Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 11: Проектний ризик
Проектний ризик – це небезпека небажаних відхилень від очікуваних станів у майбутньому, із розрахунку яких приймаються рішення в теперішньому.
У літературних джерелах натрапляємо на різноманітні трактування ризику. І практично всі вони базуються на невизначеності.
Невизначеність – це стан неоднозначності розвитку конкретних подій у майбутньому, ступінь нашого незнання і неможливості точного передбачення основних величин і показників діяльності підприємства, у тому числі й реалізації інвестиційного проекту. Невизначеність - це є об'єктивне явище.
Ризик існує лише щодо подій, які не відбулися, тобто прогнозуються, очікуються в майбутньому. Невизначеність щодо тієї чи іншої ситуації, яка може скластися в майбутньому, і формує поняття ризику. Рішення про використання свого капіталу інвестор приймає, орієнтуючись на прогноз майбутніх подій за проектом згідно з бізнес-планом. Насамперед інвестор зацікавлений у прибутку. Велике значення для нього мають також гарантованість виконання бізнес-плану, впевненість у тому, що проект реалізується успішно. Інвестиційний план завжди орієнтується на майбутнє і тому пов’язаний з великою невизначеністю щодо економічної ситуації та поведінки людей. Досить ймовірно, що з об’єктивних чи суб’єктивних причин інвестиційні плани не реалізуються.
Під інвестиційним pизиком pозуміють імовірність нездійснення запланованих цілей інвестування (у вигляді пpибутку або соціального ефекту). Ризику важко позбутися, але ним можна керувати, заздалегідь оцінюючи, розраховуючи, описуючи, плануючи дії, що мають знизити вірогідність небажаних подій під час реалізації інвестиційного проекту. Цей комплекс дій становить зміст управління ризиком і дає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати від них. Проте повністю гарантувати щось у майбутньому не вдається нікому, у тому числі й інвесторові.
Ризик можуть спричинити несприятливі умови, спільні для всіх сфер економіки, – у цьому разі ризик називають систематичним (загальноекономічним). Якщо ризик пов’язаний з умовами конкретного проекту, то він є індивідуальним (несистематичним). Залежно від чинників ризик поділяється на багато видів.
Види ризиків:
1. Залежно від джерела виникнення (природно-кліматичні, технічні, виробничі, ринкові, фінансові, соціальні, політичні, інноваційні, регіональні, галузеві та ризики зловмисних дій);
2. Залежно від місця прояву (зовнішні, внутрішні);
3. За видом виробництва ( ризики основного виробництва, ризики допоміжних та обслуговуючих виробництв);
4. За тяжкістю прояву (ризики, що викликають втрачену вигоду, збиток, втрати, банкрутство);
5. За формою впливу (ризики прямих збитків, ризики непрямих збитків);
6. За можливістю страхування (ризики, що страхуються та ті, що не страхуються);
7. За складністю (часткові, системні, сукупні);
8. За ступенем контролю (контрольовані, частково контрольовані та неконтрольовані);
9. За інтенсивністю прояву наслідків (ризики, що швидко проявляються, ризики, що проявляються повільно);
10. За рівнем прояву (низькі, помірні, сильні, катастрофічні);
11. За ступенем передбачуваності (передбачувані з високою можливістю, передбачувані з малою можливістю, непередбачувані);
12. За регулярністю (систематичні, несистематичні);
13. За характером причин (ризики випадкових подій, ризики злочинних дій);
14. За часом прояву (ретроспективні, поточного періоду, майбутнього періоду).
Хоча майбутнє є принципово непередбачуваним, очікувані події можна передбачати з тією або іншою похибкою (часто дуже низькою) залежно від того, якою є природа таких подій: ймовірною або невизначеною. Таким чином, походження ризиків пов'язане з неоднозначністю майбутнього через імовірність і невизначеність багатьох процесів і подій. Ризики, зумовлені невизначеністю, можна звести до ситуації з нормальними ризиками, якщо вдається розкрити і зменшити невизначеність до розумних меж.
Поняття інвестиційного ризику може, бути визначено як непостійність, мінливість доходів від інвестицій. Ця мінливість властива всім капіталовкладенням як результат змін ситуацій на ринку або в макроекономіці. Однак одні інвестиції менше схильні до цих коливань, ніж інші.
Форми проектного ризику
Фактично будь-яка подія або дія інвестора щодо реалізації проекту супроводжується ризиком невиконання проекту. Наприклад, ризик низької якості будівельних робіт, ризик впливу на проект значної девальвації гривні, ризик технічних відмов обладнання, ризик втрати кваліфікованого персоналу, ризик розриву договору оренди приміщень тощо. Будь-яка подія при реалізації проекту дає однойменний ризик. Виокремлюються також агреговані типи ризиків.
Політичний, правовий і загальноекономічний ризики належать до зовнішніх умов реалізації інвестицій. Інші форми ризику передусім пов’язані з можливими помилками планування та організації саме проекту.
Технічний ризик зумовлений недоліками та помилками різних аспектів інвестування (якість проектування, технічна база, вибрана технологія, організація управління проектом, перевищення кошторису тощо).
Фінансовий ризик пов’язаний з тим, що не досягаються цілі певних складових фінансового плану проекту: джерела та обсяги фінансування, незадовільний фінансовий стан партнерів, несвоєчасне надходження коштів від реалізації, неплатоспроможність покупців продукції, власні підвищені витрати за проектом тощо.
Маркетинговий ризик виникає через прорахунки під час оцінювання ринкових умов дії проекту: ринок збуту та постачання сировини й матеріалів, організація реклами та збутової мережі, обсяг ринку, час виходу на ринок, цінова політика, низька якість продукції.
Екологічний ризик пов’язаний з недостатньою розробкою питань впливу на навколишнє середовище, можливої аварійності, з відносинами з місцевою владою та населенням. Ризик учасників проекту пов’язаний з усіма несподіваними подіями в управлінні та фінансовому стані підприємств-партнерів.
Завдяки комплексним діям інвестор може зменшити ризик, проте повністю його подолати неможливо. У загальному випадку вибір інвестиційного проекту є компромісом між намаганням отримати прибуток і врахуванням його реалістичності (рівнем ризику та його оцінкою).
Прийоми та рекомендації щодо зниження ризику:
1. Страхування проекту як єдиного комплексу або, якщо це не вдається, страхування окремих активів проекту;
2. Забезпечення високої ліквідності інвестицій.
Бажано, щоб активи проекту мали ринковий попит не лише з боку проекту. Це гарантуватиме можливість їх продажу в разі припинення проекту і зменшить збитки від рішення про вихід з проекту. Про ліквідність активів проекту слід вирішити заздалегідь, до прийняття рішення щодо його реалізації;
3. Диверсифікація – розподіл капіталу за кількома об’єктами (проектами) з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій.
Диверсифікація може здійснюватися також у межах одного проекту: орієнтація на кількох споживачів продукції проекту, організація збуту в різних місцях або регіонах, використання обладнання різних типів тощо;
4. Розподіл проекту на кілька частин і створення об’єкта інвестування як об’єднаного комплексу таких частин.
Кожну з частин комплексу можна буде експлуатувати автономно, вона даватиме прибуток і окупатиме витрати. Крім фінансової економії коштів через передчасне введення об’єкта в експлуатацію поетапність забезпечує перевірку комерційної реальності проекту і ранню діагностику доцільності проекту при використанні лише частини капіталу;
5. Хеджування – використання механізмів закріплення договірних умов у відносинах партнерів на прогнозований період з тим, щоб обидві сторони, які домовляються, “забезпечили тили” в разі негативних змін у кон’юнктурі ринку в майбутньому;
6. Своєчасне планування та створення необхідних резервів і запасів матеріальних та фінансових ресурсів, а також часу;
7. Кваліфіковане опрацювання договорів і контрактів між партнерами інвестиційного проекту, своєчасне опрацювання в них прав та обов’язків сторін за умов можливих негативних подій і конфліктних ситуацій;
8. Повноцінне інформаційне забезпечення інвестиційних планів, постійний інформаційний моніторинг ситуації на ринку, у партнерів, споживачів, в економіці країни;
9. Орієнтація на сфери діяльності з підвищеним рівнем монополізму на ринку, на взаємопов’язані виробництва;
10. Використання загальноприйнятих систем і засобів безпосередньої охорони майна проекту.
Організація впливу на інвестиційний ризик
Для кількісного оцінювання рівня ризику використовують принцип встановлення рівня невизначеності можливих змін показників ефективності проекту в разі несприятливих для проекту подій. Для цього здійснюють варіантні розрахунки показника ефективності проекту і на основі їх відхилень від середнього значення визначають рівень невизначеності проекту. Таким показником може бути середньоквадратичне відхилення σ (сігма) або коефіцієнт варіації ν (ню).
Кількість таких розрахунків позначимо n, а прогнозний показник ефективності для кожного розрахунку – , де і = 1, 2, ..., n. Тоді можна використати відому із статистики формулу визначення середньоквадратичного відхилення:
,
де – середнє значення показника цінності проекту з усіх виконаних варіантних розрахунків ,
, або ,
де – імовірність майбутніх умов, що відображені у варіанті і-го розрахунку.
Коефіцієнт варіації ν визначає частку відхилення показника від його середнього значення:
Варіація – різновид чого-небудь, невелика зміна або відхилення.
Використання наведеного підходу до розрахунку рівня ризику за проектом проілюструємо на прикладі.
У загальному випадку алгоритм оцінювання рівня невизначеності результатів проекту передбачає чотири операції.
1. Спочатку виконують варіантні розрахунки прогнозованого показника ефективності проекту Пi.
2. Визначають середнє значення ефективності проекту за всіма варіантами:
3. Обчислюють середньоквадратичне відхилення варіантних прогнозів від середнього значення:
4. Розраховують коефіцієнт варіації як відношення середньоквадратичного відхилення до середнього значення показника ефективності проекту:
.
За коефіцієнтом варіації ν можна порівнювати проекти і добирати менш невизначені, тобто менш ризиковані, з більшою надійністю прогнозів за проектом.
З метою розрахунку можливих варіантів дохідності проекту залежно від різних обставин використовують кілька підходів:
1) аналіз чутливості проекту до змін окремих факторів, що впливають на дохідність проекту. Цим методом оцінюють важливість впливу окремих факторів (ціни реалізації, собівартості, обсягу виробництва, вартості обладнання тощо) на загальну прибутковість проекту і за отриманими результатами вживають заходи для грунтовнішої розробки інвестиційних планів і зниження ризикованості, пов’язаної з виявленими факторами;
2) аналіз прогнозованих сценаріїв розвитку загальноекономічних умов та обставин здійснення інвестиційного проекту. Розрахунки можна виконувати за трьома сценаріями: базовий розрахунок при середніх найвірогідніших умовах; оптимістичний варіант (у разі найкращого перебігу подій за всіма факторами, що впливають на дохідність проекту); песимістичний варіант, в який закладено найгірші можливі ситуації у країні і на конкретному ринку;
3) метод статистичних випробувань, коли за допомогою ПЕОМ розраховують безліч варіантів дохідності проекту залежно від показників-факторів у заданих діапазонах їх зміни. У результаті отримаємо в автоматичному режимі середні показники та статистичні характеристики їх варіації і розподілу для подальшого аналізу найважливіших для дохідності проекту показників і рівень ризикованості проекту за різними напрямками.
Приклад. Для трирічного інвестиційного проекту прогнозується загальний приведений прибуток 50 тис. грн (песимістичний прогноз), 59 тис. грн. (найвірогідніший прогноз) і 63 тис. грн (оптимістичний прогноз). Визначити рівень ризику (тобто невизначеності) при прогнозуванні прибутку за проектом.
Позначимо – середній прибуток за проектом; i – варіант прогнозу; Пi – прогноз прибутку за i-м варіантом прогнозу.
Визначимо рівень ризику за проектом, оцінивши невизначеність прогнозованих варіантів прибутку. Розрахуємо середньоквадратичне відхилення прогнозів від середнього розміру прибутку і коефіцієнт варіації.
Виконуємо розрахунки:
;
Отже, рівень ризику щодо цього проекту можна подати у вигляді коефіцієнта варіації, що становить 9,6 %. За цим показником можна порівнювати проекти і вибирати менш ризиковані з точки зору більшої визначеності прогнозів їх майбутньої прибутковості. Кількість варіантів може бути як завгодно великою.