Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
71. Характеристика методів обліку врожаю по пробному снопу і пробним площам.
Облік за пробним снопом. Пробний сніп складається з проб, відібраних в декількох
місцях по діагоналі ділянки.3 кожної ділянки необхідно брати по два пробних снопи. Пробні снопи зважують
окремо на більш точних вагах (з точністю до 10г) і вкладають у мішки. Кожний пробний сніп
має важити в середньому не менше 3‐5 кілограмів.Мішки з пробними снопами підвішують для просушування в сушильному сараї або під навісом чи на горищах. Важливо зберегти їх від пошкодження птахами та гризунами. Окремі мішки при висушуванні періодично зважують до того часу, поки вони не набудуть постійної ваги. Перед обмолочуванням висушений пробний сніп зважують разом з мішком, а після обмолочування зважують тільки чисте зерно з мішком з точністю до 1‐5г. Вагу соломи встановлюють за різницею між вагою всього снопа і вагою зерна. Снопи обмолочують простими малогабаритними молотарками або вручну і очищають на зерноочисних машинах.Потім перераховують врожай на облікову площу ділянки та на гектар.
ПРОБНАЯ ПЛОЩАДЬ-отграниченная часть участка лесных земель, на которой проводится перечет деревьев, лесных культур, естественного возобновления леса, либо проводятся иные измерительные и учебные работы. Пробную площадь закладывают с целью выявления особенностей хода роста; товарной и сортиментной структуры насаждений; определения санитарного и лесопатологического состояния насаждений; оценки степени нарушенности лесных природно-территориальных комплексов; обоснования возрастов спелости и рубок главного пользования; изучения эффективности лесохозяйственных мероприятий (рубок главного и промежуточного пользования лесом) и др. Кроме того, закладывают специальные пробные площади с целью тренировки глазомера инженеров таксаторов перед началом полевых работ при таксации леса, изучения корреляционных зависимостей между таксационными и дешифровочными признаками насаждений и тренировки таксаторов дешифровщиков перед началом работ по таксационному дешифрированию аэроснимков при лесоустроительных работах и для др. целей. Пробную площадь закладывают в характерных местах или равномерно по обследуемой территории. Пробные площади различаются по форме: круговые постоянного или переменного радиуса с закреплением их центров кольями размещают в таксационном выделе обычно по сетке квадратов; ленточные закладывают вдоль специально прорубаемых визиров полосами шириной 5--10 м без закрепления их границ в натуре (см. Таксация лесосек); прямоугольные пробные площади (прямоугольной или квадратной формы) отграничиваются в натуре визирами.
72. Діаметричний метод досліджень в агрохімії та грунтознавстві. Призначення. Будова лізиметрів.
Лізиметричні досліди є проміжними між польовими і дослідами, що проводять у штучних умовах. В них вивчають рух води у грунті, її баланс, переміщення поживних речовин та їх вимивання.
Лізіметр-устройство для измерения глубины просачивания и определения количества воды, просачивающейся через определённый слой почвы.
Каждый лизиметр,независимо от варианта конструкции, состоит изисследуемого объема почвы,через который проходит атмосферная или поливнаявлага и водоприемника.Исследуемая почва можетбыть ограничена стенками лизиметра или не иметь их, в этом случае корпус лизиметра будет состоять только из нижней стенки – поддона,через который и будет происходить аккумуляция гравитационной влаги и ее поступление в водоприемник.
73. Особливості обліку врожаю в дослідах з овочевими культурами.
Перед початком збирання урожаю проводять огляд ділянок, підраховують густоту рослин і роблять виключки. Виключка необхідна у випадку нерівномірного розвитку рослин, ушкодження або загибелі декількох рослин підряд від причин, що не пов'язані з проведенням досліду. У багатозборових культур (огірок, помідор, перець, баклажан, кавун, диня) ділянки перевіряють перед кожним збором. При випадах рослин роблять виключки. Тому облікова площа ділянки може зменшуватись. У цьому випадку урожай окремих зборів перераховують на 1 м2.
В журнал для обліку багатозборових культур при кожному зборі урожаю записують
дату, масу товарних і нетоварних плодів. Товарний урожай складається із стандартного та
нестандартного (дрібні, придатні до вживання плоди). До нетоварного урожаю відносять
плоди, уражені хворобами та шкідниками, виродливі, недорозвинені, з механічними
ушкодженнями. Щоб правильно оцінити результати дослідів, проводять математичну обробку, яка дозволяє визначити точність і достовірність отриманих даних і відрізнити закономірні, істотні зміни від випадкових. Для обробки даних однофакторних і багатофакторних дослідів найчастіше застосовують метод дисперсійного аналізу.
74. Методика складання агрохімічної картограми забезпеченості грунтів рухомими формами фосфору, визначення за методом Чірікова.
Агрохімічна картограма показує забезпеченість грунтів поживними елементами або потреба у вапнуванні і гіпсування. Агрохімічна картограма - своєрідна візитна картка поля. Вона дає уявлення про кислотності грунту, вмісту в ній фосфору, калію та інших речовин.
Ефективність добрив залежить від багатьох факторів, однак, основою раціонального використання добрив служать картограми, що відображають кількісну характеристику агрохімічних показників. Вони дозволяють правильно розмістити польові культури з урахуванням їх агрохімічних особливостей по полях сівозмін, встановити дози добрив, необхідність проведення хімічної меліорації грунтів і т. д. На основі картограм можна вести планомірну роботу з підвищення родючості грунтів сільгоспугідь, що в кінцевому підсумку сприяє зростанню урожаю.
Без таких картограм неможлива висока культура землеробства. На основі агрохімічних картограм розробляються науково обгрунтовані проекти і плани застосування засобів хімізації для землекористувачів. Керуючись ними, багато господарств домоглися різкого підвищення родючості полів, отримують високі і стійкі врожаї.
Метод основан на обработке пробы почвы 0,5 н. раствором уксусной кислоты. 10 г воздушно-сухой почвы из тщательно отобранной средней пробы помещают в широкогорлую бутылку емкостью около 0,5 л, приливают 250 мл СН3СООН, плотно закрывают пробкой, взбалтывают в течение часа и оставляют на сутки при комнатной температуре. Затем фильтруют через плотный складчатый фильтр после непродолжительного встряхивания суспензии. Фосфаты определяют колориметрическим методом па фотоколориметре (можно и на обычном колориметре). Содержание подвижного фосфора выражают в мг Р205 на 100 г почвы. Если оно ниже 5, то обеспеченность растений фосфором очень низкая и для получения нормального урожая требуются высокие дозы фосфорного удобрения. При наличии 5— 10 мг Р2Об на 100 г почвы обеспеченность средняя, 10— 15 мг —повышенная, 15—20 —высокая, а свыше 20 — очень высокая.
75. Аналіз місцевих(органічних і вапнякових) добрив.
Агрохимический анализ, определение лабораторными методами химического состава растений, кормов растительного происхождения (см. Кормов анализ), почвы (см. Почвы анализ), удобрений, пестицидов (ядохимикатов). А. а. проводят агрохимические лаборатории.
В минеральных и местных удобрениях определяют содержание и формы питательных веществ; в суперфосфате, кроме того, устанавливают кислотность; в известковых удобрениях — содержание кальция и магния; в торфе — влажность, зольность, кислотность, степень разложения; в пестицидах — процент действующих химических соединений (убивающих сорные растения, отравляющих насекомых-вредителей и возбудителей бактериальных, грибных, вирусных заболеваний с.-х. культур).
В А. а. пользуются различными методами анализа; всё шире применяются спектрофотометрия, пламенная фотометрия, стабильные и радиоактивные изотопы и др. методы, позволяющие намного повысить производительность труда аналитиков и точность определений.
При использовании известковых пород в качестве удобрений проводят химическое определение углекислоты, нейтрализующей способности, нерастворимого остатка, полуторных окислов, кальция, магния, потери от прокаливания. Этих данных в большинстве случаев вполне достаточно для характеристики известковой породы. Качество применяемого известкового удобрения как материала для нейтрализации кислотности почвы определяется, помимо химического состава, рядом других свойств: твердостью породы, тониной помола, обжигом и прочими, влияющими на растворимость, а следовательно, и на эффективность применяемых известковых удобрений.
Массовое проведение известкования дерново-подзолистых и подзолистых почв выявило необходимость разработки более простых, быстрых и в то же время достаточно точных способов анализа известняков, не требующих для своего выполнения специально оборудованных лабораторий.
76. Короткострокові і стаціонарні польові досліди, призначення, особливості їх проведення.
По продолжительности времени опыты делятся на: а) краткосрочные (летучие), которые проводятся 1—3 года; б) многолетние, которые проводятся на протяжении ротации севооборота и более продолжительное время.Они составляют особо важную группу методов агрономического исследования и направлены на оказание серьезной помощи сельскохозяйственному производству.Многолетние опыты могут быть стационарными и нестационарными. В стационарных опытах изучаются действие, последействие и взаимодействие изучаемых факторов, а в нестационарных — только прямое действие изучаемого фактора, приема
77. Методичні особливості проведення дослідів в географічній мережі сітці дослідів України.
78. Особливості сухого і мокрого озолення рослинного матеріалу. Які методи застосовуються для визначення вмісту N P K в рослинах?
Золою називається мінеральна частина рослин, яка залишається після їх спалювання. В складі сухих речовин на долю золи приходиться в середньому близько 5%. Вміст її залежно від виду і віку рослин, грунтово – кліматичних умов, застосування добрив коливається від 0,5 до 7%. В золі міститься велика кількість елементів: фосфор, сірка, калій, кальцій, магній, залізо і мікроелементи – бор, мідь, марганець, цинк, молібден, кобальт та інші. Визначення вмісту золи і зольних елементів в рослинах має велике значення, тому що дозволяє взнати загальну кількість мінеральних речовин, які надходять з ґрунту, встановити скільки їх засвоюється рослинами в окремі періоди життя, вияснити співвідношення зольних елементів в складі рослин і виробити практичні заходи що до покращення умов їх живлення. Визначення золи її складових частин проводять двома методами: сухим і мокрим.
Метод сухого озоления основан на нагревании органических веществ до высокой температуры при доступе воздуха. Сухое озоление производят в фарфоровых, кварцевых или платиновых тиглях. При разрушении органических веществ с помощью этого метода на исследование берут относительно небольшие навески (1 —10 г) исследуемых объектов (пищевые продукты, биологический материал и др.) и нагревают их в тигле до 300—400 °С. Увеличение навесок исследуемых объектов является нежелательным, так как это значительно увеличивает время озоления. Этот метод минерализации имеет ряд недостатков, главными из которых являются улетучивание некоторых металлов или их соединений в процессе нагревания, а также взаимодействие отдельных металлов с материалом тиглей. При сухом озолении трудно контролировать температуру исследуемого материала непосредственно в тигле. При перегреве содержимого тигля некоторые металлы могут улетучиваться. В процессе сухого озоления биологического материала даже при относительно невысокой температуре частично или полностью улетучиваются соединения ртути, таллия и др. При температуре выше 400 °С хлориды кадмия, свинца, серебра, цинка, марганца, мышьяка являются летучими. При несколько более высокой температуре могут улетучиваться некоторые соединения меди, никеля, хрома и др.
Найчастіше визначають у рослинному матеріалі загальну кількість мінеральних речовин, яка залишається після спалювання, тобто обмежуються визначеним так званої “сирої ” золи.
До складу “сирої ” золи входять глина, пісок, різні солі вуглекислоти. “Сира” зола дає лише приблизне уявлення про кількість мінеральних речовин рослин. При більш точних дослідженнях визначають чисту золу.
У тигель, доведений до постійної маси, поміщають досліджувану пробу масою 0,5 – 2,0 г. Пробу укладають в тигель без ущільнення для того, щоб в нижні шари поступав кисень повітря. Пробою заповнюють не більше половини тигля.Тигель з пробою зважують на аналітичних терезах. Потім поміщають в холодну муфельну піч, підвищують температуру до 200 – 250 0С (до появи диму). Після припинення виділення диму температуру печі доводять до + 25 0С і прожарюють протягом 3 годин. Відсутність частини вугілля і рівномірне сіре забарвлення золи вказує на повне зоління матеріалу. При наявності вуглистих частинок тигель з золою охолоджують на повітрі, золу змочують водою або 3% - им розчином перекису водню. Воду випаровують в сушильній шафі, тигель вміщують в піч, прожарюють протягом 1 години. Після закінчення прожарювання тигель з золою охолоджують у виключеній печі, потім, вміщають в ексикатор і зважують. Далі знову тигель з золою прожарюють 30 хвилин, охолоджують в ексикаторі і зважують переконуються в тому, що досягнута постійна маса. В іншому випадку тигель знову прожарюють.
Общий азот определяют в опытах с органическими и азотными удобрениями, при изучении баланса азота при длительном возделывании бобовых культур, а также влияния глубоких мелиоративных приемов на изменение свойств пахотных и подпахотных горизонтов. Применяют метод Къельдаля 1 (макро- или микрометод); частота повторений та же, что и для гумуса.
Общий фосфор и его фракционный состав определяют в опытах с органическими, фосфорными удобрениями и высокими дозами извести на кислых почвах (применяют метод Лебедянцева с определением Рг05 калориметрически). Исследования проводят, главным образом, в пахотном горизонте; частота повторений та же, что и для гумуса.Фракционный состав фосфатов определяют по методу Чирикова, по сокращенному методу Чанга-Джексона, Гинзбург и Лебедевой.
Общий калий и его фракционный состав изучают в опытах, в которых испытывают формы и дозы калийных удобрений. Анализ общего калия проводят путем спекания почвы с хлористым аммонием и углекислым кальцием с последующим установлением показателя по калию на пламенном фотометре.
В анализ фракционного состава входит определение легкогидролизуемого калия по методу Пчелкина и обменного калия по методу Масловой или Кирсанова.; проводят его на пламенном фотометре. Частота повторений та же, что и для гумуса.