Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
фінансове право
шифр 44 питання 45,64,118,135
45 Розкрийте поняття податкових пільг.
1. Поняття податкових пільг
Проаналізуємо сучасні визначення категорії "податкові пільги". Аналізуючи визначення податкових пільг, які зустрічаються у вітчизняній та російській фінансовій літературі, необхідно констатувати, що не всі вони відповідають поставленим вимогам. Наприклад, визначення податкових пільг як зниження тягаря оподаткування або зменшення обсягу сплачуваних податків , не відповідає вимогам вичерпної повноти характеристики описуваного явища. Такі визначення дозволяють віднести до податкових пільг і те, що не може кваліфікуватися як пільга. Зокрема, оптимізація податкових платежів та ухилення від сплати податків також забезпечують зниження податкового тягаря, хоча не можуть бути віднесені до категорії податкових пільг.
Відповідно до ст. 56 Податкового кодексу Росії, пільгами по податках і зборах визнаються передбачені законодавством про податки і збори переваги (в тому числі можливість не платити податок чи збір або платити їх у меншому розмірі), які надаються окремим категоріям платників податків і зборів порівняно з іншими . Фактично таке визначення ототожнює податкові пільги з преференціями і має досить загальний характер, дозволяючи трактувати як пільгу будь-яке з переваг, до яких, зокрема, можна віднести списання та реструктуризацію податкової заборгованості. Одночасно воно не охоплює всіх видів пільг (зокрема, загальних пільг, які надаються всім категоріям платників і не можуть трактуватися як переваги, що надаються одним платникам порівняно з іншими).
Більш вдалими можна назвати такі визначення:
"Податкові пільги - повне або часткове звільнення від сплати податку, надане податковим законодавством за наявності об'єкта оподаткування, а також інше пом'якшення податкового тягаря для платника податків" ;
"Податкові пільги - це надання переваги, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов виконання їх. Податкові пільги - це звільнення від податків відповідно до чинного законодавства" ;
"Пільга - звільнення (повне або часткове) платника податків, що враховує його особливості, від сплати податку".
Всі ці визначення характеризуються загальними рисами:
· Містять вказівку на спосіб зниження податкового тягаря, характерний лише для податкових пільг, - шляхом повного або часткового звільнення від сплати податків;
· Акцентують увагу (крім наведеного М. Кучерявенко) на тому, що таке звільнення може вважатися пільгою, якщо передбачається і регламентується чинним податковим законодавством.
Основна відмінність наведених визначень корениться в різному тлумаченні поняття "повне або часткове звільнення від сплати податків". Зокрема, на думку М. Кучерявенко, повне звільнення має місце, "якщо платник повністю звільняється від сплати податку", а часткове - "якщо скорочується податковий тягар за рахунок зменшення об'єкта (предмета тощо) або розстрочення сплати податку" . Отже, всі види і форми податкових пільг він розглядає як різноманітні форми прояву повного або часткового звільнення від сплати податку: зниження податкової ставки - часткове звільнення від сплати податку, відстрочка платежу - звільнення від оподаткування на певний строк із зобов'язанням сплатити податок після його закінчення і т . д.
Характер інших визначень свідчить про те, що звільнення від сплати податку фактично розглядається як одна з форм податкових пільг, тоді як той ефект, який виявляється наданням податкових пільг в інших формах (зменшення об'єкта, податкової бази, податкової ставки, відстрочка (розстрочка) виконання податкових зобов'язань), точніше передають такі вирази, як "інше пом'якшення податкового тягаря", "звільнення від виконання встановлених правил і обов'язків або полегшення умов їх виконання".
Сказане дозволяє зробити висновок, що адекватне визначення категорії "податкова пільга" повинно мати кілька основних ознак.
Найбільш загальною і разом з тим істотною характеристикою податкових пільг, яка повинна враховуватися у визначенні цієї категорії, є їх трактування як полегшення податкового навантаження на платників податків.
Наступним важливим ознакою податкових пільг є те, що до них можна зарахувати лише полегшення податкового тягаря, передбачене і регламентоване нормами чинного податкового законодавства при наявності об'єкта оподаткування .
Необхідно підкреслити не тільки те, що пільги надаються законами, але і те, що лише звільнення від оподаткування операцій, які є об'єктом оподаткування, може кваліфікуватися як пільга.
Однак і ці характеристики є недостатніми для ідентифікації податкових пільг, оскільки не дозволяють відмежувати податкові пільги від "податкових лазівок", використовуючи які платники податків домагаються зменшення податкового тягаря, не порушуючи податкового законодавства.
Уточнити визначення поняття "податкова пільга" можна, вказавши в ньому, яким саме шляхом відбувається полегшення податкового тягаря, яка може кваліфікуватися як податкова пільга. На думку більшості вчених, під визначення категорії "податкова пільга" підпадає таке зниження податкового тягаря, яке здійснюється шляхом повного або часткового звільнення платників податків від його сплати.
Іншим важливим моментом, який не отримав віддзеркалення у визначеннях, наведених у монографічної та навчальної літератури, виданої в Україні і в Росії, є те, що в якісних податкових пільг можуть розумітися не всі звільнення від оподаткування. Серед них є такі, які необхідні з точки зору дотримання нормативних вимог оподаткування та її фундаментальних принципів. Вони розглядаються як невід'ємний елемент (складова частина) механізму перерахунку та стягнення податку. Разом з тим пільга - це відхилення від нормативних вимог, або (як на цьому акцентується увага в словнику Ожегова) виключення із загальних правил.
Враховуючи сказане, можна дати таке визначення податкової пільги - це передбачене і регламентоване нормами податкового законодавства (за наявності об'єкта оподаткування) відхилення від нормативних вимог оподаткування, яке відбувається у формі повного або часткового звільнення платників податку від його сплати з метою полегшення податкового тягаря.
64.
Охарактеризуйте державні видатки на соціальний захист населення.
Система соціального захисту складається з трьох елементів, кожен з яких має різне коло суб'єктів, джерела фінансування, умови та мету забезпечення. Система соціального захисту включає такі форми:
- соціальне страхування за рахунок обов'язкових страхових і добровільних внесків;
— державне забезпечення та надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету;
— соціальну допомогу та соціальну підтримку непрацездатних громадян.
На сьогодні нараховується понад 20 різних видів допомог і пільг, а падання їх закріплено десятками законів. Система є складною, окремі соціальні програми не мають стабільного фінансування або за їх затвердження не передбачалися цільові джерела фінансування. Видатки зведеного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення з 2002 по 2005 р. зросли з 12,6 млрд до майже 40 млрд грн. Технічні можливості подальшого збільшення соціальних трансфертів були вичерпані вже у 2002 p., коли їх частка досягла 17,2 % ВВП і 42,2 % державних видатків. У 2003—2004 pp. було наявне певне випередження темпів зростання ВВП над зростанням видатків на освіту і охорону здоров'я. Основні принципи системи соціального захисту населення закладені в Конституції України ст. 46—53. Соціальний захист забезпечується соціальною допомогою і соціальним страхуванням.
Соціальний захист — це система відносин між державою, господарськими структурами з одного боку та з громадянами з іншого, у процесі яких за рахунок частили ВВП утворюються і використовуються фонди фінансових ресурсів для матеріального забезпечення та обслуговування окремих категорій і груп громадян. Видатки бюджету на соціальний захист населення — це насамперед видатки, спрямовані на адресну підтримку малозабезпечених громадян, встановлення певного рівня забезпечення прожиткового мінімуму для різних груп населення, соціальний захист осіб, що опинилися в екстремальних умовах (біженці, безпритульні тощо).
Видатки бюджету на соціальний захист класифікуються так:
1) за джерелами фінансування:
— за рахунок коштів державного бюджету;
— за рахунок коштів місцевого бюджету;
2) за ініціатором:
— витрати на реалізацію загальнодержавних програм;
- витрати на місцеві програми (рішення місцевих органів влади);
3) за метою використання:
— видатки на соціальний захист у зв'язку з малозабезпеченістю;
— виплати як компенсація втраченого доходу (допомога по вагітності і пологам);
— компенсація втраченого здоров'я або майна;
— витрати, пов'язанні з наданням підтримки в облаштуванні (притулки для тимчасового утримання біженців);
— витрати на надання пільг і привілеїв окремим категоріям громадян;
4) за формами:
— грошові;
— безготівкові;
— натуральні.
Усі форми соціальної допомоги визначаються законами України або рішеннями місцевих органів влади.
Система соціального захисту населення включає такі форми:
— соціальне страхування за рахунок страхових внесків до фондів соціального страхування (державні або недержавні);
— державне забезпечення та надання соціальних послуг окремим категоріям громадян за рахунок державного бюджету;
— соціальна допомога та соціальна підтримка непрацездатних громадян за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Соціальне страхування здійснюється на таких загальних засадах:
1) обов'язковість соціального страхування всіх працюючих за наймом;
2) забезпечення осіб, що працюють самостійно, тільки тими видами захисту, у фінансуванні яких вони беруть участь;
3) надання можливості додаткового добровільного страхування у системі загальнообов'язкового соціального страхування з метою одержання додаткового матеріального забезпечення;
4) рівноправність усіх застрахованих осіб стосовно зобов'язань з фінансування витрат і отримуваних у результаті цього прав та гарантій;
5) державна гарантованість виплат щодо загальнообов'язкового соціального страхування.
Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни після досягнення пенсійного віку мають право отримувати пенсію. Крім того, є категорія громадян, яка має право отримувати пенсію раніше, ніж після досягнення пенсійного віку (військові, ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС, особи зайняті на шкідливих виробництвах та ін.). Пільги і допомога громадянам, які мають особливі заслуги перед державою, призначаються на основі чинного законодавства окремо за кожною категорією (закони України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні").
Ветеранам можуть надаватися такі пільги:
— безплатний проїзд усіма видами міського і приміського пасажирського транспорту;
— звільнення від плати за землю;
— першочергове обслуговування у лікувально-профілактичних закладах.
Державне забезпечення — це форма соціального захисту, яка полягає у наданні соціальних виплат та інших соціальних послуг окремим громадянам за рахунок державного бюджету. Всі такі виплати, послуги та суб'єкти визначаються окремим законодавством. Кошти державного бюджету за цією формою соціального захисту спрямовуються:
— на пенсійне забезпечення і надання соціальних послуг військовослужбовцям та особам, що проходять службу у військових формуваннях, утворених відповідно до законів України;
— виплату та підвищення пенсій, надання пільг учасникам воєнних дій;
— виплату та підвищення пенсій, надання пільг громадянам, потерпілим від техногенно-екологічних і природних катастроф;
— виплати реабілітованим громадянам.
Соціальна допомога — це встановлені законодавством види матеріального забезпечення, які надаються громадянам за певних обставин та у визначених розмірах за рахунок державного бюджету. Майнове становище одержувача не враховується.
Соціальна допомога надається:
— при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
— на дітей одиноким матерям;
— батькам, зайнятим доглядом за дитиною-інвалідом;
— на дітей військовослужбовців строкової служби;
— на дітей багатодітним сім'ям;
— інвалідам і громадянам похилого віку, які з поважних причин не набули права па пенсію та інші допомоги.
За допомогою кошторисного фінансування забезпечується фінансування грошовими коштами установ і організацій невиробничої сфери.
Єдиний кошторис доходів і видатків бюджетних установ — це основний документ, що визначає загальний обсяг цільового надходження і поквартальний розподіл бюджету України. Формування єдиного кошторису доходів і видатків здійснюється на підставі лімітної довідки асигнувань з бюджету, яку вищестояща організація надсилає всім підпорядкованим установам у двотижневий строк після затвердження бюджету. Лімітна довідка має враховувати потреби кожної установи відповідно до її виробничих показників. Єдиний кошторис доходів і видатків складається всіма установами та затверджується керівниками вищестоящої організації. Одночасно з кошторисами на затвердження подається штатний розпис.
Єдиний кошторис доходів і видатків складається з трьох розділів:
1) бюджетних асигнувань;
2) інших коштів;
3) видатків за рахунок спеціальних та інших позабюджетних коштів.
Кожен з цих розділів ділиться на дохідну і видаткову частини. До першої належать планові обсяги бюджетних асигнувань, а також надходження з інших дохідних джерел. Формування дохідної частини здійснюється на підставі індивідуальних розрахунків, а також платежів і відрахувань до бюджету. Видаткова частина — загальна сума витрат з розподілом за категоріями видатків економічної класифікації, а також встановлення витрат, які планується профінансувати за рахунок бюджетних асигнувань і за рахунок позабюджетних надходжень.
У бюджетному фінансуванні крім єдиного кошторису доходів і видатків застосовуються такі кошториси:
— загальні кошториси, які складаються за однотипними малими установами (клубами, бібліотеками та ін.) з невеликим обсягом фінансування, а також за однотипними великими установами, господарське обслуговування яких здійснюється централізовано;
— зведені кошториси — це об'єднані індивідуальні кошториси однотипних установ.
Кошториси складаються на основі виробничої програми підрозділу відповідної нормативної бази, а також цін і тарифів на ресурси. Структурно він може будуватися за статтями й елементами витрат.
Результатом діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціокультурних і побутових послуг. Як правило, до соціально-культурної сфери належать заклади освіти, підготовки кадрів, охорони здоров'я, науки і культури. У галузях соціальної сфери використовуються значні фонди фінансових ресурсів, які становлять понад ЗО % ВВП. Крім того, галузі соціальної сфери щороку отримують у своє розпорядження кошти за наданні послуги та виконані роботи.
Планування витрат, що спрямовуються з бюджету на соціальний розвиток, відбувається на основі економічних нормативів і фінансових норм. Нормативи встановлюються Кабінетом Міністрів України, як правило, на одного учня, одного жителя, одну установу тощо. Витрати на зазначені цілі можуть збільшуватися за рахунок доходів, які отримує установа, або додаткових джерел, знайдених місцевими радами.
Для поліпшення планування витрат на утримання установ соціальної сфери є розроблення фінансових норм за категоріями видатків.
Фінансова норма — це науково обґрунтований розмір витрат фінансових ресурсів на різні види діяльності установ у розрахунку на відповідну одиницю.
Розрахунок фінансових норм для бюджетних установ є таким:
1) розрахунок індивідуальних норм за категоріями видатків бюджетних установ;
2) на основі індивідуальних норм — розроблення укрупнених норм;
3) на основі укрупнених норм — розроблення зведених норм.
Фінансові норми уточнюються і переглядаються один раз на 5 років. Індивідуальні норми використовуються під час планування на рівні бюджетних установ, укрупнені — на рівні міністерств і відомств, зведені — держави чи області.
Бюджетна установа складає кошторис доходів і витрат, який є основним плановим документом, що підтверджує повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання ними своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.
Кошторис — це фінансовий документ, у якому в плановому порядку визначаються обсяги коштів на фінансування певних об'єктів, програм і заходів з визначенням їх цільового призначення та розподілом за окремими періодами фінансування. Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.
Кошторис має:
— загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;
— спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою основних функцій.
Помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року, називається планом асигнувань.
Асигнування — це повноваження розпоряднику бюджетних коштів на взяття зобов'язань і витрачання бюджетних коштів
на конкретну мету в процесі виконання бюджету. План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з ним. Установи мають право брати зобов'язання і витрачати бюджетні кошти на цілі та в установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань межах. Керівники установ, яким надано право розпоряджатися затвердженими для них бюджетними коштами відповідно до асигнувань, установлених у кошторисах і планах асигнувань, називаються розпорядниками коштів бюджету.
Бюджетні установи можуть отримувати позабюджетні кошти — кошти понад асигнування, що виділяються їм з державного або місцевого бюджетів.
Позабюджетні кошти поділяються за принципом походження та використання:
— на спеціальні кошти;
— суми за дорученнями;
— депозитні кошти;
— інші позабюджетні кошти
118 тест Державний борг-це
4)загальний розмір накопичиної заборгованості уряду власником державних цінних паперів.
135 Посилаючись на бюджетне законодавство, визначте змістбюджетних повноважень Кабінету Міністрів України,Міністерства Фінансів України,Національного Банку України.
не знайшов