Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
2. там дуже заплутано, типу на прикладі економіки - якщо ти купляєш продукт в одній державі дешевше, а в іншій продаєш дорожче. так можна і з інформацією робити. а потім там взагалі інакші приклади - що треба збирати інформацію всесторонньо, зі всіх-всіх джерел, це допоможе краще зрозуміти проблему...це теж якесь було незрозуміле.
3. Гуманітарна інтервенція або гуманітарна війна - застосування військової сили проти іноземної держави або будь-яких сил на її території для запобіганнягуманітарної катастрофи або геноциду місцевого населення.
шістьма принципами, які лежать в основі цієї пропозиції.
По-перше, будь-яке втручання, за визначенням, є визнанням того, що запобіжні заходи зазнали поразки. Нам необхідно зміцнити культуру запобігання конфліктам.
По-друге, ми маємо дотримуватися того принципу, що збройні сили повинні використовуватися лише у крайньому разі. Втручання може набувати різних форм, включаючи посередництво, як на Кіпрі, санкції, як в Анголі, місії спостерігачів, як у Грузії, а також міжнародний осуд, як у багатьох країнах, які я не буду тут згадувати.
По-третє, безпосередня відповідальність за припинення насильства лежить на державі, у якій воно відбувається. Іноді держава хотіла б діяти, але не має змоги це зробити. Тоді міжнародна спільнота повинна бути готовою допомогти, якщо її просять, як це було у Сьєрра-Леоне. Але інші держави відмовляються припинити це насильство або самі є причиною цього насильства, як у Сербії Мілошевича.
По-четверте, стикаючись з широкомасштабною гуманітарною катастрофою, яку певний уряд, як було ним продемонстровано, не бажає чи не може відвернути або, навпаки, активно сприяє її розгортанню, міжнародна спільнота повинна втрутитися. Втручання у внутрішні справи є вразливим питанням.
По-п’яте, будь-яке застосування сили має бути пропорційним досягненню гуманітарної мети і повинно здійснюватися у відповідності із нормами міжнародного права.
По-шосте, будь-яке використання сили має бути колективним. Жодна окрема країна не може залишити за собою право діяти від імені міжнародної спільноти.
4. Таким чином, предметом міжнародного права має стати не заборона «несправедливих» воєн і дозвіл «справедливих» воєн, а забезпечення ведення війни з обмеженими цілями, щоб вони не виходили з-під контролю. У вас повинна бути можливість програшу без втрати всього. Мова справедливості й несправедливості, а також вимоги безумовної здачі та кримінальної подяки тим, хто програв, лише посилюють — навіть провокують — тотальні війни.