Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1.1. Лінгвістичні аспекти веб-дизайну. Інтернет лінгвістика
2.розвиток інтернету
3.інтернет спілкування
4.електронна мова
Виникнення Інтернету наприкінці 60-х років як комунікативного середовища передачі даних, а згодом як засобу масової комунікації в XXI столітті призвело до появи не лише глобального інформаційного середовища, але й особливих віртуальних світів, мережних спільнот, мережної культури і мережної мови, які є характерними для нового сегменту соціальної реальності. Інтернет став масштабним, різноманітним, цікавим і непередбачуваним в своєму розвитку, тому, цілий ряд учених, які представляють різні гуманітарні дисципліни, приступили до вивчення Інтернету.
За своєю значимістю та впливом на розвиток світової цивілізації і науково-технічного прогресу Інтернет став символом епохи інформаційного суспільства.
Інтернет являє собою складну соціотехнічну систему, що не має географічних кордонів. Інформацію тут представлено у вигляді великої кількості веб-ресурсів: текстів, зображень, мультимедійних застосувань. Ця система є постійно змінним середовищем, яке функціонує 24 години на добу.
Темпи розвитку Інтернет також вражають. Так, на грудень 2005 року кількість користувачів складала біля до одного мільярду чоловік. Приріст користувачів Інтернету складає в середньому на 18% в рік і другий мільярд користувачів планується до 2015 року. За прогнозами фахівців, до свого третього мільярду аудиторія Інтернету має наблизитися в 2040 році.
Сьогодні в епоху глобальних комунікацій Інтернет-спілкування набуває широкої популярності. Воно акумулює в собі величезну різноманітність мовних практик, способів і форматів комунікації. Поступово це спілкування стає ознакою нашого часу Signum Temporis.
Найчастіше комунікативний процес в Інтернеті підтримується в текстовій формі. Значення текстового компонента в Інтернеті виходить на перший план. І, природно, лінгвістика тексту повинна відігравати першорядну роль у вивченні комунікативного простору Інтернет, як особливого середовища дії тексту.
На даний момент вже можна говорити про виникнення поряд з усної та письмової особливої третьої форми - електронної мережної мови, а також певного комунікативного середовища, яке вона обслуговує. Деякі лінгвісти говорять також і про появу віртуальної мовної особистості.
В останні роки з'явилося багато публікацій, які присвячено вивченню особливостей функціонування мережної мови, способів формування мережної ідентичності та презентації віртуальної особистості, протіканню мовних процесів в Інтернеті.
В англомовній науковій парадигмі для визначення електронної мови використовуються різні терміни: е-language, netlingo, e-talk, geekspeak, netspeak, weblish, а комунікативний простір її функціонування називають комп'ютерно-опосередкованої комунікацією СМС (Computer Мediated Communication). Термін СMC використовується в двох значеннях, позначаючи як функціональний різновид мови, так і особливе комунікативне середовище.
На пострадянському науковому просторі частіше вживається термін «мова Інтернету», а СMC позначається як електронна комунікація, віртуальна Інтернет-комунікація або ж комп'ютерний чи електронний дискурс.
Деякі дослідники СМС розрізняють поняття електронне спілкування та електронний дискурс, вважаючи друге більш вузьким поняттям, що описує мовні особливості комп'ютерного «текстового» спілкування. Таким чином, електронний дискурс є складовою частиною більш широкого поняття електронної комунікації.
Ряд західних лінгвістів вибудовує наступний концептуальний ланцюжок від загального поняття до більш вузького:
З виникненням високих технологій можна говорити про особливі функціональні різновиди мови - мови, що обслуговують електронні засоби комунікації. До них, перш за все, належить мова Інтернету та інших комп’ютерних мереж, а також мова текстових повідомлень, що передається за допомогою інших комунікаційних платформ: служби повідомлення мобільних телефонів, мова повідомлень телексом чи системами міжбанківських комунікацій, повідомлення на базі технічних систем спеціального застосування.
Існує ряд причин, з яких мову засобів електронної комунікації можна вважати функціональним різновидом мови:
Електронна мова є саме функціональним різновидом мови, а не функціональним стилем, в силу цілого ряду властивостей, що відрізняють поняття «стиль» від поняття «підмова» або «різновид мови». До цих властивостей відноситься наявність нейтральних засобів літературної мови і ненормативних засобів мови.
Цей різновид мови є стилістично незамкнутим і не може бути зведеним до жодного з функціональних стилів чи інших функціональних різновидів мови. Цю мову не можна пов'язати ні з однієї спеціальної сферою комунікації або типом дискурсу (наукового, релігійного, освітнього тощо). Цей різновид мови поряд зі специфічними зонами і функціями «обслуговує» також і повсякденне людське спілкування.
Дискурс являє собою складне явище, яке можна розглядати з кількох ракурсів:
Характерні риси комп'ютерного дискурсу:
В Мережі існує проблема створення, підтримки та утримання постійного контакту, що вимагає максимальної мобілізації призначених для цього мовних засобів. І це не лише порушення мовної норми. Перформативні висловлювання тут набувають виняткового значення. Багато веб-ресурсів надають своїм користувачам додаткові можливості для побудови перформативних висловлювань, наприклад, в інтерфейсах веб-редакторів передбачено засоби для їх редагування.
Ситуація встановлення і підтримання контакту призводить до комунікативного новаторства, роблячи це спілкування небуденним і оригінальним. Постійно зростає креативність мовної віртуальної особистості в комунікативному просторі Мережі. Причому це зростання відбувається на всіх мовних рівнях, що робить мережну мову унікальним дослідницьким об'єктом для лінгвістичного вивчення.
В Інтернеті спостерігається вибух народної мовотворчості, що захоплює всі мовні рівні, але особливо яскраво це видно по мережній лексиці і особливому комп'ютерному сленгу, відродженню епістолярного жанру, частого використання прийомів мовної гри та інше.
Однак, часто це новаторство виражається у відхиленні від графічних і граматичних мовних норм. Ряд російських лінгвістів говорять навіть про те, що російський Інтернет прощається з російською мовою, описуючи метафорично цю ситуацію «Умераед зайчег мій», тобто, принцип «пишу, як чую» стає в Інтернеті комунікативної нормою.
Однак не все втрачено. Наприклад, Максим Кронгауз вважає, що мода на «мову падонків», «превед» скоро пройде, і ці новаторські прийоми швидко перейдуть на банальні мовні кліше, втрачаючи свою новизну та комунікативну привабливість. Вони будуть служити лише нагадуванням про лінгвістичні ігри певного періоду розвитку Інтернету.
Інший дослідник Інтернету, Кирило Денисов вважає, що вся Інтернет «кривографія» повинна ґрунтуватися на грамотному написанні, адже інакше її ніхто не помітить. Помилка стає кумедною лише тоді, коли читач твердо знає, в чому вона полягає.
Всі перелічені вище властивості Інтернет-спілкування призводять до широких можливостей особистих презентацій в Мережі, а також надають «родючий грунт» для експериментів із власною ідентичністю та самою презентацією. В Інтернеті можна легко змінити стать, вік, країну, стати інопланетянином, тобто, то, що в реальному житті є практично неможливим, тут можна здійснити кількома ударами по клавішах клавіатури.
Оцінити всю неоднозначність такої ситуації в плані психічного здоров'я особистості та проаналізувати наслідки Інтернет комунікації є вкрай актуальним для вивчення наслідків впливу Інтернету на людську цивілізацію. Інтернет спілкування призводить до непередбачуваною і некерованої ситуації: засоби масової інформації, і, зокрема, Інтернет починають жити незалежним від людей життям і стають самостійною некерованою силою.
Людина з автора цих цінностей поступово перетворюється на їх придаток, певне інформаційне продовження. Тому, при оцінці важливості таких засобів, повинен переважати морально-етичний контекст. Довгий час знаходження в Інтернеті розвиває у людини примітивний дитячий нарцисизм. Вирази My yahoo, My windows, my-email стали вже слоганами індивідуалістичного мережного світу. В людей змінюється ставлення до часу і простору, моделі комунікації, пріоритети. Посилюються тенденції індивідуалізму, а також агресивність, оскільки агресивні (напористі) мовні тактики будуть скоріше почутими в Мережі.
Наявність всіляких перевірок граматики тексту, знижує розвиток навичок грамотного написання у дітей і знижує загальний рівень культури володіння письмовою мовою.
Граничне спрощення комунікації в Інтернеті веде до спрощення мовної, а з часом і фізичної (реальної) особистості, викликаючи незворотні зміни в психіці. Візуалізація комунікації призводить до зниження здатності вербального вираження і сприйняття, що позначається на спілкуванні різних вікових поколінь, знижуючи його ефективність і взаєморозуміння в цілому.
Домінування англійської мови в Мережі призвело до того, що Інтернет став засобом ієрархічного розподілу лінгвістичних навичок та ресурсів як всередині однієї нації, так і між різними державами і мовними системами. В результаті з'явилася нерівність лінгвістичних систем і поглинання одних мов іншими.
Інтернет утворює особливу комунікативну середу, особливе місце реалізації мови, яке не має аналогів у минулому. Віртуальна реальність Інтернету з розвитком набуває рис нового світу і стилю життя, який стимулює появу нових засобів комунікації. Веб-стиль може бути новим VIP-стилем.
Більш ніж за 30 років свого існування комп’ютерна комунікація залишається швидше практичною необхідністю, а не об'єктом моди або ж фетиша. Найвитонченіші технологічні інновації за останні п'ять років також сприяли цьому. Незважаючи на доступність великої кількості мультимедійних програм, комп’ютерна комунікація в основному «працює» в звичному текстовому форматі.
Ця тенденція чітко проявляється в постійному збільшенні використання традиційних форматів для встановлення безпосереднього комунікативного контакту. Ці програми спрощують електронну комунікацію і «підлаштовують» її під звичайні комунікативні цілі.
Основна увага у вивченні комп’ютерної комунікації зміщується від вивчення технологічних інновацій до більш пильного розгляду факторів, які змушують людей користуватися цими інноваційними технологіями.
Людський фактор у цьому напрямку досліджень лишається на першому плані. Людина в електронній комунікативній системі стає не менш значущим чинником, ніж власне технології.
Глобальна система WWW (World Wide Web) як об’єкт наукових досліджень привертає увагу вчених з багатьох причин. По-перше, унікальним феноменом є сама організація та структурування інформації у WWW; по-друге, принципово новими є методи та засоби формування відкритої сфери обміну інформацією; по-третє, необмеженими є можливості застосування WWW у дистанційній освіті, соціальній комунікації, журналістиці, електронній комерції, електронному урядуванні та ін.; по-четверте, можливості потенційного удосконалення побудови, змісту і мови гіпертекстів спонукають до пошуку нових науково обґрунтованих методів підвищення їх ефективності в українському сегменті WWW тощо.
Найбільш ґрунтовно ці питання вивчали і зробили вагомий внесок у розвиток Інтернету R. Cailliau, M. Gray, T. Berners-Lee, J. Kleinberg, S. Brin, L. Page, B. Mobasher, J. Nielsen, S. Krug, L. Rozenfeld та ін. Проблемам пошуку та структурування інформації у WWW присвятили наукові праці російські вчені І. Сегалович, А. Акопов, Д. Смирнов та ін. Методи та засоби позиціонування сайтів в системі World Wide Web досліджував український вчений Андрій Пелещишин. Він один з перших в Україні захистив докторську дисертацію з тематики WWW (2008), керує проектом “ІТ-Аналітика” (аналітичний блоґ), метою якого є розвиток національного сегменту WWW та ефективне використання в Україні його потенціалу. Сайти веб-холдингу “Рідна мережа” http://ridne.net (Форум рідного міста http://misto.ridne.net та аналітичний блоґ “ІТ-Аналітика” http://it.ridne.net) є популярними серед української інтернет-спільноти [1].
Матеріали наукових конференцій “Мова @ мультимедіа” (2006), “WWW в мережі метафор. Інтернетова сторінка як предмет наукових досліджень” (2006), “Текст у мережі” (2008), “Діалог – конфлікт” (2008) та інші засвідчують, що дослідження віртуальної комунікації, а саме “впливу мультимедійного тексту на вербальне спілкування молодого покоління”, емоційних інтеракцій “гіпертекстового автора, читача і твору”, “аксіології журналістики та кібернетичного дискурсу”, “філософії цифрового світу”, “WWW як розкованої сфери діяльності”, “феномену Web 2.0 як шансу для формування мережевої інтелігенції”, мови чатів, коментарів, блоґів, – має велику наукову перспективу, оскільки популярність інтернету як засобу масової інформації стрімко зростає і кількість його користувачів у світі сягає мільярда [2].
На початок 2009 року WWW налічувала близько 190 мільйонів веб-сайтів [3]. За даними опитування компанії у США, інтернет вперше випередив газети як головне джерело новин і за популярністю поступається лише телебаченню [4]. В Україні понад 20 відсотків осіб віддають перевагу комунікуванню, самоосвіті та новинам з Уанету (близько 3 тисяч веб-сайтів), і цей процес має позитивну динаміку. WWW перенасичена інформацією, “понад 10 мільярдів сторінок для 1,1 мільярда користувачів” [5]. Проблемою залишається мова та автономність української мережі. Ці питання чекають свого розв’язання на державному рівні. Поки що “держава не ідентифікує Уанет як “власну територію“ [6].
Інформаційно-лінгвістичні та інші портали в ua.net
Увага до інтернет-комунікування зумовлена значним впливом глобальної мережі на всі сфери суспільного життя (мобільність спілкування, розвиток освіти та науки, мови, тексту), новими перспективами оперативного обміну інформацією та активного обговорення на форумах. З погляду ефективності веб-журналістики, є потреба в контент-аналізі аргументації та персвазії на сторінках WWW. Для прикладу, у США понад 60 років досліджують (Noah J. Goldstein, Steve J. Martin, Robert B. Cialdini) психологію та “секрети науки персвазії, яка змінює основи мислення”, впливає на переконання та вчинки людини, використовуючи морально-етичні принципи. Та ж мотивація зобов’язує українських науковців вивчити персвазивні та аксіологічні аспекти інформаційно-лінгвістичних порталів в мережі Уанет (ua.net), яка є аналогом до російської – Рунет (ru.net) і частиною глобальної – World Wide Web. Наприклад, “Україна інкогніта”, “Європейські традиції, історія України, минуле, сучасне та майбутнє України”, “Ізборник”, “Про українське в Уанеті”, “Сайти про мову”, “Українське слово” (бібліотека українською мовою), “Нова мова” (проект розвитку української мови), “Уроки державної мови” (загальноосвітній сайт), “Mova.info”, “Slovnyk.net”, “Пиши українською”, “Народний оглядач” (щоденна інтернет-газета неофіційної інформації, настроїв і громадської думки), освітній портал, “Mova.kiev.ua”, “Українська блоґосфера”, ”БлоґоСвіт”, часопис сучасної культури “Кульбіт”, “Україна сьогодні”, всеукраїнська інтернет-газета “Молодь і життя”, “Японська сторінка” (“дружній сайт про Японію в українському інтернеті”), “Українські новини” та ін. [7].
До проблемних питань у віртуальному комунікуванні належить неточне розуміння веб-термінів, якими послуговуються у WWW. Більшою мірою це стосується дослідників з гуманітарною освітою, яка в ХХІ столітті не може обійтися без глибоких знань телеінформатики. Форуми, коментарі, блоґи, веб-бібліотеки, веб-комунікація в цілому є обов’язковими чинниками наукової та суспільної діяльності.
Інтернет та WWW не є синонімами
Насамперед важливо зрозуміти відмінність Інтернету та WWW. Інтернет (лат. inter – між, англ. net – мережа) – загальносвітова комп’ютерна мережа, яка логічно з’єднана в однорідну адресну мережу на основі протоколу IP (англ. Internet Protokol) та TCP (англ. Transmission Control Protocol). Термін протокол треба розуміти як спосіб взаємодії, обміну даними між комп’ютерами під час роботи в мережі. Щоб різні комп’ютери могли разом працювати, вони повинні “розмовляти однією мовою“, тобто використовувати однакові протоколи. Сукупність цих протоколів називають стеком протоколів TCP/IP (абревіатура терміна Transmissіon Control Protocol / Internet Protocol (Протокол Інтернет). Інтернет надає або використовує послуги вищого рівня на базі телекомунікації і пов’язаній з нею інфраструктурі. Отже, Інтернет – це багато комп’ютерів, з’єднаних між собою.
Трапляються помилки і в правописі термінів. Слово Інтернет пишемо з великої літери як назву комп’ютерної мережі. З малої літери, – якщо маємо на увазі інтернет як один із засобів масової інформації (медіум). Наприклад, прочитала це в інтернеті, інтернет-видання, інтернет-послуги, інтернет-магазин. Усі слова з першою частиною веб (web – мережа) треба писати через дефіс. Наприклад, веб-редакція, web-дизайнер. Помилки трапляються в написанні слів блоґ, блоґер, блоґосфера, онлайн-конференція, офлайн-видання, медіаменеджер, хостинг, вікімедіа, вікіпроект, браузер, веб-браузер (з англ. оглядач, веб-оглядач), лінк та ін. Потрібно розрізняти доменні зони (регіональні та організаційні): .ua, .ru, .org, .com, .su, .info, .edu, .gov – від назв сайтів (доменні ім’я) та URL і правильно їх писати. Деякі науковці називають усіх відвідувачів веб-сайтів користувачами. Користувач комп’ютером, інтернетом, WWW за правилами відповідних протоколів (див. вище) і читач веб-видань, веб-оглядач, співучасник веб-чатів, веб-форумів, веб-коментарів, автор веб-текстів, веб-проектів тощо – поняття, різні за змістом. У першому випадку особа користується технічними засобами, щоб увійти в мережу WWW, далі вона постає в іншій веб-ролі.
Інтернет і WWW не є синонімами. “WWW є одним із благ, доступних за допомогою Інтернету”. Наприклад, електронна пошта та обмін файлами в мережі P2P. WWW є сукупністю документів та інших засобів, з’єднаних гіперпосиланнями і URL-ami. Коротке пояснення відмінностей між цими поняттями ґрунтується на інтернетових протоколах (протокол як термін інформатики). Комунікаційні протоколи поділені на відповідні пласти. Кожний пласт забезпечує функціональність вищого пласту. Протоколи, які використовує WWW, наприклад, HTTP (англ. Hypertext Transfer Protocol), діють на вершині комунікаційного пласту (IP) і контролю трансмісії (TCP). HTTP є протоколом пласту аплікації (аплікації як терміна інформатики). URL (англ. Uniform Resource Locator) найчастіше розуміють як адреси сторінок WWW, але цей формат адресування служить для ідентифікації всіх засобів, доступних в Інтернеті. “Розвиток Інтернету та WWW за останні два-п’ять років значною мірою здійснюється шляхом активного впровадження ряду нових принципів та технологій, які отримали спільну назву Веб 2.0. Термін Веб 2.0 вперше з’явився в 2004 році і покликаний ілюструвати якісні зміни у WWW на другому десятилітті його існування. За своєю суттю Веб 2.0 є логічним розвитком попередніх досягнень. Іншим важливим аспектом Веб 2.0 є зміна пріоритетів та акцентів у використанні технологій та задоволенні потреб користувачів. На сьогодні “Веб 2.0” розглядається як головний напрям розвитку Інтернету на найближче десятиліття… Головною особливістю Beб 2.0 є стрімкий ріст активності користувачів…: участь в інтернет-спільнотах (зокрема, форумах); розміщення коментарів на сайтах; ведення персональних журналів (блоґів); розміщення посилань у WWW. Іншою важливою особливістю Веб 2.0 є активний обмін даними: експорт новин між сайтами; активна агрегація інформації зі сайтів” [6].
Персвазія – мистецтво переконувати
З уваги на необмежений вплив WWW на читачів веб-сайтів, є потреба проаналізувати засоби персвазії у вербальному комунікуванні та їх зв’язок з аксіологією журналістики. Термін “персвазія” та похідні від нього – персвазивний (персвазивна комунікація), персвазивність (журналістики) –увійшли до активного вжитку багатьох дослідників ефективності впливу ЗМІ на масову аудиторію. Деякі автори неправильно переклали українською мовою цитати із закордонних праць і пишуть “персуазивна комунікація” [8], незважаючи на те, що у словниках англійської мови подана траскрипція persuasion [pə`sweizn], [pə`sweiʒæn], [pəɸ'sweɪʒən] у значенні “переконування, намова, умовляння”. У польській мові від терміна perswazja (персвазія) творять похідні – perswazyjny (komunikat, przekaz, materiał), perswazyjnе (działaniе), perswazyjna (кomunikacja). Російська вікіпедія поки що не подає відомостей про цей термін, хоч уважне вивчення наукових веб-джерел показало, що і в російській, і в українській мовах це слово раніше вживалося (за Зведеним словником застарілих та маловживаних слів: персвазія – умовляння; персвадувати – переконати, персвадуєш – переконуєш) [9]. На сторінках авторитетного журналу “Слово і час” опубліковано статтю Терези Добжинської в літературній редакції “Мовна гра як форма персвазії в суспільному дискурсі”, в якій авторка на основі спостережень за мовленнєвою діяльністю сучасних польських політиків і журналістів детально розглянула різні види мовної гри, створені риторико-стилістичними засобами, та їхній вплив на масову аудиторію [10].
У журналістиці та практиці соціальної комунікації важливо глибше розуміти семантико-конотативні нюанси терміна персвазія, оскільки він тісно пов’язаний з майстерністю аргументації та журналістською професійністю. В усіх опрацьованих джерелах подано етимологічну довідку: персвазія (від лат. persuasio – умовляння; persuadere – намовляти, переконувати) – “мистецтво переконувати когось у своїй правоті”. Польський професор Сльонського університету в Катовіцах у термінологічному словнику “Sztuka argumentacji” подає тлумачення персвазіії в латинському варіанті як “переконання, віра, опінія” [11, 228]. В узагальненому вигляді наукове тлумачення цього терміна є таким: персвазія – свідоме вживання знаків і символів, а саме письмового та усного слова, образу тощо з метою ефективного впливу на чиїсь переконання, погляди, рішення; здобуття чиєїсь підтримки, схвалення пропонованих поглядів, способів поведінки, намірів, ухвал. Першочерговим завданням персвазії є не стільки логічно правильно довести слушність певних поглядів, скільки результативно переконати в цьому якомога більшу кількість осіб. Існує поняття автоперсвазії – довготривалої зміни власних (часто суб’єктивних) поглядів, поведінки, тобто удосконалення самого себе.
Більшість авторів застерігає не плутати персвазію із маніпуляцією (від лат. мanipulatio – підступ, маневр), яка ставить за мету шляхом інспірованих дій та ошуканства вплинути на вчинки особи чи групи осіб на користь маніпуляторів. Засобами маніпуляції можуть бути зміст і способи передавання інформації, замовчування, фільтрування фактів, підтасування статистики. Персвазивні дії, навпаки, впливають “чистими” засобами і з позитивною інтенцією. Вони є ефективним чинником уникнення суперечностей. Персвазія тісно пов’язана з аксіологією (гр. αξια – цінність, вартість) – наукою про теорію цінностей, їх природу та зв’язки між собою, соціальними та культурними чинниками і структурою особистості. Аксіологію називають наукою “про цінності освіти, у яких представлена система значень, принципів, норм, канонів, ідеалів, що регулюють взаємодію в освітній сфері. Проблема цінностей і моралі в особливо гострій формі виникає в суспільстві, де культурні традиції та ідеологічні настанови дискредитовані “ [12, 108].
Відкрий для себе Україну !
Веб-редакції українських інформаційно-лінгвістичних сайтів переважно використовують когнітивізм як найінтелектуальніший спосіб персвазії та аксіології у віртуальній комунікації. Секрет ефективності впливу полягає в тісному поєднанні інтелектуальних елементів з емоційними та моральними. Наприклад, веб-візиткою сайту “Україна інкогніта” є слова: ”Відкрий для себе Україну!”. Вплив імперативу є результативним, про що свідчить значна кількість читачів сайту [7]. На українському порталі “Європеські традиції, історія України, минуле, сучасне та майбутнє України” засобом персвазії виступають дескриптивні знання (апріорі й апостеріорі) про українську державність та “значення України для кожного з нас” [7]. На сайті веб-бібліотеки “Українське слово”, яка могла би щоденно поповнюватися за умови більшої активності веб-спільноти, в ролі персвазивності використано риторико-стилістичні засоби під рубрикою “Висловлюємося”. У разі відсутності змісту певного тематичного розділу подано крилатий вислів. Наприклад: “Часом ніщо так стрімко не рухає до мети, як відсутність засобів”. Кожне наступне відвідування розділу “Проза” супроводжується новим крилатим висловом видатних особистостей у названій рубриці: “Бути багатим і мати досить грошей – не одне і те ж. По-справжньому багатий той, хто задоволений своїм життям”. Діоген; “Майбутнє – це те, назустріч чому кожний з нас наближається зі швидкістю 60 хвилин на годину”. К. Люїс; “Майбутнє повинно бути закладене в сьогоденні. Це називається планом. Без нього ніщо у світі не може бути гарним”. Г. Ліхтенберг; “Воля полягає в тому, щоб бути залежним тільки від закону”. Ф. Вольф та ін. Тривале вивчення веб-сторінок бібліотеки не вичерпало запасу розумних думок, які справді “намовили” читачів до прочитання багатьох творів в електронній версії [7].
З погляду персвазивності й аксіологічності популярною є веб-бібліотека “Віртуальної Русі” (туди перенесені всі тексти е-бібліотеки “Весна”). Розмаїття і актуальність тематики, рубрик; літературний форум, гуманітарні розвідки, “радість життя” – все скероване на освіту, свідомість, активність, мобільність. Віртуального читача важко здивувати, але публікація “Дмитро Туптало та його щоденник” привернула увагу багатьох. В історію України повернуто ще одне славетне ім’я. “ “Діаріуш” Дмитра Туптала… хоча й поступається за обсягом – аж п’ятитомному “Подорожньому діарію” Пилипа Орлика… за цінністю інформації, за силою впливу на читача це твори рівнодостойні. Як достойними нашої пошани є їх автори. І Дмитро Туптало, і Пилип Орлик – обоє знайшли останній спочинок у чужій землі. Туптало – в ростовській (1709). Орлик – у молдавській (1742). Сподвижницьким життям обоє уславили Україну, а своїм мисленням, творчим доробком вони органічно вписалися в європейський контекст. Спільним для Дмитра Туптала і Пилипа Орлика (попри численні відмінності) є ще й послідовне відстоювання людської та національної гідності” [13].
У мистецтві переконувати успіхи мають веб-акції: „Пиши українською”, „Український ренесанс”, „Твоя мова”, „Кібермова” та ін. Силу впливу зміцнюють рекламні тексти: „…Вивчай українську, розважаючись! Мовленнєві технології для української. Голоси та комп’ютерні засоби для озвучення текстів”. Молоді науковці створюють сайти, маючи якнайгуманніші комунікативні інтенції. Метод дослідження таких ресурсів, за Іваном Дзюбою, „це насамперед розуміння” [14].
Йокосо! В Країну сонця!
Ефективним засобом персвазії є спільні веб-проекти кількома мовами. З 2000 року увагу читачів привертає цікаве видання зі скромною назвою „Японська сторінка” – українською, японською, російською, англійською мовами. Автори подають „Японські новини” в культурному просторі України та „Українські новини” в культурному просторі Японії. До персвазивних секретів можна віднести риторичну мову веб-редакції: „Йокосо! – Ласкаво просимо!”; „Ми сподіваємося (ми – це фонд “Мрії здійснюються”), що для деяких з вас “наша “Японська сторінка” стане першим кроком, який розпочне захопливу подорож у дивовижний світ Країни сонця, що сходить…, як у японському прислів’ї: “Шлях у десять тисяч рі починається з першого кроку”. На веб-сторінках – багато лінків, які ведуть читачів до інших джерел про Японію. Щоденно працюють українською мовою веб-сайти міжнародного китайського радіо, німецької „Deutsche Welle”, англійської ВВС (Бі-Бі-Сі). Веб-видання “ІnoZMI” – іноземна преса про Україну – створило можливість читати статті українською, наприклад, з газет “The Times”, “The Guardian” (Британія), “Frankfurter Allgemeine Zeitung” (Німеччина) “Rzeczpospolita” (Польша), “The New York Times” (США), “Neue Zuercher Zeitung” (Швейцарія), “The International Herald Tribune” (Франція), “Новоя газета”, “Взгляд” (Россия) та ін. [15].
Висновки: 1. У віртуальному комунікуванні найголовнішим секретом персвазії є слово. Слово як вербальне вираження волі; слово-інформація, оформлене мовною одиницею. Його сила впливу – в аксіологічному змісті комунікатів. Віртуальне комунікування відкрило наукову скарбницю вільних енциклопедій багатьма мовами світу. Порівняльний аналіз ключових понять у практиці комунікації виявив, що загальносвітовий словник має багато спільної лексики з однаковим змістом і ментальною сутністю. 2. Інформаційно-лінгвістичні сайти українською мовою є важливим чинником високої освіти, формування національної і глобальної свідомості, джерелом нових ідей та проектів. 3. Український сегмент WWW постійно розширюється і вдосконалюється. Порівняно з минулими роками кількість веб-сайтів зросла до трьох тисяч. 4. Українські веб-видання формують розкуту, мобільну, грамотну особистість. 5. Лінгвістичні портали (усі, без винятку) є ефективною формою дистанційної освіти. У такий спосіб залучені до активної діяльності і неповносправні громадяни. 6. Закордонні веб-видання кількома мовами (в тім українською) впливають на формування об’єднаної позиції до проблемних подій у світі на основі об’єктивного інформування та аналізу фактів. Суб’єктивні думки є можливість обговорити на форумі. 7. До ефективних форм персвазії належать блоґосвіт (блоґосфера), веб-форуми – вільний обмін своїм ”Я”, зіставлення різних поглядів і оцінок, які творять активну спільноту віртуального світу. 8. Українська інтернет-журналістика представлена авторитетними веб-виданнями: „Телекритика”, „Українська правда”, “Громадянське суспільство”, “ForUm”, „Народна газета”, „Українські новини”, оффлайн-видання: „Дзеркало тижня”, „День”, “Високий Замок” та ін. 9. Проблемними залишаються питання культури мови, макаронічний стиль висловлювань, особливо у веб-коментарях, веб-форумах, чатах, онлайн-конференціях.
Отже, епоха біту створила в мережі WWW новий тип тексту, характерні ознаки якого – інтерактивність, гіпертекстуальність та мультимедійність. Перехід ЗМІ від тексту до гіпертексту розширив можливості ефективної персвазії у віртуальному комунікуванні.