Оптимізація навколишнього середовища за допомогою рослин Донецьк- ДонНАБА 2008

Работа добавлена на сайт samzan.net:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ Й НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

Т.М.ТКАЧЕНКО

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

“АРХІТЕКТУРНА ЕКОЛОГІЯ»

Донецьк, 2008

ББК 42.37

Т 48

Ткаченко Т.М.

Навчальний посібник «Оптимізація навколишнього середовища за допомогою рослин» - Донецьк: ДонНАБА, 2008. - 174 с.

Основною задачею сучасної архітектурної екології є створення архітектурних споруд, по можливості з мінімальним ущербом для навколишнього середовища та здоров‘я людини. У сучасному світі бізнесу однією зі складових позитивного іміджу будь-якої фірми або компанії є грамотне об'єднання архітектурного дизайну з фітодизайном. Це свідчить про процвітання фірми, її турботі про працюючий персонал. При цьому, при розробці нових проектів, місце для зеленої зони повинне бути вже заплановано архітекторами й проектувальниками. Тому у навчальному посібнику розкривається рішення двох особливо актуальних проблем: проблема озеленення інтер'єрів різних типів, які, на жаль, ще далекі від медичних вимог та створення штучних антропогенних ландшафтів.

Цей навчальний посібник призначений для студентів всіх форм навчання Донбаської національної академії будівництва й архітектури при вивченні курсу «Архітектурна екологія», “Ландшафтна екологія”, а також, «Мікробіологія», «Ґрунтознавство» та «Біологія». У ньому викладені основні питання, розглянуті на лекціях відповідно до вимог кредитно-модульної системи по даним курсам.

Рецензенти: Поляков А.К., доктор біологічних наук, провідний науковий співробітник Донецького ботанічного саду НАН України

Остапко В.М., доктор біологічних наук, професор, заступник директора з наукової роботи Донецького ботанічного саду НАН України

Бойко М.І., доктор біологічних наук, професор кафедри фізіології рослин Донецького національного університету

ЗМІСТ

[1] ВВЕДЕННЯ

[2] Тема 1. Інтродукція. Фітодизайн. Історія питання. Основні поняття, визначення

[2.0.0.1] План

[3] Тема 2. Корисні властивості рослин. Фітонцидність

[4] Тема 5. Еколого-біологічна характеристика кімнатних рослин та їх розвиток в умовах приміщень

[5] Тема 6. Екологічні групи рослин стосовно водяного фактору, температурі й освітленості. Основні стилі фітодизайну

[6] Тема 7. Агротехнічні заходи щодо вирощування рослин. Підбор контейнерів.

[7] Тема 8. Ландшафтний дизайн. Основні принципи озеленення

[8] Тема 10. Види озеленення

[9] Тема 11. Стилі садово-паркового мистецтва та їх особливості

[10] Висновок

[11] Література

ВВЕДЕННЯ

У наш час зростаючий темп урбанізації приводить до зміни навколишнього середовища: забрудненню атмосфери, зменшенню площ під зеленими масивами дикоростучої флори, зникненню ряду видів і форм рослин, все більшому відриву людини від природи. Тому основною задачею сучасної архітектурної екології є створення архітектурних споруд, по можливості з мінімальним ущербом для навколишнього середовища та здоров‘я людини. Тому особливо актуальним стає рішення двох проблем: створення штучних антропогенних ландшафтів і проблема озеленення інтер'єрів різних типів, які, на жаль, ще далекі від медичних вимог. Це тоновані вікна й двері, що не пропускають природне сонячне світло, кондиціонери, що не збагачують повітря інтер'єрів киснем, використання будівельних і оздоблювальних матеріалів, що виділяють шкідливі для людини речовини, використання в інтер'єрах високочастотних джерел, наявність різних мікроорганізмів, що успішно розвиваються в місцях з більшим скупченням людей тощо. А якщо врахувати, що міські мешканці більш ніж 20 г. на добу перебувають у приміщенні, то стає очевидним зростаюча потреба введення рослин в інтер'єри, тобто фітодизайн.

У сучасному світі бізнесу однією зі складових позитивного іміджу будь-якої фірми або компанії є грамотне об'єднання архітектурного дизайну з фітодизайном. Це свідчить про процвітання фірми, її турботі про працюючий персонал. При цьому, при розробці нових проектів, місце для зеленої зони повинне бути вже заплановано архітекторами й проектувальниками. Уводячи рослини у вже наявні, діючі приміщення, доводиться обмежуватися вже існуючим інтер'єром. На жаль, свідомість людей ще далеко від серйозного сприйняття позитивної ролі рослин в інтер'єрах. Однак доведено, що крім емоційного й естетичного впливу, рослини в інтер'єрі покликані грати архітектурно-декоративну й санітарно-гігієнічну функції. Рослини очищують повітря приміщень від вуглекислоти, де її втримується в 23 рази більше (0,7%), ніж просто неба (0,03%). Багато хто з них виділяють фітонциди, що роблять згубний вплив на хвороботворні мікроби. Цвіт зелені заспокійливо діє на нервову систему, що благотворно позначається на настрої й працездатності людей. Отже, правильна організація робочого простору працюючого персоналу за допомогою архітектурних знахідок і фітодизайну може істотно мотивувати роботу, зміцнювати корпоративний дух організації.

Рослини можна використовувати у вигляді композицій або поодиноко - солітерами. Сприятливий вплив на людину роблять тільки доглянуті й здорові рослини, тому що вони можуть дати максимальний декоративний ефект. Щоб досягти цього, необхідні знання, що стосуються правильного підбора, уходу й находження рослин, особливостей мікроклімату в житловому інтер'єрі, екології й біології рослин, що використовуються в озелененні, правил догляду за ними. Освітити ці питання - ціль даної роботи. При написанні посібника, ми розглядали основні дерев`яні породи, що використовуються в садово-парковому мистецтві, при цьому перевагу віддавали видам, здатним переносити навантаження техногенного регіону. Тому тема 9 навчального посібника повністю присвячена вивченню процесу створення стійкого антропогенного ландшафту в умовах промислового середовища. У посібнику ми приділили увагу такій актуальній проблемі XXI століття як «синдром нездорового будинку». На прикладі озеленення автосалону «Audi» ми розглянули можливості пом‘якшення мікроклімату приміщень за допомогою корисних рослин. Головну увагу призначали асортименту кімнатних рослин і стилю озеленення. Тому що література, що висвітлює ці питання практично відсутня. Такі розділи як “Розмноження рослин”, “Внесення добрив”, “Землесуміші”, “Хвороби рослин” є загальними для зовнішнього й внутрішнього озеленення й становлять інтерес, тому що не розглядаються в інших курсах, а їхнє вивчення просто необхідне для грамотного фітодизайну, освоєння курсу «Архітектурна екологія». Це також поглиблює знання про екологічні вимоги рослин, яки розглядаються в курсах «Ландшафтно екологія», «Біологія», «Екологія», «Ґрунтознавство».

Знання, отримані при вивченні даного курсу, можуть бути використані студентами не тільки для успішного освоєння курсів «Архітектурна екологія», «Ландшафтна екологія», «Біологія», «Ґрунтознавство», але й сприятимуть надалі для оволодіння професією фітодизайнера. Даний конспект лекцій складений відповідно до тематичного плану дисципліни.

Тема 1. Інтродукція. Фітодизайн. Історія питання. Основні поняття, визначення

План

1. Історія інтродукції оранжерейних тропічних і субтропічних рослин.

2. Фітодизайн. Основні визначення. Дослідження питань в ботанічних садах України та країнах ближнього закордоння.

Первісне залучення нових видів рослин на службу людині почалося ще близько 1500 р. до н.е. при єгипетському фараоні Тутмосі III [1]. Освоєння ж тропічних і субтропічних рослин на Європейському континенті, або їхня інтродукція, датується приблизно 1560 р. [2].

Передові для свого часу державні діячі різних країн вважали збагачення вітчизняних рослинних ресурсів важливою справою. Тому не дивно, наприклад, що в цьому напрямку Петро I ужив серйозних заходів, завдяки указам якого в Росію був притягнутий цілий ряд коштовних у господарському відношенні видів - лікарських, харчових, декоративних. В XVII в.- початку XVIII в. у Росії стали відомі цитрусові. В 1796-1805 р. в Умані в Софіївці були побудовані оранжереї, де вирощували ананас, інжир, апельсини й лимони [3].

Інтерес до рослин різних широт виявився в організації ботанічних садів, а при них оранжерей, де й стали зосереджувати, накопичувати колекції тропічних і субтропічних видів. Ця діяльність спочатку носила просвітницький характер, а потім, коли ботанічні сади стали власниками солідних колекційних фондів, у них розгорнулася науково-дослідна робота. У результаті, в культуру залучалися із природної флори корисні для людини рослини різного призначення й, у тому числі, декоративні, харчові, технічні й ін. Нові рослини висаджували у відкритому ґрунті, але особливо теплолюбні, що гинуть у наших широтах, сталі розміщувати в оранжереях, які вперше в нашій країні з'явилися близько 1654 року, а потім в 1718 р. наприкінці XVIII століття [1].

Ботанічні сади, таким чином, сталі піонерами введення в культуру нових видів, перейшовши від простого збирання до нагромадження, збереженню й вивченню всього розмаїття рослинного миру.

Освоюючи нові райони, люди стихійно вносили вклад у розселення екзотичних рослин. Наочним прикладом є північ Росії, де, судячи з літературних даних, наприкінці XIX століття були відомі близько 40 видів тропічних і субтропічних рослин, завезених кольськими поморами, фінськими й норвезькими родинами [4].

Поява екзотичних рослин у житлових приміщеннях було першими емпіричними кроками озеленення, або, як ми тепер називаємо, фітодизайну. До сучасного фітодизайну ми прийшли через інтродукцію рослин у ботанічних садах, що забезпечують практику озеленення як технологіями вирощування рослин, так і рослинним матеріалом. Заслуговують на увагу в цьому напрямку дослідження ботанічних садів України й ближнього зарубіжжя: ДБС АН РАН, Полярно-альпійського ботанічного саду-інституту Кольської філії АН РАН, ЦБС АН Білорусі. В Україні: ЦБС АН України, ДБС НАН України, що вирішують питання інтродукції й фітодизайну з регіональних позицій.

Особливо актуальної стає проблема озеленення інтер'єрів різних типів, які, на жаль, ще далекі від медичних вимог. Це тоновані вікна й двері, що не пропускають природне сонячне світло, кондиціонери, що не збагачують повітря інтер'єрів киснем, використання будівельних і оздоблювальних матеріалів, що виділяють шкідливі для людини речовини, використання в інтер'єрах високочастотних джерел, наявність різних мікроорганізмів, що успішно розвиваються в місцях з більшим скупченням людей і т.д. А якщо врахувати, що міські мешканці більш ніж 20 г. на добу перебувають у приміщенні, то стає очевидної зростаюча потреба введення рослин в інтер'єри, тобто фітодизайн. Існують різні трактування даного терміна.

Фітодизайн (грець. phyton – рослина, англ. design – проектувати) – мистецтво використовувати рослини для декорування закритих приміщень і територій у відкритому ґрунті [5].

Фітодизайн – функціональне навантаження рослин в інтер'єрах [6].

Фітодизайн – це модель живого рослинного оточення в штучній системі будь-якого типу [7].

Фітодизайн – використання живих рослин або рослин у вигляді моделей для поліпшення середовища існування людини в штучних системах [8].

Фітодизайн виконує кілька функцій:

Найважливіша функція фітодизайну - створювати у людини гарний настрій, підкреслювати урочистість важливих подій, зм'якшувати напругу й переживання.
Значна роль фітодизайну складається в створенні здорового повітряного середовища перебування людини й у цілеспрямованому впливі на його самопочуття й працездатність.
Гігієнічна функція - у санації навколишньої людини середовища за допомогою рослин, зокрема шляхом придушення й знищення патогенних, шкідливих і просто зайвих бактерій, грибів, вірусів.
Фітосанітарна функція, що полягає в доочищенні середовища, видаленні за допомогою рослин шкідливих газів, пилу, диму й знешкодження інших фізичних, хімічних і біологічних забруднювачів, зниження рівня шумів, регулювання вологості повітря завдяки транспірації й створення таким чином комфортного для людини становища.

Висновок: отже, для успішного введення рослин в інтер'єри необхідно враховувати ряд особливостей: декоративні якості рослин (морфологія листів: їхнє фарбування, форма, покрив опушення, форма росту), наявність декоративних квіток і суцвіть, господарсько-корисні якості (наявність їстівних плодів або інших частин); і лікувальні, у тому числі фітонцидні. Але головне, рослини повинні мати пластичність і толерантністю стосовно основних факторів середовища інтер'єрів: світла, температури й відносній вологості повітря, а також відрізнятися певною стійкістю до захворювань. Для цього необхідно добре знать екологічні вимоги рослин, місце зростання їх у природі, агротехнічні вимоги по відходу й вирощуванню, особливості розмноження. Тільки при знанні перерахованих властивостей рослин можливе створення комфортного для людини інтер'єра.

Питання для самоконтролю:

Коли вперше почалося залучення нових видів рослин на службу людині?
У якому році були побудовані перші оранжереї в Софіївці?
У якому році з'явилися перші оранжереї?
Що таке фітодизайн?
Назвіть основні функції фітодизайну?

Тема 2. Корисні властивості рослин. Фітонцидність

План.

Історія питання.
Поняття фітонцидності. Значення фітонцидних рослин для інтер'єрів.
Основні асортименти фітонцидних рослин, застосовуваних для створення інтер'єрів, що санують.
Кімнатні рослини, що володіють цілющими властивостями.

Особливо значима санітарно-гігієнічна функція рослин в інтер'єрах: збагачення повітря киснем, зниження рівня змісту вуглекислого газу, зволоження повітря й зниження його запиленості, а також санація приміщень за рахунок виділення фітонцидів.

Взагалі перші спроби використовувати аромати рослин відомі в Древньому Єгипті. Статуетки й тіла мертвих просочували ефірними маслами й пахощами; у писемних пам'ятках зображені сцени окурювання. Очевидно, найбільше часто для пахощів використовували лепеху звичайну, лишайник, евернію сливову, кедр атласький, яловець високий й східний, м'яту, кассію, троянду, мирт звичайний. Цікаво, що робітники парфумерних фабрик у Грассє практично не хворіли на туберкульоз, хоча серед населення ця хвороба носила ледве не епідемічний характер. Пізніше виявили, що масло лаванди гнітить ріст туберкульозних бацил, а масло тим`яну, кориці лаванди, кедра й дудника особливо активні проти сапу й жовтої лихоманки.

Летучі рослинні речовини здавна використовувалися при лікуванні різних захворювань. Окурювання й примітивна інгаляція відомі в народній медицині багатьох країн. Так у російській й українській народній медицині траву чистотілу великого використовували для підпалення від падучої хвороби(епілепсії), бодяком звичайним окурювали дітей від переляку, листи дурману звичайного палили від задишки, синьоголовником польовим окурювали породілей при важких родах, насіння білені чорної вживали при зубному болі.

Засновником вчення про фітонциди по праву вважається Б.П.Токін, який ще в тридцяті роки зацікавився цією проблемою [9].

Фітонциди – хімічно й біологічно активні продукти виділення рослин, у більшості випадків газоподібні, які негативно впливають на зріст та розвиток переважно мікроорганізмів. По хімічному складу фітонциди різноманітні, це - глікозиди, терпеноїди та ін. вторинні метаболіти [10].

Виникло вчення про фітонциди, що розвивалося насамперед як еколого-еволюційна проблема. Досліджувалася роль фітонцидів у розвитку рослин, у їхньому імунітеті, значення фітонцидів у біоценозах. Цим питанням присвячені численні дослідження, які мають велике теоретичне й практичне значення: Роботи Б.П.Токіна [9,11], Н.Г.Холодного [12,13], В.Г.Добротько [14], С.С.Скворцова [15], М.А.Артем'євій [16,17], Г.В.Поруцького [18], А.М.Гродзинського [6, 19-21] і ін. Значне число робіт з вивчення дії летучих речовин інтактних рослин на мікробних тест-об'єктах виконано співробітниками НБС ім. Н.Н.Гришко НАН України [6, 22,23]; Державного Нікітського ботанічного саду [24,25]; Одеського університету [26], а також Центрального Сибірського ботанічного саду З РАН [27-30].

Багато фітонцидних рослин є серед тропічних і субтропічних рослин, що використовуються в озелененні. Ці види рослин є найціннішими, тому що з їхньою допомогою можна створити інтер'єри, що благотворно впливають на здоров'я людини – інтер'єри, що санують. Особливо велике значення таких рослин у місцях з масовим скупченням людей: школи, лікарні, дитячі садки, санаторії, пансіонати, офіси й т.д. За допомогою фітонцидних рослин тут можна створити не тільки сприятливу психоемоційну обстановку, але й знизити кількість патогенних мікроорганізмів. Так, наприклад, експериментально було встановлено, що при введенні в палати хірургічного відділення лікарні ім. Калініна фітонцидних рослин із сімейств молочайні, фікусові, миртові, кутрові різко зменшився рівень золотавого стафілокока (орально-краплинне забруднення повітря). Також спостерігався фунгіцидний ефект. Позитивний вплив рослин зростав пропорційно часу їхнього перебування в палатах [31].

Висновок: таким чином, позитивний вплив фітонцидних рослин на людину давно доведено. Тому дуже важливо знати асортименти фітонцидних рослин і активно використовувати їх в інтер'єрах. Приведемо приклади тропічних і субтропічних фітонцидних рослин з різних сімейств.

Таблиця 1. Асортименти фітонцидних рослин різних сімейств для створення інтер'єрів, що санують

Сімейство	Вид
Apocynaceae Juss.	Acokanthera oppositifolia (Thunb.) G.Don
	Allamanda cathartica L.
	Nerium oleander L.
	Rauvolfia verticillata (Lour.) Baill.
	Trachelospermum jasminoides L.
	Thevetia peruviana (Pers.) Sohum
	Vinca major L. Cv. Reticulata
Crassulaceae A.DC.	Crassula portulaceae Lam.
Euphorbiaceae Juss.	Acalypha wilkesiana Muell.
	Euphorbia neriifolia L.
	Euphorbia tirucalli L.
	Synadenium grantii Hook.f.
Lauraceae Juss.	Laurus nobilis L.
Moraceae Link.	Ficus bengalensis L.
	Ficus benjamina L.
	Ficus pumila L.
	F. ramentaceae Roxb.
	F. rubiginosa Desf. ex Venten
Myrtaceae Juss.	Acca selloviana (Berg.) Burr.
	Callistemon citrinus (Curt.) Stapf
	C. pinifolius (Wendl.) DC.
	C. salignus DC.
	C.speciosus DC.
	Eucalyptus blakelyi Maiden
	E. camaldulensis Dehnh.
	E. dealbata A. Cunn ex Chau
	Eugenia myrtifolia Sims.
	Myrtus communis L.
	Psidium littorale Raddi
	Psidium littorale Raddi f. Lucidum Pilip.
	P. guajava Linn.
Pittosporaceae R.Br.	Pittosporum tobira Dryand.
	P. heterophyllum Franch.
	P. viridiflorum Sims.
Rosaceae Juss.	Eriobotria japonica (Thumb.) Lindl.
	Laurocerasus officinalis Roem.
Rutaceae Juss.	Citrus aurantium L.
	C. aurantifolia (Christmans) Swingle var. limetta Risso
	Citrus x limon L.
	Fortunella margarita (Lour.) Swingle
	Myrraya exotica L.
Vitaceae Juss.	Cissus antarctica Vent.
	Rhoicissus rhomboidea Vent.
Amaryllidaceae Jaume St. – Hill.	Amarillis belladonna L.
	Hemanthus albiflos Yacg.
	Hippeastrum x hybridum Hort. cv. Sygnal
	Hymenocallis calatina Nicols.
Araceae Juss.	Aglaonema commutatum Schott
	Diffenbachia maculata (Lodd.) G. Don
	D. sequina (L.) Scott
	Epipremnum aureum (Lind. Et Andre) Benting
Asphodelaceae Juss.	Chlorophyttum comosum (Thunb.) Baker

Кімнатні рослини, що володіють цілющими властивостями

Серед великого розмаїття рослин, вирощуваних в умовах приміщень, особливу увагу варто звернути на види, що мають лікарське значення.

Агава американська. Широко розповсюджена кімнатна рослина. Настойка з листів агави американської використовується для лікування ревматизму. Готують її таким чином. Здрібнені листи заливають 40-70 % спиртом або горілкою з розрахунку 1:10. Суміш щільно закривають і витримують при кімнатній температурі протягом 7 діб. Потім проціджують і заливають у темну пляшку. Настойку застосовують для розтирання при ревматизмі, щоб викликати доливання крові до ураженої ділянки.

Акка, фейхоа. Коштовна плодова й декоративна лікарська рослина. Дає прекрасні кислувато-солодкі плоди, що за смаком нагадують ананас. Плоди фейхоа багаті йодом. Уживання їх у їжу є профілактичною мірою в попередженні розладів функцій щітовидної залози. У випадку цього захворювання плоди використовують як цілющу властивість. Протягом 2-3 тижнів необхідно щодня з'їдати 250-300 г свіжих плодів за 2-3 рази. Узимку п'ють настій сухих плодів (2-4 їдальні ложки плодів заливають 2 склянками окропу, наполягають у термосі протягом доби). Випивають наступного дня за три прийоми по1/2 склянки за 30 хвилин до їжі.

Алое деревоподібне. Одне з найпоширеніших кімнатних рослин, що володіють цілющими властивостями. Свіжий сік цієї рослини знайшов широке застосування в різних галузях медичної практики й у народній медицині. Більші дози алое роблять абортивну дію. У малих дозах приймають як засіб, що збуджує апетит. Сік має проносне, бактерицидну дію. Показаний також при гастриті зі зниженою кислотністю, при хронічних запорах. П'ють його при туберкульозі й загальній слабкості. Використовують для лікування опіків, фурункулів, ран, місцевих запаленнях шкіри, мокрій себореї. Сік алое, настояний з медом, вершковим маслом або свіжим несолоним салом у рівних частинах, стимулює життєдіяльність організму. При туберкульозі легенів і костей змішують чайну ложку соку, 100 г свинячого або гусячого смальцю або несолоного вершкового масла, 50 г какао й приймають по столовій ложці на склянку гарячого молока 2-3 рази на день.

При частих носових кровотечах рекомендується протягом 10-15 днів з'їдати перед прийомом їжі по шматочку листа алое довжиною 2 см.

При виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кішки 1/2 склянки здрібнених листів алое змішують зі склянкою цукрового піску, суміш настоюють у темному місці 3 дні, потім додають склянку кислого натурального вина й залишають ще на добу. Приймають по столовій ложці 2-3 рази на день перед їжею 1-2 місяця.

Для готування загальнозміцнювальної суміші беруть 150 г свіжого соку алое, 250 г меду й 350 г кагору й п'ють по столовій ложці 3 рази на день до їжі.

Для усунення запалень, вугрів при жирній шкірі обличчя рекомендується на ніч протирати його щойно винутим соком алое.

При тривалому кашлі, пневмонії, туберкульозі застосовується суміш із 1 кг липцю, 200 г дрібно нарубаних листів алое, 200 г маслинового масла, 150 г березових бруньок, 50 г липового цвіту. Березові бруньки й липовий цвіт заварюють окремо в 500 мл води, кип'ятять 1-2 хвилини, проціджений відвар вливають у суміш меду з алое, потім доливають маслинове масло. Суміш приймають по столовій ложці 3 рази на день, перед вживанням збовтують.

Барбарис чорноплодовий. У народній медицині препарати барбарису (водний настій, відвар) застосовують при хворобах печінки й жовчного міхура, простудних захворюваннях, підвищеному кров'яному тиску, жіночих хворобах. Відвар плодів п'ють при станах, що морозять. Здрібнені плоди барбарису чорноплодового кладуть до емальованого посуду, заливають холодною водою в співвідношенні 1:10, ставлять на легкий вогонь або водяну лазню, кип'ятять 20 хвилин, потім проціджують. Для добової дози - 2 столові ложки сухих листів заливають 2 склянками окропу ввечері й залишають на ніч.

Герань рожева. Рослина це широко відомо. Геранієве масло має протизапальну й протигнильну дію при абсцесі й гангрені легенів. Призначається при бронхіальній астмі. У народній медицині настій трави застосовується при поносах, дизентерії, хворобах бруньок, ревматизмі, подагрі, як гарний кровоспинний засіб, а також розчинюючі камені в бруньках. 2 чайні ложки трави наполягають 8 годин в 2 склянках охолодженої кип'яченої води. П'ють по кілька ковтків 3-4 рази на день. Розпареною здрібненою травою зводять сухі мозолі.

Гранат. Цілюще значення мають плоди граната, що містять залізо. Уживання їх у їжу сприяє нормалізації гемоглобіну в крові. Свіжі плоди корисні при кашлі, простудних захворюваннях, лихоманці. Шкірку застосовують у народній медицині для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту (включаючи дизентерію). Відвар зі шкірки граната готовлять у такий спосіб. Подрібнюють її, поміщають в емальовану каструлю, заливають холодною водою в співвідношенні 1:10, ставлять на легкий вогонь або водяну лазню, тримають 30 хвилин, потім негайно проціджують. Випивають по 1/2 склянки теплого настою 3 рази на день.

Диняче дерево. Вічнозелена рослина пальмовидного типу. Листи пальцево-розсічені, жовто-зелені, шкірясті. Квітки дрібні, жовті. Стовбур зелений, що не одеревняється, несе крону гарних великих листів на довгих черешках. Плоди соковиті, великі, за розміром і формою нагадують диню. Медичне значення має фермент папаїн, що перебуває в молочному соку всіх частин рослини, але найбільше - у молочному соку незрілих плодів. Папаїн розщіплює білки, його прописують для поліпшення травлення. У домашніх умовах у цих цілях готують настій листів у термосі. Для добової дози настою 2 столові ложки сухих листів заливають 2 склянками окропу ввечері й залишають на ніч. Наступного дня проціджують і п'ють у теплому виді по ¼ склянки в 3 прийоми за 30 хвилин до їжі.

Жимолость японська. Плоди жимолості здатні підсилювати секрецію шлункового соку й здатність шлунка, що переварює. У народній медицині їх застосовують як протизапальний, в'язкий і сечогінний засіб. Свіжі плоди рекомендують при гіпертонії, розладі шлунково-кишкового тракту, малярії, недокрів'ї. Відвар галузей і кори застосовують при водянці. У домашніх умовах готовлять відвар. Здрібнену сировину поміщають в емальовану каструлю, заливають холодною водою (у співвідношенні 1:10), ставлять на легкий вогонь або водяну лазню, кип'ятять 20-30 хвилин, потім проціджують. Випивають по 1/2 склянки в день в 3 прийоми за 30 хвилин до їжі.

Інжир. Субтропічна рослина, придатне для змісту в кімнатах. У природних умовах виростає на кам'янистих і скелястих схилах, переважно на вапняках. Сушені плоди інжиру містять до 75 % цукрів, головним чином фруктозу й глюкозу, 5-6 % пектинових речовин і до 1 % органічних кислот. Уживання плодів у їжу сприяє зміцненню серцевого м'яза. З них також виготовляють сироп, що застосовується як м'який проносний засіб у дитячій клініці. Настої із плодів використовують для полоскання горла (при кашлі й бронхіті). Для одержання настою беруть 3-5 ложок сухих плодів, заливають 2 склянками окропу, наполягають у термосі 12 годин.

Каланхое городчате. Багаторічна трав'яниста рослина або напівчагарник зі злегка деревеніючим унизу стеблом. Листи щільні, м'ясисті, еліптичні, городчаті по краях. Квітки у верхівковому суцвітті жовті або жовтогарячі. Широко поширено в кімнатній культурі. Сік листів і стебел цієї рослини використовують для лікування опіків. Екстракт із листів використовують як біостимулятор для лікування шкірних виразок, ран, свищів. Готовлять його таким чином. Спочатку роблять настій, а потім з нього екстракт. Для настою сировину заливають окропом у співвідношенні 1:5, закривають і кип'ятять на водяній лазні 15-20 хвилин. Потім настій проціджують і випарюють на вогні до половини обсягу.

Камфорний лавр. Всі частини рослини містять ефірне масло, основний компонент якого - камфора (до 94 %); найбільша кількість її - у деревині. Можна одержати камфору з гілок і пожовтілих листів. Найменше неї містять весняні листи. Камфора - один з найважливіших лікарських засобів, що збуджують нервову систему. Вона підсилює діяльність серця при гострій серцево-судинній недостатності, а також при шокових станах, входить до складу мазей, застосовуваних при ревматизмі, артритах. У домашніх умовах висушені здрібнені листи з розрахунку 1:20 заливають 40-70% спиртом або горілкою. Щільно закривають і витримують при кімнатній температурі 7 діб. Потім проціджують і вливають у темну пляшку. Приймають по 10-30 капель.

Катарантус рожевий. У кімнатній культурі трав'яниста багаторічна рослина. Стебла прямостоячі, у верхній частині гіллясті. Листи сидячі, довгасто-ланцетні, темно-зелені з білою серединною жилкою. Квітки теж сидячі, рожеві. Здавна застосовується в народній медицині при лікуванні діабету і як спазмолітичний засіб. Висушені здрібнені листи заливають 40% спиртом або горілкою з розрахунку 1:20. Щільно закривають, витримують при кімнатній температурі 7 діб, проціджують і вливають у темну пляшку. Приймають по 10 капель.

Кізільник самшитолистовий. У народній медицині водний настій гілок і листів кизильнику використовують у якості в'язкого, жовчогінного й сечогінного засобу при розладах шлунково-кишкового тракту, жовтяниці, водянці. Столову ложку сухих листів наполягають у склянці окропу протягом 2 годин, проціджують і приймають по чверті склянки 3-4 рази на день.

Кава аравійська. Вічнозелене дерево з горизонтально розташованими гілками. Листи темно-зелені, глянсуваті. Квітки зібрані по декілька штук, білі із заходом жасмину. У дикому стані виростає в Ефіопії. Плоди яскраво-червоного кольору, розміром з вишню, містять по двох кавових зерна, притиснутих плоскими боками друг до друга. У насіннях утримується від 0,7 до 2% кофеїну. Використовується як стимулюючий засіб при розумовій утомі, головному болі, гіпертонії, отруєннях. Активує діяльність нервової системи. У домашніх умовах насіння звільняють від околоплодника (м'якоті) і висушують на відкритому повітрі в приміщенні. Висушені насіння обсмажують до коричнєвого кольору, подрібнюють і заварюють окропом з розрахунку 1 столова ложка на склянку води. Настоюють 60 хвилин.

Пасифлора інкарнатна. Тропічна ліана. Гарна лазяча рослина з витонченими квітками. Досить своєрідний віночок, його будова й фарбування обумовили ще одну назву рослини “кавалерійська зірка”. Плоди - їстівні ягоди зеленувато-жовтого кольору, що обпадають при дозріванні. Лікарське значення мають трав'янисті стебла пасифлори. У них утримується близько 0,5 % алкалоїдів гармана, гармина й гармола, а також флавоноїди, кумарини, хінони. Застосовується рідкий екстракт рослини при неврастенії, безсонні, хронічному алкоголізмі, клімактеричних розладах. Готують його таким чином. Висушені й здрібнені листи разом із стеблом кладуть до емальованого посуду і заливають окропом у співвідношенні 1:10, закривають кришкою й поміщають у водяну лазню на 15-20 хвилин. Потім зміст проціджують і випарюють до половини первісного обсягу. Рідкий екстракт при вживанні розводять водою в співвідношенні 1:2.

Цитрусові. З найдавніших часів застосовуються як лікувальний засіб при різних захворюваннях. До них ставляться лимон, апельсин, мандарин, грейпфрут і ін. Плоди лимона багаті лимонною кислотою (до 8 %), містять цукру (2,5%), ароматичні з'єднання (цитраль та ін.), а також вітаміни (А, В1, В2, Р, З). Вживання плодів лимона й інших цитрусових у їжу перешкоджає появі злоякісних пухлин. Вітамін В1, що втримується в плодах, регулює вуглеводний, білковий і жировий обміни, стимулює роботу серцево-судинної системи й шлунково-кишкового тракту. Цитрусові, уживані в їжу, перешкоджають захворюванню шкіри й слизових оболонок, зміцнюють зір, збільшують тонус м'язів і, нарешті, служать як профілактичний засіб від простудних захворювань. Листи всіх цитрусових містять фітонциди, що пагубно діють на хвороботворні мікроби.

Лимон. Кімнатні рослини в порівнянні із ґрунтовими мають більше тонку шкірку, менше насінь і більш ароматні. Як кращі сорти для кімнатної культури можна рекомендувати наступні: Павловський, Майкопський, Уральський, Новогрузинський, Лимон Мейєра, Лісбон, Дженоа та ін.

Для омолодження організму готують суміш соку 4 лимонів і 300 г тертого часнику, приймають по чайній ложці на склянку води за 30 хвилин до їжі. Лимонна кірка з м'якоттю застосовується для зняття мозоль на ногах. На ніч, розпаривши ногу, прикладають кірку з м'якоттю до мозолі, через 2-3 дня вона розм'якшується і її можна акуратно зняти. Лимон, лимонний сік додають у чай, що сприяє потовітділенню при застудах.

Евкаліпти. У кімнатній культурі використовують два види евкаліптів - попелястий і глобулозус. Листи евкаліпта містять до 3 % ефірного масла. У перерахованих вище видів евкаліптів в ефірному маслі переважає цинєол (до 80 %). Крім ефірного масла в листах утримуються смолисті речовини й значна кількість дубильних речовин. Ефірне масло евкаліпта широко застосовується для інгаляції при захворюванні дихальних шляхів, гнійних бронхітах, абсцесах легенів. У суміші з іншими ефірними маслами (скипидаром, камфорою й ін.) ефективно діє при простудних захворюваннях і ревматичних болях. З листів готується настой, застосовуваний в якості протизапального й антисептичного засобу при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і порожнини рота. Готовлять її таким чином. Здрібнені висушені листи евкаліпта заливають 40-70% спиртом або горілкою в співвідношенні 1:10. Суміш щільно закривають, витримують при кімнатній температурі 7 діб, проціджують і вливають у темний посуд. Для полоскання горла беруть 1 столову ложку настойки на ½ склянки кип'яченої води.

Висновок: таким чином, ми розглянули рослини, що володіють корисними властивостями: лікарськими або фітонцидними. Наведені асортименти рослин дуже важливі, тому що дозволяють організувати робочий простір людини шляхом створення інтер'єрів, що санують.

Питання для самоконтролю:

Хто є засновником вчення про фітонциди? Які вчені також займалися дослідженням даного питання?
Що таке фітонциди?
Перелічте основні види рослин, що володіють фітонцидними властивостями.
Чому введення в інтер'єри фітонцидних рослин має велике значення?
Назвіть основні види рослин, що володіють корисними властивостями.

Тема 3. Лімітуючі екологічні фактори сучасних інтер'єрів: температура, освітленість, вологість повітря

План

Характеристика мікроклімату житлових приміщень. Його позитивні й негативні боки.
Освітленість та її значення для життєдіяльності рослин.
Температурний режим.
Відносна вологість повітря.

Інтер'єр житлового приміщення являє собою особливий екотоп (місцеперебування рослини), що накладає відбиток з усіх боків життєдіяльності рослинного організму. У зв'язку з цим дуже важливо знать вимоги рослин до тих умовам, у яких вони будуть виростати, зокрема, до мікроклімату житлових приміщень. Для характеристики мікрокліматичного режиму необхідно враховувати освітленість, температуру й відносну вологість повітря. Щоб одержати наяву про ті умови, в яких виростають рослини, розглянемо кожний із цих факторів.

Освітленість. Загальновідомо, що світло в житті рослин відіграє важливу роль. А тому що в природі важливе кількість, якість і напрямок освітленості, те й у культурі, а саме в умовах приміщення, цей фактор не буде байдужним для рослин. З фізіології рослин відомо, що в листах під дією світла протікає складний процес фотосинтезу, у результаті чого утвориться органічна речовина, що є будівельним і енергетичним матеріалом, що забезпечує рослині життя. Звідси легко зрозуміти причину постійного прагнення зелених рослин до світла.

На жаль, ми не завжди живемо в задовільних умовах освітлення. Більшу частину світла, що надходить через віконні прорізи в приміщення, поглинають килими, меблі, фіранки. Розміщення рослин у глибині кімнати, куди попадає тільки розсіяне світло, погіршує умови їхнього існування. У цьому випадку утворення органічної речовини значно зменшується, що викликає виснаження рослин, виражене у витягуванні пагонів, що знижують декоративну цінність і опірність до шкідників і хвороб. Щоб одержати потрібний ефект від висвітлення, рослини варто розміщати перед вікном. Однак при більшій освітленості одного з боків рослин, вони викривляються убік світла. Це явище - геліотропізм - часто робить їх некрасивими. Щоб виключити такий розвиток, рослини потрібно регулярно повертати.

Як бачимо, для нормальної життєдіяльності рослин їх необхідно забезпечити максимальною кількістю світла. Зробити це не так просто через обмежену площу вікон і через те, що це положення змінити не можна. Самим зручним для рослин є південно-східний напрямок вікон.

На життєдіяльність рослин впливає не тільки тривалість освітлюваності вікна, але і якість світла, тобто його спектральний склад (по спектральному складі ранкове світло відрізняється від вечірнього). У рослин (після нічного відпочинку) у ранкові годинники починається активний процес фотосинтезу. Тому промені ранкового сонця їм більш необхідні. Установлено, що дві пообідніх години сонця не заміняють одну годину ранкового. У перші пообідні години, коли сонце починає йти від вікна південно-східного розташування, втрата для рослин невелика, тому що в цей час вони одержують достатню кількість непрямого, розсіяного світла. У випадку прямої орієнтації вікон на південь рослини необхідно затінювати (мається на увазі весняно-літній час). При вікнах, орієнтованих на захід і північ, можна вирощувати не всі види рослин. Особливо гостро недолік світла відчувається при розташуванні вікон на північній стороні. Світло є лімітуючим чинником для рослин і в осінньо-зимовий час.

Численними дослідженнями доведено, що безпосередньо на підвіконні освітленість становить не більше 50 % від освітленості на вулиці, при видаленні від вікна на 1 м вона знижується до 25 %, на 2 м - до 80-100 %. З огляду на недолік світла в приміщенні, рекомендується застосовувати додаткове освітлення рослин лампами накалювання й люмінесцентними лампами. Протягом доби тривалість додаткового освітлення в середньому доходить до 6 годин восени й 8-12 - узимку. У кімнатах, орієнтованих на північ, особливо на перших поверхах, доцільно додаткове освітлення із 8-9 годин до 20-21. При розміщенні рослин удалині від вікна додаткове освітлення бажано не менш 12 годин щодня протягом усього року. Орієнтовна потужність ламп накалювання при цьому - 60 Вт на 1м2 протягом 10 годин або 100 Вт на 1 м2 протягом 6 годин у добу. У дуже темних кімнатах рослини додатково освітлюють лампами в 200-100 Вт на 1 м2 протягом 12-16 годин на добу.

Здорові, добре розвинені рослини мають запас так званої життєвої енергії, тому тимчасовий недолік світла вони можуть переносити без особливого збитку. Однак постійний недолік світла викликає несприятливі наслідки, що проявляється в порушенні їхнього росту й розвитку - пожовтінні зелених частин рослин у результаті руйнування хлорофілу, витягуванні міжвузлів. Рослина спочатку втрачає свою декоративність, а надалі гине.

Температура. В основі життєдіяльності рослинного організму лежать біохімічні процеси, що протікають при певній температурі. У різних видів рослин величина й діапазон температур, при яких обмін речовин протікає на потрібному рівні, різні. У природі кліматичні умови в основному непостійні, змінні. У зв'язку з цим і в рослин у процесі вегетації можуть спостерігатися відхилення в розвитку залежно від того, сприятливі або несприятливі кліматичні фактори. При коливаннях температури в межах, сприятливих для обміну речовин, вегетація досягає максимуму, але при різкому відхиленні від норми процес життєдіяльності рослин уповільнюється, наступає стан відносного спокою. Тому що теплі й холодні, а також вологі й сухі періоди в кліматичних поясах постійно чергуються, то в рослин виробився певний життєвий ритм, що характеризується регулярною зміною фаз активного росту й стану відносного спокою.

Варто пам'ятати, що відхилення від оптимальної температури (23-24С) гальмує активний розвиток більшості видів рослин. Однак гарний ріст- це ще не все. При оптимальній температурі рослини стають менш сприйнятливими до несприятливих зовнішніх впливів. Таку стійкість вони зберігають якийсь час при погіршенні мікрокліматичних умов. Занадто ж висока або низька температура сприяє вповільненню в рослин обміну речовин, що негативно позначається на їхньому рості. Це є однією з форм пристосувальної реакції на умови, що змінилися. Находження рослин у несприятливих для них мікрокліматичних умовах може привести їх до загибелі.

Особливо шкідливе недотримання правил догляду за рослинами в приміщенні при зниженні температури в період міжсезоння (друга половина жовтня). Рясний полив для них несприятливий, тому що обмін речовин у цей період різко знижується. А при вповільненій життєдіяльності рослин (що завжди буває при зниженні температури) підземні органи (корінь, коренєвища, цибулини й т.д.) не здатні приймати й віддавати воду, тому що можливість випаровувати воду з листів у цьому випадку різко зменшується. При зниженій температурі й рясному поливі наступає явище фізіологічної сухості: води в статку, а засвоїти її рослину не може. Це потрібно обов'язково пам'ятати з метою правильного догляду за рослинами в умовах приміщень. У противному випадку в рослин відімруть коріння, пожовкнуть листи й воно загине.

Вода й вологість повітря. Вода є необхідним чинником як фізіологічних, так і біохімічних процесів, що відбуваються в рослині. Воно використовує воду як своєрідне пальне, бере участь у поглинанні живильних речовин із ґрунту. Без неї неможлива життєдіяльність ні рослин, ні тварин. Загальновідомо, що сама багата рослинність зосереджена завжди поруч із водою. Це спостерігається майже у всіх кліматичних поясах. Ніж далі від води, тим бідніше рослинність, а в безводних пустелях вона зникає зовсім.

Вода витрачається в процесі обміну речовин, вона бере участь у добуванні, розчиненні й пересуванні “харчування”, а також витрачається при транспірації. Якщо рослина за якимись причинами не має можливості поповнити витрачену їм воду, вона гине. Наприклад, загибель рослин відбувається через хворобу, старості, втрати хлорофілу, низької освітленості й температури й т.д. - всі ці випадки, коли рослина не може засвоювати воду.

Однак перевологувати рослину протягом усього року - значить порушувати нормальний її розвиток. Рясний полив кімнатних рослин в осінньо-зимовий час, як ми вже відзначали, веде до порушення процесів подиху корінь, викликаючи їхнє загнивання, що приводить рослину до загибелі. Тому, починаючи з вересня, треба поступово зменшувати поливи, але із включенням опалення їх варто знову збільшити. Некваліфікований полив приносить величезної шкоди. Розуміння цього - застава гарних результатів.

Готового рецепту конкретних доз поливу рослин не існує, тому що різні види рослин виростають у властивих їм кліматичних умовах. Тому в кожному конкретному випадку частоту поливів потрібно співвідносити з мікрокліматом у приміщенні - освітленістю, температурою, вологістю повітря. Але не можна робити навпаки, оскільки сама природа забезпечує рослину часом року певною температурою, вологістю, освітленістю, тоді як кількість поливної води цілком залежить від нас самих. Вдало підібравши асортименти рослин до мікроклімату інтер'єра, але невміло поливаючи, ми можемо його втратитися. Ми рідко робимо помилки при поливі під час активного росту рослин (весна, літо), тому що в цей час майже всі види рослин мають потребу в ньому, як правило, щодня. Критичним періодом у житті рослин є осінньо-зимовий період. У цей час невелика необережність із поливом може виявитися такою помилкою, що прийде довго виправляти й платити за це втратою декоративності рослин.

Необхідність і частоту поливів визначають такі фактори, як світло, температура й вологість повітря. Весняний полив потрібно підсилити з появою першого листочка після зими (початок лютого). У цей час збільшується інтенсивність освітлення, а разом з тим і температура. Активізуються фізіологічні й біохімічні процеси в рослин, що сприятливо позначається на їхньому росту й розвитку. Але обов'язково потрібно зменшити поливши при похолоданні, характерному для квітня-травня (коли відключається опалення). Негативним моментом для рослин в осінньо-зимовий період (листопад, грудень) є зменшення інтенсивності висвітлення при високій температурі. У даній ситуації для рослинного організму складається диспропорція в співвідношенні температура - освітленість. При підвищеній температурі підсилюється подих, прискорюється витрата органічної речовини, а синтез його зменшується у зв'язку зі зниженням освітленості. У результаті витрата переважає над приходом органічної речовини, що приводить до виснаження рослин. Тому необхідно якнайчастіше провітрювати приміщення, щоб знизити температуру, а рослини наблизити на мінімальну відстань до джерела світла. Поливати в міру просихання земляної грудки і, якщо є можливість, зробити штучне підсвічування рослин.

Улітку необхідно підтримувати потрібну для рослин вологість повітря, обприскуючи рослини кип'яченою водою. При обприскуванні твердою водою на листах утворяться вапняні плями, які не тільки не прикрашають рослини, але згодом можуть закрити їхні пори.

Висновок: таким чином, з метою максимального використання рослинами умов приміщень бажано дотримуватися наступних правил:

Необхідно прагнути найбільш раціонально використовувати природне висвітлення шляхом правильного вибору місця розташування рослини.
Для життєдіяльності рослин вирішальне значення має оптимальне співвідношення освітленості, температури й вологості. Тому правильно визначити потреби рослин у провідних екологічних факторах (світло, тепло, вода) - це, мабуть, найбільша майстерність при їхньому культивуванні.

Питання для самоконтролю:

Що таке освітленість? Яка роль світла в розміщенні рослин в інтер'єрах?
Чи однаково розподіляється світло в інтер'єрах? Яке це має значення?
Яка температура є оптимальною для росту й розвитку рослин?
Що таке явище “фізіологічної сухості”?
Чому з вересня місяця полив рослин поступово зменшують, а із включенням опалення знову збільшують?
До чого приводить надлишковий полив?

Тема 4 «Синдром нездорового будинку» як найгостріша проблема сучасних приміщень

План

1. Фактори, що сприяють розвитку «синдрому нездорового будинку».

2. Здатність рослин поглинати шкідливі виділення з повітря приміщень.

3.Приклади рішення проблеми «синдрому нездорового будинку» за допомогою рослин.

Фактори, що сприяють розвитку «синдрому нездорового будинку»

Термін «Синдром нездорового будинку» (SBS) має на увазі ситуацію, коли люди випробовують сильний негативний вплив на організм протягом часу, проведеного в приміщенні, але при цьому не визначається наявність яких-небудь захворювань або інших причин погіршення стану.

Розрізняють дві категорії «хворих» будинків. Перша категорія - тимчасово «хворі» будинки - включає недавно побудовані або недавно реконструйовані будинки, у яких інтенсивність прояву зазначених симптомів протягом години слабшає, і в більшості випадків приблизно через півроку смороду зникає зовсім. Зменшення гостроти прояву симптомів, можливо, пов'язане із закономірностями емісії летючих компонентів, що втримуються в будматеріалах, фарбах тощо.

У будинках другої категорії - постійно «хворих» описані симптоми спостерігаються протягом багатьох років, і навіть широкомасштабні оздоровчі заходи можуть не дати ефекту. Пояснення такої ситуації, як правило, знайти важко, не зважаючи на ретельне вивчення складу повітря, роботи вентиляційної системи й особливостей конструкції будинку.

В усіх без виключення будинках формується особливе повітряне середовище, що залежить від стану атмосферного повітря й потужності внутрішніх джерел забруднення. Багаторічні дослідження показують, що в повітрі житлового середовища зустрічається близько 100 хімічних речовин, які відносяться до різних класів хімічних сполук, у тому числі до вуглеводнів жирного та ароматичного рядів, галагенопохідних вуглеводнів, спиртів,

фенолів, простих і складних ефірів, альдегідів, кетонів, гетероциклічних сполук, амінокислот. Одним із самих потужних внутрішніх джерел забруднення повітряного середовища закритих приміщень є будівельні матеріали, виготовлені з полімерів. У наші часи тільки в будівництві номенклатура полімерних матеріалів нараховує близько 100 найменувань. Застосовування полімерних матеріалів у будівництві має ряд переваг, однак практично всі подібні матеріали виділяють у повітряне середовище певний набір токсичних хімічних речовин, що здійснюють шкідливий вплив на здоров'я людини. Інтенсивність виділення летючих речовин залежить від розумів експлуатації полімерних матеріалів - температури, вологості, кратності повітрообміну, години експлуатації. Встановлено пряму залежність рівня хімічного забруднення повітряного середовища від загальної насиченості приміщень полімерними матеріалами. Коефіцієнт кореляції між сумарним рівнем хімічного забруднення повітря й насиченістю приміщень полімерними матеріалами в адміністративних будинках дорівнює 0,75 у житлових будинках дорівнює - 0,61, у залах великої місткості - 0,53. Зі збільшенням насиченості приміщень полімерними матеріалами в повітряному середовищі житлових і суспільних будинків закономірно підвищуються концентрації формальдегіду , фенолу, ксилолу, толуолу, бензолу, етілбензолу, етілацетату, бутілакрилату.

Хімічні речовини, що виділяються з полімерних матеріалів навіть у невеликих кількостях, можуть викликати значні порушення в стані живого організму, наприклад, зафіксовані випадки алергійного впливу полімерних матеріалів. Більш чутливим до впливу летючих компонентів з полімерних матеріалів є організм дітей та підлітків. Установлена також підвищена чутливість хворих до впливу хімічних речовин, що виділяються із пластиків, у порівнянні зі здоровими. Дослідження показали, що в приміщеннях з великою насиченістю полімерами схильність населення до алергійних, простудних захворювань, неврастеній, вегетодійності, гіпертонії виявилися вище, ніж у мешканців приміщень, де полімерні матеріали використалися в меншій кількості. Підвищенню рівня благоустрою сприяє газифікація житлового фонду. Вивчення повітряного середовища газифікованих приміщень показало, що при годинному горінні газу в повітрі приміщень концентрація речовин становило (мг/м3): оксиду вуглецю – у середньому 15, формальдегіду – 0, 037, окису азоту – 0,62, двоокису азоту – 0,44, бензолу – 0,07. Температура повітря в приміщенні під час горіння газу підвищується на 3-6С, вологість збільшувалася на 10-15%. Причому високі концентрації хімічних сполук спостерігаються не тільки в кухні, але й у житлових приміщеннях квартир. Після вимикання газових приладів зміст у повітрі оксиду вуглецю й інших хімічних речовин знижується, але вихідних показників не досягається навіть через 1,5-2,5 години [7,8]. Дослідження показали, що оптимальною є відносна вологість повітря, що перебуває в інтервалі від 40 до 60%. Багато медиків, втім, звужують цей інтервал до 45-55%.

Одним з найпоширеніших джерел забруднення повітряного середовища закритих приміщень є паління. При спектрометричному аналізі повітря, забрудненого тютюновим димом, виявлено 186 хімічних сполук. У недостатньо провітрюваних приміщеннях забруднення повітряного середовища продуктами паління може досягати 60-90 %.

При вивченні впливу компонентів тютюнового диму на непалящіх (пасивне паління) у випробуванних спостерігалося подразнення слизових оболонок ока, збільшення змісту в крові карбоксигемоглобіну, частішання пульсу, підвищення рівня артеріального тиску.

Рис. 1 Зона комфорту людини

Аналіз літературних даних показує, що основні джерела забруднення повітряного простору приміщень умовно можна розділити на чотири групи (мал. 2).

Рис.2 Основні джерела забруднення повітряного простору приміщень

Значність внутрішніх джерел забруднення в різних типах будинків неоднакова (табл.2).

Таблиця 2. Джерела забруднення повітря житлових приміщень і основні рекомендації зі зменшення їхнього негативного впливу

Джерела забруднення повітря	Види забруднення	Агрегатний стан забруднювачів	Шляхи зниження забруднення
Газова плита	CO2, CO	Газова фаза	Підтримувати справність плити, не експлуатувати плиту у випадку поломки
	Продукти неповного згоряння природного газу	Газова фаза Тверда фаза	При максимальній витраті газу під час готування їжі закривати двері, що з'єднують кухню з іншими житловими приміщеннями, відкривати кватирки, вікна
Клейкі компоненти меблів	Формальдегід пилеподібні часточки лакового покриття	Газова фаза Тверда фаза	Систематично провітрювати приміщення, вирощувати в приміщеннях кімнатні квіти, систематично проводити вологе прибирання
Компоненти електроізоляційних матеріалів	Формальдегід	Газова фаза	Систематично провітрювати приміщення, вирощувати в приміщенні кімнатні рослини
Лакові покриття підлог	Формальдегід пилеподібні часточки лакового покриття	Газова фаза Тверда фаза	Систематично провітрювати приміщення, вирощувати в приміщенні кімнатні рослини
Виробу з полімерних або плівкових матеріалів	Пластифікатори Пилеподібні часточки полімерних матеріалів	Газова фаза Тверда фаза	Систематично провітрювати приміщення. Вирощувати в приміщенні кімнатні рослини, систематично проводити вологе прибирання

На це вказує різна величина кореляційного зв'язку між рівнями хімічного забруднення й основних джерел забруднення. Але в цілому коефіцієнти кореляції свідчать, що внутрішні джерела мають особливе значення в забрудненні повітря приміщень. В адміністративних будинках рівень сумарного забруднення найбільше тісно корелює з насиченістю приміщень полімерними матеріалами (R= 0,75), у критих спортивних спорудженнях рівень хімічного забруднення найбільше добре корелює із чисельністю людей у них (R=0,75). Для житлових будинків величина кореляційного зв'язку рівня хімічного забруднення як з насиченістю приміщень полімерними матеріалами, так і з кількістю людей у приміщенні приблизно однакова [8]. Також одним із джерел негативного впливу на здоров'я людини усередині приміщень є комп'ютери, телевізори, мобільні телефони, прилади побутової техніки. Фахівці вважають, що негативний вплив робить електромагнітне випромінювання, а точніше торсіонні поля як інформаційний компонент будь-якого електромагнітного випромінювання. Вони утворяться навколо обертового об'єкта і являють собою сукупність мікровихрів простору. Тому що речовина складається з атомів і молекул, а атоми й молекули мають власний спин – момент обертання, речовина завжди має торсіонне поле. В 1988 році з ініціативи ВОМА (Building Owners and Managers Association - асоціація власників і адміністраторів будинків і споруджень) було проведене опитування серед 400 співробітників. Однім із завдань опитування було з'ясувати на скільки, на думку респондентів, можна підвищити продуктивність, якби вдалося повністю вирішити зазначені проблеми. Опитані заявили, що у випадку рішення проблем комплексу HVAC ріст продуктивності праці склав би в середньому 18%. Фахівцями встановлено, що випромінювання комп'ютерів може привести до всіляких розладів нервової системи, психосоматичним захворюванням, які, у свою чергу, можуть стати провісниками інфаркту й інсульту [9,10]. Американські вчені з'ясували, що в тих людей, які постійно дивляться на екран монітора, можуть виникати загальні ознаки відхилень з боку органа зору, такі як зорова напруга, зниження гостроти зору, можлива поява сльозоточивості або сухості в очах. У деяких випадках може розвитися навіть косоокість. По даним, оприлюдненим недавно канадським центром охорони здоров'я. Поглинання електромагнітного випромінювання мозком здійснюється нерівномірно й приводить до різних структурних змін нейроклітин у зоні поглинання, що сприяє розвитку хвороб Паркінсона й Альцгеймера. Проводячи дослідження електромагнітних хвиль, білоруські вчені прийшли до висновку про пагубний вплив електротехніки [11-14]. Тривале користування мобільним телефоном, наприклад, приводить до негативного впливу на нервову систему, а електробритва або фен погано впливають на кору головного мозку. До найбільш важких наслідків приводить вплив електроприладів на сплячу, розслаблену людину [13,14].

Довгий час уважався, що всі забруднення так чи інакше попадають у будинок з вулиці. Результатами досліджень установлено, що якість повітряного середовища закритих приміщень найчастіше гірше атмосферного повітря. При цьому находження хімічно токсичних речовин у житлових і суспільних будинках в 1,4-4 рази вище, ніж зовні. Тому, коли наприкінці минулого століття народилася теорія «синдрому нездорового приміщення», це зробило справжній переворот у поглядах на кондиціювання й вентиляцію.

Будівельні матеріали, синтетичні покриття, меблі, побутова хімія є джерелами різних газів, що погіршують якість повітря. Раніше вважалося, що повітря приміщень оптимізується за допомогою кондиціювання й вентиляції, виявилося, що ця омана. Дослідження «Європейської Асоціації Гігієни Вентиляції» показали, що сама система Загальнообмінної вентиляції й Кондиціювання повітря (ОВКВ) може бути джерелом погіршення якості, що перебуває в приміщенні повітря.

Ця тема ще має потребу в детальному дослідженні. Але можна із упевненістю говорити про те, що найбільш активними забруднювачами повітря є матеріали, використовувані для внутрішнього обшивання повітряводів. Це неопренові прокладки, з'єднувачі й ущільнювачі, у той час як матеріали подібні до листового металу мають більш низький ступінь емісії. Набагато краще вивчені заходи, що виходять від різних компонентів системи. Дані дослідження показують, що системи вентиляції є джерелами сторонніх «ароматів». Причина в тім, що системи, що зійшли з конвеєра компонента, ОВКВ звичайно не очищають від масла та інших хімічних забруднень, а вони у свою чергу й стають джерелами забруднення повітря. Крім того, серйозні проблеми з якістю внутрішнього повітря будинків можуть виникнути через несправності систем вентиляції й кондиціювання, як правило, пов'язаних з недостатнім або неправильним обслуговуванням. Забруднені компоненти ОВКВ, такі як: повітрянозаборні ґрати й шахти, камери змішання, фільтри, охолоджувачі й нагрівачі, зволожувачі, а також повітряводи й мережне встаткування, як не можна краще підходять для розвитку шкідливих мікроорганізмів.

Отже, у майбутньому, повинна приділятися найпильніша увага вибору належних матеріалів, компонентів і процесів систем ОВКВ, а також ефективному технічному обслуговуванню цих систем. Всі існуючі стандарти й керівництва в сучасній системі кондиціювання й вентиляції спрямовані на оптимізацію хімічного складу повітря, тобто тільки на ту частину повітря, що сприймається органами нюху. При цьому дослідження Міжнародного центра якості середовища перебування й енергозбереження при Датському технічному університеті підтвердили, що на сприйману якість повітря в значній мірі впливають вологість і температура повітря, що ми вдихаємо [12-14]. Люди віддають перевагу сухому й прохолодному повітрю. Крім того, у цей час розробляється принцип персональної вентиляції: прохолодне, сухе й чисте повітря в невеликих кількостях м'яко подається безпосередньо в зону подиху людини.

Перша передбачає подачу повітря в настільний дифузор безпосередньо з фальш підлоги, весь простір якого є повітророзподільною камерою. У другому випадку повітрявод, прокладений у фальш підлозі, з'єднаний прямо з дифузором за допомогою гнучкої підводки. Розподіл повітря загальобмінною вентиляцією в приміщенні забезпечується через підлогові дифузори. Таким чином, за допомогою настільних дифузорів здійснюється індивідуальне настроювання мікрокліматичних умов.

У цей час для поліпшення внутрішнього середовища приміщень у закордонних країнах вживається ряд дій. Так, нові європейські посібники з якості повітря в приміщеннях (CEN CR 1752) спрямовані на заохочення проектування будинків з незначним забрудненням внутрішніх приміщень і на використання екологічно чистих будівельних матеріалів [13,14]. Систематичний добір будівельних матеріалів для запобігання широко відомих випадків «синдрому нездорового будинку», викликаних саме забруднюючими будівельними матеріалами, є в цей час уже звичайною практикою в багатьох країнах, наприклад, у Скандинавії.

Для ослаблення шкідливого впливу електроприладів на організм людини, ліжко необхідно розташовувати на відстані не менш ніж напівметра від будь-якого джерела електричної енергії. В освітлювальних приладах найкраще використовувати звичайні або вдосконалені лампочки накалювання. Від галогенних або неонових джерел світла необхідно відмовитися. Не рекомендовано також залишати побутові прилади на ніч у режимі очікування.

Всі наведені шляхи рішення проблеми «синдрому нездорового будинку», безумовно, заслуговують на належну увагу і є ефективними. Однак вони ще перебувають у стадії розробки, вимагають істотних капіталовкладень і часу для впровадження. Крім того, зовсім неправдоподібним на сьогоднішній день здається відмова людини від використання побутової техніки й комп'ютерів. Як видно з таблиці 2, у багатьох випадках негативний вплив забруднюючих небезпечних речовин можна зменшити, або зм'якшити за допомогою рослин. В інтер'єрі рослини виконують кілька функцій: естетичну, тому що прикрашають і пожвавлюють інтер'єр, маскують різні архітектурні й будівельні недоробки; психоемоційну, тому що сприяють виникненню позитивних емоцій, розслабленню нервової системи й органів зору; санітарно-гігієнічну, тому що виділяють кисень, уловлюють пил, воложать повітря, поглинають шкідливі хімічні речовини й виділяють фітонциди, що шкідливо діють на мікрофлору приміщень. Розглянемо докладніше санітарно-гігієнічну функцію рослин.

Здатність рослин поглинати шкідливі виділення з повітря приміщень

Хоча в рослин немає спеціалізованих органів подиху, вони поглинають і виділяють різні гази. В основі цього явища лежать два найважливіших фізіологічних процеси – фотосинтез і подих. Для здійснення фотосинтезу рослини поглинають із атмосферного повітря вуглекислоту. Одним з кінцевих результатів фотосинтезу є кисень, без якого існування всього живого на нашій планеті було б неможливо. Процес подиху рослин багато в чому протилежний фотосинтезу. На відміну від багатьох тварин, у рослин не існує пристосувань, які б забезпечували активне надходження газів. Вони проникають у рослини винятково за рахунок осмосу, тобто шляхом пасивної дифузії по існуючих градієнтах концентрацій. Гази, що перебувають у тканинах листа, а також у корі, стеблі й коріннях, також пасивно рухаються по особливих міжклітинних ходах. Ці «газопроводи» пов’язуються з атмосферним повітрям за допомогою устячок, розташованих на поверхні листових пластинок. Клітини рослин можна розглядати як малюсінькі водні контейнери. Багато газів прекрасно розчиняються у водній фазі. Завдяки цьому поглинання газів рослинами йде дуже швидко. Добре відомо, що багато шкідливих речовин викликають у рослин інтенсифікацію процесів подиху. Отже, рослини реагують на них активно. Логічно допустити, що в процесі тривалої еволюції в рослин з'явилися захисні механізми, що дозволяють нейтралізувати шкідливі речовини й гази, що надходять у тканини разом з вуглекислотою. Це допущення підтвердили дослідження NASA [15]. Виявляється, що різні види кімнатних рослин реагують на летучі органічні речовини неоднаково. Одні краще поглинають із атмосфери формальдегід, а інші - кислоти або толуол. Фахівці NASA вивели узагальнений коефіцієнт ефективності очищення повітря рослинами. Він обчислювався з урахуванням ступеня небезпеки газів, що поглинаються, широти їхнього спектра, а також швидкості їхнього поглинання. Цей коефіцієнт виражається в умовних одиницях і розташований на числовій осі в інтервалі від 0 до 10.

Таблиця 3 - Поглинання рослинами отруйних речовин

Назва	Речовина, що поглинається	Ефективність очищення	Розміщення, що рекомендується
Аглаонема	Бензол, толуол	6,8 (фітонцидне)	У приміщеннях зі штучними килимовими покриттями
Азалія	Формальдегід	6,3	У приміщеннях будь-якого типу
Червоне	Формальдегід, тютюновий дим	6,5	У недщоавно побудованих або відремонтованих приміщеннях
Антуриум	Формальдегід, аміак, толуол	7,2	У приміщеннях будь-якого типу
Араукарія	Різні домішки	7,0 (фітонцидне)	В офісах і холах
Банан	Формальдегід	6,8	Спеціальні оранжереї й зимові сади
Бегонія	Летучі хімічні сполуки	6,9	У приміщеннях будь-якого типу
Гусманія	Формальдегід, толуол	6,0	У приміщеннях будь-якого типу
Дендробіум	Метанол, ацетон, формальдегід, аміак, толуол	6,0	В офісах
Дифенбахія	Формальдегід	7,3	У приміщеннях будь-якого типу, крім дитячих
Драцена	Формальдегід, бензол, трихлоретилен	7,8	У приміщеннях будь-якого типу
Каланхоє	Формальдегід	6,2	У приміщеннях будь-якого типу
Калатея	Формальдегід	7,1	Вибірково в будинках і офісах
Кодієум	Летучі хімічні сполуки	7,0	Вибірково в приміщеннях і офісах
Маранта	Різні домішки	6,6	У зимових садах. В більших акваріумах з підсвічуванням
Неорегелія	Толуол, різні домішки	6,4	У приміщеннях будь-якого типу
Нефролепіс	Формальдегід	7,5	У напівтемних приміщеннях з високою вологістю повітря
Пеперомія	Формальдегід	6,2	У приміщеннях будь-якого типу
Плющ	Формальдегід, трихлорэтилен, бензол	7,8	У приміщеннях будь-якого типу
Сансевієрія	Формальдегід, трихлоретилен, бензол	6,8	У приміщеннях будь-якого типу
Сингоніум	Формальдегід	7,0	У приміщеннях будь-якого типу
Спатифіллюм	Формальдегід, ацетон, трихлоретилен, бензол	7,5	У затінених приміщеннях будь-якого типу
Сциндапсус	Формальдегід, бензол	7,5	У приміщеннях будь-якого типу
Традесканція	Формальдегід	7,8	У приміщеннях будь-якого типу
Фаленопсіс	Формальдегід, толуол	6,3	У приміщеннях будь-якого типу
Фікус	Формальдегід, трихлоретилен, бензол	8,0 (фітонцидне)	У приміщеннях будь-якого типу
Філодендрон	Формальдегід	7,0	У приміщеннях будь-якого типу
Фінік	Толуол	7,8	У приміщеннях будь-якого типу
Хлорофітум	Формальдегід, окис вуглецю, тютюновий дим	7,8	У приміщеннях будь-якого типу
Хризалидокарпус	Формальдегід, трихлорэтилен, бензол	8,5	У приміщеннях з високою вологістю повітря
Цикламен	Летучі органічні сполуки	6,0	У приміщеннях з високою вологістю повітря
Циссус	Формальдегід, летучі органічні сполуки	7,5	У напівзатінених приміщеннях будь-якого типу
Шеффлера	Формальдегід, бензол, толуол	8,0	У приміщеннях будь-якого типу
Шлюмбергера	Летучі хімічні сполуки	5,6	У добре освітлених приміщеннях любо типу
Ехмея	Формальдегід, летучі хімічні сполуки	6,8	У приміщеннях будь-якого типу

Висновок. Таким чином, у сучасних інтер'єрах на здоров’я людини діє цілий ряд негативних факторів, що викликають так званий «синдром нездорового будинку». У літературі пропонується кілька засобів зниження дії негативних факторів: зменшення використання полімерних будівельних матеріалів, підвищення контролю до будь-якої оргтехніки й офісного встаткування, максимальне видалення із приміщень всіх предметів-пиленакопичувачів, алергійних компонентів, створення найкращої персональної вентиляції кожного робочого місця. Однак для більшості з пропонованих заходів потрібні істотні капіталовкладення, додаткові розробки, час для впровадження. У цей час подібні проекти більш нагадують утопію «чудового нового миру». Тому, на наш погляд, одним з найбільш швидких і реальних засобів рішення даної проблеми, на сьогоднішній день, є введення в інтер'єри рослин.

Питання для самоконтролю:

Що таке «синдром нездорового будинку»?
Яки фактори сприяють розвитку «синдрому нездорового будинку»?
Як за допомогою рослин можна зменшити дію шкідливих речовин на організм людини?
Які рослини здатні поглинати отруйні речовини?

Приклади рішення проблеми «синдрому нездорового будинку» за допомогою рослин

В основі успіху озеленення інтер'єра будь-якого типу лежить правильний підбор асортиментів рослин залежно від мікрокліматичних особливостей інтер'єра: температури повітря, освітленості, відносній вологості повітря.

Одним із основних завдань наших досліджень була добірка асортиментів рослин для озеленення автосалону «Автоінвестбуд «Audi» (м.Донецьк). Для фітодизайну було обрано п'ять приміщень салону: виставочний зал, бухгалтерія, кабінет директора, корпорація, кімната відпочинку.

Для виміру основних показників мікроклімату приміщень (освітленості, температури й відносної вологості повітря) використовували люксметр Ю-116, ртутний термометр, психрометр МВ-4У. Показники знімали в 9, 12 і 15 годин.

Характерною рисою автосалону є наявність автономної системи опалення. Завдяки їй температура в приміщенні завжди перебуває в межах +23 - +25◦З, а відносна вологість повітря 36-56%.

Автосалон побудований 6 років тому (в 2002 році) за проектом німецької фірми. Отже, дане приміщення ставиться до недавно побудованого й усе ще несе в собі дія симптомів «нездорових приміщень». При будівництві автосалону активно застосовувалися різні будівельні й оздоблювальні матеріали (наприклад, пластик, вінілові шпалери, фарба, гіпсокартон і т.д.), на підлозі перебуває ламінат. У будинку є велика кількість металопластикових вікон. Крім того, що пластик виділяє шкідливі хімічні речовини, при дії сонячного світла скла сильно нагріваються, що приведе до сильної сухості й важкості повітря в приміщенні. У будинку перебуває багато оргтехніки: комп'ютери, ксерокси, сканери, принтери. Також є побутова техніка: телевізори, мікрохвильові печі. При збиранні приміщень активно використовуються різні засоби побутової хімії, що залишають тонку плівку на поверхнях меблів, стекол, підлоги. У будинку діє система кондиціювання й вентиляції, що також впливає на хімічний склад повітря, сприяє поширенню фунгіцидной мікрофлори й не збагачує повітря киснем.

У виставочному залі автосалону постійно експонуються нові автомобілі «Audi». Матеріали, використовувані для виробництва автомобілів (гума, фарба, лаки, шкіра автосалону й т.д.) також негативно впливають на якість повітря в приміщенні.

У будинку автосалону перебуває СТО по обслуговуванню автомобілів. Весь комплекс послуг, надаваний тут, іде із застосуванням хімічно шкідливих речовин, постійно виділюваних у повітря приміщень.

В автосалоні працює велика кількість службовців. Постійно перебувають клієнти й покупці, що сприяє розвитку патогенної мікрофлори в повітрі приміщень (особливо орально-краплинних інфекцій). З іншого боку, антропотоксини (природні виділення організму людини) впливають на хімічний склад повітря.

Отже, розглянутий об'єкт можна віднести до «нездорового будинку» і виділити наступні негативні фактори, що роблять вплив на якість повітря:

1) будівельні й оздоблювальні матеріали;

2) система вентиляції й кондиціювання;

3) оргтехніка й побутова техніка;

4) хімічні речовини від використання побутової хімії;

5) хімічні речовини, використовувані при/для ремонту й обслуговування автомобілів у СТО;

6) хімічні речовини, виділювані в повітря матеріалами нових автомобілів;

7) патогенна мікрофлора (зокрема орально-краплинні інфекції);

8) антропотоксини.

Розглянемо окремо кожне приміщення.

Виставочний зал

Найбільше й світле приміщення автосалону (додаток 1). Загальна площа приміщення 313,1 м2. Із західного боку є п'ять вікон розміром 1,0х1,0 м, весь східний бік залу складається зі скляних вітражів. Рівень освітленості в літній період становить 50000-60000 лк, у зимовий - 30000-40000 лк. Основна робоча зона розташована в західній стороні. Вона представлена чотирма робочими комп'ютерними столами, за кожним з яких перебувають два менеджери. Центральна частина - виставочний зал, де перебувають автомобілі. Саме холодне й повітряне місце - північна частина, де розташований вхід до автосалону. У зимовий період при вході до автосалону через двері постійно проникає холодне повітря, що створює протяги. Тому в цьому місці (під сходами, що ведуть на другий поверх) температура завжди нижче, ніж у всім автосалоні. Цей фактор обов'язково необхідно враховувати при підборі рослин для фітодизайну. Тут можуть розташовуватися тільки невибагливі

холодостійкі рослини.

Таким чином, можна сказати, що дане приміщення є досить світлим і гарячим, а отже, у ньому можна розміщати тільки світлолюбні рослини. З іншого боку, повітря в приміщенні є сухим і недостатньо вологим, що створює певні проблеми для нормального росту тропічних і субтропічних рослин. Дане приміщення постачене системою кондиціювання, що також негативно позначається на рості рослин, тому що потоки холодного повітря сприяють листопаду, усиханню листових пластинок.

Кімната відпочинку

Перебуває на другому поверсі автосалону. Загальна площа приміщення 134,6 м2. Із західного боку перебувають п'ять вікон, тобто приміщення є досить світлим і просторим. Зі східного боку(уздовж колон) вікна відсутні. Тут перебуває основна зона відпочинку: столики для чаювання. У південному боці розташований великий плазмовий телевізор. У середній частині зони - диван і крісла для відпочинку й перегляду телевізора. Рівень освітленості трохи нижче, у порівнянні з виставочним залом - 40000-50000 лк у літній період, 20000-30000 лк - у зимовий період. Приміщення є прохідним, але вихід на вулицю відсутній. Тому повітря прогрівається рівномірно. Тут також є система кондиціювання.

Бухгалтерія

Загальна площа приміщення 20,4 м2. У західній частині розташоване вікно. Приміщення закрите, тому більше задушливе в порівнянні з виставочним залом і кімнатою відпочинку. Робоча зона охоплює південну,

західну й північну частини приміщення. Тут перебувають три комп'ютерних столи. У бухгалтерії постійно працює 3 чоловік. У приміщенні перебуває один кондиціонер.

Корпорація

Загальна площа приміщення 21,8 м2. У західній частині приміщення розташоване вікно. Кімната досить світла, але задушлива. Основна робоча зона (комп'ютерний стіл) розташована із західної сторони біля вікна. У кімнаті постійно перебуває один менеджер з реклами.

Кабінет директора

Складається із двох приміщень: безпосередньо сам кабінет і зал засідань. Площа кабінету – 20 м2, площа залу засідань – 18,7 м2. Із західної сторони кабінету перебуває вікно, у якого розташований робочий стіл з комп'ютером. Приміщення досить світле. З нього є вхід у зал засідань. Хоча в залі немає вікон, дах повністю скляний, тому приміщення також є світлим. Однак, у зимовий період при снігопаді, сніг затримується на скляному даху й зменшує надходження світла в зал засідань. У цей період освітленість сильно знижується й може становити всього лише близько 7000 лк. У кабінеті постійно працює одна людина. У залі засідань, за необхідністю, може перебувати 10-15 чоловік.

Варто помітити, що велика кількість вікон у даному інтер'єрі може розглядатися подвійно. З одного боку, світле приміщення - сприятливий фактор для роботи людей і росту рослин, з іншого боку, сильне нагрівання стекол сприяє сухості повітря й духоті, а «ефект лінзи, що створюється,», при розміщенні в джерел світла рослин, може викликати опіки листів, їхнє пожовтіння й листопад. Дана обставину обов'язково необхідно враховувати при введенні в інтер'єр рослин.

Таким чином, описаний нами інтер'єр має особливості, які можна об'єднати у дві групи:

1. Кліматичні. Сухість повітря, обумовлена високими температурами, освітленістю й низькою вологістю повітря (через автономну систему опалення), наявність системи кондиціювання.

2. Фактори, що сприяють розвитку «синдрому нездорового будинку»: будівельні й оздоблювальні матеріали; система вентиляції й кондиціювання; оргтехніка й побутова техніка; хімічні речовини від використання побутової хімії; хімічні речовини, використовувані при/для ремонту й обслуговування автомобілів у СТО; хімічних речовин, виділювані в повітря матеріалами нових автомобілів; патогенна мікрофлора від людей, що перебувають у приміщенні; антропотоксини.

Обидві групи факторів негативно впливають на здоров'я й працездатність працівників інтер'єра. Крім того, перша група може впливати на введення в інтер'єр рослин.

Отже, з одного боку мікроклімат даного приміщення необхідно оптимізувати за допомогою рослин, з іншого боку, асортименти рослин повинен бути підібраний таким чином, щоб вони могли нормально виростати в даному мікрокліматі, поглинати шкідливі хімічні речовини й виділяти фітонциди, що вбивають патогенну мікрофлору повітря.

4.3.1. Підбор асортименту рослин для інтер'єра даного типу

Описаний нами інтер'єр можна віднести до «нездорового приміщення», тому що крім специфічних мікрокліматичних умов, тут використані різні матеріали, що впливають на якість повітря. Отже. Дане приміщення є дуже специфічним.

У результаті проведених досліджень ми прийшли до висновку, що для інтер'єрів даного типу необхідно підібрати рослини, що відповідають наступним вимогам:

- світлолюбні рослини;

- стійкість до сухості повітря й системи кондиціювання;

- невибагливість у відході;

- стійкість до хвороб і шкідників;

- високий ступінь декоративності;

- багатомірні солітерні рослини (висота 1,5-2 м);

- значний обсяг листової маси для максимальної оптимізації повітряного простору;

- фітонцидність і високий ступінь очищення від шкідливих хімічних домішок.

Після вивчення літературних джерел і консультацій у фахівців, ми зупинилися на рослинах сімейства Фікусів і Ароїдних. У всьому світі рослини даних сімейств є домінантами фітодизайну [2,4], мають високий ступінь декоративності, толерантність, фітонцидність й високий ступінь очищення від шкідливих хімічних домішок у повітрі [2,15, 33-37]. Обрані нами рослини є крупномірами (висота 1,5-2 м) з більшим обсягом листяної маси. Вік рослин 7-10 років. Крім того, серед обраних рослин є маловідомий і маловивчений голландський сорт фікуса (фікус Біннендейка - Ficus binnendijkii L. «Alii»), що дозволяє нам уперше вивчити його еколого-біологічні й фітонцидні особливості в інтер'єрі, а також підвищити наукову й практичну цінність роботи.

Фенологічні спостереження проводили за методикою ДБС АН СРСР [1] у модифікації І.П.Горницької [2]. Нами вивчався вплив мікрокліматичних умов інтер'єра на комплекс морфологічних структур рослин, що визначає їхня декоративність: форма росту, розміри, форма листової пластинки й міжвузлій; інтенсивність ростових процесів; пошкоджуваність шкідниками.

Сімейство Moraceae Link

Фікус бенжаміна - Ficus benjamina L.

Вічнозелене дерево з розгалуженими тонкими звисаючими гілками; утворює повітряне коріння. Листи овально-яйцеподібні, округлі в підстави, щільні, майже шкірясті, глянсуваті. По краях слабохвилясті. Черешок довгий. Квітки дрібні, безпелюсткові, сидять у порожнині м'ясистої кулястої або грушоподібної осі суцвіття,що розрослася, – сиконії, що має маленький отвір у верхній частині; суцвіття розвиваються на стовбурі й гілках. Цвіте у квітні-травні. Листово-декоративна, фітонцидна рослина. Ефективність очищення повітря приміщень від формальдегіду, трихлоретилена й бензолу 8,0.

Виростає в Індії у вологих тропічних лісах. А також по берегах рік і в підніжжях гір, піднімаючись на висоту до 300 м. В інтер'єрі використовувалися види з різними типами крон: пірамідальної (рівномірна листяність по всьому стовбурі) і кулястої на високому штамбі (листяність у верхній частині рослин) (мал. 2.1., 2.2, 2.3).

Фікус Біннендейка - Ficus binnendijkii L. «Alii»

На ринку квіткової продукції є новим сортом. Тому вивчено мало.

Вічнозелене дерево з довгими довгасто-ланцетними листами темно-зеленого фарбування. Листи шкірясті, рівні по краях. Черешок довгий. Форма крони - пірамідальна (мал. 2.4).

Фікус пружний - Ficus elastica Roxb. ex Hornem.

Вічнозелене дерево, гілки численні, коричневі, утворять багато повітряних корінь. Молоді листи на вершині пагонів трубково закручені, у червонуватих прилистках, після розкриття - еліптичні, великі, шкірясті, зверху глянсуваті, темно-зелені, знизу матово-зелені, з вираженою середньою жилкою. Форма крони кущевидна. Квітки дрібні, непоказні. Цвіте у квітні-травні. Листяно-декоративна рослина.

Виростає у вологих тропічних лісах Індії, Непалу, Бірми, півострова Малакка й Малайський архіпелаг на заболочених ґрунтах, у тінистих місцях, зустрічається також на схилах Гімалайських гір, піднімається на висоту 600-900 м. Цей вид пластичний, зустрічається як у вологих тропічних лісах, так і в умовах з меншим зволоженням і більш низькими температурами (мал. 2.5).

Сімейство Ароїдні - Araceae Juss.

Монстера чарівна - Monstera deliciosa Liebm.

Вічнозелена велика ліана з повітряними коріннями. Листи великі, серцеподібні, глибоко розсічені, пір'ясто-лопатеві й у дірках, шкірясті, черешок довгий, у підстави піхвовий. Суцвіття - товстий циліндричний качан. Квітки непоказні. Плід - ягода із заходом ананаса, м'якоть плода їстівна, за смаком нагадує ананас. Виростає в Південній і Центральній Америці у вологих тропічних лісах, піднімаючись на висоту 1100 м (мал. 2.6).

4.3.2 Вивчення фітонцидних властивостей рослин.

Метою нашої роботи було вивчення фітонцидних властивостей спостережуваних рослин залежно від фази їхнього розвитку (вегетація, активний ріст, період спокою); установлення тривалості виділення фітонцидів; перевірка на фітонцидність двох видів, про які не є даних у літературі: Ficus binnendijkii L. «Alii» і Monstera deliciosa Liebm.

Для даних досліджень застосовували методику М.Б.Разумовича, С.М.Наумова, В.Т.Атарова [3], заснованої на взаємодії летучих фракцій фітонцидів з емульсією фотопапера.

Рослинне навішення (листи) подрібнювали й у кількості 20 грамів рівномірним шаром поміщали на дно скляних судин обсягом 200 см3. Судини покривали щільним чорним папером, у центрі якої вирізався візерунок, а зверху папір прикривали фотопапером емульсійним шаром долілиць. Щоб уникнути втрати летучих фракцій фітонцидів фотопапір щільно притискався невеликим вантажем до судин, які потім містилися на 24 години на світлонепроникну камеру. Після закінчення цього часу результат дії фітонцидів на фотопапір виявлявся у вигляді зображень кола отвору судин і вирізаних на папері візерунків. Повторність досліджень - дворазова. Тривалість виділення фітонцидів визначали по інтенсивності затемнення фотопапера через 24, 48, 72 і т.д. годин після контакту летучих фракцій фітонцидів з емульсією фотопапера.

4.3.3. Розміщення рослин в інтер'єрі

Установлено, що для ефективного очищення повітря приміщення площею 18 м2 необхідно 5-7 рослин висотою від 60 см до 1,0 – 1,5 м [36]. На жаль, ми не могли розмістити необхідне в автосалоні кількість рослин, виходячи з наведених даних. Уведені в даний інтер'єр рослини насамперед, не повинні перешкоджати вільному переміщенню клієнтів і персоналу, заважати експонуванню автомобілів, повинні розташовуватися поблизу природних джерел висвітлення. Тому нашою метою було розміщення рослин у робочій зоні, тобто біля комп'ютерних столів співробітників. За літературним даними [36], оптимальний радіус дії фітонцидів рослин становить близько 1,5-2 м, потім ефект їхньої дії знижується. Виходячи із цього, розміщення рослин у робочій зоні цілком сприяє оптимізації повітря (його санації) у тім місці, де постійно перебувають люди.

Рослини були розміщені таким чином.

У виставочному залі перебувало 9 багатомірів: Monstera deliciosa Liebm., під сходами біля входу, тому що, за літературним даними, цей вид є толерантним, може витримувати тінь і протяги. Тому ще один екземпляр ми розмістили й у західній робочій зоні на деякому видаленні від вікон (додаток 1); 2 фікуси Ficus benjamina L. розмістили в робочій західній зоні, 1 – поруч із колоною з північного боку; на східному боці, біля джерел природного висвітлення розмістили 4 Ficus benjamina L.

У кімнаті відпочинку розмістили 4 фікуси: 3 Ficus binnendijkii L. «Alii» із західного боку біля джерел природного висвітлення й 1 Ficus benjamina L. у колони зі східного боку(додаток 2).

В бухгалтерії в східній частині розмістили 1 фікус Ficus elastica Roxb. ex Hornem (додаток 1). Розмістити більшу кількість рослин у даному приміщенні не представляється можливим через невелику робочу зону.

У корпорації в західній частині у джерела природного висвітлення розмістили 1 фікус Ficus benjamina L.

У кабінеті директора в західній частині у джерела природного висвітлення розмістили 1 фікус Ficus benjamina L.; у залі засідань - 1 фікус Ficus benjamina L. у східній частині, 1 фікус Ficus elastica Roxb. ex Hornem - у південній частині.

Таким чином, усього в експерименті брало участь 18 багатомірів.

4.3.4 Фенологічні спостереження за рослинами в умовах інтер'єра

Тісний зв'язок рослин з навколишнім середовищем обумовлене насамперед особливим, автотрофним типом харчування – поглинанням з навколишнього середовища простих елементів, необхідних для синтезу різноманітних складних речовин, що йдуть на будівництво клітин, а також збільшення кількості живої матерії, що згідно Ф.Уорингу й И.Філіпсу [38], і називається рістом. Отже, ріст і розвиток рослин контролюється не тільки внутрішніми гормональними процесами, але й зовнішніми факторами, такими як світло, температура, водопостачання, гравітація й т.д. Особливо яскраво простежується вплив різних факторів зовнішнього середовища на рослини при введенні їх у нові мікрокліматичні умови інтер'єрів. На зміну умов середовища рослина в першу чергу відповідає перебудовою життєвого ритму – порушенням фенофаз, зміною деяких фізіологічних і біохімічних особливостей, а потім і морфолого-анатомічної структури, тобто рослина адаптується до нових умов.

Нашими спостереженнями встановлено, що в умовах мікроклімату приміщень автосалону рослини проходять неповний цикл розвитку, тобто не вступають у фази цвітіння й плодоносіння. Рослини тільки вегетирують. Вегетаційні процеси перериваються періодом спокою. Протягом року процеси росту протікають нерівномірно. Чітко можна виділити початок вегетації, період активного росту, його вповільнення й період спокою (табл.4).

Таблиця 4 - Результати фенологічних спостережень за рослинами .

Екологічний тип	Початок вегетації	Період активного росту	Помірний ріст	Період спокою	Пошкодженість шкідниками
Сімейство Moraceae Link Фікус бенжамина - Ficus benjamina L.
толерантне	к. I – .II	III-IV	VI-XI	XII-I	не ушкоджується
Фікус пружний - Ficus elastica Roxb. Ex Hornem.
толерантне	к. I – н. II	III-V	VI-XI	XII-I	те ж
Фікус Біннендейка - Ficus binnendijkii L. «Alii»
толерантне	к. I – н. II	III-V	VI-XI	XII-I	«
Сімейство Ароїдні - Araceae Juss. Монстера чарівна - Monstera deliciosa Liebm.
Тіньовиносливе	к. I – н. II	III-V	VI-XI	XII-I	«

Під початком ростових процесів ми розуміємо набрякання термінальних (верхівкових) і латеральних (пазушних) бруньок. Під активним ростом ми розуміємо максимально швидкі процеси росту бічних і верхівкових пагонів. У спостережуваних рослин сімейства Фікусів і Ароїдних за цей період (III-V) спостерігається максимальних приріст вегетативної сфери, що становить 40-50 см. При помірному зростаннні (VI-XI) приріст становить 7-10 см. Під уповільненням ростових процесів ми розуміємо зменшення приросту пагонів до 3-5 см. У період спокою вегетаційних процесів у рослин не спостерігається.

Таким чином, нашими фенологічними дослідженнями встановлено, що у всіх вивчених видів обох сімейств однакові ритми росту, що включають вегетацію, що чергується зі спокоєм і активний період росту. При цьому початок вегетації доводиться на середину зими (I-II). Активний ріст спостерігається навесні (III-V), період спокою доводиться на початок зими (період XII-I). Протягом усього періоду росту й спокою в рослин не спостерігалося втрати декоративних якостей і ушкоджень шкідниками. Однак варто помітити, що в період спокою (середина грудня) у видів сімейства фікусів спостерігається листопад окремих листових пластинок, що трохи знижує їхня декоративність.

На наш погляд, проявляється залежність між ростовими процесами рослин і мікрокліматом приміщень. Так, активні процеси зростання доводяться на самий сприятливий мікрокліматичний режим в інтер'єрі. У цей час (з III-V) вже збільшується світловий день, світло максимально природне і що щадить. Сонячні промені не обпалюють листи в рослин, дотіння не потрібне. У приміщенні не сильно пекуче й задушливо, опалення звичайно відключається або зменшується його потужність.

З VI по XI ріст рослин помірний. Це пов'язане із природним підвищенням температури повітря в літній період, його сухістю, викликаної дією палючого сонячного світла. Вікна необхідно дотіняти. Включається система кондиціювання, що негативно впливає на ріст рослин (може спостерігатися листопад окремих листових пластинок).

Період спокою доводиться на зимовий період, коли включається система опалення, зменшується тривалість світлового дня, підвищується сухість повітря і його температура.

Нами встановлено, що всі досліджені рослини виявили пластичність і успішно адаптувалися до даних специфічних мікрокліматичних умов інтер'єра. Отже, всі спостережувані види рослин: Ficus benjamina L., Ficus elastica Roxb. Ex Hornem., Ficus binnendijkii L. «Alii» (Moraceae Link), Monstera deliciosa Liebm.( Araceae Juss.), можуть використовуватися для інтер'єрів з аналогічним мікрокліматом. Крім того, Monstera deliciosa Liebm. успішно переносить протяги й дію холодного повітря, що говорить про високий ступінь толерантності даної рослини й про широкі можливості її використання в інтер'єрах будь-якого типу.

4.3.5. Фітонцидна активність досліджуваних рослин

Відповідно до думки А.П.Дегтярьовій [39], більшість рослин проявляє найвищу антимікробну активність у період цвітіння, незалежно від присутності або відсутності заходу. Це навело нас на думку про залежність тривалості виділення фітонцидів (ТВФ) від фази розвитку рослин. В умовах нашого інтер'єра рослини не цвітуть, тому ми визначали ТВФ залежно від періоду вегетації (табл. 5).

Таблиця 5 - Тривалість виділення летучих речовин рослинами

Вид	Фаза розвитку рослини й тривалість виділення фітонцидів, година.
	активна вегетація	помірна вегетація	спокій
Сімейство Moraceae Link
Ficus benjamina L.	96	72	48
Ficus elastica Roxb. Ex Hornem.	96	72	48
Ficus binnendijkii L. «Alii»	96	96	72
Сімейство Ароїдні - Araceae Juss.
Monstera deliciosa Liebm.	72	48	24

Таким чином, нашими дослідженнями встановлено:

- всі вивчені рослини проявляють фітонцидну активність;

- тривалість виділення фітонцидів залежить від фази розвитку рослин: максимальна в період активної вегетації, мінімальна в період спокою;

- у сімействі фікусів установлена ФА в нового маловивченого виду Ficus binnendijkii L. «Alii», причому, тривалість виділення фітонцидів у даного виду сама більша, у порівнянні із двома іншими: 96 год, 96 год і 72 год, в інших - 96 год, 72 г. і 48 г.;

- фітонциди рослини виділяють протягом усього року, не залежно від того, росте рослина або перебуває в стані спокою;

- ТВФ залежить від фази розвитку рослин. У сімействі фікусів Ficus benjamina L. і Ficus elastica Roxb. ex Hornem. проявляють однакову фітонцидну активність (96 год, 72 ч. і 48 ч.). При цьому тривалість виділення фітонцидів максимальна (96 г.) у період активної вегетації (III-IV, III-V), у період помірної вегетації (I-II) тривалість виділення знижується до 72 г., у стані спокою (XII-I) виділення фітонцидів також триває, але тривалість їхнього виділення знижується до 48 г.;

- у сімействі ароїдних установлена ФА в Monstera deliciosa Liebm. ТВФ у монстери трохи нижче, ніж у фікусів: 72, 48 і 24 г.

Візуальні результати наших досліджень ФА, отримані для Ficus binnendijkii L. «Alii», приводимо на мал. 3.1. Тут показана ТВФ (96 г.) у період активної вегетації.

Малюнок 3.1 - ФА Ficus binnendijkii L. «Alii» (ДВФ 96 ч.) у період активної вегетації

Отже, ми не тільки підтвердили припущення про те, ДВФ залежить від фази розвитку рослин, але й виявили дві нових фитонцидных рослини Ficus binnendijkii L. «Alii» і Monstera deliciosa Liebm. При цьому тривалість виділення фитонцидов фікусом Ficus binnendijkii L. найвища.

Висновки

1. Установлено, що досліджуваний інтер'єр має особливості, які можна об'єднати у дві групи. 1. Кліматичні: сухість повітря, обумовлена високими температурами, освітленістю й низькою вологістю повітря, наявність системи кондиціювання; 2. Фактори, що сприяють розвитку «синдрому нездорового будинку»: будівельні й оздоблювальні матеріали; система вентиляції й кондиціювання; оргтехніка й побутова техніка; хімічні речовини від використання побутової хімії; хімічні речовини, використовувані при/для ремонту й обслуговування автомобілів у СТО; хімічних речовин, виділювані в повітря матеріалами нових автомобілів; патогенна мікрофлора від людей, що перебувають у приміщенні; антропотоксини. Обидві групи факторів негативно впливають на робочий персонал і рослини.

2. В умовах мікроклімату інтер'єра досліджувані рослини проходять неповний цикл розвитку, що включає тільки вегетацію, без фази цвітіння й плодоносіння.

3. Фенологічними спостереженнями встановлено, що у всіх вивчених видів обох сімейств чітко можна виділити 4 типи ростових процесів: початок вегетації (I-II), період активного росту (III-V), помірний ріст (VI-XI), період спокою(XII-I). Протягом усього періоду росту й спокою в рослин не спостерігалося втрати декоративних якостей і ушкоджень шкідниками.

4. Динаміку ростових процесів рослин в інтер'єрі можна пояснити зміною мікроклімату у весняний, літній і зимовий періоди.

5. Всі вивчені рослини виявили пластичність і успішно адаптувалися до специфічних мікрокліматичних умов інтер'єра.

Отже, дані види рослин: Ficus benjamina L., Ficus elastica Roxb. Ex Hornem., Ficus binnendijkii L. «Alii» (Moraceae Link), Monstera deliciosa Liebm.( Araceae Juss.), можуть використовуватися для інтер'єрів з аналогічним мікрокліматом. Крім того, Monstera deliciosa Liebm. успішно переносить протяги й дію холодного повітря, що говорить про високий ступінь толерантності даної рослини й про широкі можливості її використання в інтер'єрах будь-якого типу.

6. Встановлено, що всі вивчені рослини проявляють фітонцидну активність протягом усього року. При цьому тривалість виділення фітонцидів залежить від фази розвитку рослин: максимальна в період активної вегетації, мінімальна в період спокою.

7. У сімействі фікусів виявлена фітонцидна активність у нового маловивченого виду Ficus binnendijkii L. «Alii», причому, тривалість виділення фітонцидів у даного виду найбільша, у порівнянні з іншими видами.

8. У сімействі Ароїдних встановлена фітонцидна активність в Monstera deliciosa Liebm. Тривалість виділення фітонцидів у монстери трохи нижче, ніж у фікусів.

Тема 5. Еколого-біологічна характеристика кімнатних рослин та їх розвиток в умовах приміщень

План

Еколого-біологічні особливості рослин, вивчені в ареалі їхнього природного виростання.

У попередньому розділі ми розглянули основних екологічних факторів, що лімітують, з якими зіштовхується фітодизайнер при введенні рослин в інтер'єри, приклад рішення проблеми «синдрому нездорового будинку» за допомогою рослин. Однак, щоб правильно підібрати асортименти рослин для інтер'єрів, необхідно знати морфологічні описи рослин з тих сімейств, які найбільше часто використовуються в озелененні. Крім того, дуже важливо знати екологічні вимоги різних видів рослин, тобто їхнє відношення до температури, освітленості й вологості повітря. Це дозволить не тільки правильно розмістити рослини в інтер'єрах, але й кваліфіковано здійснювати за ними відхід. Розглянемо морфологічні особливості й екологічні вимоги основних сімейств рослин - домінантів фітодизайну.

Сімейство Агавові – Agavaceae Endl.

Агава американська – Agavaceae americana L. Багаторічна рослина з міцною розеткою товстих, м'ясистих лінійно-ланцетних листів, що звужуються до вершини, сіро-зелених або ясно-сірих, по краях у шипах, загнутих у вершини. Суцвіття - велика гілкова мітелка. Квітки теж великі. Цвіте наприкінці травня. У природних умовах виростає в пустелях Мексики. Для цих районів характерна висока інсоляція (ясне безхмарне піднебіння майже цілий рік), низька вологість повітря (20-30 %), перепад добових температур (уночі в горах небагато прохолодніше) і мала кількість опадів (близько 100 мм у рік). Агава американська акліматизувалася в Середземноморській області й непогано росте на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Кордилина південна – Соrdyline australis Hook. Вічнозелене дерево із сильно стовщеним стовбуром у підстави. Листи сидячі, мечоподібні, шкірясті, зелені, з товстою ясно-зеленою середньою жилкою. Суцвіття - мітелка. Квітки білі, ароматні. Цвіте в травні -червні. У природних умовах росте на островах Нової Зеландії й на острові Норфолк (Тихий океан). Зустрічається на відкритих сирих рівнинах або ж скелястих схилах, а також у горбкуватих місцях. Для цих районів характерний субтропічний океанічний клімат з безморозним періодом, із середньорічною температурою 13(З; опадів випадає 1200 мм у рік. Кордилина південна добре росте на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Кордилина стисла – Cordyline stricta Endl. Вічнозелена деревоподібна рослина з вузькими лінійними листами, що мають сизуватий відтінок. Стовбур тонкий. Листи подовжено-ланцетні, загострені зсередини й звужуються до підстави, шкірясті, зелені по обидва боки, по краях зубчасті. Суцвіття - мітелка, верхівкова або пазушна, прямостояча або що никне; квітки на коротких квітконіжках, лілові. Цвіте в травні -червні. У природних умовах виростає в Східній Австралії (Квинсленд, Новий Південний Уельс), як у розріджених, так і в чагарникових заростях. Середньорічна температура в цих районах не опускається нижче 12-15С. Середня температура найбільш теплого місяця (січень) становить 22 С, а найбільш холодного (липень) 6С. Відносна вологість повітря 50-70 %. Опадів випадає в середньому 1200 мм у рік.

Кордилина верхівкова – Cordiline terminalis Kunt. Вічнозелена рослина із прямим стовбуром. Листи ланцетні, зелені й строкаті, пурпурно-червоні, з жилками, що виділяються. Суцвіття - мітелка на короткому черешку; квітки сидячі або на коротких квітконіжках, білі, лілові, червонуваті. Виняткову декоративність надають рослині листи. Цвіте в травні-червні. Виростає в Східній Індії, на півострові Малакка, Малайському архіпелазі, на північному сході Австралії й у Полінезії. Зустрічається у відкритих лісах і чагарникових заростях. Для цих районів характерне рівномірне зволоження протягом всього року (2000-3000 мм), висока вологість повітря - 70-80 % і температура 20-25С.

Драцена драконова –Dracaena draco L. Рослина досягає в природі до 18 м висоти й 4,5 м у діаметрі в підстави стовбура. Кожна гілка розгалуження завершується щільним пучком густо розташованих сірувато-зелених, шкірястих, линейно-мечевидних листів, що трохи звужуються до підстави й загострених на верхівці, з жилками, що виділяються. Цвіте в травні-червні. У природних умовах виростає на відкритих прибережних скелях Канарських островів (Пальма, Тенерифі). У цих районах кількість опадів не перевищує 300 мм у рік. Узимку температура повітря рідко опускається нижче 12С. Середньорічна температура 19С. Характерні часті тумани з високою вологістю повітря.

Сансев`єра трьохполоса –Sansevieria trifasciata Prain. Багаторічна трав'яниста рослина з товстим кореневищем. Листи подовжено-ланцетні, мечоподібні, із загостреною твердою вершиною й шиловидно загостреним кінцем, ясно-зелені з темно-зеленими поперечними смужками по обидва боки. Квітки білувато-зелені, ароматні. Цвіте в травні-червні. Виростає в саванах Західної Африки по піщаних і кам'янистих схилах річкових долин, на лісових галявинах. Утворить також куртини серед чагарників. Для ареалу характерно рівномірне зволоження. Річна кількість опадів 560 мм. Самий дощовий місяць - січень, самий сухий - вересень. Середньорічна температура 21-23С. Відносна вологість повітря 40%.

Описані види рослин, за винятком кордилини верхівкової,зростають в умовах низької вологості повітря, щодо малої кількості опадів і високої інсоляції.

Сімейство Акантові - Acantaceae Juss.

Афеландра відстовбурчена – Aphelandra squarrosa R.Br. Вічнозелений декоративно-листяний чагарник. Листи яйцевидно-еліптичні, загострені, цільнокрайові, ясно-зелені, покриті в напрямку жилок білими смугами, що надає особливу декоративність рослині. Квітки зібрані в колосовидні суцвіття. Прицвітні листи великі, яскраво-жовтогарячі. У квітки віночок двугубий, ясно-жовтий. Верхня губа двозубчаста, нижня - трилопатева. Цвіте в листопаді. У природних умовах виростає в тропічних районах Бразилії у вологих тінистих місцях, де середньорічна температура не опускається нижче 20С. Середня температура самого теплого місяця (лютий) становить 28С, а самий холодного (серпень) - 16С. Відносна вологість повітря постійно висока й коливається в діапазоні 85-98%. Опади випадають рівномірно протягом усього року й становлять 2000-2500 мм. Для порівняння, у Білорусі випадає 600 мм. Характерна постійно висока хмарність.

Руеллия одиночна – Ruellia solitaria Vell. Вічнозелений чагарник з еліптичними листами, з верхньої сторони вони темно-зелені з білуватим малюнком уздовж жилок, з нижньої - червонуваті. Квітки одиночні в пазухах листів, білі із блакитнувато-синіми смужками. Цвіте рясно восени й узимку. Природно виростає в тінистих лісах і тропічних районах Бразилії. Кліматичні умови виростання даної рослини такі ж, як і афеландри відстовбурченої, описаної вище.

Основною екологічною особливістю наведених видів є зростання їх на рясно зволожених ґрунтах в умовах високої вологості повітря й температури, а також низької освітленості протягом усього року.

Сімейство Амариллісові - Amaryllidaceae Jaume St.-Hil.

Клівія матово-червона – Clivia miniata Regel. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи мечоподібні, розширені в підстави, що звужуються у вершини. Квітоніс із 10-20 квітками. Квітки великі, на квітконіжках, шарлахові або сурико-червоні, воронковидні, з жовтим зевом. Цвіте в грудні-лютому, рідше іншим часом року, наприклад, у травні - червні. Область природного поширення перебуває в провінції Наталь, розташованої в східній частині Капской області (Південна Африка). Виростає в тінистих місцях, серед чагарників, а також у вологих ярах. Для цих місць характерний субтропічний клімат із середньорічною кількістю опадів 1000 мм, відносною вологістю повітря 70% і середньорічною температурою 18С.

Кринум крупноквітковий - Crinum grandiflorum Hort. Багаторічна цибулинна рослина з великими, злегка хвилястими ясно-зеленими листами, із чітко виступаючими жилками. Квітоніс зелений, з 3-12, частіше 4-6 квітками в парасольці. Квітки сидяча, ароматні, трубка оцвітини витягнута, вигнута, зеленувата з колоколовидним зевом; пелюстки чисто-білі, тичинки білі, коротше пелюстків. Цвіте в травні-червні. Батьківські види гібрида виростають на освітлених місцях у Південній Африці (Капська область) і на Сейшельських островах. Середньорічна температура природних місцеперебувань 19С, відносна вологість повітря 40%, середньорічна кількість опадів 650 мм. Рослини вегетирують і цвітуть протягом сезону дощів ( травень-вересень), у сухий період перебувають у стані спокою.

Эухарис крупноквітковий – Eucharis grandiflora Planch. Багаторічна цибулинна рослина. Цибулина округла з коричнюватою оболонкою. Листи (2-4 на пагоні) широкоовальні, у підставі злегка серцеподібні, зелені, на довгих черешках. Квітконіс округлий, з 3-6 квітками в парасольці. Квітки чисто-білі, великі, до 12 см у діаметрі, із приємним ароматом. Трубка оцвітини поникла, циліндрична. Цвіте взимку, а також у травні й серпні. У природних умовах виростає у Гватемалі, Колумбії й Еквадорі у вологих тропічних гірських лісах, піднімаючись на висоту 1500 м. Середньорічна температура 25-27С, відносна вологість повітря 85-90%, річна сума опадів 2000-3000 мм. На висоті 1000-15000 м середньорічна температура опускається до 17С и не піднімається вище 22С.

Гемантус Катарина – Haemanthus katharinae Baker. Багаторічна цибулинна рослина. Міцне помилкове стебло у верхній частині з 4-5 листами. Квітконіс плямистий у підстави. Суцвіття - парасолька, до 24 см у діаметрі. Квітки численні, на квітконіжках, червонуваті. Цвіте в липні-серпні. Високодекоративна, багатоквітуча рослина. Природна область поширення - провінції Наталь і Трансвааль (Південна Африка). Рослина віддає перевагу освітленим місцям. Клімат тут вологий, субтропічний, із середньорічною температурою 19(З, відносною вологістю повітря 60-70%, річною сумою опадів 1000 мм.

Особливість перерахованих рослин з даного сімейства полягає в їхній декоративності під час цвітіння, що спостерігається двічі в році: в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди.

Сімейство Ароїдні - Araceae Juss.

Алоказія запашна – Alocasia odora C. Багаторічна трав'яниста рослина. Пагони товсті. Листи шкірясто-м'ясисті; частки листа в нижній частині пластинки щільно зрослі із черешком; черешок довгий. Суцвіття - качан. Квітки сидячі. Покривало, що вкриває качан, блакитнувато-зелене. Особливу декоративність рослині надають листи. Цвіте навесні. Область природного поширення - тропічні ліси Індії, Південного Китаю, південь півострова Індокитай. Для цих місць характерний екваторіальний мусонний клімат із середньорічною температурою 26С, середньорічною кількістю опадів 2000 мм, відносною вологістю повітря 70-90 % і високою хмарністю. Виростає алоказія запашна у вологих тінистих лісах, по берегах рік, де утворить зарості по мулистому ґрунті.

Аглаонема мінлива – Aglaonema commutatum Schott. Вічнозелена трав'яниста рослина. Листи продовговато-загострені у вершини, темно-зелені з попелясто-сірими плямами між жилками. Суцвіття - качан, покривало біле із внутрішньої сторони. Квітки сидячі. Плоди червоні. Цвіте навесні. Высокодекоративна рослина. Дико виростає на о. Сулавесі й Молуккских островах у вологих тропічних лісах.

У культурі невимоглива, теньовинослива. Період активного росту спостерігається у весняно-літній час. Період спокою наступає в листопаді й триває по січень.

Аглаонема Робелина – Aglaonema roebelinii Gentil. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи широкояйцевидні, шкірясті, темно-зелені зі сріблистим малюнком. Черешок довгий. Суцвіття - качан, покривало біле із внутрішнього боку. Квітки сидячі. Плоди яскраво-червоні. Цвіте навесні. Высокодекоративна рослина. Природно виростає у вологих тропічних лісах півострова Малакка й Малайський архіпелаг.

Антуриум величний Anthurium magnificum Linden. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи глубокосердцевидні, шкірясті, маслиново-зелені з більш світлими жилками. Черешок чотиригранний, вузькокрилий. Покривало зелене або грязно-червоне, лілувате. Суцвіття зеленувате. Особливу декоративність рослині надають листи. Цвіте навесні й восени. У природних умовах виростає у вологих тропічних областях Анд (Колумбія).

Антуриум Шерцера – Anthurium scherzerianum Schott. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи подовжено-ланцетні, густо розташовані, темно-зелені. Черешок ніколи не перевищує довжину пластинки листа. Покривало шарлахово-червоне, жовте, рожеве, іноді із плямами, неглянсувате. Суцвіття - спірально закручений червоний качан. Цвіте навесні й улітку. Вісокодекоративна рослина. Виростає у влажних тропічних лісах Коста-Рики й Гватемали. В Андах піднімається на висоту 1800 м.

У культурі обидва цих вида стійкі, тіньовитривалі. Період спокою - листопад-січень.

Сингоніум багатолистовий – Syngonium podophylum Shott. Вічнозелена ліана. Листи темно-зелені, молоді -стріловидні, старі - стоповидні, 11-кратно розсічені; середній сегмент еліптично-яйцеподібний. Покривало зелене. Цвіте навесні. Листяно-декоративна рослина. Дико росте у вологих тропічних лісах Центральної Америки.

У культурі стійок, до висвітлення невимогливий. Період спокою доводиться на листопад-січень.

Диффенбахія плямиста – Diffrnbachia maculata G. Don. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи широкоеліптичні із серцеподібною підставою, зелені (різні по розмірі й кількості білих плям і смуг). Черешок у нижній частині широкоремневидно-жолобчастий, ясно-зелений, у плямах. Суцвіття - качан. Квітки дрібні, сидячі. Покрывало жовто-зелене. Цвіте навесні. Рослина декоративно завдяки гарним листам. У природних умовах росте у вологих тропічних лісах Північної Бразилії, головним чином по низинах. Середньорічна температура тут 25-27С, середньорічна сума опадів 2000-3000 мм, відносна вологість повітря 85-90%.

Монстера чарівна – Monstera deliciosa Liebm. Вічнозелена велика ліана з повітряними коріннями. Листи великі, серцеподібні, глибоко розсічені, пір'ясто-лопатеві й у дірках, шкірясті. Черешок довгий, у підстави піхвовий. Суцвіття - товстий циліндричний качан. Квітки непоказні. Плід -ягода із заходом ананаса, м'якоть плода їстівна, за смаком нагадує ананас. Виростає в Південній і Центральній Америці у вологих тропічних лісах, піднімаючись на висоту 1100 м. Кліматичні умови подібні з такими у вищеописаної диффенбахії плямистої. Слід зазначити, що на висоті 1000 м середньорічна температура не піднімається вище 22С и не опускається нижче 16С.

Філодендрон лазячий – Philodendron scandens C. Koch et Sello. Вічнозелена деревоподібна ліана з гарними за формою листами. Вони широкосерцевидні, шкірясті, зелені. В умовах приміщень не цвіте. Природно росте у вологих лісах Центральної Америки, іноді на деревах і скелях. Клімат тут тропічний екваторіальний з температурою 25-27(З, середньорічною кількістю опадів 3000 мм і відносною вологістю повітря 85-90%.

Сциндапсус строкатий – Scindapsus pictus Hassk. Вічнозелена ліана. Листи прості, овальні, без дірок, шкірясті, чергові, зверху пластинка листа в сріблисто-білих або білувато-жовтих крапках. Суцвіття - качан. Квітки маленькі, непоказні. Декоративний листами. Область природного виростання - вологі тропічні ліси півострова Малакка й Малайський архіпелаг, де середньорічна температура коливається від 25 до 27С, середньорічна сума опадів становить 2500-3000 мм, відносна вологість повітря 80-90%. Температура самого холодного місяця в цих районах не опускається нижче 18С.

Зантедесхія ефіопська, або калла ефіопська, або рихардія африканська – Zantedeschia aethiopica (L.) Spreng. (Calla aethiopica L., Richardia africana Kunth.). Багаторічна трав'яниста рослина. Листи щільні, м'ясисті, стреловидно-серцевидні. Черешок майже такої ж довжини, як і пластинка листа, м'ясистий, жолобчастий. Суцвіття - качан жовтого цвіту на довгій стрілці. Покривало велике, трубчасте, що розширюється догори, жовтувато-біле. Цвіте з березня по липень. Область поширення перебуває в Південній Африці (Капская область). Для ареалу характерний субтропічний клімат з температурою в межах 11-19,4С. Відносна вологість повітря 80%. Рослина поселяється в основному на вологому ґрунті по берегах рік або на заболочених ділянках.

Основною екологічною особливістю даних видів рослин, що належать до сімейства ароїдних, є зростання їх на рясно зволоженому ґрунті в умовах високої вологості повітря, високої температури й низкою інтенсивності освітлення. Виключення відносно світлового режиму становить калла ефіопська, вона виростає на добре освітлених місцях.

Сімейство Аралієвих - Araliaceae Juss.

Фація японська, або аралія японська – Fatsia japonica (Thumb.) Decaisne rt Planch. (Aralia japonica Thunb.) Вічнозелений чагарник. Листи серцевидно-округлі, 5-9-лопатеві, шкірясті, глянцеваті, зелені (є також форми з біло- і жовто-строкатими листами), на довгих черешках. Квітки зібрані в невеликі парасольковидні суцвіття, білі. Цвіте в кімнатних умовах рідко. Рослина декоративна своїми листами. Природно виростає в субтропічних широколистяних лісах Японії, де середньорічна температура 13-18С, річна норма опадів 1200-1300 мм, відносна вологість повітря 75%.

Фацоплющ Лізи – Fatshedera lizei (Cochet) Guil. Вічнозелений кучерявий чагарник. Листи 5-лопатеві, темно-зелені, шкірясті. Квітки зібрані в невеликі парасольковидні суцвіття, зеленувато-жовті. Цвіте в кімнатних умовах рідко. Декоративно листами. Гібрид отриманий у результаті схрещування плюща звичайного з фацією японської. Батьківські види гібрида виростають у помірно-теплій зоні Японії, а також на Кавказі, у Криму й у Західній Європі.

Плющ звичайний - Hedera helix L. Вічнозелений ліановидний чагарник. Листи 7-часточкові із серцеподібною підставою, невеликі, щільні, темно-зелені зі світлими жилками. Квітки зеленуваті, непоказні. У кімнатній культурі не цвіте. Декоративний листами. Рослина поширена на Кавказі, у Криму, Середземномор'ї й Середній Європі, головним чином у тінистих місцях, по ярах, балкам, покриває скелі й піднімається на дерева. Однак суцвіття розвиваються тільки на світлі при досягненні вершини опори.

Основною екологічною особливістю рослин цього сімейства є зростання їх на помірковано зволожених ґрунтах, в умовах середньої вологості повітря й температури, невисокої інтенсивності освітлення.

Сімейство Аспленієві - Aspleniaceae Mett. Et Frank in Leunis

Аспленіум живородний – Asplenium viviparum Presl. Вічнозелена трав'яниста рослина. Листи темно-зелені, двуперисто-розсічені, часточки пір'ясто-роздільні, кінцеві з них лінійні. Характерною рисою є наявність выводковых бруньок на листі, які продуцирують дочірні рослини. Черешок листа плоский, злегка жолобчастий, з нижнього боку округлий. Виростає в тіні у вологих тропічних лісах Західної Африки в областях із тропічним екваторіальним кліматом, де середньорічна температура 25-27С, відносна вологість повітря 80-90%, опадів випадає 2000-3000 мм на рік.

Основною екологічною особливістю виду є його зростання на рясно зволожених ґрунтах в умовах високої вологості повітря й температури, а також низької інтенсивності освітлення протягом усього року.

Сімейство Бегонієві - Begoniaceae C.A.Agardh.

Бегонія Креднера – Brgonia x credneri. Багаторічна трав'яниста рослина з великими нерівнобокими листами сірувато-зеленого цвіту зверху й рожевими знизу, по обидва боки покритими волосками. Квітоносій 10 см довжини. Квітки рожеві, частоопушені. Цвіте рясно й тривало, починаючи з весни до пізньої осені. Гібрид отриманий схрещуванням бегонії Шафри й бегонії металевої. Вихідні батьківські види виростають у вологих тропічних лісах Бразилії. У культурі рослина вимагає розсіяного сонячного світла.

Бегонія Феста – Begonia x feastii. Багаторічна трав'яниста рослина з товстими блискучими листами - зверху - смарагдово-зеленими, з нижнього боку червонуватими. Квітки ясно-рожеві або білі, великі, на квітоносіях. Цвіте із травня по вересень. Гібрид виведений у Балтіморі. Батьківські види виростають у вологих тропічних лісах Південної й Центральної Америки.

Бегонія борщевиколистова – Begonia heracleifolia Cham. Et Schlecht. Багаторічна трав'яниста рослина з товстим повзучим кореневищем. Листи яйцевидно витягнуті, з великими, неправильно виїмчастими, ланцетоподібними листами, крупнозубчаті по краях, волосисті, зверху темно-зелені зі світлим фарбуванням уздовж жилок, знизу червонуваті із зеленими жилками, у основи косоокруглі. Черешок м`ягковолосистий. Квітконосій довгий, частоволоссяний. Квітки численні, рожеві. Цвіте із червня по вересень.

Виростає у вологих тропічних лісах Мексики, в основному на узліссях, уникаючи притінків. Для ареалу даного виду характерний рівномірний хід середньорічних температур (25-27С), висока вологість повітря (85-90%). Опадів випадає 2000-3000 мм на рік.

Бегонія металева – Begonia metallica W. G. Smiih. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи яйцеподібні, нерівномірно дольчато-зубчасті, покриті щетинистими волосками, у підстави глубокосерцевидні, зверху маслиново-зелені з металевим відблиском , знизу пурпурні. Суцвіття багатоквіткове. Квітоносій до 15 см довжини, коротковолосяний. Квітки рожеві. Цвіте рясно й тривало з весни до пізньої осені.

Область природного виростання - вологі тропічні ліси Бразилії, де протягом всього року тримається рівномірна температура 25-27С, відносна вологість повітря 80-90%, опадів випадає 3000 мм на рік.

Бегонія Люцерна – Begonia lucerna hort. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи подовжено-серцеподібні, злегка зазубрені по краях, темно-маслиново-зелені з безліччю сріблистих плям, які надають їм особливу красу. Квітки 2-2,5 см у діаметрі, білі, рожеві. Цвіте влітку й восени.

Батьківські форми гібрида виростають у вологих тропічних лісах Центральної й Південної Америки з характерним для цих областей тропічним екваторіальним кліматом.

Основною екологічною особливістю даних видів рослин є зростання їх на рясно зволожених ґрунтах в умовах високої температури, вологості повітря, низької інтенсивності освітлення, за винятком бегонії борщевиколистової (уникає притінків).

Сімейство Бромелієві - Bromeliaceae Juss.

Эхмея смугаста – Aechmea fasciata Baker. Трав'яниста рослина із щільними шкірястими листами сірого цвіту. Вони в трубковидній розетці, ремневидні, з віссю, що виділяється над округлою вершиною, по краях густо покриті темними маленькими зубцями, зверху мармурово-білими поздовжніми смугами. Суцвіття білопухлясте. Квітки червоні, із блакитнуватим відтінком, приквітники рожево-червоні. Цвіте восени й узимку.

Природно зростає у вологих тропічних лісах Південної Америки, де середньорічна температура 25С, відносна вологість повітря 80-90%, опадів випадає 3000 мм на рік.

Бильбергія поникла – Billbergia nutans H. Wendl. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи довгі, вузьколінейні, дугасті, розпростерті, що никнуть, зверху зелені, знизу сірувато-зелені, по краях мелкозубчаті. Суцвіття метельчате, що поникає. Пелюстки квіток сині або зеленуваті із синіми краями; при квітники рожеві, чашечка зеленувато-рожева. Цвіте з листопада по січень.

Виростає в лісах Південної Бразилії, Парагваю, Уругваю, Аргентини серед високих трав. У цих районах середньорічна температура 21С, відносна вологість повітря 70-80%, опадів випадає близько 2000 мм на рік.

Основною екологічною особливістю наведених рослин цього сімейства є зростання їх в умовах високої інтенсивності освітлення на посушливих ґрунтах.

Сімейство Виноградні - Vitaceae Juss.

Циссус антарктичний – Cissus antarctica Vent. Вічнозелена деревна ліана, пагони іржавоопушені. Листи овальні або майже серцеподібні, по краях пильчато-зубчасті. Черешок іржавоопушений. Квітки дрібні, зелені. Цвіте навесні. Листяно-декоративна рослина.

Виростає в субтропічних районах Східної Австралії (Квинсленд, Новий Південний Уельс). Температура тут не опускається нижче 12-13С, відносна вологість повітря 50-70 %, опадів випадає 1200 мм на рік.

Основна екологічна особливість виду - стійкість до низької вологості повітря й ґрунту.

Сімейство Геснерієві - Gesneriaceae Dum.

Сентполія фіалкоквітна – Saintpaulia ionantha Wenal. Багаторічна трав'яниста рослина, майже безстеблева. Листи численні, розташовані густо, утворять розетку до 20-30 см у діаметрі, продовговато- або опукло-яйцеподібні, товсті, коротко-волосяні, зверху темно-зелені, глянсуваті, знизу звичайно червонуваті. Квітки (3-7 на квітконосії) блакитні, сині, лілові, рожеві, білі, прості й махрові, нагадують фіалку. Цвіте протягом усього року.

У дикому виді зростає в Східній Африці в прибережних районах, а також по нижніх схилах гір.

Основною екологічною особливістю даного виду є зростання на помірковано вологих ґрунтах, в умовах невисокої інсоляції.

Сімейство Губоквітні Lamiaceae Lindl. (Labiatae) Juss.

Колеус Блюма – Coleus blumei Benth. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи овально-яйцеподібні, на вершині небагато подовжені, по краях крупнозубчасті, опушені по обидва боки, зелені з різноманітним фарбуванням і малюнком. Квітки зібрані в колосовидне суцвіття, п`ятичленны, віночок двугубий, верхня губа складається із двох, іноді із чотирьох пелюстків. Цвіте із травня по жовтень.

У дикому виді зростає у вологих тропічних районах острова Цейлон, на відкритих сонячних просторах, де середньорічна температура 25С, відносна вологість повітря 85%, опадів випадає 2500 мм на рік.

Основною екологічною особливістю виду є зростання на рясно зволожених ґрунтах в умовах високої температури й вологості повітря при високій інсоляції.

Сімейство Кактусові - Cactaceae Juss.

Епіфіллум гібридний – Epiphyllum hybridum hort. Площавостеблевий кактус із листоподібними, по краях виїмчастими темно-зеленими стеблами і яскраво-рожевими квітками. Квітки до 8 см у діаметрі, розташовуються по краях стебла у виїмках. Цвіте взимку.

Батьківські види епіфіллума виростають на стовбурах і гілках дерев у тропічних лісах Центральної Америки й Мексики.

Зигокактус усічений – Zygocactus truncatus (Haw) Schum. Вічнозелений напівчагарник. Пагони численні, окремі членики клиноподібні, з 2-4 гострими зубчиками з кожного боку. Ареоли слабоопушені, з 1-3 тоненькими щетинками, останні коричнюваті або безбарвні. Квітки на кінцях пагонів, одиночні або по 2, рідко по 3, від яскраво-малиново-рожевих до бузкувато-рожевих. Цвіте в грудні. Високодекоративна рослина.

Виростає в гірських тропічних лісах Бразилії на стовбурах і гілках дерев. В ареалі виду середньорічна температура не опускається нижче 17С. Опадів випадає до 2000 мм на рік.

Описані види зростають в умовах достатнього зволоження й низкою інтенсивності освітлення.

Сімейство Камінняломкові -Saxifragaceae Juss.

Ломикаміння отприскове – Saxifraga sarmetosa L. Багаторічна трав'яниста рослина з довгими нитковими батогами, що вкорінюються. Листи зібрані в розетку, майже округлі, із серцеподібною підставою, по краях більш-менш городчато-лопатеві, щетинисто-волосяні, зверху зелені з білими жилками, знизу червонуваті. Квітки зібрані в складні пензли; пелюстки білі або червонуваті. Цвіте в травні- серпні. Декоративна рослина.

Виростає в помірковано теплій зоні Китаю і Японії в ущелинах скель і стрімчаків. Температура тут коливається в межах 13-18С, відносна вологість повітря 50-70%, опадів випадає 1200 мм на рік.

Основна екологічна особливість виду - зростання в помірковано теплій зоні, без різкого перепаду температур, при невисокій інтенсивності освітлення.

Сімейство Кизилові - Cornaceae Dum.

Аукуба японська – Aucuba japonica Thunb. Вічнозелений чагарник. Листи довгасто-овальні, еліптично-ланцетоподібні, загострені, крупно-пильчаті, глянсуваті по обидва боки, зелені із численними жовтими цятками, що надає особливу декоративність рослині. Квітки дрібні (не мають декоративної цінності). Цвіте в березні-квітні.

У дикому виді зростає в теплих лісах Японії серед заростей чагарників, піднімається на висоту 600 м. Середньорічна температура в ареалі виду 13-18С, опадів випадає 1200-1800 мм на рік. Рослина тіньовитривала.

Основною екологічною особливістю даного виду є зростання на помірковано зволожених ґрунтах, в умовах слабкого затінення, а також повного освітлення.

Сімейство Комелінові - Commelinaceae R. Br.

Рео покривальне – Reo spathaceae Stearn. Багаторічна трав'яниста рослина. Стебло центальний, укорочений; листи ланцетно-лінійні, знизу темно-червоні, зверху з поздовжними ясно-жовтими смугами, щільні. Квітки дрібні, зосереджені в пазухах листів між опуклими, щільно збіжними приквітниками. Цвіте навесні й восени.

Область природного поширення - вологі тропічні ліси на скелястих стрімчаках у Центральній Америці. Температура тут стабільна протягом року й становить 25-27С. Опадів випадає 2000-3000 мм на рік, відносна вологість повітря 80-90%.

Традесканція білоквіткова – Tradescantia albiflora Kunth emend Brueckn. Багаторічна трав'яниста ліана із сидячими продовговато-загостреними листами на звисаючих пагонах. Пагони повзучі. Листи продовговато-широкояйцевині, загострені у вершини, голі по обидва боки, зелені або сріблисто-строкаті, глянсуваті. Суцвіття верхівкові або пазушні. Квітки дрібні, білі; приквітники білі. Цвіте навесні й восени.

Природно поширена у вологих тропічних областях Південної Америки, де середньорічна температура 17-25С, опадів випадає 2000-3000 мм на рік, відносна вологість повітря 80-90%.

Зебрина висяча – Zebrina pendula Schn. Багаторічна трав'яниста рослина. Пагони сланкі або звисаючі, червонуваті в зелених плямах. Листи довгасто-яйцеподібні, зверху зелені із двома сріблисто-білуватими поздовжними смугами, знизу пурпурно-червоні. Квітки дрібні, пурпурні або фіолетові; приквітники зверху пурпурово-рожеві, знизу білуваті. Цвіте навесні й восени.

Виростає у вологих тропічних лісах Центральної Америки по берегах рік, часто на відкритих кам'янистих схилах гір (до 2000 м).

Основною екологічною особливістю рослин з даного сімейства є зростання їх на рясно зволожених ґрунтах, в умовах високої вологості повітря й температури як на освітлених місцях, так і в затіненні.

Сімейство Кутрові - Apocynaceae Juss.

Алламанда що очищає – Allamanda cathartica L. Вічнозелений кучерявий чагарник. Листи супротивні яйцевидно-подовжені, великі, голі, опушені лише в нижній частині по жилках. Квітки великі, воронковидні, золотаво-жовті, у підстави білуваті, зібрані по 2-3 разом у верхній частині пагонів. Цвіте з березня по липень. Високодекоративна рослина. У дикому стані росте у вологих тропічних лісах Америки, на добре освітлених місцях.

У культурі рослина стійка, світлолюбна. Період відносного спокою наступає в серпні й триває по січень.

Олеандр звичайний – Nerium oleander L. Вічнозелений напівчагарник. Листи лінійно-ланцетні, супротивні або мутовчато розташовані по трьох, на коротких черешках, зелені з верхнього боку, ясно-зелені з нижнього. Квітки на верхівці пагона, прості й махрові, білі, рожеві, червоні, пурпурні. Цвіте навесні й восени.

Виростає в природному виді у Середземномор'я, як у вологих, так і в сухих місцях - по берегах струмків, у сухих долинах. Самий теплий місяць - серпень (температура 26С), самий холодний - січень (12С). Опадів випадає 220 мм на рік. Відносна вологість повітря 30-60%. У суху пору року характерна висока інсоляція. Акліматизувався олеандр звичайний на Чорноморському узбережжі Кавказу.

Основною екологічною особливістю даних видів є стійкість до посухи й високої інсоляції.

Сімейство Ластовнєві - Asclepidaceae R.Br.

Хойя м'ясиста, або воскова – Hoya carnosa (L.) R. Br. Вічнозелена ліана. Листи яйцевидно-довгасті, яйцевидно-серцеподібні, з тупою вершиною, рідше коротко загострені, темно-зелені, глянсуваті, м'ясисті, на коротких черешках. Квітки в парасольках, білі або блідо-тілесні з рожевою коронкою в центрі, на коротко опушених квітконіжках, із приємним ароматом. Рясно цвіте навесні й улітку.

Природно виростає в тропічних і субтропічних районах Південно-Східної Азії й Східної Австралії. Поселяється на скелях і стовбурах дерев.

Основною екологічною особливістю виду є зростання в умовах високої вологості повітря й температури, а також високої інсоляції.

Сімейство Лілейні - Liliaceae Juss.

Алое деревоподібне – Aloe arborescens Mill. Чагарникова рослина. Листи зібрані у великі розетки, ремневидні, щільні, товсті, що звужуються догори, сірувато-сизі, матові, без смуг і плям, зверху плоскі, до підстави слабкожолобчаті, по краях шипувато-зубчасті. Квітки яскраво-червоні. Цвіте в січні-квітні.

Виростає на кам'янистих ґрунтах пустелі Карру (Південна Африка), зустрічається також у чагарникових заростях і на скелястих схилах.

Алое строкате – Aloe variegata Mill. Багаторічна рослина з коротким стеблом. Листи густо розташовані в підстави (спірально, в 3 ряди), ланцетоподібні, загострені, на верхній стороні жолобчасті, на нижньої лад`євидні з кілем, зелені по обидва боки, з подовжньо розташованими смугами з білих плям, на вершині безості. Кисті прості. Квітки червоні. Цвіте у квітні-травні.

Росте в аридних і полуаридних районах Південної Африки на кам'янистих і піщаних ґрунтах.

Аспідистра висока –Aspidistra elatior L. Багаторічна трав'яниста рослина; кореневище сланке в поверхні ґрунту. Листи довгасті, широко-ланцетні, загострені, на дуже міцних довгих черешках (що забезпечують їм вертикальне положення), темно-зелені, глянсуваті. Квітки одиночні, на дуже коротких квітконіжках, розташовані в пазухах листів на кореневище, майже непомітні на поверхні ґрунту, жовтувато-темно-бурі. Цвіте в лютому-квітні. Рослина декоративна листами.

Природно виростає в широколисяних тінистих лісах Китаю і Японії, у помірковано теплій кліматичній зоні. Середньорічна температура тут 13-18С, опадів випадає 1200 мм на рік, відносна вологість повітря 70-80%.

Хлорофітум хохлатий – Chlorophytum comosum Baker. Багаторічна рослина з товстим пучковидним коренем. Листи прикореневі, лінійні, дугасто розпростерті. Квітконосії, розташовані між кореневими листами, округлі, спочатку з декількома квітками; на верхівці й з боків квітконосних пагонів розвиваються молоді відростки, що складаються з пучка листів і корінь. Квітки дрібні, білі. Квіткові пагони звисаючі. Цвіте у квітні-травні.

Область природного поширення - кам'янисті ґрунти Південної Африки, де середньорічна температура 18С, відносна вологість повітря 70-80%, опадів випадає 1200 мм на рік.

Основною екологічною особливістю алое деревоподібного й алое строкатого є зростання на посушливих ґрунтах в умовах низької вологості повітря при високій інтенсивності висвітлення протягом усього року. Інші види даного сімейства - асіидистра висока, хлорофітум хохлатий - в умовах помірковано зволожених ґрунтів і повітря при низької інтенсивності освітлення.

Сімейство Мальвові - Malvaceae Juss.

Абутилон гібридний – Abutilon hubridum hort. Густогілковий чагарник,

пагони тонкі, довгі, звисаючі. Листи широко-серцеподібні, подовжено-загострені, по краях крупнопильчасті або лопатеві, майже голі. Квітки формуються по одному в пазухах листів, звисають на довгих квітконіжках; чашечка трубчасто-овальна, п`ятизубкова, пурпурово-червона; пелюстки клиноподібні, ясно-жовті, при підставі червоні. Цвіте протягом усього року.

Батьківські види абутилона гібридного виростають у Бразилії на добре освітлених місцях.

Гібіскус троянда китайська – Hibiskus rosa-sinensis L. Вічнозелений чагарник до 3 м висоти. Листи яйцеподібні, овальні, з подовженою верхівкою, голі, зверху глянсуваті, зелені, по краях зубчасті. Квітки великих, пурпурні, різних тонів, білі, ясно-жовті - прості й махрові; у підстави пелюстків темна пляма. Цвіте рясно й тривало у квітні-жовтні.

Виростає в субтропічних і тропічних областях Південно-Східної Азії. У тропічних областях опадів випадає близько 3000 мм на рік, температура 24-26С, відносна вологість повітря 85-90%. Для субтропічних районів характерне чергування вологої й сухої пори року із середньорічною температурою 18С, відносною вологістю повітря 70-80% і опадами в 1200-2000 мм на рік. Гібіскус троянда китайська - вид пластичний, має великий ареал у неоднорідних кліматичних умовах.

Основною екологічною особливістю наведених видів цього сімейства є пластичність стосовно різних кліматичних умов.

Сімейство Марантові - Marantaceae Petersen.

Ктенанта стисла – Ctenanthe compressa Eichl. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи довгасто-яйцеподібні, коротко загострені, у підстави округлі, зелені, зі здавленою опушеною піхвою. Квітки зібрані в колосся. Цвіте у квітні-травні. Листяно-декоративна рослина.

Виростає в Бразилії у вологих тропічних лісах у тінистих місцях, де середньорічна температура 27С, відносна вологість повітря 80-90%, опадів випадає 2500-3000 мм на рік.

Маранта біложилкова Керхова – Maranta leuconeura var. kerchoviana. Багаторічна трав'яниста рослина з оксамитовими ясно-зеленими листами й клубньовидним корінням. Стебло коротке. Листи опукло-еліптичні, у підставі серцеподібні; зверху темно-зелені зі сріблястою смугою посередині, сріблясто-білими бічними жилками й з ясно-зеленими кольоровими візерунками знизу сизувато-зелені й червонуваті. Черешок короткий. Квітки зібрані в метелковидне суцвіття, дрібні, білі. Цвіте з березня по червень. Листяно-декоративна рослина.

Калатея прикрашена – Calathea ornata (Linden) Koern. Вічнозелена трав'яниста низькоросла рослина. Листи еліптичні, жовтувато-зелені, зверху в сріблистій і рожевій бічній лініях, знизу фіолетово-червоні. Квітки зібрані в колосовидне суцвіття, білі або фіолетові, на довгій ніжці. Цвіте в липні. Високодекоративна рослина. Виростає у вологих тропічних лісах Британської Гвіани. У культурі рослина невимогливе до освітленості, швидкозростаюче. Активне зростання доводиться на березень-липень. Період спокою наступає в листопаді й триває по лютий.

Основною екологічною особливістю даних видів рослин є зростання їх на рясно зволожених ґрунтах в умовах високої температури й вологості повітря, а також низької освітленості протягом усього року.

Сімейство Миртові - Myrtaceae Juss.

Акка, або Фейхоа Селло – Acca sellowiana (Berger.) Burr. (Feijoa sellowiana Berger.) Вічнозелений чагарник або дерево. Листи щільні, майже шкірясті, округлі або еліптичні, зверху зелені, знизу сріблясто-білі, опушені. Квітки обидвополі, зібрані по декілька в невелике пазушне суцвіття; пелюстки зовні білі, усередині світло-малинові; тичинки численні, світло-кармінові. Плід - ягода яйцеподібної форми, їстівна. Цвіте в травні. Високодекоративна рослина. Дико росте в субтропічних областях Бразилії, Уругваю, Парагваю. Натуралізовалося на Чорноморському узбережжі Кавказу й на півдні Криму.

У культурі невимоглива до умов освітлення, швидкозростаюча. Активне зростання спостерігається в березні-квітні, період спокою наступає в жовтні й триває по січень.

Мирт звичайний – Myrtus communis L. Вічнозелене дерево або чагарник; пагони чотиригранні, округлі, голі. Листи супротивні, іноді зібрані по трьох, яйцеподібні, ланцетні, загострені, шкірясті, цільнокрайні, гладкі, голі, глянсуваті, з ароматом при терті, на коротких черешках. Квітки розташовані по одному, білі, пазушні, на коротких квітконіжках. Цвіте в березні. Високодекоративна рослина, володіє фітонцидними властивостями. Виростає в дикому виді на Середземномор'ї, а також на Азорських островах у підліску дубів, сосен і серед вічнозелених чагарників. Рослину культивують на Чорноморському узбережжі Кавказу й на півдні Криму.

У культурі відносно стійке, повільно зростаюча рослина. Активне зростання доводиться на березень-липень, період спокою наступає в жовтні й триває по лютий.

Основною екологічною особливістю даних видів рослин є зростання на добре освітлених місцях і в затіненні.

Сімейство Молочайні - Euphorbiaceae Juss.

Кодієум строкатий – Codiaeum variegatum Arg.Вічнозелений чагарник з подовжено-ланцетними, зеленими, у жовтих смугах або жовтих плямах листами. Квітки зібрані в пензли, що виходять із пазух верхніх листів. Цвіте у весняний час.

Зростає головним чином у культурі біля поселень у Східній Індії, на Зондських і Молукських островах. Для цих місць характерний клімат вологих тропічних лісів із середньорічною температурою 25С, відносною вологістю повітря 90% і річною кількістю опадів 3000 мм.

Молочай найкрасивіший – Euphorbia pulcherrima Willd. Вічнозелений чагарник. Стебло просте або гілкувасте, галузі товсті. Листи довгасто-овальні, у підстави клиноподібні, у верхівки загострені, виїмчасто-лопатеві, голі або опушені. Квітки зібрані у вигляді розетки, покривала квіток дрібні. Приквітники, густо розташовані на верхівці пагонів, криваво-червоні (надають декоративність рослині). Цвіте в грудні.

Природні місцеперебування - вологі тінисті схили тропічних лісів Мексики й Центральної Америки, де середньорічна температура 26С, відносна вологість повітря 90%, опадів випадає 3000 мм на рік.

Описані види цього сімейства зростають на рясно зволожених ґрунтах, в умовах високої температури й вологості повітря, а також низької інтенсивності освітлення протягом усього року.

Сімейство Олеандрові - Oleandraceae Ching ex Pichi-Serm.

Нефролепис – Nephrolepis exaltata (L.) Schott. Багаторічна трав'яниста рослина. Листи від зелених до темно-зелених. Молоді листи прямостоячі й мечоподібні, потім здобувають ампельну форму.

Виростає в дикому виді в тінистих вологих лісах Південно-Східної Азії, де середньорічна температура 24С, відносна вологість 80%, опадів випадає 2500 мм на рік.

Основною екологічною особливістю даного виду є зростання в умовах низької вологості повітря й ґрунту при низької освітленості.

Сімейство Пальмові - Arecaceae Sch.-Bip. (Palmae Juss.)

Хамеропс низький – Chamaerops humilis L. Вічнозелена деревоподібна рослина кущевидної форми. Листи на довгих, із шипами, черешках. Квітки майже сидячі, на маленьких укорочених квітконіжках. Плід - опукло-довгаста ягода (червонувата, жовтогаряча, жовтувата). Цвіте в березні-травні. Декоративна листами.

Поширено пальму по узбережжю Середземного моря: захід Південної Європи й Північна Африка. На піщаних і кам'янистих ґрунтах часто утворює зарості. Клімат тут субтропічний, із сухим літом і дощовою зимою. Опадів на рік випадає 300-400 мм, середньорічна температура становить 19С. Відносна вологість повітря 30-50%.

Фінік канарський – Phoeni[ canariensis Chabaud. Пальма з пір'ястими листами, що мають численні яскраво-зелені листочки (150 і більше); вони зближені в нижній частині й спрямовані в різні боки. Черешок короткий, його край в міцних голкоподібних шипах. Суцвіття пазушні, жіночі длинше, ніж чоловічі. Декоративно листами.

У природних умовах виростає на кам'янистих і скелястих ґрунтах на Канарських островах, де середньорічна температура 19С, відносна вологість повітря 80%, опадів випадає 300 мм на рік.

Трахикарпус Форчуна –Trachycarpus fortunei H. Wendl. Пальма з віяловими, глибоко розсіченими (до 1/2-1/3 довжини) на частки, глянсуватими, темно-зеленими твердими листами. Черешок короткий, по краях мілкозубчатий. Суцвіття пазушне. Квітки жовті, ароматні. Цвіте в березні-травні. Декоративність надають листи.

Поширена в помірковано теплих районах Японії, де середньорічна температура дорівнює 21-22С, опадів випадає 2100-3000 мм на рік, відносна вологість повітря становить 60-70%.

Основною екологічною особливістю цих видів пальм є зростання (за винятком трахикарпуса Форчуна) в умовах низької вологості повітря й ґрунту в сполученні з високою інсоляцією.

Сімейство Рутові - Rutaceae Lindl.

Лимон – Citrus limon (L.) Burm. F. Вічнозелене дерево. Пагони голі з антоциановим відтінком. Листи довгасто-яйцеподібні, мілкозубчаті, шкірясті, із залозками, що просвічуються (у них утримується ефірне масло із приємним заходом лимона). Квітки одиночні, парні або зібрані по декілька в невеликі пензлі, білі, із приємним ароматом. Плід еліпсовидовий; м'якоть соковита, кисла, без гіркоти, шкірочка майже що не відділяється, багата залозками, що містять ефірне масло. Цвіте рясно, починаючи з лютого-березня й по серпень. Плоди дозрівають протягом усього року; на дереві одночасно можуть бути квітки й плоди, що дозрівають.

Ряд авторів вважають, що лимон походить зі Східних Гімалаїв і Південно-Східної Азії. У дикому стані невідомий. Широко культивують як плодову рослина у всіх субтропічних країнах.

Грейпфрут – Citrus paradisi Macf. Ex Hook. Вічнозелене дерево, гілки й пагони в невеликих колючках, голі. Листи подовжено-яйцеподібні, голі, глянсуваті, знизу слабкоопушені. Квітки зібрані по 3-12 у пензлі, білі. Плід куляста, приплющена, ясно-жовтий, м'якоть кисло-солодка, з гіркотою.

У дикому стані невідомий, культивують як плодову рослину.

Основною екологічною особливістю даних видів є зростання при повній інтенсивності освітлення.

Сімейство Товстянкові - Crassulaceae A. DC.

Товстянка деревоподібна – Crassula arborescens Wild. Вічнозелений чагарник. Листи округлі, зворотньояйцевиді, плоскі, м'ясисті, ясно-сірі із червоними краями, голі, зверху в крапках. Суцвіття - метелка. Квітки блідо-рожеві, білі. Цвіте влітку.

Виростає в Південно-Західній і Південній Африці на пагорбах, у заростях чагарників, на піщаних або кам'янистих ґрунтах.

Основною екологічною особливістю даного виду є зростання на слабко зволожених ґрунтах при високій інтенсивності освітлення.

Сімейство Шовковичні - Moraceae Link.

Фікус Бенжаміна – Ficus benjamina L. Вічнозелене дерево з розгалуженими тонкими звисаючими гілками; утворює повітряне коріння. Листи овально-яйцеподібні, округлі у підставі, щільні, майже шкірясті, глянсуваті, по краях слабко хвилясті. Черешок довгий. Квітки дрібні, безпелюсткові, сидять у порожнині розріслої м'ясистої кулястої або грушоподібної осі суцвіття - сиконії, що має маленький отвір у верхній частині; суцвіття розвиваються на стовбурі й гілках. Цвіте у квітні-травні. Листяно-декоративна рослина.

Зростає в Індії у вологих тропічних лісах, а також по берегах рік і у підніжжях гір, піднімаючись на висоту до 300 м.

Фікус пружний – Ficus elastica Roxb. ex Hornem. Вічнозелене дерево, гілки численні, коричневі, утворять багато повітряного коріння. Молоді листи на вершині пагонів трубково закручені, у червонуватих прилистках, після розкручування - еліптичні, великі, шкірясті, зверху глянсуваті, темно-зелені, знизу матово-зелені, з вираженою середньою жилкою. Квітки дрібні, непоказні. Цвіте у квітні-травні. Листяно-декоративна рослина.

Основною екологічною особливістю даних видів є пластичність стосовно зволоження ґрунту й повітря, а також освітленості.

Висновок: таким чином, ми розглянули морфологічні особливості й екологічні вимоги основних сімейств рослин, використовуваних для озеленення інтер'єрів. По наведених описах ми можемо точно визначити назву рослини, установити в чому її декоративність (декоративна листами, декоративна в період цвітіння, декоративна плодами), медичну або господарську цінність (лікарська, фітонцидна, їстівні плоди й т.д.); знаючи зовнішній опис і екологію рослин ми можемо чітко визначити їхні вимоги до розташування в інтер'єрі, прогнозувати їхню поведінку (приріст, цвітіння, плодоносіння й т.д.), кваліфіковано здійснювати агротехнічні заходи щодо відходу. Крім того, знання морфології рослин дозволяє правильно сполучити їх у різних композиціях і групових посадках.

Питання для самоконтролю:

Назвіть види рослин, що вимагають для своєї життєдіяльності мало світла.
Назвіть види рослин, що вимагають для своєї життєдіяльності багато світла.
Назвіть рослини, що не вимагають високої вологості повітря й ґрунту.
Назвіть вологолюбні рослини.
Як екологія природних місць перебування рослин впливає на особливості їхнього введення в інтер'єри?
Перелічте основні критерії декоративності рослин. Які, на Вашу думку, найбільш важливі?

Тема 6. Екологічні групи рослин стосовно водяного фактору, температурі й освітленості. Основні стилі фітодизайну

План

1. Значення морфології рослин для визначення їхніх екологічних вимог.

2. Угрупування рослин стосовно температури й вологості повітря в місцях виростання.

3. Угрупування рослин стосовно світла.

4. Угрупування рослин залежно від мікроклімату в приміщенні.

5. Основні правила й стилі розміщення рослин в інтер'єрах.

Визначальними факторами для розвитку рослин у природі є температура, освітленість, вологість, водяний режим, ґрунт, тобто складові частини клімату, а також вплив сусідніх рослин і тварин, що перебувають у даному конкретному життєвому просторі. Ці умови існування визначають життєвий ритм, зовнішній вигляд і інші властивості рослин. Трохи по-іншому складається справа в умовах приміщень. Тут на життєдіяльність рослин крім мікрокліматичних умов великий вплив робить людина. Його вплив починається вже з вибору рослин для свого інтер'єра. При цьому завжди є дві можливості. Перша полягає у тому, що вибирають рослини, придатні для росту в конкретних мікрокліматичних умовах; друга - відбираються рослини по їхніх декоративних якостях без обліку вимог рослин до мікроклімату інтер'єру. Варто сказати, що тільки перша можливість вибору рослин дає гарантію в забезпеченні максимального декоративного ефекту в інтер'єрі, інша найчастіше пов'язана із втратою рослини.

Особлива увага при виборі рослин варто приділяти їхньому зовнішньому вигляду. Навіть не знаючи точної назви рослини і його місця перебування, ми можемо тільки по зовнішньому вигляду визначити його екологічні вимоги.

Рослини із твердими листами характеризуються відносно повільним зростанням. Вони найкраще зростають у добре освітлених місцях, але переносять і затінення, не дуже сприйнятливі до температурних коливань і низкою вологості.
Рослини з м'якими, ніжними листами зростають швидко, але мають привабливий вигляд не так довго, як попередня група. Ці рослини не виносять прямих сонячних променів, вимагають відносно небагато світла, рівномірної вологості, добре зростають у півтіні. Такі рослини не переносять різких температурних коливань.
Рослини з листами, покритими волосками, добре ростуть на світлі й погано в затіненні. Опушення в них служить захистом від випару й достатку сонячного світла. У цілому ці рослини самі вимогливі до умов мікрокліматичного режиму в приміщенні.

Висновок: таким чином, зовнішній вигляд рослин має велике значення при його виборі й розміщенні в інтер'єрі. Наприклад, рослини із твердими, товстими, опушеними листами із червонуватими краями (ознака, що говорить про скупчення антоциану), варто розміщати на вікнах, тому що вони світлолюбні. Ці рослини вимагають рідкого поливу й не мають потреби в обприскуванні. Навпаки, рослини з м'якими тонкими листами (листи також можуть мати гарний малюнок, як у маранти або калатеї), що не мають опушення, варто розміщати на деякій відстані від вікна, тому що вони не переносять прямого сонячного світла. Крім того, вони мають потребу в регулярному поливі й вимагають додаткового обприскування крони.

Угрупування рослин стосовно температури й вологості повітря в місцях виростання

Наведені вище види рослин (тема 2), виходячи з умов їхнього зростання, розділені нами на три групи. В основу розподілу покладені показники температури й вологості повітря.

Рослини, що виростають в умовах високої вологості повітря

(80-95%) при температурі 18-28С

Абутилон гібридний

Алоказія запашна

Аспленіум живородний

Афеляндра відстовбурчена Зигокактус усічений

Бегонія борщевиколистова Бегонія Люцерна Бегонія металева

Бегонія Креднера Бегонія Феста

Гібіскус троянда китайська Диффенбахія плямиста Епіфиллум гібридний Еухарис крупноквітковий

Ехмєя смугаста

Жасмин санбак

Зебрина висяча

Кордиліна верхівкова

Кротон строкатий

Ктенанта стисла

Колеус Блюма Маранта біложилкова

Монстера прилєсна Молочай найкрасивіший

Нефролєпіс Піднесений

Панданус Вейча

Пеперомія магнолієлистова

Пеперомія складчаста Пеперомія туполистова Руєллія одиночна Рео покривальне Сентполія фиалкоквітна Сциндапсус строкатий Традесканція білоквіткова Фікус Бенжаміна

Фікус пружний

Фікус стріловидовий

Філодендрон лазячий

Хойя м'ясиста, або воскова

Рослини, що виростають в умовах помірної вологості повітря (50-70%) при температурі 12-18С

Аспідістра висока Грейпфрут

Зантедесхия ефіопська Кливия матово-червона Кордилина стисла

Кордилина південна

Лимон

Ломикамінь отприсковий Метросидерос високий Метросидерос кермадекский

Офіопогон японський

Плющ звичайний Стреліція царствена

Сизигіум метельчатий Трахикарпус Форчуна Фація японська

Фацоплющ Лізи Хлорофитум хохлатый

Циссус антарктичний

Японська мушмула

Рослини, що виростають в умовах низької вологості повітря

(30-50%) при температурі 10-25С

Агава американська

Алое деревоподібне

Алое строкате Бриофіллум Дегремонта Драцена драконовая Іглиця шиповата

Калина лавролистова

Олеандр звичайний

Османтус Форчуна

Очиток Моргана

Сансев`єра трьох полоса

Товстянка деревоподібна Фінік канарський Хамеропс низький

Зважаючи увагу на відношення рослин до світла, ми розділили їх на дві групи: тіньовитривалі й світлолюбні. У групу тіньовитривалих видів увійшли рослини, пристосовані до існування в умовах слабкої освітленості, де інтенсивність висвітлення становить 0,25-0,5% від повного денного світла. Це в основному вихідці з вологих тропічних областей. До світлолюбних видів віднесені рослини, що виростають на відкритих просторах.

Тіньовитривалі види

Абелія китайська Алоказия запашна

Афеландра відстовбурчена

Аспленіум живородний

Аукуба японська Аспідистра висока Бомерія крупнолистова

Бегонія металева

Бегонія Феста

Бегонія Креднера

Бегонія Люцерна Бірючина блискуча

Брунфельзія крупнолистова

Гібіскус троянда китайська

Диффенбахія плямиста Еухарис крупноквітковий

Епіфіллум гібридний

Зигокактус усічений

Зеленоквіт колосковий

Іглиця шиповата

Калина лавролистова

Кіпаріс вічнозелений

Кливія матово-червона

Кордиліна верхівкова

Коричник камфорний

Куркулига відігнута

Ктенанта стисла

Ломикамінь отприсковий Леукоте пазушна

Маранта біложилкова

Монстера чарівна

Молочай найкрасивіший

Метросидерос кермадекський Нефролепис піднесений

Османтус Форчуна

Офиопогон японський

Палисота Манні

Пеперомія магнолієлистова

Пеперомія складчаста

Пеперомія туполистова

Плющ звичайний

Руєллія одиночна

Руєллія одиночна Санхезія шляхетна

Сентполія фіалкоквітна

Смолосемянник пахучий

Сциндапсус строкатий

Трахикарпус Форчуна

Туя західна

Фація японська

Фацоплющ Лізи

Фікус Бенжаміна

Фікус пружний

Фікус стріловидний

Філодендрон лазячий

Циссус антарктичний пирамідальний

Світлолюбні види

Абутилон гібридний Агава американська

Алое деревоподібне

Алое строкате

Бірючина овальнолистова

Бриофіллум Дегремонта

Бегонія борщевиколистова

Більбергія поникла Грейпфрут

Драцена драконова Ехмея смугаста

Жасмин самбак Зантедесхія ефіопська

Зебрина висяча

Зигокактус усічений Кодієум строкатий

Колеус Блюма

Кордилина південна

Кордилина стисла

Лимон

Метросидерос високий

Олеандр звичайний

Охна багатоквіткова

Очиток Моргана

Панданус Вейча

Сансев`єра трьохполоса

Сізігиім метельчатий

Стрелиція царствена Товстянка деревоподібна

Фінік канарський

Хамаеропс низький

Хлорофітум хохлатий

Хойя м'ясиста, або воскова

Слід зазначити, що серед тіньовитривалих і світлолюбних видів рослин є такі, які виростають як на освітлених місцях, так і в затіненні, тобто індиферентні до умов світлового режиму й тому являють більшу цінність для озеленення приміщень.

Індиферентні рослини

З тіньовитривалих видів: Серед світлолюбних видів:

Гібіскус троянда китайська Драцена драконова

Епіфіллум гібридний

Еухарис крупноквітковий

Зігокактус усічений Іглиця шиповата Калина лавролистова

Кіпарис вічнозелений

Коричник камфорний

Клівія матово-червона

Метросидерос кермадекський

Монстера чарівна

Плющ звичайний

Сансев`єра трьохполоса

Стрелиція царствена

Сциндапсус строкатий

Трахикарпус Форчуна

Туя західна

Фікус пружний

Філодендрон лазячий

Хлорофітум хохлатий

Хойя м'ясиста, або воскова

Японська мушмула

Угрупування рослин залежно від мікроклімату в приміщенні

Всі рослини, охарактеризовані нами в темах 2, 3 можна розділити на кілька груп стосовно мікрокліматичних умов приміщень.

Рослини, що рекомендуються для озеленення приміщень, орієнтованих на південний схід і південний захід

Дана орієнтація приміщень є найбільш сприятливою для розміщення рослин. Звичайно в таких приміщеннях достатня кількість світла для нормального зростання й цвітіння рослин. Також такі приміщення не є занадто жаркими й сухими. Вологість повітря в таких приміщеннях можна підвищити за рахунок спеціальних приладів - зволожувачів повітря, які в цей час широко застосовуються в озелененні.

Азара дрібнолистова Ардізія зубчаста

Ардізія японська

Бамбук витончений сизуватий Бірючина блискуча

Брунфельзія чашкова

Брунфельзія чашкова чудова

Брунфельзія Хопа

Барбарис чорноплодовий

Головчатий тісс

Гарингтона рівновисока

Гібіскус троянда китайська

Гарингтона

Головчатий тисс

Гіпоцирта гладка

Дерен головчатий Драцена драконовая Ехуарис крупно квітковий

Іглиця шиповата Калина лавролистова

Кізильник Генрі

Кізильник самшитолистовий

Кипарис вічнозелений

пірамідальний

Коккулюс лавролистовий

Кіпарисовик горохоносний

Кіпарисовик сумний

Клівія матово-червона

Кіпарис мексиканський Коричник камфорний

Криптомерія японська

Криптомерія японська витончена

Кроссандра воронковидна

Куннінгамія ланцетоподібна

Лавровишня аптечна

Лавровишня каролинськая

Лавровишня португальська

Лантану камара

Леукоте пазушна

Метросидерос високий Метросидерос кермадекський

Мирцеугенелла гостра

Монстера чарівна

Муррайя іноземна

Неопанакс Коленса

Османтус Форчуна

Пелліонія Дава

Пелліонія гарна

Плющ звичайний

Псевдопанакс товстолистовий

Сансенв’єра трьохполоса

Саркококка Хукера

Скіммія японська

Сизигіум метельчатий

Смолосемянник хвилястий Сингоніум багатолистовий

Смолосемянник різнолистовий Сциндапсус строкатий

Смолосемянник пахучий

Стрелиція царствена Товстянка деревоподібна

Туєвик долотовидний

Туєвик долотовидний строкатий

Туя східна Зибольда

Туя західна вересковидна Філодендрон Андре

Фація японська

Фацоплющ Лізи Філодендрон лазячий

Філодендрон дрібночашуйчатий

Фитония мелкозубчатая

Фуксія розпростерта

Хлорофітум хохлатий

Хойя м'ясиста, або воскова

Цеструм пурпуровий

Шуазія трійчаста

Японська мушмула

Рослини, що рекомендуються для озеленення приміщень південної орієнтації

Приміщення даної орієнтації найясніші й теплі. Тому тут добре приживаються рослини, що вимагають багато світла й мало поливу, тобто суккуленти (кактуси, агави, очитки), а також світлолюбні рослини, що вимагають додаткового обприскування надземних частин і своєчасного регулярного поливу (кодієум, жасмин, грейпфрут, лимон, абутилон, алламанда, кордилина, нолина, олеандр).

Абутилон гібридний Абутилон Селло

Агава американська

Алламанда що очищає

Алое деревоподібне

Аристолохія яскравоквітуча

Аристолохія витончена

Алое строкате

Бегонія борщевиколистова Більбергія поникла Бріофиллум Дегремона Гемантус Катарина

Гризелінія прибережна

Грейпфрут

Ехмея смугаста

Жасмин самбак

Зантедесхія ефіопська

Зебрина висяча

Колеус Блюма

Кордилина стисла

Кодієум строкатий

Кордилина південна

Кринум крупноквітковий

Лимон

Маклеанія уголковая

Олеандр звичайний

Охна багатоквіткова

Очиток Моргана

Панданус Вейча

Рео покривальне

Сеткреазія пурпурова

Традесканція білоквіткова Фінік канарський

Хамеропс низький

Рослини, що рекомендуються для озеленення приміщень північної орієнтації

Абелия китайська Аспленіум живородний

Аглаонема мінлива Аспідистра висока

Аглаонема ложноприквіткова Афеляндра відстовбурчена

Аглаонема Робеліна Антуріум Шерцера

Алоказія запашна

Антуріум величний

Аглаонема Треуба

Бегонія Креднера

Бегонія Люцерна

Бегонія металева

Бегонія Феста

Белоперона краплинна

Бомерія крупнолистова Брунфельзия крупнолистова Головчатый тисс Форчуна Дафнифіллум крупночерешчатий Калатея прикрашена Комнеломка отприскова

Кордилина верхівкова

Ктенанта стисла

Куркулига відігнута

Молочай найкрасивіший

Мирт звичайний

Маранта беложилковая

Нефролєєпіс піднесений Офіопогон японський

Палисота Манни

Руеллія Девози

Руеллія одиночна

Санхезія шляхетна

Саговник відігнутий

Самшит балеарський

Самшит вічнозелений

Сентполія фіалкоквіткова

Фиттонія Вершаффельта

сріблястожилкова

Циссус антарктичний

Висновок: таким чином, ми розглянули основні групи рослин стосовно вологості повітря, освітленості. Виділили світлолюбні, тіньовитривалі й індиферентні види рослин. Однак варто помітити, що підрозділ на дані групи трохи умовний. Так наприклад, будь-яка тіньовитривала квітуча рослина при збільшенні висвітлення буде цвісти набагато триваліше. Тому велике значення для правильного розміщення рослин в інтер'єрах має морфологія: товщина й фарбування листів, наявність або відсутність опушення, довжина пагонів і т.д. На підставі розглянутих факторів, що лімітують, в інтер'єрах, а також морфологічних описів рослин, ми згрупували рослини залежно від мікроклімату в приміщенні. Це дозволяє значно полегшити завдання підбору асортиментів рослин для інтер'єрів будь-яких типів.

Основні правила й стилі розміщення рослин в інтер'єрах

Отже, розглянувши в попередніх розділах всі екологічні й морфологічні вимоги рослин, ми знаємо, що не всі рослини однаковою мірою вимогливі до світла. Квітучі вимагають більш світла в порівнянні з рослинами, що мають тільки орнаментальне листя. Отже, перш ніж уводити їх до інтер'єру, треба заздалегідь продумати, де саме вони будуть розташовані, і тільки тоді зробити вибір. Рослини, невибагливі до висвітлення, можна розміщати подалі від вікон (у глибині кімнати), тобто при розсіяному світлі. На підвіконнях ставлять квітучі рослини й деякі світлолюбні листяні.

У прихожих, холах, де рослини піддаються впливу потоків повітря, вибирають резистентні (стійкі) види, такі як лавр, самшит, хамеропс і ін. Часто для рослин використовують підставки. На них можна розмістити кілька видів, в основному однаково реагуючих на умови розвитку в приміщеннях і особливо на освітлення. Як правило, такі підставки розташовуються ближче до вікна.

Іноді рослини розміщають у вигляді композицій. І в цьому випадку підбор видів повинен вироблятися з обов'язковим обліком їхніх вимог до світлового, температурному режимам, вологості повітря й ґрунту. При складанні композицій варто враховувати габітус рослин, фарбування листів, характер цвітіння, а також екологічна й біологічна сумісність. Композиції можуть бути симетричними або асиметричними й кожна з них повинна мати домінанту, тобто рослину, що акцентує увагу. В основному це повинна бути крупномірна рослина із гладкими або строкатими листами. Інші рослини при цьому є доповненням, створюють тіло, підкреслюють виразність основної рослини. У якості основних можуть бути використані кротони, драцени, монстери, пальми, філодендрони. Довгостроково діючі композиції становлять із урахуванням швидкості зростання компонентів і періодичності їхнього розвитку.

Підбор рослин для приміщень повинен будуватися на контрастах. Приміром, в інтер'єрах з темними меблями внесуть пожвавлення рослини з яскравими й строкатими листами (аглаонема, диффенбахія, кротон, драцена, кордиліна), а також яскравоквітучі (азалія, клеродендрон, спацифіллум, антуріун, гібіскус троянда китайська, кордилина). У просторих приміщеннях добре одиночні крупноміри - пальми, фікуси, філодендрони, монстери, юки. У невеликих кімнатах віддають перевагу ампельним рослинам, вертикальне розміщення яких майже не вимагає додаткової площі - циссуси, сциндапсуси, філодендрони, плющі й ін. Доречні тут будуть і композиції із суккулентних рослин, узумбарських фіалок.

У приміщеннях з південною орієнтацією екзотично виглядають композиції із суккулентів, так звані суккулентні гірки з використанням алое, сансев`єри, седума, ехеверії. У довгих і вузьких кімнатах рослини бажано розміщати так, щоб вони скрадали довжину. Якщо розміри приміщення дозволяють, можна вводити додаткові елементи у вигляді декоративних ґрат або опор з дерева. Контейнери, квіткарки, що дозволяють розділити приміщення на ділянки.

Треба відзначити, що становити композиції треба не тільки виходячи з вимог рослин до світла, температурі й вологості, але також ураховувати і їхню екологічну сумісність, тобто однакову екологічну природу: або тільки мезофіти (рослини, що живуть в умовах з більш-менш достатнім, але не надлишковою кількістю води в ґрунті), або тільки ксерофіти (рослини сухих місцеперебувань, здатні переносити деякий перегрів і зневоднювання). При цьому необхідно брати до уваги швидкість зростання рослин, періодичність їхнього розвитку. Нарешті, треба звертати увагу на габітус рослин, фарбування їхніх листів, характер цвітіння.

Питання для самоконтролю:

Які рослини ставляться до світлолюбних?
Які рослини є тіньовитривалими?
Що таке індиферентні рослини?
Які групи рослин найбільш підходять для розміщення в приміщеннях з південного боку?
Які групи рослин підходять для розміщення в інтер'єрах з північною орієнтацією вікон?
Які групи рослин підходять для розміщення в інтер'єрах з південно-східною й південною орієнтацією вікон?
Коли в приміщеннях використовуються одиночні рослини, а коли композиції?
Які існують основні правила складання композицій?
Де розміщаються квітучі рослини?
Де розміщаються декоративно-листяні рослини?
Які види рослин можуть внести строкатість і контрастність у приміщення?
Які види рослин можна використовувати як домінуючі в композиції?
Які види рослин можна використовувати як одиночні багатоміри?
Який основний принцип озеленення невеликих приміщень?
Які композиції можна використовувати в приміщеннях з південною орієнтацією вікон?
Які рослини відносять до суккулентів, які рослини відносять до мезофітів?

Тема 7. Агротехнічні заходи щодо вирощування рослин. Підбор контейнерів.

План

Земельні суміші.
Добрива.
Контейнери для рослин.
Розмноження.
Шкідники рослин і міри боротьби з ними.

Земельні суміші

Правильний підбор земельної суміші для кімнатних рослин - дуже важливе питання, тому що текстура й механічний склад ґрунту дуже впливають на розвиток корінь і, стало бути, на рослину в цілому. Якщо підходити теоретично, то для кожного виду рослин потрібна спеціальна земля, але це не завжди можливо на практиці. Уживають в основному компості (суміші), що містять необхідне харчування для рослин. У сумішах утримуються майже всі елементи, які потрібні рослині. Зупинимося на характеристиці різних земель і компостів, використовуваних у садівництві.

Садова земля – орний шар, оздоблений гумусом і розчинними мінеральними речовинами, може широко використовуватися в культурі кімнатних рослин. Кращою її формою є суміш газонної землі (багатої органічними залишками) з піщано-глинистої.

Верескова земля утворюється в тінистому лісі, де удосталь виростає верес і інші рослини. Листи й стебло перегнивають, і згодом утворюється потужний шар. Така земля добре проникна для води й повітря, досить живильна й має велику теплову здатність (теплоємність). На жаль, її фізичні властивості швидко губляться. Але вона гарна для посіву насіння і висадження черешків.

Листова земля ще більш живильна, ніж верескова, і приносить успіх квіткарям. Утвориться вона від розкладання листів рослин. Більшу цінність являє земля з листів дуба, вільхи, тополі, тому що має високу родючість і корисна з фізіологічної точки зору. Її можна заготовити в лісі.

Перегній утвориться в результаті шумування випорожнень свійських тварина й соломи, що служить підстилкою. Представляє більшу живильну цінність. Варто помітити, що в землесумішах використовується перегній доросліше трьох років. У противному випадку можна спалити кореневу систему в рослин.

Пісок використовується як один зі складених компонентів земельної суміші. Він робить її більш легкою й більш проникною для води й повітря. Уживається при розмноженні рослин насінням й черешками.

Торф і торф'яний пил. Їм властиві такі властивості, як здатність утримувати воду й сильну кислу реакцію (рН 3,5-4,5). У зв'язку з тим, що порівняно деякі рослини переносять сильнокислий ґрунт, необхідне балансування її з углекислим вапном.

Суглинок. Деякі рослини вимагають сильномінеральний ґрунт. Він готується із глини, що піддалася частому проморожуванню. До нього додається органічне або мінеральне добриво, а також торф.

Компости – суміш двох або декількох земель – складається виходячи з вимог рослин. Від складу земельної суміші залежить успіх культури кімнатних рослин. Компостова земля є продуктом компостування садової землі з листової із додаванням вапна, рН 7-8.

Дернова земля утворюється в результаті компостування шматків дернини з вапном. Залежно від того, що переважає - глина або пісок, структура такого ґрунту буде різною, рН 7,5-8.

Питання для самоконтролю:

Що таке земельні суміші й для чого вони використовуються?
Що таке садова суміш?
Що таке верескова земля?
Що таке листова земля?
Що таке перегній? Якого віку перегній може використовуватися?
Для чого необхідний пісок?
Яка основна функція торфу? Чи всі рослини переносять торф?
Що таке суглинок?
Що таке компостова земля?
Як утворюється дернова земля?

Добрива

Щоб рослини нормально розвивалися, необхідна підгодівля добривами. Для повного засвоєння їх рослинами потрібна певна кількість води, що відповідає температурі й освітленню. Наприклад, у результаті тривалого рясного поливу кімнатних рослин спостерігається недолік азотного харчування: рослини жовтіють, погано розвиваються. Це й зрозуміло, тому що азот сильно вимивається водою. Тому внесення азотних добрив досить ефективно в літню пору.

Добрива розділяють на дві групи: органічні й мінеральні. До органічних добрив ставляться тверді й рідкі екскременти різних видів свійських тварина як у чистому виді, так і в суміші з підстилкою (торфом, соломою) або розведені водою, а також зелене добриво, компости й різні відходи органічного походження. Варто сказати, що органічні добрива містять всі необхідні рослинам елементи харчування в концентраціях, характерних для рослинного царства. Це й зрозуміло, тому що головні компоненти цих добрив - продукти розпаду рослинних організмів, що потрапили в добриво або прямим шляхом, або після переробки у тваринному організмі. Таким чином, органічне добриво може більш повно задовільняти потреби рослини у всіх необхідних макро- і мікроелементах. Із пропонованих промисловістю органічних добрив найбільш відома “Гумисол”, “Веселка”, “Ідеал”.

Мінеральні добрива одержують промисловим шляхом з гірських мінералів, геологічних відкладень, промислових відходів, які містять фосфор, калій і інші елементи. Для цієї групи добрив характерно високий зміст одного або декількох елементів харчування рослин, так що внесення порівняно невеликої їхньої кількості викликає досить різке зростання концентрації того або іншого елемента харчування в ґрунті. Доведено, що рослинам абсолютно необхідні (не вважаючи кисню, водню й вуглецю, які поглинаються з води й повітря) 13 елементів: макроелементи - азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірка; мікроелементи - залізо, мідь, цинк, марганець, кобальт, молібден, бор. Ці 13 елементів називають біогенними. Рослини їх поглинають із ґрунту.

Азот. З'єднання азоту, використовувані рослиною, можна розділити на наступні групи: 1) нітрати, або солі азотної кислоти; 2) солі амонію; 3) різні органічні сполуки азоту (розчинні у воді амінокислоти, сечовина); 4) нітрити, або солі азотної кислоти. Якщо рослинам не вистачає азоту, вони розвиваються слабко, листи в них жовтіють. Це явище одержало назву хлороз. Варто сказати, що хлороз у рослин спостерігається й при надлишковому зволоженні, недоліку заліза або марганцю, але в цих випадках він має інший характер. Якщо ж азоту в статку. Листи здобувають темно-зелене фарбування, стають соковитими.

Фосфор у рослинах зустрічається у вигляді органічних сполук, а також фосфатів кальцію, калію, магнію й натрію. Значення фосфору в життєдіяльності рослин дуже різноманітно. Він входить до складу нуклеїнових кислот, вітамінів, ферментів і інших біологічно активних з'єднань, що грають важливу роль у перетворенні речовини й енергії. Недолік фосфору проявляється в затримці росту й розвитку рослин, у скручуванні листів, утворенні червоно-фіолетових або бурувато-фіолетових плям, може позначитися на строках цвітіння рослин: вони цвітуть пізніше покладеного часу або взагалі не цвітуть. При надлишку фосфору спостерігається зменшення розмірів рослини,зморщуванні нижніх листів, їхнє пожовтіння, відмирання й передчасне відділення від стебла.

Калій відіграє важливу роль у поглинанні води, перетворенні енергії. При недоліку його на краях листів з'являються коричневі плями (центральна частина листа й жилка залишаються зеленими), форма листа спотворюється. Різкий недолік калію викликає відмирання старих листів, нові зберігаються. Крім того, слабшає імунітет рослин, вони частіше піддаються різним, особливо грибним, захворюванням, знижується їхня опірність до несприятливих факторів середовища.

Кальцій. Велике значення в житті рослин має двовалентний іон кальцію. Він присутній у всіх клітинних структурах і стабілізує їхньої функції. Особливо важливе значення має кальцій для нормального розвитку й діяльності кореневої системи. При недоліку цього елемента затримується формування й зростання коріння, у тому числі кореневих волосків. Недолік кальцію насамперед відбивається на розвитку молодих органів, тому що транспорту кальцію зі старих частин у більш молоді не відбувається. Характерною ознакою при цьому є знебарвлення конуса наростання й молодих листочків, а також їхнє скручування. Спостерігаються також некротичні явища - коричневі плями на молодих листах. Надлишок кальцію негативно позначається на поглинанні заліза, цинку, марганцю з відповідними наслідками.

Магній входить до складу хлорофілу. Він активує багато ферментів.

Недолік магнію супроводжується хлорозом листів - вони починають бліднути (або рожевіти) між жилками від середини до країв, стають строкатими, а краї листів скручуються. Погано розвивається коренева система, рослини виснажуються.

Сірка. Велика кількість сірки перебуває в хлоропластах. При її недоліку в ґрунті затримується зростання рослин, фарбування листів блідне, при повній відсутності сірки вони стають білими, тому що утворення хлорофілу не відбувається.

Залізо відіграє важливу роль, беручи участь у процесі подиху рослин, а також у синтезі хлорофілу. При недоліку заліза в рослин розвивається хлороз, причому не частковий (як при недоліку кальцію або магнію), а повний, коли вся поверхня листа поступово стає блідо-зеленої, майже білого фарбування. Спочатку хлоротичними стають молоді листи, потім старі.

Хлор необхідний рослинам лише в невеликих кількостях. Іноді в рослин спостерігається опік листів, що викликано надлишком хлору в ґрунті. Думають. Що шкідлива дія хлору пов'язане з нагромадженням його в рослині у високих концентраціях, що приводить до відмирання тканин. Якщо в ґрунті хлор присутній у токсичних концентраціях, то необхідно промити її охолодженою прокип'яченою водою.

Мідь активує багато важливі в житті рослин процеси – подих, білковий і вуглеводний обміни, підвищує опірність рослин до різних грибних хвороб. При її недоліку порушується зростання кореневої системи, внаслідок чого затримується ріст самої рослини, з'являються світлі плями на листах.

Цинк бере участь у синтезі білків, вуглеводів і інших важливих у життєдіяльності рослин речовин. При недоліку цинку листи стають дрібними, у них світлішають верхівки, утворяться розетки, з'являються світлі. Жовтуваті ділянки між жилками листів, відмирають нижні листи.

Марганець. Досить різноманітна участь марганцю у фізіологічних процесах у рослині. Він необхідний для протікання фотосинтезу, синтезу білкових речовин і жирів. Недолік марганцю викликає строкату плямистість листів, хлороз їх, ріст рослини припиняється.

Кобальт бере участь в активуванні багатьох ферментів. При недоліку кобальту погано розвивається коренева система.

Молібден має велике значення в процесах азотного обміну рослин. Недолік молібдену викликає пожовтіння листів, плямистість. Відмирання крапки росту.

Бор. Значення бору для рослин досить різноманітно. При недоліку цього елемента насамперед порушується розвиток провідної системи. Ассимілянти, що утворяться в листах, не можуть переміщатися в інші органи рослини, що є гальмом для плину процесу фотосинтезу. Недолік бору викликає відмирання молодих частин рослини, затримує зростання всіх його органів, порушує нормальний розвиток корінь, бутонів, листів, верхівка буріє й відвалюється. При розвитку репродуктивних органів також позначається недолік бору. Особливо часто спостерігається борний токсикоз у кімнатних рослин, що виражається в побурінні країв листової пластинки. У першу чергу буріють краї старих листів, потім більш молодих і, нарешті, буріє й відмирає вся листова пластинка.

Всі перераховані елементи необхідні для нормального розвитку рослин, без них воно не може рости. З 13 елементів 10 повинні перебувати в достатній кількості у відповідній рослині земельної суміші, а 3 необхідно вносити - це азот, фосфор і калій. Азот впливає на розвиток листів, калій і фосфор зміцнюють стебла, сприятливо впливають на розвиток квітів, плодів а також корінь, бульб і кореневищ.

З мінеральних добрив, що випускаються промисловістю, найбільш ефективними універсальними добривами є: “Pokon”, “Кемера”.

По закінченню даної теми, ми хочемо дати кілька важливих рекомендацій з використання добрив, тому що це дуже важливо для правильного догляду за рослинами.

Добрива треба використовувати в розумній мірі. Якщо їх застосовувати занадто тривалий час, рослина втратить здатність до цвітіння. Якщо доза занадто більша, рослина загине.
Важливо не підгодовувати рослини, коли вони відпочивають (зимовий період) і коли рушають у зростання. Підгодівлі доцільні в момент активного росту рослин, у період бутонізації, цвітіння й дозрівання плодів.
Не рекомендується підгодовувати тільки що пересаджені рослини, вони самі знайдуть у ґрунті необхідні їм елементи харчування. Коли корінь цих рослин обплетуть стінки горщика, рекомендується кілька рідких підгодівель.
Ніколи не треба вносити добрива в суху землесуміш, тому що при цьому може ушкодитися коренева система (виключення становлять сухі мінеральні добрива у вигляді паличок, які вставляються в сухий ґрунт і активізуються тільки при поливі рослин). Спочатку необхідно зволожити земляний ком у рослини, а потім вносити добриво.

Питання для самоконтролю:

Що таке добрива? Для чого вони потрібні рослинам?
На які основні групи діляться добрива?
Що таке органічного добрива?
Що таке мінерального добрива?
Яке значення для рослин має азот?
Яке значення для рослин має фосфор?
Яке значення мають калій і кальцій?
Як у рослин зовні проявляється недолік магнію?
Яке значення для рослин має сірка?
Для чого рослинам необхідне залізо?
Чи всім рослинам потрібний хлор?
Яке значення міді й цинку в житті рослин?
Поясніть значення марганцю, кобальту, молібдену й бору для рослин.
Коли необхідно вносити мінеральні й органічні добрива?
У який ґрунт вони вносяться?
У який період вносяться азотні добрива?
У який період вносяться фосфорні добрива?
У який ґрунт вносяться добрива?
Чому не рекомендується вносити добрива відразу після пересадження рослин?

Контейнери для рослин

Судина, у якому перебуває рослина, впливає на його розвиток.

Глиняні горщики мають саме широке застосування. Вони повинні мати пористу структуру для просочування води. Це незамінна ємність майже для всіх видів рослин. Позитивною якістю глиняних горщиків варто вважати пористість і пов'язану з нею водопроникність. Недоліком є те, що через випар води може відбутися переохолодження земляної грудки. У сприйнятливих рослин це може негативно позначитися на кореневій системі.

Пластмасові горщики останнім часом знаходять все більше застосування. Вони не пористі, як глиняні, а тому відпадає небезпека пов'язаного із цим переохолодження. Водоутримуюча здатність пластмасових горщиків значно вище, ніж у глиняних. Це обов'язково повинне враховуватися при поливі. Рослини з дуже чутливою кореневою системою в пластмасові горщики краще не висаджувати.

Горщики з пінопласту. Перевагою цих горщиків є те, що цей повітропроникний матеріал має властивості теплоізоляції. Використовуються вони відносно рідко, тому що нестійкі, легко перекидаються. Особливо тоді, коли рослина досягає більших розмірів.

Керамічні горщики через глазур зовсім водонепроникні, тому висаджувати рослини безпосередньо в них не можна. Але тому що вони досить гарні, то можуть використовуватися винятково у вигляді зовнішніх ємностей, куди містяться основні квіткові горщики.

Контейнери для рослин можуть бути виготовлені із пластмаси. Важливо. Щоб контейнер мав отвір для стоку води, а також гарний дренаж. У таких контейнерах рослини можна висаджувати прямо в землю. Можна контейнер заповнити торфом або керамзитом, куди занурити горщики з висадженими в них рослинами. У першому випадку при належному відході рослини розвиваються добре. Однак при їхньому пересадженні виникає небезпека ушкодження корінь сусідніх рослин. Цього можна уникнути, якщо рослини перебувають у горщиках, опущених у торф або керамзит.

Ґратчасті кошики з дерева. Особливо добре в цих кошиках ростуть такі рослини як папороті, бромелієві й інші эпіфіти (рослини, що поселяються на інших рослинах, головним чином на стовбурах і галузях дерев, і живильні речовини, що одержують, з навколишнього середовища). Донні планки кошика покривають тонкою пластинкою з пінопласту. Простір між бічними планками заповнюють болотними мохами, щоб попередити випадання землі. У таких кошиках субстрат висихає швидше й сильніше, ніж в описані раніше судинах. Тому рослини в них варто поливати набагато частіше й більше.

Питання для самоконтролю:

Які види контейнерів для пересадження й росту рослин вам відомі?
Чим гарні глиняні горщики і які в них недоліки?
Яка небезпека виникає при використанні пластикових горщиків?
Чому горщики з пінопласту використовуються тільки для вирощування розсади?
Чому керамічні глазуровані горщики можна використовувати тільки як кашпо?
Для яких груп рослин найбільше підходять ґратчасті кошики з дерева?

Розмноження

Рослини можна розмножувати насінням, черешками, розподілом і щепленням.

Насінне розмноження. Насіння для розмноження необхідно збирати зі здорових рослин з гарними квітами, що володіють всіма тими якостями, які ви б хотіли мати. Плоди з насінням збирають після їхнього визрівання в теплу й суху пору року й кладуть у мішок з матер'яної або бавовняної тканини. Через кілька днів насіння витягають із плодів і зберігають у паперовому пакеті в прохолодному сухому місці (можна в холодильнику).

Насіння з поганою схожістю (в основному це види хвойних рослин) необхідно висівати відразу після їхнього збору.

Щоб переконатися, чи придатні насіння до сівби, їх необхідно опустити в склянку з водою. Насіння, що втратили здатність до проростання, залишаться на поверхні води, а здатні прорости опустяться на дно чашки.

Висівають насіння в глиняні горщики або плошки з гарним дренажем. Плошку заповнюють дренажем наполовину, потім насипають землю (верескову, суміш листової з піском), злегка приминають її й розрівнюють, не доходячи до краю плошки на 2 см. Насіння висівають не густо, потім покривають їхнім шаром землі пропорційно товщині насіння, ущільнюють і поливають із дрібного розпилювача. Якщо насіння дуже дрібні, їх спочатку намочують, потім висівають, не засипаючи зверху, а тільки злегка притискають їх, занурюючи в ґрунт. Для деякого насіння, наприклад бегонії бульбовий, землю попередньо потрібно прокалити, щоб убрати розвиток цвілі й мохів, які перешкоджають нормальному розвитку молодих паростків.

Ємності з висіяним насінням покривають склом і ставлять у тепле місце в тіні, де температура мало змінюється. Можна замінити скло шаром вологих мохів, що збереже для посівів гарну аерацію (доступ повітря). Потрібно стежити за проростанням насіння, щоб вчасно підняти мохи (або зняти скло) щоб уникнути витягування проростків.

Навесні горщики ставлять у вилучене місце з метою збереження вологи. Якщо земля занадто суха - сходи не розвиваються, якщо занадто волога - починають загнивати. Поливають проростки лійкою із дрібним ситечком, а найкраще занурити горщик у ємність із водою, але при цьому стежити, щоб рівень води в ній був нижче верхнього краю горщика на 2 див. Цей спосіб поливу дозволить ретельно просочити весь кому й вигідний тим, що паростки уникають механічного впливу води.

Якщо сходи занадто густі й мають 3-4 листа, у цей час (з метою розріджування) роблять перше пересадження їх у плошки. За допомогою палички з гострим кінцем роблять поглиблення в ґрунті й опускають туди корінь, не загинаючи їх, злегка присипають землею й поливають. Проростки більш ніжних видів рослин, в основному трав'янистих, необхідно потримати кілька днів під скляним ковпаком, щоб сприяти їхньому успішному вкоріненню. Пересаджені молоді рослини необхідно поставити в тінь. При вдалому пересадженні вони добре розвиваються. Коли рослини стикаються між собою, їх пересаджують по одному в маленькі стаканчики або горщики, тому що в більших горщиках коріння розвиваються дуже повільно й рослина марніє.

Живцювання. Це найпоширеніший спосіб розмноження рослин у кімнатах. Операція полягає у відділенні в одного з рослин пагонів, нарізуванні їх на черешки, які поміщають потім у сприятливі умови для утворення корінь. Звичайно коріння розвиваються не з вузлів, тому зріз черешка потрібно робити нижче вузла на 1-1,5 див. Для живцювання беруть легку землю. Її насипають у горщики або плошки й додають дренаж. Щоб уникнути закисання ґрунту переважніше використовувати горщики маленьких розмірів і поміщати по декілька черешків по периметру горщика, що гарантує їхнє повне вкорінення. Саджають черешки за допомогою шпички. Після посадки поверхня для кращого збереження вологи необхідно покрити шаром піску.

Розподілом в основному розмножують рослини, що мають кореневища (із бруньками) – аспарагус, сансев`єра та ін.

Прищеплюють, як правило, цитрусові – лимони, апельсини, мандарини й ін.

Питання для самоконтролю:

Назвіть основні види розмноження рослин.
Що таке насінне розмноження? Які його принципи?
Що таке живцювання? Для чи всіх рослин воно підходить?
Які рослини розмножуються розподілом?
Для яких рослин використовуються щеплення?

Шкідники рослин і міри боротьби з ними

Відомо, що кімнатні рослини ушкоджуються різними шкідниками, втрачають свою декоративність, а при сильному ушкодженні гинуть. Серед шкідників найнебезпечніші кокциди, попелиці, кліщі, білокрилка, тріпси.

До кокцид ставляться борошнисті червці, щитівки й ложнощитовки. Вони викликають ушкодження всіх частин рослини. Наслідком цих ушкоджень є деформація листів, їхнє пожовтіння й в остаточному підсумку опадання, засихання пагонів, опадання плодів, що не дозріли. Кокциди вражають багато видів рослин, харчуючись їхнім соком.

Борошнисті червці – невеликі рухливі комахи. Їхнє тіло покрите сніжно-білим воском, начебто обсипано борошном. Більшість видів ушкоджують надземні частини рослин, деякі (кореневий червець) кореневу систему.

Ложнощитовки поселяються уздовж центральної жилки листа, головним чином з його нижнього боку, а також на молодих гілочках. Дорослі особини плоскі, мають овальну форму. Фарбування їх різноманітна - від жовтої або зеленої до червонясто-коричневої.

Щитівки – малорухомі комахи різного кольору й форми. Скупчення щитівок іноді утворить суцільний коричневий панцир на нижній поверхні листів, на черешках. Ці комахи завдають величезної шкоди рослинам.

Тли живуть з нижнього боку листів, на молодих пагонах, бутонах квітконіжках. Від попелиць страждають майже всі кімнатні рослини. Через втрату клітинного соку листи рослин скручуються й вони припиняють свій ріст.

Білокрилка – дрібна літаюча комаха з білими крильми й жовтим тілом. Цей шкідник викликає пожовтіння листів і їхнє опадання. Поселяється з нижнього боку листа. Особливо активна в літні місяці. Дуже стійка до дії отрут.

Трипси – дрібні комахи,що швидко рухаються, з подовженим тілом, двома парами торочкуватих крилець. Поселяються з нижнього боку листа, утворюючи при цьому цілі колонії. Ушкоджені листи спочатку мають сріблистий цвіт, потім буріють і засихають. Найпоширеніші із трипсів - тютюновий і оранжерейний.

Кліщі. Дорослі особини зеленувато-жовті, довжиною до 0,3-0,5 мм. Особливо велика шкода кімнатним рослинам наносить павутинний кліщ. Листи, уражені кліщами, стають “мармуровими”, знебарвлюються, засихають і відвалюються. Поверхня сильно ушкоджених листів буває суцільно обплетена павутиною. Розмножується кліщ дуже швидко, особливо в теплих приміщеннях із сухим повітрям.

Для боротьби зі шкідниками можна використовувати карбофос. Розчин препарату готують із розрахунку 20-30 г порошку на 10 л води й обприскують рослини 2-3 рази через кожні 5-7 днів так, щоб нижня частина листів була покрита рідиною. Ефективний також кельтан. Розчин кельтана готується аналогічним образом, з тією лише різницею, що кельтана беруть 10-20 г на 10 л води.

Однак у домашніх умовах більш практично брати наявні в побуті матеріали. Наприклад, 2-4% емульсію господарського мила, настої інсектицидних рослин – часнику, цибулі, перцю й ін. Але варто враховувати, що деякі інсектицидні рослини (часник і ін.) у безпосередньому контакті можуть негативно діяти на організм людини (виділення пар, летучих масел, фітонцидів). Приведемо деякі із цих розчинів.

200 г здрібненого часнику або цибулі заливають такою же кількістю води. Настоюють 8-10 діб. Потім обприскують рослини цим настоєм, розведеним водою (з розрахунку 20-25 мг настою на цебро води). Можна використовувати настій цибульної лушпайки з розрахунку 200 г лушпайки на 10 л води. Настоюють 12-15 годин.
Нарізають 100 г свіжого стручкового перцю (якщо сухий, те 50 г), кип'ятять протягом 1 години на 1 л води, витримують дві доби, проціджують і обприскують рослини з розрахунку 100 г настою на 10 л води з додаванням 40 г господарського мила.
Здрібнене свіже картопляне бадилля (можна й томатову) заливають окропом (з розрахунку 3-4 кг бадилля на 10 л окропу), настоюють дві доби, проціджують і п'ятикратно розводять водою. На цебро рідини додають 40 г мила.
Три склянки деревної золи розмішують і наполягають протягом доби в 10 л води, потім нагрівають до 70(С. Перед використанням у суспензію додають 40 г господарського мила.

Існує й механічний спосіб боротьби зі шкідниками. Стебла й листи рослин очищають м'якою зубною щіткою (ваткою, марлею, поролоновою губкою), змоченої препаратами або настоями, зазначеними вище. Проти кокцид можна використовувати 70% спирт або горілку. Ними змочують марлю або вату й протирають рослини. Щоб не викликати опіків, необхідно протерти спочатку 2-3 листа й, переконавшись, що це не небезпечно, обробити всю рослину.

Велике значення в боротьбі зі шкідниками мають санітарно-профілактичні заходи, що полягають у ретельному огляді рослини, що здобувається. Необхідно переконатися в тім, що воно не хворе й на ньому немає шкідників. У противному випадку його треба обробити. І не тільки ця рослина, але й всі інші (для профілактики).

З хімічних препаратів, що випускаються промисловістю найбільш ефективними є “Актеллик”, “Толстар”, “Ортус”, “Моспилан”. Їх розводять водою відповідно до інструкції.

Варто помітити, що якщо дуже довго застосовувати той самий препарат, наступає звикання до нього шкідників і він стає не ефективним. Тому необхідно періодично міняти препарати.

Питання для самоконтролю:

Назвіть основних шкідників рослин.
По яких ознаках можна визначити павутинний кліщик на рослині?
Які основні ознаки поразки борошнистим червцем?
Де на рослинах поселяються ложнощитовки й щитівки?
Чим відрізняються попелиці від білокрилок?
Які види трипсів вам відомі?
Які міри боротьби зі шкідниками використовуються?
Що таке механічний метод боротьби?
Які хімічні препарати використовуються для боротьби зі шкідниками?
Чому не можна довго використовувати той самий хімічний препарат?

Висновки: отже, сучасні агротехнічні заходи щодо вирощування рослин являють собою процес, що складається з декількох взаємозалежних між собою компонентів: правильне складання землесуміші, внесення добрив, пересадження рослин і вибір контейнерів, розмноження, своєчасне виявлення шкідників і боротьба з ними. Тільки при дотриманні всіх перерахованих умов можливі нормальний ріст і розвиток рослин в інтер'єрах.

Тема 8. Ландшафтний дизайн. Основні принципи озеленення

План

8.1. Загальні положення використання природних ландшафтів

8.2 Промислова й господарчо - культурна ситуація в районі

8.3 Сучасна екологічна обстановка

8.4 Природна рослинність техногенних земель Донбасу

8.5 Використання рослин для оптимізації техногенних ландшафтів

8.6 Шляхи виходу з екологічно небезпечної ситуації в регіоні

8.7 Функції й захисні властивості зелених насаджень

Розширення господарської діяльності людини, ріст промислового й сільськогосподарського виробництва, ріст чисельності населення приводить до все більших зрушень рівноваги в системі «людина - навколишнє середовище». Наслідку таких порушень спостерігаються повсюдно й проявляються досить різноманітно. Найбільше яскраво негативні зміни в екологічних системах спостерігаються в техногенно напружених регіонах, що характеризуються високим рівнем щільності населення, високою концентрацією виробництв, збільшенням рівня забруднення всіх компонентів біосфери. У першу чергу до таких територій варто віднести міста й великі промислові агломерації.

У цей час у містах проживає більша частина населення промислово розвинених територій. Концентрація виробництва на відносно невеликій території не просто вплинула на якість навколишнього середовища, але й викликала зміни показників здоров'я населення, що проживає на цій території, вплинула на зміну соціальних зв'язків між людьми, зміна образа й виду людського життя. Насамперед, це виражається в певному відчуженні людини від природного середовища, зниженні фізичних навантажень і рухової активності, психоемоційній перенапрузі, швидкій стомлюваності людини, у загальному зниженні якості життя. Озеленення територій великих міст і промислових підприємств - один з перших і вкрай необхідних кроків по поліпшенню екологічного стану міст. При цьому рослини повинні виконувати не тільки декоративну функцію, але й санітарно-гігієнічну, що припускає використання газопоглинаючої, пилеосаждуючої і здатності, що акумулює, [1].

Особливу актуальність за напрямком створення штучних ландшафтів набуває в Донбасі. З метою недопущення зменшення площ зелених насаджень і забезпечення їхнього відновлення в 2000 р. Донецьким міськвиконкомом була розроблена перспективна «Програма розвитку комплексної зеленої зони міста Донецька на період 2001 - 2010 року» [2,3]. Відповідно до даної програми планується створення нових зелених насаджень, реконструкція вже існуючий, їхній капітальний ремонт, озеленення шахтних відвалів. Можна сказати, що виконання програми буде сприяти оздоровленню навколишнього природного середовища Донецька. Однак весь комплекс масштабних заходів доручений міському комунальному підприємству зеленого будівництва й двом його районним відділенням: Київського й Куйбишевського районів. Основними проблемами цих служб на сьогоднішній день є дефіцит трудових ресурсів і недостатнє фінансування програм по озелененню територій. На наш погляд, варто розглянути озеленення промислових територій не тільки Зеленбудом, але й приватними фірмами.

8.1 Загальні положення використання природних ландшафтів

Під впливом господарського використання, що розширюється, земельних ресурсів відбувається зміна природних ландшафтів, причому картина сучасного поширення антропогенних ландшафтів постійно змінюється у зв'язку із трансформацією земельного фонду. Актуальність вивчення антропогенних ландшафтів полягає в тому, що це дозволяє оцінити масштаби використання природного середовища і її потенційних ресурсів, а також можливості для розширення сфери виробництва.

Людина освоїла й змінила в тім або іншому ступені незаймані ландшафти на 56 % території, а на 1/5 частині суши змінив їх сильно або докорінно. Сучасні ландшафти - це територіальне сполучення антропогенних (техногенних) ландшафтів зі слабко зміненими природними ландшафтами [4].

З удосконаленням науково-технічних засобів по перетворенню природи, збільшенням народонаселення й потреб суспільства виробниче навантаження на Землю буде тільки зростати, і ми зобов'язані знати, яким стане природний потенціал і в що згодом перетвориться ландшафт, що ми сьогодні бездумно використовуємо.

На зміну стихійному використанню ландшафтів приходить свідомий вплив людини на природні процеси, застосування комплексних корінних перетворень для перетворення малопродуктивних природних ландшафтів у високопродуктивні культурні системи. В основі цих перетворень - раціональне використання потенційних можливостей ландшафту, а не гноблення або руйнування природи [5].

Ступінь вивченості питання про створення штучного стійкого антропогенного ландшафту в промислових умовах середовища мінімальна. В основі проблеми вивчення цього питання лежить неусвідомленість людини в існуючому положенні, небажання створювати й творити, а тільки лише використовувати даровані природою блага.

Активна діяльність у напрямку створення естетичних ландшафтних перетворень із правильним підходом і вибором допоможе здійснити настільки коштовний переворот у відношенні до природи.

8.2 Промислова й господарчо - культурна ситуація в районі

Сучасний Донецьк - це найбільший господарський комплекс, що грає важливу роль у створенні матеріально-технічної бази України, що перетворився згодом з вугільно-металургійної бази в район високорозвиненої машинобудівної, хімічної, коксохімічної, харчової промисловості, енергетики, будівельній індустрії. Сьогодні в донецькі підприємства іноземні інвестори впевнено вкладають свої засоби, а наші бізнесмени встановлюють успішні партнерські відносини на міжнародній бізнесі-арені. На сьогоднішній день у Донецьку створені оптимальні умови для вкладення засобів в економіку - він пропонує досить вигідні стимули для ведення бізнесу. Спеціальні економічні зони й території пріоритетного розвитку в Донецькій області є «візитною карткою» регіону.

До того ж Донецьк - це привабливе місце для туристичних поїздок. Адже наше місто не старіє, навпроти, він будується й приймає новий, воістину європейський вигляд. У шахтарській столиці туристам гарантовані розваги, відпочинок, маса вражень: можна познайомитися з визначними пам'ятками міста або відпочити в одному з наших розважальних центрів. Для бізнес-туристів Донецьк пропонує послуги з організації конференцій, семінарів, ділових зустрічей, програм прийому й перебування в місті [6].

У місті діє біля двохсот підприємств із обсягом виробництва більш ніж 7 млрд. гривень на рік, де зайнято близько 120 тисяч осіб. Базові галузі Донбасу - вугільна, металургійна, машинобудівна й харчова.

Промисловий потенціал області становить основу господарського комплексу регіону й займає важливе місце в економіці України. Область володіє майже п'ятою частиною основних промислово-виробничих фондів України, забезпечує 25 % загальнодержавного обсягу реалізованої промислової продукції, займає перші й провідні місця по випуску багатьох видів промислової й сільськогосподарської продукції [6].

Введений у регіоні програмно-цільовий метод керування й поетапна реалізація на його основі ряду програм економічного й соціального розвитку забезпечили поступовий економічний ріст. За останні 4 роки обсяги промислового виробництва виросли майже в 1,5 рази. Найбільш високі темпи приросту досягнуті в машинобудуванні (в 3 рази), харчовій промисловості й переробці сільськогосподарських продуктів (в 2,4 рази), виробництві коксу (на 41 %), металургії й обробці металу (на 48,5 %). Донецьк - регіональне місто, промислово розвинутий центр Донбасу, один із самих більших індустріальних центрів. Промисловий комплекс міста базується на місцевому куті, привізній криворізькій руді, нікопольському марганці, ставропольському й оренбурзькому газі, а також на місцевій сільськогосподарській і мінеральній сировині. Виробничу структуру міста визначають такі галузі: вугільна (працює близько 20 шахт), металургійна, машинобудівна, металопереробна. Значні можливості мають легка й харчова галузі, хімічна промисловість, промисловість будівельних матеріалів, електроенергетика й інші галузі [7].

Донецьк - один із самих більших екологічно забруднених і небезпечних міст. Антропогенна навантаженість на місто просто неймовірна. Все це позначається не тільки на навколишнім середовищі, але й, звичайно ж, на здоров'я людей.

8.3 Сучасна екологічна обстановка

Донецьку область відносять до найбільш екологічно напружених регіонів України.

Самими гострими проблемами області є забруднення повітряного й водного басейнів, нагромадження відходів.

Щільність викидів від стаціонарних джерел забруднення розраховуючи на квадратний кілометр території склала 61,8 т шкідливих речовин, а на душу населення - 352,7 кг, що в 8,4 і 3,7 рази перевищили середній рівень по країні відповідно.

У структурі промислового потенціалу області по обсягах реалізованої продукції більш ніж 82 % випадає на екологічно небезпечні виробництва - металургійну (48,3 %), що добуває (11,7 %) промисловості, виробництво електроенергії (9,6 %), хімічну й нафтохімічну промисловості й виробництво коксу (12,8 %).

У воді рік має місце висока концентрація солей. Однією з основних причин цього є скидання в них високомінералізованих шахтово- рудних вод, з якими у води попадає близько 1 млн. т різноманітних солей.

Однією із самих гострих екологічних проблем в області є проблема обігу з відходами.

Масштабність використання ресурсів й енерго- сировинна спеціалізація економіки регіону приведуть до значних утворень і нагромаджень відходів. Найнебезпечніші містять важкі метали, нафтошлами й гальванічні розчини.

Відходи є одним із самих вагомих факторів забруднення навколишнього середовища й негативного впливу на всі компоненти навколишнього середовища [8].

8.4 Природна рослинність техногенних земель Донбасу

У загальній системі екологічного захисту навколишнього природного середовища у високорозвинених промислових регіонах важливу роль грають зелені рослини. Вони виступають як універсальні природні фільтри в доочищенні атмосфери, води, ґрунту; як продуценти кисню; як продуценти корисної біомаси на планеті.

Прогресуючий антропогенний вплив на рослинний покрив привело до глибоких змін і зниження його біологічної стійкості й продуктивності, особливо в техногенних екосистемах. Тому виникає необхідність пізнання закономірностей формування й розвитку фітоценозів на порушених промисловістю територіях, а також з'ясуванні ролі й можливості використання аборигенних видів рослин при їхній фіторекультивації.

Головною особливістю природної рослинності техногенних екосистем є сукцессіонна динамічність із вираженою перевагою процесів сингенезу.

Техногенні землі різняться своїм походженням, складом почвообразуючих і гірських порід, ступенем метаморфізації ґрунтів, характером освоєння, рослинністю. М.Л.Ревою була почата спроба всі форми техногенних земель згрупувати в кілька категорій залежно від характеру й виразності первинної структури поверхні територій.

До 1-ой категорії техногенних земель віднесені території, на яких порушений тільки ґрунтовий шар і частково почвообразуючі породи або іллювіальний обрій, тобто змінені землі утворилися внаслідок переміщення ґрунтів, являючи собою суміш гумусированих обріїв з верхніми шарами материнських порід і іллювіального обрію. Звичайно їх називають переміщеними ґрунтами.

У Донбасі найпоширеніші переміщені ґрунти, що утворилися на типових звичайних чорноземах з ліссовидними, глинистими й суглинними материнськими породами. Найчастіше переміщені почвоґрунти присвячені до дорожніх насипів, накопичувачам зрошувальних систем, рекультивируемым площам після вироблення нерудних копалин, різним канавам, греблям ставків і прісноводних штучних морів, водоймищ, площам міської й промислової забудови [6].

Для техногенних земель першої категорії звичайні мятлики вузьколистяний і сплюснений, полинь повзуча, коров`як фіолетовий, бур'яни: в'юнок польовий, дурнишник звичайний.

До другої категорії техногенних земель у Донбасі можуть бути віднесені утворення, що виникли внаслідок відкритих розробок різних копалин: руди, доломітів, піску, глин, будівельного каменю, вапняків. У першу чергу, це кар'єри й відвали розкривних порід. У Донбасі досить звичайні кар'єри шириною в кілька десятків - сотень метрів довжиною більш кілометра. Відвали формуються висотою в кілька десятків метрів і займають більші площі. Найбільш великі відвали є біля міст Докучаєвська, Новотроїцька, Дружковки, Годин Яру, Слов'янська. Складаються відвали з корінних гірських порід: доломітних розробок (піщаників, глауконітових глин, суглинків). Загальною ознакою відвалів є хрящуватість порід, що складаються, строкатість і розмаїтість фракцій, що відсипаються, схильність до цементування, розвиток поверхневої ерозії, висока дренированість, порушений водний режим, бідність живильними речовинами.

Природне заростання відвалів розкривних порід протікає повільно, проходячи ряд стадій, загалом подібних для сукцесій при заростанні природних оголень корінних порід.

Землі, що утворилися на площах розробок по видобутку мелу, мергелю, доломітів, піщаників, будівельного каменю, інтенсивно заростають. Характер і швидкість сингенетичних сукцесій визначається особливостями рельєфу, хіміко - мінералогічним і механічним складом порід. Піонерами звичайно є рудеральні й польові бур'яни широкої екологічної амплітуди.

Рослинний покрив кар`єрно-відвальних комплексів відрізняється фрагментарністю, рослини розміщені групами й одинично, покриваючи в середньому 15-20 % поверхні. Ділянки, складені брилами скельних порід, де вищі рослини зустрічаються одинично, служать місцем розвитку лишайників і мохів.

У результаті підземних розробок спостерігається так званий промисловий карст.

У третю категорію техногенних земель варто віднести різні оголення гірських порід внаслідок ерозії ґрунтів, обумовленої антропогенними факторами. Значне поширення такі землі придбали в результаті безсистемної оранки земель, неправильного нерегульованого випасу худоби, вирубки лісів.

У четверту категорію техногенних земель входять площі, що утворилися на акумулятивних формах антропогенного рельєфу - відвалах кам'яновугільних шахт і збагачувальних фабрик, шахт видобутку рідкоземельних металів (ртуті, цирконію) - залишки стародавніх розробок кам'яного вугілля, золовідвали теплових електростанцій, смітника побутового й будівельного сміття, жужільні відвали металургійних заводів.

Порода териконів кам'яновугільних шахт і збагачувальних фабрик відрізняється високою фітотоксичністю й напруженістю екологічних факторів. Заростання відбувається досить повільно й починається через 30-40 років після закінчення експлуатації відвала [9].

У Донецьку, що є високорозвиненим індустріальним районом, сучасний стан і розвиток рослинного покриву у великому ступені обумовлені антропогенними факторами, чим природними. У цілому в розвитку рослинного покриву Донецька намітилися дві тенденції, обумовлені антропогенним впливом, з одного боку, скорочення корінної рослинності, формування антропогенних рослинних угрупувань, а з іншого боку - прагнення заповнити природний покрив, що витісняється, культурфітоценозами.

У сучасних ландшафтах Донецька значне місце належить культурній рослинності. Розширилися площі рослинності кам'янистих оголень, природна лісова рослинність поступається першістю штучним лісонасадженням, відбувається остіпніння лугів, зональні лугові не збереглися, а різнотравно-типчаково- ковилові поширені лише на невеликих масивах, де відбуваються глибокі деструктивні процеси, перебудова рослинних формацій. Одержали розвиток азональні (природна рослинність, що зустрічається скрізь) види акліматизовані людиною, широко поширилися бур'янистий і адвентивні (орган рослини, що відбуває не з ембріональних тканин крапки зростання, а й з більше старих частин рослин, а також рослини, занесені людиною в місцевість, де воно раніше не виростало).

У зв'язку з вираженим і різноманітним впливом антропогенних факторів на рослинний покрив Донбасу питання розробки наукових основ раціонального використання й охорони рослинності здобувають особливу актуальність і вимагають невідкладного рішення [6,7].

Поряд із творчими заходами (лісонасадження, рекультивація, озеленення, боротьба з ерозією, організація місць масового відпочинку) важливе місце в системі охорони природи повинне бути відведене класичним захисним мірам - розширенню заповідних і охоронюваних ділянок (пам'ятників природи) з метою найбільш повного збереження рослинного генофонду [9].

8.5 Використання рослин для оптимізації техногенних ландшафтів

Однієї з важливих проблем сучасності є ефективне використання природних ресурсів, зокрема землі, і оптимізація середовища, де живе й трудиться людина. Особливу актуальність здобувають ці питання в умовах Донецького басейну як району із щільним населенням і розвитою промисловістю. Тут природне середовище випробовує найбільш сильний вплив з боку господарської діяльності людини.

Тільки в Донецькій області в результаті промислової діяльності розташовується більше 38 % порушених земель республіки. Це відвали й кар'єри по видобутку вогнетривких глин, формувального піску й флюсів для металургійної промисловості, відвали й кар'єри по видобутку ртуті, відвали вугільних шахт і збагачувальних фабрик [9].

Однак основна шкода від цих порушень складається не в зайнятих площах, хоча й він значний, а в шкідливому впливі їх на прилягаючі ділянки, що забруднюють атмосферу пилом і горючими газами. Шкідливий вплив відвалів поширюється майже на 560 тис. га. Незважаючи на порівняно невелику площу, відвали вугільних шахт - основне джерело забруднення атмосфери. Вони являють собою невеликі по площі ділянки викидів, рівномірно розташовані на всій площі вугленосних районів. Більшість із них розташовується на території міст і населених пунктів, в 50 % відвалів порода горить. У зв'язку із цим у Донбасі були зроблені перші в країні спроби, а в цей час проводяться значні роботи з рекультивації земель і оптимізації техногенних ландшафтів. У Донецькому басейні рекультивовано й передано споживачам більш ніж 3500 га земель.

8.6 Шляхи виходу з екологічно небезпечної ситуації в регіоні

У регіоні існує більша проблема з рішенням сформованої екологічно небезпечної ситуації. Але для того щоб вирішити виниклі проблеми необхідно розглянути можливі методи регулювання проблеми, що створилася.

Найважливішим і незамінним способом, звичайно ж, є установка технічних фільтрів і інших методів очищення. Залежно від елемента, що очищається, використовують такі основні установки як скрубер Вентури, циклон, гідроциклон, рукавний фільтр, електрофільтр, абсорбер, адсорбер, насадкові скрубери, а також хімічне очищення й інші. Це найефективніший спосіб. Але після очищення виникає питання про те, що ж робити з відходами? Адже їхній склад може бути небезпечніше, ніж сам елемент,що очищує, а правило очищення й знешкодження говорить, що продукти, що утворюються, повинні бути менш небезпечними,ніж вихідні речовини [10].

Другим методом регулювання, що прийнятний у сфері боротьби із забрудненням навколишнього середовища, є юридична відповідальність за порушення в сфері екології. У сформованій ситуації незмінно зростає роль правоохоронних органів в області охорони навколишнього середовища. Підтримуючи екологічний правопорядок, коштуючи на стражу закону, вони охороняють і наше майбутнє.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення й злочини - є лише одна з форм забезпечення екологічної безпеки населення, охорони природного середовища й раціонального використання її ресурсів. Вона здійснюється поряд з економічними, політичними, морально-виховними, утворювальними мірами, заходами щодо відшкодування заподіяного природі або здоров'ю людини шкоди й іншими. Відповідальність за екологічні правопорушення заснована на принципах законності, рівності громадян перед законом, винної відповідальності (за винятком обов'язку по відшкодуванню шкоди, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки, у порядку реалізації цивільно-правової відповідальності), справедливості, гуманізму. З кожним роком число екологічних правопорушень збільшується. Вони усе більше впливають на стан суспільної безпеки, у ряді регіонів виступають фактором політичної дестабілізації, заподіюють шкоду не тільки економіці країни, але й підривають самі біологічні основи існування людини [11].

У сформованих екстремальних умовах з охороною природи вкрай негативно варто розцінювати будь-які кроки, спрямовані на ослаблення прокурорського нагляду в сфері екології. Узагальнення досвіду роботи природоохоронних прокуратур дозволяє зробити висновок про необхідність подальшого вдосконалювання їхньої діяльності, зміцненні висококваліфікованими кадрами, що володіють екологічними, правовими й економічними знаннями, про належне технічне оснащення.

Одним зі шляхів комплексного підходу в організації природоохоронної діяльності є прийняття міжвідомчих нормативних актів, що охоплюють суміжні питання охорони навколишнього середовища.

Необхідно високо оцінювати роль природоохоронних прокуратур і створювати нові структури, прообразом яких може стати екологічна міліція. Тому що від цього залежить не тільки наше здоров'я, але й здоров'я наших нащадків [12].

Ще одним досить важливим і прогресивним методом є озеленення промислових і житлових масивів з метою створення стійкого антропогенного ландшафту в умовах промислового середовища за допомогою фітонцидних і стійких рослин до такого середовища. Деякі розуміють, яку користь несуть рослини.

Проблема «зелених насаджень» - це одна з гострих екологічних проблем на сьогоднішній день. Вирубка лісів, знищення зелені в містах можуть викликати руйнівні наслідки. Це буде позначатися на людях, на тваринах, на природі - на майбутньому. ...

З ростом міста, розвитком його промисловості стає усе більш складною проблема охорони навколишнього середовища, створення нормальних умов для життя й діяльності людини. Інтенсивний розвиток промислового й сільського господарства супроводжується значними порушеннями властивостей природного середовища, що оточує людину. У міру свого розвитку місто росте й розширюється. В основному, збільшення територій міста відбувається за рахунок вирубки лісів [13].

Зелень парків і садів, охайні вулиці не тільки прикрашають місто, але й дають свій екологічний вплив.

8.7 Функції й захисні властивості зелених насаджень

Головними функціями зелених насаджень ми можемо назвати такі як:

1) санітарно-гігієнічна;

2) рекреаційна;

3) архітектурно-планувальна;

4) декоративно-художня.

У санітарно-гігієнічні функції входять поглинання вуглекислого газу, виділення кисню, шумоізоляція, іонізація, пилепоглинання й фітонцидність. Багато хто знають, що рослини несуть позитивний ефект, але мало хто знає, що правильно скориставшись цими можливостями можна почасти вирішити проблеми великого міста.

Обов'язковими вимогами до системи озеленення - рівномірність і

безперервність. Основними ж елементами системи озеленення міста - парення, сади, озеленені території житлових і промислових районів, набережні, бульвари, сквери, захисні зони.

Зелені насадження в місті поліпшують мікроклімат міської території, створюють гарні умови для відпочинку на відкритому повітрі, охороняють від надмірного перегрівання ґрунт, стіни будинків і тротуари. Це може бути досягнуте при збереженні природних зелених масивів у житлових зонах.

Людина тут не відірвана від природи: він як би розчинений у ній, тому й працює, і відпочиває цікавіше, продуктивніше.

Велика роль зелених насаджень в очищенні повітря міст. Дерево середнього розміруза 24 години відновлює стільки кисню, скільки необхідно для подиху трьох чоловік. За один теплий сонячний день гектар лісу поглинає з повітря 220-280 кг вуглекислого газу й виділяє 180-200 кг

кисню. З 1 м2 газону випаровується до 200 г/г води, що значно воложить повітря. У жаркі літні дні на доріжці в газону температура повітря на висоті росту людини майже на 2,5 0С нижче, ніж на асфальтованої градусів бруківки. Газон затримує пил, що заноситься вітром, і володіє фітонцидною (нищівним мікроби) дією. Поблизу зеленого килима легко дихається. Не випадково останнім часом у практиці озеленення всі частіше віддається перевага ландшафтному або вільному стилю проектування, при якому 60 % території, що облагороджується і більше приділяється під газон. У жаркий літній день над нагрітим асфальтом і розпеченими залізними дахами будинків утворяться потоки, що сходять, теплого повітря, що піднімають дрібні частки пилу, які довго тримаються в повітрі. А над парком виникають спадні потоки повітря, тому що поверхня листів значно прохолодніше асфальту й заліза. Пил, що захоплюється спадними токовищами повітря, осідає на листах. Одного гектара дерев хвойних порід затримує за рік до 40 тонн пилу, а листяних - близько 100 тонн [14].

Практика показала, що досить ефективним засобом боротьби зі шкідливими викидами автомобільного транспорту є смуги зелених насаджень, ефективність яких може варіюватися в досить широких межах - від 7 % до 35 %.

Великі лісопаркові клини можуть бути активними провідниками чистого повітря в центральні райони міста. Якість повітряних мас значно поліпшується, якщо вони проходять над лісопарками й парками, площа яких становить в 600-1000 га. При цьому кількість зважених домішок знижується на 10 - 40 %.

Залежно від розмірів міста, його народногосподарського профілю, щільності забудови, природно-кліматичних особливостей, породний склад насаджень буде різним. У великих індустріальних центрах, де створюється найбільша погроза санітарному стану повітряного басейну, для оздоровлення міського середовища на околицях заводів рекомендується висаджувати клен американський, вербу білу, тополя канадський, жостір ламку, козацький і виргинський яловець, дуб черешчатий, бузину червону [15].

Деревинно-чагарникова рослинність має виборчу здатність стосовно шкідливих домішок і у зв'язку із цим має різну стійкість до них. Газопоглинаюча здатність окремих порід залежно від різних концентрацій шкідливих газів у повітрі неоднакова.

Дослідження, проведені Ю.З. Кулагіним (1968 рік), показали, що тополя бальзамічна є найкращим «санітаром» у зоні сильної постійної загазованості. Кращими поглинальними якостями володіють липадрібнолистова, ясен, бузок і жимолость. У зоні слабкої періодичної загазованості більша кількість сірки поглинають листи тополі, ясена, бузку, жимолості, липи, менше - в'яза, черемшини, клена.

Захисні функції рослин залежать від ступеня їхньої чутливості до

різним забруднюючим речовинам. В.М. Рябінін (1965 рік) установив, що гранично припустима середньодобова концентрація сірчистого ангідриду для модрини сибірської дорівнює 0,25 мг/м3 , сосни звичайної - 0,40 мг/м3 ,липи дрібнолистовой - 0,60 мг/м3, їли звичайної й клена гостролистого – по 0,70 мг/м3. Якщо концентрація шкідливих газів перевищує гранично припустимі норми, то клітини рослин руйнуються й це приводить до гноблення росту й розвитку, а іноді й до загибелі рослин [3].

8.7.1 Пилепоглинаюча здатність зелених насаджень

Осідання пилу на листовій поверхні листа залежить від різних факторів: біологічних (опушеність листа, клейкість, наявність воскового нальоту), кількості й характеру опадів, що випадають у плин року, вітрового режиму й інших факторів.

Таблиця 1.1 - Кількість пилу, що осіла на 1 м листовій поверхні, мг

Вид	Міська алея	Контроль
	Травень	Липень	Вересень	Травень	Липень	Вересень
Горобина	523	352	4450	240	250	72
Дуб	200	250	9418	220	168	504
Каштан	546	1213	13950	470	330	513
Липа	390	336	5400	116	312	520
Клен	325	296	4518	200	52	301

Зміна кількості пилу на листах протягом вегетаційного періоду визначається її кількістю в атмосферному повітрі, погодними умовами, станом листів і інших факторів. Лист протягом вегетації не залишається морфологічно постійним, з віком змінюється його щільність, опушеність, вологість, клейкість, збільшується морщиністість, особливо в умовах забруднення, чим і пояснюється неоднакова пилезатримуюча здатність. Незважаючи на різні коливання в запиленості листів, найбільша кількість пилу на них спостерігається наприкінці вегетаційного періоду [16].

8.7.2 Іонізація повітря рослинами

Існують аероіонні легені, які можуть нести негативний або позитивний заряди, і важкі - позитивно заряджені. Найбільш сприятливий вплив на навколишнє середовище роблять легкі негативні іони. Носіями позитивно заряджених важких іонів звичайно є іонізовані молекули диму, водяного пилу, пар, що забруднюють повітря. Отже, чистота повітря значною мірою визначається співвідношенням кількості легких іонів, що оздоровлюють атмосферу, і важких іонів, що забруднюють повітря.

Істотною якісною особливістю кисню, вироблюваного зеленими насадженнями, є насиченість його іонами, що несуть негативний заряд, у чому й проявляється сприятливий вплив рослинності на стан людського організму. Для більш ясного подання про можливість рослин збагачувати повітря негативними легкими іонами можна привести наступні дані: число легких іонів в 1 см3 повітря над лісами становить 2000-3000, у міському парку - 800, у промисловому районі - 200-400, у закритому багатолюдному приміщенні – 25-100.

На іонізацію повітря впливає як ступінь озеленення, так і природний

склад рослин. Кращими іонізаторами повітря є змішані хвойно-листяні насадження. Соснові насадження тільки в дозрілих літах впливають на його іонізацію, тому що внаслідок виділюваних молодими бур'янами пар скипидару концентрація легких іонів в атмосфері знижується. Летучі речовини квітучих рослин так само сприяють підвищенню в повітрі концентрації легких іонів. За даними В.Н. Власюка (1976 рік), іонізація лісового кисню в 2-3 рази вище в порівнянні з морським в 5-10 разів - з киснем атмосфери міст. Тому лісу, що утворять зелений пояс навколо міст, роблять значний доброчинний вплив на оздоровлення міського середовища, зокрема збагачують повітряний басейн легкими іонами. У найбільшій мері сприяють підвищенню концентрації легких іонів у повітрі акація біла, береза карельська, тополялистяна і японська, дуб червоний і черешчатий, верба білий і плакуча, клен сріблиста й червоний, модрина сибірська, ялиця сибірська, горобина звичайна, бузок звичайна, тополя чорна [3].

Так само рослини засвоюють сонячну енергію й створюють із мінеральних речовин ґрунту й води в процесі фотосинтезу вуглеводи й інші органічні речовини.

8.7.3 Фітонциди рослин

До санітарно-гігієнічних властивостей рослин ставиться їхня здатність виділяти особливі летучі органічні сполуки, називані фітонцидами, які вбивають хвороботворні бактерії або затримують їхній розвиток. Ці властивості здобувають особливу цінність в умовах міста, де повітря втримується в 10 разів більше хвороботворних рослин, ніж повітря полів і лісів. У чистих соснових лісах і лісах з перевагою сосни (до 60 %) бактеріальне забруднення повітря в 2 рази менше, ніж у березові. З деревинно-чагарникових порід, що володіють антибактеріальними властивостями, що позитивно впливають на стан повітряного середовища міст, варто назвати акацію білу, барбарис, березу бородавчасту, грушу, граб, дуб, ялину, жасмин, жимолость, вербу, калину, каштан, клен, модрину, липу, яловець, ялицю, платан, бузок, сосну, тополю, черемшину, яблуню.

Фітонцидною активністю володіють і трав'янисті рослини - газонні трави, квіти й ліани.

На інтенсивність виділення рослинами фітонцидів впливають сезонність, стадії вегетації, ґрунтово-кліматичні умови, час доби. Різні рослини мають різну фітонцидну активність. Ця різниця показана в таблиці 6.

Таблиця 6 - Фітонцидна активність різних рослин

Назва рослин

Скільки хвилин потрібно для вмертвіння бактерій

Береза

Граб європейський

Клен

Самшит кавказький

Кипарис

Тис ягідний

Дуб

Кедр

Сосна

Айва

Яловець

Жасмин

Піонове дерево

20-25

Максимальну антибактеріальну активність більшість рослини проявляють у літній період [18].

8.7.4 Роль фітонцидів у створенні стійких зелених насаджень

Новим напрямком у науці є розробка біотичних методів боротьби з патогенними мікроорганізмами, заснованих на здатності рослин продуцирувати біологічно активні речовини. Ці дослідження ведуться в різних напрямках. Найбільш перспективним напрямком є залучення рослин з високою фітонцидною активністю для створення стійких до шкідників і хвороб зелених насаджень. При озелененні міст і промислових центрів перед фахівцями в цей час стають складні завдання, тому що зелені насадження повинні відповідати не тільки естетичним вимогам, але й здійснювати санітарно - гігієнічну функцію. Знання фітонцидних властивостей рослин є науковою основою для їхнього раціонального розміщення в змішанних посадках.

Підвищена фітонцидність рослин - один з істотних факторів, що перешкоджають проникненню гриба в тканині рослин. Високий рівень біологічно активних речовин придушує повністю або затримує його розвиток, а низький активізує формообразотворчі процеси, що ведуть до посилення патогенних властивостей грибів. Між стійкістю рослин і їхньою антибіотичною активністю встановлені корелятивні зв'язки.

Значення фітонцидів не вичерпуються захисними властивостями. Дія їх багатогранно й не обмежуються летучими виділеннями. Важливе значення мають не тільки прижиттєві продукти метаболізму рослин, але й ті речовини, які втримуватися в рослинних залишках або утворяться в результаті мінералізації. Всі ці речовини регулюють ріст епіфітних мікроорганізмів і фітопатогенних грибів, впливають на життєздатність патогенів,що живуть у почві, накладаючи свій певний відбиток на якісний і кількісний склад мікрофлори повітря. Тому важливим аспектом вивчення фітонцидної активності рослин є також можливість поліпшення санітарного стану міст і індустріальних центрів нашої країни за допомогою озеленення [5].

Накопичений досвід свідчить про величезну екологічну роль фітонцидної активності рослин. Позитивні якості в цьому плані спостерігаються в таких видів деревних рослин як модрина, ялина, сосна, ялиця, туя, яловець, тис, тополя, акація, дуб, береза, в'яз, обліпиха, липа й багато інші [3].

Отримані матеріали про фітонцидну активность служать додатковою характеристикою цих видів при використанні в зеленому будівництві з метою оптимізації навколишнього середовища.

8.7.5 Роль зелених насаджень у захисті від шуму

Недостатнє озеленення міських мікрорайонів і кварталів, нераціональна забудова, інтенсивний розвиток автотранспорту й інші фактори створюють підвищене шумове тло міста.

Боротьба із шумом у містах - гостра гігієнічна проблема, обумовлена темпами, що підсилюються, урбанізації. Шум не тільки травмує, але й гнітить психіку, руйнує здоров'я, знижуючи фізичні й розумові здатності людини.

Дослідження показали, що характер порушень функцій людського організму, викликуваний шумом, ідентичний порушенням при дії на нього деяких отрутних препаратів.

Різні породи рослин характеризується різною здатністю захисту від шуму. За даними угорських дослідників, хвойні породи (ялина й сосна) у порівнянні з листяними (деревні і чагарникові) краще регулюють шумовий режим. У міру видалення від магістралі на 50 метрів листяні деревні насадження (акація, тополя, дуб) знижують рівень звуку на 4,2 дб, листяні чагарникові - на 6 дб, ялина - на 7 дб і сосна - на 9 дб.

Дослідження показали, що листяні породи здатні поглинати до 25 % звукової енергії, а 74 % її відбивати й розсіювати. Найкращими в цьому

відношенні є із хвойних порід ялина, ялиця; з листяних - липа, граби й інші.

Шумозахисна функція деякою мірою залежить від прийомів

озеленення. Однорядна посадка дерев з живоплотом із чагарнику шириною в 10 метрів знижує рівень шуму на 3-4 дб; така ж посадка, але дворядна шириною 20-30 метрів - на 6-8 дб, 4-рядна посадка шириною 25-30 метрів - на 8-10 дб, бульвар шириною 70 метрів з рядовий і групова посадка дерев і чагарників - на 10-14 дб; багаторядна посадка або зелений масив шириною 100 метрів - на 12-15 дб.

Високий ефект захисту від шуму досягається при розміщенні зелених

насаджень поблизу джерел і шуму й об'єкта, що захет одночасно, [1].

Повне й всебічне використання зелених насаджень приводить до

оздоровленню міського середовища.

Захисні властивості рослин багато в чому залежать від тих екологічних

умов, у яких вони перебувають. У міських умовах оптимальними для

росту й розвитку багатьох рослин є парки площею 50-100 га й сади, трохи гіршими - бульвари й сквери й несприятливими - асфальтовані вулиці.

У складі паркових насаджень у рослин спостерігаються більше інтенсивні процеси фотосинтезу й подих у порівнянні з тими, які виростають на асфальтованих вулицях і поблизу магістралей.

Висновки. Озеленення територій великих міст і промислових підприємств - один з перших і вкрай необхідних кроків по поліпшенню екологічного стану міст. Рослини виконують не тільки декоративну функцію, але й санітарно-гігієнічну, що припускає використання газопоглинаючій, пилеосаджуючій і здатності, що акумулює. Робота в цьому напрямку допоможе зм'якшити сформований у ході необдуманої людської діяльності антропогенний ландшафт. Активна діяльність у напрямку створення естетичних ландшафтних перетворень із правильним підходом і вибором допоможе здійснити настільки коштовний переворот у відношенні до природи.

Тема 9. Вивчення процесу створення стійкого антропогенного ландшафту в умовах промислового середовища міста Донецька (на прикладі озеленення «Конті»)

План

9.1. Фізико-географічна й кліматична характеристика району досліджуваного об'єкта.

9.2. Особливості озеленюється территории, щоМ.

9.3. Характеристика рослин, використаних для озеленення.

Вивчення кліматичних і рельєфних особливостей озеленюється территории, щоМ.

9.4 Умови, що впливають на тривалість життя зелених насаджень.

9.5 Декоративні якості рослин.

9.6. Методи дослідження.

9.7. Висадження рослин.

9.8 Фенологічні спостереження за зеленими насадженнями.

9.8 Фенологічні спостереження за зеленими насадженнями

9.9. Визначення морозостійкості рослин

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

вивчення кліматичних і рельєфних особливостей території, що озеленюється, - об'єкта «Конті» (м. Донецьк);
підбор рослин, стійких до кліматичних вимог
вивчення адаптаційного потенціалу висаджених рослин до дії кліматичних і техногенних факторів території, що озеленюється;
вивчення фітонцидних властивостей використовуваних для озеленення рослин;
оцінка перспективності використання даних асортиментів рослин для озеленення техногенних регіонів

9.1. Фізико-географічна й кліматична характеристика району досліджуваного об'єкта.

Донецьк - місто, розташований на південно-сході України, у центральній частині Донбасу, у верхів'ях ріки Кальміус. У місцевості переважає рівнинний рельєф - Донецька височина. У Донецьком кряжі серед природних форм рельєфу існують і антропогенні - створені діяльністю людини. Це терикони (відпрацьовані породи із шахт), западини (наслідку просідання ґрунту над шахтами) і кар'єри (наслідку видобутку вапняка й будівельних матеріалів).

Місто розташоване в помірному кліматичному поясі в області помірно-континентального клімату. Літо печеня, з більшою кількістю дощів. Зима нестійка, волога. Тут переважають західні й південно-західні вітри. Вітер сильний, через що відбувається видування землі, що у свою чергу приведе до ерозії й засолення ґрунту.

У цьому районі поширені чорноземні ґрунти, які мають зернисту структуру, високу вологоємність і гарну водопропускну здатність із активною біологічною діяльністю [19].

9.2. Особливості території, що озеленюється.

В останнє десятиліття на ринку України з'явилися нові для нашої місцевості рослини. Досвідами по вирощуванню й догляду за цими рослинами займається Ботанічний сад, такий процес називається інтродукцією. Основним завданням таких досвідів є вивчення процесів життєдіяльності, імунітету й приживлюваності рослин. В озелененні використовуються тільки такі рослини, які можуть прижитися в нашій місцевості [20]. Донецьк характеризується вітрами, відкритими рельєфами й посухами, тому для деяких рослин це може стати перешкодою до нормального існування. Такі рослини використовують в основному для додання території, що озеленюється, естетичного, а головне ексклюзивного й екзотичного виду. Спостереження за такими рослинами здійснюється постійно, їм необхідний особливий, додатковий відхід. Але в основному для одержання гарного результату робіт з озеленення використовуються перевірені часом і обставинами рослини. Більша запиленість і забруднення Донецького регіону вимагає ретельного підбора стійких до таких умов рослин. Але зараз все частіше й частіше буває й так, що рослини, які жили й нормально себе почували в такому середовищі, відчувають недолік кисню й речовин, необхідних для нормальної життєдіяльності. Вони втрачають необхідну життєву силу, і це відбивається на зовнішньому вигляді.

З такими проблемами необхідно боротися, чим і займаються організації по озелененню й оздоровленню ландшафту. На жаль, таких організацій дуже мало, а ті, які існують, не в силах одні впорається із заданим завданням.

На прикладі озеленення території кондитерської фабрики «Конті» ми хочемо розкрити проблему створення стійкого антропогенного ландшафту в промислових умовах міста Донецька.

Раніше дончанє називали цю територію «райським містечком», тут протікає р. Дурна, про яку мало хто знав. До перетворення території в кондитерську фабрику це місце було відпочинком городян. Але виробнича лихоманка позбавила місцевих жителів затишного куточка. У цей час керівництво фабрики веде правильну політику убік оздоровлення ландшафту.

Кондитерська фабрика «Конті» перебувати на перетинанні вулиці Кірова й Ленінського проспекту.

У липні 2001 року фабрика ввійшла зі складу компанії «Конті». У зв'язку з тим, що фабрика стала спеціалізуватися на випуску кондитерської продукції, вона перейменована в Донецьку кондитерську фабрику. Починається її модернізація й установка нового обладнання.
На сьогоднішній день Донецька кондитерська фабрика - це потужне підприємство, на якому трудяться порядку 2000 чоловік.

Перша проблема, з якою ми зштовхнулися, це величезна кількість сміття, і перш ніж починати озеленення ландшафту, необхідно було розчистити територію від усього сміття: будівельного, котрий утворився в процесі будівлі й побутового, котрий накопичувався роками в результаті людської діяльності. Це дуже енергоємна робота, у цьому процесі були задіяні чималі людські й технічні сили. Тонни сміття й залишкового будівельного матеріалу були вивезені на спеціальні смітники по переробці.

Друга проблема, з якої необхідно було боротися - це вирівнювання рельєфу. Ландшафт території при будівництві виробничих корпусів «Конті» був порушений і знівечений. На озеленюється территорию, що, були завезені тонни ґрунту, піску й торфу. Вся площа, що нараховує близько 7000 м2 була засипана новою землею шаром 40 см. Аналіз ґрунту на такій великій території різноманітне, тому засипання новою землею - це найефективніший спосіб вирішити проблему засоленості й закисленості ґрунту.

Наступним етапом роботи є підбор рослин за наступними критеріями: стійкість до антропогенних забруднень, стійкість до великої продувності території, висока фітонцидність рослин, гарна газопоглинаємість. Адже крім великого антропогенного навантаження в районі, поруч із озеленюється територією, що, проходить більша магістраль, з дуже щільним рухом транспорту. Сама значна частина забруднюючих речовин утримується у вихлопних газах автомобілів, особливо старих. У Донецьку з вихлопними газами викидається 83% всіх забруднюючих речовин. На частку автомобільного транспорту доводиться 55-80 % оксиду вуглецю, що викидається, і 40-54 % оксиду азоту. Разом з ними в повітря надходять лінійні й ароматичні вуглеводні, тверді частки. Найбільша концентрація шкідливих і токсичних речовин у повітрі в центрі міст і на головних автомагістралях [21].

Ця проблема властива не тільки для досліджуваної території, але й практично стає близької всьому Донецькому регіону. Перед нами також поставав питання забезпечення рослин вологою. Для цього була встановлена поливальна система, що цю проблему повністю вирішила. Воду для поливання попередньо пропускають через спеціальні фільтри, які перешкоджають проникненню в рослини шкідливих домішок.

Після робіт з очищення й зміни русла ріки вона зацвіла. Щоб природним шляхом дати поштовх до відновлення в ріку запустили риб (окунів). Риби прижилися в джерелі добре, і в даний момент у них спостерігається активна життєдіяльність.

9.3. Характеристика рослин, використаних для озеленення.

Було також поставлене завдання такого характеру: у будь-який час року озеленена територія повинна виглядати эстетически й презентабельно. Тобто, хвойні дерева зберігають вид і красу взимку, а листяні дерева, чагарники й багаторічні виконують цю функцію в іншу пору року.

На території озеленення була можливість висадити найрізноманітніші види й форми рослин. Фірма цією можливістю скористалася й зробила це самим щонайкраще.

У цілому на озелененій території були висаджені 35 видів хвойних дерев, 52 виду листяних дерев і чагарників і 53 виду багатолітників.

У складі хвойних дерев присутні такі як яловець козацький і його види, яловець горизонтальний, виргинский, луската, середній, ялина колюча (і види), ялина звичайна (і види), ялина сиза, ялина у формі колони, тис гострий, тис ягідний, туя західна (і види), ялиця корейська, модрина європейська, кипарисовик (і види), сосна гірська дугаста.

Серед листяних дерев і чагарників можна побачити березу плакучу (і її види), грузнув шорсткий, грузнули гірський (і його види), граб звичайний (і його види), граб (арка), клен гостролистий (і його види), лириодендрон, дуб червоний, бук лісової у формі потрійної кулі, катальпа сиреньолистова, самшит бордюрний, самшит форма конічна, півонія деревоподібний напівчагарниковий, магнолія звичайна, магнолія Аполло, айва японська, бересклет корково-деревоподібний (і його види), спирея (і її види), мигдаль персиковий, калина звичайний, справжня, рокитник що стелиться, барбарис (і його види), бузок звичайна, форзиція, кизильник блискучий, перстач.

З багаторічних вибрали для озеленення такі види як хосту, ірис водяний, барвінок мелколистный, шавлію, задрипати, конвалію, лилейник, цибуля запашний, астру і її види, фіалку, флокс, лихнис, маргаритку, примулу, анемону, жовтець їдкий, молочай, ромашку й інші.

На об`єкті, що озеленюється, застосовується дуже багато стрижених форм. Це надає парку свою неповторну естетичність і декоративність.

Тому що територія відкрита, то вона піддана впливу вітрів. Щоб захистити землю від видувань, а, отже, і ерозії, а рослини від дії вітру по всім периметрі висаджені високі породи дерев. Це необхідна міра для попередження проблеми.

У промислових умовах Донецька з порушеним рослинним, а часто й ґрунтовим покривом актуальним є створення штучних трав'янистих покриттів. Після проведених досвідів виявилося перспективним використання для цієї мети дикоростучих видів, найбільше засухо- і зимостійких в умовах промислових навантажень. Саме, виходячи із цих даних, при озелененні площадки вибиралися в основному дикоростучі багатолітники, які не піддані антропогенному впливу.

Для створення більш естетичної та антропогенностійкої картини на території, що озеленюється, був висаджений штучно вирощений газон. Переваги газону очевидні. Він створює більш м'який і стійкий клімат на площадці. З 1 м2 газону випаровується до 200 г/г води, що значно воложить повітря. У жаркі літні дні на доріжці в газону температур повітря на висоті росту людини майже на 2,5 0С нижче, ніж на асфальтованій бруківці. Газон затримує пил, що заноситься вітром, і володіє фітонцидною дією.

Поблизу зеленого килима легко дихається. Не випадково останнім часом у практиці озеленення всі частіше віддається перевага ландшафтному або вільному стилю проектування, при якому 60 % благоустроюється територвї, що, і більше приділяється під газон.

Варто також сказати, що в цей час існує проблема недостачі молодих саджанців у розплідниках. Практично всі види порід рослин доводиться завозити з інших країн. Це позначається на вартості рослин, тому що організаціям доводиться додатково оплачувати мита й інші податки.

9.4 Умови, що впливають на тривалість життя зелених насаджень.

Умови виростання впливають на розвиток і довговічність деревних насаджень. Однією з найважливіших умов успішного розвитку зелених насаджень є наявність родючого ґрунтового шару достатньої потужності і його правильна передпосадкова обробка. На поганих бідних ґрунтах не тільки вповільнюється загальний розвиток насаджень, але й скорочується їхній строк життя.

Відмирання дерев у міських насадженнях задовго до настання їхньої природної старезності залежить у більшості випадків від неправильної агротехніки догляду за ними. Щорічно в садах і скверах виробляється весняне відчищання, збираються торішні листи, дрібні опалі галузі, а разом з ними значною мірою й верхній родючий шар ґрунту. Весь цей “сміття” вантажиться на машини й вивозяться за межі міст. Збір опалих листів і взагалі видалення лісової підстилки негативно позначається на житті дерев.

Опалі листи містять дуже коштовні добрива. Завдяки їм ґрунт щорічно збагачується перегноєм і здобуває ряд важливих фізичних властивостей. Коштовні для відновлення родючості напівзгнилі листи, трава й гілки повинні компостуватися в купах і в перепрілому стані разом з мінеральними добривами знову вноситься в ґрунт саду. Там, де це можливо по гігієнічних міркуваннях, що обпадає восени листя не повинна вбиратися. Рівний шар опалої з осені листя поліпшує фізичні властивості ґрунту, зменшує температурний режим верхніх обріїв і сприяє збереженню її в пухкому й вологому стані.

Деревні породи на різних стадіях розвитку висувають різні вимоги до ґрунтової родючості. Особливо велика кількість живильних речовин дереву необхідно в період його посиленого росту в 10 - 40 років, коли утвориться основна маса галузей і листів. Недолік живильних речовин приводить до відставання в росту, появі суховершеності, передчасному всиханню й загибелі.

Від ущільнення ґрунту й витоптування особливо страждають деревні породи, що володіють поверхневою кореневою системою: ялина, береза, ясен і інші.

Довговічність зелених насаджень багато в чому також залежить від їхнього породного складу й структури. Довговічні стійкими можуть бути лише такі насадження, у яких сприятливе сполучення порід сприяє їхньому росту, розвитку й зменшує конкуренцію з іншими видами рослин.

Правильний вибір порід, що відповідають природним факторам місцевості є основою стійкості й довговічності насаджень. При цьому досягається найвищий декоративний і екологічний ефект [22,23].

Таблиця 7 - Тривалість життя й розміри дерев

Вид дерева	Тривалість життя, рік	Висота, м	Діаметр крони, м
	середній	максималь ний	середній	макси маль ний	середній	макси маль ний
Ялина східна	300	500	40	60	10	15
Ялина колюча	100	200	20	25	4	6
Ялина звичайна	200	500	30	50	10	15
Модрина європейська	300	600	30	50	7	10
Модрина сибірська	300	600	30	50	7	10
Яловець звичайний	200	1500	5	9	3	4
Ялиця кавказька	300	800	40	60	10	15
Ялиця сибірська	100	200	20	30	5	7
Сосна звичайна	200	500	25	40	8	15
Туя гігантська	300	800	30	60	8	15
Туя західна	100	200	15	20	6	8
Береза бородавчаста	150	250	20	25	8	10
Граб	120	250	20	25	10	15
Дуб черешчатий	300	1000	25	40	15	30
Верба плакуча	60	150	15	20	10	15
Каштан кінський	100	200	20	35	10	25
Клен гостролистий	100	400	20	30	10	25
Клен сріблястий	100	300	25	30	10	25
Горобина звичайна	60	100	10	18	5	6

Таблиця 8 - Тривалість життя й розміри чагарників

Вид чагарнику	Тривалість життя, років	Максимальна висота, м	Максимальний діаметр крони, м
Айва японська	80-100	1,5	1,5
Барбарис звичайний	50	2	1,5
Барбарис Тунберга	50	1,5	1
Глід колючий	300	7	3
Бузина чорна	60	7	3
Чубушник	70	6	3
Калина звичайна	50-70	5	3
Магонія падуболистова	60	1	0,5
Обліпиха	80	6	3
Троянди (культурні сорти)	50	2	1,5
Бузок звичайна	100	4	3
Форзиція	60	3	3

9.5 Декоративні якості рослин

9.5.1 Декоративні якості й властивості хвойних дерев

Більшість хвойних дерев володіє щільним вічнозеленим охвоїнням і гострими формами крони. Вони є в нашім кліматі кращими для створення зимових пейзажів.

Характеризується щільним темним охвоїнням, добре вираженою конусоподібною формою крони, великий теньовиносливістю й здатністю створювати щільні темні насадження. Внаслідок чіткості форм, щільного охвоїння й темного цвіту зелені фізиономічні типи цієї групи роблять строге й почасти суворе враження. По декоративних якостях перше місце в цій групі займають ялиці.

Ялиця (Abies Mill.). Стрункий, здебільшого вузький, чітко обкреслений конус крони й темна блискуча зелень хвої, з білими смужками устячок на нижній стороні хвоїнок надають зовнішньому вигляду ялиць парадність і пишність. Ці якості ще більш підсилюються здатністю ялиць довго зберігати свої нижні гілки.

Ялина (Picea Dietr.). Їли, за деякими виключеннями, не дають таких строгих і струнких форм, як ялиці. Гілки їх більше по звислі, хвоя густіше й темніше й весь зовнішній вигляд суворіше й суворіше.

Ялина колюча (P.punqens Carr.).Дерева до 20 м висотою з дуже симетричною конусоподібною кроною, галузі тонкі, звичайно горизонтальні або злегка провислі, хвоя чотиригранна, щільна, дуже колюча, стирчить на пагонах в усі боки, сірувато-зелена до сріблясто-блакитний. Одна з найпоширеніших у зеленому будівництві ялин широко відома за назвою боакитної або сріблястої ялини.

Ялина звичайна (Picea abies(L.) Karst.) Загальновідомі дерева до 20-35 м висотою. Крона конусоподібна з віддаленими або слабкопониклими на кінцях галузями. Порода тіньовитривала, віддає перевагу суглинним і супіщаним ґрунтам. Доживає до 250 років. У зеленому будівництві ялина звичайна широко використовується для утворення щільних темних насаджень, деревних груп і живоплотів.

Сосна (Pinus L.) Вигляд сосен майже завжди асоціюється в нашій свідомості із сухим сонячним бором. Високо поставлена, рідка, як би розірвана на окремі частини крона сосни пропускає багато світла, а золотавий цвіт крони, стовбурів і великих суків ще більше збільшує враження сонячності й світлості створюваних нею насаджень.

Сосна звичайна (P. silvestris L.) Дерева до 20-40 м висотою, із прямим стовбуром, покритим червоно-бурою глибоко-борознистою корою, що переходить у більше молодих частинах у золотаву шкірочку, що лупиться. Крона рідка, як би розірвана на окремі частини. Хвоя сизувато-зелена, порівняно рідка, по двох у пучку. Широко розповсюджене дерево в Середній Європі, утворить великі ліси, чисті або змішані з усіма породами, що зустрічаються у великій області її поширення.

Дуже світлолюбна, не вимоглива до ґрунтових умов, росте переважно в піщаних і супіщаних ґрунтах. Максимальний вік 380 років, але зустрічаються дерева й580 літні. У порівнянні з іншими хвойними деревами росте швидко. Максимальний приріст на кращих ґрунтах в 15-20 років, на гірших - в 25 років. У зеленому будівництві використовується в парках і лісопарках. Важко переносить міські умови.

Модрина (Larix Mill.) вигляд модрин фізіономно дуже подібний з виглядом справжніх кедрів. Модрина є тим же кедром, але вона має здатність втрачати хвою. Це високі, швидкозростаючі дерева із чіткою конусоподібною формою крони в молодості й широко розповсюдженої - у старості. Розгалуження рідке, сквозисте, охвоїння тонке, рідке, ясно-зелене.

Володіючи більшою олюбов’ю до світла , модрини, подібно соснам, утворять світлі сонячні насадження.

Яловець (Juniperus L.) вигляд деревоподібних ялівців почасти нагадує вигляд горизонтальних і пірамідальних форм кипариса вічнозеленого.

Можжевельник звичайний (J communis L.) дерево до 8 м висотою із правильної вузькоконусовидною або колоновидною кроною. Хвоя гостроіголкова, темно-зелена, колюча. Шишко-Ягоди в зрілому виді чорно-сині із блакитним налітом. Може переносити деякі затінення, але більш успішно виростає на відкритих місцях. Морозостійкий, до ґрунту малотребователен. Росте повільно.

Яловець виргинський (J. virginiana L.). Дерева до 15-30 м висотою, у молодості з кінцевої, у більш старому віці із широкорозкидною кроною й з розпростертими гілками.

Кора на стовбурі сіра або червонясто-бура. Марні пагони звичайно з ігловатими листами, інші із чешуєвидними. Загальний тон листя темно-зелений.

Тис (Taxus L.) дерева до 10-17 м висотою, що характеризуються дуже повільним ростом, надзвичайно густий і нерідко з багатоверхівково кроною невірних обрисів і щільним, темним, блискучим охвоїнням. Плоди червоні, ягідновидові, складаються з яркопофарбованого м'ясистого присеменника й виступаючого з нього чорного блискучого насіння. Найбільш тіньовитривала порода серед інших хвойних, багато садових форм, що відрізняються цвітом хвої, формою й розмірами. Класична порода для утворення огорожі й фігурної стрижки.

Тис із висхідними гілками(T. Baccata f. Fastigiata Loud.).Найголовніша садова форма. Декоративні кущі із широкою чашевидною кроною, що сходять гілками й темно-зеленою хвоєю. 30- літні саджанці досягають висоти 3 м і 2-3 м у діаметрі крони.

Тис гострий (T. Cuspidate Sieb. Et Zucc.). Характеризується більшими розмірами, пухкою яйцевидно - овальною кроною й добре вираженої червонясто - коричневим осіннім фарбуванням хвої. Тис гострий зимостійкий і добре переносить посуху [5].

9.5.2 Декоративні якості й властивості листяних дерев.

Листяні дерева мальовничими обрисами крон і більше світлим листям по зовнішньому вигляді чітко відрізняються від хвойних дерев і часто становлять із ними контрасти високої художньої цінності. Зміна фарбування їхнього листя залежно від сезону й безліч її відтінків вносять у зелені насадження мінливість і розмаїтість.

Асортименти листяних дерев, застосовуваних при садово- парковому озелененні, значно більше широкий, чим асортименти хвойних дерев.

Дуб (Quercus L.) є символом моці, мужності й довголіття. Величезною товщиною стовбура, чітким, як би вигравіруваним малюнком кори, далеко розпростертими, надзвичайно товстими суками з пучковидним розташуванням лопатевих листів на їхніх кінцях, він виділяється серед дерев інших сортів.

Дуб червоний (Q. Borealis Michx.). Дерева до 20 м висотою. Горизонтально або злегка косо що нагору відходять товсті галузі утворять менш широку крону, чим інші типи дуба. Кора сіра або темно - бура, довге час залишається гладкої. Листи тонкі, блискучі, темно - зелені, глубоколопастні, лопати закінчуються витягнутим вістрям. Восени офарблюється в яскраві жовто – гарячо - червоні тони. зростають швидше інших дубів.

Бук (Fagus L.). У щільності крони й теньостійкі буки не уступають ялині і ялиці. Стрункі, потужні, світло- сірі, гладкі, высокоочищені від суків стовбури утворять у насадженнях величну колонаду, усередині якої панує сутінок і тиша. Буки добре піддаються стрижці.

Бук лісової (F. silvatica L.). Дерева до 30-35 м висотою, з потужною кроною й більш-менш горизонтально розпростертими гілками. Кора на стовбурі гладка, сірувато-бура або світло - сіра. Листи темно - зелені, блискучі.

Клен (Aser L.). Із всіх листяних деревних порід клен має найбільш мальовничу форму. Його крона, подібно дубової, розірвана на окремі частини: листа покривають не всі опуклості крони, вони розташовані групами, які місцями вливаючись у крону, місцями виходячи на периферію, створюють внутр. Крони своєрідне чергування світла й тіней, що надає їй особливу мальовничість.

Береза (Betula L.) – одне з найбільш мальовничих і улюблених дерев. Світло - зелене листя, ажурна, часто плакуча крона й стрункий стовбур, покритий білим берестом, надають її вигляду особливої добірністі і миловидністі. Береза, як і модрина, приносить у сад перше весняне фарбування.

У різних видів беріз цвіт кори значно змінюється від чисто білого, рожевого, жовтуватого до сіро - фіолетового й майже червоного.

Верба (Salix)- Дерева до 15 м висотою, з витонченою плакучою формою крони. Основні галузі спрямовані косо нагору, галузі наступних порядків- довгі, тонкі, повислі часто до самої землі. Листи ланцентні, світло - зелені.

Магнолія (Magnolia L.). Із всіх квітучих дерев одне з перших місць, безсумнівно, належить магноліям. Ці дерева, у період цвітіння покриті, залежно від видової приналежності, великими білими, кремовими, рожеватими квітками із сильним ароматом, роблять глибоке й чарівне враження й надовго запам'ятовуються. Образ магнолії звичайно асоціюється з вічнозеленою магнолією крпноквітковою, широко культивіруємою у субтропічних районах, однак є ряд листопадних магнолій. Образ магнолій багатий і пишний як під час цвітіння, так і в облиственому стані, і тому кожному дереву повинна бути надана можливість повного всебічного розвитку й відповідне тло й сусідство. Особливо гарні магнолії біля входів будинків видатного призначення й видатної архітектури [5].

9.5.3 Декоративні якості й властивості чагарників.

Кустарники мають більшу декоративну цінність і, крім того, здобувають особливе значення як найважливіший біологічний фактор стійкості створюваних насаджень.Іноді при озелененні вулиць посадка дерев неможлива внаслідок великої кількості підземних комунікацій. У цих випадках можуть бути застосовані кустарники, для яких не потрібно глибокого рослинного шару землі, а їхнє коріння не приносять великої шкоди підземним комунікаціям.

Барбарис (Berberis L.). Чагарники до 2 м висотою із дрібними листами, тонкими пружними колючками й кораловими, червоними блискучими плодами. Декоративний під час цвітіння, і особливо восени в період плодоносіння. Застосовується в одиночних посадках, групах і живоплотах. Витривалий у міських умовах зимовок, не заходиться іржею.

Мигдаль (Amygdalus L.). Чагарник до 2 м висотою, з растопирчастими галузями й ланцентними листами. Квітки рожевий^-рожеві-яскраво-рожеві, одиночні, розташовуються на верхівках пагонів. Цвіте одночасно з розпусканням листів у квітні - початку травня. Плоди - кістянка, округлі, діаметром 1,2 см, неїстівні. Завдяки рясним кореневим нащадкам утворить широкі зарості. Цінується за раннє декоративне цвітіння.

Бузок (Syringa L.). Чагарник до 5-7 м висотою. Чагарник відрізняється величиною й будовою кисті, фарбуванням, розміром і будовою квіток.

Півонія деревоподібна (Paeonia L.). Чагарник до 2 м висотою, з довгими розрізними листами. Квітки одиночні, величезні, до 20- 30 див у діаметрі, білі, рожеві, бузкові, із сильним заходом, що нагадує аромат квіток маку. Кущі цвітуть рясно. Вид винятковий по пишності цвітіння й оригінальній формі квіток і їхньому фарбуванню.

Форзиція (Forsythia Vahl.). Чагарник до 2 м висотою із золотисто- жовтими колокольчатими квітками, що з'являються в безлічі ранньої навесні до розпускання листів. Найбільше морозостійкий вид даного роду. Застосовується в одиночних і великих групах. Служить кращою прикрасою провесни.

Рокитник (Cytisus L.).Кустрник до 1 м висотою зі світло - жовтими квітками, зібрані в колосовидне багатоквіткові кисті. Засухостійкий, морозостійкий.

Форзиція (Forsythia Vahl.). чагарник до 3 м висотою, з розкидистими галузями. Квітки скупчені, золотаво-жовті. Дуже ефектна в ранньовесняний період [5].

9.6. Методи дослідження

9.6.1. Метод визначення морозостійкості рослин.

Оскільки точний підрахунок площі відмерлих (побурілих) ділянок пагонів займає багато часу, доцільніше розбити всі випадки від 0 до 100 % загибелі на класи або бали. Ушкодження тканин осьових органів - кори, камбію, деревини й серцевини - можна проводити по наступній шкалі.

Таблиця 9 - Шкала морозостійкості

Ступінь ушкодження, %	Бали
-	0
0 - 10	0,5
10 - 20	1
20 - 40	2
40 - 60	3
60 – 80	4
80 - 100	5

Більше дробовий облік слабких ушкоджень (до 1 бала) пояснюється тим, що можливість регенерації більшості тканин обмежується 2 - 3 балами.

Необхідно мати на увазі, що мертві, механічні елементи - судини деревини, механічні пучки в корі - можуть офарблюватися лише за рахунок просочування їхнім бурим пігментом із сусідніх ушкоджень тканин, тому площа, займана ними на зрізі, в облік не приймається. Не слід також приймати в облік площа, займану молодими клітинами, що утворилися в період відрощування пагонів у результаті розподілу камбію. Оцінка ушкодження камбію виробляється по довжині бурих ділянок протягом камбіального кільця [24].

9.7 Висадження рослин

При озелененні об'єкта основним завданням був захист території від вітрів, шуму й загазованості місцевості. Щоб захистити землю від видувань, а, отже, і ерозії, а рослини від дії вітру по всім периметрі були висаджені різні породи чагарників, а за ними високі породи дерев. Чагарники служать у ролі живоплоту й захищають озеленюється территорию, що, від пилу з автотраси, а також перешкоджають видуванню ґрунту. Цю же роль виконують листяні дерева, які висаджені за чагарниками. Ще не зміцнілі після висадження й зими рослини мають потребу в ретельному відході, але згодом ця проблема перестане існувати. Породи дерев і чагарників були підібрані відповідно до їх стійкості до антропогенних впливів. Тому подальший розвиток і життєва стійкість цих рослин не викликає сумнівів.

Живаючи огорожа надає затишність і комфорт території, що у першу чергу є місцем відпочинку для робітників. Це благотворно позначається на психоемоційному стані людей, надає життєвих сил, підвищує настрій.

Чагарники володіють набагато меншої фітонцидною активністю, чим хвойні й листяні рослини, але за рахунок того, що вони посаджені в більших кількостях їх фітонцидність проявляється в кількісному змісті, а не в якісному [26].

Після смуги живоплоту із чагарників і листяних дерев по всім периметрі були висаджені хвойні дерева й різні багатолітники. Хвойні дерева виконують не тільки естетичні функції, але й стають джерелом високої фітонцидної активності. З літературних даних відомо, що фітонцидная активність у хвойних дерев дуже висока, тому при їхньому висадженні враховувався цей фактор. Виростання хвойних дерев у периметрі озеленюється території, що, свідчить про те, що об'єкт має високу антимікробну діяльність. Це позитивно позначається на стані повітря, а також на якість відпочинку робітників.

Хвойні дерева надають території затишний і естетичний вид не тільки влітку, але й у холодні сезони. Тому парк виглядає престижно завжди.

Багатолітники також виконують санітарно - гігієнічні й естетичні функції. Їхня розмаїтість дозволила велика розгорнути креативні рішення при посадці. Саме багатолітники виконує саму багатогранну декоративно - художню роль на об`єкті, що озеленюється .

На озеленюється территории, що, були дотримані такі архітектурно- садові форми як березовий гай, вільно варте дерево - солітер, дрібні деревні форми, галявина, чагарникові групи (чисті й змішані), алеї, фігурна стрижка й живоплоти.

Самотньо варте дерево втримує увагу довго, тому що в ньому багато цікавих деталей: галузі, кора, поглиблення й вузли на стовбурі, форма й цвіт листів, квітки, плоди. Солітер повинен володіти гарною повітрястійкістю, тому для такої мети дерева підбирають особливо ретельно. Крона в цій формі повинна бути більша, щільна й давати густу тінь [27].

Для посадки дрібної деревної форми враховується той фактор, що при росту багатьох видів рослини втрачають свої декоративні якості, тому для цієї мети дерева повинні підбиратися особливо ретельно.

Березовий гай на об`єкті, що озеленюється, становить основу паркового ландшафту. Гаю представляють прекрасне темне тло для світлої зелені листопадних порід. Гай є кістяковою основою для більшості садово-паркових ландшафтів.

Чагарникові групи створюються на основі чистих груп з одного виду, що створюють у пейзажі колірна пляма певного фарбування, і змішані групи, що складаються з декількох видів, що створюють у пейзажі пляма з декількох фарбувань.

Чисті групи яскравоквітучих чагарників здебільшого вимагають певного тла, на якому б декоративність їхнього цвітіння виявилася б найбільше яскраво. На нашім об'єкті таким тлом є деревні насадження, газон і кам'яні стіни огороджень.

Змішані групи яскравоквітучих чагарників формуються найкраще із двох-трьох видів чагарників, причому один із цих видів повинен домінувати, а інші його доповнювати. Для утворення групи ми вибрали рослини з одночасним цвітінням для утворення барвистої плями в певному сезоні [28].

9.8 Фенологічні спостереження за зеленними насадженнями

Для контролю приживлюваності й нормального росту на озеленюється території, що, велися фенологічні (візуальні) спостереження, фахівці приїжджали 2 рази в тиждень і відзначали загальний стан саджанців.

Деякі види рослин відрізнялися гарною приживлюваністю: пружним тургором листової пластинки, збереженням звичайного фарбування зелені, а також іншими показниками. До таких рослин ставиться більшість хвойних дерев, в'яз, дуб, бук, рокитник, бузок, калина. У граба, берези, айви японської, магнолії й кизильник спостерігалися деякі зміни в росту: млявість, зміна цвіту листя. Але із часом ці показники приходили в норму й рослини добре переносили висадження на нову місцевість.

Узимку оцінювалися показники по морозовитривалості.

Навесні велися спостереження за відновленням підморожених частин рослин, їхнім ростом, цвітінням.

Практично всі рослини навесні після зимівлі прийшли в норму. Спостерігалося інтенсивне зростання пагонів, потім буйне цвітіння квітучих дерев і чагарників. Цвітіння проходило за звичайною схемою: набрякання бруньок > часткове фарбування бруньок > розпускання бруньок. Також відбувався інтенсивний період цвітіння рослин, що свідчить про те, що рослини дійсно добре пристосувалися до нових умов і надалі при гарному догляді за ними здатні створити стійкий ландшафт у промислових умовах м. Донецька.

9.9. Визначення морозостійкості рослин

Попередньо перед зимівлею рослин всі хвойні й деякі листяні були вкриті агроволокном, тому що відомо, що хвойні рослини в умовах приживлюваності погано переносять морози. Також деякі деревні види рослин були вкриті для запобігання відмирання пагонів. У це число входять самшити, барбарис, айва японська, мигдаль персиковий. Інші рослини добре переносять заморозки.

Навесні по шкалі морозостійкості був визначений ступінь ушкоджень. Хвойні рослини добре перенесли зиму, їхня морозостійкість можна оцінити на 0,5 балів, що відповідає 0-10 % відмирання пагонів. Листяні дерева теж практично не постраждали від морозів, морозостійкість оцінюється в 1 бал. У звичайних умовах листяні дерева й чагарники добре переносять холоду, і ушкодження наших рослин пояснюється лише тим, що вони були висаджені пізньою осінню й не встигли прижитися досить добре.

Барбариси й самшити гірше всіх перенесли морози. Їхній ступінь ушкодження становить 60-80 %, що відповідає 4 балам морозовитривалості. Але їхня погана витривалість морозів компенсується гарною відбудовною здатністю. Уже провесною барбариси й самшити почали давати нові пагони. Через місяць був видний результат: чагарники відновилися на 100 %.

3.4 Визначення фітонцидності рослин

З літературних даних відомо, що практично всі хвойні й листяні рослини володіють високої фітонцидністю [14]. Для того щоб переконається у вірогідності інформації й можливо виявити нові рослини, що володіють фітонцидною активністю були взяті деякі види хвойних і листяних рослин. У кількості 20 грам здрібнені рослини містилися в судини обсягом 200 мол рівним шаром. Кожну судину пронумеровують: 1 - айва японська, 2 - клен гостролистий, 3 - ялина колюча, 4 - барбарис, 5 - дуб червоний, 6 - бузок звичайна, 7 - яловець козацький, 8 - туя західна, 9 - самшит, 10 - береза плакуча. Судини накриваються щільним чорним папером, у центрі якого вирізьблюється візерунок, а зверху папір прикривають фотографічною пластинкою або фотопапером емульсійним шаром долілиць. Щоб уникнути втрати летучих фракцій фітонцидів пластинка або папір щільно притискається невеликим вантажем до судин, які потім містяться на 24 години на світлонепроникну камеру. Після закінчення цього часу результат дії фітонцидів на пластинку й фотопапір виявляється у вигляді вирізаних на папері візерунків. Через перші 24 години візерунок на папері спостерігався на кожній судині. Наступної 24 години виявили, що фітонциди в судинах 1 і 4 перестали виділятися. Це значить, що фітонциди в айви японської й барбарису діють безупинно протягом 24 годин. Слід зазначити, що в результаті досвіду айва японська була відзначена як нове фтонцидна рослина. У судинах 5, 6 і 10 виділення фітонцидів відбувалося протягом 48 годин. У судинах 2 і 8 - протягом 72. У судині 7 виділення фітонцидів спостерігалося протягом 96 годин. У судинах 3 і 9 - протягом 120 годин. Отже, найбільшої фітонцидною активністю володіють хвойні рослини. Також були виявлені нові фітонцидні властивості в барбарису й самшиту. Ці чагарники висаджені уздовж магістралі у вигляді живоплоту. І хоч їх фітонцидність мала, але ці рослини присутні у великій кількості, і тому фітонцидність, помітно підвищується за рахунок кількості.

Клен, дуб, береза в літературних джерелах згадуються як гарні джерела фітонцидів і ми в нашім досвіді підтвердили цей факт.

Висновки. На підставі проведених досліджень можна зробити такі висновки: висаджені рослини володіють гарної морозотривкої здатність, добре пристосовуються в умовах великого міста, стійкі до техногенних забруднень, мають високу фітонцидну активність, протягом розвитку декоративні якості не губляться. Також необхідно відзначити, що в результаті досвіду по визначенню фітонцидної активності були виявлені нові фітонцидні рослини - це барбарис, самшит і айва японська. Барбарис і самшит в озелененні використовують у більших кількостях, тому знання їх фітонцидності необхідно при озеленювальних роботах.

Тема 10. Види озеленення

План

Масиви.
Групові посадки.
Рядові алейні посадки.
Живоплоти.

Так само, як у квітковому оформленні, існують і різні прийоми озеленення. Це масиви, одиночні й групові посадки, живоплоти, газони.

Масиви. Суцільні дерев’яно-чагарникові насадження, що займають більші ділянки, утворюють масиви. Вони є основним ядром парку й сприяють поліпшенню мікрокліматичних і санітарних умов всієї його території. Як основні породи тут використовують найбільш довговічні й стійкі деревні рослини. Масиви можуть складатися з якої-небудь однієї деревної породи (чисті) або з декількох (змішані). У змішані масиви не варто вводити багато різноманітних порід, потрібно обмежитися трьома, максимум п'ятьма породами. Для підвищення ландшафтних достоїнств масивів можна на узліссях з боку, що обдивляється відвідувачами, саджати декоративні деревні й чагарникові породи, що відрізняються від тих, які використані в зовнішніх рядах.

У змішаних масивах, що прилягають до найбільш відвідуваних ділянок парку, різні породи варто саджати не рядами, а куртинами й групами неправильних контурів і різної конфігурації, що створює враження природного ландшафту. Основні породи розміщають на ділянках із кращими умовами виростання. Густота посадки визначається темпами росту деревної породи, а також інтенсивністю розвитку крони і її формою. У змішаних насадженнях основна порода повинна становити не менш 50-60% всі деревних порід і чагарників.

Групові посадки. Цей вид озеленення широко застосовується при створенні гарних пейзажів і картин і плавного переходу від масивних насаджень до відкритих ділянок у різних зелених об'єктах, особливо в парках вільного планування.

Якщо в оформленні парку бере участь велика кількість груп, то їх рекомендується робити в основному однорідними щоб уникнути строкатості загального виду. В найбільш обачуваних місцях рекомендуються змішані групи. Дуже ефектні також групи з листяних і хвойних порід, однак при їхньому створенні варто враховувати біологічні особливості кожної породи.

Не можна, наприклад, саджати разом породи вологолюбні і засухостійкі, або світлолюбні поміщати в центрі групи, а тіньовитривалі - на периферії. У групових посадках відстань між деревами залежить від величини групи, її породного складу, а також від інтенсивності росту порід і їхні відносини до світла.

Між деревами хвойних порід відстань залишають більше, ніж між листяними. Групи дерев розміщують відокремо від інших видів посадок у сполученні із чагарниками, квітковими багатолітниками й газонами з таким розрахунком, щоб останні були добре видні.

Рядові алейні посадки. При озелененні доріг, оформленні бульварів, садово-паркових алей рослини в живоплотах і бордюрах розташовують в один або кілька рядів по прямій або кривій лінії на певній відстані друг від друга.

Алейні насадження уздовж паркових доріг бувають двох типів: відкритими, утвореними деревами, крона яких не замикається, і криті - із зеленим пологом, що замикається над ними, крон. Для відкритих алей підбирають пірамідальні або вузькокронні дерева (пірамідальні тополі й дуби, туї, їли), а також дерева із красиво пофарбованою кроною (сріблясті форми горобин), яскравоквітучі або яскравоплодові породи (горобина, дрібноплідні яблуні й ін.). Залежно від розміщення в парку алеї можуть бути високими й щільними, або сильно розімкнутими й низькими. Однорядні й багаторядні алеї іноді служать для захисту парку від вітрів і пилу, у цих випадках їх створюють із высокостовбурових, швидкозрочтаючих дерев.

При багаторядній посадці внутрішній ряд може бути складений з декоративних дерев і чагарників. При вільному обрисі алей (ландшафтному плануванню) рядові посадки припустимі для утворення тінистих ділянок.

Одиночні посадки (солітери). Часто на галявинах, відкритих куртинах або на якій-небудь декоративно-виграшній ділянці на тілі газону, на рабатках і партерах дерево, чагарник або высокодекоративну трав'янисту рослину висаджують окремо.

У партерах і на великих відкритих ділянках поодиноко висаджують красиво й рясно квітучі чагарники (дейції, чубушники, бузок, форзиції, спирєї, калину, троянд, глоди махровоквітні), що добре формуються вічнозелені (самшит, туя), а з деревних порід дерева з оригінальною формою крони (плакучої, пірамідальної, колоновидної), з кольоровим фарбуванням листів, стовбурів і пагонів (червонолистяні, пестролистяні, блакитні, сріблясті, білокорі й ін.). Із хвойних як одиночні рослини можуть бути рекомендовані: ялина колюча і її кольорові форми (сріблиста), модрина сибірська, ялина європейська, яловець звичайний і виргинський, туя східна і її декоративні форми, сосна веймутова.

На широких зелених галявинах гарні міцнокронові дуби, платани, горіх волоський і чорний, на березі водойма добре виглядають плакучі верби й берези.

Живоплоти. Озеленення цього виду використовуються для виділення полотна доріг, огородження або декоративного обрамлення площадок і квітників. Живоплоти - це неширокі, рядові, невеликої висоти насадження дерев і чагарників. По своєму призначенню вони повинні бути непрохідні, тому при їхній закладці рослини висаджують густо, звичайно у два-три ряди, з відстанню 0,5 - 0,6 м між рядами й 0,4 - 0,5 у рядах.

За формою огорожі ділять на вільно зростаючі й формовані. Вільно зростаючі огорожі утворять із рясно зростаючих чагарників, які погано переносять стрижку, а формовані - з порід, які можна систематично підстригати, надаючи їм потрібну форму, вони дають щільну крону й рясно гілкуються (гледичія, шипшина, шовковиця, алича, яблуня лісова й ін.).

Шляхом формованої стрижки живоплотам можна додати практично будь-яку форму в поперечному розрізі: прямокутну, трикутну, трапецієподібну, шпалерну й ін. Залежно від породи рослин огорожі ділять на м'які й колючі, на вічнозелені й листопадні. Колючі огорожі створюють із колючих чагарників (барбарис Тунберга, глоди, шипшини, лох вузьколистовий, терн) і дерев (гледичія, маклюра, груша звичайна). Ними обсаджують сади, розплідники, садиби, пасіки. Для вічнозелених огорож можна використовувати бойовисько східну, самшит, магонію й ін.

По висоті живоплоти підрозділяються на бордюри висотою 0,5 - 0,7 м з низько зростаючих чагарників або високорослих, що піддаються стрижці (тамарикс, бирючина й ін.); низькі - до 1,2 м; середні - до 2 м; високі - до 3 м і більше.

Для створення бордюрів можуть бути використані низько зростаючі чагарники: магонія, поліантові троянди, спірєя, дейція; для низьких живоплотів - бобовник, спірєя японська, айва японська; для середніх - жимолость, спірєя, кизильник блискучий, вишня піщана, смородина альпійська; для високих - жимолость татарська, чубушник звичайний, бузок, барбарис, дерен червоний, калина Бульденеж, смородина золотава й ін. Для кольорових огорож можна рекомендувати пурпуроволистові форми: барбарис, ліщину, сливу Писсарда, обліпиху й шеффердію сріблисту.

Живоплоти створюють із якої-небудь однієї породи. Густота й непроникність живоплоту досягається в результаті щорічної одне- або двухкратної стрижки молодих дерев.

Висновок: таким чином, серед основних прийомів озеленення використовують масиви, групові посадки, рядові алейні посадки, живоплоти. В основі кожного з перерахованих видів озеленення лежать певні деревні й чагарникові породи. Від правильності їхнього вибору й розташування залежить успіх озеленення.

Питання для самоконтролю:

Що таке масиви?
Які масиви називаються чистими, а які змішаними?
Що таке групової посадки?
Де використовуються рядові алейні посадки?
Які породи використовують для посадки відкритих алей, а які для посадки критих?
Що таке живоплоту?
Як підрозділяються огорожі за формою?
Що таке м'якої й колючої огорожі?

Тема 11. Стилі садово-паркового мистецтва та їх особливості

План

Основні стилі планування садів і парків.
Композиція солітерів.
Композиція груп.

Існує два основних стилі планування садів і парків – регулярний класичний (геометричний, французький) і ландшафтний (англійський). Для першого характерно штучне симетричне розташування доріжок, Здебільшого прямолінійних і зелених груп, які нерідко будують також у вигляді геометричних фігур. Звичайно таке планування зв'язане з яким-небудь будинком, від якого в глибину парку йде широка прямолінійна алея або дорога, стосовно якої інші частини парку розташовують більш-менш симетрично.

Ландшафтний стиль планування, як говорить сама назва, обумовлений природним ландшафтом і являє собою безперервну зміну картин природи. Групи рослин чергуються з відкритими галявинами, галявинами, водоймами й розсікаються доріжками, алеями, у розташуванні яких не дотримують правильної геометричності. Дерева й чагарники звичайно не підстригають.

Можливе сполучення цих двох стилів планування, особливо в тих випадках, коли на частині території передбачаються прямолінійні конфігурації ділянок - партери, спортивні площадки, стадіони, магістральні алеї й т.п.

Для проектування зелених насаджень від фахівця потрібно, з огляду на декоративні й біологічні особливості місцевості, правильно сполучити й розміщати на, що відводиться під парк території дерева й чагарники. При проектуванні архітектурних композицій велика увага варто приділяти деревним групам як основним елементам садово-паркового ансамблю й менше одиночним посадкам, підбор і розміщення яких не викликає більших утруднень.

Композиція солітерів. Розміщуючи одиночні дерева й чагарники, варто не тільки враховувати їхню декоративність, але також передбачати гарну видимість. На передньому плані газону необхідно розміщати менш великі екземпляри, а також породи, що мають оригінальний малюнок листа. На другому плані використовуються пірамідальні й плакучі форми дерев, а також рослини з яскравими листами. Великі дерева, які видні на далекій відстані, поміщають у глибині.

При розміщенні солітерів необхідно також ураховувати тло, на якому вони будуть розташовані. Невеликі солітери проектують не зелене тло газону, на відкритий простір, для більших екземплярів тлом служать групи сусідніх насаджень. Цвіт насаджень, службовець тлом для солітерів, повинен бути або нейтральним, або контрастним стосовно цвіту його крони. Наприклад, береза з її ясно-зеленим листям і білим стовбуром добре виділяється як солітер на темно-зеленому тлі ялинового насадження. Солітери блакитної колючої ялини або ялиці досить ефектні на світлому тлі березової групи, особливо в осінній час, коли листи берези офарблюються в золотаво-жовті тони. Добре виглядає дерево-солітер, оточене невисоким чагарником, форма й цвіт якого підкреслюють фактуру й цвіт стовбура й крони солітера. Наприклад, що стелиться козацький яловець, що оточує підставу стовбура берези, яскраво підкреслює своєю щільною темно-зеленою хвоєю білизну її стовбура, ажурність крони і ясно-зелене фарбування листя.

Композиція груп. По розміщенню рослин групи бувають геометричної форми (регулярні), вільної форми (ландшафтні), а по складу порід - чисті (однопородні) і змішані (з різних порід). У регулярних групах рослини розміщають на одній певній відстані друг від друга, а в ландшафтних групах - вільно, залежно від її розміру й породного складу.

Вільна форма передбачає розміщення рослин у гармонії із природним рослинним ландшафтом. У зелених насадженнях змішаного планування застосовують регулярні й ландшафтні групи для кращого використання рельєфу.

Кількість рослин, поєднуваних у групи, може бути різним, а самі групи - як маленькими, так і більшими. Маленькі групи створюють на невеликих ділянках - у скверах, на бульварах, у зелених смугах перед фасадом будинків, у місцях перетинання доріг, на невеликих галявинах парку. Звичайно на більших паркових галявинах перед лісовими узліссями й на інших великих ділянках для створення гарних пейзажів висаджують, більші групи.

Чагарники навколо деревної групи розміщають кільцем або півкільцем з найбільш обачуваного боку. Вони роблять групу щільною й стрункою, утворюючи плавний перехід до газону.

Групи бувають ажурними й щільними. В ажурні використовують породи з нещільними, просвітчастими кронами (горобина, береза, гледичія, модрина, сосна Веймутова й ін.). При формуванні більших паркових ділянок в ажурних групах можна використовувати дуб, софору японську, тополю білу і інші з потужними, але прозорими кронами. Ажурні групи застосовуються також у тих випадках, коли повинні бути видні, що перебувають за ними гарний пейзаж або відкрита площадка.

Деревні породи з більшими кронами або великими листами розміщають далі друг від друга, а з рідкими й прозорими кронами - ближче. Породи пірамідальної форми, що входять у групу, можна розміщати густо.

Щільні групи створюють із рослин з густими потужними кронами в сполученні із чагарниками, які закривають стовбури дерев і роблять всю групу непроникної. Для таких груп можна застосовувати липу, каштан кінський, клен-явір і гостролистий, грузнув гладкий, а із хвойних - ялина європейську, ялина колючу, ялівці, бойовисько східну.

У центрі змішаних щільних груп відстані між деревами можуть бути невеликими й однаковими, а на периферії - трохи більшими й різнитися.

При створенні ландшафтних груп необхідно зіставляти розміри й форми крони, а також що сезонно застосовується фарбування листів. Варто уникати строкатості, а також безбарвності й монотонності групи.

Дерева й чагарники потрібно мати у своєму розпорядженні такий образ, щоб більше високі перебували за низькими, а більше темні по фарбуванню листів і хвої - за світлими, з менш ошатними квітами - за більш пишно квітучими й т.д. При оформленні групи, що обдивляється лише з одного боку, дотримується той же порядок, але задній план роблять більше розтягнутим. При такій компановці групи сприймаються як єдине ціле.

Саме широке застосування в композиції груп одержали чагарники завдяки великій розмаїтості форм, багатству цвітіння, фарбуванню квітів, а також інтенсивності росту. Чагарникові групи можна розміщати в зелених смугах у фасадів будинків, на вулицях і бульварах, уздовж садово-паркових доріг, на галявинах і узліссях, у розривах між деревними групами й т.д. Чагарникові групи із квітами різного фарбування, зі світлими й темними кронами компонують за тими ж правилами, що й деревні. Дрібні чагарники розташовують на відстані 0,5 м друг від друга, середні - на відстані 0,75 м, а більші - 1,0 - 1,5 м. Надалі їх проріджують або розсаджують. Для великих чагарників прийнятий інтервал 2,5-3 м, для середніх - 1,8 м, для дрібних чагарників у дорослому стані 1-1,5 м.

Дуже ефективні групи яскравоквітучих чагарників, коли біля них розміщують високі багатолітники - астри, рутбекії, лілії, лилейники, еремурус. Маки, півонії, геленіум. У ландшафтних композиціях добре виглядають різнобарвні групи. Наприклад, група зі світлокорого зі сріблястими листами тополі білої, підбитим червоним або білим дерном, група з каштана кінського й клена сріблястого, із клена сріблястого та їлі колючої блакитної, підбитих вічнозеленим чагарником магонією та ін. Цікава деревинно-чагарникова група з гарним осіннім фарбуванням листів на тлі дубово-кленового масиву. Уводячи чагарникові групи в ландшафтні композиції, можна створити барвисті пейзажі у весняний, літній та осінній пори року.

Самостійні чагарникові групи створюють звичайно з рясно квітучих порід. У вигляді однорідних груп висаджують плоди махровоквіткових з рожевими й червоними квітами, барбарис звичайний з пурпурними листами й жовтими квітами, будлею, бузку, жимолость, чубушник, спирею, вічнозелену магонію й ін. Ефектна більша група із шести видів чагарників, що відрізняються гарним осіннім розцвіченням листів і яскраво пофарбованими плодами. У бузини червоної листи восени червоно-жовті, плоди яскраво-червоні; у барбарису пурпуроволистяного листи червоно-буро-малинові, плоди - темно-червоні; в ірги канадської листи оранжево-червоні, плоди перед дозріванням яскраво-червоні; у клена Гіннала листи червоно-жовті, плоди (летючки) розжеваті; у кизильнику блискучого листи червоно-бурі, плоди чорні; у снігогоягодника листи жовті, плоди білі. При підборі рослин для чагарникових груп необхідно враховувати інтенсивність їхнього росту й особливості розвитку. Чагарники з ажурними й щільними кронами поєднувати в одну групу не треба.

Висновок: таким чином, ми розглянули основні стилі планування садів і парків – класичний і ландшафтний. При розміщенні рослин у композиційні групи варто враховувати інтенсивність їхнього зростання й особливості розвитку.

Питання для самоконтролю:

Які стилі садово-паркового мистецтва вам відомі?
Що таке композиція солітерів і які особливості потрібно враховувати при її створенні?
Що таке композиція груп?
Коли вона застосовується? Які деревні й чагарникові породи використовуються при її складанні?
Які принципи враховуються при створенні композиції груп?

Висновок

Ми розглянули основні питання, заплановані у вивченні дисципліни “ Організація інтер'єра й садово-парковий дизайн ”. Даний конспект лекцій націлений на стимуляцію фітодизайну, а в широкому змісті слова - на організацію робочого простору людини за допомогою рослин. Показано, що позитивна роль рослин полягає в естетичному, психо-емоційному й санітарно-гігієнічному впливі на людину, що істотно підвищує його працездатність, знижує ймовірність конфліктних ситуацій у колективі, підвищує корпоративний дух. Необхідно відзначити, що планування зеленої зони при будівництві споруджень повинне здійснюватися вже на стадії проектування. Грамотне керування даним процесом можливо тільки при спільній роботі архітекторів, проектувальників і екологів-фітодизайнерів.

Література

Головкін А.М. Історія інтродукції рослин у ботанічних садах. - М.: моск. ун.-т, 1981. - 128 с.
Горницька И.П. Інтродукція тропічних і субтропічних рослин, її теоретичні й практичні аспекти. - Донецьк: “Донеччина”, 1995. - 304 с.
Михайловська М.В., Приходько С.Д. Сад на підвіконні. - Київ: Урожай, 1986. - 142 с.
Козуаєєва Т.А., Лештаєва А.А. Тропічні й субтропічні рослини на полярній Півночі (Короткі підсумки інтродукції в оранжереях Полярно-Альпійського ботанічного саду). - Л.: Наука, 1970. - 148 с.
Енциклопедія кімнатного квітництва / Сост. Головкін Б.Н. - М.: Колосся, 1993. - 343 с.
Фітонциди в заготовачі / Гродзинський А.М., Макарчук Н.М., Лещинська Я.С. і ін. - К.: Наук. думка, 1986. - 188 с.
Гродзинський А.М., Сніжко В.В. Фітодизайн. Наукове використання вищих рослин у середовищі перебування людини. - К.: Б.И., 1987.- 37 с.
Словник ботанічних термінів / під ред. Дудки И.А. - К.: Наук. думка, 1984. - 300 с.
Токин Б.П. Цілющі отрути рослин. - Л.: Леніздат, 1974. - 344 с.
Словник-Довідник по екології / К.М. Ситник, А.В. Брайон, А.В. Гордецький, А.П. Брайон. - Київ: Наукова думка, 1994. - 665 с.
Токин Б.П. Що таке фітонциди // Фітонциди. - К.: Наук.думка, 1975. - С. 5-20
Холодний Н.Г. Атмосфера як можливе джерело вітамінів. // Докл. АН СРСР. - 1944. Тр. - 43, № 6. - С.272-275.
Холодний Н.Г. Нове в повітряному харчуванні рослин.// Природа. - 1951. - № 2. - С.12-20.
Добротько В.Г., Айзенман Б.Е., Залепуха С.И. Антимікробні властивості алкалоїдів. // Антибіотики. - Ізд.-в АН УРСР, 1958. - С.5-13.
Шпаків С.С., Фоміна В.П. Вплив летучих антимікробних речовин рослин на мікро- і макроорганізми // Фітонциди. - К.: Б.і, 1972. - С.207-209.
Артем'єва М.Н. Досвід вивчення фітонцидної активності деяких рослин Південного берега Криму. // Тр. Держ .Нікіт. ботан.саду, Ялта, 1962. - Т.36. - С.145-173.
Артем'єва М.Н. Зміст фітонцидів у рослинах Південного берега Криму й вплив їх на окисні процеси в організмі тварин. Автореф. дис....канд.біол.н. - К., 1964. - 20 с.
Поруцкий Г.В., Лучко А.С., Матковский К.И. Про зміст етиленових вуглеводнів у летучих виділеннях рослин // Фізіологія рослин. - 1962. - Т.9, вип.4. - С. 482-485.
Гродзинський А.М. Аллелопатія в житті рослин і їхніх співтовариств. Автореф.дис....д-ра біол.наук - К., 1965. - 20 с.
Гродзінський А.М. Основи хімічної взаємодії рослин. - К.: Наук.думка, 1973. - 206 с.
Гродзинский А.М. Проблеми біосфери й фітонциди. // Фітонциди. - К.: Наук.думка, 1975. С. 32-39.
Макарчук Н.М., Снєжко В.В., Квитко Л.И. Фітонцидна активність інтродуцированих декоративних рослин закритого ґрунту // Інтродукція й акліматизація рослин. - К.: Наук.думка, 1985. - С.80-83.
Иванченко В.А., Гродзинський А.М., Черевченко Т.М. і ін. Фітоергономіка. - К.: Наук.думка, 1989. - 296 с.
Акімов Ю.А., Кузнєцов С.И. Про фітонцидних властивості кедра гімалайського // Бюл.ГБС. - 1988. - Вып.147. - С.45-50.
Акімов Ю.А. Закономірності нагромадження й виділення летучих терпеноїдів рослинами Південного берега Криму // Біологічно активні речовини рослин. Сб. Науч.Тр.Никит.Ботан.саду. - Ялта, 1989. - Т.109. - С.6-27.
Тульчинская В.П., Юргелайтес Н.Г. Рослини проти мікробів. - К.: Урожай, 1987. - 92 с.
Цибуля Н.В. Про бактерицидні властивості фітонцидів мирта звичайного // Изв. З АНСССР. - 1990. - Вып.2. - С.72-76.
Казаринова Н.В., Музиченко Л., Цибуля Н.В. і ін. Фітодизайн у первинній профілактиці хронічних неінфекційних захворювань // Лікар. - 1995. - № 7. - С.35.
Казаринова Н.В., Цибуля Н.В. Медичний фітодизайн - особлива форма оформлення внутрішніх інтер'єрів // Біологічна розмаїтність. Інтродукція рослин. - Матер.науч.конф. - С.-П., 1995. - С.149.
Цибуля Н.В., Казаринова Н.В. Фітодизайн як метод поліпшення середовища перебування людини // Ростить.ресурси. - С.-П., 1998. - Т.34, вип.3. - С.112-129.
Горницкая И.П., Варенко Ю.С., Ткаченко Т.Н. Дія фітонцидів тропічних і субтропічних рослин на мікрофлору палат хірургічного відділення (еколого-гігієнічний аспект) // Вісник гігієни й епідеміології. - 1999. - Т.3, № 1. - С.121-125.
Черевченко Т.М. Деякі аспекти акліматизації тропічних і субтропічних рослин, використовуваних для озеленення інтер'єрів // Інтродукція й акліматизація рослин. - вип.4. - 1985. - С.65-69.
Мурав`єва Д.А. Тропічні й субтропічні лікарські рослини. - М.: Медицина, 1983. - 300 с.
Кутас Е.Н. Кімнатні рослини. - Мінськ: Ураджай, 1993. - 237 с.
Каталог господарсько-корисних рослин тропіків і субтропіків Донецького ботанічного саду НАН України / Горницька И.П., Ткачук Л.П. - Донецьк: Донгу, 1998. - 125 с.
Шматків А.Е. Учбово-методичний посібник до практичних занять по дисципліні “Ландшафтна екологія”. - Донецьк: ДонДУУ, 2005. - 77 с.
Фляків Л.И. Дерева й чагарники в ландшафтній архітектурі. - Київ: “Наукова думка”, 1977. - 271 с.
Косаревський И.А. Композиція міського парку. - К.: Будівельник, 1977. - 137 с.
Александрова М.С. Хвойні рослини у вашім саду. - Москва: Фітон+”, 2000. - 221 с.
Князєва Т.П. Газони. - Москва: “Фітон+”, 2000. - 111 с.

1. Тема- Ділові зустрічі збори наради Мета- Визначити основні закономірності ефективної роботи; навчитися ве
2. глазки а в дальнейшем образуется ямка выстланная чувствительными клетками сетчатка к которым подходит н.
3. Лабораторная работа 1 Целью лабораторного занятия является приобретение навыков практического применен
4. і. Таким чином Антимонопольний комітет в країнах розвинутого ринку є а в Україні повинен стати орган
5. . Понятие инвестиций и их классификация
6. Фихте Иоганн Готлиб
7. тема управления римской армией в Британии 44 г
8. Отделочные материалы- линолеум
9. Лабораторная работа ’2 Лабораторная работа ’4 Проверка уровня сформированности основных.html
10. КОНТРОЛЬ ЗА ЕФЕКТИВНІСТЮ МЕТОДІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ В ЛІКУВАННІ ЗАХВОРЮВАНЬ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ
11. Процессуальные сроки
12. Милетские материалисты [24]2.html
13. Алаявиджнян
14. реферат дисертацiї на здобуття наукового ступеня кандидата бiологiчних наук Севастопо
15. перше енергія Сонця поглинута океанською водою що виявляється в енергії морських течій хвиль прибою різн
16. РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук Київ 2001 Дисерт
17. Металлургиялы~ процестерді~ теориясы п~ні бойынша тест с~ра~тары 5В070900 Металлургия маманды~ы студе
18. Однако то что делается сегодня в сфере инвестиционной политики исполнительными и законодательными стр
19. лекция. Введение. Электронная вычислительная машина ЭВМ или компьютер англ
20. Экономика организаций для студентов 2 курса факультета СПО специальности 080114

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе