Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
83
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Кафедра екології і фізики
А.С. Толстих, О.О. Васильєв
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Навчальний посібник
Практикум з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
(Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільний захист)
для самостійної роботи студентів денного відділення
інституту обліку і фінансів
Донецьк 2011
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Кафедра екології і фізики
А.С. Толстих, О.О. Васильєв
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Навчальний посібник
Практикум з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
(Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільний захист)
для самостійної роботи студентів денного відділення
інституту обліку і фінансів
Затверджено
на засіданні кафедри екології і фізики
Протокол № 15 від 16.05.2011 р.
Ухвалено навчально-методичною
радою ДонНУЕТ
Протокол № від 2011 р.
Донецьк 2011
ББК 68.9я73
Т 54
УДК 355.58+504(075.8)
Рецензент
доктор технічних наук, професор В.Г. Погребняк
кандидат фіз.-мат. наук, доцент С.В. Горбань
Толстих А. С.
Т 54 Безпека життєдіяльності : Навч. пос. Практ. з дисц. «Безпека життєдіяльності» (Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільний захист) для самост. роботи студ. ден. від. інституту обліку та фінансів/ А. С. Толстих, О. О. Васильєв ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського, Каф. екології і фізики. – Донецьк : [ДонНУЕТ], 2011. – 122 с.
Навчальний посібник для самостійної роботи студентів «Практикум з дисципліни «Безпека життєдіяльності» (Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільний захист)» містить матеріал для підготовки до практичних робіт з вищевказаної дисципліни. В кожній роботі є теоретична частина та контрольні питання, які дозволяють студенту самостійно оцінити ступінь підготовки до заняття.
Призначений для студентів напрямів підготовки «Фінанси і кредит» (спеціалізації «Фінанси» та «Банківська справа») і «Облік та аудит» денної форми навчання.
ББК 68.9я73+20.1я73
© Толстих А.С., Васильєв О.О. 2011
© Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського, 2011
ЗМІСТ
Стор.
1. Практична робота № 1 «Контроль радіоактивного забруднення навколишнього середовища і води за допомогою приладу «Прип’ять»……….……………………………………………………..…....4
2. Практична робота № 2 «Контроль хімічного забруднення повітря
за допомогою сильфонного аспіратора ГХ-М (АМ-5)»…………....…....11
3. Практична робота № 3 «Захист людини в побутових умовах від
небезпечних факторів впливу навколишнього середовища»..….............19
4. Практична робота № 4 «Захист людини від електромагнітного
випромінювання НВЧ діапазону»………………………..………..……...24
5. Практична робота №5 «Нітрати в продуктах харчування»…..……...29
6. Практична робота №6 «Перша допомога при невідкладних станах»......33
7. Практична робота №7 «Засоби індивідуального захисту органів
дихання»…………………………………………………………………….44
8. Практична робота №8 «Основні визначення при прогнозуванні і
оцінці хімічної обстановки»………………………………...……….…...57
9. Практична робота №9 «Оцінка хімічної обстановки з допомого приладів хімічної розвідки»………………………………..….....…….…………...62
10. Практична робота №10 «Прогнозування і оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах»………………………....71
11. Практична робота №11 «Основні визначення радіаційної обстановки
і норм радіаційної безпеки»………………..…………………………..98
12. Практична робота №12 «Оцінка радіаційної обстановки за допомогою приладів радіаційної розвідки і дозиметричного контролю»……………………………..…………………………….....105
13. Практична робота №13 «Спеціальна обробка»......…….…………..115
Література …………………………………………………..……………...121
МОДУЛЬ 2 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1
КОНТРОЛЬ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА І ВОДИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИЛАДУ «ПРИП’ЯТЬ»
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
На побутовому рівні цілком достатнім є спрощений радіаційний контроль за допомогою побутових дозиметричних приладів.
Людський організм безупинно знаходиться під впливом різного роду випромінювань (світлового, теплового, електромагнітного і т.д.) - нешкідливих для життєдіяльності; разом з тим він підпадає під вплив іншої категорії випромінювань - іонізуючих (радіоактивних), що представляють серйозну небезпеку для життя й здоров'я.
Іонізуючий ефект викликає зміну фізико-хімічних властивостей будь-яких речовин, у тому числі й біологічній тканині.
Джерелами іонізуючого випромінювання є: радіоактивний розпад нестійких ізотопів хімічних елементів (радіонуклідів), космічне випромінювання та деяке технологічне устаткування.
Ослаблення радіоактивного випромінювання із часом залежить від періоду напіврозпаду радіонукліда, тобто часу розпаду половини ядер атомів даної речовини.
Період напіврозпаду коливається в дуже широких межах від часток секунди до млрд. років (йод-131 - 8 діб, стронцій-90 - 28 років, цезій-137 - 30 років, вуглець-14 - 5600 років, уран-235 - 704 млн. років, торій-232 - 14 млрд. років).
Випромінювання має хвильову та корпускулярну природу. Реальну загрозу, у більшості випадків для людини може створювати альфа- і бета- випромінювання (корпускулярне) і гама - випромінювання (електромагнітне).
Альфа-частинки мають високу іонізуючу, але дуже малу проникаючу здатність. У бета-частинок іонізуючий ефект нижче, ніж у альфа-частинок, але проникаюча здатність вище. Найвища проникаюча здатність - у гамма-випромінювання, але іонізуючий ефект значно нижче, ніж в елементарних часток.
Радіація, як шкідливий, небезпечний і вражаючий фактор, проявляє себе через зовнішнє і внутрішнє опромінення організму. При зовнішньому опроміненні головним вражаючим фактором є гамма-випромінювання, але його дію на організм можна значно послабити, укрившись у будинках або захисних спорудженнях. Від альфа-частинок при зовнішнім опроміненні повністю захищає шкірний покрив. Бета-частинки, хоча й проникають у тіло на невелику глибину (до 10 мм), але не досягають радіочутливих органів.
Внутрішнє опромінення організму визначається радіонуклідами, які з повітрям, їжею та водою попадають усередину організму й опромінюють внутрішні органи. Внутрішнє опромінення більш небезпечно, тому що організм піддається впливу всіх видів випромінювань. Джерела внутрішнього опромінення вкрай важко виводяться з організму, тому першочергову увагу потрібно приділяти попередженню радіоактивного зараження (використанню засобів індивідуального захисту, йодній профілактиці, обережному харчуванню і споживанню води).
Ступінь радіоактивного забруднення місцевості при викидах радіонуклідів прийнято характеризувати рівнем радіації, тобто потужністю експозиційної дози гамма-випромінювання (гамма-фон) на висоті 1 м. На практиці найчастіше вживаються наступні одиниці виміру рівня радіації - Р/год (рентген у годину) і мР/год. Рівень природного радіаційного фону прийнято вимірювати в мкР/год.
Необхідно розрізняти первинне та вторинне радіоактивне забруднення.
Первинне радіоактивне забруднення відбувається при первісному випаданні радіонуклідів з радіоактивної хмари. Вони являють собою пилоподібні частки з розмірами 1...100 мкм і поводяться подібно звичайному пилу, тобто мають високі адгезіонні властивості. У пористі та сипучі продукти радіонукліди можуть проникати на деяку глибину. Розчинні радіонукліди усмоктуються в листя й траву, розчиняються в дощовій волозі та ґрунтових водах, мігрують у ґрунтовому шарі й частково засвоюються коріннями рослин, утворюючи харчовий ланцюжок, по якому попадають в організм людини. Осідаючи на поверхню водойм і рік, радіонукліди забруднюють спочатку їхню поверхню, потім у повному обсязі (осідання і розчинення деяких радіонуклідів), а потім нерозчинні радіонукліди осідають на дно та фіксуються у донних відкладеннях.
Вторинне радіоактивне забруднення визначається наступними міграційними процесами, тобто переносом радіонуклідів із частками ґрунту внаслідок пилоутворення дією вітру, а також поверхневими і ґрунтовими водами.
Кількість радіонуклідів у речовині прийнято характеризувати їхньою активністю, що визначається числом розпадів ядер в одиницю часу. Одиницею виміру активності є Бк (беккерель) = 1 розпад/с. На практиці також широко використається позасистемна одиниця Ки (кюрі) = 3,7 1010 Бк.
Через активність прийнято характеризувати ступінь забруднення радіонуклідами продуктів харчування, води та будь-яких інших матеріалів в одиницях Бк/кг, Бк/л (або Ки/кг, Ки/л).
ОПИС ПРИЛАДУ «ПРИП'ЯТЬ»
Прилад «Прип'ять» є побутовим радіометром-рентгенметром кишенькового типу, призначеним для виміру потужності експозиційної (еквівалентної) дози гамма-фону, і питомої (об'ємної) активності рідких і сипучих матеріалів.
Прилад працює від хімічного елемента Корунд (9В), а також від зовнішнього джерела живлення від 4 до 12 В. Прилад має цифрову і звукову індикацію. Загальний вид приладу і розташування органів керування показані на рис. 1.
Рис. 1 - Загальний вид приладу.
1. Кришка відсіку живлення; 2. Кришка лічильника Гейгера; 3. Замок кришки (2); 4. Вимикач звукової індикації; 5. Гніздо зовнішнього джерела живлення; 6. Кнопка контролю напруги джерела живлення; 7. Перемикач «ПРЕДЕЛ»; 8. Вимикач «ПИТАНИЕ»; 9. Перемикач «ВРЕМЯ».
Межі виміру:
- потужності експозиційної дози від 0,01 до 19,99 мР/год;
- потужності еквівалентної дози від 0,1 до199,9 мкЗв/год;
- питомої (об'ємної) активності від 3,7 105 до 3,7 103 Бк/кг (Бк/л);
- бета-випромінюючих радіонуклідів (10-5 - 10-7 Ки/кг (Ки/л) по цезію-137);
- відносна погрішність виміру ± 25%.
У комплект приладу входить кювета для розміщення проб рідких і сипучих продуктів. Лічильники Гейгера в приладі закриваються знімною кришкою, що є фільтром бета-частинок при вимірі потужності експозиційної (еквівалентної) дози. При вимірах по бета-випромінюванню кришка знімається.
РОБОТА ІЗ ПРИЛАДОМ «ПРИП'ЯТЬ»
Робота із приладом «Прип'ять» складається з підготовки до роботи, перевірки працездатності та проведення вимірів потужності експозиційної (еквівалентної) дози фона і питомої (об'ємної) активності рідких і сипучих матеріалів по бета-випромінюванню.
1. Підготовка приладу до роботи
1) Підключити джерело живлення (елемент типу Корунд або зовнішнє джерело постійного струму напругою 4...12 в).
2) Перевести перемикач «ПИТАНИЕ» в положення «ВКЛ» .
3) Нажати кнопку «КП». На цифровому індикаторі повинне з'явитися число, що показує напругу джерела живлення. Напруга повинна бути в межах 9 ±1 В (не менш 6В).
2. Вимір потужності дози гамма-фона
1) Перевести перемикач «ПИТАНИЕ» в положення «ВКЛ».
2) Перемикач «РЕЖИМ» поставити в положення «γ».
3) Перемикач «Н – Х» поставити в положення, що відповідає виду дози: еквівалентної «Н» (мкЗв/год) або експозиційної «Х» (мР/год).
Потужність експозиційної дози Х у положенні «1» перемикача «ПРЕДЕЛ» виміряється в діапазоні 0,01 - 2 мР/год з індикацією коми після першої цифри, а в положенні «2» виміряється в діапазоні 2,0 - 19,99 мР/год з індикацією коми після другої цифри.
Потужність еквівалентної дози Н у положенні «1» перемикача «ПРЕДЕЛ» виміряється в діапазоні 0,1 - 19,99 мкЗв/год з індикацією коми після другої цифри, а в положенні 2 виміряється в діапазоні 20,0 - 199,9 мкЗв/год з індикацією коми після третьої цифри.
4) Перемикач «ВРЕМЯ» поставити в положення «20» с. Протягом цього часу провести не менш трьох вимірів і обчислити середнє значення.
5) Якщо спостерігається значний розкид показань, збільшити час виміру в 10 разів перекладом перемикача «ВРЕМЯ» у положення (х 10).
3. Вимір питомої (об'ємної) активності проб продуктів і води
При вимірі питомої активності гамма-фон не повинен перевищувати 0,025 мР/год.
1) Пробу продукту або води помістити в кювету таким чином, щоб рівень проби перебував на 5 мм нижче краю кювети.
2) Установити прилад на кювету.
3) Перемикач «ПИТАНИЕ» поставити в положення «ВКЛ» .
4) Перемикач «РЕЖИМ» поставити в положення «β».
5) Перемикач «φ - Ам» поставити в положення «Ам» (питома активність).
6) Перемикач «ВРЕМЯ» поставити в положення «10 мин».
7) Провести вимір двічі: при наявності кришки (для визначення гамма-фону) і при знятій кришці (гамма-фон + бета-випромінювання).
Питома активність у положенні «1» перемикача « ПРЕДЕЛ» виміряється в діапазоні 1∙10-7 - 1,999∙10-6 Ки/кг, а індиціюється у вигляді 100∙10-9 - 1999∙10-9, а в положенні «2» виміряється в діапазоні 2∙10 -6 - 19,99∙10 -6 Ки/кг із індикацією коми після другої цифри.
Остаточним результатом виміру вважається різниця значень другого й першого вимірів. Провести не менш трьох таких вимірів і обчислити середнє значення Ам.
Ретельно помити кювету.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. За допомогою чого здійснюється радіаційний контроль на побутовому рівні?
2. Як діє іонізуючий ефект випромінювання на організм людини?
3. Визначте джерела іонізуючого випромінювання.
4. Випромінювання, якого типу становлять небезпеку для людини?
5. Чим характеризується швидкість радіоактивного розпаду?
6. В яких межах може знаходитися період напіврозпаду радіоізотопів?
7. Поясніть радіацію - як фізичне явище.
8. Якими складовими представлено іонізуюче випромінювання?
9. Дати поняття зовнішньому і внутрішньому опроміненню.
10. Що таке первинне і вторинне радіоактивне випромінювання?
11. Пояснить загальний порядок контролю забруднення продуктів харчування і води.
12. Які прилади використовуються для радіаційного контролю забруднення продуктів харчування і води?
13. У яких одиницях виміру виражається забруднення радіонуклідами продуктів харчування і води?
14. Поясните призначення приладу «Прип'ять».
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
КОНТРОЛЬ ХІМІЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯ ЗА ДОПОМОГОЮ СИЛЬФОННОГО АСПІРАТОРА ГХ-М (ам-5)
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
В останні роки відзначається значне збільшення асортиментів хімічних речовин, застосовуваних у промисловості, сільському господарстві й у побуті. Підприємства, що роблять або використають хімічно небезпечні речовини (ХНР), вважаються потенційно хімічно небезпечними об'єктами (ХНО). Так, у випадку виникнення аварій на цих об'єктах у навколишнє середовище попадають ХНР, що загрожують безпеки життєдіяльності не тільки персоналу ХНО, але й населенню, що проживає поблизу цих об'єктів.
Значними запасами ХНР розташовують підприємства хімічної, нафтопереробної, нафтохімічної, целюлозно-паперової, чорної й кольорової металургії, текстильної галузі. У результаті на великих підприємствах, розташованих у чорті або поблизу міст, можуть одночасно зберігатися тисячі тонн ХНР.
Хімічно небезпечний об'єкт (ХНО) – об'єкт, на якому зберігають, переробляють, використовують або транспортують небезпечну хімічну речовину, при аварії на якому або при руйнуванні якого може відбутися загибель або хімічне зараження навколишнього природного середовища.
Хімічно небезпечна речовина (ХНР) – небезпечна хімічна речовина, що використовують в промисловості і сільському господарстві, при аварійному викиді (розливі) якої може відбутися зараження навколишнього середовища в тих концентраціях (токсодозах), що вражають живий організм.
Для характеристики токсичних властивостей ХНР використовуються поняття: середньодобова гранична допустима концентрація в населеному місці (ГДКСД), гранична допустима концентрація робочої зони (ГДКРЗ) і токсодоза.
Середньодобова гранично-допустима концентрація (ГДКСД) – це така концентрація шкідливої речовини в повітрі населених місць, яка при щоденному перебуванні людини протягом 24 годин, не може викликати захворювання або відхилення від норми стана здоров'я, які виявляються сучасними методами досліджень, в процесі життя сьогодення і подальших поколінь.
Гранично-допустима концентрація робочої зони (ГДКРЗ) – це така концентрація шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при щоденній роботі протягом 8 годин, але не більше 41 години в тиждень, впродовж всього робочого стажу не може викликати захворювання або відхилення в стані здоров'я, що виявляються сучасними методами досліджень, в процесі роботи або віддалених термінах життя сьогодення і подальших поколінь.
Токсодоза – це величина, що дорівнює кількості токсичної речовини, що поступає в організм, віднесеному до маси його тіла.
Гранично допустима токсодоза – така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають.
Середня порогова (токсодоза РС50) – доза, яка викликає початкові симптоми отруєння ХНР у 50 % уражених;
Середня виводяща (токсодоза ІС50) – доза, яка приводить до втрати працездатності у 50 % уражених;
Середня смертельна (токсодоза LC50) – доза, що приводить до загибелі 50% людей або тварин при 2 – 4 годинній інгаляційній дії.
Хімічне зараження – розповсюдження небезпечних хімічних речовин в навколишньому природному середовищі в концентраціях або кількостях, що створюють загрозу для людей, сільськогосподарських тварин і рослин протягом певного часу.
Осередок хімічного ураження – територія, в межах якої в результаті дії небезпечних хімічних речовин відбулися масові поразки людей, сільськогосподарських тварин і рослин.
Зона хімічного зараження – територія або акваторія, в межах якої поширені або куди привнесені небезпечні хімічні речовини в концентраціях або кількостях, що створюють небезпеку для життя і здоров'я людей, для сільськогосподарських тварин і рослин протягом певного часу.
Глибина зараження – максимальна протяжність відповідної площі зараження за межами місця аварії.
Глибина розповсюдження – максимальна протяжність зони розповсюдження первинної або вторинної хмари ХНР.
Тривалість хімічного зараження – час випаровування ХНР, на продовженні якого існує небезпека поразки людей.
Первинна хмара – хмара ХНР утворюється в результаті миттєвого (1-3 хвил.) переходу в атмосферу частини ХНР з ємності при її руйнуванні.
Вторинна хмара – хмара ХНР утворюється в результаті випаровування речовини, що розлилася, з підстилаючої поверхні.
Еквівалентна кількість ХНР – така кількість хлору, масштаб зараження якої при інверсії еквівалентний масштабу зараження при даному ступені вертикальної стійкості атмосфери кількістю ХНР, що перейшла в первинну (вторинну) хмару.
Площа зони можливого зараження ХНР – площа території, в межах якої під впливом зміни напряму вітру може переміщатися хмара ХНР.
Прийнято два критерії підбору в групу ХНР:
- перший – речовини, що мають величину коефіцієнта КМІО більше 30, тобто першого і другого класу небезпеки;
- другий – вірогідність і масштаби можливого забруднення атмосфери, води, ґрунту при виробництві, транспортуванні і зберіганні небезпечних хімічних речовин.
Коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО) – це відношення концентрації речовини, що максимально досягається в повітрі при 20 0С до летальної концентрації.
Ступінь дії ХНР на людину залежить від тривалості (експозиції) перебування людей в зараженій атмосфері. Одна і та ж концентрація ХНР при різноманітних експозиціях робить різний вплив на організм людини.
По ступеню небезпеки для людини всі хімічні речовини діляться на чотири класи. Як показник небезпеки прийнятий коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО):
- 1-й клас (надзвичайно небезпечні) – КМІО більше 300;
- 2-й клас (високо небезпечні) – КМІО від 30 до 299;
- 3-й клас (помірно небезпечні) – КМІО від 3 до 29;
- 4-й клас (мало небезпечні) – КМІО менше 3.
Хімічно небезпечні речовини, що поступають в організм людини різними шляхами (через дихальні шляхи, слизисті оболонки, шкіру, шлунково-кишковий тракт) можуть надавати наступні негативні дії:
- задушлива дія, оскільки майже всі гази і пари ХНР призводять до небезпечного зниження змісту кисню в крові на 10 – 13 % і нижче (хлор, трихлористий фосфор, фосген, хлорпікрин, хлорид сірі та ін.);
- дратівлива дія (аміак, хлор, сірчистий ангідрид та ін.);
- алергічна дія (практично всі ХНР);
- токсична дія, в результаті якої можуть виникнути гострі отруєння (при швидкому надходженні великих доз і високих концентрацій ХНР) і хронічні, що виникають при тривалому надходженні (роками), в малих дозах і концентраціях в організм людини (усі ХНР);
- загальноотруйна дія (оксид вуглецю, синильна кислота, миш'яковистий водень, дінитрофенол, акрилонітрил, бензол та ін.);
- нейротропна дія – впливають на генерацію і передачу нервового імпульсу (фосфорорганічні з'єднання, оксид етилену, сірковуглець та ін.).
Для виключення поразки людей необхідно проводити хімічний контроль повітря за допомогою портативних приладів ручної дії, до числа яких відноситься газовизначник хімічний ГХ-М (АМ-5).
ОПИС СИЛЬФОННОГО АСПІРАТОРА ГХ-М (ам-5)
Газовизначник хімічний ГХ-М (АМ-5) являє собою портативний прилад ручної дії, призначений для якісного й кількісного експрес-аналізу наявності в атмосферному повітрі - оксиду вуглецю, сірчистого газу, сірководню, оксидів азоту та ін.
Принцип виявлення і визначення ХНР заснований на зміні фарбування індикаторів при взаємодії з тією або іншою речовиною. Залежно від того, який був узятий індикатор і як він змінив фарбування, визначають тип речовини та приблизну його концентрацію в повітрі.
У комплект приладу входять: набір індикаторних трубок (ІТ), аспіратор сильфонний ГХ-М (ам-5) і інструкція з експлуатації. Для визначення різних концентрацій певних газів використаються специфічні індикаторні трубки (табл. 1).
Таблиця 1- Технічна характеристика індикаторних трубок ГХ - М
|
Газовизначник |
Діапазон виміру, % |
Допустима погрішність,% |
|
ГХ-М СО-0,25 |
0,0005-0,025 |
25 |
|
ГХ-М СО-5 |
0,005-0,25 |
16 |
|
ГХ-М СО2-2 |
0,25-2 |
25 |
|
ГХ-М СО2-15 |
1-15 |
20 |
|
ГХ-М СО2-50 |
5-50 |
20 |
|
ГХ-М SО2-0,007 |
0,0002-0,007 |
25 |
|
ГХ-М H2S-0,0066 |
0,00033-0,0066 |
25 |
|
ГХ-М NO+NO2-0,005 |
0,0001-0,005 |
25 |
|
ГХ-М О2-21 |
1-21 |
10 |
|
ГХ-М NO-0,01 |
0,0001-0,01 |
25 |
|
ГХ-М СН2О-0,004 |
0,00002-0,004 |
25 |
Аспіратор являє собою ручний сильфонний прилад (рис. 1) об'ємом одного ходу, рівним 100 мл. Усередині сильфона розташовані пружини, що втримують його в розціпленому положенні. Індикаторна трубка вставляється в спеціальне гніздо, що має форму гумової трубки.
ПІДГОТОВКА І ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ
На місці проведення дослідження повітря на наявність ХНР розкривають відповідну індикаторну трубку, обломивши обоє її кінця за допомогою пристосування, присутнього на аспіраторі, так, щоб не порушити прокладку і шар порошку. Трубку щільно вставляють у гніздо аспіратора таким чином, щоб стрілка показувала напрямок до аспіратора. Аспіратор пускають у хід, стискаючи сильфон до упору, а потім відпускаючи його. Кінець усмоктування визначають натягом ремінців, що обмежують хід сильфона. Перед наступним стиском робиться пауза в 3 секунди. Десять стисків аспіратора забезпечують просмоктування 1 л повітря. Таким чином, досліджуване повітря пропускається через індикаторну трубку.
Величину концентрації шкідливого газу визначають по шкалі, присутньої на пакуванні й в інструкції. Градуйовану частину ІТ сполучають зі шкалою на пакуванні та беруть на ній значення концентрації, що відповідає границі пофарбованого шару і об'єму повітря, пропущеного через ІТ. Газ, що надходить із трубки в аспіратор варто видаляти після кожного застосування. Для цього необхідно зробити кілька холостих ходів аспіратора без ІТ.
Контрольні питання
1. Що називають хімічно небезпечним об'єктом?
2. Яку речовину називають ХНР?
3. У чому характерна особливість середньодобовою гранично допустимій концентрації?
4. Які вимоги до гранично допустимої концентрації робочої зони?
5. Дайте визначення токсодозі і всім її підкласам.
6. Що називають хімічним зараженням?
7. У чому полягає різниця між осередком хімічного ураження і зоною хімічного зараження?
8. Що таке глибина зараження і глибина розповсюдження?
9. Що мають на увазі під тривалістю хімічного зараження?
10. Яким чином утворюються первинна і вторинна хмара ХНР?
11. У чому сенс поняття – «еквівалентна кількість ХНР»?
12. Дайте визначення терміну «площа можливого зараження ХНР».
13. Які критерії підбору речовин в групу ХНР?
14. Дайте визначення КМІО і назвіть його підкласи.
15. Опишіть негативні дії ХНР на організм людини.
16 Для яких цілей призначений прилад ГХ-М?
17 Пояснити устрій ГХ-М.
18. Продемонструвати порядок визначення концентрації хімічних речовин у повітрі.
Рис. 1 - Аспіратор типу ГХ-М (АМ-5) (у розрізі)
1 - сильфон; 2 - пружини; 3 - пристосування для обламування кінців індикаторних трубок; 4 - гумова трубка - гніздо для приєднання індикаторної трубки до сильфона; 5 - клапан виходу повітря із сильфона при його стисненні; 6 - решітки обмежники ходу сильфона; 7 - захисний фільтр від засмічення внутрішньої частини сильфона.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3
ЗАХИСТ ЛЮДИНИ В ПОБУТОВИХ УМОВАХ ВІД НЕБЕЗПЕЧНИХ ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
До небезпечних факторів впливу навколишнього середовища відносяться, насамперед, НС природного і техногенного характеру. З огляду на широке різноманіття вражаючих факторів доцільно зупинитися на методах захисту від тих, які характерні для нашого регіону проживання.
По ступені хімізації промисловості Донецька область посідає перше місце в Україні. Тому небезпека виникнення техногенної НС, у першу чергу, пов'язана з викидом (розливом) хімічно небезпечних речовин (ХНР) у навколишнє середовище. У світі цього потрібно вміти захистити себе й оточення від впливу ХНР. Необхідно прийняти до відома декілька правил.
1. Як підготуватися до хімічної аварії
Уточнити, чи перебуває поблизу місця Вашого проживання або роботи хімічно небезпечний об'єкт (ХНО). Якщо так, то ознайомтеся із властивостями, прикмітними ознаками і потенційною небезпекою ХНР, наявних на даному об'єкті. Запам'ятайте характерні риси сигналу оповіщення населення про аварії «Увага всім!» (виття сирен і переривчасті гудки підприємств), порядок дій при його одержанні, правила герметизації приміщення, захисту продовольства та води. Виготовте і зберігайте в доступному місці ватно-марлеві пов'язки для себе і членів родини, а також пам'ятку про дії населення при аварії на хімічно небезпечному об'єкті. При можливості придбайте протигази з коробками, що захищають від відповідних видів ХНР.
2. Як діяти при хімічній аварії
Населення, що проживає поблизу ХНО, при аваріях з викидом ХНР, почувши сигнали оповіщення по радіо (телебаченню) та іншим способом, повинне надягти протигази. При сигналі «Увага всім!» включити радіоприймач і телевізор для одержання достовірної інформації про аварію та рекомендовані дії. Закрити вікна і кватирки, відключити електронагрівальні та інші побутові прилади за допомогою спільного вимикача (гази й пари можуть виявитися вибухонебезпечними), вимкнути газ, погасити вогонь у печах. Надягти гумові чоботи, плащ, одягти дітей, взяти документи, необхідні теплі речі, тридобовий запас продуктів, що не псуються, сповістити сусідів і швидко, але без паніки виходити із зони можливого зараження перпендикулярно напрямку вітру, на відстань не менш 1,5 км від попереднього місця перебування, до одержання подальших розпоряджень.
Для захисту органів дихання використати протигаз, а при його відсутності - ватно-марлеву пов'язку або підручні вироби із тканини, змочені у воді, 2-5% розчині харчової соди (для захисту від хлору), 2% розчині лимонної або оцтової кислоти (для захисту від аміаку). Для захисту органів дихання можна використати і вироби із тканини, змочені водою, хутряні та ватяні частини одягу. При закритті ними органів дихання, знижується кількість вдихуваних газів, а, отже, і вага ураження. При відсутності засобів захисту, укриттів або якщо немає можливості вийти з району аварії, необхідно залишитися вдома.
Щільно закрити вікна, двері, вентиляційні отвори, димоходи і т.д. Наявні в них щілини заклеїти папером або скотчем. Вхідні двері зашторити, використовуючи щільний матеріал або ковдру. По можливості укритися у ванні або туалеті, тому що ці приміщення не мають зовнішніх стін, завісивши двері вологим простирадлом. Варто також пам'ятати, що при поширенні ХНР легше або важче повітря доцільно перебувати на нижніх або верхніх поверхах будинку відповідно.
У зоні хімічного зараження необхідно строго дотримуватися наступних правил:
- уникати перебування на повітрі;
- при влученні під безпосередній вплив газу або рідини, треба прикрити ніс і рот носовою хусткою, шарфом і т.п., щоб очистити вдихуване повітря;
- якщо неможливо повернутися додому, спробувати знайти яке-небудь закрите або захищене приміщення;
- виходити з району зараження необхідно по підвищених місцях (при ХНР важче повітря, наприклад хлор) або по низинах (при ХНР легше повітря, наприклад аміак) у напрямку, перпендикулярному вітру.
- рухатися швидко, але не бігти та не піднімати пил, не тулитися до будинків і не доторкатися до навколишніх предметів, не наступати на рідини, краплі, або порошкоподібні розсипи невідомих речовин, що зустрічаються на шляху, не знімати, до розпорядження, засобів захисту;
- при виявленні крапель ХНР на шкірі, одязі, взутті, засобах індивідуального захисту зняти їх тампоном вати, папером або носовою хусткою;
- по можливості надати допомогу постраждалим дітям, старим, не здатним рухатися самостійно;
- після виходу із зони зараження необхідно пройти санітарну обробку. Постраждалі звертаються в медичні установи для визначення ступеня поразки та проведення профілактичних і лікувальних заходів.
Про усунення небезпеки хімічної поразки та про порядок подальших дій населення оповіщається штабами ЦЗ або органами міліції. У всіх випадках вхід у житлові, виробничі та інші приміщення дозволяється тільки після контрольної перевірки змісту ХНР у повітрі.
При аваріях на залізничних і автомобільних магістралях, пов'язаних із транспортуванням ХНР, небезпечна зона встановлюється в радіусі 200 м від місця аварії. Наближатися до цієї зони й входити в неї категорично заборонено.
3. Як діяти після хімічної аварії
Вхід у будинки дозволяється тільки після контрольної перевірки змісту в них ХНР. При підозрі на ураження ХНР виключити будь-які фізичні навантаження, прийняти рясне питво (молоко, чай) і негайно звернутися до лікаря. При влученні під безпосередній вплив ХНР з першою нагодою прийняти душ і добре промити частини тіла, найбільш піддані ризику (очі, руки, волосся). Заражений одяг випрати, а при неможливості прання викинути. Зробити ретельне вологе прибирання приміщення.
Утриматися від вживання водопровідної (криничної) води, фруктів і овочів з городу, м'яса худоби і птахів забитих після аварії, до офіційного висновку про їхню безпеку; уникати вживання молока, отриманого після оголошення тривоги, користуватися консервованим або сухим молоком. Безпечно вживати в їжу, консервовані продукти або продукти придбані до початку катастрофи.
Практична частина
1. Виготовлення ВМП
Для виготовлення ватно-марлевої пов'язки прямокутний шматок марлі розміром 100 см х 50 см розкладають на столі. На середину шматка марлі накладається шар вати довжиною 30 см, шириною 20 см і товщиною 1,5 - 2 см. Вільні краї марлі загинають по обидва боки на шар вати, а кінці розрізують приблизно на 30 - 35 см. Надягнута пов'язка повинна добре закривати низ підборіддя, рот і ніс до очних западин. Верхні розрізані кінці пов'язки зав'язують на потилиці, а нижні - на тімені. Нещільності, що утворилися між пов'язкою і обличчям, заставляються ватою.
2. Виготовлення підручних засобів захисту шкірних покривів
Щоб звичайний одяг краще захищав від пари і аерозолів ХНР, його просочують спеціальним розчином. Просоченню підлягає одяг тільки із тканих матеріалів. Для просочення одного комплекту одягу досить 2,5 л розчину.
Для приготування розчину, потрібно взяти 6 л води, нагріти її до 60 – 700С. Потім розчинити в ній 250 - 300 г подрібненого господарського мила, додати 0,5 л мінерального або рослинного масла і розчин знову підігріти. Після цього одяг замочити в розчині, потім несильно вижати і просушити на відкритому повітрі. Просочений в такий спосіб одяг надійно захистить при виході із зараженого району.
Контрольні питання
1. Техногенні аварії, якого характеру найнебезпечніші для населення в Донецькій області?
2. Який сигнал подається при виникненні хімічної небезпеки?
3. Чи необхідно людині знати про ХНО, що перебувають поблизу місця його проживання або роботи?
4. Чи потрібно мати вдома заздалегідь виготовлені ВМП?
5. Чим можливо скористатися для одержання інформації про НС?
6. Яким чином, при одержанні повідомлення про хімічну небезпеку, необхідно підготувати місце свого проживання?
7. У яких випадках, при хімічному зараженні, використовують кисле просочення тканої пов'язки або ВМП, а в яких лужне?
8. На якому поверсі багатоповерхового будинку переважно перебувати людині, залежно від щільності вражаючого ХНР?
9. Де переважніше перебувати при хімічному зараженні - у будинку або на відкритій місцевості й чому?
10. У яку сторону, орієнтуючись на напрямок вітру, необхідно рухатися при виході із зони зараження?
11. Чи потрібно відволікатися на постраждалих людей при виході із зони зараження?
12. Чи повинна санітарна обробка бути обов'язкової при виході із зони зараження?
13. Від кого населення одержує інформацію про відбій хімічної тривоги?
14. Які міри необхідно почати при ураженні ХНР?
15. Яку воду й продукти харчування дозволяється вживати під час і після хімічної аварії?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 4
ЗАХИСТ ЛЮДИНИ ВІД ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
НВЧ ДІАПАЗОНУ
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Дія НВЧ випромінювання на навколишнє середовище і організм людини
Характер дії електромагнітного випромінювання НВЧ діапазону визначається різними факторами: щільністю потоку енергії електромагнітного випромінювання (ЕМВ), частотою поля, характером біологічної тканини, які в діапазоні НВЧ поводяться як матеріал з високою провідністю, займаючи проміжне положення між діелектриками і провідниками.
Електромагнітне поле в таких середовищах швидко загасає. У табл. 1 наведені значення глибини проникнення для ряду біологічних тканин.
Таблиця 1. - Глибина проникнення (см) радіохвиль у різні тканини
|
Довжина хвилі, см |
300 |
150 |
75 |
30 |
10 |
3 |
1,23 |
0,9 |
|
Найменування тканини |
||||||||
|
Шкіра |
3,765 |
2,78 |
2,18 |
1,638 |
0,646 |
0,189 |
0, 077 |
|
|
Жир |
0,45 |
12,53 |
8,52 |
6,42 |
2,45 |
1,1 |
0,342 |
|
|
М'язи |
3,454 |
2,32 |
1,84 |
1,451 |
0,134 |
|||
|
Кришталик ока |
9,42 |
4,39 |
4,23 |
2,915 |
0,50 |
0,174 |
0,0706 |
0,0378 |
|
Головний мозок |
3,56 |
4,132 |
2,072 |
1,933 |
0,476 |
0,168 |
0,075 |
0,0378 |
|
Кістковий мозок |
22,9 |
20,66 |
18,73 |
11,9 |
9,924 |
0,34 |
0,145 |
0,0730 |
Діапазон надвисоких частот простирається від 300 МГц до 300 ГГц, включаючи в собі дециметрові, сантиметрові та міліметрові хвилі. Для цього діапазону характерно те, що поле формується досить близько до випромінювача де, як правило, перебуває людина.
НВЧ випромінювання, потрапляючи на людину, частково відбивається від ії поверхні, останнє проникає вглиб тіла і поглинається тканинами. Коефіцієнт відбиття залежить від частоти поля й становить 0,6 - 0,65 на частотах 0,3 - 1,0 ГГц і 0,40 - 0,45 на частотах 30 - 50 ГГц. Глибина проникнення поля в біологічну тканину залежить від частоти поля та характеру тканини. У тканинах з більшим змістом води (м'язи, печінка, шкіра) поглинання поля сильніше і глибина проникнення менша, ніж у тканинах з відносно невеликим змістом води (жир, кістка, кістковий мозок). Випромінювання міліметрового діапазону поглинається в основному поверхневими шарами шкіри; сантиметрового - шкірою і підшкірною клітковиною; дециметрового - внутрішніми органами, де глибина проникнення становить 10 - 15 см.
Розрізняють теплову й інформаційну біологічну дію НВЧ випромінювання на людину.
Теплова дія проявляється в нагріванні тканин. Граничний рівень теплової чутливості людського тіла становить близько 10 мВт/см2. При перевищенні цього рівня системи терморегуляції людського організму не повністю виконують свої функції, і відбувається перегрів кліток тканин тіла. При локальному нагріванні окремих частин тіла за рахунок кровотіку тепло відводиться від місця, що нагрівається, і розподіляється по всьому тілу, тим самим трохи нейтралізуючи шкідливу дію НВЧ випромінювання.
Деякі органи мають дуже мало кровоносних судин (кришталик ока, сім’яники) і їхнє ушкодження (наприклад, катаракта ока) може відбутися при щільності потоку енергії, близької до граничного.
Інформаційна дія НВЧ випромінювання спостерігається при потужності нижче теплового порога. Тут механізм визначається дією НВЧ випромінювання на електричну (по своїй природі) нервову сигнальну систему людини.
Електромагнітне поле діє як стресор, викликаючи підвищену стомлюваність, почуття розбитості, головний біль. Спостерігається зменшення частоти серцевих скорочень, підвищення кров'яного тиску. Проявляється синергетична дія НВЧ випромінювання, тобто людина гірше переносить інші несприятливі фактори: шум, вібрацію, підвищену температуру і т.д. Інформаційна дія НВЧ випромінювання на людину проявляється починаючи із щільності потоку енергії десятків мкВт/см2.
При імпульсній або переривчастій дії електромагнітних хвиль спостерігається їхня кумулятивна дія, тобто сумарний біологічний ефект виявляється приблизно пропорційним загальної поглиненої енергії за увесь час опромінення.
Гранично допустимі рівні опромінення встановлюються з урахуванням всіх особливостей дії НВЧ випромінювання. Нормуються гранично допустима щільність потоку енергії ЩПЕгдр і гранично допустиме енергетичне навантаження ЕНгдн, що падає на людину за робочий день.
Для безпеки життєдіяльності населення граничний рівень ЩПЕ при безперервному опроміненні становить - 10 мкВт/см2.
У кожному разі, навіть при короткочасній дії ЩПЕ не повинна перевищувати 1000 мкВт/см2. У противному випадку необхідно користуватися індивідуальними засобами захисту.
Міри захисту від НВЧ випромінювання
Міри захисту від НВЧ випромінювання ділять на організаційні, технічні та індивідуальні. Організаційні міри приймаються при організації виробництва, місця робітника та режиму роботи. Існують "захист відстанню" від джерела випромінювання до робочого місця і "захист часом" перебування людини в електромагнітному полі.
"Захист відстанню" заснований на тім, що ЩПЕ джерела випромінювання в дальній зоні убуває обернено пропорційно квадрату відстані, тобто:
ЩПЕ=Р4r2, (1)
де Р - випромінювана потужність, Вт.
Для захисту населення від НВЧ випромінювання телецентрів, радіопередаючих центрів, радіолокаційних станцій організуються санітарно - захисні зони.
Захист обмеженням часу перебування людини в робочій зоні використається при відсутності інших можливостей знизити інтенсивність випромінювання до допустимого рівня.
До колективних мір захисту відноситься екранування апаратури, джерел випромінювання і виробничих приміщень, використання радіопоглинаючих покриттів. Конструкція дверей шаф з апаратурою, оглядових і вентиляційних отворів, фланцевих з’єднань хвилевідних ліній передачі НВЧ потужності повинна забезпечувати персонал від випромінювання. У виробничих приміщеннях для захисту персоналу використовуються суцільні екрани, що повністю оточують джерело випромінювання, а також екрани - ширми, що захищають робоче місце. Конструкції екранів і матеріали з яких вони зроблені повинні забезпечувати надійний захист персоналу від опромінення, не порушуючи нормальної роботи апаратури. Ступінь ослаблення екрана визначається матеріалом конструкції та залежить від частоти випромінювання. Екрануюча дія застосовуваних матеріалів заснована на поглинанні частини минаючої через них енергії (композиційні матеріали), або на відбиваючих властивостях (метали).
Найкращі екрануючі властивості мають суцільні металеві екрани з міді, алюмінію, а також металеві сітки (їхня перевага полягає в тому, що вони проглядаються та вентилюються).
Індивідуальні засоби захисту використовуються в тих випадках, коли організаційні та колективні міри захисту виявляються недостатніми. До індивідуальних засобів захисту відносяться: захисний одяг зі спеціальної тканини з металевими нитками і захисні окуляри з металевою сіткою або склом, покритим світлопроводячим шаром металу. Захисний одяг і окуляри повинні забезпечувати ослаблення поля у НВЧ діапазону на 20-30 дБ.
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Чим визначається характер дії НВЧ випромінювання?
2. Як впливає НВЧ випромінювання на різні тканини і органи людини?
3. У яких межах знаходиться частотний діапазон НВЧ випромінювання?
4. Яку біологічну дію робить ЕМВ НВЧ діапазону на людину?
5. У чому полягає теплова дія НВЧ випромінювання на біологічні тканини?
6. Які особливості інформаційної дії НВЧ випромінювання на організм людини?
7. Як взагалі впливає електромагнітне поле на організм людини?
8. Назвіть нормовані параметри ЕМВ.
9. Приведіть класифікацію мір захисту від НВЧ випромінювання.
10. Опишіть «захист відстанню» і «захист обмеженням часу».
11. Що відносять до колективних мір захисту від НВЧ?
12. Перелічите індивідуальні засоби захисту від НВЧ випромінювання, і в яких випадках вони застосовуються?
13. Які повинні бути міри безпеки при роботі поблизу джерел НВЧ випромінювання?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 5
НІТРАТИ У ПРОДУКТАХ ХАРЧУВАННЯ
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Джерела надходження нітратів у ґрунт
В оброблюваних ґрунтах спостерігається постійне зменшення змісту азоту за рахунок видалення рослин із ґрунту і процесів вилущення. Нітрати та нітрити легко вимиваються водою, тому для одержання високих урожаїв необхідне застосування мінеральний і органічних (гній, компост) добрив або їхніх композицій.
Важливо вносити строго певні дози добрив, при яких нітрати не поглинаються в концентраціях, більших ГДК; застосовувати повільно діючі форми добрив (гранули, покриті захисною плівкою).
Коефіцієнт використання азотних добрив складає 40 – 60 %. Надлишкове вживання добрив не тільки веде до акумуляції нітратів у рослинах, але й приводить до забруднення ними водойм і ґрунтових вод. Ця тенденція відзначається в усьому світі. Антропогенними джерелами забруднення водоймищ нітратами також є металургія, хімічна, целюлозно-паперова та харчова промисловості.
ГДК нітратів регламентується ДСТУ. Для суми нітратів Na, K, Ca, NH+4 у ґрунті прийняте значення 130 мг/кг (клас небезпеки 3), у вододжерелах – 45 мг/л (клас небезпеки 2).
Смертельна для людини доза нітратів - 8 - 15 г, припустиме добове споживання 5 мг/кг.
Накопичення нітратів різними культурами
Існують сортові розходження з акумуляції нітратів, обумовлені різною реакцією на умови навколишнього середовища, тривалістю періоду вегетації сортів, а також генетично закріпленим рівнем нітраторедуктази. Недоспілі овочі (кабачки баклажани і картопля), а також сорти раннього дозрівання містять нітратів більше, ніж ті, що досягли нормальної збиральної зрілості. Найвищий зміст нітратів (мг/кг) відзначається в буряку (200 - 4500), капусті (600 - 3000), салаті (400 - 2900), зеленій цибулі (до 1400). Найбільш низьке - у цибулі ріпчастої (60), томатах (10 - 180), часнику (40).
Для овочів і фруктів встановлені наступні значення гранично допустимих концентрацій нітратів (табл. 1).
Таблиця 1. - Гранично допустимі концентрації нітратів у продуктах рослинництва
|
Продукт |
Зміст, мг/кг |
|
Картопля |
250 |
|
Капуста білокачанна рання |
900 |
|
Капуста білокачанна пізня |
500 |
|
Морква рання |
400 |
|
Морква пізня |
250 |
|
Томати (ґрунтові/тепличні) |
150/300 |
|
Огірки (ґрунтові/тепличні) |
150/400 |
|
Буряк харчовий |
1400 |
|
Цибуля ріпчаста |
80 |
|
Листові овочі (салат, петрушка, кріп) |
2000 |
|
Перець солодкий |
200 |
|
Kабачки |
400 |
|
Дині |
90 |
|
Кавуни |
60 |
|
Виноград |
60 |
|
Яблука, груші |
60 |
Дія нітратів на організм людини
Самі по собі нітрати малотоксичні. При надходженні з їжею в малих кількостях, вони не накопичуються та легко виводяться з організму. У випадку надходження нітратів у більших кількостях відбувається їхнє часткове відновлення до нітритів, токсичність яких у 100 разів більше токсичності нітратів. Крім того, у кишечнику людини нітрати під впливом кишкової мікрофлори також здатні перетворюватися в нітрити.
Всмоктавшись із кишечнику в кров, нітрити взаємодіють із гемоглобіном крові й блокують його дихальну функцію, перетворюючи частину гемоглобіну в метгемоглобін, нездатний переносити кисень від легенів до тканин. При утворенні великої кількості метгемоглобіну (30 – 40 %) виникає кисневе голодування тканин, що може викликати поразку центральної нервової системи. При змісті метгемоглобіну в крові 15 – 20 % виникає легка слабість, запаморочення, ціаноз, головний біль. Метгемоглобін - досить стійка сполука, і він повільно переходить у гемоглобін, тому, щоб прискорити цей процес, потрібно вдихати чистий кисень.
Ознаки отруєння нітратами
Отруєння супроводжується нудотою, задишкою, кашлем, болями в області серця (явище гострої серцево-судинної недостатності), ознаками міокардиту, токсичного нефриту.
Перша допомога при отруєннях
Шляхи зниження змісту нітратів у продуктах харчування
при готуванні їжі
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. З якою метою нітрати використовуються в сільському господарстві?
2. Які ГДК нітратів у ґрунті й водоймах?
3. Які летальна доза й припустиме добове споживання нітратів для людини?
4. Які фактори впливають на зміст нітратів у сільськогосподарських рослинах?
5. Як розподіляється надходження нітратів до організму людини?
6. Як впливають нітрати та нітрити на організм людини?
7. Перелічити ознаки отруєння нітратами.
8. Назвіть заходи першої допомоги при отруєнні нітратами.
9. Шляхи зниження змісту нітратів у продуктах харчування.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 6
ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ НЕВІДКЛАДНИХ СТАНАХ
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
Перша допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення і збереження життя та здоров'я потерпілого.
Способи надання першої допомоги залежать від стану потерпілого. Ознаки, по яких можна швидко визначити стан здоров'я постраждалого, наступні:
- свідомість: ясна, відсутня, порушена (потерпілий загальмований і збуджений);
- колір шкірних покривів і видимих слизуватих оболонок (губ, очей): рожевий, синюшний, блідий;
- дихання: нормальне, відсутнє, порушене (неправильне, поверхневе, хрипляче);
- пульс на сонних артеріях: добре визначається (ритм правильний або неправильний), погано визначається, відсутній;
- зіниці: розширені, звужені.
Для визначення пульсу на сонній артерії пальці руки накладають на адамове яблуко (трахею) постраждалого й, просуваючи їх небагато убік, обмацують шию збоку (рис. 1).
Ширину зіниць при закритих очах визначають у такий спосіб: подушечки вказівних пальців кладуть на верхні віка обох очей і, злегка придавлюючи їх до очного яблука, піднімають нагору. При цьому очна щілина відкривається і на білому тлі видна округла радужка, а в центрі її - округлої форми чорні зіниці, стан яких (звужені або розширені) оцінюють по площі, що вони займають.
Рис. 1 - Правильне положення рук при проведенні зовнішнього масажу серця і визначенні пульсу на сонній артерії (пунктир)
Якщо потерпілий у свідомості (а до цього був у непритомності або перебував у несвідомому стані, але зі збереженим стійким диханням, пульсом), його варто укласти на будь-яку підстилку. Розстебнути одяг, що стискує дихання; створити приплив свіжого повітря; зігріти тіло, якщо холодно; забезпечити прохолодь, якщо пекуче; створити повний спокій, безупинно спостерігаючи за пульсом і диханням; видалити зайвих людей; дати випити водяний розчин настойки валеріани (20 крапель).
Якщо потерпілий перебуває в несвідомому стані, необхідно спостерігати за його диханням і у випадку порушення через западання язику висунути нижню щелепу позаду за кути й, упираючись більшими пальцями в її край, нижче кутів рота, відтягнути і висунути вперед так, щоб нижні зуби стояли поперед верхніх (рис. 2). Підтримувати її в такім положенні треба, поки не припиниться западання язику. Потерпілому, що перебуває в несвідомому стані, потрібно давати нюхати нашатирний спирт, обприскувати обличчя холодною водою.
При виникненні у потерпілого блювоти необхідно повернути його голову і плечі убік (краще праворуч) для видалення блювотних мас.
Якщо потерпілий дихає дуже рідко та судорожно, але в нього прощупується пульс, необхідно відразу почати робити штучне дихання. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання, потерпілий перебував у горизонтальному положенні.
Рис. 2 - Виведення нижньої щелепи двома руками
Якщо у потерпілого відсутня свідомість, дихання, пульс, шкірний покрив синюшний, а зіниці розширені, варто негайно приступитися до відновлення життєвих функцій організму шляхом проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця.
Не слід роздягати потерпілого, втрачаючи на це дорогоцінні секунди. Необхідно пам'ятати, що спроби оживлення ефективні лише в тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 3-5 хвилин.
Не можна відмовлятися від надання допомоги потерпілому та вважати його померлим при відсутності таких ознак життя, як дихання, пульс.
Способи проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця
Штучне дихання
Найбільш ефективним способом штучного дихання є спосіб "з рота в рот" або "з рота в ніс", тому що при цьому забезпечується надходження достатнього об'єму повітря в легені потерпілого. Повітря можна вдмухувати через марлю, хустку і т. п. Цей спосіб штучного дихання дозволяє легко контролювати надходження повітря в легені потерпілого по розширенню грудної клітки після вдмухування та наступному спаданню її в результаті пасивного видиху.
Для проведення штучного дихання постраждалого варто укласти на спину, розстебнути одяг, що стискує дихання, і забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині при несвідомому стані закриті запалим язиком. Крім того, у порожнині рота може перебувати сторонній уміст (блювотні маси, протези, що зісковзнули, пісок, мул, трава, якщо людина тонула і т. п.), які необхідно видалити вказівним пальцем, обгорненим хусткою (тканиною) або бинтом, повернувши голову потерпілого набік (рис. 3).
Рис. 3 - Очищення рота і глотки
Після цього людина, яка оказує допомогу розташовується збоку від голови потерпілого, одну руку підсуває під його шию, а долонею іншої руки надавлює на чоло, максимально закидаючи голову (рис. 4).
Рис. 4 - Положення голови потерпілого при проведенні штучного дихання
При цьому корінь язику піднімається та звільняє вхід у гортань, а рот потерпілого відкривається. Рятувальник нахиляється до обличчя потерпілого, робить глибокий вдих відкритим ротом, потім повністю щільно охоплює губами відкритий рот потерпілого та робить енергійний видих, з деяким зусиллям вдмухуючи повітря в його рот; одночасно він закриває ніс потерпілого щокою або пальцями руки, що знаходяться на чолі (рис. 5). При цьому обов'язково варто спостерігати за грудною кліткою потерпілого – вона повинна підніматися. Як тільки грудна клітка підійнялася, нагнітання повітря припиняють, людина, що робить допомогу піднімає свою голову, відбувається пасивний видих у потерпілого. Для того щоб видих був більше глибоким, можна несильним натисканням руки на грудну клітку допомогти повітрю вийти з легенів потерпілого.
Якщо у постраждалого добре визначається пульс і необхідно проводити тільки штучне дихання, то інтервал між штучними вдихами повинен становити 5 с, що відповідає частоті дихання 12 разів у хвилину.
Крім розширення грудної клітки, гарним показником ефективності штучного дихання може служити порожевіння шкірних покривів і слизуватих оболонок, а також вихід потерпілого з несвідомого стану і поява в нього самостійного дихання.
|
Рис. 5 – Проведення штучного дихання за способу «з рота в рот» |
Рис. 6 – Проведення штучного дихання за способу «з рота в ніс» |
При проведенні штучного дихання рятівник повинен стежити за тим, щоб повітря, що вдихається, попадало у легені, а не в шлунок потерпілого. При влученні повітря в шлунок, про що свідчить здуття живота "під ложечкою", обережно надавлюють долонею на живіт між грудиною і пупком. При цьому може виникнути блювота, тому необхідно повернути голову і плечі потерпілого набік (краще праворуч), щоб очистити його рот і глотку.
Якщо після вдмухування повітря грудна клітка не піднімається, необхідно висунути нижню щелепу потерпілого вперед (див. рис. 2).
Якщо щелепи потерпілого щільно стиснуті, і відкрити рот не вдається, варто проводити штучне дихання "з рота в ніс" (рис. 6).
Маленьким дітям вдмухують повітря одночасно в рот і ніс, охоплюючи своїм ротом рот і ніс дитини (рис. 7) (до 15 - 18 разів у хвилину) . Немовляті досить обсягу повітря, що перебуває в порожнині рота у дорослого. Тому вдмухування повинне бути неповним і менш різким, щоб не ушкодити дихальні шляхи дитини.
Припиняють штучне дихання після відновлення в постраждалого досить глибокого і ритмічного самостійного дихання.
Рис. 7 - Проведення штучного дихання дитині
Зовнішній масаж серця
Якщо відсутнє не тільки дихання, але і пульс на сонній артерії, одного штучного дихання при наданні допомоги недостатньо й варто проводити зовнішній масаж серця.
Серце в людини розташовано в грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина - рухлива плоска кістка. У положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є твердою нерухомою підставою. Якщо надавлювати на грудину, то серце буде стискуватися між грудиною та хребтом, і кров з його порожнин буде вижиматися в судини. Якщо надавлювати на грудину поштовхами, то кров буде виштовхуватися з порожнин серця майже так само, як це відбувається при його природному скороченні. Це називається зовнішнім (непрямим, закритим) масажем серця, при якому штучно відновлюється кровообіг.
Показанням до проведення реанімаційних заходів є зупинка серцевої діяльності, для якої характерне поєднання наступних ознак: блідість або синюшність шкірних покривів, втрата свідомості, відсутність пульсу на сонних артеріях, припинення дихання або судорожні неправильні вдихи. При зупинці серця, не гублячи ні секунди, потерпілого треба укласти на рівну тверду поверхню: лаву, підлогу, у крайньому випадку, підкласти під спину дошку.
Якщо допомогу надає одна людина, вона розташовується збоку від постраждалого і, нахилившись, робить два швидких енергійних вдмухування ("з рота в рот" або "з рота в ніс"), потім розгинається, залишаючись на цій же стороні від постраждалого, долоню однієї руки кладе на нижню половину грудини, відступивши на два пальці від її нижнього краю (рис. 8, 9), а пальці піднімає (див. рис. 1). Долонь другої руки він кладе поверх першої поперек або уздовж і надавлює, допомагаючи нахилом свого корпуса. Руки при натисненні повинні бути випрямленні в ліктьових суглобах.
Надавлювати, треба швидкими поштовхами так, щоб зміщати грудину на 4-5 см, тривалість натиснення не більше 03 с, інтервал між натисненнями не більше 0,3 с. У паузах рук із грудини не знімають (якщо допомогу роблять дві людини), пальці залишаються піднятими, руки повністю випрямлені в ліктьових суглобах.
Рис. 8 - Місце розташування рук при проведенні зовнішнього масажу серця
Рис. 9 - Положення рятівника при проведенні зовнішнього масажу серця
Якщо оживлення оказує одна людина (рис. 10), то на кожні два глибоких вдмухування вона проводить 30 натиснень на грудину, потім знову робить два вдмухування та ще раз повторює 30 натиснень і т.д. За хвилину необхідно зробити не менш 100 - 120 натиснень і 12 вдмухувань, тобто виконати 122 маніпуляції, тому темп реанімаційних заходів повинен бути високим.
Рис.10 - Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця
однією людиною
Не можна затягувати вдмухування, як тільки грудна клітка потерпілого розширилася, його треба припинити. При участі в реанімації двох чоловік (рис. 11) співвідношення «подих : масаж» таке ж як і у випадку оживлення однією людиною, тобто 2 : 30. Під час штучного вдиху постраждалому той, хто робить масаж серця, натиснення не виконує, тому що зусилля, при натисненні, значно більше, ніж при вдмухуванні (натиснення при вдмухуванні приводить до неефективності штучного дихання, а, отже, і реанімаційних заходів). При проведенні реанімації вдвох, доцільно мінятися місцями через 5-10 хв.
Рис. 11 - Проведення штучного дихання і зовнішнього масажу серця вдвох
При правильному виконанні зовнішнього масажу серця кожне натиснення на грудину викликає появу пульсу в артеріях.
Рятівники повинні періодично контролювати правильність і ефективність зовнішнього масажу серця по появі пульсу. При проведенні реанімації однією людиною їй треба через кожні 2 хв. перервати масаж серця на 2 - 3 с. для визначення пульсу. Якщо в реанімації беруть участь дві людини, то пульс на сонній артерії контролює той, хто проводить штучне дихання. Появи пульсу під час перерви масажу свідчить про відновлення діяльності серця (наявність кровообігу). При цьому варто негайно припинити масаж серця, але продовжувати проведення штучного дихання до появи стійкого самостійного подиху.
Дітям від 1 року до 12 років масаж серця виконують однією рукою (рис. 12) і у хвилину роблять до 120 натиснень, залежно від віку; дітям до року - від 120 до 140 натиснень у хвилину двома пальцями (вказівним і середнім) на середину грудини (рис. 13), обхопивши тулуб дитини іншими пальцями.
Рис. 12 - Проведення зовнішнього масажу серця дітям до 12 років
Рис. 13 - Проведення зовнішнього масажу серця немовлятам і дітям
у віці до одного року
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ
1. Що розуміють під «першою допомогою»?
2. По яких ознаках потрібно оцінювати стан потерпілого?
3. Скільки часу можна витратити на оцінку стану потерпілого?
4. Із чого потрібно починати надання першої допомоги?
5. Що входить у поняття: «реанімація» і «реанімаційні заходи»?
6. Чому необхідно знати час початку проведення і тривалість реанімаційних заходів?
7. У яких випадках проводиться штучне дихання?
8. Який спосіб штучного дихання є найбільш ефективним і чому?
9. Який порядок проведення штучного дихання?
10. Як перевірити ефективність штучного дихання?
11. Які особливості проведення штучного дихання дітям?
12. Що розуміють під закритим масажем серця?
13. Що лежить в основі закритого масажу серця?
14. Який порядок проведення закритого масажу серця?
15. У чому особливості оживлення однією людиною?
16. У чому особливості оживлення при участі двох чоловік?
17. Як довго потрібно проводити реанімаційні заходи?
18. Які ознаки ефективності реанімаційних заходів?
19. Які особливості проведення реанімаційних заходів дітям?
МОДУЛЬ 3 ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 7
ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
Для захисту органів дихання, очей і обличчя людини від хімічно небезпечних речовин (ХНР), токсичних аерозолів і біологічних засобів використовуються засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗОД).
За принципом дії ЗІЗОД ділять на дві групи:
- - фільтруючого типу, - фільтруючи протигази і респіратори, при використанні яких, вдихуване людиною навколишнє повітря очищується від шкідливих домішок за допомогою сорбентів або фільтрів;
- - ізолюючого типу - автономні дихальні апарати, що повністю ізолюють органи дихання людини від навколишньої атмосфери; у яких повітря для дихання подається з джерела дихальної суміші (балони або регенераційний пристрій).
Для захисту цивільного населення в умовах надзвичайних ситуацій передбачається використання фільтруючих ЗІЗОД.
Принцип дії і класифікація фільтруючих ЗІЗОД
Фільтруючи протигази призначені для захисту людини від різноманітних речовин, присутніх в повітрі у вигляді пари і газів, а газопилозахисні - для одночасного захисту від аерозолів і газів. Тому основним конструктивним вузлом цих пристроїв є фільтруючий елемент здатний поглинати з навколишнього повітря в першому випадку парогазові речовини, а в другому - гази і аеродисперсні домішки.
Поглинання газів і пари здійснюється за рахунок фізико-хімічних процесів сорбції (фізичної адсорбції, хемосорбції, і каталізу), що відбуваються в фільтруючому елементі. При цьому поглинання речовини поверхневим шаром сорбенту називається фізичною адсорбцією, а хімічна взаємодія сорбенту з поглинаючою речовиною - хемосорбцією.
Як адсорбенти використовують природні або штучні тіла з розвиненою поверхнею, які добре поглинають (адсорбують) деякі речовини з повітря (активоване вугілля, силікогелі, алюмогелі, алюмосилікатні каталізатори ін.). Їх адсорбційні властивості залежать від хімічного складу і фізичного стану поверхні, характеру пористості і питомої поверхні. Найбільш широкого поширення в протигазовій техніці набули сорбенти у вигляді активованого вугілля різних марок.
У газопилових протигазах окрім сорбційних матеріалів до складу фільтруючого елементу входить протиаерозольний фільтр.
До ЗІЗОД фільтруючого типу відносяться фільтруючи протигази респіратори і додаткові патрони. У респіраторах (за винятком промислових, типу РУ-60М) вдихуване повітря очищується від зважених речовин фільтрацією. У додаткових патронах - відбуваються три типи сорбції. У коробках фільтруючих протигазів виникають усі чотири процеси: фільтрація, фізична адсорбція, хемосорбція і каталітична сорбція.
Фільтруючи протигази, за призначенням класифікуються таким чином: загальновійськові, спеціальні, цивільного захисту і промислові.
Основним засобом захисту дорослого населення від ХНР є цивільні протигази ГП-7 і його модифікації. Для захисту дітей передбачаються: протигази ПДФ-2Д (для дітей дошкільного віку) і ПДФ-2Ш (для дітей шкільного віку), а також камера захисна дитяча КЗД- 4 або КЗД- 6 (для дітей до 1,5 років).
Цивільний протигаз ГП- 7
Цивільний протигаз ГП-7 - одна з останніх і самих досконалих моделей. У реальних умовах він забезпечує високоефективний захист від пари отруйних речовин нервово-паралітичної дії (типу зарин, зоман та ін.), загальноотруйної дії (типу хлорціан, синильна кислота та ін.), радіоактивних речовин (радіонуклідів йоду і його органічних сполук (типу йодистий метил та ін.), а також від крапель отруйних речовин шкірно-наривної дії (типу іприт та ін.) при температурі повітря від - 40° до +40°С (рис. 7.1).
Рис. 7.1 - Цивільний протигаз ГП-7
Складається з фільтруюче-поглинальної коробки ГП-7к, лицьової частини МГП, плівок, що не запотівають, манжет утеплювачів, захисного трикотажного чохла і сумки.
Його маса в комплекті без сумки - близько 900 г. Опір диханню на вдиху при швидкості постійного потоку повітря 30 л/хв. складає не більше 16 мм вод.ст., при 250 л/хв. - не більше 200 мм вод.ст.
Лицьову частину МГП виготовляють трьох ростів. Складається з маски об'ємного типу з "незалежним" обтюратором за одне ціле з ним, очкового вузла, переговорного пристрою (мембрани), вузлів клапана вдиху і видиху, обтічника, наголовника і притискних кілець - для закріплення плівок, що не запотівають.
"Незалежний" обтюратор є смугою тонкої гуми і служить для створення надійної герметизації лицьової частини на голові. У свою чергу герметизація досягається за рахунок щільного прилягання обтюратора до обличчя, а по-друге, через здатність обтюратора розтягуватися незалежно від корпусу маски. При цьому дія лицьової частини на голову є незначною.
Наголовник призначений для закріплення лицьової частини. Він має потиличну пластину і п'ять лямок : лобову, дві скроневі і дві щічні.
На фільтруюче-поглинальну коробку надівається трикотажний чохол, який оберігає її від бруду, снігу, вологи, ґрунтового пилу (грубодисперсних часток аерозолю).
Протигаз ГП-7, в порівнянні зі старими моделями (ГП-5, ГП-5М), має ряд істотних переваг, як за експлуатаційними, так і за фізіологічними показниками. Наприклад, зменшений опір фільтруюче-поглинальної коробки, що полегшує дихання. "Незалежний" обтюратор забезпечує надійнішу герметизацію і в той же час зменшує тиск лицьової частини на голову. Зниження опору диханню і тиску на голову дозволяє збільшити час перебування в протигазі. Завдяки цьому їм можуть користуватися люди старше 60 років, а також хворі люди з легеневими і серцево-судинними захворюваннями.
Наявність у протигаза переговорного пристрою (мембрани) забезпечує чітке розуміння мови, значно полегшує користування засобами зв'язку (телефоном, радіо).
Підбір лицьової частини необхідного типорозміру ГП-7 здійснюється на підставі результатів виміру м'якою сантиметровою стрічкою горизонтального і вертикального обхватів голови. Горизонтальний обхват визначається виміром голови по замкнутій лінії, що проходить спереду по надбрівних дугах, збоку на 2 - 3 см вище за край вушної раковини і ззаду через найбільш виступаючу точку голови (рис. 7.2). Вертикальний - виміром голови по замкнутій лінії, що проходить через верхівку, щоки і підборіддя. Виміри округляються з точністю до 5 мм (рис. 7.3). По сумі двох вимірів встановлюють потрібний типорозмір (таблиця. 7.1) - зріст маски і положення (номер) упорів лямок наголовника, в якому вони зафіксовані. Першою цифрою вказується номер лобової лямки, другої - скроневих, третьої, - щічних.
|
Рис. 7.2 - Вимір вертикального обхвату голови і висоти особи |
Рис. 7.3 - Вимір горизонтального обхвату голови |
Таблиця 7.1 - Типорозміри цивільного протигаза ГП-7
|
Зріст лицьової частини |
1 |
2 |
3 |
|||||
|
Положення упорів лямок |
ГП-7 ГП-7В |
4-8-8 |
3-7-8 |
3-7-8 |
3-6-7 |
3-6-7 |
3-5-6 |
3-4-5 |
|
ГП-7ВМ ПМК |
4-8-6 |
3-7-6 |
3-7-6 |
3-6-5 |
3-6-5 |
3-5-4 |
3-4-3 |
|
|
Сума горизонтального і вертикального обхватів голови, мм |
До 1185 |
1190-1210 |
1215-1235 |
1240-1260 |
1265-1285 |
1290-1310 |
1310 і більше |
|
|
Примітка: ПМК - протигаз малогабаритний коробковий |
Положення лямок наголовника встановлюють при підгонці протигаза.
Протигаз ГП-7В (рис. 7.4) відрізняється від ГП- 7 тим, що в ньому лицьова частина МГП-В має пристрій для прийому води. Гумова трубочка проходить через маску. З одного боку чоловік бере її в рот, а з іншою нагвинчується фляга з водою. Таким чином, не знімаючи протигаза, можна угамувати спрагу.
Рис. 7.4 - Цивільний протигаз ГП-7В
Протигаз ГП-7ВМ (рис. 7.5) відрізняється від протигаза ГП-7В тим, що маска М-80 має очковий вузол у вигляді трапецієвидних зігнутих стекол, що забезпечують можливість роботи з оптичними приладами.
Рис. 7.5 - Цивільний протигаз ГП-7ВМ
Використання фільтруючих протигазів
Перед застосуванням протигаз необхідно перевірити на справність і герметичність. Оглядаючи лицьову частину, слід упевнитися в тому, що зріст шлем-маски відповідає потрібному. Потім визначити її цілісність, звернувши увагу на стекла очкового вузла. Після цього перевірити клапанну коробку, стан клапанів. Вони не мають бути покороблені, засмічені або порвані. На фільтруюче-поглинальній коробці не повинно бути вм'ятин, іржі, проколів, в горловині - ушкоджень. Звертається увага також на те, щоб в коробці не пересипалися зерна поглинача.
При виявленні в протигазі тих або інших ушкоджень їх усувають, при неможливості зробити це протигаз замінюють на справний. Перевірений протигаз у зібраному виді укладають в сумку: вниз фільтруюче-поглинальну коробку, згори - шолом-маску.
Користування протигазом. Його носять вкладеним в сумку. Плечова лямка перекинута через праве плече. Сама сумка - на лівому боці, клапаном від себе.
Протигаз може бути в положенні - "похідному", "напоготів", "бойовому" В "похідному" - коли немає загрози зараження ОР, ХНР, радіоактивним пилом, бактеріальними засобами. Сумка на лівому боці. При ходьбі вона може бути трохи зрушена назад, щоб не заважала руху руками. Верх сумки має бути на рівні талії, клапан застебнутий. У положення "напоготів" протигаз переводять при загрозі зараження, після інформації по радіо, телебаченню або по команді "Протигази готуй!" В цьому випадку сумку потрібно закріпити поясною тасьмою, злегка подавши її вперед, клапан відстебнути для того, щоб можна було швидко скористатися протигазом.
У "бойовому" положенні - лицьова частина одягнена. Роблять це по команді "Гази!", по інших розпорядженнях, а також самостійно при виявленні ознак того або іншого зараження.
Перед надяганням необхідно прибрати волосся з лоба і скронь. Їх попадання під обтюратор приведе до порушення герметичності. Тому жінкам слід гладко зачесати волосся назад, шпильки, гребінці, шпильки і прикраси зняти.
Для правильного надягання ГП-7 потрібно узяти лицьову частину обома руками за щічні лямки так, щоб великі пальці захоплювали їх зсередини. Потім фіксують підборіддя в нижньому поглибленні обтюратора і рухом рук вгору і назад натягують наголовник на голову і підтягують до упору щічні лямки.
Протигаз вважається надітим правильно, якщо стекла окулярів лицьової частини знаходяться проти очей, шолом-маска щільно прилягає до обличчя.
Необхідність робити сильний видих перед розплющуванням очей і відновленням дихання після надягання протигаза пояснюється тим, що потрібно видалити з-під, шлем-маски заражене повітря, якщо воно туди потрапило у момент надягання.
При надітому протигазі слід дихати глибоко і рівномірно. Не потрібно робити різких рухів. Якщо є потреба бігти, то починати це слід підтюпцем, поступово збільшуючи темп.
Протигаз знімається по команді "Протигаз зняти!" Для цього потрібно підвести однією рукою головний убір, іншій взятися за клапанну коробку, злегка відтягнути шолом-маску вниз і рухом вперед і вгору зняти її, надіти головний убір, вивернути шолом-маску, ретельно протерти і укласти в сумку.
Самостійно (без команди) протигаз можна зняти тільки у разі, коли стане достовірно відомо, що небезпека зараження минула.
Респіратори
Респіратори використовуються для захисту органів дихання від пари, газів і аерозолів ХОВ порівняно невеликих концентрацій (10 - 15 ГДК).
Респіратори ШБ-1 "Пелюстка" (Рис. 7.6) випускають трьох типів: "Пелюстка-200", "Пелюстка -40" і "Пелюстка -5". За конструкцією усі три типи респіраторів однакові і являють собою напівмаску з матеріалу ФПП, що одночасно служить і фільтром. У неробочому стані респіратор має вигляд круга. Каркасність напівмаски в робочому стані забезпечується розпіркою і апретованою марлею (посиленою спеціальним просоченням). Щільне прилягання респіратора до обличчя досягається за допомогою гумового шнура, ушитого в периметр круга, алюмінієвої пластинки, що обтискає перенісся, а також електростатичного заряду матеріалу ФПП, що створює смугу обтюрації (щільного прилягання).
Рис. 7.6 - Респіратор ШБ-1 "Пелюстка"
Респіратор У-2к (Рис. 7.7) - є напівмаскою, виготовленою з двох шарів фільтруючого матеріалу - зовнішнього - з пінополіуретану і внутрішнього - з матеріалу ФПП-15. Зсередини напівмаска покрита тонкою повітронепроникною плівкою, до якої кріпляться два клапани вдиху. У центрі напівмаски розміщений клапан видиху.
Рис. 7.7 - Респіратор У-2к (Р-2)
Промисловий респіратор РУ-60 М (Рис. 7.8) складається з гумової напівмаски 1, двох пластмасових патронів 4 із змінними протиаерозольними фільтрами (для захисту від хімічних речовин використовуються протигазові патрони), клапана видиху 5, оголівья 6 і обтюратора 2. На дні корпусу кожного з патронів є патрубок з сідловиною для розміщення клапана вдиху. Фільтри виготовлені у вигляді концентричних складок з фільтруючого матеріалу РФМ. Зовнішня частина останньої складки фільтру герметично затискається між стінкою корпусу патрона і герметизуючим кільцеподібним виступом кришки патрона.
Рис. 7.8 - Промисловий респіратор РУ-60 М
Додаткові патрони
Протигази ГП-7, ПДФ-2Д і ПДФ-2Ш, укомплектовані фільтруюче-поглинальної коробкою ГП-7К, успішно знешкоджують значну кількість різноманітних шкідливих речовин. Проте ця коробка не забезпечує ефективного захисту від ряду ХНР. З метою розширення знезаражувальних властивостей протигазів введені додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3 (Рис. 7.9). Усередині патрона встановлений одношаровий спеціальний поглинач. У таблиці 7.2 приведені порівняльні характеристики захисних властивостей протигаза спорядженого додатковими патронами і без них.
Для захисту від окислу вуглецю використовують гопкалітовий додатковий патрон до протигазів. За конструкцією він нагадує ДПГ-1 або ДПГ-3 і споряджається осушувачем і власне гопкалітом.
Рис. 7.9 - Додатковий протигазовий патрон ДПГ-3
Таблиця 7.2 - Час захисної дії протигазів з додатковими патронами
|
Найменування ХНР |
Концентрація, міліграм/л |
Час захисної дії, мін |
||
|
без ДПГ |
з ДПГ-1 |
з ДПГ-3 |
||
|
Аміак |
6,00 |
0 |
30 |
60 |
|
Діметиламін |
5,00 |
0 |
60 |
80 |
|
Хлор |
5,00 |
40 |
80 |
100 |
|
Сірководень |
10,00 |
26 |
50 |
50 |
|
Соляна кислота |
5,00 |
20 |
30 |
30 |
|
Тетраетилсвинець |
2,00 |
50 |
500 |
500 |
|
Двоокис азоту |
1,00 |
0 |
30 |
0 |
|
Етилмеркаптан |
5,00 |
40 |
120 |
120 |
|
Окисел етилену |
1,00 |
0 |
25 |
0 |
|
Метил хлористий |
0,50 |
0 |
35 |
0 |
|
Окисел вуглецю |
3,00 |
0 |
40 |
0 |
|
Нітробензол |
5,00 |
40 |
70 |
70 |
|
Фенол |
0,20 |
200 |
800 |
800 |
|
Фурфурол |
1,50 |
300 |
400 |
400 |
Догляд, збереження і зберігання протигазів
Правильне зберігання і збереження протигаза забезпечують надійність його захисної дії. Тому протигаз треба оберігати від ударів, інших механічних дій, при яких можуть бути пом'яті металеві деталі, у тому числі фільтруюче-поглинальна коробка, пошкоджена маска, розбито скло. Особливо дбайливо слід поводитися з клапанами видиху і без потреби не виймати їх з клапанної коробки. Якщо клапани засмітилися або злиплися, потрібно обережно їх продути. При забрудненні маски необхідно промити її водою з милом, заздалегідь від'єднавши фільтруюче-поглинальну коробку, потім протерти сухою чистою ганчіркою і просушити. Особливу увагу при цьому потрібно звернуту на видалення вологи (води) з клапанної коробки. Ні в якому разі не можна допускати попадання у фільтруюче-поглинальну коробку води. Протигаз, що побував під дощем або намоклий з іншої причини, при першій нагоді треба вийняти з сумки, ретельно протерти і просушити на повітрі. У холодну пору року при внесенні протигаза в тепле приміщення його деталі слід протирати після їх запотівання (через 10-15 хв.). Укладати протигаз можна тільки в добре висушену сумку. Вогкість може привести до появи іржі на металевих деталях протигаза і зниження поглинальної здатності протигазової коробки. Зберігати протигаз потрібно в зібраному виді в сумці, в сухому приміщенні, на відстані не менше 3 м від опалювальних пристроїв і приладів. При тривалому зберіганні отвір в дні коробки закривається гумовою пробкою.
Контрольні питання
1. Як розділяються ЗІЗОД за принципом дії?
2. На якому принципі заснована дія фільтруючих ЗІЗОД?
3. Якого виду сорбційні процеси відбуваються в елементах фільтруючих протигазів?
4. Назвіть класифікацію фільтруючих протигазів?
5. Опишіть конструкцію протигаза ГП-7.
6. Які випускаються модифікації протигаза ГП-7 і в чому їх відмінність один від одного?
7. У чому полягає переваги протигаза ГП-7 в порівнянні з попередніми моделями?
8. Яким чином підбирається розмір протигаза ГП-7?
9. Назвіть основні правила користування протигазом.
10. З якою метою застосовуються респіратори?
11. Опишіть конструкцію респіратора ШБ-1.
12. Назвіть особливості конструкції респіратора У-2к (Р-2).
13. Промисловий респіратор РУ-60 М і його конструктивні елементи.
14. Розкажіть про призначення і особливості додаткових патронів до фільтруючих протигазів.
15. Яким чином необхідно забезпечувати правильний догляд і зберігання фільтруючих протигазів?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 8
ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИ ПРОГНОЗУВАННІ І ОЦІНЦІ ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ
Класифікація хімічно небезпечних речовин ХНР
При класифікації хімічно небезпечних речовин визначаються наступні категорії.
1. По мірі дії на організм людини. Для цієї категорії чотири класи небезпеки ХНР кількісно співвідносяться з наступними показниками: гранично допустимій концентрації шкідливих речовин в повітрі робочої зони, середньою смертельною дозою при введенні в шлунок, середній смертельній дозі при нанесенні на шкіру, середній смертельній концентрації в повітрі, коефіцієнтом можливого інгаляційного отруєння КМІО, зоною гострого отруєння, зоною хронічного отруєння. По усіх цих параметрах встановлюються граничні нормативи.
2. По переважному синдрому, що складається при гострій інтоксикації. Ця категорія описує характер дії (область поразки організму) на людину різних ХНР розділених по переважаючій дії: речовини з переважно задушливою дією; речовини переважно загальноотруйної дії; речовини, що мають задушливу і загальноотруйну дію; нейротропні отрути; речовини, що мають задушливу і нейротропну дію; метаболічні отрути і речовини, що порушують обмін речовин.
3. По тяжкості дії на підставі декількох найважливіших чинників. Тут враховуються: здатність до розсіювання, стійкість, промислове значення, спосіб попадання в організм, міру токсичності, співвідношення числа потерпілих до загиблих.
4. По здатності до горіння усі ХНР діляться на групи:
- - негорючі. Речовини цієї групи не горять в умовах нагрівання до 900°С і концентрації кисню до 21 %;
- - негорючі пожежонебезпечні речовини, які не горять в умовах нагрівання до 900°С і концентрації кисню до 21%, але розкладаються з виділенням горючої пари;
- - важкогорючі речовини, здатні займатися тільки при дії джерела вогню;
- - горючі речовини, здатні до самозаймання і горіння навіть після видалення джерела вогню.
Зберігання і транспортування ХНР
На великих підприємствах можуть одночасно зберігатися хімічно небезпечні речовини, що обчислюються тисячами тонн. На багатьох виробництвах ХНР є початковою сировиною, проміжним і кінцевим продуктом або побічною продукцією.
Усі запаси цих речовин знаходяться в резервуарах базисних і витратних складів, містяться в технологічній апаратурі, транспортних засобах (у трубопроводах, залізничних цистернах, контейнерах).
Зберігання небезпечних продуктів регламентується санітарними нормами, будівельними правилами і спеціальними відомчими документами, виходячи з їх агрегатного стану. Способи і умови зберігання ХНР приведені в таблиці 8.1.
Наземні резервуари можуть розташовуватися групами і стояти окремо. Для кожної групи резервуарів або окремих сховищ по периметру обладнаються замкнутим обвалуванням або захисною стіною. Під складськими резервуарами підприємств хімічної і інших галузей промисловості обладнаються піддони для збору розлитої рідини. Глибина піддону розраховується так, щоб в нім могли розміститися запаси ХНР, що містяться в найбільшому резервуарі (групі резервуарів), на 0,2 м нижче від верхнього рівня піддону або обваловки.
Таблиця 8.1 - Способи і умови зберігання ХНР на хімічно небезпечних об'єктах
|
Агрегатний стан ХНР |
Умови зберігання |
Способи зберігання |
Характеристика резервуарів для зберігання ХНР |
||
|
вид (форма) |
типові об'єми, м3 |
нормативний коефіцієнт заповнення |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
Зріджені гази |
При температурі навколишнього середовища під тиском власної пари 6-18 кгс/см2 |
Наземний, рідше занапащений |
Циліндричні, горизонтальні (для аміаку, хлору, окислу етилену, фосгену та ін.) |
10, 25, 40, 50, 100, 125, 160, 200 |
0,8-0,85 |
|
Наземний |
Кульові (для аміаку, окислу етилену, хлору) |
600, 2000 |
0,83 |
||
|
Ізотермічне під тиском, близьким до атмосферного |
Наземний |
Вертикальні, циліндричні |
10000, 20000, 30000 |
0,835 |
|
|
Стислі гази |
При температурі навколишнього середовища і тиску 0,7-30 кгс/см2 |
Наземний |
Сферичні газгольдери (для аміаку, сірководню) |
300, 400, 600, 800, 900, 1200, 2000 |
- |
|
Рідини |
При атмосферному тиску і температурі навколишнього повітря |
Наземний |
Вертикальні, циліндричні (для ацетоннітрилу та ін.) |
50, 100, 200, 300, 400, 700, 1000, 2000, 3000, 5000 |
0,9 |
|
Наземний, рідше заглиблений |
Горизонтальні, циліндричні (для ціаністого і фтористого водню, метиламіну, хлорпікрину та ін.) |
5, 10, 25, 50, 75, 100 |
0,9 |
Основним видом перевезення ХНР є залізничний транспорт. Вантажопідйомність залізничних цистерн : для хлору - 47,55 і 57 т; аміаку - 30 і 45 т; соляної кислоти - 52 і 59 т; фтору - 20 і 25 т.
Автомобільним транспортом ХНР перевозяться в цистернах вантажопідйомністю 2 -6 т. Окрім цистерн використовуються різні контейнери місткістю від 0,1 до 0,8 м3.
По території великих хімічно небезпечних об'єктів ХНР перевозять залізничними цистернами або транспортують по трубопроводах.
Ушкодження або руйнування спеціальних сховищ, цистерн, технологічних комунікацій може привести до викиду ХНР в довкілля і створення осередку хімічного ураження. Хмара зараженого повітря, що утворилася при цьому, формує зону зараження, перебування людей в якій може представляти загрозу для їх життя і здоров'я.
Особливості розвитку аварій на ХНО
Теоретично будь-яка хімічна речовина може знаходитися в 3-х фазових станах: рідина, газ (пара) і твердий стан. При аварії умови утворення первинної і вторинної хмари в загальному вигляді можна представити таким чином.
При розгерметизації (руйнуванні) ємності увесь процес випару рідини в даному випадку можна умовно розділити на 3 періоди.
Перший період - бурхливий, майже миттєвий випар рідини за рахунок різниці пружності тиску насиченої пари ХНР в ємності і парціального тиску в атмосфері. В результаті температура рідкої фази знижується до температури кипіння. Тривалість першого періоду складає до 3-5 хвилин.
Другий період - нестійкий випар за рахунок тепла піддону і тепла довкілля. Тривалість другого періоду може досягати до 5-10 хв.
Третій період - стаціонарний випар ХНР за рахунок підведення тепла від довкілля. Тривалість третього періоду залежить від фізико-хімічних властивостей речовини, його кількості, метеоумов і може доходити до декількох діб.
Частина рідини, що перейшла в парову фазу в перший і другий періоди випару, утворює первинну хмару пари ХНР, а в третій період - вторинну хмару. Найбільш небезпечним періодом аварії в даному випадку є перший період. Аерозоль, що утворюється в цей період, у вигляді важких хмар вмить піднімається вгору, а потім під дією власної сили тяжіння опускається на ґрунт. При цьому важко передбачувати рух хмари.
Контрольні питання
1. Яким чином розділяються ХНР по мірі дії на організм людини?
2. Дайте класифікацію ХНР за переважним синдромом, що складається при гострій інтоксикації?
3. Які особливості груп ХНР при їх класифікації за здатністю до горіння?
4. Які категорії ХНР виділяються при їх загальній класифікації?
5. Назвіть види транспортування ХНР?
6. Розкажіть про особливості зберігання ХНР на хімічно небезпечних об'єктах?
7. Визначите типи сховищ ХНР на промислових підприємствах.
8. Які особливості розвитку аварій на ХНО?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 9
ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ З ДОПОМОГОЮ
ПРИЛАДІВ ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ
Значна кількість вживаних в промисловості і народногосподарському комплексі ХНР по своєму хімічному складу, а, отже, і вражаючим властивостям відповідають бойовим отруйним речовинам ОР (наприклад, хлор, синільна кислота, фосген, дифосген, фосфорорганічні з'єднання (ФОЗ) та ін.). Тому методи визначення цих речовин на місцевості однакові як в мирний час, так і в особливий період (при застосуванні хімічної зброї).
Загальні відомості про хімічну зброю
Хімічна зброя - один з видів зброї масового ураження, дія якої заснована на токсичних властивостях деяких хімічних речовин. До бойових токсичних речовин відносяться отруйні речовини, токсини, фітотоксиканти.
Отруйні речовини - токсичні хімічні сполуки, які завдяки своїм фізико-хімічним властивостям і високій біологічній активності здатні вражати живу силу супротивника або знижувати її боєздатність.
Токсини - хімічні речовини надзвичайної біологічної активності тваринного, рослинного або мікробного походження, здатні вражати організм людини.
Фітотоксиканти - хімічні сполуки, що викликають загибель рослинності.
Класифікація бойових токсичних хімічних речовин
Фізіологічна класифікація ґрунтується на переважній токсичній дії ОР на організм людини. По цій класифікації ОР розділяються на шість груп: нервовопаралітичні (V -гази, зарин, зоман); шкірно-резорбтивні (іприт, люїзит, азотистий іприт); загальнотоксичні (синильна кислота, хлорциан, оксид вуглецю); задушливі (фосген, дифосген, фториди хлору, фториди сірки); дратівні (CS, CR, хлорпікрин, хлорацетофенон, адамсит); психохімічні (BZ, LSD).
По бойовому застосуванню ОР розділяють на смертельні речовини і речовини, що тимчасово виводять з ладу. До групи смертельних входять: ОР нервовопаралітичної, шкірно-резорбтивної, загальнотоксичної, задушливої дії, ботулиничный токсин (речовина XR). Тимчасово виводять з ладу (від декількох годин до декількох діб) речовини психохімічної, дратівної дії і стафілококовий токсин PG.
Класифікація за швидкістю настання вражаючої дії. До швидкодіючих відносяться ОР нервовопаралітичної, дратівної дії і деякі психохімічні речовини (виводять людину з ладу за декілька хвилин). До повільнодіючих ОР (мають період прихованої дії, що триває декілька годин) в основному відносять шкірно-резорбтивні, загальнотоксичні, задушливі і деякі психохімічні з'єднання.
Класифікація за тривалістю збереження вражаючої дії. За цією ознакою ОР розділяються на стійкі і нестійкі. Стійкі ОР зберігаються на місцевості влітку - декілька днів, взимку - декілька тижнів. Тривалість дії на місцевості нестійких ОР залежить від метеорологічних умов і рельєфу місцевості.
Отруйні речовини в атмосфері можуть знаходитися в пароподібному (газоподібному) стані, аерозольному, - у вигляді тонкодисперсних часток розміром до 10 мкм (туман, дим) і грубодисперсних часток діаметром понад 10 мкм (мряка і тому подібне) і в краплинно-рідинному стані.
Основними шляхами проникнення ОР в організм людини є: інгаляційний (через органи дихання), шкірно-резорбтивний (через шкірний покрив), пероральний (через шлунково-кишковий тракт) і місцевий (через уражені поверхні - рани і опіки).
Прилади хімічної розвідки
Виявлення і визначення міри зараження ХНР і ОР виробляється за допомогою приладів хімічної розвідки або шляхом узяття проб і наступного аналізу їх в хімічних лабораторіях. Основними є військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) і напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР. Також використовують хімічні лабораторії (ПХЛ- 54, ПХЛ-ЛБ).
Для виявлення ХНР використовуються різного виду і типу промислові прилади, наприклад: стаціонарні - "Сирена" або переносні типу "Комета", "ТХ-2000".
Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР
Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР (рис. 9.1) призначений для визначення в повітрі, на місцевості, техніці зарину, зоману, іприту. фосгену, дифосгену, синильної кислоти, хлорціану, люїзиту, адамситу, хлорацетофенону а також пари VX і BZ в повітрі.
Принцип роботи приладу ВПХР полягає в наступному: при прокачуванні ручним поршневим насосом зараженого повітря через індикаторні трубки в них відбувається зміна забарвлення наповнювача під дією отруйних речовин. По зміні забарвлення наповнювача і її інтенсивності або часу переходу забарвлення судять про наявність отруйної речовини і його зразкової концентрації.
Пристрій ВПХР. Прилад складається з корпусу з кришкою і розміщених в них: ручного насоса, насадки до насоса, паперових касет з індикаторними трубками, захисних ковпачків, протидимних фільтрів електроліхтаря, грілки і патронів до неї. Крім того, в комплект приладу входить лопатка для узяття проб, "Інструкції-пам'ятки по роботі з приладом","Інструкції по виявленню фосфорорганічних речовин" і плечового ременя з тасьмою. Маса приладу - 2,3 кг, чутливість до фосфорорганічних ОР - до 5х10- 6 міліграм/л, до фосгену, синильної кислоти і хлорциану - до 5х10- 3 міліграми/л, іприту - до 2х10- 3 міліграми/л; діапазон робочих температур від - 40 до +400С.
Рис. 9.1 - Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР
1. кришка; 2. ручний насос; 3 касети з індикаторними трубками; 4. протидимні фільтри; 5. насадка до насоса; 6. захисні ковпачки; 7. електричний ліхтарик; 8. пробійник грілки; 9. грілка; 10. лопатка; 11. патрон до грілки; 12. ремінь з тасьмою.
Ручний насос (поршневий) служить для прокачування зараженого повітря через індикаторну трубку, яку встановлюють для цього в гніздо голівки насоса. При 50-60 рухах насосом в 1 хвилину через індикаторну трубку проходить близько 2 л повітря. На голівці насоса розміщені ніж для надрізу і два поглиблення для обламування кінців індикаторних трубок; у ручці насоса – ампуловскривачі.
Насадка до насоса є пристосуванням, що дозволяє збільшувати кількість пари ОР, що проходить через індикаторну трубку, при визначенні ОР на ґрунті і різних предметах, в сипких матеріалах, а також виявляти ОР на ґрунті і різних предметах, в сипких матеріалах, виявляти ОР диму і брати проби диму.
Індикаторні трубки, розташовані в касетах, призначені для визначення ОР являють собою запаяні скляні трубки, усередині яких поміщені наповнювач і ампули з реактивами. Індикаторні трубки маркіровані кольоровими кільцями і укладені в паперові касети по 10 шт. На лицьовій стороні касети приведений кольоровий еталон забарвлення і вказаний порядок роботи з трубками. Для визначення ОР типу Си-Эс і Би-зет призначені трубки ИТ- 46. У комплект ВПХР вони не входять і поставляються окремо.
Захисні ковпачки служать для оберігання внутрішньої поверхні воронки насадки від зараження краплями ОР і для поміщення проб ґрунту і сипких матеріалів при визначенні в них ОР.
Протидимні фільтри застосовують для визначення ОР в диму, малих кількостей ОР в ґрунті і сипких матеріалах, а також при узятті проб диму. Вони складаються з одного шару фільтруючого матеріалу (картону) і декількох шарів капронової тканини.
Грілка служить для підігрівання індикаторних трубок при зниженій температурі навколишнього повітря від - 40 до +10°С. Вона складається з пластмасового корпусу з двома проушинами, в які вставляється штир для проколу патрона, що забезпечує нагрівання. Усередині корпусу грілки є чотири металеві трубки: три - малого діаметру для індикаторних трубок і одна - великого діаметру для патрона.
Визначення ОВ в повітрі. В першу чергу визначають пари ОР нервово-паралітичної дії, для чого необхідно узяти дві індикаторні трубки з червоним кільцем і червоною точкою. За допомогою ножа на голівці насоса надрізати, а потім відламати кінці індикаторних трубок. Користуючись ампуловскривачем розбити верхні ампули обох трубок і, узявши трубки за верхні кінці, енергійно струсити їх 2-3 рази. Одну з трубок (дослідну) немаркованим кінцем вставити в насос і прокачати через неї повітря (5-6 хитань), через другу (контрольну) повітря не прокачується, і вона встановлюється в штатив корпусу приладу.
Потім ампуловскривачем розбити нижні ампули обох трубок, і після струшування їх спостерігати за переходом забарвлення контрольної трубки від червоної до жовтої. До моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки вказує на небезпечну концентрацію ОР (зарину, зоману або Ви-ікс). Якщо в досвідній трубці жовтий колір наповнювача з'явиться одночасно з контрольною, то це вказує на відсутність ОР або малу його концентрацію. В цьому випадку визначення ОР в повітрі повторюють, але замість 5-6 хитань роблять 50-60 хитань насосом, і нижні ампули розбивають після 2-3-хвилинної витримки. Позитивні свідчення в цьому випадку свідчать про практично безпечні концентрації ОР.
Незалежно від отриманих свідчень при змісті ОР нервовопаралитичної дії визначають наявність в повітрі нестійких ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Для цього необхідно розкрити трубку, розбити в ній ампулу, користуючись ампуловскривачем з трьома зеленими рисами, вставити немаркованим кінцем в гніздо насоса і зробити 10-15 хитань. Після цього вийняти трубку з насоса, порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на лицьовій стороні касети.
Потім визначають наявність в повітрі пари іприту індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього необхідно розкрити трубку, вставити в насос, прокачати повітря (60 хитань) насосом, вийняти трубку з насоса і після закінчення 1 хвилини порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.
Для обстеження повітря при знижених температурах трубки з одним червоним кільцем і точкою і з одним жовтим кільцем необхідно підігріти за допомогою грілки до їх розкриття. Відтавання трубок з червоним кільцем і точкою відбувається при температурі довкілля 0°С і нижче протягом 0,5-3 хв. Після відтавання трубки розкрити, розбити верхні ампули, енергійно струснути, вставити в насос і прокачати повітря через дослідну трубку. Контрольна трубка знаходиться в штативі. Далі слід підігріти обидві трубки в грілці протягом 1 хвилини, розбити нижні ампули дослідною і контрольною трубок, одночасно струсити і спостерігати за зміною забарвлення наповнювача.
Трубки з одним жовтим кільцем при температурі довкілля +15°С і нижче підігріваються протягом 1-2 хвилин після прокачування через них зараженого повітря.
У разі сумнівних свідчень трубок з трьома зеленими кільцями при визначенні в основному наявності синильної кислоти в повітрі при знижених температурах необхідно повторити виміри з використанням грілки, для чого трубку після прокачування повітря помістити в грілку.
При визначенні ОР в диму необхідно: помістити трубку в гніздо насоса; дістати з приладу насадку і закріпити в ній протидимний фільтр; навернути насадку на різьблення голівки насоса; зробити відповідну кількість хитань насосом; зняти насадку; вийняти з голівки насоса індикаторну трубку і провести визначення ОР.
Визначення ОР на місцевості, техніці і різних предметах починається також з визначення ОР нервовопаралітичної дії. Для цього, на відміну від розглянутих методів підготовки приладу, у воронку насадки вставляють захисний ковпачок. Після чого прикладають насадку до ґрунту або до поверхні обстежуваного предмета так, щоб воронка покрила ділянку з найрізкіше вираженими ознаками зараження, і, прокачавши через трубку повітря, роблять 60 хитань насосом. Знімають насадку, викидають ковпачок, виймають з гнізда індикаторну трубку і визначають наявність ОР.
Для виявлення ОР в ґрунті і сипких матеріалах готують і вставляють в насос відповідну індикаторну трубку, намотують насадку, вставляють ковпачок, потім лопаткою беруть пробу верхнього шару ґрунту (снігу) або сипкого матеріалу і насипають її у воронку ковпачка по самі вінця. Воронку накривають протидимним фільтром і закріплюють притискним кільцем. Після цього через індикаторну трубку прокачують повітря (до 120 хитань насоса), викидають захисний ковпачок разом з пробою і протидимним фільтром. Відгвинтивши насадку, виймають індикаторну трубку і визначають присутність ОР.
Переносні газоаналізатори
Мультигазові переносні газосигналізатори "Комета" призначені для одночасного селективного контролю декількох (максимум 4-х) токсичних, горючих газів і кисню. Газосигналізатори "Комета" випускаються в двох виконаннях: з примусовим пробовідбором (тобто зі вбудованим електронасосом) і з дифузійним пробовідбором.
Газоаналізатор токсичних газів ТХ 2000 (рис. 9.2) призначений для визначення наявності ряду токсичних з'єднань на виробництві. Він характерний зручністю в зверненні, малими габаритами. Детектор ТХ 2000 здатний визначати наступні гази: CO, H2S, NO, NO2, NH3, Cl2, O2. Маса газоаналізатора складає - 95 г. Термін роботи батарей - 1000 годин.
Окрім перерахованих розроблений і випускається досить великий ряд портативних газоаналізаторів, які представляють значний інтерес у світлі попередження і ліквідації техногенних аварій.
Рис. 9.2 - Детектор токсичних газів ТХ 2000
Контрольні питання
1. Що з себе представляє хімічна зброя і ії загальна класифікація?
2. Розкажіть про особливості ОР, токсинів і фітотоксикантів.
3. Дайте загальну класифікацію бойових отруйних речовин.
4. Особливості фізіологічної класифікації ОР.
5. Як розділяються ОР в класі "по бойовому застосуванню"?
6. Розкажіть про особливості класу ОР "за швидкістю настання вражаючої дії"
7. Опишіть підкласи в категорії ОР "за тривалістю збереження вражаючої дії".
8. У якому виді можуть знаходиться ОР в атмосфері і шляху їх проникнення в організм людини.
9. Якими приладами проводиться хімічна розвідка?
10. Опишіть пристрій ВПХР.
11. Розкажіть про метод визначення ОР в повітрі за допомогою ВПХР.
12. Яким чином відбувається визначення ОР в сипких матеріалах за допомогою ВПХР?
13. Для яких цілей служать переносні газоаналізатори?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 10
ПРОГНОЗУВАННЯ І ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ ОБСТАНОВКИ
ПРИ АВАРІЯХ НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНИХ ОБ'ЄКТАХ
Під хімічною обстановкою при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) мають на увазі міру хімічного забруднення атмосфери і місцевості, яка впливає на життєдіяльність населення і проведення аварійно-рятувальних і відновних робіт.
Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає рішення наступних завдань :
- - визначення напряму осі сліду хмари викиду хімічних речовин, внаслідок аварії або руйнування технологічного устаткування або місткостей для зберігання ХНР, по метеоданим;
- - визначення розмірів зон забруднення місцевості по очікуваних значеннях доз поразки;
- - визначення площі поразки ХНР;
- - визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкту і тривалості вражаючої дії ХНР;
- - визначення можливої поразки людей, що знаходяться у осередку зараження;
- - порядок нанесення зон ураження на карти і схеми.
1. Загальні положення
При оцінці хімічної обстановки слід дотримуватися вимог, викладених в керівному документі РД 52.04.253-90 "Методика прогнозирования масштабов заражения сильнодействующими отравляющими веществами при авариях (разрушениях) на химически опасных объектах и транспорте".
Методика поширюється на випадок викиду ХНР в атмосферу в газоподібному, пароподібному або аерозольному стані.
Масштаби зараження ХНР залежно від їх фізичних властивостей і агрегатного стану розраховуються для первинної і вторинної хмари:
- - для зріджених газів - окремо для первинного і вторинного;
- - для стислих газів - тільки для первинного;
- - для отруйних рідин, киплячих вище за температуру довкілля, - тільки для вторинного.
Початковими даними для прогнозування масштабів зараження ХНР є:
- - загальна кількість ХНР на об'єкті і дані про розміщення їх запасів в технологічних місткостях і трубопроводах;
- - кількість ХНР, викинутих в атмосферу і характер їх розливу на підстилаючій поверхні ("вільно", "в піддон" або "в обваловку");
- - висота піддону або обваловки складських місткостей;
- - метеорологічні умови: температура повітря, швидкість вітру на висоті 10 м (на висоті флюгера), ступінь вертикальної стійкості повітря.
При завчасному прогнозуванні масштабів зараження на випадок виробничих аварій як початкових даних рекомендується приймати: викид ХНР (Q0) - кількість ХНР в максимальній за об'ємом одиничній місткості (технологічною, складською, транспортною та ін.), метеорологічні умови - інверсія, швидкість вітру 1 м/с.
Для прогнозу масштабів зараження безпосередньо після аварії повинні братися конкретні дані про кількість викинутої (розлитої) ХНР і реальні метеоумови.
Зовнішні межі зони зараження ХНР розраховуються по пороговій токсодозі при інгаляційній дії на організм.
Прийняті допущення
Емності, що містять ХНР, при аваріях руйнуються повністю.
Товщина h шару рідини для ХНР, що розлилася вільно на підстилаючій поверхні, приймається рівною 0,05 м по усій площі розливу. Для ХНР, що розлилися в піддон або обваловку, визначається таким чином:
а) при розливах з ємностей, що мають самостійний піддон (обваловку), :
h = H - 0,2,
де Н - висота піддону (обваловки), м;
б) при розливах з ємностей, що розташованих групою, мають загальний піддон (обваловку), :
де Q0 - кількість викинутої (розлитої) при аварії речовини, т;
d - щільність ХНР, т/м3;
F - реальна площа розливу в піддон (обваловку), м2.
Граничний час перебування людей в зоні зараження і тривалість збереження незмінними метеорологічних умов (ступеню вертикальної стійкості атмосфери, напряму і швидкості вітру) складає 4 години. Після закінчення вказаного часу прогноз обстановки повинен уточнюватися.
При аваріях на газо- і продуктопроводах викид ХНР приймається рівним максимальній кількості ХНР, що міститься в трубопроводі між автоматичними відсікачами, наприклад, для аміакопроводів - 275 - 500 тон.
2.2 Методика прогнозування масштабів зараження
2.2.1 Прогнозування глибини зони зараження ХНР
1. Визначення кількісних характеристик викиду ХНР
Визначення еквівалентної кількості речовини в первинній хмарі
Еквівалентна кількість
Qе1 = К1К3К5К7 Q0 (1)
де К1 - коефіцієнт, залежний від умов зберігання ХНР (таблиця В.1), для стислих газів К1 = 1;
К3 - коефіцієнт, рівний відношенню порогової токсодози хлору до порогової дози іншого ХНР (таблиця В.1);
К5 - коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери (для інверсії приймається рівним 1, для ізотермії - 0,23, для конвекції - 0,08);
К7 - коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря (таблиця В.1; для стислих газів К7 = 1);
Q0 - кількість викинутої (розлитої) при аварії речовини, т.
При аваріях на сховищах стислого газу Q0 розраховується по формулі:
Q0 = d Vx (2)
де d - щільність ХНР, т/м3 (таблиця В.1);
Vx - об'єм сховища, м3.
При аваріях на газопроводі Q0 розраховується по формулі:
(3)
де n - зміст ХНР в природному газі, %;
d - щільність ХНР, т/м3 (таблиця В.1);
Vг - об'єм секції газопроводу між автоматичними відсікачами, м3.
При визначенні величини Qэ1 для зріджених газів, що не увійшли до таблиці В.1, значення коефіцієнта К7 набуває рівним 1, а коефіцієнт К1 розраховується по співвідношенню:
(4)
де ср - питома теплоємність рідкого ХНР, кДж (визначається по спеціальних таблицях);
ΔТ - різниця температур рідкого ХНР до і після руйнування місткості, 0С;
ΔН - питома теплота випару рідкого ХНР при температурі випару, кДж/кг
Визначення еквівалентної кількості речовини у вторинній хмарі
Еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі розраховується по рівнянню:
, (5)
де К2 - коефіцієнт, залежний від фізико-хімічних властивостей ХНР (таблиця В.1);
К4 - коефіцієнт, що враховує швидкість вітру (таблиця. Г.1);
К6 - коефіцієнт, залежний від часу N, що пройшов після аварії; значення коефіцієнта К6 визначається після розрахунку тривалості Т (ч) випару речовини :
при N < T
при N ≥ T
при Т < 1 години К6 приймається для 1 години;
d - щільність ХНР, т/м3 (таблиця В.1);
h - товщина шару ХНР, м.
При визначенні Qэ2 для речовин, що не увійшли до таблиці В.1, значення коефіцієнта К7 набуває рівним 1, а коефіцієнт К2 визначається по формулі:
, (6)
де Р - тиск насиченої пари речовини при заданій температурі, мм.рт.ст. (визначається по спеціальних таблицях);
М - молекулярна маса речовини.
2. Розрахунок глибини зони зараження при аварії на хімічно небезпечному об'єкті
Розрахунок глибини зараження первинною (вторинною) хмарою ХНР при аваріях на технологічних ємностях, сховищах і транспорті ведеться з використанням таблиць Б.1 і Д.1. У таблиці Б.1 приведені максимальні значення глибини зони зараження первинною (Г1) або вторинною (Г2) хмарою ХНР, визначувані залежно від еквівалентної кількості речовини (його розрахунок робиться відповідно до п. 1 підрозділу 2.2.1) і швидкості вітру. Повна глибина зони зараження Г (км), обумовленої дією первинної і вторинної хмари ХНР, визначається:
, (7)
де Г' - найбільший, Г'' - найменший з розмірів Г1 і Г2.
Отримане значення порівнюється з гранично можливим значенням глибини перенесення повітряних мас Гп, визначуваним по формулі, :
, (8)
де N - час від початку аварії, годин;
ν - швидкість перенесення фронту зараженого повітря при цій швидкості вітру і ступеня вертикальної стійкості повітря, км/год (таблиця Д.1).
За остаточну розрахункову глибину зони Гр зараження приймають менше з двох порівнюваних між собою значень.
3. Розрахунок глибини зони зараження при руйнуванні хімічно небезпечного об'єкту
У разі руйнування хімічно небезпечного об'єкту при прогнозуванні глибини зони зараження рекомендується брати дані на одночасний викид сумарного запасу ХНР на об'єкті і наступні метеорологічні умови : інверсія, швидкість вітру 1 м/с.
Еквівалентна кількість ХНР в хмарі зараженого повітря визначається аналогічно розглянутому в п. 1 методу для вторинної хмари при вільному розливі. При цьому сумарна еквівалентна кількість Qе розраховується по формулі:
(9)
де К2 і - коефіцієнт, залежний від фізико-хімічних властивостей і -го ХНР;
К3і - коефіцієнт, рівний відношенню порогової токсодози хлору до порогової токсодози і -го ХНР;
К6і - коефіцієнт, залежний від часу, що пройшов після руйнування об'єкту;
К7і - поправка на температуру для і -го ХНР;
Qi - запаси і -го ХНР на об'єкті, т;
di - щільність і -го ХНР, т/м3.
Отримані по таблиці Б.1 значення глибини зони зараження Г залежно від розрахованого значення Qе і швидкості вітру порівнюються з гранично можливим значенням глибини перенесення повітряних мас Гп (див. формулу (8)). За остаточну розрахункову глибину Гр зони зараження береться менше з двох порівнюваних між собою значень.
2.2.2 Визначення площі зони зараження ХНР
Площа зони можливого зараження для первинної (вторинного) хмари ХНР визначається по формулі:
(10)
де SВ - площа зони можливого зараження ХНР, км2;
Г - глибина зони зараження, км;
φ - кутові розміри зони можливого зараження, 0(таблиця.1);
Таблиця 1 - Кутові розміри зони можливого зараження ХНР залежно від швидкості вітру
|
Швидкість вітру, u, м/с |
< 0,5 |
0,6 - 1 |
1,1 - 2 |
> 2 |
|
Кутовий розмір, φ 0 |
360 |
180 |
90 |
45 |
Площа зони фактичного зараження SФ (км2) розраховується по формулі:
(11)
де К8 - коефіцієнт, залежний від ступеню вертикальної стійкості повітря, приймається рівним 0,081 при інверсії; 0,133 при ізотермії; 0,235 при конвекції;
N - час, що пройшов після початку аварії, години.
2.2.3 Визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкту і тривалості вражаючої дії ХНР
1. Визначення часу підходу зараженого повітря до об'єкту
Час підходу хмари ХНР до заданого об'єкту залежить від швидкості перенесення хмари повітряним потоком і визначається по рівнянню:
(12)
де х - відстань від джерела зараження до заданого об'єкту, км;
ν - швидкість перенесення переднього фронту хмари зараженого
повітря, км/год (таблиця Д.1).
2. Визначення тривалості вражаючої дії ХНР
Тривалість вражаючої дії ХНР визначається часом його випару з площі розливу.
Час випару Т (год) ХНР з площі розливу визначається по формулі:
(13)
де h - товщина шару ХНР, м;
d - щільність ХНР, т/м3;
К2, К4, К7 - коефіцієнти у формулах (1) і (5).
2.3 Розрахунок кількості і структури уражених
При розрахунку кількості і структури уражених використана уточнена методика.
Розрахунок кількості уражених як серед виробничого персоналу об'єкту, на якому сталася аварія, так і серед населення, що проживає поблизу цього об'єкту, виробляється виходячи з кількості людей, що опинилися в осередку ураження, і їх захищеності від дії пари отруйних речовин.
Кількість людей, що знаходяться в осередку ураження, розраховується або підсумовуванням кількості виробничого персоналу (населення), що знаходяться на окремих виробничих ділянках (у житлових кварталах, населених пунктів і тому подібне), що піддалися дії зараженого повітря, або шляхом множення середньої щільності об'єкту (населеного пункту) виробничого персоналу (населення), що знаходиться на території, на площу зараженої території.
Розрахункові формули за визначенням числа уражених для першого і другого випадків представляються в наступному вигляді:
(14)
(15)
де П - число уражених на підприємстві (у місті, сільській місцевості), чол.;
L - кількість виробничого персоналу (населення), що опинився в осередку ураження, чол.;
D - середня щільність розміщення виробничого персоналу (населення) по території об'єкту (міста, заміської зони і тому подібне), чол/км2;
S - площа території підприємства (міста, заміської зони і тому подібне), приземний шар повітря, на якій був схильний до зараження, км2;
Кзах - коефіцієнт захищеності виробничого персоналу (населення) від поразки отруйною речовиною.
Коефіцієнт захищеності розраховується виходячи з місця перебування виробничого персоналу (населення) у момент підходу хмари до об'єкту, що вражається, і захисних властивостей використовуваних при цьому укриттів або табельних засобів індивідуального захисту.
(16)
де q - доля виробничого персоналу (населення), що знаходиться в і -м укритті (Σqi = 1);
Кізах - коефіцієнт захисту і -го укриття;
У таблицях Ж.1 і К.1 приведені коефіцієнти захищеності людей від ХНР при використанні різних тимчасових укриттів, а також засобів індивідуального захисту.
У таблиці Л.1 приведені орієнтовні дані по структурі уражених.
2.4 Порядок нанесення зон зараження на топографічні карти і схеми
Зона можливого зараження хмарою ХНР на картах (схемах) обмежена колом, півколом або сектором, що має кутові розміри φ і радіус, рівний глибині зони зараження Г. Кутові розміри залежно від швидкості вітру за прогнозом приведені в (таблиця 1 п. 2.2.2). Центр кола, півкола або сектора співпадає з джерелом зараження.
Зона фактичного зараження, що має форму еліпса, включається в зону можливого зараження. Зважаючи на можливі переміщення хмари ХНР під впливом вітру фіксоване зображення зони фактичного зараження на карти (схеми) не наноситься.
На топографічних картах і схемах зона можливого зараження має вигляд кола, півкола або сектора.
1. При швидкості вітру за прогнозом менше 0,5 м/с зона зараження має вигляд кола. Точка "0" відповідає джерелу зараження; кут φ = 3600; радіус кола рівний Г.
2. При швидкості вітру за прогнозом 0,6 - 1 м/с зона зараження має вигляд півкола. Точка "0" відповідає джерелу зараження; кут φ = 1800; радіус півкола дорівнює Г; бісектриса кута співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована по напряму вітру.
3. При швидкості вітру за прогнозом більше 1 м/с зона зараження має вигляд сектора. Точка "0" відповідає джерелу зараження; кут φ = 900 при швидкості вітру від 1,1 до 2 м/с і φ = 450 при швидкості вітру більше 2 м/с; радіус сектора дорівнює Г; бісектриса сектора співпадає з віссю сліду хмари і орієнтована по напряму вітру.
Площа розливу (джерело зараження) наноситься тільки на великомасштабні схеми або карти синім кольором. У інших випадках джерело зараження береться за точку, з якої походить поширення пари отруйної хмари. З внутрішньої сторони зовнішні межі зони зараження відтіняють жовтим кольором.
Поряд з джерелом зараження чорним кольором наносяться наступні дані: в чисельнику показується найменування і кількість викинутого в довкілля ХНР; у знаменнику - дата і час викиду.
Вказані вище розміри "зони можливого зараження" наносяться на схеми і карти для вироблення і ухвалення рішення на організацію захисту виробничого персоналу об'єкту і населення.
3 ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКІВ
Початкові дані
На хімічно небезпечному об'єкті 15 липня 20.. р. в 2.00 ночі сталося руйнування обвалованої ємності (висота обваловки - 4 м) об'ємом 200 м3, що містила хлористий водень, з нормативним коефіцієнтом заповнення
резервуару - 0,8.
На відстані 2 км від місця аварії починається житлова забудова площею 18 км2, з щільністю населення 4500 чол/км2.
У момент аварії температура повітря складала 20 0С; швидкість вітру - 2 м/с (вітер спрямований у бік житлового масиву); хмарність відсутня.
Оцінити хімічну обстановку в житловому районі через 2 години після аварії, якщо прийняти, що уся забудова знаходиться в зоні зараження. Населення не оповіщене про подію.
РІШЕННЯ
І. Розрахунок глибини і площі зони зараження, тривалість вражаючої дії ХНР і часу підходу зараженого повітря до житлового масиву
1. По таблиці А.1 визначаємо міру вертикальної стійкості атмосфери при швидкості вітру 2 м/с, ясній погоді і часу 2.00 години ночі.
Міра вертикальної стійкості – інверсія (1).
2. Визначимо масу розлитого хлористого водню по формулі:
де Vx - об'єм резервуару (Vx = 200 м3);
d - щільність зрідженого хлороводню (d = 1,191 т/м3 по таблиці. В. 1);
п - нормативний коефіцієнт заповнення резервуару (п = 0,8).
_____________
1) 15 липня на широті України схід сонця відбувається в 5.03, а захід - в 21.04. У зв'язку з цим час доби 15 липня розподіляється таким чином:
- - ніч - 23.05 - 5.02;
- - ранок - 5.03 - 7.03;
- - день - 7.04 - 21.04;
- - вечір - 21.05 - 23.04.
3. По формулі (1) визначаємо еквівалентну кількість речовини в первинній хмарі:
Qэ1 = К1К3К5К7 Q0
По таблиці В. 1 знаходимо коефіцієнти К1 = 0,28; К3 = 0,3; К7 = 1.
Коефіцієнт К5 при інверсії дорівнює 1 (пояснення до формули (1)).
4. По рівнянню (13) визначаємо тривалість вражаючої дії (час випару) хлористого водню :
Товщина шару рідини при розливі в піддон рівна h = H - 0,2 (див. п. 2.1).
Коефіцієнти: К2 = 0,037 (таблиця В.1); К4 = 1,33 при швидкості вітру 2 м/с (таблиця Г.1).
5. З вираження (5) визначаємо еквівалентну кількість речовини у вторинній хмарі:
Коефіцієнти К1, К2, К3, К4, К5 такі ж як і у формулах (1) і (13).
Коефіцієнт К6 визначається з пояснення до формули (5).
Коефіцієнт К7 = 1 (таблиця В.1) для вторинної хмари.
.
6. По таблиці Б.1 знаходимо глибину зони зараження для первинної хмари.
Для Qэ1 = 16,00 т глибина зони зараження знаходиться методом інтерполяції:
7. Для вторинної хмари для Qэ2 = 0,78 т глибина зони зараження визначається по таблиці Б.1 інтерполяцією:
8. Розраховуємо повну глибину зони зараження (формула (7)) :
9. По рівнянню (8) визначаємо гранично можливе значення глибини перенесення повітряних мас :
10. Розрахункова глибина зони зараження приймається рівною Гр = 15,42 км як мінімальна з Г і Гп.
11. Розраховуємо площу зони можливого зараження по (10) :
12. Визначаємо по рівнянню (11) площу зони фактичного зараження :
.
13. Визначаємо час підходу зараженого повітря до об'єкту по формулі (12) :
ІІ. Розрахунок кількості і структури уражених
14. Проводимо оцінку наслідків аварії в місті:
а) по таблиці Д.1 на 2.00 ночі знаходимо середній коефіцієнт захищеності при дії первинної хмари.
Оскільки первинна хмара діє нетривало, розрахунок виробляється на мінімальний час, приведений в таблиці, - 15 хвилин після дії отруйної речовини. К'зах = 0,95.
По формулі (15) визначаємо кількість уражених :
б) аналогічно, як і для первинної хмари, по таблиці Д.1 визначаємо середній коефіцієнт захищеності при дії вторинної хмари через 2 години після аварії (початкові умові). Д''зах = 0,36.
По рівнянню (15) визначаємо кількість уражених (за винятком уражених від первинної хмари) :
.
в) сумарна кількість уражених :
15. Відповідно до таблиці Л.1 оцінюємо структуру уражених :
- - смертельні - 15 % - 53298 * 0,15 = 7995 чоловік;
- - важкій і середній мірі - 10 % - 53298 * 0,1 = 5330 чоловік;
- - легкій і середній мірі - 25 % - 53298 * 0,25 = 13324 людини;
- - порогові - 50 % - 53298 * 0,5 = 26649 чоловік.
Перевірка:
7995 + 5330 + 13324 + 26649 = 53298 чол.
Таблиця А.1 - Визначення міри вертикальної стійкості атмосфери за прогнозом погоди
|
Швидкість вітри, м/з |
Ніч |
Ранок |
День |
Вечір |
||||
|
ясно мінлива хмарність |
суцільна хмарність |
ясно мінлива хмарність |
суцільна хмарність |
ясно мінлива хмарність |
суцільна хмарність |
ясно мінлива хмарність |
суцільна хмарність |
|
|
< 2 |
ін |
із |
із (ін) |
із |
к (із) |
із |
ін |
із |
|
2 - 3,9 |
ін |
із |
із (ін) |
із |
із |
із |
із (ін) |
із |
|
≥ 4 |
із |
із |
із |
із |
із |
із |
із |
із |
_________________________________
Примітки:
1. Позначення: ін - інверсія; із - ізотермія; к - конвекція; букви в дужках - при сніговому покриві.
2. Під терміном "ранок" розуміється період часу протягом 2 годин після сходу сонця; під терміном "вечір" - протягом 2 годин після заходу сонця. Період від сходу до заходу сонця за вирахуванням двох уранішніх годин - день, а період від заходу до сходу сонця за вирахуванням двох вечірніх годин - ніч.
3. Швидкість вітру і міра вертикальної стійкості повітря приймаються в розрахунках на момент аварії.
Таблиця Б.1 - Глибина зони зараження (км)
|
Швидкість вітру, м/с |
Еквівалентна кількість ХНР, т |
||||||||
|
0,01 |
0,05 |
0,1 |
0,5 |
1 |
3 |
5 |
10 |
20 |
|
|
1 і менш |
0,38 |
0,85 |
1,25 |
3,16 |
4,75 |
9,18 |
12,53 |
19,20 |
29,56 |
|
2 |
0,26 |
0,59 |
0,84 |
1,92 |
2,84 |
5,35 |
7,20 |
10,83 |
16,44 |
|
3 |
0,22 |
0,48 |
0,68 |
1,53 |
2,17 |
3,99 |
5,34 |
7,96 |
11,94 |
|
4 |
0,19 |
0,42 |
0,59 |
1,33 |
1,88 |
3,28 |
4,36 |
6,46 |
9,62 |
|
5 |
0,17 |
0,38 |
0,53 |
1,19 |
1,68 |
2,91 |
3,75 |
5,53 |
8,19 |
|
6 |
0,15 |
0,34 |
0,48 |
1,09 |
1,53 |
2,66 |
3,43 |
4,88 |
7,20 |
|
7 |
0,14 |
0,32 |
0,45 |
1,00 |
1,42 |
2,46 |
3,17 |
4,49 |
6,48 |
|
8 |
0,13 |
0,30 |
0,42 |
0,94 |
1,33 |
2,30 |
2,97 |
4,20 |
5,92 |
|
9 |
0,12 |
0,28 |
0,40 |
0,88 |
1,25 |
2,17 |
2,80 |
3,96 |
5,60 |
|
10 |
0,12 |
0,26 |
0,38 |
0,84 |
1,19 |
2,06 |
2,66 |
3,76 |
5,31 |
|
11 |
0,11 |
0,25 |
0,36 |
0,80 |
1,13 |
1,96 |
2,53 |
3,58 |
5,06 |
|
12 |
0,11 |
0,24 |
0,34 |
0,76 |
1,08 |
1,88 |
2,42 |
3,43 |
4,85 |
|
13 |
0,10 |
0,23 |
0,33 |
0,74 |
1,04 |
1,80 |
2,37 |
3,29 |
4,66 |
|
14 |
0,10 |
0,22 |
0,32 |
0,71 |
1,00 |
1,74 |
2,24 |
3,17 |
4,49 |
|
15 і більше |
0,10 |
0,22 |
0,31 |
0,69 |
0,97 |
1,68 |
2,17 |
3,07 |
4,34 |
Продовження таблиці Б.1
|
Швидкість вітру, м/с |
Еквівалентна кількість ХНР, т |
||||||||
|
30 |
50 |
70 |
100 |
300 |
500 |
700 |
1000 |
2000 |
|
|
1 і менш |
38,13 |
52,67 |
65,23 |
81,91 |
166 |
231 |
288 |
363 |
572 |
|
2 |
21,02 |
28,73 |
35,35 |
44,09 |
87,79 |
121 |
150 |
189 |
295 |
|
3 |
15,18 |
20,59 |
25,21 |
31,30 |
61,47 |
84,50 |
104 |
130 |
202 |
|
4 |
12,18 |
16,43 |
20,05 |
24,80 |
48,18 |
65,92 |
81,17 |
101 |
157 |
|
5 |
10,33 |
13,88 |
16,89 |
20,82 |
40,11 |
54,67 |
67,15 |
83,60 |
129 |
|
6 |
9,06 |
12,14 |
14,79 |
18,13 |
34,67 |
47,09 |
56,72 |
71,70 |
110 |
|
7 |
8,14 |
10,87 |
13,17 |
16,17 |
30,73 |
41,63 |
50,93 |
63,16 |
96,30 |
|
8 |
7,42 |
9,90 |
11,98 |
14,68 |
27,75 |
37,49 |
45,79 |
56,70 |
86,20 |
|
9 |
6,86 |
9,12 |
11,03 |
13,50 |
25,39 |
34,24 |
41,76 |
51,60 |
78,30 |
|
10 |
6,50 |
8,50 |
10,23 |
12,54 |
23,49 |
31,61 |
38,50 |
47,53 |
71,90 |
|
11 |
6,20 |
8,01 |
9,61 |
11,74 |
21,91 |
29,44 |
35,81 |
44,15 |
66,62 |
|
12 |
5,94 |
7,67 |
9,07 |
11,06 |
20,58 |
27,61 |
35,55 |
41,30 |
62,20 |
|
13 |
5,70 |
7,37 |
8,72 |
10,48 |
19,45 |
26,04 |
31,62 |
38,90 |
58,44 |
|
14 |
5,50 |
7,10 |
8,40 |
10,04 |
18,46 |
24,69 |
29,95 |
36,81 |
55,20 |
|
15 і більше |
5,31 |
6,86 |
8,11 |
9,70 |
17,60 |
23,50 |
28,48 |
34,98 |
52,37 |
Таблиця В. 1 - Характеристика ХНР і допоміжні коефіцієнти для визначення глибини зони зараження
|
№ п/п |
ХНР |
Щільність ХНР, т/м3 |
Темпер. кипін., 0С |
Порог. токсодоза ((мгххв.)/л |
Значення допоміжних коефіцієнтів |
||||||||
|
К1 |
К2 |
К3 |
К7 для температури повітря (0С) |
||||||||||
|
газ |
рідина |
- 40 |
- 20 |
0 |
20 |
40 |
|||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
|
1 |
Акролеїн |
- |
0,839 |
52,7 |
0,2 |
0 |
0,013 |
3,0 |
0,1 |
0,2 |
0,4 |
1 |
2,2 |
|
2 |
Аміак - зберігання: - - під тиском - - ізотермічне |
0,0008 - |
0,681 0,681 |
-33,42 -33,42 |
15 15 |
0,18 0,01 |
0,025 0,025 |
0,04 0,04 |
0 0,9 0 0,9 |
0,3 1 1 1 |
0,6 1 1 1 |
1 1 1 1 |
1,4 1 1 1 |
|
3 |
Ацетонітрил |
- |
0,786 |
81,6 |
21,6** |
0 |
0,004 |
0,028 |
0,02 |
0,1 |
0,3 |
1 |
2,6 |
|
4 |
Ацетонціангідрин |
- |
0,932 |
120 |
1,9** |
0 |
0,002 |
0,316 |
0 |
0 |
0,3 |
1 |
1,5 |
|
5 |
Водень миш'яковистий |
0,0035 |
1,64 |
-62,47 |
0,2** |
0,17 |
0,054 |
3,0 |
0,3 1 |
0,5 1 |
0,8 1 |
1 1 |
1,2 1 |
|
6 |
Водень фтористий |
- |
0,989 |
19,52 |
4 |
0 |
0,028 |
0,15 |
0,1 |
0,2 |
0,5 |
1 |
1 |
|
7 |
Водень хлористий |
0,0016 |
1,191 |
-85,10 |
2 |
0,28 |
0,037 |
0,30 |
0,4 1 |
0,6 1 |
0,8 1 |
1 1 |
1,2 1 |
|
8 |
Водень бромистий |
0,0036 |
1,490 |
-66,77 |
2,4* |
0,13 |
0,055 |
0,25 |
0,3 1 |
0,5 1 |
0,8 1 |
1 1 |
1,2 1 |
|
9 |
Водень ціаністий |
- |
0,687 |
25,7 |
0,2 |
0 |
0,026 |
3,0 |
0 |
0 |
0,4 |
1 |
1,3 |
|
10 |
Діметиламін |
0,0020 |
0,680 |
6,9 |
1,2* |
0,06 |
0,041 |
0,5 |
0 0,1 |
0 0,3 |
0 0,8 |
1 1 |
2,5 1 |
|
11 |
Метиламін |
0,0014 |
0,699 |
-6,5 |
1,2* |
0,13 |
0,034 |
0,5 |
0 0,3 |
0 0,7 |
0,3 1 |
1 1 |
1,8 1 |
|
12 |
Мітив бромистий |
- |
1,732 |
3,6 |
1,2* |
0,04 |
0,039 |
0,5 |
0 0,2 |
0 0,4 |
0 0,9 |
1 1 |
2,3 1 |
|
13 |
Мітив хлористий |
0,0023 |
0,983 |
-23,76 |
10,8** |
0,125 |
0,044 |
0,056 |
0 0,5 |
0,1 1 |
0,6 1 |
1 1 |
1,5 1 |
|
14 |
Метилакрилат |
- |
0,953 |
80,2 |
6* |
0 |
0,005 |
0,1 |
0,1 |
0,2 |
0,4 |
1 |
3,1 |
Продовження таблиці В. 1
|
№ п/п |
ХНР |
Щільність ХНР, т/м3 |
Темпер. кипін., 0С |
Порог. токсодоза ((мгххв)/л |
Значення допоміжних коефіцієнтів |
||||||||
|
К1 |
К2 |
К3 |
К7 для температури повітря (0С) |
||||||||||
|
газ |
рідина |
- 40 |
- 20 |
0 |
20 |
40 |
|||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
|
15 |
Метилмеркаптан |
- |
0,867 |
5,95 |
1,7** |
0,06 |
0,043 |
0,353 |
0 0,1 |
0 0,3 |
0 0,8 |
1 1 |
2,4 1 |
|
16 |
Нітрил акрилової кислоти |
- |
0,806 |
77,3 |
0,75 |
0 |
0,007 |
0,80 |
0,04 |
0,1 |
0,4 |
1 |
2,4 |
|
17 |
Оксиди азоту |
- |
1,491 |
21,0 |
1,5 |
0 |
0,040 |
0,40 |
0 |
0 |
0,4 |
1 |
1 |
|
18 |
Окисел етилену |
- |
0,882 |
10,7 |
2,2** |
0,05 |
0,041 |
0,27 |
0 0,1 |
0 0,3 |
0 0,7 |
1 1 |
3,2 1 |
|
19 |
Сірчистий ангідрид |
0,0029 |
1,462 |
-10,1 |
1,8 |
0,11 |
0,049 |
0,333 |
0 0,2 |
0 0,5 |
0,3 1 |
1 1 |
1,7 1 |
|
20 |
Сірководень |
0,0015 |
0,964 |
-60,35 |
16,1 |
0,27 |
0,042 |
0,036 |
0,3 1 |
0,5 1 |
0,8 1 |
1 1 |
1,2 1 |
|
21 |
Соляна кислота (концентр.) |
- |
1,198 |
- |
2 |
0 |
0,021 |
0,30 |
0 |
0,1 |
0,3 |
1 |
1,6 |
|
22 |
Сірковуглець |
- |
1,263 |
46,2 |
45 |
0 |
0,021 |
0,013 |
0,1 |
0,2 |
0,4 |
1 |
2,1 |
|
23 |
Триметиламин |
- |
0,671 |
2,9 |
6* |
0,07 |
0,047 |
0,1 |
0 0,1 |
0 0,4 |
0 0,9 |
1 1 |
2,2 1 |
|
24 |
Формальдегід |
- |
0,815 |
-19,0 |
0,6* |
0,19 |
0,034 |
1,0 |
0 0,4 |
0 1 |
0,5 1 |
1 1 |
1,5 1 |
|
25 |
Фосген |
0,0035 |
1,432 |
8,2 |
0,6 |
0,05 |
0,061 |
1,0 |
0 0,1 |
0 0,3 |
0 0,7 |
1 1 |
2,7 1 |
|
26 |
Фтор |
0,0017 |
1,512 |
-188,2 |
0,2* |
0,95 |
0,038 |
3,0 |
0,7 1 |
0,8 1 |
0,9 1 |
1 1 |
1,1 1 |
|
27 |
Фосфор трихлористий |
- |
1,570 |
75,3 |
3 |
0 |
0,010 |
0,2 |
0,1 |
0,2 |
0,4 |
1 |
2,3 |
Продовження таблиці В. 1
|
№ п/п |
ХНР |
Щільність ХНР, т/м3 |
Темпер. кипін., 0С |
Порог. токсодоза ((мгххв)/л |
Значення допоміжних коефіцієнтів |
||||||||
|
К1 |
К2 |
К3 |
К7 для температури повітря (0С) |
||||||||||
|
газ |
рідина |
- 40 |
- 20 |
0 |
20 |
40 |
|||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
|
28 |
Фосфору хлороокис |
- |
1,675 |
107,2 |
0,06* |
0 |
0,003 |
10,0 |
0,05 |
0,1 |
0,3 |
1 |
2,6 |
|
29 |
Хлор |
0,0032 |
1,553 |
-34,1 |
0,6 |
0,18 |
0,052 |
1,0 |
0 0,9 |
0,3 1 |
0,6 1 |
1 1 |
1,4 1 |
|
30 |
Хлорпікрин |
- |
1,658 |
112,3 |
0,02 |
0 |
0,002 |
30,0 |
0,03 |
0,1 |
0,3 |
1 |
2,9 |
|
31 |
Хлорциан |
0,0021 |
1,220 |
12,6 |
0,75 |
0,04 |
0,048 |
0,80 |
0 0 |
0 0 |
0 0,6 |
1 1 |
3,9 1 |
|
32 |
Етиленимін |
- |
0,838 |
55,0 |
4,8 |
0 |
0,009 |
0,125 |
0,05 |
0,1 |
0,4 |
1 |
2,2 |
|
33 |
Етиленсульфід |
- |
1,005 |
55,0 |
0,1* |
0 |
0,013 |
6,0 |
0,05 |
0,1 |
0,4 |
1 |
2,2 |
|
34 |
Етилмеркаптан |
- |
0,839 |
35 |
2,2** |
0 |
0,028 |
0,27 |
0,1 |
0,2 |
0,5 |
1 |
1,7 |
Примітки:
1. Щільність газоподібних ХНР в графі 3 приведені для атмосферного тиску. При тиску в місткості, відмінному від атмосферного, щільність визначена шляхом множення графи 3 на значення тиску (у атмосферах).
2. Значення К7 в графах 10 - 14 в чисельнику приведені для первинної хмари, в знаменнику - для вторинної хмари.
3. У графі 6 чисельних значень токсодоз, помічені, визначені орієнтовно по співвідношенню:
,
де Д - токсодоза, (мгххв)/л;
ПДКР.З. - ГДК робочої зони, міліграм/л;
К = 5 для дратівливих газів (помічені однією зірочкою),К = 9 для усіх інших отрут (помічені двома зірочками).
4. Значення К1 для ізотермічного зберігання аміаку наведено для випадку розливу (викиду) в піддон.
Таблиця Г. 1 - Значення коефіцієнта К4 залежно від швидкості вітру
|
Швидкість вітру, м/с |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
15 |
|
К4 |
1 |
1,33 |
1,67 |
2,0 |
2,34 |
2,67 |
3,0 |
3,34 |
3,67 |
4,0 |
5,68 |
Таблиця Д.1 - Швидкість (км/год) перенесення переднього фронту хмари зараженого повітря залежно від швидкості вітру
|
Стан атмосфери (міра вертикальної стійкості) |
Швидкість вітру, м/с |
||||||||||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
|
|
Інверсія |
5 |
10 |
16 |
21 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
|
Ізотермія |
6 |
12 |
18 |
24 |
29 |
35 |
41 |
47 |
53 |
59 |
65 |
71 |
76 |
82 |
88 |
|
Конвекція |
7 |
14 |
21 |
28 |
Таблиця Ж.1 - Коефіцієнт захищеності виробничого персоналу від ХНР при використанні різних укриттів і засобів індивідуального захисту
|
Місце перебування або вживані засоби захисту |
Час перебування, години |
||||
|
0,25 |
0,5 |
1 |
2 |
3 - 4 |
|
|
Відкрито на місцевості |
0 |
0 |
0 |
0 |
0 |
|
У транспорті |
0,95 |
0,75 |
0,41 |
- |
- |
|
У виробничих приміщеннях з коефіцієнтом кратності повітрообміну : 0,5 1,0 2,0 |
0,97 0,67 0,18 |
0,87 0,52 0,08 |
0,68 0,30 0,04 |
0,38 0,13 0 |
0,09 0 0 |
|
У притулках: - - з режимом регенерації повітря - - без режиму регенерації повітря |
1 1 |
1 1 |
1 1 |
1 1 |
1 0 |
|
У засобах індивідуального захисту органів дихання (промислові протигази) |
0,95 |
0,8 |
0,5 |
0 |
0 |
_____________________________
Примітка: Промислові протигази використовуються виробничим персоналом при роботі усередині будівлі і при виході з осередку ураження
Таблиця К.1 - Середні значення коефіцієнтів захищеності (Кзах) міського і сільського населення з урахуванням його перебування в житлових і виробничих будівлях, транспорті і відкрито на місцевості
|
Час доби, годин від і до |
Міське населення |
Сільське населення |
||||||||
|
Час, що пройшов після початку дії ХНР |
||||||||||
|
15 хв |
30 хв |
1 година |
2 години |
3-4 години |
15 хв |
30 хв |
1 година |
2 години |
3-4 години |
|
|
А. В умовах повсякденної діяльності (населення не оповіщене про небезпеку) |
||||||||||
|
1.01-6.00 |
0,95 |
0,89 |
0,76 |
0,36 |
0,09 |
0,72/0,87 |
0,69/0,84 |
0,60/0,72 |
0,28/0,33 |
0,07/0,15 |
|
6.01-7.00 |
0,84 |
0,72 |
0,64 |
0,29 |
0,07 |
0,39/0,59 |
0,37/0,57 |
0,32/0,48 |
0,15/0,23 |
0,10/0,05 |
|
7.01-10.00 |
0,64 |
0,54 |
0,35 |
0,13 |
0,02 |
0,24/0,24 |
0,23/0,23 |
0,20/0,20 |
0,10/0,10 |
0,02/0,02 |
|
10.01-13.00 |
0,69 |
0,58 |
0,37 |
0,15 |
0,03 |
0,19/0,19 |
0,18/0,18 |
0,16/0,16 |
0,08/0,8 |
0,02/0,02 |
|
13.01-15.00 |
0,72 |
0,64 |
0,47 |
0,20 |
0,04 |
0,17/0,24 |
0,14/0,23 |
0,12/0,20 |
0,06/0,10 |
0,02/0,02 |
|
15.01-17.00 |
0,69 |
0,58 |
0,37 |
0,15 |
0,03 |
0,15/0,48 |
0,14/0,46 |
0,12/0,40 |
0,06/0,19 |
0,02/0,05 |
|
17.01-19.00 |
0,69 |
0,62 |
0,47 |
0,19 |
0,04 |
0,19/0,59 |
0,18/0,57 |
0,16/0,48 |
0,08/0,23 |
0,02/0,05 |
|
19.01-1.00 |
0,88 |
0,82 |
0,67 |
0,3 |
0,07 |
0,48/0,78 |
0,46/0,73 |
0,40/0,64 |
0,19/0,30 |
0,05/0,07 |
|
Б. В умовах надзвичайної ситуації (населення оповіщене про небезпеку) |
||||||||||
|
1.01-6.00 |
0,95 |
0,89 |
0,20 |
0,36 |
0,09 |
0,78/0,87 |
0,73/0,85 |
0,64/0,74 |
0,30/0,35 |
0,08/0,09 |
|
6.01-7.00 |
0,93 |
0,87 |
0,74 |
0,65 |
0,10 |
0,50/0,81 |
0,48/0,77 |
0,42/0,67 |
0,21/0,20 |
0,07/0,08 |
|
7.01-10.00 |
0,78 |
0,68 |
0,49 |
0,22 |
0,06 |
0,89/0,39 |
0,37/0,37 |
0,32/0,32 |
0,15/0,15 |
0,04/0,04 |
|
10.01-13.00 |
0,79 |
0,67 |
0,47 |
0,21 |
0,04 |
0,33/0,33 |
0,31/0,31 |
0,27/0,27 |
0,13/0,13 |
0,13/0,13 |
|
13.01-15.00 |
0,83 |
0,74 |
0,56 |
0,25 |
0,05 |
0,31/0,39 |
0,30/0,37 |
0,26/0,32 |
0,12/0,15 |
0,03/0,04 |
|
15.01-17.00 |
0,79 |
0,69 |
0,49 |
0,22 |
0,04 |
0,31/0,59 |
0,30/0,57 |
0,26/0,48 |
0,12/0,23 |
0,05/0,05 |
|
17.01-19.00 |
0,86 |
0,78 |
0,63 |
0,28 |
0,06 |
0,35/0,66 |
0,38/0,62 |
0,29/0,55 |
0,14/0,26 |
0,03/0,04 |
|
19.01-1.00 |
0,91 |
0,85 |
0,71 |
0,34 |
0,09 |
0,59/0,81 |
0,57/0,77 |
0,48/0,57 |
0,23/0,32 |
0,07/0,6 |
Примітки:
1. Для сільського населення в чисельнику вказано значення Кзах на період ведення з/х робіт, в знаменнику - на зимовий період.
2. При визначенні кількості уражених від первинної хмари використовується Кзах на 15 і 30 хв.
Таблиця Л.1 - Характеристика структури уражених (у %)
|
Найменування ХНР |
Характер поразок |
|||
|
смертельні |
важкій і середній мірі |
легкій мірі |
порогові |
|
|
Аміак |
15 |
10 |
25 |
50 |
__________________________
Примітка: По інших ХНР структура уражених орієнтовно така ж.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 11
ОСНОВНІ ВИЗНАЧЕННЯ РАДІАЦІЙНОЇ ОБСТАНОВКИ І
НОРМ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ
Іонізуючі випромінювання
Іонізуючим називають будь-яке випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.
Іонізуюче випромінювання викликає в організмі ланцюжок оборотних і незворотних змін. Пусковим механізмом дії є процеси іонізації і збудження атомів і молекул в тканинах. Дисоціація складних молекул в результаті розриву хімічних зв'язків - пряма дія радіації. Істотну роль у формуванні біологічних ефектів грають радіаційно-хімічні зміни, обумовлені продуктами радіолізу води. Порушуються обмінні процеси, сповільнюється і припиняється зростання тканин, виникають нові хімічні сполуки, не властиві організму. Це призводить до зміни діяльності окремих функцій і систем організму.
Іонізуюча радіація при дії на організм людини може викликати два види ефектів : детерміновані порогові ефекти (променева хвороба, променевий опік, променева катаракта, променеве безпліддя, аномалії в розвитку плоду та ін.) і стохастичні (імовірнісні) безпорогові ефекти (злоякісні пухлини, лейкоз, спадкові хвороби).
Міра дії радіації залежить від того, є опромінення зовнішнім або внутрішнім. Внутрішнє опромінення можливе при вдиханні, заковтуванні радіоізотопів і проникненні їх в організм через шкіру. Деякі речовини поглинаються і накопичуються в конкретних органах, що призводить до високих локальних доз радіації. Кальцій, радій, стронцій і інші накопичуються в кістках, ізотопи йоду викликають ушкодження щитовидної залози, рідкоземельні елементи - переважно пухлини печінки. Рівномірно розподіляються ізотопи цезію, рубідію, викликаючи пригноблення кровотворення, атрофію сім’яників, пухлини м'яких тканин.
Класифікація іонізуючих випромінювань
Іонізуюче випромінювання розділяється на:
- - гамма-випромінювання - електромагнітне (фотонне) випромінювання, що випромінюється при ядерних перетвореннях або при анігіляції часток;
- - характеристичне випромінювання - фотонне випромінювання з дискретним спектром, що випромінюється при зміні енергетичного стану ядра;
- - гальмівне випромінювання - фотонне випромінювання з безперервним спектром, що випромінюється при зміні кінетичної енергії заряджених часток. Гальмівне випромінювання виникає в середовищі, що оточує джерело бета-випромінювання, в рентгенівських трубках, прискорювачах електронів і тому подібне;
- - рентгенівське - сукупність гальмівного і характеристичного випромінювань;
- - корпускулярне випромінювання - іонізуюче випромінювання, що складається з часток з масою спокою, відмінною від нуля (альфа - і бета-часток, протонів, нейтронів та ін.).
Ультрафіолетове випромінювання і видиме світло не відносяться до іонізуючих випромінювань.
Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінювання
Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінювання здійснюються Нормами радіаційної безпеки і Гігієнічними нормами.
Відповідно до нормативної документації усе населення розділяється на три категорії:
- - категорія А - персонал (професійні працівники) - особи, які постійно або тимчасово працюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;
- - категорія Б - обмежена частина населення - особи, які не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання, але за умовами проживання або розміщення робочих місць можуть піддаватися дії радіоактивних речовин і інших джерел випромінювання, що використовуються в установах і (чи) видаляються в зовнішнє середовище з відходами;
- - категорія В - решта населення області, країни.
Радіаційна безпека встановлюють поняття "критичний орган" - орган, тканину, частину тіла або усе тіло, опромінення якого в цих умовах заподіює найбільший збиток здоров'ю цієї особи або його потомства. Критичні органи розділяють на групи, що розрізняються по радіочутливості. Визначені наступні групи критичних органів :
- - І група - усе тіло, гонади, червоний кістковий мозок;
- - ІІ група - м'язи, щитовидна залоза, жирова тканина, печінка, бруньки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталик ока і інші органи за винятком тих, які відносяться до І і ІІІ груп;
- - ІІІ група - шкірний покрив, кісткова тканина, кисті, передпліччя, кісточки і стопи.
Дози і рівні радіації
Мірою вражаючої дії радіації є доза опромінення. Для обліку особливостей джерел радіації і їх дії на різні об'єкти використовують деякі різновиди дози опромінення.
Експозиційна доза характеризує здатність гамма- і рентгенівського випромінювання іонізувати довкілля. Експозиційна доза визначається тільки для повітря. У практичному застосуванні використовуються позасистемні одиниці виміру експозиційної дози : Р (рентген), мР (мілірентген), мкР (мікрорентген).
Еквівалентна доза - поглинена доза в органі або тканині D, помножена на відповідний коефіцієнт якості для цього випромінювання Q.
, (1)
Одиницею виміру еквівалентної дози є Дж/кг, що має спеціальне найменування зиверт (Зв).
Коефіцієнт якості Q - безрозмірний коефіцієнт, що визначає залежність несприятливих біологічних наслідків опромінення людини в малих дозах від повної ЛПЕ випромінювання.
ЛПЕ (чи LΔ) - лінійна передача енергії заряджених часток в середовищі, тобто середня енергія , що втрачається часткою в середовищі при зіткненнях з передачею енергії менше Δ, на малому відрізку шляху :
LΔ= (dE/dl)Δ (2)
Середній коефіцієнт якості Q при декількох компонентах випромінювання з різною якістю визначається з вираження
, (3)
де D - поглинена доза, тобто середня енергія dE, передана випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, ділена на масу речовини dm в цьому об'ємі, :
або (4)
У таблиці 11.1 приведені значення коефіцієнта якості для різних видів випромінювання.
Таблиця 11.1 - Значення коефіцієнта якості Q
|
№ п/п |
Вид випромінювання |
Значення Q |
|
1 |
Рентгенівське і гамма-випромінювання |
1 |
|
2 |
Електрони і позитрони, бета-випромінювання |
1 |
|
3 |
Протони з енергією менше 10 МеВ |
10 |
|
4 |
Нейтрони з енергією менше 0,02 МеВ |
3 |
|
5 |
Нейтрони з енергією 0,1-10 МеВ |
10 |
|
6 |
Альфа-випромінювання з енергією менше 10 МеВ |
20 |
|
7 |
Важкі ядра віддачі |
20 |
Розрізняють наступні дози і рівні опромінення :
- - поглинена доза D - середня енергія dE, передана випромінюванням речовині в деякому елементарному об'ємі, ділена на масу речовини dm в цьому об'ємі D=dE/dm. Одиниця поглиненої дози грей (Гр), дорівнює 1 джоулю на килограм (Дж/кг);
- - гранично допустима доза (ГДД) - найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке при рівномірній дії в течії 50 років не викличе в стані здоров'я персоналу (категорія А) несприятливих змін, що виявляються сучасними методами; ГДД є основною дозовою межею для осіб категорії А;
- - межа дози (МД) - гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення (категорії Б); межа дози встановлюється менше ГДД для запобігання необгрунтованому опроміненню цього контингенту людей і є основною дозовою межею для осіб категорії В;
- - допустимі рівні - нормативні значення надходження радіоактивних речовин в організм, зміст радіоактивних речовин в організмі, їх концентрація у воді і повітрі, потужності дози, щільність потоку і тому подібне, розраховані зі значень основних дозових меж ГДД і МД;
- - граниче допустиме річне надходження (ГДН) для осіб категорії А - таке надходження радіоактивних речовин в організм впродовж року, яке за 50 років створює в критичному органі еквівалентну дозу, рівну 1 ГДД;
- - межа річного надходження (МРН) для осіб категорії Б - таке надходження радіоактивних речовин в організм впродовж року, яке за 70 років створює в критичному органі еквівалентну дозу, рівну 1 МД;
- - допустимий вміст (ДВ) - такий середньорічний зміст радіоактивних речовин в організмі (критичному органі), при якому еквівалентна доза рівна ГДД, - для категорії А або МД - для категорії Б;
- - контрольні рівні - річне надходження радіонукліда в організм, зміст радіонукліда в організмі, потужність дози, щільність потоку, концентрація радіонукліда в повітрі (а для категорії Б і у воді), забруднення поверхні, що встановлюються в цілях обмеження опромінення персоналу і населення.
Нині для визначення величини радіоактивного випромінювання і радіоактивного забруднення використовуються як системні, так і несистемні одиниці виміру. Зв'язок між ними приведений в таблиці 11.2.
Таблиця 11.2 - Одиниці виміру радіоактивного випромінювання і забруднення
|
Дозиметричні величини |
Одиниці виміру |
Співвідношення між одиницями |
|
|
система СІ |
Несистемні |
||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Активність |
Беккерель (Бк) |
Кюрі (Ки) |
1 Бк = 1 розпад/з |
|
Міра забруднення |
Бк/м2 |
Ки/м2 |
1 Ки/м2 = 3,7*1010 Бк/м2 |
|
Експозиційна доза |
Кл./кг |
Рентген (Р) |
1 Кл/кг = 3876 Р |
|
Поглинена доза |
Грей (Гр) |
рад |
1 Гр = 1 Дж/кг = 100 рад |
|
Еквівалентна доза |
Зиверт (Зв) |
бер |
1 Зв = 100 бер = 1 Гр * Q |
Контрольні питання
1. Дайте поняття іонізуючим випромінюванням і їх дії на організм людини.
2. Охарактеризуйте види іонізуючого випромінювання.
3. Яким чином розподіляють населення відносно радіаційної безпеки?
4. Що таке "критичні органи" і які групи, в організмі людини, вони утворюють?
5. Дайте визначення експозиційній дозі випромінювання.
6. Визначите еквівалентну дозу і коефіцієнт якості.
7. Яка ефективність дії різних видів випромінювання на організм людини?
8. Назвіть відомі вам дози і рівні опромінення.
9. Що таке поглинена і гранично допустима дози?
10. Дайте визначення межі дози і допустимим рівням.
11. Для яких категорій населення і в чому різниця між ГДН і МРН?
12. Охарактеризуйте поняття "допустимий вміст" і "контрольні рівні".
13. Які дозиметричні величини ви знаєте?
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 12
ОЦІНКА РАДИЦИОННОЙ ОБСТАНОВКИ ЗА ДОПОМОГОЮ ПРИЛАДІВ РАДІАЦІЙНОЇ РОЗВІДКИ І ДОЗИМЕТРИЧНОГО КОНТРОЛЮ
Найбільш точним видом оцінки радіаційної обстановки є визначення масштабів зараження місцевості і атмосфери за допомогою приладів радіаційної розвідки.
Принцип дії дозиметричних приладів
У більшості приладів радіаційної розвідки реалізований іонізаційний метод визначення потужності радіаційного випромінювання (рис. 12.1).
Рис. 12.1 - Блок-схема пристрою дозиметричних приладів
1 - сприймаючий пристрій (датчик); 2 - підсилювач; 3 - вимірювальний прилад; 4 - блок живлення; 5 - джерело живлення.
Сприймаючий пристрій - детектор випромінювань (датчик), призначений для перетворення енергії радіоактивних випромінювань на електричну. Газорозрядний лічильник представлений металевим циліндром з тонкою коаксіально розташованою металевою ниткою (зовнішній і внутрішній електроди), до яких подається досить висока напруга. Простір між електродами заповнений сумішшю інертних газів (аргон і неон) під пониженим тиском. Газорозрядний лічильник використовується як детектор іонізуючих випромінювань в приладах, призначених для виявлення радіоактивного зараження місцевості і об'єктів. Вимірювальний пристрій служить для визначення сигналів, сприймаючого пристрою. У блоці живлення відбувається перетворення низької напруги у високе, необхідне для роботи газорозрядних лічильників.
Класифікація дозиметричних приладів за призначенням
1. Індикатори - призначені для виявлення випромінювання і орієнтовної оцінки потужності дози - та -випромінювань.
2. Ретгенметри (вимірники потужності дози) - служать для виміру рівня радіації, потужності експозиційної дози -випромінювання, а також виявлення -випромінювання на місцевості.
3. Радіометри (вимірники радіоактивності) - застосовуються для виявлення і визначення міри радіоактивного зараження поверхонь, устаткування та ін. -, - частками. Радіометрами можна також вимірювати і невеликі рівні експозиційної дози -випромінювання.
4. Дозиметри - для контролю індивідуальних доз опромінення людей на радіоактивно зараженій місцевості.
Прилади радіаційної розвідки місцевості
Вимірник потужності дози (рентгенметр) ДП-5В (рис. 12.2) призначений для виміру рівнів гамма-радіації на місцевості і радіоактивного зараження поверхні різноманітних предметів по гамма-випромінюванню, а також виявлення наявності бета-випромінювання. Прилад має звукову індикацію іонізуючого випромінювання на усіх піддіапазонах, окрім першого. Діапазон виміру ДП-5В від 0,05 мР/годину до 200 Р/годину.
У комплект приладу входять: прилад, розміщений у футлярі (вимірювальний пульт, блок детектування (з джерелом контролю), які з'єднуються за допомогою гнучкого кабелю завдовжки 1,2 м); подовжувальна штанга завдовжки 45-75 см; головні телефони; дільник напруги (з кабелем завдовжки 10 м) для підключення приладу до зовнішнього джерела постійного струму напругою 12 або 24 В; два розсувні ремені; комплект ЗІП; комплект експлуатаційної документації (технічний опис, інструкція по експлуатації і формуляр); пакувальний ящик.
Рис. 12.2 - Вимірник потужності дози ДП 5В :
1 - вимірювальний пульт; 2 - сполучний кабель; 3 - кнопка скидання свідчень; 4 - перемикач піддіапазонів; 5 - мікроамперметр; 6 - кришка футляра приладу: 7 - таблиця допустимих значень забруднення об'єктів; 8 - блок детектування; 9 - контрольне джерело; 10 - поворотний екран; 11 - тумблер підсвічування шкали мікроамперметра; 12 - подовжувальна штанга; 13 - головні телефони; 14 - футляр.
Блок детектування має поворотний екран, який може фіксуватися на корпусі блоку в положеннях "Б", "Г" і "К". У положенні "Б" відкривається вікно в корпусі блоку детектування, в положенні "Г" - вікно закрите екраном, в положенні "К" - проти вікна встановлюється вмонтоване в корпус контрольне джерело. На корпусі є два виступи, якими блок детектування ставлять на обстежувану поверхню під час контролю радіоактивного забруднення і виявлення бета-випромінювання. Живлення приладу здійснюється від трьох елементів живлення А-336.
Підготовка приладу до роботи і перевірка працездатності
1. Підключити джерела живлення, дотримуючись полярності. Не закриваючи кришку відсіку живлення, ручку перемикача піддіапазонів поставити в положення "Δ". Відхилення стрільці вимірювального приладу, в межах зафарбованого сектора шкали свідчить про працездатність джерел живлення.
2. Перевірити працездатність приладу від контрольного джерела: надіти головні телефони і підключити їх до вимірювального пульта; поворотний екран блоку детектування встановити в положення "К"; ручку перемикача піддіапазонів послідовно встановлювати в положення "х1000", "х100", "х10", "х1", "х0,1" і стежити за клацанням в телефоні і за відхиленням стрілки вимірювального приладу. Під час нормальної роботи приладу клацання в телефоні прослуховується на усіх піддіапазонах, окрім першого. Стрілка вимірювального приладу на піддіапазоні "х10" повинна відхилитися на ділення, вказане у формулярі на прилад, а в положеннях "х1" і "х0,1" - за межі шкали.
3. Натиснути кнопку "Х", при цьому стрілка приладу повинна встановитися на нульову відмітку шкали.
4. Екран блоку детектування поставити в положення "Г".
5. Ручку перемикача встановити в положення "Δ".
Прилад готовий до роботи.
Для виміру:
а) рівня радіації на місцевості екран зонду встановлюється в положення "Г". Зонд упорами вниз тримається на висоті 0,7 - 1 м від землі. Виміри проводяться послідовно від максимального піддіапазону і далі, поки стрілка мікроамперметра не відхилиться і не зупиниться в межах шкали. Показання приладу множаться на відповідний коефіцієнт піддіапазону.
б) гамма-зараження об'єктів. Екран зонду встановлюється в піддіапазоні "Г", підключаються головні телефони. Зонд розташовується на відстані 1 - 1,5 см від поверхні об'єкту. Якщо виміри міри радіоактивного забруднення різних поверхонь об'єктів здійснюються на радіаційно забрудненої місцевості, то необхідно спочатку визначити гамма-фон, а потім його відняти із вже знайденого раніше значення.
в) бета-зараження поверхні об'єкту. Екран зонду приладу встановлюється в положення "Б". Виміри проводяться на відстані 1 - 1,5 см від поверхні об'єкту. При цьому вимірюється потужність дози сумарного гамма-, бета-випромінювання. Збільшення показань приладу в одному і тому ж піддіапазоні, порівняно зі свідченнями по гамма-випромінюванню, свідчить про наявність бета-випромінювання.
Прилади для контролю опромінення
Комплект ДП 22-В (рис. 12.3) призначений для виміру індивідуальних доз гамма-опромінення.
У комплект приладу входять: зарядний пристрій ЗД 5 і 50 вимірників дози ДКП 50-А, технічний опис і інструкція по експлуатації, формуляр. Комплект розміщується в пакувальному ящику.
Рис. 12.3 - Комплект вимірників дози ДП 22В
1 - зарядний пристрій ЗД 5; 2 - вимірник дози ДКП 50А; 3 - ручка потенціометра; 4 - кришка відсіку живлення; 5 - гніздо "ЗАРЯД"; 6 - ковпачок
Вимірника дози ДКП 50А (рис. 12.4) забезпечує реєстрацію індивідуальних доз гамма-опромінення в діапазоні від 2 до 50 Р. Відлік вимірювальних доз проводиться за шкалою, яка розміщена в середині дозиметра.
Рис. 12.4 - Вимірник дози ДКП 50А
1 - окуляр; 2 - шкала; 3 - корпус дозиметра; 4 - рухлива платинована нитка; 5 - внутрішній електрод; 6 - конденсатор; 7 - захисна оправа; 8 - стекло; 9 - іонізаційна камера; 10 - об'єктив; 11 - утримувач; 12 - верхня пробка
Підготовка комплекту до роботи включає: підключення джерел живлення і зарядку вимірників дози. При підключенні джерел живлення необхідно:
1. Ручку регулятора напруги повернути вліво до упору.
2. Встановити у відсік живлення зарядного пристрою два елементи 1,6 ПМЦ В 8 (145У) і підключити їх виводи до відповідних клем згідно маркіровки.
3. Закрити відсік живлення кришкою і загвинтити її.
Заряд вимірників дози здійснюється за допомогою зарядного пристрою ЗД 5, для чого :
1. З гнізда "ЗАРЯД" зняти заглушку, з вимірника дози - захисну оправу.
2. Вимірника дози вставити в гніздо "ЗАРЯД" і натиснути до упору, при цьому включається підсвічування шкали дозиметра.
3. Під час спостереження в окуляр, обертанням ручки регулятора напруги необхідно встановити зображення нитки проти нульової відмітки шкали.
4. Вимірника дози вийняти із зарядного гнізда і перевірити на міру відхилення нитки від нульової відмітки при її вертикальному положенні.
5. На вимірника дози накрутити захисну оправу, а на зарядне гніздо - заглушку.
Вимір доз випромінювання виробляється по положенню нитки на шкалі дозиметра. При цьому необхідно пам'ятати, що саморозряд вимірників дози в нормальних умовах не перевищує двох ділень шкали в добу.
Комплект індивідуальних дозиметрів ИД 1 (рис. 12.5) призначений для виміру поглиненої дози гамма-нейтронного випромінювання, отриманого особовим складом при діях в зонах радіаційного зараження.
У комплект приладу входять: 10 вимірників дози іонізаційного типу ИД- 1, зарядний пристрій ЗД 6, технічний опис і інструкція по експлуатації, формуляр. Комплект розміщується в ящику, що робить висновок.
Вимірник дози ИД 1 забезпечує реєстрацію дози гамма-нейтронного випромінювання в діапазоні від 20 до 500 рад.
Рис. 12.5 - Комплект вимірників дози ИД 1
1 - вимірник дози ИД 1; 2 - гніздо для зарядного пристрою; 3 - футляр; 4 - окуляр; 5 - утримувач; 6 - захисна оправа; 7 - зарядний пристрій ЗД 6; 8 - зарядно-контактне гніздо; 9 - ручка зарядно-контактного вузла; 10 - поворотне дзеркало.
Підготовка комплекту до роботи має на увазі зарядку вимірників дози, яка здійснюється таким чином, :
1. Витягнути зарядний пристрій з футляра.
2. Ручку зарядного пристрою повернути у напрямі стрілки "Сброс" до упору.
3. Вставити дозиметр в зарядне гніздо і, спостерігаючи в окуляр, добитися максимального освітлення шкали, направляючи при цьому дзеркало на зовнішнє джерело світла.
4. Натиснути на вимірника дози до упору і, спостерігаючи в окуляр, обертати ручку зарядного пристрою, поки зображення нитки на шкалі дозиметра не стане на нульову відмітку.
5. Витягнути дозиметр із зарядного пристрою і перевірити положення нитки. Її зображення повинне співпадати з нульовою відміткою шкали.
Визначення доз гамма-нейтронного випромінювання здійснюється відповідно положення нитки на шкалі вимірника дози. Саморозряд вимірників дози в нормальних умовах не перевищує однієї відмітки шкали за добу.
Індивідуальний вимірник дози ИД 11 (рис. 12.6) призначений для індивідуального радіаційного контролю опромінення особового складу, який підпав під вплив іонізуючих випромінювань, з метою первинної медичної радіодіагностики.
Рис. 12.6 - Вимірник дози ИД- 11
1 - утримувач; 2 - пластина алюмофосфатного скла, активованого сріблом, - детектор іонізуючого випромінювання; 3 - корпус; 4 - шнур
Спільно з вимірювальним пристроєм ГО 32 вимірник дози ИД 11 забезпечує вимір поглиненої дози гамма-нейтронного випромінювання в діапазоні від 10 до 1500 рад.
Контрольні питання
1. Опишіть принцип дії дозиметричних приладів.
2. Яким чином дозиметричні прилади класифікуються за призначенням?
3. З чого складається прилад ДП-5В?
4. Розкажіть про підготовку приладу ДП-5В до роботи.
5. Визначите порядок роботи з приладом ДП-5В.
6. Прилад ДП-22В, його призначення, комплектація і робота з ним.
7. Призначення індивідуальних дозиметрів ИД-1 і їх підготовка до роботи.
8. Розкажіть про вимірники дози ИД-11.
ПРАКТИЧНА РОБОТА № 13
СПЕЦІАЛЬНА ОБРОБКА
Спеціальна обробка - спеціальна частина ліквідації наслідків радіаційного, хімічного, бактеріологічного забруднення яка проводиться з метою відновлення техніки, транспорту і особового складу формувань до виконання своїх завдань по проведенню рятувальних робіт.
Спеціальна обробка включає:
- - санітарну обробку - видалення з особового складу радіоактивних речовин (РР), знешкодження ОР і бактерійних засобів (БЗ);
- - дезактивацію - зменшення РР на забруднених поверхнях до допустимих розмірів зараження, безпечних для людини;
- - дегазацію - знешкодження забруднених об'єктів шляхом руйнування (нейтралізації) ОР;
- - дезінфекцію - знищення заразливих мікробів і руйнування токсинів на заражених об'єктах;
- - дезінсекцію - знищення комарів і кліщів;
- - дератизацію - знищення гризунів.
Залежно від обстановки, часу, засобів санітарна обробка підрозділяється на часткову і повну.
Часткова санітарна обробка проводиться особовим складом формувань, робітниками і службовцями об'єктів, населення в усіх випадках, коли встановлений факт радіологічного, хімічного або біологічного забруднення.
При зараженні РР обробка включає механічне видалення РР з відкритих частин тіла, із слизових оболонок очей, носа, ротової порожнини, одяг і одягнених ЗІЗ. Вона проводиться після зараження безпосередньо в зоні радіоактивного зараження і повторюється після виходу із зони зараження.
При проведенні часткової санітарної обробки в зоні радіоактивного зараження ЗІЗ не знімають. Спочатку слід протерти, обмести або потрусити забруднені засоби захисту, одяг, спорядження, взуття, а потім усунути РР з відкритих частин рук і шиї. При проведенні часткової санітарної обробки на незараженій місцевості дотримуються наступної послідовності:
- - знімають засоби захисту шкірних покривів і отрушують їх або протирають ганчіркою, змоченою водою (дезактивуючим розчином);
- - не знімаючи протигаза, обтрушують або обмітають радіоактивний пил з одягу. Коли є можливість, то верхню частину одягу знімають і витрушують;
- - обмивають чистою водою відкриті частини тіла, потім маску протигаза;
- - знімають протигаз і старанно миють водою особу;
- - полощуть рот і горло;
- - при зараженні рідкокрапельними ОР необхідно, не знімаючи протигаза, негайно провести обробку відкритих шкірних покривів, забруднених ділянок одягу, взуття, спорядження і маски протигаза. Така обробка проводиться з використанням індивідуальних протихімічних пакетів (ИПП- 8, ИПП- 9, ИПП- 10), причому краплі необхідно видалити протягом 5 хвилин після попадання;
- - при зараженні БЗ часткову обробку проводять таким чином: не знімаючи протигаза, обмітанням і отрушиванием, віддаляються БЗ, що осіли на одяг, взуття, спорядження і ЗІЗ.
Індивідуальні протихімічні пакети ИПП 8, ИПП 9 (рис. 13.1) призначених для дегазації відкритих ділянок шкіри людини (обличчя, шия, руки) і окремих частин одягу, прилеглих до тіла (комір, обшлаг рукавів), а також лицьової частини протигаза при зараженні аерозолями або краплями ОР.
Обидва пакети споряджено однаковою полідегазуючою рецептурою, якій можна обробити до 500 см2 поверхні. Рецептура викликає легке роздратування шкіри, отруйна при попаданні на внутрішні органи людини і безпечна при попаданні в очі. Використовується при температурі від - 40 до +40ºС. Пакет повинен знаходиться в сумці для протигаза. При температурі навколишнього повітря нижче мінус 20ºС пакет необхідно зберігати в теплому місці (за бортом куртки).
Рис. 13.1 - Індивідуальні протихімічні пакети
ИПП 8: 1 - флакон з рецептурою; 2 - ватно-марлеві серветки;
ИПП 9: 1 - кришка; 2 - металевий балон; 3 - пробійник; 4 - губка; 5 - серветки
За відсутності ИПП для часткової обробки можна використовувати фляги і мило, а також - 3% розчин перекису водню, і 3% розчин їдкого натру (за відсутності їдкого натру, його можна замінити силікатним клеєм тієї ж кількості).
У будь-якому випадку не можна користуватися для часткової санітарної обробки шкіри розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт), оскільки це може збільшити тяжкість поразки.
Повна санітарна обробка включає обмивання тіла людини теплою водою з милом і обов'язковим зняттям білизни і одягу.
Мета обробки - повне знешкодження РР, ОР, БЗ одягу, взуття, поверхні тіла. Повній санітарній обробці підлягає особовий склад формувань, робітники, службовці і евакуйоване населення після виходу з осередку ураження. Обробку вимагається проводити не пізніше 5 годин після забруднення.
Дезактивація Техніка, майно, одяг, місцевість, продукти харчування, вода, забруднені радіоактивними речовинами підлягають дезактивації. При частковій дезактивації техніки і одягу видаляють речовини з усієї поверхні методом обтирання і обмітання.
Повна дезактивація здійснюється наступними способами:
- - змивання РР дезактивуючим розчином водою і розчинниками з одночасною обробкою забрудненої поверхні щітками дегазаційних машин і приладів;
- - змивання РР струменем води під тиском;
- - видалення РР газокраплинним потоком;
- - видалення РР витиранням забрудненої поверхні тампонами, змоченими в дезактивуючиму розчині, водою і розчинником;
- - змітання радіоактивного пилу віниками, щітками і так далі;
- - видалення радіоактивного пилу методом пиловідсмоктування.
Метод дезактивації вибирається відповідно до виду забруднення. Суть дезактивації полягає у відриві радіоактивних часток від поверхні і видаленні їх з оброблених об'єктів.
Дезактивація споруд проводиться змиванням водою. Миття починається з даху і ведеться зверху вниз. Особливо старанно омиваються вікна, двері, карнизи і нижні поверхи будинків.
Дезактивація внутрішніх приміщень і робочих місць проводиться за допомогою обмивання дезактивуючим розчином, обмітання мітлами і щітками, а також протирання. Починати треба із стелі. Стеля, стіни, майно протирають вологими ганчірками, підлоги миються теплою водою з милом або 2-3 % содовим розчином.
Дезактивація ділянок територій, що мають тверде покриття, може проводитися змиванням радіоактивного пилу струменем води під великим тиском за допомогою поливних машин або змітанням РР підмітально-прибиральними машинами.
Дезактивація води проводиться декількома способами : фільтрацією, перегонкою, за допомогою іонообмінних смол або відстоювання колодязів, шляхом багаторазового відкачування з них води і видалення грунту з дна, а ділянка місцевості, яка прилягає до колодязя в радіусі 15-20 метрів, дезактивувалася шляхом зняття грунту завтовшки 5-10 см з подальшим засипанням його незабрудненим піском.
Дегазація може проводитися хімічним, фізико-хімічним, фізичним і механічним способами.
Хімічний спосіб базується на взаємодії хімічних речовин з ОР, внаслідок чого виникають нетоксичні речовини. Цей спосіб дегазації здійснюється протиранням зараженої поверхні дегазуючими розчинами або їх обробкою водними кашками (хлорного вапну). За відсутності штатних дегазуючих речовин можна використовувати промислові відходи, що містять речовини лужної і окислювально-хлорної дії.
Фізико-хімічний спосіб заснований на змиванні ОР із забрудненої поверхні за допомогою миючих речовин або розчинників. При дегазації розчинниками ОР не знешкоджуються, а розчиняються і віддаляються із зараженої поверхні разом з розчинником. Розчинниками можуть бути - бензин, гас, дизпаливо, дихлоретан, спирт.
Фізичний спосіб заснований на випарюванні ОР із зараженої поверхні і частковим їх розкладанням під дією високотемпературного газового потоку. Проводиться за допомогою теплових машин.
Механічний спосіб зріз і видалення верхнього шару за допомогою бульдозерів, грейдерів на глибину 7-8 см, а сніги до 20 см, або нейтралізації забрудненої поверхні з використанням покриття з соломи, очерету і так далі.
Дезінфекція може проводитися хімічним, фізичним, механічним і комбінованим способами.
Хімічний спосіб - знищення хвороботворних мікробів і руйнування токсинів дезінфікуючими речовинами - основний спосіб дезінфекції.
Фізичний спосіб дезінфекції - кип’ятіння білизни, посуду і інших речей. Використовується в основному при кишкових інфекціях.
Механічний спосіб здійснюється такими ж методами що і дегазація і передбачає видалення зараженого ґрунту або використання масел.
Контрольні питання
1. Дайте поняття спеціальній обробці.
2. Що включає спеціальна обробка?
3. Розкажіть про часткову обробку.
4. Призначення і комплектація ИПП- 8 і ИПП- 9.
5. Яка мета і особливості повної санітарної обробки?
6. Охарактеризуйте дезактивацію і способи її проведення.
7. Особливості проведення дегазації різними методами.
8. Дезінфекція і її проведення.
ЛІТЕРАТУРА
1. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.
2. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: Каравелла; Львів: Новий світ, 2000. – 320 с.
3. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения – Киев, «Урожай», 1990, 144 с
4. Гринин А.С., Новиков В.Н. Экологическая безопасность. Защита территорий и населения при чрезвычайных ситуациях. Учебное пособие. – М.:ФАИР-ПРЕСС,2000 – 336 с.
5. Экология и безопасность жизнедеятельности. Учебное пособие для вузов /Под редакцией Л.А.Муравья. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 447 с
Навчальне видання
Толстих Андрій Станіславович, канд. техн. наук, доцент
Васильєв Олексій Олегович, асистент
БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Навчальний посібник
Практикум з дисципліни «Безпека життєдіяльності»
(Модуль 2 Безпека життєдіяльності. Модуль 3 Цивільний захист)
для самостійної роботи студентів денного відділення
інституту обліку і фінансів
(українською мовою)
Технічний редактор О.І. Шелудько
Зведений план – 2011 р., позиція №
Підписано до друку 2011 р. Формат 60х84/16. Папір офсетний
Гарнітура Times New Roman. Друк – ризографія. Ум. друк. арк.
Обл. – вид. арк. Тираж . прим. Зам. №
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
83050, м. Донецьк-50, вул. Щорса, 31
Редакційно-видавничий відділ ННІЦ
83023, м. Донецьк, вул. Харитонова, 10
Тел.. (0622) 97-60-50 e-mail: druk@dsuet.donetsk.ua
Свідоцтво про внесення до Державного реєстру
видавців, виготивників і розповсюджувачів видавничої продукції
ДК № 3470 від 28.04.2009
3