Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
91.Акти застосування права: поняття, види.
Це формал обов’язкове волевиявлень компетентних держ органів або уповноваж громад об’єднань, яке підтвердж, встановл, змінює, припиняє юр права і обов’язки персоніфікован суб у конкрет життєвій ситуації. Персоніфік суб-конкретн суб. Властив правозастосовч актів: прийм спец уповноваж органом; формально обов’язк для персонал визнач суб; використ для конкрет випадку і мають одноразову чинність; не мають заоротн дії в часі; усна, письмова або конклюдентна форма( мовчазна змова або фіз. волевиявлення). Види: 1 акти які поділ за суб прийняття: акти голови держ, органів держ влади, органів управління, суду, контрольно-наглядових органів, уповноважених посадових осіб, уповноваж органів, громад об’єднань; 2 За галузевою приналежн застосован норми: цивільно-правові, адміністративно-правові, кримін-правові; 3 за юрид формою: постанови, укази, розпорядження, рішення, накази. ухвали, протести, подання, висновки; 4 за функт у правовому регул: регулятивні, охоронні; 5 залежно від елементу правової норми яки застосов: акт застосув диспозиції і застосув санкції; 6 за характером індивідуальних вмінь або приписів: уповноважуючи, зобов’язуючи, забороняючи; 7 за характером юр наслідків: право констатуючі або право підтверджуючі, правовстановлюючі, право змінюючи. право припиняючи.
92. Правова,нормативна,правомірна поведінка
правова поведінка — це соціальна поведінка особи (дія чи бездіяльність) свідомо-вольового характеру, врегульована нормами права, що тягне за собою юридичні наслідки.:
— соціальна значущість
— суб'єктивізм
— регламентованість поведінки нормами права
— підконтрольність поведінки
— здатність правової поведінки породжувати юридичні наслідки.
Првомірна поведінка
правомірна поведінка — це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб'єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою.
Правомірна поведінка характеризується певними особливостями:
1) відповідність даної поведінки вимогам норм права (формально-юридичний критерій);
2) соціальна корисність даної поведінки,;
3) дана поведінка має суб'єктивну сторону, яка знаходить свій вияв у таких складових чинниках, як: мотив (спрямованість поведінки); міра усвідомлення можливих наслідків вчинку; внутрішнє ставлення особи до спричинених наслідків;
4) об'єктивна необхідність правомірних дій для функціонування та розвитку суспільства. Ці дії знаходять своє закріплення у імперативних нормах у вигляді обов'язків, виконання яких забезпечується примусовою силою держави;
5) форми реалізації правомірної поведінки пов'язані з формами реалізації права (дотримання, виконання, використання та застосування права). Всі форми правомірної поведінки повинні відповідати вимогам норми права з метою досягнення певного позитивного результату. Форма правомірної поведінки у кожному конкретному випадку є індивідуальною та пов'язана із специфікою мотивів та цілей, які ставить перед собою суб'єкт;
6) соціальна допустимість поведінки, тобто це можлива правова поведінка, що забезпечена державними засобами.
Нормативна поведінка - регулюється будь-якими соціальними нормами: звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін.
93. .Правопорушення: поняття, ознаки, види.
Кожне прав-ня — конкретне, оскільки його чинить конкретний індивідуальний або колективний суб'єкт у певний час, у певному місці. Правопорушення характеризується конкретно визначеними ознаками, до яких передусім належать: суспільна небезпечність діяння (дія чи бездіяльність), що спричиняє шкідливі наслідки чи загрожує спричиненням таких наслідків;протиправність діяння; винність особи, що скоїла протиправне діяння; деліктоздатність суб'єкта прав-ня; покарання і стягнення.Отож, прав-ня — це юридичний факт, який має місце за наявності всіх вищезазначених ознак.
Види правопорушень — класифікаційні групи прав-нь за різними підставами. Залежно від ступеня сус-ної небезпечності розрізняють злочини і проступки. Злочин — вид прав-ня, що передбачається крим з-ом, тобто суспільне небезпечні, кримінальне протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну системи, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.Проступки класифікуються як адміністративні, дисциплінарні, цив-правові.
Адміністративні проступки — такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них закон передбачає адміністративну відповідальність.
Дисциплінарні проступки — такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисциплін; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законодавством (іншими нормативними актами) передбачено дисциплінарну відповідальність.
Цивільно-правові проступки — шкідливі, протиправні, винні порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв’язаних з ними немайнових особистих відносин, а також схожих з ними майнових і особистих відносин, передбачених нормами сімейного, земельного, колгоспного права.
Причини правопорушень — комплекс явищ об'єктивного й суб'єктивного характеру, що здатні детермінувати протиправну поведінку суб'єктів права.
94. Ю. відповідальність – це передб нормами права обовязок суб правопоруш відбувати негативні наслідки. До ознак відносяться 1)відповід тільки Замовник протиправну поведінку (не за мислі), тобто основою для юр відповідальності можуть бути тільки дії субєктів права 2) відповідальність при наявн вини в діях правопорушника означає що без вини наможна говорити про правопорушення 3) законність означає що відповідальність наступає тільки в випадках, які передбачені правовими приписами держави 4) справедливість означає що Замовник одно правопорушення може бути тільки одне юридичне покарання і воно повино бути рівносильно до тяжкості правопорушення. 5) доцільність це відповідність міри покарання виходячи із особистості правопорушника його відношенню до правопорушення. 6)неотвратимість покарання означає що ніяке правопорушення не повине залишитися без покарання. В залежності від галузевої приналежності юридичних норм, які закріплюють таку відповідальність є: кримінальну, пдміністративну, цивільно правову і дисциплінарні відповідальність. Мета – створити таке суспільство в якому не буде правопорушень, або вони будуть мінімальні, закріпити справедливість силами держави і забезпечити державою, обмежити правопорушення
95. Відповідальність держави перед особою.
1. Гарантує кожному інформацію про його права і свободи.
2. Бере на себе обов'язок забезпечити права своїх громадян і забезпечує їх реальне здійснення.
3. Представляє громадянину свободу виявити себе в усіх галузях соціально-політичного життя, за винятком сфер, прямо застережених у законі.
4. Не має права обмежувати права і свободи громадянина, крім випадків, прямо передбачених законом.
5. Не має права притягати до відповідальності громадян за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
6. Не має права двічі притягати громадянина до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
7. Гарантує захист судом прав і свобод людини і громадянина.
8. Діє виключно в рамках закону, має встановлені конституцією чіткі межі своїх повноважень.
9. Відповідальна за неправомірні дії посадових осіб: перевищення влади, зловживання службовим становищем.
Правовий інститут відповідальності держави дозволяє створити додаткові стримування та противаги владі, зм'якшити її автократичні прояви, обмежити можливі зловживання за допомогою підкорення її закону. Створювані цим інститутом умови перетворюють владарювання на суспільне служіння, а не на привілей. Дотримання інституту відповідальності держави, її органів і посадових осіб перед людиною і громадянином є одним з основних показників правової спрямованості діяльності держави. Він виражає морально-юридичні засади у відносинах між державою як носієм влади і громадянином як учасником її здійснення.
10. Зобов'язана відшкодовувати за свій рахунок чи за рахунок органів місцевого самоврядування матеріальну і моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
11. Гарантує право громадянина звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, та ін.
96. Правова система — сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи й захищаючи їх
97. .Правова система: поняття, основні види правових систем сучасності.
Правова система — сукупність внутрішньо узгоджених, взаємозв'язаних, соціальне однорідних юридичних засобів, за допомогою яких держава здійснює необхідний нормативний вплив на суспільні відносини, закріплюючи, регулюючи, охороняючи й захищаючи їх
98 Романо-германська правова сім’я. У всіх країнах, що належать до р-г прав сім’ї, визніч поділ права на публічне і приветне. До публік права відносять галузі і інститути, які визнач статус і порядок діяльності органів держ і відносин індивіда з держ, а до приватн-галузі, інстит що регул взаємовідн індивідів. Пізніше принцип публічного права: конституц право; адміністрат, міжнародне, кримінал, тощо. Право склад не тільки з правов норм, а і включ норми, що створ у резуль тлумачення. У свіх країнах р-г прав сис-ми є писані Констит за нормами яких визнач найвища юр сила. Р-г прав сім’я подвл на 2 групи: романську(Франція, Бельгія, Іспанія, Італія, Люксембург, Португалія) і германську( ФРН, Австрія, Швейцарія, та інш.
99. . Англосаксонська правова сім’я. Класифік на загальне право і право справедливості (створ судом канцлера, для доповн або змінен загал права якщо воно відстало від життя). Норма права- відпрацьоване судов практикою рішення по конкрет справі. Головне джерело права – судова практика. Поділ на Високе правосуд і нижче правосуддя. Право Австралії зазнало впливу англ. загал права. Право склал із законів, що прийм Парламентом австрал Союзу. В Ірландії звичаєве право замінено насиль шляхом на на англ. загальне право. До англосакс сім’ї входять: Англія, Ірландія, Канада. Австралія, Нова Зеландія, інші колиш колонії Британ імперії.
100. . Мусульманське право. Нерозривний зв’язок з релігією ісламу. Частина ісламу – шаріат – це сукуп норм прав, реліг та обрядових настанов і правил, що покликані регул поведінку мусульм у всіх сферах життя, його почуття і думки. Найголов джерело – Коран. Сім’я традиційного права. Традиц право – дуалістичне право в силу наявності елементів європейського і звичаєвого права, його існування у формі писемного і не писемного права, звичаю та реліг закону. Традиц сус-ва: азіатські країни Середнього та Близького Сходу, Африки.