльності щодо виявлення та розслідування податкових злочинів у програмах спеціальних навчальних курсів з криміналістики передбачити тематику, яка безпосередньо належить до криміналістичного забезпечення діяльності податкової міліції.
Таким чином, потреби судово-слідчої практики обумовлюють необхідність проведення відповідних наукових досліджень розробки методичних рекомендацій щодо ефективного виявлення та розслідування злочинів та в цілому криміналістичного забезпечення діяльності підрозділів податкової міліції.
Розділ 2. „Організація взаємодії та координації діяльності правоохоронних та контролюючих органів у ході розслідування податкових злочинів” складається із п’яти підрозділів і присвячений проблемам організації спільних дій окремих правоохоронних і контролюючих органів України, правоохоронних органів іноземних держав у ході виявлення та розслідування податкових злочинів.
У підрозділі 2.1. „Загальні положення теорії взаємодії та координації діяльності у виявленні та розслідуванні податкових злочинів” розглянуто поняття взаємодії та завдання, які витікають із спільних заходів різних правоохоронних органів. Наведено форми взаємодії, зокрема: 1) виконання окремих доручень слідчого; 2) надання відповідних консультацій щодо: а) повноти збору матеріалів для порушення кримінальної справи; б) проведення документального дослідження діяльності суб’єктів підприємництва; в) прийняття тактичних рішень; г) оцінки значимості тієї чи іншої інформації; д) складання процесуальних документів тощо; 3) взаємний обмін між підрозділами інформацією, отриманої під час проведення слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів, або інформацією, наявною у відповідних криміналістичних обліках чи інформаційно-пошукових системах (АІПС, АРМ); 4) спільні дії щодо аналізу наявної інформації, планування та проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, тактичних комбінацій; 5) оперативно-розшукове забезпечення проведення слідчих дій і в цілому розслідування злочинів; 6) забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства; 7) оперативний супровід судового розгляду кримінальної справи.
Проведений аналіз дозволив встановити фактори (причини), які здійснюють негативний вплив на ефективність взаємодії та координації діяльності правоохоронних та контролюючих органів. Серед них: 1) наявність різних інтересів підрозділів, що приймають участь у спільних діях; 2) різні критерії оцінки діяльності взаємодіючих підрозділів; 3) корумпованість окремих співробітників правоохоронних органів; 4) відсутність зацікавленості у кінцевому результаті діяльності; 5) відомчі інтереси та не розкриття певної наявної інформації (більшою мірою оперативно-розшукової інформації); 6) низький рівень нормативно-правової регламентації взаємодії та координації діяльності правоохоронних і контролюючих органів; 7) відсутність належного методичного забезпечення організації та здійснення взаємодії у ході розслідування податкових злочинів; 8) неналежний рівень професійної підготовки співробітників, які беруть участь у спільних діях; 9) складність виявлення та розслідування податкових злочинів, застосування правопорушниками заходів протидії правоохоронним органам та ін.
У підрозділі 2.2. „Взаємодія окремих підрозділів податкової служби при проведенні перевірок діяльності суб’єктів підприємництва” розглянуто особливості організації взаємодії органів державної податкової служби під час планування контрольно-перевірочної роботи, відбору платників податків для документального дослідження та проведення документальних перевірок діяльності суб’єктів підприємництва. Метою взаємодії у зазначених випадках є “об’єднання” інтелектуальних, фізичних можливостей співробітників податкової служби та інформаційних ресурсів щодо перевірки діяльності платників податків.
Наведено перелік конкретних підрозділів та відповідні напрями інформаційного і організаційного забезпечення процесу контрольно-перевірочної роботи. Конкретні підрозділи податкової служби мають певні обов’язки щодо забезпечення процесу проведення документальних перевірок суб’єктів підприємництва, які включені до Національного плану перевірок. Сутністю взаємодії є обмін необхідною інформацією щодо конкретного платника податків, якою володіють відповідні підрозділи податкової служби, в тому числі підрозділи, що забезпечують ведення автоматизованих інформаційних систем (АІПС, АРМів).
Акцентується увага на необхідності оперативного супроводу проведення документальних перевірок з метою: 1) встановлення перспективи первинних матеріалів та обґрунтованого прийняття рішення щодо порушення кримінальної справи; 2) встановлення місця знаходження грошових коштів, матеріальних цінностей, за рахунок яких може бути ліквідовано заборгованість перед бюджетом; 3) встановлення обставин, які можуть бути доказами у справі; 4) встановлення місця знаходження службових осіб суб'єкта підприємництва або фізичних осіб; 5) встановлення фактів ухилення від сплати податків та інших податкових злочинів; 6) забезпечення безпеки та захисту співробітників органів державної податкової служби.
У підрозділі 2.3. „Особливості взаємодії оперативних та слідчих підрозділів податкової міліції на етапі реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності та порушення кримінальної справи” розглянуто специфіку організації спільних дій слідчих та оперативних підрозділів на етапі збору первинних матеріалів про порушення податкового законодавства та правил ведення підприємницької діяльності. Для вирішення цієї проблеми діяльності податкової міліції запропоновано доручення одному чи декільком співробітникам слідчих підрозділів виконання функцій надання консультацій оперативним співробітникам щодо змісту та визначення напрямів у зборі первинних матеріалів. Така допомога може стосуватися питань: 1) визначення кримінально-правової кваліфікації діяння; 2) встановлення наявності у матеріалах достатніх даних про склад певного злочину, передбаченого кримінальним законом; 3) розробки програми збору первинних матеріалів; 4) аналізу первинних документів та документів бухгалтерського обліку; 5) вибору тактики проведення окремого заходу чи дії, пов’язаної зі збором первинних матеріалів (отримання, витребування документів бухгалтерського обліку); 6) отримання пояснення платників податків чи інших осіб тощо); 7) визначення спрямованості та змісту документального дослідження суб’єкта підприємницької діяльності; 8) аналізу змісту первинних матеріалів та достатності їх для прийняття рішення про порушення кримінальної справи тощо.
Для належної організації діяльності оперативних підрозділів податкової міліції запропоновано розробити відповідний нормативно-правовий акт (положення, інструкцію), який би розглядав питання надання у розпорядження слідчого (прокурора, судді) результатів (матеріалів) оперативно-розшукової діяльності. Такий нормативний акт повинен містити положення щодо: переліку та змісту матеріалів, які надаються у розпорядження слідчого (прокурора, судді) у разі: а) порушення кримінальної справи; б) підготовки і проведення окремих слідчих дій; в) використання у доказовому процесі тощо; 2) порядку надання матеріалів оперативно-розшукової діяльності та відповідного документообігу; 3) змісту документів, на підставі яких надаються у розпорядження слідчого (прокурора, судді) результати оперативно-розшукової діяльності; 4) заходи щодо захисту джерел оперативно-розшукової інформації тощо.
Для підвищення ефективності діяльності оперативних та слідчих підрозділів на етапі збору первинних матеріалів та порушення кримінальної справи запропоновано структуру нормативного акту, який би визначав організацію взаємодії та координацію діяльності органів дізнання та досудового слідства.
У підрозділі 2.4. „Взаємодія правоохоронних і контролюючих органів України у ході розслідування податкових злочинів” визначено особливості здійснення взаємодії контролюючих та правоохоронних органів України щодо розслідування податкових злочинів. Розглянуто специфіку здійснення взаємодії у сфері протидії незаконному обігу підакцизної продукції, зокрема алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Найбільш поширеними схемами ухилення від оподаткування при ввезенні підакцизних товарів на митну територію України є: контрабандне ввезення товарів; виконання операцій псевдотранзиту; декларування факту ввезення товару на фіктивні фірми; підробка документів фіктивною фірмою на ім’я суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності; заниження митної вартості товару; ввезення одного виду товару (марки, сорту) під виглядом іншої.
Наведено механізм здійснення взаємодії підрозділів податкової міліції з відповідними підрозділами Служби безпеки України, Державної митної служби України, Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Державного казначейства України у питаннях приватизаційних процесів, протидії відмивання коштів злочинного походження, спільної участі у розгляді справ у господарських судах тощо.
У підрозділі 2.5. „Взаємодія та координація діяльності правоохоронних органів України з правоохоронними органами іноземних держав” розглянуті проблеми міжнародного співробітництва в процесі протидії злочинним проявам. Наведено зміст механізмів отримання необхідної інформації для потреб кримінального судочинства з використанням: нормативних документів про уникнення подвійного оподаткування; європейських конвенцій з питань кримінального судочинства; НЦБ Інтерполу в Україні; можливостей відділу міжнародного співробітництва ГУПМ ДПА України; нормативних документів, які визначають зміст взаємодії правоохоронних органів на території СНД; торговельно-економічних місій у складі дипломатичних представництв України за кордоном.
Визначено особливості організації взаємодії правоохоронних органів України з правоохоронними органами США та наведено механізм отримання інформації, яка використовується у кримінальному судочинстві. Розглянуто зміст окремих процесуальних дій: проведення допиту (отримання показань свідка); отримання документів; накладення арешту на майно (власність). Наголошується на необхідності врахування особливостей національного законодавства щодо порядку звернення за правовою допомогою та використанні допомоги відповідних координаторів. Такі особи знаходяться у складі посольства США і є представниками Департаменту юстиції США. Вони можуть надати допомогу щодо конкретного змісту звернення та дотримання вимог, які передбачені законодавством США. Такі ж особи є у складі підрозділів міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та обласних прокуратур.
Належна організація міжнародного співробітництва залежить від знання особливостей кримінального судочинства, порядку проведення окремих слідчих та процесуальних дій, використання допомоги відповідних “контактних” осіб, які виконують роль координаторів взаємодії тощо.
Розділ 3. „Інформаційно-довідкове забезпечення діяльності податкової міліції щодо виявлення та розслідування злочинів” складається із трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. „Загальні проблеми використання інформаційних систем і баз даних у ході розслідування податкових злочинів” розглядаються теоретичні підходи до вирішення конкретних практичних заходів інформаційно-довідкового забезпечення діяльності податкової міліції у ході виявлення та розслідування податкових злочинів у двох аспектах: 1) інформаційному аспекті злочинної діяльності (закономірностей виникнення слідів); 2) змісті діяльності правоохоронних органів щодо актуалізації інформаційних носіїв про вчинений злочин (виявлення, фіксація, криміналістичне дослідження, оцінка та використання доказової інформації у ході вирішення конкретного завдання розслідування).
Сутність діяльності органів державної податкової служби України має прояв у проведенні контрольно-перевірочної та аналітичної роботи щодо повноти сплати податків суб’єктами підприємництва. Це пов’язано з використанням значного обсягу інформації про платників податків та про зміст фінансово-господарських операцій. Найбільш ефективним засобом контрольно-аналітичної роботи податкових органів є використання можливостей автоматизованих інформаційно-пошукових систем, обліків, автоматизованих робочих місць (АІПС, АРМів) з метою виявлення, якісного розслідування та профілактики податкових злочинів. Зміст автоматизованих інформаційних систем складають: технічне, програмне, інформаційне, організаційне, правове та кадрове забезпечення.
Головними напрямами інформаційно-довідкового забезпечення розслідування податкових злочинів є: 1) накопичення необхідної інформації про суб’єктів підприємництва з метою виявлення потенційних неплатників податків та порушників податкового законодавства; 2) розробка спеціальних програм, що базуються на показниках підприємницької діяльності, і які дозволяють визначати суб’єкта для проведення податкової перевірки; 3) аналіз фінансово-господарської діяльності регіонів, галузей підприємницької діяльності; 4) здійснення взаємодії з окремими підрозділами органів державної податкової служби, МВС, СБУ, Державної митної служби України та обмін необхідними даними за допомогою інформаційних каналів; 5) облік платників податків (юридичних та фізичних осіб); 6) облік податкових надходжень у розрізі окремих видів податків та за окремими суб’єктами підприємництва тощо.
У підрозділі 3.2. „Характеристика окремих АіПС та АРМів, які використовуються податковою міліцією у ході виявлення та розслідування злочинів” розкрито зміст автоматизованих інформаційно-пошукових систем (АІПС, АРМів), найбільш поширених у діяльності податкової міліції щодо виявлення та розслідування злочинів: АРМ “Облік платників податків –юридичних осіб”; АРМ “Реєстрація платників ПДВ –юридичних осіб”; АіС “Державний реєстр фізичних осіб –платників податків”; АРМ “Аудит –контрольна робота ДПА”; АРМ “Митниця”; АРМ “Фіктивні суб’єкти підприємницької діяльності”; АРМ “Реєстр відкритих та закритих розрахункових рахунків”; АРМ “Реєстр втрачених та викрадених паспортів” та ін. У більшості випадків зазначені обліки не відносяться до категорії криміналістичних, однак з урахуванням специфіки змісту інформації вони використовуються у процесі виявлення та розслідування податкових злочинів.
Наведено зміст критеріїв, які дозволяють встановити діяльність фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності: співвідношення грошового обігу підприємства з розмірами сплачених податків; обсяг відшкодування податку на додану вартість за експортними операціями та суми податкового кредиту; характеристика фінансового та промислового потенціалу; період роботи підприємства, конкурентоспроможність, частка продукції і наданих послуг підприємством у певних напрямах; значний обіг грошових коштів на розрахунковому рахунку безпосередньо після державної реєстрації підприємства; проведення операцій через “ЛОРО” –рахунки за зовнішньоекономічними контрактами; здійснення маркетингових послуг, передача програмної продукції та інших видів послуг (проведення нетоварних операцій) тощо.
Розглянуто послідовність використання масивів інформаційних баз даних для аналізу фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва та виявлення фіктивних суб’єктів підприємництва. Зокрема, для встановлення діяльності фіктивних підприємств проводяться наступні заходи: 1) перевіряється дата реєстрації, перереєстрації суб’єкта, дата відкриття рахунків у банківських установах; 2) якщо підприємство зареєстровано менше ніж три місяці, перевіряється інформація за даними органів державної статистики, АРМів “Реєстр втрачених та викрадених паспортів”, “Фіктивні суб’єкти підприємницької діяльності”; 3) звіряються дані про керівників (засновників) суб’єктів підприємництва з даними автоматизованих систем інформації про осіб, які померли, виїхали за межі України для постійного проживання тощо; 4) перевіряються юридичні адреси суб’єктів підприємництва.
У підрозділі 3.3. „Головні напрями модернізації інформаційно-довідкового забезпечення діяльності податкової міліції” визначено механізм накопичення інформації про факти отримання доходів суб’єктами підприємницької діяльності, реалізації майна, транспортних засобів тощо. Визначено зміст інформації, яка може бути отримана від банківських установ, нотаріальних контор, бюро технічної інформації, підрозділів Фонду державного майна України, органів державної реєстрації, органів, які здійснюють реєстрацію фізичних осіб за місцем проживання, реєстрацію народження, смерті фізичної особи тощо.
Викладені пропозиції щодо удосконалення діяльності спеціальних підрозділів, які займається веденням автоматизованих інформаційно-пошукових систем та мають спрямування на: збір та опрацювання інформації, отриманої в результаті діяльності правоохоронних органів; ведення оперативних обліків; проведення інформаційно-аналітичної розвідки. Розкрито зміст баз даних інформації „Перевірка”, „Пошта”, „Інформація”, „Недоїмка”, автоматизованих пошукових систем підрозділів МВС України (“ДАІ”; “09 –квартирні телефони”; “09 –телефони підприємств”; “СПД”; “Приватні підприємці”, “Адміністративні правопорушення”; “Зброя”; “Розшук” тощо).
Використання таких інформаційних систем дозволяє: 1) швидко отримати необхідну інформацію; 2) забезпечити захист інформації від несанкціонованого доступу; 3) відібрати платників податків для наступного податкового контролю; 4) здійснювати контроль за сплатою податків конкретними суб’єктами підприємництва; 5) здійснювати аналіз даних, що містяться в інформаційних системах; 6) обмінюватися інформацією з іншими підрозділами.
Розділ 4. „Проблеми використання підрозділами податкової міліції спеціальних знань у ході виявлення та розслідування злочинів” складається із чотирьох підрозділів.
У підрозділі 4.1. „Загальні положення використання спеціальних знань у діяльності податкової міліції” розглянуто сучасний стан, проблеми використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Виділені ознаки, які характеризують спеціальні знання: сукупність теоретичних знань та практичних навичок; знання у сфері науки, техніки, мистецтва, ремесла; знання як результат спеціальної підготовки та професійного досвіду; знання для виявлення, розслідування та попередження злочинів. Спеціальні знання завжди є професійними, науковими знаннями, які отримані як результат не лише спеціальної підготовки, а і зайняття певною роботою, діяльністю тощо.
У діяльності підрозділів податкової міліції найбільш частіше використовуються спеціальні знання спеціалістів-бухгалтерів та застосовуються для: 1) роз'яснення положень окремих нормативних актів, які регламентують порядок обчислення та сплати податків; 2) роз'яснення положень і результатів, викладених у актах документальних перевірок; 3) визначення обсягу документів, що підлягають вилученню; 4) підготовки завдання, яке підлягає розв’язанню у ході документальної перевірки; 5) оцінки повноти дослідження, проведеного в ході документальної перевірки; 6) планування та організації діяльності щодо розслідування злочинів; 7) підготовки до проведення допиту керівника, головного бухгалтера суб’єкта підприємництва та інших осіб, які брали участь у здійсненні фінансово-господарських операцій; 8) роз'яснення змісту виконаних окремих фінансово-господарських операцій; 9) розкриття змісту документів бухгалтерського обліку тощо. Вибір тієї чи іншої форми спеціальних знань під час розслідування злочинів зумовлений, насамперед, можливостями самих форм, особливостями способів вчинення даної категорії злочинів, а також ситуаціями, що склалися у ході розслідування.
Підрозділ 4.2. „Організація і тактика проведення документальних перевірок дотримання юридичними та фізичними особами законодавства про податки та порядку здійснення підприємницької діяльності” присвячений особливостям проведення документального дослідження діяльності суб’єктів підприємництва як найбільш поширеній формі використання спеціальних знань. Документальна перевірка є однією із форм контролю за дотриманням законодавства про податки, порядку ведення окремих видів підприємницької діяльності, правил ведення бухгалтерського обліку, порядку складання звітності суб'єктами підприємницької діяльності. Вона дозволяє за допомогою аналізу документальних даних (первинних документів, бухгалтерської та податкової звітності) встановити механізм вчинення правопорушень, осіб, які припустили такі порушення, а також механізм приховування слідів злочинних діянь.
Приведено послідовний перелік дій щодо відбору платників податків для наступної податкової перевірки, підготовки та планування перевірки, накопичення та аналізу інформації щодо конкретних суб’єктів підприємництва, участі в перевірці інших підрозділів державної податкової служби та забезпечення їх взаємодії.
Наведено зміст дій у ході проведення планових та позапланових перевірок, оперативних та зустрічних перевірок. Наведено перелік питань, які можуть бути вирішені ревізором під час проведення документального дослідження.
Визначені головні недоліки проведення первинних документальних досліджень та підстави для проведення додаткових та повторних документальних перевірок. Наведено зміст акту документальної перевірки з відображенням конкретних його структурних підрозділів. Розглянуто коло послідовних організаційних заходів, які спрямовані на вивчення та аналіз матеріалів документального дослідження і використання їх у кримінальному судочинстві.
У підрозділі 4.3. „Використання спеціальних знань у ході проведення окремих слідчих дій” розглянуті особливості застосування спеціальних знань під час проведення виїмки (обшуку) та слідчого огляду документів. Недостатній рівень знань у оцінці документальних даних знаходить прояв у невмінні визначити: 1) якими документами підтверджується виконання суб‘єктом підприємництва фінансово-господарських операцій; 2) за якими документами можлива перевірка та контроль характеру і змісту фінансово-господарських операцій; 3) якими методами можливо визначення та встановлення порушень податкового законодавства, порядку здійснення підприємницької діяльності, фактів фіктивного банкрутства тощо. У ході опитування 67% респондентів зазначили про відсутність необхідних знань порядку здійснення бухгалтерського обліку, документообігу суб‘єктів підприємництва та в цілому криміналістичних знань у оцінці документальних даних.
Наведено перелік документів, які підлягають вилученню під час виїмки (обшуку), зокрема, реєстраційні документи, документи первинного бухгалтерського обліку. Визначено спрямування слідчого огляду документів у справах про податкові злочини та зміст нормативного, формального і арифметичного методів перевірки документальних даних.
Проаналізовані особливості порядку виїмки (вилучення під час обшуку) та слідчого огляду документів, які містяться на магнітних (оптичних) та інших носіях. Визначені головні напрями використання допомоги спеціаліста у ході проведення зазначених слідчих дій. Зокрема у: 1) визначенні загальної характеристики обладнання, яке використовується для обліку виконаних фінансово-господарських операцій, ведення бухгалтерського обліку, складання податкової звітності суб‘єктом підприємництва; 2) встановленні об‘єктів, які містять інформацію у електронному вигляді та підлягають вилученню; 3) копіюванні інформації з носіїв інформації (комп‘ютер, дискети, диски) на спеціально підготовлений персональний комп‘ютер; 4) підготовці до вилучення та упакуванні об‘єктів, які містять інформацію у електронному вигляді (дискети, диски та в цілому персональні комп‘ютери); 5) виявленні необхідної інформації на магнітних та інших носіях; 6) виявленні прихованих файлів; 7) отриманні електронних ключів; 8) відновленні інформації, яка міститься на магнітних чи інших носіях; 9) поновленні роботи комп‘ютера тощо.
Розглянуті особливості пошуку, фіксації, вилучення електронної інформації, яка міститься у електронних повідомленнях (електронна пошта) та використання її у кримінальному судочинстві. Визначені головні напрями використання допомоги спеціаліста у ході проведення таких дій.
У підрозділі 4.4. „Особливості організації та проведення експертних досліджень у ході розслідування податкових злочинів” розкривається зміст діяльності підрозділів податкової міліції щодо використання у доказовому процесі результатів експертних досліджень. Визначено, що найбільш поширеними у їх діяльності є: 1) судово-бухгалтерські експертизи; 2) криміналістичні експертизи документів; 3) комп‘ютерно-технічні експертизи. Розглянуто підстави та предмет дослідження судово-бухгалтерської експертизи у справах про податкові злочини. Наведено перелік документальних даних, які надаються у розпорядження експерта та визначено перелік питань, які можуть бути вирішенні у ході проведення такої експертизи.
Визначені особливості специфічного напряму експертних досліджень документів, які виготовлені з використанням комп’ютерних та копіювальних технологій: 1) телефонні апарати; 2) накопичувачі на гнучких магнітних дисках; 3) накопичувачі на жорстких магнітних дисках; 4) кишенькові комп‘ютери; 5) магнітооптичні диски; 6) електронні органайзери; 7) електронні книги; 8) аксесуари, що містять елементи пам‘яті, тощо. Визначено перелік питань, які можуть бути вирішені у ході проведення комп’ютерно-технічної експертизи. Зокрема: а) щодо технічних характеристик комп’ютера та пристроїв; б) щодо програмного забезпечення комп’ютера та наявності інформації на фізичних носіях тощо. Наведено перелік питань, які можуть бути вирішені експертом у ході експертних досліджень інформації (документів) електронних повідомлень (електронної пошти).
Розділ 5. „Проблеми розробки методик розслідування податкових злочинів” складається із п’яти підрозділів.
У підрозділі 5.1. „Наукові основи розробки методик розслідування податкових злочинів” на основі вивчення останніх досліджень з цієї проблематики проаналізовано головні напрями розробки методик розслідування злочинів. Визначено, що характер діяльності щодо виявлення та розслідування злочинів прямо залежить від змісту злочинної діяльності, поведінки злочинця та слідів, які утворюються як результат злочину. На ефективність слідчої діяльності здійснюють також вплив суб’єктивні фактори: професійний досвід, відповідні навички слідчого, (оперуповноваженого, експерта) та інших осіб, які беруть участь у виявленні та розслідуванні злочинів. Необхідною умовою ефективної слідчої діяльності є: вивчення та узагальнення змісту злочинної діяльності, поведінки злочинця під час підготовки, вчинення та приховування злочину, а також закономірностей виникнення слідів; аналіз і узагальнення ефективної діяльності щодо виявлення та розслідування злочинів і встановлення закономірностей механізму виявлення слідів злочину та відповідної поведінки злочинця.
Наведено систему криміналістичних методик розслідування податкових злочинів: 1) комплексна методика розслідування податкових злочинів (як базових, так і споріднених та супутніх злочинів); 2) методики розслідування певних груп податкових злочинів –групові методики: а) ст. ст. 204, 205, 207, 209, 212, 216, 218, 222 КК України; б) споріднених злочинів у сфері господарської діяльності (ст. ст. 201, 202, 203, 208, 213, 214 КК України) та ін.; 3) методики розслідування окремих груп злочинів, які входять у класифікаційну групу другого рівня (криміналістичні методики щодо кримінальних банкрутств (ст. ст. 218, 219, 220, 221 КК України); 4) видові методики, що відповідають кримінально-правовій системі норм, та які відповідно до криміналістичної класифікації входять до групи податкових злочинів; 5) специфічні методики розслідування окремих злочинів. Такі методики можуть бути побудовані з урахуванням сфери підприємницької діяльності, способів вчинення злочинів, суб’єктів вчинення злочинів (юридичні, фізичні особи). Окремим напрямом у наукових дослідженнях можуть бути методики розслідування податкових злочинів, які вчинені з використанням фіктивних суб’єктів підприємництва.
У підрозділі 5.2. „Поняття та криміналістична класифікація податкових злочинів” розглянуто характеристику злочинів, які відповідно до ст. 112 КПК України входять до підслідності податкової міліції. З урахуванням змісту злочинної діяльності, шкоди, що спричиняється діянням, наведено криміналістичну класифікацію податкових злочинів, до якої віднесено: 1) ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України); 2) фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України); 3) незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України); 4) доведення до банкрутства (ст. 219 КК України); 5) незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК України); 6) шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України); 7) порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК України); 8) порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК України); 9) легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України); 10) незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України); 11) ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК України); 12) фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України); 13) незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України); 14) зайняття забороненими видами господарської діяльності (ст. 203 КК України); 15) порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК України); 16) контрабанда (ст. 201 КК України).
Податковими злочинами можуть бути визнані суспільно небезпечні діяння, які вчиняються із корисливих спонукань, здійснюються під прикриттям легальної підприємницької діяльності та спричиняють значну матеріальну шкоду шляхом прямого чи побічного ненадходження до бюджету (державних цільових фондів) грошових коштів у вигляді податків, зборів (інших обов’язкових платежів). запропоноване визначення поняття “податкові злочини” може бути підставою для формування сучасних комплексних методик розслідування злочинів. Класифікаційна спільність податкових злочинів формується на підставі двох критеріїв: 1) кримінально-правового, що об’єднує злочини у сфері господарської, службової діяльності та інші злочини; 2) криміналістичного у сфері економіки –фінансово-господарська діяльність (виконання фінансово-господарських операцій).
На підставі виділеної криміналістичної класифікації розглянуто 6 класифікаційних груп податкових злочинів. Першу групу характеризують суспільно небезпечні діяння, які пов’язані з порушенням порядку здійснення окремих видів підприємницької діяльності: порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК України); зайняття забороненими видами господарської діяльності ( ст. 203 КК України); порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом (ст. 213 КК України); порушення правил здачі дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (ст. 214 КК України); фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України). Другу групу характеризують злочини, спрямованість яких має прояв у порушенні встановленого порядку виготовлення та використання окремих видів товарів (продукції): незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України); незаконне виготовлення, підроблення, використання та збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок (ст. 216 КК України). Третя група злочинів характеризується неправомірним припиненням підприємницької діяльності з метою несплати податкових платежів: фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України); доведення до банкрутства (ст. 219 КК України); незаконні дії у разі банкрутства (ст. 221 КК України). Четверту групу характеризують податкові злочини в окремих сферах підприємницької діяльності (банківські установи, сільське господарство, промисловість тощо): ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст. 212 КК України); легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України). До п’ятої класифікаційної групи можуть бути віднесені такі злочини у сфері зовнішньоекономічної діяльності: контрабанда (ст. 201 КК України); незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК України); ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207 КК України). До шостої класифікаційної групи відносяться злочини, які спрямовані на несплату податкових платежів шляхом безпідставного отримання податкових пільг: шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України).
Наведено криміналістичну класифікацію з урахуванням: ознак, які характеризують учасників злочинної діяльності; дій осіб щодо підготовки, вчинення та приховування податкових злочинів; результату та наслідків податкових злочинів.
У підрозділі 5.3. „Організаційні та тактичні заходи щодо виявлення податкових злочинів” дається визначення виявлення (розкриття) злочинів як діяльності щодо збору інформації з метою встановлення причетності конкретних осіб до вчинення злочинного діяння. Пошук інформації, яка свідчить про податкові злочини, може здійснюватися: 1) як результат аналізу наявних матеріалів (слідчим, оперуповноваженим, ревізором, експертом одноособово або під час спільних заходів); 2) як результат застосування тактичних прийомів, комбінацій та відповідних методик; 3) із застосуванням спеціальних криміналістичних засобів (наприклад, для виявлення слідів підробки документів обліку, печаток податкових органів, нотаріусів тощо); 4) під час проведення слідчих дій або оперативно-розшукових заходів; 5) з використанням інформації та можливостей інших правоохоронних та контролюючих органів; 6) з використанням криміналістичних, оперативних обліків, інформації, що міститься в базах даних АІПС, АРМів тощо (наприклад, при використанні спеціального криміналістичного обліку “Фіктивні суб’єкти підприємницької діяльності” можна встановити взаємовідносини легальних суб’єктів підприємництва з фіктивними фірмами); 7) як результат аналізу матеріалів раніше проведених документальних перевірок; 8) у ході проведення зустрічних, оперативних перевірок суб’єктів підприємництва; 9) у ході проходження митного контролю; 10) як результат проведення документальної перевірки діяльності суб’єктів підприємництва.
Система дій та заходів щодо виявлення злочинів, які вчинені суб’єктами підприємницької діяльності має наступний вигляд: 1) відбір об’єкта для здійснення наступної податкової перевірки (вибір суб’єкта підприємницької діяльності); 2) збір, вивчення та аналіз необхідної інформації про діяльність суб’єкта підприємницької діяльності (оперативно-розшукові заходи, документальний контроль, бази даних інформації (АІПС, АРМи тощо); 3) отримання інформації, яка свідчить про окремі сторони діяльності об’єкта податкової перевірки (наявність ліцензій, дозволів, виконання зовнішньоекономічних операцій тощо); 4) оцінка отриманої інформації; 5) висунення версій щодо можливості вчинення злочинів із використанням конкретних механізмів злочинної діяльності.
Наведено послідовний перелік дій, які виконуються у разі вибору суб’єкта підприємницької діяльності для наступної податкової перевірки, в тому числі з використанням даних, що містяться в автоматизованих інформаційно-пошукових системах.
Підрозділ 5.4. „Особливості початкового етапу розслідування фіктивного підприємництва (ст. 205 КК України)” складається із п’яти пунктів.
У пункті 5.4.1. „Характеристика способів вчинення фіктивного підприємництва” проаналізовано зміст злочинної діяльності щодо реєстрації та придбання фіктивних суб’єктів підприємництва. Наведені критерії визначення категорії фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності та визначено його поняття. Фіктивним суб’єктом підприємницької діяльності можна визнавати суб’єктів підприємництва, які створені з використанням неправдивої інформації про його засновників, адміністрацію, місцезнаходження (за підробленими, викраденими документами, на тяжкохворих людей, на осіб без визначеного місця проживання, на громадян за відповідну плату тощо) з метою використання їх як засобу вчинення або прикриття протиправних (злочинних) дій.
За результатами опитування співробітників податкової міліції фіктивні підприємства реєструються: на загублені або викрадені документи –,1%; на студентів –,5%; на осіб без визначеного місця проживання –,8%; на онкохворих –,4%; на хворих на інші тяжкі хвороби –,1%; з використанням можливостей продажу раніше зареєстрованих підприємств з дотриманням встановлених вимог державної реєстрації –,9%.
На підставі аналізу матеріалів практики запропоновано класифікації фіктивних суб’єктів підприємництва та проаналізовано зміст їх злочинної діяльності.
У пункті 5.4.2. „Характеристика способів злочинів, які вчиняються з використанням фіктивних підприємств” на підставі вивчення матеріалів судово-слідчої практики проаналізовано зміст найбільш поширених на сучасному етапі способів вчинення злочинів з використанням фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності. Наведено схематичне зображення способів злочинної діяльності з відображенням: руху грошових коштів; руху матеріальних цінностей; слідів, які утворюються як результат злочинної діяльності; документальних даних, в яких знаходять відбиток злочинні дії. Пояснення змісту злочинної діяльності супроводжується детальним аналізом дій злочинців та прикладами із практики діяльності правоохоронних органів. Вивчення практики розслідування злочинів та узагальнення способів злочинної діяльності створює передумови ефективної діяльності щодо виявлення та розслідування фіктивного підприємництва та злочинів, які вчинені з використанням фіктивних суб’єктів підприємництва.
У пункті 5.4.3. „Аналіз та оцінка первинних матеріалів про фіктивне підприємництво на стадії порушення кримінальної справи” визначені особливості етапу збору первинних матеріалів, наведено їх перелік та зміст. Зазначається, що знання способів вчинення злочинів дозволяє визначити обсяг і зміст матеріалів, які необхідно зібрати та надати до слідчих підрозділів для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Визначено обставини, які сприяють підвищенню ефективності збору первинних матеріалів. Розглянуто особливості отримання документальних даних до порушення кримінальної справи та проаналізована діяльність щодо порушення кримінальної справи про фіктивне підприємництво. Визначені головні недоліки діяльності органів дізнання та слідчих на етапі збору первинних матеріалів.
У пункті 5.4.4. „Слідчі ситуації та відповідні комплекси процесуальних й інших дій, типові для початкового етапу розслідування фіктивного підприємництва” виділені та проаналізовані слідчі ситуації, типові для початкового етапу розслідування фіктивного підприємництва. Залежно від того, який орган надає до слідчих підрозділів матеріали про фіктивне підприємництво, характерними є такі ситуації: 1) кримінальна справа про фіктивне підприємництво порушується на підставі матеріалів підрозділів податкової інспекції, які здійснюють взяття на податковий облік суб’єктів підприємницької діяльності; 2) інформація про вчинений злочин отримана в результаті проведення документальної перевірки співробітниками податкової інспекції; 3) інформація про вчинений злочин отримана в результаті здійснення оперативно-розшукових заходів підрозділами податкової міліції; 4) інформація про вчинений злочин отримана в результаті спільних дій контролюючих та правоохоронних органів (співробітників Пенсійного фонду України, Державної контрольно-ревізійної служби України та ін.); 5) інформація про вчинений злочин отримана як результат розслідування інших злочинів. Наведено перелік завдань, які підлягають вирішенню та відповідні комплекси слідчих, оперативно-розшукових та інших організаційних заходів.
У пункті 5.4.5. „Заходи протидії реєстрації фіктивних суб’єктів підприємництва та вчинення з їх використанням злочинних діянь” запропоновано комплекс заходів, які сприяють зменшенню фактів реєстрації чи придбання фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності та вчинення злочинів з їх використанням. Такі зміни стосуються особливостей порядку державної реєстрації суб’єктів підприємництва та організації відповідного контролю з боку контролюючих та правоохоронних органів за цим процесом: 1) належного контролю оперативних підрозділів податкової міліції за процесом державної реєстрації підприємств; 2) удосконалювання існуючих інформаційних систем з метою створення баз даних, що дозволяють контролювати процес державної реєстрації суб'єктів підприємництва; 3) законодавчого визначення поняття “фіктивне підприємство” і визначення порядку застосування непрямих методів оподаткування у випадку використання суб'єктами підприємництва можливостей фіктивних підприємств; 4) належного використання можливостей оперативних підрозділів податкової міліції в документуванні злочинної діяльності фіктивних суб'єктів підприємництва; 5) створення механізму (процедури) позасудової ліквідації суб'єктів підприємництва, зареєстрованих за фіктивними даними; 6) заборони бути засновниками суб'єктів підприємницької діяльності особам, що брали участь у реєстрації фіктивних підприємств; 7) виключення можливості реєстрації нових суб'єктів підприємництва особами, що були керівниками підприємств–боржників з податків, підприємств–банкрутів тощо; 8) усунення колізій чинного податкового законодавства, яке створює умови для вчинення злочинних діянь.
Наведено зміст заходів щодо протидії використання у фінансово-господарській діяльності фіктивних суб’єктів підприємництва, запропоновано конкретні зміни до чинного законодавства.
Підрозділ 5.5. „Особливості початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом (ст. 209 КК України)” складається із трьох пунктів.
У пункті 5.5.1. „Характеристика способів вчинення легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” проведено аналіз найбільш поширених на сучасному етапі способів вчинення легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. У 2003 р. виявлені злочини за ст. 209 КК України у розрізі окремих галузей мали наступний вигляд: 1) паливно-енергетичний комплекс –,1%; 2) агропромисловий комплекс –,8%; 3) зовнішньоекономічна діяльність –%; 4) сфера реалізації товарів підакцизної групи – 3,2%; 5) торгівля –,9%; 6) видобування корисних копалин –3,4%; 7) кредитно-фінансова та банківська сфери –,7%; 8) реалізація металопродукції –,6%; 9) обіг цінних паперів –%; 10) будівництво –,2%; 11) виробництво промислових товарів –,1%; 12) незаконне відшкодування із бюджету податку на додану вартість за експортними операціями –,4%; 13) харчова промисловість –,6%; 14) діяльність “конвертаційних” центрів –,3%; 15) інші –,2% .
Джерелом отримання злочинного доходу (предикатними злочинами) у 2003 р. було вчинення таких злочинів: 1) привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України) –,9%; 2) незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК України) –,9%; 3) фіктивне підприємництво (ст. 205 КК України) –,8%; 4) зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) –,9%; 5) порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю (ст. 202 КК України) –,8%; 6) шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України) –,8%.
Наведено характеристику дій щодо створення „конвертаційних” центрів, їх структурну побудову та характер дій осіб, які приймають участь у здійсненні злочинної діяльності. Розкрито та проаналізовано зміст злочинних дій щодо переведення грошових коштів за межі України з використанням різних механізмів. Пояснення супроводжуються прикладами із судово-слідчої практики, схематичним зображенням способів злочинної діяльності із зазначенням дій щодо руху грошових коштів, матеріальних цінностей, слідів злочину та документальних даних.
Наведено зміст злочинного механізму легалізації товару, ввезеного контрабандним шляхом із-за кордону, викрадених матеріальних цінностей, з використанням вексельного обігу.
У пункті 5.5.2. „Слідчі ситуації та відповідні комплекси процесуальних й інших дій, типові для початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” виділено та проаналізовано чотири ситуації, які виникають на стадії збору первинних матеріалів та порушення кримінальної справи про легалізацію коштів злочинного походження: 1) джерелом інформації про факти отримання доходів злочинного походження та їх легалізацію (відмивання) є матеріали кримінальної справи щодо отримання таких доходів; 2) джерелом інформації про факти отримання доходів злочинного походження та їх легалізацію є матеріали оперативно-розшукової діяльності правоохоронних органів; 3) джерелом інформації про факти легалізації (відмивання) коштів злочинного походження є матеріали Державного департаменту фінансового моніторингу та інших органів, на які покладено здійснення фінансового моніторингу та виявлення сумнівних фінансових операцій; 4) джерелом отримання інформації про факти легалізації (відмивання) коштів злочинного походження є матеріали документальної перевірки (ревізії) фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємництва.
Виділено та проаналізовано найбільш поширені слідчі ситуації початкового етапу розслідування щодо: 1) легалізації грошових котів злочинного походження з використанням механізму незаконного переведення грошових коштів через ЛОРО-рахунки на особисті рахунки фізичних осіб; 2) легалізації майна, здобутого злочинним шляхом, з використанням фіктивних суб’єктів підприємницької діяльності; 3) безпідставного відшкодування із бюджету податку на додану вартість та використання грошових коштів у господарській діяльності суб’єктів підприємництва. Наведено перелік завдань, що підлягають вирішенню та відповідні комплекси слідчих дій, оперативно-розшукових та інших організаційних заходів.
У пункті 5.5.3. „Зміст тактичних операцій на початковому етапі розслідування легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом” на основі аналізу останніх досліджень з цієї проблематики запропоновано модель використання тактичних операцій для вирішення завдань початкового етапу розслідування легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Виділено та проаналізовано зміст тактичних операцій: „Збір первинної інформації”; „Збір доказової інформації”; „Викриття злочинця”; „Груповий обшук”. Автор доходить висновку, що тактичні операції за своїм змістом (комплексом слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів) мають спрямування тактичного впливу (вирішення) конкретної слідчої ситуації.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, яка має прояв у розробці теоретичних і практичних питань, пов’язаних з криміналістичним забезпеченням розслідування податкових злочинів. У висновках стисло викладено основні результати дослідження, сформульовані пропозиції, спрямовані на удосконалення криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів, сформовано рекомендації щодо їх наукового та практичного використання.
Зокрема констатується, що:
Криміналістичне забезпечення розслідування злочинів повинно мати системний характер (розробка та впровадження відповідних криміналістичних рекомендацій; концепція криміналістичної освіти (підготовка та перепідготовка кадрів) і відповідне технічне та інформаційне забезпечення процесу реалізації на практиці криміналістичних знань) та бути пріоритетним напрямом удосконалення роботи правоохоронних органів.
Криміналістична класифікація податкових злочинів дозволяє об’єднати в одну групу суспільно-небезпечні діяння, головним спрямування яких є спричинення шкоди у вигляді ненадходження податків, зборів, інших обов’язкових платежів. Податкові злочини, у більшості випадків, характеризуються: 1) корисливим спрямуванням; 2) здійснюються під прикриттям легальної підприємницької діяльності; 3) продовжуються протягом значного проміжку часу; 4) спричиняють значну матеріальну шкоду суспільним відносинам; 5) здійснюються фізичним чи службовими особами суб’єктів підприємницької діяльності.
Криміналістична класифікація податкових злочинів сприяє формуванню системи криміналістичних методик розслідування податкових злочинів з урахуванням видових та групових особливостей суспільно-небезпечних діянь Першим рівнем може бути загальна методика розслідування податкових злочинів (як базових, так і споріднених та супутніх злочинів). На другому рівні, з урахуванням окремих класифікаційних критеріїв, можуть знаходитися методики розслідування певних груп податкових злочинів (групові методики). Наприклад, методики розслідування базових податкових злочинів (ст. ст. 204, 205, 207, 209, 212, 216, 218, 222 КК України), споріднених злочинів у сфері господарської діяльності (ст.ст. 201, 202, 203, 208, 213, 214 КК України) та ін. На третьому рівні системи методик знаходяться методики розслідування окремих груп злочинів, які входять до класифікаційної групи другого рівня. Зокрема, можна виділити криміналістичні методики щодо кримінальних банкрутств (ст.ст. 218, 219, 220, 221 КК України). Четвертий рівень системи методик характеризують видові методики, що відповідають кримінально-правовій системі норм, та які, відповідно до криміналістичної класифікації, входять до групи податкових злочинів. На п’ятому рівні можна виділити специфічні методики розслідування окремих злочинів. Такі методики можуть бути побудовані з урахуванням сфери підприємницької діяльності, способів вчинення злочинів, суб’єктів вчинення злочинів (юридичні, фізичні особи). Окремим напрямом у наукових дослідженнях можуть бути методики розслідування податкових злочинів, які вчинені з використанням фіктивних суб’єктів підприємництва.
Методики розслідування злочинів є систематизованою сукупністю даних про: зміст злочинної діяльності, поведінку злочинця та закономірності виникнення слідів, їх виявлення, фіксацію, оцінку та використання у доказовому процесі. Такі методики сприяють розкриттю змісту злочинів та мають спрямування на оптимізацію розслідування окремих видів чи груп злочинів.
Методики розслідування податкових злочинів ефективно можна розробляти з урахуванням двох напрямів. Перший –це належне вивчення та узагальнення змісту злочинної діяльності, поведінки злочинця під час підготовки, вчинення та приховування злочину, а також закономірностей виникнення слідів. Другий напрям –це аналіз і узагальнення ефективної діяльності щодо виявлення та розслідування злочинів і встановлення закономірностей механізму виявлення слідів злочину та відповідної поведінки злочинця.До змісту методик розслідування злочинів повинні включатися положення щодо виявлення злочинів, тобто цей процес повинен мати відповідне криміналістичне забезпечення.
Зміст злочинної діяльності постійно змінюється, розробляються нові способи вчинення та приховування злочину. Це вимагає від наукових досліджень особливого підходу до вивчення цих тенденцій. При розгляді змісту криміналістичної характеристики повинні розкриватися особливості злочинної діяльності, які мають прояв на сучасному етапі. В окремих випадках такі особливості встановлюються у ході розслідування лише окремих злочинів. Значна кількість інформації про зміст злочинної діяльності може бути отримана із матеріалів оперативно-розшукової діяльності. Важливе значення мають аналітичні матеріали про можливість “розвитку” тієї чи іншої злочинної діяльності. Тільки у сукупності інформації про зміст злочинної діяльності можна сформувати інформаційну модель злочину та визначити напрями його розслідування.
Хід виявлення та розслідування податкових злочинів повинен мати відповідне інформаційно-довідкове забезпечення. З цією метою у структурі податкової міліції повинні створюватися спеціальні підрозділи, які б здійснювали ведення криміналістичних обліків. Такі обліки є передумовою оперативного використання криміналістично значущої інформації у кримінальному судочинстві.
Ефективна діяльність щодо виявлення та розслідування податкових злочинів може бути лише у разі врахування особливостей механізму злочинної діяльності щодо підготовки до злочину, приховування його слідів та протидії виявленню суспільно небезпечних діянь. Податкові злочини характеризуються високим ступенем латентності. Відповідно, зазначене вимагає від правоохоронних органів проведення спеціальних заходів (слідчих дій, організаційних та оперативно-розшукових заходів) з метою виявлення податкових злочинів. Зміст організаційних та тактичних засобів виявлення податкових злочинів залежить від багатьох чинників: механізму вчинення злочину, сфери діяльності суб’єкта підприємництва; форми бухгалтерського обліку; джерела отримання інформації про зміст податкового правопорушення тощо.
Вирішенню завдань, які виникають у ході розслідування податкових злочинів, сприяє застосування комплексу слідчих дій, оперативно-розшукових та інших організаційних заходів, що здійснюються у формі тактичних операцій.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Монографії
2. Посібники
Анотація
Лисенко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 –кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. –Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2006.
У дисертації проведено комплексне дослідження проблем криміналістичного забезпечення розслідування податкових та пов’язаних з ними суміжних злочинів. Розглянуті криміналістичні аспекти класифікації податкових злочинів, розроблено методику розслідування фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом. Проаналізовані особливості взаємодії та координації діяльності контролюючих та правоохоронних органів. Наведено модель інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів. Розглянуті особливості використання спеціальних знань у ході виявлення та розслідування податкових злочинів.
Ключові слова: податкові злочини, податкова міліція (поліція), фіктивне підприємництво, легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом, методика розслідування злочинів, криміналістична класифікація податкових злочинів, інформаційно-довідкове забезпечення, взаємодія.
Аннотация
Лысенко В.В. Проблемы криминалистического обеспечения расследования налоговых преступлений. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.09 –уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. –Киевский национальный университет внутренних дел Украины, Киев, 2006.
В диссертации проведено комплексное исследование проблем теории и практики криминалистического обеспечения расследования налоговых, и связанных с ними смежных преступлений. Криминалистического обеспечения расследования преступлений: 1) имеет системный характер (разработка и внедрение соответствующих криминалистических рекомендаций; концепция криминалистического образования (подготовка и переподготовка кадров) и соответствующее техническое и информационное обеспечение процесса реализации на практике криминалистических знаний; 2) связано с необходимостью постоянного анализа деятельности подразделений налоговой милиции и проведения фундаментальных и прикладных научных исследований с целью повышение эффективности деятельности по выявлению и расследованию налоговых преступлений.
Проведена криминалистическая классификация и рассмотрено понятие налоговых преступлений. На основе криминалистической классификации сформировано пятиступенчатую систему криминалистических методик расследования налоговых преступлений.
Разработано методику расследования фиктивного предпринимательства. Раскрыто содержание способов совершения преступлений с использованием возможностей фиктивных субъектов предпринимательства. Проанализированы следственные ситуации и соответствующие комплексы следственных, оперативно-розыскных и иных организационных мероприятия, которые типичны на первоначальном этапе расследования фиктивного предпринимательства. Рассмотрен комплекс мер, направленных на устранение возможности регистрации или приобретения фиктивных предприятий, а также совершения преступлений с их использованием.
Разработано методику расследования легализации (отмывания) денежных средств и иного имущества, добытого преступным путем. Раскрыто содержание наиболее часто встречающихся способов преступной деятельности. Рассмотрены проблемы решения следственные ситуаций, типичных для первоначального этапа расследования легализации (отмывания) денежных средств и иного имущества, добытого преступным путем. Проанализирован комплекс тактических операций.
Осуществлен анализ организационных мероприятий, направленных на выявление налоговых преступлений, в том числе с использование автоматизированных информационно-поисковых систем. Приведен комплекс мероприятий, которые используются для выявления преступлений в сфере налогообложения, совершенных субъектами предпринимательской деятельности: не отчитывающихся перед налоговой службой; предоставляющих отчетность об отсутствии финансово-хозяйственной деятельности; использующих в своей деятельности взаимоотношения с фиктивными субъектами предпринимательства.
Рассмотрены особенности использования специальных знаний (участие в ходе проведении отдельных следственных действий, назначение и проведение экспертных исследований) в процессе выявления и расследования налоговых преступлений.
Проанализировано содержание организационных мероприятий по назначению и проведению документального исследования деятельности субъектов предпринимательства. Приведено содержание акта документальной проверки. Выделены недостатки организации и проведения первичных документальных исследований, а также основания для назначения дополнительных и повторных документальных проверок.
Определены особенности проведения выемки (изъятия во время обыска) и следственного осмотра документов, которые изготовлены с помощью компьютерных и копировальных технологий. Проанализированы особенности организации назначения и проведения компьютерно-технической экспертизы. Рассмотрены особенности обнаружения и изъятия информации, которая содержится в электронных сообщениях (электронной почте).
Рассмотрены особенности организации взаимодействия подразделений налоговой милиции с контролирующими и правоохранительными органами в ходе проведения документальных проверок соблюдения налогового законодательства субъектами предпринимательской деятельности, реализации материалов оперативно-розыскной деятельности и возбуждения уголовного дела.
Уделено внимание проблемам информационно-справочного обеспечения деятельности правоохранительных органов в ходе выявления и расследования налоговых преступлений. Раскрыто содержание отдельных информационно-поисковых систем, которые используются в деятельности правоохранительных органов. Рассмотрены особенности сбора информации о деятельности субъектов предпринимательства и использование ее в уголовном судопроизводстве.
Ключевые слова: налоговые преступления, налоговая милиция (полиция), фиктивное предпринимательство, легализация (отмывание) денежных средств и иного имущества, добытых преступным путем, методика расследования преступлений, криминалистическая классификация налоговых преступлений, информационно-справочное обеспечение, взаимодействие.
Annotation
Lysenko V.V. Problems of Criminalistic Security of investigating of tax crimes. –Manuscript.
The dissertation on obtaining the scientific degree of Doctor of Sciences (Law). Specialty 12.00.09- Criminal Process and Criminalistics; Court Expertise.– Kyiv National University of Internal Affairs, Kyiv, 2006.
The dissertation is devoted to the complex research of the problems of criminalistic security process of investigating of tax and related crimes. Criminalistic aspects of classification of tax crimes and criminalistic methods of investigating of fictitious enterprises and legalization of money and other fraudulent gains are defined. In the dissertation the peculiarities of cooperation of controlling and law-enforcement agencies and the model of information support of their activity are analyzed. Characteristic features of using special knowledge in the process of tax crime revealing and investigating are also considered.
Key words: tax crimes, tax militia (police), fictitious enterprises, legalization of money and other fraudulent gains; criminalistic method of investigating; criminalistic classification of tax crimes; information support; cooperation.