Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Міністерство освіти і науки України
Комунальний вищий навчальний заклад
«Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф.Беньковського»
Херсонської обласної ради
Предмет: Методика навчання іноземної мови
Модуль № 1. Теоретичні основи методики навчання іноземної мови
Семестр VІ №1-2
Кількість годин: 2
ЛЕКЦІЯ
Тема 1. Методика навчання іноземних мов як наука. Цілі, зміст, принципи, методи, прийоми та засоби навчання іноземної мови.
Викладач: Рогова Є.С.
Розглянуто і схвалено на засіданні предметної (циклової) комісії
викладачів іноземної філології
Протокол №______ від ______ року
Голова комісії ________ Н.С.Середа
2014 р.
Тема 1.1. Методика навчання іноземних мов як наука. Цілі, зміст, принципи, методи, прийоми та засоби навчання іноземної мови
Знати :
Вміти :
Тип лекції: вступна, діалогічна.
Ключові поняття:методика як наука, методи дослідження.
План
Основна література
Додаткова література
Інтернет-ресурси
http://www.esl-library.com/index.cfm?PageId=1
http://www.teachingenglish.org.uk/try/teaching-kids
http://www.teachingenglish.org.uk/try/lesson-plans
http://iteslj.org/Techniques/Kavaliauskiene-Autonomy/
http://iteslj.org/games/
http://www.manythings.org/lulu/
http://www.bbc.co.uk/languages/tutors/internet/index.shtml
Глобалізація суспільства, потреба особистості в швидкій адаптації до умов полікультурного світу, який весь час змінюється, посилює інтерес до мовної освіти як важливого інструменту життєдіяльності людини в полікультурній і мультилінгвальній спільноті людей. Мовна освіта є важливим засобом, котрий формує свідомість особистості та її здатність бути соціально мобільною в суспільстві, сприяє веденню діалогу культур у світі, що глобалізується навколо розв’язання різноманітних проблем. Нові освітні реалії передбачають формування філософії сучасного європейця — «навчання упродовж життя», яка дає усвідомлення необхідності самоосвітньої діяльності особистості та його готовності опановувати нові знання, в т. ч. вивчати нові мови.
Від фахівця будь - якої сфери діяльності вимагається знання однієї чи декількох іноземних мов. Недостатнє знан ня іноземних мов, у першу чергу англійської, ускладнює спілкування на міжнародному рівні громадян України, зап ровадження новітніх технологій виробництва, комп'ютери зацію ділової, культурно-освітньої та побутової сфер.
Нові реалії вимагають змін до рівнів володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до відбору змісту та організації матеріалів, використання адекватних форм та видів контролю
Новий Державний стандарт початкової загальної освіти прийнятий Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 року №462, що вступив в силу з 2012-2013 навчального року ставить нові завдання перед вчителем та студентом, що готується вчити молодших школярів іноземної мови уже з першого класу. На основі цього Державного стандарту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові навчальні плани, навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка підручників.
В наш час ніхто майже не сумнівається, що методика навчання: іноземної мови, як і інших навчальних предметів, є однією з педаго гічних наук.
Чим займається педагогіка?
ПЕДАГОГІКА розглядає суспільний процес виховання та освіти підростаючого покоління в цілому, а МЕТОДИКА займається питанням виховання і навчання підростаючого покоління засобами даного (певного) навчального предмету, тобто засобами іноземної мови. МЕТОДИКА - це дидактика в дії. З історії розвитку методики відомо, що методика навчання іноземної мови (ІМ) довгий час вважалася мистецтвом.
Чи має значення особистість самого вчителя?
Всім відомо, який великий вплив має вчитель, його вміння використовувати свої прийоми до різних аудиторій. Отже, мистецтво вчителя полягає в тому, щоб враховувати конкретні закономірності відображені у відповідний принципах та рекомендаціях, стосовно даних конкретних умов навчання. Цьому мистецтву можна навчитися, бо знання, навички, вміння самого вчителя не стануть надбанням учнів, якщо він не володіє теорією навчання ІМ, в основу якої покладено досягнення науки. Тобто, майбутній вчитель має добре володіти теоретичним курсом "методика навчання ІМ", щоб навчання, яке він здійснюватиме, було ефективним і відповідало сучасним вимогам.
Які ж основні завдання курсу?
До них відносяться такі:
Чи можете ви визначити, в чому полягає розвиваюче і виховне значенні предмету "МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ?
Розвиваюче значенні полягає у
а) формуванні вмінь і навичок навчання;
б) застосуванні теоретичних вмінь і навичок на практиці.
Виховне значення предмету "Методика навчання ІМ" у
а)виховані інтересу до педагогічної діяльності та
б) вихованні інтересу до предмету.
Які ж значення має поняття "методика"?
Найчастіше воно вживається у трьох значеннях:
Методика як наука тісно пов'язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами.
Які ж основні компоненти навчального процесу?
Це : а) навчаюча діяльність вчителя;
б) навчальна діяльність учня;
в) організація навчання.
Що таке навчання?
Будь-який процес навчання - це процес сумісної діяльності вчителя та учнів. Навчання - це акт взаємодії того, хто навчає з тим, кого навчають з метою передачі одним і засвоєння іншим соціального досвіду.
Яка ж участь вчителя і учнів у цій діяльності?
На початковому етапі дії учителя превалюють, з часом "доля " вчителя зменшується, а учнів зростає. Дії учнів стають більш активними, творчими, самостійними. Вчитель керує навчальною діяльністю учнів.
Під "організацією" в широкому розумінні цього термін мають на увазі такі фактори:
Без тісної взаємодії усіх трьох компонентів навчальний процес не може бути ефективним.
Отже, методика навчання ІМ - це наука, яка вивчає цілі, зміст, методи і засоби навчання, а також способи навчання і виховання на матеріалі ІМ. Об'єктом методики є навчання, а предметом - метод навчання. Розрізняють два види методики: ЗАГАЛЬНА методика займається вивченням закономірностей і особливостей процесу навчання будь-якої мови; СПЕЦІАЛЬНА досліджує навчання тих мовних і мовленнєвих явищ, які є специфічними для конкретної іноземної мови.
У загальній методиці вивчення іноземних мов можна виділити вікові аспекти, наприклад, методику раннього навчання, що досліджує особливості навчання дошкіль ників та молодших школярів; шкільну методику (середній та старший шкільний вік), методику вищої школи, мето дику навчання дорослих, методики спеціального про фесійного навчання тощо
Особливість методики навчання ІМ в початковій школі полягає в тому, що вона становить методику початкового навчання ІМ, коли закладаються основи вивчення ІМ.
Методика навчання ІМ як педагогічна наука пов'язана зі значною кількістю інших наук і використовує виявлені ними факти і встановлені закономірності. У тіснішому, ніж інші науки зв'язку з методикою знаходяться педагогіка, психологія, лінгвістика і психолінгвістика, тому їх називають базовими для методики науками.
Методика, як педагогічна наука, узгоджується з педагогікою, як "часткове з загальним". Навчання ІМ здійснюється на єдиній дидактичній основі яка реалізується в системі дидактичних принципів.
Назвіть, які це принципи? Принцип наочності посильності міцності свідомості, науковості активності виховуючого навчання, індивідуалізації доступності систематичності та послідовності проблемності розвиваючого навчання, тощо. В методиці навчання ІМ загальні принципи дидактики набувають певної специфіки. Якої саме - ми розглянемо на окремому семінарському занятті.
В чому ж полягає зв'язок методики навчання ІМ з психологією?
ПСИХОЛОГІЯ навчання вивчає закономірності формування будь-якої діяльності. Основні поняття психології - це знання, навички та вміння. ЗНАННЯ - це система орієнтирів, які дозволяють нам успішно реалізувати діяльність. НАВИЧКИ - це найпростіші компоненти діяльності які мають повністю автоматизований і як правило, несвідомий характер. ВМІННЯ - це повністю сформована дія(мовленнєва дія). Дані психології допомагають зрозуміти процеси оволодіння мовними навичками та процеси засвоєння матеріалу мови. Психологія навчання ІМ досліджує найефективніші шляхи засвоєння мовних знань, формування мовленнєвих навичок і умінь.
ПСИХОЛІНГВІСТИКА-це галузь психології, яка вивчає специфічні для даної мови мовленнєві операції в системі породження та сприймання мовлення (тобто фактори, які зумовлюють процеси породження і сприймання мовлення). Психологія спілкування вивчає проблеми, пов'язані з тим, як людина спілкується.
ЛІНГВІСТИКА- це наука, яка вивчає а)сутність мови та різноманітні форми її існування; б) закономірності опису мови для різних цілей. Лінгвістична теорія визначає розуміння суті мови та мовлення, що впливає на рішення основних питань методики і більше всього на відбір змісту та методів навчання. Загальне мовознавство використовується ж в загальній методиці, так і в часткових методиках. Часткове мовознавство (германістика, романістика) використовується головним чином в методиках викладання тієї чи іншої мови.
Методика навчання ІМ пов'язана і з іншими педагогічними науками, а саме: методикою вивчення російської мови в національній школі, методикою викладання рідної мови. До числа нових наук суміжних з методикою відноситься кібернетика, використання понять якої веде до уточнення цілей навчання та до розподілу процесу навчання на окремі відрізки. Це складає основу для розробки програмованого навчання.
З якими предметами пов’язана методика навчання ІМ?
В чому проявляється цей зв'язок?
3. Роль курсу методики навчання у системі професійної підготовки майбутнього вчителя початкової школи.
Чи потребує спеціальної підготовки вчитель для роботи з дітьми в процесі навчання ІМ?
Питання методичної підготовки вчителя ІМ набувають у наш час особливого значення. Пояснюється це необхідністю забезпечити державний стандарт підготовки фахівця відповідно до його кваліфікаційної характеристики.
Як відомо, знання, навички самого вчителя не стануть надбанням учнів, якщо він не володіє теорією навчання ІМ. Для того, щоб навчання ІМ було ефективним і відповідало сучасним вимогам, майбутній вчитель повинен добре оволодіти теоретичним курсом «методики» який повинен посідати провідне місце в системі професійної підготовки фахівця - вчителя ІМ в початкових класах.
Курс методики навчання ІМ має своїм завданням допомогти вчителю в організації і проведенні навчально-виховної роботи з предмету «Іноземна мова», коли формуються навички і вміння з усіх видів мовленнєвої діяльності. Предмет повинен допомогти вчителю побачити основні тенденції в розвитку сучасної методики навчання ІМ, зрозуміти вимоги і систему роботи по діючим навчально-методичним комплексам і дати можливість для творчості на кожному етапі навчально-виховного процесу. Головним в наш час стало не тільки знання предмету, який викладає вчитель, скільки вміння навчити, викликати інтерес до знань, сформувати певні риси особистості і характеру.
Однак володіння педагогом теорією навчання ІМ ще не вирішує проблеми його педагогічної майстерності. Майстерність приходить до вчителя лише в тих випадках, коли методична теорія: буде успішно застосована на практиці, до тих умов, в яких вчителю прийдеться працювати. Педагогічні вміння та навички формуються в результаті подолання труднощів в застосуванні різних прийомів, методів та засобів навчання.
Отже, перед тим, хто вивчає курс методики навчання ІМ стоять завдання;
1. Оволодіти основами теорії методики.
2. Усвідомити вимоги шкільної програми.
З. Зрозуміти структуру шкільних підручників.
4. Ознайомитися з практикою роботи вчителів ІМ в початкових класах
5. Навчитись визначати конкретні методи, прийоми і навчальний
матеріал з кожного аспекту навчання їм.
6. Виробити навички планування навчального процесу з ІМ і уміння реалізувати плани роботи в ході її викладання.
4. Поняття «початковий етап» у вивченні іноземної мови.
Підвищення інтересу до раннього навчання ІМ - одна з примітних ознак сучасної школи. Принципи державної освітньої політики зумовили необхідність реформування системи навчання ІМ: переглядається структура ступенів навчання, оновлюється зміст навчання ІМ і зміст виховання засобами ІМ; створюються авторські програми та альтернативні підручники з ІМ.
В методиці за останні роки розроблено декілька стратегій навчання ІМ молодших школярів (йдеться про вивчення англійської мови):
з використанням системи навчально-комунікативних ігор;
з опорою на лінгвістичну систему рідної мови;
з національною орієнтацією (вивчення американського варіанту
англійської мови);
із вживанням малих форм дитячого фольклору в процесі паралельного
навчання всіх видів мовленнєвої діяльності та інші.
Система навчання ІМ як і система навчання інших предметів в школі передбачає вивчення ІМ:
а) на уроках;
б) в позакласній роботі;
в) в позашкільних закладах;
г) в сім'ї.
Що означає термін «Система»?
Система - це будь-яке складне явище, до якого входять численні елементи, котрі утворюють певну сукупність завдяки наявності між ними внутрішніх зв'язків. В методиці ми говоримо про систему навчання мови, систему вправ, систему уроків тощо.
Головними чинниками, що обумовлюють функціонування системи ІМ в початкових класах є:
принципи і зміст навчання та інші.
Чи варто говорити відокремлено про навчання ІМ в початковій школі? Що означає поняття "початковий етап"?
Під "початковим етапом" розуміють період навчання ІМ, що дозволяє закласти основи комунікативної компетенції, необхідні і достатні для їх подальшого розвитку і удосконалення в курсі вивчення цього предмету.
Учні повинні навчатися різним видам мовленнєвої діяльності:
Для того, щоб закласти основи по кожному з перерахованих видів мовленнєвої діяльності, необхідно накопити мовні засоби, що забезпечать функціонування кожного з них на елементарному комунікативному рівні. Від початкового етапу залежить успіх в оволодінні предметом на наступних етапах.
Англійський методист Г.Пальмер надавав велике значення початку у вивченні ІМ: «Take care of the first two stages and the rest will take care of itself». Хоч у цьому висловлюванні згадується крім початкової і середня ланка, це не знімає важливості першої, тобто початкового матеріалу.
Російський методист І.В.Рахманінов писав: "Більшість методів (мається на увазі направлення, система навчання) суттєво відрізняються один від одного на елементарному рівні навчання, а для подальшого або зовсім не розроблені, або мало відрізняються одна від одної навіть у методистів, що належать до протилежних таборів . "
Нові реалії вимагають змін до рівнів володіння іноземними мовами, визначення нових підходів до відбору змісту та організації матеріалів, використання адекватних форм та видів контролю.
Державний стандарт початкової загальної освіти прийнятий Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 року №462, що вступив в силу з 2012-2013 навчального року, розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.
5. Цілі навчання іноземної мови на початковому етапі
Добір цілей, принципів, змісту, методів, прийомів та засобів навчання ІМ зумовлений обраним підходом навчання ІМ.
В сучасній методиці розрізняють 4 підходи до вивчення ІМ:
Біхевіористський - оволодіння ІМ як сформованість респонсивних реакцій на іншомовні стимули.
Інтуїтивно-свідомий - оволодіння іноземною мовою на основі моделей в інтенсивному режимі з наступним усвідомленням їх значення правил оперування ними.
Свідомий пізнавальний - діяльність учня спрямована передусім на засвоєння правил використання лексико-граматичних моделей, на основі яких здійснюється свідоме конструювання висловлювань.
Комунікативно-діяльнісний - органічне поєднання свідомих і підсвідомих компонентів у процесі навчання ІМ, тобто засвоєння правил відбувається одночасно з оволодінням їх комунікативно-мовленнєвою функцією, формування іншомовних мовленнєвих навичок і вмінь відбувається через і завдяки здійсненню учнем іншомовної діяльності.
На вашу думку, який з цих підходів сприяє кращому вивченню ІМ, тобто найбільш результативний?
Комунікативно-діяльнісний підхід передбачає оволодіння засобами
спілкування (фонетичними, граматичними, лексичними) спрямоване на їх
практичне застосування у процесі спілкування. Для цього необхідно моделювати ситуації реального спілкування. Навчальна діяльність учнів організовується таким чином, щоб вони виконували вмотивовані дії з мовленнєвим матеріалом для вирішення комунікативних завдань, спрямованих на досягнення цілей та намірів спілкування. З позицій цього підходу процес навчання будується адекватно до реального процесу мовленнєвого спілкування. Але процес навчання не може співпадати повністю з процесом комунікації, що має місце в реальному житті, можна лише говорити про максимальне зближення процесу реального спілкування.
Отже, саме комунікативно-діяльнісний підхід до навчання ІМ зумовлює добір цілей, принципів, змісту, методів, прийомів та засобів навчання.
Крім того, говорячи про систему навчання ми говоримо про систему вправ, систему уроків, тощо
Кожна система має свою структуру, кожен елемент якої розглядається як підсистема. Функціонування кожної з них спрямоване на досягнення однієї мети. В нашому випадку - навчити іншомовному спілкуванню.
Поняття "система навчання" передбачає наявність таких понять як «принципи навчання», які характеризують систему навчання ІМ, а також «цілі навчання», «зміст навчання», «методи, прийоми і засоби навчання», які складають їх зміст і структурну основу.
Отже, цілі навчання ІМ в початкових класах визначені в Державному стандарті початкової освіти та програмі «Іноземна мова». Це очікувані результати навчальних досягнень учнів в оволодінні іноземною мовою. Необхідно чітко уявити кінцеві цілі навчання – ті результати досягнень, які треба забезпечити, і проміжні - для етапу, для класу, що дозволить вчителю формулювати конкретні задачі уроків і його окремих етапів.
Навчання ІМ в початковій школі повинно забезпечити реалізацію практичних, загальноосвітніх, розвиваючих та виховних цілей.
Загальноосвітні і виховні цілі реалізуються в процесі оволодіння учнем практичних навичок та вмінь.
Метою вивчення іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності з урахуванням комунікативних умінь, сформованих на основі мовних знань і навичок, оволодіння уміннями та навичками спілкуватися в усній і письмовій формі з урахуванням мотивів, цілей та соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях.
Практична мета - провідна. Вона передбачає практичне опанування ІМ, тобто оволодіння усіма мовними засобами для здійснення іншомовного спілкування на елементарному рівні в основних видах мовленнєвої діяльності: аудіюванні, говорінні, читанні та письмі.
Освітня мета - збагачення духовного світу особистості, отримання та розширення знань про культуру країни, мова якої вивчається, а також рідної країни, відомості про будову ІМ, її систему і т.д. Освітня мета реалізується через навчальний матеріал.
Виховна мета - засобами ІМ сприяє формуванню світогляду учнів, їх ціннісних орієнтацій, розвитку відчуттів, емоцій, позитивних рис характеру.
Розвиваюча мета покликана розвивати інтелектуальну, емоційну і мотиваційну сфери особистості учня. Реалізується у двох напрямах:
1) розвиток індивідуально-психологічних характеристик учня,
2) розвиток спеціальних навчальних умінь.
Всі 4 цілі в тій чи іншій мірі конкретизуються, але реалізуються вони всі одночасно, в комплексі.
6. Зміст навчання
Цілі навчання тісно пов’язані зі змістом навчання. Зміст відповідає на. запитання «чого навчати?» і має забезпечити досягнення головної мети навчання (навчити учнів спілкуватися ІМ в типових ситуаціях повсякденного спілкування). Мета впливає на обсяг і характер змісту навчання.
Для того, щоб учень опанував вмінням усного мовлення, він повинен знати слова даної мови, вміти правильно їх вимовляти, складати з них речення, писати. Таким чином, знання в галузях фонетики, лексики, граматики та орфографії входять в поняття змісту навчання (мовна компетенція). Але лише знання мовного матеріалу не забезпечує володіння, необхідні ще й навички володіння цим матеріалом в різних видах мовленнєвої діяльності (мовленнєва компетенція).
Спілкування являє собою обмін інформацією на різні теми (ситуації), отже необхідно визначити коло тем (ситуацій), на базі яких буде вестись навчання.
До змісту навчання також треба включити знання, навички та вміння мовлення.
Раніше зміст навчання теж визначався текстовим матеріалом підручників Сучасна методика визнає це як країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал.
Країнознавча компетенція - це знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається, а лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв мови в ситуаціях спілкування.
Отже, зміст навчання включає такі компоненти:
мовний, мовленнєвий, країнознавчий та лінгвокраїнознавчий
навчальний матеріал;
Зміст навчання іноземної мови
Чи можна визначити шляхи забезпечення кращого засвоєння навчального матеріалу?
Так: це
підвищення змістовності навчального матеріалу:
здійснення яскравого першого знайомства з новим матеріалом;
пошук конкретних асоціацій;
виконання численних тренувальних вправ;
систематичне повторення;
виконання великої кількості творчих завдань;
систематичний контроль знань матеріалу і вмінь володіння ними.
Ефективне опанування учнями змісту навчання і досягнення цілей у навчанні ІМ відбувається за умови організації навчального процесу згідно з певними принципами.
Лінгвокраїнознавство у навчанні іноземної мови молодших школярів.
На сучасному етапі навчання ІМ передбачається посилення виховної, загальноосвітньої і розвиваючої спрямованості змісту освіти за рахунок використання пізнавально-країнознавчого (лінгвокраїнознавчого) підходу до відбору і організації навчального матеріалу. При такому підході ІМ засвоюється в тісному зв'язку з історією, культурою країни, мова якої вивчається. Підвищуючи інтерес дітей до мови як засо бу спілкування, необхідно розвивати інтерес до мови як скарбниці культури. Тому до змісту навчального матері алу з англійської мови обов'язково необхідно включити матеріал країнознавчого, національно-культурного ха рактеру, зокрема такий, який має виховне значення.
Лінгвокраїнознавчий підхід актуальний для всіх етапів навчання, в тому числі і для початкового. Дошкільники і молодші школярі, так само, як і школярі середнього і старшого етапів навчання виявляють зацікавленість до життя своїх однолітків за кордоном, до їх звичаїв, традицій, способу повсякденного життя, формам проведення вільного часу тощо.
Навчання ІМ невіддільне від ознайомлення з культурою країн, де розмовляють цією мовою. У процесі вивчення ІМ діти повинні якомога глибше збагнути культурні особливості народу-носія, набути соціокультурної компетенції. Адже без цього неможливе спілкування та взаєморозуміння представників різних націй. Використання лінгвокраїнознавчої інформації в доступній та цікавій для маленьких дітей формі сприяє засвоєнню ними елементів іншомовної культури, підвищенню їх пізнавальної активності, створенню у дітей позитивної мотивації.
Починати слід з того рівня культурної інформації, якого дитина набуває у ранньому віці. Йдеться мова в першу чергу про дитячі вірші, пісеньки, скоромовки, які називаються Nursery Rhymes. Необхідно зазначити, що вони посідають значне місце в англомовній літературі і, хоча їх дуже багато, є серед них такі, що відомі усім, незалежно від країни та соціального статусу носія мови. Тому Nursery Rhymes входять до культурного мінімуму, обов'язково го для всіх шкіл США та інших англомовних країн. Отже, дитячі вірші входять до фонових знань носіїв мови і тому не повинні лишатися поза увагою і в нашій країні.
Елементами соціокультурного компоненту змісту по винні стати малі форми дитячого фольклору: віршики, пісеньки, лічилки, ігри, казочки тощо. Такий матеріал, крім того, що сприяє реалізації соціокультурного компонен та навчання, допомагає формувати артикуляційні, інто наційні, лексико-граматичні навички та вміння, перед бачені програмою, позитивно впливає на мотиваційну та емоційну сферу особистості.
У залежності від методичного завдання окремого ета пу навчання іноземної мови малі форми дитячого фоль клору можна використовувати:
- на етапах введення матеріалу;
- як фонетичну зарядку після засвоєння матеріалу ді тьми;
- як засіб розрядки у середині та в кінці заняття, коли дітям потрібний відпочинок.
Педагогу необхідно дотримуватись такої послідовності роботи з цим матеріалом:
- розповідь про основний зміст твору (вірша, пісні, фізкультурної паузи);
- прослуховування твору вперше, без перекладу;
- прослуховування твору вдруге із пострічковим пе рекладом;
- розучування твору із використанням різних засобів (наочності, екстра- та паралінгвістичних засобів тощо).
Ще однією ефективною формою ознайомлення молодших школярів з країнознавчою інформацією є прийом колажування - створення колажу шляхом наклеювання (прикріплення) на яку-небудь основу різно манітних матеріалів, для того щоб послідовно розкрити ключові поняття теми, що засвоюється, (конкретніше з цим прийомом можна познайомитися із запропонованої літератури).
Назвіть основні компоненти змісту навчання?
Що означає термін «лінгвокраїнознавство»? Що включає це поняття?
7. Особливості запровадження вивчення іноземної мови з першого класу
Згідно Державного стандарту початкової загальної освіти іноземна мова впроваджується як обов’язковий предмет з 1-го класу в усіх типах загальноосвітніх навчальних закладів.
|
Тип навчального закладу |
Кількість годин по класах |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
|
загальноосвітній навчальний заклад |
1 |
2 |
2 |
2 |
|
спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов |
3 |
3 |
3 |
4 |
З педагогічної точки зору, на етапі початкової школи особливо важливо розвивати в дітей позитивну мотивацію до вивчення іноземної мови та інтерес до пізнання світу навколо, а також формувати здатність і готовність до іншомовного навчання на наступному етапі основної школи.
Ефективність раннього початку вивчення іноземної мови не викликає сумнівів, тому що мова, вивчена в дитинстві, розкриває мовні й комунікативні здібності учня: мимоволі зіставляються факти двох мов; мовна картина світу створюється окремо для кожної мови; мислення стає багаторівневим – абстракція від конкретної мови, можливість бачення світу скрізь призму кожної з мов, побажання значення або відтінку думки, що не передається однією мовою, але має стандартні форми вираження в іншій.
Іншомовна діяльність як новий спосіб спілкування молодшого школяра потребує створення позитивної мотивації, яка є одним із найважливіших психологічних факторів успішності вивчення іноземної мови і ключовим питанням організації навчання молодших школярів.
1-й клас початкової школи розглядається як основний в постановці іноземної вимови, формуванні ритміко-інтонаційних навичок та звуко-буквених співвідношень.
35 годин, відведених програмою на вивчення іноземної мови в 1-му класі планується розділити на 2 півріччя – I півріччя – 16 годин для засвоєння основ фонологічного аспекту мови і 19 годин (II півріччя) на засвоєння звуко-буквених співвідношень.
В обох випадках оволодіння звуковою та буквеною системами іноземної мови відбувається на основі виділених авторами комунікативних одиниць, які повністю відповідають тематиці ситуативного спілкування та реалізують мовленнєві функції, запропоновані програмою з іноземної мови для 1-го класу.
Знайомство учнів зі звуковою системою іноземної мови повинно відбуватися на основі імітативно-ігрових технологій в умовах комунікативних ситуацій, що являють собою сукупність мовленнєвих та немовленнєвих умов, необхідних і достатніх для здійснення мовленнєвих дій. За принципом схожості типові комунікативні ситуації поєднані за сферами спілкування.
В програмі з іноземної мови для 1-го класу виділено найбільш відповідні сфери спілкування, а саме: особистісна, центром якої є сім’я, друзі, дозвілля, іграшки, тварини; публічна, що охоплює свята та традиції, пов’язані з ними; освітня, сконцентрована навколо знань предметів шкільного побуту.
Маленьким дітям важливо зрозуміти, що іноземна мова пов’язана з якимось іншим способом життя, з конкретними людьми, які живуть в іншій країні та користуються цією мовою. Так, при навчанні та підготовці формування звертання, прощання до знайомих та незнайомих людей в різних життєвих ситуаціях слід акцентувати увагу на значенні етикетних правил, правил рольового етикету, що впливає на процес взаємного розуміння людей, які виховувалися в різних культурах. Уже в початковій школі учень повинен знати як привітати друга, вчителя, які комунікативні одиниці можна використовувати, реагуючи на прості запитання типу «Як справи», в залежності від ситуації спілкування. Засвоївши як функціонує даний приклад в створеній комунікативній ситуації, учень легко переносить його в реальну ситуацію в класі, знайомлячись один з одним і представляючи своїх друзів.
Таким чином, саме комунікативна одиниця, що підлягає засвоєнню на уроці, визначає набір і черговість звуків для введення та тренування, а імітативно-ігрові технології сприяють формуванню в учнів всіх компонентів фонологічної компетенції, а саме: ритму, наголосу та інтонації.
Принцип міжпредметності реалізується при виконанні учнем завдань в робочому зошиті, де або запропоновано домалювати героїв, розмалювати їх, вирізати та зробити власну іграшку, яку вони будуть представляти на уроці, драматизуючи власну казку. Всі завдання робочого зошиту сприяють розвитку самостійної навчальної діяльності, вимагають від учнів творчого індивідуального підходу до їх виконання.
Отже, 1-ше півріччя закінчується засвоєнням усієї звукової системи англійської мови і комунікативних одиниць, зумовлених тематикою ситуативного спілкування особистісної сфери (Я, мій друг, сім’я, іграшки).
У 2-му півріччі продовжується формування мовленнєвих вмінь за темами публічної та освітньої сфер спілкування з основним акцентом на вивченні звуко-літерних співвідношень. Засвоєння даних співвідношень не буде викликати труднощів у дітей, тому що вони вже знайомі зі звуками іноземної мови. Новим буде порівняння звуку та літери з однієї сторони, і порівняння літер іноземної та української мов. До цього часу учні 1-го класу вже знають букви рідної мови і вміють читати, тому засвоєння літер іноземної мови буде значно легшим. Тут також будуть доцільними комунікативно-ігрові технології, за допомогою яких учні не тільки засвоюють всі букви алфавіту, але й відтворюють графічні образи слів та словосполучень, частина з яких вже була засвоєна раніше.
Закінчується 1-й рік навчання святом букваря, на якому учні демонструють отримані знання, уміння і навички в усній формі, на основі комунікативних завдань.
Для унаочнення процесу іноземної мови і закладання основ самооцінювання та самоконтролю учням пропонується заповнення елементів мовного порт фоліо, що відповідає сучасним Європейським стандартам вивчення іноземної мови у ранньому віці.
8. Принципи навчання. Загальнодидактичні принципи
Принципи навчання дають відповідь на запитання «Як організувати навчальний процес?» і визначаються специфікою предмета і цілями навчання. Під принципами навчання розуміють висхідні положення, які визначають цілі і організацію навчання і проявляються у взаємозв'язку і взаємообумовленності.
Навчання ІМ здійснюється на основі дидактичних та методичних принципів.
ДИДАКТИЧНІ:
МЕТОДИЧНІ:
Яким же чином загальнодидактичні принципи реалізуються в навчанні ІМ?
Навчання ІМ спирається на загальнодидактичні принципи, які набувають певної специфіки, зумовленої особливостями предмета "Іноземна мова". Навчання ІМ відрізняється тим, що головною метою тут виступає не накопичення знань, а оволодіння учнями діяльністю іншомовного мовленнєвого спілкування.
Розглянемо деякі з них.
Принцип свідомості передбачає цілеспрямований вибір навчання мовного та мовленнєвого матеріалу, який забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів. Принцип свідомості реалізується в тому, що учні свідомо оволодівають навичками і вміннями інтелектуальної праці. Свідоме оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю забезпечує сталість набутих навичок і вмінь, дає можливість учням здійснювати самоконтроль і самокорекцію.
Отже, принцип свідомості означає, що навчання проходить успішніше, якщо учень добре розуміє зміст того, що вчить, а не повторює матеріал механічно.
Принцип науковості: навчальний процес має проходити з урахуванням данних сучасної науки про особливості спілкування за допомогою мови, про закономірності розпізнавання та породження мовлення, мовних контактів.
Принцип наочності - реалізація цього принципу у процесі навчання ІМ забезпечує успішне оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю в говорінні, аудіюванні, читанні, письмі, оскільки слухова і зорова наочність виконує дію зразка іншомовного мовлення і служить стимулом до мовленнєвої діяльності учнів початкової школи.
Принцип посильності у навчанні ЇМ передбачає ретельний відбір навчального матеріалу і видів вправ з цим матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів.
Принцип міцності. Для здійснення іншомовної мовленнєвої комунікації в пам'яті учня повинна утримуватися певна кількість лексичних одиниць, мовленнєвих зразків, словосполучень, розмовних кліше тощо. У процесі мовлення необхідні мовленнєві одиниці вилучаються з пам'яті для участі у цьому процесі.
Принцип активності передбачає активність учнів в оволодінні іншомовною мовленнєвою діяльністю, хорова робота та робота в парах, робота з наочністю.
Принцип виховуючого навчання реалізується в такій організації навчального процесу, який забезпечує учням можливість проявити себе як особистість отримати гармонійний і всебічний розвиток, удосконалювати свої здібності.
Принцип індивідуалізації реалізується шляхом урахування індивідуально-психологічних особливостей учня, які значно впливають на успішність оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю.
Новий Державний стандарт початкової освіти з іноземної мови передбачає реалізацію принципу міжпредметності для учнів початкових класів, що реалізується при виконанні учнем завдань в робочому зошиті, де або запропоновано домалювати героїв, розмалювати їх, вирізати та зробити власну іграшку, яку вони будуть представляти на уроці, драматизуючи власну казку. Всі завдання робочого зошиту сприяють розвитку самостійної навчальної діяльності, вимагають від учнів творчого індивідуального підходу до їх виконання.
Виходячи з комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення ІМ як основного, ми можемо визначити і специфічні методичні принципи навчання ІМ в початкових класах
Принцип комунікативності (провідний) передбачає побудову навчання ІМ, як моделі реальної комунікації, що має вмотивований характер мовленнєвих дій як учителя, так і учнів. Це зумовлює добір мовного та мовленнєвого матеріалу, характер вправ, методів та прийомів навчання.
Принцип домінуючої ролі вправ - формування та вдосконалення навичок і вмінь мовлення відбувається у процесі виконання вправ, отже, переважна частина уроку з ІМ має бути присвячена вправлянню тих, хто навчається.
Принцип взаємопов'язаного навчання видів МД відповідно до реального життя, де спілкування відбувається в різних видах мовленнєвої діяльності паралельно, забезпечує розвиток навичок і вмінь мовлення в комплексі.
Принцип диференціації і інтеграції навчання ІМ. В методиці навчання просліджується чітке розмежування різних видів МД, що відображається у відборі матеріалу, його організації, прийомах роботи з ним, а з іншого боку інтеграція - встановлення взаємозв'язку і взаємодії різних аспектів мови, різних видів МД в цілому.
Принцип урахування особливостей рідної мови дає можливість спрогнозувати труднощі у навчанні вимовної, лексичної і граматичної сторін іншомовного мовлення, у навчанні графіки, орфографії, при семантизації мовного матеріалу. Цей принцип спрямований на використання позитивного і подолання негативного впливу мовного досвіду учнів у рідній мові.
Крім вищезгаданих методичних принципів окремі методисти вважають за доцільне виділити ще декілька суттєвих сторін процесу навчання ІМ в початкових класах, тобто ще декілька принципів.
Принцип апроксимації іншомовної діяльності полягає в тому, що при оцінці мовленнєвої діяльності ігноруються незначні помилки в іншомовному спілкуванні, які не порушують комунікативний акт мовлення, що дозволяє створити сприятливу атмосферу в класі, уникнути страху зробити помилку, що підвищує мовленнєву активність учнів і забезпечує розкуте спілкування на уроці.
Принцип інтенсивності початкового етапу орієнтується на ефективне створення артикуляційно-мовної бази для подальшого успішного оволодіння ІМ на середньому і старшому етапах.
Принцип усного випередження. Весь навчальний матеріал опрацьовується спочатку в усному мовленні, а лише з часом в читанні та письмі.
Реалізація всіх вище перелічених принципів в комплексі в процесі навчання ІМ молодших школярів сприяє підвищенню ефективності навчання.
Тепер ми з вами спробуємо знайти відповідь на запитання "Як навчати?", тобто які методи навчання слід використовувати.
Поняття "метод" означає шлях до поставленої цілі. В широкому розумінні метод - це система навчання. У методиці відома ціла низка методів, прямий метод, комунікативний, аудіо-лінгвальний та інші. У вузькому значенні метод - це спосіб упорядкованої діяльності вчителя та учня на шлях до поставлених цілей навчання.
Навчання є активним процесом, в якому призначення вчителя полягає в тому, щоб навчити, призначення учня - навчитися. Учитель організовує навчальну діяльність учня, а учень її реалізує.
Навчальний процес з ІМ охоплює три основні етапи:
На кожному з названих етапів використовуються відповідні методи-способи
Навчальні методи
Методи вчителя методи учня
На етапі презентації - це демонстрація (показ) нового матеріалу та способів оперування ним (з опорою на малюнок, предмет, дію та ін). Учень в цей час знайомиться з новим матеріалом та способом оперування цим матеріалом.
Демонстрація нового матеріалу супроводжується поясненням учителя одночасно з організацією самостійного пошуку учнів, що стимулює їх розумову активність. Зі свого боку, учень осмислює нові мовні та мовленнєві явища.
На етапі тренування та практики вчитель організовує вправляння учнів у застосуванні засвоєного матеріалу в усному або письмовому спілкуванні. При цьому виконуються різноманітні вправи. В свою чергу учні здійснюють операції вправляння в різних видах МД.
Управління навчальною діяльністю реалізується завдяки здійсненню учителем контролю за успішністю учнів в оволодінні іншомовною МД на кожному етапі навчання, а з боку учнів - застосування ними самоконтролю та самокорекції.
Окрім методів, у навчальному процесі з іноземної мови використовуються різноманітні методичні прийоми. Прийоми навчання пов'язані з конкретними діями вчителя та учнів. Це — елементарні методичні вчинки (дії), що спрямовані на виконання конкретного завдання на певному етапі уроку. Методи та прийоми навчання є взаємопов'язаними поняттями. Образно кажучи, метод — це місткість, а прийом — це речовина, що наповнює цю місткість. Важливо уміти правильно застосовувати різні взаємозумовлені прийоми для підвищення ефективності навчання. Наприклад, з боку вчителя під час реалізації вищезга даних методів навчання можуть бути використані різні прийоми семантизації нових лексичних одиниць; прийоми організації діяльності учнів в опрацюванні нового матеріалу, закріпленні набутих навичок та розвитку вмінь мовлення в ситуаціях спілкування шляхом залучення учнів до виконання різноманітних мовних (наприклад, розгадати кросворд, заповнити пропуски в реченнях/тексті, назвати предмети, зображені на малюнках, відновити речення/текст тощо) та мовленнєвих/комунікативних вправ (наприклад, описати послідовність подій, зображених на малюнках, відповісти на запитання до прочитаного або прослуханого тексту, написати невеличкий твір, здійснити іншомовне спілку вання в межах рольової гри, висловити свою точку зору під час індивідуальної або групової бесіди, вилучити задану інформацію з прочитаного чи прослуханого тексту для заповнення таблиці, схеми та інші).
З боку учня це застосування таких прийомів як запис, креслення схеми, аналіз мовних і мовленнєвих явищ, порівняння, логічне розмірковування, побудова за аналогією, імітація, відтворення за зразком або схемою та ін.
Ще одним важливим невід'ємним компонентом навчального процесу з ІМ є засоби навчання. Визначення засобів навчання - це відповідь на запитання "За допомогою чого навчати?" Засобами навчання можуть бути різноманітні матеріальні предмети, які допомагають учителю організувати ефективне навчання ІМ.
Засоби навчання поділяються на:
основні та допоміжні;
для вчителя і для учня;
технічні та нетехнічні.
В ідеалі всі засоби навчання мають бути представлені в навчально-методичному комплексі (НМК), за яким проводиться навчання ІМ в певному класі.
Основні: підручник, книжка для вчителя, лінгафонний практикум, комп'ютерні програми, комплект слайдів, діафільмів, аудіо та відеокасет, таблиць та ін.
Допоміжні: серії малюнків, роздавальні навчальні картки, таблиці, схеми, журнали, фотографії.
Для вчителя: Державний стандарт з освітньої галузі "Іноземна мова", програма, книжка для вчителя, посібник для позакласної роботи, набори фоно- і відеофонограм, таблиць, малюнків, збірник вправ, магнітна дошка, набір слайдів, діафільмів.
Для учня: підручник, книжка для читання, довідники, словники, роздавальний навчальний матеріал і т.д.
Для початкового етапу особливо важлива узгоджена раціональна дія на різні аналізатори (слуховий, зоровий) окремо і в комплексі. По використанню аналізаторів в процесі навчання ЇМ розділяють слухові, зорові та зоро-слухові.
На початковому етапі краще використовувати зорову наочність.
Державний стандарт початкової загальної освіти прийнятий Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 року №462, розроблений відповідно до мети початкової школи з урахуванням пізнавальних можливостей і потреб учнів початкових класів, визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.
Державний стандарт ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого і компетентнісного підходів, що зумовлює чітке визначення результативної складової засвоєння змісту початкової загальної освіти.
Державний стандарт складається з: Базового навчального плану початкової загальної освіти; загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти; державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.
У результативній складовій кожної освітньої галузі Державного стандарту визначено державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи, які відповідають змісту і структурі предметних компетентностей.
Протягом навчання у початковій школі учні повинні оволодіти ключовими компетентностями, які передбачають їх особистісно-соціальний та інтелектуальний розвиток, формуються на міжпредметній основі та є інтегрованим результатом предметних і міжпредметних компетенцій.
На основі цього Державного стандарту Міністерство освіти і науки, молоді та спорту розробляє типові навчальні плани, навчальні програми, відповідно до яких здійснюється підготовка підручників.
У загальноосвітніх навчальних закладах можe використовуватися лише те навчально-методичне забезпечення, що має відповідний гриф Міністерства освіти і науки України. Перелік рекомендованої літератури затверджується наказом Міністерства освіти і науки України та оприлюднюється через “Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України”. Із зазначеним переліком можна буде ознайомитись на сайті Міністерства освіти і науки України www.mon.gov.ua Для учнів 1 –го класу загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов підготовлені нові підручники та навчально-методичні комплекти. Навчальний зміст підручників укладено відповідно до програми і представлено розділами, що відповідають тематиці ситуативного спілкування.
Структура кожного підручника є чіткою і послідовною, вона відображає специфіку предмету іноземна мова, яка полягає у тому, що провідним компонентом змісту навчання іноземної мови є не основи наук, а способи діяльності — навчання різних видів мовленнєвої діяльності: говоріння, аудіювання, читання, письма.
Навчально-методичний апарат підручників враховує психофізіологічні особливості дітей кожного вікового періоду. Тому підручник з іноземної мови для 1 класу дещо відрізняється від підручників для наступних класів, оскільки шестирічна дитина ще не має досвіду навчання. Зміст підручника з іноземної мови для першокласника спирається на досвід, набутий маленьким учнем у дошкільний період. Зокрема, йдеться про елементарні знання дитини про себе та оточуючий світ, уміння розглядати й обговорювати зображене на малюнках, використовувати наочність і предмети в своїх коротких зауваженнях-повідомленнях; навички розмальовувати, вирізати, клеїти, ліпити, співати, танцювати, розповідати вірші, виконувати фізичні рухи за командою, спілкуватися з іншими дітьми і дорослими, виказувати різні емоції, розмовляти, змінюючи інтонацію, жестикулювати, розігрувати короткі сценки і, звичайно ж, грати в ігри.
За якими критеріями поділяють засоби навчання ІМ?
Питання для самоперевірки:
1Сфери спілкування,
теми,
ситуації
2 Мовний матеріал,
мовленнєвий,
країнознавчий,
лінгвокраїнознавчий
Знання,
навички,
вміння мовлення
демонстрація
ознайомлення
Пояснення
Організація самостійного пошуку
Організація вправляння
осмислення
вправляння
С
А
М
О
К
О
Н
Т
Р
О
Л
Ь
К
О
Н
Т
Р
О
Л
Ь