Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
ДОГОВІРНА ТЕОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ - — система поглядів, згідно з якою д-ва виникає у результаті договору між людьми як наслідок усвідомлення ними своїх нагальних потреб та інтересів. Згідно з поглядами грец. філософа Епікура (341—270 до н. е.) д-ва і право з'являються тоді, коли люди уклали між собою угоду з метою забезпечити заг. користь — взаємну безпеку. У 17—18 ст. розроблялися різні варіанти теорії суспільного договору. їх автори Г. Гроцій (1583-1645), Т. Гоббс (1588-1679), Дж. Мільтон (1608-1674), Дж. Лілберн (1614-1657), О. Сідней (1622-1683), Дж. Локк (1632-1704), Б. Спіноза (1632-1677), С. Пуфендорф (1632-1694), X. Томазій (1655-1728), X. Вольф (1679-1754), Ж. Ж. Руссо (1712-1778), О. М. Радищев (1749—1802) та ін. розглядали д-ву як форму сусп. життя, що засновується людьми добровільно, на основі взаємної згоди. Причини укладення договору пояснювалися по-різному. Т. Гоббс такою причиною вважав усвідомлення людьми необхідності забезпечити мир у сусп-ві, гарантувати людині життя, безпеку, спрямувати її дії на досягнення заг. блага. Хоча, на думку Т. Гоббса, людина є істотою розумною, але вона дуже егоїстична, нею керують властолюбство, жадоба багатства і бажання шкодити одна одній. У природ, стані це тягне за собою ненависть, ворожнечу, помсту і, як наслідок, «війну всіх проти всіх». Цей ненорм. стан долається за допомогою спільної влади, яка дбає про громад, порядок. Індивіди добровільно передають усі свої права і свободи д-ві, влада якої «настільки велика, наскільки це можна собі уявити». Так укладається сусп. договір, люди визнають політ, владу і підкоряються їй, виникають особливі узи єдності людей, відносини панування і підкорення, тобто політичний стан як такий. Отже, у Т. Гоббса договір є не просто істор. передумовою д-ви як особливого політ, стану сусп-ва, а й її необхідною і пост, логічною складовою. Поняття договору має концептуальне значення у поясненні природи д-ви і політ, життя у цілому.
Дж. Локк вважав природний стан досить упорядкованим. Життя у ньому регулюється законами природи, продиктованими розумом. Але механізму, здатного забезпечити належне користування своїми природ, правами, люди не мають. Причина, що змушує їх перейти до громадян, стану, полягає у ненадійності прав у природ, стані, де кожний змушений самостійно обстоювати своє право і карати його порушників. Гарантувати свободу і надійне користування природ, правами допомагає укладення сусп. договору. Це більше акт усвідомлення, ніж вияв крайньої необхідності.
Причиною укладення сусп. договору Ж. Ж. Руссо вважав прагнення людей захистити себе від зовн. обставин, таких як стихійні лиха, а також наявність приватної власності, яка породжує нерівність і роз'єднує. У результаті укладення договору колект. сувереном стає народ. Кожний, об'єднавшись з усіма, перетворюється на неподільну частину цілого. При цьому кожний, підкорюючи себе всім, не підкорює себе нікому особисто, тобто залишається таким же вільним, як і раніше. Д. т. п. д. і тепер має своїх прихильників.
2
У політичній філософії суспі́льного до́говору або політи́чного до́говору є теорія або модель, що відбувається під час епохи Просвітництва, в якій зазвичай розглядаються питання про походження суспільства і легітимності влади держави над особистістю. Соціальні аргументи договору зазвичай передбачають, що люди погодяться відмовитися від частини своїх свобод і підкорятися владі правителя або судді (або приєднаються до рішення більшості), в обмін на захист своїх прав. Питання про співвідношення між фізичними та юридичними правами. Суспільний договір, створений Жан-Жаком Руссо був книгою про урядові реформи і про те, як вони повинні бути змінені, щоб задовольнити людей, а не уряд.
Хоча осноположників теорії суспільного договору знаходять в давнину у біблійній ідеї завіту, проте розквіт суспільного договору був в середині 17 до початку 19 століть, коли він перетворився на провідну доктрину політичної легітимності. «Природний стан» (Т. Гоббс)У цьому стані, дії фізичних осіб пов'язані тільки зі своєю особистою владою і совістю. З цієї загальної відправної точки, соціальних теоретиків договір прагне продемонструвати, по-різному, тому розумна людина погодиться добровільно відмовитися від своєї природної свободи, щоб отримати переваги політичного порядку.
Гуго Гроцій (1625),Томас Гоббс (1651),Семюел Пуфендорф (1673),Джон Локк (1689),Жан-Жак Руссо (1762), і Іммануїл Кант (1797) відносяться до числа найбільш відомих з 17-го і 18-го століття теоретиків суспільного договору і природних прав. Кожен вирішував проблему політичної влади по-різному. Гроцій стверджував, що окремі людські істоти були наділені природними правами; Гоббс стверджував, що природні права — це згода людей відмовлятися від своїх прав на користь абсолютної влади уряду (будь то монархічна чи парламентська).
Локк вважав, що природні права є невід'ємними, і що правління Бога заміняє державну владу, Руссо вважав, що демократія була кращим способом забезпечення загального добробуту при збереженні індивідуальної свободи під владою закону. Концепція Локка, суспільного договору була викладена в Декларації незалежності Сполучених Штатів. Теорія суспільного договору втратила свою вагу в 19 столітті на користь утилітаризму, гегельянства і марксизму, і була відроджені в 20-му, зокрема, у формі уявного експерименту Джона Роулза.
3
Загальне уявлення[ред.]
В оригінальному дослідженні Томас Гоббс зазначив, що в «природному стані» життя людини було б «самотнім, бідним, огидним, жорстоким і коротким». За відсутності політичного порядку і закону, кожен матиме необмежені природні свободи, в тому числі «право на все» і, отже, свободу грабувати, гвалтувати і вбивати, з'явилися б нескінченні «війни всіх проти всіх» . Щоб уникнути цього, вільний договір людей один з одним для створення політичної спільноти тобто громадянського суспільства через суспільний договір, в якому вони всі задля посилення безпеки в обмін піддають себе абсолютній суверенній, переважно (для Гоббса) владі монарха.
Хоча укази государя цілком можуть бути довільними і тиранічними, Гоббс бачив абсолютний уряд, як єдину альтернативу анархії. Крім того, Джон Локк і Жан-Жак Руссо, стверджують, що ми отримуємо цивільні права в обмін на прийняття зобов'язання поважати і захищати права інших людей, відмовившись від деяких свобод. Центральне твердження соціальних підходів договору є те, що права і політичний порядок не є природними, а існують замість людських творінь. Суспільний договір і політичний порядок створює простий засіб досягнення мети — на користь осіб, причетних — і законних тільки в тій мірі, що виконають свою частину угоди.
Згідно з Гоббсом (в уряді, чия точка зору не є стороною з початковим договором) громадяни не зобов'язані представити в уряд, коли він занадто слабкий, щоб діяти ефективно, придушити фракційність і цивільні заворушення. На думку інших соціальних теоретиків за договором, громадяни мають право вилучити свої зобов'язання, підкорятися або змінити керівництво, шляхом виборів або інших засобів, включаючи, при необхідності, насильство, коли уряд не в змозі забезпечити їх природні права (Локк) або задовольняти інтереси суспільства (так звана «загальна воля» у Руссо, яка більш зацікавлена у формуванні нового уряду, ніж у поваленні старого).
Докладніше: Теорія суспільного договору
За договірною теорією походження держави (Г. Гроцій, Т. Гоббс, Дж. Лок, Ж.-Ж. Руссо, О. Радіщев та ін., XVII–XVIII ст.) державі передує «природний стан» людей («природний стан» уявляли як царство необмеженої особистої свободи, загального благоденства або «війни всіх проти всіх»). Кожна людина мала природні, невідчужувані права, але в процесі розвитку людства права одних людей вступають у супер- ечність з правами інших і порядок у суспільстві порушується, виникає насильство. Тому люди домовилися встановити над собою інституцію — державу, яка відповідала б за додержання порядку, всезагальним інтересам та вимогам якої вони б підкорялися. Держава виникає внаслідок укладення людьми угоди між собою про свідоме самообмеження своєї свободи на користь загальних інтересів, спільного співіснування.
Таким чином, держава народилася внаслідок розумної волі народу. Мається на увазі не формальне підписання письмового договору, а стан суспільства, коли люди свідомо і добровільно об'єдналися в державу шляхом мовчазного визнання єдиного об'єднуючого всіх центру. Договірна теорія мала демократичний зміст; прихильники цієї теорії використовували її для обґрунтування ідеї народного суверенітету (Ж.-Ж. Руссо, О. Радищев), конституційної монархії (Дж. Локк), природно-правової концепції прав людини і громадянина, права народів на насильницьку зміну державного устрою, який порушує природні права.
Основні положення договірної теорії закріплено в Декларації незалежності США і конституціях деяких західних країн. Однак ця теорія не в змозі була пояснити походження держави у різних народів світу.
Суспільний договір — це згода людей на об'єднання, утворення держави. Він має конститутивний характер, оформлює встановлення державно організованого суспільства. В договірній теорії розрізняють первинний договір (договір об'єднання) і вторинний договір (договір підпорядкування народу і державних органів правителів).