Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
1. Загальні вимоги безпеки:
1.1. Вибирають такий об’єкт для екскурсій, на якому забезпечується повна безпека її проведення.
1.2. Керівники (педагоги навчального закладу) відповідають за дотримання правил техніки безпеки та охорону життя учнів.
1.3. Керівники екскурсії повинні вести постійний нагляд за гурт-ківцями.
1.4. Забороняється проводити екскурсії на відкритих і закритих розподільних пристроях при настанні грози, під час дощу, туману і в темний час доби.
3. Вимоги безпеки перед початком проведення екскурсії:
2.1. Перед кожною екскурсією гуртківців ознайомитись із загальною характеристикою об’єкта екскурсії, її маршрутом і правилами безпеки, яких необхідно дотримуватись під час проведення екскурсії.
2.2. Кількість гуртківців, які одночасно беруть участь в екскурсії, не повинна перевищувати 25 чоловік.
2.3. Вирушаючи на екскурсію з гуртківцями, керівник повинен мати при собі дорожню аптечку першої допомоги.
2.4. Допущені до екскурсії повинні бути відповідно одягнені, не мати при собі предметів, що створюють небезпеку під час проведення екскурсії.
2.5. Перед проведенням екскурсії роблять перекличку гуртківців і відмічають присутніх.
2. Вимоги безпеки під час проведення екскурсії:
3.1. Другу перекличку і відмітку присутніх гуртківців проводять після прибуття на місце екскурсії.
3.2. Якщо для доставки гуртківців до місця екскурсії використовується громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом дорослих. При цьому у транспортні засоби входять спочатку гуртківці, а потім особа, яка ними керує. У такому самому порядку здійснюється висадка учнів із транспортною засобу. Можна доставляти гуртківців до місця екскурсії також на спеціально виділених транспортних засобах. Для цього дозволяється використовувати автобуси і закриті вантажні машини.
3.3. Перевозити дітей на відкритих вантажних машинах забороняється навіть, якщо їх оформляла дизайн студия в Киеве.
3.4. Під час екскурсії забороняється розпалювати багаття, щоб уникнути пожеж та опіків учнів.
3.5. Забороняється під час екскурсії пити воду з відкритих водойм. Необхідно заздалегідь запропонувати взяти із собою (з дому) питну воду у пляшці.
3.6. Підчас екскурсії гуртківцям забороняється знімати взуття і ходити босоніж.
4. Вимоги безпеки у аварійних ситуаціях:
5.1. У випадку аварійної ситуації на місці екскурсії керівники виводять гуртківців у безпечне місце.
5.2. При нещасному випадку гуртківців виводять у безпечне місце, а потерпілому надають першу долікарську допомогу.
5. До санітарно-гігієнічних причин належать:
> невідповідність метеорологічних умов санітарним нормам;
> підвищений вміст виробничого пилу, а також отруйних речовин у повітрі;
> незадовільний санітарний стан різного роду виробничих і побутових приміщень;
> незадовільне природне та штучне освітлення тощо.
6. До психофізіологічних причин належать:
> незадовільний психологічний клімату колективі;
Антропологічна невідповідність працівників умовам праці;
> незадоволеність працею;
> алкогольне сп'яніння.
7. Порядок проведення та реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності
1. Інструктажі з безпеки життєдіяльності проводяться з вихованцями, учнями. Інструктажі містять питання охорони здоров’я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпеки побуту тощо.
2. Перед початком навчальних занять один раз на рік, а також при зарахуванні або оформленні до закладу освіти вихованця, учня проводиться вступний інструктаж з безпеки життєдіяльності службами охорони праці. За умови чисельності учасників навчально-виховного процесу в закладах понад 200 вищезазначеними службами проводиться навчання з вихователями, класоводами, класними керівниками, майстрами, кураторами груп тощо, які в свою чергу інструктують вихованців, учнів перед початком навчального року. Програма вступного інструктажу розробляється в закладі освіти на основі орієнтовного переліку питань вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності (додаток 1/1). Програма та порядок проведення вступного інструктажу з безпеки життєдіяльності затверджуються наказом керівника закладу освіти.
3. Запис про вступний інструктаж робиться на окремій сторінці журналу обліку навчальних занять.
4. Первинний інструктаж з безпеки життєдіяльності проводиться на початку заняття у кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, спортзалі тощо, наприкінці навчального року перед початком канікул, а також за межами закладу освіти, де навчально-виховний процес пов’язаний з використанням небезпечних або шкідливих для здоров’я факторів. Первинний інструктаж проводять викладачі, вчителі, класоводи, куратори груп, вихователі, класні керівники, майстри виробничого навчання, тренери, керівники гуртків тощо. Цей інструктаж проводиться з вихованцями, учнями,, а також з батьками, які беруть участь у позанавчальних заходах. Первинний інструктаж також проводиться перед виконанням кожного завдання, пов’язаного з використанням різних матеріалів, інструментів, приладів, на початку уроку, заняття, лабораторної, практичної роботи тощо.
5. Запис про проведення первинного інструктажу робиться в окремому журналі реєстрації інструктажів з безпеки життєдіяльності, який зберігається в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, цеху, спортзалі та іншому робочому місці. Рекомендована форма журналу наведена в додатку 3. Первинний інструктаж, який проводиться перед початком кожного практичного заняття (практичної, лабораторної роботи тощо) реєструється в журналі обліку навчальних занять, виробничого навчання на сторінці предмета в розділі про запис змісту уроку, заняття.
6. Позаплановий інструктаж з вихованцями, учнями проводиться у разі порушення ними вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що може привести чи призвело до травм, аварій, пожеж тощо при зміні умов виконання навчальних завдань (лабораторних робіт, виробничої практики, професійної підготовки тощо), у разі нещасних випадків за межами закладу освіти. Реєстрація позапланового інструктажу проводиться в журналі реєстрації інструктажів (додаток 3), що зберігається в кожному кабінеті, лабораторії, майстерні, цеху, спортзалі тощо.
7. Цільовий інструктаж проводиться з вихованцями, учнями закладу освіти у разі організації позанавчальних заходів (олімпіади, турніри з предметів, екскурсії, туристичні походи, спортивні змагання тощо), під час проведення громадських, позанавчальних робіт (прибирання території, примушень, науково-дослідна робота на навчально-дослідній дільниці тощо). Реєстрація проведення цільового інструктажу проводиться в журналі реєстрації інструктажів (додаток 3).
8. Орієнтовний план заходів щодо пожежної безпеки у школі.
|
Зміст роботи |
|
Організувати навчання працівників школи з пожежної безпеки |
|
Обладнати в учительської куточок пожежної безпеки |
|
Продовжити вивчення правил пожежної безпеки серед учнів 1-11 класів у курсів занять ОБЖД |
|
Організувати з числа учнів 10-11 класів дружини юних пожежників |
|
Забезпечити розробку і затвердити план евакуації і порядок оповіщення людей на випадок виникнення пожежі |
|
Регулярно проводити інструктажі з питань пожежної безпеки |
|
Регулярно проводити огляд шкільного приміщення та шкільної території щодо дотримання протипожежного режиму |
|
Ознайомлення вчителів з вимогами пожежної безпеки для приміщень різного призначення та при проведенні культурно-масових заходів |
|
У разі виникнення пожежі дії працівників школи, насамперед, повинні спрямуватись на забезпечення безпеки дітей та їхньої евакуації (практичне навчання) |
|
Питання про пожежну безпеку в школі розглянути на нараді при директорові |
9. Вогнегасники пінні хімічні
Призначені для гасіння пожеж вогнегасною піною: хімічній (вогнегасники ОХП) йди повітряно-механічній (вогнегасник ОВП).
Хімічну піну одержують з водних розчинів кислот і лугів, повітряно-механічну утворюють з водних розчинів і піноутворювачів потоками робочого газу: повітря, азоту йди вуглекислого газу. Хімічна піна складається з 80 % вуглекислого газу, 19,7 % води і 0,3 % піноутворюючої речовини, повітряно-механічна приблизно з 90 % повітря, 9,8 % води і 0,2 % піноутворювача.
Пінні вогнегасники застосовують для гасіння піною загорянь майже всіх твердих речовин, що починаються, а також горючих і деяких легкозаймистих рідин на площі не більше 1 м2. Гасити піною електричні установки, що зажевріли, і електромережі, що знаходяться під напругою, не можна, оскільки вона є провідником електричного струму. Крім того, пінні вогнегасники не можна застосовувати при гасінні лужних металів натрія і кадію, тому що вони, взаємодіючи з водою, що знаходиться в піні, виділяють водень, який усилює горіння, а також при гасінні спиртів, оскільки вони поглинають воду, розчиняючись в ній, і при попаданні на них піна швидко руйнується.
До недоліків пінних вогнегасників відноситься вузький температурний діапазон застосування (+5 °З - +45 °З), висока корозійна активність заряду, можливість пошкодження об'єкту гасіння, необхідність щорічної перезарядки.
Хімічний пінний вогнегасник типу ОХП-10 (малюнок 1) є сталевим зварним корпусом з горловиною, закритою кришкою із замочним пристроєм. Замочний пристрій, що має шток, пружину і гумовий клапан, призначений для того, щоб закривати вставлений всередину вогнегасника поліетиленовий стакан для кислотної частини заряду вогнегасника. Кислотна частина є водною сумішшю сірчаної кислоти з сірчанокислим окисним залізом. Лужна частина заряду (водний розчин двовуглекислого натрія з cолесим екстрактом) залита в корпус вогнегасника. На горловині корпусу є насадка з отвором . Отвір закритий мембраною, яка запобігає витікання рідини з вогнегасника. Мембрана розривається (розкривається) при тиску 0,08 - 0,14 МПа.
Для приведення вогнегасника в дію повертають рукоятку замочного пристрою на 180°, перевертають вогнегасник вверх дном і направляють сопло у вогнище загоряння. При повороті рукоятки клапан закриваючий горловину кислотного стакана підіймається, кислотний розчин вільно виливається із стакана, змішується з розчином лужної частини заряду. Вуглекислий газ, що утворився в результаті реакції, інтенсивно перемішує рідину, обволікається плівкою з водного розчину, утворюючи пухирці піни.
10. Повітряно-пінні вогнегасники бувають ручні (ОВП-5 і ОВП-10)
Повітряно-пінний вогнегасник ОВП-10 (малюнок 2) складається із сталевого корпусу, в якому знаходиться 4-6 % водний розчин піноутворювача ПО-1, балончика високого тиску з вуглекислотою, для виштовхування заряду, кришки із замочно-пусковим пристроєм, сифонової трубки і розтруба-насадки для отримання високократної повітряно-механічної піни.
Вогнегасник приводиться в дію натисненням руки на пусковий важіль, внаслідок чого розривається пломба і шток проколює мембрану балона з вуглекислотою. Остання, виходячи з балона через дозуючий отвір, створює тиск в корпусі вогнегасника, під дією якого розчин по сифоновій трубці поступає через розпилювач в розтруб, де в результаті перемішування водного розчину піноутворювача з повітрям утворюється повітряно-механічна піна.
Кратність одержуваної піни (відношення її об'єму до об'єму продуктів, з яких вона отримана складає в середньому 5, а стійкість (час з моменту її освіти до повного розпаду) -20 хвилин. Стійкість хімічної піни 40 хвилин.
Малюнок 2 - Повітряно-пінний вогнегасник ОВП-10
1 - корпус; 2 - сифонова трубка; 3 - балон; 4 - рукоятка; 5 - розпилювач; 6 - розтруб з сіткою.
12. Вогнегасники газові
До їх числа відносяться вуглекислотні, в яких як вогнегасяча речовини застосовується діоксид вуглецю (вуглекислоту), а також аерозольні і вуглекислотні-бромілові, як заряду в яких застосовують спеціальні суміші вуглеводнів, пи подачі в зону горіння гасіння наступає при відносно високій концентрації кисню (14-18 %).
Вуглекислі вогнегасники випускаються як ручні (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8), так і пересувні (ОУ-25, ОУ-80). Ручні вогнегасники (малюнок 3) однакові по пристрою і складаються із сталевого високоміцного балона, в горловину якого укручено замочно-пусковий пристрій вентильного або пістолетного типу, сифонової трубки, яка служить для подачі вуглекислоти з балона до замочно-пускового пристрою, і раструба-снігоутворювача. У вогнегаснику ОУ-8 розтруб приєднується до замочної головки через броньований шланг завдовжки 0,8 м. Балони вогнегасників заповнені рідкою вуглекислотою під тиском 6-7 МПа.
Для приведення в дію вВуглекислотніго вогнегасника необхідно направити сопло на вогнище пожежі і відвернути повністю маховичок або надавити на важіль замочно-пускового пристрою. Перехід рідкої вуглекислоти у вуглекислий газ супроводиться різким охолоджуванням і частина її перетворюється на "сніг" у вигляді найдрібніших кристалічних частинок (tсн = - 72 °З). В уникненні обмороження рук не можна доторкатися до металевого розтруба. Під час переходу вуглекислоти з рідкого стану в газоподібне відбувається збільшення об'єму в 400-500 разів.
Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2, ОУ-5, ОУ-8) призначені для гасіння загорянь різних речовин і матеріалів, за винятком речовин, які можуть горіти без доступу повітря, загорянь на електрифікованих залізничному і міському транспорті, електроустановок під напругою до 380 В. Температурний режим зберігання і застосування вуглекислих вогнегасників від мінус 40 °З до плюс 50 °З.
Час дії вогнегасників 20-30 з при довжині струменя 3-4 м.
11. Вогнегасники порошкові
Для гасіння невеликих вогнищ загорянь горючих рідин, газів, електроустановок напругою до 1000 В, металів і їх сплавів використовуються порошкові вогнегасники ОП-1, ОП-25, ОП-10.
Порошковий вогнегасник ОП-1 "Супутник" місткістю 1 л використовується при гасінні невеликих загорянь на автомобілях і сільськогосподарських машинах. Складається з корпусу, сітки і кришки, виготовленої з поліетилену. Заповнений складом ПСБ (порошок сухий двокарбонатний), що складається з 88 % бікарбонату натрія з додаванням 10 % тальку марки ТКВ, стеаратів металів (заліза, алюмінія, магнія кальція, цинку) - 9 %.
Під час користування знімають кришку вогнегасника і через сітку порошок ПСБ уручну розпилюють на вогнище горіння. Стійка порошкова хмара, що утворюється, ізолює кисень повітря і інгібірує горіння.
Порошковий вогнегасник ОП-10 (малюнок 4) містить в тонкостінному десятилітровому балоні порошок ПС-1 (вуглекислий натрій з добавками). Подається за допомогою стислого газу (азот, діоксид вуглецю, повітря), що зберігається в додатковому балончику місткістю 0,7 л під тиском 15 МПа. Застосовується для гасіння загорянь лужних металів (літію, кадію, натрія) і магнієвих сплавів.
Малюнок 4 - Вогнегасник порошковий ОП -10
13. Пожежний інвентар
Багор пожежний
Пожежні багри призначені для розбирання при гасінні пожеж покрівель, стін, перегородок, крокв та інших частин палаючих будівель, для звалювання труб і печей, а також для розтягування палаючих матеріалов.Довжина 1,10 м, діаметр 12мм.
Лом пожежний
Сталеві пожежні ломи призначені для розкриття будівельних конструкцій при пожежогасінні. Довжина 1,10 м, діаметр 12 мм.
Відро конусне пожежне
Відро пожежне конусне призначене для подачі вогнегасних речовин у місце загоряння.
Лопата пожежна
Лопата пожежна штикова.
Довжина 1,25 м.
Сокира пожежна з деревяною діелектричною ручкою 38см., 850гр.
Сокира пожежна з деревяною діелектричною ручкою 38см., 850гр.
Сокира пожежна штурмова з діелектричною ручкою 70см., 1300гр.
Сокира пожежна штурмова з діелектричною ручкою 70см., 1300гр.
Кошма одно-шарова звичайна
Вогнетривке покривало розмірами 1000х1400мм виготовлене з вогнетривкого брезенту призначено для:
- локалізації горіння в початковій стадії пожежі;
- гасіння палаючого одягу на потерпілих;
- захисту конструкцій і устаткування при проведенні вогневих робіт;
- гасіння вогню, викликаного горінням ПММ, ГР, ЛЗР та інших горючих матеріалів, шляхом припинення доступу кисню.
Кошма одно-шарова підсилена
Вогнетривке покривало розмірами 1400х1900мм виготовлене з вогнетривкого брезенту призначено для:
- локалізації горіння в початковій стадії пожежі;
- гасіння палаючого одягу на потерпілих;
- захисту конструкцій і устаткування при проведенні вогневих робіт;
- гасіння вогню, викликаного горінням ПММ, ГР, ЛЗР та інших горючих матеріалів, шляхом припинення доступу кисню.
Кошма дво-шарова
Вогнетривке покривало розмірами 1100х1900мм виготовлене з вогнетривкого брезенту і склотканини призначено для:
- локалізації горіння в початковій стадії пожежі;
- гасіння палаючого одягу на потерпілих;
- захисту конструкцій і устаткування при проведенні вогневих робіт;
- гасіння вогню, викликаного горінням ПММ, ГР, ЛЗР та інших горючих матеріалів, шляхом припинення доступу кисню.
14. Характеристика вогнегасних речовин
Із будь-якою пожежею порівняно легко боротися на її початковій стадії, застосувавши усі заходи щодо локалізації вогнища, не допускаючи поширення зони горіння на великі площі і маси горючих речовин. Ефективність гасіння пожежі на цій стадії залежить від правильності вибору вогнегасних речовин і засобів, умілого застосування їх усіма працівниками, а також від оперативності засобів зв'язку, сигналізації та приведення в дію вогнегасних установок і систем.
Існує чотири способи припинення горіння: охолодження зони горіння або самих речовин, які горять; ізоляція реагуючих речовин від зони реакції; розбавлення реагуючих речовин в зоні реакції негорючими речовинами; хімічне гальмування реакції горіння.
Першим способом припинити горіння можливо дією на поверхню матеріалів, які горять, вогнегасними речовинами, а також охолодженням таких матеріалів методом їхнього змішування. Другий спосіб полягає у створенні ізолювального шару між зоною горіння і матеріалами, що горять, або в прорізах приміщень, де виникла пожежа. Для розбавлення повітря в нього вводяться негорюча пара і гази (третій спосіб). Із цією метою використовується вуглекислий газ, водяна пара, азот та інші компоненти.
Четвертий спосіб реалізується подачею інгібіторів (речовин, які сповільнюють проходження хімічних реакцій або припиняють їх) на поверхню матеріалів, які горять, або введенням їх у повітря, яке надходить у зону реакції.
На практиці, проте, для гасіння пожеж використовують одночасно декілька способів. Наприклад, вода охолоджує предмети, які горять, а пара, що виникає, знижує відсотковий вміст кисню в повітрі.
Пожежі гасять різними вогнегасними сумішами і речовинами. Вони можуть бути рідкими, твердими, газоподібними і мають відповідати основним вимогам: мати велику ефективність гасіння — при порівняно невеликій витраті швидко припиняти горіння; не чинити шкідливої дії на організм людини під час використання, транспортування, зберіганні; не псувати речей і речовин, які зазнають їхньої дії; бути дешевими, доступними; не вимагати особливих умов зберігання і виготовлення.
15. Класифікація видів горіння
Залежно від швидкості хімічної реакції та утворення горючої суміші горіння може відбуватися у вигляді:
Швидкість процесу горіння залежить від кількісних і якісних показників горючої суміші та імпульсу запалювання, які в процесі горіння можуть змінюватися або залишатися постійними.
Залежно від швидкості розповсюдження полум’я горіння буває:
1.дефлаграційне, що відбувається з дозвуковими швидкостями (від кількох см до декількох метрів за секунду);
2.детонаційне, що має надзвукові швидкості.
Горіння буває стійким тоді, коли воно не супроводжується підвищенням тиску. Підвищення тиску призводить до вибухового горіння. Реальні вибухи носять переважно дефлаграційний характер.
Горючі системи можуть бути хімічно однорідними і неоднорідними, внаслідок чого горіння буває:
1.гомогенним – це така горюча система, в якій горюча речовина рівномірно перемішана з повітрям (гази, пари, пил). Таке горіння називають ще кінетичним – це горіння заздалегідь підготовленої суміші.
2.гетерогенне або дифузійне – це процес горіння, який лімітується дифузією кисню у зону полум’я, коли речовини перебувають у різних агрегатних станах (рідкі і тверді горючі речовини). Дифузія як процес протікає повільно.
Процес горіння може бути повним і неповним. При надмірній кількості кисню у повітрі горіння буде повним, при цьому утворюються продукти, які не можуть більше горіти – вуглекислий або сірчаний газ, пари води, азоту.
Неповне згорання відбувається при недостатній кількості кисню і супроводжується утворенням продуктів, які є вибухонебезпечними й токсичними – оксид вуглецю, альдегіди, пари метилового спирту, ацетону, які при зміні умов горіння можуть самі спалахувати або чинити отруйну дію на організм людини.
16. Ступінь вогнестійкості будівель та споруд
Вогнестійкість – це здатність будівельних конструкцій зберігати свої робочі функції під дією високих температур за умов пожежі.
Межа вогнестійкості – це час, після якого будівельна конструкція втрачає свої несучі, загороджувальні або теплоізоляційні функції.
Отже, втрата несучості будівельною конструкцією означає її обвалювання (руйнування); втрата загороджувальної здатності – появу тріщин; а теплоізолюючої – прогрівання конструкцій під час пожежі до температури, коли при її підвищенні можливе самоспалахування речовин, що перебувають у сусідніх приміщеннях.
Межа вогнестійкості для будівельних конструкцій встановлюється експериментальним або розрахунковим шляхом.
Найбільшу межу вогнестійкості в будівлях будь-якого ступеня мають несучі конструкції, найменшу – внутрішні перегородки.
Межа вогнестійкості будівельних конструкцій не завжди може відповідати вимогам пожежної безпеки, а відтак її потрібно підвищувати.
Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені конструкції
Металеві конструкції мають велику теплопровідність, швидко прогріваються і втрачають несучу здатність. Тому збільшення їх товщини не дає позитивного ефекту.
Дерев’яні конструкції мають незначну теплопровідність, а їх вогнестійкість втрачається через обгорання конструкцій, а відтак зменшення площини перетину.
Дерев’яні конструкції, захищені вищенаведеними методами, набувають властивостей важкогорючих матеріалів і не займаються від малопотужних джерел.
Кам’яні конструкції мають вогнестійкість, межа якої залежить від їх товщини, теплофізичних властивостей, способу обігріву. Завдяки своїй масивності й теплофізичним властивостям, кам’яні конструкції чинять великий опір вогню в умовах пожежі. Цегляні конструкції в умовах пожежі витримують нагрівання до 700-900°С, не зменшуючи своєї міцності і не виявляючи ознак руйнування. Межа вогнестійкості цегляних стін товщиною 25 см становить 5 год., а стін з пустотілої цегли – 5,5 год.
Залізобетонні конструкції досить стійкі в умовах пожежі через негорючість і невелику теплопровідність. Вони виконують свої функції в умовах пожежі до 1 год., іноді менше. Дія води при їх гасінні може спричинити вибух бетону й швидке руйнування конструкції.
17. ПЛАН евакуації учнів у разі виникнення пожежі
|
У разі виявлення пожежі або її ознак необхідно негайно повідомити за телефоном 101 пожежну частину, оповістити людей про пожежу, повідомити керівника гімназії, або його заступника. |
|
Негайно у разі виявлення пожежі або після сигналу (довгий дзвоник) всі учні мають виводитися назовні через коридори і виходити згідно плану. |
|
Усі евакуйовані з будівлі учні перевіряються за наявними в групах і кабінетах поіменними списками або журналами обліку занять. |
|
Учнів розміщують на території, закріпленій за гімназією у безпечному місці. |
|
Гасіння пожежі організовується негайно з моменту її виявлення і проводиться працівниками гімназії не зайнятими евакуацією учнів. Для гасіння пожежі використовуються наявні засоби пожежогасіння. |
|
19. Електричний удар — збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати. Ступінь негативного впливу на організм електричних ударів різний. Найслабший електричний удар викликає ледь відчутні скорочення м'язів поблизу місця входу або виходу струму. Може порушитись і навіть припинитися діяльність легенів та серця, тобто призвести до загибелі організму. В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів: I — судомні ледь відчутні скорочення м'язів; II — судомні скорочення м'язів, що супроводжуються сильним III — судомне скорочення м'язів з втратою свідомості, але зі IV — втрата свідомості та порушення серцевої діяльності або V — клінічна смерть, тобто відсутність дихання та кровообігу. |
20. Електричні травми
Під час необережного поводження, через неуважність при користуванні електрикою в наслідок ураження електричним струмом, може виникнути електрична травма.
- електричні опіки;
- електричні знаки;
- електрометалізація шкіри;
- електрофтальмія;
- механічні пошкодження.
Електричні травми умовно поділяють на місцеві та електричні удари.
Місцева електротравма - це локальне ушкодження цілісності тканин тіла, кісток під впливом електроструму чи електродуги.
Характерними видами електротравм є:
Електричні опіки можуть бути поверхневими та внутрішніми:
Поверхневі – це ураження шкіри. Внутрішні – ураження внутрішніх органів і тканин тіла. Електричні опіки виникають внаслідок нагрівання тканин тіла людини струмом величиною більше 1А.
Електричні знаки – плями сірого або блідо – жовтого кольору у вигляді мозолі на поверхні шкіри в місці контакту із струмопровідними елементами. Електричні знаки безболісні і через деякий час зникають.
Електрометалізація тіла – це просочування поверхні шкіри частинками металу при його випаровуванні чи розбрискуванні під впливом електричного струму. Уражена ділянка – шорстка на дотик і має забарвлення, характерне для кольору металу, що попав до шкіри. Електрометалізація шкіри є безпечною (за винятком очей) і з часом зникає.
Електроофтальмія – запалення очей внаслідок дії високого потоку ультрафіолетових променів.
Даний вид електричної травми характерний для роботи електрозварювальників. Для захисту очей від шкідливого впливу ультрафіолетових променів застосовують захисні маски, щитки з темним склом.
Механічне пошкодження виникає під час різкого мимовільного скорочення м’язів під впливом струму, що проходить через людину.
Внаслідок цього рветься шкіра, кровоносні судини, нервова тканина, можливі вивихи суглобів і навіть переломи кісток.
Електричний удар – це збудження електричним струмом живих тканин у вигляді судомних скорочень м’язів.
Електричні удари можуть бути таких видів:
- удари, що призвели до судомних скорочень м’язів без втрати свідомості;
- удари, що призвели до судомних скорочень м’язів із втратою свідомості, але з роботою органів дихання і серця;
- удари з втратою свідомості і порушенням діяльності органів дихання і серця;
- удари, що викликали клінічну смерть.
Особа, яка надає долікарську допомогу, повинна визначити вид удару залежно від цього приймати рішення щодо надання першої допомоги.
21. Чинники електричного та неелектричного характеру, від яких залежать наслідки ураження електричним струмом.
Електробезпека - це система організаційних та технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.
Характер впливу електричного струму на організм людини та наслідки ураження ним залежать від чинників електричного та неелектричного характеру.
Основні чинники електричного характеру:
- сила струму;
- напруга;
- опір тіла людини.
Основні чинники неелектричного характеру:
- тривалість дії струму;
- шлях проходження струму через тіло людини;
- умови навколишнього середовища.
Сила струму є основним чинником, який обумовлює наслідки ураження. Існує три основні порогові значення сили струму:
- пороговий відчутний струм - найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини відчутні подразнення;
- пороговий невідпускаючий струм - найменше значення електричного струму, яке викликає судомні скорочення м'язів руки, в котрій затиснутий провідник, що унеможливлює самостійне звільнення людини від дії струму;
- пороговий фібриляційний (смертельно небезпечний) струм - найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через тіло людини фібриляцію серця.
Для змінного струму частотою 50 Гц:
- пороговий відчутний струм: 0,5 – 1,5 мА;
- пороговий невідпускаючий струм: 6 – 10 мА;
- пороговий фібриляційний струм: 80 – 100 мА.
Для постійного струму:
- пороговий відчутний струм: 5 – 7 мА;
- пороговий невідпускаючий струм: 50 – 80 мА;
- пороговий фібриляційний струм: 300 мА.
Струм (змінний та постійний) більше 5 А викликає миттєву зупинку серця, минаючи стан фібриляції.
Напруга. Чим вище значення напруги, тим більша небезпека ураження електричним струмом, адже:
Іл = U / Rл;
де Іл – сила струму, що проходить через тіло людини;
U - значення прикладеної напруги;
- опір тіла людини.
Безпечною для життя людини вважається напруга, що не перевищує 42 В (в Україні така стандартна напруга становить 36 та 12 В).
Опір тіла людини. Величина змінна, залежить від:
- стану шкіри;
- стану центральної нервової системи;
- фізіологічних факторів;
- стану навколишнього середовища.
Коливається в межах від 1 до 100 кОм,
для розрахунків приймається 1 кОм.
Чинники неелектричного характеру.
Тривалість дії струму. Лінійно впливає на важкість наслідків.
Шлях проходження струму через тіло людини. Існує 15 характерних шляхів (петель) проходження струму через тіло людини: рука – рука, ліва рука – ноги тощо. Найбільш небезпечним є проходження струму через дихальні м’язи і серце.
Умови навколишнього середовища. Невідповідність параметрів мікроклімату оптимальним величинам зазвичай призводить до зростання важкості наслідків ураження електричним струмом. Наприклад, у приміщеннях з підвищеною температурою та підвищеною відносною вологістю значне потовиділення для підтримання теплобалансу між організмом та навколишнім середовищем призводить до зменшення опору тіла людини.
22. Що таке напруга дотику і у яких випадках людина може потрапити під дію струму?
Напруга дотику - це напруга між двома точками кола струму, яких одночасно торкається людина.
Електричний струм може діяти на людину при торканні безпосередньо тілом або металевим предметом до неізольованих струмоведучих провідників, металевих частин (корпусів) електричного обладнання при пошкодженні захисної ізоляції; при знаходженні поблизу проводу лінії електропередачі (ЛЕП), що впав на землю, або поблизу заземлюючого пристрою, через який проходить струм у землю; при дії блискавки.
Розрізняють два види дотику-однофазний і двофазний. При однофазному дотику людина підпадає під дію однієї фази, напруга якої у 1,73 рази менша лінійної. Двофазний дотик більш небезпечний, бо людина у цьому випадку підпадає під струм двох різних фаз, а відтак стає включеною у мережу на повну лінійну напругу.
Основними способами захисту людей від небезпечного наближення або дотику до струмоведучих частин є надійна електрична ізоляція струмоведучих частин, влаштування неізольованих струмоведучих частин на недоступній висоті, застосування захисних огорож та автоматичної сигналізації при небезпечному наближенні до проводів, що знаходяться під напругою блокування, попереджувальні написи, знаки та плакати, ізольовані захисні засоби захисту і т. ін. Жоден з цих засобів не є універсальним, а має свої переваги і недоліки. Тому, для забезпечення електробезпеки людей, необхідно застосовувати не один, а кілька способів одночасно.
23. Крокова напруга
Напруга кроку - напруга між двома точками ланцюга електричного струму, що знаходяться одна від одної на відстані кроку і на яких одночасно стоїть людина (мал.12.3).
Якщо "картина" розтікання струму від проводу, що впав, еквівалентна "картині" від напівкульового заземлювача і що ґрунт однорідний з питомим опором у багато разів більшим, ніж у заземлювача, то густина струму в землі буде зменшуватись і на відстані х від центра напівкульового заземлювача буде дорівнювати:
Якщо людина потрапила в зону впливу крокової напруги, тоді варто виходити із неї повільними кроками з урахуванням напрямку зниження дії струму. Стрибати на одній нозі чи тікати не слід, тому що при падінні до тіла людини буде прикладатися ще більша напруга, ніж напруга кроку.
12.4. Три класи приміщень згідно з небезпекою ураження електричним струмом
Ураження електричним струмом в значній мірі залежить від метеорологічних умов виробничих приміщень. Ці умови можуть сприяти збільшенню або зниженню ураження людини електричним струмом.
Підвищена вологість і висока температура повітря під час роботи з технічним електрообладнанням хімічних лабораторій, пари кислот і лугів можуть руйнувати ізоляцію проводів, різко погіршуючи її діелектричні властивості, і, отже, сприяють переходу напруги на неструмопровідні частини електроустаткування.
З другого боку висока температура повітря сприяє рясному потовиділенню, а висока відносна вологість сприяє поганому випару поту із шкіри людини і, отже, зволоженню шкіри людини в процесі роботи. А опір зволоженої шкіри різко знижує загальний електричний опір тіла людини, а це в свою чергу збільшує струм через тіло людини і небезпеку його ураження.
Струмопровідні підлоги - земляні, бетонні, залізобетонні також збільшують небезпеку ураження людини електричним струмом при роботі і технічному обслуговуванні і приладового устаткування виробничих підприємств. Технічне обслуговування електроустановок на підприємствах часто виконується за таких умов, де можливий одночасний випадковий дотик, з одного боку, до струмопровідної частини, а з другого, до металевих частин електроустаткування, що має добре з'єднання з землею. Зазначені вище умови визначають ступінь небезпеки ураження людини електричним струмом.
"Правила улаштування електроустановок. (ПУЕ-86)" усі виробничі приміщення стосовно небезпеки ураження людей електричним струмом поділяють на три класи: з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні; без підвищеної небезпеки.
До приміщень з підвищеною небезпекою відносяться приміщення, у яких є хоча б одна з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку ураження людини електричним струмом:
- вогкість чи струмопровідний пил. Вогкими називаються приміщення, у яких відносна вологість тривалий час перевищує 75 %. Курними (зі струмопровідним пилом) називаються приміщення, у яких в процесі виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати усередину машин, апаратів та інш.;
- струмопровідні підлоги - металеві, земляні, залізобетонні, цегельні;
- висока температура. Жаркими називаються приміщення, у яких під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно чи періодично (більше однієї доби) +35 °С;
- можливість одночасного дотику людини до металоконструкції будинків, які зв'язані з землею, технологічних апаратів, механізмів чи іншого устаткування, а також до металевих корпусів електроустаткування.
До особливо небезпечних приміщень відносяться приміщення з наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку:
- особлива вогкість. Особливо вогкими називаються приміщення, у яких відносна вологість повітря близька до 100 %; стіни, стеля і предмети вологі;
- хімічно активне чи органічне середовище. Приміщеннями з хімічно активним чи органічним середовищем називаються приміщення, у яких постійно чи протягом тривалого часу містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладання чи цвіль, що руйнують ізоляцію і струмопровідні частини електроустаткування;
- одночасно дві чи більше умов підвищеної небезпеки. До таких приміщень і умов на підприємствах медичної та хімічної промисловості можуть відноситься: лабораторії хімічного аналізу, підприємства по виробництву агресивних речовин та ін.ш.
До приміщень без підвищеної небезпеки відносяться приміщення, у яких відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку. До таких приміщень відносяться приміщення з належними метеорологічними умовами, з дерев'яними підлогами, регульованою температурою повітря. Це приміщення адміністративно-управлінські, конторські і житлові кімнати.
24. Бланк акту про нещасний випадок за формою Н-1
про нещасний випадок на виробництві
(прізвище, ім'я та по батькові потерпілого)
(домашня адреса потерпілого)
1. Дата і час нещасного випадку 8
2. Підприємство, працівником якого є потерпілий9 2.1. Адреса підприємства, працівником якого є потерпілий:1 2.2. Форма власності 2.3. Орган, до сфери управління якого належить підприємство11 2.4. Найменування і адреса підприємства, де стався нещасний випадок 2.5. Цех, дільниця, місце нещасного випадку12
3. Відомості про потерпілого: 3.1. Стать: чоловіча, жіноча13 3.2. Число, місяць, рік народження143.3. Професія (посада)15 3.4. Стаж роботи загальний за професією (посадою)
4. Проведення навчання потерпілого та інструктажу з охорони праці:16
4.1. Навчання за професією чи видом роботи, під час виконання якої стався нещасний випадок. (число, місяць, рік)
Проведення інструктажу: 4.2. Вступного 4.3. Первинного 4.4. Повторного 4.5. Цільового
4.6. Перевірка знань за професією чи видом роботи, під час виконання якої стався нещасний випадок (для робіт підвищеної небезпеки)
5. Проходження медичного огляду:175.1. Попереднього 5.2. Періодичного
6. Обставини, за яких стався нещасний випадок 18 6.1. Вид події19 6.2. Шкідливий або небезпечний фактор та його значення20 7. Причини нещасного випадку21
8. Устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до нещасного випадку
(найменування, тип, марка, рік випуску, підприємство – виготовлювач)
9. Діагноз за листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу22
9.1. Перебування потерпілого в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння23
10. Особи, які допустили порушення законодавства про охорону праці:24
11. Свідки нещасного випадку (прізвище, ім'я та по батькові, постійне місце проживання)
12. Заходи щодо усунення причин нещасного випадку25
Голова комісії , Члени комісії (посада) (підпис) (ініціали, прізвище)
26. 1. Загальні положення.
1.1 Інструкція розроблена на підставі “Правил охорони праці при експлуатації ЕВМ”, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 10.02.1999р. № 21.
До роботи залучаються особи не молодше 18 років, не маючи медичних протипоказань, які пройшли медогляд , перевірку знань з охорони праці, правил по експлуатації ЕВМ та протипожежної безпеки, інструктажі з охорони праці та протипожежної безпеки.
Шкідливими виробничими факторами при виконанні робіт на ПК є:
а) фізичні - підвищений рівень електромагнітного, рентгенівського, ультрафіолетового, інфракрасного випромінювання;
- підвищений рівень статичного електричества;
- підвищений рівень пилу у повітрі робочої зони;
- підвищене утримування позитивних та зменшене утримування негативних аеріонів в повітрі робочої зони;
- підвищенний або зменшенний рівень вологості повітря;
- підвищене значення напруги в електричному ланцюгу,замикання якої зможе пройти скрізь людину.
б) хімічні - підвищений рівень в повітрі двоокис вуглецю, озону, аміаку, фенолу, формальдегіду
в)психологічні - напруження зору, уваги;
- емоційні и інтелектуальні навантаження;
- монотоність праці;
- довгі статичні навантаження.
В приміщеннях з ПК обов’язково треба проводити вогке прибирання.
Приміщення з ПК повинні бути оснащені вуглекіслотними вогнегасниками( 2шт. на кожні 20кв.м.площі) та аптечкою. Підходи к вогнегасниками повинні бути вільними.
Для підвищення вологості повітря слід застосовувати зволожувач повітря, який повинен кожен день заправлятися дистіляційною або кип’яченою водою.
По відношенню до світлового отвору, робочі місця з ПК повинні розташувуватись так, щоб природне світло розташовувалося зліва.
Робоче крісло повинно бути з підйомно-поворотним пристроем з регулюванням висоти та кута нахилу сидіння та спинки.
Екран відеомонітора повинен знаходитись від очей споживача на відстані 600-700мм, але не ближче 500мм з урахуванням розмірів алфавітно-цифрових знаків і символів.
1.11 Висота робочої поверхні столу для дорослих споживачів повинна регулюватись в межах 680-800мм. При відсутності такої можливості висота робочої поверхні столу повинна складати 725мм.
1.12 Робочий стіл повинен мати простір для ніг: висота не менш 600мм, ширина не менш 500мм, глибина на рівні колін не менш 450мм, на рівні витягнутих ніг не менш 650мм.
1.13 Робоче місце повинно бути обладнане підставкою для ніг : ширина не менш 300мм, глибина не менш 400мм, регулювання по висоті в межах 150мм і по куту нахила опорної поверхні до 20 градусів.
1.14 Клавіатуру слід розташовувати на поверхні стола на відстані 100-300мм від краю.
1.15 Тривалість безперервної роботи з особовим комп’ютером без регламентних перерв не повинна перебільшувати 2ч.
1.16 Під час регламентних перерв, з метою зниження нервово-емоціонального натиску, втомлення зорового аналізатора, усунення впливу гиподінамії і гіпокінезії, запобігання розвитку втоми, доцільно виконувати комплекс спеціальних фізичних вправ.
1.17 З метою зменшення негативного впливу монотонності праці доцільно застосовувати чергування операцій (зміна складу робіт).
1.18 У випадку виникнення у працюючих з особовим комп’ютером зорового діскомфорту і інших несприятливих відчуттів, не дивлячись на дотримання санітарно-гігієнічних, ергономічних вимагань, режимів праці і відпочинку, слід застосовувати індівідуальний підхід в обмеженні часу роботи, корекцію тривалості перерви для відпочинку або проводити зміну діяльності на другу, не пов’язану з споживанням персонального компютера.
1.19 Працюючим на персональному комп’ютері з високим рівнем напруження під час регламентованих перерв і в кінці робочого дня показано психологічну розгрузку в спеціально обладнаних приміщеннях.
2. Вимоги перед початком роботи.
2.1 Перед початком роботи працівник повинен:
- оглянути і привести до початку роботи робоче місце, прибрати сторонні предмети;
- відрегулювати освітлення на робочому місці, переконатись у відсутності відбиття на екрані зустрічного світового потоку;
- перевірити правильне підключення обладнання до електромережі;
- протерти поверхню екрану серветкою;
- перевірити правильність встановлення стола, стільця, підставки для ніг, положення клавіатури, кута наклону екрану та при необхідності зробити регулювання .
2.2 При включенні комп’ютера треба виконувати слідуючу послідовність:
- блок постачання;
- прінтер, монітор, сканер та інші прилади та пристрої, які підключен до комп’ютера;
- системний блок( процесор).
2.3 Заборонено приступати до роботи якщо:
- несправне обладнання ;
- відсутні вогнегасники, захисний екранний фільтр “повний захист” , захисне заземлення пристроїв ПЕВМ та ВДТ,
- відключен заземляючий провідник захисного фільтру;
- порушені гігієничні норми розміщення ВДТ.
-
3. Вимоги під час роботи.
3.1 Під час роботи працівник повинен:
-виконувати тільки ту роботу, яка була надана і з приводу якої він проінструктован;
- держати відкритими всі вентіляційні отвіри пристроїв;
- зовнішній пристрой комп’ютерну“миш” застосовувати тільки при наявності спеціального “коврика”;
- при необхідності зупинення роботи, треба закрити всі активні задачі;
- відключити постачання тільки у тому разі, якщо під час перерви у роботі працівник знаходиться поблизу від відеотерміналу;
-виконувати санітарно-гігієничні норми, додержуватись режиму праці та відпочинку ;
- додержуватись правил експлуатації ЕВМ згідно інструкцій з охорони праці на персональному комп’ютері;
- додержуватись встановлених режимів перерви під час роботи та виконувати вправи для очей, шиї, рук, ніг, тулуба;
- додержуватись відстані 600-800мм від очей до екрану монітору.
3.2 Під час роботи заборонено:
- одночасно торкатись екрану монітора і клавіатури;
- торкатись задньої панелі системного блоку при включеному постачанні;
- захаращувати верхні панелі приладів бумагою та сторонніми речами;
- захаращувати робоче місце бума гою, щоб не допускати запилення органічним пилом;
- відключати постачання під час виконання активної задачі;
- допускати попадання вологи на поверхню системного блоку, монітора, на робочу поверхню клавіатури, дисководів, принтерів;
- самостійно виконувати ремонтні роботи обладнання ЕВМ.
3.3 Одним із багато чисельних режимів роботи виявляється такий режим праці: 40-45хв роботи на комп’ютері та 15-20хв. перерви.
3.4 При постійній роботі екран комп’ютера повинен знаходитись в центрі поля обзору, документи розташовувати зліва на столі або на пюпітрі в одній площині з екраном.
4. Вимоги після закінчення роботи.
4.1 Після закінчення роботи необхідно додержуватись слідуючи послідовності виключення всіх активних задач:
- виконати закриття всіх активних задач;
- переконатись, що в дисководі відсутня дискета
- відсутнє СD диск ;
- виключити постачання системного блоку;
- виключити постачання всіх периферійних пристроїв;
- відключити блок постачання.
4.2 Після закінчення роботи привести у порядок робоче місце, вимити руки та обличчя з милом.
5. Вимоги безпеки в аварійній ситуації.
5.1 Робітник повинен:
- у всіх випадках виявлення обриву дроту постачання, несправності заземлення та інших ушкоджень електрообладнання, появлення запаху гару, негайно відключити постачання та доповісти керівнику робіт;
- при виявленні людини, яка підпала під напругу, негайно визволити його від дії току шляхом відключення електропостачання і до прибуття врача надати долікарняну допомогу;
- в будь яких випадках несправності у роботі технічного облднання або програмного забеспечення негайно визвати спеціаліста з ремонту;
- у випадку появи різі в очах, різкому погіршенню видимісті, появі болю в пальцях та кистях рук , посилення серцебиття, негайно звернутись до лікаря;
- у випадку спалаху обладнання відключити електропостачання, прийняти заходи по гасінню пожежі за допомогою вуглекислого або порошкового вогнегасника або сухим піском, визвати пожежну команду, доповісти керівнику.
5.2 У випадку відключення електропостачання зупинити роботу і доповісти керівнику. Не намагайтися з’ясовувати та усувати причину відключення електропостачання, тому що напруга може випадково з’явитись.
32. Охорона праці в школі.
Загальні положення
•забезпечення безпеки навчально-виховного процесу, устаткування, будівель і споруд;
забезпечення учасників навчально-виховного процесу засобами індивідуального іколективного захисту;
підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів проведення навчально-виховного процесу;
вибору оптимальних режимів праці та відпочинку учасників навчально-виховного процесу.
3. Відповідальність працівників служби охорони праці
3.1 Працівники служби охорони праці навчального закладу несуть персональну відповідальність за:
невідповідність прийнятих ними рішень вимогам чинного законодавства з охорони праці;
невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених Положенням про службу охорони праці та посадовими інструкціями;
недостовірність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з охорони праці;
неякісне проведення ними розслідування нещасних випадків з учасниками навчально-виховного процесу.
36. Небезпечні й шкідливі виробничі фактори та їхня класифікація
Шкідливий виробничий фактор виробничий,фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я зниження працездатності працівника. Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.
Відповідно до ПХТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі фактори за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнюючі сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні такі, що впливають на репродуктивну функцію.
До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, мікроскопічні гриби та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).
До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження органів чуття, монотонність праці, емоційні перевантаження).
37. Структура інструкції з охорони праці:
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ
а) охорона праці
Знаючи перелік факторів, що супроводжують роботу обслуговуючого персоналу, дипломник розробляє інженерні рішення, направлені на обмеження їх впливу на працюючих, підтверджуючи їх розрахунками і схемами. Найзначніші інженерні рішення виносяться в графічну частину дипломної роботи. В розділі відзначаються характерні ознаки розроблюваної захисної конструкції механізму, чим вона відрізняється від існуючих. При цьому вказуються творчі розробки, виконані в проекті, дається аналіз конструкції, що підлягає модернізації.
б) промислова безпека
в) гігієна праці та виробнича санітарія
Визначивши перелік шкідливих факторів, що супроводжує роботу обслуговуючого персоналу, студент-дипломник розроблює інженерні рішення, які можуть захистити працівників від отруєння, глухоти, туговухості, віброхвороб, білокрів’я, ослаблення зору та інших професійних хвороб.
г) пожежна безпека
Знаючи вигляд споживаної енергії, матеріал з якого виготовляється обладнання, конструкції, з яких монтуються споруди, необхідно передбачити заходи, що запобігають пожежам, вибухам, руйнуванню і своєчасній евакуації людей з будівель.
д) надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру
|
38. Система управління охороною праці (СУОП) |
|
Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність управлінських дій, що направлені на підвищення ефективності діяльності з метою забезпечення безпечних і нешкідливих для здоров’я умов праці. При створенні СУОП повинні бути чітко визначені: |
|
39. Технічні засоби безпеки праці на виробництві. |
|
г) Спеціальні пристрої (запобіжники та ін.) - приписуючі знаки (круглий, по периметру біла полоса, в середині синій колір, по середині символ); |
40. ФУНКЦІЇ
До основних напрямів діяльності директора школи відносяться:
2.1. Організація освітньої (навчально-виховної) роботи школи.
2.2. Забезпечення адміністративно-господарської (виробничої) роботи школи.
2.3. Створення режиму дотримання норм і правил техніки безпеки в школі.
|
41. Державний нагляд за охороною праці Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: • спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду — Держпромгірнагляд); • спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки (Головна державна інспекція з нагляду за ядерною та радіаційною безпекою Міністерства екології та природних ресурсів України); • спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки (Державний департамент пожежної безпеки Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи); • спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці (Санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України). Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється Законом України "Про охорону праці", законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. |
42. контроль за охороною праці . Однією з основних складових системи управління охороною праці є контроль за охороною праці, і від того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві. Зміст функції контролю полягає у перевірці стану умов праці, виявленні відхилень від вимог законодавства про працю, від стандартів безпеки праці, правил і норм охорони праці, рішень директивних органів, а також у перевірці виконання службами й підрозділами своїх обов’язків у сфері охорони праці.
Контроль буває технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструмент), трудові процеси, а також соціальний, якщо його об’єкт становить діяльність людини.
До основних форм контролю за охороною праці на підприємстві належать:
відомчий контроль вищими органами, який здійснюється шляхом систематичної перевірки міністерствами й відомствами дотримання умов стандартів, норм і правил охорони праці та трудового законодавства на підлеглих їм підприємствах;
оперативний контроль, що проводиться службою охорони праці підприємства. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам;
громадський контроль, який здійснює профспілковий комітет через уповноважених трудових колективів та комісію з охорони праці; адміністративно-громадський контроль, що може здійснюватися на основі триступінчастої системи і тримірної просторової системи.
За своїм змістом контроль повинен передбачати організацію та здійснення нагляду за:
станом і функціонуванням СУОП у цілому на підприємстві і в підрозділах;
рухом та виконанням строків і вказівок організаційно-розпорядчої документації;
організацією та виконанням робіт безпосередньо на ділянках і робочих місцях.
46. 48. Назвіть та охарактеризуйте організаційно-технічні заходи щодо охорони праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-економічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Орган- техн. заходи- заходи, що стосуються навчання, контролю ,створення служб тощо. Організаційно-технічні заходи і засоби щодо охорони праці покликані забезп такий рівень організації праці на підпр-ві й такі технічні рішення з охорони праці для всього техно-логічного процесу, окремого обладнання, інструментів, які виключали б вплив на працівників небезп виробн. факторів, а також виключали б або зменшували б до допустимих норм вплив на робітників шкідливих виробничих факторів.
До організаційних заходів з охорони праці належать: правиль¬на поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструк¬тажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18); правильне пла¬нування робочих місць; правильна організація праці; застосу¬вання безпечних способів праці; дотримання встановленого ходу технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту. Технологічними (інженерними) заходами і засобами охоро¬ни праці є: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блоку¬вання сигналізації, системи дистанційного управління, спеціаль¬них засобів).
44. Назвіть та охарактеризуйте санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль¬но-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають впровадження норм та контроль за ними щодо шуму, освітлення, мікроклімату, пилу тощо, тобто дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, ви¬значення конкретних параметрів виробничих факторів на робо¬чих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимо¬гам нормативних документів. Для цього ств санітарно-гігієнічний відділ – це структурний підрозділ санепідустанови, призначений для здійснення санітарно-гігієнічного нагляду з метою охорони здоров’я населення і профілактики інфекційної та соматичної захворюваності на виконання Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення». В своїй роботі спеціалісти відділу керуються і іншими законами України: «Про охорону навколишнього середовища», «Про охорону атмосферного повітря», «Про відходи», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про основи містобудування», іншими. Санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
43. Назвіть та охарактеризуйте лікувально-профілактичні заходи щодо охорони праці.
Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еко¬номічні, організаційно-технічні, санітарно-гігієнічні та лікуваль¬но-профілактичні заходи щодо охорони праці. Система управління охороною праці створюється суб’єктом господарювання і має передбачати підготовку, прийняття та реалізацію завдань щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності найманих працівників у процесі їх трудової діяльності. Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є встановлення чітких умов для здоров’я людей, моніторинг здоров’я прац-ків, нормування робочих днів, лікування, відповідні попередні та періодичні медичні огляди працівни¬ків; переведення працівників на легшу роботу за 45.станом здо¬ров’я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним хар¬чуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові ви¬трат на лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, не-повнолітніх та інвалідів,
|
45. Інструктажі з питань охорони праці, їх види та порядок проведення. |
|
Повторний інструктаж за змістом і організацією аналогічний первинному. Періодичність його проведення залежить від ступеня небезпеки виконуваних робіт. Всі види інструктажів, крім вступного, проводяться безпосередніми керівниками працюючих і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з охорони праці структурного підрозділу.
|
47. Вступний інструктаж .
1 вересня
Класний керівник на окремій сторінці класного журналу оформляє проведення вступного інструктажу для всіх учнів присутніх у цей день.
У разі відсутності учня з будь – яких причин (про його відсутність говорить запис на сторінці «Облік відвідування» і запис у сигнальному журналі) вступний інструктаж для нього проводиться в день його виходу на заняття.
У разі прибуття учня з іншої школи (про що говорить дата наказу про прибуття) вступний інструктаж проводиться для цього учня в день прибуття. Прізвище учня дописується на сторінці класного журналу, що обліковує вступний інструктаж і ставиться дата прибуття учня за наказом.
Порядок дат необхідно відслідковувати і не можна цей порядок порушувати.
Підписи учні ставлять, починаючи з 9-го класу, інструктаж проводиться за Програмою вступного інструктажу.
49. ЦІЛЬОВИЙ Інструктаж — проводиться з учнями під час організації масових заходів (екскурсій, походів, спортивних заходів, змагань), під час проведення громадських, позанавчальних робіт (прибирання території, приміщень, дослідницької роботи на навчально-дослідній ділянці тощо).
Первинний, позаплановий, цільовий інструктажі проводять відповідні вчителі, керівники гуртків, майстер виробничого навчання або завідувачі кабінетів тощо за відповідними інструкціями чи програмами.
Відмітка про проведення первинного, позапланового та цільового інструктажів робиться в журналі реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів з безпеки життєдіяльності учнів, який зберігається в кожному кабінет і, майстерні, спортивному залі та іншому робочому місці.
50. Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних i лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я i працездатності людини у процесі трудової діяльності.
25. Вимоги охорони праці до організації предметних та туристичних екскурсій з учнями шкіл.
ІНСТРУКЦІЯ З ОХОРОНИ ПРАЦІ під час проведення екскурсій
/. Загальні вимоги безпеки
1.1. Вибирають такий об'єкт для екскурсії, на якому забезпечується повна безпека. її проведення.
1.2. Керівники (учителі, вихователі) відповідають за дотримання правил техніки безпеки та охорону життя учнів.
1.3. Керівники екскурсії повинні вести постійний нагляд за учнями.
1.4. Забороняється проводити екскурсії на відкритих і закритих розподільних пристроях при настанні грози, під час дощу, туману і в темний час доби.
2. Вимоги безпеки перед початком проведення екскурсії
2.1. Перед кожною екскурсією учнів ознайомтесь із загальною характеристикою об'єкта екскурсії, її маршрутом і правилами безпеки, яких необхідно дотримуватися під час проведення екскурсії.
2.2. Кількість учнів, які одночасно беруть участь в екскурсії, не повинна перевищувати 25 чоловік.
2.3. Вирушаючи на екскурсію з учнями, учитель (вихователь) повинен мати при собі дорожню аптечку першої допомоги.
2.4. Допущені до екскурсії учні повинні бути відповідно одягнені, не мати при собі предметів, що створюють небезпеку під час проведення екскурсії.
2.5. Перед проведенням екскурсії роблять перекличку учнів і відмічають присутніх.
3. Вимоги безпеки під час проведення екскурсії
3.1. Другу перекличку і відмітку присутніх учнів проводять після прибуття на місце екскурсії.
3.2. Якщо для доставки учнів до місця екскурсії використовується громадський транспорт, посадку здійснюють групами під керівництвом дорослих(вчителів, вихователів). При цьому у транспортні засоби входять спочатку учні, а потім особа, яка ними керує. У такому самому порядку здійснюється висадка учнів із транспортного засобу. Можна доставляти учнів до місця екскурсії також на спеціально виділених транспортних засобах. Для цього дозволяється використовувати автобуси і закриті вантажні машини.
3.3. Перевозити дітей на відкритих вантажних машинах забороняється.
3.4. Під час екскурсії забороняється розпалювати багаття, щоб уникнути пожеж та опіків учнів.
3.5. Забороняється під час екскурсії пити воду з відкритих водойм. Необхідно заздалегідь запропонувати взяти із собою (з дому) питну воду у пляшці.
3.6. Під час екскурсії учням забороняється знімати взуття і ходити босоніж.
4. Вимоги безпеки після закінчення екскурсії
4.1. Після закінчення екскурсії, перед відправленням у зворотній шлях, учителі(вихователі) виводять усіх учнів з об'єкта екскурсії і перевіряють наявність їх за списком.
4.2. Після повернення з екскурсії ще раз перевіряють учнів за спис" ком.
5. Вимоги безпеки у аварійних ситуаціях
5.1. У випадку аварійної ситуації на місці екскурсії учителі (вихователі) виводять учнів у безпечне місце.
5.2. При нещасному випадку учнів виводять у безпечне місце, а потерпілому надають першу долікарську допомогу.
Вимоги по до організації походів та екскурсій
1. Проходження учнями медичного огляду (висновок може підписати тільки лікар).
2. Дотримання встановлених вимог при формуванні туристичних груп для подорожей відповідних категорій.
3. Наявність документації на проведення походів та екскурсій (маршрутний лист, експедиційне посвідчення або путівка, маршрутна книжка).
4. Оформлення наказу по школі про організацію походу, подорожі (призначення керівників та заступників, затвердження плану, маршруту та кошторису подорожі).
5. Інструктування з мір безпеки керівників та учнів походу, подорожі.
6. Оснащення груп медичними аптечками.
7. Організація контролю адміністрації школи за ходом туристичних походів та екскурсій.
8. Дотримання заходів безпеки при купанні.
52. Професійні хвороби
Професійні хвороби — захворювання, у розвитку яких переважну роль відіграють несприятливі умови праці — професійні шкідливості. Характер професійних хвороб визначається особливостями механізму дії шкідливих виробничих факторів та їх поєднань на організм людини, а також сила і тривалість дії. Класифікація професійних хвороб побудована за етіологічним принципом з урахуванням шкідливого виробничого фактора, який спричинив розвиток хвороби.
Класифікація
Розрізняють професійні хвороби від шкідливої дії:
Серед професійних хвороб відомі хвороби, у патогенезі яких провідну роль відіграє алергічний механізм. У виникненні професійних хвороб велику роль відіграє також зниження опірності організму.
Профілактика
Профілактика професійних хвороб полягає в систематичному поліпшенні умов праці та ліквідації шкідливо діючих факторів, зменшення їх дії до безпечного для здоров'я людини рівня тощо. З цією метою удосконалюють технологічні процеси, широко використовують санітарно-технічне обладнання, раціоналізують режим праці й відпочинку тощо. Вивченням патогенезу клінічних проявів і перебігу професійних хвороб, патогенетичним лікуванням, експертизою працездатності і реабілітацією захворілих займається професійна патологія (професійні хвороби) — клінічна дисципліна, яка відокремилась від загальної патології.
54. про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти
1. Загальні положення
1.1. Це Положення розроблено відповідно до Законів України "Про охорону праці", "Про освіту" і поширюється на вищі, професійно-технічні, загальноосвітні, дошкільні, позашкільні навчальні заклади та заклади післядипломної освіти, установи Міністерства освіти і науки України незалежно від форм власності і підпорядкування (далі - заклади освіти).
1.2. Це Положення визначає єдину систему організації роботи з охорони праці, а також обов'язки керівників та посадових осіб щодо забезпечення здорових і безпечних умов навчально-виховного процесу (1), запобігання травматизму його учасників.
1.3. Положення узгоджене з ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Держнаглядохоронпраці.
1.4. Заклади освіти у своїй діяльності керуються чинним законодавством, нормативно-правовими актами з охорони праці, цим Положенням.
1.5. Організація роботи з охорони праці в закладах освіти покладається на їх керівників.
1.6. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників проводиться відповідно до ДНАОП 0.00-4.12-99 "Типове положення про навчання з питань охорони праці", затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці України 17.02.99 N 27, зареєстрованого в Мін'юсті України 21.04.99 за N 248/3541 (далі - Типове положення).
1.7. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці учнів, студентів, курсантів, слухачів під час трудового та професійного навчання, виробничої практики проводиться відповідно до типових планів і програм з предметів і дисциплін "Охорона праці", "Основи охорони праці", "Охорона праці в галузі" та Типового положення. Крім навчання з охорони праці, в закладах освіти проводиться навчання з питань охорони життя, здоров'я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, попередження побутового травматизму. У закладах освіти, що надають загальну середню освіту, та у вищих навчальних закладах ці питання входять до курсу предметів і дисциплін з безпеки життєдіяльності. Обсяги, зміст навчання та форми перевірки знань з питань безпеки життєдіяльності визначаються навчальними планами і програмами, затвердженими Міністерством освіти і науки України.
1.8. Інструктажі з питань охорони праці в закладах освіти проводиться з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами, працівниками (далі - учасники навчально-виховного процесу) відповідно до Типового положення. Інструктажі з питань безпеки життєдіяльності з вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, аспірантами проводяться одночасно з інструктажами з питань охорони праці і містять питання охорони здоров'я, пожежної, радіаційної безпеки, безпеки дорожнього руху, реагування на надзвичайні ситуації, безпеки побуту тощо.
56. Проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником: новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство; який переводиться з одного цеху виробництва до іншого; який буде виконувати нову для нього роботу; відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві. Проводиться з вихованцями, учнями та студентами СЗО, ПЗО, ПТЗО, ВЗО: на початку занять у кожному кабінеті,лабораторії,де навчальний процес пов'язаний із застосуванням небезпечних або шкідливих хімічних, фізичних, біологічних факторів, у гуртках, перед уроками трудового навчання, фізкультури, перед спортивними змаганнями, вправами на спортивних знаряддях, при проведенні заходів за межами території ЗО; перед виконанням кожного навчального завдання, пов'язаного з використанням різних механізмів, інструментів, матеріалів тощо; на початку вивчення кожного нового предмета (розділу, теми) навчальногоплану (програми) - із загальних вимог безпеки, пов'язаних з тематикою і особливостями проведення цих занять
|
57. Пропаганда безпечних та нешкідливих умов праці: |
|
1.7.1 Створення навчальних та інформаційних відеофільмів, радіо- і телепередач з метою пропагування безпеки праці та способів запобігання виникненню ризиків виробничого травматизму, професійних захворювань та аварій на виробництві. |
|
1.7.2 Організація проведення конференцій, семінарів, виставок, інших заходів з питань охорони праці. |
|
1.7.3 Створення підручників, навчально-методичних посібників, методичних брошур, довідкової літератури, плакатів, пам’яток, інформаційних матеріалів з охорони праці, журналів, каталогу засобів індивідуального захисту працюючих та іншої продукції з питань охорони праці з метою формування відповідального ставлення працівників до особистої безпеки та безпеки оточуючих. |
|
1.7.4 Забезпечення міжнародних зв'язків з питань охорони праці, профілактики травматизму на виробництві та професійних захворювань, вивчення досвіду інших країн, участь у діяльності міжнародних організацій. |
61. Дотримання техніки безпеки в кабінеті
В кабінеті повинні дотримуватись правила техніки безпеки у відповідності до чинного законодавства, нормативних документів Уряду з питань охорони праці, правила внутрішнього розпорядку школи. Основним документом школи з цього питання є "Правила безпеки під час роботи з біології у загальноосвітніх навчальних закладах" (ДНАОП 9.2.30-1.05-98, затверджений наказом Держнаглядохоронопраці від 16.1 і.98р. № 231).
В кабінеті повинні бути:
документи з. ТБ - акт-дозвіл на проведення занять в кабінеті, загальні інструкції з ТБ (електробезпека, пожежна безпека), нормативно-правові документи, журнал інструктажу учнів;
засоби пожежегасіння - вогнегасник (вуглекислотний, пінний, порошковий), ящик або відро з піском і совком; покривало з вогнетривкого матеріалу;
медична аптечка.
Кабінет біології не повинен використовуватись в якості класних кімнат для проведення занять з інших предметів.
62. Назвіть нормативи з охорони праці.
Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання.
Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:
— умови праці на кожному робочому місці;
— безпека технологічних процесів, машин, механізмів, облад¬нання й інших засобів виробництва;
— стан засобів колективного та індивідуального захисту;
— санітарно-побутові умови
Державні нормативні акти з охорони праці залежно від сфери дії поділяються на міжгалузеві та галузеві.
Міжгалузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП загальнодержавного користування, дія якого поширю¬ється на всі підприємства, установи, організації незалежно від ві¬домчої (галузевої) належності та форм власності.
Галузевий нормативний акт про охорону праці — це ДНАОП, дія якого поширюється на підприємства, установи, організації певної галузі.Повний перелік чинних нормативних документів з охорони праці в Україні наведено в «Державному реєстрі міжгалузевих та галузевих актів про охорону праці» , який діє з 1995 р. Він вклю¬чає 2000 нормативних актів (правил, норм, положень, інструкцій тощо), а також 350 міждержавних стандартів безпеки праці (ГОСТ ССБТ) і близько 40 Державних стандартів України (ДСТУ).Функцію головної організації з опрацювання ДНАОП виконує Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який входить до системи органів державного нагляду за охороною праці. У кожній галузі народного господарства визначається ба¬зова організація з опрацювання нормативних актів про охорону праці.Згідно із Законом України «Про охорону праці» (ст. 34) прий¬няття нових, перегляд і скасування державних міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці проводяться ор¬ганами державного нагляду за охороною праці за участю інших державних органів. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охоро¬ну праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та ви¬робничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.
63.. Назвіть основні законодавчі акти з охорони праці .
Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв’язаних нормативних актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається із загальних законів України та спеціальних законодавчих актів. Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України «Про охорону праці».
Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.
Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.
Правове регулювання охорони праці розглядається не лише у главі ХІ «Охорона праці» Кодексу законів про працю. Норми щодо охорони праці містяться в багатьох статтях інших глав КЗпП України, таких як «Трудовий договір» (глава ІІІ), «Робочий час» (глава ХІV), «Час відпочинку (глава V), «Праця жінок» (глава VІІ), «Праця молоді» (глава XІІI), «Професійні спілки» (глава XVI), «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю» (глава XVІІI).
64. Охорóна прáці (рос. охрана труда; англ. labour protection; нім. Arbeitsschutz m) — це:
1.система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності;
2.діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.
3.дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві
67. Загальні положення
1.1.Згідно з Законом України "Про охорону праці" (2694-12) служба охорони праці створюється директором школи для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у навчально-виховному процесі.
1.2.Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо директору школи.
1.3. Навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.
1.4. Працівники служби охорони праці школи в своїй діяльності керуються законодавством України, нормативно-правовими актами з охорони праці, колективним договором та актами з охорони праці, що діють в межах школи.
1.5. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації школи.
68. Розслідування проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника, одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, теплового удару, опіку, обмороження, у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха, контакту з представниками тваринного і рослинного світу, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, у разі зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків, а також у разі смерті працівника на підприємстві (далі - нещасні випадки).
Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.
69. Спеціальному розслідуванню підлягають:
- нещасні випадки зі смертельними наслідками;
- групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома або декількома працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я;
- випадки смерті працівників на підприємстві;
- випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків;
- нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держгірпромнагляду).
Спеціальне розслідування нещасних випадків триває 10 робочих днів. У разі необхідності цей термін може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію. За результатами спеціального розслідування складаються: акт форми Н-5; акт форми Н-1 стосовно кожного потерпілого, нещасний випадок з яким визнано таким, що пов'язаний з виробництвом, або форми НПВ - в іншому випадку; карта форми П-5 стосовно кожного потерпілого у разі настання професійного захворювання (отруєння), пов'язаного з виробництвом, а також оформляються інші матеріали.
70. До акта за формою Н-1 додаються пояснення свідків, потерпілого, а у разі необхідності також витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури), медичний висновок щодо діагнозу ушкодження здоров'я потерпілого в результаті нещасного випадку, а у разі необхідності також про наявність в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1, реєструються на підприємстві у спеціальному журналі за встановленою формою. Власник повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1 протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства,— після отримання необхідних матеріалів.
71. Не складається акт за формою Н-1 та не береться на облік нещасний випадок, що стався внаслідок отруєння алкоголем і наркотичними речовинами або внаслідок їх дії (інсульт, зупинка серця та інші), якщо це не викликано застосуванням цих речовин у виробничих прцесах чи неправильним їх зберіганням і транспортуванням. Факт отруєння повинен бути письмово підтверджений висновком медичного закладу.
72. Комісія повинна провести розслідування нещасного випадку упродовж трьох діб і скласти Акт про нещасний випадок (5 примірників). Керівник навчального закладу зобов’язаний затвердити Акт і один з примірників надати потерпілому учню, його батькам.
Керівник навчального закладу протягом 3-х діб після закінчення розслідування затверджує акт форми Н-Н і направляє по одному примірнику:
1. потерпілому, його батькам або особі, яка представляє його інтереси;
2. до підрозділу, де стався нещасний випадок;
3. начальнику служби охорони праці або особі, на яку покладено ці обов'язки (відповідальному);
4. до архіву навчального закладу;
5. до органу управління освітою за місцем навчання потерпілого.
Копія — міністерству, засновнику (власнику), до сфери управління якого належить навчальний заклад.
Матеріали розслідування нещасного випадку, який стався під час проведення далеких походів, екскурсій, експедицій, у т. ч. акти за формою Н-Н, направляються до органу управління освітою за місцезнаходженням навчального закладу або засновнику (власнику) навчального закладу.
Акт, складений за формою Н-Н, підлягає зберіганню в архіві органу управління освітою, навчального закладу протягом 55 років. Інші примірники акта та його копії зберігаються до здійснення всіх запланованих у ньому заходів, але не менше ніж 5 років.
74. Повноваження Комісії:
1. визначає коло свідків нещасного випадку і відбирає від них пояснювальні записки або складає протокол опитування. Під час опитування свідків з'ясовується їх місцезнаходження на момент нещасного випадку, що бачили або чули, поведінка потерпілого до події, у момент події та після неї, а також думка кожного щодо причин нещасного випадку.
2. визначає коло посадових осіб, які повинні були забезпечити безпечне проведення заняття чи заходу (вихователь, учитель, класний керівник, керівник заходу, що проводився, та ін.). Від них відбираються пояснювальні записки, в яких мають бути висвітлені, зокрема, такі питання:
- хто проводив заняття аби хто був керівником заходу, що проводився;
- хто, коли і як проводив з вихованцем, учнем інструктаж з безпеки життєдіяльності;
- хто і як контролював дотримання правил безпеки (у даному кабінеті, у спортивному залі чи на спортивному майданчику, під час проведення заходу тощо);
- власні припущення щодо причин нещасного випадку.
У разі необхідності нез'ясовані питання уточнюються через протокол опитування.
3. Оглядає місце, де стався нещасний випадок, і складає протокол огляду, долучає до нього план, ескіз або схему місця, де стався нещасний випадок, а у разі необхідності фото- та відеоматеріали.
4. Складає у п'яти примірниках Акт про нещасний випадок, що стався з вихованцем, учнем, за формою Н-Н (затверджено Наказом №616).
76. ДІЇ ДИРЕКТОРА ПІД ЧАС НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ
Про кожний нещасний випадок, який стався з вихованцем, учнем, потерпілий або свідок нещасного випадку негайно сповіщає безпосередньо керівника навчального закладу, який зобов’язаний:
• терміново організувати першу долікарську медичну допомогу потерпілому, у разі необхідності — його доставку до лікувально-профілактичного закладу;
• до початку роботи комісії з розслідування нещасного випадку зберегти обстановку на місці в тому стані, в якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших людей, і не призведе до більш тяжких наслідків);
• негайно вжити заходів з усунення причин, що зумовили нещасний випадок;
• повідомити батькам (особам, які їх замінюють) потерпілого;
• призначити комісію з розслідування нещасного випадку;
• зробити запит висновку з лікувально-профілактичного закладу про характер і тяжкість ушкодження потерпілого.
85. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори
Небезпечним називається виробничий фактор, вплив якого на працюючого в певних умовах призводить до травми або іншого раптового різкого погіршення здоров'я. Якщо ж виробничий фактор призводить до захворювання або зниження працездатності, то його вважають шкідливим (ГОСТ 12.0.002-80).
Вони поділяються на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.
До фізичних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться: рухомі машини і механізми, рухомі частини виробничого обладнання, що пересуваються вироби (матеріали, заготовки), що руйнуються конструкції, що обрушуються гірські породи, підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;
До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів належать хімічні речовини, які за характером впливу на організм людини поділяються на токсичні, дратівливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію. Шляхами проникнення в організм людини вони діляться на проникаючі через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизові оболонки.
До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих факторів відносяться патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, рикетсії, спірохети, гриби, найпростіші) і продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини і тварини).
До психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів відносяться фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження).
Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може ставитися одночасно до різних груп.
86. Неща́сний ви́падок (подія) — тілесні пошкодження або смерть, інколи пошкодження майна, причиною яких є несподіваний збіг обставин. При цьому зазвичай мається на увазі, що негативного імовірнісного результату можливо було уникнути або запобігти, якщо причини, що привели до нещасного випадку, були би розпізнані раніше.
Типовими прикладами є автомобільна катастрофа (або попадання під машину), падіння з висоти, попадання предметів в дихальне горло, падіння предметів (цеглини, бурульки) на голову, враження електричним струмом. Чинниками ризику можуть бути недотримання техніки безпеки, вживання алкоголю. Нещасний випадок є однією з головних причин смерті в Росії. Смерть відомих людей в результаті нещасного випадку зазвичай привертає широку увагу. Часто не вдається встановити, чи був це нещасний випадок, самогубство або вбивство
87. Шкідливі виробничі фактори — фактори середовища і трудового процесу, які можуть викликати професійну патологію, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних та інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я потомства.
Класифікація
Шкідливими виробничими факторами можуть бути:
1.фізичні фактори — температура, вологість і рухливість повітря, неіонізуючі електромагнітні випромінювання (ультрафіолетове, видиме, інфрачервоне, лазерне тощо), статичні, електричні і магнітні поля, іонізуючі випромінювання, виробничий шум, вібрація, ультразвук тощо;
2.хімічні фактори, у тому числі деякі речовини біологічної природи (антибіотики, вітаміни, гормони, ферменти);
3.біологічні чинники (патогенні мікроорганізми, препарати, що містять живі клітини та спори мікроорганізмів, білкові препарати);
4.фактори трудового процесу, що характеризують напруженість праці (інтелектуальні, сенсорні та емоційні навантаження, монотонність навантажень, режим роботи);
5.фактори трудового процесу, що характеризують тяжкість фізичної праці (фізична динамічне навантаження, маса що піднімається і переміщуваного вантажу, стереотипні робочі руху, статичне навантаження, робоча поза, нахили корпусу, переміщення в просторі).
90. Захист людей від ураження електричним струмом
Для забезпечення захисту людей від ураження електричним струмом використовуються окремо або в поєднанні один з одним такі технічні способи та засоби як: захисне заземлення, занулення, вирівнювання потенціалів, мала напруга, захисне відімкнення, ізоляція провідників із струмом, огороджувальні пристрої, попереджувальна сигналізація, блокування, знаки безпеки, засоби захисту та запобіжні пристрої Захисне заземлення (рис . 3 . 50) це - навмисне електричне з'єднання з землею або її еквівалентом металевих струмопровідних частин, що можуть опинитися під напругою Захисне відімкнення - захист швидкої дії, що забезпечує автоматичне відімкнення електроустановки під час виникнення в ній небезпеки ураження людини струмом . Така небезпека може виникнути під час замикання фази на корпус, зниженні опору ізоляції мережі нижче відповідного рівня, а також у випадку дотику людини безпосередньо до струмоведучої частини, що знаходиться під струмом Блокування застосовується в електроустановках напругою вище 220 В, в яких часто ведуться роботи на струмоведучих частинах, що огороджуються Блокування забезпечує зняття напруги із струмоведучої частини і електроустановки під час проникнення до них без зняття напруги
Часто використовується звукова та світлова сигналізація, надписи, плакати та інші засоби інформації, що попереджують про небезпеку
За призначенням електрозахисні засоби поділяються на ізолюючі (діалектричні рукавиці, боти, калоші, килимки, ізольовані підставки, інструмент з ізолюючими ручками, ізолюючі штанги, кліщі тощо), огороджувальні (переносні огородження, заземлення тощо) та запобіжні (пояси, захисні окуляри, каски, спеціальні рукавиці) Засоби індивідуального електрозахисту є захисні костюми, взуття і рукавиці.