Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
24
ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ІМ. М.В.ЛИСЕНКА
УДК 78.2; Л-61
ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ НІМЕЦЬКОЇ ПОЕЗІЇ
В УКРАЇНСЬКІЙ ВОКАЛЬНІЙ МУЗИЦІ
Спеціальність 17.00.03 –Музичне мистецтво
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата мистецтвознавства
Львів –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі історії музики Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка.
Науковий керівник: доктор мистецтвознавства, професор
КИЯНОВСЬКА Любов Олександрівна,
Львівська державна музична академія ім. М.В.Лисенка,
завідувач кафедри історії музики (м. Львів)
Офіційні опоненти: доктор мистецтвознавства, доцент
ДРАЧ Ірина Степанівна,
Харківський державний університет мистецтв
ім. І.П.Котляревського,
проректор з наукової роботи (м. Харків)
кандидат мистецтвознавства, доцент
КОХАНИК Ірина Миколаївна,
Національна музична академія України
ім. П.І.Чайковського,
доцент кафедри теорії музики (м. Київ)
Провідна установа: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського НАН України,
відділ музикознавства (м. Київ)
Захист відбудеться 23 березня 2007 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.869.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства у Львівській державній музичній академії ім. М.В.Лисенка за адресою:
, м. Львів, вул. О.Нижанківського, 5, малий зал.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Львівської державної музичної академії ім. М.В.Лисенка за адресою: 79005, м. Львів, вул. О.Нижанківського, 5.
Автореферат розіслано 21 лютого 2007 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат мистецтвознавства, доцент О.Т.Катрич
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Поліфонічність, багатопластовість була притаманна різним європейським культурам на всіх етапах їх розвитку. Однак сьогодення з його прагненням до глобалізації –з одного боку, а з другого –до національної самоідентифікації в сучасному контексті змусив культурологів, філософів, мистецтво- та музикознавців по-новому оцінити як історичні, так і сучасні цінності культури. В нових „тональностях” і „контрапунктах” зазвучали й теми двосторонніх взаємин та зв’язків.
Актуальність дослідження, таким чином, обумовлена необхідністю осмислення розвитку українсько-німецьких культурних взаємин відповідно до нових історичних, суспільно-ідеологічних та культурологічних реалій, сучасної музикознавчої науки, концентруючись на такому частковому, проте вельми істотному прояві, як втілення німецької поезії в українській вокальній музиці.
Кореспондування української та німецько-австрійської культур має давню і доволі багату історію. Безперечними є на певних етапах історико-культурного розвитку впливи „європоцентризму”, що його акумульовувала Німеччина чи Австрія, на „відцентрову” українську культуру, однак знаходимо і суттєві зворотні процеси, коли автентика, романтизм „козацької держави” надихали німецькомовних митців на не один шедевр.
Особливо активізувалися ці культурні зв’язки в епоху романтизму, адже німецький романтизм взагалі стає законодавцем стилю епохи. Тож не дивно, що саме на ХІХ ст. припадають і перші концептуальні звернення українських композиторів до німецької поезії. Наступна хвиля припадає на fin de siecle, перелом ХІХ –ХХ ст., та першого двадцятиліття ХХ ст. Різними імпульсами натхненні й подальші звернення українських музикантів до німецької поезії.
У всій різноманітності міжнаціональних контактів української культури особливо активними були українсько-німецько-австрійські музичні зв’язки, зумовлені певними історичними передумовами, зокрема входженням Західної України до Австрійської імперії після першого розподілу Польщі в 1772 р.
Дослідження питомості, передумов, наслідків цих двосторонніх зв’язків між художнім словом однієї культури та музикою іншої видається сьогодні особливо актуальним. Коли зацікавлення культурами України та Німеччини чи Австрії знову набуває характеру двостороннього діалогу, а не однобічного споглядання („із Сходу на Захід”) чи наслідування, ця праця може стати не лише сподіваним внеском до розбудови цих важливих культурних взаємин, але й ще одним чинником переосмислення національної культурної спадщини.
Діалогічна призма дає можливість дослідникам рельєфніше побачити і оцінити характерні особливості національних культур-учасниць діалогу, виділити питомо національні характеристики української вокальної музики, створеної на німецькі тексти, а водночас ще раз аргументувати „європейськість” української культури. Все це обумовило мету і завдання дисертації.
Мета дослідження –розкрити принципи інтерпретації німецької поезії в українській вокальній музиці ХІХ –початку ХХІ ст. крізь призму українсько-німецьких культурних зв’язків та з урахуванням засад перекладу.
Основні завдання дослідження:
1) вивчити шлях становлення і розвитку української вокальної музики на тексти німецьких та німецькомовних авторів: музично-історичних передумов виникнення, становлення і розвитку творів українських композиторів на німецькомовні тексти в європейському контексті;
2) визначити композиторські та виконавські особливості аналізованих творів, їх роль і значення в українській музичній культурі: розкрити специфічні особливості творів, їх основні структурні принципи, взаємозв’язки оригінальних або перекладених текстів німецьких поетів із їх музичним втіленням у творах українських композиторів;
3) скласти повну нотографію творів українських композиторів на німецькомовні тексти.
Об’єктом дослідження є українська вокальна музика ХІХ –поч. ХХІ ст.
Предметом дослідження є вокальні твори українських композиторів ХІХ –поч. ХХІ ст. на німецькомовні тексти.
Методологічну базу цього дослідження складають праці з
філософії (Г.Гегель, Ф.Шелінг, Д.Чижевський, Р.Габітова та ін.);
етнопсихології (В.Янів, Ю.Шерех, Б.Чижевський та ін.);
музичної культурології (Л.Кияновська, О.Козаренко, С.Павлишин, В.Кузик, С.Людкевич, Я.Якуб’як та ін.);
історії музики (Б.Асаф’єв, В.А.Васіна-Гроссман, В.Витвицький, Т.Булат, Ю.Булка, М.Грінченко, Д.Житомирський, М.Загайкевич, М.Копиця, С.Людкевич, А.Оголевець, Б.Фільц, Я.Якуб’як, Л.Яросевич та ін.);
музичної інтерпретації (В.Москаленко, О.Маркова, О.Катрич, О.Жарков, Р.Інгарден, Н.Корихалова, П.Рікер та ін.);
теорії художнього перекладу (С.Влахов, С.Флорин, Т.Гаврилів, Е.Еткінд, М.Зеров, Р.Зорівчак, Г.Кочур, І.Левий, В.Коптілов, М.Новикова, М.Рильський, П.Рихло, А.Содомора, А.Швейцер та ін.).
Методи дослідження. В роботі використані такі методи:
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дослідженні вперше в українському музикознавстві здійснена спроба комплексного аналізу української вокальної музики на німецькомовні тексти та запропоновано концепцію інтерпретації німецькомовних текстів в українській музиці в тривалому історичному процесі протягом майже двохсот років, від перших зразків до сучасності. Вперше детально проаналізовано ряд вокальних творів українських композиторів: цикл В.Матюка на слова Г.Гайне (рукопис), солоспів „Якби ви знали” С.Людкевича на слова Г.Гайне (рукопис), солоспіви Н.Нижанківського на слова М.Семаки, солоспіви Б.Лятошинського на німецькі тексти та вокальні твори українських композиторів 1990-2004 рр. на німецькомовні тексти.
Результати дослідження можуть бути застосовані у педагогічній та виконавській практиці, дозволять розширити репертуар, а також дати йому новий погляд та трактування. Окремі матеріали дослідження можуть бути використанні в магістерських спеціальних курсах історії музики, музичної культурології та музичної інтерпретації для виконавців-вокалістів, піаністів-концертмейстерів, студентів історико-теоретичних факультетів вищих навчальних музичних закладів, а також германістів та студентів культурологічних спеціальностей університетів.
Апробації результатів дослідження здійснені у формі доповідей на науково-практичних конференціях, в т.ч.: „Мистецтво молодих –” (Львів –), Наукова конференція присвячена 125-літтю від дня народження С.Людкевича (Львів –), Наукова конференція музикознавчої комісії НТШ (Львів –), Наукова конференція „Музикознавчі студії –” (Львів –), Міжнародна конференція „Людина і музика” (Львів –), Всеукраїнська конференція „Музичне мистецтво: проблеми сучасності” (Київ –), Міжнародний музикознавчий конгрес „Львів музичний протягом століть” (Львів –).
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що охоплює 252 позицій, додатків. Повний обсяг дисертації –с., обсяг основного тексту –с.
Публікації. Результати дисертації викладені у шести наукових статтях, п’ять з яких опубліковані у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ
У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну дисертації, її практичне значення, подано огляд наукових джерел за обраною темою, наведено відомості щодо апробації результатів дисертації та публікації автора.
У розділі 1 Українські поетичні переклади і переспіви німецької поезії крізь призму українсько-німецьких культурних зв’язків розглянено історію українсько-німецьких культурних зв’язків. Особливу увагу зосереджено на епосі романтизму, ідеологами якої у сфері філософії стали німецькі філософи, представники йенського гуртка (Шеллінг, брати Шлегелі, Новаліс та ін.). Романтично-стильова призма є визначальною також для характеристики першого етапу створення солоспівів на німецькі тексти в Україні. Акцентовано увагу на ментальній спорідненості українського та німецького народів. Відтак, історія звернень українських композиторів до німецького поетичного слова має всі підстави розглядатися в романтичному стильовому ключі.
Аналітичне підгрунтя для проведення наукових студій адаптації німецької поетичної лірики українською вокальною музикою складає теорія художнього перекладу, зокрема ті її положення, що констатують націєтворчу роль подібних зв’язків.
.1. Огляд літератури за обраним напрямом. Використана в роботі над дисертацією література представлена працями з філософії, етнопсихології, музичної культурології, історії музики, музичної інтерпретації, теорії художнього перекладу, що і сформувало методологічну базу роботи. Серед наукових досліджень, що мали особливо важливе значення для структурування концепції дисертації, стала праця Я.Якуб’яка „Німецька поезія в українській вокальній музиці”, де оглядово охарактеризовані шляхи втілення німецької поезії українськими композиторами. Щодо розгляду питань національної ментальності (української та німецької) використано основні положення праць з філософії німецького романтизму (Г.Гегель, Ф.Шеллінг, Д.Чижевський, Р.Габітова та ін.) та концепція В.Яніва (в праці „Нариси до історії української етнопсихології”), в якій аргументовано особливості психічно-духовної структури української нації. Серед праць з теорії художнього перекладу дослідження орієнтується на роботи тих науковців, котрі наголошують на авторській специфіці діяльності перекладача (Е.Еткінд, І.Левий, а також Р.Зорівчак, М.Стріха та ін.). Ідея про спільність законів художнього мислення у різних сферах мистецької діяльності, що послужила вагомим чинником структурування інтерпретаційних концепцій, викладених в працях О.Жаркова „Художній переклад в музиці: проблеми і рішення” та О.Катрич „Стиль музиканта-виконавця”, використана в дисертації при аргументації положення про розширення традиційного розуміння „комунікативного ланцюга” в музиці.
1.2. Взаємодія української та німецької поезії на основі художнього перекладу в контексті українсько-німецьких культурних зв’язків.
При розгляді проблеми взаємодії української та німецької поезії на основі художнього перекладу, що є вагомим видом міжлітературних комунікацій і одним зі способів взаємозв’язку національних літератур, увагу звернено на естетико-стильову основу романтизму, яка їх споріднює. Cаме естетика романтизму стала тією формотворчою основою, яка об’єднала українську та німецьку культуру на рівні пісні, солоспіву, де поєднано поезію і музику. Таке активне і органічне сприйняття романтичної естетики випливає частково також з ментальності українців. Тому характерні особливості романтизму знайшли своє багатоманітне втілення в українській культурі. Звідси відображення внутрішнього стану людини, перевага особистого над загальним, чуттєвість, мрійливість, тонке відчуття краси, ідеалізм, що керується не стільки аналітичним інтелектом, скільки суб’єктивними чинниками, замилування природою, оспівування вірності і разом з тим жертовний патріотизм і безмежна мужність (козацтво, як прототип романтичного лицарства).
Для українських літераторів переклад мав особливе значення, оскільки він виступав не тільки різновидом художньої діяльності, а був важливим націєтворчим чинником внаслідок особливих історичних обставин.
Короткий історичний огляд перекладацької діяльності видатних українських поетів, зокрема перекладів з німецької мови, демонструє всю його багатоманітність. У взаємозв’язках української та німецької поезії досліджуваного періоду можна окреслити крізь призму художнього перекладу такі основні положення:
) опора на романтичні ідеали у виборі текстів і у самому образно-емоційному стилі перекладів (переспівів);
) глибинні зв’язки принципів перекладу з світоглядною позицією перекладача;
) еволюцію стильових вимог, які в певні періоди висувалися до перекладача;
) виникнення свого (українського), національного, особливого, оригінального художнього образу в результаті переосмислення чужого (німецького) творчого досвіду;
) практичне вирішення питання взаємодії і взаємовпливу різних культур, контактів у сфері художньої творчості як частини загальної проблеми взаємовідношення народів.
В українській камерно-вокальній музиці на тексти німецьких поетів написано понад 70 композицій. З них декілька творів на слова Й.В.Ґете (6), Ф.Геббеля (1), Й.Бехера (1), Р.М.Рільке (3), П.Целана (2) та ін., але більша частина на слова Г.Гайне (близько 50-ти композицій). Тому виділено такі дві основні групи, що відображають естетико-стильові риси німецької поезії, втіленої українськими композиторами:
1) домінантне значення поезії Г.Гайне для українських композиторів (близько 50 композицій);
) спорадичні звернення до інших німецькомовних поетів, зокрема новітні пласти німецької поезії в сучасній українській музиці.
Наприкінці XIX сторіччя композитори, які зверталися до німецької поезії, зосередили свою увагу на інтерпретації поезії виключно Г.Гайне. І це не випадково, адже лірика цього поета надзвичайно вдячна для музичного втілення. Г.Гайне віртуозно володів всім багатством засобів поетичної виразності, форми його віршів вирізнені особливою витонченістю. При цьому ритмічна пульсація віршів яскраво акцентована, а водночас гнучка, тому композитор, який пише на них мелодію, не обмежений у виборі того чи іншого окресленого метричного пульсу. Ще одна важлива риса, яка властива його віршам –це їхня природня співність, що водночас містить глибокий філософський підтекст. Тому вірші Г.Гайне стали особливо привабливими для музичного втілення. Адже це один з тих літераторів, які глибинно відчували природу музичної інтонації і в прозовій, і в поетичній мові.
Вже сама форма текстів „Книги пісень”, до якої українські композитори зверталися найчастіше, здавалося, була покликана до музичного прочитання. Переважно це невеликі вірші у 8-12 рядків, що досконало відповідає засадам камерно-вокальної лірики, природно вкладається у форму солоспіву.
Українські композитори, які зверталися до поезії Г.Гайне, відображали різні емоційні аспекти „Книги пісень”. Композитори ХІХ ст. акцентували здебільшого на особистісній тематиці, любовній ліриці, тузі за рідним краєм, пейзажних „образках з натури”, майже ігноруючи знамениту гайнівську іронію (М.Лисенко, Д.Січинський, В.Матюк, В.Сокальський та ін.). Лише ХХ ст. висунуло інші вимоги, тому композитори звертають увагу і на трагічно-саркастичні та іронічні сторони поезії Г.Гайне (Б.Лятошинський, Д.Клебанов), поглиблюють філософську рефлексію (С.Людкевич).
Звернення до поезії інших німецькомовних авторів було зумовлене різними чинниками, що інспірували втілення філософських мотивів поезії Й.В.Ґете, експресіоністичних тенденцій поезії Ф.Геббеля, символістичних образів поезії Р.М.Рільке, як данину комуністичній ідеології було використано поезію Й.Бехера в українській радянській музиці. Новими історичними реаліями була зумовлена духовна тематика, пов’язана з творчістю П.Целана, а спалах інтересу до німецькомовної поезії в 1990-2004 рр. викликаний постмодерністичними тенденціями.
1.3. Основні засади музично-поетичного перекладу.
У зв’язку з появою особи перекладача, відбувається розширення комунікативної функції тріади композитор-виконавець-слухач. Відтак у результаті дослідження сформовано новий „комунікативний ланцюг”: культурне середовище, в якому твориться поезія –поет –перекладач –композитор –виконавець –публіка, з урахуванням художніх потреб якої композитор інтерпретує іншомовну поезію. Вихідну позицію репрезентує народ, як носій тієї культурної традиції, звідки поет черпає свої ідеї. І знову народ, але вже іншої культури, замикає цей ланцюг, оскільки композитор йому адресує своє бачення іншомовної поезії. У зв’язку з цим твориться певна арка між двома народами, відбувається культурний діалог. Звісно, кожна ланка ланцюга може трактуватись варіантно. Наприклад, одні композитори досконало володіли німецькою мовою, мали мистецькі зв’язки з Німеччиною, орієнтувались на поетичні оригінали, а також і на музичні взірці із творчості композиторів німецькомовного ареалу. Інші українські композитори були більше скеровані до перекладу, звідси виникали різні музичні прочитання поетичного тексту.
Звернено увагу і на російські переклади, оскільки їх використовували такі композитори як П.Сокальський, В.Сокальський, Я.Степовий, Б.Лятошинський та ін. Це було зумовлено російськомовним культурним середовищем, в якому перебували композитори.
Враховуючи ці обставини, виділено три основні групи взаємозв’язків поет-перекладач-композитор:
1. поет –композитор;
. поет –український перекладач –композитор;
. поет –російський перекладач –український перекладач –композитор.
В цьому контексті вагомою є ще одна тріада. Це синтез слова, вокальної мелодії і інструментального супроводу, що є дуже важливим при вивченні вокальних творів.
Ці спостереження дають підстави стверджувати, що прихід німецькомовної поезії в українську музичну культуру був абсолютно органічним і підготовленим багатьма чинниками –культурними, геополітичними та історичними. Звертаючись до німецькомовних поетів, українські композитори часто не відчували жодного „мовного бар’єру”, оскільки німецька була й залишається впродовж кількох століть однією із основних європейських мов, своєрідною lingua universalis. Водночас, часто таке звернення інспірувало й цілий ряд подальших концептуальних творчих прийомів: на свідомому чи інтуїтивному рівнях автори музики переймали не лише текстові, але й музично-виразові особливості „іншомовної” музичної культури, переносячи їх у звуковий контекст. Не менш цікаво і ще більш багатопластово реалізувалися ці зв’язки на трьох рівнях, коли між автором тексту й автором музики виникала постать перекладача.
У розділі 2 Особливості музичної інтерпретації німецької поезії у творах українських композиторів доби романтизму розглянено долисенківський (В.Матюк в Західній Україні, П.Сокальський, В.Сокальський в Східній Україні) етап звернення українських композиторів до німецького поетичного слова та власне лисенківський період (котрий розпочинає цикл з 14 солоспівів Лисенка на слова Г.Гайне), що пов’язаний із започаткуванням професійної камерно-вокальної традиції в українській музиці.
2.1. Перші звернення до німецької поезії в музиці Галичини (співогри М.Вербицького, солоспіви до віршів Г.Гайне В.Матюка).
Вже на ранньому етапі взаємодії культур у творчості видатних галицьких композиторів поступово виникає взаємодія вищого порядку –естетико-стильова, коли певні елементи української музики проникали у творчість німецьких та австрійських митців і навпаки, коли слов’янські, в тім українські музиканти спирались на осягнення дуже потужної і високорозвиненої австро-німецької музичної культури. Природно, що німецькі тексти могли викликати значний інтерес українських композиторів та інспірувати їх вокальну творчість, тим більше, що вони постійно публікувались у галицькій німецькомовній пресі (зокрема в часописі Mnemosyne), поезія німецьких авторів була також постійно у вільному продажу в львівських книгарнях.
Першим, хоча й доволі умовним, зверненням до німецької літератури в західноукраїнській композиторській школі вважаються ранні співогри Михайла Вербицького, засновника „перемишльської школи”, зокрема „Козак і охотник” (Kozak und Freiwillige), що був написаний за драмою німецького драматурга А.Коцебу. Вже сама назва „співогра”, яку запропонував дослідник його творчості Зиновій Лисько, становить точний переклад німецького слова Singspiel.
Відповідно до значного розширення обріїв музичного життя і творчості збагачується жанрова і тематична палітра української галицької музики. Більш помітне місце у світогляді та колі інтересів композиторів відіграє –поруч із шедеврами української поезії Т.Шевченка, І.Франка, Лесі Українки та інших –і кращі зразки німецької поезії. Їх втілено передусім у солоспівах, оскільки хори, що відігравали здебільшого, національно-патріотичну роль в суспільстві, написано на тексти українських поетів. Серед галицьких композиторів перший звернувся до німецької поезії В. Матюк, вперше створивши вокальний цикл на слова Г.Гайне. Аналіз рукопису цих солоспівів, раніше не публікований, дозволяє висунути гіпотезу, що автор мислив їх як цілісну образно-тематичну єдність, тобто як цикл, об’єднаний наскрізною ідеєю, певними тематичними арками та побудований за принципом, аналогічним до „Любові поета” Р.Шумана та інших романтичних циклів пісень: звернення до одного поетичного джерела, узагальнена єдність образного задуму та емоційно-жанровий контраст чотирьох пісень композитора і трактування їх як перший цикл такого роду в західноукраїнській музиці.
2.2. Німецька поезія у вокальній музиці В.Сокальського та П.Сокальського. Україна була поділена між різними державами. Якщо в Західній Україні з огляду цих історичних обставин до німецької поезії зверталися безпосередньо, то в Східній Україні перед М.Лисенком, зокрема в творчості В.Сокальського та П.Сокальського, звертаються до російських перекладів німецької поезії А.Фета та О.Плещєєва.
.3. Цикл М.Лисенка на слова Г.Гайне як підсумок „білінгвальних” тенденцій епохи.
У камерно-вокальній музиці другої половини ХІХ –початку XX ст. особливе місце займають дванадцять романсів і два дуети М.Лисенка на вірші Г.Гайне. Вони мають усі ознаки циклу і дають підстави стверджувати, що це перший зразок драматургійної побудови такого типу в українській музиці, якщо не брати до уваги більш скромний і за масштабами, і за глибиною прочитання цикл Матюка.
Окрім драматургійної організації даних творів і з притаманними для складних композицій зачинами, кульмінаційними вершинами, інтермедіями, жанровими контрастами, епілогом, важливу формотворчу роль відіграють і ладотональні зв’язки, котрі в загальному плані набувають особливого внутрішнього змісту.
На основі циклу зроблено певні узагальнення. Композитор прагне до значної розмаїтості виразової системи, керуючись, в першу чергу, поетичним текстом і тяжінням до драматургійної єдності. Для солоспівів Лисенка на вірші Гайне притаманні:
а) у сфері мелодики –диференціація мелодичних типів від широко наспівних („Чого так поблідли...”), аріозно-декламаційних („У мене був коханий рідний край”), речитативно-аріозних („В розкішній красі...”) до характеристично-танцювальних, жанрово окреслених („Дівчино, рибалонько люба”, „Тебе, моя любко єдина”);
б) у сфері метроритміки –поєднання простих, складних та перемінних розмірів (, , , );
в) у сфері ладо-гармонічних засобів –складні альтеровані акорди, чотири- і п’ятизвуччя, неповні тризвуки; розімкнені тональні плани; широке застосування перемінних ладів, елементи діатонічних народних ладів;
г) у сфері фактури –від прозорого акомпанементу („Дівчино, рибалонько люба”, „Коли розлучаються двоє”) до насиченої повнозвучної інструментальної тканини („Чого так поблідли...”, „В розкішній красі...”). Фортепіанна партія позначена виконавськими елементами різного ступеня складності: акордовий, октавний виклад, дрібна техніка, арпеджіо в окремих творах доповнюється яскравими контрапунктами, діалогічною формою викладу;
Окрім зазначених характерних рис новаторство циклу полягає також у поєднанні сольних форм з ансамблевими, на які припадає функція драматургійного завершення циклу та узагальнення концепції.
Отже, стверджено, що камерно-вокальна лірика М.Лисенка на слова Г.Гайне стала першим зразком циклу такого плану в українській музиці, який започаткував нову лінію в камерній творчості.
У розділі 3 Стильові модифікації українських композиторів у втілені німецькомовної поезії XX-го – початку ХХІ-го століття розглянено вокальні твори українських композиторів на німецькомовні тексти крізь призму стилевої строкатості музики ХХ ст. Констатовано неперервність романтичної стильової традиції, переосмисленої крізь призму інших художніх тенденцій, співзвучних духові часу: нп. у В.Барвінського –імпресіонізму, у Б.Лятошинського –символізму та ін. Стверджено важливість ролі суспільно-політичного життя України в інтенсифікації творчих звернень українських композиторів до німецькомовної поезії. У вокальній музиці другої половини ХХ ст. виділено наступні етапи: етап відносного спаду (1970-1980-ті рр.) та новий спалах інтересу до німецькомовної поезії (1990-ті –-ні рр.). Детально розглянено окремі твори, проаналізовано специфіку композиторської музичної мови.
3.1. Бачення галицьких композиторів німецькомовної поезії. Серед численних форм і напрямків українсько-німецьких зв’язків важливе місце посідають солоспіви західноукраїнських композиторів на оригінальні та перекладені німецькі тексти. Спеціально підкреслено тут німецькі тексти, а не тексти німецьких поетів, оскільки серед представлених текстів солоспівів не всі створені етнічними німцями. Декілька творів написано на німецькі тексти Меланії Семаки, дочки буковинського громадського діяча, посла до австрійського парламенту.
Тексти до цих солоспівів згруповано за трьома ознаками:
Згадані композитори підійшли до втілення німецькомовної поезії вельми розмаїто. Якщо творчість Я.Лопатинського в історичному плані є перехідною ланкою між аматорськими спробами і професійною музикою і, відповідно, його пісні ближчі до сентиментально-ліричних пісень, призначених для домашнього музикування, то Д.Січинський потрактував солоспіви на слова Г.Гайне глибоко суб’єктивно, акцентуючи драматичні моменти та створюючи експресивні монологи. Впливом імпресіонізму позначене трактування В.Барвінським поезії Г.Гайне. На солоспівах С.Людкевича до німецьких текстів позначилися пріоритети романтичної західноєвропейської музики, насамперед, Р.Шумана, Й.Брамса, Р.Вагнера, а разом з тим національних фольклорних джерел. Манера творчого почерку у солоспівах Н.Нижанківського свідчить про певну „сецесійність” стилю, а також близькість передовсім до пізньоромантичного стилю Гуго Вольфа.
3.2. Звернення до німецькомовної поезії в Лівобережній Україні. Множинність інтерпретацій. У буремних перипетіях першої половини ХХ століття відбувається становлення і подальший розвиток камерно-вокального жанру в Лівобережній Україні. Та німецька поезія не зникає з обрію художніх інтересів українських композиторів: до неї звертаються К.Стеценко, Я.Степовий, Б.Підгорецький, Б.Лятошинський, Д.Клебанов
та ін.
Трактування поезії Г.Гайне в сентиментально-побутовому дусі помітне в солоспівах Б.Підгорецького, натомість продовження романтичної традиції репрезентують солоспіви К.Стеценка, Я.Степового.
Першу третину XX-того століття розглянено як переломний етап соціально-історичного і культурного розвитку України, що призвів до суттєво нових процесів у культурі й зокрема в музичному мистецтві. На зміну романтичній природі образів приходять нові виразові системи і своєрідні „рефлексії минулого”. Композитори прагнуть поєднати національні традиції з новими естетичними віяннями, причому кожен з них знаходить свій неповторний шлях і формує художній світогляд, орієнтуючись на інші духовні ідеали, аніж попередники. Так, наприклад, відзначено розвиток експресіоністичних та символістичних тенденцій у творах на слова німецьких поетів, написаних Б.Лятошинським у ранній період творчості.
.3. Сучасні тенденції втілення німецькомовної поезії в українській музиці.
Друга половина XX-го століття приносить істотні зміни у культурні пріоритети, підходи, сприйняття, що не могло не вплинути і на розвиток музичного мистецтва, і на звернення до німецької поезії зокрема. В 1940-1980-ті роки наступає творча пауза зумовлена певними історичними подіями і змінами стилістичних уподобань. Тому твори на слова німецьких поетів, порівняно з попередніми роками, з’являються рідко. Тут спостерігаємо зворотній зв’язок комунікативного ланцюга, де народ, в широкому розумінні, що включає і виконавця і слухача, висуває вимоги композитору.
На загал, романтична німецька поезія у творчості українських композиторів поступається місцем модерній, породженій стилістичними віяннями XX століття. Зокрема, на зміну поезії Г.Гайне приходять поезії сучасніших німецьких авторів, наприклад Р.М.Рільке. Спостерігаємо тяжіння до масштабніших вокальних форм: на зміну солоспіву приходять твори для голосу і ширших інструментальних складів (Л.Грабовський).
Надзвичайно інтенсивне використання німецьких текстів спостерігаємо у 1990-тих роках. Однак порівняно з романтичним сприйняттям, низка особливостей зумовлена соціоісторичним буттям сучасної культури. По-перше, це існування культури в глобалізованому просторі, по-друге, вплив постмодерної естетики, по-третє, усамостійнення української культури і її все активніше входження у світовий простір. У зв’язку з цим зазначено певні пріоритетні німецькі теми і художні образи, які привернули увагу українських композиторів. Вперше проаналізовано твори на німецькомовні тексти В.Польової, Ю.Ланюка, І.Тараненка, К.Цепколенко, а також створено систематизований список творів українських композиторів на німецькомовні тести (1990-ті –-ні роки).
Окремо звернено увагу на солоспіви В.Кирейка, написані на слова Г.Гайне і Й.В.Ґете в 90-тих роках і видані в 1997 році як продовження романтичної тенденції і як данина пам’яті талановитій поетесі і перекладачці, племінниці композитора Марії Губко (1968-1995), яка передчасно пішла з життя.
У висновках, підсумовуючи дисертаційне дослідження, стверджено, що спроба комплексного аналізу української вокальної музики на німецькі тексти дала підстави для концепційного оформлення таких положень:
. Естетико-стильовою основою плідних українсько-німецьких взаємин в аспекті камерно-вокальної творчості є глибинний романтизм, притаманний ментальності українського та німецького народів.
. Виходячи з особливостей творів українських композиторів на німецькомовні тексти, їх поділено за такою типологічною схемою: вокальні твори на автентичні німецькі тексти, вокальні твори на українські переклади німецьких текстів, вокальні твори на російські переклади, вокальні твори на німецькі слова, створені не етнічними німцями.
. Спостереження за механізмом функціонування творчої ініціативи в процесах композиторської творчості українських авторів, інспірованої творчістю німецьких поетів, дозволяють висунути гіпотезу про розширення традиційного розуміння комунікативного ланцюга: композитор –виконавець –слухач (творення –відтворення –сприйняття). Запропоновано наступну версію розширення традиційної тріади: первинне середовище національної культури –поет –перекладач –композитор –сукупний слухач.
Мета дослідження і концепція дисертації передбачає і ряд інших виходів у сферу музичної інтерпретації взагалі та інтерпретації іншомовної поезії в українській музиці зокрема. Адже наявність такої великої кількості німецькомовної поезії в українській вокальній музиці доводить, що українська професійна музика ніколи не була таким герметичним явищем, зосередженим виключно на національний фольклор, як це іноді нам намагаються представити. Навпаки, українська музика насправді була невід’ємною часткою тієї Weltlieteratur за висловом Й.В.Ґете, яка привласнювала, адаптувала і дуже тонко резонувала на всі ті процеси світової культури, які відбувалися на певних історичних етапах і відрізках. Тому концепція роботи мислиться як відкрита. Вона сприятиме осмисленню також і деяких інших дотичних іншонаціональних сюжетів в українській театральній, оперній і балетній музиці як переосмислення, перевтілення поезії інших народів: французької, російської, польської, тобто тих які найбільш численно були представлені в українській перекладній літературі. Можна також детальніше заглибитися в інтерпретацію поетичного слова інших культур на певному історичному етапі. Таким чином, основний пафос дисертації спрямований на те, щоб розкрити місце української культури у великій і розмаїтій панорамі світового духовного процесу, в якому українська культура займала не останнє місце.
У зв’язку із створенням викладеної в дисертації концепції подальшої розробки, перспективними видаються такі напрямки наукових досліджень:
. Проблеми адаптації автором продукту іншої культури, що має відмінну генетичну природу з перспективи віддаленого часового періоду у зовсім іншому культурному середовищі.
. Проблеми реакції публіки, як цілісного і генетично обумовленого національного середовища на репрезентацію представником її еліти чужинного слова у своїй власній інтерпретації (музично-соціологічний аспект).
Основні положення дисертації відображені у таких публікаціях:
Анотація
Липецька М.Л. Особливості інтерпретації німецької поезії в українській вокальній музиці –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.03 –Музичне мистецтво / Львівська державна музична академія ім. М.В.Лисенка. –Львів, 2007.
Дисертація присвячена розгляду українсько-німецьких культурних зв’язків у сфері камерно-вокальної творчості на прикладах інтерпретації німецької поезії українськими композиторами. В дисертації обгрунтовано концепцію інтерпретації німецької поезії в українській вокальній музиці крізь призму українсько-німецьких культурних зв’язків. Виділено та розглянено такі етапи на основі методу взаємодії української композиторської творчості та німецького поетичного слова: на першому етапі простежується втілення німецької поезії у творчості українських композиторів другої половини ХІХ ст., передовсім М.Лисенка та послідовників перемиської школи; на другому етапі проаналізовано різновекторні тенденції у трактуванні поезії авторів німецькомовного ареалу українськими композиторами першої половини ХХ ст.; третій етап еволюції втілень німецькомовної поезії становить сучасний етап розвитку української музики.
В додатках результати дослідження унаочнено в таблицях-покажчиках втілення українськими композиторами німецькомовної поезії.
Ключові слова: українська вокальна музика, німецька поезія, інтерпретація, художній переклад, романтична естетика, українсько-німецькі культурні зв’язки.
Аннотация
Липецкая М.Л. Особенности интерпретации немецкой поэзии в украинской вокальной музыке - Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.03 –Музыкальное искусство / Львовская государственная музыкальная академия им. Н.В.Лысенко. –Львов, 2007.
Диссертация посвящена рассмотрению украинско-немецких культурных связей в сфере камерно-вокального творчества на примерах интерпретации немецкой поэзии украинскими композиторами. В диссертации обосновано концепцию интерпретации немецкой поэзии в украинской вокальной музыке сквозь призму украинско-немецких культурных связей. Актуальность избранной темы обусловлена возможностью и необходимостью в соответствии с современными историческими, общественно идеологическими и культурологическими реалиями, новейшей науки музыковеда по-новому осмыслить историю, современный этап и перспективы развития украинско-немецких культурных взаимоотношений в сфере музыкального творчества.
Выделено и рассмотрено следующие этапы на основе метода взаимодействия украинского композиторского творчества и немецкого поэтического слова: на первом этапе прослеживается воплощение немецкой поэзии в творчестве украинских композиторов второй половины ХІХ ст., прежде всего М.Лысенко и последователей перемышльской школы; на втором этапе проанализированы ведущие тенденции в трактовке поэзии авторов немецкоязычного ареала украинскими композиторами первой половины ХХ в.; третий этап эволюции воплощений немецкоязычной поэзии составляет современный этап развития украинской музыки.
Рассматривается история украинско-немецких культурных связей. Особое внимание сосредоточено на эпохе романтизма, идеологами которой в сфере философии стали немецкие философы, представители йенского кружка (Шеллинг, братья Шлегели, Новалис и др.). Романтическая стилевая призма является определяющей также для становления вокального жанра ( в том числе и на тексты немецких поэтов) в Украине. Акцентируется внимание на ментальном родстве украинского и немецкого народов. Следовательно, первый этап обращения украинских композиторов к немецкому поэтическому слову дает все основания рассматриваться в романтическом стилевом ключе.
Как аналитическая основа для проведения научных студий адаптации немецкой поэтической лирики украинской вокальной музыкой избрана теория художественного перевода, в частности те ее положения, которые констатируют „нациетворческую” роль подобных связей.
Значительное внимание уделяется долысенковскому (В.Матюк в Западной Украине, П.Сокальский, В.Сокальский в Восточной Украине) этапу обращения украинских композиторов к немецкому поэтическому слову и собственно период, связанный с творчеством основателя национальной композиторской школы Н.Лысенко (цикл из 14 романсов на слова Г.Гайне), который связан с расцветом профессиональной камерно-вокальной традиции в украинской музыке.
В центре внимания оказываются также вокальные произведения украинских композиторов на немецкоязычные тексты сквозь призму стилевой пестрости музыки ХХ ст. Констатируется живучесть романтической стилевой традиции в разных видовых модификациях: у В.Барвинского, нп. с оттенком импрессионизма, у Б.Лятошинского –символизма. Констатируется важность роли общественно-политической жизни Украины в интинсификации творческих обращений украинских композиторов к немецкоязычной поэзии. Соответственно выделяются такие этапы: этап относительного затишья (1970 –-е гг.), вспышка интереса к немецкоязычной поэзии (1990-е –-е гг.). Детально рассматриваются отдельные произведения, анализируется специфика композиторского музыкального языка.
В работе проанализированы фундаментальные исследования из теории и практики художественного перевода, музыкальной интерпретации, музыкальной культурологии и истории музыки, а также рассматривается путь становления и развития украинской вокальной музыки на тексты немецкоязычных авторов, культурно-исторические предпосылки возникновения, становления и развития произведений украинских композиторов на немецкоязычные тексты в европейском контексте. Определяются композиторские и интерпретационные особенности данных произведений, их роль и значение в украинской музыкальной культуре, раскрываются специфические особенности самих произведений, их основные структурные принципы, прослеживаются взаимосвязи оригинальных или переведенных текстов немецких поэтов с их музыкальным воплощением в произведениях украинских композиторов. Составлена полная нотография произведений украинских композиторов на немецкоязычные тексты, что отображено в таблицах-указателях.
В настоящее время, когда заинтересованность культурами Украины и Германии или Австрии опять приобретает характер двустороннего диалога, а не одностороннего созерцания („с Востока на Запад”) или подражания, данный труд станет ожидаемым вкладом к перестройке этих важных культурных взаимоотношений, а также к переосмыслению национального культурного наследия.
Ключевые слова: украинская вокальная музыка, немецкая поэзия, интерпретация, художественный перевод, романтическая эстетика, украинско-немецкие культурные связи.
ANNOTATION
Lypetska M.L. Peculiarities of interpretation of German poetry in Ukrainian vocal music –Manuscript.
Dissertation thesis for obtaining scientific degree of the Candidate of Fine Arts in the speciality 17.00.03 –Musical art / the Lviv State Academy of Music named after M.V.Lysenko. –Lviv, 2007.
Dissertation thesis is dedicated to consideration of Ukrainian –German relations in the sphere of chamber-vocal creative work on the example of interpretation of German poetry by Ukrainian composers. Concept of interpretation of German poetry in Ukrainian vocal music in the light of Ukrainian-German relations was considered in the dissertation thesis. The following stages were marked and considered on the basis of method of interaction of Ukrainian composers’ creative work and German poetic word: embodiment of German poetry in creative work of Ukrainian composers of the second half of the XIX-th century, first of all M.Lysenko and the followers of Prszemysl school were retraced; equivalent tendencies in interpretation of poetry of German-speaking area by Ukrainian composers of the first half of the XX-th century were analyzed at the second stage; third stage of evolution of German-speaking poetry embodiments makes up the contemporary stage of the Ukrainian music development.
The results of investigation are shown in the attachments with indexing tables of embodiment by Ukrainian composers of German poetry.
Key words: ukrainian vocal musik, german poetry, interpretation, artistic translation, romantic aesthetics, ukrainian-german cultural relationships.
Підписано до друку 19.02.2007 р.
Формат 60х84х/16
Папір офсетний. Гарнітура „Таймс”
Умовн. друк. арк. 1,0
Наклад 120 пр.
Друк ПП „Арал”
м. Львів, вул. О.Нижанківського, 4
(032) 298 03 80