Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Мі ні с тер с т во осві ти і на у ки Укра ї ни
Лу ць кий Дер жа в ний Тех ні ч ний Уні вер си тет
Ре фе рат на те му:
Мавзолей у Галікарнасі та Колос Родоський
Ви ко нав: Ан д рій Зі мич
сту дент гру пи ФН-12
Фа ку ль те ту об лі ку та фі нан сів
На у ко вий ке рі в ник: Стрільчук Людмила Миколаївна
Луцьк 2000 р.
План:
Вступ
Галікарнаський мавзолей
Колос Родоський
Висновок
Древній світ знав сім класичних чудес. Майже п'ять тисячоріч назад було ”створене” перше з них – піраміди єгипетських фараонів, потім, через двадцять століть, друге – висячі сади у Вавилоні (VII ст. до н.е.), за ним по одному в сторіччя – храм Артеміди в Ефесі (VI ст. до н.е.), статуя Зевса в Олімпії (V в. до н.е.), Мавзолей у Галікарнасі (IV ст. до н.е.) і, нарешті, майже одночасно відразу два чуда – Колос Родоський і маяк на острові Форосі (III ст. до н.е.).
Це були воістину великі здобутки древніх майстрів, вони уражали уяву сучасників своєю монументальністю і красою.
Багато архітектурних споруд різних часів і народів уражали уяву не тільки сучасників, але і їх нащадків. І тоді говорили: “Це одне із семи чудес світу”, віддаючи данину поваги прославленим чудесам стародавності, визнаючи за ними першість і досконалість. Говорили також: “Це восьме чудо світу”, як би натякаючи на можливість примкнути до чудової сімки.
Одним із самих грандіозних пам'ятників грецької архітектури пізньої класики була чудова гробниця в Малій Азії, у столиці невеликої Карійскої держави – Галікарнасі.
Галікарнас мав зручне географічне розташування. Тут був гарний порт, укріплений самою природою, зручний у торговому відношенні. Уздовж гавані знаходилася ринкова площа, далі нагору через центр закруту і її облямівок була прокладена широко розгорнута вулиця, “посередині якої був, зведений Мавзолей, споруджений у такому грандіозному масштабі, що він числився серед семи чудес світу”, – записав Вітрувій.
Гробниця була споруджена в IV столітті до н.е. царицею Артемісією. Мавсол був, зважаючи на все, жорстокий правитель, уводив податок за податком, витягаючи доходи з усього, наприклад, з похоронних обрядів чи волосся. Багатства його були величезні.
В архітектурі Галікарнаського Мавзолею вперше в грецькій архітектурі сполучалися всі три знаменитих ордери, грецький, іонічний, коринфський. Нижній поверх підтримувався 15 доричними колонами, внутрішні колони верхнього поверху були коринфськими, а зовнішні – іонічними. У Мавзолеї сполучалися сувора геометричність, масивна простота, виконана внутрішньої сили, і прагнення до декоративності, до легкості форм, плавності ліній.
Галікарнаський Мавзолей – це триярусна споруда. Перший ярус опоясувала стрічка рельєфу з білого мармуру. Тут містився заупокійний храм площею в 5000 кв. метрів і висотою близько 20 метрів. Другий ярус утворювала струнка мармурова колонада, а третій – пірамідальна покрівля, теж мармурова. Вінчала будинок чотирьох кінна колісниця (квадрига), якою правили мармурові Мавсол і Артемісія. Урочиста споруда досягала 40 – 50 метрів висоти. Навколо гробниці розташовувалися статуї левів і вершників, що скачуть.
Будували Мавзолей зодчі Сатир і Піфій, а його скульптурне облаштування було доручене декільком майстрам, у тому числі і великому Скопасу. Збереглися уламки фризи гробниці Мавсола, що зображує битву греків з амазонками – “Амазономахія”. Учені вважають, що це робота Скопаса чи його майстерні.
Дев'ятнадцять століть стояв Мавзолей. Недостача каменю призвела до загибелі цілого ряду найцінніших пам'ятників. Така ж доля спіткала і Мавзолей у Галікарнасі. Гробницю царя, що трохи зруйнував землетрус, знесли лицарі – іогоністи, побудувавши з неї кам'яний монастир – укріплення. Про руйнування Галікарнаського Мавзолею відомо із середньовічної хроніки.
Статуї Мавсола і Артемісії, а так же й інші прикраси Мавзолею зберігаються зараз у Британському музеї в Лондоні. Пам'ять про Галікарнаський Мавзолей залишилася у великій кількості споруджень подібного роду, що згодом зводилися в різних містах Близького Сходу, а також у слові “мавзолей”.
У східній частині Середземного моря, в архіпелазі Південні Споради, розташований острів Родос – один з центрів егейської культури. До наших днів збереглися численні твори античного мистецтва острова Родос. Видатним здобутком є статуя Геліоса, так званий Колос Родоський.
У третьому столітті до н.е. на острів Родос напав полководець Деметрій. Однак здолати родосців йому не вдалося, не дивлячись на спеціальні облогові машини – останнє слово військової техніки. Деметрій відступив, кинувши на березі величезну оббиту залізом облогову вежу з таранами і перекидним мостом, катапультами, площадками для десанту – геліополіду, що приводили до руху 3400 воїнів. Ця геліополіда – теж свого роду чудо світу – замість руйнування принесла місту несподівану вигоду і всесвітню славу. Заповзятливі купці купили в родосців гелеополіду “на металобрухт” за надзвичайні гроші – 300 талантів. На гроші, виручені від продажу вежі, і звели статую Геліоса – заступника Родосу. Це одне із семи чудес світу було споруджено в 292 – 280 рр. до н.е. У пам'ять про успішну оборону острова.
На торговій площі між морем і міськими воротами, на облицьованому білим мармуром штучному пагорбі висотою 7 метрів була поставлена найбільша на світі статуя юнака ростом 36 метрів. Різні автори вказують різну висоту статуї, збільшуючи її чи ледве не вдвічі. У всякому разі, статуя настільки велика, що Плінія Старшого, що бачив її, вразило те, що лише деякі люди могли обхопити руками великий палець статуї.
Могутні ноги юнака були ледве розставлені, долоня правої руки приставлена до очей, у лівій він тримав спадаюче до землі покривало. Злегка відхиливши назад, юнак вдивлявся вдалину. Голову прикрашав вінець з розбіжних убік променів. Це було зображення бога Геліоса – заступника променів. Вважалося, що острів піднятий із дна морячи велінням цього бога.
Автором чудової статуї був представник Родоської школи скульптор Харес, учень Лісіппа.
Конструкція гігантської статуї складалася з трьох масивних кам'яних стовпів, що виконували роль опор у ногах статуї і покривалі. На рівні плечей і в поясі стовпи з'єднувалися залізними поперечними балками. Співробітник Британського музею Мерліон припускає, що перетин залізних брусків на рівні щиколотки статуї було приблизно 4,5 кв. дюйми. Вище і нижче цього місця величина перетину поступово зменшувалася. Стовпи і балки були основою залізного каркаса, що покрили карбованими аркушами бронзи товщиною 1,6 міліметра.
Статуя споруджувалася 12 років. Усе вище виростала статуя, захована в зростаючій разом з нею земляного насипу, на якій працювали майстри. Коли голову статуї прикрасили променистим вінцем і насипай розібрали, уражені родосці побачили чудовий твір мистецтва. Швидко поширились обговорення про це чудо світу, чиє життя виявилося дуже коротким, але з міцною славою.
Статуя не простояла і півстоліття. У 224 році до н.е. вона була зруйнована сильним землетрусом. Самим уразливим місцем виявилися коліна – вище колін статуя зігнулася таким чином, що голова і плечі уперлися в землю. Родосці і їхні сусіди намагалися підняти поваленого гіганта. Єгипетський цар надіслав митецьких майстрів і декілька сотень талантів по роботі з міддю. На жаль, відновити статую не вдалося. Майже 1000 років лежала на березі бухти розколота статуя, що стала визначною пам'яткою Родосу. Тільки в 977 році арабський намісник продав її заповзятливому купцю на переплавляння. Колосся було розрізано на частини, і дорогу бронзу відвезли на 900 верблюдах.
Висновок
За словами Віктора Гюго, із самого створення світу до винаходу друкарства “зодчество було великою книгою людства, основною формулою, що виражала людину у всіх стадіях його розвитку як істоти фізичної, так і істоти духовної”.
За свою довгу історію будівельне мистецтво пройшло величезний шлях від примітивного куреня до надзвичайно складних по своїх планувальних і конструктивних рішеннях споруджень. Змінюються уявлення про можливості будівельних матеріалів, змінюються і самі матеріали.
Практично сьогодні можна побудувати усе, що підкаже уяву архітектора. Питання лише в тім, чи буде це доцільно, красиво, економічно. І от тут – навченому по знаннях зодчому, і “юнаку, що обмірковує життя”, можуть прийти на допомогу архітектурні зразки минулого, що зайняли почесне місце в ряді визнаних шедеврів минулого і культури, що є загальнолюдськими пам'ятниками.
Серед сучасних проектів і споруджень є справжні шедеври будівельного мистецтва, що по праву могли б постати в один ряд із “сімома чудесами древнього світу”. Перед будівельниками відкриваються широкі перспективи.