Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УДК 340.11; 340.116
АНДРІЮК ВОЛОДИМИР ВОЛОДИМИРОВИЧ
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ЮРИДИЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ
Спеціальність: 12.00.01 –теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Київ –
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Козюбра Микола Іванович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, завідувач кафедрою державно-правових наук.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, професор Козловський Антон Антонович, Міжнародний науково-технічний університет, віце-президент з наукової роботи;
кандидат юридичних наук, доцент Бурлай Євген Володимирович, Конституційний Суд України, перший заступник керівника Секретаріату Конституційного Суду України
Провідна установа: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, відділ теорії держави і права, м. Київ
Захист відбудеться 22.02.2007 року о _14___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 в Київському національному університеті внутрішніх справ, за адресою: 03680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ, за адресою: 03680, м. Київ, пл. Солом’янська, 1
Автореферат розісланий 20.01. 2007 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Горова О.Б.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Стрімкий та динамічний розвиток українського суспільства протягом останніх п’ятнадцяти років, поява нових соціальних явищ, складний комплекс проблем інтеграції України в світове співтовариство і, як наслідок, ускладнення процесів управління та правового регулювання суспільних відносин зумовлюють потребу визначення перспектив і тенденцій розвитку державно-правової дійсності та стратегічних шляхів найімовірнішого досягнення цілей нашого суспільства в плані розвитку держави та національної правової системи. Адже знання майбутнього є необхідною умовою для правильного та ефективного управління суспільством та правового регулювання всіх сфер його життєдіяльності. Все це актуалізує необхідність проведення комплексних прогностичних досліджень державно-правових явищ, тобто юридичного прогнозування.
Ефективність юридичного прогнозування прямо залежить від теоретико-методологічної основи проведення цього виду досліджень, від рівня розвитку теорії та методології юридичного прогнозування. Проте не зважаючи на неабияку вагу для юридичної науки і практики питань прогнозування, на сьогодні доводиться констатувати факт відсутності цілісної теорії юридичного прогнозування. Не проводяться також і наукові дослідження майбутнього об’єктів державно-правової дійсності. Прогностичний аспект не одержав належного теоретичного підґрунтя ні в загальній теорії права і держави, ні в галузевих юридичних науках. Щоправда, проблеми юридичного прогнозування в історії вітчизняної юридичної науки знаходились не завжди на периферії наукових інтересів вчених-юристів. Так, в останні десятиліття існування СРСР можна відзначити певне зацікавлення цими проблемами, що втілилось в ряд публікацій загальнотеоретичного та галузевого характеру. Проте кількість останніх була досить невеликою, та й стосувались вони переважно проблем кримінологічного прогнозування.
З розпадом СРСР і проголошенням незалежності України прогностичні дослідження у вітчизняній юридичній науці, так і не одержавши належного розвитку, залишились осторонь уваги вчених-юристів, які сконцентрували свої зусилля на поточних проблемах становлення молодої держави та національної правової системи. Відсутність наукових досліджень майбутнього державно-правових явищ, зрозуміло, не на користь державному будівництву і правотворчим процесам, які проходять в Україні. Нині саме життя, об’єктивна логіка історичного процесу свідчать про необхідність не тільки розробок, зумовлених потребами і запитами сьогодення, але й певних напрацювань на майбутнє, перспективного підходу до розвитку держави та права. А це вимагає випереджаючого розвитку юридичної науки, що дозволило б сформулювати достовірні, обґрунтовані та надійні прогностичні висновки щодо досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності, на основі яких приймалися б ефективні рішення.
Все вищесказане підводить до думки про необхідність формування цілісної теорії і, в першу чергу, методології прогностичних досліджень в юридичній науці, адже рівень і глибина дослідження предмета прямо залежить від обраного комплексу методів та від врахування специфіки їх використання в тій чи іншій галузі науки.
Вихідними даними для дослідження теоретико-методологічних проблем юридичного прогнозування є праці вітчизняних та зарубіжних науковців в галузі філософії, соціології, наукознавства, економічної науки, юриспруденції (зокрема, загальної теорії права і держави, філософії права, соціології права, кримінології), політології тощо.
Прогностичний напрямок в юридичній науці характеризується досить обмеженим ступенем дослідженості, адже проблемам юридичного прогнозування у вітчизняній юридичній науці (та й на пострадянському просторі загалом) присвячені лише поодинокі статті та невеликі за обсягом розділи монографій.
Проблеми юридичного прогнозування вивчались переважно за такими дослідницькими напрямами:
. Загальнотеоретичний аналіз прогностичного дослідження об’єктів державно-правової сфери дійсності в межах теорії права і держави, філософії права та соціології права (К. В. Агаміров, О. О. Гаврилов, Д. А. Керімов, М. І. Козюбра, Н. П. Колдаєва, Є. В. Назаренко, С. В. Поленіна, Р. А. Сафаров, В. О. Семків, В. М. Сирих, М. Д. Шаргородський, В. В. Хасін).
. Дослідження проблем кримінологічного та криміналістичного прогнозування (Г. А. Аванесов, Ю. Д. Блувштейн, С. Є. Віцин, В. Є. Квашис, В. М. Кудрявцев, Б. Д. Овчинников, В. В. Панкратов та інші).
. Вивчення проблем юридичного прогнозування в інших галузевих юридичних науках (О. О. Бакай, М. П. Клейменов, П. П. Музиченко, І. М. Рагімов, А. М. Селіванов та інші).
Проте цілісне дослідження проблеми прогнозування в юриспруденції до цього часу відсутнє. Тому під час формування теорії (в тому числі методології) юридичного прогнозування доцільно використовувати висновки та наукові положення стосовно прогнозування з інших галузей знань та діяльності.
Отже, детальне наукове дослідження питань змісту, характерних рис, класифікації, принципів та методів юридичного прогнозування є новим актуальним завданням юридичної науки. Його вирішення має важливе теоретичне і практичне значення. Необхідність дослідження даної теми зумовлюється особливою значимістю прогностичного аспекту юридичної науки у вирішенні практичних завдань державо- і правотворення в Україні, відсутністю комплексних теоретичних досліджень в цій галузі, а також нагальною потребою останніх.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Вибраний напрям дослідження відповідає плану наукових досліджень кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, на якій виконана дана робота і яка розробляє тему: „Розвиток і вдосконалення правової системи в Україні”.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення особливостей юридичного прогнозування, визначення структури, видів та методології прогностичного дослідження об’єктів державно-правової сфери шляхом аналізу соціологічної, політологічної, філософської, наукознавчої літератури з прогностики.
Відповідно до визначеної мети в дисертації зосереджена увага на вирішенні наступних основних завдань:
- визначення поняття та специфіки юридичного прогнозування, а також його місця в системі соціального прогнозування;
Об’єктом дослідження дисертаційної роботи є юридичне прогнозування як один із видів дослідження державно-правової дійсності.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи юридичного прогнозування –понятійний апарат, види, принципи та методи юридичного прогнозування.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають філософсько-світоглядні методи, серед яких чільне місце належить діалектичному методу пізнання.
Діалектичний метод дає можливість розглядати юридичне прогнозування об’єктивно та всебічно, в розвитку та взаємозв’язку з іншими видами соціального прогнозування, дозволяє найбільш доцільно та обґрунтовано здійснити вивчення теоретичних надбань загальної і соціальної прогностики та формування понятійного апарату і методологічного інструментарію юридичного прогнозування. Діалектичний метод пізнання є фундаментальною базою для застосування загальнонаукових (серед яких: узагальнення, абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, моделювання, ідеалізація, аксіоматичний метод, методи сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного і історичного, системний підхід) та спеціальних методів в органічній єдності.
Формування теорії юридичного прогнозування передбачає, в першу чергу, створення цілісної та упорядкованої системи прогностичних понять на основі дослідження категоріального апарату загальної та соціальної прогностики. При цьому неабияке значення мають такі методи пізнання як узагальнення, абстрагування (зокрема, при виявленні істотних ознак і визначенні поняття юридичного прогнозування, виборі критеріїв класифікації юридичних прогнозів), аналіз і синтез (наприклад, при виявленні ознак юридичного прогнозування, виокремленні різних елементів в складному комплексі юридичного прогнозування та їх найменування, вивченні літературних джерел), порівняння (наприклад, порівняння різних ознак, в тому числі й неістотних, юридичного прогнозування, співставлення думок та підходів різних дослідників категоріального апарату прогностики).
Системний підхід дозволяє виявити структуру юридичного прогнозування, сформувати цілісну ієрархічну систему принципів і методів прогностичного дослідження державно-правової дійсності, допомагає здійснити комплексний аналіз наукової літератури з прогностики. За допомогою методу єдності логічного та історичного проводиться вивчення основних моментів становлення положень теорії прогнозування. Під час визначення структури юридичного прогнозування, аналізу перспективного та нормативного підходів у прогностичному дослідженні державно-правових явищ, при ілюстрації викладених положень використовувались елементи моделювання та ідеалізації.
Формування основних теоретико-методологічних положень юридичного прогнозування, побудова цілісної наукової теорії прогностичного дослідження державно-правових явищ, перехід від напрацювань загальної теорії прогнозування до прогностичних розробок в юридичній науці вимагає використання індукції та дедукції, методу сходження від абстрактного до конкретного, аксіоматичного методу.
Наукова новизна одержаних результатів випливає, в першу чергу, з теми роботи, яка ще не стала предметом спеціального комплексного монографічного дослідження. В дисертаційній роботі проведений комплексний теоретичний аналіз юридичного прогнозування, його методологічних основ, які становлять окрему проблему загальної теорії права і держави. В дослідженні здійснена спроба власного розуміння юридичного прогнозування, його специфіки.
Наукову новизну дослідження складають такі основні положення і висновки:
1. Сформульовано висновок про те, що юридичну прогностику слід розглядати як окремий науковий напрямок дослідження, основи якого розробляються в межах загальної теорії права і держави, а спеціальні питання –відповідними галузевими юридичними науками.
2. Удосконалено визначення юридичного прогнозування як імовірнісного дескриптивного наукового передбачування майбутнього розвитку досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності в певних просторово-часових межах.
. Встановлено доцільність поєднання типології юридичних прогнозів за цільовим критерієм і за часовим інтервалом прогнозування з класифікацією прогнозів, в основу якої покладена структура державно-правової дійсності та індивідуальні особливості конкретних її елементів.
. Сформульовано висновок про те, що комплексне застосування перспективного та нормативного підходів в юридичному прогнозуванні дозволить повніше виявити, масштабніше охопити та більш обґрунтовано проаналізувати проблеми майбутнього стану досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності, а також на основі сформованої відповідно до цих проблем системи цілей визначити оптимальні шляхи, способи та засоби, які з найбільшою імовірністю призведуть до вирішення цих проблем.
. Встановлено, що в процесі юридичного прогнозування необхідним є врахування природи прогнозованого об’єкта державно-правової дійсності, його якісних та кількісних характеристик, що створює можливості об’єктивного визначення часових меж прогнозування цього об’єкта, а також дозволяє ефективніше застосувати методологічний інструментарій прогностичного дослідження.
6. Сформульовано висновок про те, що раціоналізація процесу і методології юридичного прогнозування потребує виділення основних принципів прогностичного дослідження державно-правових явищ і процесів, якими є принципи системності (комплексності), науковості, етапності (стадійності), неперервності, єдності проблем, цілей і заходів, рентабельності, економності.
7. Встановлено, що специфіка об’єкта юридичного прогнозування (його складність, досить часто суто якісний характер його параметрів, обмеженість або взагалі неможливість застосування математичних методів, методів кількісної оцінки) зумовлюють більшу методологічну роль експертних оцінок при дослідженні майбутнього державно-правової дійсності, в порівнянні з екстраполяцією та моделюванням.
8. Зроблено висновок про те, що з огляду на обмеженість можливостей застосування в юридичному прогнозуванні методів екстраполяції та моделювання, доцільно наповнювати ці способи прогностичного дослідження конкретними методами і прийомами, в тому числі й спеціальнонауковими, а також застосовувати їх на якісному, описовому (дескриптивному) рівні.
9. Запропоновані конкретні пропозиції та рекомендації щодо застосування в юридичному прогнозуванні методів експертних оцінок, екстраполяції та моделювання, які дозволяють удосконалити процес проведення прогностичного дослідження об’єктів державно-правової дійсності.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації висновки та рекомендації, а також пропозиції, які в ній містяться, мають безпосередню практичну спрямованість і можуть бути використані:
а) у науково-дослідній сфері –як підґрунтя при проведенні подальших наукових досліджень теоретико-методологічних проблем юридичного прогнозування, розробці питань методології прогностичного дослідження в галузевих юридичних науках;
б) у практичній сфері –при визначенні перспектив і тенденцій розвитку національної правової системи та виявленні її назріваючих проблем, а також відшуканні найімовірніших шляхів їх вирішення;
в) у навчальному процесі –при викладанні курсів “Теорія права і держави”, “Соціологія права”, “Філософія права”, “Юридична прогностика” для одержання необхідних знань, їх розширення та поглиблення, а також при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури із вказаних предметів.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні кафедри теорії та історії держави і права юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Основні положення дисертації оприлюднені на таких конференціях:
–Міжнародна наукова конференція “Методологічні проблеми правової науки” (Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків, 13-14 грудня 2002 року);
–Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.)
–регіональні міжвузівські наукові конференції молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2001 р., 19 квітня 2002 р., 18 квітня 2003 р., 16 квітня 2004 р.);
–звітно-наукові конференції кафедр Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2001- 2006 р.р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у дев’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, а також в двох збірниках за матеріалами наукових конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що включають у себе 7 підрозділів і 5 пунктів, висновків, списку використаних джерел (292 найменування). Повний обсяг дисертації складає 207 сторінок, 27 з яких займає список використаних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У вступі обґрунтовується актуальність дослідження, його зв’язок з науковими програмами, визначається мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічна та теоретична основа, формулюється наукова новизна роботи, підкреслюється її теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.
Розділ 1. “Поняття юридичного прогнозування” складається з трьох підрозділів та присвячений дослідженню поняття юридичного прогнозування, а також його місця в соціальному прогнозуванні.
У підрозділі 1.1. “Розвиток соціальної та юридичної прогностики (огляд літератури)” дисертант досліджує основні моменти розвитку наукових досліджень в сфері соціального та юридичного прогнозування.
При цьому юридична прогностика розглядається як окремий науковий напрямок дослідження, основи якого розробляються в межах загальної теорії права і держави, а спеціальні питання –відповідними галузевими юридичними науками.
Комплексне теоретичне дослідження проблеми юридичного прогнозування дозволяє зробити висновок про те, що прогностичний напрямок юридичної науки поки що не одержав належного розвитку і перебуває на початковій стадії формування. Проблемам юридичного прогнозування у вітчизняній юридичній науці (та й на пострадянському просторі загалом) присвячені лише поодинокі статті та невеликі за обсягом розділи монографій (переважно в сфері кримінології та криміналістики). Загальнотеоретичне дослідження проблеми прогнозування в юриспруденції до цього часу відсутнє.
У підрозділі 1.2. “Поняття соціального прогнозування та місце в ньому юридичного прогнозування” аналізується поняття соціального прогнозування та співвідношення соціального прогнозування і юридичного прогнозування.
Юридичне прогнозування розглядається як один із видів соціального прогнозування, якому притаманні такі загальні його ознаки: 1) юридичне прогнозування –це передбачування, тобто одержання інформації про майбутнє (погляд в майбутнє), про майбутній стан досліджуваного об’єкта; 2) воно є науковим, тобто здійснюється в межах наукової теорії, на основі її положень, будується на фундаментальному, системному (комплексному) теоретичному аналізі закономірностей руху (розвитку) природи, суспільства і мислення (і в першу чергу, законів розвитку досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності), використовує необхідний і достатній розроблений сучасною філософією та наукою методологічний інструментарій дослідження (в тому числі й методи верифікації, апріорної перевірки прогнозу); 3) воно є дескриптивним (описовим), тобто дає лише певну інформацію про майбутній стан досліджуваного об’єкта, а не генерує рішення, спрямовані на певні перетворення цього об’єкта; 4) має імовірнісний характер; 5) має відносно визначений характер, тобто його результат (прогноз) характеризується більш-менш точною вказівкою на очікувані просторово-часові межі, в яких відбудуться прогнозовані зміни досліджуваного об’єкта; 6) це окремий, самостійний вид людської діяльності, прояв її активності, який виступає фактором рівноваги соціальної системи, певної стабілізації та максимального укріплення державно-правового буття суспільства; 7) це вид пізнавальної діяльності людини, який потребує глибокого теоретичного проникнення в сутність досліджуваного об’єкта, в процеси, що в ньому проходять, наукового переосмислення практичного досвіду, творчого застосування філософських положень та емпіричних досліджень; 9) характеризується можливістю зворотного зв’язку між дескриптивним та прескриптивним передбачуванням (між прогностичною інформацією та реальними соціальними процесами), внаслідок чого прогноз може бути самоздійснений або самозруйнований в результаті активної діяльності людини.
Основою виділення юридичного прогнозування окремим видом соціального прогнозування, в першу чергу, слугує наявність в нього власного об’єкта, яким є державно-правова дійсність (держава і право).
У підрозділі 1.3. “Юридичне прогнозування: поняття, ознаки, структура” досліджуються поняття та структура юридичного прогнозування.
Юридичне прогнозування, як окремий вид соціального прогнозування, поряд із загальною детермінацією характеризується й певною специфікою, яка проявляється на всіх рівнях цілісної структури наукового дослідження майбутнього розвитку об’єктів державно-правової дійсності.
Структуру юридичного прогнозування складають об’єкт, прогнозний фон, предмет, проблеми (проблематика), зміст, мета (ціль), завдання, суб’єкт, результат (прогноз, його зміст, форма та параметри), методологічний інструментарій, фактори та межі юридичного прогнозування.
Юридичне прогнозування можна визначити як дескриптивне наукове передбачування перспектив, тенденцій, можливих чи бажаних станів досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності в майбутньому та назріваючих проблем щодо нього, а також можливих і необхідних шляхів, засобів і строків досягнення цих станів, поставлених цілей стосовно цього об’єкта, вирішення назріваючих проблем (чи більш лаконічно як імовірнісне дескриптивне наукове передбачування майбутнього стану досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності).
Розділ 2. “Види юридичних прогнозів” складається з двох підрозділів, в яких досліджуються питання вибору критеріїв для класифікації юридичних прогнозів, класифікації, а також здійснюється характеристика основних видів юридичних прогнозів
У підрозділі 2.1. “Класифікація юридичних прогнозів” основна увага зосереджена на аналізі класифікацій прогнозів, які існують в прогностичній літературі, з метою вибору критеріїв для класифікації юридичних прогнозів.
Класифікація юридичних прогнозів сприяє глибшому їх вивченню, дозволяє здійснити обґрунтований вибір методів юридичного прогнозування, правильне, чітке визначення спрямованості та логіки прогностичного дослідження об’єктів державно-правової сфери дійсності.
В результаті визнано цілком обґрунтованим та найбільш важливим для юридичної науки поділ прогнозів за цільовим критерієм (на перспективні і нормативні) та за часовим інтервалом.
При проведенні конкретного прогностичного дослідження доцільно поєднувати дві вищезгадані типології прогнозів з класифікацією, в основу якої покладено структуру загального об’єкта юридичного прогнозування (державно-правової дійсності), що дозволить врахувати специфіку кожного конкретного об’єкта прогнозування.
У підрозділі 2.2. “Характеристика основних видів юридичних прогнозів” аналізується основні види юридичних прогнозів за цільовим критерієм та за часовим інтервалом.
Перспективний юридичний прогноз спрямований на дослідження перспектив, тенденцій розвитку того чи іншого об’єкта державно-правової дійсності, визначення можливого його стану в майбутньому, не враховуючи при цьому дії суб’єктивного фактору, який здатний вплинути на розвиток досліджуваного об’єкта. В основі розробки перспективного юридичного прогнозу лежить ідея екстраполяції (умовного продовження) в майбутнє діючих тенденцій, виявлених на основі вивчення минулого та теперішнього стану досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності. Крім того, в результаті перспективного прогнозування на основі аналізу прогнозного фону одержується не один варіант, а цілий спектр можливих варіантів розвитку прогнозованого об’єкта (нижня екстрема –дані прямої екстраполяції –найбільш імовірний варіант розвитку досліджуваного об’єкта –верхня екстрема). Немаловажливою є і констатація того факту, що в процесі перспективного юридичного прогнозування, по суті, виявляються назріваючі (або існуючі, подальший розвиток яких прогнозується) юридичні проблеми, які утворюють систему ієрархічного характеру (“дерево проблем”). Вершиною цієї системи є ключова (корінна) проблема, далі йдуть проблеми нижчих порядків (рівнів), а основу становлять найбільш конкретні проблеми.
Нормативний юридичний прогноз повинен містити інформацію про можливі та необхідні шляхи, засоби, способи, заходи, які з найбільшою імовірністю створять можливість досягнення цілей юридичного характеру. В основі розробки нормативного юридичного прогнозу лежить ідея оптимізації, вибору найбільш доцільних, конструктивних, рентабельних шляхів способів, засобів і заходів, які у визначені строки з найбільшою імовірністю дозволяють досягти поставлених цілей стосовно досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності. Причому, як і при перспективному прогнозуванні, в процесі розробки нормативного прогнозу в результаті аналізу даних прогностичного фону визначається не один варіант, а цілий спектр варіантів цілей та можливих шляхів, способів, засобів і заходів вирішення перспективних проблем. Зокрема, визначається ціль –ідеал (абсолютний оптимум), який уточнюється, виходячи з аналізу даних прогностичного фону, внаслідок чого одержується відносний оптимум. Крім того, під час нормативного юридичного прогнозування формується також система цілей ієрархічного характеру (“дерево цілей”). Вершиною цієї системи виступає кінцева ціль, що дезагрегується на нижчих рівнях системи, доходячи в основі до найбільш конкретних цілей.
В процесі юридичного прогнозування методологічною вимогою є розгляд обох вказаних систем (“дерева проблем” та “дерева цілей”) в єдності, системно, що втілюється в моделях на зразок “проблемно-цільового ромбу”, який допомагає здійснити ефективний, надійний, обґрунтований, достовірний та точний прогноз. В результаті проведення прогностичного юридичного дослідження одержується комплекс рекомендацій органам, що приймають рішення. Ці рекомендації містять інформацію стосовно оптимальних можливих шляхів, способів, засобів, заходів вирішення перспективних юридичних проблем.
Визначення часових характеристик юридичного прогнозування та класифікація юридичних прогнозів в залежності від часового інтервалу дозволяють сформувати ефективну та надійну методологію і методику прогностичного дослідження об’єктів державно-правової дійсності. При цьому найбільш доцільно поєднати типологію юридичних прогнозів за часовим інтервалом з класифікацією прогнозів, в основі якої лежить комплексна якісна та кількісна характеристика об’єкта державно-правової дійсності.
Розділ 3. “Методологія юридичного прогнозування” складається з двох підрозділів, в яких дається характеристика основним принципам і методам юридичного прогнозування.
У підрозділі 3.1. “Принципи юридичного прогнозування” стверджується, що для раціоналізації процесу і методології юридичного прогнозування доцільним є виділення основних принципів прогностичного дослідження державно-правових явищ і процесів, які проходять через усі рівні, починаючи з універсального і завершуючись деталізацією на конкретнонауковому рівні напрацювань прогностики.
Також аналізується система основних принципів юридичного прогнозування, які проходять через усі рівні, беручи свій початок на універсальному рівні, і завершуючись в деталізації на конкретно науковому рівні напрацювань прогностики. Такими виступають принципи системності (комплексності), науковості, етапності (стадійності), неперервності, єдності проблем, цілей і заходів, рентабельності, економності.
У підрозділі 3.2. “Методи юридичного прогнозування” розкриваються основні ідеї щодо застосування експертних оцінок, екстраполяції та моделювання.
Специфіка об’єкта юридичного прогнозування (його складність, досить часто суто якісний характер його параметрів, обмеженість або взагалі неможливість застосування математичних методів, методів кількісної оцінки) зумовлюють високу методологічну роль експертних оцінок при дослідженні майбутнього державно-правової дійсності.
Аналіз наукової літератури з прогностики та практики застосування експертних оцінок в юриспруденції дозволяє виділити такі основні методологічні проблеми експертних оцінок: 1) формування дієвої та ефективної інфраструктури експертного прогностичного дослідження (в тому числі, підбір компетентних і неупереджених прогнозистів-організаторів експертного дослідження); 2) підбір експертів; 3) процедура роботи експертів та питання її оптимізації; 4) обробка висловлених експертами думок з метою генерації прогнозу; 5) проблема залучення в процесі юридичного прогнозування фахівців з інших сфер знань та діяльності.
Під час підбору експертів для проведення прогностичного дослідження державно-правових явищ необхідно: 1) застосовувати різні методи відбору експертів, серед яких слід виділити документальний та експериментальний методи, а також методи голосування та самооцінки; 2) дотримуватись всіх необхідних вимог застосування цих методів, щоб не звести всю процедуру їх відбору до формалізму; 3) під час формування експертної групи слід враховувати психологічні особливості учасників експертизи, віковий фактор, фактор “зацікавленості” експерта в певному результаті дослідження та ряд інших факторів, що можуть впливати на зміст їх прогностичних висновків і висловлювань.
В процесі роботи експертів слід оптимально та обґрунтовано застосовувати різні варіанти їх опитування. Окрім традиційних методів (звичайної дискусії та разового анонімного опитування експертів), в ході юридичного прогнозування доцільним є застосування більш складних методів роботи експертів (наприклад, методу колективної генерації ідей, дельфійського методу). Крім того, варто оптимізувати та ускладнити в потрібному руслі методики застосування традиційних методів, а також проводити їх гнучке поєднання.
Методологічною вимогою прогностичного дослідження є належна обробка та інтерпретація результатів експертного дослідження. При цьому необхідно впроваджувати в практику експертного прогностичного дослідження в юриспруденції цілого комплексу методів (розроблених для потреб інших наукових дисциплін), в тому числі й математичних.
Можливості застосування в юридичному прогнозуванні методів екстраполяції та моделювання значно обмежені, тому такі способи прогностичного дослідження як екстраполяція і моделювання слід наповнювати конкретними методами і прийомами, в тому числі й спеціальнонауковими, деякі з яких необхідно розробити. Крім того, іноді більш виправданим методологічно і доцільним практично є застосування цих методів на дескриптивному рівні (шляхом аналізу якісних параметрів досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності).
У висновках сформульовані основні положення та пропозиції, досягнуті за результатами дисертаційного дослідження. Головними висновками є:
1. Юридична прогностика –це окремий науковий напрямок дослідження, основи якого розробляються в межах загальної теорії права і держави, а спеціальні питання –відповідними галузевими юридичними науками.
2. Юридичне прогнозування –це дескриптивне наукове передбачування перспектив, тенденцій, можливих чи бажаних станів досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності в майбутньому та назріваючих проблем щодо нього, а також можливих і необхідних шляхів, засобів і строків досягнення цих станів, поставлених цілей стосовно цього об’єкта, вирішення назріваючих проблем.
. Класифікація юридичних прогнозів є методологічно значимою, адже вона сприяє глибшому їх вивченню, дозволяє здійснити обґрунтований вибір методів юридичного прогнозування, визначити спрямованість та логіку прогностичного дослідження об’єктів державно-правової сфери дійсності.
4. Найбільш важливим для юриспруденції є поділ прогнозів за цільовим критерієм та за часовим інтервалом прогнозування, а кожен з виділених за цими підставами видів юридичних прогнозів характеризується специфікою логіки та процедури його генерації, можливостей вибору та застосування методологічного інструментарію, змісту та форми результату прогностичного дослідження.
. В результаті перспективного юридичного прогнозування здійснюється дослідження перспектив, тенденцій розвитку об’єкта державно-правової дійсності, визначення можливого його стану в майбутньому без врахування дії суб’єктивного фактору, що здатний вплинути на розвиток досліджуваного об’єкта. Основою розробки перспективного юридичного прогнозу є ідея екстраполяції в майбутнє виявлених в результаті вивчення минулого та теперішнього стану досліджуваного державно-правового явища, тенденцій його розвитку.
. Нормативний юридичний прогноз повинен містити інформацію про можливі та необхідні шляхи, засоби, способи, заходи, які з найбільшою імовірністю створять можливість досягнення цілей в державно-правовій сфері суспільства. В основі розробки нормативного юридичного прогнозу лежить ідея оптимізації, вибору найбільш доцільних, конструктивних, рентабельних шляхів, способів, засобів і заходів, які у визначені строки з найбільшою імовірністю дозволяють досягти поставлених цілей стосовно досліджуваного державно-правового явища.
. Методологічно конструктивним і найбільш доцільним є підхід, згідно з яким необхідно комплексно розробляти і розглядати перспективний і нормативний юридичні прогнози. При цьому структура прогностичного дослідження включає: 1) виявлення цілісного спектру можливих варіантів розвитку прогнозованого об’єкта державно-правової дійсності на основі аналізу прогнозного фону, назріваючих (перспективних) юридичних проблем, які утворюють систему ієрархічного характеру (“дерево проблем”); 2) визначення цілого спектру варіантів цілей та можливих шляхів, способів, засобів і заходів вирішення перспективних проблем, які також формуються в систему ієрархічного характеру (“дерево цілей”); 3) системний, комплексний аналіз результатів перспективного і нормативного юридичного прогнозування з метою генерації достовірного, обґрунтованого, точного, ефективного та надійного прогнозу розвитку того чи іншого об’єкта державно-правової дійсності, що дозволить одержати пакет рекомендацій державним органам, які приймають рішення, стосовно оптимальних можливих шляхів, способів, засобів, заходів вирішення перспективних юридичних проблем.
8. Важливою вимогою методології юридичного прогнозування є визначення часових характеристик прогностичного дослідження та класифікація юридичних прогнозів в залежності від часового інтервалу, в основу якої покладена комплексна кількісна та якісна характеристика досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності, що в поєднанні з типологією юридичних прогнозів за цільовим критерієм (на перспективні та нормативні) дозволить ефективніше формувати та застосовувати методологічний інструментарій юридичного прогнозування.
9. Основними елементами методології юридичного прогнозування виступають принципи та методи, які структурно організовані в єдиний комплексний методологічний інструментарій, що включає чотири основні рівні: 1) філософсько-світоглядний (універсальний); 2) загальнонауковий; 3) спеціальнонауковий; 4) конкретнонауковий.
. Для раціоналізації процесу і методології юридичного прогнозування доцільним є виділення основних принципів прогностичного дослідження державно-правових явищ і процесів, які проходять через усі рівні, починаючи з універсального і завершуючись деталізацією на конкретнонауковому рівні напрацювань прогностики. Такими виступають принципи системності (комплексності), науковості, етапності (стадійності), неперервності, єдності проблем, цілей і заходів, рентабельності, економності.
11. Кожен принцип юридичного прогнозування як структурне явище конкретизується через цілу низку вимог методологічного, методичного, організаційного характеру, які повинні втілюватись в кожному конкретному випадку в прогностичному дослідженні об'єктів державно-правової дійсності.
12. З огляду на специфіку об’єкта юридичного прогнозування методологічно більш значимими в процесі дослідження державно-правової дійсності є експертні оцінки. В процесі застосування експертних оцінок нагальною необхідністю є врахування наступних аспектів цієї проблеми: а) створення ефективної інфраструктури експертного прогностичного дослідження (вирішення всіх організаційних питань експертизи, в тому числі, підбір прогнозистів-організаторів дослідження); б) підбір експертів на основі застосування різних методів відбору експертів (їх коректного поєднання), з дотриманням усіх необхідних вимог, а також з врахуванням всіх факторів, які можуть вплинути на результат експертного прогностичного дослідження; в) оптимізація процедури роботи експертів на основі використання різних варіантів їх опитування чи гнучкого поєднання останніх; г) обробка висловлених експертами думок та інтерпретація результатів експертного дослідження з метою генерації достовірних, точних, надійних, ефективних прогнозів на основі застосування цілого комплексу методів, в тому числі й математичних; д) питання залучення в процесі юридичного прогнозування фахівців з інших сфер знань та діяльності.
13. Можливості застосування в юридичному прогнозуванні методів екстраполяції та моделювання значно обмежені, тому такі способи прогностичного дослідження як екстраполяція і моделювання слід наповнювати конкретними методами і прийомами, в тому числі й спеціальнонауковими, деякі з яких необхідно розробити. Крім того, одним із шляхів оптимізації застосування методів екстраполяції та моделювання в процесі дослідження державно-правової дійсності є використання цих методів на дескриптивному рівні (шляхом аналізу якісних параметрів досліджуваного об’єкта державно-правової дійсності).
14. Питання, розглянуті в роботі, не окреслюють усіх проблем юридичного прогнозування. Перспективними напрямами їх подальшого дослідження може стати, наприклад, детальна розробка: 1) понятійного апарату юридичної прогностики; 2) спеціальних методів прогностичного дослідження державно-правової дійсності; 3) методів визначення часових меж прогнозування різних видів державно-правових явищ; 4) методів оцінки впливу того чи іншого фактору на розвиток досліджуваного об'єкта державно-правової дійсності; 5) різноманітних методик експертного прогностичного опитування; 6) спеціальних методик та систем перспективного та нормативного юридичного прогнозування; 7) методів екстраполяції та моделювання на основі адаптації математичного інструментарію прогностичного дослідження, а також методів, що застосовуються в інших науках.
Список опублікованих автором праць за темою дисертації:
1. Андріюк В. Теоретико-методологічні проблеми юридичного прогнозування. // Право України. –. –№ 10. –с. 15-19.
. Андріюк В. В. Принципи перспективного правового прогнозування.// Держава і право: Збірник наукових праць: Юридичні і політичні науки. –К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001.–Вип. 14. –с. 55-62.
. Андріюк В. В. Нормативне прогнозування в юридичній науці.// Науковий вісник Чернівецького університету: Правознавство: Збірник наукових праць. –Чернівці: Рута, 2001. –с. 17-21.
. Андріюк В.В. Теоретико-методологічні аспекти співвідношення соціального та правового прогнозування. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. –Івано-Франківськ: Плай, 2001. –Вип. VI. –с. 15-22.
. Андріюк В. В. Види і типи правових прогнозів. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. –Івано-Франківськ: Плай, 2001. –Вип. VII. –с. 35-42.
. Андріюк В. В. Юридичне прогнозування: поняття, ознаки, структура. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. –Івано-Франківськ: Плай, 2002. –Вип. ІХ. –с. 19-25.
7. Андріюк В. В. Методологічні проблеми юридичного прогнозування. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. –Івано-Франківськ: Плай, 2002. –Вип. Х. –с. 3-12.
. Андріюк В. В. Експертні оцінки в юридичному прогнозуванні. // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. –Ужгород, 2006. –Вип. 5. –с. 51-55.
. Андріюк В. В. Юридична прогностика в системі наукового знання: деякі теоретичні проблеми. // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. –Івано-Франківськ, 2006. –Вип. ХVI. –с. 3-10.
10. Андріюк В. В. Проблеми методології юридичного прогнозування. // Методологічні проблеми правової науки. Матеріали міжнародної наукової конференції (м. Харків, 13-14 грудня 2002 року). –Х.: Право, 2003. –с. 379-381.
11. Андріюк В. В. Проблеми застосування екстраполяції в юридичному прогнозуванні. // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.). –Івано-Франківськ, 2006. –с. 3-5.
АНОТАЦІЇ
Андріюк В.В. Теоретико-методологічні основи юридичного прогнозування. –Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 –теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. –Київський національний університет внутрішніх справ. –Київ, 2006.
Дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук присвячено комплексному дослідженню теоретико-методологічних основ юридичного прогнозування. В роботі розглядаються проблеми розвитку юридичної прогностики та місця юридичного прогнозування в системі соціального прогнозування. Проаналізовано поняття, ознаки та структуру юридичного прогнозування. Здійснено пошук критеріїв для класифікації юридичних прогнозів, а також охарактеризовано основні види юридичних прогнозів за цільовим критерієм та в залежності від часового інтервалу. Аналізуються основні принципи юридичного прогнозування, а також методи експертних оцінок, екстраполяції та моделювання як способів юридичного прогнозування. Сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення методології юридичного прогнозування.
Ключові слова: юридичне прогнозування, юридичний прогноз, перспективний прогноз, нормативний прогноз, часовий інтервал прогнозування, принципи юридичного прогнозування, експертні методи прогнозування, екстраполяція, моделювання.
Андриюк В.В. Теоретико-методологические основы юридического прогнозирования. –Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01. –теория и история государства и права; история политических и правовых учений. –Киевский национальный университет внутренних дел. –Киев, 2006.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук посвящена комплексному исследованию теоретико-методологических основ юридического прогнозирования. В роботе проводится мысль о том, что юридическую прогностику следует рассматривать как самостоятельное научное направление исследования, основы которого разрабатываются в рамках общей теории права и государства, а специальные вопросы –соответствующими отраслевыми юридическим науками.
Определяется юридическое прогнозирование как имоверносное дескриптивное научное предвидение будущего развития исследуемого объекта государственно-правовой сферы действительности в некоторых пространственно-временных рамках.
Совершено поиск критериев для классификации юридических прогнозов, а также охарактеризированы основные виды юридических прогнозов за целевым критерием и в зависимости от временного интервала. Аргументирована необходимость соединения типологии юридических прогнозов за целевым критерием и временным интервалом прогнозирования с классификацией прогнозов, в основу которой поставлена структура государственно-правовой действительности и индивидуальные особенности конкретных ее элементов. Сделано вывод, что комплексное применение перспективного и нормативного подходов в юридическом прогнозировании позволит более полно выявить, масштабнее охватить и основательно проанализировать проблемы будущего положения исследуемого объекта государственно-правовой действительности, а также на основе сформированной соответственно этим проблемам системы целей определить оптимальные пути, способы и средства, которые с наибольшей вероятностью приведут к решению этих проблем.
Для рационализации процесса и методологии юридического прогнозирования целесообразным есть выделение основных принципов прогностического исследования государственно-правовой явлений и процессов, какими есть принципы системности (комплексности), научности, этапности (стадийности), непрерывности, единства проблем, целей и средств, рентабельности, экономности.
Специфика объекта юридического прогнозирования (его сложность, часто сугубо качественный характер его параметров, ограниченность или вообще невозможность применение математических методов, методов количественной оценки) предопределяют большую методологическую роль экспертных оценок при исследовании будущего государственно-правовой действительности, в сравнении с экстраполяцией и моделированием. Ограниченность возможностей применения в юридическом прогнозировании методов экстраполяции и моделирования делает целесообразным наполнение этих способов прогностического исследования конкретными методами и приемами, в том числе и специальнонаучными, а также применение их на качественном, дескриптивном уровне.
В работе также предложены конкретные требования и рекомендации относительно применения в юридическом прогнозировании методов экспертных оценок, экстраполяции и моделирования, которые позволяют усовершенствовать процесс проведения прогностического исследования объектов государственно-правовой действительности.
Ключевые слова: юридическое прогнозирование, юридический прогноз, перспективный прогноз, нормативный прогноз, временный интервал прогнозирования, принципы юридического прогнозирования, экспертные методы прогнозирования, моделирование.
Andriyuk V.V. Theoretically-methodological basis of the juridical forecasting . –Manuscript.
The thesis for obtaining the scientific degree of the Candidate of Legal Sciences in speciality 12.00.01 –Theory and History of the State and Law. –The Kiev National University of Internal Affairs. –Kiev, 2006.
The thesis for obtaining the scientific degree of the Candidate of Legal Sciences is devoted to the complex research of the theoretically-methodological basis of the juridical forecasting. It is showed the main problems of the juridical prognostics develop and the juridical forecasting place in the system of the social forecasting. The author analyses the concept, signs and structure of the juridical forecasting. The author looks for the criterion to the classification of the juridical forecasts, gives characterize to the main kinds of the juridical forecasts, depending on its aim and the time measure interval. In the work is given the analyses of the most important principles of the juridical forecasting and methods of the expert forecasting, forecasting extrapolation and modeling. A number of suggestions as to methodology improvement of the juridical forecasting.
Key words: juridical forecasting, juridical forecast, perspective forecast, normative forecast, time measure interval, principles of the juridical forecasting, methods of the expert forecasting, forecasting extrapolation, modeling.
26