Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
Львівський національний медичний університет
імені Данила Галицького
БОГОНОС ЛІЛІЯ ІВАНІВНА
УДК 618.11-008.6-092:612.017.1+612.015.1]-08
ДИФЕРЕНЦІЙОВАНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ СТРЕСІНДУКОВАНОЇ ГАЛАКТОРЕЇ
У ЗБЕРЕЖЕННІ РЕПРОДУКТИВНОГО ЗДОРОВ’Я ЖІНКИ
14.01.01- акушерство та гінекологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
ЛЬВIВ - 2006
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 і кафедрі клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького
Наукові керівники:
доктор медичних наук, професор
Беседін Віктор Миколайович, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1
доктор медичних наук, професор
Чоп’як Валентина Володимирівна, Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, завідувач кафедри клінічної імунології та алергології
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор
Бойчук Алла Володимирівна, Тернопільський державний медичний університет ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України; завідувач кафедри акушерства та гінекології факультету післядипломної освіти
доктор медичних наук, професор
Мазорчук Борис Федорович, Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України; завідувач кафедри акушерства та гінекології №1
Провідна установа:
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра акушерства та гінекології №1, м. Київ
Захист дисертації відбудеться 25 лютого 2006 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.600.04 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (79010, м. Львів,
вул. Пекарська, 69).
Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (76000, м. Львів,
вул. Січових Стрільців, 6).
Автореферат розісланий 24 січня 2006 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат медичних наук А.І. Попович
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Охорона репродуктивної функції жінки - це одне з першочергових завдань як держави загалом, так і медицини зокрема, яке має глибинне медико-соціальне підґрунтя (Гойда Н.Г., Жилка Н.Я., 2004; Судаков К.В., 1996; Aloi J.A., 1995). Ураження фертильної функції жіночого організму дією хронічного психоемоційного стресу становить важливу проблему сучасної медичної науки та практики (Iванова П.І., 1994; Камілова Д.П., 1993; Шевчик Н.В., Зуев В.М., Леонова А.Б., Чубаровский В. В., 2002). Одним із способів зниження частоти розвитку стресіндукованих захворювань, що можуть призвести до безпліддя, є рання діагностика цих хвороб та ефективні методи їх лікування (Сергеева Н.І., Дзеранова Л.К., 2005; Ader R., 1995).
Погіршення соціально-економічних умов життя в Україні та негативний вплив факторів навколишнього середовища спричиняють зростання кількості стресіндукованих захворювань (від 54 до 88%), що здатні ушкоджувати репродуктивну функцію жіночого організму (Михайлова А.А., 1992; Судаков К.В., 1996). За останні 5 років ці хвороби надзвичайно поширились не тільки в Україні, а й у всіх інших країнах та охопили 37% жіночого населення світу. (Горниченко І.І., Ромащенко О.В., Мельников С.М., Білоголовка В.В., 2005; Anisman H. et al., 1993).
На особливу увагу заслуговує галакторея, яка виникає на тлі психоемоційного стресу. Оскільки функціональна галакторея стресіндукована (ФГс) - це нейроендокринно-імунне захворювання, можна стверджувати, що ФГс становить глобальну медичну проблему й охоплює такі галузі клінічної медицини: гінекологію, ендокринологію, імунологію, неврологію, сексопатологію, психіатрію (Утешев Б.С., Коростелев С.А., 1990). Це захворювання не тільки негативно впливає на якість життя людини, а спричиняє зменшення її працездатності, призводить до втрати фертильності у жінок (Камишова Д.П., 1993; Овсянникова Т.В., 1998).
На сучасному етапі розвитку медичної науки наші уявлення про нейроендокриноімуногенез ФГс не мають достатнього наукового підґрунтя, оскільки не беруться до уваги особливості впливу на організм такого потужного дисрегуляторного фактора, як стрес, що активно розбалансовує нейроендокринно-імунні механізми з можливою, насамперед, втратою імунологічної толерантності організму. Вивчення нових етіологічних факторів та патогенетичних механізмів ФГс дає змогу виявити новi пiдходи до розроблення обгрунтованої тактики комплексного та диференційованого лікування жінок, хворих на ФГс, з перспективою підвищення ефективності їх клінічної реабілітації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є фрагментом кафедральної теми: „Особливості нейроендокрин-ного, імунного гомеостазу та фетоплацентарного комплексу при ускладненому перебігу вагітності”(номер держреєстрації 0104U010654).
Мета дослідження. Покращення репродуктивного здоров’я жінок шляхом вивчення адаптогенних механізмів розвитку та розроблення диференційо-ваного підходу до діагностики і лікування хворих на функціональну стресіндуковану галактореєю на основі комплексу анамнестично-клінічних, гормональних, імунологічних і біохімічних досліджень.
Для досягнення поставленої мети були визначені завдання дослідження:
1. Вивчити анамнестично-клінічні асоціації та вивести індекси стресу у хворих на ФГс та здорових жінок.
. Проаналізувати вміст у сироватці крові, обстежуваних жінок, основних адаптогенних гормонів.
. Визначити стан фагоцитарної системи, популяцій та субпопуляцій лімфоцитів, основних прозапальних цитокінів у хворих на ФГс та здорових жінок.
. Вивчити рівень циклічних нуклеотидів та NO-аніона в сироватці крові хворих на ФГс та здорових жінок.
. Розробити комплексний диференційований підхід до лікування хворих на ФГс та оцінити його ефективність.
Об’єкт дослідження - функціональна стресіндукована галакторея.
Предмет дослідження - анамнестично-клінічні асоціації у хворих на ФГс, роль стресіндукції, адаптогенних гормонів, імунної системи, циклічних нуклеотидів та аніону оксиду азоту в розвитку хвороби, визначення критеріїв діагностики, стадій розвитку ФГс та диференційованих підходів до лікування таких хворих.
Методи дослідження. Під час виконання цієї роботи використовували загальноклінічні (анкетування, тести функціональної діагностики), імунологічні (радіоімунологічний та імуноферментний методи визначення вмісту адаптогенних гормонів й основних цитокінів; імуноцитологічне визначення фагоцитозу; лазерна проточна цитометрія для оцінки популяцій та субпопуляцій лімфоцитів) та біохімічні (визначення фракцій протеїнів крові, циклічних нуклеотидів та основного аніона оксиду азоту) методи дослідження. Інструментальний метод передбачав ультразвукове дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. Уперше проведене поглиблене анамнестичне опитування на основі даних психотерапевтичного анкетування дало змогу проаналізувати роль хронічного психоемоційного стресу в розвитку ФГс, виявити особливості проявів передменструального та імунопатологічних синдромів при цьому захворюванні. Уперше комплексно проаналізовано три індекси стресу в хворих на ФГс та їх відмінності згідно зі стадією розвитку хвороби. Розроблена бальна система поділу хворих на ФГс на групи за стадією розвитку хвороби (на основі анамнестично-клінічних даних, гормонального пролактинового індексу стресу), що уможливлює вчасне диференційоване лікування ФГс.
Уперше комплексно вивчені асоціації нейрогормональних та імунологічних процесів у хворих на ФГс. Доведено, що галакторея, яка не супроводжується підвищенням вмісту спонтанного пролактину в сироватці крові, може виникати на тлі хронічного стресу. На основі імунореактивних властивостей пролактину виявлені клініко-лабораторні прояви формування умов переходу імунодефіцитного синдрому в автоімунний. З’ясована провідна роль оксиду азоту та вторинної месенджерної системи циклічних нуклеотидів у порушенні нейроендокринно-імунної осі за умов ФГс. Уперше розроблені та введені в практику певні схеми комплексної терапії при ФГс залежно від стадії розвитку хвороби.
Практичне значення одержаних результатів. Розроблена комплексна бальна система ранньої діагностики ФГс з визначенням стадій розвитку захворювання за даними тривалості та інтенсивності перед менструального синдрому та галактореї, овуляторної функції, особливостей імунологічних синдромів та гормонального індексу стресу. Система здійснених анамнестичних, клінічних, гормональних та імунологічних досліджень уможливлює диференційовану діагностику ФГс з іншими видами галактореї - первинною та іншими функціональними. Застосовано, на основі поділу хворих на групи згідно зі стадією розвитку, диференційоване лікування, з визначенням його тривалості та оцінкою ефективності лікування. Обґрунтовано доцільність впровадження в практику системи диспансеризації хворих на ФГс для запобігання порушень репродуктивної функції, виникненню імунодефіцит-ного та автоімунного синдромів.
Впровадження результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні рекомендації впроваджено в роботу пологового будинку м. Дрогобича, міського пологового будинку м. Луцьк, міського пологового будинку №2 м. Києва, I міського пологового будинку м. Львова, Тема нейроендокринно-імунного впливу стресу на жіночий організм використовується в навчальній роботі кафедри акушерства та гінекології №1, кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, кафедрі акушерства та гінекології Івано-Франківського державного медичного університету.
Особистий внесок у розроблення дисертації. Дисертант здійснив самостійно клінічний відбір хворих, складання анкет-опитувачів та клініко-імунологічних схем обстежень, забір матеріалу для досліджень, призначення лікування, динамічний амбулаторний контроль за віддаленими результатами терапії, опрацьовування результатів клінічних та лабораторних досліджень, статистичний аналіз отриманих даних. Окрім цього, дисертант самостійно написав усі розділи дисертації, сформулював висновки та запропонував практичні рекомендації, забезпечив їх впровадження в практичну роботу медичних установ.
Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації слухали та обговорювали на засіданнях кафедри акушерства та гінекології №1 і кафедри клінічної імунології та алергології, на науково-практичних конференціях: IV українська науково-практична конференція з актуальних питань клінічної імунології та алергології (Київ, 1999), Товариство акушер-гінекологів (Львів, 1999), V українська науково-практична конференція з актуальних питань клінічної імунології та алергології (Київ, 2000), I український науковий симпозіум „Нейрогормональна регуляція функцій жіночої репродуктивної системи в період становлення в нормі та при патології”(Харків, 2001), Міжнародний пленум наукового товариства патофізіологів України (Одеса, 2002), науково-практичний семінар із міжнародною участю „Клінічна імунологія та алергологія - погляд у майбутнє”(Львів-Трускавець, 2004).
Публікації. Матеріали дисертаційного дослідження викладені в 8 публі-каціях з них: - 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України,
в матеріалах конференцій - 1, пленуму - 1.
Обсяг та структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, 6 розділів, у яких описано власні дослідження, заключного аналізу, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури. Робота викладена на 153 сторінках, вміщує
49 таблиць, 10 рисунків. Список використаної літератури налічує
першоджерел (101 -українсько-російських та 109 - іноземних авторів), який розміщений на 22 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріал і методи досліджень. Для досягнення поставленої мети та виконання відповідних завдань була розроблена програма досліджень, яка складалася з трьох етапів. На першому етапі здійснювали анамнестично-клінічний відбір з 198 жінок віком від 18 до 45 років, які були обстеженi в 1998 по 2005 рр. на базі пологового будинку м. Дрогобич (вiддiлення жіночої консультації) - 46 осіб, на кафедрі акушерства та гiнекологiї №1 Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького -
осіб, на кафедрі iмунологiї та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького - 62 особи. Дослідження виконували в лабораторіях: кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, Львівського обласного клінічного діагностичного центру, Львівської обласної спеціалізованої клінічної дитячої лікарні, лабораторії радіоізотопної діагностики, а також в Інституті біохімії НАН України ім. О. Палладіна. Для виконання поставлених завдань у всіх 198 жінок провадили широке анамнестичне опитування, клінічне, лабораторне обстеження і здійснювали диференційну діагностику з первинною гіперпролактинемією та іншими функціональними галактореями для того, щоб виділити в окрему групу хворих на ФГс. Таким чином були сформовані дві групи: основна група - 84 жінки, хворі на ФГс, контрольна група - 22 здорові жінки. В основній групі за допомогою анкет-опитувачів була досліджена анамнестична стрес-індукція від антенатального періоду до моменту обстеження. Клiнiчне oбстеження передбачало вимірювання артеріального тиску та пульсу зранку і ввечері протягом трьох тижнів. Визначали співвідношення діастолічного артеріального тиску до пульсу в кожної хворої - ІС1. Окрім цього, здійснювали огляд грудних залоз, під час якого оцінювали інтенсивність галактореї за трибальною системою. Тести функціональної діагностики дозволили оцінити овуляторну функцію. Для перевірки тіла матки і додатків провадили їх ехосканування на апараті „АLОKА”(США). Рoзгoрнутий аналiз крoвi здійснювали з викoристанням загальновідомої методики (визначення відношення відносної кількості лімфоцитів до відносної кількості еозинофілів - ІС2). Вміст спонтанного та стимульованого церукалом пролактину в кровi визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою набору „Пролактин ИФА" фірми „RIACEA-JRE-SORIN”(Франція) та апарату”ДІА-плюс”фірми „Гоффман-La-Roch”(Швейцарія). Відношення рівня стимульованого пролактину до рівня спонтанного - ІС3. Кoнцентрацiю лютеїнізуючого (ЛГ) та фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів у сивoрoтцi крoвi вимірювали на 5-7-й день менструальнoгo циклу в жiнoк з 28-денним циклом імуноферментним методом, користуючись вiдповiдними наборами фірми „RIACEA-JRE-SORIN”(Франція) та апаратом „DIA-плюс”фірми „Гоффман-La-Roch”(Швейцарія). Для утoчнення функцioнальнoгo стану щитoподібнoї залoзи і надниркових залоз визначали вміст у кровi вiльнoгo трийодтироніну (Т3), тирoксину (Т4), тиреoтрoпнoгo гoрмoну (ТТГ) та кортизолу за допомогою радiоiмунологiчного аналiзу з використанням b-лічильника та тест систем фірми „IMMUNOTECH”(Чехія). За допомогою стандартних iмунологiчних методів визначали фагоцитарний показник, „раннє”та „пізнє”фагоцитарне число. Крім цього, для оцінки імунного статусу провадили фенотипування лімфоцитів за допомогою лазерного проточного цитометра („Decton Dikenson”, США). Гуморальний природжений імунітет оцінювали за вмістом СРП, TNF-α, IL-1, , IL-2, IL-10 у сироватці крові, які визначали імуноферментним методом з використанням стандартних тест-систем: „Diaclone”, „UVT”(Франція), „Сytіmmune”(США) на апараті „DIA-плюс”фірми „Гоффман-La-Roch”(Швейцарія). Білкові фракції визначались методом електричного розділення на плівках ацетату целюлози. Циклiчні аденозин-монофосфат (цАМФ) та гуанозинмонофосфат (цГМФ), рiвень NO-аніону в сироватці крові досліджували на базi Інституту біохімії НАН України iм. О. Палладiна. Вміст у сироватці крові циклічних нуклеотидів визначали методом колонкової хроматографії, показник NO-аніону - спектрометричним методом із використанням стандартного Greiss-реактиву.
На другому етапі згідно з вищезазначеними обстеженнями (аналіз анамнестичних факторів стрес-індукції, гормональні дослідження, виведення індексів стресу) були сформовані три підгрупи хворих на ФГс жінок відповідно до запропонованої бальної системи поділу за трьома стадіями розвитку хвороби. Перша підгрупа (ФГс1 - перша стадія) - 45 (53,57%) жінок - 15-25 балів. Друга підгрупа (ФГс2 - друга стадія) - 21 жінка (25%), - 26-35 балів; Третя підгрупа (ФГс3 - третя стадія) - 18 (21,3%) жінок - 36 балів і більше.
На третьому етапі за допомогою вивчення показників адаптогенних гормонів, показників клітинних та гуморальних природженого і набутого імунітету, вмісту в сироватці крові циклічних нуклеотидів та оксиду азоту ми запропонували та провадили диференційоване лікування відповідно до стадії розвитку хвороби. У групі хворих на ФГс1 застосовували препарат деприм по 1 таблетці тричі на добу до 6 місяців. Хворим на ФГс2 призначали деприм по 3 таблетки на добу упродовж 6 місяців, поліоксидоній внутрішньом’язево в дозі 6 мг/доба протягом 20 днів через день, а відтак у підтримувальнійдозі 6 мг/доба один раз на 7 днів протягом шести місяців. У групі ФГс3 призначали деприм по 1 таблетці тричі на добу упродовж 6 місяців та бромкриптин, починаючи з малих доз (від 0,63 до 10 мг/доба) протягом 6 мiсяцiв. Контроль аналiзу кровi провадили один раз на 4 - 8 тижнiв. Весь комплекс досліджень проводився до лікування та через 6 місяців після лікування.
Статистичне опрацювання результатiв здійснювали самостійно за допомогою непараметричної статистики методом Манна-Уітні та кореляційної і варiацiйної статистики за Стьюдентом-Фiшером. Вiрогiднiсть рiзницi мiж показниками, що порiвнювали, визначали за допомогою критерiю Стьюдента. Мiнiмальним порогом вiрогiдностi вважали значення Р<0,05. Статистичне опрацювання даних провадили з використанням комп’ютера АМD-Duron(tm), Windows-XP Proffessional, програм Мicrosoft Office, версія 2002.
Результати досліджень та їх обговорення. Під час вивчення ФГс з’ясовано, що це захворювання супроводжується характерними анамнестично-клінічними проявами, присутності стресових впливів з різною тривалістю дії, нейроендокринно-імунними порушеннями, галактореєю, альгоменореєю, передменструальним синдромом, порушенням репродуктивної функції, про що свідчить змінена овуляторна функція та знижений вміст у сироватці крові гормонів ЛГ (Р<0,001) та ФСГ (Р<0,001), кортизолу (Р<0,02), зниженням ІС1 (Р<0,05) та підвищенням ІС3 (Р<0,001). Окрім цього, у жінок хворих на ФГс спостерігаються клінічні прояви імунопатії (синдром втоми, тривалий субфебрилітет, артралгії) з дисбалансом імунологічних показників: зменшення відносної (Р<0,05) та абсолютної (Р<0,01) кількості захоплювальної здатності фагоцитів та збільшення абсолютної кількості NK-клітин (Р<0,001). У хворих на ФГс було виявлено зниження відносної кількості CD4+-- (P<0,01) та CD8+-лімфоцитів (P<0,001) у крові, що призвело до зниження імунорегуляторного індексу в них (P<0,02) та підвищення відносної кількості CD25+-лімфоцитів (P<0,01) у крові. Також спостерігалося розбалансування вторинної месенджерної системи циклічних нуклеотидів, про що свідчать вірогідно нижчий вміст цАМФ (Р<0,001) в сироватці крові та зниження індексу цАМФ/цГМФ (Р<0,001) на тлі порушення NO-регуляції внаслідок підвищення в сироватці крові концентрації NO-2 (Р<0,05).
Зважаючи на різну тривалість дії психоемоційного стресу в хворих на ФГс, яка оцінювалась з моменту виникнення проявів галактореї та передменструального синдрому, особливостей анамнестично-клінічних даних стрес-індукції в них, різну інтенсивність проявів галактореї, відмінності згідно гормонального індексу стресу, особливості імунопатологічних проявів - були виділені три стадії розвитку ФГс, розподіл на які потім підтвердився гормональними, імунологічними та біохімічними дослідженнями.
Для групи хворих на ФГс1 характерні анамнестично-соціальні прояви стрес-індукції, які тривали від 1 до 3 років, через дію факторів стресу сімейного характеру, пізнє становлення менархе (48,9% жінок); галакторея середньої інтенсивності (1 бал); альгоменорея; передменструальний синдром в усіх хворих на ФГс1 виявлявся в симптомах (порушення зосередження, вибагливість до їжі); синдромом втоми - в усіх жінок. Вміст стимульованого пролактину (Р<0,001) та відповідно показник ІС3 (Р<0,001) були вищими, рівні гормонів ЛГ (Р<0,001) та ФСГ (Р<0,001) - нижчими, ніж у контрольній групі, на тлі не зміненого рівня гормонів Т3, Т4, ТТГ та кортизолу. Крім цього, у жінок із ФГс1 спостерігалося зменшення кількості NK-клітин (Р<0,05), відносної кількості CD4+- лімфоцитів (Р<0,02) з розбалансуванням системи циклічних нуклеотидів (зниження вмісту цАМФ (Р<0,01) та показника співвідношення цАМФ/цГМФ (Р<0,001), порівняно з відповідними показниками здорових жінок).
Для групи хворих на ФГс2 були характерні анамнестично-соціальні прояви стрес-індукції, які тривали від 3 до 5 років, через дію факторів стресу соціального та сімейного характеру, пізнє становлення менархе (66,7%). Порушення менструальної функції мало характер альгоменореї і гіпоменореї з порушенням овуляторної функції (76,1% жінок) та аменореєю (23,8% жінок). Прояви галактореї були вираженої інтенсивності (2 бали) в усіх жінок. Передменструальний синдром у хворих на ФГс2 виявлявся в симптомах погіршення настрою (втрата лібідо - в усіх жінок), симптомів пізнавального характеру (порушення зосередження - в усіх жінок, відсутність оргазму - 57,1%), симптомів зміни поведінки (вибагливість до їжі - 57,1%, спалахи плачу, інсомія - в усіх жінок), симптоми соматичного характеру (метеоризм, біль у грудних залозах, набряки - в усіх жінок). У жінок цієї групи спостерігався також нестійкий субфебрилітет (52,3%) та синдром втоми - в усіх жінок. Для хворих на ФГс2 було характерним зменшення показника ІС2 (Р<0,05) та істотне підвищення ІС3 (Р<0,001) порівняно з даними здорових жінок та групою хворих на ФГс1 (Р<0,001), ФГс3 (Р<0,001). Вміст спонтанного пролактину в сироватці крові хворих на ФГс2 був нижчим, ніж у сироватці крові здорових жінок (Р<0,01), хворих на ФГс1 (Р<0,001) та ФГс3 (Р<0,001). Рівень стимульованого пролактину в сироватці крові хворих на ФГс2 (5102,62±506,79 мМО/л; Р<0,001) був вищим тільки від аналогічного показника здорових жінок. Вміст кортизолу був також нижчим (Р<0,05) порівняно з контролем та відповідним показником хворих на ФГс1 (Р<0,01) на тлі низького вмісту ФСГ (Р<0,001) та ЛГ (Р<0,001) і не зміненої концентрації гормонів Т3, Т4, ТТГ порівняно з контрольною групою. У хворих на ФГс2 спостерігалося зменшення абсолютного числа показника захоплювальної здатності фагоцитів (Р<0,02) і підвищення відносної (Р<0,001) та абсолютної (Р<0,001) кількості NK-клітин у крові порівняно із здоровими жінками та зменшення абсолютного числа показника захоплювальної здатності фагоцитів (Р<0,05), відносної (Р<0,001) й абсолютної (Р<0,001) кількості NK-клітин у сироватці крові порівняно з хворими на ФГс1. Окрім цього, у групі ФГс2 спостерігалось зменшення відносної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,001), CD8+-лімфоцитів (Р<0,02) у крові порівняно з контролем та зменшення відносної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,02) і підвищення абсолютної кількості CD25+-лімфоцитів (Р<0,01) порівняно з групою хворих на ФГс1. У групі хворих на ФГс2 спостерігався істотно знижений вміст у сироватці крові цАМФ (Р<0,001), цГМФ (Р<0,001) та показник цАМФ/цГМФ (Р<0,001) порівняно з такими показниками здорових жінок та вірогідно нижчий вміст цАМФ (Р<0,001) і цГМФ (Р<0,001) порівняно з відповідними показниками групи хворих на ФГс1. Концентрація NO-2 в сироватці крові хворих на ФГс2 була нижчою ніж у здорових жінок (Р<0,001) та хворих на ФГс1(Р<0,05).
Для групи хворих на ФГс3 характерні анамнестично-соціальні прояви стрес-індукції, які тривали понад 5 років через дію факторів стресу соціального та сімейного характеру; пізнє становлення менархе, порушення менструальної функції за типом аменореї з ановуляцією - в усіх жінок цієї групи. Прояви галактореї спонтанного характеру (3 бали) - в усіх жінок, передменструальний синдром в усіх хворих на ФГс3 виявлявся в симптомах погіршення настрою (втрата лібідо, ворожість), симптомах пізнавального характеру (втрата зосередження, відчуття оргазму), симптомах зміни поведінки (апатія, соціальна ізоляція) та соматичних симптомах (акне, набряки, біль голови, грудних залоз, інсомія). Крім цього, для всіх жінок цієї групи був характерним синдром хронічної втоми; у 17 (94,4%) хворих на ФГс3 спостерігались прояви стійкого субфебрилітету, артралгії, міалгії. У групі хворих на ФГс3 виявлено зниження ІС1 (Р<0,001) та ІС2 (Р<0,01) та ІС3 (Р<0,001) порівняно з контрольною групою, зниження ІС1 порівняно з групою ФГс1 (Р<0,01), - ІС3 порівняно групами хворих на ФГс1 (Р<0,001) та ФГс2 (Р<0,001). Вміст спонтанного пролактину в сироватці крові хворих на ФГс3 був підвищений (343,75±36,36мМО/л, Р<0,05), а вміст індукованого пролактину та кортизолу в сироватці крові цих хворих (відповідно 2239,96±383,06мМО/л, Р<0,05; 394,06±20,27мМО/л, Р<0,001) був знижений при низьких концентраціях ФСГ (5,54±0,61мМО/мл, Р<0,001) та ЛГ (3,98±0,54мМО/мл, Р<0,001) і незміненому вмісту Т3, Т4, ТТГ у сироватці крові, порівняно із здоровими жінками. Виявлено зменшення фагоцитарного показника (45,71±2,17%, 1,57±0,10Г/л, Р<0,001), абсолютної кількості NK-клітин (0,24±0,03Г/л, Р<0,001), кількості CD4+-лімфоцитів (14,14±1,61%, 0,48±0,05Г/л, Р<0,001), та CD8+-лімфоцитів (13,64±0,94%, 0,19±0,02Г/л, Р<0,001) у крові, зниження імунорегуляторного індексу (Р<0,001), підвищення експресії рецептора до IL-2 на CD25+- лімфоцитах (Р<0,001) на тлі гіпергамма-глобулінемії (Р<0,001) порівняно з контрольною групою. У хворих на ФГс3 виявлено зниження показника фагоцитарного числа (Р<0,01), зменшення абсолютної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,02) та збільшення CD25+-лімфоцитів (Р<0,01) порівняно з хворими на ФГс1 та зменшення абсолютної кількості CD4+-лімфоцитів (Р<0,02) та відносної кількості CD8+-лімфоцитів (Р<0,01), імунорегуляторного індексу (Р<0,05), збільшення абсолютної кількості CD25+-лімфоцитів (Р<0,02) порівняно з хворими на ФГс2. Окрім цього, у хворих на ФГс3 виявили активацію прозапальних цитокінів - підвищення в сироватці крові концентрації TNF-альфа (3,32±0,80пг/мл, Р<0,001), IL-1Я (112,71±16,05пг/мл, Р<0,001), IL-2 (20,40±3,44пг/мл Р<0,05). Про поглиблення рефрактерності вторинної месенджерної системи циклічних нуклеотидів із розвитком ФГс свідчило зниження вмісту в сироватці крові цАМФ (Р<0,001), цГМФ (Р<0,001) порівняно з аналогічними показниками групи здорових жінок та групи хворих на ФГс1, зниження індексу цАМФ/цГМФ порівняно з контрольною групою (Р<0,001) та з групою ФГс1 (Р<0,05). Окрім цього, у групі хворих на ФГс3 спостерігались супрафізіологічні рівні NO-2 (62,86±6,44 ммоль/л; Р<0,001) в сироватці крові порівняно з групою здорових жінок (Р<0,001), групою хворих на ФГс1 (Р<0,001) та групою хворих на ФГс2 (Р<0,001). Виявили також позитивну кореляцію вмісту в сироватці крові NO-2 та кортизолу (г=+0,51), вмісту NO-2 та IL-1ß (г=+0,58), - IL-1ß та кортизолу (г=+0,74) у групі хворих на ФГс3. Зазначені закономірності можуть бути підґрунтям для розвитку імунозалежного запалення з автоімунним синдромом.
Отже, внаслідок ФГс відбуваються порушення адаптогенних механізмів, що спричиняють нейроендокринно-імунні розлади. Нейроендокринно-імунні зміни у хворих на ФГс характеризуються змінами вмісту основних адаптогенних гормонів та розвитком імунодефіцитного синдрому, що створює умови для розвитку автоімуноагресії та призводить до автоімунних ендокринопатій, гонадопатій та інших автоімунних хвороб.
Після здійснення комплексу обстежень хворих на ФГс запропонували таке лікування: у групах хворих на ФГс1, ФГс2, ФГс3 застосовували препарат деприм з метою розривання феномена ”реверсії”пролактину за умов хронічного психо-емоційного стресу, зменшення утворення імунореактивного пролактину в сироватці крові, стимуляції стрес-лімітуючої системи для відновлення її функції. Зважаючи на те, що для хворих на ФГс2 було характерним послаблення клітиннозалежних механізмів з розвитком стійкого синдрому втоми та набутої форми імунодефіциту, цим хворим призначили препарат поліоксидоній (”Петроваксфарм”, Москва) для стабілізації показників імунної системи (фагоцитарного показника, Т-хелперів та співвідношення імунорегуляторних клітин CD4+/CD8+). Призначення бромкриптину в групі хворих на ФГс3 застосовувалось для регуляції циклічного виділення пролактину, відновлення його здатності виявляти модуляторну дію на імунну та ендокринну системи з метою запобігання розвитку автоімунного синдрому.
Після запропонованого диференційованого лікування протягом 6 місяців у 43 (79,63%) із 54 жінок основної групи виявлено зникнення галактореї у 12 (63,14%) жінок групи ФГс1, 18 (90,00%) жінок групи ФГс2, 13 (86,67%) жінок групи ФГс3 та проявів передменструального синдрому в 12 (63,14%) хворих на ФГс1 (відновлення лібідо та здатності до зосередження), у 18 (90,00%) хворих на ФГс2 (відновлення лібідо, здатності до зосередження та оргазму, відсутність спалахів плачу), у 13 (86,67%) хворих на ФГс3 (зникнення апатії, соціальної ізоляції). Клінічні прояви імунопатологічних синдромів зникли: в 11 (57,89%) хворих на ФГс1, 11 (55,00%) хворих на ФГс2 та 9 (60,00%) хворих на ФГс3 хронічної втоми; у 5 (27,78%) жінок хворих на ФГс3 - відсутність артралгії, у 8 (44,45%) жінок - міалгії. Із 54 пацієнток, які були проліковані у 33 (61,11%) жінок відновився оваріально-менструальний цикл, 20 (37,04%) жінок завагітніли та 18 (33,3%) жінок народили живих доношених дітей. Крім цього, такий підхід до лікування в 33 жінок (61,11%) дав змогу стабілізувати функціональний (Р<0,001) та гормональний індекси стресу (Р<0,01) порівняно з хворими перед лікуванням; абсолютне значення фагоцитарного показника (Р<0,01) стало вищим, абсолютна кількість NK-клітин (Р<0,01) стабілізувалась, збільшилась відносна кількість CD4+- лімфоцитів (Р<0,001) та CD8+ - лімфоцитів (Р<0,01), а відносна кількість CD25+ лімфоцитів (Р<0,01) зменшилась порівняно з хворими перед лікуванням. Із показників вторинної месенджерної системи циклічних нуклеотидів вдалося стабілізувати лише індекс цАМФ/цГМФ (Р<0,01) порівняно з хворими перед лікуванням, а вміст NO-2 в сироватці крові (Р<0,01) нормалізувався через 6 місяців лікування.
ВИСНОВКИ
1. У дисертаційній роботі розроблені нові шляхи покращення репродуктивного здоров’я жінок за умов функціональної стресіндукованої галактореї на основі створення інтегральної системи аналізу анамнестично-клінічних, гормонально-імунних та біохімічних (циклічних нуклеотидів, аніону оксиду азоту) досліджень та виявлено асоціації нейрогормональних та імунологічних процесів у цих хворих. Визначено особливості стадій розвитку ФГc та диференційовані підходи до лікування у цих хворих.
2. У всіх хворих на ФГс виявлено анамнестичну стрес-індукцію, що супроводжувалась порушенням фертильної функції (самовільні викидні -21,43%, вторинне безпліддя - 23,8%), пізнє становлення менархе (57,1%), порушенням менструальної та овуляторної функції, проявами передменструального синдрому.
. Результати комплексного аналізу індексів стресу засвідчили, що за умов функціональної стресіндукованої галактореї спостерігається зменшення функціонального, клітинного та гормонального індексів стресу в III стадії розвитку ФГс, в той час, як в I та II стадії розвитку ФГс збільшений пролактиновий індекс стресу за рахунок підвищення стимульованого пролактину в сироватці крові.
. Виявлено відсутність підвищення вільного трийодтироніну, тироксину та тиреотропного гормону при низькому вмісті фолікулостимулюючого й лютеїнізуючого гормонів в сироватці крові хворих на ФГс, зниження вмісту кортизолу згідно розвитку хвороби та коливання концентрації спонтанного пролактину з її підвищенням в III стадії розвитку ФГс.
. Виявлені клінічні прояви імунопатологічних синдромів (у всіх хворих спостерігався синдром втоми, у 21,43% хворих - синдром імунодефіциту та у 33,33% хворих - автоімунний синдром), що підтверджувались певними змінами імунологічних показників: зменшення показника захоплювальної здатності фагоцитів, збільшення кількості CD16+/CD56+-лімфоцитів, зменшення CD4+-лімфоцитів, зменшення імунорегуляторного індексу, тоді як автоімунному синдрому відповідало підвищення концентрації прозапальних цитокінів: TNF-альфа, IL-1ß, IL-2 на тлі зростання кількості CD25+-лімфоцитів та гіпергамма-глобулінемії.
. Взаємозв’язок адаптогенних гормонів, імунних, аденілциклазних та NO-залежних механізмів розвитку функціональної стресіндукованої галактореї особливо виражені в III стадії розвитку хвороби, що підтвердилось вираженими позитивними кореляціями: між концентраціями кортизолу та IL-1ß (г=+0,74), IL-1ß та NO (г=+0,58), NO та кортизолу (г=+0,51).
7. Ефективність запропонованого лікування хворих на ФГс (при I стадії - деприм, при II - деприм, поліоксидоній, при III - деприм, бромкриптин) оцінювалась зменшенням симптому галактореї та проявів передменструального синдрому у 43 (79,63%) жінок, зменшенням імунопатологічних синдромів в 43 (79,63%) жінок, відновленням овуляторної функції та настанням вагітності у 20 (37,03%) жінок, народженням живих доношених дітей у 18 (33,3%) жінок.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Для покращення діагностики та лікування захворювань, що супроводжуються галактореєю з порушенням оваріально-менструального циклу, безпліддям на тлі нейроендокринно-імунних синдромів рекомендуємо поглиблене анамнестичне та клініко-лабораторне обстеження жінок.
. Пропонуємо виділити три стадії ФГс. Слід впровадити в практику охорони здоров’я нові імунопатогенетичні критерії діагностики ФГс (I стадія: галакторея (тривалістю 1-3 роки) є незначно виражена (1б), менструальна функція характеризується альгоменореєю; передменструальний синдром (тривалістю 1-3 роки) - слабовиражений; психоемоційні розлади мають характер пригніченого настрою та підвищеної втомлюваності; імунологічні порушення виявляються в нестійких імунодефіцитних станах із розбалансуванням імунологічних показників; вміст спонтанного пролактину - в межах норми, ІС3 - вище норми;. II стадія: галакторея (тривалістю 3-5 років) - значно виражена (2б); спостерігається альго- і/або гіпоменорея, передменструальний синдром (тривалістю 3-5 роки) виражений; із психоемоційних станів переважає порушення сну та втома; імунологічні розлади виявляються в клініко-лабораторних показниках набутого імунодефіциту (найчастіше інфекційного); вміст спонтанного пролактину - в межах норми, ІС3 - вищий від норми. III стадія: галакторея (тривалістю понад 5 років) - інтенсивна (3б), спостерігається аменорея й ановуляція; передменструальний синдром (тривалістю понад 5 років ) значно виражений; психоемоційний стан характеризується апатією, соціальною ізоляцією; імунологічні розлади - проявами автоімуноагресії та алергії; вміст спонтанного пролактину - вищий норми; ІС3 - нижчий від норми .
. На основі поділу хворих на ФГс на групи за стадією розвитку хвороби пропонуємо показання до імунологічного обстеження хворих: на ФГс1 - визначення фагoцитарнoго показника, кількості NK-клітин (CD16+/56+-); хворих на ФГс2 - визначення фагoцитарнoго показника, кількості NK-клітин (CD16+/56+-), CD3+-, CD4+- ,CD8+- та CD25+- лімфоцитів, хворих: на ФГс3 - CD3+-, CD4+- ,CD8+- CD25+- лімфоцитів, вмісту TNF-α ,СРП, IL-1ß, IL-2 та гамма-глобулінів.
. Рекомендуємо виділити жінок з ФГс в окрему групу ризику по виникненню безпліддя, ендокринопатій, нейроендокринно-імунних та автоімунних захворювань.
. Пропонуємо впровадити в практику охорони здоров’я нові диференційо-вані методи лікування хворих ФГс (при I стадії слід призначати деприм, при II стадії -деприм та поліоксидоній, при III стадії - де прим та бромкриптин). Лікування необхідно провадити не менше 6 місяців в усіх хворих на ФГс.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
АНОТАЦІЯ
Богонос Л.І. Диференційовані підходи до лікування функціональної стресіндукованої галактореї в збереженні репродуктивного здоров’я жінки. - На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство та гінекологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2006.
Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливої медико-соціальної проблеми - вивчення адаптогенних механізмів розвитку функціональної стресіндукованої галактореї (ФГс) та розроблення диференційованих підходів до лікування хворих на ФГс, залежно від стадії її розвитку.
У результаті оцінки анамнестично-клінічних асоціацій, функціонального, клітинного та гормонального індексів стресу виділено три стадії розвитку ФГс. За допомогою дослідження основних гормонів (пролактину, кортизолу, ФСГ, ЛГ, Т3, Т4, ТТГ), показників клітинного та гуморального природженого та набутого імунітетів, рівня циклічних нуклеотидів та оксиду азоту в сироватці крові було виявлено: зниження рівнів досліджуваних гормонів (кортизолу, ФСГ, ЛГ) та коливання рівня спонтанного пролактину з підвищенням у III підгрупі; синдром імунодефіциту в II підгрупі хворих на ФГс; умови для розвитку автоімунного синдрому у III підгрупі хворих на ФГс на тлі прогресування рефрактерності вторинної месенджерної системи циклічних нуклеотидів з втратою регуляторних властивостей оксиду азоту в II групі хворих на ФГс та його супрафізіологічні рівні в III підгрупі хворих на ФГс.
Запропоновано диференційовані підходи до лікування у хворих на ФГс (I стадія - деприм, II стадія - деприм, поліоксидоній, у III стадія - деприм, бромкриптин) протягом 6 місяців. У всіх хворих на ФГс лікування зумовило відновлення оваріально-менструального циклу; 20 (37,04%) жінок завагітніли; у 33 (61,11%) хворих на ФГс стабілізувались функціональний та гормональний індекси стресу, фагоцитарний показник, CD16+/56+-, CD4+- , CD25+- лімфоцити, імунорегуляторний та цАМФ/цГМФ індекси та рівень NO-2 в сироватці крові.
Ключові слова: галакторея, імунодефіцит, стрес, діагностика, лікування.
АННОТАЦИЯ
Богонос Л.И. Дифференцированные подходы к лечению функциональной стрессиндуцированной галактореи в сохранении репродуктивного здоровья женщины. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого МЗ Украины, Львов, 2006.
Диссертационная работа посвящена решению важной медико-социальной проблемы - изучению адаптогенных механизмов развития функциональной галактореи стрессиндуцированной (ФГс) и разработке дифференцированных подходов к лечению больных с ФГс в зависимости от ее стадии развития. Было обследовано 198 женщин в возрасте от 18 до 45 лет. Основная группа состояла из 84 больных на ФГс, контрольная группа - из 22 здоровых женщин.
На основании анамнестическо-клинических исследований, анкетирования, длительности возникновения галактореи с передменструальным синдромом (в I подруппе -1-3 года, во II подруппе - 3-5 лет, III подруппе больше 5 лет), лабораторных исследований с изучением основных адаптогенных гормонов (спонтанного и стимулированного пролактина, кортизола, ФСГ, ЛГ, Т3, Т4, ТТГ) были выведены три индекса стресса (функциональный, клеточный и гормональный) и больных с ФГс разделили на три подгруппы в зависимости от стадии развития болезни. I подгруппа состояла из 45 женщин (І стадия развития - 53,6 %), II подгруппа - 21 женщины (ІІ стадия развития - 25 %), а III подгруппа - 18 женщин (ІІІ стадия развития - 21,4 %). I стадия развития: галакторея (1б) незначительно выражена, менструальная функция характеризируется альгоменореей; предменструальный синдром - слабовы-раженный; психоэмоциональное состояние проявляется угнетенным настроением; иммунологические нарушения проявляются повышенной утомляемостью и неустойчивым иммунодефицитным состоянием; содержание спонтанного пролактина - в пределах нормы, ІС3 - выше нормы. II стадия: галакторея (2б) значительно выражена; наблюдается альго- и/или гипоменорея; предменструальный синдром - выраженный; психоэмоцио-нальное состояние проявляется нарушением сна; иммунологические нарушения проявляются хронической утомляемостью и иммунодефицитом состоянием; содержание спонтанного пролактина - в пределах нормы, ІС3 - выше нормы. III стадия: галакторея (3б) интенсивного характера; наблюдается аменорея с ановуляцией; предменструальный синдром - значи-тельно выраженный; психоэмоциональное состояние проявляется апатией и социальной изоляцией; иммунологические нарушения - аутоиммунным синдромом; содержание спонтанного пролактина - выше нормы, ІС3 - ниже нормы.
В результате исследования основных адаптогенных гормонов не было установлено изменений уровня гормонов Т3, Т4, ТТГ в основной группе и в подгруппах соответственно к стадии развития болезни в сравнении с контрольной группой, был снижен уровень гормонов (ФСГ, ЛГ) в основной группе и в подгруппах соответственно к стадии развития болезни в сравнении с контрольной группой. В результате исследования уровня кортизола установлено: снижение гормона кортизола во II и III подгруппах больных с ФГс в сравнении с контрольной группой и I подгруппой больных с ФГс. Кроме того, наблюдалось снижение уровня спонтанного пролактина во II подгруппе больных с ФГс в сравнении с контрольной группой, I, III подгруппой больных с ФГс и повышение уровня спонтанного пролактина в III подгруппе больных в сравнении с контрольной группой, I и II подгруппой больных на ФГс.
В результате исследования иммунной системы, циклических нуклеотидов и аниона оксида азота установлено: синдром иммунодефицита в II подгруппе больных с ФГс, условия развития аутоиммунного синдрома в III подгруппе больных с ФГс на фоне прогрессирования рефрактерности вторичной мессенджерной системы циклических нуклеотидов с потерей регуляторных свойств оксида азота во II подгруппе больных и его супрафизиологические уровни в III подгруппе больных с ФГс. Таким образом, вследствии развития ФГс притерпевает изменения адаптивный ответ организма женщин, который приводит к нейроендокринно-иммунным нарушениям.
На основании проведенного исследования предложены дифференцированные подходы к лечению больных с ФГс (I стадия - деприм, II стадия - деприм, полиоксидоний, III стадия - деприм, бромкриптин).
Эффективность лечения оценивалось в 54 женщин через 6 месяцев лечения, которые прошли курс терапии, по следующим критериям: исчезновение клинических проявлений предменструального синдрома и синдрома галактореи - у 43 (79,63 %) женщин (12 женщин (63,16%) I подгруппы, 18 женщин (90%) II подгруппы, 13 женщин (86,67%) III подгруппы). Клинические симптомы, которые характеризировали иммунопатологического состояние исчезли в 31 (57,41%) женщины: 11 (57,89%) больных I подгруппы, в 11 (55,00%) больных II подгруппы и 9 (60,00%) больных III подгруппы отмечалось отсутствие хронической утомляемости; у 5 (27,78%) больных III подгруппы - отсутствие артралгии, у 8 (44,45%) женщин - отсутствие миалгии. Восстановление овариально-менструального цикла наблюдалось у 33 женщин (61,11%). Наступление беременности было у 20 (37,03 %) женщин, которое закончилось рождением живых доношеных детей у 18 (33,3%) женщин. Кроме улучшения клинических показателей у исследуемых женщин наблюдалась стабилизация ряда лабораторных показателей: был стабилизирован гормональный индекс стресса, фагоцитоз, число CD16+/56+-, CD4+-, CD8+- CD25+- лимфоцитов, индекс цАМФ/цГМФ и уровень NO-2 в сыворотке крови.
Лечебно-реабилитационную терапию (предупреждение возникновения психоэмоциональных стрессов, психотерапия, здоровый образ жизни, положительные эмоции) и наблюдение за такими больными необходимо проводить до 5 лет с обязательным иммунологическим обследованием 1 раз в 6 месяцев.
Ключевые слова: галакторея, иммунодефицит, стресс, диагностика, лечение.
ABSTRACT
Bogonos L.I. Differential approaches to the treatment of functional stress-induced galactorrhea in preserving of the women reproductive health. Manuscript.
Dissertation for the scietific degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.01 - obstetrics and gynecology. -Danylo Halytskyi Lviv national medical university Ministry of Health Care in Ukraine, Lviv, 2006.
The dissertation is devoted to the solution of a significant medico-social problem - investigation of adaptogenic mechanisms of the development of functional stress-induced galactorrhea and elaboration of differential approaches to its treatment depending on the stage of disease advancement.
On the basis of anamnestic and clinical studies, including psycho-therapeutic inventory, and investigation of the main adaptogenic hormones, the three principal indexes of stress have been deduced (functional, cellular, and hormonal). Patients with FGs were divided into three groups according to the stage of development of the disease. On the basis of investigation of the main hormones (T3, T4, TTH, hydrocortisone, FSH, LH), congenital and acquired cellular and humoral immunity, level of cyclic nucleotides and nitric oxide in the serum of blood, we have revealed: decrease of level of the adaptogenic hormones under study and fluctuations of prolactin level. The immunodeficiency syndrome was detected in the group of patients with FGs2, conditions for the development of autoimmune syndrome - in the group with FGs3 at the background of progressing refractivity of the “secondary messenger” system of cyclic nucleotides with the loss of nitric oxide regulatory properties. On the basis of our research differential approaches to the treatment of FGs have been proposed (FGs1 - deprim, FGs2 - deprim, polyoxydonium, FGs3 - deprim, bromcryptin). Duration of therapy was determined on the basis of stabilization indexes of gamma-globulin level and NO-2 .
Key words: galactorrhea, immunodeficiency, stress, diagnostic, treatment.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ФГс- функціональна галакторея стресіндукована
цАМФ- циклічний аденозинмонофосфат
цГМФ- циклічний гуанозинмонофосфат
IL - інтерлейкін
NK - клітини - натуральні кілери
СРП - С реактивний протеїн
Підписано до друку 14.11.2005. Формат 60х90/16.
Папір офсетний. Умов. друк. арк. 0,9. Друк різографічний.
Наклад 100 прим. Зам. 1342.