Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Дата документу 23.05.2012 Справа № 1-718/11
В И Р О К
Іменем України
30 березня 2012 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді Савченка А.Г.
при секретарях Дудка А.С., Загорулько О.С.
за участю прокурорів Авраменка М.І., Віробяна Е.В.
адвоката Матішинець В.В.
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3
підсудного ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Паркани Тираспільсьского району, Республіка Молдова, мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина РФ, освіта середня, розлученого, не працюючого, в силу статті 89 КК України не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
в с т а н о в и в :
В січні 2005 року підсудний ОСОБА_4, перебуваючи на території Диканського району Полтавської області, діючи умисно, вдаючись при цьому до обману, який полягав в обіцянці хороших умов праці та її оплати на території Російської Федерації, шляхом повідомлення неправдивих відомостей щодо істотних умов угоди про працю, уклав усну угоду з потерпілим ОСОБА_3 про роботу на будівництві об'єктів житла на території м. Нагінськ РФ, а через певний час, використовуючи обман, змусив його тривалий час (до вересня 2010 року) працювати в одному з райцентрів Тверської області РФ, що не передбачалось початковою угодою.
Аналогічним чином, використовуючи обман, в листопаді 2009 року, він же, уклав угоду з потерпілим ОСОБА_2 про роботу того на будівництві житла в м. Москві РФ. В послідуючому, використовуючи обман, змусив його тривалий час безоплатно (до грудня 2010 року) працювати на будівництві в поселенні «Металург-1»м. Балашиха Московської області та Тульській області РФ.
Допитаний в суді підсудний ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав та показав, що дійсно ним з названими потерпілими були укладені угоди про роботу на об'єктах будівництва в зазначених регіонах РФ. Всі умови домовленостей ним були виконані сповна і хіба дещо з потерпілими проведено неповний розрахунок, але не в тих сумах, які вони зазначають в цивільних позовах. В зв'язку з цим він не визнає і заявлені по справі цивільні позови.
Незважаючи на заперечення підсудним своєї вини у вчиненні цього злочину його винуватість у цьому підтверджується сукупністю зібраних по справі та перевірених в ході її судового розгляду доказів.
Допитаний в ході судового розгляду справи потерпілий ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_4 шляхом обману та використання уразливого стану змусив його виїхати до Московської області з метою його трудової експлуатації і з застосуванням насильства та погроз, забрав паспорт, звинуватив у злочині та змушував його безкоштовно працювати на території Московської та Тульської області. При цьому він недоїдав, жив у нелюдських умовах та не мав можливості покинути місце, де його утримував ОСОБА_4 Вважає, що злочинним діями підсудного йому було завдано матеріальної шкоди, яку він просить стягнути з підсудного відповідно до заявленого ним цивільного позову.
Потерпілий ОСОБА_3 в суді показав, що він дійсно домовився зі ОСОБА_4 про його роботу на об'єктах будівництва в Московській області, де спочатку і працював, але потім останній його продав особі на ім'я ОСОБА_12, у якої він перебував у рабстві з 2006 року. Його там били та примушували насильно працювати, за роботу не платили. Паспорт його постійно перебував у ОСОБА_4 і він у зв'язку з цим не міг вільно пересуватись. Про те, що ОСОБА_4 його продав, він дізнався через 6 місяців після того, як це сталося від прораба на імя ОСОБА_12, який нібито повідомив йому про це. Так він пропрацював до 2010 року, не отримуючи оплати за виконану роботу. В зв'язку з цим вважає, що йому було завдано збитків, які він просить стягнути з підсудного, задовольнивши заявлений ним по справі цивільний позов.
Свідок ОСОБА_6 в суді показала, що її син ОСОБА_2 на пропозицію підсудного поїхав працювати до РФ. Спочатку все було хорошо і за роботу, яку він там виконував, син отримував зарплату. Через деякий час він приїжджав додому, а потім самостійно поїхав туди вдруге. Однак, через деякий час син повідомив по телефону, що ОСОБА_4 примушує його працювати безкоштовно, насильно утримує його на будівництві, погано харчує та погрожує розправою.
Аналогічні показання в суді дали також свідки ОСОБА_7, сестра потерпілого ОСОБА_2, та ОСОБА_8, його співмешканка, яка протягом певного часу працювала разом з потерпілим на будівництві в Московській області в м. Балашиха кухаркою. Їй відомо, що ОСОБА_4 за роботу не заплатив ОСОБА_2 гроші і той поїхав в смт. Диканьку Полтавської області додому, а потім на пропозицію підсудного знову повернувся працювати, але і після цьому той з ним не провів повний розрахунок, обманувши його при цьому.
Із оголошених в суді в порядку статті 306 КПК України показань свідка ОСОБА_9 (том 1 а. с. 101-102, том 2 а. с. 4-6), слідує, що в квітні-червні 2010 року він разом з потерпілим ОСОБА_2 відповідно до усної трудової угоди з ОСОБА_4 працював в Московській області на будівництві будинку для доньки підсудного. Йому, як і потерпілому, в порушення угоди останній не виплачував заробітної плати та вимагав працювати понадурочно.
Про обставини порушення угоди про працю ОСОБА_4 з потерпілими показали в суді свідки: ОСОБА_10, який працював на будівництві разом з обома потерпілими в різні періоди і знає, що їм не в повній мірі з угодою виплачувалась заробітна плата та грубо порушувались їх права, зокрема в частині, що стосується створення належних умов праці і проживання, а також харчування; ОСОБА_5, який працював відповідно до трудової угоди разом з ОСОБА_2 у ОСОБА_4 і знає, що останній не проводив розрахунки з потерпілим за роботу та не виконував інших умов угоди в частині, що стосується створення належних умов праці; ОСОБА_11, якому потерпілий ОСОБА_3 розповідав про те, що підсудний, з яким у нього була укладена угода про працю, протягом п'яти років працював в РФ, але останній не виплачував йому заробітну плату, примушував працювати понадурочно та на інших осіб, домовленості про що між ними не було.
Вина підсудного підтверджується також іншими доказами по справі, які були досліджені в суді.
Проаналізувавши наведені докази, суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного у вчиненні грубого порушення угоди про працю.
Органами досудового слідства підсудний обвинувачувався в тому, що він, використовуючи уразливий стан потерпілих, шляхом обману, пообіцявши потерпілому ОСОБА_3 заробітну плату в розмірі 500 доларів США, а потерпілому ОСОБА_2 «платити гарні гроші», вивіз їх в РФ, де використовуючи погрози, залякування та фізичний вплив примусив безоплатно працювати, першого із названих потерпілих, в м. Ногінськ та одному з райцентрів Тверської області РФ протягом 2005-2010 років, а останнього в м. Москві та м. Балашиха Московської області протягом листопада 2009 - червня 2010 років. При цьому він не виплатив потерпілому ОСОБА_3 зароблені ним за час його трудової експлуатації 288000 грн., а з потерпілим ОСОБА_2 не провів повного розрахунку.
Це обвинувачення, наданими органами досудового слідства і перевіреними в суді доказами, не знайшло свого підтвердження, а тому суд кваліфікує дії підсудного за ч. 2 ст. 173 КК України як грубе порушення угоди про працю окремим громадянином шляхом обману, вчинене стосовно громадян, з якими укладена угода щодо їх роботи за межами України.
Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання підсудного, суд не знаходить.
При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого підсудним злочину, його поведінку під час вчинення злочину і після цього, конкретні обставини справи, особу підсудного, відсутність обставин, що пом'якшують та наявність тих, які обтяжують покарання і приходить до висновку про необхідність призначення йому покарання у виді штрафу, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання та соціальної реабілітації.
Потерпілими по справі заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди: ОСОБА_2 на суму 100000 грн., а потерпілим ОСОБА_3 на суму 293000 грн. (том 1 а. с. 166-167, 221-222).
Суд вважає, що позови підлягають залишенню без розгляду, оскільки як в ході досудового слідства по справі, так і під час її судового розгляду не було надано доказів заподіяння її на заявлені суми.
Судових витрат по справі немає.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 81 КПК України.
Керуючись статтями 321, 323 та 324 КПК України, суд,
з а с у д и в :
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 173 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо засудженого ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд залишити без змін.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до підсудного ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Накладений на майно засудженого арешт (том 1 а. с. 129-131, 150, 180, том 2 а. с. 90) -зняти.
Речові докази по справі: мобільні телефони оkіа ХЗ»та окіа 2630» (том.1 а. с. 129), які зберігаються в кімнаті речових доказів Диканського РВ УМВС України в Полтавській області, ключі, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_4, паспорти на ім'я ОСОБА_4, які передані на зберігання останньому (том 1 а. с. 129. 132-134), автомобіль НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та зберігається в ДАІ УМВС України в Полтавській області (том 1 а. с. 180, т. 2 а. с. 90), повернути йому; ланцюжок з жовтого металу, грошові кошти в сумі 5040 грн. та 200 рублів РФ, а також інші (том 1 а. с. 129-131, 181), повернути за належністю, інші, які приєднані до матеріалів справи (том 1 а. с. 67-70, 181-202), - зберігати при справі..
Вирок може бути оскаржено в апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.
СуддяА.Г. Савченко