Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Бабинець І.І.
УДК 94 (477. 87): 94 (439) “19”
ЗАКАРПАТТЯ В СИСТЕМІ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН
УКРАЇНИ І УГОРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ (1991 – 2004 рр.)
Ужгород – 2004
Дисертацiєю є рукопис
Робота виконана на кафедрі історії України Ужгородського національного університету Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник:
доктор історичних наук, професор
ДАНИЛЮК Дмитро Дмитрович
історичний факультет Ужгородського національного університету,
завідувач кафедри історії України
Офіційні опоненти:
доктор історичних наук, професор
СЕРГІЙЧУК Володимир Іванович
Центр українознавства Київського національного
університету імені Тараса Шевченка, директор,
професор кафедри давньої і нової історії України
доктор історичних наук, професор
КОРОЛЬ Іван Федорович
факультет міжнародних відносин Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права, професор кафедри країнознавства
Провідна установа:
Інститут історії України НАН України, м. Київ
Захист вiдбудеться "24" вересня 2004 р. о 14.00 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради К 61.051.04 Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Університетська, 14, ауд. 234.
З дисертацiєю можна ознайомитись у науковій бiблiотецi Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 6.
Автореферат розiсланий "20" серпня 2004 р.
Вчений секретар спецiалiзованої вченої ради
кандидат історичних наук, доцент Ліхтей І.М.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розташування України у Центральній та Східній частині Європи створює унікальний цивілізаційний простір, де можна спостерігати не тільки певні переваги, але й проблеми. Для Української держави на початку 90-х рр. ХХ ст. надзвичайно актуальним стало питання встановлення тісних контактів із сусідніми країнами, тому що саме центральноєвропейські держави стали з’єднувальною ланкою між Україною та Заходом. Першочерговий інтерес становили ті з них, що мали потрібний і корисний для України досвід переходу від командно-адміністративної системи управління політичними та економічними процесами до демократичного правового суспільства й ринкової економіки. Одним із найбільш позитивних прикладів успішної та послідовної реалізації таких перетворень є досвід Угорської Республіки (УР).
Активну роль у розвитку міжнародних відносин України на європейському напрямку її зовнішньої політики на початку 90-х рр. ХХ ст. стала відігравати прикордонна Закарпатська область. Значним був вклад Закарпаття у становлення та розвиток нової системи міжнародних взаємин України з сусідніми постсоціалістичними країнами Центральної та Східної Європи, зокрема з Угорщиною.
Угорська Республіка, як і Польща, виявляла найбільшу зацікавленість у налагодженні добросусідських відносин із Україною. Безперечно, українсько-угорське співробітництво має сталу історичну традицію міждержавних зв’язків, яка сягає часів Київської Русі та Угорського королівства, спільну історію, активні міжлюдські контакти, що засвідчує їх важливість як для розвитку двосторонніх взаємовідносин, так і для загальноєвропейського історичного процесу. Обумовлено це тим, що Закарпаття впродовж багатьох століть входило до складу Угорської держави, що не могло не відобразитися на подальшій долі двох країн. У силу багатьох історичних чинників та з огляду географічного розташування, Закарпатська область й надалі продовжує відігравати важливу роль у взаєминах України та Угорської Республіки. Між Україною та Угорщиною з самого початку встановлення дипломатичних відносин не існувало принципових розбіжностей із тих чи інших питань, які не можна було б вирішити шляхом переговорів, компромісу і зміцнення добросусідських відносин. Все це стало основою динамічного розвитку українсько-угорських міждержавних зв’язків у 1991–2004 рр., і їх складової – міжрегіонального співробітництва.
Завдяки зваженим і скоординованим спільним зовнішньополітичним діям, Україна та Угорщина сформували впродовж 90-х років ХХ ст. не тільки стійкі двосторонні міждержавні зв’язки на різних рівнях, але й основу цілісної системи стратегічного партнерства. На початку ж третього тисячоліття, актуальність українсько-угорського співробітництва посилюється ще й тим, що відбувається розширення європейської спільноти, членом якої недавно стала й Угорська Республіка. Таким чином, державний кордон між Україною і Угорщиною став “східними воротами” Європейського Союзу (ЄС), а Закарпатська область – його ключовою ланкою. Тому надзвичайно важливим і актуальним із науково-теоретичного та практичного погляду є комплексний аналіз ролі Закарпатської області у процесі формування двостороннього співробітництва між Україною і Угорською Республікою, здійснений автором у дисертаційній роботі. Крім того, проблема місця і ролі Закарпаття в системі становлення і розвитку українсько-угорських міждержавних відносин, після здобуття Україною незалежності, ще не стала предметом наукових досліджень як в українській, так і в угорській історіографії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планової науково-дослідної теми кафедри історії України Ужгородського національного університету: “Україна в контексті європейського історичного розвитку”. Обрана проблематика пов’язана також з науково-дослідною роботою кафедри нової і новітньої історії та історіографії Ужгородського національного університету: “Соціально-політичний і культурний розвиток країн Центрально-Східної Європи” (номер державної реєстрації – 0198U 007782).
Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертаційного дослідження –з’ясувати місце і значення Закарпатської області у системі міждержавних зв’язків незалежної України й Угорщини, а також розкрити основні напрямки українсько-угорського співробітництва протягом 1991–2004 рр. Виходячи з головної мети роботи, автор намагається вирішити наступні завдання:
– простежити передумови і виділити етапи становлення добросусідських відносин між Україною і Угорською Республікою, вказати на їх специфіку та місце Закарпаття у цих зв’язках;
– розглянути співпрацю двох держав у зовнішньополітичній сфері та з питань договірно-правової бази українсько-угорського співробітництва;
– розкрити специфіку транскордонного українсько-угорського співробітництва;
– охарактеризувати економічні та культурно-гуманітарні зв’язки Закарпатської області з прикордонними територіальними общинами Угорщини;
– з’ясувати особливості підходів України і Угорської Республіки до взаємної гарантії прав національних меншин;
– узагальнити досвід українсько-угорського співробітництва впродовж 1991–2004 рр., зокрема місця в ньому Закарпатської області, виділити його позитивні тенденції та окреслити перспективи розвитку на початку ХХІ століття;
– ввести до наукового обігу різноманітні за походженням і змістом нові архівні документи та матеріали з досліджуваної проблематики.
Об’єкт дослідження. Об’єктом дисертаційного дослідження є процес становлення і розвитку цілісної системи добросусідських відносин між Україною й Угорською Республікою у 1991–2004 рр. і місце та роль у них Закарпатської області.
Предметом дослідження є напрями, види і форми як міжрегіонального, так і міждержавного українсько-угорського співробітництва протягом вказаного періоду. Зокрема, це: співпраця державних та місцевих органів влади України і Угорщини, економічне та культурно-гуманітарне транскордонне співробітництво, діяльність змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин, суспільно-політичний та духовно-культурний розвиток угорської національної меншини Закарпаття у контексті двостороннього співробітництва.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період 1991 р. – травень 2004 рр. Нижньою межею є рік проголошення державної незалежності України і підписання Договору про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою від 6 грудня 1991 р., що надало нової якості українсько-угорським міждержавним стосункам. Верхня межа – травень 2004 р. – час входження Угорщини до Європейського Союзу.
Методологічні принципи дослідження. Важливими для дослідження є принципи історизму, наукової об’єктивності, історичного плюралізму, які вимагають неупередженості і достовірності у висвітленні процесу розвитку українсько-угорських міждержавних відносин у 1991–2004 рр. і місця в них Закарпатської області.
У дисертаційному дослідженні використано сукупність загальнонаукових методів (метод аналізу документів, метод дослідження білатеральних взаємин, метод кількісного та якісного аналізу, метод порівняння), експлікативних (метод івент-аналізу, історико-ретроспективний метод) та конструктивних (системний метод). Поєднання історичного і логічного методів забезпечує конкретно-історичний аналіз двосторонніх відносин у реальних часових (1991–2004 рр.) та просторових (Україна, Угорщина) рамках. У дисертації поєднано стадіальний і цивілізаційний підходи до вивчення системи міждержавних українсько-угорських відносин у 1991–2004 рр., а також застосовані емпіричні прийоми.
Поряд із загальнонауковими та спеціальними методами, застосовано структурно-функціональний і структурно-системний аналіз, що зумовлено намаганням максимально уникнути суб’єктивних тверджень і висновків. На нашу думку, такий підхід дозволяє розглянути передумови становлення і розвитку міжрегіонального співробітництва на тлі міждержавних взаємин України та Угорської Республіки. Це відповідає уявленню про двосторонні відносини як цілісну систему, в якій усі елементи знаходяться у нерозривному функціональному взаємозв’язку.
Різноаспектне вивчення досліджуваної проблеми зумовило необхідність міждисциплінарного підходу з використанням даних історії, політології, теорії та історії міжнародних відносин, країнознавства, економіки та інших дисциплін. Дисертаційне дослідження побудоване на основі проблемно-хронологічного підходу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
– подано комплексний аналіз одного з напрямів зовнішньої політики суверенної України у 1991–2004 рр. на прикладі співробітництва Закарпатської області та прикордонних територіальних громад Угорської Республіки;
– запропоновано систематизований історіографічний аналіз проблеми, дано оцінку вітчизняним та угорським джерелам, а також періодичній пресі. На основі аналізу нового фактичного матеріалу, виявлено, що наявним є посилений інтерес Угорщини до Закарпаття, насамперед до угорської національної меншини краю;
– визначено і науково обґрунтовано хронологічні рамки та суть етапів розвитку українсько-угорських стосунків на межі ХХ–ХХІ століть;
– висвітлено еволюцію політичного співробітництва між Україною та Угорською Республікою, розкрито особливості процесу формування добросусідських відносин і основ стратегічного партнерства;
– встановлено, що важливу роль в українсько-угорському міждержавному співробітництві відіграє так званий “закарпатський фактор”;
– документально засвідчено тиск окремих політиків Угорщини, представників угорського уряду та угорських національно-культурних товариств Закарпатської області на керівництво України щодо забезпечення національних прав угорців Закарпаття, а також простежено еволюцію вирішення цього питання;
– досліджено економічний та культурний аспекти співпраці Закарпаття з регіонами Угорської Республіки. Висвітлено ряд позитивних здобутків транскордонного співробітництва двох держав, окреслено перспективи його поглиблення;
– узагальнено досвід українсько-угорського співробітництва впродовж 1991–2004 рр., зокрема вказано на місце в ньому Закарпаття, виділено його головні уроки та доведено необхідність формування нової концепції зовнішньополітичних відносин між Україною та Угорщиною, у зв’язку з входженням Угорської Республіки до Європейського Союзу.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичні розробки, апробовані в дослідженні, доцільно застосувати для вивчення аналогічних проблем співробітництва Закарпатської області та й усієї України з іншими сусідніми державами. Практична цінність роботи полягає в можливості використання матеріалів дисертації при написанні узагальнюючих праць з історії міждержавних відносин у Центральній та Східній Європі. Основні положення і висновки роботи, зібраний фактичний матеріал також можуть бути використані для підготовки навчальних спецкурсів із історії краєзнавства, для написання підручників, навчально-методичних посібників і навчальних програм з історії України та міжнародних відносин. Аналіз введених у науковий обіг архівних матеріалів і висновків, зроблених на основі їх вивчення, сприятимуть узагальненню досвіду взаємин України і Угорщини, використанню кращих здобутків для збагачення форм і методів міждержавних стосунків в інтересах обох держав. Матеріали дисертації можуть стати певним орієнтиром у практичній роботі місцевих органів влади та центральних дипломатичних служб при координації міждержавного співробітництва.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження викладені автором на міжнародних та вітчизняних конференціях, зокрема, на міжнародній науковій конференції, присвяченій 150-річчю з часу народження Е.Еґана, яка відбулась у Закарпатському угорському педагогічному інституті (Берегово, 24 листопада 2001 р.), на міжнародно-практичній конференції “Правовий статус національних меншин” (Ужгород, 28 травня 2003 р.), на міжнародній науковій конференції “Угорці за кордоном, іноземці в Угорщині” (“Magyarok külföldön, külföldiek Magyarországon”) (Будапешт, Угорщина, 15 січня 2004 р.), на Першому науковому семінарі для молодих вчених “Країни Центральної та Східної Європи в 1944–2004 рр.: актуальні питання історії, політології та міжнародних відносин” (Ужгород, 10 березня 2004 р.), на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу УжНУ (Ужгород, 2002–2004 рр.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані у шести індивідуальних публікаціях, уміщених у фахових наукових виданнях, які відповідають вимогам ВАК України.
Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження. Дисертаційна робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 258 стор., в т. ч. список використаних джерел та літератури – 56 стор. (650 найменувань), додатків – 22 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, показано її зв’язок з науковими програмами, визначено мету та завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, окреслено теоретичне і практичне значення роботи та апробацію результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі – “Джерела та історіографія проблеми” проаналізовано джерельну базу дослідження, розглянуто питання українсько-угорських зв’язків (1991–2004 рр.) у сучасній вітчизняній та угорській історіографії.
Основу дисертаційної роботи складають: архівні матеріали, опубліковані та неопубліковані документи.
Дисертантом використано документи семи архівів. Справи описів Відомчого архіву Закарпатської обласної державної адміністрації представляють фонди № 1 та № 195. У фонді № 195 “Закарпатська обласна рада народних депутатів” використано опис 14-й – “Діловодство”. Документи цього опису містять протоколи сесій обласної ради народних депутатів, інші матеріали, що стосуються діяльності облради у вирішенні тих чи інших питань співпраці місцевих органів влади. Матеріали висвітлюють процес прийняття рішень та розпоряджень керівництвом облвиконкому (згодом облдержадміністрації), що торкаються транскордонного співробітництва, розпоряджень про проведення спільних українсько-угорських культурних заходів, зокрема свят, фестивалів, концертів, творчих вечорів тощо.
Подібні документи представлені в описі 1-му – “Діловодство” фонду № 1 “Закарпатська обласна державна адміністрація”. Матеріали опису 23-го “Канцелярія” фонду № 195 представляють: листування облдержадміністрації з Кабінетом Міністрів України, Адміністрацією Президента України, Верховною Радою, посольствами, Міністерством закордонних справ, іншими міністерствами і відомствами України, з райдержадміністраціями, обласними громадськими організаціями, політичними партіями щодо стану українсько-угорського співробітництва як на державному, так і на міжрегіональному рівні; інформації про виконання постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України. Важливою групою документів є листуванням між Закарпатською обласною держадміністрацією та Міністерством закордонних справ України і посольством України в Угорській Республіці з приводу зовнішньоекономічної та зовнішньополітичної діяльності.
У дисертації використано матеріали поточного архіву управління у справах національностей та міграції Закарпатської обласної державної адміністрації. Зокрема, в цьому архіві зберігаються такі групи документів щодо українсько-угорського співробітництва, як: “Протоколи засідань українсько-угорської змішаної комісії з питань забезпечення прав національних меншин”, “Верецький перевал”, “Українська діаспора”, “Товариство угорської культури Закарпаття” (ТУКЗ) та інші. Слід зауважити, що протоколи засідань даної комісії в значній мірі відображають стан українсько-угорських відносин у такому напрямку, як науково-освітні взаємовідносини, культурні та заполітизовані питання спорудження пам’ятника на Верецькому перевалі й утворення адміністративно-територіальної одиниці – Притисянського району на певній частині Закарпатської області. На основі цих документів можна проаналізувати стан взаємозв’язків між двома країнами впродовж 90-х рp. ХХ ст. і чітко прослідкувати те, яку політику проводить Угорська держава по відношенню до України. Справа “Верецький перевал” відображає хід реалізації питання про спорудження пам’ятного знаку на Верецькому перевалі на честь 1100-річчя здобуття угорцями батьківщини, яке з моменту виникнення набуло значення міждержавного. Суспільно-політичну діяльність ТУКЗ характеризує справа “Товариство угорської культури Закарпаття”. Джерелом інформації щодо становища української національної меншини в Угорщині у даному випадку є справа “Українська діаспора”.
Економічна інформація про українсько-угорські відносини детально доповнюється документами поточного архіву управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності Закарпатської облдержадміністрації. На загальному тлі економічних взаємин між Україною і Угорською Республікою, наводяться конкретні дані міжрегіонального співробітництва, що є вагомою часткою у двосторонній співпраці.
Значний інтерес представляють документи відділу зовнішніх зв’язків при Закарпатській облдержадміністрації. Насамперед, це – звіти про перебування в Закарпатті міністрів, держсекретарів, послів та офіційних делегацій Угорської Республіки; довідки про зовнішньоекономічні зв’язки підприємств та організацій області з Угорщиною; угоди, протоколи, контракти з економічних питань, які укладалися між керівництвом Закарпатської області та представниками угорської влади впродовж 90-х рр. ХХ ст.
Матеріали стосовно освітньої та наукової співпраці Ужгородського національного університету (УжНУ) з вищими навчальними закладами та науковими установами Угорської Республіки отримано з поточного архіву відділу зовнішніх зв’язків УжНУ. Зазначена документація містить багато статистичних даних про кількість студентів Ужгородського університету, які навчаються в Угорщині, відповідно про кількість угорських студентів в Україні, про стажування та обмін спеціалістами тощо.
Надзвичайно важливим джерелом є стенограми засідань Державних Зборів Угорської Республіки за 1990–2002 рр., які знаходяться у відділі протоколів Парламентської бібліотеки м. Будапешта. Цінність їх полягає в тому, що вони безпосередньо відображають позицію угорських парламентарів, уряду та Президента Угорщини до України. Потрібно сказати, що парламент активно обговорює всі без винятку проблеми, які стосуються українсько-угорського співробітництва, однак, будь-яке питання аналізується з врахуванням того, як воно вплине на становище угорців Закарпаття.
Крім комплексу архівних джерел, нами використано також опубліковані документи. Зокрема, це – договори, угоди, протоколи та інші правові документи, які регулюють українсько-угорське міждержавне співробітництво, вміщені у збірниках документів, загальноукраїнській та обласній періодиці тощо. Цінні матеріали для аналізу стану співпраці між Україною та Угорською Республікою у першій половині 90-х рр. містить збірник документів “Україна на міжнародній арені”, за редакцією Г.Удовенка.2
Історіографічний аналіз дозволив відзначити, що українська історична наука досить продуктивно досліджувала проблеми історії Угорщини та розвиток українсько-угорського співробітництва у другій половині 40-х – 70-х рр. ХХ ст. Тут доречно згадати збірник наукових статей за редакцією Ф.Шевченка “Українсько-угорські історичні зв’язки”, у якому аналізується період від ХVІІІ ст. до 1963 р.3 Цілу школу істориків-гунґарологів створив професор Ужгородського державного університету І.Гранчак. Зокрема, важливою є робота “Українська РСР у радянсько-угорському співробітництві (1945–1970 рр.).”4
Що ж до рівня вивчення теми дисертаційного дослідження, та й загалом українсько-угорських відносин, у сучасній українській історіографії, то аналітичний огляд літератури з вивченої проблематики вказує на відсутність комплексного осягнення проблеми, яка охоплює період 1991–2004 рр.
Упродовж 90-х рр. ХХ ст. дослідники, в основному, вивчали вплив політичних змін у країнах Центральної та Східної Європи на становлення нових взаємовідносин і вказували на необхідність розширення тематики досліджень. Ситуація дещо змінилася після 2001 р., коли, з нагоди десятиріччя незалежної української державності та її зовнішньої політики, українські вчені стали підсумовувати результати європейської й регіональної політики України.
Виходячи з цього, тематично можна виділити наступні аспекти вивчення питання розвитку українсько-угорського співробітництва на сучасному етапі: 1) дослідження, що розглядають відносини між Україною та Угорщиною в контексті регіонального співробітництва держав Центральної та Східної Європи і розвитку загальноєвропейської системи міжнародних відносин; 2) студії з конкретних проблем політичного, економічного і культурного міждержавного співробітництва; 3) роботи, присвячені новим формам, видам і напрямкам співпраці між Україною та Угорською Республікою, насамперед на транскордонному рівні.
Так, вивченню співробітництва між країнами Центральної та Східної Європи присвятили свої роботи С.Віднянський, І.Мельникова, А.Мартинов, Д.Держалюк, І.Вовканич, С.Мітряєва. Колективом вчених Інституту історії України НАН України під керівництвом І.Мельникової у 2001 р. видана анотована хроніка “Україна і Європа (1990–2000 рр.)”. Уваги заслуговує перша частина роботи, яка включає в себе системно-інформаційний аналіз процесу становлення й розвитку новітніх міжнародних відносин незалежної України з країнами Центральної та Східної Європи. У такому ж ракурсі розглядають українсько-угорські відносини і автори дослідження з історії української дипломатії “Нариси з історії дипломатії України” за редакцією академіка НАН України В.Смолія. У 1998 р. в Інституті історії України НАН України видано науковий збірник “Україна в європейських міжнародних відносинах”, відповідальним редактором якого є С.Віднянський.
На увагу заслуговує монографія “Україна: утвердження незалежної держави (1991–2001)”. Сьомий розділ роботи “Україна і світ”, авторами якого є С.Віднянський та А.Мартинов, присвячений характеристиці міжнародного становища України. Широка панорама подій і найважливіші договірні документи, пов’язані з виходом на міжнародну арену незалежної Української держави, представлені в роботі головного редактора газети “Урядовий кур’єр” М.Сороки “Світ відкриває Україну: Про зовнішню політику Української держави у 90-х роках ХХ століття. Статті. Документи. Коментарі” (2001 р.).
Конкретні аспекти політичного, економічного й культурного українсько-угорського співробітництва на сучасному етапі висвітлені в монографії народного депутата України О.Задорожнього, працях першого Посла незалежної України в Угорській Республіці Д.Ткача, координатора Українського товариства зовнішньої політики В.Білана та дослідженні Голови Верховної Ради України В.Литвина. О.Задорожній у праці “Україна–Угорщина: міст до наступного тисячоліття” (2001 р.) розглядає зв’язки між двома країнами, аналізує головні перешкоди, що гальмують пожвавлення товарообігу, окреслює спільне та відмінне у підході України і Угорської Республіки до процесу європейської інтеграції. Значна частина роботи – це сукупність всіх юридичних документів, укладених між двома країнами впродовж десяти років (1991–2001 рр.). У такому ж напрямку аналізує двосторонні відносини Д.Ткач у своїй статті “Перші серед перших (до десятиріччя встановлення українсько-угорських стосунків)” та монографії “Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій” (2004 р.). Він, на основі документів і власних спостережень, дає оцінку українсько-угорським політичним, економічним та культурним взаєминам протягом 1991–2001 рр. Співробітництво між Україною та Угорщиною у 1990-х рр. дослідив В.Білан. Однак, поза увагою дослідника залишилися важливі події українсько-угорських відносин на межі ХХ і ХХІ ст., зокрема, місце і роль у них Закарпатської області, що вказує на перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Ґрунтовною є публікація В.Литвина “Українсько-угорські відносини: історичні традиції та нові обрії співробітництва”, в якій дається вичерпна характеристика двостороннім зв’язкам. У статті описується історичне минуле українсько-угорських взаємин і аналізуються відносини між Україною та Угорською Республікою на сучасному етапі. Спільним у працях О.Задорожнього, Д.Ткача, В.Білана та В.Литвина є те, що вони позитивно оцінюють стан українсько-угорського співробітництва, відзначають вагому підтримку, яку Угорщина надала Україні на етапі становлення державної незалежності.
Представників третього напряму (Г.Шманько, Є.Кіш, І.Сюсько, О.Дікарєв, П.Гаврилко, М.Лендьел, О.Жулканич, Г.Москаль, А.Попок) об’єднує тематика транскордонного співробітництва. Серед дослідників цього напряму, окремо варто відзначити ряд публікацій Є.Кіш, присвячених характеристиці стану українсько-угорської транскордонної співпраці на сучасному етапі.5 Крім того, автор дає політико-правовий аналіз двосторонніх прикордонних зв’язків в умовах нових геополітичних змін, пов’язаних із розширенням Європейського Союзу і входженням до його складу Угорської Республіки.
Особливої уваги заслуговує угорськомовна історіографія Закарпаття (Д.Дупко, І.Орос, А.Береґсасі, І.Черничко), якій властиве висвітлення українсько-угорських відносин крізь призму становища угорської національної меншини у Закарпатській області.
На жаль, доводиться констатувати, що в угорській історіографії об’єктивно бракує достатньої кількості історичних досліджень з комплексним аналізом українсько-угорських зв’язків на сучасному етапі. Насамперед, це пов’язано з тим, що угорська історична наука займалася вивченням середньовічної епохи та нового часу, уникаючи дослідження сучасного періоду. Така традиція в угорській історіографії збереглася і донині. Політичні, економічні та культурні зв’язки між Україною й Угорщиною в 1991–2004 рр. переважно розглядаються у контексті суспільно-політичного і духовно-культурного розвитку угорців Закарпаття. Проте, на увагу заслуговує робота першого Посла Угорської Республіки в незалежній Україні А.Палді “Egyre távolabb Moszkvától. Egy diplamata kievi emlékei 1986–1992” (“Все далі від Москви. Київські спогади дипломата 1986–1992”), у якій йдеться і про становлення українсько-угорських зв’язків на початку 1990-х рр.
Перспективи розвитку українсько-угорського транскордонного співробітництва, після входження Угорщини до складу ЄС та запровадження візового режиму для громадян України, аналізують у своїх публікаціях консул Угорської Республіки у м. Ужгороді А.Варга, угорські дослідники Б.Майорне Ласло, Я.Шолоі та Л.Донч.6
Авторами робиться наголос на припиненні функціонування пунктів спрощеного перетину кордону, що призведе до зменшення прикордонного товарообігу і послабить контактування населення по обидва боки кордону.
Вагомим є дослідження про закордонних угорців “Magyarok a világban. Kárpát-medence (Kézikönyv a Kárpát-medencében, Magyarország határain kivül élő magyarságról)” – “Угорці у світі. Карпатський басейн (Довідник про угорців Карпатського басейну, які проживають за межами Угорщини)”, що вийшло в 2000 р. у м. Будапешті за редакцією д-ра Ш.Kосо. У розділі, присвяченому угорцям Закарпаття, описується процес становлення українсько-угорських політичних зв’язків на початку 90-х рр. ХХ ст., економічне співробітництво, надходження матеріальної допомоги з Угорської Республіки угорськомовним навчальним закладам, бібліотекам, видавництвам, засобам масової інформації. Варто відмітити і працю голови Товариства української інтелігенції Угорщини – О.Русина “Magyarok a Kárpátalján. A félmúlt üzenete” (“Угорці на Закарпатті. Повідомлення з недавнього минулого”). Щоправда, матеріал охоплює період від 1918 р. по 1991 р.
Про життя української та русинської діаспор в Угорській Республіці, починаючи з 1990 р., розповідає монографія, видана Фондом підтримки національних і етнічних меншин “Kisebbségek Magyarországon. 1999.” (“Меншини в Угорщині. 1999.”), часопис Товариства української культури Угорщини “Громада” за редакцією Є.Ґріґаші, а також щорічник Товариства української інтелігенції Угорщини “Календар українців Угорщини”, редактором і упорядником якого був О.Русин.
Документи та публікації, присвячені характеристиці як українсько-угорського міждержавного, так і транскордонного співробітництва, представлені на сторінках наукових часописів таких, як “Політика і час”, “Людина і політика”, “Нова політика” тощо. Важливим інформаційним джерелом з історії розвитку українсько-угорських відносин у 1991–2004 рр. є проаналізована нами вітчизняна та угорська преса, зокрема: “Новини Закарпаття”, “Закарпатська Правда”, “Kárpáti Igaz Szó” (“Карпатське слово правди”), “Срібна Земля”, “Срібна Земля – Фест”, “Magyar Nemzet” (“Угорська Нація”), “Magyar Hirlap” (“Угорська Газета”), “Népszava” (“Народне Слово”), “Népszabadság”(“Воля Народу”), “Magyar Fórum”(“Угорський Форум”), “Pesti Hirlap” (“Пештська Газета”).
У другому розділі – “Закарпаття в системі українсько-угорських політичних взаємин” аналізуються політичні зв’язки як на міждержавному рівні, так і на рівні місцевих органів державної влади України і Угорської Республіки. У системі міждержавних відносин окремо виділено етап становлення українсько-угорських політичних зв’язків (1991–1993 рр.), де розглянуто процес зародження двостороннього співробітництва та процес ратифікації українсько-угорського Договору про основи добросусідства і співробітництва від 6 грудня 1991 р. парламентом Угорщини у 1993 р. Адже, відомо, що проти ратифікації виступали представники радикального напряму урядової партії Угорський демократичний форум та представники Незалежної партії дрібних господарів. Суперечки викликав пункт 2-й, у якому зазначалося, що сторони не мають і не матимуть територіальних претензій одна до одної.7
У дослідженні детально проаналізовано процес формування основ українсько-угорського стратегічного партнерства за 1991–2004 рр., розвиток системи і структури міждержавного співробітництва та його складової – міжрегіональної співпраці. Вказано на важливу роль Закарпатської області в період становлення українсько-угорського співробітництва, яка стала своєрідною з’єднувальною ланкою між двома країнами. Зроблено аналіз і дано позитивну оцінку взаємодії президентів і глав урядів України і Угорської Республіки, регулярних міжурядових контактів, співпраці міністерств і відомств двох країн, органів місцевого самоврядування. Разом із тим підкреслено, що міждержавне співробітництво, починаючи з 1999 р., дещо втрачає свою активність, що було зумовлено переорієнтацією зовнішньої політики Угорщини на Захід. Такий крок Угорської Республіки пояснюється її входженням до НАТО (1999 р.) та підготовкою вступу до Європейського Союзу в травні 2004 р. Останній фактор породив проблему введення візового режиму між країнами, яка досить активно обговорювалася керівництвом України і Угорщини, починаючи з кінця 90-х рр., і завершилася підписанням 9 жовтня 2003 р. Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Угорської Республіки про умови поїздок громадян. Згідно з Угодою, угорська сторона погодилася працювати за так званою “польською моделлю” під час перетину кордону українцями. Так само, як і з Польщею, з Угорщиною впроваджено транскордонне асиметричне співробітництво, яке полягає у наданні громадянам України безкоштовних віз в обмін на безвізові поїздки для громадян Угорської Республіки в Україну.
Вказано на особливості підходів України і Угорщини до взаємної гарантії прав національних меншин, зокрема чисельної угорської національної меншини в Закарпатській області. Проаналізовано Декларацію про принципи співробітництва по забезпеченню прав національних меншостей, підписану між Українською РСР і Угорською Республікою 31 травня 1991 р. у м. Будапешті, а також Закон Угорської Республіки № LXII про угорців, які проживають у сусідніх країнах від 19 червня 2001 р. Звернуто увагу на спільне рішення України та Угорщини з приводу питання про спорудження пам’ятного знаку на Верецькому перевалі (Закарпатська область) на честь 1100-річчя здобуття угорцями батьківщини, а також на проблему створення у складі Закарпаття адміністративно-територіальної одиниці – Притисянського району, з метою більш повної реалізації прав та збереження традиційного національного середовища громадян України угорської національності.
Підкреслено, що євроінтеграційні плани України і Угорської Республіки на сучасному етапі співробітництва співпадають. Однак, у зв’язку з новою геополітичною конфігурацією в Центрально-східноєвропейському регіоні, пов’язаною з розширенням ЄС, Україні та Угорщині доведеться узгоджувати політику міжрегіональної і транскордонної співпраці згідно з нормами і принципами Європейського Союзу.
У третьому розділі – “Економічне співробітництво Закарпатської області з прикордонними територіальними громадами Угорської Республіки” розглянуто розвиток українсько-угорських економічних зв’язків на регіональному рівні, а також специфіку транскордонного співробітництва. Звернуто увагу на існування прикордонної співпраці ще до проголошення незалежності України. Показано чинники і принципи еволюції співробітництва від прикордонного до транскордонного, побудованого за загальноєвропейськими стандартами. Позитивно оцінена українсько-угорська міжурядова угода про транскордонне співробітництво (1997 р.) та ряд інших документів, що стосуються двосторонньої прикордонної співпраці, зокрема, схвалена Міністерством закордонних справ Угорщини Стратегія активізації відносин УР з Україною (1999 р.) та схвалена Закарпатською обласною радою і Загальними Зборами області Саболч–Сатмар–Берег спільна Стратегія розвитку прикордонних територій (2003 р.), що передбачають залучення України до процесів європейської інтеграції, насамперед у сфері поглиблення українсько-угорського транскордонного співробітництва. Конкретним внеском Угорщини до східноєвропейської політики ЄС та проектів, пов’язаних із транскордонним співробітництвом, стала Ніредьгазька Ініціатива. Для України важливо те, що Ніредьгазька Ініціатива, головним чином, спрямована на східноєвропейський регіон. Основною її метою є зміцнення зв’язків із місцевими регіональними органами влади та суб’єктами господарювання уздовж нових кордонів Європейського Союзу на сході, а також розвиток та сприяння утворенню партнерських стосунків між ними.
Значну увагу приділено спільній розбудові мережі пунктів пропуску через українсько-угорський державний кордон і відповідної сервісної інфраструктури та створення умов для вільного спілкування місцевого населення прикордонних регіонів України й Угорщини із метою збереження історичних, етнічних, соціальних, культурних і родинних зв’язків громадян. Вказано на розвиненість транспортної і прикордонної інфраструктури, яка, в основному, відповідає сучасним вимогам перетину кордону, що особливо важливо з огляду на входження Угорської Республіки до ЄС. Проаналізовано наслідки запровадження візового режиму Угорщиною для громадян України з 1 листопада 2003 р.
Вважаємо за необхідне відзначити, що вагомим напрямком українсько-угорського транскордонного співробітництва в останні роки стала боротьба із загрозою і наслідками екологічних катастроф. Прикордонні регіони Угорщини одні з перших надали практичну допомогу населенню Закарпатської області під час руйнівних паводків 1993 р., 1998 р. та 2001 р.
Окремий параграф присвячено аналізу українсько-угорської взаємодії в рамках Карпатського Єврорегіону (КЄ), заснованого 14 лютого 1993 р. Проаналізовано становлення і діяльність даної асоціації, відзначено позитивні фактори і недоліки у роботі КЄ та наслідки розширення ЄС для цієї організації, коли Україна, єдина з країн-учасниць КЄ, опиниться за межами об’єднаної Європи. Показовим прикладом реальної, стратегічно виваженої транскордонної співпраці стало підписання Угоди про Інтеррегіо (трилатеріальне співробітництво Закарпатської області (Україна), Сату–Марського повіту (Румунія) та області Саболч–Сатмар–Берег (Угорщина)) 6 жовтня 2000 р. у м. Ніредьгазі.
Транскордонна економічна співпраця розглядається через механізм функціонування спільних українсько-угорських підприємств на території Закарпатської області та спеціальної (вільної) економічної зони “Закарпаття” (СЕЗ). Проаналізовано динаміку експорту-імпорту між Закарпаттям і областями Угорщини. Підкреслено, що з-поміж регіонів України найбільше коштів Угорщина вкладає саме в економіку Закарпатської області. Крім того, на території Закарпаття функціонує значна кількість спільних підприємств, які розпочали свою діяльність ще в 1991 р. Угорська Республіка протягом 1991–2003 рр. займала провідну позицію в сфері інвестиційної діяльності області. Так, із 280 угорських фірм, які були присутні на українському ринку наприкінці 2003 р., 60 % спільних підприємств функціонувало на Закарпатті. Сюди було направлено 30 % угорських капіталовкладень, що надходили в Україну. Потрібно відзначити, що координація економічних відносин між Україною й Угорщиною також здійснюється через діяльність міжурядової українсько-угорської комісії з питань торговельно-економічного і науково-технічного співробітництва та функціонування торгово-промислових палат (ТПП) двох країн. Зокрема, у квітні 2001 р. було утворено Угорсько-українську секцію торгово-промислової палати, яка діє при ТПП Саболч–Сатмар–Березької області, а у вересні того ж року на виконання угоди про співпрацю між торгово-промисловими палатами України та Угорської Республіки на базі Закарпатської ТПП розпочала роботу Українсько-угорська секція ТПП України. Завдання їх полягає в активізації підприємницьких і торговельно-економічних зв’язків між прикордонними областями України та Угорщини.
Вказано на важливість створення спеціальної (вільної) економічної зони “Закарпаття” в рамках контактних територій у районі прикордонного переходу Чоп-Загонь, яка повинна сприяти розбудові інфраструктури Чопсько-Батєвського залізничного вузла, облаштуванню міжнародного транспортного коридору Трієст–Любляна–Будапешт–Київ, відпрацюванню схеми нарощення вантажопотоків в обох напрямках та додатковому залученню іноземних інвестицій в економіку України. СЕЗ функціонує на підставі Закону України “Про спеціальну економічну зону “Закарпаття” від 22 березня 2001 р.
У четвертому розділі – “Культурно-гуманітарний розвиток угорської національної меншини Закарпаття в контексті українсько-угорських відносин” висвітлено розвиток культурної і гуманітарної співпраці між Закарпатською областю та Угорщиною впродовж досліджуваного періоду. З’ясовано, що особливо активну участь в українсько-угорських культурних взаєминах беруть угорці Закарпаття. Проаналізовано науково-освітні зв’язки навчальних закладів Закарпатської області з навчальними закладами Угорщини, звернуто увагу на те, що багато угорців із Закарпаття, починаючи з кінця 80-х рр. ХХ ст., мають змогу навчатися в сусідній країні.
Відзначається, що важливим для розвитку науково-освітніх відносин між Україною і Угорщиною стало підписання українсько-угорської Угоди про співробітництво в галузі культури, освіти і науки (1995 р.) та Угоди про співробітництво у сфері науки і технології (1995 р.), які передбачають не лише широкі двосторонні контакти в галузі театру, кіно, образотворчого мистецтва, музики, а й заохочують обмін викладачами та науковцями, проведення спільних наукових досліджень, підготовку нових посібників та наукових публікацій. Важливою у даному напрямку співпраці є Угода про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і наукові ступені (1998 р.). Зазначається, що обидві сторони домовилися про повернення культурних цінностей, що потрапили під час Другої світової війни та в наступні роки на територію інших країн (1995 р.).
У дослідженні звернуто увагу на позитивну роль діяльності змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. На основі аналізу протоколів комісії стверджується, що великою є зацікавленість і наполегливість угорської сторони у відстоюванні національних інтересів угорців у Закарпатській області, зокрема, у сфері освіти та культурно-духовного розвитку.
Підкреслено, що як і в усіх інших сферах співробітництва, у галузі культури Угорська Республіка також намагалася максимально сприяти заходам, які б покращили становище угорців на Закарпатті, впливаючи на керівні органи держави та місцеву владу. Разом із тим відзначено, що розвитку культурної співпраці закладів культури і мистецтва Закарпатської області із областями Угорщини заважають фінансові проблеми. Відсутність найнеобхіднішої частини бюджетного фінансування зробила проблематичним поїздки обласних художніх колективів до сусідньої країни.
Проаналізовано процес надходження матеріальної допомоги з Угорщини угорськомовним бібліотекам Закарпаття, книговидавництвам, навчальним закладам тощо. Відзначено, що відчутною була матеріальна, насамперед фінансова, підтримка Угорської Республіки у відкриті Закарпатського угорського педагогічного інституту (м. Берегово), реставрації приміщення для Угорського національного театру ім. Д.Ійєша (м. Берегово), побудові лікарняного комплексу (м. Берегово).
Зауважуємо, що угорці Закарпаття, в порівнянні з іншими національними меншинами краю, мають чи не найкращі умови для задоволення своїх науково-освітніх та культурно-духовних потреб. Зокрема, через діяльність національно-культурних товариств, функціонування національних навчальних закладів різних рівнів, засобів масової інформації рідною мовою, клубів і гуртків , через проведення культурно-пропагандистських акцій, свят і фестивалів угорської культури.
На основі аналізу національного складу населення Угорщини, визначено місце і роль української та русинської громади в Угорській Республіці, звернуто увагу на проблеми, з якими вони стикаються. Охарактеризовано діяльність українських культурних товариств в Угорщині. Позитивно оцінено резолюцію Державних Зборів Угорської Республіки від 24 листопада 2003 р. про засудження геноциду в Україні під час голодомору 1932–1933 рр. Відзначимо, що ініціатива про розгляд такого документу належить українській громаді Угорщини, а також особисто Я.Гортяні, голові Державного органу самоврядування українців Угорщини. З’ясовано, що позитивний досвід Угорщини із захисту закордонних одноплемінників заслуговує на вивчення і використання Україною.
У висновках підсумовуються результати дослідження відповідно до поставленої мети і завдань.
1. Показано, що становлення нової системи співробітництва України з сусідніми постсоціалістичними країнами, зокрема з Угорщиною, на початку 90-х рр. у значній мірі було пов'язано із загальною специфікою перехідного періоду в міждержавних відносинах на межі 80–90-х рр. ХХ ст. Стратегічним завданням України у сфері двосторонніх взаємин із сусідніми країнами було укладання повномасштабних договорів про добросусідство та співробітництво для остаточного підтвердження існуючих державних кордонів, створення атмосфери взаємної довіри й поваги, розбудови дружніх і партнерських зв’язків у всіх сферах.
Найбільш активно з початку 1990-х рр. у сфері двостороннього співробітництва з Україною діяла Угорська Республіка. Центром тяжіння та співпраці двох сусідніх країн на цьому етапі стала Закарпатська область, що пояснюється географічним розташуванням краю, його довготривалим входженням до складу Угорщини та проживанням на його території чималої кількості угорців.
2. Аналіз політичних зв’язків між Україною і Угорською Республікою протягом 1991–2004 рр. дає підстави оцінити їх як позитивні і позбавлені проблемних компонентів. У сучасних умовах важливим напрямком українсько-угорської міждержавної взаємодії повинна стати робота з гармонізації договірно-правової бази двостороннього співробітництва та приведення її у відповідність до вимог ЄС, оскільки Угорщина вступила до європейської спільноти. Зокрема, у системі політичних відносин між двома країнами на цьому етапі ми пропонуємо виділити наступні періоди.
Перший період – початок 90-х рр. ХХ ст. (1991–1993 рр.) – це становлення українсько-угорських добросусідських відносин і оформлення правової бази, основу якої заклали Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей від 31 травня 1991 р., Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою від 6 грудня 1991 р. та ще низка інших договірно-правових документів. Другий період – 1994–1999 рр. – пов’язаний з розширенням масштабів українсько-угорського співробітництва і нарощенням його кількісних показників. За цей період була сформована цілісна система двосторонніх добросусідських відносин та закладені основи стратегічного партнерства. Третій період – 1999 р. – травень 2004 р. – це переорієнтація зовнішньої політики Угорської держави, що було зумовлено входженням Угорщини в березні 1999 р. до НАТО, підготовкою її вступу до Європейського Союзу, і як наслідок – запровадження візового режиму для громадян України. Такий процес є необхідною передумовою країн Центральної Європи до виконання імперативів членства в Євросоюзі. У зв’язку з цим, починаючи з 1999 р., двосторонні взаємини в політичній сфері порівняно з попередніми роками стали розвиватися дещо уповільнено. Очевидно, що після входження Угорської Республіки до ЄС, наступить четвертий період українсько-угорських відносин. Враховуючи цей факт і те, що Україна проголосила європейський курс пріоритетним напрямком своєї зовнішньої політики, між двома державами продовжується пошук взаємоприйнятних варіантів співробітництва у нових політичних реаліях, пов’язаних із розширенням загальноєвропейських і євроатлантичних структур. Тому, говорячи про перспективи українсько-угорського співробітництва в ХХІ столітті, слід відзначити, що вони значною мірою залежатимуть від розвитку зв’язків України з Європейським Союзом.
3. Доведено, що, незважаючи на взірцеве співробітництво між країнами, практичні дії одної із сторін, зокрема Угорщини, показують, що іноді виникають і певні протиріччя. Зокрема, хотілося б наголосити на питанні спорудження пам’ятного знаку на Верецькому перевалі (Закарпатська область) на честь 1100-річчя здобуття угорцями батьківщини. Зважаючи на те, що угорська сторона при підтримці угорських національно-культурних товариств Закарпаття наполягала на спорудженні пам’ятника саме на Верецькому перевалі, а українська не давала згоди, обидві країни на найвищому рівні погодилися шукати компроміс, який би влаштував всі зацікавлені сторони.
4. З’ясовано, що Закарпатська область стала привабливою для Угорщини і в економічному плані. Адже серед усіх країн, з якими межує Закарпаття, на Угорську Республіку впродовж 1991–2003 рр. припадав найбільший товарообіг. Поперемінно вона займала перше, друге, третє місце в зовнішньоекономічному товарообігу області. У порівнянні з іншими областями України, на території Закарпатської області функціонує найбільша кількість спільних українсько-угорських підприємств. Із метою збільшення інвестиційних вкладів в економіку області, була створена спеціальна (вільна) економічна зона “Закарпаття”. Втім відсутність належної фінансової підтримки з боку держави, нестабільність українського законодавства у цій сфері, збільшує ризик інвестицій і відштовхує окремих потенційних інвесторів. Крім того, активніше вкладають свій капітал у СЕЗ представники з Японії, Австрії, Німеччини та Італії.
5. Встановлено, що важливою складовою українсько-угорських міждержавних відносин стало транскордонне співробітництво, у тому числі в рамках Карпатського Єврорегіону. У цій сфері співпраці особливо проявляється значення Закарпатської області у взаємовідносинах двох країн. Однак проблематичним для цього виду співробітництва є той факт, що деякі з регіонів-учасниць КЄ розташовані на території країн, які увійшли до Європейського Союзу. У результаті питання Шенгенського кордону викличе низку нерозв’язаних проблем. Якщо Угорська Республіка, Словаччина і Польща вже в травні 2004 р. стали повноправними членами Євросоюзу, а Румунія – асоційованим членом ЄС, то Україна на тривалий час залишиться поза новою об’єднаною Європою. У зв’язку з формуванням нового кордону між Європейським Союзом та Україною, Угорська Республіка змушена буде узгоджувати політику транскордонної співпраці з Україною у відповідності з міжнародним законодавством. Введення ж візового режиму Угорщиною для громадян України, з одного боку, повинно впорядкувати перетин кордону відповідно до єдиних європейських стандартів та юридично уніфікувати організаційно-правові питання цієї процедури, з іншого – негативним наслідком цього заходу є ліквідація “спрощених” перетинів кордону. Це, звичайно, призведе до ускладнення перетину українсько-угорського кордону мешканцями прикордонних районів та зменшення обсягів прикордонної торгівлі, а також послабить контактування угорців Закарпаття із родичами та одноплемінниками в сусідній Угорщині.
6. Вказано на те, що взаємини Закарпатської області з регіонами Угорської Республіки у культурно-гуманітарній сфері випереджають за динамікою розвиток двосторонніх відносин Закарпаття з іншими прикордонними територіями країн ближнього зарубіжжя. Цьому, в значній мірі, сприяє укладення низки українсько-угорських правових документів, мета яких – сприяти двосторонньому співробітництву. Насамперед, добре розвивається співпраця між навчальними закладами різних рівнів Закарпаття та Угорщини. Характерним для співробітництва в цій галузі знову ж таки є наявність чисельної угорської національної меншини в Закарпатській області, яка намагається якнайтісніше підтримувати стосунки з Угорщиною. Саме в цьому напрямку співробітництва найкраще проявляється і позиція Угорської Республіки до Української держави, адже відверто заявляється угорським керівництвом, що ставлення Угорщини до України розглядається крізь призму задоволення національних потреб угорців у Закарпатській області. Варто зауважити, що угорська національна меншина Закарпаття, у порівнянні з іншими національними меншинами краю, має найкращі можливості для забезпечення своїх потреб у сфері культури та освіти, а Україна відноситься до країн, у яких захист прав національних меншин належить до основних засад внутрішньої та зовнішньої політики держави.
7. Відзначено, що українська та русинська меншини в Угорщині намагаються підтримувати органічний зв’язок із Україною, зберегти національну ідентичність, сприяти розвиткові освіти, культури, реалізації духовних запитів. Однак із проаналізованого нами матеріалу випливає, що Україна повинна краще піклуватися про своїх закордонних одноплемінників. Тим не менше, українці Угорщини живуть цікавим, насиченим життям. Разом з угорським суспільством вони прагнуть увійти в європейську спільноту, зберігши при цьому свою національну ідентичність і менталітет. У значній мірі, цьому сприяє законодавство Угорської Республіки, яке закріплює індивідуальні та колективні права національних меншин у сфері використання рідної мови, освіти, культури, масової комунікації; надає можливість створення органів самоврядування, культурних автономій; визнає їх державотворчий характер й свободу вибору своєї національної самобутності.
Таким чином, невеликий за історичними мірками досвід добросусідських відносин дає можливість зробити висновок, що Україна та Угорська Республіка, незважаючи на геополітичні зміни на європейському континенті, глибоко зацікавлені в тому, щоб у нових умовах підтримати і надалі розвинути досягнутий в українсько-угорських відносинах рівень та діапазон, поступальний рух на всіх напрямах політичного, економічного, культурного та транскордонного співробітництва. Частина території України, яка межує з Угорщиною, тобто Закарпатська область, є дуже важливою прикордонною територією між Євросоюзом і країнами Східної Європи. Угорське ж населення Закарпаття є вагомим показником стану і змін двосторонніх українсько-угорських відносин. На основі цього та інших проаналізованих нами чинників, можна говорити про важливу роль так званого “закарпатського фактору” у взаєминах України та Угорської Республіки.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:
1. Бабинець І. Релігійне життя угорської національної меншини на Закарпатті за роки незалежності України (1991–2001 рр.) // Carpatica–Карпатика. Релігія і церква в країнах Центральної та Південно-Східної Європи. – Ужгород, 2002. – Вип. 20. – С. 168–176.
2. Бабинець І. Преса Закарпаття як джерело з історії українсько-угорських відносин (1991–2001 рр.) // Carpatica–Карпатика. Політологічні студії: історія, теорія, практика. – Ужгород, 2003. – Вип. 21. – С. 181–197.
3. Бабинець І. Становлення українсько-угорських міждержавних відносин (1991–1993 рр.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. Міжвідомчий збірник наукових праць на пошану члена-кореспондента НАН України І.М.Мельникової / Відп. ред. С.В.Віднянський. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2003. – Вип. 12. – С. 85–94.
4. Бабинець І. Економічний аспект співробітництва між Закарпатською областю та Угорщиною протягом 1991–2001 рр. // Carpatica–Карпатика. Україна на зламі століть: Актуальні проблеми історії, етнології та політології. – Ужгород, 2003. – Вип. 26. – С. 137–151.
5. Бабинець І. “Проблематика” Верецького перевалу в контексті українсько-угорських міждержавних взаємин // Carpatica–Карпатика. Карпатський регіон: історія і культура. – Ужгород, 2003. – Вип. 27. – С. 124–137.
6. Бабинець І. Науково-освітні зв’язки України з Угорською Республікою в 1991–2001 рр. (на прикладі Закарпатської області) // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Історія. – 2003. – Вип. 9. – С. 99–108.
АНОТАЦІЯ
Бабинець І.І. Закарпаття в системі міждержавних відносин України і Угорської Республіки (1991–2004 рр.). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 – історія України. – Ужгородський національний університет, Ужгород, 2004.
У дисертації досліджується процес становлення і розвитку системи українсько-угорського міждержавного співробітництва у 1991–2004 рр. та місце і значення в ньому прикордонної Закарпатської області (Україна). На основі аналізу архівних матеріалів, протоколів Державних Зборів Угорщини, праць українських та угорських дослідників, а також преси двох країн, розглянуто етап зародження двосторонньої співпраці на початку 90-х рр., формування договірно-правової бази міждержавних відносин. Проаналізовано розвиток політичного діалогу між державами на всіх рівнях. Досліджено еволюцію, стан та перспективи розвитку транскордонного співробітництва України й Угорщини як важливого підрівня цілісної системи двосторонніх взаємин. Висвітлено українсько-угорські зв’язки в рамках Карпатського Єврорегіону. Окремо розглянуто культурно-гуманітарну та економічну співпрацю Закарпаття з прикордонними територіальними громадами Угорської Республіки. Проаналізовано діяльність змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Охарактеризовано становище угорців в Україні й українців та русинів в Угорщині.
Ключові слова: Закарпатська область, Україна, Угорська Республіка, українсько-угорські відносини, транскордонне співробітництво, угорська національна меншина.
АННОТАЦИЯ
Бабинец И.И. Закарпатье в системе межгосударственных отношений Украины и Венгерской Республики (1991–2004 гг.). – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Ужгородский национальный университет, Ужгород, 2004.
В диссертации исследуется процесс становления и развития системы украинско-венгерских межгосударственных отношений в 1991–2004 гг. и место в них Закарпатской области (Украина). На основе анализа украинских архивных источников, протоколов Государственного Собрания Венгрии, работ украинских и венгерских исследователей, а также периодических изданий двух стран, рассмотрен этап зарождения двустороннего сотрудничества в начале 90-х гг., формирование договорно-правовой базы межгосударственных отношений, становление системы взаимоотношений между основными государственными институциями Украины и Венгерской Республики, в частности, между главами государств, правительствами, парламентами, министерствами, органами местного самоуправления на протяжении 90-х гг.
Проанализировано развитие политического диалога между странами на всех уровнях. В системе межгосударственных отношений выделяется три периода: 1) начало 90-х гг. (1991– 1993 гг.) – период становления украинско-венгерских отношений и оформление правовой базы; 2) второй период – 1994–1999 гг. – расширение масштабов украинско-венгерского сотрудничества и наращивание его количественных показателей; 3) третий период – 1999 г. – май 2004 г. – переориентация внешней политики Венгрии, что обусловлено ее вхождением в марте 1999 г. в НАТО и подготовкой вступления в Европейский Союз (ЕС) и введением визового режима для граждан Украины. Вероятно, что после вхождения Венгерской Республики в мае 2004 г. в ЕС, наступит четвёртый этап украинско-венгерских отношений. Учитывая этот фактор и то, что Украина провозгласила европейский курс одним с главных направлений своей внешней политики, между двумя государствами продолжается поиск взаимоприемлемых вариантов сотрудничества в новых политических реалиях, связанных с расширением общеевропейских и евроатлантических структур. Евроинтеграция Украины для Закарпатья, безусловно, связывается с новыми перспективами экономического развития, созданием новых предприятий, повышением жизненного уровня населения.
Исследована эволюция, состояние и перспективы развития трансграничного сотрудничества Украины и Венгрии как важного подуровня целостной системы двусторонних связей. Освещены проблемы украинско-венгерского взаимодействия в рамках Карпатского Еврорегиона. Отдельно рассмотрены культурные и экономические связи Закарпатья с приграничными территориальными общинами Венгерской Республики. Проанализирована деятельность смешанной украинско-венгерской комиссии по вопросам обеспечения прав национальных меньшинств. Охарактеризовано положение венгров в Украине, украинцев и русинов в Венгрии.
В диссертации обоснованы выводы, что в силу многих исторических и географических обстоятельств в формировании украинско-венгерских отношений важную роль играет Закарпатская область, а её венгроязычное население является наиболее важным показателем состояния и изменений двусторонних отношений.
Ключевые слова: Закарпатская область, Украина, Венгерская Республика, украинско-венгерские отношения, трансграничное сотрудничество, венгерская национальная меньшина.
SUMMARY
I.I. Babynets. Transcarpathia in the system of interstate relations of Ukraine and Hungarian Republic (1991–2004). – Manuscript.
Thesis for obtaining of scientific degree of Candidate of Historical Sciences on speciality 07.00.01 – History of Ukraine. – Uzhgorod National University, Uzhgorod, 2004.
In the thesis the process of formation and development of the system of Ukrainian–Hungarian cooperation in 1991–2004 is investigated as well as the place of Transcarpathian region (Ukraine) in this process. On the basis of the analysis of archives documents, protocoles of State Meeting in Hungary, works of Ukrainian and Hungarian speaking investigators as well as mass media of both countries, the stage of the arising of bilateral cooperation at the beginning of 1990, the formation of contractual–legal base of interstate relations. The development of political dialogue between the states at all levels has been analysed. The evolution, the state and perspectives of development of transfrontier cooperation of Ukraine and Hungary as an important sublevel of integral system of bilateral relations have been investigated. Ukrainian–Hungarian contacts within the Carpathian Euroregion are depicted. Cultural and economic cooperation of Transcarpathia with frontier territorial societies of Hungarian Republic is described separately. The activity of mixed Ukrainian-Hungarian Commission on the problems of providing of the rights to national minorities has been analysed. The status of the Hungarians in Ukraine as well as that of the Ukrainians in Hungary is characterized.
Key words: Transcarpathian region, Ukraine, the Hungarian Republic, Ukrainian–Hungarian relations, transfrontier cooperation, Hungarian national minority.
2 Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991–1995 рр.). У 2–х книгах / Відп. ред. Г.Й.Удовенко. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 734 с. (Кн. 1.); – 494 с. (Кн. 2.).
3 Українсько-угорські історичні зв’язки / Відп. ред. Ф.П.Шевченко. – К.: Наукова думка, 1964. – 247 с.
4 Українська РСР у радянсько-угорському співробітництві (1945–1970 рр.) / Відп. ред. І.М. Гранчак. – К.: Наукова думка, 1972. – 292 с.
5 Кіш Є. Транскордонне співробітництво та регіональна політика Європейського Союзу // На шляху до Європи. Український досвід Єврорегіонів / За ред. С.Максименка, І.Студеннікова. Київський центр Інституту Схід–Захід. – К.: Логос, 2000. – С. 13–34.; Кіш Є. Щодо питання введення візового режиму між Україною та Угорщиною // Угорщина на шляху до Шенгену: Виклики Україні (Матеріали міжнародного “круглого столу” експертів (м. Ужгород, 1–3 листопада 2001 р.)). – Ужгород: Видавництво В.Падяка, 2001. – С. 110–113.; Кіш Є. Політико-правові засади українсько-угорського кордону в контексті розширення ЄС // Людина і політика. – 2003. – № 6. – С. 15–21.; Кіш Є. За стандартами транскордонної взаємодії. Перше десятиліття єврорегіональної співпраці // Політика і час. – 2003. – № 10. – С. 79–84.; Кіш Є. Українсько-угорське транскордонне співробітництво: можливості та пріоритети у ХХІ столітті = Az ukrán–magyar határmenti együttműködés: lehetőségek és prioritasoka XXI. században / Є.Б.Кіш; Інститут світової економіки та міжнародних відносин НАН України, Закарпатський регіональний центр. – Ужгород: Ліра, 2003. – 124 с.
6 Varga A. Az ukrán-magyar határmenti együttműködés feltételei Schengen után // A határmenti együttműködés lehetőségei és korlátai Magyarország és Ukrajna között. – Nyiregyháza–Ungvár, 2004. – P. 28–35.; Majorné László B. Kárpátok Eurórégió // Там само. – P. 48–57.; Sallai J. Ukrán-magyar határkapcsolat a schengeni vizum tükrében, és a Magyar Köztársaság EU tagsága jegyében // Там само. – P. 36–47.; Dancs L. A határforgalom és a határmenti lakossági kapcsolatok jellegzetességei a magyar-ukrán határ mentén a rendszerváltástól az uniós csatlakozásig // Там само. – P. 74–83.
7 Договір про основи добросусідства та співробітництва між Україною і Угорською Республікою. Ст. 2 // Політика і час. – 1992. – № 4. – С. 24.