Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
Подписываем
?
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО “УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МОРСЬКОЇ МЕДИЦИНИ”
БУРДЕЙНИЙ ІГОР ВІКТОРОВИЧ
УДК 616.12-005.4
СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ СЕРЦЯ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ У ПРАЦІВНИКІВ МОРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ, ЯКІ СТРАЖДАЮТЬ НА ІШЕМІЧНУ ХВОРОБУ СЕРЦЯ
.01.34. –Авіаційна, космічна та морська
медицина
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Одеса –
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському державному медичному університеті та на базі Чорноморської центральної клінічної басейнової лікарні на водному транспорті МОЗ України.
|
Науковий керівник: |
доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України Якименко Олена Олександрівна, завідуюча кафедрою пропедевтики внутрішніх хвороб та терапії Одеського державного медичного університету |
|
|
Офіційні опоненти: |
доктор медичних наук, професор Асмолов Олександр Костянтинович, завідувач кафедри фтизіопульмонології Одеського державного медичного університету |
|
|
доктор медичних наук, старший науковий співробітник Пахомова Вікторія Олексіївна, ведучий науковий співробітник відділу фармакології Одеського науково-дослідного інституту стоматології |
||
|
Провідна Установа |
Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології МОЗ України, клінічний відділ, м. Одеса |
Захист відбудеться “11”_жовтня_1999 року, о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.617.01. в Державному підприємстві “Український науково-дослідний інститут морської медицини” (270049,
м. Одеса, вул. Суднобудівельна,1)
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Державного підприємства “Український науково-дослідний інститут морської медицини” (270049, м. Одеса, вул. Суднобудівельна,1)
Автореферат розісланий “_20_” серпня___ 1999 року
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат медичних наук, доцент Окатьєва Н.А.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Основною причиною смертності й інвалідизації населення працездатного віку (45-60 років) у розвинених країнах є ішемічна хвороба серця (ІХС), яка становить 28,9 % від загальної смертності. В структурі загальної смертності четверте місце належить смертності від ішемічної хвороби серця і третє місце - від цереброваскулярних захворювань (Оганов Р. Г., 1990; Deev A. D., Oganov R. G., 1989). Найбільш частим ускладненням ІХС (40-50%) є хронічна серцева недостатність (ХСН) (Rudolph W., 1990; Teerlink John R., Goldhaber Samuel Z., Pfeffer Marc A., 1991). Прогноз при ХСН несприятливий (Фитилева Е. Б., 1983; M. Belder, C. Pemphrey, J. Skehan et al., 1988; A. Bruschke, J. Kramer, E. Bal et al., 1989) у зв’язку з тим, що більш ніж половина хворих помирає протягом перших 5 років після появи клінічних симптомів. Розповсюдженість ХСН, за епідеміологічними даними (Б. А. Сидоренко, Д. В. Преображенский, Ю. В. Сополева, 1998), у розвинених країнах становить 1 %, сягаючи 10 % серед осіб похилого і старечого віку.
Слід зауважити, що професія моряка має переважне значення у формуванні серцево-судинних захворювань (Лисобей В. А., 1994) і з віком виявляється тенденція до зростання частоти розповсюдженості факторів ризику ІХС у всіх професійних групах плавскладу (Е. В. Казакевич, Е. В. Сердечная, Е. Н. Орехова и соавт., 1995), причому розповсюдженість факторів ризику серед командного складу є більш високою, ніж серед рядового складу (Лісобей В. О., 1995).
Після 10 років праці на флоті звернення моряків до лікувальних закладів у середньому зростає на 70 %, а після 20 років праці –у 3,5-4 рази порівняно з та-кою при трудовому стажі менше 3 років (Мацевич Л. М., 1986). Питома вага хвороб органів кровообігу у пацієнтів віком 30-45 років, за даними їх звернень, становила 7,8 %, або 40,1 на 1000 осіб (Лобенко А. А., Асмолов А. К., 1991).
Згідно з літературними даними (H. N. Sabbah, T. Kono, 1992), структурно-функціональні зміни міокарда передують клінічним виявам ХСН і несприятливо впливають на тривалість життя. Основними препаратами, які застосовуються для лікування хворих на ІХС з ХСН, є нітрати, -адреноблокатори, блокатори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), серцеві глікозиди, але розвиток ряду побічних ефектів внаслідок вживання вищезазначених препаратів обмежує їх використання. Так, у дослідженні Beta Bloker Heart Attack Trial (K. Chadda, S. Goldstein, R. Byington et al., 1986) продемонстровано значне зменшення випадків раптової смерті на фоні вживання -адреноблокаторів, але вихідне зниження скорочувальної здатності лівого шлуночка у хворих на ІХС з ХСН обмежує застосування -адреноблокаторів. У дослідженні (CONSESUS, 1987) наводяться дані щодо покращання віддаленого прогнозу у хворих на ХСН внаслідок пригнічення надмірної активності ренін-ангіотензинової системи (РАС), що спостерігається у хворих на ХСН (Бранчевский Л. Л., 1978; Л. В. Касаткина, В. Н. Пивоваров, Е. В. Маркова и др., 1979), з допомогою інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ). Проте інгібітори АПФ не повністю пригнічують РАС у зв’язку з наявністю в організмі АПФ-незалежного шляху утворення ангіотензину II (Husain A., 1993), їх застосування також обмежує ряд побічних явищ (Goldberg A. I., Dunlay M. C., Sweet C. S., 1995). У дослідженні The Cardiac Arrhythmia Suppression Trial (1989) доведено, що лікування хворих серцевими глікозидами, які мають позитивну інотропну дію, набагато підвищувало ймовірність життєво шкідливих аритмій, а застосування інгібіторів АПФ супроводжувалося рядом побічних ефектів, одним із яких є сухий кашель, частота якого у хворих, за даними літератури, становила від 3 % до 8,8 % (Goldberg A., 1995).
Таким чином, у доступній нам літературі нема робіт, присвячених вивченню питань щодо структурно-функціональних змін серця у хворих на ІХС з ХСН, які працюють на морському транспорті. Разом із тим потребує дослідження проблема впливу блокаторів рецепторів ангіотензину II на структурно-функціональні зміни серця, електрогенез серцевого м’яза, можливість регресу гіпертрофії, а застосування блокаторів рецепторів ангіотензину II з практичною метою має потребу теоретичного обгрунтування стосовно їх використання для покращання якості лікування і відновлення працездатності робітників морського транспорту.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом держбюджетної НДР (№ держреєстрації 0193U039627), що виконувалася на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного університету.
Мета та завдання дослідження. Мета дослідження —вивчити структурно-функціональні зміни серця у хворих на ІХС з ХСН, які мали тривалий стаж праці на морському транспорті, й можливість корекції виявлених порушень із включенням до комплексної терапії блокаторів рецепторів ангіотензину II.
Для досягнення зазначеної вище мети необхідно було вирішити такі завдання:
1. Провести порівняльний аналіз розповсюдженості захворювань серцево- судинної системи і смертності від них у робітників морського транспорту і мешканців м. Одеси.
Наукова новизна одержаних результатів. Внаслідок порівняльного аналізу щодо розповсюдженості ІХС і смертності від неї виявлено істотне перевищення даних показників серед робітників морського транспорту порівняно з відповідними показниками серед мешканців м. Одеси.
Вперше вивчено дію козаару на структурно-геометричні показники лівого шлуночка з різним ступенем ХСН й обгрунтовано його застосування для робітників морського транспорту з метою відновлення їх працездатності.
Вперше проведено порівняльний аналіз ефективності дій козаару й еналаприлу на структурно-геометричні, об’ємні, функціональні показники лівого шлуночка у робітників морського транспорту, які страждають на ІХС з ХСН.
Розроблено й обгрунтовано оптимальну дозу козаару з метою запобігання прогресуванню ХСН при ІХС на підставі вивчення структурно-геометричних показників лівого шлуночка (ЛШ).
Вперше визначено доклінічні зміни структурно-геометричних, функціональних показників лівого шлуночка, які передують явній систолічній дисфункції ЛШ і заслуговують на пильну увагу під час проведення профвідбору робітників морського транспорту.
Практичне значення одержаних результатів. Блокатор рецепторів ангіотензину II (козаар) є найбільш ефективним для застосування хворим на ХСН із гіпертрофією лівого шлуночка як кардіорепаративного препарату у зв’язку з тим, що він спричиняє регрес гіпертрофії лівого шлуночка, а також здійснює протиішемічний ефект, стабілізує електрогенез серцевого м’яза, поліпшує якість життя.
Контроль за змінами структурно-геометричних (індекс маси міокарда (іММ) ЛШ, індекс сферичності (ІС), відносна товщина стінки (ВТС) ЛШ), функціональних (міокардиальний стрес, порушення діастолічної функції ЛШ) показників лівого шлуночка було впроваджено у роботу профвідбірної комісії плавскладу при Чорноморській центральній басейновій клінічній лікарні на водному транспорті (ЧЦБКЛ на ВТ).
Застосування блокатора рецепторів ангіотензину II (козаар) з метою запобігання процесам кардіоремоделювання й прогресування хронічної серцевої
недостатності у робітників морського транспорту рекомендовано для використання у ЧЦБКЛ на ВТ.
Особистий внесок здобувача. Самостійно виконано аналіз показників розповсюдженості ІХС і смертності від неї серед працівників морського транспорту; здійснено клінічне обстеження працівників морського транспорту, хворих на ІХС із серцевою недостатністю; проведено електрокардіографію, ультразвукове дослідження серця з обчисленням маси міокарда, індексу сферичності, відносної товщини стінки лівого шлуночка; здійснено спіровелоергометрію, визначено пізні потенціали шлуночків; проведено лікування даної категорії хворих; виконано клінічний аналіз отриманих результатів у цій категорії пацієнтів, аналіз біохімічних змін, статистичний аналіз даних досліджень.
Апробація результатів дисертації. Апробація проведена на засіданні кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії, спільному засіданні УПК терапевтичні спеціальності, кафедр пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії, морської медицини Одеського державного медичного університету, на науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю з дня народження М. О. Ясиновського.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових праць (із них 3 –статті у фахових журналах, 2 –у матеріалах і тезах конференцій).
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 159 сторінках, ілюстрована 29 таблицями і 7 рисунками. Робота складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, результатів власних досліджень, аналізу й узагальнень результатів досліджень, висновків, списку літератури, який містить 262 джерела вітчизняних і зарубіжних авторів.
Основний зміст роботи
Методика проведення досліджень. З метою вивчення розповсюдженості ІХС і летальності від неї серед робітників морського транспорту на базі Чорноморської центральної клінічної басейнової лікарні на водному транспорті, поліклініки № 3 плавскладу м. Одеси проводився ретроспективний аналіз даних показників. Також виконувався порівняльний аналіз розповсюдженості ІХС і смертності від неї серед мешканців м. Одеси і робітників морського транспорту. З числа пацієнтів, які перебували на диспансерному обліку, для поглибленого обстеження і подальшого спостереження було відібрано 180 осіб з діагнозом стенокардії напруження II-III функціональних класів із явищами серцевої недостатності IIA, IIБ стадій згідно з робочою класифікацією серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів (1996). Діагностика і лікування проводилися на базі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб і терапії Одеського державного медичного університету, міського кардіоревматологічного центру і Чорноморської центральної басейнової клінічної лікарні на водному транспорті м. Одеси. Відповідно до визначених завдань усі пацієнти були розподілені за 3-ма групами по 60 осіб у кожній. Пацієнти контрольної групи підлягали традиційному лікуванню (нітрати, серцеві глікозиди, сечогінні препарати). Пацієнти основної групи (60 осіб) додатково вживали еналаприл дозою 12,5±2,5 мг на добу, 60 осіб отримували козаар дозою 37,5±12,5 мг. У пацієнтів кожної групи в 50 % випадків спостерігалася IIА стадія ХСН, у решти хворих –IIБ стадія ХСН. Усі підгрупи хворих збігалися за показниками стосовно віку, статі, ступеня тяжкості серцевої недостатності. Зважаючи на специфіку роботи на морському транспорті, до дослідження було залучено тільки чоловіків. Середній вік хворих, які брали участь у дослідженні, становив 64±4 роки (від 60 до 68 років).
Функціональний стан міокарда лівого шлуночка оцінювався на підставі даних ехокардіографії, яка проводилася з допомогою апарата Dornier-A 14800 (Німеччина) в М- і В- режимах, датчиком 3,5 МГц у положенні пацієнта на лівому боці за стандартною методикою (Feigenbaum, 1994).
Ступінь виразності гіпертрофії міокарда лівого шлуночка оцінювали, вимірюючи товщину задньої стінки лівого шлуночка, товщину міжшлуночкової перегородки під час діастоли й обчислюючи масу міокарда за формулою R. Devereux, згідно з конвенцією Penn (1986). Насосну функцію лівого шлуночка, обчислену автоматично за L. Teichholtz, оцінювали за фракцією викиду. Структурно-геометричні зміни, що мали місце внаслідок кардіоремоделювання, а також кардіорепаративні ефекти від терапії, яка проводилась, оцінювали на підставі показників відносної товщини стінки ЛШ, індексу сферичності ЛШ.
Діастолічну функцію лівого шлуночка оцінювали на підставі реєстрації допплерівського сигналу з апікального доступу. Оцінювалися показники трансмітрального кровоплину під час ранньої діастоли (М) і систоли передсердь (М), а також їх співвідношення (М/М).
Визначення толерантності до фізичного навантаження, починаючи з мінімального навантаження 25 Вт (150 кГм/хв) і ступінчасто збільшуючи на 25 Вт, проводилося завдяки використанню велоергометра фірми Schiller, тривалість навантаження після його чергової зміни щоразу становила 3 хв. Для оцінювання функціонального стану серцево-судинної системи під час навантаження вивчалася максимальна аеробна спроможність пацієнтів із допомогою спіроергометра для Саrdiovit CS-100 фірми Schiller. Реєстрація ЕКГ здійснювалась апаратом Саrdimax FX-326 U фірми FUKUDA DENSHI.
Холтерівське моніторування виконувалося з допомогою записуючого пристрою MT-100 фірми Schiller протягом 24 год. Аналіз моніторного запису проводився автоматично на персональному комп’ютері. З метою вивчення пізніх потенціалів шлуночків (ППШ) застосовували установку Megacard Р-3000 (США).
Біохімічне дослідження містило в собі визначення в еритроцитах і плазмі крові вмісту основних класів регуляторів обмінних процесів сульфгідрильних
груп і дисульфідних зв’язків водорозчинних білків і низькомолекулярних сполук, їх співвідношень, а також і фруктозодифосфатази. Результати досліджень оброблені методом варіаційної статистики.
До лікування і через 24,3 тиж фармакотерапії здійснювалося повторне ехокардіографичне дослідження серця з подальшим аналізом динаміки регресу гіпертрофії міокарда, змін електрофізіологічних властивостей міокарда, виразності серцевої недостатності внаслідок медикаментозної дії.
Результати досліджень та їх обговорення. Проведено ретроспективний аналіз 13 993 амбулаторних карток робітників морського транспорту, які перебували під диспансерним спостереженням протягом 1995-1997 рр. у поліклініці № 3 ЧЦБКЛ на ВТ плавскладу. Аналізуючи розподіл хворих на ІХС за віковими групами у 1995-1997 роках, виявили, що найбільша кількість хворих на ІХС була зареєстрована у групі пацієнтів віком 50-59 років - 72,18%, найменша кількість - у віковій групі 30-39 років - 0,33 %, у групі 40-49 років - 17,82 %, 60 років і більше - 9,64 %. Зменшення кількості хворих на ІХС серед плавскладу у групі пацієнтів, старіших за 60 років, пов’язане зі зменшенням кількості осіб даної вікової групи серед робітників морського транспорту у зв’язку з кількісним зменшенням професійно придатних осіб і припиненням активної трудової діяльності. Однак, незважаючи на те що серед обстеженого плавскладу особи, старіші за 60 років, являють собою невеликий відсоток у зв’язку з припиненням їх активної трудової діяльності, порівняння загального показника розповсюдженості ІХС у моряків за всіма віковими групами становило 120,8 на 1 тис., а серед населення м. Одеси, навіть з урахуванням великої кількості осіб, старіших за 60 років, - усього 73,5 на 1 тис. Набагато більший рівень розповсюдженості ІХС у робітників морського транспорту, порівняно з мешканцями м. Одеси, обумовлює і більш високу смертність. Так, під час аналізу смертності від ІХС за віковими групами привернув до себе увагу той факт, що внесок у загальну кількість летальних випадків серед пацієнтів вікової групи 40-59 років, які працювали на морському транспорті, є найбільшим і становить у середньому 39 %, аналогічний же показник серед мешканців м. Одеси, які померли у 1997 році, становив 18 %, а у віковій групі 30-39 років осіб плавскладу він був 20,03 %, серед померлих мешканців м. Одеси - 7%. Значне зростання смертності серед померлих міських мешканців, вікова група яких є особи, старіші за 60 років, що становить 69,14 % від загальної летальності, порівняно з робітниками морського транспорту - 11,35% - тієї само вікової групи, пов’язане зі зменшенням кількості працюючих даного віку на флоті і більшою поширеністю ІХС серед даної вікової групи в цілому, що відбиває динаміку розвитку атеросклеротичного процесу. Під час аналізу летальності нами виявлено більш високі показники у всіх вікових групах працівників морського транспорту, порівняно з відповідними категоріями мешканців м. Одеси. Зменшення випадків летальності серед плавскладу вікової
групи 60 років і більше свідчить про більш жорсткі медичні критерії відбору, порівняно з аналогичною віковою групою мешканців м. Одеси. Виявлене нами зменшення працюючих на флоті представників старшої вікової групи, при більшій поширеності ІХС серед плавскладу, а також той факт, що найбільший відсоток у загальній смертності від серцево-судинних причин належить представникам старшої вікової групи, серед яких є і ті, що закінчили активну трудову діяльність на морському транспорті, змушує більш пильно поставитися до проблеми лікування хворих, страждаючих на ІХС, старшої вікової групи, і тих, які мають тривалий стаж праці на флоті.
Під час збирання анамнезу у 155 хворих (86 %) виявлено ті чи інші скарги. Найбільш часто пацієнти скаржилися на задишку, особливо внаслідок фізичного навантаження - 83 %, у стані спокою на неї страждали 48,3 %, а також на швидку втомлюваність - 75 %, серцебиття - 66,7 %, перебої у роботі серця - 61,1 %, болі позад грудини стискаючого характеру - 52,7%. Основними клінічними симптомами у хворих на ІХС з ХСН, виявленими об’єктивно, були такі: переважне збільшення лівих відділів серця - 79,9 %, глухість серцевих тонів - 48,8 %, систолічний шум на верхівці - 37,7 %, ортопное - 37,2%, вологі хрипи у легенях - 33,3 %. Акроціаноз визначено у 9,44 % випадків, периферичні набряки становили 48,6 %, збільшення печінки - 36,7 %, гідроторакс - 13,3 %, напади серцевої астми - 13,9 %, що характеризує тяжкість ураження міокарда. Виявлені у хворих об’єктивні симптоми не були специфічними, але відбивали, в основному, вияви хронічної серцевої недостатності.
При аналізі добового ЕКГ моніторування синусова тахікардія спостерігалась у 126 (70 %) хворих, надшлуночкова екстрасистолія була зареєстрована у 124 (68,8 %) хворих, шлуночкова аритмія, у тому числі високих градацій, виявилась у 105 (58,8 %) пацієнтів, порушення A-V провідності (A-V блокада I ступеня) мало місце у 42 (23,3 %) хворих.
Після проведеного лікування хворих з порушенням ЧСС на фоні вживання серцевих глікозидів ЧСС достовірно зменшилася від 92±4 до 72±3 за 1 хв., на фоні вживання еналаприлу вона зменшилася достовірно від 93±4 до 78±2 за 1 хв., на фоні вживання козаару - від 91±3 до 76±2 за 1 хв. Найбільш значуще порідшання ЧСС відбулося на фоні вживання серцевих глікозидів, що пов’язане з їх ваготонічною дією. Порідшання ЧСС на фоні вживання еналаприлу і козаару пов’язане, очевидно, зі зменшенням активності симпато-адреналової системи.
Початково в контрольній групі А-V блокада I cт. зареєстрована у 15 пацієнтів, після лікування - ще у 5. Частота реєстрації зросла на 40 %. На фоні вживання еналаприлу порушення А-V провідності, яке реєструвалося початково у 13 пацієнтів, після лікування було зареєстровано у 14 осіб. На фоні вживання козаару початково зареєстровано порушення А-V провідності у 14 пацієнтів, після
лікування - у 13 пацієнтів.
Нами виявлено достовірне зменшення кількості надшлуночкових екстрасистол на фоні вживання серцевих глікозидів (від 295,3±32,4 до 200,3±31,8 протягом доби) і козаару (від 292,3±34,6 до 195,0±33,7 протягом доби), тенденція до зменшення реєстрації надшлуночкових екстрасистол на фоні застосування еналаприлу (від 287,4±35,5 до 203,5±34,7 протягом доби). Кількість шлуночкових екстрасистол, у тому числі високих градацій, на фоні вживання серцевих глікозидів недостовірно зросло (від 787,6±56,3 до 814,3±55,9 протягом доби).
Виявлено тенденцію до зменшення шлуночкових екстрасистол, у тому числі високих градацій, на фоні застосування еналаприлу (від 792,4±57,4 до 685,3±56,3 протягом доби) і достовірне зменшення шлуночкових екстрасистол, у тому числі високих градацій, на фоні вживання козаару (від 790,6±54,2 до 634,2±53,8 протягом доби).
Зменшення частоти реєстрації порушень ритму відбулося за рахунок усунення синусової тахікардії у всіх групах хворих, переважно у контрольній групі, завдяки ваготонічній дії серцевих глікозидів. Порідшання шлуночкової екстрасистолії, переважно в групі пацієнтів, які вживали козаар, у зв’язку зі зменшенням активності симпато-адреналової системи.
Скороминуща ішемія міокарда зареєстрована під час ЕКГ моніторування у 121 хворих (67,2 %), при цьому клінічний еквівалент у вигляді нападу стенокардії нами виявлено у 95 (52,7 %) пацієнтів, епізоди безбольової ішемії - у 67 (37,2 %) хворих. Слід зауважити про наявність тільки епізодів ішемії, що перебігала без болю, у 26 (14,4 %) хворих. Після лікування відмічено достовірне зменшення не тільки кількості, але й тривалості як больових нападів ішемії міокарда (в контрольній групі тривалість епізодів больової ішемії протягом доби зменшилася від 43,6±3,1 до 29,6±4,0 хв, кількість епізодів - від 7,3±1,3 до 5,1±1,0; у групі хворих, які вживали еналаприл, - від 43,8±3,2 до 26,2±4,2 хв, кількість епізодів - від 7,1±1,1 до 4,4±1,0; в групі пацієнтів, які вживали козаар, - від 43,7±3,1 до 24,7±5,0, кількість епізодів - від 7,2±1,2 до 4,1±1,1 протягом доби відповідно), так і безбольової ішемії міокарда в усіх групах (у контрольній групі тривалість епізодів протягом доби зменшилася від 48,7±4,3 до 35,5±3,0 хв, кількість епізодів - від 14,4±1,5 до 10,4±1,4; в групі з уживанням еналаприлу - від 48,5±2,9 до 31,4±3,7 хв, кількість епізодів - від 14,3±1,2 до 8,6±1,6; у групі з застосуванням козаару - від 48,6±2,9 до 29,2±3,2, кількість епізодів - від 14,2±1,4 до 8,0±1,7 протягом доби), що, очевидно, пов’язане більшою мірою з дією нітратів. Нами виявлено тенденцію до більш значного зменшення кількості й тривалості епізодів больової і безбольової ішемії міокарда на фоні вживання козаару, порівняно з терапією хворих еналаприлом.
Під час первинного обстеження пізні потенціали шлуночків (ППШ) були виявлені у 96 (53 %) хворих на ІХС з ХСН. 31 хворий (32,6 %) підлягав терапії нітратами, серцевими глікозидами, сечогінними, 33 хворих (37,7 %) - козааром, 32
хворих (33,7 %) - еналаприлом.
У більшості випадків реєстрація ППШ поєднувалася зі ступенем ураження міокарда, ступенем виразності недостатності кровообігу. Внаслідок проведеного лікування ППШ не реєструвались у контрольній групі у 2 пацієнтів (6,5 %) порівняно з вихідним рівнем; на фоні терапії еналаприлом - у 4 пацієнтів (12,5 %); на фоні вживання козаару - у 7 хворих (21,2 %) також порівняно з вихідним рівнем.
Після проведення ехокардіоскопії (ЕХО КС) у контрольній та основних групах хворих до і після 24,3 тиж лікування проаналізовано динаміку змін структури, геометрії, функції лівого шлуночка у хворих на ІХС з ХСН. Дані наведені у табл. 1.
Таблиця 1
Динаміка структурно-геометричних і функціональних показників лівого шлуночка у хворих на ІХС з ХСН до і після лікування
|
Досліджувані показники |
Контрольна Група |
Основна група |
|
|
Еналаприл |
Козаар |
|
ХСН II A |
ХСН II Б |
ХСН II A |
ХСН II Б |
ХСН II A |
ХСН II Б |
||
|
ІС |
До |
,68±0,01 |
,71±0,01 |
,68±0,01 |
,71±0,01 |
,69±0,01 |
,70±0,01 |
|
Після |
,66±0,01 |
,69±0,01 |
,65±0,01 |
,68±0,01 |
,63±0,01* |
0,65±0,01*˙ |
|
|
ВТС, % |
До |
,3±0,2 |
,3±0,2 |
,4±0,2 |
,3±0,2 |
,3±0,2 |
,5±0,2 |
|
Після |
,4±0,2 |
,7±0,25 |
,9±0,3* |
,5±0,1* |
,8±0,2* |
36,2±0,1*˙ |
|
|
Міокард. стрес дин/см |
До |
,8±3,5 |
,5±3,6 |
,8±3,5 |
,5±3,6 |
,5±3,5 |
,3±3,6 |
|
Після |
,3±3,5 |
,4±3,5 |
,3±2,2* |
,3±2,2* |
,3±2,3* |
,2±2,1* |
* - достовірність відмінностей від показників контрольної групи (р<0,05)
˙ - достовірність відмінностей показників в групі хворих, які приймали козаар, від показників у групі пацієнтів на фоні терапії еналaприлом (р<0,05)
Відбиттям процесу покращання геометричних показників є достовірне зменшення ІС (р<0,05) в групі хворих, які приймали еналаприл і козаар, більш виразне - у підгрупі хворих з ХСН IIБ порівняно з контрольною групою. Слід відмітити достовірне зменшення (р<0,05) ІС у групі хворих з ХСН IIБ, які приймали козаар, порівняно з групою хворих, приймавших еналаприл. ІС у контрольній групі недостовірно зменшився порівняно з вихідними даними. ВТС у контрольній групі на фоні терапії серцевими глікозидами недостовірно (р<0,1) зросла за рахунок відсутності зменшення товщини стінки ЛШ пропорційно зменшенню об’єму ЛШ. Оцінюючи ВТС в основній групі, слід зауважити, що ВТС (р<0,05) достовірно зменшувалася в групі хворих, які вживали еналаприл і козаар, завдяки не тільки зменшенню об’єму, але й товщини стінки ЛШ. Це спостерігалося не лише порівняно з вихідним рівнем, а й з контрольною групою. У групі хворих, які приймали козаар, порівняно з групою, де застосовували еналаприл, виявлено тенденцію до більш виразного зменшення ВТС у хворих з ХСН II A, а у хворих з ХСН II Б на фоні терапії козааром відзначалося достовірне (р<0,05) зменшення досліджуваного показника порівняно з таким у хворих, приймавших еналаприл.
Міокардіальний стрес достовірно (р<0,05) зменшився в групі хворих, що вживали козаар і еналаприл, не тільки порівняно з вихідним рівнем, але й з контрольною групою.
В основній групі завдяки впливу терапії мав місце істотний регрес гіпертрофії міокарда ЛШ (рис. 1). При цьому відмічалось статистично дос-
товірне
(р<0,05) зменшення іММ ЛШ порівняно з вихідним рівнем. іММ ЛШ у хворих на ХСН IIA на фоні вживання козаару був 151,9 г/м; у пацієнтів, які приймали еналаприл, - 152,7 г/м, а у хворих на ХСН IIБ на фоні застосування козаару - 161,4 г/м, еналаприлу - 165,8 г/м.
Таким чином, нами виявлено тенденцію до більш значного зменшення іММ у групі хворих, які вживали козаар, порівняно з групою, де застосовувався еналаприл. Необхідно зауважити про залежність ступеня регресу гіпертрофії від рівня вихідної маси міокарда: регрес гіпертрофії був тим більшим, чим більшим
був вихідний рівень.
27 пацієнтів основної групи приймали еналаприл дозою 10 мг/добу, 33 пацієнти - дозою 15 мг/добу, 28 хворих вживали козаар дозою 30 мг/добу і 32 пацієнти - дозою 50 мг/добу.
Після проведеного лікування в контрольній групі у хворих на ХСН IIA, порогове навантаження недостовірно (р<0,1) зросло від 76,4±3,2 Вт до 82,3±4,0 Вт, у хворих на ХСН IIБ - від 54,5±3,8 Вт до 60,2±3,6 Вт порівняно з вихідним рівнем. Виявилася тенденція до зростання потужності порогового навантаження на фоні вживання хворими еналаприлу й у хворих, які приймали козаар дозою 30 мг/добу. Тільки у хворих, що вживали козаар дозою 50 мг/добу, відбулося достовірне (р<0,05) зростання потужності порогового навантаження. Так, у хворих на ХСН IIA потужність порогового навантаження зросла від 76,8±4,0 Вт до 91,2±4,3 Вт; у хворих на ХСН IIБ - від 54,0±3,7 Вт до 69,3±4,1 Вт. Загальний час педалювання недостовірно зріс у контрольній групі у хворих на ХСН IIA від 424±32 до 496±34 с, а у хворих на ХСН IIБ - від 286±28 до 296±34 с. У групі хворих, які приймали козаар дозою 50 мг/добу, відмічено достовірне (р<0,05) зростання часу педалювання: у хворих на ХСН IIА - від 430±36 до 594±35 с, у хворих на ХСН IIБ - від 260±40 до 373±37 с.
Аналіз показників гемодинамічного забезпечення фізичного навантаження у контрольній групі після проведеного лікування довів, що подвійний добуток практично не змінився. У хворих на ХСН IIA він зменшився від 215±18 до 213±20 од., а у хворих на ХСН IIБ зріс від 236±16 до 238±15 од., що пов’язане з переважним обмеженням ЧСС на фоні вживання пацієнтами серцевих глікозидів у стані спокою. Виявлено тенденцію до зменшення розміру подвійного добутку на фоні вживання хворими як козаару, так і еналаприлу, яка є більш виразною на фоні застосування козаару дозою 50 мг/добу. Дана динаміка забезпечувалася за рахунок зниження як ЧСС, так і систолічного артеріального тиску внаслідок фізичного навантаження, тобто терапія хворих такими препаратами приводить до більш економічного гемодинамічного забезпечення потреб організму під час виконання фізичних навантажень.
Таким чином, відмічався дозозалежний характер динаміки толерантності до фізичного навантаження (ТФН): тенденція до зростання ТФН на фоні вживання еналаприлу, 30 мг/добу козаару і достовірне зростання ТФН на фоні вживання 50 мг/добу козаару.
Стан діастолічної функції ЛШ оцінювали на підставі даних співвідношення пікових (М/М) швидкостей періодів раннього (М) і пізнього (М) діастолічного наповнення ЛШ.
Під час аналізу співвідношення М/М виявлено зменшення після лікування даного показника, яке становило у хворих на ХСН IIA на фоні вживання козаару 1,29 (початково –,3), і 1,14 - на фоні приймання еналаприлу
(початково –,27). У хворих на ХСН IIБ - 1,2 на фоні вживання козаару (початково –,21) і 1,05 - на фоні терапії хворих еналаприлом (початково –,17). У контрольній групі співвідношення М/Мдо лікування становило 1,28, після лікування даний показник дорівнював 1,1.
На фоні проведеної терапії у котрольній групі зменшилося співвідношення М/М, зумовлене зниженням швидкості раннього діастолічного наповнення ЛШ, що пов’язане, з одного боку, зі зменшенням тиску в лівому передсерді, з другого –зі зростанням жорсткості міокарда ЛШ.
Зростання співвідношення М/Мна фоні лікування хворих козааром, яке відмічалося на фоні достовірного зменшення об’єму і зниження тиску в лівому передсерді, зумолене покращанням діастолічної функції міокарда ЛШ, зменшенням жорсткості міокарда на фоні більш виразного регресу гіпертрофії ЛШ порівняно з контрольною групою і групою хворих, які вживали еналаприл.
Аеробна спроможність організму залежить від функціональних можливостей серцево-судинної системи: міокардіального резерву, потреби у кисні працюючих м’язів, легеневої вентиляції, кисневої ємкості крові. У зв’язку з чим для більш повної характеристики функціонального стану міокарда здійснювався аналіз аеробної спроможності з вивченням показника максимального споживання кисню і його похідних.
У контрольній групі анаеробний поріг недостовірно збільшився у хворих на ХСН IIA від 15,41,4 до 16,21,5 мл/хв·кг-1, у хворих на ХСН IIБ - від 13,61,2 до 14,01,4 мл/хв·кг-1 порівняно з вихідним рівнем. Споживання кисню під час максимального навантаження у пацієнтів контрольної групи з ХСН IIA також зросло недостовірно (р<0,1) від 17,11,2 до 18,01,3 мл/хв·кг-1, у хворих на ХСН IIБ - від 15,21,1 до 15,91,4 мл/хв·кг-1 порівняно з вихідним рівнем.
Отримані нами дані доводять, що анаеробний поріг і споживання кисню під час максимального навантаження достовірно залежать від тяжкості серцевої недостатності і можуть бути застосовані для характеристики виразності недостатності кровообігу.
Таким чином, анаеробний поріг і споживання кисню під час максимального навантаження зросло недостовірно як у контрольній групі, так і у групі хворих, що приймали еналаприл. Слід зауважити, що тільки у хворих, до курсу лікування яких було введено козаар, виявлено достовірне зростання досліджуваних показників (анаеробний поріг після лікування хворих на ХСН IIA становив 19,61,7 мл/хв·кг-1 (початково - 15,11,4 мл/хв·кг-1), у пацієнтів з ХСН IIБ - 17,61,5 мл/хв·кг-1 (початково - 13,61,3 мл/хв·кг-1); споживання кисню під час максимального навантаженняпісля лікування пацієнтів із ХСН IIA становило 21,31,5 мл/хв·кг-1 (початково - 17,21,3 мл/хв·кг-1), а у хворих на ХСН IIБ - 19,21,6 мл/хв·кг-1 (початково - 15,11,2 мл/хв·кг-1).
Дослідження показників кислотно-лужного стану довело про розвиток у хворих на ІХС з ХСН явищ почасти компенсованого метаболічного ацидозу (рН крові хворих дорівнювало 7,30±0,03 од., рСО–,9±1,2 мм рт.ст., вміст бікарбонатів –,0±0,9 мкмоль/мл). Тим часом внаслідок біохімічного дослідження у хворих на ІХС з ХСН контрольної і основної груп відмічалося зниження відношення SH/SS-груп у водорозчинних білках і низькомолекулярних сполуках порівняно з нормою (відношення SH/SS- груп у еритроцитах - 23,5, у плазмі крові - 0,39), що свідчить про зростання окислювальних властивостей і зниження редокс-стану у тканинах.
Під впливом комплексного лікування у хворих контрольної і основних груп зменшувався вміст дисульфідних сполук і зростало відношення SH/SS- груп як в еритроцитах, так і в плазмі крові. Найбільш значущий нормалізуючий вплив на відношення SH/SS-груп мав козаар (відношення SH/SS-груп в еритроцитах зросло від 0,69 до 18,5, у плазмі крові - від 0,36 до 0,7), хоча включення до комплексу терапії еналаприлу також збільшувало досліджуваний показник (відношення SH/SS-груп в еритроцитах зросло від 0,63 до 6,8, у плазмі крові - від 0,29 до 0,34) порівняно з контрольною групою (відношення SH/SS-груп в еритроцитах становило 2,9, початково - 0,71; у плазмі крові - 0,29, початково - 0,26).
У хворих на ІХС з ХСН в еритроцитах і плазмі крові виявлялося зростання вмісту окислених нікотинамідних коферментів і відношень НАД/НАДН порівняно з нормою (відношення НАД/НАДН в еритроцитах становило 0,09, у плазмі крові - 0,36), що доводить про зростання окислювальних властивостей в організмі й розвиток явищ метаболічного алкалозу. Внаслідок комплексного лікування спостерігалося найбільше зменшення відношення НАД/НАДН у крові хворих, які приймали козаар, порівняно з вихідним рівнем (в еритроцитах - від 1,04 до 0,16, у плазмі крові - від 5,2 до 0,6). У групі хворих, які вживали еналаприл, відношення НАД/НАДН зменшилося від 0,96 до 0,45 в еритроцитах і від 5,54 до 1,14 - у плазмі, у контрольній групі - від 1,05 до 0,6 - в еритроцитах і від 3,86 до 1,95 - у плазмі крові.
Також виявлено достовірне збільшення активності ключового ферменту реакції глюконеогенезу –фруктозодифосфатази (в еритроцитах хворих на ХСН IIA - 2,65±0,12 нмоль/с в 1 мл і у хворих на ХСН IIБ - 3,64±0,12 нмоль/с в 1 мл; у плазмі крові - 0,234±0,014 нмоль/с в 1 мл і 0,345±0,015 нмоль/с в 1 мл відповідно) порівняно з нормою (в еритроцитах –,64±0,09 нмоль/с в 1 мл, у плазмі –,069±0,011 нмоль/с в 1 мл), що відповідає розвитку явищ вторинного метаболічного ацидозу.
Включення до комплексної терапії козаару приводило до зниження активності фруктозодифосфатази у хворих на ІХС з ХСН не тільки порівняно з контрольною групою, але й з групою пацієнтів, які вживали еналаприл. Так, під час дослідження активності фруктозодифосфатази в еритроцитах відмічено досто
вірне її зниження в групі хворих на ХСН IIA, які приймали козаар, - 0,70±0,09 нмоль/с в 1 мл порівняно з хворими, що вживали еналаприл, - 1,65±0,09 нмоль/с в 1 мл; у групі хворих на ХСН IIБ - 0,95±0,15 нмоль/с в 1 мл (р<0,05) і 2,05±0,10 нмоль/с в 1 мл відповідно. У плазмі крові активність фруктозодифосфатази в групі хворих на ХСН IIA, які приймали козаар, була також достовірно нижчою - 0,081±0,012 нмоль/с в 1 мл порівняно з хворими, що вживали еналаприл, - 0,120±0,017 нмоль/с в 1 мл; у групі хворих на ХСН IIБ - 0,090±0,020 нмоль/с в 1 мл (р<0,05) і 0,180±0,019 нмоль/с в 1 мл відповідно.
Таким чином, одним із основних механізмів, на який спрямована дія досліджуваних лікарських препаратів, є порушення балансу між утворенням і утилізацією у тканинах організму іонів водню. Застосування препаратів, здебільш козаару, сприяють зменшенню окислювальних властивостей в організмі. Використання у комплексному лікуванні хворих на ІХС з ХСН козаару приводить до найбільш значного наближення до норми редокс-стану і кислотно-лужного балансу, що, очевидно, пов’язане з його властивістю щодо інтегральної корекції як явищ ацидозу, так і алкалозу.
Внаслідок проведеного лікування визначилася позитивна динаміка клінічного стану хворих. У контрольній групі ХСН IIA виявилась у 25 хворих (83,3%), ХСН IIБ - у 27 пацієнтів (90%); у групі хворих, що приймали еналаприл, ХСН IIA реєстувалась у 22 пацієнтів (73,3%), ХСН IIБ відмічалась у 25 хворих (83,3%). В групі пацієнтів, які вживали козаар, ХСН IIA виявилась у 19 хворих (63,3%), ХСН IIБ - у 22 пацієнтів (73,3%).
Таким чином, козаар більшою мірою поліпшував клінічний стан хворих, що підтверджується зменшенням виразності серцевої недостатності.
З метою виявлення динаміки формування кардіоремоделювання було проведено ретроспективний аналіз показників центральної гемодинаміки, структури, геометрії, функції серця групи пацієнтів, дібраних для вивчення у період, який передував клінічному вияву серцевої недостатності. Аналіз проводивсяся за даними амбулаторних карток 1990-1992 років.
Під час ретроспективного аналізу виявлено тенденцію до зміни ряду об’ємно-функціональних показників, а саме: тенденція до підвищення іКДО (індекс кінцево-діастолічного об’єму) до 73,4±1,5 мл/м (належна величина 69,6±2,4 мл/м), іКСО (індекс кінцево-систолічного об’єму) до 29,5±1,1 мл/м(належна величина 27,3±1,1 мл/м), а також іV ЛП (індекс об’єму лівого передсердя) до 22,260,7 см/м (належна величина 20,10,8 см/м ); тенденція до зниження ФВ (фракція викиду) до 603 % (належна величина 67±2 %); тенденція до підвищення міокардіального стресу ЛШ як наслідок гіпертрофії ЛШ; тенденція до підвищекння ІС до 0,63±0,01 (належна величина 0,61±0,02); достовірне підвищення ВТС до 36,7±0,1 % (належна величина 36,0±0,2 %) як наслідок достовірного підвищення ТЗС (товщина задньої стінки) ЛШ до 9,3±0,1 мм
(належна величина 8,8±0,05 мм), ТМШП (товщина міжшлуночкової перегородки) до 10,0±0,1 мм (належна величина 9,2±0,04 мм) і достовірного зростання іММ ЛШ до 133,24,3 гр/м (належна величина 73,3±5,1 гр/м). Виникало погіршання діастолічної функції ЛШ, що виявлялося достовірним зниженням показника відношення М/Мтрансмітрального кровоплину до 1,3±0,1 (належна величина 1,70,1).
Таким чином, наявність гіпертрофії ЛШ (підвищення іММ ЛШ), зміни структурних показників ЛШ (ВТС і ІС), погіршання діастолічної функції ЛШ передують явній систолічній дисфункції ЛШ і заслуговують на пильну увагу під час проведення профвідбору робітників морського транспорту.
ВИСНОВКИ
робітників морського транспорту, хворих на ІХС з ХСН, для корекції процесів кардіоремоделювання (дозою 50 мг/добу).
СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Бурдейний І.В. Сучасні погляди на ремоделювання лівого шлуночка у хворих на ішемічну хворобу серця // Одеський медичний журнал. -1999. -№1. -С.70-73.
2. Бурдейный И.В. Динамика изменений структурно-геометрических показателей левого желудочка у больных ишемической болезнью сердца с сердечной недостаточностью на фоне лечения блокаторами ангиотензинпревращающего фермента и блокаторами АII-рецепторов // Вісник морської медицини. -1998. -№4. –С.18-21.
. Бурдейный И.В. Регресс гипертрофии миокарда у больных ишемической болезнью сердца с сердечной недостаточностью на фоне лечения блокаторами ангиотензинпревращающего фермента и блокаторами АII-рецепторов // Вісник морської медицини. -1999. -№1. -С. 275-278.
4. Бурдейный И.В., Зозуля В.А. Сравнительный анализ летальности от ишемической болезни сердца среди жителей города Одессы и плавсостава Черноморского морского пароходства за период 1995-1997 годов // Материалы региональной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения академика М.А. Ясиновского, тезисы докладов. –. –С.70-71.
5. Бурдейный И.В. Состояние структурно-геометрических и функциональных показателей левого желудочка у работников морского транспорта в 1990-1992 году выявленные методом ретроспективного анализа по данным амбулаторных карт // Материалы региональной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения академика М.А. Ясиновского, тезисы докладов. –. –С.71-72.
АНОТАЦІЯ
Бурдейний І.В. Структурно-функціональні зміни серця та їх корекція у працівників морського транспорту, які страждають на ішемічну хворобу серця. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.34. - авіаційна, космічна та морська медицина.
–Український науково-дослідний інститут морської медицини, Одеса, 1999.
Дисертація присвячена питанням ефективності використання блокатора рецепторів ангіотензину II (козаар) і блокатора ангіотензинконвертуючого ферменту (еналаприл) у працівників морського транспорту старших вікових груп, які страждають на ішемічну хворобу серця з хронічною серцевою недостатністю. Доведено, що блокатор рецепторів ангіотензину II (козаар) здійснював більш ефективний вплив на регрес гіпертрофії міокарда, електрогенез серцевого м`яза,
поліпшував діастолічну функцію міокарда, підвищував толерантність до фізичного навантаження порівняно з блокатором ангіотензинконвертуючого ферменту (еналаприл). Запропоновано схему вживання блокатора рецепторів ангіотензину II (козаар) для хворих на ІХС з серцевою недостатністю старших вікових груп.
Ключові слова: працівники морського транспорту, ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, кардіоремоделювання, блокатори ангіотензинконвер-туючого ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину II.
Аннотация
Бурдейный И.В. Структурно-функциональные изменения сердца и их коррекция у работников морского транспорта, страдающих ишемической болезнью сердца. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности - 14.01.34. - авиационная, космическая и морская медицина. –Украинский научно-исследовательский институт морской медицины, г. Одесса, 1999.
Диссертация посвящена вопросам исследования распространенности и смертности от ИБС у работников морского транспорта. Также проведен сравнительный анализ распространенности и смертности от ИБС среди работников морского транспорта и жителей г. Одессы. Воздействие неблагоприятных метеорологических условий, шум, вибрация, снижение двигательной активности, вахтенный режим работы являются стрессовыми факторами, оказывающими отрицательное влияние на развитие, течение и прогноз ИБС во всех возрастных группах моряков. Это подтверждается большей заболеваемостью, распространенностью, смертностью от ИБС работников морского транспорта по сравнению с популяцией береговых жителей.
В работе показано, что работники морского транспорта имеют более высокие показатели распространенности (120,0 на тысячу против 73,5 на тысячу) и летальности от ИБС во всех возрастных группах по сравнению с сопоставимыми категориями жителей города Одессы.
С целью выявления динамики формирования кардиоремоделирования проведен ретроспективный анализ, по данным амбулаторных карт 1990-1992 годов, показателей центральной гемодинамики, структуры, геометрии, функции сердца изучаемой группы пациентов в период, предшествовавший клиническому проявлению сердечной недостаточности. Выявленные при ретроспективном изучении амбулаторных карт изменения показывают, что наличие гипертрофии левого желудочка (увеличение индекса массы миокарда левого желудочка), изменение структурных показателей левого желудочка (относительной толщины
стенки и индекса сферичности), ухудшение диастолической функции предшествуют явной систолической дисфункции левого желудочка и заслуживают внимания при проведении профессионального отбора плавсостава.
Проблема лечения больных с ХСН является актуальной в связи со значительной распространенностью и неблагоприятным прогнозом. Наиболее частое осложнение ИБС (40-50%) - хроническая сердечная недостаточность. Распространенность ХСН в развитых странах составляет 1%, достигая 10% среди лиц пожилого и старческого возраста, более половины больных умирает в течение первых 5 лет после появления клинических симптомов.
В исследование включены пациенты старших возрастных групп, имевших длительный стаж работы на морском транспорте.
В работе проведен сравнительный анализ эффективности применения блокатора рецепторов ангиотензина II (козаар) и блокатора ангиотензинпревращающего фермента (эналаприл) у больных ИБС с хронической сердечной недостаточностью.
В результате проведенного лечения отмечалась положительная динамика клинического состояния больных. В контрольной группе, вследствие терапии, ХСН IIA отмечалась у 25 больных (83,3%), ХСН IIБ - у 27 пациентов (90%). В группе больных, принимавших эналаприл, ХСН IIA регистрировалась у 22 пациентов (73,3%), ХСН IIБ отмечалась у 25 больных (83,3%). В группе пациентов, принимавших козаар, ХСН IIA отмечалась у 19 больных (63,3%), ХСН IIБ - у 22 пациентов (73,3%).
Применение в комплексной терапии больных ИБС с ХСН блокатора рецепторов ангиотензина II (козаар) направлено на коррекцию кардиоремоделирующих процессов, регресс гипертрофии миокарда, стабилизацию электрогенеза сердеч-ной мышцы. Необходимо отметить, что регресс гипертрофии миокарда в группе пациентов, получавших козаар, был более выраженным при наличии больших исходных показателей массы миокарда.
В работе также продемонстрировано, что индекс сферичности, относительная толщина стенки, индекс массы миокарда левого желудочка, миокардиальный стресс в наибольшей степени отражают процесс патологического ремоделирования левого желудочка у больных ИБС с ХСН, а контроль структурно-геометрических показателей левого желудочка является важным при проведении длительной терапии больных ишемической болезнью сердца с хронической сердечной недостаточностью.
Наиболее выраженный кардиорепаративный эффект отмечен в группе больных, принимавших блокатор рецепторов ангиотензина II (козаар), по сравнению с группой пациентов, принимавших блокатор ангиотензинпревращающего фер-мента (эналаприл). Более высокий кардиорепаративный эффект козаара связан с его свойством интегральной коррекции как явлений метаболического ацидоза, так
и метаболического алкалоза, нормализации редокс-состояния и окислительно-восстановительных процессов в тканях, в связи с чем козаар является препаратом выбора для лечения пациентов, страдающих ИБС с ХСН.
Учитывая выраженный кардиорепаративный эффект и дозозависимый эффект, козаар рекомендуется к использованию в комплексной терапии больных ИБС с ХСН для коррекции процессов кардиоремоделирования в дозе 50 мг/сут.
Ключевые слова: работники морского транспорта, ишемическая болезнь сердца, хроническая сердечная недостаточность, кардиоремоделирование, блокаторы АПФ, блокаторы рецепторов ангиотензина II.
Summary
Burdeni I.V. Structurally functional changes of heart and their correction at the workers of sea transport suffering by ischaemic heart disease. - The manuscript.
Thesis for a candidate degree by speciality -14.01.34 - air, space and sea medicine. - The Ukrainian science - research institute of sea medicine, Odessa, 1999.
In the work presented the results of examination of the remodeling process of the people with ischaemic heart disease. The process remodelling first of all includes progressing increase of weight myocard, dilatation of cavities, and also change of the geometrical characteristic ventriculars. The application in complex therapy angioten-
sine-II receptors blocer renders more expressed influence on structurally functional parameters of left ventricular, recourse of myocardial hypertrophy, pathological rythmogenesis, in comparison with angiotensine converting enzyme blocer. Аngio-
tensine -II receptors blocers slow down progressing of the remodeling process of the patients with ischaemic heart disease.
Key words: cardioremodeling, heart failure, ischaemic heart disease, angiotensine converting enzime blocer, angiotensine II receptors blocer.
Підписано до друку 12.08.1999 р.
Обсяг 1.0 друк. арк. Формат 60х90/16.
Наклад 100 прим. Папір офсетний. Зам. № 418..
Надруковано у друкарні видавництва “Астропринт”
м. Одеса, вул. Преображенська, 24, к.13.
Тел./факс: (0482) 26-96-82, 26-98-82.