Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Тема 1. Бухгалтерський облік. Періоди його розвитку
План:
1.Основні етапи розвитку бухгалтерського обліку.
2. Зародження обліку і контролю в різних країнах світу.
3. Особливості розвитку бухгалтерського обліку в Китаї, Індії та Римі.
1. Основні етапи розвитку бухгалтерського обліку
Натуралістичний ( 4000р. до н.е. – 500 р. до н.е.)
Будь-яка одиниця майна,яка є у власності підприємства має бути зафіксована в обліку і кожен факт господарської діяльності, що призводить до зобов’язань сторін, має бути відображену обліку. Саме це призводить до такого методу обліку, як коллація, тобто встановлення станом взаємних розрахунків.
Всі факти господарської діяльності поділяються на факти стану, дії, події.
Факти стану включають такі облікові прийоми:
Факти дії:
Факти події:
Вартісний етап ( 500р. до н.е. -1300р. н.е.)
Поява грошей ( перші монети виникли в 5 ст. до н.е.) призвела до виникнення нового прийому оцінки, який застосовувався у всіх випадках коли гроші виступали основним вимірником обліку.
З цього моменту облік роздвоївся. Він відображався в натуральному та вартісному вигляді.
Поява грошей призвела до поділу обліку на патримоніальний та камеральний.
Патримоніальний облік майна.
Камеральний - облік надходження та витрачання грошей.
Диграфічний ( 1300 – 1850 рр.)
Виникла необхідність виявляти фінансові результати господарської діяльності, що привело до появи диграфічного обліку (подвійного запису).
В плані рахунків з’явилися рахунки власних коштів.
Теоретико-практичний (1850 – 1900рр.)
З’явилися поняття: баланс, собівартість, витрати виробництва.
Науковий (1900 – 1950рр.)
Виникла необхідність у трактуванні деяких категорій обліку. Одні спілки розуміли баланс, як результат подвійного запису, а інші, як спрощений інвентарний опис.
Значним, на даному етапі, виявляється облік витрат та калькуляція собівартості товарів та послуг.
Калькуляція - перелік складових, їх кількості та вартості.
Сучасний ( 1950 - і до сьогодні)
З’являється управлінський облік, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
Облік ведеться в інтересах різних суб’єктів господарювання:
2. Зародження обліку і контролю в різних країнах світу
Виникнення обліку пов’язано з розвитком суспільства та появою письменства, арифметики.
За часи первісного ладу інформація про бухгалтерський облік була не потрібна тому,що вся інформація про господарство трималася в голові однієї людини.
Спочатку обліковими даними розпоряджався вождь плем’я.
В первісному суспільстві облік вівся в інтересах всієї громади. На цьому етапі обліку контроль охоплював невелике коло господарських операцій з землею та заготівлі продуктів.
Відсутність у первинному обліку товарно-грошових відносин давала можливість здійснювати лише товарно-матеріальний облік і контроль господарських процесів.
За умов рабовласницького устрою основу виробничих відносин складали особиста власність рабовласника та засоби виробництва і рабів.
Початок бухгалтерії був покладений фінікійцями, вавилонянами та єгиптянами.
Вавилон
Розташований у долинах річок Тигр і Євфрат. Саме на цій місцевості було розвинене землеробство.
Вавилон утворився в кінці 3тис. до н.е. і досяг найбільшого розквіту за царя Хаммурапі ( 1792 – 1750 р. до н.е.).
Основою рахівництва в ті часи у Вавилоні стала поява таблиці множення і таблиці для розрахунку відсотків.
Носіями інформації у Вавилоні були глиняні пластинки від 2см. До 30 – “картки”, які зберігали в посудинах.
Облік у Вавилоні був регламентований, тобто документи мали дату, номер, печатку.
Факти господарського життя відображалися за наступними реквізитами:
У Вавилоні пізніше почали нормувати виробіток в залежності від: виду роботи, кваліфікації, статі та віку працівника.
У Вавилоні важливе значення надавали плануванню майбутніх доходів та витрат. Розрахунковим шляхом вони визначали норми витрат ресурсів, витрати зерна для посівів. У будівництві проводили розрахунок необхідної кількості працівників і матеріалів.
Вавилон став першою країною де виникло законодавство, що регулювало облік - закон Хаммурапі, в якому вказано, що купці повинні були вести власний облік.
Єгипет
Має вигідне географічне положення, що сприяло в ті часи розвитку економічних відносин ( землеробство, тваринництво у 3-2тис. до н.е. почали розвиватися ремесла, обробка каменю, виготовлення та реалізація прикрас із золота та срібла,а також виробництво лляного полотна,зведення єгипетських пірамід).
Поява писемності і числової символіки дозволила стародавнім єгиптянам створювати справжні бухгалтерські документи.
У 3623 р. до н.е. в управлінні фараона Менеса існував особливий клас урядовців – писарі, які мали закінчувати спеціальну школу писарів.
У ХМ ст.. до н.е. в Єгипті зародилося державне виробництво тобто облік доходів та видатків на державному рівні.
Роботу бухгалтера виконували писарі. Вони вели спеціальні книги доходів та витрат, які знаходились при храмах і їх охороняли жерці.
Саме у Єгипті зародився матеріальний облік. В цей час була винайдена формула матеріального балансу:
Зп + Н= В + Зк
Основним обліковим прийомом у Єгипті була інвентаризація.
Спочатку інвентаризацію проводили кожні 2 роки, а в подальшому була замінена поточним обліком.
Його метою була перевірка кількості отриманих та виданих срібла, золота, хліба і т.д..
Фінікія
Значного розвитку досягло облікове мистецтво у фінікійців ба вони мали розвинену торгівельну діяльність.
Знання ведення обліку було особливо необхідним і тому, що фінікійські купці були на той час і великими землевласниками.
Щорічно управляючі мали складати звіт по управлінню майном купця і надавати його власнику.
Фінікія мала торгівельні відносини з Єгиптом і саме тому прослідковуються однакові риси в організації облікового процесу цих країн.
Древня Греція
Географічне розташування Древньої Греції сприяло розвитку ремесел і торгівлі облік вівся переважно на вибілиних гіпсом дощечках.
Греція стала Батьківщиною першого рахункового приладу “абака” - це інструмент у вигляді дощечки,яке збоку нагадує сучасних рахівників:
Дошка (абах) розділялася на смуги або стовпці по яких пересувалися рахункові маркери, що позначали грошові одиниці си одиниц виміру чи ваги.
В Греції перше з’являються гроші у вигляді монет і грошима почали вимірювати всі об’єкти обліку. Але оскільки існували монети різного карбування відразу постало питання у порівняння обліку цих монет.
Варіанти порівняння монет:
У греків були цікаві погляди на матеріальну відповідальність. На посаду матеріально відповідальної особи призначали багатих людей, щоб у разі нестачі у них було, що взяти і віддати на користь державі.
На кожний вид доходу (від реалізації продукту, дання в оренду) використовувся окремий глечик. Якому присвоювали буквений індекс і на конкретні витрати можна було брати гроші лише із визначеного глечика.
З цього часу сьогодні існує поняття - кошти цільового призначення.
В ті часи добре налагодженою була податкова система і це сприяло зародженню обліку податків у вигляді прийому лінійного запису.
Документи про податкові платежі зберігалися термінами.
Чиновники одержували доходи викреслювали платників і повертали до бухгалтерії ці списки. В яких містилася інформація про прострочені платежі та неплатників. Особливого розвитку набули банки,як вони їх назвали “трапези”.
У банках вели книги подібні до сучасних Журналів, в яких у хронологічному порядку записували операціях за кожного клієнта банка. Давньогрецькі банки застосовували систему безготівкових розрахунків операцій за якими оформлювали платіжними дорученнями “діаграфе”. Трапези повинні були оприлюднити свою звітність.
Характерною рисою обліку була точність і саме це призвело до появи інституцій та виникнення нових форм облікових регістрів - “кодексів”.
Греки використовували два кодекси:
Також обік у Греції був спеціалізований по галузях:
3. Особливості розвитку бухгалтерського обліку в Китаї, Індії та Римі
Перша згадка про облікову систему в Китаї відноситься до 2000 р. до н.е..
Протягом всієї історії облік у Китаї вівся під жорстким контролем держави. «Перша згадка про правову регламентацію бухгалтерського обліку в Китаї відноситься до ХІ ст. – 771 р. до н.е. .».
Китай, як винахідник паперу, мав змогу здійснювати облік на різних паперових форматах. Тут утворилася досить складна облікова система. Облікові працівники працювали в трьох відділах, де фіксувався прихід, видатки і залишок. Два перші відділи показували рух матеріалів, а третій проводив інвентаризацію і виводив натуральний залишок. Це забезпечувало відповідний контроль за рухом і збереженням цінностей. Отже, можна стверджувати, що основи оперативно-сальдового методу обліку матеріалів виникли саме в Китаї. Для обліку матеріальних цінностей у Китаї застосовувалась формула:
П —В = Зк – Зп
де П - прихід,
В - видатки,
Зк, 3п – залишки матеріальних цінностей, відповідно кінцеві та початкові.
Можна стверджувати, що дана формула є рівнянням матеріального балансу.
З 1914 р. Урядом Китайської Республіки була опублікована перша частина Закону «Про бухгалтерський облік», а потім опубліковані деякі спеціальні положення. В 1935 р. був опублікований весь Закон «Про бухгалтерський облік», а згодом в 1947 р. – «Про бухгалтерів».
Становлення та розвиток бухгалтерського обліку в Китаї
|
Періоди |
Характеристика періоду |
|
Перший період – становлення і початковий розвиток соціалістичного обліку (1949 – 1957 рр.) |
На основі вивчення бухгалтерського обліку в СРСР і уособлення знань його ведення в Китаї створена єдина система бухгалтерського обліку, що включала порядок складання первинних документів, реєстрацію господарських операцій та їх відображення на рахунках за допомогою подвійного запису. |
|
Другий період – спад бухгалтерського обліку під час «великого стрибка» (1958 – 1960 рр.) |
Поява течії, яка мала за ціль ліквідацію старого обліку і впровадження «нового». Це відобразилось у втраті системного підходу до методики і організації обліку, його спрощенні, відмовленні від складання облікових регістрів. |
|
Третій період – впорядкування і вдосконалення бухгалтерського обліку (1961 – 1965 рр.) |
За допомогою введених нормативних документів, як «Правила ведення бухгалтерського обліку державних підприємств» та ін. в країні було ліквідовано хаос і відтворена система бухгалтерського обліку. |
|
Четвертий період – «культурна революція» (1966 – 1975 рр.) |
Спосіб подвійного запису називався капіталістичним, скоротились наукові дослідження в сфері обліку. Діяли лише «Правила бухгалтерського обліку на державних підприємствах», розроблені Міністерством фінансів у 1973р. |
|
П’ятий період – упорядкування і прискорення розвитку бухгалтерського обліку (після 1976 р. – до сьогодні) |
Після подолання застою почались роботи з удосконалення методики і організації бухгалтерського обліку в об’єднаннях і на підприємствах, посилилась науково-дослідна робота, значно зросла кількість наукових співробітників в системі обліку. |
Основні вимоги щодо ведення бухгалтерського обліку:
- бухгалтерський облік ведеться за методом подвійного запису;
- записи у бухгалтерських документах і звітах повинні вестися на основі реальних ділових операцій; вони повинні бути своєчасними, правильними,всеохоплюючими і повними;
- бухгалтерські рахунки повинні вестися китайською мовою або китайською і паралельно однією з іноземних мов, погоджених партнерами;
- грошові показники повинні бути виражені в одиницях законного для Китаю засобу платежу — юанях (женьміньбі) або в грошових одиницях однієї з іноземних валют за погодженістю між партнерами;
- необхідно вести три основні облікові книги: журнал, головну бухгалтерську книгу та допоміжну бухгалтерську книгу.
Фінансовий рік в Китаї починається з 1 січня і закінчується 31 грудня.
В системі бухгалтерського обліку Китаю капітал із строком служби більше одного року та вартістю не менше 5000 юанів, в обліку проводиться, як основний капітал і підлягає періодичній амортизації.
На сьогоднішній день існує 21 вид податків, які поділяються на 3 групи:
центральні податки (мито, споживчий податок, бізнес-податок);
сумісні податки (ПДВ, податок на використання природний ресурсів, податок на цінні папери);
місцеві податки (податок на прибуток, податок на нерухомість, ПДФО, податок на спадщину).
З 1 січня 2008 р. плата податку на прибуток в Китаї регулюється Законом «Про податок з доходів підприємств» від 16.03.2007 р. Єдина податкова ставка дорівнює 25% для малорентабельних підприємств, високотехнологічні підприємства сплачують 15%. Основна ставка ПДВ дорівнює 17%, пільгова – 13%, ставка при невеликих обсягах товарів та послуг – 6%. Відшкодування ПДВ в Китаї не заохочується і скоро буде відмінно.
Що стосується звітності, то в Китаї необхідним є складання таких звітів:
річні: баланс (доповнений), звіт про товарно-матеріальні запаси, звіт про основний капітал та накопиченні амортизаційні відрахування, звіт про незавершене будівництво, звіт про нематеріальні та інші активи, звіт про рахунки в іноземних валютах, звіт про прибутки та витрати (доповнений), звіт про розподіл прибутків, звіт про вартість вироблених товарів та вартість проданих товарів, звіт про виробничі витрати, звіт про витрати на реалізацію, звіт про загальні та адміністративні витрати, звіт про прибутки та витрати на неосновні види діяльності підприємства, звіт про зміни у фінансовому становищі;
квартальні: баланс (доповнений), звіт про рахунки в іноземних валютах, звіт про прибутки та витрати (доповнений), звіт про вартість вироблених товарів та вартість проданих товарів;
місячні: баланс (доповнений), звіт про прибутки та витрати (доповнений).
Облік у Римі
Римське право мало безпосередній вплив на організацію обліку. З виникненням величезних об’єктів,патриціїв торгівельних та промислових підприємств широкого розвитку набула і банківська система.
Необхідність ведення бухгалтерського обліку була усвідомлена римлянами з появою системи стягнення податків розмір яких залежав від обчислювальних за даними обліку величини оподаткованої бази. Поки стягнення податків не було пов’язано з обліком господарства облік існував тільки як управлінський.
Принцип публічності бухгалтерської звітності в Римі отримує практичне підґрунтя і загальне суспільне визнання.
Другим джерелом розвитку обліку було стрімке зростання кредитних відносин. Будь-який справжній господар враховував не тільки своє майно, що підлягало оподаткуванню, але й вів запис сум, що видавалися у позику під відсотки.
Облік спочатку проводили в табличках( табуляціях) спеціальної форми - бронзових дощичках. Якщо записи мали велике значення або на вощених дерев’яних, а потім пергаментних листах.
Наступним кроком була поява книг з яких відомі “пам’ятна книга надходжень та видатків” та “книга рахунків та термінових зобов’язань”.
Мета обліку: адекватно відобразити наявне майно і розрахунки між учасниками господарського обороту.
Були вироблені такі прийоми як: рахунки, облікові об’єкти, які були систематизовані інвентаризація,термін дебет та кредит.
Облік в Персії
Персія відома тим, що в ній зародились елементи документування оплати праці в ній проводили грошові та натуральні виплати за виконані роботи. Також в ній зародилися такі поняття як відрядження та відрядне посвідчення. Найбільшого розвитку та поширення облік набув за часів правління Дарія( 522 -486 рр. до н.е.).
Бухгалтери та контролери вели облік не тільки явний, а й таємний. Основним документом стає не стільки реєстрація господарських фактів скільки журнал анонімних листів.
Облік в Індії
В Індії для обліку використовували горнята та камінчики. Перші були обліковими регістрами , другі первинними документами, Це була своєрідна картотека з рознесенням даних на рахунки.
Облік вівся в інтересах усієї общини і бухгалтер із загальної казни отримував платню.
Встановлення контролю
Контроль-це процес ,який забезпечує відповідність функціонування конкретного об’єкту прийнятим управлінським рішенням: направлений на успішне досягнення поставленої мети. Основною метою контролю є об’єктивне вивчення фактичного етапу справ у різних галузях суспільного і державного життя. Виявлення тих факторів і умов, які негативно впливають на виконання прийнятих рішень і досягнень поставленої мети.
Історія контролю майна починається з моменту виникнення системи володіння, а саме суб’єкту і об’єкту. Державний фінансовий контроль,як спеціальна область або напрям контролю, виокремлюється із загального контролю. За ресурсами в період виникнення самих фінансів та спеціального об’єкту контролю.
Через специфіку побудови держави спочатку функції державного фінансового контролю здійснювали посадові особи. У системі державних фінансів історично виявляють два напрями контролю:
До основних характеристик контролю можна віднести:
Також існує інший вид контролю:
Тема 2: Становлення бухгалтерського обліку в Західній Європі в період Х – ХVІІІ ст.
План:
1.Виникнення подвійного запису
Фактори які вплинули на розвиток обліку в період середньовіччя:
Однак у VІІІ- ІХ ст.. у монастирях розповсюджувалося складання інвентаризаційних записів,які містили інформацію про майно та джерела його утворення.
В цей період в Англії виникають “бірки” – дощечки з надрізами,які відповідають певному розміру платежу.
Дощечку розколювали на 2 частини одна залишалася в отримувача коштів (сьогодні – прибутковий касовий ордер), а інша частина дощечки залишалася у платника (сьогодні - квитанція).
Склавши дві половинки дощечки можна було перевірити правильність записів.
У ХІІІ ст. склалася система обліку касових операцій. Касова книга містила, як облік надходжень коштів, так і облік їх видачі із зазначенням дати, суми прописом, підстави платежу і спосіб оплати.
У період зародження системи обліку ХІІІ – ХІVст. в Європі проживало 60-70 млн. осіб. Відбувся швидкий приріст міст,торгівлі,що викликало стрімке формування системи бухгалтерського обліку.
Основні принципи подвійної бухгалтерії:
Бухгалтерський облік назвали подвійним тому що :
У ХІV – ХVІ ст. облік набув розвитку у Венеції, Генуї, Флоренції.
У Генуї у 1340 р. було знайдено записи повної системи подвійної бухгалтерії.
У 1458р. в Неаполі написана перша праця з бухгалтерії Бенедиктом Котрулі Про торгівлю і досконалого купця.
Котрулі розглядав бухгалтерський облік як інструмент управління підприємством і рекомендував усім купцям для запису операцій вести три книги( Головну книгу, Журнал, Меморіал).
У Меморіалі проводить записи всіх операцій в міру їх виконання,попереднього відображення у Головній книзі.
З Меморіалу записи про весь капітал купця хронологічного порядку переносяться до Журналу, а з Журналу щодня до Головної книги.
У 1914 році вийшла праця професора Луки Пачолі “Сума арифметики,геометрії, вчення про пропорції та відношення” одинадцята глава якої: “Трактат про розрахунки і записи” присвячена подвійній бухгалтерії.
У цьому трактаті Лука Пачолі виклав основні правила відкриття рахунків та запису операцій на них, процедури відкриття та закриття книг.
Також у трактаті присутня класифікація рахунків: рахунок обліку грошей, речей, товарів, розрахунки, капіталу, витрат та результатні рахунки.
Значним досягненням Луки Пачолі є наведена перша класифікація джерел покриття заборгованості за товар – це готівка, кредит, обмін товарів на товари, погашення дебіторської заборгованості кредиторською.
Л. Пачолі здійснив класифікацію витрат залежно від їх відношення до підприємства, до певного товару чи певного господарського процесу на прямі і не прямі, звичайні та незвичайні.
Прямі витрати він відносив на собівартість товарів, а не прямі на рахунок торгових витрат.
Ідеї відображені в трактаті Л. Пачолі пізніше були доповнені та розвинені іншими вченими.
У 1688 році Франческо Гаратті вдосконалив стару італійську форму рахівництва провівши поділ рахунків на синтетичні та аналітичні.
Аналітичні рахунки були виведені зі складу регістрів і цей варіант обліку отримав назву “Нової італійської форми рахівництва”.
Італійці ввели рахунок капітал, що стало основою для виникнення системи подвійної бухгалтерії.
Перші спроби класифікації рахунків зробив Домінік Манчіні.
Усі рахунки поділив на:
Живі - тобто розрахунки з фізичними та юридичними особами;
Мертві - матеріальні і нематеріальні цінності.
Ця класифікація збереглася до ХХ ст. у вигляді персональних і матеріальних рахунків.
У 1755 П'єро Паоло Скалі поділяв рахунки на три групи:
Людовик о Флорі поділяв і виявив різницю між моментом виникнення зобов’язань і моментом оплати.
Італія була першою державою регламентацією обліку.
У Кастилії у 1263 році був виданий спеціальний закон про обов’язкове щорічне складання звітності керівниками державних підприємств.
1551 рік – був виданий королівський наказ про ведення обліку національного майна за подвійною системою.
В Іспанії основну увагу надавали юридичній стороні бухгалтерського обліку і родоначальником юридичного наміру в бухгалтерському обліку був математик і юрист Дієго Дель Кастіло. Він кожен факт господарської операції трактував як договір який повинен був бути предметом бухгалтерського обліку.
Кастіло виділяв три варіанти ведення обліку:
Отже, юридична регламентація обліку призвела до розвитку вчення про звітність в центрі якого був баланс, як спосіб перевірки записів за рахунками.
Формула балансового рівняння:
Актив = Капітал + Зобов'язання.
Голландія
Видатний голландський вчений Сімон Стевін розглядав бухгалтерію як науку. Багато уваги він приділяв історії розвитку рахівництва, тому його вважають першим істориком облікової науки.
Стевін розділяв бухгалтерський облік на мікрооблік та макрооблік.
Мікрооблік , на його думку, повинен формувати данні про: гроші в касі, стан розрахунків з дебіторами і кредиторами,результати операції з купівлі-продажу товарів.
Макроекономіка - це визначення всього народного господарства країни.
Класифікації рахунків на синтетичні( загальні ) та аналітичні ( часткові ) призвела до появи плану рахунків.
Голландці Стевін та Гельзин є родоначальниками поділ рахунків на активні та пасивні.
Кардінель окрім основних книг - Пам'ятної, Журналу і Головної,
- пропонував використовувати допоміжні:
1) витрат (за видами товарів);
2) касову;
3) товарів (за найменуваннями товарів в натуральному і вартісному вираженні);
4) магазинів (за продавцями - у вартісному вираженні).
Така структура допоміжних книг стала основою ведення синтетичного і аналіти.
4. Розвиток бухгалтерського обліку середньовічній Франції
Французька система обліку( ХVІІст.) стала найпоширенішою на ой час системою в світі.
Бернальд Баррен ( 1721 рік) вивів чотири правила подвійного запису:
Рахунок дебетують , якщо на нього записують прихід цінностей;
Рахунок кредитують, якщо на нього записують витрачання цінностей;
Якщо вибуття цінностей не супроводжується надходженням інших цінностей то дебетують рахунок особи, якій відвантажено цінності;
Якщо прихід цінностей не супроводжується вибуття інших цінностей то кредитують рахунок особи від якої надійшли такі цінності.
Жан Сабарі вивів два постулати:
Сума сальдо всіх аналітичних рахунків повинна дорівнювати сальдо того синтетичного рахунку до якого вони були відкриті.
Сума оборотів за дебетом і кредитом аналітичних рахунків повинна дорівнювати оборотам за дебетом і кредитом синтетичного рахунку до якого вони були відкриті
Французька форма рахівництва виникла з нової італійської форми.. Відмінністю нової італійської форми від старої є ту, що зі складу облікових реєстрів було виключено Меморіал, Журнал був поділений на декілька залежно від типу операцій.
Тобто регістри бухгалтерського обліку почали поділяти на аналітичні та синтетичні.
Засновником американської форми обліку вважають француза Едманга Джеранжа, який пропонував використовувати в обліку п’ять основних рахунків:
Джеранж розглядав баланс з юридичної точки зору:
Активи - це сума прав власника, щодо підзвітних осіб та інших дебіторі, а кредит (пасиви балансу) – це сума зобов’язань підприємства перед його кредиторами.
Розвиток форм бухгалтерського обліку - це тривалий історичний процес. Він відбувався у двох напрямках:
Найдавнішою формою обліку є старо-італійська форма. Тобто дані з первинних документів у міру їх надходження бухгалтер вносить до матеріалу (Пам’ятна книга).
У цій формі обліку всі рахунки фактично є аналітичними, а синтетичні рахунки для узагальнення не застосовуються.
У ново італійській формі (Ф.Гаратті 1688) чітко розмежовується синтетичний і аналітичний облік. У німецькій формі обліку ( Ф. Гельвіг 1774).
Журнал поділяється на два реєстри - на Журнал і касову книгуМеморіально-ордерна форма,яку перше описав у 1926 М.В. Южманов передбачає виписку проводок на кожній первинний документ окремою довідкою в меморіальних-орденах.
Американська форма обліку Е. Дегранж 1802 рік виникла з тенденції поєднання хронологічних та систематичних записів і спеціально призначалося для використання на малих підприємствах. У перші роки ХХ ст.. в Україні використовувалися картково-ордерна, картково-копіювальна, контрольно-шахова форми.
Журнально-ордерна форма передбачає використання тільки журналів – ордерів, тбто реєстрів систематичного запису призначених для відображення кредитних оборотів.
Фактори розвитку форм бухгалтерського обілку:
Значення проявляється в документальному відображенні всіх операцій, процесів та явищ котрі характеризують господарську і фінансову діяльність.
Компютерні форми бухгалтерського обліку:
Етапи розвитку балансу:
Баланс – найважливіший документ бухгалтерської звітності, джерело інформації для управління,планування, організації виробництва, нормування аналізу та контролю.
Баланс є обліковою категорією, синтезом облікових записів.
Слово баланс, як облікове поняття існує вже понад 500 років у літературі слово баланс вперше з’явилося в праці відомого італійського математика Луки Пачолі (1914).
У законодавстві про баланс уперше згадує “ торговий кодекс Наполеона” (1807), як обліковий термін слово баланс має два значення:
Слово баланс має ще й третє значення його застосовують для кількісного зіставлення певних економічних явищ у таких балансах може й не бути рівності активу й пасиву їх називають активними та пасивними.
Наприклад, активний торговий баланс коли вивіз перевищує ввіз товару.
Баланси класифікують починаючи з 1925року в Україні за:
Інвентарні - на підставі повного опису інвентарю і були його скороченим і спрощеним викладом.
Книжки складалися на підставі записів у книгах, попередня перевірка яких з допомогою інвентаризації не проводилась.
Генеральний баланс складався за рік на підставі опису інвентарю та книжного балансу
Операційні складалися періодично протягом року і охоплювали окремі аспекти діяльності підприємства.
Ліквідаційний – складався на день початку ліквідації підприємства тобто припинення ним нормального існування.
У простому балансі відображали майновий стан простого господарства.
Складного балансу потребували складні господарства, що мали відділи, філії чи підприємства, які самостійно вели рахівництво і складали пості баланси.
Сальдові баланси включали сальдові рахунки, що характеризуються майновий стан господарства на відповідний момент.
Оборотні баланси включали крім сальдо і обороти за рахунками.
Результатний баланс - це баланс прибутків і збитків, або доходів і витрат господарства, що визначають своїм сальдо чистий прибуток, або чистий збиток.
Проміжні складалися тільки за потреби - це були особливої форми пробні баланси, які за формою, змістом і структурою наближались до кінцевого.
Шаховий баланс отримав свою назву від своєрідної форми,. Яка нагадувала шахову дошку. Він відображав стан господарства на початок і кінець звітного періоду та рух майна.
Порівняльний баланс мав на меті порівняти статті звітного балансу з минулими періодами.
У двосторонніх балансах розміщувалися ліворуч активи, а праворуч – пасиви.
У односторонніх балансах пасив розміщувався не поряд з активом, а після нього.
Підприємства та установи складали місячну, квартальну та річну бухгалтерську звітність. В яких відображали склад майна та джерела його формування.
Актив - це система показників, які відображають склад і розміщення засобів господарства згрунтованих у якісно-однорідні групи.
Пасив балансу - це система показників, які відображають джерела утворення і цільове призначення засобів господарства.
Актив дорівнює пасиву.
Тема 3: Розвиток бухгалтерського обліку в країнах Європи в ХІХ ст. Формування основних бухгалтерських шкіл
План:
1. Зародження італійської освітньої школи бухгалтерського обліку
У період середньовіч особливу увагу бухгалтери звертали на удосконалення облікових регістрів.
Так виникають наступні школи бухгалтерського обліку:
а. закупівля
б. продаж
в. каса
г. фінансовий результат.
З початку ХІХ ст.. в італійській бухгалтерській школі сформувалося два напрями:
Юридичний напрямок був започаткований і розвинутий представниками “тосканської школи”.
Сутність цього напряму зводилась до реєстрації зміни прав та зобов’язань осіб, що брали участь у господарському процесі.
Д. Червоні розглядав бухгалтерський облік як частину юриспруденції і був засновником логісмографії - це вчення яке полягало в послідовній персоналізації рахунків.
Предметом вивчення логісмографії були права і зобов’язання фізичних та юридичних осіб.
В основі теорії було два принципи:
Венеціанська школа бухгалтерського обліку розвивала економічний напрямок сутність якого полягала у тому що основою обліку вважалися зміни у складі матеріальних цінностей.
Представники економічного підходу Р. Коафіль ( 1833), Д. Кріп (1838), вважали, що метою обліку є визначення кількості рахунків для обліку матеріальних цінностей, змін обсягу і складу майна, дослідження результатів господарської діяльності.
Представники ломбардської школи виділяли в обліку (Франческо Вілла) :
Франческо Вілла відзначав, що метою бухгалтерії є контроль за збереженням цінностей та ефективністю їх використання отримання шагового результату при мінімальних витратах.
2. Становлення французької школи бухгалтерського обліку
Французька форма рахівництва виникла з ново італійської. Французькі бухгалтери П. Леоте і А. Гільбо сформулювали три функції обліку:
1) ведення рахунків(класифікація рахунків);
2) соціальна (та що спідставляє інтереси різних суспільних груп);
3) економічна - (яка за допомогою облікової інформації дає можливість здійснювати управління підприємством).
Курсель-Сенель сформулював концепцію бухгалтерської точності. Для досягнення якої необхідні дві умови:
1) щомісячне вивірення рознесень за дебетом і кредитом;
2) дотримання правил: рівність оборотів журналу дебетовим і кредитовим оборотам Головної книги.
Головним здобутком Курселя-Сенеля були розробки теорії обліку, витрат і калькуляції. Він довів,що структура собівартості містить прямі (особливі ) та непрямі (загальні) витрати. До складу прямих витрат виносили матеріальні витрати та заробітна плата працівників,які безпосередньо приймали участь у процесі виробництва.
Д складу непрямих входили:амортизація, заробітна плата, яку не можна булло віднести до прямих витрат ( страхові внески,зарплата директора, адміністратора, бухгалтера). Звідси було виведено правило, що ціна на продукцію не може бути меншою від прямих витрат.
Основні принципи позитивізму - просте збирання та ґрунтування звітних даних.
Бухгалтер один раз на м’ясець за аналітичними регістрами, які вели на місцях оперативні працівники заповнював Журнал, заносив місячні обороти за рахунками Головної книги.
З Англії поширилася на решту світу персоналізація рахунків - інтерпретація кожного рахунку, як екрану за допомогою якого спостерігають за поведінкою службовців (товари - комірник, каса - касир).
Особливість економічного розвитку Англії кінця ХІХ – початку ХХ ст.. коли поширення набувають акціонерні товариства і виникає потреба у виплаті за рахунок прибутку девідентів. Утворення акціонерних товариств сприяло такого бухгалтерського прийому, як амортизації.
У Росії бухгалтерський облік як наука починає формуватися з другої половини ХІХ ст.. у цей час набула широкого розповсюдження подвійна бухгалтерія.
До перших праць із теорії та методології обліку в Росії слід віднести роботи московського вченого О. В. Прокофєва. Найбільш популярною була його праця “ Курс подвійної бухгалтерії ” 1888 рік.
Характерною особливістю обліку цих часів був пошук ученими з бухгалтерів інших, крім подвійної системи обліку.
Так у 1870 році Ф В. Єзерський запропонував потрійну систему обліку. Суть її полягала у введені тільки трьох рахунків: каса, цінності, капітал.
У відкритті трьох регістрів обліку: Журнал,Головної книги та Звітної.
У кінці ХІХ ст. Виникла і четверта система рахівництва. Вона передбачала здійснення обліку за чотирма напрямками:
Одним із перших учених у Росії хто назвав бухгалтерський облік наукою був А. М.Вольф. у кінці ХІХ на початку ХХ ст.. розвивається теорія калькуляції.
Калькуляція – розрахунково-вартісна методика бухгалтерського обліку, за допомогою якого обраховуються собівартість виробленої продукції.
Собівартість – вартість факторів які необхідно витратити на виробництво продукції та її збут .
Отже, у Росії кінці ХІХ ст.. перша половина ХХ ст.. з’являються професійні бухгалтерські видання та наукові праці, що започаткували перехід обліку на якісно вищий рівень на якому відбулося формування його як науки.
Тема 4: Розвиток обліку в країнах світу ХХ – ХХІ ст.. та національні системи бухгалтерського обліку.
План:
На світову облікову думку значно вплинув стрімкий розвиток англо-американської школи. У США характерними особливостями обліку були:
Положення (стандарти) бухгалтерського обліку .
На початку ХХ ст.. діяльність вчених з обліку була пов’язана з розробкою принципів бухгалтерського обліку. Першими спробами введення принципів бухгалтерського обліку займались такі спеціалісти як: В. Е. Патон, Сандерс, Мор,Хетфілт і т.д.
Сандерс, Хетфілт і Мор запропонували наступні групи принципів: звіт про прибутки і збитки, баланс,коментарі та додатки.
1936 – Американською бухгалтерською асоціацією було опубліковане “Тимчасове положення про принципи бухгалтерського обліку”, в якому розглядалися питання визначення витрат,вартостей, оцінки прибутку, розподілу капіталу та його приросту.
В цей же період відбувається вдосконалення організаційно-правової структури обліку: із загальної системи обліку було виділено управлінський облік.
Із цього часу бухгалтерський облік мав значення оперативності та аналітичності, особливу увагу бухгалтери почали приділяти обліку витрат на виробництво, обсягу фактичного виробництва та його обліку не лише за діяльністю окремих підрозділів та його в цілому.
В цей період багато уваги приділялося створенню професійних організацій у 1917 створюється американський інститут присяжних бухгалтерів. Який сьогодні є провідною професійною не державною організацією в США.
У 1972 році створився інститут управління обліку , який надавав спеціальну освіту для фахівців управлінського обліку. Сьогодні ведення бухгалтерського обліку США ґрунтується на законі “про цінні папери та фондові біржі”. Однак регулювання фінансового обліку здійснюється загальноприйнятими принципами бухгалтерського обліку.
У Великобританії ХХ ст. поширюється діяльність таких бухгалтерських організацій як:
В Німеччині в цей час актуальними питаннями обліку були:
Значна увага приділялася професійній практичній підготовці бухгалтерів та аудиторів. З’являється інститут кваліфікованих аудиторів 1932 рік.
Поширюється діяльність професійних податкових консультантів.
У другій половині ХХ ст.. у Німеччині почали впроваджувати міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.
У Франції перша половина ХХ ст.. широкого розповсюдження набув юридичний напрям бухгалтерського обліку . представниками юридичного напрямку були: Батардон, Бомон, Лефевр, Лефор, Мойєр, Всаватьє. Вони вважали, що сутність обліку в праві,а предметом права є люди та їх господарська діяльність.
Прихильники економічного напрямку розвитку обліку були: Пангло, Дюмарше, Бурнис’єн. Вони виводили облік з поняття капіталу (Пангло), стверджували,що предметом обліку є оцінка і вартість (Дюмарше та Бурнис’єн), і виводили облік із господарської операції або фактів господарського життя( Рене де Ляпорт) .
У цей період велика увага приділяється контролю за діяльність держаних підприємств. Внутрішній контроль забезпечували фінансові контролери підприємств,адміністрації, державні бухгалтери та генеральна інспекція фінансів. А зовнішній – облікова палата її регіональні підрозділи.
В першій половині ХХІ ст.. зростала роль професійної підготовки бухгалтерів. В цей час були створені такі професійні організації як Орден-інспектрів-бухгалтерів (1942), асоціація керівників бухгалтерських фірм1992.
Сучасний бухгалтерський облік у Франції жорстко контролюється державою і регламентується торговим кодексом законом “про виробничі торгові компанії” (1986), законом “про національні компанії”(1970) та податковим законодавством.
Періодизація обліку:
З 1991 року відбувся перехід від соціалізму до ринкової економіки. Цей період характеризується використанням і змішуванням старих форм і методів обліку з новими, що були характерними для західних країн.
Видатні вченні цього періоду: В. Палій, Я. Соколов, Т.Малькова.
В ХХ ст. в багатьох країнах формується національна система бухгалтерського обліку. Під системою обліку слід розуміти сукупність елементів обліку пов’язаних між собою і об’єднаних у єдине ціле.
На формування національної системи обліку вплинули як зовнішні так і внутрішні фактори.
Внутрішні:
Зовнішні:
Національні системи бухгалтерського обліку різних країн суттєво відрізняються між собою. Це пов’язано з їх історичний та економічним розвитком, політично системою, відмінностями законодавчої бази,загальним рівнем облікової освіти в кожній країні, культурними цінностями, традиціями тощо.
Класифікація системи обліку залежить від того яку ознаку покладено в основу класифікаційного групування.
Класифікація за суб’єктивно-географічною ознакою:
Англо-американська система обліку в : США, Великобританія, Австралія, Гонконг, Ізраїль, Ірландія, Іспанія, Індія, Канада, Кіпр, Мексика, Нідерланди, Центральна Америка та ін..
Риси:
Континентальна: Австрія, Алжир, Бельгія, Греція, Єгипет, Іспанія, Італія, Люксембург, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швеція, Швейцарія, Японія.
Особливості:
Південно-американська: Аргентина,Бразилія, Болівія, Парагвай, Перу, Чилі, Еквадор.
Риси:
Варіанти трактування обліку :
Моделі обліку: ( сфера впливу на розвиток)
Моделі обліку: ( організація бухгалтерського обліку)
Комерційна освіта - це система навчальних закладів, які дають знання, уміння і навички для практичної професійної діяльності комерсантам, працівникам торгівлі, крамарям, бухгалтерам, кооперативним та іншим працівникам державних відомств, торговельно-промислових структур, кредитних і банківських установ, кооперативних організацій.
Система професійного навчання в Німеччині відповідно до Закону (1895) отримала статус загальнообов’язкової. Було створено спеціальні професійні школи та передбачалося поєднання навчального процесу з професійною діяльністю на підприємстві.
Створення мережі торговельних шкіл, яких у міжвоєнній Німеччині нараховувалося близько 50 типів.
У другій половині XIX ст. в Австро-Угорській монархії інтенсивно розвивався аграрний та промисловий сектори економіки. Потреба промислових, торгівельних та аграрних підприємств у висококваліфікованих працівниках вимагала вдосконалення навчального процесу в усіх освітніх закладах, структуризації освіти згідно з новими вимогами. З другої половини XIX ст. розпочалося реформування державного шкільництва на основі нової парадигми навчання та виховання молоді – підготовки кваліфікованих працівників державного апарату, армії та промисловості. Відкривалися спеціалізовані економічні школи – вечірні школи купців (крамарів), двохрічні торговельні школи з підготовчим відділенням і чотирьохрічні академії торгівлі.
1912 р. у Польській державі діяло 25 доповнюючих торговельних шкіл.
1864 року запроваджено середні рільничі та хліборобські школи, а також вищі фахові і хліборобські навчальні заклади.
1916 року система комерційної освіти в Росії складалася з 260 комерційних училищ, 169 торговельних шкіл, 38 торговельних класів і 135 курсів комерційних знань. До вищих закладів належали Московський комерційний інститут, Петербурзький інститут вищих комерційних знань і Практична східна академія Товариства сходознавства.
Тема 5: Еволюції елементів методу бухгалтерського обліку
План:
Перші уявлення про рахунки бухгалтерського обліку належать до періоду коли почалась реєстрація фактів господарського життя, тобто приблизно 6 млн. років тому.
Із цього часу бухгалтерія існує як практична діяльність рахівництва. Вперше визначення рахунку застосовується поняттям “дебет” і “кредит”.
Пояснення подвійного запису наводяться в науковій праці Луки Пачолі - Про рахунки та записи, викладені в трактаті Правила відкриття та закриття рахунків та запису операцій. Вплинули на подальші дослідження вчених епохи середньовіччя та відродження (в Іспанії: Дель Кастільо, Д. Манціні, А. Ді Пієтро, А. Казанова, Л. Флорі, Ф. Баратті; в Голландії: С. ван Стівена, А. де Графа, К. Гезеля; в Франції: М. де ла Порта, Ж.Саварі, Б.Ф. Баррома, Е. Деграннеса; в Німеччині: І. Готліба, Ф. Гальвіга.
Пояснюючи природу подвійного запису науковці завжди розходилися між собою в поглядах. Залежно від того,який аспект господарських факторів приваблював у пояснені подвійного запису. Виникло й декілька напрямків у теорії обліку. У кінці ХІХ – початку ХХ ст.. виникають школи бухгалтерського обліку, які о різному трактували рахунки і подвійний запис.
Італійська школа бухгалтерського обліку відрізнялася різноманітністю поглядів на рахунки. Прихильники юридичного напрямку: Ф.Марчі, Дж. Чербені, Н. де Анастасіо, К.Белніні, Дж. Рассі, вважали, що на рахунках обліковуються матеріальні цінності,а особистих рахунків не існує. Стверджували, що всі рахунки відкриваються не для окремих осіб,а навпаки, незалежно від осіб за видами майна.
Французька школа: Ж. Г. Курсель-Сеналь, Е.П. Моте, А. Гільбо,Г. Фер, Ж.Б. Дюммарше,П. Гарньє.
Розглядала рахунки як елементи балансу за видами засобів і процесів, беззв’язку з особами, що стоять за ними.
Представники німецької школи : Ф. Гюєм, І. Ф. Шер, Е. Шмалейбах, Ф. Ляйтнер, М. Булінер,вважали основою обліку не рахунки, а баланс, і тому наполягали, щоб факти господарського життя вивчались не від рахунку до балансу,а від балансу до рахунку. Вони поділяли всі рахунки по відношенню до балансу на активні і пасивні.