Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО
Інститут магістратури, аспірантури, докторантури
Кафедра інноваційних та інформаційних технологій в освіті
ДИПЛОМНА РОБОТА
студента освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр»
Інституту математики, фізики і технологічної освіти
Тихоненка Олександра Павловича
Тема: «Соціальні мережі як засіб формування комунікативних навичок учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи»
|
Допущено до захисту на засіданні ДЕК Завідувач кафедри інноваційних та інформаційних технологій в освіті _______________________ «____» ___________ 2012 р. |
|
Керівник – кандидат педагогічних наук, доцент ____________ Гордійчук Г. Б. Консультант – кандидат технічних наук, доцент ____________ Гаркушевський В. С. Рецензент – кандидат педагогічних наук, доцент ____________ Тютюн Л. А. Рецензент – кандидат педагогічних наук, доцент ____________ Цвілик С. Д.
|
ВІННИЦЯ – 2012
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ШКОЛЯРІВ
1.1. Особливості формування комунікативних навичок у школярів старших класів
1.2. Стан сформованості комунікативних навичок школярів у сучасній школі
1.3. Критерії та показники сформованості комунікативних умінь і навичок школярів
Висновок до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ ЗАСОБАМИ НОВІТНІХ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ
2.1. Інтернет-комунікація як засіб формування комунікативних навичок у процесі вивчення загальноосвітніх дисциплін
2.2. Використання сучасних веб-сервісів та технологій Веб 2.0 у навчальному процесі
2.3. Методика використання соціальних мереж у процесі навчальної діяльності учнів старших класів на уроках з предмету «Технології»
Висновок до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА СФОРМОВАНОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ
3.1. Організація і методика проведення експерименту
3.2. Опрацювання результатів та аналіз одержаних даних
3.3. Виробнича санітарія і техніка безпеки в кабінетах комп’ютерної техніки
Висновок до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Оновлення всіх аспектів життєдіяльності суспільства, поява демократичних форм управління, орієнтація у ринкових відносинах на європейських партнерів неминуче пов’язані з суттєвими змінами у відносинах між суб’єктами суспільно-історичного процесу. З’явилась нагальна потреба у новому поколінні, здатному співпрацювати, налагоджувати ділові стосунки з партнерами, оптимізувати міжособистісні відносини, долати комунікативні бар’єри, організовувати людей на досягнення спільної мети.
Система освіти, як один із соціокультурних і духовних інститутів українського суспільства, вступила у новий етап свого розвитку, що пов’язаний із трансформацією соціально-демократичних відносин, зміною менталітету суспільства і особистості.
В законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття) одним із надзвичайно важливих завдань визнається завдання формування у дітей та молоді уміння міжособистісного спілкування. Відповідальність за вирішення цього завдання покликані взяти на себе вчителі, вихователі та психологи.
Проблема комунікативних навичок особливо актуальною є в підлітковому віці, адже підлітковий вік, сенситивний до комунікативного розвитку, є періодом остаточного відшліфовування даного роду умінь і навичок, засвоєння зразків поведінки і соціальних ролей, набуття досвіду спілкування, його культури.
На думку фахівців у галузі вікової психології процес набуття індивідуального досвіду спілкування, становлення ключових комунікативних характеристик особистості найбільш динамічно відбувається саме у школярів старших класів.
Актуальність теми нашого дослідження обумовлена труднощами переходу від індустріального суспільства до інформаційного, який вносить відповідні корективи в процеси навчання і виховання школярів. До випускника пред’являються вимоги, пов’язані з впровадженням нових інформаційних технологій у процес професійного навчання і в подальшу трудову діяльність. Відомий американський педагог І. Гудлед серед пріоритетних цілей сучасної шкільної освіти називає і формування позитивної Я-концепції і навичок міжособових стосунків. Вітчизняні вчені вважають, що сучасний випускник школи повинен уміти грамотно працювати з інформацією, бути комунікабельним, контактним в різних соціальних групах, уміти працювати спільно в різних областях. Перехід до особистісно-орієнтованої освіти, що має гуманістичну спрямованість, повинен забезпечити для учнів можливість спільної роботи в співпраці при рішенні різноманітних проблем, коли вимагається проявляти відповідні комунікативні уміння.
Особливість сучасної освітньої системи, в тому, що традиційні способи інформації – усна і письмова мова, телефонна і радіозв’язок, – поступаються місцем комп’ютерним засобам навчання, використанню телекомунікаційних мереж глобального масштабу. У сучасному світі, в якому живуть і розвиваються учні, як ніколи актуальні проблеми відкритості, толерантності, комунікативності. Саме через спілкування лежить шлях до життєвого і професійного успіху для більшості нинішніх старшокласників.
Присутність комп’ютера в навчальній аудиторії і використання його в якості партнера учителя, створює нові комунікаційні канали, а, отже, і нові проблеми: психологічні, педагогічні, методичні, дидактичні. Видозмінюються комунікативні уміння, які традиційно прищеплювалися школярам, з’являються комунікативні уміння, пов’язані з використанням інформаційно-комунікаційних технологій в навчанні. Особливо це помітно на уроках інформатики, єдиному предметі, де комп’ютер є одночасно інструментом навчання і об’єктом вивчення. Як прищепити учневі і традиційні комунікативні навички, і навички, необхідні для життя в інформаційному суспільстві? У гонитві за сучасними технологіями не варто забувати про традиційну комунікативну діяльність людини, її важливості для пізнання навколишнього світу, задоволення потреби в знаннях.
Часто масове впровадження в педагогічну практику методів і засобів обробки, передачі і зберігання інформації має разом з позитивними аспектами (розвиток інтелектуального потенціалу, активізація пізнавальної діяльності учнів) і негативними (заміна «живого» спілкування з учителем, на «спілкування» з навчальними програмами, зменшення часу безпосереднього міжособового спілкування). Проблема формування комунікативних умінь і навичок частково переходить з традиційних для цієї області предметів (література, українська і іноземні мови) і на уроки технології, оскільки саме на цьому зайнятті учні вивчають нові інструменти, способи, засоби спілкування, розсовують межі комунікації, розширюють круг співрозмовників, однодумців.
Актуальність проблеми формування комунікативних умінь старшокласників на уроках з предмету «Технології» обумовлена протиріччями:
˗ між потребою в реалізації комунікативної спрямованості сучасного освітнього процесу і недостатньою розробленістю теоретичних підходів до формування комунікативних умінь старшокласників на уроках;
˗ між потребою в розвитку одночасно і традиційних і нових комунікативних умінь і навичок і характерними особливостями інформатизації навчання на сучасному етапі розвитку школи.
Питання впровадження в навчальний процес засобів інформаційно-комунікаційних технологій досліджують В. Ю. Биков, Р. С. Гуревич, М. І. Жалдак, М. Ю. Кадемія, О. С. Полат, Ю. С. Рамський, A. B. Пеньков, Ю. В. Горошко, М. С. Головань, В. В. Дровозюк, Н. В. Морзе, І. М. Забара, I. E. Захарова, О. В. Жильцов, Ю. О. Жук, Т. О. Олійник, Є. М. Смирнова, Т. І. Чепрасова та ін.
У зв’язку з широким впровадження у навчально-виховний процес інформаційно-комунікаціиних технологій, формуванню комунікативних навичок засобами Інтернету надається особлива увага.
З огляду на вищесказане, темою нашого дослідження було обрано «Соціальні мережі як засіб формування комунікативних навичок учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи».
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити шляхи ефективного використання соціальних мереж як засобу формування комунікативних навичок учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи.
Об’єктом дослідження є формування комунікативних навичок учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи.
Предметом дослідження є методика використання соціальних мереж для формування комунікативних навичок.
Гіпотеза дослідження полягає в тому, що використання соціальних мереж у навчанні учнів 10-11 класів суттєво підвищить формування їх комунікативних навичок.
Для досягнення наміченої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1. Виявити існуюче положення в теорії досліджуваної проблеми на основі аналізу філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури.
2. Виділити і класифікувати комунікативні уміння і складові їх дії, необхідні старшокласникові.
3. Визначити та проаналізувати вплив Інтернет-комунікацій на формування комунікативних навичок учнів старших класів.
4. Визначити критерії та показники сформованості комунікативних умінь і навичок школярів.
5. Розробити навчальний блог з предмету «Технології» та експериментально перевірити методику його використання у процесі навчальної діяльності.
Спиратимемося на методологічну базу, яку склали концепції інформатизації середньої освіти, концептуальні положення про діяльнісну природу розвитку комунікативних якостей особистості, концепція особово-орієнтованої освіти, принципи взаємозв’язку теорії і практики, єдність свідомості і діяльності, поєднання педагогічного управління з розвитком ініціативи і самостійності вихованців, свідомості і активності в процесі діяльності.
Для вирішення поставлених завдань і перевірки початкових припущень застосовувалися наступні теоретичні методи дослідження:
˗ теоретичні методи: порівняльний аналіз, синтез, класифікація, узагальнення при вивченні проблеми і предмета дослідження, філософської і психолого-педагогічної літератури;
˗ емпіричні методи: педагогічні виміри (спостереження, бесіда, аналіз продуктів навчальної діяльності старших школярів), соціологічний (анкетування), педагогічний експеримент, статистичний аналіз кількісних даних.
Наукова новизна полягає в тому, що на основі інтеграції філософських, методологічних і психологічних положень обґрунтована сутнісна і структурна характеристика комунікативних умінь старших школярів, що розвиваються засобами сучасних Інтернет-технологій та Веб-сервісів; виявлені психолого-педагогічні умови формування цих умінь; сформульовані вимоги до комплексу завдань, спрямованих на формування цих умінь.
Теоретична значущість полягає в тому, що розроблена методика формування комунікативних умінь старшокласників на уроках з предмету «Технології» включає:
˗ планування процесу формування комунікативних умінь засобами сучасних Інтернет-технологій;
˗ поетапне формування комунікативних умінь на основі рішення завдань, що містять елементи комунікації;
˗ розробку способів і критеріїв сформованості комунікативних умінь.
Практична значущість полягає в розробленні та практичному створенні навчального блогу з предмету «Технології» як засобу покращення формування комунікативних навичок учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи.
Обґрунтування і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій представлених у дослідженні, зумовлена відповідністю теоретично-методологічних позицій, інтегруванням психолого-педагогічних підходів у розробці провідних ідей дослідження; єдністю теоретичних та емпіричних методів дослідження, адекватних його предмету, об’єкту, меті і завданням; позитивними результатами проведеного педагогічного експерименту.
Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК У ШКОЛЯРІВ
1.1. Особливості формування комунікативних навичок у школярів старших класів
Комунікативні навички і власне спілкування – це багатоплановий процес, необхідний для організації контактів між людьми в ході спільної діяльності. І в цьому розумінні відноситься до явищ матеріальних. Але в ході спілкування його учасники обмінюються думками, намірами, ідеями, переживаннями, а не тільки своїми фізичними діями або продуктами та результатами праці.
Функції спілкування різноманітні. Їх можна виявити під час порівняльного аналізу спілкування людини з різними партнерами, в різних умовах, залежно від використовуваних засобів і впливу на поведінку і психіку учасників спілкування.
У системі взаємозв’язків людини з іншими людьми виділяються такі функції спілкування, як інформаційно-комунікативна, комунікативна для регуляції і афективно-комунікативна.
Інформаційно-комунікативна функція спілкування – це, по суті, передача і прийом інформації, як деякого повідомлення. В ньому мають місце два складові елементи: текст (зміст повідомлення) і відношення до нього людини (комунікатора). Зміна змісту і характеру цих складових, тобто тексту і відношення до нього того, хто його повідомляє, може істотно вплинути на характер сприйняття повідомлення, на міру його розуміння і прийняття, а, отже, відбитися на процесі взаємодії між людьми. Інформаційно-комунікативна функція спілкування добре представлена у відомій моделі Г. Лассуелла, де як структурні одиниці виділяються такі ланки, як комунікатор (хто передає повідомлення), зміст повідомлення (що передається), канал (як передається), реципієнт (кому передається) [27, с. 49]. Ефективність передачі інформації може виражатися мірою розуміння людиною переданого повідомлення, його прийняття (відкидання), включаючи новизну і актуальність інформації реципієнта.
Регулятивно-комунікативна функція спілкування спрямована на організацію взаємодії між людьми, а також на корекцію людиною своєї діяльності або стану. Ця функція визнана співвідносити мотиви, потреби, наміри, цілі, завдання, передбачувані способи діяльності учасників взаємодії, коригувати хід виконання намічених програм, регулювати діяльність.
Афективно-комунікативна функція спілкування є процесом внесення змін в стан людей, що можливо і при спеціальній (цілеспрямованій), і при мимовільній дії. У першому випадку свідомість і емоції змінюються під впливом зараження (процесу передачі емоційного стану іншими людьми), навіювання або переконання. Потреба людини в зміні свого стану проявляється у неї як бажання виговоритися, вилити душу тощо. Завдяки спілкуванню у людини змінюється загальний настрій. Само спілкування може, як посилювати, так і знижувати міру психологічної напруги.
У ході спілкування школярів старших класів діють механізми соціальної перцепції, вони більше дізнаються один про одного. Обмінюючись враженнями, вони краще починають розуміти себе, вчаться розуміти свої переваги і недоліки. Спілкування з реальним партнером, як відзначалося раніше, може здійснюватися за допомогою різноманітних засобів передачі інформації: мови, жестів, міміки, пантоміміки тощо. Нерідко в розмові слова мають менше значення, ніж інтонація, з якою вони вимовляються. Те ж можна сказати і про жести: іноді усього лише один жест може повністю змінити сенс вимовлених слів.
Психологічно оптимальним спілкуванням є у тому випадку, якщо реалізуються цілі учасників спілкування відповідно до мотивів, що обумовлюють ці цілі, і за допомогою таких способів, які не викликають у партнерів почуття незадоволення.
Оскільки спілкування – це взаємодія, принаймні, двох людей, то труднощі у його процесі можуть бути породжені одним учасником або відразу обома. І наслідком виявляється не повне або часткове досягнення мети, незадоволення спонукаючого мотиву або ж неотримання бажаного результату.
Психологічними причинами цього можуть бути: нереальні цілі, неадекватна оцінка партнера, його здібностей і інтересів, невірне представлення своїх власних можливостей і нерозуміння характеру оцінки і відношення партнера, застосування невідповідних до даного випадку способів поведінки з партнером.
При вивченні труднощів у спілкуванні існує небезпека зведення їх різноманіття до незручностей, пов’язаних з поганим володінням технікою взаємодії, або до складнощів, що виникають через слабкий розвиток соціально-перспективних функцій. Насправді ж ця проблема набуває глобального характеру і охоплює фактично усі аспекти спілкування.
Труднощі в спілкуванні можуть виникати також через приналежність його учасників до різних вікових груп. Наслідком цього є несхожість їх життєвого досвіду, що накладає відбиток не лише на наявний у них образ світу – природу, суспільство, людину, відношення до них, але і на конкретну поведінку в основних життєвих ситуаціях. Несхожість життєвого досвіду представників різних вікових груп стосовно спілкування виражається в неоднаковому рівні розвитку і прояву пізнавальних процесів при контактах з іншою людиною, неоднаковому характері переживань, неоднаковому багатстві поведінкових форм. Усе це по-різному співвідноситься з мотиваційною сферою, яка в кожній віковій групі відрізняється своєю специфікою.
Аналізуючи труднощі, пов’язані з віком школярів, потрібно обов’язково враховувати психологічні характеристики кожної вікової групи і робити поправку на те, як вони проявляються у дитини, підлітка, хлопця, дівчинки, дівчини, дорослих чоловіка і жінки, у людей похилого віку. Особливу увагу потрібно звертати на залежність між типовим для кожного віку рівнем розвитку психічних процесів і властивостей особи і такими специфічними для взаємодіючих людей характеристиками, як їх здібності до емпатії, децентрації, рефлексії, ідентифікації, до розуміння іншої людини за допомогою інтуїції.
Як показав огляд психолого-педагогічної літератури проблема комунікативного аспекту учнів старших класів перебуває у центрі уваги вітчизняних та зарубіжних науковців. Це викликано рядом причин. По-перше, це – загальний зростаючий інтерес до категорії спілкування, що здійснює великий вплив на зацікавленість проблемою формування комунікативних навичок. По-друге, довгий час школа основну увагу приділяла розвиткові навичок предметно-пізнавального характеру, не акцентуючи увагу на важливості міжособистісної взаємодії [60].
Аналізуючи вік старшого школяра, більшість науковців одноголосно характеризують його як складний, бурхливий, емоційно не стійкий, з притаманною обов’язковою віковою кризою [58, с. 248].
Більшість найгостріших, найважчих проблем, пов’язаних з вихованням, постають у віці від 13 до 17 років. На думку А. Гезеля, цей період є надзвичайно важливим для становлення особистості. В 11 років починається перебудова організму: дитина стає імпульсивною, з’являються негативізм, часті зміни настрою, сварки з однолітками, бунт проти батьків.
У наступний віковий період – 12 років турбулентність частково проходить, ставлення до світу стає більш позитивним, зростає автономія підлітка у сім’ї й посилюється вплив однолітків. Домінуючі риси цього віку: дотепність, терпимість, розуміння, почуття гумору; підліток охоче виявляє ініціативу, починає приділяти більше уваги зовнішності та цікавитися представниками протилежної статі.
Головною властивістю 13-річного підлітка є прискіплива увага до себе, інтровертованість, самокритичність, характерні часті зміни настрою, зростання вибірковості у дружбі.
У 14 років відмічаються наступні зміни: інтроверсія змінюється екстраверсією, підліток стає експансивним, енергійним, товариським, впевненішим у собі, зростає інтерес до людей, він зачарований словом «особистість», полюбляє обмірковувати і порівнювати себе з іншими, активно ідентифікує себе з героями кіно і літератури, шукаючи в них власні риси.
Підлітка в 15-річному віці, як зазначав А. Гезель, неможливо описати єдиною формулою, так як у цьому віці швидко зростають індивідуальні відмінності. Основними новоутвореннями цього віку є зростання духу незалежності, що, в свою чергу, робить стосунки підлітка в сім’ї та в школі напруженими. Намагання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю і початком свідомого самовиховання. Усе це підвищує вразливість і чутливість підлітка до зовнішнього середовища.
У 17 років знову настає рівновага: збентеженість змінюється життєрадісністю, значною мірою зростає внутрішня самостійність, емоційна врівноваженість, комунікативність, товариськість, спрямованість у майбутнє [41, с. 192].
Виникнення у школярів уявлення про себе як таких, що переступили межу дитинства, визначає їх переорієнтування з одних норм на інші – з «дитячих» на «дорослі», а також появу специфічної соціальної активності, яка полягає у включенні їх у нову систему стосунків, в опануванні нових соціальних функцій. У школі це виявляється передусім у необхідності налагодження зв’язку з предметним навчанням, стосунків не з одним, а з багатьма вчителями, врахування особистісних якостей кожного з них і їх нерідко суперечливих вимог. Усе це, на думку Л. Божович, зумовлює нову позицію учнів щодо вчителів, своєрідно емансипує їх від безпосереднього впливу дорослих, робить їх самостійнішими [41, с. 218].
При визначенні психологічного змісту комунікативних навичок підлітків ми спиралися на такі базові положення:
˗ комунікативні навички – це інтегральні властивості особистості, які ґрунтуються на певних знаннях і проявляються у здатності виконувати ефективну комунікативну діяльність. Комунікативні навички не є сталим утворенням, вони є динамічною системою, яка, за наявності сприятливих індивідуально-особистісних та соціальних передумов, піддається розвитку й моделюванню.
˗ проблему комунікативних навичок слід розглядати у зв’язку з розумінням спілкування як змісту специфічно людської потреби у контакті з іншою людиною [33, с 71].
Спілкування є невідємною і загальною умовою формування особистості. Саме в спілкуванні відбувається процес соціалізації зростаючої людини, її становлення. Під час спілкування учні старших класів відмічають дві протилежні тенденції: розширення його сфери, з одного боку, і зростаючу індивідуалізацію – з іншого.
Центральне місце в житті учнів старших класів займає спілкування з товаришами. Якщо основою для об’єднань молодших школярів найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки, привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками. Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що процес навчання привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями спілкування з однолітками.
У підлітковому віці також, відбувається зміна оцінки критеріїв однолітків. У підлітків на перший план виходять особисті якості і, найважливіші серед них – товариськість, сміливість, уміння керувати собою, рівень знань.
Своєрідність раннього підліткового віку у спілкуванні з однолітками полягає в тому, що підліток орієнтується, головним чином, на вольові та фізичні властивості, які виступають у якості основних критеріїв, що регулюють особистісні відносини підлітків. У старшому підлітковому віці в якості головного критерію відносин називають морально-естетичний критерій [21, с. 29].
У шкільному віці відбуваються істотні зміни в мовленнєвому розвитку школярів, детерміновані значною мірою їхнім неформальним спілкуванням. Поряд з розвитком лінгвістичного аспекту мовлення (опанування знань з мови як системи знаків), у процесі навчання набуває подальшого розвитку його психологічний, комунікативний аспект – бути засобом спілкування з оточенням, управління пізнавальними процесами і регулювання поведінки.
Процес мовлення як головний засіб спілкування вимагає від своїх суб’єктів вияву в ході навчання і неформальної міжособистісної взаємодії більш досконалих комунікативно-мовленнєвих вмінь, особливо вміння говорити змістовно, зрозуміло і цікаво для співрозмовника, а також вміння його слухати, викликаючи бажання повідомити щось нове, вміння аналізувати і робити висновки з почутого. Крім того, розвиток мовлення супроводжується вдосконаленням морально-комунікативних якостей таких як: ввічливість, тактовність, взаємоповага, товариськість і почуття власної гідності, що вимагає більш ретельного відбору вербальних і невербальних засобів, сприяє міжособистісному пізнанню і взаєморозумінню партнерів зі спілкування [21, с. 38].
Відзначимо, що підлітковий вік характерний низкою комунікативних труднощів. І. Кон вважає, що найпоширенішою трудністю спілкування серед підлітків і молодих людей є сором’язливість. Він стверджує, що ті хто вважає себе сором’язливим відрізняються зниженим рівнем екстраверсії, вони менш здатні контролювати і направляти свою соціальну поведінку, більш тривожні, схильні до нейротизму і переживають більше комунікативних труднощів [26, с. 95].
Зазначимо, що нерішучі, сором’язливі діти не відчувають усієї повноти життя. Вони обмежують свій досвід, не піддаючи себе неминучим соціальним ризикам, і в результаті не відчувають себе впевненими в різних ситуаціях. Нездатність увійти в колектив і неспроможність завоювати нових друзів буде переслідувати їх усе життя і згодом з’явиться біль соціального відчуження.
Наступна проблема спілкування – проблема агресивної поведінки, що найгостріше постає в підлітковому віці, коли відбувається перехід до нового ступеня розвитку особистості. Серед підлітків посилюється негативізм, демонстративна поведінка, частішають випадки проявів жорстокості. Характерними є неадекватна самооцінка, підвищена емоційна напруженість і тривожність, несформованість комунікативних навичок тощо.
Статистичні дані свідчать про те, що понад 30% дітей в українських школах демонструють агресивну поведінку. В підлітковому віці вона постає як спосіб задоволення потреб у спілкуванні, самовираження й самоутвердження, реакцією на несприятливі обставини в сім’ї, досягнення значущої мети. Таким чином, агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом і звичайним явищем для підліткового віку. З проблемою агресії тісно пов’язане питання толерантності серед молоді. Щоденно в мережі Інтернет з’являються сотні нових сайтів, що заохочують почуття расової переваги, ненависті, упередженості та нетерпимості; підлітки мають до них вільний доступ. Діти не народжуються злобливими, вони вчаться упередженому відношенню. Оскільки їм доведеться жити в багатонаціональному ХХІ столітті, дуже важливим є розвиток толерантності, культури чуйності, емоційного відгуку [45, с. 271].
Комунікативні навички є продуктом процесу спілкування і, в свою чергу, впливають на рівень цього процесу. Звідси випливає, що розвивати комунікативні навички слід в умовах спілкування. Аналіз шкільної практики показав, що серед причин, які гальмують формування і розвиток комунікативних навичок школярів передусім слід назвати відсутність організаційних умов для повноцінної комунікативно-комфортної життєдіяльності школярів, а саме, діалогової взаємодії в системі «вчитель – учні».
Традиційний урок передбачає повідомлення, роз’яснення, переконання з боку вчителя та уважного сприймання, обмірковування, запам’ятовування й відтворення почутого з боку учня. Навчально-виховний процес базується на монологах вчителів, а за їх зразком – на монологах учнів. Таку ситуацію П. Блонський ще в 20-ті роки минулого століття назвав «антипсихологічною школою активного вчителя і пасивно-уважних дітей» [27, с. 66].
Розглянуті недоліки є типовими для директивної системи навчання і потребують вирішення. Виникає питання: а чи можна організувати навчання так, щоб навчання спілкуванню відбувалося в умовах спілкування? Для цього необхідна наявність ряду факторів, які б забезпечували продуктивність спілкування в навчально-виховному процесі, та психологічна готовність вчителя до усунення труднощів, прагнення цього і відкритості до змін у навчально-виховному процесі.
По-перше, це врахування індивідуальності кожного учня. Адже будь-який індивідуум відрізняється від іншого і своїми природними здібностями, і вмінням здійснювати навчальну й мовну діяльність, і своїми особистісними характеристиками: особистим досвідом, контекстом діяльності, низкою певних почуттів і емоцій, своїми інтересами, уподобаннями та статусом у колективі. Комунікативність навчання передбачає врахування всіх цих характеристик підлітків, оскільки лише таким чином можуть бути створені умови спілкування: викликана комунікативна мотивація, забезпечена цілеспрямованість мовлення, сформовані комунікативні навички.
По-друге, комунікативність проявляється в мовній спрямованості процесу навчання. Воно полягає в тому, що вдосконалення граматично-лексичного аспектів мовлення пролягає через практичне користування мовою. Слід зазначити, що тривалий час у шкільній практиці нехтувалось головне призначення мовлення – бути засобом спілкування.
По-третє, комунікативність виявляється у функціональності навчання. Функціональність, перш за все, визначає методику роботи по засвоєнню та розвитку комунікативних навичок. Загальновідомим є той факт, коли учень, маючи певний арсенал лексично-граматичних знань, володіючи системою вмінь та навичок, виявляється не спроможним використати все це в процесі навчання. Причина криється у стратегії навчання, згідно якої матеріал завчається, натреновується і лише потім організовується його застосування на практиці. Функціональність передбачає засвоєння нового матеріалу в діяльності, на основі її виконання: учень виконує певне завдання – підтверджує або піддає сумніву почуте, задає запитання, що виникають у процесі навчання, а в процесі цього засвоює необхідну інформацію.
Принципово важливим проявом функціональності є відбір і організація матеріалу на основі ситуацій і проблем спілкування, які цікавлять учнів підліткового віку.
По-четверте, комунікативність передбачає ситуативність навчання. Під ситуативністю розуміється система взаємовідносин, що складаються в результаті спілкування. Таким чином, ситуативність – це співвідношення системи умінь та навичок із взаємовідносинами людей, що спілкуються, з контекстом їх діяльності.
По-п’яте, комунікативність означає постійну новизну процесу навчання. Новизна виявляється у різноманітних компонентах уроку. Це, перш за все, новизна мовних ситуацій (зміна предмету спілкування, проблеми обговорення, партнера по спілкуванню, умов спілкування тощо), це і новизна матеріалу (його інформативність), і новизна організації уроку (його видів та форм), і різноманіття засобів роботи [38, с. 476].
Новизна визначає таку стратегію навчання, згідно якої один і той же матеріал ніколи не подається двічі в одних і тих же цілях. Новизна – це постійне комбінування матеріалу, що, в свою чергу, виключає довільне заучування, яке спричиняє велику шкоду навчанню спілкуванню.
Із вищесказаного можна зробити наступний висновок: мова йде про новий тип навчального процесу, який вимагає й іншого змісту, й іншої організації, й інших засобів навчання.
Основу традиційної системи навчання складають «суб’єкт-об’єктні відносини». Характерними ознаками традиційного уроку є переважне викладення його змісту самим вчителем, який розкриває ті чи інші положення у вигляді готових висновків. У цьому випадку учні сприймають на слух інформацію, фіксують основні положення, запам’ятовують. Що, в свою чергу, призводить до відносної пасивності учнів, недостатності зворотного зв’язку, відсутності можливості оперативно внести корективи у навчально-пізнавальну діяльність учнів та її результативність. Авторитарна структура управління педагогічним процесом є причиною підвищеної конфліктності у школі.
Гуманістична парадигма сучасної системи загальної середньої освіти прийшла на зміну авторитарній парадигмі і передбачає розкриття людини як унікальної цілісної особистості, що розвивається у процесі активної реалізації свого творчого потенціалу в системі взаємодії з іншими людьми.
1.2. Стан сформованості комунікативних навичок школярів у сучасній школі
Зупинимося на деяких основних положеннях теорії формування комунікативних умінь старшокласників на уроках технології в середній школі. Основні тенденції розвитку цього напряму у вітчизняній і зарубіжній науці, а також різні підходи до вирішення цієї проблеми, розглянуті в численних психологічних дослідженнях В. А. Кан-Каліка, Л. А. Петрівської, Г. М. Андрєєвої. Вони стали основою для розробки педагогічних аспектів проблеми формування комунікативних умінь. Основні особливості понять «спілкування» і «комунікація» проаналізовані у філософській (А. А. Брудний, М. С. Каган, Б. Д. Паригін), в психологічній (В. М. Бехтєрьов, О. Ф. Лазурський, Л. С. Виготський, Г. М. Андрєєва, О. О. Бодальов, В. А. Кан-Калік, О. О. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, О. М. Леонтьев, Ю. М. Емельянов, Л. А. Петрівська, Б. Г. Ананьєв, Ю. М. Жуков, В. Г. Мясищев, А. У. Хараш), і педагогічній (В. О. Сухомлінський, В. Я. Ляудіс, О. В. Мудрик) літературі.
Вважатимемо комунікацією таку соціальну взаємодію, при якій відбувається обмін інформацією за допомогою вербальних і невербальних засобів. Відмітимо, що тотожність і/або міра схожості понять «спілкування» і «комунікація» залежить від контексту, в якому вони розглядаються. Комунікація різноманітна, так як і інформація, яка складає її основу.
Спираючись на трактування поняття «умінь», сформульовані різними авторами, визначимо уміння, як головну характеристику навчальної діяльності школяра, що включає разом з ним знання і навички, як освоєний суб’єктом спосіб виконання дії. Для класифікації комунікативних умінь і визначення психолого-педагогічних особливостей їх формування у старшокласників нами проаналізовано відомі класифікації комунікативних умінь таких науковців, як Г. К. Селевка, Д. В. Татьянченка, С. Г. Воровщикова, О. В. Мудрика, Л. А. Петрівської, Р. С. Немова, Г. М. Андрєєвої, А. Л. Солдатченко. Класифікація комунікативних умінь у різних авторів відрізняється критерієм, по якому вона проведена. Як критерій найчастіше використовуються: психологічні особливості, інформаційні процеси, види інформації, джерела інформації [54].
Комунікативні уміння, що формуються на уроках з предмету «Технології», розуміються як володіння розумовими і практичними діями, спрямованими на встановлення і підтримку доцільних взаємовідносин з людьми в процесі навчальної, а потім і подальшій професійній діяльності в умовах інформатизації освіти і суспільства. Будемо використовувати класифікацію, виконану за критерієм «інформаційні процеси», таким чином, ця група умінь складається з наступних компонентів: уміння зберігати, обробляти і передавати інформацію [54].
Для успішного формування комунікативних умінь необхідно враховувати: міру володіння учителем комунікативними уміннями; вікові особливості учнів, пов’язані з одночасною потребою у відособленні і включенні в групу. В учнів молодшого юнацького віку виникає підвищений інтерес до спілкування як з однолітками, так і з дорослими. Зростання потреб і їх незадоволення – причина появи труднощів, а неможливість самостійно здолати виникаючі труднощі призводить до конфліктів. Тому необхідно формувати у старшокласників цілісну систему знань про механізми спілкування, комунікативні уміння і навички, вчити знаходженню способів пізнання себе, розуміння інших людей.
Розглянемо специфіку протікання психологічних процесів (психологічний зворотний зв’язок, наявність комунікативних бар’єрів, комунікативний вплив, рівні передачі інформації) відносно того в якому середовищі вони проходять: учень-викладач або учень-комп’ютер. Якщо під комунікативною системою розуміти сукупність засобів, методів, каналів зв’язку і учасників спілкування, то з’ясовується, що в цю систему доданий новий активний елемент – комп’ютер. Розглядаючи специфіку протікання комунікаційного процесу стосовно уроку технології, порівняємо особливості комунікації в системах «учень-вчитель» (У - В) і «учень-комп’ютер» (У - К). Незалежно від того, як відбувається міжособове спілкування на уроці безпосередньо (без участі комп’ютера) або опосередковано (за участю комп’ютера як інструменту), існує ряд феноменів, що вимагають розгляду: психологічний зворотний зв’язок, наявність комунікативних бар’єрів, комунікативний вплив і існування різних рівнів передачі інформації [58, с 94].
Обов’язковим компонентом міжособового спілкування є зворотний зв’язок прямий або непрямий. Непрямий зворотний зв’язок важливий так само як прямий і припускає приховану передачу психологічної інформації. У системі У - В зворотна реакція, окрім змістовної інформації несе і емоційний відгук учня або вчителя, залежить від особових взаємовідносин, тому якщо міжособові стосунки вчителя і учня позитивні, то психологічний зворотний зв’язок позитивний, якщо стосунки між вчителем і учнем негативні, то вона неефективна. У системі У - К практично повністю відсутня емоційна реакція на дії учня (чи вона не має особової диференціації і однакова для усіх), зменшується обмін інформацією в емоційній сфері.
Відмінності сприйняття, розуміння і переробки інформації учасників комунікативного процесу ведуть до появи комунікативних бар’єрів – психологічних перешкод на шляху адекватної передачі інформації. Можуть виникнути об’єктивні і суб’єктивні бар’єри, наприклад, фонетичне нерозуміння (швидка мова, слова-паразити), соціально-культурні бар’єри (політичні, релігійні, професійні та ін., призводять до різної інтерпретації понять), семантичні (відмінність в тезаурусах) і стилістичні (невідповідність змісту і стилю, форми викладу), логічні («жіноча», «дитяча»), бар’єри відношення [9, с. 27].
Позитивними моментами в подоланні комунікативних бар’єрів при організації роботи в системі У - К являються індивідуальна швидкість спілкування, можливість багатократного повторення, орієнтація навчальних програм на особливості конкретного віку, відсутність особистої неприязні. Небезпекою в обох системах є так звані ентімеми – міркування, в яких деякі посилання або наслідки не формулюються в явному вигляді [30, с. 159]. У процесі пояснення матеріалу вчитель може вдаватися до додаткових коментарів, щоб пояснити свою думку, хоча це і уповільнює процес спілкування. Особливо небезпечні ентімеми в комп’ютерних навчальних програмах, де «розриви» в логічних ланцюжках усунути практично неможливо. Тому, при застосуванні технологій комп’ютерного навчання, необхідно виконувати вимір здібностей і міри розуміння навчального матеріалу, надавати можливість вибору вбудованих методів корекції, передбачати зміну стратегії навчання і способів представлення інформації, ставити їх в залежність від типів помилок і здібностей учня [30, с. 147].
Ще одним цікавим феноменом є комунікативний вплив. Комунікативна дія з боку комп’ютера на учня має ознаки, що дозволяють віднести його до авторитарного типу: безособовий характер, відсутність почуттів, аксіоматичний зміст матеріалу, що подається. У системі У - В бажаний діалогічний тип дії, який характеризується персоніфікацією, відкритим пред’явленням власних почуттів, дискусійним характером.
Розглядаючи особливості рівня і напряму передачі інформації, можна сказати, що в системі У - В зміст передається на вербальному рівні, підтекст, реакція у відповідь на невербальному рівні, здійснюється ретіальний (від латів. rete - мережа) комунікативний процес, коли сигнали спрямовані безлічі можливих адресатів (групі, класу); у системі У - К відсутня невербальна реакція на дії учня, здійснюється аксіальний (від латів. axis - вісь) комунікативний процес, коли сигнали спрямовані одиничному приймачу інформації [58, с. 428]. При організації передачі інформації в системі У - К важливе значення має інтерфейс програми, з якою працює учень. Обмеженість засобів і способів спілкування комп’ютера є швидше технічною проблемою, цілком вирішуваною в майбутньому. Для найбільшого наближення до природного для людини процесу спілкування інтерфейс комп’ютера має бути адекватний або характеристикам зорового аналізатора людини (роздільна здатність, тимчасове розширення, кількість градацій кольору, яскравість, контраст та ін.), або внутрішнім нейропсихологічним закономірностям обробки інформації мозком людини [30, с. 189]
Крім того, одній з особливостей обміну інформацією між людьми є прагнення учасників не лише передати інформацію, але і виробити загальне поняття. Комп’ютеру така особливість не властива.
Розуміючи під формуванням уміння цілеспрямовану і вужчу в порівнянні з розвитком дію, пов’язану із створенням умов і припускаючу здатність особи до перспективного саморозвитку і самоудосконалення по засвоєнню комунікативних дій, виділимо комплекс необхідних психолого-педагогічних умов для успішного формування комунікативних умінь:
1. Створення позитивної мотивації на основі внутрішніх потреб, попереднього індивідуального досвіду спілкування і комунікативних здібностей учня.
2. Розширення комунікативної бази у рамках уроків, шляхом використання системи вправ, в яких формування комунікативних умінь розглядатиметься як спеціальне педагогічне і дидактичне завдання.
3. Занурення в комунікативну діяльність через організацію роботи в діалогових режимах із застосуванням інформаційно-комп’ютерних технологій.
4. Конструювання «образу Я» за допомогою завдань рефлексій, що розглядається як умова формування комунікативних умінь на продуктивному і творчому рівнях.
5. Облік вікових особливостей учнів.
6. Наявність високого рівня сформованості комунікативних умінь учителя. В результаті розвиваються вербальні і невербальні комунікативні уміння, підвищується активність в комунікативній діяльності, здійснюється широке перенесення в інші види діяльності; формується інтерес до інформації; «образ Я» як суб’єкт комунікативної діяльності, разом з потребою в подальшому вдосконаленні.
Наявність такого компонента педагогічного процесу, якими стали сучасні комп’ютерні засоби, одночасно і полегшує процес навчання, і ускладнює його. Розглядаючи особливості формування комунікативних умінь школярів необхідно також уточнити дидактичні і методичні можливості комп’ютера по формуванню комунікативних умінь, розглянути структуру комунікативної діяльності вчителя і учня, що змінилася на уроці у зв’язку з появою нових комунікаційних каналів, пов’язаних з використанням ІКТ.
Вербальна комунікативна діяльність учнів при використанні комп’ютера може існувати в трьох видах:
1. Як вільне спілкування учнів в режимі реального часу за допомогою використання електронної пошти і інформаційних мереж, тобто як автентичний діалог у письмовій формі між партнерами по комунікації, при якому комп’ютер виконує роль інструментального засобу комунікації. Тут комп’ютер дозволяє реалізувати такі форми міжособового опосередкованого спілкування, як:
˗ усна контактна комунікація (телеконференції) і письмова дистанційна комунікація (електронна пошта);
˗ індивідуальне спілкування (особисте листування) і групове спілкування (дошка оголошень).
2. Як інтерактивна діалогова взаємодія учня з комп’ютером, при якій переслідуються реальні цілі комунікації (запит і отримання інформації), тобто як людино-машинний діалог, в якому комп’ютер виступає в ролі партнера по комунікації.
3. Як спілкування учнів в класі в процесі роботи з комп’ютерними навчальними програмами, що виступають в ролі стимулу для комунікації і засобу відтворення умов ситуації спілкування [49, с. 73].
Комунікативна діяльність учителя на уроках з предмету Технології складається з наступних етапів: підготовчого, настановного, діалогового, завершального, пост діалогового. Основою комунікативної діяльності учня на уроці технології є діалог. Найбільшу ефективність у формуванні комунікативних умінь мають наступні види діалогу: по складу учасників – діалог, який здійснюється при роботі в системі «Викладач - учень - комп’ютер - викладач» або в системі «Учень - комп’ютер»; по рівню глибини проникнення в комп’ютерні технології – діалог, який вимагає самостійної розробки алгоритму рішення якої-небудь задачі; по творчому рівню діалогу – творчий тип діалогу; по стилю спілкування при проведенні діалогу – демократичне або ліберальне спілкування.
1.3. Критерії та показники сформованості комунікативних умінь і навичок школярів
Велика кількість сучасних досліджень пов’язана з вивченням окремих параметрів формування мовленнєво-розумової діяльності, якими виступають збільшення словникового запасу, об’єму висловлювання (кількості фраз), ускладнення лексико-граматичної структури усього висловлювання і окремої фрази, вдосконалення способів логічної побудови висловлювання тощо.
В усіх дослідженнях мовного онтогенезу, особливо в дослідженнях останніх двадцяти років, виконаних у рамках теорії мовної діяльності досить розгорнуто звучить думка про те, що критерієм якості мовної діяльності суб’єкта будь-якої вікової групи, а отже, і критерієм його мовної зрілості, являються не стільки окремі кількісні накопичення в мовному розвитку, як наприклад, збільшення словникового запасу, скільки істотні якісні показники, пов’язані з умінням правильно, повно і точно виразити свою думку, логічно і зв’язано побудувати висловлювання і зробити його зрозумілим і доступним для співрозмовника. Іншими словами, важливе не те, скільки слів використав учень у своєму висловлюванні, а наскільки дієвим це висловлювання являється для співрозмовника і наскільки відповідає цілям вербальної поведінки учня, тобто готується думка про включеність мовного розвитку в загальний контекст спілкування, комунікативної діяльності.
Адекватність висловлювання цілям мовної поведінки суб’єкта визначає комунікативну цінність цього висловлювання. Звідси розвиток учня правомірно розглядати не лише з точки зору вдосконалення окремих мовних функцій і накопичення мовних умінь, але і з точки зору того, як і наскільки успішно він просувається у своєму комунікативному розвитку, наскільки ефективно здійснює спілкування з іншими людьми. Правомірність такої постановки питання визначається, передусім тим, що мова формується в онтогенезі в тісному взаємозв’язку з іншими психічними функціями і видами діяльності в процесі спілкування з іншими людьми.
Роль соціальності мови, відмічена Л. С. Виготським, залишається нескороминущою цінністю. Іншими словами, мова людини та її мовна діяльність розвиваються стільки, скільки вони реалізують спілкування між людьми та їх взаємодія.
Таке розуміння мови підготовлене великою кількістю, як світових, так і вітчизняних досліджень, виконаних у рамках теорії комунікації, теорії комунікативних мовних актів, теорії спілкування як складної взаємодії і діяльності.
Комунікативний розвиток, що ґрунтується на інтелектуальному розвитку, і, зокрема, на розвитку понятійного мислення, мовленнєво-розумової діяльності суб’єкта, означає становлення усіх мовних процесів, за допомогою яких реалізується комунікація, або точніше, видів мовної діяльності: розмова, слухання, читання, писання. Поняття комунікативного розвитку включає становлення як мовленнєво-розумової, так і комунікативної діяльності, тобто формування процесів мислення, мови, спілкування, які невід’ємні один від одного, тісно взаємозв’язані і взаємообумовлені. Таким чином, в комунікативному розвитку відбиті не лише прогресивні зміни в умінні учня побудувати зв’язне висловлювання на основі словника, що розширюється, і оволодіння мовними правилами, тобто уміння розмовляти, але і розвиток слухання, читання, писання. Більше того, характер взаємодії видів мовної діяльності в комунікативному розвитку забезпечує формування механізмів мови, становлення мовних засобів мовної діяльності по лінії розширення і структурної організації словникового запасу і засвоєння мовних правил, розвиток способів формування і формулювання думки і їх усвідомленої диференціації для різних умов спілкування - з самим собою (внутрішній спосіб) і з іншими людьми, присутніми або відсутніми (внутрішній усний і письмовий).
Відмітимо також, що комунікативний розвиток здійснюється усередині цілісної системи особи відповідно до ліній розвитку: особової, інтелектуальної, діяльнісної, які невід’ємні один від одного.
Комунікативний розвиток повинен розглядатися в загальному контексті соціалізації учня в плані обліку особливостей узагальнення, формування понять, спілкування з дорослими, однолітками, обліку особливостей загальної ситуації соціального розвитку тощо.
Питання комунікативного розвитку школярів розглядається в роботах багатьох дослідників. Це і кількісні накопичення, такі як збільшення словникового запасу, об’єму висловлювання, і якісні зміни, наприклад, розвиток зв’язності мови, комплексивності думки, ускладнення предикативної структури і так далі. Проте основним критерієм інтенсивності і успішності комунікативного формування учнів є, на наш погляд, уміння розуміти, ставити і вирішувати різні за характером комунікативні завдання, тобто уміння правильно і оптимальним чином використати свою мовленнєво-розумову діяльність у спілкуванні з іншими людьми, засобами інформації і з самим собою.
Розглядаючи комунікативний розвиток з точки зору уміння ставити і вирішувати комунікативні мовні завдання, необхідно, передусім, дати визначення поняттю «Комунікативне завдання». Як і всяке завдання, комунікативне завдання є складним психологічним утворенням, основними компонентами структури якого є мета, предмет, умови, засоби і спосіб рішення, продукт і результат, складові в сукупності, які визначають психологічну природу завдання. Психологічний зміст комунікативного завдання аналогічно предметному змісту тієї мовної діяльності, через яку вона реалізується суб’єктом у процесі спілкування. Рецептивні види мовної діяльності припускають розуміння завдання, поставленого партнером по спілкуванню подальшу вербальну або невербальну реакцію на неї.
Продуктивні види мовної діяльності припускають і рішення суб’єктом того або іншого завдання для партнера по спілкуванню. Рішення комунікативних завдань суб’єктом в говорінні і письмі, на наш погляд, найбільшою мірою відбиває характер і напрям комунікативного розвитку особистості. Усі особливості психологічного змісту комунікативного завдання в продуктивних видах мовної діяльності об’єктивувалися в продукті його рішення – тексті. Це найважливіше в теоретичному і практичному відношенні положення дозволяє нам за результатами аналізу тексту судити про успішність здійснення мовленнєво-розумової і комунікативної діяльності, а, отже, про рівень комунікативного розвитку учня.
Хоча номенклатура комунікативних завдань надзвичайно велика, їх можна об’єднати у великі групи за критерієм міри комунікативності, під якою розуміється міра обов’язкової наявності і безпосередньої присутності партнера спілкування, його реакції, міра орієнтації на реципієнта, міра і комплексність чиненої на нього дії. Відповідно до цього критерію виділені чотири групи завдань, основними репрезентантами яких є опис, пояснення, доказ і переконання.
Психологами була виявлена стійка тенденція вдосконалення, хоча і не завжди прямолінійного, способу рішення усіх комунікативних завдань від молодшого шкільного до старшого віку, яка виражається у вдосконаленні способу формування і формулювання думки, виборі мовних засобів відповідно до мети завдання та його умов. Так, з віком повнішим, точним і правильним стає відображення дійсності в тексті рішення комунікативних завдань, ускладнюється предикативна структура тексту, що свідчить про рівень розвитку аналітико-синтетичної діяльності учнів, збільшується об’єм висловлювання, його лексична насиченість, ростуть комплексивність думки і зв’язність мови, розвиваються логічність, доказовість, послідовність думки, усвідомленість мовленнєво-розумової діяльності. Ці дані знаходяться в повній відповідності з даними, отриманими дослідниками, що займаються вивченням становлення мислення і мови в цілому безвідносно до вивчення здатності вирішувати комунікативні завдання.
Підсумовуючи вищесказане ми дійшли до висновку, що рівень рішення комунікативних завдань є показником рівня розвитку комунікативних здібностей, комунікативних умінь і навичок школярів.
Висновок до розділу 1
У результаті проведеного нами дослідження було встановлено, що розвиток комунікативних навичок підлітків є необхідною умовою успішної соціалізації підростаючого покоління.
Ми виявили, що для успішного формування комунікативних навичок у школярів старших класів необхідно врахувати ряд факторів, які б забезпечували продуктивність спілкування в навчально-виховному процесі:
˗ врахування індивідуальності кожного учня;
˗ мовна спрямованість процесу навчання;
˗ функціональність навчання;
˗ ситуативність навчання;
˗ постійна новизна процесу навчання;
Нами розглянуто стан сформованості комунікативних навичок школярів у сучасній школі та виділено комплекс необхідних психолого-педагогічних умов для успішного формування комунікативних умінь.
Виділено критерії та показники сформованості комунікативних умінь і навичок школярів. Встановлено, що показником сформованості комунікативних умінь є не те, скільки слів використав учень у своєму висловлюванні, а наскільки дієвим це висловлювання являється для співрозмовника і наскільки відповідає цілям вербальної поведінки учня.
РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ ЗАСОБАМИ НОВІТНІХ ІНТЕРНЕТ-ТЕХНОЛОГІЙ
2.1. Інтернет-комунікація як засіб формування комунікативних навичок у процесі вивчення загальноосвітніх дисциплін
Інтернет-комунікація – спілкування за допомогою глобальної комп’ютерної мережі Інтернет [14, с. 73]. Комунікація за допомогою Інтернету виявляється у двох аспектах:
1. Здійснення обміну інформацією між різними суб’єктами комунікації за допомогою голосу, відео, текстових повідомлень, документів, файлів (наприклад, системи інтернет-магазинів, інтернет-банкінгу тощо).
2. Спілкування між комунікантами-людьми.
Мовне середовище Інтернету – це сукупність великої кількості не пов’язаних між собою сфер спілкування, що функціонують автономно, а тому мова інтернет-комунікації функціонально-стилістично неоднорідна, вирізняється великою кількістю жанрів. Характерною особливістю спілкування між комунікантами-людьми є можливість здійснювати комунікативний акт анонімно, довільно вибирати учасника для розмови, що зменшує соціально-психологічні ризики комунікації, відповідно такому спілкуванню також властива афективність, часте недотримання літературних норм, використання не кодифікованих одиниць.
Мова інтернет-комунікації поповнюється новими лексемами за рахунок запозичень (зокрема з англійської мови – драйвовий, меседж), професіоналізмів (з мови комп’ютерників – запатчити, онлайн) та слів інших груп лексики. Запозичення нерідко використовуються в англійському написанні, транслітеруються українською абеткою. Частина лексем зафіксована словниками (файл, ноутбук). До морфологічних особливостей мови інтернет-комункації належить, зокрема, активне використання імперативу. У запозиченнях нерідко використовуються дериваційні моделі інших мов (здебільшого англійської та російської). Синтаксичні конструкції найбільше зазнають змін у розмовній мові, що відповідає тенденції до спрощення синтаксичних конструкцій, текстової економії при спілкуванні в Інтернеті. Тут характерні короткі розмовні репліки, специфічна розмовна синтаксична структура. На рівні стилістичної організації тексту для мови інтернет-комунікації властиве розширення функцій епістолярного жанру, а також трансформація традиційних форм розмовного стилю, головною ознакою якого є відсутність усного варіанту мови. Як наслідок – одиниці писемного тексту перебирають на себе функції усної мови. Для такої мови характерне обмежене використання невербальних засобів, тому для позначення почуттів комуніканти послуговуються особливими знаковими системами – серед яких спеціальні піктограми – емотикони, а також пунктуаційними знаками, великими літерами для позначення модуляцій голосу. Організація тексту в мові інтернет-комунікації нерідко має нелінійний характер, що забезпечується використанням гіпертексту [13, с. 153].
Віртуальна реальність простіша, ніж фізична та соціальна, відповідно дві останні в інтернет-комунікації редукуються до набору окремих ознак. Опанувати й вивчити віртуальну комунікацію значно простіше, ніж спілкування у реальному житті, цим інтернет-комунікація й затягує, цим можна пояснити частково втечу у ігрову чи іншу (редуковану) реальність.
Для інтернет-комунікації властиві такі характеристики:
1. Анонімність, невидимість і відчуття безпеки. В такому типі комунікації є ефект вільного спілкуванні, у межах якого можливі дві реалізації: вихід негативних емоцій і задоволення деструктивних потреб (ображення інших, взламування сайтів) або реалізація можливості бути відвертим і не закриватися у якихось дуже особистих аспектах.
2. Одночасно із конструюванням власної віртуальної особистості людина створює образ співбесідника, який майже завжди не відповідає дійсності, оскільки інформацію, якої не вистачає, він просто домислює.
3. Обмежене сенсорне переживання, складність у вираженні емоцій, що частково компенсується спеціально розробленою знаковою системою (наприклад, емотиконами) [24, с. 28].
У сфері ділового спілкування в мережі Інтернет вироблено специфічні особливості. До таких належать:
1. Писемна форма спілкування. У звичайних перемовинах, поза межами Інтернету, основним засобом передавання інформації є усна мова. Писемні форми спілкування мають допоміжний характер. У інтернет-комунікації на писемну форму покладено основне навантаження ділової комунікації. Писемна форма вимагає конкретніше формулювати думку, уточнювати формулювання, висловлюватися лаконічно. Такий спосіб комунікації сприяє не емоційному, а раціональному стилю переговорів, що буває корисно у конфліктних ситуаціях.
2. Цитування співбесідника. Зручним і відповідно поширеним способом відповідати на запитання, поставлені в електронному листі, є копіювання питання і друкування відповіді безпосередньо за запитанням. Така форма дає змогу уникнути неправильного тлумачення того, що було зазначене раніше, а відтак посилює увагу майже до кожного написаного слова.
3. Деформалізація спілкування. Стиль ділової інтернет-комунікації дає змогу скоротити психологічну дистанцію між партнерами.
Маркерами такої зміни є:
˗ скорочення інформації у підписові, з якого поступово забирають повні реквізити, формальні розмовні звороти;
˗ зміна звертання до адресата на початку листа;
˗ зростання частоти менш формальних виразів;
˗ поява у тексті емотиконів, спеціальних символів на позначення емоцій;
˗ перехід на «ти».
4. Поява у ділових повідомленнях інформації особистого характеру. Один діловий партнер може надавати іншому інформацію з посиланням на власний сайт, блог тощо.
5. Збільшення кількості каналів комунікації. Партнери обмінюються не лише корпоративною електронною поштою, а й через персональну електронну пошту, ICQ, Skype. Людина стає більш доступною [36].
Отже, виділимо наступні педагогічні умови для успішного формування комунікативних умінь засобами Інтернет-комунікацій:
˗ створення позитивної мотивації на основі внутрішніх потреб, попереднього індивідуального досвіду спілкування і комунікативних здібностей учнів;
˗ розширення комунікативної бази в межах уроків технології шляхом використання системи вправ, у яких формування комунікативних умінь буде розглядатися як спеціальне педагогічне та дидактичне завдання;
˗ занурення в комунікативну діяльність через організацію роботи в діалогових режимах із застосуванням ІКТ, зокрема Інтернету;
˗ урахування вікових особливостей;
˗ наявність високого рівня сформованості комунікативних умінь викладача.
У результаті в учнів старших класів розвиваються вербальні та невербальні комунікативні вміння, підвищується активність у комунікативній діяльності, здійснюється перенесення в інші види діяльності, формується інтерес до інформації.
2.2. Використання сучасних веб-сервісів та технологій Веб 2.0 у навчальному процесі
Соціальні сервіси – це мережеве програмне забезпечення, що підтримує групові взаємодії. Ці групові дії включають: персональні дії і комунікації учасників між собою, тобто, обмін повідомленнями [22].
Соціальні мережі та їх сервіси виявилися дуже ефективним методом забезпечення відвідуваності сайтів, зворотнього зв’язку і поступово стали одним із засобів генерації контенту (вмісту, що має цінність). На основі такого підходу з’явилося і швидко набрала популярність досить велика кількість соціальних web-сервісів, об’єднаних загальною назвою сервіси Web 2.0.
Веб 2.0 – це друге покоління мережевих сервісів Інтернету, які дозволяють користувачам створювати в Мережі і використовувати інформаційні ресурси.
Веб 2.0 (Web 2.0) – термін, що означає друге покоління мережевих сервісів, принциповою відмінністю яких від Веб 1.0 являється те, що ці сервіси дозволяють користувачам не лише подорожувати по мережі, але і спільно працювати, розміщуючи в мережі текстову і медіа інформацію.
За допомогою Веб 2.0 можна організувати наступну колективну діяльність:
˗ спільний пошук;
˗ спільне зберігання закладок;
˗ створення і спільне використання медіа-матеріалів (фотографій, відео, аудіозаписів.);
˗ спільне створення і редагування гіпертекстів;
˗ спільне редагування і використання в мережі текстових документів, електронних таблиць, презентацій і інших документів;
˗ спільне редагування і використання карт і схем.
Принципова відмінність Веб 2.0 від Веб 1.0 – це її соціальна орієнтованість.
Соціальні сервіси – це друга назва мережі нового покоління.
Нові сервіси соціального забезпечення радикально спростили процес створення матеріалів і публікації їх в мережі. Тепер кожен може не лише дістати доступ до цифрових колекцій, але і взяти участь у формуванні власного мережевого контенту (від англ. content – вміст). Сьогодні, використовуючи Веб 2.0, новий контент створюється мільйонами людей. Вони, приносять в мережу нові тексти, фотографії, малюнки, музичні файли. При цьому спілкування між людьми все частіше відбувається не у формі прямого обміну висловлюваннями, а у формі взаємного спостереження за мережевою діяльністю. Освоєння нових засобів веде не просто до того, що ми можемо вирішувати нові завдання, але і міняється наш світогляд, який дозволяє нам бачити світ з нової точки зору.
Сповідуючи доступність, відкритість, інтерактивність і колективізм, соціальні сервіси Веб 2.0 стають природним освітнім середовищем, доцільність використання якою в навчальних цілях не викликає сумніву.
Місце і роль соціальних сервісів в становленні мережевих співтовариств, і, зокрема, в професійному розвитку майбутнього фахівця ще достатньо не досліджені. Саме це лягло в основу нашого дослідження.
Основні дії, які можна здійснювати в мережі Інтернет з використанням соціальних сервісів:
˗ записи думок, замітки і коментування чужих текстів – Живий журнал, Живий Інтернет, Блог.Ру, Blogger, Вікіпедія, Літописи.Ру, Жива енциклопедія пригод;
˗ спільний пошук інформації – Звики, Google, Флексум;
˗ спільне зберігання закладок – БобрДобр, Сто Закладок, Memori.ru, Румарк, МоєМісце, Ньюс2.ру, Кольорові смужки;
˗ спільне зберігання і створення медіа файлів;
˗ фотографії, схеми, малюнки – Флікр, Панораміо, Пікаса, Фотодія, Фламбер, КаляМаля, CoDraw (Спільне малювання);
˗ відео – Ютьюб, ТічерТьюб, Соціальна сага, Рутьюб, Rambler Vision, Відео@mail.ru;
˗ підкасти – аудіофайли – Audacity, PodOmatic;
˗ зберігання презентацій – СлайдШара, Спрезент, Скріб;.
˗ створення анімованих і інтерактивних історій – Скретч, створення тривимірних оповідань – Alice;
˗ створення і використання карти знань – Візуальний словничок, Bubbl.us, FreeMind, GraphViz;
˗ створення і редагування документів – Вікіпедія, Гугл, Zoho;
˗ соціальні геосервіси – Карти Google, Карти Google + WikiWiki, Об’ємна модель Землі Google, Панараміо;.
˗ інтерактивні анкети – Анкетер.ру;
˗ бокси для зберігання інформації в мережі – бокс від Яндекса;
˗ закриті групи – від Гугл;
˗ обмін повідомленнями (чати, форуми, телеконференції) – мессенджери, Скайп, ISQ.
Це далеко не повний перелік можливостей соціальних сервісів, що покладені в основу соціальних мереж.
Сервіси Інтернет класифікуються на такі:
˗ сервіси для зберігання закладок – посилання можна додавати з будь-якого комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет, посилання будуть доступні з будь-якого комп’ютера, підключеного до мережі Інтернет, кожна закладка має бути помічена одним або декількома тегами (мітками-категоріями). Користувачеві пропонується присвоїти один або декілька тегів до кожної закладки, які описуватимуть її зміст. Якщо закладка, яку потрібно додати, і вона вже знаходиться в чиїйсь колекції, то відразу буде запропоновано прийняти популярні теги;
˗ сервіси для зберігання мультимедійних ресурсів – засоби, які дозволяють безкоштовно зберігати, класифікувати, обмінюватися цифровими фотографіями, аудио- і відеозаписами, текстовими файлами, презентаціями тощо;
˗ створення і редагування документів – сервіси, що дозволяють користувачеві вести записи будь-яких текстів, редагувати текст сайту (писати, вносити зміни, видаляти, створювати посилання на нові статті). Так само дозволяють завантажувати на сайти зображення, файли, що містять текстову інформацію, відеофрагменти, звукові файли тощо;
˗ соціальні геосервіси – сервіси мережі Інтернет, які дозволяють знаходити, відмічати, коментувати, забезпечувати фотографіями різні об’єкти в будь-якому місці на зображенні Земної кулі з досить високою точністю. Використовуються реальні дані, отримані за допомогою навколоземних супутників;
˗ соціальні мережі – це сервіс для взаємодії людей або групи людей;
˗ карти знань (англ. Mind map) – спосіб зображення процесу загального системного мислення за допомогою схем. У російських перекладах термін може звучати по-різному: карти розуму, карти пам’яті, інтелект-карти, майнд-мапи;
˗ соціальні пошукові системи – це системи, які дозволяють користувачам самим визначати, в якому напрямі вести пошук, які сайти переглядати передусім, на які слова звертати першочергову увагу і яким чином представляти знайдені результати. На основі пошукових двигунів нового покоління можна побудувати свої власні індивідуальні або колективні пошукові машинки. Пошук можна адаптувати до певної тематики і до певного співтовариства [10].
Існує ряд інструментів навчання, які прийшли з традиційного навчання, і залишатимуться обов’язковими постійно. Разом з тим, більшість інструментів навчання постійно оновлюються за умов стрімкого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Зокрема, традиційно саме спілкуванню відводиться головна роль у процесі навчання. Спілкування – багатоплановий процес встановлення і розвитку контактів між людьми, що спрямовані на обмін інформацією, сприймання та розуміння іншого, орієнтуючись на певну тактику і стратегію взаємодії. Засоби спілкування не є сталими. У цьому процесі, як показують доробки вчених та освітянська практика, чільне місце займають технології Веб 2.0, які дозволяють:
˗ забезпечити простоту у спілкуванні та співпраці всіх учасників навчального процесу за допомогою мережних технологій, створення соціальних спільнот, засобів колективного спілкування та обміну знаннями;
˗ реально впровадити особистісно-орієнтовані технології навчання за умов докорінної зміни ролі вчителя з основного джерела отримання знань до фасилітатора навчального процесу.
Фасилітація – стиль педагогічного спілкування, який передбачає полегшену взаємодію під час спільної діяльності учнів та вчителів; не нав’язлива допомога групі чи окремій людині в пошуку способів виявлення розв’язування проблем, налагодженні комунікативної взаємодії між суб’єктами діяльності [22].
Аналіз науково-методичної літератури показує, що в умовах сьогодення школа лише напрацьовує методику застосування технологій Веб 2.0. У той же час широко використовуються мультимедійні презентації, блоги, Вікі-Вікі, геоінформаційні сервіси, вебкасти, віртуальні світи тощо. Крім того для систематичного застосування дистанційних технологій, заснованих на технологіях Веб 2.0, у вищих навчальних закладах вже сьогодні використовуються спеціальні системи управління навчальним контентом – так звані LCMS (Learning Content Management System), які дозволяють реалізувати у навчальному процесі завдання, що ставляться перед системою освіти інформаційним суспільством. Системи управління навчальним контентом, які ще називають системами дистанційного навчання, передбачають створення та розміщення на їх базі електронних навчальних курсів. Учень отримує персональний доступ до такої системи, який забезпечує йому можливість користуватися у будь-який зручний для нього час поданими та розміщеними там навчальними матеріалами нового зразка. При цьому він отримує не лише статичний текст в електронному форматі, а й мультимедійні та відео ресурси, доступ до сервісів для колективного використання та спілкування як в он-лайн, так і в оф-лайн режимах, на зразок Вікі, форумів, блогів, вебінарів, підкастів тощо.
Впроваджуючи у навчальний процес LCMS навчальний заклад має можливість:
˗ накопичувати та аналізувати статистику навчальних досягнень учнів – статистика про успішність в режимі реального часу може передаватися вчителю;
˗ стандартизувати навчальний контент – один електронний курс можуть супроводжувати декілька вчителів, при цьому зміст його не змінюється, змінюється методика навчання; впроваджувати систему атестації навчальних ресурсів через забезпечення дотримання певних вимог до їх подання та складу;
˗ оперативно адмініструвати – адміністратор навчання може оперативно надати або анулювати доступ учневі до необхідного контенту;
˗ забезпечувати систематичну та відкриту взаємодію вчителя та учнів, учнів між собою на всіх етапах навчального процесу – при вивченні теоретичного матеріалу, його закріпленні при виконанні практичних завдань, обговоренні проблемних ситуацій та питань, спільному виконанні навчальних проектів та їх оприлюдненому захисті, контролі результатів навчальної діяльності, рефлексії та самооцінюванні навчальних досягнень учнів тощо.
У той же час, для забезпечення якості навчального процесу за умов зміни парадигми сучасної освіти дані технології потребують удосконалення. Зазначимо, що при опрацюванні поданих в електронних курсах навчальних матеріалів в учнів можуть виникати додаткові питання, відповіді на які він не завжди в змозі самостійно відшукати, тобто учні потребують консультацій як періодичних, наприклад, перед іспитом чи екзаменом, так і систематичних, які забезпечують успішне просування учнів у навчальному процесі; складний матеріал набагато простіше засвоювати при його поясненні у реальному часі, коли надається можливість безпосередньо в ході пояснення ставити уточнюючи запитання вчителю; семінарські заняття потребують обговорення деяких проблемних запитань не лише в асинхронному режимі, а що дуже важливо, в реальному часі, коли необхідно забезпечити інтерактивність при обговоренні та навчити учнів самостійно ставити проблемні запитання та організовувати їх обговорення між собою; постає проблема навчання учнів рефлексії, самооцінюванню, оцінюванню результатів навчальних досягнень не лише вчителем, а й учнями між собою за наперед визначеними та оприлюдненими критеріями оцінювання всіх видів навчальної діяльності; створення умов, як технічних так і методичних, для забезпечення виконання вчителем ролі фасилітатора навчального процесу, спільної групової роботи учнів, в тому числі за допомогою спеціальних мережних сервісів тощо.
Для вирішення зазначених методичних проблем при впровадженні, наприклад, дистанційних технологій навчання можна застосовувати технологію онлайн семінару під назвою вебінар.
Вебінар – це технологія, яка дозволяє в повній мірі відтворити умови колоборативної (спільної) форми організації навчання, а саме семінарського, лабораторного занять, лекцій, використовуючи засоби аудіо- , відео обміну даними та спільної роботи з різноманітними об’єктами, незважаючи на те, що його учасники можуть фізично знаходитися в різних місцях. Таким чином, створюється віртуальна «аудиторія», що об’єднує всіх учасників вебінару. Вебінаром можна вважати віртуальний семінар, організований за допомогою Інтернет-технологій. Вебінар має головну ознаку семінару – інтерактивність, яка може бути забезпечена за допомогою моделі: доповідач – слухачі, які ставлять питання та обговорюють їх, причому в ролі доповідача може бути як вчитель так і учень, залежно від ролі, яку він має виконувати за сценарієм проведення такого семінару [24, с. 17].
Вебінар має переваги перед існуючими традиційними та інноваційними технологіями. Інноваційні мережні сервіси, які можуть забезпечити спільну колоборативну роботу учасників навчального процесу в Інтернет мережі, можна поділити на дві групи: асинхронні та синхронні.
Наприклад, Веб-каст – це асинхронна технологія, яка забезпечує лише односторонню доповідь, без інтерактивної взаємодії між доповідачем та слухачами. Веб-каст створюється вчителем чи учнем та розміщується для ознайомлення на навчальній мережній платформі.
Блог, як технологію ведення в Інтернеті власного щоденника, слід віднести до асинхронних мережних сервісів (додаток В). Його також можна розглядати як варіант особистого освітнього простору та засіб для організації спільної діяльності певної групи учнів – відкритим чи закритим середовищем для організації педагогічних дискусій з різних напрямів. Таке використання блогів допустимо та виправдано, оскільки багато блогів мають додаткові переваги перед форумами: можливість публікувати в тексті мультимедійні фрагменти, можливість перехресних зв’язків між кількома гілками дискусій. Однак, блоги не дозволяють обмінюватися повідомленнями в онлайні [10].
Вікі технології базуються на реалізації радикальної моделі колективного гіпертексту, коли можливість створення та редагування будь-якого запису надається кожному із членів мережної спільноти. Це робить Вікі найбільш перспективним засобом для колективного написання гіпертекстів.
Саме тому Вікі можна використовувати з метою:
˗ персонального інформаційного менеджера;
˗ для організації спільної роботи над колективним проектом;
˗ створення та користування базами даних – середовищ для збереження колективного досвіду тощо.
Все частіше Вікі розглядається як ефективний засіб для організації педагогічної діяльності вчителя та як елемент дистанційного навчального курсу. Перший досвід використання колективного середовища зводиться до створення окремих непов’язаних між собою сторінок-презентацій колективної роботи. Перехід на новий рівень спільної діяльності вимагає від організаторів додаткових зусиль, які розширювали б поле зору учасників спільноти, допомагали їм відслідковувати напрями діяльності один одного.
Соціальний сервіс Вікі може бути використаним у педагогічній практиці різними способами:
˗ подання, розширення та анотування навчальних матеріалів, тобто створення приміток, коментарів та анотацій на полях лекцій, які можуть складати вчителі та учні. На зворотному боці кожної основної Вікі-статті, присвяченій розкриттю та обговоренню певної проблеми, всі зацікавлені учасники можуть залишати свої коментарі та вести обговорення. Електронний варіант подання навчальних матеріалів надає учням можливість прослідкувати зв’язки між текстами. Система зворотних посилань дозволяє прослідкувати, з яких матеріалів лекцій та семінарських занять посилання звертаються до даного автора;
˗ спільне створення віртуальних екологічних (географічних, історичних тощо) екскурсій учнями;
˗ колективне створення творчих робіт;
˗ колективне створення учнівських енциклопедій.
Електронні конференції дозволяють привернути до участі в обговоренні різних проблем досить широке коло бажаючих, забезпечуючи при цьому кожному учаснику можливість одночасної присутності відразу на кількох конференціях, не відходячи від свого комп’ютера. Для всіх учасників навчального процесу електронні конференції дозволяють не лише бути в курсі розвитку проблематики, яка їх цікавить, брати участь в обговоренні проблем певної предметної галузі, але і самому висловлюватися з питань, що обговорюються, безпосередньо в процесі інформаційного спілкування знайти однодумців, зацікавлених колег в обміні інформаційними ресурсами.
Вебінар має всі переваги традиційного семінару, відтворюючи можливості особистого спілкування між слухачами, а також живого спілкування між слухачами та доповідачем.
Отже, вебінари мають такі переваги:
˗ висока доступність для «відвідування» слухачами;
˗ значна економія часу на організацію;
˗ зручність для «відвідувачів» - сприйняття відомостей та знань у звичній обстановці, без зайвих шумів тощо;
˗ інтерактивна взаємодія між доповідачем та слухачами, також слухачами між собою тощо.
2.3. Методика використання соціальних мереж у процесі навчальної діяльності учнів старших класів на уроках з предмету «Технології»
Багато сучасних ІКТ (Інтернет-форуми, блоги, Твітер, Вікі, відеохостінги, соціальні мережі, віртуальні ігри, проекти і світи), створені спочатку не для потреб освіти, але завдяки педагогам-новаторам адаптуються і інтегруються з педагогічними технологіями. Втім, сучасна система освіти не лише відкрита для впровадження в навчальний процес ІКТ, але і сама активно вбудовується в мережевий світ [25].
Інтернет, що виступає засобом отримання інформації, є невід’ємною частиною життя сучасної людини і відкриває для педагогічної практики нове середовище і нові можливості з використанням сучасного апаратного і програмного забезпечення ноутбуків, безпровідних систем і віртуальних середовищ навчання. Останніми роками відзначається підвищений інтерес з боку педагогічної громадськості до блогів.
Блог – від англ. Blog («web log») - «мережевий журнал» або «щоденник подій») являється одним з найпопулярніших соціальних сервісів. Він є Веб-простором, основний вміст якого – записи, що регулярно оновлюються та поповнюються, зображення та різного роду мультимедіа. Існує величезна кількість блогів, в яких представлений широкий спектр інтересів [25].
На основі даних В. Л. Волохонського можна виділити функції, які виконує блог у сучасному Інтернет-середовищі:
˗ комунікативна функція;
˗ функція самопрезентації;
˗ функція розваги;
˗ функція об’єднання і утримання соціальних зв’язків;
˗ функція мемуарів;
˗ функція саморозвитку, або рефлексії;
˗ психотерапевтична функція;
˗ освітня функція.
Інтеграція блогів у навчальний процес має, поза сумнівом, потенційні переваги в порівнянні з інші електронними ресурсами (додаток Г):
1. Простота використання і доступність:
- використання блогів не вимагає від користувача спеціальних знань, дозволяючи, між тим, оперативну публікацію будь-якої інформації (текст, графіка, аудіо- і відеофайли, анімація та ін.);
- зручний для читання і сприйняття інформації інтерфейс, що налаштовується користувачем відповідно до своїх потреб;
- використання спеціальних програм-клієнтів, що дозволяють зручним способом публікувати інформацію як за допомогою персонального комп’ютера, так і за допомогою мобільних пристроїв засобів зв’язку (мобільний телефон, комунікатор, смартфон);
- більшість блог-сервісів побудовано на філософії open-source тобто доступні початкові програмні коди усього сервера і клієнтів, що дозволяє виправити помилки, додавати нові функціональні модулі [52].
2. Ефективність організації інформаційного простору:
- організація персонального інформаційного простору користувача у вигляді щоденника (журналу), який дозволяє публікувати, зберігати, обробляти, передавати різного роду і змісту інформацію та здійснювати її пошук в усьому масиві даних;
- можливість створення співтовариств, які можуть адмініструвати декілька чоловік, з персональними налаштуваннями доступу для авторів і коментаторів;
- єдина система адресації для повідомлень і документів;
- застосування rss-потоків для впорядкування повідомлень стрічок новин, анонсів статей, змін у блогах тощо, і синдикації контенту, завдяки чому автор або адміністратор мають можливість розсилати матеріали блогу або їх частини на інші Інтернет-ресурси;
- організація системи рубрикації, яка дозволяє формувати як деревовидну структуру для зберігання інформації, так і довільним чином привласнювати повідомленням і документам ключові слова, розміщуючи їх в різні рубрики;
- використання механізму автоматичного зворотного зв’язку (trackback), який дозволяє обмінюються повідомленнями про появу у блозі нової інформації (коментаря), пов’язаної з попередньою заміткою і так далі [52].
3. Інтерактивність і мультимедійність:
- можливість користувачеві одночасно адмініструвати декілька щоденників або співтовариств;
- до будь-якого запису у блозі можна додавати коментарі у вигляді тексту, аудіо- або відеоінформації, які вибудовуються у вигляді ієрархічного «дерева»;
- розгалуженість полеміки і можливість ведення декількох дискусій одночасно в слушний для себе час;
- двостороння mail-інтеграція, яка надає можливість як отримувати нові повідомлення і коментарі, так і відправляти відповіді і публікувати свої повідомлення за допомогою електронної пошти;
- використання механізму, який дозволяє легко стежити за новими записами будь-якої кількості користувачів, а також регулювати доступ до своїх власних записів;
- можливість створювати опитування і тести з тематики, що цікавить, з миттєвою публікацією результатів;
- публікація анонсів, анотацій і дайджестів на будь-які матеріали і події блогосфери;
- використання тегів для оформлення і форматування документів, створення гіперпосилань і так далі.
4. Надійність і безпека:
- тільки власник ресурсу може вносити в нього нові записи, що дозволяє позбавитись від звичайної для гостьових книг проблеми «забруднення» нелегітимними повідомленнями сторінок щоденника;
- захист від спаму (несанкціонованих повідомлень рекламного характеру) в коментарях;
- можливість заборони перегляд записів якомусь конкретному користувачеві і незареєстрованим користувачам;
- можливість створення резервної копії щоденника (блогу) або співтовариства зі збереженням усіх коментарів, зв’язків і так далі в електронному вигляді для розміщення на іншому ресурсі;
- генерація сторінок, окремого щоденника або співтовариства з коментарями у формат *.doc, *.rtf або *.pdf. для друку або он-лайн перегляду тощо [10].
Особливо важливим є процес конструювання знань учнем, а набуття знань відбувається в соціальному процесі використання мови впродовж визначеного періоду часу. Отже, конструювання знань за своєю природою дискурсивне, тобто засновано на стосунках і спілкуванні. В процесі отримання і трансформації знань учні повинні мати реальні можливості для публікації своїх робіт, з яких вчителі мають «можливість зробити висновки про те, як учні трансформують і привласнюють сутності і стратегії, освоєні у рамках соціального досвіду». Подібна публікація дозволить учням ще раз звернутися до своїх робіт, переосмислити їх і збагатити таким чином свій навчальний досвід. Використання блогів в цьому аспекті дуже корисно, вони дають можливість учням осмислити матеріал, що вивчається, і представити його розуміння, а можливість розміщення у блогах коментарів до повідомлень сприяє отриманню зворотного зв’язку і потенційної підтримки нових ідей. Можливість включення в текст гіперпосилань на інші Інтернет-ресурси допоможе учням усвідомити взаємозв’язки і контекст знань, їх конструювання і освоєння. Блог стає віртуальним простором для апробації нових понять. Гіперпосилання у блогах надають читачам ширший контекст конкретного повідомлення в Інтернеті, зв’язуючи новини, зображення і іншу інформацію. Крім того, у блогах інформація часто оновлюється.
У епоху конструктивістської педагогіки учні повинні самостійно освоювати нові знання і поняття «використання технологій для доставки змісту» повинне включати використання технологій для створення учнями власного змісту. Таким чином, блоги нададуть учням можливість управляти своїм навчанням, публікувати власні думки і демонструвати розуміння матеріалу [10].
Крім цього, відмітимо недоліки використання блогів в освітньому процесі:
1. Обмежений функціонал сервісу, зокрема, відсутність можливості пересилки файлів, як це робиться в електронній пошті.
2. Лінійна структура записів в одній колонці, при якій новий запис опиняється вище за передуючий. Нерідко трапляється ситуація, коли продовження теми (написаної пізніше) на сторінці виявляється над початком і читач вимушений цей початок шукати. Внаслідок цього навчальні матеріали по окремо взятій темі бажано розміщати за один прийом як цілісний модуль. Пом’якшення цього протиріччя досягається при використанні на сторінці блогу розділу архіву записів, фактично це організовує зміст тем блогу [10].
Аналіз публікацій дозволяє виділити наступний перелік проблем, виникаючих при впровадженні блогів в освітній процес:
- для роботи з блогами потрібна певна матеріально-технічна база (стабільний і, по можливості, швидкісний Інтернет);
- блоги за своєю природою носять неформальний і особовий характер, тому важко вбудувати блог в традиційну систему освіти;
- необхідно продумувати довгострокову стратегію інтеграції блогу в навчальний процес, робота у блозі повинна перетинатися з системою звичайних завдань;
- учні не завжди досить мотивовані, щоб освоювати новий і незвичний для них вид роботи;
- роботу учнів у блогах важко оцінювати за існуючою методикою;
- робота з блогом займає багато навчального часу, іноді на шкоду основній програмі;
- блоги вимагають від вчителя значних додаткових витрат часу і зусиль на етапі його проектування і створення [10].
За спостереженнями педагогів, що активно використовують освітні блоги, можливість публікації письмових завдань змінює відношення учнів до їх виконання. З одного боку, розміщення коментаря, відповіді на завдання, есе у блозі або на сайті припускає зовнішню оцінку і, можливо, критику з боку не лише вчителя, але і однокласників чи інших читачів. Тому учні уважніше відносяться до вибору слів і аргументів для оформлення відповіді, прагнуть якісніше виконати завдання. З іншого боку, існує і протилежна тенденція: окремі учні з великим небажанням працюють у блозі, не бажаючи виносити результати своєї роботи на загальний огляд. При цьому їх небажання далеко не завжди пояснюється низьким рівнем роботи; іноді причина криється в невпевненості у власних силах і заниженій самооцінці. Такі учні погоджуються замість запису у блозі використати більше закриту електронну пошту. Подолання психологічного бар’єру старого стереотипу педагогічно необхідно з точки зору розвитку особистості учня і його готовності до життя в інформаційному суспільстві. У ряді випадків доступ до блогу можна надати з обмеженням, наприклад, тільки для цієї групи користувачів.
Для подолання відмічених вище проблем можна скористатися порадами Тома Даккора, приведеними в коментарі до блогозаписів Енді Карвена:
- розробіть довгострокову стратегію інтеграції блогу в навчальний процес для підвищення мотивації вивчення дисципліни;
- продумайте форму неформального або формального зворотного зв’язку, а також параметри оцінки (у тому числі якісною чи неформальною) за роботу у блозі;
- поясніть учням найбільш зрозуміліше, які цілі і завдання використання блогу, а також яке його місце в структурі вашої дисципліни;
- відведіть достатній час на протязі навчального семестру (роки) на те, щоб учні освоїлися у блозі і навчилися працювати з блогом;
- заохочуйте співпрацю учнів у блозі (розміщення коментарів з приводу повідомлень інших учнів, спільне виконання завдань і т. д.);
- використайте повідомлення у блозі як імпульс до початку, розвитку і продовження дискусій в аудиторії;
- використайте роботу у блозі як обов’язкову частину навчального проекту [6].
Підвищення ефективності процесу взаємодії користувачів в Інтернет-середовищі, різноманіття принципових особливостей і різних можливостей блог-технологій, а також відносна дешевизна використання подібного сервісу як вчителями, так і учнями, обумовлює серйозні перспективи використання подібних ІКТ і зумовлює необхідність їх глибокого вивчення і експериментальних досліджень на практиці [6].
Можна припустити, що при виборі правильної стратегії організації і управління віртуальним співтовариством у процесі навчання, в результаті спільної діяльності учителів і учнів, будуть вирішені основні педагогічні завдання, а також відмічено особове зростання студентів, що виражається в появі нових навичок і умінь, необхідних для самонавчання і саморозвитку.
Нині, завдяки розвитку цифрових технологій, в навчальній практиці з’являються нові інструменти і засоби, за допомогою яких педагоги можуть вирішувати складні завдання. Наприклад, сучасний учень однаково легко і швидко освоює і новітні моделі мобільних телефонів, і інтерфейси веб-ресурсів, призначених для розваги, спілкування і обміну інформацією. Як правило, учнів не потрібно навчати вступати у взаємодію з собі подібними мережевими користувачами – вони самі роблять це із задоволенням (наприклад, в соціальних мережах). Навички цієї діяльності приходять як би самі собою, а навчання інструментарію проходить фоново. На жаль, освітнього змісту така діяльність практично не несе. В той же час використання Інтернет-технологій з метою навчання і розвитку може бути продуктивнішим і захоплюючим, ніж комп’ютерні ігри або мережеве спілкування. Завдання педагога – навчити учня використати мережеві технології з іншими цілями. Для цього вчитель повинен не лише упевнено володіти сам цими технологіями, але і знайти варіанти адаптувати їх для освітніх цілей. Зробивши це, він отримає потужний інструмент для вирішення багатьох професійних завдань.
Мережеві щоденники (блоги) здобули широку популярність у «всесвітній мережі» завдяки американському проекту LiveJournal.com в середині 90-х років. В україномовній частині Інтернету цей проект дістав назву «Живий журнал» або «ЖЖ» і став найпопулярнішим блог-сервісом в першому десятилітті XXI століття.
Автор такого щоденника може залишати короткі замітки, робудовані в певному хронологічному порядку. На відміну від особистого щоденника, який ведеться, передусім, для себе, в мережевому щоденнику автор намагається притягнути до своїх записів увагу найбільшого числа читачів. Невипадково найпопулярніші блоги, що налічують десятки тисяч читачів, прирівнюються до засобів масової інформації. Автор блогу публікує в мережі свої замітки або творчі роботи і розраховує отримати відгуки від своїх читачів, іноді свідомо провокуючи їх на це. Тоді блог може стати дискусійним майданчиком або середовищем спілкування. Інша платформа – сервіс Blogger (http://blogger.com), що набирає популярність, на якій створюється блог, дозволяє розміщувати на сторінках блогу текстову, графічну, так, практично, будь-яку мультимедійну інформацію. На сторінках блогу можна розмістити посилання Інтернет-ресурси і навіть інтегрувати туди різні зовнішні застосування – флеш-ролики, новинні стрічки, тренажери, тести, гаджети і т. д.
Blogger – це дуже зручний і універсальний інструмент, який дозволяє зробити свій блог надзвичайно привабливим для користувачів усіх категорій: для дітей, підлітків, дорослих читачів. Серйозний матеріал тут вдало можна поєднати з навчальним, цікавим і ігровим.
Зараз в Інтернеті налічується більше 30 мільйонів блогів, і їх число збільшується щомиті. Знаючи, що мета створення будь-якого блогу – передати інформацію від автора до читачів, перерахуємо головні, на наш погляд, причини, що впливають на швидке зростання популярності мережевих щоденників.
По-перше, простота при створенні блогу і легкість публікації матеріалу.
По-друге, легкість в організації і забезпеченні інтерактивної взаємодії між авторами і читачами; можливість створення мережевих співтовариств.
По-третє, зростаюча доступність Інтернету і швидкість розповсюдження інформації.
Яке відношення усе це може мати до школи, до учня, нарешті, до освіти? Так, люди діляться своїми думками, новинами, просто розповідають про власне життя, хтось публікує свої вірші, малюнки, але педагогові це навіщо? При великій завантаженості, дефіциті часу, постійній втомі взяти на себе ще одне додаткове навантаження – вести блог – це складне завдання.
Чим може стати блог для педагога – додатковим навантаженням чи корисним інструментом.
Перше питання, що постає перед автором блогу, – що я писатиму?
Можна створювати професійні блоги, які матимуть безпосереднє відношення до предмета нашої діяльності: до уроку, секції, до методики викладання, до класного керівництва, до підготовки учнів до іспитів, до роботи з батьками, колегами. Блог – усього лише форма, а чим її наповнити – це ви вирішите самі: завдання і тести для учнів, ради для батьків, обмін досвідом з колегами, колекція навчального матеріалу з предмету, зібраного в мережі, звіти про класні заходи, виставки робіт тощо.
Робота у блозі дозволяє інакше організувати свій професійний простір і час: на публікацію матеріалу у блозі не вимагається багато часу, а затребуваність тієї інформації, яку учитель публікує у своєму блозі, тільки надихне автора до подальшої роботи. До того ж блог може бути груповим, тобто створений групою педагогів або однодумців, і тоді його функціональність значно зростає.
Сучасна типологія освітніх блогів може бути представлена таким чином.
1. Блоги в навчальному і виховному процесі. Блог одного уроку або теми може містити як основний, так і додатковий текстовий, аудіо- або відеоматеріал, підібраний педагогом в мережі. Цей матеріал буде відібраний учителем, а значить учнем на уроці або удома не доведеться зіткнутися з рекламою або інформацією небажаного змісту. Чи перед педагогом стоїть завдання: зробити так, щоб матеріал був доступний і після уроку (презентація, відеозапис, текстові документи, посилання на інші ресурси), наприклад, з домашнього комп’ютера. В цьому випадку на основі матеріалів блогу може бути побудовано домашнє завдання і практична робота, складений тест, пройти який учні зможуть удома в слушний час.
Блог вчителя-наочника – колекція навчального матеріалу, тематична колекція. З роками роботи кожен педагог створює величезну кількість авторських розробок. Це презентації, збірки завдань і тестів, листівки, методичні рекомендації учням і колегам. Як правило, усі вони зберігаються в різних місцях і з часом втрачаються. Якщо розмістити розробки у блозі, то вони будуть каталогізовані і опубліковані, а головне – завжди будуть під рукою. Учитель зможе скористатися необхідним матеріалом і на уроці, і на батьківських зборах, і на виступі на конференції перед колегами. Такий блог стане для педагога електронним методичним портфоліо, яке створюється не спеціально до майбутньої атестації педагога, а формується автоматично, у міру накопичення матеріалу.
Педагоги часто нарікають, що Інтернет, будучи бездонною базою знань, не стає природним інструментом освіти наших учнів, що існуючі освітні ресурси або надмірні, або непривабливі, або в мережі їх важко відшукати учневі. Через блог педагоги мають можливість відфільтрувати навчальний матеріал, перенаправити потрібні інформаційні потоки на свій блог, створивши необхідний освітній контент.
Технологія створення блогу дозволяє розмістити на власних веб-сторінках колекції авторських навчальних матеріалів (аудіо- і відеоматеріали, посилання на потрібні і цікаві сайти, текстові матеріали, задачі, практичні роботи, матеріали для підготовки до уроків та інше). Налаштування блогу дають можливість організувати працю в закритому гурті користувачів, наприклад, тільки колегам або учням і їх батькам, або індивідуальну роботу з учнями.
Як часто, шукаючи в Інтернеті потрібну інформацію, ми зустрічаємо безліч корисного навчального матеріалу! Проходить час – інформація втрачається. Якщо, наприклад, розмістити посилання на цей ресурс на своєму блозі, супроводивши його відповідним ярликом (наприклад, «цікаві посилання»), або інтегрувати застосування у блог, то навчальний матеріал з Інтернету буде завжди під рукою. Треба тільки не забувати про дотримання авторських прав.
Блог класу або блог класного керівника може стати «дошкою інформації» для учнів і їх батьків. Буде чудово, якщо в його створенні візьмуть участь учні класу або батьки. Такий блог може містити фотоальбоми класних заходів, дискусії і обговорення різних тем, плани, корисні посилання. Не можна не сказати ще про одне завдання, яке вирішує педагог, створивши блог класу: організовується єдина точка входу в Інтернет – місце в мережі, де учням цього класу буде комфортно і безпечно, і де з вони вчитимуться працювати з інформацією.
Блог як навчальний проект може бути корисний учням в проектній або дослідницькій роботі. По-перше, тут можуть бути розміщені усі інструкції і етапи роботи над проектом, посилання на корисні ресурси і застосування, які можуть бути затребувані в роботі над проектом. По-друге, це може стати місцем для публікації звіту – результатів роботи учнів. Окрім цього, на сторінках блогу завжди можна організувати дискусію (через коментарі).
Блог учня або електронний зошит учня. Цей електронний простір учня, де він може розміщувати власні матеріали: презентації, малюнки, творчі домашні завдання. Такий блог створюється учнем і може бути продемонстрований учителям.
В учня з’являється можливість:
˗ опублікувати свою роботу в електронному вигляді;
˗ представити звіт (чи результат роботи) в широкому спектрі форматів, в яких він може бути виконаний;
˗ для творчого самовираження (за рахунок публікації матеріалів свого захоплення або творчості);
˗ не використати додаткові електронні носії;
˗ доступу до матеріалів поза школою у будь-який час.
Такий блог може стати електронним портфоліо учня, де будуть не лише виконані домашні завдання, але і матеріали про всі досягнення учня, його інтереси, електронні інструменти для його спілкування з друзями. Блог дозволяє розширити освітній простір учня. Школа перестає бути єдиним джерелом навчальної інформації, відбувається зміна навчального середовища. З’являються інші «простори», де учням надаватиметься можливість отримувати навички спілкування і співпраці, поведінку в суспільстві. Учень, ведучи блог або працюючи в співавторстві, набуває навички роботи в команді, вчиться грамотно формулювати думки, вчиться відбирати, аналізувати і представляти інформацію, освоює мережевий етикет. Така зміна концепції навчального середовища може істотно вплинути на розвиток сучасних учнів.
Блог для дистанційної підтримки учня. Це блог, створений для учнів, тимчасово не відвідуючих школу або таких, що знаходяться на домашньому навчанні. Особливість таких блогів полягає в тому, що вони ведуться декількома педагогами і містять навчальний матеріал по декількох предметах. Це може бути базовий навчальний матеріал для самостійного вивчення або матеріал підвищеного рівня складності, матеріал для розширення кругозору. Інтерактивні тести, опитування, створені за допомогою сервісів Google, дозволять фіксувати результати їх виконання учнями, проводити перевірочні і контрольні роботи дистанційно. Для підтримки спілкування з учнем на сторінках блогу розміщуються гіперпосилання на сервіси, що здійснюють цю підтримку (чат, голосова і відозв’язок) або використовуються можливості вбудованих додатків, – гаджетів.
2. Блоги в адміністративно-організаційному процесі носять, у більшій мірі, інформаційний, ніж інтерактивний характер.
Блог директора. Проведення анкетувань, голосувань і публікація коментарів читачів з різних тема на сторінках директорського блогу з часом дозволять залучити до участі в рішенні шкільних проблем батьків, громадськість і соціальних партнерів.
Блоги заступника директора по навчальній роботі, заступника директора по виховній роботі можуть вирішувати завдання як інформаційної, так і методичної підтримки. У блозі завуча доречні посилання на сайти з нормативними документами, на сторінки з цифровими освітніми ресурсами. Тут можна розміщувати шкільні інструкції, плани, графіки і звіти по навчально-виховній роботі. Для взаємодії з батьками можуть бути використані різні інтерактивні додатки, вже згадувані раніше, і чати. Інформація про лосягнення педагогів, збірки з методичними розробками колег ляжуть в основу методичного портфоліо школи.
Для супроводу навчально-виховного процесу ведуть блоги і працівники шкільних бібліотек.
3. Освітні блоги, створені для підтримки підвищення кваліфікації педагогів. Звичайно, приведена нами типологія освітніх блогів умовна. Ми навели приклади блогів і спробували їх систематизувати відповідно до завдань, які вирішують їх автори. З появою нових блогів і розвитком блог-технології наша класифікація має бути розширена і доповнена.
Отже, повторюючись, знову відмітимо головну і найістотнішу відмінність блогу від звичайного сайту – інтерактивність. Скільки часу на уроці педагог спілкується з учнем? Адже, це спілкування потрібне учням. У блозі таку можливість можна організувати за допомогою зовнішніх додатків шляхом їх інтегрування на сторінку у вигляді гаджету з чатом або відеоконференцією. Чи через публікування коментарів, які, по суті, нагадують форуми. Читачі блогу (тобто учні, їх батьки, колеги) можуть залишати коментарі на кожне повідомлення, яке педагог розмістить на своїх сторінках. У вчителя з’являється можливість проводити додаткові консультації в мережі, організовувати спільну мережеву роботу над проектом чи дослідженням, тоді як сайт – структура ваговита, мало пристосована для спілкування, та і вимагає для створення спеціальних навичок програмування. Так, ведення блогу – це додаткове навантаження для педагога, але, одночасно, і ефективний інструмент, технологія, ефект від використання якої багаторазово «окупить» витрачений час і компенсує додаткові фізичні і моральні навантаження.
Отже, можемо стверджувати, що педагогічний блог – це нова освітня реальність. Головне: ведення педагогом блогу може і повинне стати способом самовираження і одним з прийомів усвідомлення власної професійної компетентності. Почавши створювати свою блогосферу, педагоги самі почнуть моделювати альтернативний освітній простір.
Висновок до розділу 2
В умовах сьогодення, коли створюється єдиний інтелектуальний і емоційний простір засобами Інтернет-технологій, нагальною проблемою стає поєднання класичних педагогічних технологій з інформаційними технологіями навчання.
Ми дослідили, що інтернет-комунікація – це спілкування за допомогою глобальної комп’ютерної мережі Інтернет. При дотриманні виділених нами педагогічних умов для успішного формування комунікативних умінь засобами Інтернет-комунікацій в учнів старших класів розвиваються вербальні та невербальні комунікативні вміння, підвищується активність у комунікативній діяльності, формується інтерес до інформації.
Нами встановлено, що технології Веб 2.0, зокрема блоги, містять великий потенціал підвищення ефективності навчального процесу і потребують чіткого визначення умов їхнього використання.
Ми з’ясували, що соціальні сервіси Веб 2.0 дозволяють користувачам спільно створювати та використовувати в мережі інформаційні ресурси, обмінюватися знайденою або створеною інформацією, що сприяє кращому розвиткові їх комунікативних вмінь та навичок.
Ключовими факторами зростаючого успіху технологій Веб 2.0 є відкритість інформаційного наповнення, оперативність доступу й розміщення, незалежність від індивідуального графіка включення учасників в процес комунікацій під час спільної роботи.
Нами розроблена методика використання соціальних мереж, зокрема блогів, у процесі навчальної діяльності учнів старших класів на уроках з предмету «Технології» яка надає можливість більш ефективно формувати комунікативні навички учнів старших класів. До методичних прийомів використання блогів на уроках з предмету «Технології» ми віднесли:
˗ блог одного уроку або теми;
˗ блог вчителя-наочника;
˗ блог як навчальний проект;
˗ блог учня або електронний зошит учня;
˗ блог для дистанційної підтримки учня.
РОЗДІЛ 3
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА СФОРМОВАНОСТІ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ
3.1. Організація і методика проведення експерименту
Для того, щоб правильно й об’єктивно оцінити знання і уміння учнів з технології, необхідно з’ясувати їх складові компоненти. На наш погляд вони можуть бути наступними: якість теоретичних знань, міцність засвоєних знань; мотивація навчальної діяльності; рівень творчого й самостійного вирішення поставлених проблем.
Рівень знань учнів, як теоретичних, так і практичних, тісно пов’язаний з їхньою міцністю. Визначити міцність знань учня можна за допомогою розшифрування тих понять, якими він користується під час відповіді. Якщо учень користується поняттями, які механічно завчені, а розкрити їх не може, то це свідчить про те, що міцності знань в учня немає. Відповідно рівень знань не може бути високим, якщо в процесі виконання практичного завдання учень не може застосувати раніше набуті вміння й навички, а керується лише рекомендаціями, які дані до цієї роботи; це свідчить про те, що попередні роботи не залишили в пам’яті учня ніяких знань.
У процесі перевірки знань необхідно визначити наявність у відповіді учнів структурного аналізу навчального матеріалу (курсу, теми, операції, завдання тощо), а також уміння синтезувати набуті знання з окремих тем.
Рівень практичних знань і умінь визначається наявністю знань із теми, що вивчається. Рівень творчого мислення визначається умінням учня в своїх міркуваннях виходити за рамки навчальної програми, на основі нового матеріалу робити теоретичні узагальнення й висновки, які містять нові елементи, володіння прийомами аналізу і синтезу.
Рівень самостійного мислення визначається умінням учня будувати свою відповідь узагальнено, вміти коментувати прочитаний матеріал, виділяти в ньому головне, робити самостійні висновки.
До компоненту рівня знань було віднесено й культуру мовлення, логічність і послідовність викладення матеріалу.
Дослідно-експериментальне дослідження проблеми формування комунікативних навичок учнів під час уроків «Технології» шляхом використання соціальних мереж в умовах СЗОШ проводилося на базі середньої загальноосвітньої школи №20 м. Вінниці. В експерименті приймали участь 105 учнів: 52 (експериментальна група) 53 (контрольна); 3 вчителі (Костюк О. М, Цигаленко Л. М, Парамзіна С. В.).
Мета експерименту полягала у дослідженні сформованості комунікативних навичок учнів на уроках «Технології», що сприяють підвищенню рівня засвоєння технічних знань та вмінь учнів СЗОШ під час виконання завдань на заняттях з використанням сучасних Інтернет-технологій.
Під час проведення експерименту якісними критеріями навчально-пізнавальної діяльності були:
˗ характер навчальної діяльності учнів (ступінь самостійності, правильності виконання завдань, повноти прийомів, що використовуються);
˗ рівень володіння основними логічними операціями.
Кількісними критеріями перевірки ефективності навчальної діяльності учнів було обрано: якість та міцність знань.
Для об’єктивності дослідження ми додержувалися таких умов:
1. Рівень знань учнів контрольних і експериментальних груп був приблизно однаковим.
2. Заняття в контрольних і експериментальних групах проводилися згідно навчальних планів, але в експериментальних групах вивчення окремих тем проводилося із застосуванням комп’ютерних технологій на основі запропонованої методики, а в контрольних групах – за традиційною методикою. Знання й уміння учнів контрольних і експериментальних груп формувалися в однакових умовах навчального процесу.
У процесі проведення експерименту передбачено:
˗ визначення початкового рівня сформованості дослідницьких вмінь і навичок учнів;
˗ організація та проведення контрольних зрізів з метою спостереження за перебігом і результатами навчального процесу;
˗ одержання даних та визначення остаточного рівня сформованості набутих знань та вмінь учнів по закінченню вивчення курсу трудового навчання.
Запропоновані завдання для проведення експериментального дослідження ретельно розбиралися вчителями, які були залучені до ведення експерименту. Перед виконанням того чи іншого експериментального завдання вчитель нагадував учням послідовність роботи, алгоритму виконання, упередження типових помилок тощо.
Дослідно-експериментальне дослідження проводилося у три етапи. Розгляньмо коротко їх зміст:
I етап. Констатуючий експеримент. Перевірка власних ідей, дослідження впливу сучасних Інтернет-технологій та Веб-сервісів на формування комунікативних навичок учнів.
II етап. Пошуковий експеримент. Коригування концепції, гіпотези і моделі визначеного навчального процесу.
III етап. Формуючий експеримент. Проведення експерименту в СЗОШ й обробка його результатів.
Проведення констатуючого експерименту здійснювалося відповідно до поставлених завдань.
Головними завданнями першого етапу були:
1. Визначення початкового рівня сформованості комунікативних навичок учнів.
2. Визначення впливу засобів інформаційно-комунікаційних технологій на засвоєння технічних професійних знань і вмінь учнів.
На першому етапі педагогічного експерименту (констатуючий експеримент) проводилась діагностика вихідного рівня мотивації учнів у процесі вивчення курсу трудового навчання, визначався характер залежності цього рівня від організації навчальної роботи (змісту й засобів навчання, форм і методів представлення навчальної інформації).
На цьому етапі також аналізувались результати попередніх контрольних робіт учнів, проводилися бесіди й дискусії з викладачами щодо прийомів, методів і засобів навчання, що використовуються в процесі вивчення курсу предмету «Технології».
3.2. Опрацювання результатів та аналіз одержаних даних
Аналіз та вивчення психолого-педагогічних та вікових особливостей дозволив визначити фактори активізації навчальної діяльності учнів, що проявляються у наявності інтересу до занять, підвищенні успішності з дисципліни, розширенні практичних можливостей учнів, розвитку причинно-наслідкових зв’язків, формуванні нових знань і вмінь за допомогою сучасних комп’ютерних технологій. Саме це і дозволило припустити, що систематичне виконання вправ і завдань на комп’ютері суттєво впливає на якісні зміни всього навчального процесу (зміст, методи, організаційні форми).
На етапі констатуючого експерименту основними методами дослідження були: дидактичний аналіз методичного забезпечення курсу трудового навчання; узагальнення педагогічного досвіду застосування засобів інформаційних технологій у навчальному процесі з технології; спостереження за перебігом навчального процесу на заняттях із технології у СЗОШ № 20; бесіди з учителями.
Визначення початкового рівня сформованості комунікативних навичок учнів проводилося із використанням широковживаного для оцінки рівня розвитку мислення високого рівня тесту Л. Міхельсона (додаток Д).
Методика тестування призначена для діагностики рівня комунікативної компетентності і якості сформованості основних комунікативних умінь.
Цей тест є різновидом тесту досягнень, тобто побудований за типом завдання, у яких є правильна відповідь. У тесті передбачається деякий еталонний варіант поведінки, який відповідає компетентному, упевненому, партнерському стилю. Міру наближення до еталону можна визначити по числу правильних відповідей. Неправильні відповіді підрозділяються на неправильні «знизу» (залежні) і неправильні «згори» (агресивні).
Опитувач містить опис комунікативних ситуацій. До кожної ситуації пропонується 5 можливих варіантів поведінки. Потрібно вибрати один, властивий саме йому спосіб поведінки в цій ситуації. Не можна вибирати два або більше за варіанти або приписувати варіант, не вказаний у тесті.
Автором пропонується ключ, за допомогою якого можна визначити, до якого типу реагування відноситься вибраний варіант відповіді: упевненому, залежному або агресивному. У результаті пропонується підрахувати число правильних і неправильних відповідей в процентному відношенні до загального числа вибраних відповідей.
Усі питання розділені авторами на 5 типів комунікативних ситуацій:
˗ ситуації, в яких потрібно реакцію на позитивні висловлювання партнера;
˗ ситуації, в яких підліток повинен реагувати на негативні висловлювання;
˗ ситуації, в яких до підлітка звертаються з проханням;
˗ ситуації бесіди;
˗ ситуації, в яких потрібно прояв емпатії (розуміння почуттів і станів іншої людини).
Результати тестування за Л. Міхельсоном на початку першого етапу дослідження наведено в таблиці 3.1.
Таблиця 3.1
Початковий рівень сформованості комунікативних навичок учнів
|
Рівень сформованості комунікативних навичок учнів |
Контрольна група |
Експериментальна група |
|
дуже низький |
9 |
8 |
|
низький |
11 |
10 |
|
середній |
21 |
22 |
|
високий |
9 |
6 |
|
дуже високий |
5 |
6 |
Рис.3.1. Початковий рівень сформованості комунікативних навичок учнів
Проведення тестування надало можливість нам встановити реальний рівень сформованості комунікативних навичок учнів на початку експерименту. Отримані результати дають можливість для прогнозування та планування навчальної діяльності, з’ясування слабких сторін, здійснення індивідуального підходу в процесі вивчення предмету «Технології».
Аналіз результатів навчальної діяльності учнів з трудового навчання підтвердив, що більше 77%, учнів мають початковий рівень сформованості комунікативних навичок нижче середнього.
Пошуковий експеримент передбачав активізацію навчальної роботи учнів на заняттях з технології, що забезпечували б процес формування комунікативних навичок учнів. Процес розв’язання вправ і завдань характеризувався тим, що він враховував усі види навчально-пізнавальної діяльності учнів на заняттях з технології, а саме засвоєння теоретичного матеріалу, формування практичних умінь та набуття навичок, прагнення до самостійності в роботі, продуктивність результатів діяльності.
У відповідності з результатами констатуючого експерименту здійснювалася цілеспрямована корекція навчального процесу з метою ефективного формування теоретичних знань та практичних вмінь на заняттях з трудового навчання.
Формуючий експеримент передбачав перевірку ефективності застосування сучасних Інтернет-технологій та Веб-сервісів для формування комунікативних навичок учнів на уроках з предмету «Технології». Перевірка ефективності проводилася за допомогою контрольних зрізів з тем курсу трудового навчання, що дозволили провести кількісний і якісний аналіз результатів навчальної діяльності учнів.
Контрольні зрізи з окремих тем мали єдину структуру, як для контрольних, так і для експериментальних груп. Крім того, завдання мали логічну послідовність: від простих елементів до комплексного розв’язання поставленої задачі.
Зрізи виконувались з таких міркувань:
1-й зріз - перше анкетування: виявлявся рівень знань учнів на початок проведення експерименту;
2-й зріз - дані першої контрольної роботи і результати захисту лабораторних і практичних робіт;
3-й зріз - дані другої контрольної роботи і результати захисту лабораторних і практичних робіт;
4-й зріз – підсумкові оцінки за тему.
У таблиці 3.2 наведено результати чотирьох контрольних зрізів успішності з предмету «Технології» експериментальних і контрольних класів.
Таблиця 3.2
Зведені результати чотирьох контрольних зрізів успішності учнів з предмету «Технології»
|
Група |
Вид спостереження |
Кількість учнів відповідного рівня знань |
Середня оцінка |
|||
|
високий |
достатній |
середній |
низький |
|||
|
Експериментальна група |
1-й зріз 2-й зріз 3-й зріз 4-й зріз |
10 20 18 19 |
22 16 18 19 |
15 18 19 16 |
3 1 0 1 |
3,89 4,0 3,98 4,02 |
|
Контрольна група |
1-й зріз 2-й зріз 3-й зріз 4-й зріз |
10 15 13 11 |
31 17 15 27 |
18 25 26 19 |
0 2 5 2 |
3,62 3,52 3,38 3,56 |
У процесі проведення експерименту нами було визначено критерії оцінки теоретичних та практичних знань та вмінь учнів (таблиця 3.3).
Таблиця 3.3
Критерії оцінювання теоретичних знань і практичних умінь учнів
|
Дуже низький |
Констатує повну відсутність наявності теоретичних умінь і практичних навичок, необхідних для розв’язування поставленої задачі. |
|
Низький |
Учень погано володіє теоретичним матеріалом та практичними навичками. Результат розв’язання задачі містить більше двох помилок і недоліків. |
|
Середній |
Учень поверхово володіє теоретичним матеріалом та практичними навичками. Результат виконання поставленої задачі містить одну помилку і один-два недоліки. |
|
Високий |
Учень добре володіє теоретичним матеріалом і практичними навичками. Результат виконання задачі містить окремі неточності і незначні помилки. |
|
Дуже високий |
Учень без помилок відтворює теоретичний матеріал з теми. Результат виконання поставленої задачі не містить помилок і недоліків. |
Проведення формуючого експерименту дослідження дозволило зробити висновок про ефективність застосування сучасних Інтернет-технологій та Веб-сервісів у процесі навчання, а саме під час проведення уроків з предмету «Технології» (таблиця 3.4).
Таблиця 3.4
Рівень сформованості комунікативних навичок учнів (формуючий експеримент)
|
Рівень |
Групи |
Розподіл учнів за рівнями сформованості комунікативних навичок |
|
Кількість осіб |
||
|
Дуже низький |
Експериментальна |
4 |
|
Контрольна |
8 |
|
|
Низький |
Експериментальна |
8 |
|
Контрольна |
10 |
|
|
Середній |
Експериментальна |
23 |
|
Контрольна |
22 |
|
|
Високий |
Експериментальна |
10 |
|
Контрольна |
8 |
|
|
Дуже високий |
Експериментальна |
7 |
|
Контрольна |
5 |
Для наочного представлення одержаних результатів побудуємо діаграму результатів сформованості комунікативних навичок учнів (рис. 3.2).
Рис.3.2 Рівень сформованості комунікативних навичок учнів (формуючий експеримент)
Очевидним є те, що на педагогічний експеримент впливали ще багато випадкових факторів, пов’язаних, наприклад, з виходом з ладу приладів, вимиканням світла, пропусками уроків. З метою перевірки нульової гіпотези (твердження на основі статистичних даних про відсутність істотних відмінностей між частотами балів у контрольних і експериментальних групах) у педагогічних дослідженнях використовують метод визначення відношення дисперсій експериментальної і контрольної груп.
Перевірити нульову гіпотезу і встановити достовірність розходження результатів, поданих у таблиці 3.2, можна за допомогою t-коефіцієнта Стьюдента, але його можна застосовувати для випадків нормального розподілу (розподіл Гауса) або близького до нього. Тип розподілу визначають за значенням коефіцієнту асиметрії кривої (As).
Коефіцієнт асиметрії нами обраховувався за формулою:
Як показали обчислення, в нашому випадку, для кривих розподілу частот в експериментальних і контрольних групах коефіцієнти асиметрії дорівнюють: Аsе= + 0,20; Asк= + 0,26. Це означає, що відхилення кривих, від кривої нормального розподілу, для яких коефіцієнт асиметрії дорівнює нулю, незначне, і метод t-критерію можна застосовувати.
Критерій достовірності t ми розраховували за формулою:
де Xe, Xk – середня оцінка учнів експериментального і контрольного класу відповідно,
me, mk – кількість учнів у цих класах,
te, tk – середнє квадратичне відхилення цих класів.
Значення t-критерію за даними експерименту у нас дорівнює tексп.= 9.91.
За таблицею знаходимо, що на рівні достовірності 0,95 tкр= 2,06, а на рівні достовірності 0,99 tкр = 2,64.
Оскільки tкр.99% < tексп., то з цього випливає, що різниця в результатах експерименту з достовірністю 0,99 вплинула на успішність експериментальної групи порівняно з даними контрольної групи. Нульову гіпотезу відкидаємо, оскільки вплив випадкових факторів складає менше 0,01.
Це підтверджує достовірність нуль-гіпотези.
Таким чином проблема використання соціальних мереж як засобу формування комунікативних навичок залишається учнів досить актуальною тому, що в наш час все більше шкіл включаються в інформаційне середовище. Використання сучасних Інтернет-технологій під час проведення уроків, зокрема технології сприятиме покращенню рівня освіти учнів тому, що використання сучасних Інтернет-технологій поряд з традиційними формами навчання дає ряд переваг, а саме:
˗ індивідуалізація навчання;
˗ інтенсифікація самостійної роботи учнів;
˗ зростання обсягу виконаних завдань уроку;
˗ розширення інформаційних потоків при використанні мережі Інтернет.
Спираючись на результати проведеного експерименту ми підтвердили актуальність та необхідність застосування соціальних мереж як засіб формування комунікативних навичок учнів 10-11 класів загальноосвітньої школи
3.3. Виробнича санітарія і техніка безпеки в кабінетах комп’ютерної техніки
Правила безпеки під час навчання в кабінетах комп’ютерної техніки навчальних закладів системи загальної середньої освіти.
Ці правила встановлюють вимоги безпеки під час навчання в кабінетах комп’ютерної техніки навчальних закладів системи загальної середньої освіти і поширюються на загальноосвітні, професійно-технічні, вищі навчальні заклади незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, які здійснюють навчання учнів на персональних комп’ютерах у кабінетах комп’ютерної техніки.
У кабінетах комп’ютерної техніки проводяться:
˗ навчальні заняття з інформатики та інших навчальних предметів з використанням засобів ІКТ;
˗ позакласні (позаурочні) групові та індивідуальні заняття з використанням засобів ІКТ;
˗ розробка учнями програмних засобів за завданнями вчителя (викладача) або керівника навчального закладу.
Використання ПК, спеціальних периферійних пристроїв дозволяється за умови сертифікації в Україні згідно з державною системою сертифікації УкрСЕПРО та наявності позитивного висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи МОЗ України.
Монтаж, введення в експлуатацію, технічне обслуговування та гарантійний ремонт комплектів навчальної комп’ютерної техніки проводять підприємства, що здійснюють її поставку, ремонт в післягарантійний термін виконують підприємства, які проводять сервісне обслуговування комп’ютерної техніки (сервіс-центри) і мають право на проведення таких робіт, відповідно до угод, що укладають навчальні заклади.
Окремі операції технічного обслуговування, за домовленістю сторін, допускається проводити завідувачем кабінету або вчителем (викладачем) за дорученням керівника навчального закладу.
Для всіх кабінетів комп’ютерної техніки вимоги пожежної безпеки визначаються НАПБ В.01.050-98/920 «Правила пожежної безпеки для закладів, установ і організацій системи освіти України», затвердженим спільним наказом Міносвіти України і МВС України від 30.09.98 №348/70, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.12.98.
Систематичний контроль за дотриманням вимог цих правил покладається на керівників навчальних закладів, органів управління освітою.
Вимоги до влаштування кабінетів комп’ютерної техніки.
Кабінет комп’ютерної техніки – це навчально-матеріальна база навчального закладу, міжшкільного навчально-виробничого комбінату з комплектом навчальної обчислювальної техніки або навчально-комп’ютерним комплексом, оргтехнікою, навчально-наочними посібниками, навчальним обладнанням, меблями та пристосуваннями для проведення теоретичних і практичних занять із предметів «Інформатика», «Основи інформатики» та позакласних (позаурочних) занять з використанням засобів ІКТ.
Кабінет комп’ютерної техніки використовується у викладанні інших навчальних предметів, трудового навчання з використанням засобів ІКТ.
Приміщення кабінету комп’ютерної техніки має відповідати вимогам ДСанПіН 5.5.2-008-01 «Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу», затверджені постановою головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001 №63, ДСанПіН 5.5.6-009-98 «Улаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах», затверджені постановою Головного державного санітарного лікаря України від 30.12.98 №9 (далі – ДСанПіН 5.5.6-009-98).
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 №128 «Про затвердження нормативів наповнюваності груп дошкільних навчальних закладів компенсуючого типу, класів спеціальних загальноосвітніх шкіл, груп подовженого дня і виховних груп загальноосвітніх навчальних закладів усіх типів та порядку поділу класів на групи при вивченні окремих предметів у загальноосвітніх навчальних закладах», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.03.2002 за №229/6517, під час проведення практичних робіт з інформатики в навчальних закладах клас ділиться на дві підгрупи, але не менше 8 учнів.
Приміщення кабінету комп’ютерної техніки повинно мати природне і штучне освітлення з урахуванням вимог ДСанПіН 5.5.6-009-98.
Захист учнів від впливу іонізуючих та неіонізуючих електромагнітних полів та випромінювання, шуму, вібрації та інших чинників, що виникають у внутрішньому середовищі кабінетів комп’ютерної техніки, слід виконувати відповідно до вимог і нормативів ДСанПіН 5.5.6-009-98.
Вимоги до обладнання робочих місць учнів та вчителів:
˗ організація робочого місця повинна забезпечувати відповідність усіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування відповідно до вимог ДСанПіН 5.5.6-009-98.
˗ вимоги до конструкції меблів (робочий стіл, стілець (крісло)), розташованих на робочих місцях учнів, які навчаються у кабінеті комп’ютерної техніки, визначаються вимогами ДСанПіН 5.5.6-009-98.
˗ конструкція робочого столу має забезпечувати можливе розташування навчального обладнання.
˗ конструкція робочого стільця (крісла) має забезпечувати підтримання раціональної робочої пози під час виконання основних робочих операцій, створювати умови для зміни пози. Учитель повинен відрегулювати висоту та кут нахилу сидіння і спинки відповідно до зросту і віку учня. Сидіння, спинка та підлокітники стільця мають м’яке, неслизьке, повітропроникне покриття.
˗ відповідно до ДСанПіН 5.5.6-009-98 екран ПК слід розташовувати на оптимальній відстані від очей учня, але не ближче 0,4 м залежно від розміру екрана монітора.
˗ для зручності зорового спостереження площина екрана ПК має бути перпендикулярна лінії зору, при цьому має бути передбачена можливість переміщення монітора у вертикальній площині під кутом +- 30 град. (справа наліво).
Вимоги електробезпеки під час навчання в кабінетах комп’ютерної техніки.
Під час експлуатації систем електропостачання, електрообладнання та електричного освітлення приміщення кабінету комп’ютерної техніки необхідно дотримуватись вимог «Правил устройства електроустановок», затверджених наказом Головдерженергонагляду СРСР у 1984 р., «Правил технической эксплуатации електроустановок потребителей», затверджених наказом Головдерженергонагляду СРСР у 1984 р., ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.98 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за №93/2533, НАПБ В.01.050-98/920, цих правил, вимог нормативно-технічної та експлуатаційної документації підприємства-виробника ПК.
Для підключення переносної електроапаратури застосовують гнучкі проводи в ізоляції.
Заземлення повинно відповідати вимогам ДНАОП 0.00-1.21-98 «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів», затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці і соціальної політики України від 09.01.98 №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.02.98 за №93/2533.
Штепсельні з’єднання та електророзетки для напруги 12 В та 36 В за своєю конструкцією мають відрізнятися від штепсельних з’єднань для напруги 127 В та 220 В і бути пофарбовані в колір, який візуально відрізняється від кольору штепсельних з’єднань, розрахованих на напругу 127 В та 220 В.
Не допускається:
˗ використання електрообладнання кабінету комп’ютерної техніки в умовах, що не відповідають вимогам інструкцій підприємств-виробників;
˗ експлуатація кабелів та проводів з пошкодженою або такою, що втратила захисні властивості за час експлуатації, ізоляцією;
˗ розміщення електрообладнання поблизу джерел тепла, у місцях з недостатньою вентиляцією;
˗ залишати працюючий ПК без догляду на тривалий час – більше 30 хв.;
˗ підключення ПК до електромережі та електророзеток, що не мають захисного заземлення.
Перед початком навчання вчитель повинен візуально перевірити непошкодженість захисного заземлення в тих кабінетах комп’ютерної техніки, у яких це заземлення виконано відкритим проводом.
Слід вимикати кабель живлення електрообладнання з електромережі, якщо воно залишається непрацюючим на тривалий час – добу і більше.
У разі несправності електрообладнання, його складових частин слід звернутися до працівників сервіс-центрів, не починати повторне вмикання або ремонт самостійно.
Організація безпечної роботи в кабінеті комп’ютерної техніки
Робота з охорони праці в кабінеті комп’ютерної техніки організовується у відповідності до статуту навчального закладу, положення про організацію роботи з охорони праці.
На початку вивчення предметів із використанням ПК учні закріплюються вчителем за робочими місцями з урахуванням зросту, стану зору та слуху. У випадку навчальної потреби допускається тимчасова зміна розташування учнів у кабінеті комп’ютерної техніки.
Позакласні заняття із використанням комп’ютерної техніки проводяться в присутності вчителів.
Учителі стежать за виконанням учнями вимог безпеки під час навчання в кабінеті комп’ютерної техніки.
Відповідно до положення про організацію роботи з охорони праці до роботи на ПК допускаються учні, які пройшли первинний інструктаж з охорони праці (безпеки життєдіяльності).
Відповідно до ДСанПіН 5.5.6-009-98 безперервна робота учнів з екраном відеомонітора не має перевищувати:
˗ для учнів I класу (6 років) - 10 хв. за одну навчальну годину;
˗ для учнів II-V класів - 15 хв. за одну навчальну годину;
˗ для учнів VI-VII класів - 20 хв. за одну навчальну годину;
˗ для учнів VIII-IX класів - 25 хв. за одну навчальну годину;
˗ для учнів X-XII класів та студентів вищих навчальних закладів I та II рівнів акредитації на першій годині занять – 30 хв., на другій годині – 20 хв.
Навчання з інформатики в навчальних закладах системи загальної середньої освіти передбачає 1-2 навчальні години на тиждень залежно від освітнього рівня відповідно до Базового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Навчання на ПК має проводитися з урахуванням можливостей кожного учня в індивідуальному режимі, який визначає вчитель. Початок і закінчення занять з кожною групою учнів фіксується в журналі обліку використання ПК відповідно до віку.
Загальна тривалість позакласних та факультативних занять із предметів із використанням комп’ютерної техніки не повинна перевищувати 2 годин на тиждень, а безпосередньої роботи на ПК – не більше 1 години.
Загальна тривалість під час профільного навчання учнів на ПК не повинна перевищувати 2 годин на день.
Під час занять на ПК для попередження розвитку перевтомлення необхідно здійснювати комплекс профілактичних заходів, а саме:
˗ після безперервної роботи з екраном монітора – протягом 1,5-2 хв. вправи для профілактики зорової втоми;
˗ через 25-30 хв. роботи з використанням комп’ютерів – протягом 5 хв. комплекс вправ для профілактики зорового і статичного стомлення.
Обов’язки посадових осіб щодо забезпечення охорони праці під час навчання в кабінеті комп’ютерної техніки.
Керівництво організацією роботи з охорони праці під час проведення навчання в кабінеті комп’ютерної техніки навчального закладу покладається на його керівника відповідно до положення про організацію роботи з охорони праці.
Керівник навчального закладу, в якому проводиться навчання в кабінеті комп’ютерної техніки:
˗ створює здорові і безпечні умови для проведення занять у кабінеті комп’ютерної техніки;
˗ наказом призначає відповідальних осіб, які зобов’язані контролювати створення безпечних умов навчання та праці, стежити за виконанням учнями правил та відповідних інструкцій з охорони праці на робочому місці в кабінеті комп’ютерної техніки;
˗ організовує роботу щодо розроблення та затверджує інструкції з охорони праці для учнів під час навчання в кабінеті комп’ютерної техніки;
˗ організовує роботу щодо забезпечення учнів справними обладнанням та пристроями;
˗ організовує проведення технічного обслуговування та ремонту обладнання кабінету комп’ютерної техніки;
˗ організовує один раз на три роки навчання завідувачів кабінетів комп’ютерної техніки, учителів, викладачів інформатики з питань охорони праці з наступною перевіркою знань відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №231/10511 (НПАОП 0.00-4.12-05), та Положення про організацію роботи з охорони праці;
˗ відповідно до Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах, проводить розслідування нещасних випадків, що сталися з учнями під час навчання в кабінеті комп’ютерної техніки.
˗ Завідувач кабінету, учителі, викладачі:
˗ навчають учнів безпечного поводження з наявним у кабінеті комп’ютерної техніки обладнанням, а також безпечних методів виконання робіт;
˗ стежать за дотриманням вимог безпечного проведення навчально-виховного процесу;
˗ є відповідальними за збереження обладнання кабінету комп’ютерної техніки, справність засобів пожежогасіння;
˗ щодня проводять реєстрацію в журналі використання ПК кабінету комп’ютерної техніки часу початку та закінчення заняття, вмикання та вимикання електроживлення;
˗ проводять реєстрацію випадків зупинки машин та організацію їх ремонту;
˗ стежать за своєчасним проведенням технічного обслуговування та ремонту обладнання кабінету комп’ютерної техніки;
˗ здійснюють навчання та інструктаж учнів з охорони праці з реєстрацією в журналі обліку навчальних занять та журналі реєстрації інструктажів з охорони праці згідно з положенням про проведення навчання з питань охорони праці, що розробляється і затверджується керівником навчального закладу відповідно до НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України від 26.01.2005 №15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за №231/10511. Навчання учнів безпечному поводженню проводиться відповідно до інструкцій з охорони праці, які розроблюють учителі, викладачі навчальних закладів згідно з ДНАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», затвердженим наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 29.01.98 №9, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.04.98 за №226/2666;
˗ здійснюють першу допомогу у разі нещасних випадків, що сталися з учнями в кабінеті комп’ютерної техніки.
Орієнтовний комплекс вправ для зняття втоми під час навчання в кабінетах комп’ютерної техніки.
Комплекс вправ для очей.
Вправи виконуються сидячи в зручній позі, хребет прямий, очі відкриті, погляд - прямо, відвернувшись від комп’ютера.
Варіант 1
1. Погляд спрямовувати вліво-вправо, вправо-прямо, вверх-прямо, додолу-прямо без затримки в кожному положенні. Повторити 5 разів і 5 разів у зворотному напрямі.
2. Закрити очі на рахунок «раз-два», відкрити очі і подивитися на кінчик носа на рахунок «три-чотири».
3. Кругові рухи очей: до 5 кругів вліво і вправо.
Варіант 2
1. Швидко кліпати очима протягом 15 с.
2. Заплющити очі. Не відкриваючи очей, начебто подивитися ліворуч на рахунок «раз-чотири», повернутися у вихідне положення. Так само подивитися праворуч на рахунок «п’ять-вісім» і повернутися у вихідне положення. Повторити 5 разів.
3. Спокійно посидіти із закритими очима, розслабившись протягом 5 с.
Комплекс вправ для зняття м’язового напруження.
Варіант 1
Вихідне положення – сидячи на стільці.
1. Витягнути і розчепірити пальці так, щоб відчути напруження. У такому положенні затримати протягом 5 с. Розслабити, а потім зігнути пальці. Повторити вправу 5 разів.
2. Повільно і плавно опустити підборіддя, залишатися у такому положенні 2-3 с і розслабитися.
3. Сидячи на стільці, піднести руки якомога вище, потім плавно опустити їх додолу, розслабити. Вправу повторити 5 разів.
4. Переплести пальці рук і покласти їх за голову. Звести лопатки, залишатися у такому положенні 5 с, а потім розслабитись. Повторити вправу 5 разів.
Варіант 2
Вихідне положення – сидячи на стільці.
1. Зробити кілька глибоких вдихів і видихів. Потягнутися на стільці, зігнувши руки на потилиці, відхиляючи голову назад і випростовуючи плечі. Повторити 5 разів.
2. Зробити нахили і повороти голови. Повторити 5 разів.
3. Зробити легкий самомасаж обличчя і кисті рук протягом 3-5 с.
Варіант 3
Вихідне положення – стоячи, ноги разом, руки вниз.
1. Прямі руки розвести в боки долонями догори, зробити вдих.
2. Схрестити руки перед грудьми, міцно обхопити себе за плечі, повторити 5 разів.
3. Кругові рухи ліктями вперед протягом 5 с.
4. Те саме назад. Дихати рівномірно.
Висновок до розділу 3
Результати досліджень показали, що застосування Інтернет-технологій у навчальній діяльності школярів сприяє ефективнішому засвоєнню знань, розвиває в учнів мотивацію до інформаційно-пізнавальної діяльності, здібність до самостійного ухвалення рішень і включення в різноманітні види творчої діяльності.
Отже, у порівнянні з традиційними методами організації навчального процесу, навчання з використанням Інтернет-технологій має значні переваги. Зокрема визначимо такі:
˗ забезпечується висока якість викладання в поєднанні з наочністю, з’являється можливість використання динамічних фрагментів та перетворень зображених на екрані об’єктів;
˗ забезпечується індивідуальне навчання та високий рівень і об’єктивність контролю в режимі прямого діалогу «учень-ПК» без втручання викладача;
˗ забезпечується можливість багаторазового відтворення навчального матеріалу до його повного засвоєння в зручний для учня час;
˗ забезпечується можливість використання вбудованих допоміжних програм сервісу та комп’ютерних довідників;
˗ з’являється можливість підвищення інформаційно-пізнавальної активності учнів за рахунок індивідуалізації навчального процесу.
Використання сучасних Веб-сервісів сприяє також формуванню в учнів рефлексії своєї діяльності. Передусім у молодої людини з’являється можливість наочно подавати результат своїх дій. Відповідні програми тестування дозволяють учням більш точно оцінювати такі характеристики особистості, як ступінь адекватності самооцінки і т. ін.
ВИСНОВКИ
1. Спираючись на аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, смисловий і структурний зміст понять, пов’язаних з комунікативними уміннями учнів старших класів, виділено і класифіковано уміння і складові їх дії, володіння якими потрібне сучасному випускникові школи для успішної подальшої навчальної і професійної діяльності.
Виявлено комплекс психолого-педагогічних умов, необхідних для формування комунікативних умінь на уроках з предмету «Технології».
2. У результаті проведеного нами дослідження було встановлено, що розвиток комунікативних навичок підлітків є необхідною умовою успішної соціалізації підростаючого покоління.
Формування характеристик комунікативних навичок школяра підліткового віку відбувається в умовах зміни мотивації основних видів діяльності: навчання, спілкування і праці, посиленого пізнавального розвитку та активного становлення особистості у процесі діяльності і, особливо, в ході неформальної міжособистісної взаємодії. Ці чинники спонукають підлітка до постійного розвитку психоморальних якостей, вдосконалення комунікативних навичок та вмінь.
3. Досліджено, що соціальні сервіси Веб 2.0 дозволяють школярам спільно створювати та використовувати в мережі інформаційні ресурси, обмінюватися знайденою або створеною інформацією, що сприяє кращому розвиткові їх комунікативних вмінь та навичок.
Ключовими факторами зростаючого успіху технологій Веб 2.0 є відкритість інформаційного наповнення, оперативність доступу й розміщення, незалежність від індивідуального графіка включення учасників в процес комунікацій під час спільної роботи. Розповсюдження використання сервісів Веб 2.0 призвело до трансформації інформаційного простору, який більшою мірою перемістився до мережі Інтернет.
4. Проведено констатуючий експеримент, що показав низький рівень розвитку комунікативних умінь учнів старших класів і, одночасно, актуальність проблеми спілкування для школярів віком від 15 до 17 років.
У процесі проведення формувального експерименту проведено роботу з учнями експериментальних груп, при якій вони поступово переходили від рішення простих комунікативних завдань до завдань, що спираються на знання основ комунікації, рефлексію, що сприяло формуванню прагнення до самовдосконалення комунікативних умінь і навичок, розвитку здібностей спілкування. В результаті дослідно-експериментальної роботи збільшилася загальна міра володіння комунікативними навичками, більшість учнів підвищили свій особистий рівень сформованості комунікативних умінь.
Старшокласники навчилися вирішувати різноманітні завдання, в основі яких лежить необхідність використання умінь пошуку, обробки і зберігання інформації. При цьому використовувалися як традиційні способи і засоби виконання цих операцій, так і засоби, пов’язані з вивченням і використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
5. Дослідження показало, що проблема використання соціальних мереж, зокрема блогів, як засобу формування комунікативних навичок учнів залишається досить актуальною тому, що в наш час все більше шкіл включаються в інформаційне середовище. Використання сучасних Інтернет-технологій під час проведення уроків, зокрема технології сприятиме покращенню рівня освіти учнів тому, що використання сучасних Інтернет-технологій поряд з традиційними формами навчання дає ряд переваг, а саме:
- індивідуалізація навчання;
- інтенсифікація самостійної роботи учнів;
- зростання обсягу виконаних завдань уроку;
- розширення інформаційних потоків при використанні мережі Інтернет.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Айсмонтас Б. Б. Теория обучения : Схемы и тесты / Б. Б. Айсмонтас. – М. : Из-во Владос-Пресс, 2002. – 176 с.
2. Арестова О. Психологическое исследование мотивации пользователей Интернета // 2-ая Российская конференция по экологической психологии. Тезисы. (Москва, 12-14 апреля 2000 г.). / О. Арестова. – М. : Экопсицентр РОСС. – С. 245-246.
3. Белинская Е. К проблеме групповой динамики сетевого сообщества // 2-ая Российская конференция по экологической психологии. Тезисы. Москва, 12-14 апреля 2000 г. / Е. Белинская. – М. : Экопсицентр РОСС. – С. 249-251.
4. Борба. М. Нет плохому поведению: 38 моделей проблемного поведения ребенка и как с ним бороться / М. Борба. ; пер. с англ. Ю. А. Григорец, С. В. Меркуловой. – М. : Вильямс, 2004, 319 с.
5. Васюков И. Общение – золото и главное полезное ископаемое Интернет / Опубликовано 02.09.2000 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступу : – http://flogiston.ru/.
6. Веретенникова В. П. Использование блогов в учебном процессе [Электронный ресурс] / В. П. Веретенникова, Г. П. Кузнецова. – Режим доступа : – http://www.rusnauka.com/5_NMIV_2009/Philologia/40997. doc.htm.
7. Вікова та педагогічна психологія : навч. посіб. / О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчук та ін. – К. : Просвіта, 2001. – 416 с.
8. Войскунский А. Интернет – новая область исследований в психологической науке : статья из «Ученые записки кафедры общей психологии МГУ». Выпуск 1. / А. Войскунский. – М. : Смысл, 2002. – С. 82-101.
9. Волков Б. С. Психология общения в детском возрасте : практическое пособие. 2-е изд., испр. и доп / Б. С. Волков, Н. В. Волкова. – М. : Педагогическое общество России, 2003. – 240 с.
10. Волохонский В. Л. Психологические механизмы и основания классификации блогов [Текст] // Личность и межличностное взаимодействие в сети Internet. Блоги: новая реальность. ; под ред. В. Л. Волохонского, Ю. Е. Зайцевой, М. М. Соколова. – СПб. : СПбГУ, 2006. – 235 c.
11. Герасимюк Т. Интернет как среда и инструмент реализации Паблик Рилейшнз / Т. Герасимюк, Т. Соломович // Журнал «Маркетинг в России и за рубежом». – 2002. – № 5 – 33 c.
12. Грязнова Е. Компьютерное общение как социальный феномен : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. фил. наук / Е. Грязнова. – Нижний Новгород, 2001. – 22 c.
13. Гуревич Р. С. Інформаційно-телекомунікаційні технології в навчальному процесі та наукових дослідженнях : навчальний посібник для студентів педагогічних ВНЗ і слухачів інститутів післядипломної педагогічної освіти / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія – К. : Освіта України, 2006. – 366 с.
14. Гуревич Р. С. Навчання у телекомунікаційних освітніх проектах (з досвіду роботи) : навчально-методичний посібник, для педагогічних працівників ПТНЗ, загальноосвітніх шкіл, ВНЗ і слухачів інститутів післядипломної освіти / Р. С. Гуревич,М. Ю. Кадемія, Л. С. Шевченко ; за редакцією професора Р.С. Гуревича. – Вінниця, 2007. – 138 с.
15. Гуревич Р. С. Використання інформаційних технологій у навчальному процесі (з досвіду роботи експериментального педагогічного майданчика у ВПУ № 4 м. Вінниці) : для педагогічних працівників ПТНЗ, СЗОШ, ВНЗ і слухачів навчальних закладів та установ післядипломної освіти / Р. С. Гуревич, М. Ю. Кадемія, Ю. В. Бадюк, Л. С. Шевченко. – Вінниця : ТОВ «Діло», 2006. – 296 с.
16. Делор Ж. Образование: сокрытое сокровище // Перспективы развития образования в ХХІ в. Отчет представленный ЮНЕСКО международной комиссией по вопросам образования / Ж. Делор. – Париж : Юнеско, 1996. – 53 с.
17. Енциклопедія освіти. АПН. – Юріном Інтер, 2008. – 345 c.
18. Жичкина А. Взаимосвязь идентичности и поведения в Интернете пользователей юношеского возраста : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. псих. наук : спец. 19.00.05 «Социальная психология» / А. Жичкина. – М., 2001. – 21 с.
19. Жичкина А. Социально-психологические аспекты общения в Интернете / Опубликовано 14.02.1999 г. [Электронный ресурс] / А. Жичкина. – Режим доступу : – http://flogiston.ru/articles/netpsy/refinf.
20. Жичкина А. Стратегии самопрезентации в Интернет и их связь с реальной идентичностью / Опубликовано 14.02.1999 г. [Электронный ресурс] / А. Жичкина, Е. Белинская. – Режим доступу : – http://flogiston.ru/articles /netpsy/strategy.
21. Заброцький М. М. Основи вікової психології : навчальний посібник / М. М. Заброцький. – Тернопіль : Богдан, 2001. – 112 с.
22. Иванченко Д. А. Перспективы применения блог-технологий в Интернет-обучении [Текст] // Информатика и образование / Д. А. Иванченко – № 2. – 2007. – С. 120-122.
23. Кадемія М. Ю. Використання комп’ютерних мереж у навчальному процесі професійної школи // Актуальні проблеми трудової і професійної підготовки молоді (вип. VII) / М. Ю. Кадемія. – Вінниця : ВДПУ, 2001. – С. 4-8.
24. Кадемія М. Ю. Інформаційно-комунікаційні технології навчання: термінологічний словник / М. Ю. Кадемія. – Вінниця : ТОВ «ЛАНДО ЛТД», 2009. – 212 с.
25. Киселева М. П. Использование блогов в учебном процессе [Электронный ресурс] / М. П. Киселева, А. Е. Самарина. – Режим доступа : – expo.smolensk.ru/dokald_11/kiseleva_samarina_2.doc.
26. Кон И. С. Психология ранней юности : кн. для учителя / И. С. Кон. – М. : Просвещение, 1989. – 225 с.
27. Корніяка О. М. Психологія комунікативної культури школяра / О. М. Корніяка. – К. : Міленіум, 2006. – 336 с.
28. Кошманова Т С. Проблемы общения в современной американской школе // Советская педагогика / Т. С. Кошманова. 1991. № 4. – С. 136-139.
29. Кравчук С. Психологічні основи сором’язливості // Соціальна психологія. – 2007. № 3 – С. 100-105.
30. Кроль В. М. Психология и педагогика : учеб. пособие для техн. вузов / В. М. Кроль. – М. : Высшая школа, 2001. – 319 с.
31. Кули Ч. Общественная организация // Тексты по истории социологии ХІХ-ХХ веков : хрестоматия / Ч. Кули [сост. В. И. Добреньков, Л. П. Беленкова]. – М. : Наука, 1994. – 381 с.
32. Культурное и языковое разнообразие в информационном обществе // Издание ЮНЕСКО для Всемирного Саммита по информационному обществу. СПб, 2004. – 87 с.
33. Кутієнко В. П. Вікова та педагогічна психологія (курс лекцій) : навч. посіб. – К. : Центр. навч. літ-ри, 2005. – 128 с.
34. Литвинцева А. В. Интернет-язык как фактор современной межкультурной коммуникации // Коммуникативные стратегии информационного общества / А. В. Литвинцева. – СПб : 2007. – С. 18-21.
35. Локализация Интернета: этические вопросы в межкультурной перспективе. 4-6 октября 2004 г. [Электронный ресурс] Карлсруэ. – Режим доступа : – http://icie.zkm.de/congress2004.
36. Львова А. Интернет-тренинг как новая возможность групповой психологической работы / Опубликовано 28.06.2004 г. [Электронный ресурс] / А. Львова, И. Рязанцева. – Режим доступу : – http://flogiston.ru/articles/ netpsy/inet_training.
37. Нарицын Н. Дистанционная программа консультативно-дидактической психотерапии // Мастер-класс доктора Нарицына ; реферат по проекту для конкурса «Золотая Психея» / Опубликовано 2004 г. [Электронный ресурс] / Н. Нарицын. – Режим доступу : – http://www.naritsyn.ru/master/org/refer.htm.
38. Немов Р. С. Психология в 3 кн. : учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений. Кн. 1. / Немов Р. С. – М. : Владос, 2000. – 686 с.
39. Окоронко С. В. Оптимизация школьного образовательного процесса средствами информационных технологий : дисс… д-ра пед. наук: 13.00.01/ С. В. Окоронко. – Екатеринбург, 1999. – 353 с.
40. Освіта в Європі у 2020-2030 роках. Прогноз. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : – http://www.pontydysgu.org/2010/01/crowd-sourcing-the-european-foresight-study-your=chance-to-be-an-expert/.
41. Основы теории коммуникации : учебник / [под ред. проф. М. А. Василика]. – М. : Гардарики, 2005. – 615 с.
42. Полат Е. С. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования : учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. Кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров ; под ред. Е. С. Полат. – М. : Издательский центр «Академия», 2003. – 272 с.
43. Портал Smart education. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : – http://www.smart-edu.com/.
44. Рубцова Н. Е. Психологические основы профессиональной деятельности учителя информатики при проведении диалога «школьник-компьютер» : дисс… канд. психол. наук: 19.00.03/ Н. Е. Рубцова. – Тверь, 1999. – 219 с.
45. Савчин М.В. Вікова психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. П. Василенко. – К. : Академвидав, 2005. 360 с.
46. Сатин Д. Системные исследования профессиональных сообществ в сети Интернет // Междисциплинарый семинар «Информационное общество: экономика, социология, психология, политика и развитие Интернет-коммуникаций», организованный «Российской сетью информационного общества» (29 сентября 1999 г.).
47. Г. К. Селевко Современные образовательные технологии : учебное пособие / Г. К. Селевко. – М : Народное образование, 1998. – 256 с.
48. Смыслова О. Психологические последствия применения информационных технологий : дипл. работа / О. Смыслова. – М. : МГУ, 1998. – 98 с.
49. Солдатченко А. Л. Система формирования коммуникативности старшеклассников общеобразовательной школы : дисс… канд. пед. наук: 13.00.01 / А. Л. Солдатченко. – Магнитогорск, 2001. – 186 с.
50. Сосланд А. Фундаментальная структура психотерапевтического метода или Как создать свою школу в психотерапии / А. Сосланд. – М. : Логос, 1999. – 231 с.
51. Средства синхронного и асинхронного электронного обучения. [Электронной ресурс]. – Режим доступу : – http://www.trainings.ru/.
52. Стародубцев В. А. Сервисы социальных мультимедиа в учебном процессе: блоги [Электронный ресурс] / В. А. Стародубцев, Л. А. Горохова, А. А. Киселева. – Режим доступа : http://portal.tpu.rU/SHARED/s/ STARODUBTSEV_V_A/FP K/.../Tab2/blogs_in_education.pdf.
53. Татьянченко Д. В. Общеучебные умения: очарование очевидного / Д. В. Татьянченко, С. Г. Воровщиков. – Челябинск : Челяб. ЦНТИ, 1996. – 86 с.
54. Тищенко В. А. Формирование коммуникативных умений учащихся средствами информатики // Информатика и образование / В. А. Тищенко. – 2006. – № 5. – С. 114-119.
55. Философский энциклопедический словарь ; ред.-сост. Е. Ф. Губский и др.] – М. : ИНФРА-М, 1997. – 574 с.
56. Чудова Н. Особенности образа Я «жителя» Интернета // 2-ая Российская конференция по экологической психологии. Тезисы. (Москва, 12-14 апреля 2000 г.). / Н. Чудова. – М. : Экопсицентр РОСС. – С. 269-270.
57. Шарков Ф. И. Истоки и парадигмы исследований социальной коммуникации // Социологические исследования / Ф. И. Шарков. – № 8. –2001. – С. 55-57.
58. Шевандрин Н. И. Социальная психология в образовании / Н. И. Шевандрин. – М. : ВЛАДОС, 1995. – 544 с.
59. Шевченко И. Некоторые психологические особенности общения посредством Internet // Кафедра психологии факультета журналистики, социологии и психологии Казанского государственного университета. Опубликовано 27.05.1997 г. [Электронный ресурс] / И. Шевченко. – Режим доступа : http://flogiston.ru/articles/netpsy/shevchenko.
60. Шулдик Н. Гендерні особливості спілкування підлітків. Проблеми загальної та педагогічної психології ; збірник наукових праць ін-ту психол. ім. Г. С. Костюка АПН України [за ред. С.Д. Максименка] – т. VII, вип. 7./ Н. Шулдик. – К. : 2005. – 400 с.
61. Що таке Вебінар? / Технології Веб 2.0. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : – http://web2.in.ua/2010/01/18/scho-take-vebinar.html.
ДОДАТКИ
Додаток А
Тематичний план з предмету «технології», рівень стандарту 11 клас
|
К-cть год. |
Зміст навчального матеріалу |
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів |
|
|
Вступ. Актуалізація основних по нять, які вивчалися у 10 класі. Об го ворення плану дій на на ступ ний рік |
|
|
2 |
Розділ 1. Проектування як скла дова сучасного виробництва та жит тє діяльності людини Тема 1.1. Методи творчого та кри тичного мислення в проект ній технології Творчість як основа перетво рю вальної діяльності людини. Технології та методи творчої дi яль но сті: метод мозкової атаки, ме тод конт рольних запитань, си нектика, морфо ло гічний аналіз, метод фо каль них об’єктів, метод випадко во стей, функ ціо наль но- вар тіс ний ана ліз, алгоритм роз в’язування вина хід ницьких за дач. Винахідництво. Раціоналіза тор ські пропозиції – рушійна сила у роз вит ку виробництва. Практичні роботи 1. Розв’язування технічних за дач з проблемним змістом. 2. Застосування методу синек тики для розв’язання завдань проекту. 3. Застосування морфологічного ана лізу для роботи над про ек том |
Характеризує синек ти ку як технологію ви ко ристання анало гій для процесу роз в’язку про блем, ос нов ні ме то ди творчої діяльності лю ди ни; називає та викори сто вує в проекті ос нов ні ана логії синек тики: пря му, фантас тичну, сим во лічну то що; формулює розв’язок про блеми з викори стан ням абстрактної ана ло гії |
|
|
Розділ 2. Інформаційні джерела та інформаційні технології в про ектній діяльності Тема 2.1. Використання в про ект ній діяльності інфор ма цій но-ко му нікаційних технологій Презентація результатів роботи як один з видів перетворювальної дi- |
Використовує муль ти ме дійні та інші ко му нi ка ційні засоби для пре зен тації теми чи про блеми проекту; |
|
2 |
яль ності людини. Види пре зен тацій: мультимедійна, публіка ція, веб-сайт в Інтернеті. Технологія створення публікації. До бір необхідної інформації. Створення веб-сайта. Технологія ви користання програми Microsoft Publisher для створення веб- сай та. Практичні роботи 1. Створення публікації за темою проблеми. 2. Створення веб-сайта для пре зен тації проблеми в Інтернеті |
використовує тех но ло гії створення пуб лi ка ції за темою про екту |
|
2 |
Розділ 3. Художнє конст рую ван ня об’єктів технологічної діяль ності Тема 3.1. Ергономіка в струк ту рі перетворювальної діяльності. Загальні питання ергономіки. Іс то рія становлення та сутність ер го но мічної науки. Методи і засоби ер го номічних досліджень. Са нітарно- гi гієнічні та ес тетичні умо ви праці. Ер гономічний підхід до організації праці. Ергоно міч ний аналіз тех но ло гічного про це су з виготовлення певного об’єк та. Практичні роботи 1. Здійснення ергономічного ана лізу нескладного побуто вого ви робу. Ви конання ескізу вла сної про по зиції. 2. Виконання проекту несклад но го інструменту (ножиці, кут ник, мо лоток тощо) з ура ху ван ням ант ро пометричних па раметрів руки. 3. Розробка робочого місця учня з урахуванням основних вимог ер го номіки |
Характеризує основ ні по няття ергоно мi ки; називає методи і за соби ергономічних до слід жень; визначає санітарно- гi гi є нічні та естетичні умо ви праці |
|
2 |
Розділ 4. Екологічні і техногенні проблеми в перетворювальній діяль ності людини |
|
|
|
Тема 4.1. Глобальні проблеми люд ства Проблеми загальносвітового рів ня – демографічні, екологічні, енерге тич ні. Сучасна енергетика в екосистемі. Техногенні про б ле ми в суспільстві. Ви ди вироб ництв та їх вплив на еко систему. Можливі шляхи подо лан ня енер гетичних та екологічних проб лем |
Характеризує по нят тя моніторингу для ви зна чення стану на вко лиш нього середо вища; називає техногенні про блеми в сучасному су спільстві |
|
|
Тема 4.2. Природоохоронні тех но логії Інформаційна система спосте ре жен ня та аналізу стану природи. Тех но логії переробки побутових відходів. Сучасні технології безвідходного ви робництва продук ції. Замкнені си стеми як один з видів безвідходного виробництва. Практична робота 1. Проект на створення еко ло гічно стi йкої системи, на при клад “Збе ре же мо річку”, “За кладемо парк” то що. Основні етапи проекту: – організаційний (обгрун ту ван ня те ми проекту), – дослідно-пошуковий (збір не об хід ної інформації, пов’язаної з те мою проекту, добір при ро до охо ронних тех нологій та ре сурсів для реаліза ції проекту, складання пла ну дій), – заключний (оцінка та захист проекту) |
Визначає вплив лю ди ни на екосистему; характеризує замк нені системи як один з ви дів безвідходного ви роб ницт ва; називає основні ета пи проекту; визначає та обгрун то вує тему проекту на ос нові отриманих знань; відбирає природо охо рон ні технології для вла сного проекту |
|
|
Розділ 6. Проектування про фе сій ного успіху Тема 6.1. Основи професійного са мовизначення Основні функції професійної діяль ності. Основні види діяль но сті лю дини. Професійна діяль ність та про фесійне самовизна чен ня. Сфери та |
Характеризує основ ні функції профе сій ної дi яльності люди ни. |
|
4 |
галузі про фе сій ної діяльності лю ди ни. Основні поняття: культура праці, про фесійне становлення особисто сті, професійна кар’єра. Практична робота 1. Визначення основних компо нен тів процесу вибору май бут ньої про фесії |
Пояснює основні по нят тя про культуру праці, сутність про фе сійного становлен ня |
|
|
Тема 6.2. Портфоліо в про фе сій ній діяльності людини Суть та призначення портфоліо в про фесійній та освітній діяльності людини. Основні частини портфоліо в залежності від май бутньої про фе сії. Компонування портфоліо. Відбір та оцінка кра щих результатів власної діяль ності над проектом. Практичні роботи 1. Вправи на обговорення порт фо ліо в парах. 2. Інтерактивне обговорення порт фо ліо (“Ажурна пилка”, “Кру глий стіл” тощо) |
Пояснює призна чен ня та завдання порт фо ліо у професійному по сту пі людини; визначає складові ча сти ни власного пор т фо ліо з урахуванням осо бистіс них досяг нень і жит тє вих пла нів на май бут нє |
|
|
Тема 6.3. Орієнтовний проект “Моя професійна кар’єра” Мета і завдання проекту. По нят тя про фесійної кар’єри. Фактори, що впливають на професійну ка р’єру (осо бистісні, службові, ви робничі, со ціально-економічні то що). Практичні роботи 1. Складання плану дій для ре а лi за ції проекту. 2. Збір інформації про види про фе сій. 3. Обгрунтування теми проекту на основі зібраної інформації. 4. Обгрунтування обраної спе цi аль ності, учбового закладу для по дальшої професійної освіти. 5. Аналіз непередбачених варіан тів |
Визначає цілі та за в дання власного про ек ту; характеризує фак то ри що впливають на вла с ний вибір май бутньої про фесійної діяльно сті; складає план дій сто сов но власної кар’єри |
Додаток Б
План-конспект уроку технології (типовий)
Тема: Презентування результатів роботи як один із видів перетворювальної діяльності людини. Презентації та їх призначення.
Мета: Ознайомити зі способами презентування результатів проектної діяльності.
Знати призначення та методи роботи з програмним продуктом Microsoft Power Point,
Виховувати навики наукової організації праці, самостійність, розуміння необхідності використання презентування результатів роботи.
Розвивати навички творчої роботи за персональним комп’ютером.
Обладнання: ноутбук, веб-камера, інтерактивна дошка, проектор, мультимедійні презентації.
Тип уроку: Комбінований.
Хід уроку
1. Організаційна частина.
˗ Привітання.
˗ Відмітка відсутніх.
˗ Призначення чергових.
˗ Перевірка готовності учнів до уроку.
2. Повторення опорних знань.
1. Пригадайте, що може бути результатом виконання проекту?
2. У якій формі можуть зберігатися відомості про об’єкти проектної діяльності?
3. Які ви знаєте етапи проектування виробів?
4. Які види діяльності інженера-конструктора в процесі проектування виробу можуть бути виконані з використовуванням інформаційно-комунікаційних технологій?
5. Що спільного та в чому відмінності електронного документа і документа на папері?
3. Пояснення нового матеріалу
Після створення певного корисного продукту, завершення виконання проекту, іноді – навіть тільки після виникнення ідеї його започаткування, виникає необхідність розповісти про це людям, переконати їх у його необхідності і корисності, порадитись з ними, тобто презентувати проект або ідею його започаткування. Отже, оприлюднення певних відомостей у формі, доступній не тільки для ініціатора й виконавців проекту, є однією з необхідних складових проектної діяльності.
Таке оприлюднення результатів є діяльністю, яка полягає в перетворенні певних відомостей у форму і забезпечу є їх сприйняття іншими людьми.
Об’єктом перетворювальної діяльності в цьому випадку є інформація. Форма подання відомостей щодо цілей, процесу виконання й результатів проекту є результатом, продуктом перетворювальної діяльності людини або групи людей (співвиконавців). Необхідність виконання такої перетворювальної діяльності виникає тоді, коли в процесі виконання проектної діяльності група людей дійшла висновку, що існує деякий спосіб отримання суспільно корисного продукту, більшості людей невідомий, і відомості про це потрібно зробити доступними суспільству.
Найстарішим прикладом такого донесення до широкого загалу результатів проектно-пошукової діяльності можуть бути біблійні притчі, а одній з яких йдеться про сім вгодованих і сім худих корів, є ні чім іншим, як викладом моделі оптимального управління державою, здобутої в результаті проектування на основі узагальнення, осмислення досвіду.
Оприлюднення у спеціальний спосіб підготовлених відомостей, зокрема результатів проекту, може відбуватись у формі презентації.
У загальному випадку презентацією називають захід, який проводиться з метою поширення інформації про певну організацію, подію, товар, послугу. Завданням проведення презентації є надання її учасникам певної інформації, частину якої вони повинні сприйняти і запам’ятати.
Відомо, що люди, зазвичай, запам’ятовують менше 10% від почутого, прочитаного, приблизно 30% від побаченого і більше 70% від того, що чують і бачать одночасно. Саме тому презентація, яка поєднує ці впливи, є найефективнішим засобом донесення інформації до людини, переконання людей. Відтворення зображень (нерухомих і рухомих), тексту, звуку, ефективне управління цим процесом забезпечується сьогодні комп’ютеризованими засобами. Тож важливою складовою сучасної презентації є демонстрування її учасникам спеціально підготовленого матеріалу, яке здійснюється з використанням сучасних комп’ютеризованих засобів, або, як їх називають, «мультимедійних засобів». Цю складову презентації називають комп’ютерною презентацією. Нею може бути набір зображень, що містить інформацію на певну тему і супроводжуваний необхідними коментарями в усній або друкованій формі, відеоматеріал. Найменшим елементом комп’ютерної презентації, яким можна оперувати під час її відтворення, є слайд, названий так за аналогією з кадром фотографічної плівки, призначений для використання у звичайному проекторі. Термін слайд використовується для позначення одиниці матеріалів презентації незалежно від того, чи буде ця сторінка демонструватися на екрані дисплею, роздруковуватися на принтері або виводитися на прозору плівку.
Сукупність зображень (нерухомих, анімованих та відеозаписів), звукових записів і відповідних екранних засобів керування, певним чином упорядковану, називають «комп’ютерною презентацією», або «мультимедійною презентацією».
З комп’ютерними презентаціями, їх створенням і застосуванням Ви досить докладно ознайомились у процесі навчання інформатики в 10-му класі.
Комп’ютерні презентації можуть бути складовими не тільки власне презентацій, але й лекцій, уроків, ними можуть супроводжуватись публічні звіти, захисти проектів, інші виступи перед різними аудиторіями. Комп’ютерні презентації можна класифікувати кількома способами.
А) За структурою і способом подання матеріалу.
1. Комп’ютерні презентації, які складаються з окремих зображень (слайдів). Такі презентації створюють за допомогою програми Microsoft PowerPoint, або подібних. Відтворення таких презентацій може здійснюватись як для групи людей, так і для однієї особи або у вигляді послідовності зображень, відеофрагментів (відеороликів), яка відтворюється або як неперервна у часі послідовність, або як така, де використовуються засоби управління, завдяки яким її можна призупинити, повторити перегляд певних частин, перейти до іншої частини тощо.
2. Комп’ютерні презентації у вигляді відеоролика. Зазвичай у них використовуються відзняті на відеокамеру невеликі сюжети, або комп’ютерна графіка (дво- або тривимірна, анімована, записані у вигляді неперервної послідовності зображення нерухомих або рухомих об’єктів екрана тощо).
За структурою презентації можуть бути лінійними, або розгалуженими. У лінійних презентаціях переходи можливі від попереднього зображення до наступного і навпаки. Лінійні презентації мають значне поширення, досить просто і швидко створюються. Презентації з розгалуженою структурою, або інтерактивні презентації, відрізняються тим, що в них можливі переходи від однієї групи зображень до іншої, наприклад, – з використанням систем меню.
Рис. 1. Фрагменти презентації проекту
Б ) За призначенням.
Можна виокремити дві основні групи комп’ютерних презентацій: презентації для аудиторного або для індивідуального використання. Ці дві групи маю багато спільного, але й є істотні відмінності, які слід враховувати при їх створенні. Зазвичай комп’ютерні презентації, які використовуються для супроводу лекцій, доповідей, за структурою є лінійними презентаціями.
Деякі презентації можуть бути використані індивідуально, їх іноді використовують у мережі Інтернет або локальній мережі (після збереження їх у формат Веб-сторінки). Ці презентації зазвичай мають розгалужену структуру (рис. 1). Управління відтворенням комп’ютерних презентацій може здійснюватись доповідачем (на лекції, уроці, презентаційному заході, захисті проекту) або особою, яка ознайомлюється з інформацією (у мережі Інтернет, локальній мережі, на окремому комп’ютері).
Починаючи з 90-х років минулого століття в світі здійснюються розробка і масовий випуск цифрової проекційної техніки. Саме відтоді в масовому виробництві освоєно системи управління комп’ютеризованими засобами відтворення зображення і звуку безпосередньо з екрана, доторканням до його поверхні рукою, або спеціальним пристроєм – електронним пером або етилом.
Загальною назвою засобу, на якому відтворюється зображення, є назва «екран». Залежно від фізичної реалізації розрізняють екрани, які відбивають світло й такі, що його випромінюють. Зображення може відтворюватись на екрані електронно-променевої трубки, екранах, утворених з сукупності окремих елементів, які або самі випромінюють світло (люмінесцентні екрани або плазмові панелі), або змінюють свою прозорість, пропускаючи різну кількість світла від джерела (дзеркальної поверхні, люмінесцентних ламп, світлодіодів).
Одним з основних методів утворення зображення, яке може спостерігатись великою групою людей, є світлова проекція. Обов’язковою складовою системи відтворення зображення на екрані шляхом світлової проекції є проектор. Сьогодні майже всі проектори забезпечують світловий потік, достатній для застосування без затемнення у приміщеннях, в яких з дотриманням умов видимості зображення, які визначаються кутовими розмірами його елементів, може розміститись 30-40 і більше осіб.
За технічними засобами, які об’єднують проектор, екран, систему відтворення звуку і систему управління комп’ютером безпосередньо з екрана, закріпилась назва «мультимедійна система».
Основну складову цієї системи називають «інтерактивною дошкою», або, правильніше, «сенсорною поверхнею».
Спільним для всіх програмних і апаратних засобів створення і відтворення комп’ютерних презентацій є те, що з їх використанням створюються статичні й динамічні (рухомі) зображення, які супроводжуються відтворенням звуку.
Апаратно-програмні комплекси, призначені для створювання і відтворювання комп’ютерних презентацій, називають «системи підготовки і відтворення комп’ютерних презентацій».
Рис. 2. Комплекс апаратних засобів, призначений для відтворення електронних презентацій (мультимедійна презентаційна система)
Комп’ютерні, або мультимедійні презентації результатів проектної діяльності використовують, як уже зазначалося, для супроводу публічного захисту проектів. У такому випадку презентація має містити відомості, які б наочно розкрили проблему, вирішенню якої присвячено проект, і показали суспільну значимість, корисність результатів діяльності з виконання проекту.
Існують певні правила правильної побудови й оформлення комп’ютерних презентацій.
У процесі створення презентації дуже важливо вибрати спільне для всіх слайдів оформлення, яке б відображало певним чином зміст презентації. Якщо у презентації передбачається подання відомостей про певний вид діяльності, тло, то й інші елементи оформлення повинні відповідати спрямованості оповіді.
Наприклад, для презентації, присвяченій проекту, пов’язаному з кіно- або відеофільмами, можна обрати оформлення, яке б містило елементи, схожі на кінострічки; для презентації, яка повинна супроводжувати розповідь про певні транспортні засоби, можна використати оформлення у вигляді дороги, водної поверхні тощо. Для презентації проекту, присвяченого народному вжитковому мистецтву Росії або України, можна використати оформлення тексту (шрифт), схоже на старослов’янське письмо, доповнити слайди народним орнаментом, використовуючи його як елементи тла або складові майстер-слайда.
Оформлення презентації, яке відповідає змісту презентації, підкреслює спрямованість оповіді доповідача, об’єднує слайди у єдиний твір, називають стилем презентації.
Отже, стиль презентації обирається на етапі її проектування, створюється шляхом розміщення певних графічних елементів, вибором або створенням тла, графічних особливостей елементів слайда, якими виокремлено текстові повідомлення. Оформлення презентації не повинне бути занадто яскравим, не відволікати увагу від змісту презентації, а в цілому і від змісту кожного окремого слайда.
Окрім суто естетичних й інформативних вимог до стилю комп’ютерної презентації, необхідно враховувати й особливості способів її відтворення, різні для аудиторного або індивідуального застосування презентації. Більшість систем відтворювання комп’ютерних презентацій забезпечують такі режими:
˗ відтворення слайда на повному екрані (для одного користувача, або для групи осіб) у формі послідовності слайдів, яка відтворюється без переходів на слайди, які не слідують безпосередньо за попереднім, повернень тощо, тобто у формі потокової презентації;
˗ відтворення слайдів в екранному вікні з можливістю залишати нотатки як на поверхні слайда, так і у спеціальному вікні, накладання інших зображень, переміщення складових слайда користувачем (забезпечують системи відтворення презентацій, що входять до комплектів більшості інтерактивних дощок);
˗ відтворення презентацій у формі гіпермедійного документа, призначеного для індивідуального перегляду, або для демонстрування групі осіб, які здійснюють аналіз її змісту та його обговорення.
Різні способи відтворення презентації передбачають, відповідно, і різні вимоги до стилю презентації. Комп’ютерні презентації, призначені для супроводу лекцій, мають містити небагато тексту, оскільки доповідач може розповісти більше. Розмір шрифтів, які використовуватимуться, бажано обирати з урахуванням відомостей. При створенні комп’ютерних презентацій, призначених для відтворення на великому екрані, доцільно використовувати шрифти, розміри символів (знаків) яких відповідатимуть умовам видимості для спостерігачів, які знаходяться на найбільшій відстані від екрана.
Є загальне правило для текстових складових таких презентацій: «тексту повинно бути стільки, щоб людина встигла його прочитати і змогла запам’ятати».
Комп’ютерні презентації, призначені для відтворення у формі гіпермедійного документа, можуть містити стільки тексту, скільки потрібно для повного, вичерпного викладу повідомлення. Для індивідуальної роботи з презентацією можна передбачити більш деталізовані зображення, менші розміри шрифтів (але не менші за 12 пт), більшу докладність і обсяг текстових частин опису.
У процесі розроблення презентації можна виокремити кілька етапів:
1) визначення мети створення і застосування презентації;
2) розробка змісту і структури комп’ютерної презентації;
3) підготовки матеріалів для презентації (відбору електронних документів, зображень, відео- та аудіоматеріалів, сканування креслень, ескізів тощо);
4) формування послідовності показу слайдів, або створення набору слайдів, у яких передбачені переходи від слайда до слайда за командою користувача («дерева» слайдів);
5) створення допоміжної підтримки презентації (відеозаписів, програмних засобів тощо);
6) планування презентації (визначення часу демонстрування окремих слайдів, необхідності повернення до початкових слайдів тощо).
Насамперед слід визначити мету створення презентації та спосіб її відтворення у процесі демонстрування (рис. 2). Від цього залежатиме, як продуктивність роботи над її створенням, так і успішність її застосування.
Залежно від мети створення презентації, її слайди можуть відтворюватись або послідовно один за одним (лінійна структура), або в іншій послідовності (розгалужена структура), можуть бути використані зображення, текстові документи, програмні засоби, звукові та відеозаписи, які зберігаються за межами файла комп’ютерної презентації.
Важливим етапом створення комп’ютерної презентації є добір і підготовка графічного і текстового матеріалу.
Найпоширенішим програмним засобом, призначеним для створення і показу комп’ютерних презентацій, є програмний засіб Microsoft PowerPoint, складова офісного пакету Microsoft Office.
4. Творчі завдання
1. Спробуйте спланувати презентацію проекту «Енергозбереження в моєму домі». Як матеріали для презентації бажано використати малюнки і відеофрагменти з мережі Інтернет (можливі запити до пошукової системи: «Енергозбереження», «Енергозбереження в побуті», «Відновлювані джерела енергії», тощо) та зроблені власноруч фотографії.
2. Виконайте власну розвідку щодо створення вітчизняної ЕОМ МІР. Сплануйте комп’ютерну презентацію з цієї теми.
3. Сплануйте комп’ютерну презентацію одного з творчих завдань з § 1. Використайте накладання зображень для ілюстрування дії спроектованого пристрою.
4. Розробіть структуру презентації, яку можна було б використати для пояснення шляхів і методів вирішення проблемної ситуації засобами творчості.
Основні поняття: презентація, електронний документ, комп’ютерна презентація, слайд, об’єкти слайда, види комп’ютерних презентацій, структура презентації, режими роботи програмного засобу Power Point, гіперпосилання, засоби відтворювання презентацій.
5. Словник нових термінів
Роздільна здатність – параметр растрового зображення, який вимірюється кількістю пікселів зображення на одиниці довжини. Гіперпосилання – засіб переміщення (навігації) по електронному документу.
Гіпермедійний документ — електронний документ, що містить текст, зображення, відео- та аудіофрагменти, перегляд якого здійснюється користувачем у послідовності, яку він обирає сам, використовуючи гіперпосилання, що є складовими цього документа.
Мультимедійна система — сукупність програмного й апаратного забезпечення, призначена для відтворення зображень і звуку.
Сенсорна поверхня — поверхня, на якій можливе визначення координат певної події (торкання до поверхні, натискання органу керування на розміщеному в певній точці стилусу тощо).
6. Закріплення матеріалу
1. Навіщо потрібно проводити презентування матеріалів проектної діяльності?
2. Навіщо і ким, на вашу думку, створювалися біблійні притчі?
3. У який спосіб слід добирати матеріал для презентації проекту?
4. Дотримання яких вимог забезпечує сприйняття матеріалів комп’ютерної презентації всіма учасниками?
5. Чому недоцільно використовувати в комп’ютерних презентаціях, призначених для супроводу лекції, публічного захисту проекту тощо, надмірну кількість тексту?
6. Що є засобами діяльності людини, яка створює комп’ютерну презентацію та демонструє її?
7. Чи потрібно в процесі презентації роздавати учасникам матеріали у вигляді паперових копій? Якщо так, то навіщо і коли це варто робити?
8. Чи еквівалентні терміни «комп’ютерна презентація» і «мультимедійна презентація»? Якщо ні, то який із них є більш загальним, а який — більш конкретним?
Додаток В
Головна сторінка блогу з предмету «Технології» (вигляд сторінки у барузері) (http://tehnologiy.wordpress.com/)
Вигляд панелі адміністрування блогу «Технології»
Додаток Г
План-конспект уроку технології розміщений у навчальному блозі
Перевага блогу – малюнок з можливістю збільшення
Перевага блогу – гіпертекстова основа побудови викладу матеріалу
Перевага блогу – додаткові відеоматеріали до теми уроку
Перевага блогу – інтерактивність, можливість коментування та ведення онлайн діалогу з учнями
Додаток Д
(Для перекладу тесту на українську мову потрібна адаптація психолога)
Методика изучения коммуникативных умений Михельсона
Автор: Л. Михельсон. Перевод и адаптация Ю. З. Гильбуха
Цель: Определение уровня коммуникативной компетентности и качества сформированности основных коммуникативных умений.
Инструкция: Мы просим Вас внимательно прочитать каждую из описанных ситуаций и выбрать один вариант поведения в ней. Это должно быть наиболее характерное для Вас поведение, то, что Вы действительно делаете в таких случаях, а не то, что, по- вашему, следовало бы делать.
Тестовый материал:
1. Кто-либо говорит Вам: «Мне кажется, что Вы замечательный человек». Вы обычно в подобных ситуациях:
а) Говрорите: «Нет, что Вы! Я таким не являюсь».
б) Говорите с улыбкой: «Спасибо, я действительно человек выдающийся».
в) Говорите: «Спасибо».
г) Ничего не говорите и при этом краснеете.
д) Говорите: «Да, я думаю, что отличаюсь от других и в лучшую сторону».
2. Кто-либо совершает действие или поступок, которые, по Вашему мнению, являются замечательными. В таких случаях Вы обычно:
а) Поступаете так, как если бы это действие не было столь замечательным, и при этом говорите: «Нормально!»
б) Говорите: «Это было отлично, но я видел результаты получше».
в) Ничего не говорите.
г) Говорите: «Я могу сделать гораздо лучше».
д) Говорите: «Это действительно замечательно!»
3. Вы занимаетесь делом, которое Вам нравится, и думаете, что оно у Вас получается очень хорошо. Кто-либо говорит: «Мне это не нравится!» Обычно в таких случаях Вы:
а) Говорите: «Вы - болван!»
б) Говорите: «Я все же думаю, что это заслуживает хорошей оценки».
в) Говорите: «Вы правы», хотя на самом деле не согласны с этим.
г) Говорите: «Я думаю, что это выдающийся уровень. Что Вы в этом понимаете».
д) Чувствуете себя обиженным и ничего не говорите в ответ.
4. Вы забыли взять с собой какой-то предмет, а думали, что принесли его, и кто- то говорит Вам: «Вы такой растяпа! Вы забыли бы и свою голову, если бы она не была прикреплена к плечам». Обычно Вы в ответ:
а) Говорите: «Во вяком случае, я толковее Вас. Кроме того, что Вы в этом понимаете!»
б) Говорите: «Да, Вы правы. Иногда я веду себя как растяпа».
в) Говорите: «Если кто-либо растяпа, то это Вы».
г) Говорите: «У всех людей есть недостатки. Я не заслуживаю такой оценки только за то, что забыл что-то».
д) Ничего не говорите или вообще игнорируете это заявление.
5. Кто-либо, с кем Вы договорились встретиться, опоздал на 30 минут, и это Вас расстроило, причем человек этот не дает никаких объяснений своему опозданию. В ответ Вы обычно:
а) Говорите: «Я расстроен тем, что Вы заставили меня столько ожидать».
б) Говорите: «Я все думал, когда же Вы придете».
в) Говорите: «Это был последний раз, когда я заставил себя ожидать Вас».
г) Ничего не говорите этому человеку.
д) Говорите: «Вы же обещали! Как Вы смели так опаздывать!»
6. Вам нужно, чтобы кто-либо сделал для Вас одну вещь. Обычно в таких случаях Вы:
а) Никого ни о чем не просите.
б) Говорите: «Вы должны сделать это для меня».
в) Говорите: «Не могли бы Вы сделать для меня одну вещь?», после этого объясняете суть дела.
г) Слегка намекаете, что Вам нужна услуга этого человека.
д) Говорите: «Я очень хочу, чтобы Вы сделали это для меня».
7. Вы знаете, что кто-то чувствует себя расстроенным. Обычно в таких ситуациях Вы:
а) Говорите: «Вы выглядите расстроенным. Не могу ли я помочь?»
б) Находясь рядом с этим человеком, не заводите разговора о его состоянии.
в) Говорите: «У Вас какая-то неприятность?»
г) Ничего не говорите и оставляете этого человека наедине с собой.
д) Смеясь говорите: «Вы просто как большой ребенок!»
8. Вы чувствуете себя расстроенным, а кто-либо говорит: «Вы выглядите расстроенным». Обычно в таких ситуациях Вы:
а) Отрицательно качаете головой или никак не реагируете.
б) Говорите: «Это не Ваше дело!»
в) Говорите: «Да, я немного расстроен. Спасибо за участие».
г) Говорите: «Пустяки».
д) Говорите: «Я расстроен, оставьте меня одного».
9. Кто-либо порицает Вас за ошибку, совершенную другими. В таких случаях Вы обычно:
а) Говорите: «Вы с ума сошли!»
б) Говорите: «Это не моя вина. Эту ошибку совершил кто-то другой».
в) Говорите: «Я не думаю, что это моя вина».
г) Говорите: «Оставьте меня в покое, Вы не знаете, что Вы говорите».
д) Принимаете свою вину или не говорите ничего.
10. Кто-либо просит Вас сделать что-либо, но Вы не знаете, почему это должно быть сделано. Обычно в таких случаях Вы:
а) Говорите: «Это не имеет никакого смысла, я не хочу это делать».
б) Выполняете просьбу и ничего не говорите.
в) Говорите: «Это глупость; я не собираюсь этого делать».
г) Прежде чем выполнить просьбу, говорите: «Объясните, пожалуйста, почему это должно быть сделано».
д) Говорите: «Если Вы этого хотите...», после чего выполняете просьбу.
11. Кто-то говорит Вам, что по его мнению, то, что Вы сделали, великолепно. В таких случаях Вы обычно:
а) Говорите: «Да, я обычно это делаю лучше, чем большинство других людей».
б) Говорите: «Нет, это не было столь здорово».
в) Говорите: «Правильно, я действительно это делаю лучше всех».
г) Говорите: «Спасибо».
д) Игнорируете услышанное и ничего не отвечаете.
12. Кто-либо был очень любезен с Вами. Обычно в таких случаях Вы:
а) Говорите: «Вы действительно были очень любезны по отношению ко мне».
б) Действуете так, будто этот человек не был столь любезен к Вам, и говорите: «Да, спасибо».
в) Говорите: «Вы вели себя в отношении меня вполне нормально, но я заслуживаю большего.
г) Игнорируете этот факт и ничего не говорите.
д) Говорите: «Вы вели себя в отношении меня недостаточно хорошо».
13. Вы разговариваете с приятелем очень громко, и кто-либо говорит Вам: «Извините, но Вы ведете себя слишком шумно». В таких случаях Вы обычно:
а) Немедленно прекращаете беседу.
б) Говорите: «Если Вам это не нравится, проваливайте отсюда».
в) Говорите: «Извините, я буду говорить тише», после чего ведется беседа приглушенным голосом.
г) Говорите: «Извините» и прекращаете беседу.
д) Говорите: «Все в порядке» и продолжаете громко разговаривать.
14. Вы стоите в очереди, и кто-либо становится впереди Вас. Обычно в таких случаях Вы:
а) Негромко комментируете это, ни к кому не обращаясь, например: «Некоторые люди ведут себя очень нервно».
б) Говорите: «Становитесь в хвост очереди!»
в) Ничего не говорите этому типу.
г) Говорите громко: «Выйди из очереди, ты, нахал!»
д) Говорите: «Я занял очередь раньше Вас. Пожалуйста, станьте в конец очереди».
15. Кто-либо делает что-нибудь такое, что Вам не нравится и вызывает у Вас сильное раздражение. Обычно в таких случаях Вы:
а) Выкрикиваете: «Вы болван, я ненавижу Вас!»
б) Говорите: «Я сердит на Вас. Мне не нравится то, что Вы делаете».
в) Действуете так, чтобы повредить этому делу, но ничего этому типу не говорите.
г) Говорите: «Я рассержен. Вы мне не нравитесь».
д) Игнорируете это событие и ничего не говорите этому типу.
16. Кто-либо имеет что-нибудь такое, чем Вы хотели бы пользоваться. Обычно в таких случаях Вы:
а) Говорите этому человеку, чтобы он дал Вам эту вещь.
б) Воздерживаетесь от всяких просьб.
в) Отбираете эту вещь.
г) Говорите этому человеку, что Вы хотели бы пользоваться данным предметом, и затем просите его у него.
д) Рассуждаете об этом предмете, но не просите его для пользования.
17. Кто-либо спрашивает, может ли он получить у Вас определенный предмет для временного пользования, но так как это новый предмет, Вам не хочется его одалживать. В таких случаях Вы обычно:
а) Говорите: «Нет, я только что достал его и не хочу с ним расставаться; может быть когда-нибудь потом».
б) Говорите: «Вообще-то я не хотел бы его давать, но Вы можете попользоваться им».
в) Говорите: «Нет, приобретайте свой!»
г) Одалживаете этот предмет вопреки своему нежеланию.
д) Говорите: «Вы с ума сошли!»
18. Какие-то люде ведут беседу о хобби, которое нравится и Вам, и Вы хотели бы присоединиться к разговору. В таких случаях Вы обычно:
а) Не говорите ничего.
б) Прерываете беседу и сразу же начинаете рассказывать о своих успехах в этом хобби.
в) Подходите поближе к группе и при удобном случае вступаете в разговор.
г) Подходите поближе и ожидаете, когда собеседники обратят на Вас внимание.
д) Прерываете беседу и тотчас начинаете говорить о том, как сильно Вам нравится это хобби.
19. Вы занимаетесь своим хобби, а кто-либо спрашивает: «Что Вы длаете?» Обычно Вы:
а) Говорите: «О, это пустяк». Или: «Да ничего особенного».
б) Говорите: «Не мешайте, разве Вы не видите, что я занят?»
в) Продолжаете молча работать.
г) Говорите: «Это совсем Вас не касается».
д) Прекращаете работу и объясняете, что именно Вы делаете.
20. Вы видите споткнувшегося и падающего человека. В таких случаях Вы:
а) Рассмеявшись, говорите: «Почему Вы не смотрите под ноги?»
б) Говорите: «У Вас все в порядке? Может быть я что-либо могу для Вас сделать?»
в) Спрашиваете: «Что случилось?»
г) Говорите: «Это все колдобины в тротуаре».
д) Никак не реагируете на это событие.
21. Вы стукнулись головой о полку и набили шишку. Кто-либо говорит: «С Вами все в порядке?» Обычно Вы:
а) Говорите: «Я прекрасно себя чувствую. Оставьте меня в покое!»
б) Ничего не говорите, игнорируя этого человека.
в) Говорите: «Почему Вы не занимаетесь своим делом?»
г) Говорите: «Нет, я ушиб свою голову, спасибо за внимание ко мне».
д) Говорите: «Пустяки, у меня все будет о'кей».
22. Вы допустили ошибку, но вина за нее возложена но кого-либо другого. Обычно в таких случаях Вы:
а) Не говорите ничего.
б) Говорите: «Это их ошибка!»
в) Говорите: «Эту ошибку допустил Я».
г) Говорите: «Я не думаю, что это сделал этот человек».
д) Говорите: «Это их горькая доля».
23. Вы чувствуете себя оскорбленным словами, сказанными кем-либо в Ваш адрес. В таких случаях Вы обычно:
а) Уходите прочь от этого человека, не сказав ему, что он расстроил Вас.
б) Заявляете этому человеку, чтобы он не смел больше этого делать.
в) Ничего не говорите этому человеку, хотя чувствуете себя обиженным.
г) В свою очередь оскорбляете этого человека, называя его по имени.
д) Заявляете этому человеку, что Вам не нравится то, что он сказал, и что он не должен этого делать снова.
24. Кто-либо часто перебивает, когда Вы говорите. Обычно в таких случаях Вы:
а) Говорите: «Извините, но я хотел бы закончить то, о чем рассказывал».
б) Говорите: «Так не делают. Могу я продолжить свой рассказ?»
в) Прерываете этого человека, возобновляя свой рассказ.
г) Ничего не говорите, позволяя другому человеку продолжать свою речь.
д) Говорите: «Замолчите! Вы меня перебили!»
25. Кто-либо просит Вас сделать что-либо, что помешало бы Вам осуществить свои планы. В этих условиях Вы обычно:
а) Говорите: «Я действительно имел другие планы, но я сделаю то, что Вы
хотите.
б) Говорите: «Ни в коем случае! Поищите кого-нибудь еще».
в) Говорите: «Хорошо, я сделаю то, что Вы хотите».
г) Говорите: «Отойдите, оставьте меня в покое».
д) Говорите: «Я уже приступил к осуществлению других планов. Может быть, когда-нибудь потом».
26. Вы видите кого-либо, с кем хотели бы встретиться и познакомиться. В этой ситуации Вы обычно:
а) Радостно окликаете этого человека и идете ему навстречу.
б) Подходите к этому человеку, представляетесь и начинаете с ним разговор.
в) Подходите к этому человеку и ждете, когда он заговорит с Вами.
г) Подходите к этому человеку и начинаете рассказывать о крупных делах, совершенных Вами.
д) Ничего не говорите этому человеку.
27. Кто-либо, кого Вы раньше не встречали, остановаливается и окликает Вас возгласом «Привет!» В таких случаях Вы обычно:
а) Говорите: «Что Вам угодно?»
б) Не говорите ничего
в) Говорите: «Оставьте меня в покое».
г) Произносите в ответ «Привет!», представляетесь и просите этого человека представиться в свою очередь.
д) Киваете головой, произносите «Привет!» и проходите мимо.