Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
МО №4. Діяльність та її структура
Основні поняття психологічної теорії діяльності
4. Розглянемо теорію, яка була центральною психологічною теорією і розвивалася упродовж більше 50 років. Розробка і розвиток цієї теорії пов'язані з іменами відомих психологів, як Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, А.Н. Леонтьєв, А.Р. Лурія, А.В. Запорожець, П.Я. Гальперин та ін. Чому ця теорія займає таке значиме положення у психології? По-перше, раніше ми говорили про вирішальну роль праці і діяльності в походженні свідомості і розвитку психіки людини. Це точка зору до теперішнього часу являється ґрунтовною в методології досліджень вітчизняних психологів. По-друге, психологічна теорія діяльності, виходячи з цієї точки зору, розкриває роль діяльності в прояві психічних феноменів людини, у тому числі і свідомості. Тому, що говорити про людину та її особливості ми, в основному, можемо лише за результатами її діяльності.
Психологічна теорія діяльності стала розвиватися у кінці 20-х - початку 30-х рр. XX ст. Головна відмінність цієї теорії полягає в тому, що вона спирається на основні принципи діалектичного матеріалізму і використовує головну тезу цього філософського напряму: не свідомість визначає буття, діяльність людини, а, навпаки, буття, діяльність людини визначають її свідомість. Якнайповніше теорія діяльності викладена в працях А.Н.Леонтьєва.
У вітчизняній психології на основі схеми діяльності, що була запропонована А.Н. Леонтьєвим (діяльність - дія - операція - психофізіологічні функції), співвіднесеної із структурою мотиваційної сфери (мотив-мета-умова), вивчалися практично усі психічні явища, що стимулювали виникнення і розвиток нових психологічних галузей.
Логічним розвитком цієї концепції А.Н. Леонтьєв вважав можливість створення цілісної системи психології як «науки про виникнення, функціонування і будову психічного відображення реальності в процесі діяльності».
Основними поняттями цієї теорії є діяльність, свідомість і особистість. Розглянемо, який сенс вкладається в ці поняття, яка їх структура.
Діяльність людини має складну ієрархічну будову. Вона складається з декількох нерівноважних рівнів. Верхній рівень - це рівень особливих видів діяльності, потім слідує рівень дій, за ним - рівень операцій, і найнижчий - рівень психофізіологічних функцій.
Центральне місце в цій ієрархічній структурі займає дія, яка є основною одиницею аналізу діяльності. Дія - це процес, спрямований на реалізацію мети, яка, у свою чергу, може бути визначена як образ бажаного результату. Необхідно відразу звернути увагу на те, що мета в даному випадку - це свідомий образ. Виконуючи певну діяльність, людина постійно тримає цей образ у себе у свідомості. Таким чином, дія - це свідомий прояв активності людини. Виключеннями є випадки, коли у людини в силу певних причин або обставин порушена адекватність психічної регуляції поведінки, наприклад при хворобі або в стані афекту.
Основними характеристиками поняття «дія» являються чотири компоненти. По-перше, дія включає акт свідомості у вигляді постановки і утримання мети. По-друге, дія - це одночасно і акт поведінки. При цьому слід звернути увагу на те, що дія - це рух, взаємозв’язаний зі свідомістю. У свою чергу, з вищевикладеного можна зробити один з ґрунтовних висновків теорії діяльності. Цей висновок полягає в ствердженні про нерозривність свідомості і поведінки. По-третє, психологічна теорія діяльності через поняття дії вводить принцип активності, протиставляючи його принципу реактивності. У чому відмінність в поняттях «активність» і «реактивність»? Поняття «реактивність» має на увазі дію як відповідь або реакцію на дію якого-небудь стимулу. Формула «стимул-реакції» є одним з основних положень біхевіоризму. З цієї точки зору активний стимул, що впливає на людину. Активність з точки зору теорії діяльності є властивість самого суб'єкта, тобто характеризує людину. Джерело активності знаходиться в самому суб'єктові у формі мети, на досягнення якої спрямована дія.
По-четверте, поняття «дія» виводить діяльність людини в предметний і соціальний світ. Річ у тому, що мета дії може носити не лише біологічний сенс, такий як здобич їжі, але також може бути спрямована на встановлення соціального контакту або створення предмета, не пов'язаного з біологічними потребами.
Виходячи з характеристик поняття «дія» як основного елементу аналізу діяльності, формулюються основні принципи психологічної теорії діяльності:
1. Свідомість не може розглядатися як замкнута в самій собі: вона повинна проявлятися в діяльності (принцип «розмивання» круга свідомості).
2. Поведінку не можна розглядати у відриві від свідомості людини (принцип єдності свідомості і поведінки).
3. Діяльність - це активний, цілеспрямований процес (принцип активності).
4. Дії людини предметні; їх цілі носять соціальний характер (принцип предметності людської діяльності і принцип її соціальної обумовленості).
Сама по собі дія не може розглядатися як елемент початкового рівня, з якого формується діяльність. Дія - це складний елемент, який часто сам складається з багатьох дрібніших. Таке положення пояснюється тим, що кожна дія обумовлена метою. Цілі людини не лише різноманітні, але і різні за масштабом. Є великі цілі, які діляться на дрібніші приватні цілі, а ті, у свою чергу, можуть ділитися на ще дрібніші приватні цілі.
Таким чином, ваша мета розбивається на дрібні цілі. Проте якщо подивитися на приватні цілі, то ви помітите, що і вони теж складаються з ще дрібніших цілей.
Тепер необхідно звернути увагу на те, що кожна дія може бути виконана по-різному, тобто за допомогою різних способів. Спосіб виконання дії називається операцією. У свою чергу, спосіб виконання дії залежить від умов. В різних умовах для досягнення однієї і тієї ж мети можуть бути використані різні операції. При цьому під умовами маються на увазі як зовнішні обставини, так і можливості самого діючого суб'єкта. Тому мета, дана в певних умовах, в теорії діяльності.
Серед різних підходів до вивчення складу діяльності найпоширеніші — аналітичний, алгоритмічно-структурний (О.І. Губинський), структурно-функціональний (Н.Д. Гордєєва, В.П. Зінченко), системно-операційний (Г.В.Суходольський), системний (В. Д. Шадриков). Для всіх цих підходів спільним є виділення дій, операцій як складових діяльності, відмінним — методологічні засади, які зумовлюють особливості розгляду діяльності як складного, багаторівневого, динамічного явища, а також виділення конкретних дій, операцій.
У загальнопсихологічних і практично-прикладних дослідженнях різновидів діяльності дії класифікуються за рядом ознак:
1) видом діяльності: трудова діяльність існує у трудових діях, навчальна діяльність — у навчальних діях, діяльність спілкування — у діях (актах) спілкування (О. М. Леонтьєв);
2) змістом та способом виконання — чуттєво-практичні та предметно-знаряддєві (Н. Д. Гордєєва, В. П. Зінченко);
3) співвідношенням предметного та розумового плану — графічні, предметно-просторові, словесно-описові (В. В. Давидов);
4) рівнем усвідомлення наміру (мети) — імпульсивні, довільні, суто вольові (С. Л. Рубінштейн);
5) особливостями цілі — рухові; гностичні (перцептивні, розумові); соціально-комунікативні (вчинки, свідомо висловлене ставлення); комунікативні (встановлення і підтримання контактів); організуючі (накази, команди, прохання, поради, пояснення, вказівки, схвалення, невдоволення); обслуговуючі, спрямовані на задоволення тих чи інших потреб (Є.О.Климов);
6) особливостями предмета (об'єкта) діяльності — предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні, знаково-розумові (М.В.Гамезо, Б.Ф. Ломов, В.Ф. Рубахін);
7) «нормативністю — пошуковістю» — репродуктивні, стандартні, пошукові й творчі; за формою вони можуть бути індивідуальні, групові та сумісні (П. А. Гончарук).
Структуру цілісної дії на основі структурно-функціонального підходу дослідили Н.Д. Гордєєва та В.П. Зінченко. За їхнім визначенням, дія є складною функціональною організацією цілої низки когнітивних, виконавських, цілеутворюючих, емоційно-оцінювальних процесів, що реалізуються на різних рівнях, між якими існують рухливі зв'язки. Цілісна структура як діяльності, так і дії може вбирати в себе утворення, які належать до різних рівнів розвитку, функціонування. Так, той чи інший когнітивний компонент (сенсорний еталон, образ, схема) може стосуватися діяльності, дії, операції. Можлива також велика кількість комбінацій з компонентів, які належать до різних рівнів і диктуються предметним змістом, метою та задачами діяльності. Останні визначають, який з компонентів діяльності може взяти на себе функцію домінуючого, системоутворюючого фактора.
Запропонована авторами модель функіцональної структури людської дії містить ряд блоків («образ ситуації» та «образ дії»), пов'язаних із предметною ситуацією через полі-модальний аферентатор і моторний компонент дії «образ ситуації» та «образ дії» виступають як джерела побудови програми моторного компонента дії. Інформація надходить в «інтегральну програму» з образних компонентів системи. Вона збагачується із схем і способів дій, які зберігаються в блоці пам'яті. Інформація про необхідні параметри дій надходить із блоку «інтегральної програми» у блок «диференціальної програми», трансформуючись, наприклад, в окремі моторні команди. В блок «контролю та корекції» надходить узагальнена інформація про схему дії та потрібний результат з «інтегральної програми» і детальна інформація з «диференціальної програми». У блок, що відповідає за збереження й актуалізацію схем пам'яті, надходить інформація про успішність дій (це схеми способів, прийомів, тактики виконуваних дій).
Розглядаючи операціональний склад предметної дії, треба розрізняти орієнтаційну основу дії та прийоми її безпосереднього виконання.
Під орієнтаційною основою дії розуміється сукупність відображених суб'єктом об'єктивних умов, на які він реально орієнтується при виконанні дії (діяльності). В загальному вигляді схема оріентаційної основи охоплює такі основні моменти, спільні для різних видів діяльності:
1) аналіз і виділення заданих характеристик очікуваного продукту (ціль діяльності);
2) аналіз предмета діяльності, виділення його вихідних характеристик та оцінка можливості отримання потрібного продукту, виділення проміжних характеристик;
3) аналіз засобів праці, технологічних особливостей обробки предмета праці з метою одержання її продукту;
4) аналіз складу, послідовності, способів виконання дії;
5) контроль і корекція дії в процесі її виконання;
6) оцінка кінцевого продукту як досягнутої цілі.
Виконавська частина дії, особливо трудової, включає рухи людського організму, що безпосередньо впливають на предмет праці через знаряддя праці. І. М. Сєченов, розглядаючи природу довільних рухів, наголошував на тому, що хотіння (потреба) тоді буде мотивом або ціллю, а рухи — дією, або способом досягнення цілі, якщо рух усвідомлюється як засіб задоволення хотіння. Дія, у якій об'єднуються чуттєвий і руховий компоненти, називається психомоторною дією, або психомоторикою. У руховій активності людини можна виділити чотири рівні:
1) рівень цілісної діяльності;
2) рівень окремого акту діяльності;
3) рівень макрорухів, з яких через набуття предметності й реалізацію цільових програм будуються дії;
4) рівень мікрорухів, які є елементарними руховими актами; мікрорухи інтегруються в просторово-часовому співвідношенні в макрорухах.
Психомоторика в складі діяльності.
К.К. Платонов, досліджуючи психомоторику людини у трудовій діяльності, дійшов висновку, що зв'язок сприймання і відповіді-руху може здійснюватися в різних формах, а саме:
1) проста сенсомоторна реакція — найбільш швидка відповідь заздалегідь відомим простим одиничним рухом (наприклад, натискування або відпускання кнопки) на завчасно відомий сигнал, який може з'явитися раптово;
2) складна сенсомоторна реакція (розрізнення, вибір) — відповідь на кілька можливих сигналів, які з'являються у певній (випадковій) послідовності, заздалегідь обумовленим способом;
3) сенсомоторна координація — найскладніший і найтиповіший для трудової діяльності сенсомоторний процес; у сенсомоторній координації динамічне не тільки сенсорне поле, як це має місце в реакції на об'єкт, що рухається, ще й реакція рухового акту; сенсомоторна координація наявна, коли існує узгодження (координація) рухів з динамічним образом, наприклад, «реакція слідкування» — утримання з допомогою рухів у заданому положенні об'єкта, котрий має тенденцію до безперервних відхилень;
4) ідеомоторика — зв'язок уявлення про рух з його виконанням, взаємозв'язок слова й дії (першої та другої сигнальних систем); експериментально встановлено, що рухові уявлення завжди супроводжуються мікроскороченнями мускульних груп, які реалізують уявлювані рухи.
Сенсомоторика — це процес, у якому відображується зв'язок психіки з мускульним рухом. Проте не кожен мускульний рух людини, наприклад, тремтіння від холоду або «клювання носом» того, хто засинає сидячи, є сенсомоторикою. Але всякий робочий рух, тобто рух, що входить у процес праці як засіб її існування, завжди становить вияв психомоторики.
Діяльність
мотив
ета
дія
Зовнішні предметні
Внутрішні розумові
інтеріорізація
екстеріорізація
операції
2
1
3
4
психофізіологічні функції
Малюнок 1. Структурна схема
діяльності