ВАРІАНТ 1 1. Дати оцінку пристроїв вводу персонального комп~ютера

Работа добавлена на сайт samzan.net:

ВАРІАНТ 1

1. Дати оцінку пристроїв вводу персонального комп’ютера.

Клавіатура є головним засобом уведення даних у комп’ютер. Комбінація монітора і клавіатури забезпечує найпростіший інтерфейс користувача.

Маніпулятор або миша являє собою пристрій для керування курсором на екрані монітора і введення окремих команд.

2. Проаналізувати структуру робочого вікна операційної системи WINDOWS ХР.

3. Структура типового вікна у Windows XP.

При роботі з файлами і папками Windows XP працює з вікнами. Вікном називається частина екрана, призначена для незалежного відображення інформації. У вікні відображається працююча програма або документ. У Windows XP використовуються два види вікон: вікно програми і діалогові вікна. Перші належать працюючим програмам, а другі призначені щоб задавати параметри і настроювати ОС і прикладні програми.

У верхній частині типового вікна Windows XP знаходиться смуга заголовка. У її лівій частині відображено ім’я файлу та назву програми, а також кнопка системного меню. У правій частині три кнопки керування розмірами вікна.

Під смугою заголовку розташований рядок меню. У рядку міститься кілька назв меню, де можна вибрати потрібну команду. Основні пункти меню це: Файл, Правка, Вид, Справка.

Пункт меню Файл призначений для роботи з виділеними об’єктами.

Правка – для виділення, копіювання, і переміщення об’єктів.

Вид – для настроювання відображення інформації у вікні.

Справка – для виклику довідки.

Під рядком меню розміщена панель інструментів

У середині вікна програми розташоване робоче поле програми.

У нижній частині вікна розміщений рядок стану. Він містить інформацію, пов’язану з поточними діями користувача.

Вертикальна і горизонтальна смуга прокручування автоматично з’являються вздовж правої межі і внизу вікна тоді, коли весь його вміст відображується повністю.

Варіант 2

1. Дати оцінку базовій апаратній складові персонального комп’ютера.

1. Базова апаратна конфігурація персонального комп’ютера.

Комп’ютер – це універсальний засіб оброблення різноманітних видів інформації: текстової, графічної, мультимедійної.

Комп’ютери поділяються на спеціальні та персональні.

Базова апаратна конфігурація персонального комп’ютера– це мінімальний склад апаратних засобів, які забезпечують функціонування ПК як цілісної обчислювальної системи. Базова конфігурація складається з таких пристроїв: системний блок, монітор, клавіатура і клавішний маніпулятор типу «миша». Крім названих пристроїв у комплект можуть входити принтер, сканер та інше обладнання.

Системний блок являє собою основний вузол, всередині якого розташовані найважливіші компоненти комп’ютера. За зовнішнім виглядом системні блоки відрізняються формою корпусу, які можуть мати горизонтальний або вертикальний вигляд. Пристрої, які знаходяться всередині системного блоку називають внутрішніми, а пристрої, які підключаються до нього ззовні називають зовнішніми. Зовнішні додаткові пристрої, які призначені для введення, виведення і довготривалого зберігання даних називають периферійними.

Монітор (дисплей) являє собою пристрій візуального відображення інформації на екрані. Монітори можуть суттєво відрізнятися між собою. Від їх технічних та функціональних характеристик залежать можливості комп’ютера і загальносистемного та прикладного програмного забезпечення.

Поняття «базова конфігурація» може змінюватися. На даний момент не можна уявити ПК без пристрою читання – записування CD, DVD-дисків, принтера.

2. Проаналізувати головне меню операційної сиситеми WINDOWS ХР.

Головне меню дає змогу виконувати більшість завдань, пов’язаних з робою операційної системи, а саме:

запускати програми;
відкривати найпопулярніші папки користувача;
відкривати документи, з якими користувач працював останнім часом;
проводити пошук даних;
проводити настроювання системи;
виходити з системи, вимикати комп’ютер.

Головне меню відкривається натисканням кнопки ПУСК.

У верхній частині меню зазначене ім’я користувача, який працює в цей момент на комп’ютері. Центральна частина меню розділена на дві частини. Ліворуч розміщені команди призначені для запускання закріплених програм. Команди розташовані нижче, призначені для запускання програм, з якими останнім часом працював користувач. Нижче розташовану команду ВСЕ ПРОГРАМИ, яка відкриває доступ до програм, установлених на ПК.

Праворуч в центральній частині розташовані команди перегляду вмісту важливих папок комп’ютера, папка перегляду недавніх документів користувача, настроювання ОС, пристроїв комп’ютера, виклику довідкової системи, команда пошуку об’єктів і команда використання командного рядка.

Розглянемо призначення пунктів головного меню.

„Все программы”. Відкриває меню з програмами, які встановлені на даний момент на комп’ютері.

„Мои документы”. Відкриває папку із збереженими на диску документами.

„Недавние документы”. Виводить на екран список 15 документів, з якими за останній час працював користувач.

„Панель управления”. Дозволяє змінити налаштування самої операційної системи, змінити склад оперативних та програмних засобів, змінювати їх режими роботи, керувати роботою додаткових пристроїв, а також проводити налаштування Панелі задач.

„Поиск”. Призначена для пошуку файлів і папок на дисках.

„Справка и поддержка”. Дозволяє отримати широку довідкову інформацію з усіх питань.

„Выполнить”. Дозволяє виконати будь-яку програму, яка не встановлена у системі головного меню.

„Выключение”. Використовується для закінчення роботи з програмою і підготовки комп’ютера до вимкнення.

У нижній частині меню містяться команди для завершення роботи Windows. За їх допомогою можна призупинити роботу комп’ютера, перезавантажити його або вимкнути.

Варіант 3

1. Дати оцінку пристроїв постійного збереження інформації персонального комп’ютера.

До пристроїв постійного збереження інформації відносяться:

жорсткі диски або вінчестери;
накопичувачі на оптичних дисках;
флеш-пам'ять;
дискети;

Жорсткий диск (вінчестер) - це основний пристрій ПК з магнітним покриттям, який обертається з великою швидкістю і призначений для постійного зберігання інформації, що використовуються під час роботи з комп’ютером. Жорсткі диски забезпечують дуже швидкий доступ до даних і високі швидкості зчитування та записування їх. Він призначений для тривалого зберігання даних і програм.

Жорсткі диски мають такі характеристики:

ємність – кількість інформації, що може вміститися на диску (хорошими вважають диски з ємністю не менше ніж 120 Гбайт);
швидкодію – час доступу до інформації, швидкість зчитування та записування інформації.

Накопичувачі на оптичних дисках – один із найпопулярніших носіїв інформації. Звичайні CD – диски використовують тільки для читання інформації, CD-R диски дають можливість однократно записувати інформацію на диск, CD-RW диски дають можливість багаторазово записувати і зчитувати інформацію. Для роботи з CD – дисками потрібно підключити до комп’ютера накопичувач CD – ROM, що дає можливість зчитувати інформацію з CD – диска. Принцип дії цього пристрою полягає в зчитуванні числових даних за допомогою лазерного променя, що відбивається від поверхні диску. На даний момент широко використовують універсальні цифрові диски DVD. За розміром вони такі самі як і CD – диски, але вміщують набагато більше. Наступним поколінням формату оптичних дисків, які використовуються для зберігання відео високої точності й даних з великою щільністю, є технологія Blu-ray. Диски такого формату зовні аналогічні CD-дискам, але мають велику інформаційну ємність – один шар 25 Гб. Цей пристрій дозволяє записувати одно і двошарові диски ємністю 25 і 50Гб відповідно.

USB-флеш носій (флешка) – носій інформації, який використовує флеш пам'ять для збереження даних і під’єднується до комп’ютера через стандартний USB-роз’єм. Ці носії отримали велику популярність в 2000 році завдяки компактності, легкості перезапису файлів і великій ємності памаяті (від 1Гб до 128Гб)

Інформація на жорсткому диску може зберігатися роками, але інколи необхідно перенести її з одного комп’ютера на інший. Для оперативного перенесення невеликих обсягів інформації використовують так звані гнучкі магнітні диски (дискети).

2. Проаналізувати етапи створення операційних систем сімейства Windows.

Нині більшість комп’ютерів у світі працює під керуванням тієї або іншої версії операційної системи Windows фірми Microsoft. Windows 95 є універсальною багатозадачною і багатопотоковою ОС з графічним інтерфейсом. Windows 95 — інтегроване середовище, що забезпечує обмін інформацією між окремими програмами, надає користувачам можливості роботи з мультимедіа, оброблення текстової, графічної інформації.

Windows 98 відрізняється від Windows 95 тим, що в ній операційна система об'єднана з браузером Internet Explorer за допомогою інтерфейсу, виконаного у вигляді веб-браузера й оснащеного кнопками «Назад» і «Вперед» для зручної навігації. Windows ХР — це найкраща на сьогодні операційна система, випущена компанією Microsoft.

Windows Vista — це найграндіозніший проект компанії Microsoft. Як і попередні ОС від Microsoft, операційна система наступного покоління Windows Vista є націлена на підвищення продуктивності праці користувача і забезпечення інновацій для розробників. Windows Vista має значно удосконалену систему активного захисту, що ґрунтується на Windows ХР. Це дасть змогу зменшити загрозу вірусних і хакерських атак.

Windows 7- назва найновішої версії операційної системи Windows, котра вийшла 22 жовтня 2009 року, менше, ніж через три роки після випуску попередньої операційної системи комерційно невдалої Windows Vista. Розробка Windows 7 під різними кодовими назвами велась з 2000 року. Над нею працювали 2500 осіб.

Найвідчутнішим нововведенням розробник називає широке застосування інтерфейсу вводу, що управляється дотиком, в варіанті реагування на кілька дотиків водночас.

ВАРІАНТ 4

1. Дати оцінку пристроям виведення інформації.

Основними засобами виведення інформації є:

монітори (дисплеї);

принтери.

Монітор – пристрій візуального відображення інформації. Розрізняють два види моніторів:

монітори на основі електронно-променевої трубки (ЕПТ). рідкокристалічні (РК) монітори або TFT-монітори. Основними характеристиками відображення інформації на екрані дисплея, є три інформаційні показники: графічний формат, текстовий формат і кількість кольорів.

Графічний формат визначає можливості комп’ютера окремо формувати на екрані дисплея малі деталі зображення і надавати якомога більшу роздільність для точок, розташованих одна біля одної. Цей показник характеризує якість зображення.

Текстовий формат визначається кількістю символів у рядку та кількістю рядків на екрані дисплея.

Кількість кольорів визначає число кольорів, які висвітлюються на екрані дисплея.

У системах адміністративно-організаційного управління здебільшого виникає потреба у наявності “твердих” копій документа, звіту, довідки тощо, які отримують з допомогою друкуючих пристроїв (принтерів). Принтери класифікують на дві групи: ударні та безударні.

Найбільш поширені типи принтерів.

Матричні принтери. Дані виводяться на папір у вигляді відбитку, який утворюється при ударі циліндричних стержнів через фарбуючу стрічку. Якість друку матричних принтерів напряму залежить від кількості голок в друкуючій головці.

Лазерні принтери забезпечують найвищу якість чорно-білого та кольорового друку. Ці принтери забезпечують високу якість друку. Вони виділяються високою швидкістю друку, в середньому 15 сторінок за хвилину.

2. Проаналізувати порядок копіювання та переміщення об’єктів в ОС WINDOWS ХР.

Для копіювання файлів в ОС Windows ХР використовують кілька способів: спосіб перетягування і через буфер обміну.

Для того, щоб скопіювати файл способом перетягування потрібно відкрити дві папки в двох вікнах: в одному повинен знаходитись об’єкт, який ми хочемо скопіювати, а друге вікно – місце куди ми хочемо скопіювати об’єкт. Нажимаємо Ctrl та ліву кнопку миші по потрібному об’єкті і невідпускаючи перетягуємо його в потрібну папку.

Для того, щоб скопіювати об’єкт через буфер обміну, потрібно спочатку знайти цей об’єкт на диску, нажати праву кнопку миші (викликати контекстне меню) і вибрати пункт Копіювати. Таким чином даний об’єкт потрапляє в буфер обміну. Потім потрібно зайти в потрібну папку (там, де повинен бути скопійований об’єкт) і викликати контекстне меню, в якому вибрати пункт Вставити.

Суть переміщення об’єктів полягає в тому, що об’єкт стирається з свого старого місця знаходження на диску і появляється на новому.

Перемістити об’єкти можна двома способами: способом перетягування і через буфер обміну.

Так само, як і при копіюванні, мають бути відкриті два вікна (папки). Натискаємо правою кнопкою миші по об’єкту, який ми хочемо перемістити і невідпускаючи, перетягуємо його в потрібну папку і вибираємо Перемістити. Для того, щоб перемістити об’єкт через буфер обміну, потрібно спочатку знайти цей об’єкт на диску, нажати по ньому правою кнопкою миші і вибрати пункт Вирізати. Таким чином об’єкт потрапляє до буфера обміну. Потім ми заходимо туди, куди ми хочемо перемістити об’єкт, викликаємо контекстне меню і вибираємо Вставити.

ВАРІАНТ 5

Дати оцінку основним складовим системного блоку персонального комп’ютера.

Складовими частинами системного блоку є:

Материнська плата - це основна плата персонального комп’ютера. Саме від неї залежить, який процесор і яку пам'ять можна встановити, скільки плат розширення можна додати тощо.

На материнській платі розташовуються AGP-слот для відеокарти, слоти для пам’яті DDR\DDR II i PCI-слоти для плат розширення. Збоку материнської плати, що виходить на зовні корпусу є:

Гнізда для приєднання клавіатури і миші;
LPT-порт принтера (найдовший), один, два СОМ-порти для приєднання давніших моделей мишок, зовнішніх модемів, сканерів, тощо (тепер для цих пристроїв використовуються USB-порти)
Декілька USB-портів, порт для мережі;
Спеціальний аудіопорт, якщо в материнську плату вбудована підтримка акустичної системи 5.1. чи 7.1.
Гніздо для навушників (зелене), гніздо для мікрофона (фіолетове).

Материнська плата насамперед характеризується набором системної логіки – чіпсетом. Саме він визначає функціональні можливості плати. Основний пристрій, який розташований на материнській платі – це процесор (центральний мікропроцесор) – є головним компонентом комп’ютера. Це розум, що обробляє інформацію, керую прямо або побічно роботою усього комп’ютера. Процесор виконує більшість математичних та логічних операцій. Процесор являє собою пристрій управління. Процесори можна класифікувати за чотирма основними параметрами: швидкодією або власна тактова частота, розрядністю, кількістю ядер і розміром кеш-пам’яті.

Швидкодія або тактова частота процесора вимірюється в гігагерцах Розрядність – це кількість двійкових розрядів, що обробляє процесор за один такт..

Донедавна процесори були одноядерними. Лише недавно з’явилися двоядерні; Сьогодні вже є чотири- й восьмиядерні процесори. Перевага багатоядерних процесорів виявляється під час опрацювання великих масивів даних.

Кеш-пам'ять – це порівняно невелика пам'ять, якій властива висока швидкість доступу до даних..

Також на материнській платі розташована оперативна пам’ять(ОП) - набір мікросхем, який призначений для тимчасового зберігання команд та інформації при ввімкнутому комп’ютері. ОП є одним із найважливіших елементів ПК. Саме з неї процесор бере програми або початкові дані для оброблення, у неї він записує отримані результати. На материнській платі також розміщена відеопам’ять. Вона використовується для збереження графічної інформації. Також на материнській платі знаходиться звукова карта. Звукова карта під’єднується до одного з слотів материнської плати у вигляді дочірної карти і виконує операції обробки звуку, мови, музики. Також в склад системного блоку входить зовнішня або постійна пам’ять, яка призначена для постійного і тривалого зберігання програм і даних, навіть коли комп’ютер вимкнутий, вона дає змогу переносити документи і програми з одного комп’ютера на інший, зберігати великі масиви інформації. Зовнішня пам'ять – це накопичувачі на магнітних і оптичних дисках;

2. Проаналізувати пошук, знищення i відновлення об'єктів в ОС WINDOWS ХР.

Для пошуку файлів чи папок потрібно використати пункт головного меню Знайти – Файли і Папки. Відкривається вікно пошуку, в якому ми задаємо, де потрібно шукати об’єкт, і вказуємо назву об’єкта.

Також можна знаходити файли за розширенням ( *.jpg ), або відкривши вкладку вікна Дата, знайти файл по часі створення або останньої модифікації.

Для пошуку файлів виконують такі операції:

натиснути кнопку Пуск;
вибрати пункт Поиск;
вибрати пункт Файлы и папки;
у полі Часть имени ввести ім'я файла або шаблон;
у полі Слово или фраза в имени можна ввести фрагмент тексту, який повинні містити файли, що розшукуються;
у полі Где искать вибрати диск, на якому має проводитися пошук;
у вкладках Дата і Дополнительно можна вказати додаткові умови пошуку;
натиснути кнопку Найти.

Шаблони (маска) можуть використовувати замість імені файла символи * і ? . Символ * позначає будь-яку кількість символів, ? – один довільний символ або його відсутність.

Наприклад:

*.* – усі файли з активної (відкритої) папки;

*.doc – усі файли з розширенням doc;

???.* – усі файли з ім'ям з трьох або менше символів;

a*.* – усі файли, ім’я яких розпочинається на літеру а.

Для знищення об’єкта потрібно спочатку знайти цей об’єкт (файл чи папку), виділити його (нажати один раз лівою кнопкою миші), а потім виконати одну з дій:

вибрати команду Файл/Удалить;
натиснути кнопку Удалить на панелі інструментів;
натиснути клавішу Delete;
перетягнути значок об’єкта, що видаляється, на значок корзини.

Потім система видає запит про необхідність видалення файлу і при натисканні Так – файл вилучається.

Після того як об’єкт був стертий, він потрапляє до Корзини, яка знаходиться на робочому столі. Корзина це особлива папка, в яку поміщаються видалені об’єкти Windows.

Для відновлення об’єкта потрібно зайти в корзину, вибрати даний об’єкт (нажати один раз лівою кнопкою миші) і в меню Файл вибрати Відновити. Таким чином файл буде відновлено і він появиться в місці, де він був видаленим. Команда Востановить все обьекты в лівій частині вікна дає змогу відновити всі файли, поміщені у корзину.

Варіант 6

1. Дати оцінку глобальній мережі Internet.

INTERNET – найбільша глобальна комп’ютерна мережа, яка виникла в США на початку 60-х років минулого століття. На сьогодні INTERNET об’єднує десятки мільйонів користувачів у більш ніж 150 країнах світу.

INTERNET – це набір комп’ютерів, об’єднаних між собою каналом зв’язку. Провайдер (інтернетпровайдер) – це установа, яка повинна забезпечувати доступ користувача до INTERNET за протоколом ТСР//ІР, доставку та зберігання електронної пошти, давати інструкції з налаштування системи.

Більшість підключених до INTERNET комп’ютерів виступають у ролі клієнтів, адже на них, як правило, запущено якусь програму-клієнт, що приймає інформацію або послуги надані іншими програмами – серверами.

Користувач INTERNET має можливість використовувати:

пошук та передачу текстових файлів за допомогою гіперпосилань (WWW);
електронну пошту (E-mail) – обмін електронними листами з іншими користувачами;
пошук та передачу файлів між двома віддаленими комп’ютерами (FTP);
віддалене керування комп’ютером;
групу новин та телеконференцій (UseNet);
Internet-радіо та Internet-телебачення;
електронні платіжні системи;
пошукові системи.

Згідно з протокол ІР, кожному комп’ютеру в мережі INTERNET присвоюється унікальна ІР-адреса. Структура ІР-адреси така, що кожен комп’ютер, через який проходить пакет, може визначити маршрут відправлення. ІР - адреса – 32-бітова адреса, властива кожному вузлу мережі; містить дві складові: номер вузла і номер мережі. За новим стандартом ІР - протоколу ІР - адреса може мати довжину у 128 біт, наприклад: 192.168.55.20.

Для зручності користувачів ІР-адресі ставлять у відповідність доменні імена. Домен – це група вузлів, які об’єднані за певною ознакою і яким присвоєно певне ім’я. Система доменів утворює ієрархічну, деревоподібну структуру, тобто кожен домен проміжного рівня містить групу доменів нижчого рівня. Домени верхнього рівня мають такі значення:

.uа – Україна;

.ru – Росія ;

.uk – Великобританія;

.de – Німеччина;

.соm – комерційні фірми;

.nеt – мережеві організації;

.еdu – університети, інші навчальні заклади;

.оrg – державні й суспільні установи тощо.

Адреса користувачів мережі INTERNET складається з двох частин: його власного ідентифікатора та доменного імені його комп’ютера, які розділяються знаком @. Наприклад: Pavlo@steti.lviv.ua, де pavlo – власний ідентифікатор користувача, steti.lviv.ua – доменне ім’я його комп’ютера.

2. Проаналізувати порядок виконання дій приховування, видалення та вставки рядків і стовпців в середовищі Excel.

Вкладка Вид містить команди для вибору різних представлень робочої книги, приховування й відображення елементів робочого аркуша (сітки, лінійки, рядка формул і т.д.), збільшення або зменшення зображення, а також роботи з вікном робочого аркуша.

Варіант 7

1. Дати оцінку інформації і класифікації носіїв інформації.

Під інформацією розуміють сукупність даних у вигляді сигналів чи відомостей, які певна система одержує від навколишнього середовища (вхідна інформація), передає в навколишнє середовище (вихідна) або зберігають в середині певної системи (внутрішня).

Фізичне середовище в якому зафіксована інформація називається носієм інформації. Розрізняють природні носії інформації і штучні. Прикладом природного носія інформації є мозок людини.

При обробці інформації на ЕОМ використовують технічні носії інформації, які поділяють на паперові і магнітні. До паперових носіїв інформації відносяться: перфокарта і перфострічка. До магнітних відносять: магнітний диск, СD-RОМ.

Дуже важливо, щоб носій інформації давав змогу швидко відобразити (читати) зафіксовану інформацію. Інформація передається від джерела інформації до споживача в різних сферах: звуковій, закодованій (символьній), графічній.

Найважливішими характеристиками інформації є її структура і форма. Структура інформації – це те, що визначає взаємозв’язки між її складовими елементами.

Іншою стороною інформації є форма її подання. Серед основних форм подання інформації можуть бути названі:

символьно-текстова (інформація, представлена сукупністю букв, цифр, знаків); графічна (зображення); відео та звукова.

Усі дії, які можна виконувати з інформацією, називаються інформаційними процесами. Вони містять такі складові:

отримання;
зберігання;
обробка;
передача інформації.

При цьому інформація повинна мати такі властивості:

достовірність;
зрозумілість;
актуальність;
корисність;
повноту;
однозначність.

Одиниця інформації в комп’ютері – один біт, тобто двійковий розряд, що може приймати значення 0 або 1. Цифрою 1 позначають наявність струму в деякому електричному колі, а цифрою 0 – відсутність струму. Якщо на запитання: деяка подія відбулася чи ні, можна однозначно відповісти «так» чи «ні», то кажуть, що кожна відповідь несе 1 біт інформації. Відповідь «так» прийнято кодувати цифрою 1, а відповідь «ні» - цифрою 0 Як правило команди комп’ютерів працюють не з окремими бітами, а з байтами, які складаються з восьми біт. В одному байті можна закодувати значення одного символу. Більшими одиницями інформації є кілобайт (Кбайт), що дорівнює 1024 байтам, мегабайт (Мбайт), що дорівнює 1024 Кбайтам, гігабайт (Гбайт), що дорівнює 1024 Мбайтам, терабайт (Тбайт), що дорівнює 1024 Гбайтам. Щоб уявити величину наведених одиниць слід знати, що сторінка звичайного тексту формату А4 – 5 Кбайт, а 500 сторінок – 1 Мбайт.

2. Проаналізувати порядок введення та редагування тексту в середовищі MS Word.

Перед введенням символів слід вибрати шрифт, його розмір, формат. Символи клавіатури вводяться в позицію текстового курсора. Пересунути текстовий курсор можна за допомогою клавіш керування курсором або за допомогою миші. Символи можуть вводитись у режимі заміни або вставки. В першому випадку введений символ замішає той символ, на якому знаходився курсор. В режимі вставки частина рядка, що розміщена праворуч від курсора, зсувається на одну позицію і символ вводяться на звільнене місце. Переключення між режимами здійснюється клавішею [Ins]. В режимі заміни індикатор ЗАМ рядка стану має чорний колір, а в режимі вставки - сірий. Після введення символа курсор перемішається на одну позицію праворуч. Для вилучення символа ліворуч від курсора слід натиснути клавішу Вackspace,а символа в позиції курсора - клавішу Del. При цьому курсор переміщається на одну позицію ліворуч. Коли курсор доходить до кінця рядка, то перше слово яке не вміщається в даному рядку, повністю переноситься в наступний. В редакторі Word є можливість переносити слова командою меню Сервис / Расстановка переносов. На екрані з'явиться вікно діалогу. В цьому можна встановити дві опції:

- автоматичне перенесення слів у документі;

- перенести слова з великих букв.

Переміщення за текстом. Переміщуватись за текстом можна з допомогою миші, використовуючи лінійки прокрутки. Для переміщення є можливість використовувати і такі клавіші:

[←], [→] - на символ ліворуч, праворуч;

[ ↑ ], [ ↑ ]- на рядок вгору, вниз;

[PgUp], [PgDown] -на розмір вікна вгору, вниз;

[Home], [End] - на початок, закінчення рядка,

[Ctrl - Home], [Ctrl - End]- на початок, закінчення тексту

Виділення тексту. Виділення тексту є однією з важливих операцій, оскільки редагування можна виконувати тільки з виділеним фрагментом тексту.

Для виділення тексту мишею слід встановити курсор миші на початок фрагменту, натиснути на ліву кнопку і, не відпускаючи її, перемістити курсор до кінця фрагменту. При цьому колір виділеного фрагменту буде інвертуватись. Подвійне натискання лівої кнопки миші виділяє слово, на яке встановлено курсор миші. Натискання лівої кнопки миші, коли курсор знаходиться біля лівої межі рядка, виділяє рядок, а подвійне натискання -весь абзац. Весь текст можна виділити, виконавши команду меню: Правка/Виделить все. Фрагмент залишається виділеним., поки не буде виділено інший фрагмент. Для зняття виділення слід встановити курсор миші в будь-яке місце поза виділеним фрагментом і натиснути ліву кнопку миші.

Редагування виділеного фрагменту. Виділений фрагмент можна вилучити, перемістити, скопіювати. За таких операцій часто використовують буфер обміну Windows. Через цей буфер редактор Word може обмінюватись інформацією з іншими програмами, що працюють у середовищі Windows.

Вилучити виділений фрагмент можна за допомогою команди Правка/Вирезать або кнопки Удалить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент вилучається із тексту і поміщається в буфер обміну. Текст з буферу обміну можна багаторазово читати. Цей текст зберігається в буфері доти поки в ньому не буде занесно новий фрагмент (це може зробити і будь-яка інша програма., що працює в середовищі Windows ). Вилучити виділений фрагмент можна і за допомогою клавіші DеІ, але при цьому фрагмент у буфер обміну не заноситься. Вставка фрагменту з буферу обміну здійснюється командою Правка/Вставить або кнопки Вставить панелі інструментів Стандартная. Фрагмент встановлюється в позицію текстового курсора.

Перенести фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Вирезать і Правка/ Вставить. Досить просто можна перемістити фрагмент за допомогою миші. Для цього слід встановити курсор миші на виділеному фрагменті і, не відпускаючи лівої кнопки, відбуксувати фрагмент на нове місце. Якщо тепер відпустити ліву кнопку, то фрагмент буде переміщено. Скопіювати фрагмент можна за допомогою послідовно виконаних двох команд: Правка/Копировать і Правка/Вставить.

Варіант 8

Поняття і класифікація програмного забезпечення.

Під програмним забезпечення розуміють сукупність програм, які виконує комп’ютер. Програмне забезпечення невід’ємна частина комп’ютерної системи. Воно є логічним продовженням апаратних засобів. Сфера застосування конкретного комп’ютера визначається створеним для нього програмним забезпеченням.

Сам по собі комп’ютер не містить знань з жодної галузі застосування: все це зосереджено у програмах, які виконують на комп’ютерах.

Програмне забезпечення сучасних комп’ютерів охоплює мільйони програм – від ігрових до наукових.

Усі програми умовно можна поділити на три категорії:

Системні програми, що виконують такі функції: керування ресурсами комп’ютера; перевірку роботоздатності пристроїв ПК; видавання довідкової інформації про комп’ютер, тощо.
Прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних для користувачів робіт.
Інструментальні програмні системи, що полегшують процес створення нових програм для комп’ютерів.

На даний час застосовують такі групи програмного забезпечення:

Операційні системи і оболонки;
Мережне програмне забезпечення;
Системи програмування (транслятори, бібліотеки підпрограм, відладчики тощо);
Прикладне програмне забезпечення;
Інтегровані пакети програм.

Важливим класом системних програм є програми допоміжного призначення – утиліти. Вони розширюють і доповнюють можливості операційної системи і вирішують самостійні завдання

2. Дати оцінку основним елементам робочого вiкна текстового редактора MS WORD.

У верхній частині вікна текстового редактора Word розміщуються рядок заголовка, головне меню, панелі інструментів і горизонтальна лінійка форматування; у нижній — горизонтальна смуга прокручування та рядок стану системи; у правій — вертикальна смуга прокручування; у центрі — робоча ділянка вікна, а в лівій частині — вертикальна лінійка форматування. Більшість із перерахованих об'єктів можна вмикати або вимикати.

Рядок заголовка. Містить кнопку системного меню Word — , назву програми (Microsoft Word), назву поточного файла, наприклад: Документ 2, Частина1_1, Lec1_10 і т. д. Крім того, тут є стандартні кнопки вікна Windows: — згортання, — відновлення та — закриття вікна редактора Word.

Головне меню Word складається з таких пунктів:

Файл - робота з файлами програми;
Правка – містить для внесення змін у документ;
Вид - задає зовнішній вигляд документа і вікна програми;
Вставка – вставка в документ об’єктів;
Формат – команди з форматування документа;
Сервіс – містить команди з настроювання програми, сервісні команди;
Таблица – містить команди для створення, форматування, оброблення таблиць;
Окно – робота з вікнами документа;
Справка – отримання довідок щодо роботи програми.

Панелі інструментів. Це групи кнопок-піктограм, за допомогою яких здійснюється швидший і наочніший вибір та виконання команд. У Word використовується кілька системних панелей інструментів: «Стандартная», «Форматирование», «Таблицы и границы», «Автотекст», «Формы», «Рисование», «Элементы управления», «WordArt» та ін.

Як правило, на екран викликають тільки дві панелі інструментів: «Стандартная» і «Форматирование». Перша (табл. 1) містить кнопки виконання основних команд Word (створення, відкривання, збереження і друкування, редагування документа тощо), друга (табл. 2) — кнопки основних функцій форматування (вибір стилю документа, типу, розмірів і накреслення шрифту, способу вирівнювання тексту тощо).

Лінійки форматування. За допомогою їх і миші можна швидко встановити відступи абзаців, розмір поля сторінки, розміри колонок на сторінках та в таблицях, а також точки табуляції тексту. Вмикання (вимикання) лінійок виконується через команду Линейка з меню Вид.

Смуги прокручування. Ці смуги призначені для переміщення вмісту робочої ділянки вікна за допомогою миші по вертикалі та горизонталі. Клацанням мишею на кнопках із стрілками-трикутниками вертикального прокручування документ переміщується на один рядок угору або вниз.

Рядок стану. В нього виводять різноманітні повідомлення та довідкову інформацію, наприклад номери поточної сторінки і поділу документа, загальну кількість сторінок Вмикається (вимикається) рядок стану командою Сервис—Параметри—Вид.

ВАРІАНТ 9

1. Дати оцінку файлам і папкам (каталогам). Файлові системи.

Файл – це іменована сукупність певних даних, яка розміщена на зовнішньому запам’ятовуючому пристрої і зберігається, пересилається і обробляється як єдине ціле. Файл може містити програму, числові дані, текст, закодоване зображення. Кожен файл має свій ідентифікатор, що складається з двох частин: імені та типу файла. Тип файла або розширення імені файла – це послідовність символів,які додаються до імені файла і призначені для ідентифікації типу файла. Розширення відокремлюється від основної частини імені – крапкою. За допомогою розширення файлів користувач або програмне забезпечення визначає тип даних, який зберігається у файлі, наприклад:

.txt – текстовий документ;

.jpg – графічне зображення у форматі jpeg;

.exe – програма.

Якщо файл створюється деякою програмою, ця програма встановлює розширення імені файла, по якому користувач може зробити висновок про вміст файла і про те як програма створила цей файл. Приклади розширень імен файлів:

Сом, еxe – файли, що містять готові до виконання програми;
Bat – командні файли;
Doc – файли створенні текстовим редактором Word;
Mdb – файли, що містять бази даних.

Каталог – це зміст, який містить інформацію про файли та інші каталоги, які називаються підкаталогами. Каталог як файл має своє ім’я. У каталозі для кожного файла реєструються: ім’я, тип, розмір пам’яті, яку він займає, дата і час його створення. У ОС Windows каталог називають ще папкою.

Каталог може мати власне ім’я і зберігатися в іншому каталозі поряд із звичайними файлами.

Файлова система – це сукупність програм, які забезпечують роботу з файлами та їх каталогами, а також сама сукупність файлів і каталогів, що зберігаються у зовнішній пам’яті ПК.

До файлової системи має доступ також будь-яка прикладна програма. Структура файлової системи і структура збереження даних на зовнішніх магнітних носіях визначає зручність роботи користувача, швидкість доступу до файлів тощо.

2. Проаналізувати порядок попереднього перегляду та друку книг в середовищі MS Excel.

Для встановлення параметрів сторінок слід виконати команду Файл → Параметри сторінки. При цьому відкривається вікно діалогу Параметри сторінки, яке має ряд вкладок.

Вкладка Сторінка дозволяє встановити розміри паперу, орієнтацію сторінок: книжна (вертикальна) або альбомна (горизонтальна), масштаб сторінок, які друкуються, номер першої сторінки.

Вкладка Поля дозволяє встановити розмір верхнього, нижнього, правого, лівого поля сторінок.

Вкладка Колонтитул дозволяє вибрати верхній і нижній колонтитул із списку. Колонтитул – це інформація, яка виводиться над або під текстом сторінки.

Вкладка Лист дозволяє задати друкування в режимі чернетки.

Попередній перегляд. При попередньому перегляді EXCEL видає на екран зображення листів у такому вигляді, в якому вони будуть друкуватися на папері. Для переходу в режим перегляду слід виконати команду Файл → Попередній перегляд або натиснути кнопку Перегляд у діалогових вікнах Друк або Параметри сторінки. При цьому відкривається вікно діалогу Попередній перегляд. У вікні зображається одна або декілька сторінок, що будуть друкуватися.

Друкування листів. Для друкування листів слід виконати команду Файл → Друк або натиснути кнопку Друк на панелі інструментів Стандартна. Перехід у режим друкування можливий з діалогових вікон Параметри сторінки і Попередній перегляд при натискуванні кнопки Друк. При цьому відкривається вікно діалогу Друк.

У полі Ім’я цього вікна можна вибрати тип принтера. Поле Вивести на друк дозволяє вибрати одну з опцій:

- Виділений діапазон – друкує діапазон комірок, який був виділений попередньо;

- Виділені листи – друкує активний лист або групу виділених листів;

- Всю книгу – друкує всі листи книги.

Поле Друкувати дозволяє вказати діапазон сторінок, які друкуються, а поле Число копій – число копій сторінок.

ВАРІАНТ 10

Дати оцінку стандартним програмам ОС Windows XP.

До складу стандартних програм Windows XP входять такі програми:

Развлечения – для роботи із звуковими файлами;
Связь – забезпечують підключення до інших комп’ютерних мереж, Internet;
Служебные – група сервісних програм Windows XP;
Специальные возможности – настроювання спеціальних режимів роботи комп’ютера;
Imaging – для перегляду і оброблення графічних зображень;
Windows Move Maker – для записування, редагування, упорядкування відеофільмів, кліпів, переведення їх з відеокамери, відеомагнітофону в цифровий формат Windows Media;
Paint – стандартний графічний редактор Windows;
WordPad – стандартний текстовий редактор Windows;

WordPad підтримує форматування документів з використанням різних шрифтів і стилів абзацу.

Вікно редактора WordPad містить такі ж елементи, як і будь-яке вікно програми: стрічку заголовка, стрічку меню, панель інструментів, лінійки прокрутки, вікно для вводу тексту, стрічку стану.

Програма Архівація даних виконує архівацію файлів і папок, які розміщуються на жорсткому диску і створює резервні копії, які необхідні для захисту інформації від втрат.

Програму Відновлення системи використовують для відміни змін конфігурації системи і відновлення її параметрів та продуктивності. Програма дає змогу повернути конфігурацію комп’ютера до більш раннього стану без втрат поточних даних.

За допомогою програми Очистка диска можна знайти непотрібні файли і видалити їх, щоб звільнити місце на жорсткому диску.

Мета програми Дефрагментація диска – прибрати фрагментацію файлів на диску, впорядкувати розташування файлів і вільного простору з тим, щоб підвищити швидкість запускання програм і читання даних.

Програма Назначение задания дає змогу запускати у визначений час, при реєстрації користувача або регулярно через певні часові інтервали, вибрані користувачем програми.

Програма Сведение о системе дає можливість персоналу служби технічної підтримки отримати ґрунтовну інформацію про обладнання, системні компоненти та програмне забезпечення, про конфігурацію системи.

Програма таблица символов призначена для вставки символів, яких не має на клавіатурі.

Програма Проверка диска – це сервісна програма, що шукає і виправляє помилки у файловій системі або окремих файлах, шукає і виправляє помилки в таблиці розміщення файлів, у довгих іменах файлів, а також усуває помилки, пов’язані з втраченими кластерами

2. Проаналізувати основні поняття про комп’ютерні мережі. Класифікація комп’ютерних мереж.

Комп’ютерна мережа – це два або більше комп’ютерів, що з’єднані між собою засобами пересилання інформації. Мережа дає змогу пересилати інформацію з одного комп’ютера на інші, здійснювати перерозподіл ресурсів комп’ютерів, збільшувати ефективність їх роботи. Технічні пристрої, які використовуються для підключення комп’ютерів у мережу називають – адаптерами.

Для підключення до мережі комп’ютери повинні мати:

апаратні засоби, що з’єднують комп’ютери із середовищем передачі даних;
мережеве програмне забезпечення, за допомогою якого здійснюється доступ до послуг мережі.

Як середовище передачі даних може використовуватися існуюча телефонна мережа. З’єднання комп’ютера з телефонною лінією здійснюється через спеціальний пристрій – модем. Модем перетворює дискретний сигнал комп’ютера в аналоговий сигнал телефонної лінії при передачі даних, й аналоговий сигнал телефонної лінії в дискретний сигнал при прийомі.

Комп’ютери, які надають свої ресурси для спільного користування, називаються серверами. Комп’ютери, які використовують спільні ресурси, називають клієнтами. Кожен з комп’ютерів може бути одночасно як клієнтом так сервером. Однак у комп’ютерних мережах більшість комп’ютерів відіграють роль клієнтів, і тоді їх називають робочими станціями.

У світі існують тисячі різноманітних комп’ютерних мереж. Найбільш істотними ознаками, що визначають тип мережі, є ступінь територіального зосередження, топологія і застосовувані методи комутації.

В залежності від територіального розташування мережі поділяються на:

локальні
регіональні
глобальні

Для опису взаємодії програмних та апаратних елементів мережі використовують протоколи та інтерфейси. Протокол – це сукупність правил взаємодії між об’єктами одного рівня. Інтерфейс – опис правил взаємодії об’єктів суміжних рівнів.

Комп’ютерні мережі в залежності від призначення можуть надавати користувачам різні послуги. Найбільш розповсюджуваними видами послуг є:

електронна пошта;
телеконференції;
передача файлів;
віддалене керування комп’ютером.

ВАРІАНТ 11

1. Дати оцінку основних типів даних в середовищі MS Excel.

Типи даних. Комірка може бути порожньою або містити один з таких типів даних:

число, включаючи дату і час;
текст;
формулу.

Можливі такі основні форми числа: ціле, дійсне, дробове. Якщо дані вводяться не у формі числа, то EXCEL сприймає їх як текст.

В EXCEL формула завжди починається із знаку «=» і являє собою сукупність операндів, з’єднаних знаками операцій і круглих дужок. В полі комірки після введення формули можуть відображатися або формула або значення, обчислене за формулою.

Якщо у результаті введення числа або обчислень за формулою комірка заповнюється символом «#», то це означає, що ширина колонки недостатня для виведення значення.

2. Дати оцінку центрального процесора, як основного пристрою персонального комп’ютера.

Основний пристрій, який розташований на материнській платі – це процесор – є головним компонентом комп’ютера. Це розум, що обробляє інформацію, керую прямо або побічно роботою усього комп’ютера. Процесор виконує більшість математичних та логічних операцій. Процесор являє собою пристрій управління. Процесори можна класифікувати за чотирма основними параметрами: швидкодією або власна тактова частота, розрядністю, кількістю ядер і розміром кеш-пам’яті.

Швидкодія або тактова частота процесора вимірюється в гігагерцах. Розрядність – це кількість двійкових розрядів, що обробляє процесор за один такт. Більшість сучасних процесорів 32 розрядні з 64-розрядною шиною даних.

Донедавна процесори були одноядерними. Лише недавно з’явилися двоядерні; це фактично два процесори, змонтовані в одному корпусі на одному кристалі кремнію. Якщо звичайний процесор за один момент часу опрацьовує одну команду чи один потік даних, то двоядерний – дві команди чи два потоки даних. Сьогодні вже є чотири- й восьмиядерні процесори. Перевага багатоядерних процесорів виявляється під час опрацювання великих масивів даних.

Кеш-пам'ять – це порівняно невелика пам'ять, якій властива висока швидкість доступу до даних. Стандартно кеш має ємність 64-256 Мбайтів і є двох рівнів: першого і другого

ВАРІАНТ 12

1. Дати оцінку комп’ютерним вірусам і антивірусним програмам.

Комп'ютерні віруси - це невеликі ретельно складені програми, які заражають файли програм, а потім запускаються разом із ними, перехоплюючи у них управління. Віруси можуть заважати операційній системі, знищувати файли і папки. Деякі можуть повністю зруйнувати інформацію на диску і навіть вивести з ладу апаратуру комп'ютера. Спочатку вірус тихо розповсюджується, заражає все, що може, а потім дає про себе знати. Деякі спрацьовують певної дати, як, наприклад, Чернобыльский вирус, спрацьовуючи раз на рік - 26 квітня, або вірус Пятница тринадцатое спрацьовує при такому сполученні дня тижня та числа. Особливе місце займають віруси, які через Інтернет пересилають своєму хазяїну інформацію про вміст файлів, коди та паролі.

Віруси заражують не тільки програми. Іноді заражуються службові ділянки диску, наприклад, завантажувальна область. Тоді вірус вмикається відразу в момент завантажування та бере під свій контроль решту програм, в тому числі і операційну систему.

Середовище перебування

Файлові віруси проникають у виконавчі файли. Звичайний файловий вірус, після передачі йому управління, виконує такі дії:

– він перевіряє ОЗП на наявність своєї копії і інфікує пам’ять комп’ютера, якщо копія вірусу не знайдена;

– може виконувати додаткові функції: здійснювати які-небудь деструктивні дії, демонструвати візуальні або звукові ефекти і т.д.;

– поновлює оригінальний код програми;

– повертає управління основній програмі;

LAN-віруси (мережеві). Насамперед, треба враховувати велику загрозу розповсюдження вірусів по мережах. Віруси розповсюджуються від користувача до користувача при обміні програмними продуктами. Локальні мережі (LAN) широко застосовуються для спільного використання програмних пакетів, обміну програмами та даними між користувачами.

Вірус найчастіше може потрапити на ПК, який підключений до локальної мережі, коли користувач копіює собі файли з мережі або просто запускає програми із мережевих папок.

Проте на практиці ситуація не настільки драматична, оскільки мережеві ОС надають штатні механізми захисту та розподілу користувачів. При грамотному використанні цих можливостей можна обмежити простір, в якому буде розповсюджуватись вірус, тільки робочою областю того користувача, який вніс його в систему.

WinWord-віруси (макровіруси) — це досить нові віруси, які розповсюджуються з електронними документами. Перші такі віруси з’явились в 1995 р. Таке повідомлення нібито фантастичне, оскільки вірус повинен мати команди, що виконуються, а в документі міститься тільки текст та його шрифтове оформлення. Але разом з документом можуть зберігатися макрокоманди, які створюються з використанням спеціальної мови програмування WORD Basic. Ці макрокоманди фактично є програмами. Віруси, які використовують такі шляхи розповсюдження, принципово можуть бути не тільки в MS Word, а і в інших прикладаннях MS Office.

Найбільш доцільною протидією від таких нових версій макровірусів є постійне оновлення своїх антивірусних програм та уважне вивчення публікацій з антивірусної тематики.

Резидентні віруси — це віруси, які вкорінюють в ОС свій резидентний модуль. Такі віруси, як правило, перевіряють ОЗП на наявність своєї копії, щоб запобігти повторному зараженню системи.

Відомі два способи перевірки резидентним вірусом своєї копії в ОЗП ПК. Перший полягає в тому, що вірус вводить нову функцію деякого переривання, дія якої полягає в повернені сигнального значення. При перевірці іншим методом, вірус просто сканує пам’ять комп’ютера. Ці способи можуть поєднуватись один з одним.

Методи зараження

Класифікація антивірусних програм

Для захисту від різноманітних вірусів існує декілька видів антивірусів, що різняться за своїми функціями:

Детектори (сканери) перевіряють оперативну або зовнішню пам’ять на наявність вірусу за допомогою розрахованої контрольної суми або сигнатури і складають список ушкоджених програм. Якщо детектор — резидентний, то програма перевіряється і тільки в разі відсутності вірусів вона активується. Детекторами є, наприклад, програма MS Antivirus.

Фаги (поліфаги) виявляють та знешкоджують вірус (фаг) або кілька вірусів. Сучасні версії поліфагів, як правило, можуть проводити евристичний аналіз файлу, досліджуючи його на наявність коду, характерного для вірусу (додання частини однієї програми в іншу, шифрування коду тощо). Фагами є, наприклад, програми Aidstest, DrWeb.

Ревізори — програми, що контролюють можливі засоби зараження комп’ютера, тобто вони можуть виявити вірус, невідомий програмі. Ці програми перевіряють стан BOOT-сектора, FAT-таблиці, атрибути файлів. При створенні будь-яких змін користувачеві видається повідомлення (навіть у разі відсутності вірусів, але наявності змін). Ревізором є, наприклад, програма Adinf.

Сторожі – резидентні програми, які постійно зберігаються у пам’яті комп’ютера й у визначений користувачем час перевіряють оперативну пам’ять комп’ютера, файли, BOOT-сектор, FAT-таблицю. Сторожем є, наприклад, програма AVP та Антивірус Касперського, що може виявити понад 256000 вірусів.

Вакцини — це програми, які використовуються для оброблення файлів та завантажувальних секторів з метою передчасного виявлення вірусів.

Дати оцінку додатковим пристроям персонального комп’ютера.

Варіант 13

1. Проаналізувати порядок роботи з графічними елементами в MS Word.

Графічні елементи можуть бути вставлені в документ MS Word за допомогою вбудованих засобів MS Word, завантажених із файла або створених в іншій програмі. У двох останніх випадках такі елементи називаються рисунками.

Для активації вікна Вставка об'єкта потрібно використати команду Об'єкт із меню Вставка. Доступні типи об'єктів містяться у списку Тип об'єкта, з якого можна вибрати потрібний.

Поряд із засобами форматування тексту MS Word оснащений вбудованим редактором рисунків і надає широкі можливості для оформлення документів потрібними графічними об'єктами. Для роботи з різними графічними об'єктами існують спеціальні команди. Ці команди знаходяться в меню Вставка — Малюнок. Кожна команда дозволяє внести в документ визначений графічний об'єкт: Картинки... та З файлу... - готовий рисунок із диска, Автофігури — правильну геометричну фігуру, Об'єкт WordArt... - фігурний текст, Діаграма — діаграму визначеного типу тощо.

Колекція рисунків Microsoft Office дає можливість застосувати широкий діапазон рисунків для оформлення документів. Для вставки рисунка з колекції потрібно активізувати команду Вставка — Малюнок — Картинки... і в області задач Картинки вибрати Колекція картинок....

У MS Word також існує можливість вставки рисунків з інших програм і файлів. Щоб вставити рисунок із файла (можливі формати - *. emf; *. wmf, *.ipg, *. jpeg, *. jfif, *. jpe, *. png, *. bmp, *. dib, *. gif, *. gfa тощо) потрібно:

вставити курсор у визначене місце вставки;
Вставка — Малюнок — 3 файлу...;
вибрати потрібний файл.

Якщо вставлений рисунок виділити, то з'явиться панель інструментів Настройка зображення яку можна використовувати для обрізки зображення, регулювання яскравості й контрастності, визначення положення рисунка в документі (в тексті, перед текстом, зверху чи знизу, за текстом, по контору і т. д.), формату рисунка тощо.

У MS Word існує графічний редактор, що дозволяє будувати нескладні рисунки. Можливості, які надаються редактором рисунків, дуже схожі на засоби, наявні в довільному графічному редакторі, тому обмежимося коротким оглядом цього додатка.

Для редагування рисунків потрібно використати панель інструментів Малювання, або задіявши команду Вигляд — Панелі інструментів - Малювання.

2. Обґрунтувати використанням програми «Провідник» в середовищі Windows XP.

Програма Провідник є вбудованим менеджером. У Провіднику для представлення файлів, умісту дисків і папок використовується єдине вікно, у якому виконуються всі дії.

Провідник являє собою спеціальну програму, в якій графічно за допомогою піктограм і ліній позначається взаємне розташування об'єктів (як фізичних, так і логічних). Кожна піктограма супроводжується текстовим рядком з назвою об'єкта. Вікно Провідника можна розділити на 3 області. У двох з них знаходяться зображення логічної (області дерева папок) і фізичної (області активної папки) структури комп'ютера, а в третій, яку можна назвати системною областю, знаходиться інструментарій для роботи з двома першими. До системної області вікна відноситься головне меню (меню "Файл", "Правка", "Вид", "Сервіс", "?") і кнопки панелі інструментів, що дублюють команди меню. За допомогою Провідника можна переглянути структуру папок. Найвищим рівнем дерева є папка Робочий стіл. Робочий стіл – умовна позначка всієї області комп'ютерного простору, доступного під час роботи з ОС Windows.

Варіант 14

1. Проаналізувати порядок введення та редагування даних в середовищі Excel.

Для введення або редагування даних у яку-небудь комірку таблиці слід зробити цю комірку активною. Комірка є основним елементом таблиці і містить одну порцію інформації. Над даними в активні комірці можна виконувати такі дії:

заповнення – в більшості випадків проводиться з клавіатури;
виділення – протягують мишею по комірці;
копіювання,
вилучення;
переміщення;
редагування та форматування даних.

Вводити дані в активну комірку можна безпосередньо у полі самої комірки (для цього слід двічі клацнути мишею по самій комірці або нажати клавішу F2) або в полі рядка формул. Після введення символу курсор переміщується на одну позицію праворуч. Для вилучення символа в позиції курсора використовують клавішу DELETE, а символу ліворуч від курсора – клавішу BACKSPACE. Натискування клавіші ENTER завершує введення та редагування даних у комірці, а клавіша ESC – відміняє його.

2. Дати оцінку жорсткому диску, як основному пристрою персонального комп’ютера для постійного зберігання інформації.

Жорсткий диск (вінчестер) - це основний пристрій ПК з магнітним покриттям, який обертається з великою швидкістю і призначений для постійного зберігання інформації, що використовуються під час роботи з комп’ютером (ОС, прикладних програм, даних користувача). Жорсткі диски забезпечують дуже швидкий доступ до даних і високі швидкості зчитування та записування їх. Він призначений для тривалого зберігання даних і програм.

Жорсткі диски мають такі характеристики:

ємність – кількість інформації, що може вміститися на диску (хорошими вважають диски з ємністю не менше ніж 120 Гбайт);
швидкодію – час доступу до інформації, швидкість зчитування та записування інформації.

Варіант 16

1. Проаналізувати різні способи побудови таблиць в MS Word.

Існує такі основні способи створення таблиці:

з використанням меню Таблиця;
за допомогою панелі інструментів «Таблиці та межі».

Створення таблиці з використанням меню Таблиця

Для створення таблиці слід встановити курсор у потрібне місце документа й активізувати команди Таблиця – Вставити – Таблицю.

Після цього з’явиться діалогове вікно вставка таблиці, в якому слід задати кількість рядків і стовпців.(За замовчуванням 5 стовпців і 2 стрічки).

Також у цьому вікні можна задати ширину стовпців таблиці. Спочатку ширина всіх стовпців однакова, так що таблиця займає все поле набору (“Авто”). Можна вибрати також готовий варіант таблиці зі спеціального списку, що містить таблиці-зразки. Зразки викликаються на екран за допомогою кнопки “Автоформат”.

Після цього з’являється таблиця, яку користувач заповнює інформацією. Щоб перейти від однієї комірки до іншої необхідно користуватися клавішами керування курсором або клікнути мишею в комірці таблиці.

Виконувати різні дії у таблиці можна за допомогою команд головного меню Таблиця, які активізуються тільки тоді, коли курсор встановлено в будь-якій комірці таблиці. З таблицями можна виконувати такі дії:

вставити стовпці зліва/справа, рядки вище /нижче, клітинки;
видалити таблицю, стовпець, рядок, клітинку;
виділити таблицю, стовпець, рядок, клітинку;
автоформат таблиці;
автопідбір (за вмістом, за шириною вікна, фіксована ширина вікна, вирівняти висоту рядків, вирівняти ширину стовпців);
перетворити текст на таблицю або таблицю на текст;
відсортувати дані у таблиці;
вставити формулу;
переглянути властивості таблиці.

Роботу з таблицями можна також виконувати за допомогою команди Таблиця – Намалювати таблицю.

Створення таблиці за допомогою панелі інструментів «Таблиці та межі»

Для роботи з таблицями існує панель інструментів «Таблиці та межі».

Ця панель містить такі команди (Намалювати таблицю) – створення ліній, (Гумка) – вилучення ліній, Типи ліній – перелік типів ліній для вибору та ін.

Працювати з таблицею можна, викликавши контекстне меню, за умови, що курсор встановлено в будь-якій комірці таблиці.

2. Дати оцінку типам та властивостям полів в середовищі MS Access.

У листі Access, як і в інших базах реляційного типу рядок таблиці ототожнюється з терміном «запис», а колонка – з терміном «поле». Кожне поле має ім’я, тип і властивості. При створенні структури таблиці обов’язково вказують імена і типи полів. Властивості полів можуть прийматися за замовчуванням. Одне або декілька полів необхідно визначити як ключові.

В Access використовують такі типи полів:

Текстове поле. У текстовому полі можуть записуватися літери, цифри та інші символи. Текстові поля мають такі властивості:
- Розмір поля. Він має межі від 1 до 255 символів.
- Формат поля. За допомогою спеціальних символів можна задавати вигляд та розмір рядків, що вводяться.
- Маска вводу. За допомогою спеціальних символів можна визначити тип символу (літера, цифра, пропуск та .ін.) у кожній позиції введення.
- Підпис. По суті це друге ім'я поля. Воно задається рідко.
- Значення по замовчуванню. Дозволяє автоматично вставляти рядки, які часто повторюються, у всі новостворені поля.
- Умова на значення. Дозволяє створювати фільтр, який забезпечує введення у дане поле тільки тих значень, які відповідають заданій умові.
- Обов’язкове поле. Набуває тільки двох значень: "так" або "ні". “Так” означає, що у дане поле обов’язково мають бути введеш дані, які відповідають раніше визначеним властивостям.
- Порожні-стрічки. набувають двох значень: "так" або "ні". "Так" означає, що порожні рядки дозволені. Тут над порожнім рядком починається рядок, який має пропуски.
- Індексоване поле. Набуває двох значень: "так" або "ні", означає, що поле індексоване,
Числове поле. У числове поле можуть записуватися цілі числа і числа у нормальному вигляді, тобто з плаваючою крапкою. Числові поля мають властивості. Розглянемо більш детально тільки властивість Розмір поля. Вона може набирати таких значень:
- Байт - цілі числа у межах від 0 до 255;
- Ціле - цілі числа від -32 768 до 32 767;
- Довге ціле - цілі числа від -2 147 483 648 до 2 147 483 647;
- З плаваючою крапкою (4 байт)
- С плаваючою крапкою (8 байт)
Поле Дата/Час. Це поле використовують для запису дати і часу.
Логічне поле. У логічному полі записують одне з таких двох значень: «так» або «ні», «хибне» чи «істинне», «ввімкнене» чи «вимкнене». Найчастіше ці поля використовують в анкетних даних, де є тільки дві можливі відповіді.
Поле типу лічильник. Використовують як лічильник записів, його також використовують як ключове поле.
Поле типу МЕМО. Це довге поле. У ньому може вміщуватися текст або комбінація тексту та чисел, яка містить 64000 символів.
Поле об’єкта ОLE. Це поле вміщує безпосередньо не інформацію про об’єкт, а посилання на ім’я об’єкта. Як ім’я об'єкта може бути ім’я додатку, наприклад електронна таблиця Ехсеl, редактор Word, засобами яких можуть бути створені об’єкти для впровадження їх у таблицю Аccess. Крім того, об’єктами можуть бути малюнки, звукозаписи та інші дані у двійковому форматі.

Варіант 15

1. Проаналізувати роботу з браузером Microsoft Internet Explorer.

Найчастіше під словом INTERNET розуміють його найпопулярнішу службу – World Wide Web (WWW). Інформація, що міститься в мережі у формі цієї служби надається у вигляді Web-сторінок.

Web-сторінки – це комплексні документи, які можуть містити будь-які дані: текст, графіку, звук, відео та анімацію.

Для перегляду Web-сторінок використовуються спеціальні програми – браузери. Найбільш популярними браузерами є: Microsoft Internet Explorer, Opera, Mozilla Firefox, GoogleChrome.

Internet Explorer можна запустити двічі клацнувши по його значку на робочому столі або за допомогою меню Пуск Програми Internet Explorer.

Для виконання основних операцій служить панель інструментів, яка містить кнопки:

Назад – для переходу до попередньо завантаженої сторінки;
Вперед – для переходу до наступної сторінки;
Остановить – для переривання зв’язку з поточним вузлом і зупинки передавання даних;
Обновить – відновлення інформації у поточному вікні;
Домой – для переходу до домашньої (початкової) сторінки;
Поиск – для пошуку ресурсів Internet за введеними словами;
Избранное – для зберігання адрес найпотрібніших сторінок;
Журнал – для пошуку та вибору сторінок Internet, до яких звертались під час попередніх сеансів роботи;
Пошта – для роботи з електронно поштою та групами новин;
Печать – для друку вмісту поточного вікна;
Правка – редагування текстової сторінки, за допомогою текстових редакторів.

Мережа INTERNET є джерелом не тільки цікавої та корисної інформації, а також інформації, потенційно небезпечної для комп’ютера. Тому бажано дотримуватися таких рекомендацій:

запускати програми, отримані з мережі Internet, не перевіривши їх за допомогою антивірусної програми;
не запускати програми, які отримали як додатки до електронних листів, що надійшли від малознайомих людей;
перед запуском програми обов’язково ввімкнути антивірусний монітор;
не завантажувати в Word і Excel додатки до електронних листів.

Обґрунтувати використання програм архівації WinRar i WinZip.

Програма WinZip

Економія пам'яті для збереження копії при використанні цієї програми складає приблизно 60-70% для текстових файлів та 20-30% для запускових файлів. Програма ZIP дозволяє створити архівний файл, добавляти туди нові файли, знищувати файли з архіву, переглянути файли, що містяться в архіві, витягувати файли з архіву. Програма WINZIP використовує розширення імені *.zіp.

Програма WinRar – розробка українського автора Є. Рошала. Це універсальні архіватори, які здатні «дістати» файли з архівів різних систем і конструкцій. Ці програми, які інсталюються в ОС WINDOWS дозволяють працювати у зручному для користувача режимі: архівувати та розархівовувати, переглядати зміст архіву, знищити файли з архіву, вивести вміст файлу на екран монітору, тощо,

Варіант 17

1. Проаналізувати порядок виконання дій: пошуку за текстом, заміна символів, підрахунку символів в середовищі MS Word.

Під час роботи з текстовими документами користувачеві програми Word надається можливість пошуку та заміни не тільки текстових фрагментів, а й форматів, словоформ, позначок абзаців, розривів сторінок тощо. Для пошуку та заміни використовується діалогове вікно Найти и заменить, що відображається після виконання команди Правка\ Найти... або Правка\ Заменить..., у якому слід вибрати:

• необхідну опцію пошуку чи заміни;

• текстовий фрагмент для пошуку чи заміни. Текстовий фрагмент, виділений перед виконанням операції пошуку чи заміни, автоматично розташовується в полі Найти;

• додаткові параметри виконання команди. Для їх активізації необхідно клацнути на кнопці Больше і визначити:
- напрямок пошуку: вниз тексту, вгору чи всюди;
- урахування регістру тексту;
- розшук слова тільки цілком;
- необхідність використання знаків підстановки, наприклад, зірочки для заміни рядка знаків;

- розшук за ознакою Произносится как. Режим доступний тільки при роботі з текстом англійською мовою. Розшукуються слова, які вимовляються так, як слова, введенні до поля Найти, але пишуться інакше. При цьому опції Учитывать регистр і Только слово целиком недоступні;
- необхідність знаходження усіх форм слова.
Для розміщення в полі пошуку спеціальних знаків, наприклад, розриву сторінки або знаків табуляції, використовують кнопку Специальный. Для пошуку за назвою шрифту, параметрами абзацу, стилю, рамки з вказівкою на фрагмент тексту або без неї слід у рамці Найти натиснути кнопку Формат і вибрати потрібний формат зі списку форматів.

Після визначення одного чи кількох параметрів у вікні Найти и заменить слід натиснути кнопку Найти далее.

Для пошуку далі досить знову натиснути кнопку Найти далее, а щоб перервати пошук — клавішу <Esc>.

2. Проаналізувати створення баз даних в середовищі MS Access. Встановлення ключового поля.

Перед тим, як створювати базу даних її необхідно спроектувати:

проаналізувати існуючу базу даних;
розділити дані на групи, які в подальшому стануть таблицями;
визначити групу даних, що будуть зберігатися в кожній таблиці (поля);
визначити елементи таблиць – ключові поля;
продумати оформлення звітів і форм;
визначити умови вибору для запитів;
продумати автоматизацію стандартних завдань баз даних, таких як виконання запитів та друкування звітів;
забезпечити безпеку даних за допомогою створення копій.

Спроектувавши базу даних, можна перейти до її створення, а також до роботи з об’єктами створеної бази даних.

При запуску Access з’являється діалогове вікно Microsoft Access. У цьому вікні можна вибрати існуючу базу даних або створити нову.

Створення нової бази даних можна починати також і через меню Файл. Для цього потрібно відкрити це меню і вибрати команду Створити....

В головному меню системи вміщуються такі меню: Файл, Правка, Вид, Вставка, Сервіс, Вікно, Довідка. Робота у головному меню СУБД Access здійснюється відповідно до загальноприйнятих правил роботи у системі Windows. Більшість операцій з базами даних виконуються за допомогою контекстних меню.

Крім головного меню, на екрані ще є панель інструментів, робота з якими також здійснюється за правилами, прийнятними для Windows.

У вікні База даних натискаємо кнопку Створити. Реакцією системи на цю дію буде виведення на екран вікна Нова таблиця.

У цьому вікні перераховані такі способи створення таблиць: Режим таблиці, Конструктор, Майстер таблиць, Імпорт таблиць, Зв’язок с таблицями.

Режим Таблиці видає бланк (форму) абстрактної таблиці. Потім вона може приймати конкретне наповнення і вміст.

Робота Майстра таблиць заснована на використанні заготовок таблиць, з яких користувач вибирає поле для своєї нової таблиці. Звичайно, передбачувані заготовки полегшують роботу користувача, але вони не вирішують всіх життєвих випадків.

Спосіб Імпорт таблиць дозволяє імпортувати дані у таблицю, яка створюється, з інших файлів форматів даних, які відрізняються від формату, який використовується у СУБД Access.

Спосіб Зв’язок з таблицями дозволяє шляхом установлення зв'язків з файлом формату інтегрувати дві інформаційні системи.

З усіх способів створення таблиць, найзручнішим є спосіб, який називають Конструктор.

У вікні Нова таблиця вибираємо опцію Конструктор і натискаємо кнопку ОК. Заповнюємо цю таблицю даними. Після заповнення всієї таблиці необхідно виділити ключове поле. Для створення ключового поля слід виконати наступні дії:

- виділити вказане поле;

- вибрати команду Правка → Ключове поле або відкрити контекстне меню поля. При цьому поряд з іменем цього поля з'явиться зображення ключа

Після створення структури таблиці потрібно її закрити, натиснувши кнопку у правому куті вікна або комбінацію клавіш Ctrl +F4, після чого появиться вікно запиту для надання імені таблиці.

Якщо ж після відкриття вікна бази даних потрібно внести зміни у структуру будь-якої таблиці, то потрібно виділити відповідну таблицю і натиснути кнопку Конструктор. На екрані з'явиться раніше створена структура цієї таблиці. Після цього потрібно внести необхідні зміни і обов'язково зберегти змінену структуру.

СУБД ACCESS дозволяє виконувати різні операції над даними, які зберігаються в таблицях. При цьому одні і ті самі операції можна виконувати різними способами. Редагування даних у будь-якій таблиці здійснюється відповідно до загальноприйнятих правил роботи в системі Windows. Для цього потрібно підвести курсор миші у відповідну клітинку і клацнути лівою клавішею.

Структуру таблиці можна змінити:

вставити нове поле командою ВставкаСтовпець;
додати новий запис (рядок) командою ВставкаНовий запис;
вилучити виділене поле чи запис командою ПравкаВидалити (стовпець, запис);
змінити послідовність розташування полів, перетягуючи мишею їх назви вліво або вправо;
змінити розмір комірок таблиці (ширину чи висоту) зачепивши відповідні лінії у заголовках і потягнувши їх мишею.

Крім того, за допомогою пункту меню Формат з виділеними стовпцями можна виконувати наступні дії:

перейменовувати;
заховати;
відновити заховані;
закріпити;
зняти закріплення.

В таблиці можна проводити сортування даних та встановлювати фільтри для відображення корисної інформації, використовуючи пункт меню Записи.

Роботу з об’єктами можна виконувати через контекстне меню стовпців, рядків, комірок та самої таблиці.

Встановлення зв’язку між таблицями.

Між даними різних таблиць можна встановити зв’язок, використовуючи однакові значення їхніх полів. Функція зв’язку дає змогу користуватися даними декількох таблиць одночасно.

Поля, що застосовуються для встановлення зв’язку повинні бути однакового типу і мати однакові значення.

Між табличні зв’язки можуть бути таких типів:

відношення один до одного – при такому зв’язку кожному запису першої таблиці відповідає не більше як один запис другої таблиці і навпаки, один запис другої таблиці відповідає одному запису першої таблиці. Відношення між записами встановлюються при збігу значень ключових полів або таблиць;
відношення один до багатьох – при такому зв’язку кожному запису першої таблиці відповідає декілька записів другої, але один запис другої таблиці не може мати зв’язок із більш як один записом першої;
відношення багато до багатьох – при такому зв’язку можна встановити відношення між кількома записами першої таблиці та кількома записами другої таблиці, і навпаки.

Для встановлення зв’язків між таблицями в основному вікні бази даних треба активізувати вкладку Таблиці та виконати команду:

СервісСхема даних головного меню вікна Access;
накладаємо вікна, між якими встановлюємо зв’язки;
в діалоговому вікні Зв’язки, яке відкрилось натискаємо кнопку Об’єднати і вибираємо один з трьох способів встановлення зв’язків;
натискаємо кнопку ОК та Створити вікна Зв’язку.

Для знищення встановлених між таблицями зв’язків достатньо у вікні Схема даних підвести курсор до лінії зв’язку і правої кнопкою миші відкрити контекстне меню, в якому вибрати команду Видалити.

Варіант 18

Дати оцінку оперативній пам’яті персонального комп’ютера.

оперативна пам’ять(ОП) - набір мікросхем, який призначений для тимчасового зберігання команд та інформації при ввімкнутому комп’ютері. ОП є одним із найважливіших елементів ПК. Саме з неї процесор бере програми або початкові дані для оброблення, у неї він записує отримані результати. Цю пам'ять називають оперативною, оскільки вона працює дуже швидко, тому процесор практично не чекає при читанні даних з пам’яті або записуванні даних до неї. При вимкненні комп’ютера вміст оперативної пам’яті стирається. Часто для такої пам’яті використовують позначення RAM, тобто пам'ять з довільним доступом. Оперативна пам'ять реалізована у вигляді невеликих плат. Сучасні комп’ютери комплектуються двома пластинами оперативної пам’яті, розміром по 512 або 1024 Мбайти кожна.

2. Дати порівняльну характеристику ОС Windows XP i Windows 7.

Windows XP – це операційна система з графічним інтерфейсом користувача, що є основою будь-якого персонального комп’ютера. Windows XP – є багатозадачною і багатопотоковою операційною системою. Багатозадачність дає змогу операційні системі виконувати кілька завдань одночасно. Багато потоковість – це виконання кількох процесів у швидкій послідовності в межах однієї програми. Ефективне спілкування користувача з комп’ютером у Windows XP реалізовується через графічний інтерфейс користувача, основою якого є вікна, значки, які розміщені на робочому столі, кнопки, перемикачі.

Основною особливістю Windows XP є тісна інтеграція з офісними програмами, ефективне використання мережі Internet. Операційна система має високу стійкість до «зависань», спричинених як некоректними діями користувача, так і збоями прикладних програм.

При натисненні мишкою на вільне місце на робочому столі, всі відкриті вікна стають прозорими — це допомагає дістатися до віджетів, які в Windows 7 можуть розташовуватися довільно на робочому столі, а не в його певній частині, як в Vista. При перетягуванні вікна воно збільшується — коли користувач утримує його мишкою, і зменшується, коли відпускає в потрібному місці — як в Mac OS. Якщо відкрите вікно підвести до краю робочого столу, воно зменшиться до 50% від номінального розміру — це зручно для організації вікон. Покращено виведення зображення на мультиекранні системи.

Windows 7 потрібно менше часу на перехід в сплячий режим і вихід з нього, а також на відновлення зв'язку з бездротовими мережами Wi-Fi, стверджує Microsoft. Установка і підготовка до роботи запам'ятовуючих та інших пристроїв, що підключаються через роз'єм USB «займає лічені секунди», пошук інформації на комп'ютері і сортування його результатів відбуваються також значно швидше.

Для перегляду веб-сторінок в Windows 7 передбачена дев’ята версія браузера Internet Explorer. До нього, крім прискорених алгоритмів роботи, увійшов новий сервіс, що сповіщає про зміни на зазначеному раніше веб-сайті.

Варіант 19

1. Проаналізувати порядок побудови діаграм в середовищі MS Excel.

EXCEL володіє широкими можливостями для побудови діаграм 15 різних типів. Кожен тип діаграми має декілька видів. Діаграма завжди будується для якогось діапазону комірок. Як правило на діаграмі відображається послідовність значень якого - небудь параметра залежно від значень аргументів. Послідовність значень параметра в EXCEL називають рядом даних, а послідовність ряду аргументів – категорією.

Побудова діаграми. Діаграма може будуватися на активному листі або на новому.

Для побудови діаграми на активному листі слід скористатися Майстром діаграм, натиснувши кнопку «Майстер діаграм» на панелі інструментів Стандартна. При побудові діаграми спочатку бажано виділити діапазон даних, які будуть подаватися у діаграмі, це в подальшому полегшить роботу при побудові діаграми. На екрані з’явиться вікно діалогу Майстер діаграм – крок 1 з 4. Для кожного кроку виводиться своє вікно діалогу, в якому можна задати параметри для побудови діаграми.

Вибір типу діаграм (крок 1 з 4 ). При активізації команди Вставка/Діаграма або кнопки – піктограми “Майстер діаграм” на екран виводиться діалогове вікно “Майстер діаграм”(крок 1 з 4): де вибирається тип діаграми з двома опціями-вкладками: “Стандартні” та “Нестандартні”. До стандартних діаграм належать: гістограма, графік, а також діаграми (від лінійчатої до пірамідальної). Нестандартні діаграми є різновидами стандартних і відрізняються від них передусім колірною гамою.

За замовчуванням EXCEL призначає стовпчикову гістограму.

Вибір даних для побудови діаграми (крок 2 із 4).

Перехід до другого кроку Майстра здійснюється через команду Далі або після натиснення на клавішу Enter. При цьому відкривається вікно “Майстер діаграм (крок2 із 4): джерело даних діаграм із 2 вкладками: “Діапазон даних” та “Ряд”.

Вкладка “Діапазон даних” забезпечує:

введення або зміну діапазону даних, необхідних для побудови діаграм; Діапазон даних вводять вручну або вибирають його початкову та кінцеву комірки у самій таблиці.
вибір способу формування рядів діаграм: за рядками або за стовпцями виділеного діапазону;

Рис.11 Діалогове вікно Майстер Діаграм (крок 2 з 4)

відображення створеного зразка, перехід до чергового кроку або повернення до першого.

У полях вкладки “Ряд” задають:

ім’я кожного ряду (змінної) та адреси його розміщення;
діапазон значень кожної змінної (ряду);
діапазон розміщення категорій по осі Х.

Встановлення параметрів діаграми (крок 3 із 4).

Тут є 6 вкладок: Заголовки. Осі. Лінії сітки. Легенда. Підпис даних. Таблиця даних.

Вкладка «Заголовок» забезпечує ручне введення заголовку діаграми, заголовку осі Х (категорій) та Y (значень)

Вкладка “Осі” здійснює вмикання (вимикання) міток осей Х і Y.

Лінії сітки вмикають (вимикають) основні та проміжні лінії по осях Х, Y і таким чином формують сітку діаграми.

Легенда дає змогу вмикати (вимикати) легенду, змінювати її положення щодо діаграми.

Вкладка “Підпис даних” дозволяє відображати ключі (мітки) легенди і значення категорій або змінних діаграми над її стовпцями.

Вкладка “Таблиці даних” містить два перемикачі: “Таблиця даних” та “Ключ легенди”. Перший дозволяє (забороняє) відображати таблицю виділеного діапазону даних знизу, а другий відображати ключі легенди.

Розміщення діаграм (крок 4 із 4). Діаграму можна розміщувати на одному з аркушів робочої книги або на власному аркуші книги. Це здійснюється за допомогою двох перемикачів.

Розміри будь-якої діаграми змінюються переміщенням її кадрових маркерів у потрібних напрямах. Розташування діаграми на екрані можна змінювати за допомогою кнопок-піктограм вирівнювання тексту, а також переміщенням її кадру.

2. Проаналізувати порядок створення запитів в MS Access.

Запити використовуються для вибірки тих записів, що задовольняють поставлену умову, а також для відновлення, додавання і вилучення записів з таблиць. Умова на запит може містити:

знаки арифметичних операцій (+,-,/,*);
знаки порівняння (>,<,=,<>,>=,<=);
логічні функції OR (або), AND (і), NOT (не), EQV (еквівалентно);
оператор подібності Like (як);
оператор Between (між);
дані різних типів (текстові, числові, грошові, дата/час та ін.).

За допомогою запитів можна отримати нову таблицю з уже існуючої або поєднати окремі поля зв’язаних таблиць.

Для створення запиту слід виконати наступні дії:

відкрити вікно бази даних;
активізувати вкладку ЗапитиСтворити;
у вікні Новий запит вибираємо опцію КонструкторОК;
у вікні добавити таблицю вибираємо потрібну таблицю і натискаємо кнопку Добавити;
закриваємо вікно Добавити таблиці;
у вікні Запит 1 заповнюємо текстові поля;
натискаємо піктограму “червоний знак оклику” в панелі інструментів вікна Access;
закриваємо вікно Запит 1 і надаємо новоствореній таблиці ім’я.

Варіант 20

1. Описати порядок форматування комірок і діапазонів в середовищі MS Excel.

Форматуванням комірки називають встановлення вигляду відображення вмісту комірки. Для форматування комірки або виділеного діапазону комірок використовують команду Формат або кнопки панелі інструментів Форматування.

Поняття формату включає такі параметри: шрифт, формат чисел, спосіб вирівнювання, розміри комірок, обрамлення комірок, візерунок фону.

Автоформат. EXCEL автоматично може встановлювати найдоцільніший формат для активної комірки або виділеного діапазону. Для цього слід виконати команду Формат → Автофрмат. У діалоговому вікні Автоформат у списку форматів можна вибрати потрібний формат і EXCEL відформатує виділений діапазон у відповідності із цим форматом.

Для встановлення типу і розміру шрифтів використовують вкладку Шрифти вікна діалогу Формат клітинок, яке відкривається при виконанні команди Формат → Комірка.

На цій вкладці можна вибрати тип шрифту, його накреслення і розмір, колір символів.

Формат чисел. EXCEL може автоматично розпізнавати формат чисел при введенні. Однак існує можливість для виділеного діапазону встановлювати формати чисел. Їх можна вибрати із списку Числові формати вкладки Число вікна діалогу Формат комірок.

На вкладці Число в поле Числові формати необхідно вибрати пропонований формат. У віконцях праворуч робиться вибір типу формату й уточнюється, наприклад, число знаків, вигляд дробу чи інший параметр. Найбільше часто вживаються текстовий формат, формати чисел, дати і часу, а також загальний формат чисел. Ряд форматів чисел можна вибрати за допомогою кнопок панелі інструментів Форматування.

Вирівнювання даних в комірках. За замовчуванням EXCEL вирівнює вміст комірок по нижньому краю, при цьому текст по лівій межі колонки, число – по правій. Користувач може змінити ці установки, використовуючи вкладку використовуючи вкладку Вирівнювання вікна діалогу Формат комірки. Ця опція дозволяє встановити переноси слів у комірках, а також орієнтацію тексту

Розміри колонок і рядків. EXCEL за замовчуванням встановлює ширину колонки, що = 8,43 символу, а висоту – за розмірами найвищого шрифта у рядку. Команди Формат → Рядок → Висота рядка і команда Формат → Колонка → Ширина відкривають діалогові вікна, у яких можна встановити ширину виділених колонок і висоту виділених рядків.

Обрамлення виділеного діапазону комірок здійснюється встановленням параметрів вкладки Границі вікна діалогу Формат комірок. Вкладка дозволяє встановити форму рамки, тип і колір ліній рамки. Встановити обрамлення можна також за допомогою відповідної кнопки на панелі інструментів Форматування.

Дати оцінку робочого стола ОС Windows XP.

Операційна система Windows XP завантажується автоматично при включені комп’ютера. Після завантаження операційної системи на екрані дисплея відображається робочий стіл.

На робочому столі у зручному порядку для користувача відображені значки. Кожен значок відображає програму, папку або інший об’єкт, який забезпечує доступ до ресурсів комп’ютера, до локальної мережі чи Internet. На робочому столі також можуть знаходитися вікна відкритих програм. Оформлення робочого стола, розміщення значків, їх форму, розміри встановлює користувач в залежності від завдань, які він розв’язує.

У нижній частині робочого стола розміщується ПАНЕЛЬ ЗАВДАНЬ.

На панелі завдань розміщено кнопку Пуск з логотипом Windows. Правіше від кнопки Пуск зазвичай розташовано панель швидкого запуску, яка дає змогу вмикати улюблені програми користувача простим клацанням миші.

У правій частині панелі завдань розташовується панель повідомлень. На цій панелі розташовуються індикатор мови і цифровий годинник. Індикатор мови висвічує підказку про мову, яка використовується. Цифровий годинник показує поточний час, дату, місяць та рік.

Після того як програму запущено і на робочому столі з’явилося її вікно, на вільному місці панелі завдань з’являється кнопка запущеної програми. Заголовок програми з якою користувач працює в даний момент буде яскравіший, ніж заголовки інших програм, а кнопка з назвою програми на панелі завдань виглядає натиснутою.

Головне меню Windows XP – це меню, яке призначене для швидкого доступу до програм, встановлених на ПК, та інших ресурсів ПК.

Головне меню дає змогу виконувати більшість завдань, пов’язаних з робою операційної системи, а саме:

запускати програми;
відкривати найпопулярніші папки користувача;
відкривати документи, з якими користувач працював останнім часом;
проводити пошук даних;
проводити настроювання системи;
виходити з системи, вимикати комп’ютер.

Головне меню відкривається натисканням кнопки ПУСК.

Варіант 21

1. Проаналізувати використання формул в середовищі Excel.

Формула – це сукупність операндів, з’єднаних між собою знаками операцій і круглих дужок. В EXCEL написання формул завжди починається із знаку «=». Операндом може бути число, текст, логічне значення, адреса комірки, функція. У формулах розрізняють арифметичні операції і операції відношень. EXCEL допускає: арифметичні операції – «+» - додавання, « - « - віднімання, «*» - множення, «/» - ділення, «^» - піднесення до степеня; операції відношень: «>» - більше, «<» - менше, «=» - дорівнює, «<=»- менше або дорівнює, «>=» - більше або дорівнює, «<>» - не дорівнює.

Арифметичні операції і операції відношень виконуються над числовими операндами. Над текстовими операндами виконується єдина операція &, яка до тексту першого операнда приєднує текст другого операнда. Текстові константи у формулі обмежуються подвійними лапками. При обчислені формули спочатку виконуються операції в круглих дужках, а потім арифметичні операції, за ними операції відношень.

Формула може містити посилання на клітку не тільки даного листа, а й таку, що розташована на іншому робочому листі чи навіть у таблиці іншого файлу. Один раз введена формула може бути в будь-який час модифікована. Вбудований Майстер формул допомагає користувачу знайти помилку чи неправильне посилання у великій таблиці.

Крім цього, програма Excel дозволяє працювати зі складними формулами, що містять декілька операцій. Для наочності можна включити текстовий режим, тоді програма Excel буде виводити в клітку не результат обчислення формули, а власне формулу.

Проаналізувати використання електронної пошти, як одного з основних засобів спілкування в мережі Internet

Електронна пошта – це одна з перших служб, розроблених для INTERNET. Вона використовується для обміну тестовими повідомленнями та приєднаними файлами між користувачами, підключеними до INTERNET.

Електронна пошта – зручний і надійний засіб спілкування, при якому лист у будь-який кінець світу доходить за кілька хвилин.

Для роботи з електронною поштою використовують програми: Microsoft mail, Outlook Express, Microsoft Outlook, The Bat.

OUTLOOK EXPRESS 6.0

Microsoft позиціонує свій продукт Outlook Express як додатковий додаток до Internet Explorer для роботи з електронною поштою. Інтерфейс поштового клієнта має багато загального з вбудованим в Windows XP браузером.

Могутній Wizard при первинному старті полегшує перше знайомство з програмою для новачків. Панель інструментів використовує стандартні засоби Windows, кількість кнопок на панелі зведена до мінімуму, що робить освоєння поштового клієнта максимально простим.

Грамотно реалізовано стартову сторінку поштового клієнта, на якій містяться посилання на всі основні дії з ним, а також довідка, що пов'язана з освоєнням програми. Outlook Express має широку довідкову систему, що докладно описує всі нюанси роботи з програмою.

Варіант 22

1. Проаналізувати типи посилання в середовищі MS Excel, та їх використання.

Посилання на комірки. Адреса комірки включає назву колонки і номер рядка. Адреси комірок можна використовувати і у формулах.. Можливі відносні, абсолютні і змішані посилання. Посилання, яке включає назву колонки і номер рядка є відносним. В абсолютних посиланнях перед назвою колонки і номером рядка стоїть символ $. У змішаних посиланнях абсолютною є назва колонки і відносною номер рядка або навпаки. У формулі можуть бути посилання на діапазони комірок. Діапазон може бути тільки прямокутним. Вказуючи діапазон комірки, задається адреса верхньої лівої клітинки і через двокрапку адреса нижньої правої клітинки. Якщо у формулі є посилання на комірки, які знаходяться на іншому листі, то посилання повинно містити ім’я листа, знак оклику та адресу комірки.

2. Дати оцінку операційній системі Windows ХР, та її особливостям.

В основі роботи ОС Windows XP лежать такі основні принципи:

1. Сумісність. Система може мати звичний інтерфейс ОС сімейства Windows, з деякими додаваннями й розширеннями, підтримку файлових систем NTFS5, NTFS4, FAT16 і FAT32. Більшість додатків, написаних під MSDOS, W9x, NT4, а також деякі програми під OS/2 і POSIX запускаються й функціонують без проблем. При проектуванні NT ураховувалася можливість роботи системи в різних мережних середовищах, тому в поставку входять засобу для роботи в Unix- і Novell-мережах.

2. Переносиміть. Система працює на різних процесорах сімейства x86 виробництва Intel і AMD. Уже існує 64 бітна версія Windows XP і Windows.NET, призначена для роботи на Intel Itanium. Реалізація підтримки процесорів інших архитектур можлива, але зажадає деяких зусиль.

3. Масштабованість. В Windows XP реалізована підтримка технології SMP. В Windows.NET Advanced Server і Datacenter Server крім цього є підтримка COW (Cluster Of Workstations).

4. Система безпеки. Реалізовано звична для NT система безпеки на рівні користувачів.

5. Розподілена обробка. Windows XP має убудовані в систему мережні можливості, що забезпечує можливість зв'язку з різними типами компьютерів-хостів завдяки наявності різноманітних транспортних протоколів і технології «клієнт-сервер».

6. Надійність. Архітектура ОС захищає додатки від ушкодження один одним і самою операційною системою. При цьому використається структурована обробка особливих ситуацій на всіх архітектурних рівнях, що включає відновлювану файлову систему NTFS і забезпечує захист за допомогою убудованої системи безпеки й удосконалених методів керування пам'яттю.

7. Локалізація. Система надає можливості для роботи в багатьох країнах миру на національних мовах, що досягається застосуванням стандарту ISO Unicode.

8. Розширюваність. Завдяки модульній побудові системи стає, можливо, додавання нових модулів на різні архітектурні рівні ОС.

Відмінні риси Windows ХР:

Простота і зручність у використанні.

Windows забезпечується декількома функціями пошуку виявлення недоліків, включаючи утиліту системної інформації (System Information Utility), функцію перевірки реєстру, функцію перевірки конфліктів версій (Version Conflict Manager) і майстер профілактичного обслуговування (Maintenance Wizard). З огляду на наявність у Windows таких інструментів для автоматичної профілактики і підтримки, Microsoft вважає, що Windows понизить кількість звернень у служби технічної підтримки підприємств на 15% порівняно з іншими версіями Windows.

Якість.

Windows ХР є спадкоємицею Windows 98. Тому Windows ХР включає усі функції Windows 98, а також містить безліч покращень і нововведень, що забезпечує стійкість і швидкість виконання різних операцій. Додатки завантажуються швидше на 10–350% порівняно з Windows 98. Windows ХР підтримує нову файлову систему FAT32, що дозволяє істотно збільшити швидкість роботи з дисковими накопичувачами і підвищити щільність збереження інформації. Windows ХР містить оновлену і розширену бібліотеку драйверів пристроїв, що забезпечує можливість роботи з периферійними пристроями.

Підтримка технологій нового покоління.

Windows ХР підтримує технології і стандарти нового покоління, включаючи універсальну шину USB, розширений стандарт Plug and Play і технічні засоби контролю енергоспоживання. Вбудована підтримка MMX, Accelerated Graphics Port, Microsoft Direct, підтримка дисків стандарту DVD і інших нових технологій забезпечує Windows ХР чудову обробку тривимірної графіки.

До переваг Windows XP можна віднести:

1. Незалежність програм від зовнішніх пристроїв . Windows-програма може звертатися до зовнішніх пристроїв тільки за посередництвом Windows, що знімає всі проблеми забезпечення сумісності з конкретними зовнішніми пристроями.

2. Засоби для побудови інтерфейсу користувача Windows містять усі необхідні функції для побудови інтерфейсу програм: вікон, меню, запитів і т.ін.

3. Доступність всієї оперативної пам'яті. Це полегшує створення на її базі великих програм.

5. Зв'язок і впровадження об'єктів - новий спосіб обміну даними між додатками, при якому ви маєте можливість комбінувати зображення, звук і текст.

6. Використання масштабуючих шрифтів True Type. У Windows діє принцип WYSIWYG (What you see is what you get), що означає, що та інформація, що ви бачите на екрані, відповідає тому, що видається принтером при друці.

7. Єдиний інтерфейс користувача. Дії з програмами в середовищі Windows стандартизовані.

8. Багатозадачність Windows забезпечує одночасне виконання цілого списку задач.

9. Зручність підтримки пристроїв і мультимедіа. Windows спрощує роботу з зовнішніми пристроями.

Мінімальні вимоги до устаткування для роботи Windows XP такі:

центральний процесор мінімум Pentium IV;
від 128 Мбайт оперативної пам’яті;
як мінімум 1,5 Гбайт вільного місця на жорсткому диску;
відеоадаптер і монітор, що забезпечують роздільну здатність SVGA (800*600), 4Мбайти відеопам’яті ;
клавіатура і миша;
CD або DVD-дисковод.

Варіант 23

1. Проаналізувати порядок використання майстра функцій в середовищі табличного процесора Excel. Порядок знаходження суми чисел.

Програма Excel має близько 400 вбудованих функцій. Їх застосування різноманітне, але пам’ятати їх немає потреби.

Функція має ім’я і список аргументів у круглих дужках. Аргументи можуть бути числові та текстові константи, комірки, діапазони комірок. ввести функцію у формулу можна вручну або з використанням Майстра функцій панелі інструментів Стандартна або виконати команду Вставка → Функції. При цьому відкривається діалогове вікно Майстра функцій – крок 1 із 2, в якому можна вибрати категорію функцій. Після вибору функції слід натиснути кнопку Дальше, у результаті чого відкриється вікно діалогу Майстер функцій – крок 2 із 2, в якому можна вказати аргументи функцій. У полі значення вводиться значення функції при вказаних аргументах. Після натискання кнопки Готово формула вставляється в активну комірку.

Коли встановлено автоматичний режим обчислень, зміна вмісту комірок веде до перерахунку формул., які використовуються в комірці.

Якщо при обчислені формули сталася помилка, то в комірку вводиться повідомлення про помилку, яке починається із символу «#».

Формула, що містить посилання на клітинку зі значенням помилки, також повертає значення помилки.

Для пошуку помилок Excel надає у розпорядження користувача можливості для відслідковування залежності, шляхом графічного представлення зв'язку між впливаючими та залежними клітинками. Стрілки у робочому листі, проте, будуть відображені тільки у випадку, якщо включений параметр «отображать» у полі «Объекты» на вкладці «Вид» вікна діалогу «Параметры» (викликається командою «Сервис\Параметры»).

Є такі категорії функцій: фінансові, дата і час, математичні і статистичні, зіслання і масиви, робота з базою даних, текстові, логічні.

Розглянемо деякі:

Фінансові:

=DDB(початкова вартість; залишкова вартість; час повної амортизації)– обчислює величину амортизації засобу за один період;

=FV(процентна ставка за період; загальна кількість періодів виплат річної ренти; виплата, яка проводиться в кожний період; вартість або сума всіх майбутніх платежів; 0 або 1, які означають, чи буде проводитись виплата).

Переконайтеся, що для аргументів ставка і загальна кількість періодів вимірюються в одних вимірах. Якщо проводяться помісячні виплати по трирічному вкладу із розрахунку 40% річних, то ставка має бути 40%/12 , а кількість періодів 4*12. Якщо проводяться щорічні платежі, то ставка буде 40%, а період 4.

Всі аргументи, які означають кошти, які ви платите (наприклад, депозитні вклади), зображуються від’ємними числами. Наприклад, ви вклали 2000 грн. під 35% річних на термін 2 роки з нарахуванням відсотків щомісячно запишеться =FV(35%/12;24;;-2000;) результатом буде 3 987,37 грн.

Дата і час:

=TODAY() – ввести сьогоднішню дату;

Математичні:

=MDETERM(масив)–визначає визначник матриці (виділених кліток);

=INT(число)–відкидає дробову частину так, що залишається лише ціла частина числа.

=SUMIF(діапазон для сумування; умова)- сумує числа з вказаного діапазону, якщо виконується умова. Наприклад, =SUMIF(A1:C6;>6,8;) - знайде суму всіх чисел, які більше 10 у діапазоні кліток A1:C6;

Статистичні

=AVERAGE(діапазон)–обчислює середнє значення чисел діапазону;

=MAX(діапазон)–знаходить найбільше число з діапазону;

=MIN(діапазон)–знаходить найменше число з діапазону.

Логічні:

=IF(логічна умова; дія при вірності умови; дія, якщо умова не виконується).

Наприклад, обчислити 10% знос основного засобу, якщо він першої категорії і 25% для інших. Припускаємо, що вартість основних засобів у клітці A1, а категорія – у В1. Тоді формула запишеться, як =IF(В1=1; А1*10%;А1*20%).

=AND(умова1;умова2;…) – коли всі умови виконуються, вираз має значення істина;

=OR (умова1;умова2;…) – коли хоча б одна із умов виконується, вираз має значення істина.

Для редагування функції слід клацнути "мишкою" по клітці, де знаходиться функція, і по кнопці fx y рядку стану панелі інструментів. З’явиться вікно майстра функцій. У вікні подається назва функції і перелічуються її аргументи. Зробивши зміни, варто клацнути по командній кнопці ОК.

2. Дати оцінку звітам і формам у СУБД Access.

Звіти призначенні для формування потрібних даних з бази згідно з вимогами замовника або існуючими стандартами та виведення їх на друк.

Для створення звіту необхідно активізувати вкладку Звіти вікна бази даних та натиснути кнопку Створити. У діалоговому вікні Новий звіт вказані можливі способи створення звіту:

Конструктор; Майстер звітів; Автозвіти.

Для внесення додаткових елементів у звіт необхідно в діалоговому вікні Формування імен звіту включити перемикач змінити макет звіту. Тоді викликавши Конструктор, можна внести необхідні зміни, які торкаються основних елементів звіту (заголовок, верхній колонтитул, область даних, нижній колонтитул, примітки).

Ще одним способом представлення або вводу даних в базу даних є форма. Форма може мати вигляд подібний до анкети, карточки досьє чи бібліотеки, тощо.

Створити форму можна різними способами, а саме:

за допомогою команди Автоформа;
за допомогою Майстра форм;
за допомогою Конструктора форм;
комбінований.

Для створення форми (за допомогою команди Автоформа) слід виконати такі дії:

відкрити базу даних і вибрати вкладку ФормиСтворити;
у вікні, яке відкрилось вибрати Автоформа;
вибрати потрібну таблицю для якої створюємо форму та вибрати тип; наприклад: Автоформа: стовпчик;
натискаємо кнопку ОК.

Для створення форми за допомогою майстра форм слід виконати такі дії:

відкрити базу даних і вибрати вкладку ФормиСтворити;
у вікні, яке відкрилось вибрати Майстер формОК;
в діалоговому вікні Створення форм вибираємо доступні поля з існуючих таблиць чи запитів;
вибираємо стиль форми;
вибираємо фон майбутньої форми;
надаємо ім’я створені формі та натискаємо кнопку Готово.

Варіант 24

1. Проаналізувати інформаційні процеси.

З економічною інформацією виконують багато операцій, які за ознакою подібності і цільових функцій об'єднуються в інформаційні процеси (процедури). Усі процеси можна поділити на три стадії відтворення інформації; збір, перетворення і використання.

Стадія збору передбачає первинне сприйняття і прийом інформації. При первинному зборі ставиться мета виявити об'єктивно інформацію і відповідним чином її подати. У комп'ютерних ІС головна увага і приділяється первинному збору вхідних (первинних) виробничо-господарських даних, оскільки ця процедура вельми складна.

Зібрана або здобута інформація входить до стадії перетворення. Вирізняють три інформаційні процедури цієї стадії: передавання, зберігання, обчислювальна обробка даних.

Розрізняють кілька варіантів процесів передавання залежно від того, яка інформація — письмова чи звукова — має бути передана, зареєстрована на носіях або у формі сигналів по каналах проводового зв'язку тощо. У комп'ютерних ІС основні варіанти передачі такі: фізичне переміщення носія і дистанційне передавання по телефонно-телеграфних каналах.

Процеси зберігання інформації реалізується також кількома варіантами залежно від форми подання інформації, застосованого для зберігання інформації обладнання, терміну зберігання та інших критеріїв. Існує кілька варіантів зберігання інформації, основними з них є зберігання у пристроях пам'яті ЕОМ та архівне довгострокове зберігання.

Обробка інформації необхідна для заміни її одиниць за формою (структурою) і значенням і полягає вона в одержанні, передусім, результативної (вихідної) інформації. Досягається це за допомогою багатьох арифметичних (додавання, піднімання, множення, ділення і т. ін.) і логічних (операції математичної логіки, порівняння, упорядкування, сортування і т. ін.) операцій. Процедура обчислювальної обробки інформації часто супроводжується й операцією пошуку, з якою пов'язана також процедура збереження даних.

Стадія споживання інформації передбачає одержання «готового продукту» — результативної інформації — та її використання. Вихідна інформація призначається, головним чином, для управлінських рішень, їх формування, підготовки й прийняття, а також для директивних органів і вищих органів управління тощо.

2. Форматування абзаців та сторінок в середовищі текстового редактора MSWord.

Форматування тексту зазвичай починають із форматування абзацу.

Абзац вводять за допомогою клавіші <Enter>. Форматування абзаців передбачає їх вирівнювання, задавання відступів, установлення інтервалів між рядками й абзацами, форматування табуляцією та ін.

Заздалегідь виділені абзаци форматують за допомогою команди Формат—Абзац.

Вирівнювання абзаців. Виконується по лівому краю, по правому краю, по центру або по ширині (по обох краях). Автоматично система призначає вирівнювання «По левому краю». При цьому лівий край тексту стає рівним, а правий — зубчатим. Для вибору засобу вирівнювання можна скористатися відповідним списком вікна «Абзац», кнопками , , , або клавішами <Ctrl+L>, <Ctrl+R>, <Ctrl+E> та <Ctrl+S>.

Форматування сторінок документа

Для того щоб текст документа мав вигляд надрукованих на папері сторінок, потрібно скористатися командою Вид—Разметка страницы або однойменною кнопкою

Процес форматування сторінок документа передбачає;

установлення розміру й орієнтації сторінок;
установлення параметрів полів;
масштабування зображення сторінки;
поділ тексту документа на сторінки;
нумерацію сторінок;
створення верхнього та нижнього колонтитулів сторінок;
поділ сторінок на колонки тощо.

Найпоширеніші процедури форматування сторінок подано нижче.

Встановлення розміру й орієнтації сторінок

Виконується командою Файл—Параметры страницы, що зумовлює появу на екрані вікна «Параметры страницы» з чотирма вкладками. Розмір сторінки вибирають або встановлюють засобами вкладки «Размер бумаги». При цьому стандартні розміри аркуша, наприклад формату А4 (210 х 297 мм), вибирають із однойменного списку, а нестандартні задають за допомогою параметра «Другой» і лічильників «Ширина» та «Высота».

У цьому вікні вибирають також потрібну орієнтацію сторінки (книжкову чи альбомну) і визначають, якої частини документа стосуються вибрані параметри: «Ко всему документу», «До конца документа» і т. ін.

Варіант 25

Дати оцінку основним характеристикам експертних систем

Створення експертних систем - це спроба значного розширення області застосування комп'ютерної техніки і суттєвого збільшення її можливостей як допомоги людині у її інтелектуальній роботі.

До появи експертних систем комп'ютери створювались за принципами алгоритмічної методології. Для того, щоб такі обчислювальні системи могли успішно працювати, вимагається виконати значну низку попередніх умов. Перш за все, для кожної розв'язуваної задачі потрібно знайти або створити алгоритм. Потім цей алгоритм потрібно перетворити у докладну програму яка реалізуватиме майбутні обчислення. Також, потрібно потурбуватися про те, щоб всі обчислення були забезпечені повним обсягом достовірної вихідної інформації.

Такий спосіб використання комп'ютерної техніки пов'язаний зі значними труднощами. По-перше, по мірі зростання складності розв'язуваних задач, швидко зростає трудомісткість і вартість програмування роботи комп'ютера, що вже зараз стає сильним гальмом для подальшого використання обчислювальної техніки. По-друге, багато практичних задач, які виникають в процесі діяльності людини, не забезпечені належним об'ємом вихідних даних, оскільки людина діє як правило в умовах більшої чи меншої інформаційної невизначеності.

Як результат, багато важливих задач людина не може перекласти на комп'ютер, що працює за принципами алгоритмічної методології, що істотно знижує область практичного застосування комп'ютерної техніки. Разом з цим, людина успішно справляється з подібними задачами завдяки своєму вмінню:

o працювати з задачами, не здійснюючи їх повну формалізацію;

o знаходити і використовувати для розв'язання задач різноманітні, найнеочікуваніші джерела інформації;

o поєднувати суперечливі відомості, надаючи їм потрібну інтерпретацію і відповідну вагу;

o цілеспрямоване вивчення або перевірка об'єкту дії для одержання додаткової інформації;

o відтерміновувати рішення до накопичення потрібних даних;

o продукувати неоднозначні рішення і успішно керуватися ними;

o створювати і накопичувати знання, які уможливлюють діяти в умовах значної інформаційної невизначеності.

Спроба наділити комп'ютери переліченими цінними характеристиками призвела до створення експертних систем.

На практиці експертна система представляє собою спеціалізовану обчислювальну машину (процесор), що відтворює алгоритм розв'язання людиною певних практичних задач на основі професійно-орієнтованих знань, переданих їй відповідними спеціалістами.

Експертна система складається з:

бази знань (у складі робочої пам’яті і бази правил), призначеної для зберігання початкових і проміжних фактів в робочій пам’яті (її ще називають базою даних) і зберігання моделей і правил маніпулювання моделями в базі правил;
вирішувача завдань (інтерпретатора), який забезпечує реалізацію послідовності правил для вирішення конкретного завдання на основі фактів і правил, що зберігається в базах даних і базах знань;
підсистеми пояснення, дозволяє користувачеві отримати відповіді на питання: «Чому система ухвалила таке рішення?»;
підсистеми придбання знань, призначеної як для додавання в базу знань нових правил, так і модифікації наявних правил;
інтерфейсу користувача, комплексу програм, що реалізовують діалог користувача з системою на стадії введення інформації, і отримання результатів.

Дати оцінку відеоадаптеру і звуковому адаптеру, як основним пристроям виведення інформації

Відеоадаптер, як правило, представляє собою окрему плату і знаходиться в системному блоці комп'ютера. Саме відеоадаптер під управліннямцентрального процесора комп'ютера бере безпосередню участь у формуванні зображення на екрані монітора.
Відеоадаптери можуть працювати в різних текстових і графічних режимах, що розрізняються дозволом, кількістю відображуваних кольорів та іншими характеристиками. Здатність відеоадаптера відображати велику кількість кольорів з високою роздільною здатністю тісно пов'язана з обсягом його відеопам'яті. Чим більше оперативної пам'яті має відеоадаптер, тим вище роздільна здатність і тим більше кількість кольорів він зможе відображати. Сьогодні на відеоадаптерах встановлюють як мінімум 256 Кбайт відеопам'яті. Такого об'єму достатньо для відображення 16 різних кольорів при дозволі 800х600 пікселів. Щоб отримати можливість працювати з великою роздільною здатністю або з великою кількістю квітів, обсяг відеопам'яті повинен бути більше. Серце відеоадаптера - спеціальний графічний процесор. Він займається відображенням інформації на екрані, обміном даними з центральним процесором і вирішує багато інших завдань.

Звуковий адаптор (також звукова карта, аудіоплата, аудіокарта, звуковий контролер, аудіоконтролер) (англ. sound card) — електротехнічний пристрій, що дозволяє працювати зі звуком на комп'ютері (виводити на акустичні системи та записувати в комп'ютер). наш час звукові карти бувають убудованими в материнську плату (інтегровані звукові карти), як окремі плати розширення і як зовнішні пристрої.

Інтегровані плати вбудовуються в материнську плату комп’ютера, при цьому усі входи і виходи і кодеки припаяні до материнської плати, а обробку бере на себе центральний процесор.

Плати розширення встановлюються у роз'єм шини PCI, як правило вони відтворюють звук якісніше ніж інтегровані, проте для професійної роботи їх можливості обмежені.

Зовнішні звукові плати виникли з потребою надійного екранування сигналу від сторонніх перешкод, до того ж професійні плати мають велику кількість роз’ємів, розрахованих на підключення професійних студійних пристроїв. Зовнішні плати підключають через інтерфейси USB або WireFire, причому останній більшої пропускної здатності інтерфейсу

Варіант 26

1. Обґрунтувати методи фільтрування даних в MS Excel.

1.Обґрунтувати методи фільтрування даних в MS Excel.

Фільтрація - це процес пошуку і вибору записів відповідно до встановлених критеріїв. Фільтри також спрощують процес вводу та видалення записів із списку. При фільтрації записи, які не відповідають вказаним критеріям, приховуються, але їх порядок розміщення в таблиці залишається незмінним і вони не вилучаються з таблиці. Типи фільтрів в Excel:

автофільтр- дозволяє задати прості критерії пошуку записів, в результаті відображаються ті записи, що задовольняють умові пошуку і приховуються ті записи, які не задовольняють такій умові;
розширений фільтр - дозволяє задати складні критерії для пошуку і при необхідності дозволяє задати відображення результатів фільтрації в окремій області таблиці.

Автофільтр дозволяє проводити відбір записів безпосередньо на робочому листі. Для відбору записів з використанням автофільтрів можна задати цілий ряд критеріїв.

Для виклику функції автофільтру потрібно вибрати Данные-Фильтр - Автофильтр.

При цьому курсор повинен бути встановлений всередині списку або виділена вся таблиця. Після виклику автофільтру поряд з назвою кожного стовпчика з'явиться .

Найпростіше використання автофільтру - відбір записів по заданому значенню одного поля. Для встановлення в якості критерію значення деякої комірки, потрібно розкрити список, натиснувши мишкою на поряд з назвою поля і вибрати потрібний елемент зі списку.

На екрані залишаться лише ті записи, в яких значення поля співпадає із вибраним зі списку значенням, тобто тут в якості умови використовується умова рівності значення поля вибраному значенню.

Стрілочка поряд із назвою поля, по якому відбувається фільтрація, підсвітиться голубим кольором. Відбір записів після використання функції автофільтру можна продовжити.

Кожний новий критерій буде пов'язаний з попереднім умовою «И», тобто в результаті виконання фільтрації по двом полям на екрані залишаться ті записи, в яких одночасно співпадають значення першого і другого поля із вказаними в автофільтрі критеріями.

У списку значень, який отримується після натиснення на стрілочку при побудові автофільтра, є значення Первые 10., згідно з вибором якого відбудеться відбір перших 10 найбільших або найменших значень зі списку. Після вибору цього пункту відкриється діалогове вікно Наложениеусловия по списку. В цьому вікні можназадати кількість елементів, які повинен буде містити отриманий список. В цьому ж вікні можна задати, які саме елементи потрібно відібрати - найбільші чи найменші.

При використанні автофільтру можна задавати критерії відбору користувача для відбору записів із списку. Для цього потрібно у списку значень для поля вибрати пункт Условие. У вікні Пользовательскийавтофильтр, яке відкриється, можна задати складні критерії відбору. В першому рядку вибирається умова і значення поля, яке використовується в умові. В другому рядку аналогічно будується друга умова. Між рядками можна вибирати перемикач «И» або «Или». Перший означає одночасне виконання двох умов, другий - виконання однієї з умов.

Для відміни встановленого автофільтра потрібно вибрати Фильтр - Отобразить все.

При використанні розширеного фільтру критерії фільтрації задаються на робочому листі. Перевага даного методу в тому, що користувач завжди має чітке представлення про критерії відбору.

Щоб задати розширений фільтр, треба задати початковий діапазон, діапазон критеріїв, та де фільтрувати список (безпосередньо в таблиці, або розмістити результат фільтрації в окрему частину таблиці).

При записі критеріїв знак дорівнює не записують, бо тоді програма сприймає критерій як формулу.

2. Дати оцінку роботи з таблицями в СУБД Access.

Таблиця – це основний об’єкт бази даних, призначений для збереження бази даних.

Варіант 27

1. Обґрунтувати необхідність використання інформаційних систем.

Інформаційні системи здавна знаходять (в тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності людства. Це пов'язано з тим, що для існування цивілізації необхідний обмін інформацією — передача знань, як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними поколіннями.

Інформаційні системи існують з моменту появи суспільства, оскільки на кожній стадії його розвитку існує потреба в управлінні. Місією інформаційної системи є виробництво потрібної для організації інформації, потрібної для ефективного управління всіма її ресурсами, створення інформаційного та технічного середовища для управління її діяльністю.

Інформаційна система може існувати і без застосування комп’ютерної техніки — це питання економічної необхідності.

В будь-якій інформаційній системі управління вирішуються задачі трьох типів:

задачі оцінки ситуації (деколи їх називають задачами розпізнавання образів);
задачі перетворення опису ситуації (розрахункові задачі, задачі моделювання);
задачі прийняття рішень (в тому числі і оптимізаційні).

Найдавнішими і найпоширенішими ІС слід вважати бібліотеки. І, дійсно, здавна в бібліотеках збирають книжки (або їх аналоги), зберігають їх, дотримуючись певних правил, створюють каталоги різного призначення для полегшення доступу до книжкового фонду. Видаються спеціальні журнали та довідники, що інформують про нові надходження, ведеться облік видачі.

Найстаріші (у моральному і у фізичному розумінні) ІС повністю базувалися на ручній праці. Пізніше їм на зміну прийшли різні механічні пристрої для обробки даних (наприклад, для сортування, копіювання, асоціативного пошуку, тощо). Наступним кроком стало впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС), тобто систем, де для забезпечення інформаційних потреб користувачів використовується ЕОМ зі своїми носіями інформації. В наш час — епоху інформаційної революції — розробляється і впроваджується велика кількість самих різноманітних АІСів з дуже широким спектром використання.

Інформацíйнасистéма (англ. Informationsystem) — сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів.

Місія інформаційних систем – це виробництво інформації, що її потребує організація для забезпечення ефективного управління всіма своїми ресурсами, створення інформаційного і технічного середовища для здійснення управління організацією.

У кожній з інформаційних систем організується і ведеться робота в таких напрямках:

виявлення інформаційних потреб;
добір джерел інформації;
збір інформації;
введення інформації із зовнішніх або внутрішніх джерел;
опрацювання інформації, оцінка її повноти і значущості і подання її в зручному вигляді;
виведення інформації для надання її споживачам або передачі в іншу систему;
організація використання інформації для оцінки тенденцій, розробки прогнозів, оцінки альтернатив рішень і дій, вироблення стратегій;
організація зворотного зв’язку з інформації, переопрацьованої людьми даної організації, корекція вхідної інформації.

Усе це здійснюється за допомогою тих або інших інформаційних технологій у межах інформаційної системи організації.

Інформаційні системи, як і інформаційні технології, можуть функціонувати із застосуванням технічних засобів, і без них. Зростання обсягів інформації в інформаційній системі організацій, потреба в прискорених і більш складних способах її переопрацювання зумовлюють необхідність автоматизації роботи інформаційної системи, тобто автоматизації опрацювання інформації.

Автоматизована інформаційна система управління організацією є взаємопов’язаною сукупністю даних, обладнання, програмних засобів, персоналу, стандартів процедур, призначених для збору, опрацювання, розподілу, зберігання, видачі (надання) інформації відповідно до вимог, що випливають з діяльності організації.

2. Визначити послідовність дій при створені файлів і ярликів в ОС Windows XP.

Створення ярлика

Для створення ярлика на Робочому столі необхідно:

натиснути праву клавішу миші у вільному місці Робочого столу;
у контекстному меню вибрати пункт Создать, а після цього вибрати пункт Ярлык;
у діалоговому вікні Создание ярлыка увести повне ім'я файлу програми, для якої створюється ярлик (для заповнення командного рядка можна використати кнопку Обзор);
натиснути кнопку Далее;

ввести назву ярлика й натиснути кнопку Готово

Варіант 28

Проаналізувати типову структуру та склад інформаційних систем.

Проаналізувати типову структуру та склад інформаційних систем.

Практично всі різновиди інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають один і той самий набір компонентів:

Під функціональними компонентами мають на увазі систему функцій управління – повний набір (комплекс) взаємопов’язаних у часі й просторі робіт з управління, необхідних для досягнення поставлених перед підприємством цілей.

Увесь процес управління підприємством зводиться або до лінійного (наприклад адміністративного) управління підприємством чи його структурним підрозділом, або до функціонального (матеріально-технічне забезпечення, бухгалтерський облік тощо) управління.

Тому декомпозиція інформаційної системи за функціональною ознакою (рис1.) містить у собі виділення її окремих частин, які мають назву функціональних підсистем (ПС) (функціональні модулі, бізнес-додатки), що реалізують систему функцій управління. Функціональною ознакою зумовлюється призначення підсистеми, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, завдання і функції вона виконує. Функціональні підсистеми істотно залежать від предметної області (сфери застосування) інформаційних систем.

Специфічні особливості кожної функціональної підсистеми містяться в так званих „функціональних задачах” підсистеми. Вибір складу функціональних задач функціональних підсистем управління здійснюється звичайно з урахуванням основних фаз управління: планування, обліку, контролю й аналізу, регулювання (виконання).

Планування – це управлінська функція, що забезпечує формування планів, відповідно до яких буде організоване функціонування об’єкта управління.

Облік, контроль і аналіз – функції, що забезпечують одержання даних про стан керованої системи за певний проміжок часу, визначення факту та причини відхилення фактичного стану об’єкта управління від його планового стану, а також виявлення розмірів цього відхилення.

Регулювання (виконання) – це функція, що забезпечує порівняння планових та фактичних показників функціонування об’єкта управління і реалізацію необхідних керуючих впливів за наявності відхилень від запланованих у заданому діапазоні. Відповідно до виділених функціональних підсистем та з урахуванням вимог управління і визначається склад задач функціональних підсистем.

Вибір та обґрунтування складу функціональних задач є одним із найважливіших елементів створення інформаційних систем.

Компоненти системи опрацювання даних.

Основна функція системи опрацювання даних (СОД) – це реалізація таких типових операцій опрацювання даних: збір, реєстрація і перенесення інформації на машинні носії; передавання інформації, введення інформації в ЕОМ, створення і введення внутрішньомашинної інформаційної бази; опрацювання інформації, вивід інформації, організація та управління обчислювальним процесом.

СОД призначена для інформаційного обслуговування фахівців різних органів управління підприємства, що приймають управлінські рішення.

СОД можуть працювати в трьох основних режимах:

пакетний режим – для нього характерним є те, що результати опрацювання видаються користувачам після виконання так званих пакетів завдань. Недоліком такого режиму є відокремлення користувача від процесу опрацювання інформації, що перешкоджає оперативності прийняття управлінських рішень.
Інтерактивний (діалоговий) режим – відбувається обмін повідомлень між користувачем і системою.
Режим реального часу – використовується для управління швидкоплинними процесами.

Всі СОД інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають наступний набір складових (компонентів), що називаються видами забезпечення. Виділяють інформаційне, лінгвістичне, технічне, програмне, правове забезпечення. Розглянемоконкретнішекожне з них.

Організаційне забезпечення – це сукупність методів і засобів підвищення ефективного управління об’єктами управління на всіх стадіях їх життєвого циклу.

Інформаційне забезпечення - це сукупність методів і засобів розміщення й організації інформації, що включають в себе системи класифікації і кодування, уніфіковані системи документації, раціоналізації документообігу та форми документів, методів створення внутрішньомашинної інформаційної бази інформаційної системи. Від якості розробленого інформаційного забезпечення значною мірою залежить достовірність і якість прийнятих управлінських рішень.

Лінгвістичне забезпечення. За допомогою лінгвістичного забезпечення відбувається спілкування людини з комп’ютером.

Технічне забезпечення є сукупністю комплексу технічних засобів, який забезпечує роботу АІС.

Програмне забезпечення - це сукупність комп’ютерних програм, призначених для реалізації функцій і задач функціонування автоматизованих інформаційних систем.

Правове забезпечення - це сукупність правових норм, які регламентують правові стосунки як під час створення, так і в процесі впровадження АІС .

Організаційні компоненти інформаційної системи

Під організаційними компонентами ІС мають на увазі сукупність методів і засобів, що дозволяють удосконалити організаційну структуру об’єктів і управлінські функції, які виконуються структурними підрозділами; визначити штатний розклад і чисельний склад кожного структурного підрозділу; розробити посадові інструкції персоналу управління в умовах функціонування СОД.

Впровадження інформаційних систем сприяє удосконаленню організаційних структур, оскільки припускає визначення розрахункової, тобто науково обґрунтованої, чисельності апарату управління по структурних підрозділах з обов’язковим вирішенням таких проблем:

достовірне віднесення кожного працівника до відповідного структурного підрозділу;
встановлення чітких службових обов’язків кожного працівника в межах підрозділу, в якому він працює. При цьому визначення кола обов’язків припускає, що обов’язки працівників, що обіймають ту або іншу посаду, не залежать від конкретної особи, яка їх виконує і сукупність спільних обов’язків повинна гарантувати їхню несуперечливість і можливість досягнення загального результату;
визначення нормального завантаження працівника його роботою протягом дня і на календарний період;
розробка посадових інструкцій персоналу в умовах функціонування СОД, зокрема в умовах аварійних ситуацій.

2. Обґрунтуватизагальніпоняття про графічніредактори.

Графічний редактор — це комп'ютерна програма, яка надає можливість користувачу створювати і редагувати на екрані комп'ютера зображення і зберігати їх для подальшого використання. Деякі графічні редактори призначені для редагування фотографій, тоді як інші — переважно для створення та редагування малюнків.

Перелічимо кілька найпоширеніших операцій, які можна виконувати в графічних редакторах:

• виділення області зображення для редагування;

• малювання ліній за допомогою пензлів різних кольорів, розмірів, форми і з різним натиском;

• заповнення певних областей малюнка кольором, градієнтом кольору чи текcтурою;

• вибір кольору » використанням різних колірних моделей (наприклад, RGB, HSV) та за допомогою колірної піпетки;

• створення написів різними шрифтами;

• видалення з фотографій подряпин, бруду, зморшок, ефекту червоних очей та інших дефектів;

• формування зображень із використанням шарів;

• конвертація зображень у файли різних форматів;

• застосування фільтрів з метою досягнення різних ефектів.

Сучасний комп'ютер не просто замінив олівець і папір. Беручи на себе всю складну, нерідко монотонну роботу зі створення малюнка а, він дозволяє зосередитися на його сюжеті, надає користувачам зовсім нові, унікальні можливості ш;одо техніки малювання. Одне ми тиснення кнопки миші може замінити три години виснажливої праці. Можливо, незабаром ви дійдете висновку, що малювати на комп'ютері набагато цікавіше, ніж грати.

Не варто думати, що всі графічні редактори дуже складні у вивченні та використанні. Адже одна з головних вимог до створюваних програм — це зручність та інтуїтивна зрозумілість інтерфейсу.

Обґрунтувати загальні поняття про графічні редактори.

Перелічимо кілька найпоширеніших операцій, які можна виконувати в графічних редакторах:

• виділення області зображення для редагування;

• малювання ліній за допомогою пензлів різних кольорів, розмірів, форми і з різним натиском;

• заповнення певних областей малюнка кольором, градієнтом кольору чи текcтурою;

• вибір кольору » використанням різних колірних моделей (наприклад, RGB, HSV) та за допомогою колірної піпетки;

• створення написів різними шрифтами;

• видалення з фотографій подряпин, бруду, зморшок, ефекту червоних очей та інших дефектів;

• формування зображень із використанням шарів;

• конвертація зображень у файли різних форматів;

• застосування фільтрів з метою досягнення різних ефектів.

Дати характеристику принтерам, як основному засобу виведення інформації
Дати характеристику принтерам, виведення як основному засобу інформації

У системах адміністративно-організаційногоуправлінняздебільшоговиникаєдрукуючихпристроїв (принтерів). Принтерикласифікують на двігрупи: ударні та потреба у наявності“твердих”копій документа, звіту, довідкитощо, якіотримують з допомогоюбезударні. Перші є повністюмеханічними і серед них найчастішезастосовуютьсякрапково-матричніпринтери. В безударних принтерах механікавикористовуєтьсялише для переміщенняпаперу, а літериформуютьсянемеханічним способом.Ізцихпринтерівнайпоширенішими є струменеві та лазерні. Розглянемоконкретнішенайбільшпоширенітипипринтерів.

Матричніпринтери.Ценайпростішідрукуючіпристрої. Данівиводяться на папір у виглядівідбитку, якийутворюється при ударіциліндричнихстержнів (голок) через фарбуючустрічку. Якістьдрукуматричнихпринтерівнапрямузалежитьвідкількостіголок в друкуючійголовці.

Струменевіпринтери. У струменевих принтерах зображенняформуєтьсямікрокраплямиспеціальногочорнила, щовиприскується на папір через друкарську головку. Струменевіпринтериможутьзабезпечуватикольоровий і монохромнийдрук. Швидкістьдрукування становить 80-150 символів/с. Одна з основнихперевагїх практичного застосуванняполягає у низькомурівні шуму. В кольоровомуграфічному принтері можна сформувати до 125 кольорових відтінків при лінійній щільності 59 крапок/см.

Лазерні принтери забезпечують найвищу якість чорно-білого та кольорового друку. У лазерних принтерах використовується принцип ксерографії: зображення переноситься на папір зі спеціального барабана, до якого електрично притягуються частинки фарби (тонера). Ці принтери забезпечують високу якість друку. Вони виділяються високою швидкістю друку, в середньому 15 сторінок за хвилину.

2. Проаналізувати склад прикладного програмного забезпечення.

1. Текстові редактори. Основні функції - є введення та редагування текстових даних. Для операцій вводу, виводу та збереження даних текстові редактори використовують системне програмне забезпечення. З цього класу прикладних програм починають знайомство з програмним забезпеченням і на ньому набувають перші навички роботи з комп'ютером.

2. Текстові процесори. Дозволяють форматувати, тобто оформлювати текст. Основними засобами текстових процесорів є засоби забезпечення взаємодії тексту, графіки, таблиць та інших об'єктів, що складають готовий документ, а також засоби автоматизації процесів редагування та форматування. Сучасний стиль роботи з документами має два підходи: робота з паперовими документами та робота з електронними документами. Прийоми та методи форматування таких документів різняться між собою, але текстові процесори спроможні ефективно опрацьовувати обидва види документів.

3. Графічні редактори. Широкий клас програм, призначених для створення та обробки графічних зображень. Розрізняють три категорії:

Растрові редактори;
Векторні редактори;
3-D редактори (тривимірна графіка).

У растрових редакторах графічний об'єкт представлений у вигляді комбінації точок (растрів), що мають свою яскравість та колір. Такий підхід ефективний, коли графічне зображення має багато кольорів і інформація про колір елементів набагато важливіша за інформацію про їх форму. Це характерно для фотографічних та поліграфічних зображень. Застосовують для обробки зображень, створення фотоефектів і художніх композицій.

Векторні редактори відрізняються способом представлення даних про зображення. Об'єктом є не точка, а лінія. Кожна лінія розглядається, як математична крива ІІІ порядку і представлена формулою. Таке уявлення компактніше, ніж растрове, дані займають менше місця, але побудова об'єкта супроводжується перерахунком параметрів кривої у координати екранного зображення, і відповідно, потребує більш потужних обчислювальних систем. Широко застосовуються у рекламі, оформленні обкладинок поліграфічних видань.

Редактори тривимірної графіки використовують для створення об'ємних композицій. Мають дві особливості: дозволяють керувати властивостями поверхні в залежності від властивостей освітлення, а також дозволяють створювати об'ємну анімацію.

4. Системи управління базами даних (СКБД). Базою даних називають великі масиви даних, організовані в табличні структури. Основні функції СУБД:

Створення порожньої структури бази даних;
- Наявність засобів її заповнення або імпорту даних із таблиць іншої бази;
- Можливість доступу до даних, наявність засобів пошуку й фільтрації.

У зв'язку з поширенням мережевих технологій, від сучасних СУБД вимагається можливість роботи з віддаленими й розподіленими ресурсами, що знаходяться на серверах Інтернету.

5. Електронні таблиці. Надають комплексні засоби для збереження різних типів даних та їх обробки. Основний акцент зміщений на перетворення даних, наданий широкий спектр методів для роботи з числовими даними. Основна особливість електронних таблиць полягає у автоматичній зміні вмісту всіх комірок при зміні відносин, заданих математичними або логічними формулами.

Широке застосування знаходять у бухгалтерському обліку, аналізі фінансових та торгівельних ринків, засобах обробки результатів експериментів, тобто у автоматизації регулярно повторюваних обчислень великих об'ємів числових даних.

6. Системи автоматизованого проектування (CAD-системи). Призначені для автоматизації проектно-конструкторських робіт. Застосовуються у машинобудуванні, приладобудуванні, архітектурі. Окрім графічних робіт, дозволяють проводити прості розрахунки та вибір готових конструктивних елементів з існуючої бази даних.

Особливість CAD-систем полягає у автоматичному забезпеченні на всіх етапах проектування технічних умов, норм і правил. САПР є необхідним компонентом для гнучких виробничих систем (ГВС) та автоматизованих систем управління технологічними процесами (АСУ ТП).

7. Настільні видавничі системи. Автоматизують процес верстки поліграфічних видань. Видавничі системи відрізняються розширеними засобами управління взаємодії тексту з параметрами сторінки і графічними об'єктами, але мають слабші можливості по автоматизації вводу та редагування тексту. Їх доцільно застосовувати до документів, які попередньо оброблені у текстових процесорах та графічних редакторах.

8. Редактори HTML (Web-редактори). Особливий клас редакторів, що об'єднують у собі можливості текстових та графічних редакторів. Призначені для створення і редагування Web-сторінок Інтернету. Програми цього класу можна використовувати при підготовці електронних документів та мультимедійних видань.

9. Браузери (засоби перегляду Web-документів). Програмні засоби призначені для перегляду електронних документів, створених у форматі HTML. Відтворюють, крім тексту і графіки, музику, людську мову, радіопередачі, відеоконференції і дозволяють працювати з електронною поштою.

10. Системи автоматизованого перекладу. Розрізняють електронні словники та програми перекладу мови.

Електронні словники - це засоби для перекладу окремих слів у документі. Використовуються професійними перекладачами, які самостійно перекладають текст.

Програми автоматичного перекладу використовують текст на одній мові і видають текст на іншій, тобто автоматизують переклад. При автоматизованому перекладі неможливо отримати якісний вихідний текст, оскільки все зводиться до перекладу окремих лексичних одиниць. Але, для технічного тексту, цей бар'єр знижений.

Програми автоматичного перекладу доцільно використовувати:

При абсолютному незнанні іноземної мови;
При необхідності швидкого ознайомлення з документом;
Для перекладу на іноземну мову;
Для створення чернетки, що потім буде підправлений повноцінним перекладом.

11. Інтегровані системи діловодства. Засоби для автоматизації робочого місця керівника. Зокрема, це функції створення, редагування та форматування документів, централізація функцій електронної пошти, факсимільного та телефонного зв'язку, диспетчеризація та моніторинг документообігу підприємства, координація роботи підрозділів, оптимізація адміністративно-господарської діяльності й поставка оперативної та довідкової інформації.

12. Бухгалтерські системи. Мають функції текстових, табличних редакторів та СУБД. Призначені для автоматизації підготовки початкових бухгалтерських документів підприємства та їх обліку, регулярних звітів по підсумках виробничої, господарської та фінансової діяльності у формі, прийнятної для податкових органів, позабюджетних фондів та органів статистичного обліку.

13. Фінансові аналітичні системи. Використовують у банківських та біржових структурах. Дозволяють контролювати та прогнозувати ситуацію на фінансових, торгових ринках і ринках сировини, виконувати аналіз поточних подій, готувати звіти.

14. Експертні системи. Призначені для аналізу даних, що містяться у базах знань і видачі результатів, при запиті користувача. Такі системи використовуються, коли для прийняття рішення потрібні широкі спеціальні знання. Використовуються в медицині, фармакології, хімії, юриспруденції. З використанням експертних систем пов'язана область науки, яка носить назву інженерії знань.

15. Геоінформаційні системи (ГІС). Призначені для автоматизації картографічних та геодезичних робіт на основі інформації, отриманої топографічним або аерографічними методами.

16. Системи відеомонтажу. Призначені для цифрової обробки відеоматеріалів, монтажу, створення відеоефектів, виправлення дефектів, додавання звуку, титрів та субтитрів. Окремі категорії представляють навчальні, довідкові та розважальні системи й програми. Характерною особливістю є підвищені вимоги до мультимедійної складової.

17. Інструментальні мови та системи програмування. Ці засоби служать для розробки нових програм. Комп'ютер "розуміє" і може виконувати програми у машинному коді. Кожна команда при цьому має вигляд послідовності нулів та одиниць. Писати програми машинною мовою дуже незручно. Тому програми розробляються мовою, зрозумілою людині (інструментальний мову або алгоритмічна мова програмування), після чого, спеціальною програмою, яка називається транслятором, текст програми перекладається (транслюється) на машинний код.

Варіант 30

1. Обгрунтувати необхідність використання антивірусних програм

Головні ознаки вірусного зараження:
1) уповільнення роботи програм;
2) зменшення обсягу доступної оперативної пам'яті;
3) «падіння» операційної системи;
4) виникнення різноманітних відео- чи звукових ефектів;
5) самовимикання чи самоперезавантаження комп'ютера з втратою поточних даних;
6) збільшення обсягів виконуваних файлів;
7) поява нових файлів;
8) втрата паролів доступу до мережі чи інших ресурсів;
9) віддалене втручання в систему сторонніх осіб, тобто втрата конфіден¬ційності, тощо.
Головні засоби профілактики зараження: перевіряти диске¬ти, які побували на чужих комп'ютерах антивірусними програ¬мами і не відкривати незнайомих файлів, отриманих через мере¬жу; періодично сканувати файлову структуру антивірусними сканерами і вмикати антивірусні монітори під час роботи з чужими файлами та дискетами.

2. Визначити суть та призначення баз даних.\

База даних – це комп’ютерний термин, який використовується для позначення сукупності інформації з окремої теми або відомостей, пов’язаних з деякою прикладною задачею. Зберігання інформації у вигляді бази даних полегшує доступ до неї, пошук та вилучення потрібних фрагментів.

На магнітному диску база даних може зберігатись у вигляді одного файла (бази даних MS Access, Informix та ін.) або у вигляді папки з файлами (бази даних Interbase, Paradox та ін.). Система управління базами даних Microsoft Access входить до складу пакета Microsoft Office. Вона дозволяє розв’язувати широке коло завдань користувачів без програмування і доступна для широкого кола непрофесійних користувачів персональних комп’ютерів.

Система управління базами даних (СУБД) Access розроблена для експлуатації у комп’ютерних мережах у середовищі Windows.

Одна з основних переваг СУБД Ассеss полягає у тому, що вона має прості та зручні засоби обробки кількох таблиць у одній базі даних. Таблиця є основним об’єктом бази даних. У одній базі даних зберігається кілька таблиць та засоби зв’язування таблиць.

У системі Acсess є різні способи управління даними, а саме:
– система меню;
– панелі інструментів;
– контекстивне меню;
– укажчик миші;
– комбінації клавіш.

1. Тема- Письмо букв ч Ч
2. Dire Strits ГЛАВА ПЕРВАЯ
3. птичьем рынке как хомяк какойто
4. локальная цивилизация
5. ПОЯСНИТЕЛЬНАЯ ЗАПИСКА Настоящий этап развития общества отличается интенсивным внедрением во все сферы чел
6. методические рекомендации решения типичных задач и варианты заданий контрольной работы для студентов заочн.html
7. варіанті. Вступ можна писати пізніше коли буде точно відомо що студент отримав у своїй роботі
8. народ граф пишу- часть исторической науки изучающая народы этносы их происхождение этногенез состав к
9. тематик I Общие положения Настоящее Положение о Заочном дистанционном конкурсе школьников Юный
10. Прокуратура РФ
11. Реферат- Вимірювання національного обсягу виробництва і доходу
12. Авангард адъютант близлежащий будущее бухгалтер вдогонку вдребезги вермишель вестибюль винегрет вза
13. ДНІПРО РОЗРАХУНКОВОПЛАТІЖНА ВІДОМІСТЬ ’ 1 Відділення- Адмін
14. тема профилактических мероприятий направленных на сопротивляемость организма неблагоприятным факторам о
15. да или нет на следующие вопросы- I
16. Теория Хекшера
17. Сатирические журналы Н
18. корисність 2 доступність і зрозумілість 3 зіставність і стабільність 4 доречність 5 достовірністьнадійні
19. Лабораторная работа ’15 Определение постоянной в законе Стефана ~ Больцмана при помощи оптического пироме
20. 2010 План счетов применяется в организациях кроме кредитных и государственных муниципальных учреждений в

Материалы собраны группой SamZan и находятся в свободном доступе