Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
52
ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
”ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ”
ШЕЛУДЬКО Наталія Михайлівна
УДК [338.2:336.74]:330.322(043.3)
КРЕДИТНИЙ МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
08.00.08 –гроші, фінанси і кредит
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано у відділі фінансово-монетарного регулювання Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”.
|
Науковий консультант – |
заслужений економіст України, доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України ДАНИЛЕНКО Анатолій Іванович, Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу фінансово-монетарного регулювання. |
|
Офіційні опоненти: |
доктор економічних наук, професор, член-кореспондент НАН України ВИШНЕВСЬКИЙ Валентин Павлович, Інститут економіки промисловості НАН України, заступник директора з наукової роботи, завідувач відділу фінансово-економічних проблем використання виробничого потенціалу; |
|
заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор КРУПКА Михайло Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка МОН України, завідувач кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту; |
|
|
заслужений економіст України, доктор економічних наук, професор МОЗГОВИЙ Олег Миколайович, ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”МОН України, завідувач кафедри міжнародних фінансів. |
Захист відбудеться 27 березня 2008 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.02 у Державній установі “Інститут економіки та прогнозування НАН України”за адресою:
, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут економіки та прогнозування НАН України”за адресою:
, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.
Автореферат розісланий 27 лютого 2008 р.
Т.в.о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук М.І. СКРИПНИЧЕНКО
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
У сучасному світі, коли інноваційний характер капіталу перетворився на основну рушійну силу суспільного прогресу, механізми фінансування інвестицій виступають ключовим фактором темпів та якості економічного розвитку. Як показує досвід високорозвинутих економік, кредитний механізм реалізації інвестиційної політики не тільки розширює можливості, темпи і масштаби впровадження інвестицій та інновацій, але й є потужним фактором економічного прискорення.
Актуальність теми. Процеси ринкових трансформацій в Україні, які увібрали в себе інституціональні зміни –відхід від системи планово-централізова-ного розподілу і регулювання капітальних вкладень, приватизацію, розбудову фінансового сектора, становлення ринкових взаємовідносин підприємств з інститутами кредитної системи, докорінно змінили умови фінансового забезпечення інвестиційної діяльності. Удосконалення кредитного механізму фінансування інвестицій має безпосередній вплив на динаміку структурних зрушень, модернізацію виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної економіки.
Окремі аспекти цієї проблеми дістали досить широке висвітлення в економічній літературі. Зокрема, досить ґрунтовно як класиками, так і сучасними економістами розроблено теоретичні та методологічні основи інвестиційних процесів, проблеми модернізації виробництва та інноваційного розвитку. У цьому контексті варто виділити науковий доробок Й.Шумпетера, П.Друкера, Дж.Гелбрейта, С.Кузнєца, Дж.Сакса, К.Фрімена, Р.Солоу, Е.Тоффлера, П.Ромера, А.Маршалла, Е.Хелпмана, Л.Абалкіна, Д.Львова, В.Полтеровича, О.Ленчук, С.Глазьєва, В.Івантера, М.Шмельова, Р.Грінберга, І.Лукінова, М.Герасимчука, О.Алимова, Л.Безчасного, О.Амоші, В.Вишневського, В.Александрової, О.Махмудова, В.Новицького, В.Гейця, Б.Кваснюка, Л.Федулової, І.Крючкової, С.Кірєєва, Л.Шинкарук, В.Семиноженка, В.Осецького, Т.Косової та ін.
Роль кредиту у суспільному відтворенні, вплив кредитних важелів на стимулювання інвестиційної активності на макро- і мікрорівнях досліджували економісти-класики та сучасники: А.Сміт, Д.Рікардо, Ж.-Б.Сей, Ж.К.Сісмонді, Дж.Ло, А.Ган, Ш.Коклен, Дж.С.Мілль, П.Самуельсон, К.Маркс, М.Туган-Барановський, М.Бунге, Дж.М.Кейнс, М.Фрідман, Дж.Стігліц, Ф.Мишкін, О.Лаврушин, В.Захаров, Г.Панова, М.Єршов, Є.Лебедєв, Л.Красавіна, В.Земсков, В.Шенаєв, О.Рогова, Г.Фетісов, А.Поліщук, А.Мороз, А.Чухно та ін.
Основи використання грошово-кредитних важелів для стимулювання інвестиційних процесів в Україні у 90-ті роки ХХ ст. закладались у працях А.Гальчинського, А.Даниленка, Н.Гребеник, В.Найдьонова, В.Гетьмана, С.Корабліна, М.Савлука, В.Федосова, В.Стельмаха, В.Ющенка та ін.
Серед українських науковців, чий науковий доробок містить окремі аспекти підвищення ролі кредиту у фінансуванні інвестицій, доцільно виділити І.Алексєєва, А.Пересаду, М.Крупку, В.Корнєєва, Л.Шаблисту, О.Мозгового, О.Барановського, М.Звєрякова, В.Зимовця, Т.Майорову, С.Науменкову, І.Лютого, Б.Луціва, В.Опаріна, С.Онишко, О.Дзюблюка, А.Вожжова та ін.
Незважаючи на практичний досвід регулювання інвестиційної діяльності, набутий за час економічних реформ в Україні, ряд теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з активізацією ролі кредиту у фінансуванні інвестицій, у теоретичному і прикладному аспектах розроблено недостатньо. Дотепер в українській економічній літературі бракує комплексних досліджень кредитного механізму реалізації інвестиційної політики з виходом на теоретичні й системні узагальнення у контексті практичної реалізації завдань стимулювання структурних зрушень, модернізації виробництва, підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Водночас характер, зміст та особливості існуючих теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з кредитуванням інвестицій в економіках, які перебувають на етапі економічних і соціальних трансформацій, зумовлюють необхідність поглибленого вивчення економічних відносин з приводу формування й використання кредитних ресурсів для цілей інвестування економічного розвитку, що визначило вибір теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у рамках науково-дослідних робіт Інституту економіки НАН України (з 01.01.2004 р. –Об’єднаного інституту економіки НАН України (ОІЕ НАНУ)), ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України” (ІЕПр НАНУ) та Науково-дослідного фінансового інституту при Міністерстві фінансів України (НДФІ).
Основні положення й висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у проміжних і заключних наукових звітах по НДР “Удосконалення фінансових і кредитних методів державного регулювання економічного і соціального розвитку” (№ДР 0100U006259) (автором обґрунтовано роль монетарної політики та банківської системи у регулюванні економічного й соціального розвитку); “Ресурсне та інституційне забезпечення економічного розвитку” (№ДР 0102U000813) (авторський підрозділ “Кредитні проблеми інвестиційної політики”); “Удосконалення державної політики та умов валютно-фінансового регулювання в Україні” (№ДР 0103U005835) (автором обґрунтовано напрями посилення впливу грошово-кредитного механізму на соціально-економічні процеси); “Фінансове регулювання макро- і мікроекономіки” (№ДР 0104U000484) (автором обґрунтовано роль грошово-кредитної політики у системі важелів регулювання макро- і мікроекономіки); “Міжнародний досвід розробки та застосування бюджетних стратегій”(№ДР 0106U012189) (авторський розділ “Підвищення ролі державних банків у контексті реалізації бюджетної стратегії в Україні”); “Фінансово-бюджетні механізми впливу на інфляційні процеси” (№ДР 0106U010006) (авторський підрозділ “Банківський кредит та інфляція у трансформаційній економіці України”); “Фінансово-монетарні важелі регулювання економіки” (№ДР 0105U006508) (авторські підрозділи: “Теоретико-методо-логічні засади використання кредитного механізму для забезпечення інвестиційних потреб економіки”; “Механізм впливу грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси в Україні”; “Особливості кредитного механізму реалізації інвестиційної політики в умовах низькомонетизованої економіки”); “Взаємозв’язок податкової, бюджетної та грошово-кредитної політики в системі забезпечення соціально-економічного розвитку” (№ДР 0107U009119) (авторський підрозділ “Банк розвитку у механізмі підвищення ефективності взаємодії грошово-кредитної та бюджетної політики в Україні”); “Міжнародні відносини та управління державним боргом” (№ДР 0107U009117) (авторський вклад: обґрунтування необхідності врахування показників фінансової стійкості та капіталізації банків при реалізації проектів з міжнародними фінансовими організаціями); “Еволюція теорії і практика фінансово-бюджетного та податкового регулювання соціально-економічного розвитку”(№ДР 0107U006827) (авторський розділ “Кредитна експансія та її вплив на стійкість банківського сектора в Україні”).
Участь автора у виконанні зазначених НДР і його особистий вклад під-тверджено довідками ОІЕ НАНУ №122-9/333 від 06.07.05; ІЕПр НАНУ №135-15/1206 від 12.12.07, №135-15/1252 від 24.12.07; НДФІ при Мінфіні України №77000-12/0702 від 10.12.07.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад кредитного механізму реалізації інвестиційної політики з визначенням напрямів посилення його ролі у стимулюванні економічного розвитку України.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких зав-дань:
Об’єктом дослідження є процес кредитного забезпечення реалізації інвестиційної політики (на макро- та мікрорівнях).
Предметом дослідження є економічні взаємозв’язки: а) між кредитною системою та іншими секторами економіки з акумулювання грошового капіталу та його інвестування; б) між кредитними інститутами з перерозподілу грошового капіталу в рамках функціонування ринку капіталу; теоретичні та практичні питання підвищення ефективності цього ринку в умовах системних ринкових трансформацій в економіці України.
Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів наукового пізнання, що дало можливість реалізувати концептуальну єдність дисертаційного дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний і системний підходи, згідно з якими всі процеси у кредитній сфері проаналізовано у взаємозв’язку й розвитку. Теоретико-методологічну основу дослідження складає критичний аналіз фундаментальних праць з теорії кредиту та інвестицій. Методи аналізу і синтезу, статистичних порівнянь, групування, вибірки застосовувалися для аналізу впливу грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси, кредитного забезпечення інвестиційних потреб господарюючих суб’єктів, ролі боргових цінних паперів у мобілізації капіталу на інвестиційні ці-лі; системно-структурний –для дослідження інституційної структури кредитного механізму; функціональний –для дослідження ролі кредиту у суспільному відтворенні; логіко-діалектичний та історичний –для розкриття особливостей еволюції кредитних систем.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань кредитування інвестицій в Україні, статистичні матеріали НБУ, ДКЦПФР, ДКРРФП, Держкомстату України, комерційних банків, МВФ, ЄБРР, СБ. Використано дані інформаційно-аналітичних видань, довідкову літературу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному вирішенні важливої науково-прикладної проблеми –обґрунтування теоретико-методо-логічних засад функціонування кредитного механізму реалізації інвестиційної політики в економіці, що перебуває на етапі системних ринкових трансформацій. Основні положення дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну, полягають у тому, що:
–уперше
–дістали подальший розвиток
–удосконалено науково-практичні підходи до
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення і висновки мають практичну цінність для вирішення завдань, пов’язаних з розробкою механізмів ефективного використання кредитних ресурсів у процесі реалізації інвестиційної політики в Україні.
Основні результати дослідження дістали відображення у фундаментальних наукових доповідях –“Фінансовий механізм забезпечення економічного зростання України”та “Капіталізація економіки України”, більш як 30 наукових та аналітичних записках (підготовлених особисто та у співавторстві), які направлені органам державної влади та управління України (довідки ОІЕ НАНУ №122-9/334 від 06.07.05, №122-7/427 від 16.09.05; довідка ІЕПр НАНУ №135-15/1253 від 24.12.07).
З ряду наукових розробок є листи й довідки, що підтверджують практичне значення внесених пропозицій та їх впровадження. Зокрема, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження використано:
Кабінетом Міністрів України –при доопрацюванні параметрів основних макроекономічних показників у 2004–рр. (щодо забезпечення стабільності грошового ринку та інвестиційного використання коштів бюджетного профіциту через кредитні канали) (лист №6781/0/2-04 від 13.10.04);
Міністерством фінансів України –при вдосконаленні фінансово-бюджетних важелів регулювання інфляції (щодо врахування впливу кредитної експансії на інфляційні процеси) та розробці Основних напрямів бюджетної політики на 2008 рік і на середньострокову перспективу (щодо посилення інвестиційної складової бюджетних видатків) (листи №31-05030-06-17/5952 від 26.03.07, №05000-05/196 від 03.05.07);
Національним банком України –при підготовці Основних засад грошово-кредитної політики на 2005 рік (щодо забезпечення стабільності грошового ринку та стимулювання кредитної активності банків); при нормативному регулюванні встановлення умов допуску іноземного капіталу до банківської системи України; при підготовці нормативних актів з питань валютного регулювання (щодо запровадження обмежень на кредитування банками споживчих потреб населення в іноземній валюті та зниження доларизації); при активізації кредитного каналу пропозиції грошей та підвищенні ефективності ринку державних цінних паперів (листи №04-015/2-6987 від 24.09.03; №04-014/8-10508 від 13.10.04; №40-113/3188-12521 від 14.12.05; №14-013/1556-6860 від 30.06.06; довідка від 19.04.07);
Міністерством промислової політики України –при формуванні управлінських рішень щодо поліпшення фінансового стану підприємств підгалузей Міністерства (лист №01/2-6-903 від 14.09.05);
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку –при підготовці проектів законодавчих актів, які регулюють діяльність фондового ринку України, зокрема –проектів Законів України “Про акціонерні товариства”, “Про іпотечні облігації”, “Про внесення змін до Закону України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди””; при розробці змін до Положення про порядок випуску облігацій підприємств; проектів Стратегії розвитку ринків фінансових послуг на період до 2015 року та Концепції розвитку ринку капіталів в Україні (листи №11/18649 від 12.12.06; №11/11441 від 11.07.07; №02/13815 від 17.08.07; довідка №02/39 від 12.07.07);
Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України –при підготовці проектів законодавчих актів, що регулюють діяльність фондового ринку України, зокрема –проекту Закону України “Про факторинг”, проекту Стратегії розвитку ринків фінансових послуг на період до 2015 року (лист №13416/11-10 від 28.11.07; довідка №13419/11-10 від 28.11.07);
Державним комітетом фінансового моніторингу України –при підготовці роз’яснень щодо здійснення фінансового моніторингу на організаторах торгівлі цінними паперами (лист №5965/0330-5 від 22.08.07);
Міністерством економіки України –при вдосконаленні державних підойм стимулювання кредитування аграрного сектора; при підготовці матеріалів про хід реалізації Послань Президента України до Верховної Ради України “Україна: поступ ХХІ сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000–роки”та “Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002–роки”(листи №39-32/10 від 03.01.02, №39-33/28 від 10.01.03);
Секретаріатом Президента України –при підготовці Указу Президента України від 18.07.2006 р. №624 “Про заходи щодо посилення захисту прав громадян, які є вкладниками банків, та інших клієнтів банків і забезпечення стабільності у банківській системі”(щодо удосконалення діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, створення умов для виявлення реальних власників банків, підвищення рівня капіталізації банків за рахунок вітчизняних інвестицій, вдосконалення банківського нагляду, підвищення ефективності механізму відновлення платоспроможності банків); засідання Консультативної ради з питань іноземних інвестицій в Україні 15.06.2007 р.; матеріалів для Глави держави з актуальних питань розвитку економіки (листи №10-08/1576 від 21.09.02, №10-08/554 від 17.03.03, №10-08/2453 від 11.11.03, №10-08/1932 від 22.09.04, №10-09/1957 від 18.09.04, №10-09/2234 від 24.10.06, №10-09/1262 від 11.07.07);
Радою національної безпеки і оборони України –при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів до засідань РНБО, зокрема –з питань поліпшення інвестиційного клімату в Україні (листи №6/7-3584-6-6 від 07.09.05, №6/8-5421-6-3 від 22.12.05, №6/9-3966-6-2 від 13.10.06, №6/9-916-6-2 від 05.04.07);
Національним інститутом стратегічних досліджень –при підготовці проекту Послання Президента України до Верховної Ради України за напрямом “Стратегія конкурентоспроможності економіки та розбудова соціальної держави”(щодо обґрунтування активізації грошово-кредитних важелів стимулювання структурних перетворень і посилення ролі банків в інвестиційних процесах) (довідка від 05.12.07).
Практичні пропозиції з удосконалення функціонування ринку заявок і реалізації моделі DVP-розрахунків використовуються у діяльності ТІС “Перспектива”, що дало змогу формувати об’єктивні ціни на цінні папери (довідка №146/3 від 16.10.07). Висновки і практичні рекомендації за результатами аналізу особливостей інвестиційного клімату в Україні використано у діяльності КУА “Академія Інвестментс”, що дозволило оптимізувати портфель активів компанії та підвищити її капіталізацію (довідка №143/12 від 10.09.07).
Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі кафедри державних фінансів Національного університету державної податкової служби ДПА України при викладанні дисциплін “Інвестування”, “Фінанси”, “Бюджетна система України”(довідка №1669/0112 від 18.05.06) та кафедри фінансів підприємств ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”МОН України при викладанні дисциплін “Фінансова діяльність суб’єктів господарювання”та “Фінансовий менеджмент”за програмами підготовки бакалаврів і магістрів (довідка від 31.05.07).
Особистий вклад здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що виносяться на захист, сформульовані автором дисертації самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті положення та ідеї, що належать здобувачу. Особистий вклад автора у праці, опубліковані у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методичні результати дисертаційного дослідження оприлюднено автором на: Міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання”(Луцьк, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку”(Дніпропетровськ, 2004); ІХ Міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: міжнародний рух капіталу”(Ялта, Форос, Лівадія, 2004); науково-практичній конференції “Підвищення ролі банків у економічному зростанні”(Київ, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання”(Луцьк, 2005); Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Фінансова система України: становлення та розвиток”(Острог, 2005, 2006); науково-практичній конференції “Современные аспекты финансового управления экономическими процессами”(Севастополь, 2005); науково-практичній конференції “Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції”(Луцьк, 2006); ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави”(Луцьк, 2006); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України”(Дніпропетровськ, 2006); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні”(Київ, 2006); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи”(Львів, 2006); міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія соціально-економічного розвитку України та пріоритети грошово-кредитної політики”(Київ, 2006); V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан та проблеми інноваційної розбудови України”(Дніпропетровськ, 2007); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Інтеграція України в європейський та світовий фінансовий простір”(Львів, 2007); міжнародній науково-практичній конференції “Від валютно-фінансової стабілізації до економічного зростання: досвід Угорщини (уроки для України)” (Будапешт, 2007).
Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертації опубліковано в 44 наукових працях, у т.ч. –індивідуальних монографії (18,2 др. арк.) та брошурі (3,13 др. арк.), розділах у колективних монографіях і науковій доповіді (особисто автору належить 4,1 др. арк.), 26 статтях у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 11 публікаціях матеріалів і тез науково-прак-тичних конференцій. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить автору, становить понад 30,0 др. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, шести розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 445 сторінок, основний зміст роботи викладено на 405 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 18 таблиць і 6 рисунків, які займають 14 сторінок. Список використаних джерел включає 392 найменування і займає 29 сторінок. 9 додатків розміщено на 11 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У першому розділі – “Інвестиційна політика: концептуальні основи та особливості механізмів реалізації” –розглянуто еволюцію наукових поглядів на роль інвестиційної політики в економічному розвитку; охарактеризовано особливості фінансового забезпечення реалізації інвестиційної політики у розвинутих країнах, нових індустріальних країнах і країнах з перехідною економікою; досліджено проблеми фінансового забезпечення реалізації інвестиційної політики в Україні з урахуванням визначених пріоритетів в інвестиційній сфері.
На основі аналізу наукових течій у теорії інвестицій та економічного зростання з’ясовано, що сучасний стан дослідження проблеми залежності ефективності інвестиційної політики від механізмів її фінансування у перехідних економіках характеризується істотною теоретичною невизначеністю і наявністю діаметрально протилежних точок зору. Обґрунтовано, що в економічній системі, яка перебуває на етапі економічних трансформацій, залежність ефективності впливу інвестиційної політики на економічний розвиток має складний і нелінійний характер, зумовлений як особливостями пріоритетів інвестиційної політики, так і низьким розвитком інституціонального середовища, трансформаційними ризиками, слабкістю фінансових систем. Теоретичний аналіз моделей інвестиційної політики, які є в арсеналі сучасної економічної науки, свідчить, що теоретичні та емпіричні результати, сформульовані для розвинутих ринкових економік, не можуть повністю екстраполюватися на досвід країн з перехідною економікою, яка характеризується незавершеністю трансформації структури, ролі та функцій економічних, соціальних і державних інститутів.
Встановлено, що у сучасній економічній науці досить активно розробляються напрями впливу фінансових систем на економічний розвиток у рамках так званих “нових теорій зростання”та інституціональні аспекти проблеми фінансування інвестицій. Поглиблена розробка макроаспектів взаємозв’язку рівня розвитку фінансових систем, інвестицій та економічного зростання зумовлена відсутністю у неокласичних теоріях зростання фактора трансакційних витрат, що, у свою чергу, спричинило ігнорування ролі фінансових інститутів і ринків у процесах ефективної трансформації фінансових ресурсів. Посилення впливу інституціонального середовища на темпи і пропорції економічного розвитку на етапі прискорення науково-технічного прогресу актуалізували дослідження макро- і мікроаспектів впливу механізмів фінансування на інвестиційні процеси та економічний розвиток.
Доведено, що для різних стадій соціально-економічного розвитку (традиційної економіки, індустріальної економіки та постіндустріалізму) характерними є різні моделі інвестиційної політики й механізмів її фінансування. Виявлено, що перехід на стадію постіндустріалізму, де провідними (локомотивними) галузями економіки стають не трудо- і матеріаломісткі, а наукомісткі галузі, об’єктивно вимагає змін у механізмах фінансування інвестиційної політики, при цьому істотно зростає роль механізмів, які забезпечують масштабну алокацію фінансових ресурсів на інвестиційні цілі та їх ефективне використання. Особливої гостроти вказана проблема набуває для країн, які розвиваються, і країн з перехідною економікою, оскільки вони, як правило, не мають достатніх фінансових ресурсів для реалізації інвестиційної політики, яка б забезпечила досягнення високого рівня конкурентоспроможності і відповідну нішу у міжнародному поділі праці, а монополізація ринку наукомісткої продукції та одержання наукомісткої ренти вузькою групою найбільш розвинутих держав фактично обмежує їх розвиток сегментом сировинних і напівсировинних придатків.
На основі порівняльного аналізу та узагальнення особливостей реалізації моделей інвестиційної політики у країнах СНД, ПСА і ЦСЄ виявлено, що ті моделі інвестиційної політики, які реалізовувалися у країнах ЦСЄ і ґрунтувалися на розширенні їх участі у процесах міжнародного поділу праці переважно у рамках підрозділів ТНК, розміщених на їх національних територіях, сприяли поглибленню техномісткості виробництв і значному розширенню експортних можливостей. Однак використання таких моделей мало й негативні наслідки для цих країн, що виражаються у їх дедалі наростаючій залежності від ТНК й пригніченні та витісненні національних наукомістких виробництв. Аналіз досвіду країн СНД показав, що у жодній з них (за окремими винятками, у Росії, Казахстані, Бєларусі та Україні) не було розроблено і реалізовано таку інвестиційну політику, яка б дала поштовх для наближення до кола технологічно розвинутих держав світу. За своїми характером та особливостями реалізація такого типу інвестиційної політики ґрунтується на стимулюванні інвестиційної діяльності у матеріало- та енергомістких галузях (металургії, машинобудуванні, енергетиці та ін.), але не створює об’єктивних передумов для прискорення процесів переходу до інноваційної моделі розвитку як до першої сходинки наближення до авангарду світового технологічного розвитку, що базується на економіці знань.
Обґрунтовано, що сьогодні в Україні відсутні реальні фінансові можливості для повноцінної реалізації інноваційної моделі інвестиційної політики. За таких умов найбільш оптимальною є інвестиційна політика, яка б стимулювала прискорене нагромадження факторів зростання (капіталу, трудових ресурсів, знань) з тим, щоб розвинути базу наукомістких та високотехнологічних галузей, що в майбутньому забезпечить підвищення рівня національної конкурентоспроможності та поступове завершення індустріального циклу.
На основі аналізу макрофінансових передумов для інвестиційної діяльності підтверджено висновок про вкрай низьку ефективність міжгалузевого переливу капіталу в економічній системі України. Доведено, що в умовах України, де темпи валового нагромадження основного капіталу (відносно ВВП) відповідають рівню розвинутих країн (хоча є нижчими порівняно з країнами, які обрали стратегію прискореної модернізації), а норма заощаджень відповідає показникам багатьох країн світу (хоча в абсолютному обсягу є досить низькою), необхідно задіяти механізми, які б давали можливість трансформувати навіть порівняно невисокий абсолютний обсяг національних заощаджень в інвестиції з максимальною ефективністю, що сформує макрофінансові передумови для ефективної реалізації інвестиційної політики.
З огляду на це, обґрунтовано концепцію пріоритетності кредитного механізму фінансування інвестиційної політики в Україні, адже в ринкових умовах інвестиційні потреби економічних суб’єктів задовольняються на дуальній основі (власних і залучених ресурсів), а в умовах обмеженості власних ресурсів суб’єктів господарювання, звуження інвестиційних можливостей держави внаслідок зростання соціалізації бюджетних видатків, неефективного міжгалузевого переливу капіталів, ризиків реалізації моделі залежного розвитку (у випадку фінансування за рахунок зовнішніх ресурсів) кредитний механізм дозволяє ефективніше здійснювати алокацію та використання ресурсів на інвестиційні цілі.
У другому розділі – “Теоретико-методологічні засади кредитного механізму реалізації інвестиційної політики”–розкрито існуючі методологічні підходи щодо кредитного механізму реалізації інвестиційної політики; досліджено роль кредиту як інвестиційного ресурсу; визначено методологічні принципи побудови кредитного механізму в умовах структурних зрушень і ринкових трансформацій в економічній системі.
Вихідні теоретико-методологічні постулати дослідження кредитного механізму базуються на поглибленні теоретичних положень про сутність і функції кредиту в сучасних умовах, а також на виявленні тенденцій і закономірностей розвитку кредитних систем, які утворюють інституційну основу кредитних відносин в економіці і через які функціонує кредитний механізм.
Обґрунтовано, що за механізмом впливу на відтворювальні процеси кредит залишається однією з найскладніших економічних категорій. Дослідження функцій кредиту з позицій його ролі у процесах суспільного відтворення дало підстави стверджувати, що з функцій кредиту, виділених в економічних дослідженнях, доцільно розглядати лише перерозподільчу і капіталотворчу –як такі, що безпосередньо пов’язані з дією певних об’єктивних економічних законів у сфері взаємодії кредиту з процесами суспільного відтворення і відображають конкретний прояв суті кредиту як економічної категорії.
Доведено, що еволюцію кредитних відносин можна розглядати як провідну закономірність удосконалення кредитного механізму. З’ясування передумов для формування кредитного механізму в економічній системі дозволило зробити висновок, що еволюція кредитних відносин у суспільстві (яка відбувається не тільки у рамках удосконалення форм і методів кредитування) і розвиток грошових систем стали рушіями процесів удосконалення алокації та перерозподілу ресурсів, ефективність яких забезпечується через кредитний механізм.
На основі адаптації положень системного підходу та теорії інституціоналізму виділено методологічні принципи функціонування кредитного механізму (цілісності, функціональності, структуризації, ієрархічності, еволюційності, транспарентності). Підкреслено, що дотримання принципів функціонування кредитного механізму за умови максимально повної їх реалізації може забезпечити ефективний розвиток кредитних відносин у суспільстві, стабільність діяльності кредитних інститутів, широкий набір кредитного інструментарію, що дозволить змогу забезпечувати оптимальні алокацію та перерозподіл ресурсів у контексті досягнення визначених цілей економічного розвитку.
Обґрунтовано, що на різних етапах економічного розвитку і в різних типах економічних систем структура кредитного механізму досить істотно відрізняється (табл. 1), оскільки на неї впливають історичні традиції регулювання кредитних систем, їх структура, стан і рівень розвитку фінансових ринків тощо. У процесі переходу від планово-регульованої економіки до ринкової відбувається докорінна зміна кредитної системи, розширюється її інституціональна основа (за рахунок появи нових кредитних інститутів), підвищується її роль в економічних процесах, однак за функціональними характеристиками вона ще далека від рівня розвитку кредитних систем у розвинутих економіках (табл. 2).
Таблиця 1
Особливості сучасних типів кредитних механізмів
|
Типи кредитних механізмів |
|
банківський |
ринковий (фондовий) |
контрактний |
|
Інституціональна організація |
||
|
Банківська система, ТНБ. Розвинута мережа кредитно-фінансових інститутів. Універсальний характер діяльності банків. Високий рівень державного контролю і нагляду за банками. |
Грошово-фінансовий ринок, ТНБ. Національні кредитно-фінансові інститути. Розвинута мережа індивідуальних та інституційних інвесторів, орієнтованих на фондовий ринок. |
Банки – фінансові посередники (комісійні агенти). Національна банківська підсистема, міжнародні фінансові інститути і банки розвитку, архаїчна підсистема (міняли, лихварі, сарафи). |
|
Функціональний механізм взаємозв’язку елементів |
||
|
Банки обслуговують кредитні відносини акумуляції та перерозподілу вільних коштів на умовах фінансового посередництва. Основний метод кредитування зумовлений обслуговуванням обороту коштів позичальників–клієнтів банків. Основний спосіб кредитування –рух коштів на банківських рахунках. |
Основа – інструменти грошово-фінансового ринку. Способи і методи банківського кредитування формуються під впливом механізму обігу цінних паперів. Розвинутий ринок кредитних деривативів, депозитних сертифікатів та іпотечних облігацій. |
Позичковий процент заборонено. Банки виконують роль посередників при укладанні контрактів, які відрізняються залежно від терміну інвестування та сектора, в який вкладаються кошти. Особливий контракт “мудараба” для проектного фінансування: учасники одержують не процент, а частку в прибутку. Методи контрактного кредитування – розподіл прибутків і збитків; схеми відстрочки платежу. |
|
Інфраструктура |
||
|
“Жорстка” – технологічна база платіжної системи та інструменти грошово-кредитного ринку. “М’яка” – законодавча та інформаційна компоненти, кредитні бюро. |
“Жорстка” – мережа Intenet, SWIFT та інші електронні платіжні системи. Відображає зміни у масштабах фінансової модернізації; відродження концепції універсального банку, розмивання меж між комерційними та інвестиційними операціями банків. |
“Жорстка” – сучасна платіжна система, мережа міжбанківських коррахунків. “М’яка” – законодавство, що ґрунтується на законах шаріату. |
|
Наявність інноваційної підсистеми кредитних установ |
||
|
Розвинута (у т.ч. факторингові, лізингові компанії). |
Розвинута (у т.ч. факторингові, лізингові компанії, венчурні фонди). |
Ісламський банк розвитку, ісламські інвестиційні банки на ринку лізингових операцій. |
|
Проблеми функціонування |
||
|
Інституціональна неузгодженість ланок (банків, страхових компаній, пенсійних фондів) заважає знижувати асиметричність інформації. |
Кредитний механізм, орієнтований на фіктивний капітал, швидше набуває боргового характеру, а способом його регулювання є кризи (дефолти). |
Іслам не поділяє загальноприйнятого погляду на процент як мотив для заощаджень. Господарська діяльність набуває етичної зумовленості. |
|
Переваги |
||
|
Вища стабільність за рахунок моніторингу ризиків на основі закритої інформації. Інтенсивніше розвиваються нові банківські послуги. |
Вища ефективність розподілу ресурсів за рахунок оцінки ризиків на основі доступної інформації. Інтенсивніше розвиваються нові кредитно-фінансові інструменти. |
Удосконалення і розвиток нових видів непроцентних контрактів. |
Джерело: складено автором за: Полищук А.И. Кредитная система: опыт, новые явления, прогнозы и перспективы. –М.: Финансы и статистика, 2005; Садков В., Овчинникова О. Банковские системы развитых стран и совершенствование денежно-кредитной политики России. –М.: “Прогресс”, 2003; Деринг Х.У. Универсальный банк –банк будущего. Финансовая стратегия на рубеже века / Пер. с нем. –М.: Международные отношения, 2001.; Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку. –К.: Основа, 2007; Роберт В. Колб, Риккардо Дж. Родригес. Финансовые институты и рынки / Пер. 2-го амер. изд. –М.: “Дело и Сервис”, 2003; Сорнетте Д. Как предсказывать крахи финансовых рынков: критические события в комплексных финансовых системах. –М.: Интернет-трейдинг, 2003; Моисеев С.Р. Денежно-кредитная политика: теория и практика. –М.: Экономистъ, 2005.
За окремими порівняльними ознаками (наприклад, за інституціональною основою –наявністю дворівневої банківської системи, появою інших кредитних інститутів) кредитний механізм в економічній системі перехідного типу є наближеним до кредитного механізму, притаманного ринковій економіці. Втім, функціональна роль першого з них є істотно вужчою в результаті домінантності перерозподільчої функції кредиту, тоді як у розвинутій економічній системі основною його функцією є капіталотворча.
Таблиця 2
Порівняльна характеристика макроекономічних умов функціонування кредитних механізмів у різних типах економічних систем
|
Порівняльні ознаки |
Типи економічних систем |
|
планово-розподільча |
перехідна (трансформаційна) |
ринково- розвинута |
|
|
1. Монетизація економіки |
середня, висока |
низька, середня |
висока |
|
2. Рівень розвитку кредитних відносин |
низький (обмежений) |
низький, середній |
високий |
|
3. Рівень розвитку кредитних інститутів |
низький, середній |
низький, середній |
високий |
|
4. Інституціональна основа кредитного механізму |
банківська система |
банківська система |
банківська система, інститути фондового ринку |
|
5. Основна форма кредитних відносин |
банківська |
банківська, небанківська |
небанківська, банківська |
|
6. Ефективність грошово-кредитного регулювання |
середня |
низька, середня |
висока |
|
7. Роль кредитної системи у стимулюванні економічного розвитку |
середня |
низька, середня |
висока |
Джерело: складено автором.
Доведено, що кредитний механізм у перехідній економіці перебуває під впливом змін в економічному середовищі, які вимагають адаптації цього механізму за принципово важливими позиціями (передусім, організаційними та функціональними) з тим, щоб забезпечити його ефективність. В іншому випадку кредитний механізм може виявитися низькоефективним з точки зору стимулювання економічного розвитку. З урахуванням тенденцій регіональної інтеграції та глобалізації світової економіки у кредитній сфері, виділено ключові фактори, які визначатимуть розвиток кредитного механізму в малій відкритій перехідній економіці (якою є українська), і які необхідно брати до уваги при здійсненні функціональної та інституційної адаптації: посилення суперечностей між національними, регіональними та світовими економічними інтересами; стимулювання за рахунок поширення технологічних інновацій не тільки інтернаціоналізації потоків капіталу, але й поширення фінансових і банківських криз; експансія ТНБ на фінансові ринки країн з перехідною економікою (що дістає свій вияв у денаціоналізації центробанків, зростанні ролі ТНБ у регулюванні ліквідності на ринках капіталу в малих відкритих економіках). Оскільки кредитний механізм в українській економіці є банківськоорієнтованим, то ці фактори мають першорядне значення для його вдосконалення з тим, щоб забезпечити стимулюючу роль кредиту в реалізації інвестиційної політики.
У третьому розділі – “Макроекономічні аспекти функціонування кредитного механізму в економіці України” –розкрито теоретичні засади механізму впливу грошово-кредитного регулювання на інвестиційні процеси; здійснено оцінку ефективності грошово-кредитної політики НБУ у контексті стимулювання інвестиційного процесу; виділено ключові проблеми реалізації грошово-кредитної політики в Україні як фактора стимулювання інвестиційної активності та обґрунтовано напрями їх вирішення.
На основі аналізу сучасних концепцій грошово-кредитного регулювання зроблено висновок, що у поглядах представників провідних наукових доктрин –монетаристів і кейнсіанців –відбулося зближення (синтез) підходів та ідей, передусім, щодо важливості попиту на гроші та механізмів регулювання грошової маси –як закономірна реакція на об’єктивну дійсність у грошово-кредитній сфері зокрема і на процеси в економічній системі взагалі. Втім, фактори попиту на гроші, виділені у згаданих доктринах як ключові, у перехідній трансформаційній економіці не забезпечують стабільного попиту на гроші, причому навіть у короткостроковому періоді через те, що у перехідній економіці існує принципова відмінність механізму трансмісії грошово-кредитної політики від трансмісійного механізму, який функціонує у розвинутих ринкових економіках і описаний у працях провідних західних дослідників монетарних проблем. Це дає підстави для висновку про неадекватність їх застосування у перехідній економіці. У дисертації доведено, що, крім особливостей дії трансмісійного механізму в умовах перехідної економіки України (сформульованих О.Дзюблюком і М.Савлуком), залишається також досить вагомою дія інших факторів, які деформують трансмісійний механізм грошово-кредитної політики. Це, зокрема:
Обґрунтовано, що оскільки на етапі економічних трансформацій та структурних зрушень на поточний попит на гроші впливає ряд мотиваційних факторів, які не мають більш-менш постійного тренду в довгостроковій перспективі (наприклад, попит на іноземну валюту з боку домогосподарств як на засіб збереження заощаджень; попит на гроші підприємств в умовах платіжної кризи як на засіб платежу; попит на “довгі” гроші для фінансування інвестицій і технологічного оновлення, тощо), то слід застосовувати диференціацію напрямів і механізмів грошово-кредитного регулювання враховуючи стратегічні пріоритети економічного розвитку, в т.ч. –в інвестиційній сфері.
З огляду на особливості грошово-кредитної сфери у перехідних (трансформаційних) економіках, обґрунтовано, що найбільш цінними розробками в галузі грошово-кредитного регулювання з точки зору практичного втілення в таких економічних системах є, передусім, ті, що стосуються розвитку інститутів грошово-кредитної системи (у т.ч. рівня незалежності органів монетарної влади –центробанків), впливу фінансової лібералізації на національну грошово-кредитну систему, посилення координації бюджетної, податкової, структурної, соціальної, регіональної політик з грошово-кредитною для досягнення визначених цілей і пріоритетів соціально-економічного розвитку.
Оцінку ефективності впливу грошово-кредитної політики НБУ на інвестиційні процеси здійснено у роботі на основі аналізу впливу на них величини і структури грошової маси; цінової стабільності як передумови для активізації інвестиційної діяльності; впливу інструментів грошово-кредитної політики на ці процеси. Висновок про обмежену ефективність грошово-кредитної політики з точки зору забезпечення стимулюючого впливу на інвестиційні процеси зумовив необхідність аналізу факторів, які визначають її рівень, та обґрунтування концептуальних напрямів посилення стимулюючого впливу цієї політики на інвестиційні процеси.
Обґрунтовано, що в Україні існують значні невикористані можливості щодо нарощування кредитно-інвестиційного потенціалу банків. Про це свідчить вищий, ніж у розвинутих країнах, показник відношення готівки в обігу до депозитів (39,7%2 в Україні порівняно з 4-10% у розвинутих державах). Доведено, що оптимізація структури грошової маси шляхом поступового витіснення готівкового компонента як такого, що обслуговує поточний товарно-грошовий оборот і найменше піддається регулятивному впливу НБУ, має сприяти розширенню кредитно-інвестиційного потенціалу банків та посиленню стимулюючого впливу інструментів грошово-кредитної політики (процентної ставки й норми обов’язкового резервування) на інвестиційні процеси. Заходи щодо сприяння розширенню довгострокового сегмента ресурсної бази банків та їх можливостей щодо надання довгострокових інвестиційних кредитів, досягнення якісних ефектів у структурі активно-пасивних операцій банків повинні міститись у площині подальшої лібералізації норм обов’язкового резервування.
Виявлено, що обмежена роль політики рефінансування НБУ у формуванні пропозиції грошей та посиленні значення процентної політики для стимулювання інвестиційних процесів в економіці в умовах наявності постійного інтервенційного каналу є об’єктивно закономірною –обсяги і умови рефінансування банків залежать від загального стану грошово-кредитного ринку і передусім –від поведінки НБУ на валютному сегменті ринку. В періоди активної участі НБУ в інтервенціях з купівлі іноземної валюти обсяги рефінансування з підтримання ліквідності знижуються, і навпаки –при інтервенціях з продажу валюти попит на всі види рефінансування з боку банків істотно збільшується. Зазначена особливість, як обґрунтовано у дисертації, з метою стимулювання інвестиційних процесів об’єктивно вимагає надання пріоритетності процентній політиці при проведенні грошово-кредитної політики. Для підвищення ролі процентної політики необхідно посилити зв’язки між коротко- та довгостроковими процентними ставками, що, у свою чергу, вдосконалить механізм передавання імпульсів від зміни процентних ставок НБУ показникам, які характеризують інфляційні процеси, а також інші параметри соціально-економічного розвитку за рахунок мінімізації неринкових факторів впливу на ставки, зокрема, зниження кредитних ризиків.
Одними з істотних факторів, які знижують ефективність процентної політики в Україні, є низький рівень розвитку та інституційна недосконалість фондового ринку і сегмента небанківських фінансових установ, які не дозволяють повноцінно стимулювати механізм переливу капіталів між сегментами фінансового ринку, і в такий спосіб забезпечувати реакцію реального сектора економіки на монетарні рішення. В цьому контексті особливої ваги набуває співпраця з Урядом у питаннях активізації розвитку фондового ринку та сегмента небанківських фінансових установ у напрямі розвитку міжнародних стандартів корпоративного управління, а також удосконалення інституційної інфраструктури фінансового ринку, системи прав власності, законодавства, тощо.
Оцінюючи взаємний вплив інфляції та інвестиційних процесів, автор зробив акцент на різному характері такого впливу за умов гіперінфляції, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Доведено, що структурно-інституціональна специфіка української економіки істотно позначилася на наслідках інфляції в інвестиційній сфері, які необхідно враховувати для забезпечення стимулюючого впливу грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси: якщо на етапі гіперінфляції (перша половина 90-х років ХХ ст.) і поступового уповільнення інфляційних процесів (друга половина 90-х років ХХ ст.), коли стримування пропозиції грошей виявилось єдиним способом монетарної стабілізації, відбулися фактичне пригнічення кредитного забезпечення інвестиційних процесів, поширення квазізапозичень, визначення пріоритетів держави на ринку запозичень (періоди “пікової”дохідності ОВДП), домінування банківського кредитування економічних суб’єктів з галузей з коротким оборотом капіталу, то на етапі макроекономічної стабілізації та помірних темпів інфляції (з 2000 р.) обмеженість можливостей підприємств щодо залучення інвестиційних ресурсів на ринку капіталів, за певних умов, стимулює затратний характер інфляції.
Виявлено, що посилення стимулюючого впливу грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси значною мірою залежить від удосконалення її режиму. Як з’ясовано у дисертаційній роботі, для багатьох країн, які розвиваються, та країн з перехідною економікою характерним є використання проміжних (змішаних, гібридних) режимів грошово-кредитної політики, що є об’єктивним наслідком низького рівня розвитку інститутів та інструментів фінансового ринку, структурно-економічних перекосів і множинності цілей такої політики. Великою мірою множинність цілей грошово-кредитної політики в Україні пояснюється високою вагою валютного курсу, що є типовою ситуацією для малої відкритої економіки. Доведено, що в сучасних умовах використання проміжного (змішаного) режиму грошово-кредитної політики в Україні є об’єктивним і пояснюється неможливістю переходу до одного з “чистих”її режимів (інфляційного тарґетування), відсутністю у короткостроковій перспективі реальних передумов для такого переходу.
Обґрунтовано, що зміні режиму грошово-кредитної політики в Україні має передувати посилення координації бюджетної, податкової та грошово-кредитної політики, яке створить передумови для досягнення макрофінансової рівноваги і прискореного розвитку сегментів фінансового ринку. Підкреслено, що в сучасних умовах істотні ризики для забезпечення ефективності грошово-кредитної політики НБУ пов’язані з пріоритетним фінансуванням за рахунок бюджету соціально привабливих заходів – оскільки індекс споживчих цін має тіснішу кореляцію з показниками зростання доходів населення, ніж з індикаторами розширення грошової пропозиції; з особливостями управління бюджетними коштами –оскільки різке зниження залишків коштів на рахунках Уряду в окремі періоди створює ризики порушення рівноваги на грошово-кредитному ринку; із здійсненням державних запозичень (особливо зовнішніх) –оскільки ускладнюється регулятивний вплив НБУ на монетарну базу; з нереалістичністю і недостовірністю показників інфляції –оскільки породжується недовіра з боку економічних суб’єктів і населення до органів грошово-кредитного регулювання, а також підживлюються інфляційні очікування.
У четвертому розділі – “Кредитування інвестицій у мікровідтворювальному процесі” –розглянуто особливості формування й розвитку кредитних інститутів в Україні; досліджено роль кредиту як інвестиційного джерела; охарактеризовано особливості концентрації кредитних вкладень банків з точки зору їх адекватності інвестиційним пріоритетам; визначено основні ризики кредитування інвестицій та обґрунтовано напрями їх мінімізації.
На етапі ринкових трансформацій кредитні інститути в Україні розвивалися досить суперечливо і фрагментарно. Визначальний вплив на процес їх формування й розвитку мали такі фактори: 1) докорінна трансформація банківської системи (у стислі строки та у складних економічних і політичних умовах) без урахування специфіки перехідного періоду; 2) економічна криза та обвальна демонетизація економіки; 3) прискорене формування “тіньової економіки”; 4) неузгодженість дій економічного блоку Уряду, що, у свою чергу, ускладнювала узгодження цілей грошово-кредитної, бюджетної, податкової політик і знижувала ефективність механізмів їх реалізації; 5) недостатній розвиток ринкових інститутів.
Кредитна система України як інституціональна основа кредитного механізму, перебуваючи у стані динамічного розвитку, має вкрай неоднорідну структуру: на сьогодні домінуючі позиції зберігають банки (станом на 01.01.2007 р., активи небанківських фінансових установ були у 12 разів меншими, ніж активи банків, і становили 7,8% загального обсягу активів3). Незважаючи на стрімке розширення масштабів діяльності банків (у т.ч. обсягів інвестиційних кредитів), їх роль як у мобілізації, так і у перерозподілі ресурсів на інвестиційні цілі залишається досить обмеженою.
Зростання банківських кредитів в інвестиційну діяльність має об’єктивні макроекономічні передумови в українській економіці: тут, з одного боку, сформувався досить високий інвестиційний попит, який необхідно задовольняти, а з іншого, залишається гострою проблема фінансових джерел інвестицій. В умовах збереження деформацій у структурі джерел фінансування інвестицій, коли дві третини капітальних вкладень освоюються за рахунок коштів господарюючих суб’єктів, і нерозвинутості вітчизняного фондового ринку основний попит на позикові кошти концентрується на банківському секторі. Є вагомі підстави очікувати збереження такої ситуації і надалі, оскільки за короткий час усунути ключові вади сформованої моделі фондового ринку не вдасться.
Відзначено, що у 2006–рр. змінилася пропорція банківських кредитів в інвестиційну діяльність –майже 52% їх загального обсягу залучено фізичними особами. При цьому, за підсумками 11 міс. 2007 р., понад 77% загального обсягу іпотечних кредитів припадало саме на фізичних осіб (табл.3). Переорієнтацію банків у кредитних пріоритетах з виробника на споживача можна віднести до позитивів, оскільки це розширює місткість внутрішнього ринку і опосередковано стимулює розвиток підприємств з виробництва товарів і послуг для кінцевого споживача (насамперед, будівництва, промисловості будівельних матеріалів, меблевої та деревообробної, харчової промисловості). Така сприятлива для економічного зростання тенденція дещо послаблюється внаслідок значної частки імпортних товарів у структурі споживчого попиту (особливо по групі товарів тривалого користування та автомобілів), через зниження показника чистого експорту це негативно впливає на динаміку ВВП.
Таблиця 3
Структура вимог банків по кредитах в інвестиційну діяльність
|
Показники |
Фізичним особам |
Суб’єктам господарювання |
|
Кредити в інвестиційну діяльність, млн. грн.. |
8 846 |
25 829 |
811 |
538 |
146 |
163 |
|
у % загальної суми |
39,52 |
,68 |
,49 |
,48 |
,32 |
,51 |
|
у т.ч.: фінансовий лізинг |
2 |
|||||
|
інші кредити в інвестиційну діяльність |
8 844 |
734 |
312 |
347 |
16 981 |
970 |
|
іпотечні кредити |
Х |
20 090 |
492 |
Х |
6 922 |
722 |
Джерело: розраховано за даними Бюлетенів НБУ за відповідні роки.
Разом з тим відчутне зміцнення кредитно-інвестиційного потенціалу банків у 2005– рр. не зумовило інвестиційного піднесення в цілому і в промисловості зокрема. Банки в Україні поки що не націлені на кредитування інвестиційних проектів у високотехнологічних секторах промисловості, передусім –через дефіцит в економіці довгострокових ресурсів для фінансування відповідних інвестицій, відносно низьку капіталізацію, високі ризики такого інвестування та невідпрацьованість процедур управління ними.
Підкреслено, що прискорення кредитування банками населення відбувається на фоні досить неоднозначних тенденцій у фінансовому стані домогосподарств. В умовах зростання реальних доходів практично всіх верств населення, яке в останні роки істотно випереджає темпи ВВП, дедалі більша частина витрат населення припадає на придбання товарів тривалого користування, а доступність банківських кредитів розширює можливості для цього. Як результат, високі темпи нарощування кредитування населення стимулюють значне зростання поточних витрат за рахунок майбутніх доходів: за 9 міс. 2007 р. темпи зростання витрат населення сягнули 32,5%, уперше за останні роки перевищивши приріст доходів. Інформація табл. 4 ілюструє випереджаючу динаміку одержання населенням кредитів порівняно з розміщенням ним депозитів, що позначилося на відношенні залишків заборгованості по кредитах до обсягів депозитів фізичних осіб у банках: якщо на кінець 2006 р. це відношення становило 73,48%, то за 11 міс. 2007 р. –перевищило 94%. При збереженні такої динаміки банки вже найближчим часом можуть стати фінансовими донорами домогосподарств.
Зроблено наголос на тому, що внаслідок недооцінки банками рівня фінансової стабільності домогосподарств відбувається зростання обсягів проблемних кредитів (табл. 5). Щодо розглянутих видів економічної діяльності, то зростання проблемно класифікованої (простроченої та сумнівної) кредитної заборгованості є найвищим саме по кредитах фізичним особам: якщо в цілому по економіці питома вага проблемних кредитів за підсумками 9 міс. 2007 р. знизилася до 1,87% порівняно з 1,92% станом на кінець 2006 р., то в сегменті кредитів фізичним особам вона зросла, відповідно, до 1,67% проти 1,11%. Зросла також частка проблемних кредитів фізичних осіб у загальному обсязі проблемних кредитів: якщо на кінець 2006 р. цей показник становив 18,4%, то за підсумками 9 міс. 2007 р. –,4%.
Таблиця 4
Зміни обсягів кредитів фізичним особам та залучених від них депозитів
|
Показники |
2006 |
* |
|
Надані кредити, у % до попереднього періоду |
234,2 |
,1 |
|
Залучені депозити, у % до попереднього періоду |
145,8 |
,5 |
|
Відношення залишків заборгованості по кредитах до обсягів депозитів, % |
73,48 |
,14 |
*Дані за 11 міс.
Джерело: Основні тенденції грошово-кредитного ринку у 2006 р. та за 11 міс. 2007 р. –[Електронний ресурс]. –Режим доступу: www.bank.gov.ua.
Таблиця 5
Питома вага проблемних кредитів у структурі заборгованості по банківських кредитах суб’єктів господарювання окремих видів економічної діяльності та фізичних осіб (на кінець періоду, %)
|
Показники |
2006 |
2007* |
|
Усього по кредитному портфелю |
1,92 |
1,87 |
|
Кредити, надані суб’єктам господарювання |
2,31 |
1,98 |
|
Сільське господарство, лісове господарство та мисливство |
6,16 |
5,29 |
|
Добувна промисловість |
1,57 |
2,34 |
|
Переробна промисловість |
2,44 |
0,85 |
|
Виробництво та розподіл електроенергії, газу та води |
0,48 |
1,53 |
|
Будівництво |
1,12 |
0,79 |
|
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого користування |
2,29 |
2,08 |
|
Діяльність транспорту та зв’язку |
1,95 |
1,52 |
|
Операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг і надання послуг підприємцям |
0,72 |
0,51 |
|
Кредити фізичним особам |
1,11 |
1,67 |
*Дані за 2007 рік розраховано на кінець вересня.
Джерело розрахунків: Бюлетень НБУ. –. –№11. –С. 102–.
Наведені тенденції свідчать про надзвичайну актуальність удосконалення ризик-менеджменту у банках з тим, щоб оцінка потенціального дефолту позичальника була якісною та об’єктивною. Спрощення умов надання споживчих кредитів і прискорення процесу прийняття відповідних рішень істотно підвищили ризики для банків: за експертними оцінками, рівень проблемних споживчих кредитів перевищує 15%. Не бажаючи втрачати прибутки, банки перекладають цей ризик на позичальників у ціні кредиту: якщо вартість споживчих кредитів коливається у межах 50–80% річних, то маржа за ризик становить 10–12%.
У дисертації наголошено, що у нинішніх умовах можливості напрямів диверсифікації додаткових доходів для населення України дуже обмежені, що не сприяє переливу додаткових доходів домогосподарств із споживчої сфери до інвестиційної. Якщо в економічно розвинутих країнах у структурі фінансових активів домогосподарств інвестиційні вкладення у цінні папери, пенсійні та інші фонди, у приватний бізнес істотно перевищують обсяги заощаджень у банках, то в Україні навпаки –основну масу приросту фінансових активів домогосподарства розміщують на депозитах у банках або інвестують у нерухомість для одержання спекулятивних прибутків. Тим часом інвестиційний потенціал населення залишається досить вагомим, і тому важливо задіяти ефективні інструменти його мобілізації (зокрема, іпотечні цінні папери).
У п’ятому розділі –“Макроекономічні та інституційні фактори підвищення ефективності банківської системи в інвестиційних процесах”–досліджено проблему капіталізації банків в аспекті її впливу на кредитно-інвес-тиційний потенціал банків; обґрунтовано напрями реструктуризації банківського сектора та вдосконалення системи захисту вкладників; здійснено порівняльний аналіз функціонування банків розвитку як інструментів реалізації державної інвестиційної політики у ринково розвинутих країнах і у країнах з перехідною економікою.
Доведено, що в умовах прискореного розвитку банківських систем і кредитних ринків (що особливо є актуальним для економік, які відновлюються після економічних потрясінь і спадів або перебувають на етапі структурних зрушень) значення підтримання адекватних темпів нарощування капіталу банків є на порядок вищим, ніж у розвинутих економіках, –в іншому випадку різко звузяться їх можливості щодо обсягів кредитування, національна банківська система може почати деградувати, а національний кредитний ринок може бути поглинутий іноземним банківським капіталом, економічні інтереси якого, як показує досвід, практично не збігаються з національними економічними пріоритетами країн, на чиї фінансові ринки цей капітал приходить.
Розвиток банківської системи в Україні завжди супроводжувався проблемою низької капіталізації банків, і тільки протягом 2005–рр. у цьому відношенні відбулися помітні зрушення –регулятивний капітал банків зріс із 26,4 млрд. грн. станом на 01.01.2006 р. до 72,3 млрд. грн. станом на 01.01.2008 р. Однак цього не досить для забезпечення стимулюючого впливу банківської системи на інвестиційні процеси, про що свідчить динаміка показника адекватності регулятивного капіталу банків (Н2): станом на 01.01.2006 р. він становив 14,95%, а станом на 01.01.2008 р. –знизився до 13,92%.
Як підкреслено, в останні два роки підвищення капіталізації банків в Україні відбувається значною мірою за рахунок припливу іноземного капіталу, що має суперечливі наслідки. З одного боку, банки з іноземним капіталом мають ряд переваг, передусім, щодо ефективності їх діяльності (зокрема, у них рентабельність активів і рентабельність капіталу є вищими, ніж по системі в цілому (відповідно, 2,48% проти 1,61% і 23,82% проти 13,52%); у їх загальних активах меншою є частка недохідних активів: за підсумками 2006 р. ці банки одержали 43,5% сукупного прибутку банківської системи4
, з огляду на що у майбутньому їх функціональна роль в економіці зростатиме. З іншого боку, в основній масі цілі та особливості діяльності банків з іноземним капіталом не перетинаються з площиною національних пріоритетів в інвестиційній сфері, а підпорядковані стратегіям материнських компаній та холдингів (зокрема, досить чітко на сучасному етапі простежуються стратегії захоплення ринкових ніш і “знімання вершків”–отримання високих доходів за рахунок кредитування платоспроможних компаній, експансії у сегменті споживчого та іпотечного кредитування). Обґрунтовано, що за таких обставин системний підхід до регулювання доступу іноземного капіталу до банківського сектора України має базуватися, передусім, на заходах щодо підтримки конкурентоспроможності банків з національним капіталом, у т.ч. –підвищенні капіталізації державних банків.
Аналіз заходів щодо вирішення проблеми капіталізації банків, вжитих НБУ, свідчить, що він адекватно реагує на її загострення. Протягом останніх років основним інструментом, який інтенсивно використовував НБУ з метою стимулювання підвищення капіталізації банків, залишаються мінімальні вимоги до регулятивного капіталу, однак їх перегляд у бік збільшення не гарантує адекватного зростання капіталізації банків. Вузловими проблемами підвищення капіталізації українських банків залишаються якість капіталу (використання фіктивних схем), недостатня прозорість власності, обмежений вторинний ринок акцій вітчизняних банків, але їх неможливо вирішити самим лише підвищенням мінімальних вимог до капіталу.
Перспективним шляхом вирішення проблеми капіталізації банків є залучення коштів через механізм ІРО. В Україні цей механізм капіталізації не використовував жоден з банків (хоча стратегією розвитку Ощадбанку, прийнятою у 2006 р., передбачалося капіталізувати його через ІРО). Досить успішно залучали капітал через ІРО китайські банки. У Росії два найбільших державних банки –ВТБ і Сбербанк –також досить успішно здійснили ІРО і наростили капітали. Проведення в Україні ІРО державними банками на зразок російської із збереженням контрольних пакетів акцій у руках держави мало б ряд позитивних ефектів, передусім, підвищення капіталізації державних банків.
Аналіз потенціальних джерел, які сьогодні можна реально задіяти для підвищення капіталізації банків в Україні, засвідчив, що важливим джерелом збільшення капіталу банку є прибуток. На сьогодні дивіденди акціонерам виплачує обмежене коло вітчизняних банків, і більша частина прибутку банків капіталізується. Однак, хоча останніми роками реінвестування прибутку залишається суттєвим засобом підвищення рівня капіталізації банків, його не можна вважати стабільним джерелом, оскільки прибутковість банків тісно залежить від стану економіки та макроекономічної ситуації. Так, банки досить часто користуються схемами мінімізації податків: за перше півріччя 2007 р. прибуток банків перевищив показник відповідного періоду 2006 р. в 1,7 раза і становив 3,1 млрд. грн., але за рівнем середнього навантаження з податку на прибуток таке підвищення є незначним –з 5,36% до 5,93%; за розрахунками ДПА, податкове навантаження, нижче від середнього, мали 113 банків, причому найкращим результат був по групі найбільших банків (6,31%), а найгіршим – по групі дрібних банків (4,33%).
Істотну проблему для підвищення капіталізації банків становлять ризики, пов’язані з корпоративним управлінням. Досить поширеною є практика, коли власники “кишенькових”банків використовують їх як інструмент контролю за фінансовими потоками підконтрольних підприємств у складі неформальних фінансово-промислових груп і не заінтересовані у підвищенні капітальної бази своїх банків. Сучасні особливості ведення бізнесу й дефіцит капіталу стимулюють створення “кишенькових”банків і сьогодні –тільки протягом 2006 р. НБУ зареєстрував 13 нових банків, за 2007 р. їх зареєстровано 6 (причому значна частина з них або пов’язана з регіональними фінансово-промисловими групами, або створена на продаж).
Встановлено, що істотним гальмом активізації банківського кредитування інвестицій в Україні є наявність великої кількості проблемних та фінансово нестійких банків. Узагальнення причин і наслідків присутності проблемних і фінансово нестійких банків на фінансовому ринку України дозволяє стверджувати, що нинішні масштаби їх наявності є об’єктивним і закономірним наслідком системної трансформації економіки у напрямі ринкової моделі. Оскільки у процесі кредитної експансії та активізації припливу іноземного капіталу до банківського сектора загострюються ризики, то у найближчій перспективі коло проблемних банків може збільшитися. Наслідки існування й можливого поширення сегмента проблемних банків в інвестиційній сфері виявляються в тому, що підвищуються процентні ставки по кредитах в інвестиційну діяльність позичальників; зростає рівень доларизації кредитів, які залучаються позичальниками на інвестиційні цілі; послаблюється конкурентоспроможність національного банківського капіталу на ринку інвестиційного кредитування; уповільнюються темпи підвищення капіталізації банківської системи. З огляду на зростання інвестиційних потоків у національній економіці, що обслуговуються банками, обґрунтовано напрями підвищення ефективності системи банківського нагляду НБУ, вдосконалення процедур фінансового оздоровлення банків та їх ліквідації.
Обґрунтовано, що важливим фактором розширення кредитно-інвестиційного потенціалу банків в Україні є зміцнення довіри населення до банків, у т.ч. за рахунок ефективної системи гарантування вкладів. Узагальнення досвіду функціонування ФГВФО дозволило виділити основні напрями вдосконалення його діяльності: розширення ресурсної бази Фонду за рахунок встановлення для НБУ відрахувань частини суми перевищення кошторисних доходів над кошторисними витратами; встановлення диференційованих вимог до регулярних внесків банків залежно від особливостей їх ресурсної бази й ризиковості діяльності.
Аналіз зарубіжного досвіду щодо використання банків розвитку засвідчив досить високу їх ефективність з точки зору зниження вартості кредитних ресурсів для компаній, поліпшення якості кредитів й стимулювання економічного зростання за рахунок пільгового кредитування пріоритетних галузей. Досить ефективно банки розвитку можуть використовуватися для стимулювання приватних капіталовкладень у певні галузі (регіони) та безпосереднього фінансування “точок зростання”або визначених пріоритетів з централізованих (у т.ч. бюджетних) джерел. Підкреслено, що в Україні дійовим інструментом інвестиційного спрямування бюджетних коштів як шляхом стимулювання приватних капіталовкладень у певні галузі (чи регіони), так і за рахунок безпосереднього фінансування “точок зростання”міг би стати створений у 2003 р. Український банк реконструкції та розвитку (УБРР). Втім, з огляду на певні обмежуючі фактори (недостатність джерел фінансування, відсутність пріоритетів кредитування, недосконалість конкурсного відбору проектів та моніторингу їх реалізації), цей банк до цього часу залишається фактично незадіяним в інвестиційних процесах. У найближчій перспективі активізація діяльності УБРР як інструмента реалізації державної інвестиційної політики є можливою за умов узгодження цілей і пріоритетів державної інвестиційної політики з напрямами кредитної діяльності УБРР; направлення частини надходжень від приватизації державного майна на потреби кредитування програм технічної модернізації та переоснащення виробництва; налагодження дійової системи відбору проектів для кредитування й моніторингу їх ефективності.
У шостому розділі –“Розвиток ринку боргових цінних паперів як фактор стимулювання інвестиційної активності”–досліджено макроекономічні та інституційні передумови для розвитку ринку боргових цінних паперів в Україні; здійснено аналіз впливу державних, муніципальних і корпоративних запозичень на стан інвестиційних процесів.
На відміну від постіндустріальних економік, де ринки боргових цінних паперів (корпоративних, місцевих, державних) відіграють важливу роль у перерозподілі капіталів на цілі інвестицій, у перехідних економіках роль боргових цінних паперів як інструментів мобілізації інвестиційного капіталу є істотно меншою, що пояснюється специфікою перебігу процесів економічних транс-формацій.
Доведено, що в сучасних умовах в Україні створено основні макроекономічні та інституційні передумови для прискореного розвитку ринку цінних паперів (підвищується монетизація економіки на фоні помірної інфляції, існують розгалужена мережа інституційних інвесторів, а також законодавча і нормативна база розвитку інфраструктури фондового ринку), тому є підстави для переходу фондового ринку вже у найближчі роки на якісно новий рівень розвитку –у напрямі посилення його ролі як стимулятора зростання інвестицій у національну економіку, який переорієнтує частину коштів населення із споживчого ринку на інвестиційну сферу. Разом з тим, як підкреслено у дисертації, істотно загальмувати цей процес може інфраструктурний фактор. В Україні інфраструктура фондового ринку є дещо сегментованою: на сьогодні вона представлена 7 біржами та 2 ТІС, на яких здійснюється тільки 6% угод при їх незначних обсягах (у 2006 р. загальний обсяг торгів цінними паперами на організаторах торгівлі становив 29,08 млрд. грн., а за 9 міс. 2007 р. –,2 млрд. грн.).
Найбільшим організованим ринком в Україні є ПФТС (96% угод на організованих ринках –у 2006 р., 89,4% –за підсумками 9 міс. 2007 р.). На сьогодні її застарілі технології не дозволяють здійснювати торгівлю цінними паперами за принципом DVP, майже всі угоди з цінними паперами проводяться без зустрічної оплати/поставки, а грошові розрахунки – поза межами ПФТС. Торгівля на інших біржах (крім ТІС “Перспектива”) є нерегулярною і непрозорою, операції на них досить часто здійснюються з метою маніпулювання вартістю цінних паперів. На сьогодні тільки єдиний організатор торгів цінними паперами в Україні –ТІС “Перспектива”–забезпечує об’єктивність ціноутворення на цінні папери за рахунок торгівлі цінними паперами за принципом DVP і розрахунків за укладеними угодами в режимі Т+0 .
Проблемною ланкою є облік прав власності на цінні папери в Україні, оскільки система реєстраторів ненадійна і відкрита для зловживань, що породжує численні корпоративні конфлікти між акціонерами й використання “кишенькових”реєстраторів. Також неефективними є функціонування рейтингових агентств, які за своїм функціональним призначенням повинні сприяти зниженню ризиків для інвесторів. В Україні хаотичне й безсистемне запровадження системи рейтингування, що базується на примусових нормах отримання рейтингових оцінок та штучному монополізмі рейтингових агентств, не тільки не відповідає світовим стандартам, але й сприяє поширенню необ’єктивних рейтингів, що, у свою чергу, стимулює емітентів здійснювати закриті випуски корпоративних облігацій.
З огляду на сучасні тенденції у розвитку світових фондових ринків (де значною є роль саме організованого сегмента), є об’єктивні підстави стверджувати, що наявність в інфраструктурі фондового ринку ефективного організованого сегмента (при значній його частці) дозволяє ефективно формувати справедливі ціни на цінні папери, визначати об’єктивний рівень капіталізації емітентів, забезпечувати гнучкий перелив фінансових ресурсів до найприбутковіших та найперспективніших галузей економічної діяльності. Інакше кажучи, проблема модернізації саме організованого ринку цінних паперів є ключовою для “запуску”вітчизняного фондового ринку. Каталізатором цього процесу може стати організатор торгівлі, який налагодить ефективну систему електронних торгів, надасть гарантію клірингу та розрахунків за договорами, укладеними на такому організатору. Обґрунтовано, що за вказаних обставин винятково важливою є конструктивна і системна роль регулятора –ДКЦПФР. Оскільки наявність високоорганізованого фондового ринку у провідних ринкових економіках є об’єктивним результатом їх тривалої еволюції, а Україна не має цього часу, то саме регулятор повинен якнайшвидше використати відповідний передовий світовий досвід. Для цього на рівні регулятора необхідно:
–посилити вимоги до обліково-розрахункової інфраструктури, що використовується при біржовій торгівлі;
–стимулювати процеси консолідації організаторів торгівлі шляхом підвищення вимог до технологічного, програмного забезпечення систем електрон-них торгів, а також до біржової торгівлі виключно за принципом “поставка проти оплати”і за умови гарантії розрахунків;
–підвищити роль бірж і ТІС у запобіганні маніпулюванню ринком і проведенні інсайдерської торгівлі шляхом надання їм деяких регулятивних функцій (зокрема, для забезпечення ліквідності біржового ринку, об’єктивності ціноутворення необхідно повніше реалізувати принцип рівного доступу учасників ринку та інвесторів до біржових торгів; запровадити обов’язковість для професіональних учасників повідомляти біржі та ТІС про заключні позабіржові угоди; ініціювати удосконалення системи оподаткування біржових угод з цінними паперами);
–посилити вимоги до корпоративного управління біржами та ТІС з метою підвищення транспарентності їх діяльності та довіри до них з боку споживачів їх послуг;
–підвищити роль фондових бірж і ТІС у сегменті контролю за розкриттям інформації емітентами і наданням ними консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами;
–консолідувати систему депозитарного обліку;
–провести суцільну ревізію власних нормативних актів щодо запровад-ження системи електронного документообігу всіма професіональними учасниками ринку цінних паперів і підвищити вимоги до програмних продуктів, які використовуються професіональними учасниками; стимулювати професіональних учасників до виконання операцій саме на організованому ринку.
Виявлено, що ринок корпоративних облігацій в Україні функціонує із значними функціональними перекручуваннями, внаслідок чого за допомогою цінних паперів здійснюються перерозподіл фінансових потоків для цілей податкового планування та делегалізація коштів, що у принципі є ненормальним явищем для економічної системи з ринковими принципами. На сьогодні найбільшою мірою розвиток корпоративних облігацій як інструмента мобілізації інвестиційних капіталів стримується через проблеми з функціонуванням організованих ринків і системи рейтингування.
У ході дослідження особливостей і тенденцій проведення боргових операцій місцевими органами влади в Україні та оцінки їх ефективності зроблено висновок про необхідність врегулювання окремих питань, пов’язаних із здійсненням та обслуговуванням запозичень місцевих органів влади. У роботі обґрунтовано, що, з огляду на проблеми з погашенням і обслуговуванням запозичень місцевих органів влади, необхідно законодавчо закріпити перелік цілей (заходів, програм інвестиційного характеру), для фінансування яких можливо здійснювати запозичення та встановити диференційовані межі (залежно від економічного потенціалу регіону) на рівні 10–% річних доходів місцевих бюджетів (без урахування трансфертів).
Обґрунтовано, що здійснення державних запозичень в Україні (в окремі роки досить масштабне) було пов’язане з бюджетними проблемами і не мало зв’язку з виробничим використанням цих коштів у рамках спеціальних (інвестиційних) програм. Нинішня структура боргових зобов’язань держави і напрями їх використання також не мають інвестиційного характеру, посилюючи доларизацію економіки та ускладнюючи реалізацію грошово-кредитної політики. Разом з тим активізація внутрішніх державних запозичень є досить перспективною і актуальною, передусім, у контексті розвитку інструментарію інвестування для НПФ та інших інституційних інвесторів. З цією метою обґрунтовано напрями вдосконалення процентної політики держави на ринку внутрішніх запозичень і розширення їх інструментарію.
ВИСНОВКИ
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої науково-прикладної проблеми –обґрунтування теоретико-методологічних засад функціонування кредитного механізму реалізації інвестиційної політики в економічній системі, що перебуває на етапі ринкових трансформацій і структурних зрушень. Це дозволило сформулювати висновки концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
Монографії, розділи у колективних монографіях, наукова доповідь
1. Шелудько Н.М. Банківське кредитування інвестицій у перехідній економіці України: Монографія. –К.: Об’єднаний ін-т економіки НАНУ, 2005. –с.: табл., рис. –Бібліогр.: с. 309–318.
2. Шелудько Н.М. Сучасні проблеми кредитування агросфери в Україні. –К.: Ін-т економіки НАНУ, 2002. –с.: табл. –Бібліогр.: с. 49–.
. Інфляція та фінансові механізми її регулювання: Монографія / За ред. А.І. Даниленка. –К.: Ін-т економіки та прогнозування НАНУ, 2007. –с.: табл., рис. –Бібліогр.: с. 378–(особистий вклад: §5.3 “Банківський кредит та інфляція у трансформаційній економіці України”).
. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: Монографія / Алимов О.М., Даниленко А.І., Трегобчук В.М. та ін. –К.: Об’єднаний ін-т економіки НАНУ, 2005. –с.: табл., рис. –Бібліогр.: с. 510–(особистий вклад: §2.4 “Кредитний ресурс інвестування економіки”).
. Фінансово-монетарні важелі регулювання економіки: Монографія / За ред. А.І. Даниленка. –К.: Об’єднаний ін-т економіки НАНУ, 2005. –с. (особистий вклад: §2.1 “Особливості грошово-кредитної політики на сучасному етапі економічного розвитку України”(визначено особливості реалізації грошово-кредитної політики в перехідній економіці України), §2.2 “Роль банківського сектора у фінансовому забезпеченні економічного зростання”, §2.3 “Ефективність банківського сектора як передавального механізму грошово-кредитної політики”).
. Фінансово-кредитні методи державного регулювання економіки: Монографія / За ред. А.І. Даниленка. –К.: Ін-т економіки НАНУ, 2003. –с.: іл., табл. –Бібліогр.: с. 405–(особистий вклад: §3.4 “Банківська система як інструмент регулювання економічного розвитку”).
7. Капіталізація економіки України: Наук. доп. / За ред. В.М. Гейця, А.А. Гриценка. –К.: Ін-т економіки та прогнозування НАНУ, 2007. –с. (особистий вклад: §2.5.1 “Капіталізація банківської системи України та її роль у механізмах капіталізації економіки”(досліджено макроекономічні аспекти капіталізації банків, її вплив на капіталізацію економіки, здійснено оцінку сучасних тенденцій капіталізації банків в Україні); §2.5.2 “Внутрішні джерела капіталізації банківської системи”(досліджено проблеми капіталізації державних банків в Україні та визначено напрями їх вирішення)).
Статті у фахових наукових журналах та збірниках наукових праць
1. Шелудько Н.М. Роль банківської системи у стимулюванні економічного зростання // Фінанси України. –. –№3. –С. 120–.
2. Шелудько Н. Система страхування вкладників в Україні: проблеми і перспективи // Економіка України. –. –№8. –С. 120–.
3. Шелудько Н.М. Проблеми тіньової економіки в Україні // Фінанси України. –. –№9. –С. 80–.
4. Шелудько Н.М. Банківське кредитування економіки України: засоби активізації // Фінансово-кредитні важелі державного регулювання економіки: Зб. наук. праць. –К.: Ін-т економіки НАНУ, 2002. –С. 114–.
5. Шелудько Н.М. Інвестиційний процес: оцінка ролі й участі банків // Фінанси України. –. –№8. –С. 121–.
6. Шелудько Н.М. Банківський кредит у фінансовому забезпеченні підприємств реального сектора // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. –Вип.190: В 4-х т. –Т.І. –Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. –С. 138–.
7. Шелудько Н.М. Актуальні проблеми діяльності банків на фондовому ринку у контексті підвищення інвестиційного потенціалу української економіки // Вісник ТАНГ (Серія “Економічні науки”). –Вип.5–. –Тернопіль: Економічна думка, 2004. –С. 87–.
8. Шелудько Н.М. Макроекономічні аспекти проблеми капіталізації банків в Україні // Актуальні проблеми економіки. –. –№10. –С. 72–.
9. Шелудько Н.М. Іноземний капітал у банківському секторі України: тенденції, проблеми, перспективи // Фінанси України. –. –№12. –С. 100–.
10. Шелудько Н.М. Проблеми розвитку ринку іпотечного кредитування в Україні та шляхи їх вирішення // Фінансова система України: Зб. наук. праць. - Ч.2. –Острог.: Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2005. –С. 244–.
11. Шелудько Н. Актуальні проблеми банківського кредитування інвестицій в Україні // Економіка України. –. –№7. –С. 36–1.
. Шелудько Н.М. Роль банківського кредиту у механізмі формування фінансових ресурсів промислових підприємств // Механізм збалансованого розвитку промислового потенціалу: Зб. наук. праць. –К.: Об’єднаний ін-т економіки НАНУ, 2005. –С. 69–.
13. Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації та їх вплив на розвиток банківського сектора України // Актуальні проблеми економіки. –. –№2. –С. 85–.
14. Шелудько Н.М. Банки розвитку як інструмент реалізації державної інвестиційної політики // Фінансова система України: Зб. наук. праць. –Острог.: Вид-во Національного університету “Острозька академія”, 2006. –Вип.8. –Ч.3. –С. 160–.
15. Шелудько Н.М. Вплив величини та структури грошової маси на інвестиційні процеси // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. –Вип.214: В 4-х т. –Т.І. –Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. –С. 58–.
16. Даниленко А.І., Шелудько Н.М. Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні // Вісник НБУ. –. –№5. –С. 36– (особистий вклад: дослідження особливостей, тенденцій та ризиків, пов’язаних з активізацією банківського кредитування споживчих потреб населення).
17. Шелудько Н.М. Банківське кредитування промислових підприємств України: проблеми і перспективи // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць / За заг. ред. А.В. Шегди, Ю.І. Єханурова. –К: Київський національний ун-т імені Тараса Шевченка, 2006. –Вип.11. –С. 135–.
18. Шелудько Н.М. Іноземний капітал у банківському секторі України: проблеми і наслідки // Фінанси України. –. –№7. –С. 79–.
19. Шелудько Н.М. Напрями посилення ролі кредитного механізму в стимулюванні розвитку національної економіки // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Євроінтеграційний курс України: фінансовий вимір: Зб. наук. праць / Відп. ред. М.І. Долішній. –У 2-х ч. –Вип.3. –Львів: Ін-т регіональних досліджень НАНУ, 2006. –Ч.1. –С. 125–.
20. Береславська О.І., Зимовець В.В., Шелудько Н.М. Доларизація кредитного ринку в Україні: причини і наслідки // Економіка і прогнозування. –. –№3. –С. 117–(особистий вклад: дослідження особливостей валютної структури кредитного ринку України та ризиків, пов’язаних з його доларизацією).
21. Шелудько Н. До проблеми реструктуризації банківської системи в Україні // Економіка України. –. –№11. –С. 19–.
22. Зимовець В.В., Шелудько Н.М. Макроекономічні аспекти активізації банківського кредитування в Україні // Вісник НБУ. –. –№11. –С. 54–(особистий вклад: дослідження ризиків, пов’язаних з кредитною експансією).
23. Зимовець В.В., Шелудько Н.М. Фінансовий потенціал банківської системи України та ефективність його використання // Актуальні проблеми економіки. –. –№1. –С. 139–(особистий вклад: дослідження ефективності впливу інструментів грошово-кредитної політики НБУ на банківське кредитування інвестицій).
24. Шелудько Н.М. Зовнішні запозичення банків України: тенденції, проблеми, перспективи // Економіка і прогнозування. –. –№1. –С. 130–.
25. Шелудько Н.М. Грошово-кредитні важелі стимулювання інвестиційних процесів в Україні // Актуальні проблеми економіки. –. –№5. –С. 179–.
26. Шелудько Н.М. До проблеми підвищення ефективності функціонування організованого ринку цінних паперів в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансово-економічні системи: трансформація та євроінтеграція: Зб. наук. праць. –Вип.1(63). –Львів: Ін-т регіональних досліджень НАНУ, 2007. –С. 131–.
Матеріали і тези наукових конференцій
1. Шелудько Н.М. Банківська система України: проблеми та перспективи розвитку // Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнар. науково-практ. конф. Тези доп. –Луцьк: ВДУ ім. Лесі Українки, 2004. –С. 188.
2. Шелудько Н.М. Банківський кредит у фінансовому забезпеченні підприємств реального сектора: Матеріали Всеукр. науково-практ. конф. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. –Т. ІІ. –С. 55–.
3. Шелудько Н.М. Макроекономічні чинники загострення проблеми капіталізації банків та її вплив на стан грошового ринку України // Підвищення ролі банківської системи в економічному зростанні: Зб. наук. праць за матеріалами всеукр. науково-практ. конф. –К.: КНЕУ, 2004. –С. 477–.
4. Шелудько Н.М. Макроекономічні чинники посилення ролі банківського кредиту у розвитку реального сектора економіки України // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: Матеріали міжнар. науково-практ. конф. –Луцьк: РВВ “Вежа”ВДУ ім. Лесі Українки, 2005. –С. 504–506.
. Шелудько Н.М. Инвестиционный потенциал банковского сектора Украины: проблемы формирования и использования // Современные аспекты финансового управления экономическими процессами: Материалы всеукр. научно-метод. конф. –Севастополь: СевНТУ, 2005. –Ч.2. –С. 215–.
. Шелудько Н.М. Монетизація економіки та її вплив на інвестиційні процеси в Україні // Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України: Матеріали IV Всеукр. науково-практ. конф. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. –Т.7. –С. 66–.
7. Шелудько Н.М. Проблеми і перспективи банківського кредитування інвестицій в промисловість України // Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції: Матеріали науково-практ. конф. –Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. –С. 231–.
8. Шелудько Н.М. До проблеми підвищення ефективності інвестиційної діяльності небанківських фінансових установ в Україні // Сучасний стан та проблеми інноваційного розвитку держави: Матеріали міжнар. науково-практ. конф. –Луцьк: РВВ “Вежа”ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. –С. 13–15.
. Шелудько Н.М. До проблеми підвищення конкурентоспроможності банківської системи України // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи: Тези доп. ІІ Всеукр. науково-практ. конф. –Львів: ЛБІ НБУ, 2006. –С. 39–.
10. Шелудько Н.М. Грошово-кредитні важелі стимулювання інвестицій в Україні // Стратегія соціально-економічного розвитку України та пріоритети грошово-кредитної політики: Матеріали науково-практ. конф. –К.: НБУ, 2007. –С. 200–.
11. Шелудько Н.М. Зовнішні запозичення банків України: потенційні вигоди та можливі ризики // Стан та проблеми інноваційної розбудови України: Матеріали V Всеукр. науково-практ. конф. –Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2007. –Т.5. –С. 30–.
АНОТАЦІЯ
Шелудько Н.М. Кредитний механізм реалізації інвестиційної політики. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 –гроші, фінанси і кредит. –Державна установа “Інститут економіки та прогнозування НАН України”. –Київ, 2008.
У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади функціонування кредитного механізму реалізації інвестиційної політики в економічній системі, що перебуває на етапі ринкових трансформацій. Визначено особливості та проблеми розвитку кредитного механізму в Україні, встановлено причини його низької ролі в інвестиційних процесах. Здійснено оцінку ефективності реалізації грошово-кредитної політики у контексті стимулювання інвестиційних процесів. Обґрунтовано доцільність і запропоновано комплекс заходів щодо вдосконалення функціонування банківської системи та фондового ринку, що відповідають меті посилення ролі кредиту в інвестиційних процесах.
Ключові слова: кредит, кредитний механізм, інвестиційна політика, банки, грошово-кредитна політика, фондовий ринок, боргові цінні папери.
ANNOTATION
Shelud`ko N.M. The credit mechanism of realization of investment policy. –Manuscript.
Thesis for a Doctor’s degree of Economic Sciences by speciality 08.00.08 –Money, Finances and Credit. –State institution “Institute for Economics and Forecasting of National Academy of Sciences of Ukraine”. – Kyiv, 2008.
The thesis is devoted to substantiation of the theoretical and methodological aspects of the credit mechanism of realization of investment policy in transitive economic system. Development and peculations of credit mechanism in Ukraine is analysed. The author efficiency of the money-and-credit regulation of investment processes is researched. The expediences of improvement of banking system and stock market that correspond to the goal of intensify of role of credit in investment processes is proved.
Key words: credit, credit mechanism, investment policy, banks, monetary policy, stock market, bonds.
АННОТАЦИЯ
Шелудько Н.М. Кредитный механизм реализации инвестиционной политики. –Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени доктора экономических наук по специальности 08.00.08 –деньги, финансы и кредит. – Государственное учреждение “Институт экономики и прогнозирования НАН Украины”. – Киев, 2008.
Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и практических основ кредитного механизма реализации инвестиционной политики и обоснованию путей его совершенствования в экономике Украины.
В диссертационной работе рассмотрены особенности источников и инструментов финансирования инвестиционной политики в развитых и развивающихся странах; выделены проблемы финансового обеспечения реализации инвестиционной политики в Украине с учетом обозначенных приоритетов. Сформулирована концепция приоритетности кредитного механизма финансирования инвестиционной политики.
На основе анализа сущностных и функциональных аспектов раскрыт механизм стимулирующего влияния кредита на инвестиционные процессы. Сформулированы методологические принципы функционирования кредитного механизма в условиях переходной экономики, сделаны теоретические выводы об особенностях функционирования кредитного механизма в развитой и развивающейся экономике с позиций объективности развития экономических процессов.
Исследованы особенности современных концепций денежно-кредитного регулирования с точки зрения стимулирования инвестиционных процессов. В диссертационной работе произведена оценка эффективности денежно-кредит-ной политики НБУ как фактора стимулирования инвестиционных процессов. С учетом этой оценки выделены ключевые проблемы использования основных инструментов денежно-кредитного регулирования в условиях рыночных преобразований в экономике Украины с целью стимулирования инвестиционных процессов. В результате теоретического исследования преимуществ, недостатков и возможностей использования в современных условиях режима инфляционного таргетирования в диссертации обоснована преждевременность его внедрения в Украине ввиду отсутствия достаточных для этого предпосылок. Автором разработан комплекс мер по формированию предпосылок для перехода к инфляционному таргетированию.
Проанализированы особенности формирования и развития кредитного механизма в Украине; исследованы практические аспекты роли кредита как источника финансирования инвестиций; рассмотрены особенности кредитного инструментария (банковского кредита и облигаций); охарактеризированы особенности концентрации кредитных вложений банков с точки зрения соответствия национальным инвестиционным приоритетам. Выделены основные риски, связанные с кредитованием инвестиций и предложены пути их минимизации.
Обоснованы пути повышения роли банков в инвестиционных процессах за счет повышения их капитализации, качественного усовершенствования систем банковского надзора и защиты вкладчиков. На базе сравнительного анализа использования банков развития как инструментов реализации инвестиционной политики, предложены пути повышения эффективности Украинского банка реконструкции и развития на рынке инвестиционного кредитования.
В диссертации предложены пути повышения эффективности функционирования организованного рынка ценных бумаг; рассмотрены вопросы повышения инвестиционного потенциала рынка муниципальных и государственных заимствований.
Ключевые слова: кредит, кредитный механизм, инвестиционная политика, банки, денежно-кредитная политика, фондовый рынок, долговые ценные бумаги.
Підписано до друку 07.02.2008. Формат 6090/16
Ум. друк. арк. 1,9. Обл.-вид. арк. 1,9.
Папір офсетний. Ризографія. Наклад 120. Зам. №70.
Видавничо-поліграфічний відділ
ДУ “Інститут економіки та прогнозування НАН України”
м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.
2 Станом на 01.01.2008 р. Розраховано за: Монетарний огляд за 2007 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gоv.ua.
3 Вісник НБУ. – 2007. – №12. – С. 37.
4 Звіт про діяльність банківського нагляду у 2006 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bank.gоv.ua.