Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
30
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 657.62
АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА
Спеціальність 08.06.04 –Бухгалтерський облік, аналіз та аудит
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
КИЇВ —
Дисертацією є рукопис
Роботу виконано на кафедрі обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий консультант —академік НАН України,
доктор економічних наук, професор
ЧУМАЧЕНКО Микола Григорович,
Київський національний економічний університет,
завідувач кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
МНИХ Євген Володимирович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри обліку і аудиту;
доктор економічних наук, професор
СОПКО Василь Васильович
Київський національний економічний університет, професор кафедри обліку в промисловості;
доктор економічних наук, професор
ШКАРАБАН Степан Іванович,
Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри економічного аналізу.
Провідна установа —Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра обліку та аудиту, м. Київ.
Захист відбудеться "18" листопада 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1, ауд. 317 .
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 54/1.
Автореферат розісланий "16" жовтня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради А.М. ПОДДЄРЬОГІН
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Трансформація соціально-економічних та політичних відносин в Україні потребує формування нових підходів до трактування завдань та змісту більшості економічних наук, що повною мірою стосується бухгалтерського обліку, контролю та аналізу. З-поміж найважливіших напрямів практичної реалізації трансформаційного процесу —приведення національної системи обліку та звітності до міжнародних стандартів. В Україні реформування облікової системи розпочалося з банків, які першими, ще 1998 року, здійснили перехід на засади міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності, тоді як в інших галузях аналогічні процеси відбулися лише через два роки. Ця першість не випадкова і має низку об’єктивних передумов, адже протягом останнього десятиріччя банківська система розвивалася найдинамічніше, що й обумовило її перетворення на одну з провідних сфер підприємницької діяльності.
На сучасному етапі найголовніші проблеми методологічного та методичного характеру, пов’язані з реформуванням системи бухгалтерського обліку, у цілому вирішено, тому акценти переносяться на трансформацію економічного аналізу як логічне продовження реформаційного процесу, загальна спрямованість якого обумовлює об’єктивну необхідність удосконалення методології економічного аналізу, оскільки за сучасних умов горизонти аналітичних досліджень значно розширюються.
Аналіз банківської діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується в суспільстві за результатами аналізу надійності як окремих кредитних установ, так і банківської системи загалом. Це потребує розроблення адекватних методичних підходів до аналізу діяльності банків, які б сприяли більшій прозорості та прогнозованості всієї банківської системи. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності та вдосконалювати аналітичний інструментарій, застосовуваний у процесі управління. Отже, за умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальнішими.
Дослідженню теоретичних проблем економічного аналізу та бухгалтерського обліку, прикладним аспектам аналізу господарської діяльності підприємств, діяльності комерційних банків та їхньої ролі в економічній системі, засобів централізованого регулювання банківської сфери, організації грошово-кредитних відносин присвячено праці багатьох вітчизняних і зарубіжних економістів. Авторами цих досліджень є вітчизняні вчені: О.Д. Василик, О.В. Васюренко, О.В. Дзюблюк, А.М. Герасимович, С.Ф. Голов, В.І. Єфіменко, Л.М. Кіндрацька, Г.Г. Кірейцев, М.В. Кужельний, В.Г. Лінник, В.І. Міщенко, Є.В. Мних, А.М. Мороз, М.І. Савлук, В.В. Сопко, В.М. Суторміна, Р.І. Тиркало, В.М. Федосов, М.Г. Чумаченко, В.Г. Швець, С.І. Шкарабан, В.А. Ющенко та інші, а також зарубіжні економісти: Г. Александер, М. Баканов, В. Бансал, Л. Батракова, К. Валравен, Дж. Кейнс, В. Кісельов, Р. Колб, В. Колєсніков, Т. Кох, О. Лаврушин, Дж. Маршалл, Ю. Масленченков, Р. Міллер, В. Палій, Г. Панова, К. Редхэд, П. Роуз, Дж. Сінкі, Л. Сурен, В. Усоскін, В. Черкасов, Дж. Хікс, В. Шарп, А. Шеремет, О. Ширінська та інші.
Однак фундаментальних наукових праць, присвячених комплексному дослідженню теоретичних проблем аналізу банківської діяльності та формуванню адекватного сучасним вимогам аналітичного інструментарію з урахуванням специфіки роботи вітчизняних банків, на цей час майже немає, що негативно позначається на ефективності функціонування банків, банківської системи та суспільства в цілому. У цьому зв’язку слід зауважити, що здобутки зарубіжної науки з банківського аналізу та менеджменту можуть бути використані в Україні здебільшого лише на рівні ідей, оскільки вони спираються на законодавчу базу та економічні реалії своїх країн, на існування стабільної банківської системи та розгалуженої інфраструктури фінансового ринку, політику економічної лібералізації, на рівний і вільний доступ усіх банків до світових ринків. Але умови функціонування вітчизняних банків суттєво відрізняються від економічного середовища, в якому працюють банки іноземні. Щодо досліджень російських учених, присвячених банківській діяльності, то попри деяку схожість процесів реформування економіки в Україні та Росії, широкому їх застосуванню у вітчизняній практиці заважають суттєві відмінності, що мають місце в банківській діяльності і стосуються насамперед систем бухгалтерського обліку, форм звітності, податкового законодавства, принципів та методів регулювання діяльності комерційних банків з боку Національного банку України та Центрального банку Росії. Усе це й обумовлює необхідність у дослідженнях проблем аналізу банківської діяльності з урахуванням реалій вітчизняної практики.
Отже, теоретичне обґрунтування методологічних засад аналізу банківської діяльності, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком слід уважати актуальним напрямом наукових досліджень, який дає можливість з’ясувати зміст і внутрішню структуру аналітичної роботи в банку, сформувати адекватний інструментарій аналізу, раціонально організувати аналітичний процес та в кінцевому підсумку підвищити ефективність і надійність банківської діяльності. У методологічному плані однією з важливих проблем є перехід від традиційного одновекторного аналізу, у процесі якого оцінюється лише прибутковість, до аналізу діяльності суб’єктів економічних відносин в координатах "прибутковість —ризик", що особливо актуально для банківської діяльності, яка пов’язана зі значними ризиками. Дослідження цієї тематики сприятиме як розвитку загальної теорії економічного аналізу, так і удосконаленню аналітичного інструментарію з урахуванням трансформаційних процесів у обліково-аналітичних науках, котрі сьогодні відбуваються в Україні. Актуальність викладених аспектів та недостатній рівень дослідження теоретичних і методичних проблем аналізу банківської діяльності в сучасних економічних умовах обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри обліку в кредитних і бюджетних установах та економічного аналізу Київського національного економічного університету за темою “Удосконалення бухгалтерського обліку і економічного аналізу на основі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні” (державний реєстраційний номер 0100U006874). У межах наукової програми автором проведено дослідження теоретичних і прикладних проблем аналізу діяльності банківських установ, котрі функціонують у трансформаційній економіці.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вдосконалення концептуально-теоретичних засад аналізу банківської діяльності, формування системи аналітичного забезпечення процесу управління в банківських установах України за умов реформування облікової системи із застосуванням національних стандартів та з урахуванням вимог міжнародних стандартів і досвіду розвинених країн. Відповідно до поставленої мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення, до яких належить:
Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність комерційних банків України. Предметом дослідження є теорія, методологія та методичний інструментарій аналізу фінансово-господарської діяльності банківських установ за умов становлення ринкових відносин в Україні.
Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є загальнонаукові методи пізнання (діалектика, аналіз, синтез, системність, комплексність, аналогія, оптимізація, історизм), методологічні засади системного підходу, основні теоретичні концепції, що пояснюють закономірності функціонування фінансової сфери, принципи Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, спеціальні прийоми та процедури аналітичних досліджень. Методика дослідження базується на спостереженні, характеристиці та вимірюванні об’єктивних економічних процесів і явищ, опрацюванні, аналізі та узагальненні отриманих результатів, на розробленні та практичній реалізації сформованих методик, теоретичному узагальненні виявлених закономірностей і тенденцій.
У процесі дослідження використано наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів з теорії, методології та організації економічного аналізу, бухгалтерського обліку, аудиту, теорії управління, банківської справи, фінансового і банківського менеджменту; законодавчі та нормативні акти, які регулюють діяльність комерційних банків в Україні; рекомендації, положення та стандарти обліку і звітності; науково-методичну літературу; матеріали періодичних видань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні цілісної концептуально-теоретичної бази аналізу банківської діяльності за умов реформування облікової системи з використанням принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та розробленні рекомендацій у формі системи аналітичних методик, спрямованих на реалізацію інтегрованого підходу до управління та комплексний аналіз фінансової діяльності банківських установ. Головні результати дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у наступному:
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їхнє використання дає змогу системно підійти до аналізу діяльності банківських установ, сформувати сучасний аналітичний інструментарій досліджень, раціонально організувати аналітичний процес, підвищити ефективність управлінського процесу в банку через зважене управління прибутковістю та ризиками.
Наукові напрацювання та одержані результати використано при підготовці нормативних документів у Міністерстві фінансів України (довідка 015-07/605 від 03.06.2002), Державному Комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка 2.20/2921 від 28.05.2002), Національному банку України (довідка 12-213/694-3813 від 03.06.2002), Національному інституті стратегічних досліджень Адміністрації Президента України (довідка 293/320-а від 04.06.2002) та в аналітичній записці Шостої міжнародної наукової конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії" (довідка 126-17/116 від 12.02.2002). Практичні рекомендації взято до впровадження в АКБ "Мрія" (довідка 869/01 від 31.05.2002). Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Київського національного економічного університету для розроблення методичного забезпечення та викладанні навчальних дисциплін “Банківський менеджмент”, "Аналіз діяльності банків" (довідка від 20.05.2002), а також у процесі підвищення кваліфікації фахівців банків у Національному центрі підготовки банківських працівників України (довідка 742/02 від 25.10.2001).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на 14 наукових конференціях: всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми економічного ризику: аналіз та управління" (м. Київ, 26—жовтня 1998 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації" (м. Дніпропетровськ, 21—травня 1999 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття" (м. Київ, 1—березня 2000 р.); третій міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів "Економіка третього тисячоліття" (м. Донецьк, 7—квітня 2000 р.); міжнародній практичній конференції "Проблемы учета, анализа и статистики на рубеже веков" (м. Мінськ, БГЕУ, 20—квітня 2000 р.); міжнародному симпозіумі "Наука и предпринимательство" (г. Трускавець, 14—лютого 2000 р.); п’ятій міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії" (м. Ялта—Форос, 13—вересня 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Удосконалення обліку та аналізу господарської діяльності на основі впровадження нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні" (м. Київ, 16—жовтня 2000 р.); міжнародній науковій конференції "Розвиток науки про бухгалтерський облік" (м. Житомир, 23—листопада 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Бухгалтерський облік в Україні на початку ХХІ століття" (м. Львів, 26—квітня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Татуровские чтения" —"Реформирование бухгалтерского учета и бухгалтерского образования в соответствии с международными стандартами" (Москва, 28—червня 2001 р.); шостій міжнародній науковій конференції "Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські порівняльні студії" (м. Ялта—Форос, 19—вересня 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Роль грошових заощаджень населення в розвитку економіки України" (м. Київ, 19 лютого 2002 р.); міжнародній науково-методичній конференції "Трансформація курсу "Економічний аналіз господарської діяльності" (м. Київ, 15—травня 2002 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у вигляді двох індивідуальних монографій, двох індивідуальних та двох колективних навчальних посібників, 28 статей у провідних фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 14 публікацій —в інших виданнях. Загальна кількість публікацій за темою дисертації становить 48 найменувань загальним обсягом 132,27 друк. арк., з яких особисто здобувачеві належить 79,25 друк. арк.
Структура і обсяг дисертації визначається метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел із 320 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 412 сторінок. Дисертація вміщує 19 таблиць, 29 рисунків, 24 додатки на 42 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об’єкти дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
Розділ 1 "Теоретичні основи аналізу банківської діяльності" присвячено науковому обґрунтуванню напрямів вдосконалення теоретично-концептуальних засад аналізу діяльності банківських установ. Виконання цього завдання в дисертації базується на застосуванні системного підходу як пріоритетної загальнонаукової методологічної концепції сучасності.
У дисертації досліджено фундаментальні питання теорії економічного аналізу з урахуванням специфіки функціонування об’єкта досліджень, яким є фінансово-господарська діяльність кредитних установ. З критичних позицій проаналізовано погляди вчених на такі основоположні для кожної науки поняття, як предмет, метод, система категорій і показників, інструментарій досліджень та сформульовано їхні визначення стосовно банківської діяльності. У дисертації наголошується, що цілі аналізу полягають у підвищенні ефективності управлінського процесу, спрямованого на зростання ринкової вартості банківської установи, і з огляду на досягнення цих цілей формується методологія, методика та система аналітичних показників, які дають змогу об’єктивно оцінити ефективність (фінансові результати) та надійність (ризикованість) банку.
Спираючись на системний підхід до аналізу банківської діяльності, в дисертації побудовано теоретичну модель, в якій структуру аналітичного процесу подано трьома основними етапами (блоками), що різняться глибиною дослідження, рівнем деталізації об’єктів аналізу та аналітичних процедур, змістом і кількістю аналізованих показників, спрямованістю та інструментарієм аналізу (рис. 1).
|
ЕТАПИ АНАЛІЗУ |
ОБ’ЄКТИ АНАЛІЗУ |
||
|
І етап |
Баланс банку |
||
|
Загальний |
Активи |
Зобов’язання |
|
|
Капітал |
|
ІІ етап Аналіз банківських портфелів |
Портфель ліквідних коштів (каса і НБУ) Портфель вкладень в інші банки Кредитний портфель Портфель цінних паперів Портфель немонетарних активів Портфель інших активів |
Заборгованість перед бюджетом та НБУ Заборгованість перед банками Заборгованість перед клієнтами Цінні папери власного боргу Інші зобов’язання Власний капітал |
|
ІІІ етап Оперативний аналіз інтегральних показників фінансової діяльності банку |
Ліквідність Валютна позиція Геп Індикатор імунізації Спред Маржа Прибуток |
Рис. 1. Структурно-логічна модель поетапного аналізу банківської діяльності
Перший етап передбачає формування методики банківського аналізу в контексті стратегічного управління комерційним банком, на другому етапі банківські портфелі розглядаються як автономні без урахування їхніх взаємозв’язків, на третьому —формується система показників оперативного аналізу фінансових потоків комерційного банку та реалізується інтегрований підхід до управління динамічним балансом банку. Сукупність названих етапів, аналітичних показників та моделей аналізу банківської діяльності, тісно пов’язаних між собою та структурованих за допомогою запропонованої моделі, загалом утворюють теоретичні підвалини для розроблення інструментарію аналітичних досліджень у банківській сфері, і, по суті, визначають логіку і структуру цього дисертаційного дослідження.
На підставі вивчення, систематизації та узагальнення існуючих поглядів на напрями економічного аналізу в дисертації деталізовано класифікацію видів аналізу банківської діяльності, визначено зміст, завдання та внутрішню структуру кожного із запропонованих видів аналітичної роботи в банку. У результаті проведених досліджень зроблено висновок, що в комплексній методиці банківського аналізу застосовуються всі види економічного аналізу, однак такі з них, як фінансово-економічний, стратегічний, оперативний аналіз, мають для управління банком пріоритетне значення.
Суттєву увагу в дисертації приділено питанням організації, формування інформаційного забезпечення та структуризації аналітичного процесу в банківських установах. Технологію аналітичного процесу в банку визначено як послідовність етапів, які водночас є ієрархічними рівнями проведення аналізу, коли кожен з них передбачає узагальнення інформації, одержаної з попереднього рівня. Стрижнева особливість структури аналітичного процесу —логічний взаємозв’язок етапів, поступовий рух від простого до складного. У роботі наголошується на необхідності реалізації комплексного підходу до організації аналітичного процесу для досягнення стабільного розвитку банку, а це означає, що проблема ефективності управлінських рішень фактично трансформується в питання якості роботи фінансово-аналітичної служби кредитної установи.
Організаційно-аналітичні функції в банку реалізує фінансово-аналітична служба, завдання якої полягає у створенні адекватних потребам управління інформаційних потоків, котрі формують інформаційно-аналітичний простір (поле) банку. У дисертації обґрунтовано раціональні організаційні форми взаємодії фінансово-аналітичної служби з казначейством банку та його структурними підрозділами (фронт-офіс, мідл-офіс, бек-офіс). Володіючи широким спектром інформації про поточний стан фінансових ринків, казначейство банку бере участь у формуванні зовнішньої та внутрішньої цінової політики банківської установи, обґрунтовує курси купівлі-продажу іноземних валют, рівень пропонованих відсоткових ставок, формує політику трансфертного ціноутворення, тобто, фактично, є внутрішнім інформаційно-аналітичним центром банку.
У розділі 2 "Портфельний аналіз в управлінні банком" обґрунтовано напрями трансформації методології аналізу банківської діяльності, засновані на принципах портфельного підходу, що дало змогу поєднати традиційні дослідження, зокрема аналіз фінансових результатів, з аналізом економічних ризиків та розробити аналітичний інструментарій реалізації цього підходу у фінансовій діяльності банку. В дисертації доведено, що основний принцип портфельного підходу, який полягає в оцінюванні управлінських рішень за співвідношенням доходів і ризиків, реалізується на всіх етапах банківського аналізу: у процесі стратегічного управління, при оцінюванні окремих банківських портфелів та в оперативному аналізі фінансових потоків банку, проте його форми, методи і система аналітичних показників визначаються метою дослідження та специфікою об’єктів аналізу. За результатами структурування аналітичного процесу з-поміж ключових елементів виокремлено такі блоки (етапи): методика аналізу дохідності; методика оцінки ризиків; аналіз ефективності та обґрунтування управлінських рішень.
Особливу увагу в роботі приділено банківським ризикам, які є відносно новим об’єктом аналітичних досліджень, тому завдання полягає у формуванні адекватного інструментарію їх оцінювання. У дисертації запропоновано класифікацію банківських ризиків, згідно з якою виокремлено функціональні та фінансові ризики, а з-поміж останніх —групу цінових ризиків, котрі справляють найсуттєвіший вплив на фінансові результати діяльності банку. Для аналізу фінансових ризиків передовсім використовуються три групи показників: статистичні величини; непрямі показники ризикованості діяльності; аналітичні індикатори, призначені для оцінки конкретного виду ризику, проте для оцінювання ризиків вітчизняних банків найбільш уживаними та доступними залишаються саме непрямі показники ризикованості, а основу інформаційної бази аналізу становлять дані аналітичного бухгалтерського обліку.
Оцінювання ризикованості діяльності банку є важливим елементом визначення дійсної вартості власного капіталу банку, збільшення якого в сучасній економічній теорії визнано головною метою діяльності суб’єктів ринку. У роботі розглядаються різні прийоми, які можуть застосовуватися для оцінки вартості капіталу банку: економічна модель, бухгалтерська модель, аналітичні моделі (зокрема модель оцінки дохідності фінансових активів —САРМ, модель арбітражного ціноутворення —АРТ, модель ціноутворення опціонів —ОРМ). При цьому відзначається, що в кожному з цих підходів в тій чи іншій формі втілюється ідея портфельного аналізу —оцінювання за співвідношенням доходів і ризиків. В аналітичних моделях цей принцип реалізовано в явній формі, в економічній —опосередковано (через відсоткову ставку), а рівень його реалізації в бухгалтерській моделі залежить від прийнятої методології обліку, зокрема від застосовуваних прийомів урахування економічних ризиків. За результатами вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду сформульовано висновок, що найбільш доступною, зрозумілою і популярною в діловому світі залишається саме бухгалтерська модель, суттєвою перевагою якої є всеохоплюючий, узагальнюючий характер. Якщо в бухгалтерській моделі враховано значну частину ризиків, пов’язаних з діяльністю банку, то це дає можливість на підставі даних фінансової звітності отримувати оцінки, досить близькі до ринкових. На розв’язання цього завдання спрямовано спеціальні методи та процедури бухгалтерського обліку, зокрема, такі як резервування, оцінка за ринковою вартістю, переоцінювання, а методологічну базу сформовано в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку і вона повсякчас удосконалюється.
У дисертації обґрунтовано, що в процесі стратегічного управління банком найприйнятнішим аналітичним інструментом реалізації портфельного підходу є методика декомпозиційного аналізу прибутковості власного капіталу (модель Дюпона), що уможливлює оцінювання ефективності діяльності банку в координатах "прибуток —ризик", дає змогу визначити оптимальну структуру джерел фінансування банку (співвідношення між власними і залученими коштами) та встановити цільовий рівень показників прибутковості діяльності банку. За вітчизняних умов цей аналітичний прийом залишається найдоступнішим для всіх суб’єктів аналізу, забезпечуючи порівнянність результативних показників діяльності як окремих банків, так і банківської системи загалом. У роботі формалізовано аналітичний процес декомпозиції за допомогою логічно-структурної моделі, розробленої з орієнтацією на загальновживані у вітчизняній практиці підходи до групування банківських доходів і витрат, та акцентовано увагу на можливостях застосування цього підходу в процесі прогнозного аналізу та планування фінансової діяльності банку.
Результати декомпозиційного аналізу, проведеного за даними системи комерційних банків, свідчать про загальне погіршання ефективності банківської діяльності, бо дохідність активів і прибутковість власного капіталу українських банків систематично знижується, тоді як ризик, оцінений за допомогою показника мультиплікатора капіталу (співвідношення активів та власного капіталу банку), навпаки, зростає (табл. 1). Погіршання показників прибутковості спричинялося насамперед нарощуванням капітальної бази та сукупних активів у банківській системі без адекватного приросту прибутків, оскільки забезпечити темпи приросту прибутків на рівні темпів приросту капіталу і активів вітчизняним банкам поки що не вдається. Негативну динаміку зумовили й певні диспропорції, що мали місце у вітчизняній банківській практиці в попередні роки (незначна величина власного капіталу та високі прибутки).
Таблиця 1
Декомпозиційний аналіз прибутковості комерційних банків України*
|
Показник |
р. |
р. |
р. |
Відхилення від |
|
|
2000 р. |
р. |
||||
|
Маржа прибутку, % |
7,41 |
–,4 |
6,23 |
–,81 |
6,63 |
|
Дохідність активів, % |
29,31 |
23,86 |
19,48 |
–,45 |
–,38 |
|
Мультиплікатор капіталу, разів |
4,41 |
5,09 |
6,08 |
,68 |
,99 |
|
Прибутковість капіталу, % |
9,57 |
–,49 |
7,38 |
–,06 |
,87 |
* Розраховано за: Вісник НБУ. —. —№ 3. —С. 23—; 2001. —№ 3. —С. 8—; 2002. —№ 3. —С. 9—.
У дисертації визначено напрями вдосконалення методологічних засад аналізу банківських портфелів, який пропонується реалізовувати як певну систему, що включає такі етапи: аналіз доходів портфеля, оцінка сукупного портфельного ризику, визначення ефективності управління портфелями. Цей підхід взято за основу при розробці методичних засад та інструментарію аналізу основних банківських портфелів —кредитного та цінних паперів. На відміну від існуючих підходів, де дохідність кредитних операцій і кредитні ризики аналізуються окремо, у дисертації розроблено комплексну методику, яка дає можливість оцінити ефективність управління кредитним портфелем банку за співвідношенням доходів і ризиків. Оскільки аналіз дохідності кредитного портфеля банку є традиційним напрямом аналітичних досліджень і в сучасній науковій літературі його вивчено досить глибоко, то в дисертаційній роботі увагу акцентовано на формуванні інструментарію оцінювання кредитного ризику банку. В процесі дослідження теоретико-прикладних аспектів аналізу ризикованості обґрунтовано доцільність розгляду ризику окремої кредитної операції та ризику кредитного портфеля банку як різних об’єктів аналітичних досліджень, тому що вони різняться методами аналізу та управління (рис. 2).
Рис. 2. Класифікація методів управління кредитним ризиком банку
Методичні засади аналізу ризику кредитного портфеля банку розроблено з урахуванням вимог Національного банку України до формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, з огляду на які визначено об’єкти, параметри та критерії оцінювання величини кредитного ризику. Для аналізу ефективності управління кредитним портфелем банку в дисертації запропоновано коефіцієнт, розрахований за співвідношенням доходів від кредитних операцій і розрахункової величини резерву під кредитні ризики в частині нестандартної заборгованості, який можна застосовувати як для перспективного, так і ретроспективного аналізу кредитної діяльності банку. Перспективний аналіз здійснюється на стадії формування кредитного портфеля і забезпечує порівняння ефективності різних варіантів розміщення ресурсів, а тому його можна використати для оптимізації співвідношення доходів та ризиків кредитних операцій банку. Ретроспективний аналіз спрямовано на порівняння фактичних результатів управління кредитним портфелем з очікуваними (плановими) значеннями або з аналогічними показниками діяльності інших банків з метою виявлення динаміки ефективності кредитного портфеля та її відповідності загальній стратегії управління банком. Поглиблений аналіз ефективності кредитної діяльності банку пропонується здійснювати за допомогою методики факторного аналізу.
У дисертації розглянуто особливості аналізу портфеля цінних паперів банку з урахуванням вимог чинного нормативно-правового поля та специфіки розвитку внутрішнього фондового ринку, а також визначено систему аналітичних показників дохідності, інвестиційного ризику та ефективності управління портфелем цінних паперів банку. Обґрунтовано доцільність використання в процесі аналізу ефективності банківського портфеля цінних паперів моделі оцінки дохідності фінансових активів (САРМ) як такої, що має предметну економічну інтерпретацію, дає змогу проаналізувати залежність між очікуваною дохідністю і ризиком фінансових інструментів, а за вітчизняних умов залишається й найдоступнішою. Здійснено апробацію традиційних показників ефективності інвестиційних портфелів —коефіцієнтів Шарпа і Трейнора —за даними внутрішнього фондового ринку, що дало можливість зробити висновок про доцільність їхнього використання українськими банками при прийнятті інвестиційних рішень.
У розділі 3 "Аналітичне забезпечення інтегрованого управління активами і пасивами банку" сформовано методологічні засади та розроблено інструментарій оперативного аналізу фінансових потоків банку з огляду на пріоритетність концепції інтегрованого управління.
За результатами теоретичного аналізу підходів до управління фінансами комерційного банку та процесу їхньої еволюції виокремлено три основні: через управління активами; через управління пасивами; через скоординоване управління активами і пасивами. Зроблений у роботі аналіз переваг і вад кожного із зазначених підходів дає підстави стверджувати, що сучасним умовам розвитку банківської справи найповніше відповідає інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку, зміст якого полягає в поєднанні всіх методів автономного управління фінансовими потоками в один скоординований процес, а перевагою є максимізація прибутку за прийнятного рівня ризику. Методологічні принципи інтегрованого підходу покладено в основу вдосконалення інструментарію оперативного аналізу фінансових потоків банку, в процесі якого розв’язується завдання оптимізації параметрів управління банківською ліквідністю, відсотковим та валютним ризиками банку. Інструментами інтегрованого управління активами і пасивами банку є сукупність методів структурного балансування, управління гепом, валютний метчинг, управління дюрацією, імунізація балансу, хеджування, страхування, управління спредом.
У дисертації формалізовано способи розв’язання дилеми "прибуток —ризик" та виокремлено дві основні стратегії управління фінансами банку, які реалізуються за допомогою системи аналітичних моделей (рис. 3).
Рис. 3. Стратегії та моделі управління активами і пасивами банку
Перша модель максимізує прибуток (P) за обмеження рівня ризику (R) через установлення максимально допустимого його значення (R) і означає свідоме взяття банком ризику з метою одержання підвищеного прибутку за рахунок сприятливої ринкової кон’юнктури, а отже, характеризується спекулятивними тенденціями, тому головне завдання полягає в недопущенні переростання допустимого ризику в катастрофічний, який загрожує самому існуванню банку. У другій моделі цільовою функцією є мінімізація ризику, а обмеженням вимога утримання показників прибутковості на певному рівні, не нижчому за заданий (P). Ця стратегія використовується в тому разі, коли величина отримуваного банком чистого прибутку влаштовує акціонерів, і найпершою метою є стабілізація фінансових результатів.
У роботі наголошується на можливостях ефективного розв’язання з позицій інтегрованого управління активами і пасивами банку багатьох важливих проблем, з-поміж яких однією з центральних є вдосконалення методичного апарату аналізу банківської ліквідності. Дослідження показали, що аналітичне забезпечення процесу управління ліквідністю банку включає весь арсенал методів аналізу потреби банку в ліквідних коштах та інструментарій аналітичної підтримки стратегій управління ліквідністю, проте за сучасних умов розвитку аналітичних засобів та програмного забезпечення перевага надається методу оцінки грошових потоків. У дисертації систематизовано прийоми аналізу ліквідності банку, кожен з яких розглянуто з погляду оптимізації співвідношення між прибутковістю та ризиком незбалансованої ліквідності, а також продемонстровано, що в процесі оперативного аналізу об’єктом моніторингу мають бути не лише фактичні, а й очікувані грошові потоки, а тому важливого значення набуває прогнозний аналіз зміни обсягів попиту та пропонування ліквідних коштів.
В дисертації розроблено комплексну методику геп-аналізу та запропоновано удосконалений підхід до прогнозного аналізу відсоткового ризику банку з урахуванням фактора часу. За результатами структуризації аналітичного процесу виокремлено такі етапи: аналіз власної позиції банку; аналіз та прогнозування динаміки ринкових ставок відсотка; прогнозний аналіз зміни процентних доходів банку у зв’язку зі змінами ставок; інваріантний аналіз стратегій управління відсотковим ризиком. Для аналізу відсоткового ризику банку призначено показники гепу і кумулятивного гепу, а для контролю за рівнем цього ризику —індекс та коефіцієнт відсоткового ризику. Зіставлення фактичних значень цих показників з установленими банком лімітами дає змогу своєчасно виявити надмірний ризик і за потреби реструктуризувати баланс з метою уникнення (чи зниження) можливих втрат через несприятливу динаміку відсоткових ставок на ринку. Для обчислення абсолютної величини зміни банківської маржі (P) унаслідок зміни відсоткових ставок на ринку запропоновано удосконалену формулу, що дає змогу врахувати фактор часу:
,
де KGAP(t) —показник кумулятивного гепу; rp r, —прогнозована та поточна ринкові ставки відсотка відповідно; t —тривалість інтервалу в днях; BS —база розрахунку в днях.
У дисертації досліджено концептуальні засади аналізу дюрації та імунізації банківського балансу, за результатами якого аналітичний процес пропонується розглядати як певну систему, що складається з таких етапів: визначення та аналіз дюрації окремого фінансового інструменту; аналіз дохідності та ризику фінансових інструментів за допомогою кривої дохідності; прогнозний аналіз цінової чутливості фінансових інструментів; розрахунок та аналіз дюрації банківського портфеля; методика імунізації банківського балансу. Для кожного із зазначених етапів аналізу сформовано систему аналітичних показників та інструментарій аналізу, а також визначено напрями удосконалення методики аналізу дюрації та імунізації з урахуванням специфіки банківської діяльності. Методика аналізу дюрації активів і зобов’язань банку є ефективним інструментом управління відсотковим ризиком, а модель імунізації банківського балансу забезпечує проведення інваріантного аналізу і описується формулою:
де DА —зважений за вартістю надходжень строк погашення (дюрація) активів банку; DL —дюрація зобов’язань; L —загальний обсяг зобов’язань; А —обсяг активів банку.
Щодо аналізу валютного ризику та валютної позиції комерційних банків, то в роботі запропоновано проводити його за допомогою моделі валютного метчингу, яка є інструментом багатоваріантного прогнозного аналізу і дає змогу банку передбачити вплив змін валютного курсу на фінансовий результат діяльності банку, заздалегідь провести коригувальні дії та обґрунтувати внутрішні ліміти валютного ризику. У зв’язку з цим зауважується, що хоч в Україні валютна діяльність комерційних банків регулюється централізовано Національним банком України за допомогою встановлення нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції, однак це лише частково обмежує рівень ризику, тому завдання аналізу та управління валютним ризиком повсякчас постають перед банками. Залежність між величиною прибутків (збитків) банку, одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції та змін валютних курсів на ринку, описується аналітичною моделлю валютного метчингу:
PV = VP ( sp –s ),
де PV —прибуток (збиток) банку, одержаний від переоцінювання валютних коштів у зв’язку зі зміною валютного курсу; VP —валютна позиція банку; sp, s —прогнозований та поточний валютний курс відповідно.
За наслідками аналізу впливу зміни валютного курсу на показники прибутковості банк ухвалює рішення про вибір однієї з альтернативних стратегій управління ризиком, утримуючи валютну позицію закритою (стратегія валютного метчингу) або відкритою (стратегія максимізації прибутку). На наступному етапі формується аналітичне забезпечення вибраних банком методів мінімізації валютного ризику, систематизація яких дала можливість виокремити дві групи методів, що охоплюють, з одного боку, управління валютною структурою балансу, а з другого — хеджування валютного ризику за допомогою похідних інструментів за іноземною валютою.
Сукупність розглянутих у цьому розділі дисертації методів і аналітичних моделей (моделі гепу, імунізації банківського балансу, валютного метчингу) пропонується розглядати у взаємозв’язку, що дозволило сформувати цілісну систему аналітичного забезпечення інтегрованого підходу до управління активами і пасивами банку, спрямовану на реалізацію прогнозного аналізу.
Розділ 4 "Методологічні засади аналізу процесу хеджування ризиків у банках" присвячено формуванню аналітичного забезпечення хеджування як одного з найпопулярніших у міжнародній практиці способів управління ціновими ризиками з урахуванням специфіки банківської діяльності. На основі критичного аналізу поглядів на сутність та зміст цього підходу в роботі доведено, що під хеджуванням слід розуміти діяльність, спрямовану на створення захисту від можливих майбутніх фінансових утрат, пов’язаних зі зміною ринкової ціни фінансових інструментів чи товарів, а предметною основою вважати похідні фінансові інструменти, що обертаються на строковому ринку. Строковий ринок, визначення якого сформульовано в цій дисертації вперше, за своїм економічним змістом є сукупністю економічних відносин з приводу трансферту (перерозподілу) цінових ризиків, що виникають в процесі обміну фінансовими інструментами чи товарами.
У дисертації окреслено напрями розвитку концепції хеджування на сучасному етапі, якими є удосконалення методики хеджування на розвинутих фінансових ринках та адаптація теоретичних засад хеджування до умов функціонування строкових ринків у країнах з трансформаційними економіками. В роботі проаналізовано особливості становлення українського ринку фінансових деривативів та відзначено, що в сучасних умовах високої волатильності фінансових ринків хеджування потребує застосування досить складних стратегій, а отже, успішність його практичного здійснення значною мірою обумовлюється досконалістю застосовуваного аналітичного забезпечення.
У роботі акцентовано увагу на обґрунтуванні змісту та завдань попереднього, оперативного і ретроспективного аналізу процесу хеджування. На попередній стадії аналізуються ризикові позиції банку як потенційного хеджера, прогнозується кон’юнктура ринку на певний часовий інтервал та оцінюється ймовірність реалізації ризику, і за результатами такого аналізу ухвалюється рішення про доцільність операцій хеджування. В процесі оперативного аналізу хеджування вивчається динаміка цінового і базисного ризиків та основних параметрів інструменту хеджування, а також оцінюється ефективність різних варіантів коригування хеджевої позиції банку. Ретроспективний аналіз здійснюється з метою з’ясування ефективності хеджування та виявлення позитивних і негативних чинників, які вплинули на одержаний результат, і дає змогу встановити, наскільки правильним було рішення про створення хеджевої частини портфеля банку та чи точно було обрано стратегію хеджу. Розроблена в роботі структурно-логічна схема аналізу операцій хеджування формалізує аналітичний процес та описує послідовність аналітичних процедур, спрямованих на реалізацію хеджування цінових ризиків у банку (рис. 4, де R —величина наявного ризику, R —допустимий ризик).
У цьому розділі дисертації проаналізовано переваги та вади існуючих методів обчислення коефіцієнтів хеджування, таких як: 1) "наївний" підхід; 2) методика Джонсона-Стейна; 3) визначення коефіцієнта хеджування через коефіцієнт (для фондових цінних паперів); 4) модель аналізу диференціальної цінової чутливості (для довгострокових інструментів); 5) модель доларового значення базисного пункту (для цінних паперів з фіксованим доходом); 6) перехресне хеджування; 7) складове хеджування. У роботі зауважено, що вибір способу визначення коефіцієнта хеджування залежить від низки чинників, таких як характеристики базового інструменту (вид валюти, короткострокові або довгострокові цінні папери, фондові індекси, відсоткові інструменти), умови поставки активів за ф’ючерсним контрактом, наявність на ринку похідних інструментів з базовим активом, ідентичним тому, у зв’язку з яким виникає ризик, доступність певних видів контрактів.
Рис.4. Структурно-логічна схема аналізу операцій хеджування
За результатами аналізу коефіцієнтів хеджування, проведеного за даними вітчизняного ф’ючерсного ринку, розраховано оптимальний коефіцієнт хеджування валютного ризику. Під час апробації було застосовано два підходи до визначення коефіцієнта хеджування —"наївний" підхід та методику Джонсона-Стейна, оскільки обмеженість видів похідних інструментів та періоду активного функціонування внутрішнього ф’ючерсного ринку унеможливили застосування складніших прийомів. За результатами порівняльного аналізу та узагальнення проведених аналітичних розрахунків зроблено висновок, що на вітчизняному ринку для хеджування валютного ризику доцільно послуговуватися методикою кореляційного аналізу.
Істотну увагу в дисертації приділено дослідженню економічного змісту таких понять, як ефективність хеджування та ефективність управління хеджевим портфелем банку, за результатами якого сформовано відповідне аналітичне забезпечення. Ефективність хеджування показує ступінь зниження цінового ризику і вимірюється коефіцієнтом детермінації, а ефективність управління хеджевим портфелем банку ґрунтується на аналізі співвідношення результатів та витрат на хеджування і визначається рівнем зниження ризику в розрахунку на одиницю вартості хеджевої частини портфеля. На підставі розглянутих у
роботі методологічних засад формування хеджевого портфеля банку розроблено методику аналізу, яка дає можливість банку вибрати прийнятну стратегію хеджування з урахуванням не лише міри зниження ризику, а й вартості формування портфеля та проведення фінансових операцій на строковому ринку.
Розділ 5 "Методика комплексного аналізу діяльності банків" присвячено формуванню методичних засад аналізу динамічної фінансової рівноваги банку, яка трактується в дисертації як узагальнююча характеристика, в котрій інтегровано всі часткові фінансові оцінки діяльності банку, такі як ліквідність, платоспроможність, надійність, фінансовий стан, фінансова стійкість банку.
Проведені в дисертації дослідження засвідчили, що питання формування універсальної комплексної методики аналізу діяльності кредитних установ на сьогодні залишаються нерозв’язаними, а застосовувані на практиці методичні прийоми аналізу банківської діяльності ґрунтуються на використанні великої кількості як абсолютних, так і відносних показників, що перетворює в достатньо складну проблему формування інтегральної оцінки всієї сукупності розрахункових величин. Найпоширенішими прийомами залишаються коефіцієнтний аналіз та методики рейтингового оцінювання банків, однак навіть попри їхню простоту, доступність та універсальність, вони не можуть бути визнані задовільними методичними підходами до комплексного аналізу діяльності сучасного банку.
Для реалізації системного підходу та формалізованого опису не лише стану системи (статичний аналіз), а й руху системного об’єкта в часі (динамічний аналіз), в дисертації запропоновано використати методику побудови динамічного нормативу як одного з найбільш обґрунтованих, реалістичних та економічно інтерпретованих методичних засобів комплексного аналізу фінансової діяльності. Сутність прийому полягає у формуванні інтегральних оцінок за допомогою динамічного нормативу —рангового ряду аналітичних показників, упорядкованих за ознакою міри їх динаміки (темпів зростання) у такий спосіб, що підтримання цього порядку в реальній діяльності банку забезпечує одержання ліпших проти попереднього періоду фінансових результатів. На основі цього методичного підходу в дисертації розроблено нормативно-індексну модель аналізу динамічної фінансової рівноваги банку.
Побудова моделі фінансової рівноваги банку розпочинається з формування системи аналітичних показників діяльності банку, які включаються до динамічного нормативу. Оскільки вибір таких показників —процедура складна і неоднозначна, а єдиних критеріїв не існує, то в дисертації визначено принципи, якими слід керуватися при побудові динамічного нормативу, а саме: об’єктивність, суттєвість, технологічна значимість для банку, комплексність, поєднання нормативних вимог НБУ з ініціативною оцінкою діяльності з боку самого банку. За результатами теоретичного аналізу в роботі виокремлено основні групи показників, які включено до динамічного нормативу: ліквідність, достатність капіталу, ефективність (дохідність, прибутковість), якість активів та ризики.
На наступному етапі здійснюється економічна інтерпретація динамічних співвідношень між відібраними показниками та їх ранжирування за темпами зростання. В такий спосіб оцінюються динамічні властивості системи, які жодним окремим показником виразити неможливо, адже ранговий ряд темпів зростання показників дає змогу подати їхню динаміку у взаємному відношенні. За результатами виявлених співвідношень між темпами зростання аналітичних показників формується динамічний норматив, який трактується як своєрідний еталон фінансової рівноваги банку. З урахуванням значущості окремих показників та впорядкування ряду індексів їхньої динаміки в роботі побудовано динамічний норматив фінансової рівноваги банку —сукупність базових співвідношень, до переліку яких включено як деякі обов’язкові нормативи НБУ, так і показники, які централізовано не регулюються, проте справляють суттєвий вплив на фінансову діяльність банку (табл. 2).
Наочне зображення динамічного нормативу фінансової рівноваги банку подано в роботі за допомогою графа преференцій, вершинами якого є відібрані для динамічної моделі аналітичні показники, а дугами —нормативні співвідношення між ними. Порівняльний аналіз нормативного упорядкування показників, відображеного в динамічному нормативі, з їхнім фактичним упорядкуванням дає можливість виявити інверсії (відхилення), за кількістю яких обчислюється інтегральна оцінка фінансової рівноваги банку. Реалізація динамічної моделі формує узагальнюючу оцінку динамічної фінансової рівноваги банку, оскільки цей підхід передбачає оцінювання не лише статичної (характеристика стійкості), а й динамічної компоненти (характеристика розвитку, руху) діяльності банку.
Таблиця 2
Аналітичні коефіцієнти фінансової рівноваги банку
та нормативні співвідношення між темпами їх зростання
|
№ |
Коефіцієнти |
Методика розрахунку |
Нормативні зміни співвідношень |
Нормативні співвідношення між темпами зростання (І) |
|
1 |
Достатність капіталу |
Збільшення |
І(К) I(AR) |
|
|
2 |
Миттєва ліквідність |
Збільшення |
І(AS) І(FL) |
|
|
3 |
Прибутковість капіталу |
Збільшення |
І(NP) І(K) |
|
|
4 |
Прибутковість активів |
Збільшення |
І(NP) І(A) |
|
|
5 |
Мультиплікатор капіталу |
Зменшення |
І(A) І(K) |
|
|
6 |
Коефіцієнт ризику кредитного портфеля |
Зменшення |
І(Rkp) І(Vkp) |
|
|
7 |
Питома вага кредитного портфеля в загальних активах |
Збільшення |
І(Vkp) І(A) |
|
|
8 |
Питома вага ліквідних активів в загальних активах |
Збільшення |
І(AS) І(A) |
Примітка. К —капітал банку; A —загальні активи банку; АR —активи, зважені за ризиком; AS—активи високоліквідні; NP —чистий прибуток банку; Vkp —кредитний портфель банку; Rkp —резерв на покриття кредитних ризиків; FL —поточні рахунки.
У дисертації умотивовані широкі можливості та переваги методики побудови динамічного нормативу, яка може бути застосована для аналізу банківської діяльності на різних рівнях ієрархії: банківської системи загалом; окремих груп банків; банківської установи; структурних підрозділів банку. Визначені в роботі принципи та способи побудови динамічного нормативу можуть бути використані для аналізу будь-яких окремих напрямів фінансової діяльності банку, таких як ефективність, ризикованість, ліквідність і платоспроможність, кредитна та депозитна діяльність. Крім того, методика побудови моделі динамічної фінансової рівноваги банку дає змогу використовувати основні прийоми економічного аналізу, зокрема порівняльний і факторний аналіз, застосовувати графічні методи аналізу для наочної інтерпретації отриманих результатів, розширюючи спектр аналітичних досліджень фінансової діяльності банку.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в удосконаленні методологічних засад та інструментарію аналізу банківської діяльності. Це дозволило сформулювати низку висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру, які відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети.
. В умовах безперервного підвищення нестабільності міжнародних та національних ринків значення економічного аналізу суттєво зростає, і він перетворюється на одну з найважливіших складових системи управління як на макро-, так і на мікрорівні. Удосконалення теоретичних засад економічного аналізу з урахуванням специфіки банківської діяльності та формування на цьому підґрунті адекватного методичного інструментарію є необхідною умовою підвищення ефективності діяльності кредитних установ, піднесення рівня виконання своїх функцій банківською системою в цілому, зростання довіри до банків з боку суспільства.
. Загальнотеоретичною базою аналізу банківської діяльності є теорія економічного аналізу, і загалом визначення таких фундаментальних для кожної науки понять, як предмет, метод, система показників, інструментарій досліджень стосовно цих напрямів (економічного аналізу та аналізу банківської діяльності) не містять принципових відмінностей, проте їх потрібно розглядатиз урахуванням специфіки функціонування об’єкта досліджень, яким є фінансово-господарська діяльність кредитних установ. Головні відмінності методологічного характеру стосуються особливостей банківської діяльності, а відповідно і змісту аналітичного процесу, формування системи аналітичних показників та методик їхнього оцінювання, концептуальних засад аналізу, які формуються з огляду на фінансові теорії та концепції, а оскільки аналогів банківського бізнесу в інших сферах підприємництва не існує, то оособливості банківської діяльності взагалі та вітчизняної практики зокрема слід враховувати при дослідженні діяльності комерційного банку як об’єкта аналізу та управління у взаємозв’язку з політико-правовим і соціально-економічним середовищем.
3. Методологія аналізу банківської діяльності ґрунтується на системному підході як загальнонауковій методологічній концепції та низці теоретичних концепцій, з-поміж яких пріоритетними є теорія портфельного аналізу, інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку та концепція хеджування ризиків. Фундаментальні положення цих концепцій утворюють теоретичну базу для формування удосконаленого інструментарію аналізу різних напрямів банківської діяльності.
4. Реалізація основоположного принципу теорії портфеля, суть якого полягає в оцінюванні об’єкта досліджень за співвідношенням доходів і ризиків, дає змогу перейти від традиційного одновекторного аналізу, де основним індикатором ефективності вважається прибутковість, до аналізу управлінських рішень у координатах "прибуток —ризик". За сучасних умов підвищеної ризикованості, насамперед у фінансовій сфері, такий підхід до аналізу банківської діяльності найбільш адекватно відбиває реальний стан справ, сприяє формуванню об’єктивних оцінок та обґрунтованому прийняттю управлінських рішень.
5. Аналіз банківської діяльності як складова загальної системи управління кредитною установою спрямовано на досягнення стратегічної мети, яку в сучасній економічній науці заведено трактувати як максимізацію ринкової вартості банку. Формування ринкових оцінок відбувається під впливом очікувань щодо співвідношення прибутків і ризиків, а отже, аналітична система підтримки управлінських рішень у банку має бути спрямована на оптимізацію цього співвідношення. Реалізувати цей підхід на всіх рівнях управління дає можливість теоретична модель аналізу банківської діяльності, в якій структура аналітичного процесу подана трьома етапами, котрі різняться глибиною дослідження, рівнем деталізації об’єктів аналізу та аналітичних процедур, змістом і кількістю аналізованих показників, спрямованістю та інструментарієм аналізу, а також характеризуються логічним взаємозв’язком і в сукупності формують цілісний підхід до аналізу банківської діяльності. На першому етапі ефективність діяльності банку аналізується з позицій "прибутковість —ризик" за даними фінансової звітності, на другому —об’єктом аналізу є окремі банківські портфелі, кількість та склад яких визначаються необхідним рівнем деталізації аналітичних досліджень, а на третьому —здійснюється інтегрований підхід до управління активами і пасивами банку.
6. Основним принципом, на якому ґрунтується формування методичних засобів та прийомів аналізу об’єктів дослідження в банківській діяльності, слід визнати оцінювання за співвідношенням доходів і ризиків. Цей принцип реалізується на всіх рівнях управління: в процесі стратегічного управління —через методику декомпозиційного аналізу, де показники прибутковості капіталу та активів є індикаторами ефективності, а показник мультиплікатора капіталу —індикатором ризику; для аналізу окремих портфелів банку —через створення методик, які враховують специфіку того чи іншого виду активів (кредитів, цінних паперів) при оцінюванні портфельних ризиків; для оперативного аналізу фінансових потоків банку —через систему аналітичних моделей гепу, валютного метчингу, імунізації балансу.
. У процесі аналізу ефективності управління кредитним портфелем банку слід оцінювати кредитний ризик, величину якого адекватно відбиває розрахункове значення резерву під кредитні ризики в частині нестандартної заборгованості. Аналіз співвідношення доходів, одержаних банком від проведення кредитних операцій, з відповідною величиною кредитного ризику дає можливість банку оптимізувати це співвідношення, а також обирати найприйнятніші напрями розміщення активів, оцінити якість портфеля, провести ретроспективний і прогнозний аналіз, обґрунтовувати рішення у сфері кредитування. Методика аналізу портфеля цінних паперів банку базується на аналогічних методичних засадах, але до уваги береться інвестиційний ризик, а співвідношення доходів і ризиків портфеля встановлюється за коефіцієнтами Шарпа, Трейнора та відносної дюрації.
. Концепція інтегрованого управління активами і пасивами, яка найбільш концентровано відображає внутрішню єдність усіх аспектів фінансової діяльності банку, є методологічною основою для вдосконалення аналітичного інструментарію оперативного управління фінансовими потоками банку. Завдяки узгодженню управлінських рішень та формуванню оптимальних пропорцій між активними та пасивними статтями балансу досягаються кілька цілей, таких як підвищення прибутку, зниження ризиків, аналіз і контроль ліквідності, управління спредом. Практична реалізація цього підходу передбачає застосування спеціального аналітичного інструментарію, що включає систему інтегральних показників прибутковості і ризиків, методи їх обчислення, систему аналітичних моделей та прийоми інваріантного аналізу.
. Методика оперативного аналізу фінансових потоків банку ґрунтується на базових принципах інтегрованого управління активами і пасивами банку, уможливлюючи формування вдосконаленого інструментарію аналізу ключових банківських ризиків: незбалансованої ліквідності, відсоткового та валютного. Це дає змогу не лише ідентифікувати ризикові сфери, але й реалізувати стратегію активного управління фінансовими ризиками банку через побудову системи аналітичних моделей, котрі описують взаємозв’язок прибутковості та ризиків, таких як модель гепу, модель імунізації балансу, модель валютного метчингу. Для оцінки ризиків використовують показники розриву ліквідності, кумулятивного гепу, розриву дюрації, валютної позиції банку. Система аналітичних показників і моделей дає можливість банку проводити інваріантний аналіз, обґрунтовувати внутрішні ліміти ризиків, передбачати можливі наслідки впливу фінансових ризиків на результати діяльності та коригувати структуру балансу банку.
10. Основним напрямом підвищення надійності банківської діяльності є вдосконалення процесу управління фінансовими ризиками, а з-поміж засобів його практичної реалізації пріоритетне значення має хеджування, яке пов’язується з функціонуванням похідних фінансових інструментів (деривативів), що обертаються на строковому ринку. Бурхливий розвиток строкового ринку у світових масштабах пояснюється можливістю трансферту фінансових ризиків окремо від реальних активів, у зв’язку з якими цей ризик виникає. Крім основної функції —хеджування ризиків —ринок деривативів виконує й інші важливі функції загальноекономічного характеру: підвищує ліквідність спотового ринку, знижує монопольну інформаційну владу великих компаній, дає змогу знизити витрати трансакції, підсилює конкурентні позиції малих і середніх підприємств, служить одним з інструментів державного регулювання економіки. На сучасному етапі об’єктивна необхідність розвитку строкового ринку в Україні зростає, бо підвищення волатильності фінансових ринків загострює проблему створення ефективних механізмів хеджування цінових ризиків. Особливості становлення українського ринку фінансових деривативів зумовлюють необхідність проведення наукових досліджень проблем хеджування, в яких має бути врахований світовий та вітчизняний досвід.
11. Сучасна концепція хеджування, на відміну від класичної, не виключає ризику цілком, ґрунтується на ідеях теорії портфеля і має на меті оптимальне комбінування стратегій зниження ризику та підвищення прибутку, а отже, відповідає найпершим цілям банківської діяльності. Хеджування фінансових ризиків є досить складним процесом, який потребує бездоганного розуміння законів функціонування ринку, надійного прогнозування ринкової кон’юнктури, застосування складних стратегій, формування систем моніторингу позиції на строковому ринку, а його ефективність вирішальною мірою залежить від досконалості застосовуваного аналітичного інструментарію. Методологічні засади аналізу операцій хеджування фінансових ризиків ґрунтуються на загальних принципах теорії хеджування, а методично-аналітичне забезпечення включає такі блоки: структурно-логічна модель аналітичного процесу, методи аналізу коефіцієнтів хеджування, аналітична підтримка вибраних банком стратегій формування хеджевого портфеля, методика аналізу ефективності управління хеджевим портфелем банку.
. У комплексному аналізі фінансової діяльності банку узагальнюючим є поняття динамічної фінансової рівноваги банку, в якому концентровано виражені показники ліквідності, платоспроможності, ефективності та фінансового стану банку. З-поміж методичних способів аналізу фінансової діяльності банку найпоширенішими є методи коефіцієнтного аналізу та рейтингові методики, проте вони не задовольняють вимоги комплексності за браком форм урахування зв’язків між окремими показниками, із-за відмінностей у рівнях критичних значень показників та застосування прийомів адитивного згортання інформації. Для комплексного аналізу діяльності банку пропонується використовувати методику побудови динамічної моделі фінансової рівноваги банку, яка дає можливість реалізувати системний підхід до аналізу банківської діяльності.
. Удосконалений інструментарій комплексного аналізу банківської діяльності формується в процесі застосування методики побудови нормативної динамічної моделі фінансової рівноваги банку, фундаментальними елементами якої є система інтегральних показників, динамічний норматив (сукупність показників, упорядкованих за ознакою міри їхньої динаміки), нормативна модель. Побудова моделі динамічної рівноваги банку з урахуванням особливостей діяльності українських банків, зокрема чинної системи обов’язкових нормативів, підтвердила доцільність застосування цього методичного підходу у вітчизняній практиці. Перевагами запропонованої методики є системність, динамізм, цільовий характер, комплексність. Методика побудови моделі динамічної фінансової рівноваги банку передбачає використання основних прийомів економічного аналізу (факторного і порівняльного аналізу, графічних методів). Загальні принципи та підходи до побудови динамічного нормативу можуть бути застосовані для аналізу будь-яких окремих напрямів фінансової діяльності банку, а також аналізу банківської діяльності на різних рівнях ієрархії (банківська система, група банків, окрема кредитна установа, структурний підрозділ банку).
. Обґрунтування основних напрямів удосконалення теорії і практики аналізу банківської діяльності пов’язано з формуванням концептуально-методологічних засад аналізу, створенням методик аналізу банківських портфелів та окремих банківських операцій на базі оптимізації співвідношення доходів і ризиків, розробленням адекватного сучасним умовам ведення банківського бізнесу аналітичного забезпечення, формуванням комплексних аналітичних систем підтримки управлінських рішень. Підвищення ефективності діяльності вітчизняних банків залежить не лише від створення сприятливого зовнішнього середовища, а й від сприйняття ними сучасних концепцій і методів аналітичних досліджень та впровадження їх у практичну діяльність.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії, навчальні посібники
Статті в наукових фахових виданнях:
Публікації в інших виданнях:
Анотація
Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: теорія і практика. —Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.06.04 —Бухгалтерський облік, аналіз та аудит. —Київський національний економічний університет, Київ, 2002.
Дисертацію присвячено вдосконаленню теоретично-концептуальних засад аналізу банківської діяльності. Обґрунтовано нові підходи до методології аналізу в кредитних установах, засновані на принципі оптимізації співвідношення прибутковості та ризиків. Сформовано систему базових концепцій, котрі дають можливість реалізувати цей принцип у банківській сфері та окреслюють зміст і спрямування аналітичного процесу в банку. На підставі інтегрованого підходу до управління активами і пасивами удосконалено методику оперативного аналізу фінансових потоків банку. Здійснено комплексне дослідження проблем хеджування фінансових ризиків та сформовано методично-аналітичне забезпечення операцій хеджування у комерційних банках. Розроблено методику комплексного аналізу банківської діяльності за допомогою моделі динамічної фінансової рівноваги банку.
Ключові слова: аналіз банківської діяльності, організація аналітичного процесу, банківські ризики, портфельний аналіз, аналітичне забезпечення інтегрованого управління активами і пасивами, хеджування ризиків, фінансова рівновага банку.
Аннотация
Примостка Л.О. Анализ банковской деятельности: теория и практика. —Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.06.04 —Бухгалтерский учет, анализ и аудит. —Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.
Диссертация посвящена усовершенствованию концептуальной базы анализа банковской деятельности, обоснованию новых подходов к процессу аналитических исследований в кредитных учреждениях, ориентированных на реализацию принципа оптимизации прибыльности и риска.
На основе реализации системного подхода к анализу банковской деятельности в диссертации разработана теоретическая модель, в которой структура аналитического процесса представлена тремя этапами, отличающимися глубиной исследования, уровнем детализации объектов анализа и аналитических процедур, инструментарием анализа. На первом этапе формируется методика анализа банковской деятельности в контексте стратегического управления, на втором —банковские портфели анализируются без учета их взаимосвязей, на третьем —создается система показателей и методик оперативного анализа финансовых потоков банка, позволяющая реализовать интегрированный подход к управлению динамическим балансом банка.
В диссертации определены направления трансформации методологии анализа банковской деятельности, суть которых состоит в переходе от одновекторного анализа, при котором оцениваются финансовые результаты, к анализу управленческих решений с позиций соотношения прибыльности и риска. Особое внимание уделено исследованию банковских рисков как объектов экономического анализа и бухгалтерского учета, предложена их классификация, систематизированы показатели и методы оценки финансовых рисков, а также проанализированы возможности использования этих приемов в деятельности украинских банков.
Усовершенствована методика анализа кредитного портфеля банка, включающая три этапа: анализ доходности портфеля, оценку кредитного риска, анализ соотношения доходности и риска с помощью предложенного в работе коэффициента эффективности управления кредитным портфелем банка. Аналогичный подход применен к анализу банковского портфеля ценных бумаг, при этом отмечается, что, несмотря на специфику развития украинского фондового рынка, эффективность портфелей следует оценивать, применяя традиционные коэффициенты Шарпа и Трейнора.
В результате исследования концептуальных основ управления активами и пассивами банка усовершенствована методика оперативного анализа финансовых потоков банка. Предложен комплексный подход к анализу основных банковских рисков: несбалансированной ликвидности, процентного и валютного, а также разработаны методические основы прогнозного анализа влияния этих рисков на финансовые результаты деятельности банка с помощью моделей гепа, иммунизации банковского баланса и валютного метчинга, которые рассматриваются во взаимосвязи. Сформирована комплексная методика геп-анализа, включающая систему аналитических показателей (показатели гепа, кумулятивного гепа, индекс и коэффициент процентного риска), методы их исчисления, методику прогнозного анализа влияния изменения процентных ставок на маржу банка с помощью модели гепа, усовершенствованной благодаря учету длительности анализируемого периода.
Впервые проведено комплексное исследование проблем функционирования производных финансовых инструментов в Украине, в результате которого сформулировано определение срочного рынка как совокупности экономических отношений, возникающих в процессе трансферта ценовых рисков. Разработано аналитическое обеспечение хеджирования рисков, которое включает: структурно-логическую модель анализа операций хеджирования, методические приемы анализа коэффициентов хеджирования, методы анализа эффективности управления хеджевым портфелем банка.
Предложен новый подход к комплексному анализу финансовой деятельности банка, основанный на использовании приемов непараметрической статистики и осуществленный посредством построения нормативной модели динамического финансового равновесия банка. Фундаментальными элементами предложенной методики являются: система интегральных показателей, динамический норматив, представленный в виде совокупности аналитических соотношений, упорядоченных в зависимости от темпов их роста, нормативная модель финансового равновесия банка. Реализация этого способа позволяет оценить не только статическую, но и динамическую составляющую финансовой деятельности банка, а также получить интегральную характеристику финансовой устойчивости банка. К преимуществам представленного подхода относятся: системность, динамизм, целевой характер, комплексность, возможность реализации на всех уровнях иерархии —банковской системы в целом, группы банков, определенного банка, структурных подразделений банка.
Ключевые слова: анализ банковской деятельности, организация аналитического процесса, банковские риски, аналитическое обеспечение интегрированного управления активами и пассивами, хеджирование рисков, финансовое равновесие банка.
Annotation
Prymostka L.O. The Analysis of the Bank Activity: Theory and Practice. —Manuscript.
The thesis for the Doctor’s Degree in Economics in Specialty 08.06.04. —Accounting, Analysis and Auditing. —Kyiv National University of Economics, Kyiv, 2002.
The thesis is dedicated to improve the theoretical and methodical background of the bank activity analysis. New approaches to the methodology of the analytic researches in the credit institutions which based on the principals of optimization the correspondence between profitability and risk are substantiated. The system of the basic conceptions is developed, which allow using this principals in the banking sector and determining the contents and the direction of the bank’s analytic process. On the basis of the integrative approach to the asset and liability management the methodic of operative analyses of the financial flows in bank is improved. Integrative study of financial risk hedging items is done and methodical and analytic provision for risk hedging in the commercial banks is developed. Bank activity integrative analysis methodic is created and dynamic financial stability model is used.
Key words: bank activity analysis, management process system, bank risk, portfolio analysis, analytic provision of integrative asset and liability management, risk hedging, bank financial stability.
1