Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
27
ХАРКІВСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Широбоков Юрій Миколайович
УДК 159.9: 355.551+355.58
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
СПІЛКУВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
В УМОВАХ ТАКТИКО-СПЕЦІАЛЬНИХ НАВЧАНЬ
19.00.09 –психологія діяльності в особливих умовах
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Харків –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі психології та педагогіки Харківського військового університету, Міністерство оборони України.
|
Науковий керівник: |
кандидат психологічних наук, доцент полковник Ліпатов Іван Іванович Харківський військовий університет, начальник кафедри психології та педагогіки. |
|
Офіційні опоненти: |
доктор психологічних наук, доцент Лактіонов Олександр Миколайович Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, декан факультету психології |
|
кандидат психологічних наук, доцент підполковник Сорока Анатолій Володимирович Харківський інститут Військово - Повітряних Сил ім. І.М.Кожедуба, начальник кафедри гуманітарної підготовки та права |
|
|
Провідна установа: |
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра загальної та інженерної психології, Міністерство освіти і науки України, м. Київ. |
Захист дисертації відбудеться “27” червня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.702.05 Харківського військового університету за адресою: 61043, м. Харків, вулиця Динамівська, 6, ауд. Д. 606.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського військового університету за адресою: 61043, м. Харків, майдан Свободи, 6.
Автореферат розісланий “26” травня 2002 р.
|
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філософських наук, професор |
Мануйлов Є.М. |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.
Зміни, що стались і відбуваються в світі на початку ХХІ століття, висувають нові вимоги до реформування Збройних Сил України. Як показує військова практика, сучасна армія повинна бути малочисельною, але високоефективною та мобільною. В цих умовах гостро стає проблема формування таких видів спілкування військовослужбовців, які б призводили до підвищення ефективності їх сумісної діяльності. Найбільшого значення вона набуває у випадках, коли діяльність військовослужбовців пов’язана із знаходженням під впливом стрес-факторів високої інтенсивності в особливих та екстремальних умовах, наприклад: участь у миротворчих операціях; ліквідація ракетно-ядерної зброї, наслідків аварій, катастроф та стихійних лих; виконання навчально-бойових завдань при проведенні навчань та ін. Дуже важливим стає питання дослідження спілкування військовослужбовців в бойових умовах та при моделюванні бойової обстановки в ході тактико-спеціальних навчань. Сучасна дійсність потребує вироблення єдиної, психологічно та педагогічно обґрунтованої системи роботи з діагностики, формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах, яке дозволяє підвищувати ефективність їх діяльності в розрахунках та екіпажах. Праць, спеціально присвячених вивченню та формуванню консолідуючого спілкування, в сучасній психологічній літературі недостатньо, тому сама проблема залишається невирішеною: немає класифікації видів спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, відсутні чіткі уявлення про динаміку спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань, його структурні і функціональні компоненти, не розкрито зв’язок видів спілкування військовослужбовців з ефективністю їх сумісної діяльності, не визначені психолого-педагогічні умови спонтанного розвитку консолідуючого спілкування, не запропоновані ефективні способи та прийоми цілеспрямованого формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців. Між тим, від результативності спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань залежить ефективність рішення ними навчально-бойових завдань, що і зумовлює актуальність вирішення цієї проблеми.
Таким чином, актуальність проблеми і недостатня її розробленість зумовлюють необхідність проведення дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане в рамках науково-дослідницької роботи “Спілкування”, замовленої Головним управлінням виховної роботи Міністерства Оборони України, проведеної в Харківському військовому університеті, спрямованої на визначення динаміки спілкування військовослужбовців в особливих умовах і формування результативного спілкування в малих групах з метою підвищення ефективності їх сумісної діяльності.
Мета і задачі дослідження:
Мета дослідження: розробити систему психолого-педагогічної роботи з діагностики, формування й удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності на основі поглиблення теоретичних уявлень про психологічні особливості спілкування та їх експериментального дослідження в ході тактико-спеціальних навчань.
Задачі дослідження:
Об'єкт дослідження: спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності.
Предмет дослідження: види, умови, зміст і динаміка спілкування військовослужбовців в ході тактико-спеціальних навчань.
Теоретико-методологічну основу дослідження складали принципи: детермінізму (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн та ін.); системності (С.П.Бочарова, Б.Ф.Ломов, С.Д.Максименко, Г.Г.Шевченко та ін.); єдності спілкування та діяльності (О.К.Дусавицький, Н.В.Казаринова, В.Н.Куніцина, М.О.Новіков, А.В.Петровський, В.М.Погольша, В.А.Семиченко та ін.), єдності свідомості та діяльності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, К.К.Платонов, Т.М.Титаренко).
Методи дослідження: стандартизоване спостереження за спеціально розробленою програмою; експертна оцінка виду спілкування та продуктивності діяльності військовослужбовців; соціометрія; методики психодіагностики особистості: “Q –сортування” В.Стефансона, “Оцінка емоційно-вольових якостей” А.Г.Маклакова, “Діагностика ситуативної та особистісної тривожності” Ч.Спілбергера –Ю.Л.Ханіна, “Визначення стилю спілкування” Т.Є.Аргентової, “Спрямованість особистості” В.Смекала та М.Кучера. Було використано такі статистичні методи обробки одержаних емпіричних даних: перевірки достовірності відмінностей (критерий c²) та багатовимірної статистики (кореляційний аналіз).
Наукова новизна одержаних результатів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблено та обґрунтовано систему психолого-педагогічної роботи з діагностики, формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, доведено ефективність її використання в умовах тактико-спеціальних навчань, рекомендовано застосування цієї системи у вищих військових навчальних закладах та військових частинах Збройних Сил України.
Протягом усього періоду наукового пошуку автор особисто брав участь в організації та проведенні експериментальної роботи, здійснюючи викладацьку та науково-методичну діяльність із організації процесу формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в ході тактико-спеціальних навчань.
Апробація результатів дисертації.
Результати дослідження неодноразово розглядалися на засіданнях кафедри “Психології і педагогіки” Харківського військового університету (1998 –рр.). Апробація результатів дослідження здійснювалася в доповідях і повідомленнях на: Міжнародній науково-методичній конференції “Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи”, Харків, 2000; Всеукраїнській науково-методичній конференції “Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти”, Харків, 2000; ХІ Харківських політологічних читаннях “Конфлікти у суспільствах, що трансформуються”, Харків, 2001; Міжнародній науковій конференції “Проблеми права на зламі тисячоліть”, Дніпропетровськ, 2001; III Міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи”, Житомир, 2001.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 працях, з них 5 статей у наукових фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 9 додатків. Обсяг роботи 208 сторінок (163 сторінки основного тексту). Дисертація містить 23 таблиці, 5 рисунків. Список використаних джерел містить 217 найменувань. Додатки містяться на 21 сторінці.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі міститься обґрунтування актуальності теми дослідження, її зв'язку з науковими програмами і планами, визначення мети і задач дослідження, об'єкта та предмета, методологічної і теоретичної основи і методів дослідження, характеризується наукова новизна, практична значущість дослідження, його апробація, публікації, структура й обсяг роботи.
У першому розділі: “Сучасний стан проблеми дослідження спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності” розглянуті основні теоретико-методологічні підходи до дослідження спілкування військовослужбовців. Різноманітні аспекти цієї проблеми знайшли своє втілення в наукових працях Б.В.Бірюкова, О.О.Бодальова, Г.Гібша, С.Л.Кандибовича, Е.С.Кузьміна, І.Лінгарта, В.М.Мясіщєва, Б.Д.Паригіна, Б.Ф.Поршнєва, А.П.Скрипникова, В.М.Соковнина, Б.С.Українцева, О.Д.Урсула, М.Ф.Феденка, Б.Фірсова, М.Форверга, Ю.Л.Ханіна, А.У.Хараша, В.В.Шеляга, Ю.А.Шерковіна, Т.Шибутані та ін. Аналіз сучасної психологічної літератури дозволив виділити різні підходи до розробки даної проблеми. Важливим є те, що спілкування розглядається стосовно до практичної діяльності військовослужбовців, в умовах бойової або навчальної діяльності спрямоване на успішне вирішення суспільно-значущих завдань.
Дослідженню динамічної моделі спілкування багато уваги приділяли Н.В.Казаринова, В.М.Куніцина, Б.Ф.Ломов, М.А.Новіков, В.М.Погольша та ін., однак запропоновані ними моделі не відповідають умовам проведення тактико-спеціальних навчань (ТСН). На підставі узагальненого аналізу літератури та проведеного пілотажного дослідження, в роботі запропонована оригінальна динамічна модель спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, яка складається із наступних стадій: оцінки і прогнозування перспектив спілкування, особистісної контактності, стабілізації рольового статусу, зміни активності спілкування. Вона відбиває більш повну структуру динаміки спілкування військовослужбовців при моделюванні бойової обстановки в ході ТСН.
Проведений аналіз досліджень дозволяє виділити три якісно різних види спілкування, характерних для діяльності військовослужбовців в особливих умовах, це: консолідуюче та дезорганізуюче спілкування і збереження нейтралітету (Л.О.Китаєв-Смик). Консолідуюче спілкування, за його думкою, –це взаємодія, яка характеризується досягненням та збереженням психологічного контакту з партнером через досягнення взаємної пристосованості та задоволеності шляхом гнучкої корекції цілей, вмінь, станів, способів впливу у відповідності до зміни обстановки. Під збереженням нейтралітету він розуміє неповноцінне спілкування, яке проявляється у відсутності ділових контактів та характеризується беззмістовністю. Дезорганізуюче спілкування за трактовкою Л.О.Китаєва-Смика –це взаємодія, для якої характерні психологічна стресогенність та конфліктність, жорстко заданий рольовий характер та специфіка засобів зв’язку та способів впливу. З цих видів спілкування для особливих умов діяльності найбільш оптимальним є консолідуюче, однак відсутні дані щодо впливу цього виду спілкування на ефективність діяльності, не розкриті можливості його формування та удосконалення.
Встановлено, що на спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності впливають такі індивідуально-психологічні особливості: товариськість (О.П.Саннікова); емоційно-вольові якості (А.П.Скрипников); тривожність (Ю.Л.Ханін); спрямованість (В.І.Румянцева); стиль спілкування (Т.Є.Аргентова, С.Л.Кандибович), однак чітких уявлень про ступені впливу їх рівнів на формування консолідуючого спілкування досі не існує.
Проведений у першому розділі аналіз літератури дозволив зробити висновок, що проблема спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності досліджена недостатньо; задача формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності залишається невирішеною.
Другий розділ: “Дослідження умов, видів, змісту та динаміки спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань” присвячений дослідженню специфіки спілкування військовослужбовців на різних стадіях в ході ТСН. У ньому викладена програма дослідження спілкування військовослужбовців в особливих умовах, дана загальна характеристика методів дослідження і груп обстежених.
Дослідження проводилося в три етапи: перед, в ході проведення і після закінчення ТСН. Найбільш складним і специфічним був другий етап, тому що саме в процесі проведення ТСН здійснювалося моделювання бойової обстановки, в ході якого створювались умови, наближені до бойової діяльності військовослужбовців з відповідними обмеженнями. Особливі умови в процесі проведення ТСН характеризувалися напруженістю, тривожністю та монотонністю діяльності. Напруженість діяльності викликали жорстка регламентація алгоритму виконання задачі, відсутність звичного робочого ритму, взаємозалежний характер діяльності членів розрахунку або екіпажу, чекання сигналів та команд, час надходження яких не визначено, сенсорні та інформаційні перевантаження, що викликані дискретністю діяльності (чергування тривалих пауз з відносно короткочасними етапами напруженої роботи, які виникали раптово в будь-який час доби), внаслідок чого військовослужбовці не встигали ефективно вирішувати поставлені задачі в умовах дефіциту часу. Тривожність діяльності зумовлювали загроза невиконання навчально-бойових завдань та висока відповідальність, раптовість одержання сигналів та команд, постійні зміни обстановки, її новизна та невизначеність, нестійкість і суперечливість інформації, що надходила. Монотонність діяльності проявлялася у малозмістовності та однотипності дій, їх багатократному повторенні і невеликою тривалістю, а також у багаточасовому перебуванні військовослужбовців в одному положенні. Такі умови призводили до проявів у військовослужбовців ознак стомлення, яке впливало на зміну їх спілкування та зниження якості виконання навчально-бойових завдань. Зміна спілкування в особливих умовах діяльності проявлялася і в якісних показниках –динаміка тенденцій до різних видів спілкування у військовослужбовців (рис. 1), і в кількісних –динаміка інтенсивності контактів (рис. 2).
Проведення експертної оцінки дало можливість дослідити динаміку тенденцій до різних видів спілкування у військовослужбовців перед, в ході проведення і після закінчення ТСН, було виявлено, що спілкування, яке виникає природно, несе на собі ознаки різних видів, про це свідчить зміна кількості військовослужбовців з консолідуючим та дезорганізуючим спілкуванням і тих, які зберігають нейтралітет (рис. 1). Експертами виступили 16 осіб: командири рот, їх заступники з виховної роботи та командири взводів.
Рис. 1. Динаміка тенденцій до різних видів спілкування у військовослужбовців перед, в ході проведення і після закінчення ТСН
Примітки: ТСН –тактико-спеціальні навчання; 1 –стадія оцінки та прогнозування перспектив спілкування; 2 –особистісної контактності; 3 –стабілізації рольового статусу; 4 –зміни активності спілкування. Перевірка вірогідності здійснювалася за критерієм c².
З рисунка 1 видно, що вплив стрес-факторів на стадії оцінки та прогнозування перспектив спілкування призводив до проявів у військовослужбовців тенденцій збереження нейтралітету у спілкуванні, про що свідчить збільшення їх кількості (Р<0,05). Стадія особистісної контактності характеризувалася зростанням чисельності військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням (Р<0,001), що свідчить про можливість спонтанного виникнення цього виду спілкування. Збільшення числа військовослужбовців з консолідуючим та дезорганізуючим спілкуванням за рахунок кількості тих, що зберігають нейтралітет на протязі всього дослідження (Р<0,001), свідчить про те, що цей вид спілкування є найменш стійким. Порівняльний аналіз результатів експертної оцінки з даними діагностики особистості військовослужбовців дозволив встановити, що низька сформованість рівнів індивідуально-психологічних показників, значних для спілкування, відкидає можливість спонтанного виникнення консолідуючого спілкування, а навпаки, сприяє розвитку дезорганізуючого спілкування. В такому разі консолідуюче спілкування потребує формування та удосконалення.
Використання тестових методик підтвердило залежність виду спілкування від рівнів сформованості індивідуально-психологічних особливостей та дало можливість дослідити їх динаміку у військовослужбовців перед, у ході проведення і після закінчення ТСН.
У військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням переважають високий і середній рівні сформованості товариськості, у ході проведення ТСН помітне їх зростання (Р<0,01). Для них характерні відмінний і добрий рівні сформованості емоційно-вольових якостей, що в ході виконання навчально-бойових задач помітно збільшувалися (Р<0,05). Вони характеризувалися низьким рівнем особистісної тривожності. Серед цієї категорії переважали військовослужбовці з гнучким і перехідним стилями спілкування. Ці військовослужбовці характеризувалися спрямованістю на взаємодію і на задачу.
Для військовослужбовців, які зберігають нейтралітет у спілкуванні, характерний низький рівень сформованості товариськості, кількість військовослужбовців з низьким рівнем у ході проведення ТСН помітно зростала (Р<0,05). Серед них переважають військовослужбовці з низько розвинутими емоційно-вольовими якостями. Для них характерний високий рівень особистісної тривожності. У цій категорії переважали військовослужбовці з перехідним стилем спілкування. Також військовослужбовці, які зберігають нейтралітет, характеризувалися спрямованістю на себе і на задачу, кількість військовослужбовців, які мають спрямованість на себе, збільшувалася в ході проведення ТСН (Р<0,01).
Військовослужбовці з дезорганізуючим спілкуванням характеризувалися середнім і низьким рівнями сформованості товариськості, в ході проведення тактико-спеціальних навчань їх кількість зростала (Р<0,01). У них відзначений добрий рівень розвитку емоційно-вольових якостей. Рівень особистісної тривожності у військовослужбовців з дезорганізуючим спілкуванням в основному високий. Серед цієї категорії переважали військовослужбовці з ригідним стилем спілкування. Вони характеризувалися спрямованістю на себе і на задачу.
Встановлено, що спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності, яка характеризується взаємозалежністю та взаємопов’язаністю партнерів, залежить від співвідношення рівнів сформованості індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців у діадах типу начальник –підлеглий, старший –молодший. Визначення цих рівнів і правильне розміщення військовослужбовців при формуванні розрахунків та екіпажів дозволяє прогнозувати характер їх спілкування в особливих умовах діяльності. При формуванні консолідуючого спілкування військовослужбовців та недопущенні проявів дезорганізуючого спілкування доцільно враховувати, що сполучення рівнів товариськості: високий –високий, високий –середній, високий –низький, середній –високий; емоційно-вольових якостей: відмінно –відмінно, відмінно –добре, відмінно –задовільно, відмінно –погано, добре –відмінно, добре –задовільно, добре –добре, задовільно – відмінно, задовільно –добре; особистісної тривожності: низький –низький, низький –помірний, низький –високий, помірний –низький, помірний –високий; спрямованості: на взаємодію –на завдання, на взаємодію –на себе, на завдання –на взаємодію; стилю спілкування: гнучкий –перехідний, гнучкий –ригідний, перехідний –гнучкий, ригідний –гнучкий, гнучкий –гнучкий, призводили до розвитку консолідуючого спілкування. Сполучення рівнів сформованості індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців товариськості: низький –низький, низький –середній; емоційно-вольових якостей: дуже погано –дуже погано, дуже погано –погано, дуже погано –задовільно, погано –дуже погано, погано –погано, погано –задовільно, задовільно –дуже погано; особистісної тривожності: високий –високий; спрямованості: на себе –на себе, на себе –на завдання; стилю спілкування: ригідний –ригідний, ригідний –перехідний, перехідний –ригідний, в умовах спільної діяльності приводили до розвитку форм дезорганізуючого спілкування і збереження нейтралітету.
Спостереження, які проводилися в ході ТСН, дозволили виявити динаміку інтенсивності контактів військовослужбовців в особливих умовах діяльності на різних стадіях (рис. 2), встановлено, що для військовослужбовців з різними видами спілкування характерні певні відмінності частоти звернень до партнерів на визначених стадіях, це свідчить про те, що спілкування військовослужбовців в ході ТСН визначається не тільки рівнями сформованості індивідуально-психологічних особливостей, а й ситуаціями, які виникають в ході ТСН.
Рис. 2. Динаміка частоти звернень військовослужбовців до партнерів з різними видами спілкування в ході ТСН
Примітки: ТСН –тактико-спеціальні навчання; 1 –стадія оцінки та прогнозування перспектив спілкування; 2 –особистісної контактності; 3 –стабілізації рольового статусу; 4 –зміни активності спілкування. На графіку приведені середні значення частоти звернень військовослужбовців за 10 хвилин.
З рисунка 2 видно, що на стадії оцінки і прогнозування перспектив спілкування характерним для усіх військовослужбовців було зниження інтенсивності контактів між ними, це викликано ускладненнями прийому і передачі інформації та уникненням від взаємодії. Стадія особистісної контактності характеризувалася збільшенням частоти звернень, навіть невластивої для деяких військовослужбовців поза особливими умовами, викликаної інтенсивним обміном повідомленнями і підвищенням прагнення до взаємодії. Рольові функції військовослужбовців, що спілкуються, встановлювалися на стадії стабілізації рольових статусів. Ця стадія характеризувалася зниженням інтенсивності контактів і обумовлювалася усвідомленням і фіксацією свого місця в системі рольових, статусних, ділових та інших зв'язків, у цих умовах для військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням характерним було більш тісне спілкування, пов'язане з турботою про партнера. Стадія зміни активності спілкування характеризувалася збільшенням або зменшенням частоти контактів між військовослужбовцями. В одних умовах така зміна характеризувалася збільшенням їх активності, в інших –зниженням. Активізація консолідуючого спілкування на цій стадії характеризувалася такими компонентами: підтримкою лідерів і посиленням схильності до прийняття на себе ролі лідера. У військовослужбовців з дезорганізуючим спілкуванням також спостерігалася активізація спілкування, для якої характерними були: виникнення схильності до конфронтації з лідерами, виникнення негативного ставлення до психологічних навантажень, пов'язаних з відповідальністю за інших військовослужбовців чи перед ними. Для військовослужбовців, які зберігають нейтралітет у спілкуванні, характерними були уявлення про більшу ефективність індивідуальних шляхів виходу із стресової ситуації, а також пасивність у спілкуванні, самозаглибленість і самовідчуженість.
Проведення експертної оцінки також дозволило визначити динаміку продуктивності діяльності військовослужбовців перед, у ході проведення і після закінчення тактико-спеціальних навчань в залежності від виду їх спілкування (табл. 1). Експертами виступили 16 осіб: командири рот, їх заступники з виховної роботи та командири взводів.
Таблиця 1
Динаміка продуктивності діяльності військовослужбовців перед, у ході проведення і після закінчення ТСН в залежності від виду їх спілкування
|
Військовослужбовці |
Рівні продуктивності діяльності |
Перед ТСН % |
В ході ТСН % |
Після ТСН % |
|||
|
Стадії спілкування |
|||||||
|
1 |
|||||||
|
з консолідуючим спілкуванням |
високий |
20,3 |
,5 |
,5 |
,1 |
,2 |
|
|
середній |
21 |
,3 |
,7 |
,4 |
,1 |
,3 |
|
|
низький |
4 |
,4 |
,1 |
,9 |
,2 |
,8 |
|
|
які зберігають нейтралітет у спілкуванні |
високий |
4,3 |
,2 |
,9 |
,5 |
,8 |
,8 |
|
середній |
12 |
,7 |
,4 |
,7 |
|||
|
низький |
6,9 |
,6 |
,6 |
,7 |
|||
|
з дезорганізуючим спілкуванням |
високий |
3,3 |
,4 |
,8 |
,5 |
,7 |
- |
|
середній |
16,7 |
,3 |
,6 |
,3 |
,8 |
||
|
низький |
11,6 |
,7 |
,1 |
,7 |
,6 |
Примітки: ТСН –тактико-спеціальні навчання; 1 –стадія оцінки та прогнозування перспектив спілкування; 2 –особистісної контактності; 3 –стабілізації рольового статусу; 4 –зміни активності спілкування. Перевірка вірогідності здійснювалася за критерієм c².
З таблиці 1 видно, що найбільш продуктивним видом спілкування виявилося консолідуюче, тому що для військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням було характерним зростання продуктивності сумісної діяльності в ході ТСН, про це свідчило збільшення числа тих, що демонструють високу продуктивність діяльності і зниження чисельності з низькою та середньою продуктивністю сумісної діяльності (Р<0,01). Найбільшу динаміку зростання продуктивності сумісної діяльності у військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням виявлено на стадіях стабілізації рольового статусу та зміни активності спілкування (Р<0,05), за рахунок прагнення до взаємодії, безконфліктності, взаєморозуміння, високої працездатності і поблажливості до помилок партнерів. Військовослужбовці, які зберігають нейтралітет у спілкуванні, характеризувалися зниженням продуктивності сумісної діяльності в ході ТСН за рахунок прояву пасивності в спілкуванні, не сприятливому спільному рішенню задач (Р<0,001). У військовослужбовців з дезорганізуючим спілкуванням також встановлене зниження продуктивності сумісної діяльності в ході проведення ТСН на стадіях оцінки та прогнозування перспектив спілкування і стабілізації рольового статусу та зміни активності спілкування (Р<0,001). Це було наслідком конфронтації між партнерами, відсутністю стерпності до чужих помилок, яка виявлялася в агресії стосовно інших членів групи, що, в остаточному підсумку, приводило до деструкції колективу.
Проведення соціометрії дало можливість визначити динаміку задоволеності військовослужбовців своїми партнерами по сумісній діяльності перед, у ході проведення і після закінчення ТСН в залежності від виду спілкування (табл. 2).
Таблиця 2.
Динаміка задоволеності військовослужбовців своїми партнерами по сумісній діяльності перед, в ході проведення і після закінчення ТСН в залежності від виду їх спілкування
|
Військовослужбовці |
Рівні задоволеності партнером |
Перед ТСН % |
В ході ТСН % |
Після ТСН % |
|||
|
Стадії спілкування |
|||||||
|
1 |
|||||||
|
з консолідуючим спілкуванням |
взаємоприйнятні |
15,2 |
,3 |
,3 |
,2 |
,9 |
,5 |
|
взаємонеприйнятні |
2,9 |
,6 |
,2 |
,2 |
,4 |
,7 |
|
|
однобічноприйнятні |
27,2 |
,3 |
,8 |
,9 |
|||
|
які зберігають нейтралітет у спілкуванні |
взаємоприйнятні |
12,3 |
,5 |
,8 |
,9 |
,6 |
,4 |
|
взаємонеприйнятні |
0,7 |
,6 |
,2 |
,2 |
,5 |
,6 |
|
|
однобічноприйнятні |
10,1 |
,1 |
,2 |
,1 |
,1 |
||
|
з дезорганізуючим спілкуванням |
взаємоприйнятні |
2,9 |
,2 |
,4 |
,7 |
,7 |
,7 |
|
взаємонеприйнятні |
3,6 |
,8 |
,4 |
,2 |
,4 |
,6 |
|
|
однобічноприйнятні |
25 |
,6 |
,6 |
,6 |
,4 |
,2 |
Примітки: ТСН –тактико-спеціальні навчання; 1 –стадія оцінки та прогнозування перспектив спілкування; 2 –особистісної контактності; 3 –стабілізації рольового статусу; 4 –зміни активності спілкування. Перевірка вірогідності здійснювалася за критерієм c².
З таблиці 2 видно, що консолідуюче спілкування виявляється найбільш сприятливим з точки зору задоволеності партнером, тому що у військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням кількість взаємоприйнятних діад зростала в ході ТСН (Р<0,001), що свідчило про прагнення до співробітництва і взаєморозуміння, викликаного взаємною симпатією і підтримкою партнерів. Число взаємонеприйнятних пар знижувалося в ході навчань (Р<0,001) , це обумовлено прагненням до взаємодії і поблажливістю до помилок партнерів та підтримкою їх емоційно. Чисельність взаємоприйнятних діад серед військовослужбовців, які зберігають нейтралітет у спілкуванні, знижувалася (Р<0,01) за рахунок прояву пасивності в спілкуванні. Це було викликано прагненням до запобігання будь-яких контактів і ігнорування партнера та призводило до зниження задоволеності партнером і розвитку дезорганізуючого спілкування. Для військовослужбовців з дезорганізуючим спілкуванням і тих, що зберігають нейтралітет, встановлено зниження кількості взаємоприйнятних діад на стадіях оцінки та прогнозування перспектив спілкування, стабілізації рольового статусу та зміни активності спілкування (Р<0,01). Це викликалося конфронтацією партнерів і призводило до агресії стосовно інших членів колективу та зростання у них схильності усамітнюватися в структурі колективу і ухилення від спілкування, що перешкоджає ефективному виконанню навчально-бойових завдань.
Виявлено, що спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності визначається інтенсивністю і силою впливу стрес-факторів та індивідуально-психологічними особливостями: стилем спілкування; спрямованістю; товариськістю; емоційно-вольовими якостями; тривожністю (рис. 3).
Рис. 3. Величина кореляційних зв'язків показників рівнів сформованості індивідуально-психологічних особливостей військовослужбовців з експертними оцінками їх спілкування в розрахунках та екіпажах
З рисунка 3 видно, що найбільші величини кореляційних зв'язків мають такі індивідуально-психологічні особливості, як товариськість (Р<0,05), стиль спілкування (Р<0,01) і спрямованість (Р<0,05); це пояснюється тим, що саме вони впливали на природне виникнення видів спілкування військовослужбовців в особливих умовах та визначали його зміст. Величина кореляційних зв'язків особистісної тривожності і спілкування військовослужбовців має від’ємне значення, тому що наявність високого рівня тривожності приводила до розвитку дезорганізуючого спілкування, а низького - до розвитку консолідуючого. Як показали спостереження, стиль спілкування і спрямованість військовослужбовців були визначальними за впливом на їх спілкування в особливих умовах діяльності.
Отримані результати свідчать про те, що для активізації консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності необхідна спеціальна система психологічної та педагогічної роботи, яка дозволяє формувати та удосконалювати їх індивідуально-психологічні особливості та оптимізувати ситуації спілкування і діяльності при виконанні навчально-бойових завдань.
У третьому розділі: “Формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності” описано проведення психолого-педагогічної роботи з формування консолідуючого спілкування. Для проведення цих заходів було відібрано 64 військовослужбовця, яких було поділено на дві групи – експериментальну та контрольну, по 32 в кожній. Результати проведення діагностики консолідуючого спілкування свідчать про те, що на початку психолого-педагогічної роботи групи за своїми показниками суттєво не відрізнялися, важливим було те, що всі військовослужбовці брали участь у проведені ТСН вперше. Робота з формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців експериментальної групи містила в собі використання прийомів подолання негативного впливу стрес-факторів, які виникали в ході ТСН, та систему психолого-педагогічної роботи з активізації у них консолідуючого спілкування, поділену на три етапи. Перший етап – підготовчий, в ході якого проводилася діагностика спілкування військовослужбовців та заходи з трьох видів активізації консолідуючого спілкування: загальної, спеціальної і цільової. Загальна активізація консолідуючого спілкування військовослужбовців складалася з індивідуальних форм роботи (бесіди, консультації, тренінги), які дозволяли удосконалювати індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців. До спеціальної активізації консолідуючого спілкування входило формування розрахунків і екіпажів із військовослужбовців експериментальної групи з урахуванням сполучання рівнів їх індивідуально-психологічних особливостей та проведення групових занять і рольових ігор в умовах впливу стрес-факторів. Цільова активізація консолідуючого спілкування містила моделювання конкретних умов бойової обстановки та відпрацьовування майбутніх дій з рішення конкретних задач на тренажерах та макетах.
Проведення заходів загальної, спеціальної та цільової активізації консолідуючого спілкування в експериментальній групі на протязі підготовчого етапу дало можливість сформувати наступні показники (табл. 3).
Таблиця 3
Порівняльна характеристика даних діагностики видів спілкування військовослужбовців контрольної та експериментальної групи на протязі підготовчого етапу
|
Військовослужбовці |
Контрольна група |
Експериментальна група |
||
|
1 |
2 |
1 |
2 |
|
|
з консолідуючим спілкуванням |
43,8% |
46,9% |
43,8% |
62,5% |
|
які зберігають нейтралітет |
25% |
18,8% |
21,9% |
18,8% |
|
з дезорганізуючим спілкуванням |
31,3% |
34,4% |
34,4% |
12,5% |
Примітки: 1 – на початку підготовчого етапу; 2 – наприкінці підготовчого етапу. Перевірка вірогідності здійснювалася за критерієм c².
Із таблиці 3 видно, що у військовослужбовців контрольної групи, на відміну від експериментальної, відбулися статистично незначні вірогідні зміни кількості військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням. Проведення заходів загальної, спеціальної та цільової активізації консолідуючого спілкування в експериментальній групі призводило до зростання кількості військовослужбовців з консолідуючим спілкуванням, а чисельність військовослужбовців з дезорганізуючим спілкуванням та тих, які зберігають нейтралітет, знижувалася (Р<0,001), це свідчить про те, що проведення цих заходів дозволило значно підвищити рівень їх підготовки до участі в ТСН.
Другий етап – в ході виконання навчально-бойових задач складався із комплексу заходів щодо підтримки рівнів сформованих індивідуально-психологічних особливостей і їх удосконалення в умовах сумісної діяльності на стадіях: оцінки та прогнозування перспектив спілкування (прийоми аутотренінгу та релаксаційні вправи, які дозволяли знижувати ситуативну тривожність), особистісної контактності (загрузка завданнями, які вимагали значного інтелектуального навантаження та удосконалення вмінь взаємодії), стабілізації рольового статусу (прийоми аутотренінгу, який підвищує самоконтроль та виключення із діяльності елементів змагання), зміни активності спілкування (активізація соціальнозначущіх мотивів та потреби у взаємодії з партнером).
Третій етап – заключний – після закінчення ТСН містив в собі заходи по відновленню активності консолідуючого спілкування військовослужбовців за допомогою групових і індивідуальних бесід та підбиття підсумків з докладним аналізом ситуацій, які призводили чи могли призвести до зриву виконання навчально-бойових задач в результаті прояву форм дезорганізуючого спілкування.
Проведення експертної оцінки дозволило визначити динаміку продуктивності діяльності військовослужбовців контрольної та експериментальної груп перед, у ході проведення і після закінчення ТСН (табл. 4).
Таблиця 4
Динаміка продуктивності діяльності військовослужбовців контрольної та експериментальної груп перед, в ході проведення та після закінчення ТСН
|
Групи досліджуваних |
Рівні продуктивності діяльності |
Перед ТСН % |
В ході ТСН % |
Після ТСН % |
|||
|
Стадії спілкування |
|||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
||||
|
експериментальна група |
високий |
59,4 |
40,6 |
40,6 |
56,3 |
75 |
75 |
|
середній |
25 |
34,4 |
43,8 |
34,4 |
21,9 |
21,9 |
|
|
низький |
15,6 |
25 |
15,6 |
9,4 |
3,1 |
3,1 |
|
|
контрольна група |
високий |
46,9 |
31,3 |
34,4 |
46,9 |
53,1 |
53,1 |
|
середній |
34,4 |
40,6 |
37,5 |
28,1 |
40,6 |
37,5 |
|
|
низький |
18,8 |
28,1 |
28,1 |
25 |
6,3 |
9,4 |
Примітки: ТСН – тактико-спеціальні навчання; 1 – стадія оцінки та прогнозування перспектив спілкування; 2 – особистісної контактності; 3 – стабілізації рольового статусу; 4 – зміни активності спілкування. Перевірка вірогідності здійснювалася за критерієм c².
З таблиці 4 видно, що військовослужбовці експериментальної групи діяли з більшою продуктивністю, ніж контрольної, для них було характерним зростання продуктивності сумісної діяльності при виконанні навчально-бойових задач в ході ТСН, про це свідчило збільшення числа тих, що демонструють високу продуктивність діяльності і зниження чисельності з низькою та середньою продуктивністю сумісної діяльності (Р<0,01). У військовослужбовців контрольної групи також встановлене зростання продуктивності сумісної діяльності в ході проведення ТСН, але показники виявилися незначними. Це свідчить про те, що проведення психолого-педагогічної роботи з формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців експериментальної групи призводило до підвищення рівня продуктивності їх сумісної діяльності в особливих умовах.
Проведення соціометрії дало можливість визначити динаміку задоволеності військовослужбовців контрольної та експериментальної груп своїми партнерами по сумісній діяльності перед, у ході проведення і після закінчення ТСН в залежності від виду спілкування (табл. 5).
Таблиця 5
Динаміка задоволеності військовослужбовців контрольної та експериментальної груп своїми партнерами по сумісній діяльності перед, в ході проведення і після закінчення ТСН
|
Групи досліджуваних |
Рівні взаємоприйнятності |
Перед ТСН % |
В ході ТСН % |
Після ТСН % |
|||
|
Стадії спілкування |
|||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
||||
|
експериментальна група |
взаємоприйнятні |
56,3 |
43,8 |
62,5 |
62,5 |
81,3 |
75 |
|
взаємонеприйнятні |
18,8 |
25 |
12,5 |
18,8 |
6,3 |
6,3 |
|
|
однобічноприйнятні |
25 |
31,3 |
25 |
18,8 |
12,5 |
18,8 |
|
|
контрольна група |
взаємоприйнятні |
43,8 |
25 |
43,8 |
50 |
56,3 |
56,3 |
|
взаємонеприйнятні |
25 |
37,5 |
18,8 |
18,8 |
31,3 |
31,3 |
|
|
однобічноприйнятні |
31,3 |
37,5 |
37,5 |
31,3 |
12,5 |
12,5 |
Примітки: ТСН – тактико-спеціальні навчання; 1 – стадія оцінки та прогнозування перспектив спілкування; 2 – особистісної контактності; 3 – стабілізації рольового статусу; 4 – зміни активності спілкування. Перевірка вірогідності здійснювалася за критерієм c².
З таблиці 5 видно, що серед військовослужбовців експериментальної групи кількість взаємоприйнятних діад зростала, а число взаємонеприйнятних пар знижувалося в ході ТСН (Р<0,001), що свідчило про зростання задоволеності партнером в ході навчань. Для військовослужбовців контрольної групи також встановлено збільшення чисельності взаємоприйнятних діад (Р<0,001), однак порівняння результатів свідчить про те, що в експериментальній групі взаємонеприйнятних пар в 5 разів меньше, ніж в контрольній. Це свідчить про те, що задоволеність партнером значно зростає при проведенні психолого-педагогічної роботи з формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності.
ВИСНОВКИ
Основні положення і результати дисертаційного дослідження відображені в публікаціях:
АНОТАЦІЇ
Широбоков Ю.М. Психологічні особливості спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.09 – психологія діяльності в особливих умовах. – Харківський військовий університет, Харків, 2002.
Дисертація присвячена проблемі спілкування військовослужбовців в умовах тактико-спеціальних навчань. В дисертації виявлені основні теоретико-методологічні підходи у дослідженні спілкування військовослужбовців. Розробно динамічну модель спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності. Запропоновано програму дослідження спілкування військовослужбовців в особливих умовах. Досліджено умови, зміст і динаміку спілкування військовослужбовців в ході тактико-спеціальних навчань. Проведено аналіз залежності спілкування військовослужбовців від їх індивідуально-психологічних особливостей та ефективності сумісної діяльності від виду спілкування. Розроблено систему психолого-педагогічної роботи з формування та удосконалення консолідуючого спілкування військовослужбовців в особливих умовах діяльності.
Ключові слова: спілкування, військовослужбовці, тактико-спеціальні навчання, особливі умови діяльності, стрес-фактори, індивідуально-психологічні особливості.
Широбоков Ю.Н. Психологические особенности общения военнослужащих в условиях тактико-специальных учений. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.09 – психология деятельности в особых условиях. –Харьковский военный университет, Харьков, 2002.
Диссертация посвящена проблеме общения военнослужащих в условиях тактико-специальных учений. В диссертации проведен анализ современной психологической литературы, который позволил выявить основные теоретико-методологические подходы в исследовании общения военнослужащих. Разработана оригинальная динамическая модель общения военнослужащих в особых условиях деятельности, состоящая из стадий: оценки и прогнозирования перспектив общения; личностной контактности; стабилизации ролевого статуса; изменения активности общения. В результате исследования выделены три вида общения, характерные для военнослужащих в особых условиях деятельности: консолидирующее, дезорганизующее и сохранение нейтралитета. Обоснованы индивидуально-психологические особенности военнослужащих, влияющие на их общение в особых условиях деятельности, - это: общительность, эмоционально-волевые качества, тревожность, направленность и стиль общения.
В работе предложена программа исследования общения военнослужащих в особых условиях. Приведены характеристики методов исследования и групп обследуемых. Обоснованы особые условия деятельности военнослужащих в процессе тактико-специальных учений, которые характеризовались напряженностью, тревожностью и монотонностью деятельности. Исследованы виды, условия, содержание и динамика общения военнослужащих перед, в ходе проведения и после окончания тактико-специальных учений. Выявлено, что вид общения военнослужащих в особых условиях деятельности может возникать спонтанно или формироваться в ходе эксперимента. При природном его возникновении он может нести на себе признаки других видов общения и при воздействии стресс-факторов изменяться. Наиболее неустойчивым в этом отношении является сохранение нейтралитета в общении. Показаны стадии общения военнослужащих в ходе тактико-специальных учений, соответствующие динамической модели их общения в особых условиях деятельности, а также получена динамика частоты обращений военнослужащих на этих стадиях в ходе проведения тактико-специальных учений. Проведен анализ зависимости общения военнослужащих от их индивидуально-психологических особенностей, который показал, что наибольшее влияние на общение в особых условиях оказывают стиль общения, направленность, общительность и стиль общения. Исследовано влияние видов общения военнослужащих на эффективность их совместной деятельности в особых условиях, установлено, что наиболее результативным является консолидирующее общение.
Разработана система психолого-педагогической работы по диагностике, формированию и совершенствованию консолидирующего общения военнослужащих в особых условиях деятельности. Данная система включает в себя психологические приемы преодоления стресс-факторов, негативно влияющих на общение и систему психолого-педагогической работы по активизации консолидирующего общения военнослужащих. Применение психологических приемов преодоления стресс-факторов, негативно влияющих на общение, позволяет оптимизировать ситуации общения военнослужащих, возникающие в ходе проведения тактико-специальных учений, что дает возможность совершенствования консолидирующего общения. Система психолого-педагогической работы по активизации консолидирующего общения военнослужащих проводится в три этапа. Первый этап – подготовительный, включает в себя диагностику вида общения военнослужащих и мероприятия по трем видам активизации консолидирующего общения: общей, специальной и целевой. Второй этап – в ходе выполнения учебно-боевых задач состоит из комплекса мероприятий по поддержке сформированных уровней индивидуально-психологических особенностей военнослужащих и их совершенствования на разных стадиях общения. В ходе третьего – заключительного этапа проводятся мероприятия по возобновлению активности консолидирующего общения военнослужащих после окончания тактико-специальных учений.
Ключевые слова: общение, военнослужащие, тактико-специальные учения, особые условия деятельности, стресс-факторы, индивидуально-психологические особенности.
Shirobokov Yu. N. Psychological characteristics of servicemen’s communication in conditions of field special-purpose military training plan. – Manuscript.
Theses for a candidate’s degree in specialty 19.00.09 – Psychology of activities in specific conditions. – Kharkiv Military University, Kharkiv, 2002.
The theses are devoted to the problem of servicemen’s communication in specific conditions of field special-purpose military training plan. Main theoretical approaches in the field of servicemen’s communication investigation have been summarized. Detailed dynamis of model communication in specific conditions of activities has been described. Methods of investigation into the servicemen’s communication in specific conditions have been affered. Investigated are the conditions, the content and dynamis of servicemen’s in the course of field special-purpose military training plan. Stages of servicemen’s communication are demonstrated. The analysis of the dependence of the servicemen’s communication upon their individual-sychological features has been carried out. The system of psychological-pedagogical work aimed at creating of the consolidating communication of the servicemen in specific conditions of activities has been elaborated.
Key words: communication, servicemen, field special-purpose military training plan, specific conditions of activities, stress-factors, individual-psychological characteristics.
Відповідальний за випуск:
кандидат психологічних наук, доцент Ліпатов І.І.