Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
Назва реферату: Психомоторика в складі діяльності людини
Розділ: Психологія
Психомоторика в складі діяльності людини
Виконавська частина дії, особливо трудової, включає ру хи людського організму, що безпосередньо впливають на предмет праці через знаряддя праці. І. М. Сєченов, розгля даючи природу довільних рухів, наголошував на тому, що хотіння (потреба) тоді буде мотивом або ціллю, а рухи — дією, або способом досягнення цілі, якщо рух усвідомлю ється як засіб задоволення хотіння. Дія, у якій об'єднуються чуттєвий і руховий компоненти, називається психомотор ною дією, або психомоторикою.
У руховій активності лю дини можна виділити чотири рівні:
1) рівень цілісної діяльності;
2) рівень окремого акту діяльності;
3) рівень макрорухів, з яких через набуття предметності й реалізацію цільових програм будуються дії;
4) рівень мікрорухів, які є елементарними руховими ак тами; мікрррухи інтегруються в просторово-часовому спів відношенні в макрорухах.
К. К. Платонов, досліджуючи психомоторику лю дини у трудовій діяльності, дійшов висновку, що зв'язок сприймання і відповіді-руху може здійснюватися в різних формах, а саме:
1) проста сенсомоторна реакція — найбільш швидка від повідь заздалегідь відомим простим одиничним рухом (на приклад, натискування або відпускання кнопки) на завчас но відомий сигнал, який може з'явитися раптово;
2) складна сенсомоторна реакція (розрізненім, вибору) — відповідь на кілька можливих сигналів, які з'являються у певній (випадковій) послідовності, заздалегідь обумовленим способом;
3) сенсомоторна координація —найскладніший і найти-повіший для трудової діяльності сенсомоторний процес; у сенсомоторній координації динамічне не тільки сенсорне поле, як це має місце в реакції на об'єкт, що рухається, а й реакція рухового акту; сенсомоторна координація наявна, коли існує узгодження (координація) рухів з динамічним образом, наприклад, “реакція слідкування” — утримання з допомогою рухів у заданому положенні об'єкта, котрий має тенденцію до безперервних відхилень;
4) ідеомоторика — зв'язок уявлення про рух з його ви конанням, взаємозв'язок слова й ДІЇ (першої та другої сиг нальних систем); експериментальне встановлено, що рухові уявлення завжди супроводжуються мікроскороченнями мус кульних груп, які реалізують уявлювані рухи.
Сенсомоторика — це процес, у якому відображений зв'я зок психіки з мускульним рухом. Проте не кожен мускуль ний рух людини, наприклад, тремтіння від холоду або «клю вання носом» того, хто засинає сидячи, є сенсомоторикою. Але всякий робочий рух, тобто рух, що входить у процес праці як засіб її існування, завжди становить вияв психомоторики.
Трудова діяльність реалізується внаслідок виконання дій різної складності й призначення. Трудові дії виражаються в рухах, які характеризуються силою, швидкістю, тривалістю;
точністю, ритмічністю., координованістю. Робочі рухи поді ляються на:
1) основні — мінімально необхідні для досягнення цілі трудової дії;
2) поправочні — уточнюють основні щодо відхилень від «заданих* параметрів виконання дії;
3) додаткові — такі, що не стосуються основного за вдання, але необхідні як допоміжні для основного трудово го акту фактори;
4) аварійні — додаткові, необхідні для ліквідації наслід ків аварійної (або передаварійної) ситуації;
5) зайві —ті, що заважають основним робочим рухам;
6) помилкові — ті, що виконуються замість правильних рухів, не пов'язані з ціллю й не приводять до її досягнення (К. К. Платонов).
Структуру побудови робочого руху визначають три вза ємопов'язані фактори — фізіологічний, психологічний і ме ханічний.
Фізіологічні механізми побудови рухів пов'язані з діяль ністю спеціальних відділів кори головного мозку. Важливу функцію тут виконують «канали» зворотного зв'язку, інфор мація яких є основою оцінки та координації перебігу й результатів рухів. Психофізіологічні механізми координації та побудови рухів відіграють надзвичайно важливу роль у професійному навчанні. Для навчання швидких і точних рухів, що складають трудові дії, необхідно створювати умо ви, які забезпечують швидку й точну оцінку результатів дій тих, хто навчається.
Психологічні механізми забезпечують цільову оцінку й опо-середкованість регуляції рухів. Рухам як компонентам операдіонального складу сенсомоторних дій притаманні доціль ність, адекватність (відповідність ситуації й стану об'єкта діяльності), поліефекторність (можливість виконання однієї Й тієї ж дії за допомогою психомоторних компонентів), уз годженість (просторово-часова), підпорядкованість (з інши ми учасниками діяльності).
Механічні характеристики робочого руху визначаються шля хом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто траєкторією, в якій розрізняють форму, напрямок та обсяг руху; швидкістю — величиною шляху, що припадає на оди ницю часу (рухи можуть бути рівномірними, рівномірно-прискореними, рівномірно-сповільненими, нерівномірно-прискореними і нерівномірно-сповільненими); темпом — І частотою повторення циклів однакових рухів; силою, тобто створюваним тиском або тягою.
В експериментальних дослідженнях психомоторики лю дини одним із головних показників її розвитку та функціо нальних особливостей є тремор — мимовільні ритмічні мускульні коливання, котрі викликають коливальні рухи кін цівок, тулуба; найчастіше простежується тремор пальців рук, голови, повік. Н. А. Розе в дослідженнях тремору розглядає його у двох самостійних зрізах: 1) тремор як показник сту пеня координації рухів; застосовуються різні варіанти ме тодик вимірювання статичного і динамічного тремору з ме тою визначення точності, координованості рухів у просторі і часі; 2) тремор як регулятор тривалості й успішності вико нання руху; за всієї важливості цієї функції тремору вона ще недостатньо досліджена; наявні дані дають змогу стверджу вати, що регулятивна функція тремору є по суті енерге тичною; це підтверджується виявленими високозначущими кореляційними зв'язками низькочастотного тремору з ди ханням і кровообігом. Існує припущення (В. С. Гурфінкель, Я. М. Коц, М. П. Шік, К. П. Іванов), що частотний компо нент присутній і в самій мускульній активності.
Вивчення розвитку рухової сфери людини показало, що: 1) до 13—14 років функціональне дозрівання рухового ана лізатора закінчується; 2) у віці 27—33 років помітний регрес моторного навчання, однак триває поступ вербального на вчання; 3) будь-яка окрема характеристика різних рухових систем — силова, швидкісна, точнісна — розвивається вкрай нерівномірно; 4) простежуються деякі вікові особливості ви яву психомоторики в різних видах праці. Так, у віці від 18 до 25 років основна маса працюючих обслуговує конвеєрне ; виробництво, верстати-автомати та напівавтомати, у 26—30 років 65 % від загальної кількості — оператори на пультах управління, 15 % — слюсарі-наладчики. Однак за всієї мін ливості та варіативності показників тремору в досліджува них різних вікових груп «підтвердився факт певної індивіду альної сталості тремору, який визначає індивідуально-ти пові особливості кожного досліджуваного, а також віково-статеві та деякі професійні особливості тремору» (Н. А Розе, 1985).
Професійна майстерність включає як особистісні, так і психофізіологічні, психомоторні властивості людини. У становленні майстерності органічно пов'язані когнітивна, регулятивна та сенсомоторна сфери індивіда. Суттєву роль у і забезпеченні успішності трудової діяльності відіграють загальнотрудові й спеціальні навички, основу яких становлять перцептивні, інтелектуальні та сенсомоторні.
Використана література:
Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К., 2000.
Немов Р.С. Психология: В 2 кн. – М., 1994.