Регіональний комплекс природних загроз Комплекс заходів запобігання природних загроз

Работа добавлена на сайт samzan.net:

                                                                                       

                                      Практична робота № 1

Тема: Регіональний комплекс природних загроз. Комплекс заходів запобігання природних загроз.

Мета: На основі матеріалів в періодичній пресі проаналізувати можливість виникнення природних НС в Житомирській області. Вивчити зміст окремих розділів Програми з безпеки життєдіяльності в ДНЗ щодо забезпечення власного здоров’я і безпеки в природному  середовищі.

Практикуватись в складанні пам’яток, рекомендацій щодо поведінки з небезпечними природними об’єктами та в ситуаціях, що загрожують життю і здоров’ю.

План самостійної підготовки до вивчення і виконання роботи

1.  Ознайомтесь з теоретичним матеріалом по темі в підручниках «Безпека життєдіяльності», журналах «Безпека життєдіяльності», «Пожежна безпека», газетах «Житомирщина», «Земля Бердичівська» та ін.

         Додаток 1.

1.  Вивчіть в Програмі з безпеки життєдіяльності для ДНЗ розділи «Здоров’я дитини», «Дитина і природа».  Додаток 2

 Додаток 1

НАДЗВИЧАЙНІ   СИТУАЦІЇ ПРИРОДНОГО   ХАРАКТЕРУ

Землетруси, повені, зсуви, селеві потоки, бурі, урагани, снігові заноси, лісові пожежі лише протягом останніх 20 років забрали життя більше трьох мільйонів чоловік. За даними ООН, за цей період майже один мільярд жителів нашої планети зазнав збитків від стихійних лих.

Серед надзвичайних ситуацій природного походження на Україні найчастіше трапляються:

— геологічні небезпечні явища (зсуви, обвали та осипи, просадки земної поверхні);

—   метеорологічні небезпечні явища (зливи, урагани, сильні снігопади, сильний град, ожеледь);

—  гідрологічні небезпечні явища (повені, паводки, підвищення рівня ґрунтових вод та ін.);

—  природні пожежі лісових та хлібних масивів;

—  масові інфекції та хвороби людей, тварин і рослин. Особливості  географічного положення України, атмосферні

процеси, наявність гірських масивів, підвищень, близькість теплих морів зумовлюють різноманітність кліматичних умов: від надлишкового зволоження в західному Поліссі — до посушливого — в південній Степовій зоні. Виняткові кліматичні умови на Південному березі Криму, в горах Українських Карпат та Криму. Внаслідок взаємодії всіх цих факторів виникають небезпечні стихійні явища. В окремих випадках вони мають катастрофічний характер.

Надзвичайні ситуації природного походження в Україні поділяються на: геологічні, географічні, метеорологічні, агрометеорологічні, морські гідрологічні, гідрологічні небезпечні явища, природні пожежі, епідемії, епізоотії, епіфітотії.

Стихійні явища часто виникають в комплексі, що значно посилює їх негативний вплив. Небезпечні природні явища, переважно, визначаються трьома основними групами процесів — ендогенні, екзогенні та гідрометеорологічні.

Стихійні лиха, що мають місце на території України, можна поділити на прості, що включають один елемент (наприклад, сильний вітер, зсув або землетрус) та складні, що включають декілька процесів однієї групи або кількох груп, наприклад, негативних атмосферних та геодинамічних екзогенних процесів, ендогенних, екзогенних та гідрометеорологічних процесів у поєднанні з техногенними.

ГЕОЛОГІЧНО   НЕБЕЗПЕЧНІ   ЯВИЩА

Землетруси — коливання земної кори, що виникають внаслідок вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Область підземного удару викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Область землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку — епіцентром землетрусу. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а у останні роки у нашій країні та у ряді європейських держав використовують 12-бальну міжнародну шкалу МЗК-64. Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи. Осередки землетрусів знаходяться на глибині ЗО—60 км, а інколи на глибині до 700 км. В залежності від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси.

Землетруси захоплюють великі території і характеризуються:

— руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди, виникненням масових пожеж і виробничих аварій;

—  затопленням населених пунктів і цілих районів;

—  отруєнням газами при вулканічних виверженнях;

—  ураженням людей і руйнуванням будівель уламками вулканічних гірських порід;

—   ураженням людей і виникненням осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави;

—  провалом населених пунктів при обвальних землетрусах;

— руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі;

—  негативною психологічною дією.

Сейсмоактивні зони оточують Україну на південному заході і півдні: Закарпатська, Вранча, Кримсько-Чорноморськата Південно-Азовська.

У сейсмічному відношенні найбільш небезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська та Автономна Республіка Крим. На теренах Закарпаття відзначаються осередки землетрусів з інтенсивністю 6-7 балів (за шкалою Ріхтера) у зонах Тячів-Сигет, Мукачево-Свалява. Закарпатська сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхній частині земної кори на глибинах 6-12 км з інтенсивністю в епіцентрі 7 балів. Шестибальні землетруси зафіксовані також у Прикарпатті (Буковина). Прикарпаття відчуває вплив від району Вранча (Румунія). В 1974—1976 роках тут мали місце землетруси інтенсивністю від З до 5 балів. Сейсмонебезпечність Одеської області зумовлена осередками землетрусів в масиві гір Вранча та Східних Карпат в Румуни. Починаючи з 1107 року до цього часу там мали місце 90 землетрусів з інтенсивністю 7-8 балів. Кримсько-Чорноморська сейсмоактивна зона огинає-з півдня Кримський півострів. Осередки сильних корових землетрусів тут виникають на глибинах 20-40 км та 10-12 км на відстані 25-40 км від узбережжя з інтенсивністю 8—9 балів. За останні два століття на Південному узбережжі Криму зареєстровано майже 20О землетрусів від 4 до 7 балів. Південно-Азовська сейсмоактивна зона виділена зовсім недавно. У 1987 році було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5—6 балів Крім того, за палеосейсмотектонічними та археологічними даними встановлено сліди давніх землетрусів інтенсивністю до 9 балів з періодичністю близько  одного разу на 1000 років.

У платформній частині України виділено ряд потенційно сейсмотектонічних зон з інтенсивністю 4-5,5 балів. За інженерно-сейсмічними оцінками приріст сейсмічності на півдні України перевищує 1,5 бала, і у зв'язку з чим було визначено, що в окремих районах 30—50% забудови не відповідає сучасному рівню сейсмічного та інженерного ризику.

Попередити-землетруси точно поки що неможливо. Прогноз справджується лише у 80 випадках і має орієнтовний характер Серед всіх стихжних лих за даними ЮНЕСКО землетруси займають перше місце в світі за заподіяною економічною шкодою і кількістю загиблих.

Вулканізм. Це сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Процеси грязьового вулканізму локалізовані у південній частині території України. Вони спостерігаються на Керченському півострові та прилеглій акваторії Азовського моря. В останні роки виявлені грязьові вулкани на захід та південь Севастополя в акваторії Чорного моря. Серед діючих грязьових вулканів виділяються з постійно спокійним режимом виверження та з активними викидами протягом кількох діб, що супроводжується вибухами та локальними землетрусами. Внаслідок детальних геологічних досліджень встановлено взаємозв'язок" багатьох діючих вулканів із зонами активних розломів, наприклад, Південно-Азовського та інших.

Матеріальні втрати від вивержень грязьових вулканів досить значні. Знищуються будівлі, селища. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1—2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров'я людини.

Особливої уваги заслуговують отримані в останні роки дані про активізацію грязьових вулканів в зоні Південно-Азовського розлому, що сприяє виникненню нових островів та мілин в акваторії Азовського моря та Керченської протоки. Це може стати причиною погіршення умов судноплавства.

СТИХІЙНІ   ЯВИЩА   ЕКЗОГЕННОГО   ПОХОДЖЕННЯ

Якщо оцінювати площу України з точки зору негативних екзогенних природних процесів, можна виділити плоті з різним ступенем ризику виникнення природного (або стихійного) лиха.

Широкий розвиток мають різні види екзогенних геологічних процесів природного та техногенного походження:

Селі. Сель — раптово сформований, внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Причинами виникнення селевих потоків майже завжди бувають сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, промив гребель водойм, а також землетруси та виверження вулканів. Виникненню їх сприяють і антропогенні фактори: вирубка лісів і деградація грунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар'єрах, неправильна організація обвалів та підвищена загазованість повітря, що згубно діє на грунтово-рослинний покрив.

Імовірність зародження селів залежить від складу та будови гірських порід, їх здатності вивітрюватись, рівня антропогенної дії на район та ступінь його екологічної деградації. Вивітрювання — це процес механічного руйнування і хімічної зміни гірських порід та мінералів. Інтенсивність та швидкість вивітрювання характеризуються природними умовами (атмосферні опади, вітер, коливання температури повітря та інше).

До селевого басейну відноситься гірська територія з прилеглими схилами, на яких знаходяться складові зруйнованих гірських порід, його витоки, всі його русла, водозбір, а "також район його дії.

Процес виникнення і розвитку селів проходить три етапи: перший — накопичення в руслах селевих басейнів рихлого матеріалу за рахунок вивітрювання гірських порід та гірської ерозії; другий — переміщення рихлих гірських матеріалів по гірських руслах з підвищених ділянок у нижчі; третій розосередження селевих виносів у гірських долинах.

Рух селів — це суцільний потік із каміння, бруду та води. Вони мають у своєму складі тверді матеріали (10—75% від всього об'єму) і рухаються зі швидкістю від 2 до 10 м /с. Об'єми селевого потоку можуть досягати сотень тисяч — мільйонів кубічних метрів, а розміри уламків — до 3—4 м в поперечнику і масою до 100—200 тонн. Передній фронт селевої хвилі створює "голову", висота якої може досягати 25 метрів.

За складом розрізняють потоки грязьові — суміш води, невеликої кількості землі та дрібного каміння; грязьо-кам'яні — суміш води, гравію, гальки та невеликого каміння; водокам'яні — суміш води з камінням великого розміру.

За потужністю (об'ємом) вони можуть бути катастрофічні, потужні, середньої та малої потужності. Катастрофічні характеризуються виносом матеріалу понад 1 млн. м3 і спостерігаються на земній кулі один раз на 30—50 років. Потужні виносять матеріал об'ємом в 100 м3 і виникають рідко. При селях малої потужності виноситься матеріалу близько 10 тис. м3 і виникають такі селі щорічно, іноді по декілька разів на рік.

Найбільш широкого поширення селеві процеси набули у гірських районах Карпат та Криму, на правому березі Дніпра. Наприклад, з періодичністю 11—12 років спостерігаються селі в долинах ярів, що розташовані на Південному березі Криму. До катастрофічних відносяться селі з об'ємом виносу 10—100 тис. куб. м та періодичністю 1—5 років. Кількість ураження селевими потоками складає від 3 до 25% території України. В Криму вони поширюються на 9% території, в Закарпатській області—на 40%, в Чернівецькій — 15%, в Івано-Франківській — 33%.

Карст. На 60% території України розвиваються карстові процеси. Це явище, яке пов'язане з розчиненням природними водами гірських порід. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60—100% території. При цьому характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), що складає 27% від всієї площі карстоутворення. Найбільш розвинутий відкритий карст на території Волинської області на площі 594 км2, Рівненської — 214 км2, Хмельницької — 4235 км2.

Зсуви. Одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ є зсуви. Зсуви властиві західним областям України, а також узбережжю Чорного та Азовського морів.

Зсуви — це зміщення вниз по укосу під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гір, річок, озерних та морських терас.

Зсуви можуть бути викликані як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь "на схилах. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів викликані діяльністю людини.

Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених водостійкими та водоносними породами грунтів, коли сила тяжіння накопичених на схилах продуктів руйнування гірських порід, переважно в умовах зволоження, перевищує сили зчеплення грунтів.

Виникають зсуви при крутизні схилу 10" і більше. На глиняних грунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні  5—7°.

За глибиною залягання зсуви бувають: поверхневі (їм); мілкі (5 м); глибокі (до 20 м); дуже глибокі (понад 20 м), за типом матеріалу: кам'яні (граніт, гнейс); та грунтові (пісок, глина, гравій), а в залежності від потужності вони поділяються на: малі (до 10 тис. м:і); великі (до 1 мли. м:і); дуже великі (понад 1 млн. м3).

Зсуви можуть бути активними і неактивними. На активність впливає гірська порода схилу, що складає основу зсуву, а також наявність вологи. Швидкість руху зсуву складає  від 0,06 м/рік до 3 м/с.

Площі зсувонебезпечних процесів за останні ЗО років збільшились у 5 разів. Вони поширені майже на половині території України. Найбільшого поширення вони набули у Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях та в Криму. Найбільше зустрічаються зсуви видавлювання (розміром до 5 км) та зсуви-потоки. У Кримських горах зустрічаються блокові та лінійні зсуви довжиною 0,5—2,5 км та шириною 0,3—1,5 км. Значною мірою зсувами охоплені береги каскаду Дніпровських водосховищ, де найбільш поширеними є зсуви спливання, а також фронтальні зсуви, які ще існують на узбережжі Азовського та Чорного морів. Загалом на морських узбережжях довжиною 2630 км2 проявляються абразійні процеси — руйнується майже 60% узбережжя. В районах активної господарської діяльності, як Прикарпаття, Крим, Донбас, Одеська, Дніпропетровська, Хмельницька та інші промислові міські агломерації, зафіксовано !38 тисяч зсувів.

Обвали, осипи. Це відрив і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це результат послаблення зв'язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння. їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов'язані з антропогенним фактором. Вони виникають переважно при неправильному проведенні робіт, при будівництві та гірських розробках.

Осип — це нагромадження щебеню чи грунту біля підніжжя схилів.

Райони Карпатських та Кримських гір підпадають під дію обвалів та осипів, деякі з них мали катастрофічний характерна призвели до людських втрат, як, наприклад, Демерджинський обвал 1896 року.

Абразія. Це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений на Чорноморському узбережжі. У береговій зоні Криму щорічно зникає 22 га узбережжя, між дельтою Дунаю та Кримом — 24 га, у північній частині Азовського моря — 19 га. Абразії підпадає до 60% берегів Азовського та до 30% — Чорного морів. Швидкість абразії становить в середньому 1,3—4,2 метри на рік.

МЕТЕОРОЛОГІЧНО НЕБЕЗПЕЧНІ ЯВИЩА

Протягом останнього десятиріччя в Україні зафіксовано близько 240 випадків виникнення катастрофічних природних явищ метеорологічного походження зі значними матеріальними збитками. Небезпечні метеорологічні явища, ідо мають місце в Україні: сильні зливи (Карпатські та Кримські гори); град (на всій території України); сильна спека (степова зона); суховії, посухи (степова та східна лісостепова зони); урагани, шквали, смерчі (більша частина території); пилові бурі (південний схід степової зони); сильні тумани (південний схід степової зони); сильні заметілі (південний схід степової зони); снігові заноси (Карпати); значні ожеледі (степова зона); сильний мороз (північ Полісся та схід лісостепової зони). Крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце шторми, ураганні вітри, смерчі, зливи, обмерзання споруд та суден, сильні тумани, заметілі, ожеледі.

В Україні щорічно спостерігається до 150 випадків стихійних метеорологічних явищ. Частіше за все повторюються сильні дощі, снігопади, ожеледі, тумани. Рідше бувають пилові бурі, крижані обмерзання.

Найбільше потерпає від впливу стихійних метеорологічних явищ степова зона, де відмічаються явища, притаманні як для теплого (сильна спека, пилові бурі, суховії, лісові пожежі), так і холодного (сильні морози, сильна ожеледь) періоду року.

Для Українських Карпат найбільш характерні сильні зливи, що викликають селеві та зливові потоки, град, сильні вітри, тумани, заметілі, сильні снігопади.

Узбережжя Чорного та Азовського морів знаходиться в зоні впливу атмосферних явищ, характерних для морського клімату.

Сильні дощі. В Україні серед стихійних явищ найбільш частими є сильні дощі (зливи). Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Частіше за все вони бувають у Карпатах та в горах Криму.

Град. В теплий період року сильні дощі супроводжуються градом, що завдає відчутних збитків сільськогосподарським культурам. Град ~ це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми. Найчастіше град випадає у гірських районах Криму та Карпат.

У 40% випадків випадання граду спостерігається дрібний інтенсивний град. Великий град відмічається в період з кінця серпня до середини вересня в Автономній Республіці Крим, в Полтавській, Чернівецькій, Тернопільській областях, менший — в Сумській, Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях.

Сильна спека. В степовій зоні щорічно буває сильна спека з температурою вище ЗО °С, причому в деякі роки вона перевищує 40 °С.

Суховії. В Україні інтенсивні суховії спостерігаються майже щорічно. Суховії — це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. Під час суховіїв посилюється випаровування, що при нестачі вологи у грунті часто призводить до в'янення та загибелі рослин. Найбільш зазнає дії суховіїв степова зона, а також   частково зона лісостепу.

Посухи. Тривала нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у грунті, і як наслідок погіршення росту, а іноді і загибель рослин. Найчастіше вони зустрічаються на півдні степової зони.

Ураганні вітри. Ураган — це вітер силою 12 балів за шкалою Бофорта. На більшій частині території України вітри зі швидкістю більше 25 м/с бувають майже щорічно. Найчастіше — в Карпатах, в горах Криму та на Донбасі.

Циклони — область низького тиску в атмосфері з мінімумом у центрі. Погода при циклонах переважно похмура з сильними вітрами. В Азово-Чорноморському басейні виділяються своїми руйнівними наслідками осінні циклони. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани. На Азовському морі циклони часто призводять до штормів, які супроводжуються місцевим підняттям рівня моря.

Шквали. Шквали можуть виникати в будь-яких місцях України, але найчастіше бувають в степовій, лісостеповій зоні та Поліссі. Це різке короткочасне посилення вітру, іноді до 30—70 м/с зі зміною його напрямку. Найчастіше це явище спостерігається під час грози.

Штормовий (шквальний ) вітер на території України спостерігається дуже часто, а його швидкість буває від 20 до 29 м/с, а іноді і більше ЗО м/с. У гірських масивах Криму і Карпат, західних і північно-західних областях країни швидкість вітру досягає 40 м/с.

Шквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України. Один раз на 3—5 років шквали виникають у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Кіровоградській, Київській, Одеській, Львівській, Харківській, Херсонській областях та на території Криму,

Смерчі. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хобота (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди завдає значних руйнувань, вбираючи у себе воду та предмети, що зустрічаються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані. Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї. Смерчі супроводжуються сильними зливами і градом, що посилює їх небезпечність. Це найменша за розмірами та найбільша за швидкістю обертання форма вихорового руху повітря. За співвідношенням довжини та ширини виділяють дві групи смерчів: змієподібні (лійкоподібні) та хоботоподібні (колоноподібні), за місцем виникнення вони поділяються на такі, що сформувалися над сушею і такі, що сформувалися над водою, за швидкістю руйнувань — швидкі, середні та повільні.

В Україні рідко складаються умови для формування смерчів, в основному це явище спостерігається в серпні. За останні 20 років зареєстровано 34 випадки. Найбільш характерні вони для степової зони та центрального Полісся. Невеликі смерчі спостерігаються майже щорічно і мають локальний характер. Смерчі завдають значних збитків об'єктам господарювання і призводять до людських жертв. Пилові бурі — це складні  атмосферні явища,  що характеризуються переносом пилу та піску з сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню грунту. Пилові бурі за кольором та складом пилу, який переноситься бувають: чорні (чорноземи); бурі та жовті (суглинок, супісок); червоні (суглинки з домішками окислів заліза) та білі (солончаки). Дуже часто бувають короткочасні чорні бурі тривалістю до однієї години, велика кількість їх також може бути тривалістю від 10 до 12 годин і порівняно рідко такі бурі бувають тривалістю понад добу. Червоні бурі тривають довше —   протягом декількох днів. Висота підйому пилу може досягати 2—3 км, але найчастіше — 1—1,5 км. В зимово-весняний період у центральних та південних областях України спостерігаються сніжно-пилові бурі.

Сильні снігопади і заметілі. Сильні снігопади найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також в лісостеповій та степовій зонах.

На території Закарпатської, Івано-Франківської та Львівської областей снігопади бувають щорічно протягом січня—лютого, а в прилеглих районах до Карпат іноді і в травні.

В основному по території України кількість снігових опадів складає 20—ЗО' мм, іноді сягає 40—70 мм. В Карпатах в окремих випадках випадає більше 100 мм.

Один раз на три роки великі снігопади можна спостерігати на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Київської, Чернівецької та Черкаської областей, один раз на п'ять років — на території Запорізької, Дніпропетровської, Сумської, Тернопільської, Рівненської, Миколаївської та Чернігівської областей.

Заметілі виникають майже щорічно в різних районах, особливо в Карпатах, Криму, а також у Донбасі.

Сильні морози. В Україні в зимовий період спостерігаються сильні морози, що сягають —ЗО °С та нижче.

Найбільш холодна частина країни — східні і північно-східні області (Луганська, Сумська, Харківська, Чернігівська) та гірські райони Карпат. В цих місцевостях  буває температура нижче —35 °С .

Сильні ожеледі. Небезпечні ситуації пов'язані з виходом південних циклонів. Ожеледь виникає на земній поверхні та на предметах при намерзанні переохолоджених крапель дощу або туману при температурі повітря нижче 0 °С.

Сильні ожеледі можуть виникати з листопада до березня, а найчастіше бувають в грудні—січні.

Особливо часто вони виникають на території Донецького Кряжу, Приазовській, Волинській, Подільській височинах та гірської частини Криму). Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше.

Визначальним фактором небезпечності ожеледі є не інтенсивність, а тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває від кількох годин до кількох діб.

Тумани. Тумани погіршують видимість на шляхах, створюють перешкоди для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря.

Сильні тумани спостерігаються переважно в холодну пору року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат та іноді на південному березі Криму.

Сезон туманів починається у жовтні, закінчується у квітні. Кількість днів з туманами тут становить близько 100, а з сильними туманами — до 80.

На підвищених територіях центральної та південної частини України (Донецький Кряж, Приазовська, Волинська, Подільська, Придніпровська височини) кількість днів з туманами складає близько 80, з сильними туманами — до ЗО.

На рівнинній території південної частини Степової зони тумани бувають близько ЗО днів на рік, а сильні — 10—20 днів протягом року.

ГІДРОЛОГІЧНІ   НАДЗВИЧАЙНІ   СИТУАЦІЇ

Гідрологічними небезпечними явищами, що мають місце в Україні, є: повені (басейни річок); селі (Карпатські та Кримські гори); маловоддя; крім того, вздовж узбережжя та в акваторії Чорного і Азовського морів мають місце небезпечні підйоми та спади рівня моря.

Протягом майже 20 років стабільні акумулятивні форми Саксько-Євпаторійської системи внаслідок дії техногенних факторів руйнуються зі швидкістю 3,5 км щороку. Щорічно безповоротно втрачається більше 100 га прибережних територій, зменшується пляжна смуга, знижується біологічна продуктивність моря. Під постійною загрозою руйнування знаходяться розташовані в береговій зоні матеріальні цінності (житлові будинки, курортні комплекси, інженерні комунікації, сільгоспугіддя). Матеріальні збитки від, впливу на узбережжя Чорного та Азовського морів сильних штормів (1969, 1971, 1983, 1992 рр.) складають 520—600 млн. гривень.

Основними причинами посилення темпів руйнування морських берегів є як природні фактори, пов'язані з тектонічними зануреннями північного Приазов'я, так і антропогенні, до яких відноситься зарегульованість твердого стоку рік, забруднення водних басейнів і пов'язане з цим зниження їх продуктивності, безсистемна забудова берегової смуги та кіс, будівництво берегозахисних споруд, які не відповідають характеру гідродинамічних процесів, використання малоефективних або навіть шкідливих берегозакріплювальних заходів і конструкцій при «самобудах», відступи від проектних рішень, безконтрольне вивезення піску із  кіс,  порушення  протизсувного режиму  при забудові терас та інші шкідливі наслідки господарської діяльності на узбережжі.

В гірських частинах Карпат і Криму розвиваються селеві процеси. Близько ЗО міст, селищ та сільських населених пунктів в Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях знаходяться під впливом селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено 219 селевих водозаборів. Найбільшою активністю характеризуються басейни рік Черемоша, Дністра, Тиси, Прута. В лютому—березні та в період відлиг райони хребтів Горгани, Полонинський, Чорногори є лавинонебезпечними з обсягом снігових лавин до 300 тисяч м3. Шість населених пунктів в Закарпатті підлягають впливу снігових лавин.

Повені. Значна кількість грошових та матеріальних витрат щороку витрачається на ліквідацію наслідків повеней на річках України. Повені виникають під час тривалих злив та внаслідок танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах. Найбільш вірогідними зонами можливих повеней на території України є:

— у північних регіонах — басейни річок Прип'ять, Десна та їх притоків. Площа повені лише в басейні р. Прип'ять може досягти 600—800 тис. га;

—  у західних регіонах — басейни верхнього Дністра (площа може досягти 100—130 тис. га), річок Тиса, Прут, Західний Буг (площа можливих затоплень 20—25. тис. га) та їх приток;

—   у східних регіонах — басейни р. Сіверський Донець з притоками, річок Псьол, Ворскла, Сула та інших приток Дніпра;

— у південному і південно-західному регіонах — басейни приток нижнього Дунаю, р. Південний Буг та її приток.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6—7 повеней. Вони формуються в будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки, зумовлюють масові руйнування та загибель людей.

Повені на гірських річках (Дністер, Тиса, Прут, річки Криму) формуються дуже швидко, що ставить високі вимоги щодо оперативності прогнозування та оповіщення.

За останні сорок років катастрофічні повені Карпат та Криму спостерігались 12 разів. Яскравим прикладом таких повеней можуть бути снігові та дощові    повені    на  річках Закарпаття в листопаді 1992 р. та грудні 1993 р., восени 1998 р, коли постраждало багато населених пунктів, промислових об'єктів, споруд, були людські жертви. Такі повені трапляються в середньому один раз на 5—10 років. Тривалість повеней (затоплень) може досягти від 7 до 20 діб і більше. При цьому можливе затоплення не тільки 10—70% сільгоспугідь, але й великої кількості техногенно небезпечних об'єктів.

Високі повені більш властиві річкам Дніпро, Дністер, Дунай та Сіверський Донець. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають повільніше, але й небезпека негативних наслідків зберігається довше. У зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об'єкти.

У 1998 році у результаті сильних дощів і підвищення рівня ґрунтових вод сталися сильні паводкові підтоплення у Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Дніпропетровській, Рівненській та Львівській областях. У зоні катастрофічного затоплення опинилося понад 200 населених пунктів у 35 районах.

Природні пожежі. Щорічно в суху, жарку погоду небезпека від лісових та торф'яних пожеж різко зростає.

Лісові пожежі виникають головним чином з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників. Причиною пожеж буває виробнича діяльність людини (спалювання відходів на прилеглих до лісу територіях) та її необережність (вогнища, недопалки, сірники). Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому виникає велика загроза населеним пунктам, життю людей, домашнім тваринам, матеріальним цінностям.

Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря 30—40%.

Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж:

—  низові (або низинні);

—  верхові (або повальні);

—  підземні (торф'яні або грунтові) та пожежі дуплистих дерев.

Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80%   усіх випадків можливих пожеж.

Низові (низинні) пожежі розвиваються внаслідок згорання хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайника, трав'янистих рослин, напівчагарників і чагарників) або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, вітролому, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих безпосередньо на грунті або на невеликій висоті (півтора—два метри). Полум'я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню при цьому невелика — сто— двісті метрів за годину, а при сильному вітрі —до кілометра в рівнинній місцевості та від одного  до трьох кілометрів.

Верхові лісові пожежі розвиваються із низових і відмінність їх у тому, що згорає не тільки надґрунтовий покрив, але і нижні яруси дерев та крони жердняків. Можуть бути ще і вершинні пожежі, коли вогнем знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі вони довго продовжуватися не можуть. При верхових пожежах виділяється багато тепла. Висота полум'я при цьому становить 100 і більше метрів. В таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8—25 км   за годину.

Підземні (грунтові або торф'яні) пожежі виникають часто в кінці літа, як продовження низових або верхових. Заглиблення низового вогню починається біля стовбурів дерев, потім воно розповсюджується в різні сторони до декількох метрів за добу. В осередках ґрунтових пожеж виникають завали із опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф'яні пожежі можуть бути і не наслідком лісових. Вони часто захоплюють величезні простори і дуже важко гасяться. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, створюючи порожні місця у торфі, який уже згорів. Задимлюються великі райони, що подразнююче діє на людей і ускладнює боротьбу з пожежею; обмежує видимість; негативно психологічно впливає на населення.

Частіше за все пожежонебезпечні умови складаються в Степовій, Поліській та Лісостеповій зонах, в горах Криму. Найбільш поширеними є лісові та торф'яні пожежі, бо ліси і торфовища займають більше 10 млн. га території України. 31% лісів розташовано в північному регіоні, 17% — в східному, 10% — в південному, 8% — в південно-західному і 32% — в західному регіоні.

Лісовий фонд України майже на 50% складається з хвойних лісів, з яких 60% займають молодияки. В результаті широкомасштабних робіт з залісення на сотнях тисяч гектарів створені соснові насадження, котрі досягли критичного, в пожежному відношенні, віку 15—ЗО років.

Ліси України в більшості її регіонів неспроможні витримати зростаючого потоку відпочиваючих, оскільки площа їх значно менша від науково обгрунтованих норм. Така ситуація найбільш характерна для Херсонської, Миколаївської, Луганської, Донецької, Полтавської областей, Автономної Республіки Крим, що вважаються найбільш пожежонебезпечними.

В середньому за рік, в залежності від погодних умов, виникає близько 3,5 тисяч пожеж, якими знищується більше 5 тисяч гектарів лісу. Найбільш пожежонебезпечними є північний та східний регіони, де щорічно виникає в середньому відповідно 37 і 40% всіх лісових пожеж.

МАСОВІ   ІНФЕКЦІЙНІ   ЗАХВОРЮВАННЯ ТА   ОТРУЄННЯ   ЛЮДЕЙ

Серед інфекційних захворювань найбільше поширені на території України дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, кір, епідемічний паротит, гострі кишкові інфекційні хвороби. В країні широко розповсюджені активно діючі природні осередки багатьох небезпечних інфекцій — туляремії (у 23 областях), лептоспірозу (у всіх регіонах), сибірки (у 16 областях), лихоманки Ку (у 9 областях), кліщового енцефаліту (у 8 областях), геморагічної пропасниці з нирковим синдромом (у 10 областях), вірусу Західного Нілу (у 7 областях), Каліфорнійського енцефаліту (у 7 областях), вірусу Укуніємі (у 6 областях).

Існують епідеміологічні свідчення про необхідність вивчення нозоареалу псевдотуберкульозу, лістеріозу, хвороби Лайма та інших природно-вогнищевих інфекцій.

За розрахунковими даними Всесвітня організація охорони здоров'я, вірогідна кількість ВІЛ-інфікованих в Україні до 2000 року досягне 200 000 осіб. Існує проблема створення бази для забезпечення медичної, соціальної допомоги цим хворим, що теж потребує значних витрат.

З огляду на інтенсифікацію міжнародних сполучень України, у тому числі з країнами, де розповсюджені вищезазначені хвороби, існує реальна повсякденна загроза їх занесення на територію держави. Тому готовність до своєчасної діагностики збудників цих хвороб є вирішальною у справі організації профілактичних та протиепідемічних заходів щодо їх розповсюдження і має велике державне значення у протиепідемічному захисті населення країни.

Найбільша кількість надзвичайних ситуацій припадає на випадки отруєння людей харчовими продуктами, токсичними та іншими речовинами.

Інфекційні захворювання тварин. (Епізоотія — широко розповсюджені інфекційні захворювання тварин, що значно перевищують рівень звичайної захворюваності на деякій території). Найбільш поширені на території України такі епізоотичні хвороби, як туберкульоз ВРХ, лейкоз ВРХ, лептоспіроз, сальмонельози, сибірка, сказ, класична чума свиней, хвороба Гамборо, хвороба Марека.

Хвороби та шкідники рослин. (Епіфітотія — широко розповсюджені захворювання рослин, що охоплюють район, область або державу). На Україні у посівах зернових культур має місце епіфітотія борошнистої роси, бурої листкової іржі, фузаріозу, сажкових та інших хвороб, а в степовій зоні відмічався масовий спалах розвитку найнебезпечнішого шкідника озимої пшениці — клопа-черепашки.

Отже, за умови високого ступеня антропогенізації території України, з перевищенням техногенного навантаження на природне середовище у 5—6 разів порівняно з іншими розвинутими країнами, окремо виділяється група природно-техногениих небезпечних явищ, пов'язаних з експлуатацією гребель, водосховищ, проведенням заходів з меліорації і водопостачання, гірничих видобувних робіт. З іншого боку, завжди є загроза дії стихійних явищ на різні промислові об'єкти, споруди тощо.-Руйнування чи пошкодження таких об'єктів з небезпечними виробництвами може призвести до пожеж, вибухів, викидів небезпечних речовин, затоплення територій, радіоактивного забруднення. Стихійні лиха можуть призводити до транспортних аварій, аварій в електроенергетичних спорудах.

ЖИВІ ПРОВІСНИКИ СТИХІЙНИХ ЛИХ

Тварини - діти природи. У процесі еволюційного розвитку вони виробили здатність чутливо реагувати на будь-які зміни погоди, які несли їм добро чи зло. І лише навчившись передбачати ці зміни, тварини зуміли пристосуватися до них. заздалегідь ховатися в укриттях, запобігати небезпеці. Такі здібності спадково закріпились і допомагають зберегтись біологічним видам життя. По суті вони є проявом складних вроджених інстинктів, які грунтуються на здатності нервової системи і органів чуття тварин рефлекторно вловлювати навіть найнезначніші зміни у навколишньому середовищі. Нині відомо близько 600 видів тварин, за поведінкою яких можна бачити зміну погоди.

По-різному реагують на зміну погоди і рослини. Ботаніки встановили, що не менш як 400 видів рослин виступають у ролі живих барометрів.

Спостерігаючи поведінку тварин і реакцію рослин па зміни метеорологічних умов, люди з давніх-давен помічали зв'язок між явищами природи і накопичували різні прогностичні прикмети. Народні прикмети містять у собі багато глибокої мудрості і дають ключ до практичного застосування виявлених закономірностей зв'язку тварин і рослин з погодними умовами.

Спостережливі люди, які постійно спілкуються з природою, порівняно легко передбачають зміни погоди за різними місцевими ознаками. Орієнтирами для них є небо, сонце, зірки, вологість повітря, хмари, туман, вітер, роса, паморозь та інші явища природи. Колись, спостерігаючи ці явища, люди склали перевірені прикмети на добру погоду чи негоду, на мороз чи тепло, на вітер чи бурю.

Живі барометри. Моряки вже давно навчилися визначати погоду за поведінкою птахів, особливо чайок. При зменшенні тиску, у погоду, вода буває теплішою за повітря, і з поверхні моря підіймаються потужні повітряні потоки. Вони особливо потрібні тим птахам, які більше застосовують ширяючий політ, наприклад, буревісникам і альбатросам. Тихоїпогоди, коли немає повітряних течій і море спокійне, альбатроси сідають на воду і відпочивають. Та коли в штиль над морем з'явилися альбатроси чи буревісники, моряки знають, що невдовзі настане вітряна погода.

Інакше поводяться перед штормом чайки. Шторм для них небезпечний. Відчуваючи наближення бурі, чайки не летять у море за здобиччю, не гойдаються на синій гладині морських хвиль. Вони залишаються па березі і з писком мандрують поміж прибережними скелями чи піщаними мілинами, відшукують мізерну поживу і чекають на бурю.

Існує думка, що зміна атмосферного тиску впливає на пневматичні кістки птахів і вони заздалегідь реагують на це зміною своєї поведінки. Є й інше пояснення здатності птахів уловлювати зміни погоди. Воно пов'язане з будовою контурного пір'я.

Не лише чайки і зозулі (зозулі кують звичайно в добру погоду), а й інші птахи можуть своєю поведінкою провіщати дощ і ясну погоду, холод і тепло, вітер і бурю. Вони чутливо вловлюють зміни атмосферного тиску, температури і вологості повітря, зменшення освітленості при появі на небі хмар і послабленні сонячної радіації, зміну електричного поля в атмосфері і перед грозою і відповідним чином реагують на це все.

Спів жайворонка високо в небі - провіщення гарної погоди впродовж дня. Якщо жайворонки походжають туди-сюди полем, годуються - теж буде гарна погода, а коли сидять і мовчать, немов скривджені, - на дощ. Якщо дятел стукне дзьобом в сук гарного літнього дня - значить, буде дощ, бо різні комахи, передчуваючи негоду, забиваються у сховища під кору, і дятел там їх легко знаходить. Соловей цілу міч співає без спину перед погожим днем. Ластівки літають низько і над землею - на дощ і вітер. Це пояснюється тим, що перед дощем повітря стає вологішим, ніжні й тоненькі крильця комах набрякають, важчають і тягнуть їх донизу. Ось ластівки і хапають їх над самісінькою землею чи просто з стеблинок знімають. Чимало прикмет пов'язано і з поведінкою жвавих, спритних, всюдисущих горобців. У гарну погоду вони веселі, рухливі, часом задеркуваті. Та ось стає помітно, що горобці стали кволими, принишкли, сидять, настовбурчивши пір'я. Це перед дощем. Горобці за два-три дні відчувають наближення морозів. Зима, холод, сніг - горобці збирають пух і пір'я біля курників і тягнуть до своїх схованок попід дахами, утеплюючи їх. Перед снігопадом, а тим більше перед бураном, білки з гнізда не виходять. Буває навіть таке: ще сяє. сонце, а білок у лісі вже не видно. Білки вловлюють зниження атмосферного тиску і заздалегідь готуються до негоди.

Добрі синоптики і свійські тварини. Собака щулиться і лежить клубочком на холод, а простягається на землі і лежить або спить, розкинувши ноги, черевом догори, - на тепло. Вловлюють зміни погоди і хатні кішки. В синоптики потрапили й інші домашні тварини. Адже в них, так само як і в їхніх диких предків, зберігаються всі механізми, які вловлюють коливання різних метеорологічних факторів - атмосферного тиску, температури, вологості і газового складу повітря, вітру, хмарності. До речі, зміни вологості повітря вловлює і волосся ссавців. Перед дощем і за сирої погоди пори волосся наповнюються водою, воно набрякає і подовжується. В суху погоду частина води випаровується, і довжина волосся зменшується. Завдяки цим властивостям людське волосся використовується у гігрометрі - приладі для визначення вмісту водяної пари у повітрі (відносної вологості повітря). Свині чухаються - на тепло, верещать - на негоду, тягнуть солому - буде буря.

Багаторічною пародіюю практикою підмічено чимало прикмет, які дозволяють передбачати погоду за поведінкою бджіл. Про майбутню погоду бджоляр може дізнатися з райкового вильоту бджіл з вуликів. Якщо бджоли рано-вранці дружно вирушають за узятком - день буде гарний. У тих випадках, коли небо зранку вкрите хмарами, а бджоли все одно вилітають з вуликів, слід чекати поліпшення погоди. Іноді бджоли вилітають з вулика, але не летять далеко від нього, а залишаються поблизу. Це означає, що невдовзі піде дощ. Трапляється, що бджоли зранку не летять збирати солодкий нектар і пилок з квіток, а сидять у вулику і дзижчать. І недаремно. В найближчі 6-8 годин буде дощ. Буває й таке, що в ясний сонячний день, начебто ніщо не передвіщає зміну погоди, але бджоли чомусь летять до вулика, ховаються в ньому. А якщо ви знаходитеся у полі, то можете помітити, що бджоли поспіхом летять в одному напрямку - до пасіки. Не інакше, як буде гроза. Досвідченим бджолярам відома здатність бджіл давати

довгострокові прогнози погоди. Так, якщо бджоли восени щільніше заліплюють воском вічко, залишаючи невеликий отвір, це означає, що зима буде холодна, сувора. Перед теплою зимою вічко залишається відкритим. Ранній початок роботи бджолиних маток у вуликах провіщає, що весна цього року буде ранньою.

Є чимало народних прикмет, які грунтуються і в поведінці комах - провісників негоди. Ввечері сильно стрекотять коники - на гарну погоду, а мовчать - на дощ. Цикади дуже стрекотять увечері - буде погожий день. Жаби також можуть бути живими барометрами. Які і ю жаби сидять у воді, дощу не буде. Навіть коли хмара на небі - все одно дощ не піде. А якщо жаби вилізають з води, стрибають уздовж берега - чекайте на дощ. Вихід дощових червів назовні перед дощем - своєрідна захисна реакція: під час сильного дощу вода може завалити їхні ходи й вони загинуть у власних оселях. Можуть сказати, що вийшовши назовні, черви однаково загинули. Загинули, та не всі. Частина їх залишається і забезпечує продовження життя біологічного виду.

Рослинні барометри. Рослини, як і тварини, чутливо реагують па наступні зміни погоди і також можуть виступати в ролі живих барометрів. Багато рослин перед дощем стулюють свої квітки, щоб уберегти пилок від вологи і холоду, а деякі - дужче пахнуть або виділяють більше нектару. Цілком зрозуміло, що до і них летить більше комах, і люди швидше можуть це помітити. Звідси і прогностичні прикмети.

Серед таких живих барометрів почесне місце посідає акація. Якщо бджоли пообліплювали акацію - буде дощ. Перед дощем, коли повітря стає вологішим, в центрі кожної квітки виділяється краплина запашного нектару. Саме він і приваблює до акації бджіл та інших комах. Те саме відбувається і з смородиною, жимолостю буркуном. Якщо квітки цих рослин раптом дуже запахли - чекай дощу. Серед дерев, трав'яних і декоративних рослин чимало синоптиків, які провіщають своїм плачем зміну погоди. До плачучих дерев, які попереджають про дощ, належать каштани і клени. Київський каштан починає «плакати» липкими «слізьми» вже за добу, а іноді за дві до дощу. Перед наближенням дощу з'являються краплини води і на клені - в тому місці, де черенки листя прикріплюються до гілки. Клей провіщає негоду іноді за три, а то й за чотири дні до дощу. Гутацію не слід плутати з росою. Краплі гутаційної води розміщуються звичайно по краях, на кінчиках і зубцях листя. А роса, що утворюється з найдрібніших часток туману, вкриває всю поверхню листа тонким сизим нальотом або дрібними крапельками.

Допомагають судити про погоду і квіти кульбаб. Якщо в небі сонце, а вони закриваються - буде дощ. А буває й навпаки: небо пасурмилося, по ньому пропливають хмари, а квітки кульбаб відкриті, значить, дощу не буде. Так само поводяться троянди в садах і шипшина. Перед дощем вони розкривають своїх пуп'янків. Мальва вчула вологість повітря і готується до дощу - листки у неї мовби в'януть, поникають, квітки закриваються. У лопуха па дощ гачки розпрямляються і стають менш чіпкими, а будяк перестає колотися. Цікавою здатністю відзначаються хвойні дерева: вони опускають свої гілки перед дощем і піднімають перед ясною погодою. Обрубок ялини з довгою гілкою або навіть сама гілка може бути добрим барометром. Перед затяжними дощами або тривалою сухою погодою кінчики гілок зміщуються.

Живі сейсмографи. В останні роки досить активно вивчаються біологічні провісники землетрусів. Виявлено, що до сейсмічних коливань чутливі деякі види риб, собаки, коні та інші тварини. Є й рослини, котрі відчувають наближення землетрусів.

За відомостями, що дійшли до нас, тварини, які жили в зоні землетрусу -змії, кроти, миші тощо - завчасно позалишали свої пристановища, а відтак ще довго зоставалися на поверхні Землі (373 р. до н.е., Італія, Етна). В районі річки Оріноко перед землетрусом всі крокодили вилізли на поверхню з води і залишалися на березі, поки припинилися підземні поштовхи. До живих сейсмографів зараховують і папуг. За дві години до підземного поштовху домашні папуги починають виявляти ознаки сильного занепокоєння і хвилювання, безперервно і голосно кричать.

Серед тварин, що завбачають землетруси, особливою чутливістю наділені змії. Часто вони першими з наземних тварин уловлюють лихо. Схоже, вони дізнаються про це з ледь відчутних підземних поштовхів та вібрації землі. Звісно, вони не чують звуків підземного гулу, оскільки від природи майже глухі. Помічено, що перед землетрусом собаки виють і гавкають, кішки занепокоєно нявчать, корови мукають, коні рвуться з припони. Взагалі чутливість коней до різноманітних стихійних лих досить висока. Птахи - голуби, ластівки, горобці - також поводяться неспокійно і завчасно залишають свої пристановища.

У 1963 р. жорстокий землетрус перетворив на купу руїн столицю Македонії - місто Скопле. Напередодні землетрусу тварини місцевого зоопарку почали виявляти дуже сильне занепокоєні ія. Пері пий, як розповідав потім сторож, приблизно за 4-5 годин до катастрофи почав завивати австралійський собака динго. На його голос ту ж мить відгукнувся сенбернар. До їхнього «дуету» приєдналися грізні голоси десятків інших тварин. Переляканий бегемот вискочив з води і перестрибнув через стіну заввишки 170 см. Жалісно кричав слон, високо підіймаючи хобот. Голосно завивала гієна. Дуже неспокійно поводилися тигр, лев та леопард. До моторошного звірячого концерту приєдналися птахи - мешканці зоопарку. Збігло ще трохи тривожного часу, потому звірі поховалися по кутах своїх кліток і замовкли, ніби чекаючи кінця. А о п'ятій ранку стався перший страшний підземний поштовх...

Серед завбачників землетрусів є й деякі риби. Відомий такий факт: у 1783 році перед землетрусом на острові Сіцілія багато риб спливало на поверхню моря. В Японії є маленька акваріумна рибка, що, як твердять місцеві жителі, перевищує найчутливіші сейсмографи. Як вважає японський вчений-іхтіолог Ясуо Суехіро, землетруси можуть завбачити і глибоководні риби. Багато років цей вчений вивчав випадки появи глибоководних риб (наприклад «вусатої тріски») на поверхні моря, після яких відбувалися землетруси. Свої результати досліджень він виклав у книжці «Риби і землетруси». Велика кількість випадків, коли мешканці морських глибин з'являються на мілководді біля берегів, дала японським біологам підстави вважати, що це далеко не випадкове явище. Вони вбачають у цьому біологічну закономірність природи, таємниці якої залишаються нерозкритими і чекають свого пояснення.

                                                                                         Додаток 2

Природні небезпеки

		Наслідки
абіотичні	Геологічні Метеорологічні Гідрологічні Хвороби рослин
біотичні	Інфекційні хвороби людей і тварин

                                                                                                      Додаток 3

Основи безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку

Створення програми курсу „Основи безпеки життєдіяльності дітей дошкільного віку" передбачено? необхідністю свідомого розуміння цінностей власного життя та здоров'я вже в дошкільному віці.

Програма має на меті:

формування у дітей уявлення про можливі небезпечні ситуації природного, техногенного, медичного та біологічного характеру;

відпрацювання стереотипів поведінки дітей в умовах загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.

-   виховання гуманного відношення до людини, яка потрапила в біду.

Програма

Основні напрямки програми.

1 .Дитина та інші люди.

1.  Про незбігання приємної зовнішності і добрих намірів.
2.  Небезпечні ситуації контактів з незнайомими людьми.

         І.З.Ситуації насильницької поведінки зі сторони незнайомого дорослого.

1.  Дитина і інші діти, в тому числі і підтримки.
2.  Якщо „Чужий" приходить в дім.
3.  Дитина як об'єкт сексуального насильства.

2. Дитина і природа.

2.1 В природі все взаємопов'язане.

1.  Забруднення навколишнього середовища.
2.  Погіршення екологічної ситуації.
3.  Бережне відношення до живої природи.
4.  Отруйні рослини.
5.  Контакти з тваринами
6.  Відновлення навколишнього середовища
7.  Природні стихійні лиха.

З.Дитина вдома

1.  Прямі заборони та вміння вірно поводитись з деякими предметами.
2.  Відкрите вікно, балкон як джерело небезпеки
3.  Екстримальні ситуації в побуті

4. 3доров’я  дитини

1.  Здоров'я-головна цінність людського життя.
2.  Вивчаємо свій організм.

1.  Прислуховуємось до свого організму.
2.  Цінність здорового способу життя.
3.  Про профілактику захворювань.
4.  Навички особистої гігієни
5.  Турбота про здоров'я навколишніх.
6.  Поговоримо про хвороби

4.9 Інфекційні хвороби

4.10 Лікарі наші друзі

4.11   Про роль ліків та вітамінів

4.12 Правила першої допомоги

5.Сигнал увага всім

5.1   "Захисти сам себе"

5.2 Пожежа

5.3 Радіація

Методичні рекомендації

До програми „Основи безпеки життєдіяльності

Дітей дошкільного віку"

1. Дитина та інші люди.

Базисний компонент дошкільної освіти звертає увагу педагогів на необхідність формування у дітей дійової відкритості до світу людей як потреби особистості;виховання соціальних навичок поведінки; розвиток усвідомленого ставлення дитини до себе як вільної самостійної особистості, рівної з іншими людьми розвиток інтересу до людей;виховувати співпереживання, співчуття, бажання робити добрі вчинки. Водночас важливою складовою соціального досвіду дитини-дошкільника мають стати знання та вміння, що забезпечують безпеку набуття цього досвіду.

Діти повинні розрізняти рідних, знайомих та чужих людей. Зокрема, слід пояснити дітям, що чужі люди—це люди, незнайомі між собою. З ними слід поводитись ввічливо (краще до тих ,хто з дітьми), висловлюючи свою потребу досить голосно і чітко.

Якщо немає нагальної потреби, слід поводитись з незнайомими стримано, а у разі виникнення інтересу до когось - повідомити про це близьку або знайому людину і порадитися , вчинити.

Педагог розповідає про небезпеку контактиву з незнайомими дорослими, враховуючи, що у дітей своя уява про те, які дорослі можуть бути небезпечними, а які-ні. Більшість дітей рахує, що небезпечними є люди неприємною зовнішністю або неохайно одягнуті. Деякі діти вважають, що небезпеку становлять перш за все чоловіки з бородою. А молоді, гарно одягнуті, симпатичні жінки, дівчата та хлопці не можуть бути небезпечними. Тому важливо провести з дітьми бесіду про незбігання приємної зовнішності і добрих намірів.

Для дітей молодшого та середнього віку можна використовувати приклади із знайомих їм казок(зла мачуха прикинулася доброю старенькою і дала царівні отруєне яблуко...).

Необхідно спеціально розглянути типові небезпечні ситуації контактів з малознайомими людьми.

Наприклад:

-  дорослий умовляє дитину піти з ним куди—небуть, обіцяючи дати або показати щось цікаве-говорячи, що він (вона) знайомий батьків, що виконує їх прохання;

- дорослий пропонує покататись на машині;

- дорослий пригощає морозивом, жуйкою.

Для закріплення правил поведінки з незнайомими людьми, можна запропонувати дітям спеціально підготувати ігри-драматизації (використовуючи казкові персонажі).

Слід розглянути і обговорити можливі ситуації насильницької поведінки зі сторони дорослого (хапає за руку, бере на руки, затягує в машину) і пояснити дітям, як потрібно вести себе в подібних ситуаціях. Захисну поведінку необхідно відпрацьовувати в ході спеціальних тренувань. Діти повинні знати, що потрібно голосно кричати, кличучи на допомогу і звертаючи увагу навколишніх людей: „На допомогу, допоможіть, чужа людина". Ціль педагога -навчити дітей, перш за все сором'язливих, невпевнених в собі, як себе вести, щоб навколишні зрозуміли, що здійснюється насильство і не переплутати із звичайними дитячими примхами.

Вдома і на вулиці діти можуть стати об'єктом фізичного, в тому числі, сексуального насильства. Як повинен діяти вихователь, коли дитина довірила свою таємницю? Перш за все похвалити дитину за відвертість, дати зрозуміти, що їй вірять і розуміють. Не потрібно показувати свій переляк, гнів, краще втриматись від звинувачень того, хто здійснив насильство, так як це може бути людина, до якої дитина відноситься з любов'ю та відвертістю. Необхідно із розумінням зустріти прохання дитини зберегти розказане в таємниці, пояснюючи, що за допомогою інших людей можна припинити випадки насильства в інтересах дитини і насильника, прийнявши рішення: „Давай повернемося до цього через деякий час, а поки що розмова залишиться тільки між нами". Тримати слово можна тільки до тієї пори, поки, необхідність припинення ситуації, в якій знаходиться дитина, відома, коли і чому обіцянка зберегти секрет може бути порушена. Вихователь повинен усвідомити, що, можливо, він є єдиним дорослим, який знав, що відбувається з дитиною, і несе за неї відповідальність. Якщо він зрозуміє, що безсильний справитися сам, то необхідно звернутися за допомогою до компетентних людей (психотерапевта, психолога...).

Якщо дитина розповість про акт насильства та слабкості, то бажано, щоб вихователь зайняв наступну позицію:

-    відреагував нейтрально;

-    дав дитині зрозуміти, що їй повірили;

захистив дитину від можливих негативних реакцій інших дітей. Однак, найчастіше всього, діти нікому не розповідають про сексуальне насильство.

Вони можуть знаходитись під впливом сильної людини, відчувати страх, самотність, іноді стають агресивними. Тому вихователь повинен уважно ставитись до відхилень в поведінці дитини (особливо, якщо вони спостерігаються із поєднанням):

раптові зміни в поведінці (спокійна дитина робиться збуджена, агресивна, або навпаки, дуже активна стає в'ялою, уникає контактів з іншими дітьми);

ознака недосипання, перевтоми, порушення уваги (не зв'язані з перенесенням хвороби);

почуття страху по відношенню до близьких (батька, брата, матері, сусіда);

-    надмірний інтерес до питань сексу;

-    негативне відношення до власного тіла;

-    надмірне прагнення до позитивної оцінки;

повторні скарги на нездужання (головний біль, неприємні відчуття в області статевих органів..) і поганий настрій.

Надання допомоги дітям, які зазнали сексуального насильства, та їх батькам, неможливо без спец, експертизи і лікування, тому завдання вихователя зводиться до підтримки дитини і звернення до відповідних спеціалістів: медпрацівників, психологів.

II. ДИТИНА І ПРИРОДА

Необхідно розповісти дітям про взаємозв'язок і взаємодію всіх природних об'єктів, щоб вони зрозуміли головне: Земля—наш спільний дім, а людина— частина природи(наприклад познайомити їх із впливом водоймищ, лісів повітряного середовища грунтів на життя людини, тварин, рослин. Для цього можна використати книжки посібники, відповідну художню літературу.

Потрібно знайомити дітей з проблемами забруднення навколишнього середовища, пояснити, як погіршення екологічних умов відбивається на людині і живій природі, розповісти про те, що людина, рахуючи себе господарем Землі, багато років використовувала для свого блага все, що її оточувало (ліси, моря, гори, тварини...), однак вона виявилась поганим господарем: винищила ліс, багато тварин, птиці, риби; побудувала заводи і фабрики, які отруюють повітря, забруднюють воду і грунт.

Погіршення екологічної ситуації дуже впливає на здоров'я людини. Необхідно пояснити дітям, що виконання певних вимог дорослих (пити кип'ячену воду, мити фрукти і овочі, мити руки перед їжею і т.п.). може зберегти від захворювань, а іноді врятувати життя.

Дітям молодшого віку можна, наприклад, нагадати відому казку про сестричку Оленку і братика Іванка („не пий з копитця - козенятком станеш"), яка допоможе усвідомити, що вживання брудної води може привести до небажаних наслідків. З дітьми старшого дошкільного віку можна організувати різні досліди із мікроскопом, лупою, фільтрами для наочної демонстрації того, що міститься у воді.

Потрібно розповісти дітям, що небезпечними для здоров'я стали також традиційно чисті джерела питної води: колодязі, водоймища, річки, водопровід (особливо весною), тому слід пити воду, де б то не було, без попереднього очищення різними способами.

Вихователь навчає дітей бережного ставлення до природи (не розкидати мурашники, годувати птахів взимку, не зачіпати пташині гнізда, не ламати гілки дерев, кущів і т.д.), при цьому пояснюючи, що окремі рослини і тварини можуть бути небезпечними.                     

Вихователь повинен розповісти дітям і про отруйні рослини, які ростуть в лісі, на полі, лузі. їх потрібно знати кожному. Для ознайомлення з ними можна використати картинки, наочний матеріал; дітям слід пояснити, що потрібно бути дуже обережними і відучитись від поганої звички пробувати без розбору ягоди, травичку і т.д., так як внаслідок погіршення екологічних обставин, наприклад, кислотних дощів, небезпечними можуть бути і неотруйні рослини.

Діти повинні знати, що є отруйні гриби, і вміти відрізняти їх від їстівних грибів. Потрібно пояснити дітям, що ніякі гриби не можна брати в рот і пробувати в сирому виді. Навіть з їстівними грибами останніми роками відбуваються зміни, які роблять їх непридатними для їжі. Консервовані гриби дітям краще не вживати.

Для закріплення цих правил добре використовувати настільні ігри, ігри з м'ячем („їстівне-неїстівне"), відповідний наочний матеріал: влітку - прогулянки в ліс, на природу.

Необхідно пояснити дітям, що можна й чого не можна робити при контактах із тваринами. Наприклад, можна годувати бездомних собак і котів, але не можна їх торкатися. Можна погладити домашнього котика чи собачку гратись з ними, але потрібно дітям пам'ятати, що кожна тварина має свій характер, тому навіть ігри з тваринами можуть привести до травми. Після контакту з твариною слід вимити руки.

Особливо обережною повинна бути поведінка міських дітей, які опинилися в сільській місцевості. їм потрібно пояснити, що тварини з своїми малятами чи птахи з пташенятами часто ведуть себе агресивно, можуть налякати, травмувати.

Діти повинні засвоїти, що не можна дражнити і мучити тварин.

Вихователі повинні створити всі умови для самостійної діяльності дітей по збереженню і покращенню навколишнього середовища (догляд за тваринами і рослинами, висадження дерев і квітів, прибирання на майданчиках, в лісі і т.д.). Необхідно пояснити дітям, що не можна смітити на вулиці, так як це погіршує екологію і негативно відбивається на здоров'ї людини, тварини, рослини.

СТИХІЙНІ ЛИХА

Дітям необхідно дати елементарні поняття про стихійні явища в природі та познайомити з правилами поведінки під час стихійних лих.

Затоплення

Якщо зима сніжна, а ще весною часто йдуть дощі, то можна спостерігати таке явище, як повінь. Повінь може заливати поля, сади, дороги і навіть населенні пункти. Це явище тимчасове. Дорослі завжди знають про наближення повені і готуються до неї. В такі дні діти не повинні покидати приміщення без

дорослих. Наочною демонстрацією повені є твір М.О.Некрасова „Дідусь Мазай та зайці" та ілюстрації до нього.

Гроза, злива, буря, ураган.

Влітку даємо дітям уявлення про зливу, град, блискавку. Розповідаючи про грозові явища, негоду слід провести з дітьми детальний аналіз всіх фактів у неживій природі, які є умовами виникнення грому і блискавки.

Старшому дошкільнику можна пояснити такі умови:

підвищення температури повітря (випаровується велика кількість води, яка  охолоджується   і   віддає  своє  тепло   в  навколишнє середовище);

утворення купчасто-дощових хмар, як результат скупчення крапель випарюваної і охолодженої води;

-    поява сильного поривчастого вітру.

Чому виникає грім? Кожна хмара несе в собі певний заряд електроенергії. Під час сильного вітру хмари стрімко пересуваються, наштовхуючись одна на одну, віддаючи при цьому свої заряди. Тоді виникає на небосхилі пряма, ламана або зигзагоподібна лінія блискавка, що виникає від зустрічі двох різних електрозарядів хмар.

Найбільшу небезпеку під час грози становить блискавка. Частіше всього блискавка вражає людину на відкритих місцях (у степу, полі, стадіоні, майданчиках), коли вона ховається під одиноке дерево, в копицю сіна, становиться біля електричного стовпа.

Якщо опинитися поза приміщенням, на природі, сховатись треба десь у канаві, балці, не треба бігти, краще лягти на землю.

У приміщенні не можна сидіти біля відчиненого вікна, тримати високо над головою металеві речі. Не можна купатися в річці під час грози, бо вода— провідник енергії, струму.

Людину, яку вразила блискавка, не можна закопувати або засипати землею.

Град - це також різновидність опадів, які випадають на землю із хмар. Розглядаючи град, дітям слід розповісти, що він як і сніг, утворюється з води. Це - грудки снігу, які заледеніли тому, що рухаючись в середині великих хмар, наштовхнулись на краплини води. Від цього вони стають більшими і важчими. Град випадає лише з купчастих дощових хмар. Градинки так щільно зальодяніють, що не встигають швидко розтанути. Град завжди супроводжується грозою, але не під час літньої грози випадає. Град  - небезпечне явище в природі. Він знищує посіви в полі, ламає гілки молодих дерев, кущів, молоді пагони. Від ударів градин гине свійська птиця, дрібна худоба. Бувають випадки ураження градинами і великої рогатої худоби, а також людей. Граду передує гроза. Тому в час наближення грози дітям слід зайти до приміщення, якщо вже застав град, то сховатися під покрівлю будівлі, кущик, накрити голову.

Діти в природі спостерігають за вітром. Слід дати поняття про стихійне явище - ураган. Його спричиняє повітря, яке рухається досить швидко в атмосфері. Від урагану гинуть люди, тварини, він може зруйнувати будинки, комунікації. Взимку урагани приносять снігові бурі, які можуть продовжуватись від декількох годин до декількох діб. Під час таких бур може виникнути ожеледиця, заледеніння доріг , проводів, крівлі приміщень. При ожеледиці машини не можуть їхати, важко рухатись людям. Діти при такій погоді мають бути дома, виходити на вулицю лише з дорослими.

Якщо ураган застав вас на вулиці, триматися треба подалі від дерев, лінії електропередач. Не можна ховатися у пошкоджених або напівзруйнованих будівлях.

Під час ураганів, бур, гроз, ожеледиці можуть статися нещасні випадки. Дуже важливе в таких ситуаціях уміння надати першу допомогу.

Землетрус

Даємо дітям поняття про землетрус, його природне виникнення, знайомимо з правилами поведінки під час землетрусу.

Землетрус—це сильні зміщення, розриви, поштовхи, що відбуваються глибоко у земній корі. На поверхні земля починає сильно коливається, трястися, під час землетрусу може зруйнуватися все, що є на землі, гинуть люди, обриваються лінії електропередач.

Щоб краще пояснити дітям природу цього стихійного лиха слід використати метод моделювання, на столі відтворити разом з дітьми макет місцевості: з будівельного матеріалу збудувати будинки, „посадити деревця", в блюдечко налити води - то озеро і т.д. Поштовхами, ударами під кришку стола можна наочно показати, як все це руйнується .При обговоренні наслідків цього лиха слід використовувати ілюстрації з газет, журналів. Діти старшого дошкільного віку повинні знати, що в першу чергу необхідно як умоґа скоріше покинути приміщення. Якщо це неможливо, то слід стати в віконній або дверній прогалинні. Покидаючи приміщення, треба вимкнути електроприлади, відключити газ. На вулиці слід відбігти від будівель, дерев, не зачіпати обірвані проводи.

Ш.Дитина вдома

Предмети домашнього побуту, які є джерелами потенціальної небезпеки для дітей, діляться на три групи:

-    предмети, якими категорично забороняється користуватися (сірники, газові плити, електричні прилади, розетки...);

-   предмети, які дорослі повинні зберігати в недоступних для дітей місцях (побутову хімія, ліки, спиртні напої, сигарети, харчові кислоти і т.д.)

Дитина повинна засвоїти, що предметами першої групи повинні користуватися тільки дорослі. Тут, як ніде, доречні прямі заборони. Діти ні при яких обставинах не повинні запалювати сірники, вмикати плиту, торкатися до ввімкнутих електричних пристроїв, приладів. При необхідності, використати приклади художніх творів (наприклад, „Кицькин дім" С. Маршака), ігри-драматизації.

Щоб навчити дітей користуватись предметами другої групи, необхідно організувати навчальні заняття по виробленню певних навиків (в залежності від віку дітей).

Проблеми безпеки дітей в зв'язку з предметами третьої групи і правила їх збереження є змістом роботи вихователів з батьками.

Особливу небезпеку в приміщенні становлять відкриті вікна і балкони. Діти не повинні залишатися самі в кімнаті з відкритим вікном, балконом, виходити без дорослого на балкон, підходити до вікна.

В зарубіжних програмах є спеціальні розділи, спрямовані на навчання дітей дошкільного віку поведінці при екстремальних випадках у побуті (наприклад, вміти користуватися слухавкою при виникненні пожежі, травми; вміння привернути увагу перехожого і покликати на допомогу при пожежі, проникнення в дім злодіїв; вміння погасити починаючу пожежу, накинувши ковдру на вогонь і т.д.).

Також, дітей потрібно вчити правильно користуватись слухавкою для виклику швидкої допомоги, знати номери близьких людей. До цього потрібно залучувати також батьків.

IV. Здоров'я дитини

Необхідно пояснити дитині, що здоров'я - це одна із головних цінностей життя. Кожна дитина хоче бути сильною, бадьорою, енергійною: бігати не стомлюючись, їздити на велосипеді, плавати, грати в різні ігри. Погане самопочуття, хвороби з причинами відставання у рості поганої успішності. Тому, кожен повинен думати про своє здоров'я, знати своє тіло, навчитися піклуватися про нього і не шкодити своєму організму...

Вихователі знайомлять дітей з тим, як складене тіло людини, його організм. В доступній формі за допомогою ілюстрованого матеріалу розповідають про анатомію, фізіологію окремих систем і органів людини (опорно-руховий, м'язовий, видільний, кровообіг, дихання, нервова система, органи почуття...).

Малюкам, наприклад, пропонують показати де знаходяться руки, ноги, голова, тулуб, грудна клітина і т.д. звертають їхню увагу на те, що тіло створене так, щоб ми могли займати вертикальне положення: голова зверху (в самому надійному місці); руки знаходяться у верхній частині тулуба(ними зручно користуватися і зверху, і знизу), ноги - довгі та міцні (утримують і рухають все тіло); найнижче - (опора) ступня. Посередині тулуба розміщений чудовий механізм, який допомагає нам жити - серце, захищене грудною кліткою.

Розповідаючи про кровообіг, дітям пропонують послухати, як б'ється серце, пояснюють, як воно працює. Коли ми втомлюємось, нашому організну потрібно більше крові, і серцебиття збільшується; коли ж ми спокійні, то затрачуємо набагато менше енергії, і серце може відпочити і битися повільніше. Дітям пропонуємо перевірити на собі, як працює серце після фізичних вправ, в стані спокою, після сну.

Важливо сформувати вміння пильно прислуховуватись до свого організму, щоб допомагати йому ритмічно працювати, вчасно реагувати на сигнали, типу: „Хочу їсти", „Хочу спати", „Потребую свіжого повітря і т.д.

В ході проведення режимних моментів важливо звернути увагу дитини на самопочуття, внутрішнє відчуття, яке свідчить про голод, втому і т.д., і розповісти про способи усунення (пообідати, попити води, полежати, відпочити).

Вихователі використовують традиційні форми організації фізичної активності: ранкова гімнастика, фізкультурні вправи після сну, рухливі ігри в приміщенні і на повітрі, спортивні ігри і розваги, фізкультурні свята і Дні здоров'я. В роботі дошкільних закладів організовуються спортивні секції, клуби, проводиться навчання дітей плаванню. Ці нові форми роботи необхідні для формування у дітей правил безпечної поведінки і для здорового способу життя. Заняття фізкультурою і спортом не повинні бути примусовими і одноманітними; важливо використати емоційно-привабливі форми їх проведення: музичний супровід, рухатися в чиємусь образі (зайчики), красиві атрибути, звертаючи увагу дітей на красу і досконалість людського тіла, насолоду від руху.

Фізичне виховання дитини є важливим засобом розвитку особистості. Вихователі повинні спонукати формуванню у дітей цінностей здорового способу життя, розвивати уявлення про користь фізичної активності і особистої гігієни. Наприклад, при проведенні фізкультурних занять увага дітей звертається на значення конкретної вправи для розвитку певної групи м'язів, для роботи різноманітних систем організму.

Для формування здорового способу життя дітям необхідно розповідати про різноманітні види загартування, сонячних ванн, коригуючої гімнастики, масажу. В доступній формі дітям пояснюють, як свіже повітря, вода, сонце, вітер допомагають при загартуванні організму, як діють різні „лікарські запахи", що відбувається з організмом людини під час масажу.

Необхідно формувати у дітей навички особистої гігієни. Розповідаючи про улаштування і роботу організму, вихователь звертає увагу дітей на його складність і крихкість, а також необхідність бережливого відношення до свого тіла, догляд за ним. Діти повинні навчитися мити руки, чистити зуби, зачісуватися і т.д. Пояснюючи дитині для чого потрібно чистити зуби, можна розповісти про мікроорганізми, які не видимі оком, і які є збудниками захворювань. Якщо між зубами виникла дірочка і попала їжа - це готова „хатинка" для мікробів. Ось чому потрібно чистити зуби вранці і ввечері. Корисно також з допомогою лупи чи мікроскопа подивитися на те, скільки багато різних бактерій „ живе" на руках, ховається під нігтями. Тоді дитина ніколи не буде забувати мити руки перед їжею, стригти і чистити нігті.

Вихователі повинні розповісти дітям про те, що слід піклуватися не тільки про особисте здоров'я, але й про здоров'я оточуючих. Якщо ти хворий (наприклад грипом), то оточуючі можуть заразитися, так як в краплі слини знаходяться мікроби, тому, коли ти кашляєш, то потрібно прикривати рот і ніс рукою або носовою хустинкою.

Діти повинні знати, що таке здоров'я і що таке хвороба. Корисно дати їм можливість розповісти один одному, що вони знають про хвороби, яке було самопочуття коли хворіли, що саме у них боліло (горло, живіт, голова).

Розповідаючи про сліпих чи глухих людей, можна попросити дітей закрити очі, вуха, щоб дитина на собі відчула те, що відчувають глухі і сліпі, і навчилася співчувати їм.

Дітям повідомляють про інфекційні захворювання, про їх збудників пропонують, наприклад, під мікроскопом роздивитися краплину слини і мікроорганізми, які знаходяться в ній. Розповідають про те, що в крові є лейкоцити, які борються з мікробами. Щоб пояснити чому піднімається температура тіла, потрібно розповісти, що коли в кров поступає дуже багато мікробів, то захисні сили організму вступають в боротьбу з ними. На місті боротьби стає дуже жарко, і тоді піднімається температура. Ось чому, приходячи до хворого, лікар перш за все вимірює температуру.

Дітям пояснюють, що лікарі лікують хворих, допомагають їм побороти хворобу і знову стати здоровими. Пояснюючи, чому потрібно своєчасно звертатися за допомогою до лікаря, можна використати приклади із життя, із сюжетних творів, вчити дітей не боятись відвідувань лікаря, особливо зубного, розповідають про важливість щеплень для профілактики інфекційних захворювань.

Діти часто не вміють пояснити причину свого нездужання, розказати про те, що вони відчувають, переживають. Дитину потрібно вчити звертатися за допомогою до дорослих, правильно розповідати лікареві про те, шо саме болить (голова, вухо, живіт...). Корисно організувати сюжетно-рольові ігри (з іншими дітьми, ляльками, м'якими іграшками), в яких дитина була б і як лікар, і як „хворий".

Необхідно повідомляти дітям елементарні знання про ліки, про те, яку користь вони приносять, як допомагають боротись з мікробами. Застерігають про небезпеку, зв'язану з неправильним вживанням ліків. Діти повинні знати, що ліки приймаються за призначенням лікаря і тільки   в присутності дорослих. Ніяких „чужих" ліків (маминих, бабусиних) брати в рот і пробувати не можна.

Діти повинні знати про вітаміни, про їх користь, а також про продукти. Той, хто їсть фрукти і сирі овочі, має хороше самопочуття, чисту шкіру, витончену фігуру. Овочі і фрукти - головні постачальники вітамінів, мінеральних солей, мікроелементів, в тому числі заліза і кальцію, необхідних для кісток, зубів та крові. Цукерки, морозиво, шоколад у великій кількості шкідливі для здоров'я.

Вихователь знайомить дітей з правилами надання першої допомоги при травмі: коли порізала дитина палець, потрібно підняти руку вгору і звернутися за допомогою до дорослого; обов'язково розказати про те, що сталося, коли обпікся, вкусила оса, коли впала і дуже забила ногу, руку, голову. Першу допомогу собі дитина може надати і самостійно, наприклад, запаморочилася голова на сонці - скоріше присядь чи приляж в затінку і поклич дорослого; дуже змерзло обличчя на морозі — розітри його легенько шарфом, рукавичкою, але не снігом; змерзли ноги - побігай, пострибай, поворуши пальцями; промочив ноги - переодягнися в сухе, не ходи в мокрих шкарпетках, взутті.

Кожне з цих правил може бути темою спец, бесіди, заснованою на досвіді дітей.

V. Сигнал „Увага всім!"

„ Захисти себе сам "

В старшому дошкільному віці діти мають знати, що у випадках аварії, загрози від стихійного природного лиха, радіаційної небезпеки, хімічного вибуху та ін., на допомогу мешканцям міст і сіл приходить служба цивільної оборони.

З метою запобігання лиху, виникнення паніки та допомоги людям у збереженні життя та здоров'я, забезпечення порядку, звучить повідомлення „Увага всім!" у вигляді сирени, гудка.

Кожна людина повинна знати, що треба робити при цьому сповіщальному сигналі.

Діти також не повинні лякатися, а діяти швидко та правильно:

-  якщо сигнал застав на вулиці, треба бігти додому, а якщо вдома відсутні дорослі - до найближчих сусідів, родичів, знайомих;

-в приміщенні потрібно вимкнути телевізор, радіо, послухати повідомлення;

- в квартирі, будинку треба зачинити вікна, двері, кватирки;

- вимкнути електроприлади, світло.

Діти старшого дошкільного віку мають засвоїти дві групи правил, що стосуються пожежі:

-    правила попередження пожежі;

-    правила поведінки під час пожежі;

Для того, щоб діти засвоїли ці правила свідомо, вихователі з'ясували, як знання та уявлення мають діти про вогонь, пожежу:

-    для чого людині потрібен вогонь;

-    чому вогонь можна назвати ворогом;

-    коли він стає ворого.

Використовуючи наочний матеріал (плакати, альбоми, кадри діафільмів, де ілюстровані небезпечні ситуації) треба підвести дітей до самостійного висновку:

1.  Що спричинило пожежу?

2.   Хто винен в цьому?

3.  Які трагічні наслідки події?

4.   Що треба було робити, щоб запобігти лиху?

Можна на залучити дітей до складання невеличких розповідей, казок, оповідань про недбайливе ставлення до сірників, про дитячі пустощі.

Бажано познайомити дітей з правилами користування електроприладами (телевізор, праска, пральна машина, електроплита). Доцільно провести екскурсії на харчоблок дошкільного закладу, показати дітям електричну плиту, щоб вони відчули тепло, жар від неї та засвоїли прості правила:

-    не можна класти будь-які речі на плиту;

-    не можна торкатися плити;

-    не можна гратися біля плити, бігати.

Під час творчої гри „Сім'я", діти звичайно відображають інтер'єр квартири, обов'язково використовують телевізор, радіоприймач, праску, газову плиту, пральну машину. В грі діти засвоюють важливе правило: виходячи з дому необхідно вимкнути електроосвітлення, електроприлади.

Профілактикою пожежі повинно стати дотримання дітьми таких правил: Не можна:

-   гратися    із    сірниками,    запалювати    папір,    пух    тополі,    траву, переносити вогонь;

-    без догляду дорослих розпалювати багаття.

Питання для контролю та самоконтролю

1.  До якої сейсмоактивної зони відноситься наш район?
2.  Які небезпечні метеорологічні явища найчастіше відбуваються на території Житомирської області?
3.  Як здійснюється попередження населенню про загрозу НС природного походження?
4.  Що є причиною гідрологічних НС в Житомирській області?
5.  Охарактеризуйте вплив на організм людини білини чорної, цикути, отруйних грибів.
6.  Охарактеризуйте дію на організм людини небезпечних тваринних організмів (кліщів, отруйних змій, комах, павуків).    

                                                                                                Додаток 4

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ГРОМАДЯН НА ВОДІ

(витяг з Правил охорони життя людей на водних об'єктах України,

затверджених наказом МНС України № 272 від 03.12.2001)

Громадянам, які відпочивають у місцях масового відпочинку, забороняється:

- запливати за огороджувальні буї;

-  підпливати до моторних суден, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів;

- залізати на технічні та попереджувальні знаки, буї та інші предмети;

- використовувати рятувальні засоби і спорядження не за призначенням;

-  стрибати в воду зі споруд, не пристосованих для цього і в місцях, де невідомі глибина та стан дна;

- розпивати спиртні напої і купатись в нетверезому стані;

-  організовувати у воді ігри, пов'язані з пірнанням та захватом тих, хто купається;

- забруднювати і засмічувати водойми та територію пляжів;

- подавати обманні сигнали тривоги заради жарту;

- залишати без нагляду малолітніх дітей;

-  використовувати для плавання автомобільні камери, надувні матраци, лежаки, дошки та ін.;

-   використовувати моторні, вітрильні, веслові човни, інші гребні і моторні плавзасоби, водні велосипеди, швидкісні моторні плавзасоби, водні мотоцикли в зонах пляжів, у громадських місцях купання за відсутності буйкового огородження пляжної зони і в межах цієї зони;

- приводити з собою собак та інших тварин.

Забороняється купання в затоплених кар'єрах, каналах, озерах, пожежних водоймах, ставках, морських акваторіях і інших водоймах, які не мають обладнаних пляжів сезонними рятувальними постами, не визначені місцевою держадміністрацією як місця масового відпочинку громадян біля води.

                                                                                                Додаток 4

Щоб зсув не застав вас зненацька, необхідно:

-  уважно слухати і вивчати інформацію про обстановку, можливі місця та приблизні межі зсувів, а також інструкції про порядок дій у випадку загрози виникнення зсуву. Особливо це стосується тих громадян, будинки яких розташовані на схилах або біля підніжжя гір і пагорбів, на вершинах, поблизу глибоких ярів тощо;

- повідомити про появу ознак зсуву органи місцевого самоврядування. Якщо у приміщенні починають заклинювати вікна й двері, просочується вода на зсувонебезпечних схилах, це свідчить про зсув;

- не панікуйте, зберігайте спокій.

Правила поведінки під час зсуву:

-  якщо надійшла інформація щодо виникнення зсуву, дійте залежно від ступеня загрози та швидкості руху зсуву;

- не панікуйте, зберігайте спокій;

-   підготуйтеся до евакуації, з'ясуйте у місцевих органах влади місце збору жителів для евакуації;

попередьте сусідів, допоможіть дітям, інвалідам і людям похилого віку. Вони підлягають евакуації першочергово;

швидко одягніться, візьміть документи й зберіть найцінніші та необхідні речі, невеликий запас продуктів на кілька днів, ліки, кишеньковий ліхтарик і радіоприймач на батарейках;

-  відключіть мережу електро-, газо- та водопостачання, загасіть вогонь у печах;

-    дійте негайно! При швидкості руху зсуву близько 0,5-1,0 метра за добу терміново евакуюйтесь у безпечне місце;

виведіть худобу в більш безпечне місце, а якщо немає часу, відкрийте хлів - дайте можливість тваринам рятуватися;

- не користуйтесь ліфтом: його може заклинити від перекосу будинку:

-  при незначній швидкості руху зсуву та наявності часу (кілька метрів на місяць), за можливості, вивезіть своє майно у заздалегідь визначене місце, відключіть усі мережі постачання; щільно закрийте вікна, двері, горищні люки й вентиляційні отвори; шибки, за можливості, захистіть щитами.

4. Як діяти після зсуву:

- зберігайте спокій, оцініть ситуацію:

-    допоможіть, за можливості, потерпілим, викличте медичну допомогу для тих, хто її потребує;

-   допоможіть при необхідності рятувальникам у звільненні людей від завалів;

переконайтеся, що ваше помешкання не отримало пошкоджень. Будьте дуже обережними - може трапитись раптовий обвал;

- перевірте зовнішнім оглядом стан мереж електро-, газо- та водопостачання:

переконайтеся чи немає загрози пожежі. Не користуйтесь відкритим вогнем, освітленням, нагрівальними приладами, газовими плитами і не вмикайте їх до того часу, доки не будете впевнені у відсутності витоку газу;

- не користуйтеся без потреби телефоном, щоб лінія була вільною для зв'язку з вами;

-    з'ясуйте у місцевих органах державної влади адреси організацій, які відповідальні за надання допомоги постраждалому населенню.

1. Автоматизація та комп~ютерноінтегровані технології Спеціальність 7
2. где уже давно разрушенные временем
3. Основы стимулирования труда персонала
4. Подготовка труб включает в себя- очистку кромок шириной 10
5. Реферат как жанр научного стиля- определение назначение характеристика виды структура
6. Культурно-историческая концепция КЯсперса
7. Реферат- Психологические проблемы пожилых людей, находящихся на стационарном социальном обслуживании
8. воспитание употребляется в широком и узком социальном смысле а также в широком и узком педагогическом зна.
9. Основні причини виникнення глобальних проблем людства
10. Реферат- Оценка бескупонных облигаций (облигаций с нулевым купоном)
11. Электробезопасность при работе с электромедицинской аппаратурой электрические ожоги электрометаллизац
12. Эвакуация. Эвакуация
13. П А Столыпин ’ выдающийся реформатор.html
14. малое и большое содержат количественную характеристику предприятия
15. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ Дайджест 2 2012 О
16. Хищение особо ценных предметов и документов
17. Работа с документами
18. Укрепление финансовой и денежно-кредитной ситемы в России после денежной реформы СЮВитте
19. Место и роль Федерального Собрания в системе органов государственной власти РФ
20. Волшебники от 26

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе