Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
Житомирський національний агроекологічний університет
Будівельний коледж
«Інженерна геодезія"
Плани практичних робіт
для спеціальності 5.06010101
„Будівництво та експлуатація будівель і споруд ”
2013
Укладач: Дрозд В.Г. – викладач першої категорії
Будівельного коледжу ЖНАЕУ
Рецензент: Палій В.П. –викладач вищої категорії , викладач - методист Будівельного коледжу ЖНАЕУ
Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії
професійно-практичної підготовки спеціальності 5.06010115
«Опорядження будівель і споруд та будівельний дизайн».
Протокол №____від «____»_________2013р.
Голова циклової комісії ___________Підгородецький О.В.
Практичне заняття 1
Тема. Вирішення задач за топографічним планом
Мета. Навчитись практично користуватися топографічними планами і картами та вирішувати задачі на них.
Зміст роботи
1. Побудувати поперечний масштаб_______і відкласти на ньому
довжини ліній___м,___м,___м.
2. Визначити за допомогою масштабу відстань між точками А-В
3. Побудувати профіль місцевості по лінії АВ.
Масштаби: горизонтальний 1:25000
вертикальний 1:2000
4. Накреслити і назвати умовні знаки, що зображують контури
місцевості і предмети поблизу лінії АВ (не менше 6 знаків).
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
Рис. 1
|
Задача |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Затрачений час |
Примітка. Робота виконується в тижневий термін на креслярському
папері формату А3 або А4.
Вказівки щодо виконання роботи
Поперечний масштаб будують у вигляді графіка . Відстань між вертикальними
прямими графіка називають основою масштабу; за стандартом він дорівнює
20мм. Висота графіка 20-25мм. Вертикальні лінії масштабу ділять на n=10 частин
і через їх кінці проводять прямі горизонтальні лінії, паралельні основі. Крайню
ліву основу ділять на m=10 малих частин, через їх кінці проводять похилі прямі.
Таким прийомом побудови поперечного масштабу дістають найменшу поділку
масштабу, величина якої: Ab=20мм / mn=0,2мм.
Половина найменшої поділки цього масштабу дорівнює графічній точності t=0,1 мм.
При різних числових масштабах найменшій поділці відповідають різні довжини відрізків місцевості.
Наприклад, при масштабі 1:1000 - 0,2м, при масштабі 1: 5000 – 1,00м.
Побудова профілю заданої лінії за топографічним планом починається з визначення відстані між точками, що знаходяться на лінії АВ, для цієї мети використовують поперечний масштаб. Фрагмент топографічного плану видається керівником, який зазначає положення точок лінії АВ.
Визначаємо позначки точок. При вирішенні цієї задачі можливі три випадки: точка лежить на горизонталі; точка лежить на схилі між горизонталями; точка лежить у середині замкнутої горизонталі. У першому випадку позначка точки рівна позначці горизонталі. У другому - для визначення позначки точки А необхідно визначити її перевищення над меншою горизонталлю і додати його до позначки цієї горизонталі, для цього, через точку А проводять найкоротшу пряму між молодшою і старшою горизонталями. Вимірюють графічно відстань між горизонталями (D) та між точкою А і молодшою горизонталлю (Dm). Тоді позначка точки А буде рівна:
HA=HM+DM / D *(HC-HM), де HA - позначка точки А; HC , HM - позначки старшої і молодшої горизонталей. У третьому випадку для визначення позначки точки В, що лежить всередині замкнутої горизонталі знаходять позначку
допоміжної точки С, котра лежить у середині горизонталі (вважається, що відмітки цієї точки від горизонталі відрізняється на величину рівну половині висоти перерізу рельєфу). Потім знаходять відмітку точки як і в попередньому випадку. Якщо в середині замкнутої горизонталі є точка з відомою позначкою то її слід використовувати як допоміжну.
Після обчислення висот усіх точок складають повздовжній профіль осі траси.
Профіль складається з таких основних частин: власне повздовжнього профілю, який розміщують зверху; профільної сітки; плану траси, розміщуваної під профільною сіткою. Профільна сітка складається з ряду горизонтальних граф і містить такі дані: номери точок траси, відстані між точками, позначки поверхні землі з точністю до сотих часток метра, уклони.
Умовний горизонт приймають меншим за найменшу з позначок точок
і кратним 10м.
Для побудови профілю від лінії умовного горизонту (верхній край профільної сітки) у вертикальному масштабі відкладають позначки точок, як доповнення їх до величини умовного горизонту. Оскільки зміна висот точок порівняно з відстанями між ними незначна, для більшої наочності вертикальний масштаб приймають у кілька разів більшим за горизонтальний.
Позначені точки сполучають прямими і отримують профіль траси.
Профіль осі траси
Мг 1:_25000.
Мв 1:2000
Уклони
Позначки точок, м
Відстані між точками, м
Номери точок
Рис.2
Практичне заняття 2
Тема: Робота з топографічними картами.
Мета: Навчитись визначати і розв’язувати задачі, що вирішуються на топографічних картах і планах.
Зміст роботи
Визначити час, визначений на виконання кожної задачі
|
Задача |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Витрачений час |
Робота виконується безпосередньо під час практичного заняття а її результати фіксуються в робочому зошиті та оформляються у вигляді графічної роботи на креслярському папері формату А4 у тижневий термін.
Вказівки щодо виконання роботи
На топографічній карті М1:25000 викладач наносить дві точки А і В. Далі студент з’єднує олівцем точку А з точкою В.
Топографічний план – це зменшена проекція невеликої території на горизонтальній площині.
Масштаб плану – це сукупність зменшення зображення земної поверхні.
Зорієнтувати лінію на місцевості означає знаходження її напрямку відносно меридіану. Тобто зорієнтувати лінію можливо за допомогою азимута, дирекційного кута або румба.
В геодезії прийнята прямокутна система координат. Вісь абсцис розташована на північ, вісь ординат – на схід. Проведені на топографічній карті лінії координатної сітки паралельні осям координат.
Вертикальні лінії – паралельні лінії осьового меридіана
Перпендикуляр на горизонтальну лінію – це ∆Х;
Перпендикуляр на вертикальну лінію – це ∆У
ХА = Хмол + ∆ХА = Хст -∆ХА
УА = Умол + ∆УА = Уст -∆УА де
Хмол, Умол – значення меншого підпису координатної сітки.
Хст, Уст – значення більшого підпису координатної сітки.
Таким чином західна та східна рамки карти є направленням географічного меридіану, а південна і північна – паралелі. Географічні координати позначені у градусній мірі :
γ=54º40'00' λ=18º00'00''
Кожна хвилина по рамці карти поділена на кількість відрізків по 10секунд. Тому, щоб визначити географічні координати точок, треба через них провести горизонтальні та вертикальні лінії та взяти відлік з округленням до 1'' на секундних поділках рамки карти.
Для визначення висоти точки слід користуватися наступними правилами.
4.1 Якщо точка лежить на горизонталі то її висота (відмітка) буде дорівнювати висоті цієї горизонталі.
4.2 Якщо точка лежить між горизонталями то її висоту визначають за формулами математики. Вирішується пропорція: Н = Нм + n/m * h де
H – висота визначаємої точки;
n — відстань від молодшої горизонталі до точки, що виміряється лінійкою;
m — відстань між горизонталями, що виміряється лінійкою;
h — висота перерізу рельєфу горизонталями.
Практичне завдання 3
Тема. Лінії вимірювання
Мета. Навчитись практично виконувати лінії вимірювання на місцевості
Зміст роботи
1. Провішування ліній.
2. Вимірювання ліній.
3. Обчислення горизонтальних прокладень.
4. Ведення абрису.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
|
Задача |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Затрачений час |
Примітка. Робота виконується під час практичного заняття,
результати вимірювань заносяться до робочого зошита.
Вказівки щодо виконання роботи
1. Перед початком вимірювань лінію обов’язково провішують (ставлять
віхи). При довжині лінії до 130-150м і рівній місцевості віхи ставлять на
кінцях лінії, а при більшій довжині та пересіченій місцевості ставлять і
проміжні віхи. Провішування ліній між двома точками можна виконувати
як з кінця, так і з середини лінії. Провішування з кінця виконують на
рівній місцевості, а з середини на пересіченій.
2. При вимірюванні лінії послідовно прокладають мірну стрічку
(рулетку, дріт) три виконавці: двоє укладають стрічку, а третій регулює
вкладання в створ віх та підраховує кількість укладень стрічки. Результати
вимірювань обов’язково перевіряються вимірюванням відрізка в
зворотному напрямі. За кінцевий результат приймають середнє
арифметичне із подвійних вимірювань.
3. Більшість вимірюваних ліній похилі. Їхні горизонтальні проекції
можна обчислити двома способами:
1. d = D cos y
2. d = D – D sin y/2
4. З закріплених на місцевості точок знімають ситуацію, складають
абрис. На ведення абрису слід звернути особливу увагу, він є основним
документом для складання плану.
Практичне заняття 4
Тема. Теодоліт
Мета. Вивчити будову теодоліта та навчитися виконувати його
перевірки.
Зміст роботи
1. Вивчити відлікові пристрої теодоліта та навчитися брати відліки за ними.
2. Виконати перевірки теодоліта.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
|
Задача |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Затрачений час |
Примітка. Робота виконується, безпосередньо, під час
практичного заняття, а її результати фіксуються в робочому зошиті.
Вказівки щодо виконання роботи
1. На поданому зображені теодоліта (рис. 3) позначте його основні частини.
Рис.3. Теодоліт 2Т30
2. Зобразіть у зошиті поле зору відлікового мікроскопа (рис.4) та приведіть відліки по горизонтальному кругу__________, по вертикальному кругу__________.
Рис. 4. Поле зору відлікового мікроскопа
3. Геометрична схема теодоліта повинна задовольняти умові: вісь обертання теодоліта (головна вісь приладу) повинна бути вертикальна; площина лімба повинна бути горизонтальна; візирна площина повинна бути вертикальна.
Для перевірки дотримання зазначених умов проводять дії, що називаються повірками теодоліта.
Виправлення порушення геометричних умов називають юстировкою теодоліта.
Перевірки теодолітів .
1. Вісь циліндричного рівня при алідаді горизонтального круга повинна бути перпендикулярна головній осі інструмента.
Поворотом алідади установлюють рівень з напряму двох (будь-яких) підйомних гвинтів і обертаючи їх у різні сторони, приводять бульбашку рівня на середину. Повертають алідаду на 180°. Якщо після цього бульбашка рівня залишиться в нуль пункті, то умова перпендикулярності осей виконана. В іншому разі бульбашку переміщують до середини ампули на половину відхилення виправними гвинтами рівня (чим і виправляють положення осі рівня), а другу половину – тими ж двома підйомними гвинтами. Після цього повірку повторюють.
Відхилення бульбашки від середини допустимо лише на одну поділку._______________________________________________________________
__________________________________________________________________\
2. Візирна вісь труби повинна бути перпендикулярна горизонтальній осі обертання труби.
Для перевірки даної умови теодоліт приводять у робоче положення, візирну вісь труби наводять на точку, віддалену на 300-500 м. Записують відлік. Потім трубу переводять через зеніт і вдруге візують на ту саму точку та беруть відлік. Різниця відліків ±180° буде дорівнювати подвійній колімаційній помилці, тобто КП - КЛ ± 180° = 2с.
Подвійна колімаційна помилка не повинна перевищувати подвійної точності приладу, тобто КП - КЛ ± 180° = 2с < 2t.
Для усунення впливу колімаційної помилки установлюють навідним гвинтом на лімбі середній відлік, що дорівнює (КП + КЛ ± 180°)/2. При цьому, перехрестя сітки ниток зійде з точки спостереження.
Зняти запобіжний ковпачок і послабивши гвинти оправи перемістити діафрагму з сіткою до суміщення перехрестя ниток із зображенням точки. Гвинти оправи після цього затискають Після цього перевірку повторюють._________________________________________________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________
3. Горизонтальна вісь обертання зорової труби повинна бути перпендикулярна головній осі обертання теодоліта.
Теодоліт установлюють за 20-30 м від стіни високої будівлі й приводять у робоче положення. На стіні вгорі вибирають точку А і візують на неї. Закріпивши алідаду, опускають трубу до горизонтального положення і проектують центр сітки ниток на стіну. Позначають олівцем точку а1. Перевівши трубу через зеніт, знову візують на точку А і опустивши трубу до горизонтального положення; позначають на стіні точку а2. Якщо точки а1 і а2 сумістяться, то умову виконано._________________________________________________________
________________________________________________________________
4. Вертикальна нитка сітки повинна бути прямовисною.
Теодоліт встановлюють на відстані 4-5 м від підвішеного нитяного виска, приводять у робоче положення, перехрестя ниток наводять на нитку виска. У разі спів падання вертикальної нитки сітки з ниткою виска умова виконана. У противному випадку відгвинчують запобіжний ковпачок, послаблюють гвинти і повертають діафрагму із сіткою ниток. Після виправлення сітки ниток визначають колімаційну похибку.___________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
_________________________________________________________________
Висновки:___________________________________________________
Практичне заняття 5
Тема. Вимірювання кутів
Мета. Навчитися вимірювати горизонтальні та вертикальні кути за
допомогою теодоліта.
Зміст роботи
1. Вимірювання горизонтальних кутів теодолітом.
2. Визначити місце нуля вертикального круга.
3. Вимірювання вертикальних кутів.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
Задача 1 2 3
Затрачений час
Примітка. Робота виконується безпосередньо під час практичного заняття, а її результати фіксуються в робочому зошиті.
Вказівки щодо виконання роботи .
1. Під час вимірювання горизонтального кута при точці С способом
прийомів виконують такі дії: теодоліт у даній точці приводять у робоче положення, у точках А і В установлюють вертикальні віхи.
Перший напів прийом вимірювання кута при КП:
спочатку наближено, а потім орудуючи навідними гвинтами, точно
навести сітку ниток на точку А;
зробити відлік за горизонтальним кругом;
повернути трубу і в тому ж порядку спостерігати точку В.
Ці дії становлять перший напів прийом.
Другий напів прийом при КЛ:
змістивши лімб приблизно на 90°, трубу перевести через зеніт;
послідовно, як і в першому напів прийомі, візувати на точках А і В;
взявши відліки записати їх у журнал (табл. 3.).
2. Місцем нуля (МО) називається відлік за вертикальним кругом, що
відповідає горизонтальному положенню візирної осі. МО визначають:
зорову трубу при КП наводять на якусь точку К і беруть відлік за
вертикальний кругом, аналогічні дії виконують при положенні КЛ
МО = (КП + КЛ)/2.
3. Під час вимірювання кута нахилу слід враховувати значення МО:
v = КП – МО, v = МО – КЛ.
Практичне заняття 6
Тема. Пряма геодезична задача
Мета. Навчитися вирішувати пряму геодезичну задачу.
Зміст роботи
1. Ув'язування кутів.
2. Обчислення дирекційних кутів, румбів.
3. Визначення приростків координат, обчислення координат точок
замкнутого полігону.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
Задача 1 2 3 4
Затрачений час
Примітка. Робота виконується безпосередньо під час практичного заняття а її результати фіксуються в робочому зошиті і оформляються на протязі одного тижня з дня початку виконання роботи в аудиторії.
Вказівки щодо виконання роботи
1. Всі розрахунки виконуються в таблиці 4.
2. Порядок виконання розрахунків.
2.1. Визначити суму виміряних кутів теодолітного ходу (стовпці 2 і 3
табл. 4),
2.2. Вирахувати теоретичну суму кутів замкнутого теодолітного ходу,
2.3. Визначити кутову нев'язку теодолітного ходу, порівняти її з
допустимою,
n – кількість кутів полігону.
2.4. Якщо кутова нев'язка не перевищує допустимої то її
розподіляють у вигляді поправки (стовпець 4) із зворотнім знаком на
виміряні кути, сума отриманих виправлених кутів (стовпці 5 і 6) повинна
дорівнювати теоретичній сумі кутів.
2.5. Вирахувати дирекційні кути сторін теодолітного ходу:
та занести до таблиці 4 (стовпці 7 і 8).
2.6. Користуючись залежністю між дирекційними кутами і румбами
визначити румби сторін теодолітного ходу (стовпці 9-11) .
2.7. Визначити прирощення координат:
занести результати до таблиці 4 (стовпці 13 і 14) нев’язка в прирощеннях
координат:
абсолютна нев’язка:
відносна нев’язка: Р – сума довжин сторін
ходу.
2.8. Вирахувати поправки і виправлені прирощення координат, дані
записувати в таблицю 4, сума виправлених прирощень повинна бути рівна нулю.
2.9. За відомими координатами початкової точки визначити
координати точок теодолітного ходу:
Практичне заняття 7
Тема. Побудова плану теодолітного ходу за координатами
Мета. Навчитися будувати план теодолітного ходу за координатами.
Зміст роботи
1. Побудувати координатну сітку.
2. Нанести вершини теодолітного ходу.
3. Побудувати план теодолітного ходу, нанести ситуацію.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
Задача 1 2 3 4
Затрачений час
Примітка. Робота виконується, безпосередньо, під час практичного
заняття, а її результати оформляються протягом одного тижня з дня
початку виконання роботи в аудиторії.
Вказівки щодо виконання роботи
1. Координатна сітка. Координатну сітку будувати дуже точно, помилки в сітці позначаються при побудові плану. Для контролю побудови сітки перевіряють циркулем-вимірником рівність діагоналей усіх квадратів.
2. Побудова плану. Вертикальну лінію сітки беруть за вісь X, а горизонтальну за вісь У. Для лівої крайньої вертикалі беруть значення ординати, близьке до найменшого значення ординати точок ходу, а нижній горизонтальній лінії приписують абсцису, близьку до найменшої абсциси ходу. Щоб нанести на креслення точку за координатами відшукується квадрат сітки, в якому містяться координати точки, що наноситься. Відшукавши потрібний квадрат, відкладають у прийнятому масштабі величину Х з однієї і з другої сторін квадрата. Після цього відкладають величину У по верхній і нижній основам квадрата. З'єднують відкладені величини Х і У. У місці перетину ліній буде знаходитися шукана точка. Точки злегка наколюють і водять кружком мінімального радіуса. Правильність нанесення точок за координатами перевіряють за довжинами ліній між цими точками (згідно з даними відомостями вирахування координат). Найбільше відхилення не повинно перевищувати 0,2 мм. Потім відносно відомих ліній і точок, керуючись абрисом, наносять на план подробиці, зняті на місцевості.
План теодолітного ходу
Масштаб 1 : 500
Висота перерізу рельефа горизонталями 0,5 метра.
Практичне заняття 8
Тема. Нівелір
Мета. Вивчити будову нівеліра та навчитися виконувати його перевірки.
Зміст роботи
1. Ознайомлення з будовою нівеліра.
2. Зняття відліків по рейках.
3. Перевірки нівеліра.
4. Вимірювання перевищень.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
Задача 1 2 3 4
Затрачений час
Примітка. Робота виконується, безпосередньо, під час
практичного заняття, а її результати фіксуються в робочому зошиті.
Вказівки щодо виконання роботи
1. На поданому зображенні нівеліра позначити його основні частини.
Рис.5 Нівелір НГ
2. Зобразити в зошиті поле зору зорової труби та привести відлік по рейці ______мм.
Рис. 6
3. Перевірити нівелір:
3.1.Вісь круглого рівня має бути паралельною осі обертання нівеліра.
Піднімальними гвинтами бульбашку круглого рівня виводять у центр рівня. Трубу нівеліра повертають на 180° навколо вертикальної вісі. Якщо бульбашка залишилась у центрі кружка, то умову виконано. Інакше ж виправляють гвинтами рівня бульбашку, повертають до центра на половину відхилення і перевірку повторюють.
3.2. Горизонтальна нитка сітки ниток повинна бути перпендикулярною до осі обертання нівеліра.
При робочому положенні трубу наводять на рейку так, щоб її зображення було біля краю поля зору і роблять відлік.
Навідним гвинтом поволі повертають трубу, щоб зображення перемістилося до другого краю поля зору. Якщо після цього відлік не зміниться, умову виконано. Інакше ж знімають кришку сітки ниток, послаблюють гвинти, і повертають рамку із сіткою ниток до досягнення даної умови.
3.3.Вісь циліндричного рівня повинна бути паралельною візирній вісі труби.
Цю основну геометричну умову перевіряють подвійним нівелюванням однієї лінії способами : "з середини" і «вперед» . На місцевості вибирають і закріплюють кілочками дві точки А і В на відстані 80- 100м одна від одної (рис. 7а). На середині між ними встановлюють вертикально рейки і беруть відліки. Припустимо, що візирна вісь відхилена від осі рівня на кут а. Тоді замість правильних відліків а1 і b2 взяті відліки а1 і b2, помилкові на величину X.
Перевищення обчислюють за формулою h = а2 – b2 .
Оскільки помилка у відліках а2 і b2 дорівнюють одна одній через
однакові відстані від інструмента до рейки, то вони взаємно знищуються, перевищення h1 визначено правильно. Для виявлення паралельної вісі до осі рівня лінію АВ нівелюють способом "вперед" (рис. 7б). Нівелір установлюють в точці А і приводять у робоче положення. У точці В ставлять рейку і через нахил візирної осі беруть помилковий відлік b3.
З точністю до 2мм вимірюють висоту інструмента І від точки А до центра окуляра. Повторно обчислюють перевищення між точками А і В за формулою : b2 = і – b3, що через помилковість b3 відрізнятиметься від правильного b1, це і вкаже на недодержання умови, яка перевіряється.
Рис. 7 Геометричне нівелювання:
а – з середини; б — вперед.
При розбіжності h1 і h2 більше, ніж на 4мм нівелір виправляють. Для цього обчислюють правильний відлік на рейці В за формулою b4 = і – h1, і наводять на вказаний відлік сітку ниток, інструментальними гвинтами приводять циліндричний рівень у нуль пункт.
4. Виконати геометричне нівелювання способом з середини. Дані нівелювання заносять до таблиці 5.
Журнал нівелірний .
Нівелір № _________________ Погода_____________Дата__________
Таблиця 5
_________________________________________________________________________
Но- Но- Відліки по рейці П е р е в и щ е н н я Го- Від-
ме- ме - ри- міт-
ри ри зонт ка
________________________________________________
стан- то- зад. пер. пром. визначені середні виправлені інстру- точ-
ції чок + - + - + - мента ки
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13
Практичне заняття 9
Тема. Обробка журналу технічного нівелювання.
Мета. Навчитися опрацьовувати результати технічного
нівелювання.
Зміст роботи
1. Виконання посторінкового контролю і визначення перевищень.
2. Ув’язка перевищень у нівелірного ходу.
3. Визначення відміток точок нівелірного ходу.
Визначити час, що затрачено на виконання кожної задачі.
Задача 1 2 3
Затрачений час
Примітка. Робота виконується в робочому зошиті та оформляється в
тижневий термін.
Вказівки щодо виконання роботи
1. Після нівелювання траси починають обробляти одержані результати.
Здійснюється посторінковий контроль нівелірного журналу (табл. 5.)
У кінці кожної сторінки нівелірного журналу окремо по кожній
колонці виписують суми: від ліків по заданій рейці; від ліків по передній
рейці; перевищень обчислених; перевищень середніх. Під час
контролю перевіряють додержання таких рівностей:
розбіжності в 1 – 2 мм можуть бути лише за рахунок округлення 0,5 мм у
середніх перевищеннях до парного значення.
2. Після посторінкового контролю обчислюють неув’язку в
перевищеннях між реперами або марками, які включили в хід під час
нівелювання.
Неув’язка визначається за формулою
де - сума середніх перевищень, тобто отриманих практично;
- сума перевищень теоретична
Неув’язка не повинна виходити за межі допустимої величини
(L – довжина траси в км) (коли на один 1 км більше 15 станцій). Якщо неув’язка в межах допустимої, її розподіляють нерівномірно на всі перевищення. Поправку, округлюють до цілих міліметрів, вводять у кожне перевищення із знаком, протилежним знакові неув'язки. Сума виправлених перевищень повинна дорівнювати теоретичній.
3. Після того, як перевищення виправлено, обчислюють висоти -
позначки цих точок за формулою , тобто позначка наступної
точки дорівнює позначці даної точки плюс перевищення між ними. Для
обчислення позначок проміжних точок (плюсові точки і точки
поперечників) обчислюють горизонт інструмента (рис. 8).
Рис. 8
З малюнка видно, що
ГІ = Н1+а
ГІ = Н2+в,
тобто горизонт інструмента дорівнює висоті точки плюс відлік по рейці,
що стоїть на тій самій точці.
4. Щоб мати висоту будь-якої проміжної точки, треба від горизонту
інструмента відняти відлік по рейці, зроблений на цю точку, тобто
Нс = ГІ – с.
Практичне завдання 10
Тема. Нівелювання поверхні ділянки по квадратах.
Мета. Навчитися обробляти журнали нівелювання поверхні по квадратах та складати план із побудовою горизонталей.
Зміст роботи
1. Обробка журналу нівелювання по квадратах.
2. Складання плану з побудовою горизонталей.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
Задача 1 2
Затрачений час
Примітка. Робота виконується безпосередньо під час практичного
заняття, а її результати фіксуються в робочому зошиті та оформляються у
вигляді графічної роботи на креслярському папері формату А4 у тижневий
термін.
Вказівки щодо виконання роботи
1. При нівелюванні по квадратах на ділянці, що нівелюється,
теодолітом і мірною стрічкою розбивають квадрати так. щоб охопити всю
знімну ділянку. У будівництві сторони квадратів звичайно дорівнюють
20 або 10 м. При цьому способі нівелювання треба знайти висоти всіх
вершин квадратів.
2. Нівелір установлюють у середині площадки і нівелюють вершини
квадратів. Нівелювання виконують по чорній стороні рейки при двох
горизонтах, для більшої достовірності даних. У висотному відношенні
ділянку прив'язують до репера.
3. Дані нівелювання заносять до журналу (табл. 6)
Журнал нівелювання по квадратах таблиця 6
Відлік на точках Горизонт Висота
Номер точок
чорна червона п’ятка інструмента точки
1 2 3 4 5 6
___________________________________________________________________________________
4. Обробка журналу полягає в обчисленні позначок усіх вершин:
обчислюють п’ятку рейки (графа 4);
обчислюють середній горизонт інструмента: ГІ = Нрп + арп ср (графа 5);
обчислюють позначки всіх вершин: На = ГІ – аn ср (заноситься до
графи 6).
5. Складання плану в горизонталях:
на креслярському папері розбивають сітку квадратів у масштабі
1 : 500 (4 х 4см). Вершини квадратів позначаються як в журналі;
позначки вершин записують на план з таблиці;
визначають положення точок, що мають позначки кратні перерізу
(0,5м) шляхом інтерполювання між двома сусідніми вершинами квадратів.
Наприклад, між вершинами А і В квадрата (рис. 11) при перерізі 0,5м
пройде горизонталь з позначкою 124,50м.
Рис. 11
де НА, НВ – позначки точок А і В ; Нгор – позначка горизонталі;
d - відстань між точками А і В (довжина сторони квадрата); d1 – відстань
від точки А до точки з позначкою Нгор.
Аналогічно розраховують намічені точки з позначками горизонталей
на інші сторони квадрата. Точки з однаковими позначками сполучають
плавними кривими, що є горизонталями.
План майданчика в горизонталях
|
|
||
Рис. 12
Масштаб 1 : 500
Висота перерізу рельєфу 0,5м.
Практичне заняття 11
Тема. Вертикальне планування
Мета. Отримати основні поняття про вертикальне планування.
Зміст роботи
1. Складання картограми земляних мас.
2. Підрахунок обсягів земляних робіт при вертикальному плануванні.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
|
Задача |
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Затрачений час |
Примітка. Робота виконується, безпосередньо, під час практичного заняття, а її результати фіксуються в робочому зошиті та оформляються у вигляді графічної роботи на креслярському папері формату А4 в тижневий термін.
Вказівки щодо виконання роботи
За основу беруться дані отримані від опрацювання журналу нівелювання по квадратах практичного завдання 10 (табл. 6).
На креслярському папері викреслюється план ділянки (рис. 13) і показується нівелірна сітка з нанесеними чорними позначками вершин квадратів.
Вираховується позначка планування за умови нульового балансу земляних робіт. Вона буде рівною середній позначці вершин квадратів.
де – чорні позначки вершин квадратів;
n – Кількість вершин квадратів.
Визначаються робочі позначки всіх вершин квадратів. Робочі позначки всіх вершин квадратів підписують нижче проектних із своїм знаком.
Визначають точки нульових робіт на сторонах квадратів, де вершини мають робочі позначки із різними знаками.
де d1 – відстань до точки нульових робіт,
h1, h2 – робочі позначки вершин суміжних з точкою нульових робіт
(абсолютне значення),
d – відстань між вершинами квадратів.
Знайдені значеним відкладають у масштабі й отримані точки з'єднують між собою прямими лініями. Визначають площу фігур, що утворилися (повних квадратів та їх частин) і вираховують середню робочу позначку кожної фігури як середнє значення робочих позначок вершин. Виконати підрахунок об'ємів земляних робіт по кожному квадрату чи його частині (добуток площі та середньої робочої позначки). Результати всіх розрахунків заноситься до відомості підрахунку об'ємів земляних робіт (табл. 7).
Картограма земляних мас
М 1 : 500
Рис. 13
Відомість підрахунку обсягів земляних робіт Таблиця7
Обсяг земляних робіт.
Номер Площа Середня робоча
квадрата або квадрата або його позначка, зріз насип
його частини частини,
1 2 3 4 5
____
Vзр Vнас
Vзаг = Vзр + Vнас =
V = Vнас – Vзр =
В = (V / Vзаг) х 100% = 5 %
Практичне заняття 12
Тема. Вертикальна прив'язка будівлі.
Мета. Навчитись виконувати вертикальну прив'язку проекту будівлі.
Зміст роботи
1. Визначення чорних позначок кутів будівлі.
2. Визначення червоних позначок.
3. Визначення позначки рівня чистої підлоги.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
|
Задача |
1 |
2 |
3 |
|
Затрачений час |
Примітка. Робота виконується, безпосередньо, під час практичного заняття, а її результати фіксуються в робочому зошиті та оформляються у вигляді графічної роботи на креслярському папері формату А4 (на листі графічної роботи до практичного заняття 10) у тижневий термін.
Вказівки щодо виконання роботи
За основу беруться дані практичного завдання 10 (рис. 12), на план ділянки з горизонталями наноситься будівля розмірами ___ х ___ м.
1. Визначити чорні позначки кутів будівлі.
При вирішенні цієї задачі можливі три випадки: точка лежить на горизонталі; точка лежить на схилі між горизонталями; точка лежить у вершині квадрата. У першому випадку позначка точки рівна позначці горизонталі. У другому для визначення позначки точки А необхідно визначити її перевищення над меншою горизонталлю і додати його до позначки цієї горизонталі для цього, через точку проводять найкоротшу пряму між молодшою і старшою горизонталями. Вимірюють графічно відстань між горизонталями (D) та між точкою А і молодшою горизонталлю (Dm). Тоді позначка точки А буде рівна:
Нчн = HМ + DМ / D(HС – HМ) =
Нчн А =
Нчн B =
Нчн C =
Нчн D =
де Нчн – чорна позначка точки; Нс, Нм – позначки старшої і молодшої горизонталей. У третьому випадку позначка точки, що лежить у вершині квадрата буде рівна позначці вершини даного квадрата.
Отримані позначки зазначаються на кресленні чорним кольором під рискою.
2.Вирахувати уклони сторін будівлі.
ІАВ = =
ІВС =
ІСД =
ІДА =
де – чорні позначки кутів будівлі, DАВ – довжина сторони
будівлі.
Вираховується середній уклон:
іср = і |/ 4 = + + + /4 = (беруться
абсолютні значення уклонів).
Приймаємо уклони і =
Визначити позначку точки нульових робіт:
Визначити положення точки нульових робіт на одній із сторін
будівлі:
Х1 = D12
Х1 – відстань до точки нульових робіт;
Н0 – позначка точки нульових робіт;
Н1, Н2 – позначки кутів будівлі суміжних з точкою нульових робіт;
D12 – довжина сторони будівлі.
3. Визначити проектні (червоні) позначки кутів будівлі.
Проектна позначка точки дорівнює позначці нульових робіт плюс відстань
від неї до точки помножена на уклони:
Отримані позначки надписують червоним кольором над рискою.
НРЧП = НЦОК
де
НЦОК = – висота цоколя будівлі.
Практичне заняття 13
Складання плану тахеометричної зйомки
Мета: Надати студентам систему знань, умінь та навичок у складанні топографічних планів.
Зміст роботи
Вказівки щодо виконання роботи.
Під назвою “тахеометрія” – (швидкі виміри) розуміють спільне визначення планового і висотного положення точки місцевості можна. При цьому з однієї точки, координати і висота якої відомі, можна визначити положення будь-якої кількості точок за методом полярних координат.
Перевищення визначають тригонометричним нівелюванням. Віддаль виміряють нитковим віддалеміром тахеометра.
Для цього визначаємо кути нахилу на кожну точку місцевості за формулою:
ν= КЛ – МО= МО – КП, де
КЛ, КП – відмітки по вертикальному кругу в градусах і хвилинах
МО – місце для теодоліта (постійна величина) в хвилинах.
Визначаємо горизонтальне прокладання лінії за формулою:
d = D cosν
де D – виміряна відстань по нитяному далекоміру між точками.
3.Визначаємо перевищення між станцією і рейковою точкою за формулами: h'= d tgν
h'=h'+ί-ℓ,
де
ί – висота приладу;
ℓ – висота точки наведення
Схема розташування точок на майданчику,
положення яких потрібно визначити
ЖУРНАЛ
тахеометричної зйомки
Дата_______ Станція: т.№____ Орієнтир на точку №____
МО= ______ I=______ H=_______
Н =Нст+h,
де Нст – висота точки над якою встановлений теодоліт.
Примітка: всі розрахунки в тахеометричній зйомці проводяться з округленням до сантиметрів.
З точок зйомочної основи, геодезичним транспортиром будуємо горизонтальні кути (β), які виміряні при зніманні рейкових точок, і в заданому масштабі відкладаємо полярні відстані (d).
Таким чином одержуємо рейкові точки на плані. Праворуч кожної точки підписуємо їх висоту. По висотам точок методом інтерпретування проводимо горизонталі з заданого висотою перерізу рельєфу.
Практичне заняття 14
Тема: Побудова поздовжнього профілю за матеріалами нівелювання.
Мета. Навчитися будувати поздовжній профіль за матеріалами нівелювання та запроектувати на ньому лінію.
Зміст роботи
1. Складання профілю.
2. Проектування за профілем.
Визначити час, затрачений на виконання кожної задачі
Задача 1 2
Затрачений час
Вказівки щодо виконання роботи.
1. Оскільки зміна висот точок порівняно з відстанями між ними
незначна висоти точок під час складання профілю відкладають у масштабі
в кілька разів більшому відносно масштабу відстаней.
2. Профіль будується аналогічно практичному заняттю 1, різниця
полягає в кількості горизонтальних граф профільної сітки (рис.15).
3. Проектують споруди за профілем, на який наносять проектну лінію
вісі дна майбутнього каналу або полотна дороги тощо.
Проектованій осі споруди надають певного нахилу.
Положення проектної лінії можна визначити:
- відомими позначками початкової і кінцевої точок траси;
- відомою початковою позначкою траси і граничним нахилом;
- мінімальним і максимальним значенням циклів при додержанні мінімального об’єму земляних робіт;
- початковою і кінцевими позначками та граничними нахилами допустимими при будівництві даної споруди.
4. Обчислюють проектні позначки або червоні позначки за формулою :
5. Визначають робочі позначки як різницю між червоною (проектною) і чорною позначками даної точки. Робочі позначки записують червоним
кольором, для насипу – над проектною лінією, для розрізу під нею.
6. Обчислюють відстані від попередніх точок до точок нульових робіт (точок проходу проектної лінії з виїмками в насип або навпаки) за формулою:
d = D a / (a + b),
де a і b – робочі позначки насипу і виїмки (рис.14)
Рис.14
7. Визначають сині відмітки (відмітки точок нульових робіт)
аналогічно п. 4 даних вказівок.
Профіль осі траси
Мг 1: 00
Мв 1: 00
Уклони
Сині позначки
Червоні позначки
Чорні позначки
Відстань, м
Номер пікетів
Абрис
Рис. 15